Управління оборотними активами

- у іноземній валюті

278

3,47

463

5,42

3024

25,85

2746

10,8 р.

Інші оборотні активи

76

0,95

143

1,67

536

4,58

460

7,05 р.

Усього за розділом

8018

100

8549

100

11698

100

3680

100

Баланс

11129

11335

100

14396

3267

-

Джерело: розрахунки за даними фінансової звітності ТОВ «Котлозавод Крігер».

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги у 2012 р. зменшилась на 856 тис. грн. порівняно з 2010 р. Дебіторська заборгованість з бюджетом збільшилась і становить у 2012 р. 3,43 %. Інша поточна дебіторська заборгованість у 2012 р. порівняно з 2010 р. збільшилась в 3,56 р. Інші оборотні активи збільшились у 2012 р. в 7,05 р.

2.3 Оцінка ефективності управління оборотними активами ТОВ «Котлозавод Крігер»

Метою аналізу оборотності оборотних коштів є також визначення суми грошей, що їх було вивільнено з обороту внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів або додатково залучено в оборот унаслідок уповільнення такої оборотності. Для цього проводять такий розрахунок: різницю в оборотності у днях помножують на звітну одноденну виручку.

На зміну оборотності оборотних коштів впливають два фактори: зміна обсягу виручки від реалізації продукції; зміна середнього залишку оборотних засобів.

Таблиця 2.11

Розрахунок ефективності обороту оборотних коштів за 2010-2012рр.

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення
				(+,-)	%
Виручка від реалізації, тис. грн	5717	13112	28649	22932	50,11
Кількість днів періоду, що аналізується	365	365	365	-	-
Одноденна виручка, тис. грн	15,66	36,92	78,49	62,83	50,11
Середній залишок оборотних коштів, тис. грн	4009	4274,5	5849	1840	14,59
Оборотність оборотних коштів, днів	255,95	118,99	74,52	-181,43	29,11
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, кількість оборотів	1,43	3,07	4,89	3,46	3,41
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, коп.	0,70	0,33	0,20	-0,5	2,85

Виходячи з наведених у таблиці даних, можна сказати, що оборотність оборотних коштів за рік прискорилась на 181 днів. Це привело:

а) до збільшення коефіцієнта оборотності засобів на 3,46;

б) до зниження коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,5 коп.

Таким чином, прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами. По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання. По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції. По-третє, прискорення обороту на одній стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.



РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення механізму управління оборотними активами підприємства

3.1 Напрями оптимізації обсягу оборотних активів підприємства

Необхідність визначення потреби підприємства в оборотних активах пов'язана з тим, що надходження виручки від реалізації продукції не збігається з періодом споживання ресурсів, тому необхідно створювати запаси оборотних активів для забезпечення безперервного й безперебійного функціонування виробництва.

Наявність у господарському обороті підприємства власних оборотних коштів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також залучення кредитних та інших позикових ресурсів ще не є гарантією створення умов для нормального господарювання. Підприємство має забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням.

Про нераціональне використання власних і позикових оборотних коштів свідчать відволікання їх у:

- понаднормативні запаси товаро-матеріальних цінностей і витрат виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;

- дебіторську заборгованість за товари,роботи й послуги, не оплачені в строк покупцями;

- іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з підзвітними особами тощо);

- різні витрати, що перевищують наявні джерела фінансування.

Визначення потреби в оборотних активах на підприємстві здійснюється через їхнє нормування. Нормування оборотних активів передбачає облік багатьох факторів, що впливають на господарську діяльність підприємства. До таких факторів належать:

– умови постачання та збуту;

– віддаленість постачальників від споживачів;

– транспортні умови;

– час, необхідний для підготовки матеріалів для використання у виробництві, товарів для реалізації;

– періодичність запуску матеріалів у виробництво;

– тривалість виробничого циклу і розподіл його між структурними підрозділами виробництва;

– форми розрахунків, тривалості документообігу.

Принципи нормування оборотних активів полягають в наступному:

– принцип мінімальності припускає, що нормативи повинні встановлюватися в мінімальних розмірах, інакше відбудеться вповільнення оборотності оборотних активів, а отже, зниження прибутку;

– принцип достатності припускає визначення нормативів у розмірах, що забезпечують безперебійний процес виробництва. Принципи мінімальності й достатності в сукупності становлять принцип оптимальності;

– принцип конкретності припускає встановлення нормативів з рахуванням умов виробництва й особливостей технологічного процесу.

При відповідності складу, структури й наявності оборотних активів запланованому обсягу виробництва й реалізації продукції підприємство в змозі забезпечити прибуток з мінімальними витратами.

У випадку заниження нормативу оборотних активів можливі перебої в поставках і виробничому процесі, зменшення обсягів виробництва й прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості та інші негативні явища в господарській діяльності.

Завищення нормативу оборотних активів може призвести до нагромадження зайвих запасів сировини й матеріалів, ослаблення режиму економії, використання оборотних активів не за призначенням, уповільнення їхньої оборотності, а отже, до втрат прибутку.

Значення нормування оборотних активів наступне:

– правильне визначення нормативу оборотних активів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва;

– нормування оборотних активів дає можливість ефективно використовувати їх на кожному підприємстві;

– від правильно встановленого нормативу оборотних активів залежить виконання плану виробництва й реалізації продукції, прибутку й рівня рентабельності;

– обґрунтовані нормативи оборотних активів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних активах передбачає розробку норм на тривалий період і нормативів на рік або квартал і відбувається шляхом проведення таких операцій:

- визначення норм запасів по найбільш вагомих статтях нормованих оборотних активів на тривалий період (у днях, \%, гривнях);

– визначення одноденних витрат товарно-матеріальних цінностей за кошторисом витрат на виробництво на підставі даних IY кварталу планового року, коли, як правило, обсяги виробництва найвищі. При визначенні одноденних витрат для незавершеного виробництва виходять із суми витрат на виробництво валової або товарної продукції. Для готової продукції відповідно в розрахунок приймається виробнича собівартість товарної продукції;

- визначення нормативу оборотних активів по кожній статті в грошовому вираженні шляхом множення одноденних витрат на норму запасу в днях;

- розрахунок загального нормативу шляхом підсумовування нормативів за окремими статтями;

- визначення норм і нормативів за окремими статтями оборотних активів для виробництв і цехів.

Норми запасу, розраховані в днях, можуть використовуватись кілька років, якщо істотно не міняються умови виробництва, поставки, збуту й розрахунків.

3.2 Диверсифікація джерел фінансування оборотних активів підприємства

Недостатність джерел формування оборотних активів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних активів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Як правило, мінімальна потреба ТОВ «Котлозавод «Крігер»в оборотних активах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Для ТОВ «Котлозавод «Крігер» власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних активів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу ТОВ «Котлозавод «Крігер», а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних активів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними ТОВ «Котлозавод «Крігер» має змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів ТОВ «Котлозавод «Крігер» може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину - 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'ятиденна сума заробітної плати.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу ТОВ «Котлозавод «Крігер», її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних активів ТОВ «Котлозавод «Крігер» спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Розмір власних оборотних акьтиві, що закріплені за ТОВ «Котлозавод «Крігер», не є постійною величиною. Сума власних оборотних активів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості ТОВ «Котлозавод «Крігер» щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємства, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо - від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Таким чином, джерела формування оборотних активів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних активів впливають на ефективність використання оборотних активів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних активів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан ТОВ «Котлозавод «Крігер», сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними активами.

3.3 Напрями підвищення ефективності використання оборотних активів

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею ТОВ «Котлозавод «Крігер» у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

- наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують вироби до споживачів;

- широке використання прямих тривалих зв'язків;

- розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва:

- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвидхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

- удосконалення системи економічного стимулювання щадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

- збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів продукції до її виробників;

- удосконалення системи розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

- ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

1. Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

2. Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

3. Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

4. Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

На ТОВ «Котлозавод «Крігер» є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. В залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів у ТОВ «Котлозавод «Крігер» - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Слід також зауважити, що ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох чинників. Серед них можна виділити зовнішні чинники, що роблять вплив незалежно від інтересів і діяльності підприємства, і внутрішні, на яких підприємство може і повинно активно впливати.

До зовнішніх чинників відносяться: загальна економічна ситуація, особливості податкового законодавства, умови отримання кредитів і процентні ставки по ним, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Враховуючи ці і інші чинники, підприємство може використовувати внутрішні резерви раціоналізації руху оборотних коштів.

Підвищення ефективності використання оборотних коштів забезпечується прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів закладені безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься, перш за все, до виробничих запасів. Запаси грають важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва, але в той же час вони представляють ту частину коштів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі. Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшенню організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотних коштів в незавершеному виробництві досягається шляхом вдосконалення організації виробництва, поліпшення вживаної техніки і технології, вдосконалення використання основних фондів, перш за все їх активної частини, економії по всіх стадіях руху оборотних коштів.

У сфері обігу оборотні кошти не беруть участь в створенні нового продукту, а лише забезпечують його доведення до споживача. Зайве відвернення засобів в сферу обігу - негативне явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних коштів в сферу обігу є раціональна організація збуту готовій продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Прискорення обороту оборотних коштів дозволяє вивільнити значні суми і таким чином збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а засоби, що вивільняються, використовувати відповідно до потреб підприємства. Резерви і шляхи прискорення оборотності оборотних коштів у ТОВ «Котлозавод «Крігер» залежать від двох чинників: об'єму товарообігу на підприємстві і розміру оборотних коштів. Напрями прискорення оборотності оборотних активів наведено на рис. 3.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Напрями прискорення оборотності оборотних коштів

Також, на ТОВ «Котлозавод «Крігер» особливу увагу слід приділити вивченню причин виявлених відхилень по окремих видах оборотних активів і розробці мір по їх оптимізації. Зростання товарних запасів може бути результатом недоліків в організації торгівлі, рекламі, вивченні попиту покупців, іншої маркетингової діяльності, наявності залежаних і неходових товарів.

Слід зауважити, що великі залишки грошових коштів в касі виникають у зв'язку з неритмічним розвитком роздрібного товарообігу, невчасною здачею виручки в банк та іншими порушеннями касової дисципліни. Наднормативні залишки інших товарно-матеріальних цінностей є результатом наявності або придбання зайвих і непотрібних матеріалів, сировини, палива, малоцінних і швидкозношувальних предметів та інших матеріальних цінностей.

Знизити запаси оборотних засобів (товарів, матеріалів, сировини, палива) на ТОВ «Котлозавод «Крігер» до оптимальних розмірів можна шляхом їх оптової реалізації або бартерних операцій, рівномірного і частого постачання. Нормалізації залишків товарів і грошових коштів в касі і в дорозі сприяє ритмічний розвиток роздрібного товарообігу. Залишки порожньої тари можна мінімізувати за рахунок своєчасного її повернення постачальникам, прискорення здачі тароприймаючим підприємствам, організації централізованого вивозу тари.

На рахунках в банках ТОВ «Котлозавод «Крігер» потрібно зберігати мінімально необхідні суми грошових коштів, а всі вільні їх залишки слід перераховувати в дострокове погашення отриманих кредитів, вкладати в цінні папери на депозитні рахунки. При надмірному витрачанні засобів фондів спеціального призначення і резервів основну увагу потрібно приділити розробці заходів з їх погашення і попередження.

Отже, ефективність використання оборотних коштів на ТОВ «Котлозавод «Крігер» залежить, перш за все, від уміння управляти ними, покращувати організацію торгівлі, підвищувати рівень комерційної і фінансової роботи.



ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних основ управління оборотними активами підприємства показало, що оборотні активи підприємства на відміну від необоротних мають досить рухливу структуру. П(С)БО 2 „Баланс" визначає, що оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При змінах на ринку залежно від сезону, роботи постачальників тощо запаси сировини, готової продукції та залишки на розрахунковому рахунку можуть коливатись у значних межах. При цьому завжди можна визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних активів. Різницю між максимальним та мінімальним рівнем оборотних активів називають сезонною (змінною) складовою, оскільки при стабільній ситуації в економіці значні коливання рівня оборотних активів переважно пов'язані із сезонним характером діяльності підприємства. Мінімальний рівень оборотних активів визначає постійну (системну) складову оборотного капіталу.

Змінна складова оборотного капіталу відображує додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу в пікові періоди або як страховий запас. Так, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів.

Системна складова характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу. Іншими словами, це той необхідний мінімальний рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності.

Оборотні активи можна поділити на три основні складові: запаси, дебіторську заборгованість, грошові кошти та високоліквідні цінні папери.

У результаті здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності обсяг грошових коштів неперервно змінюється. Якщо підприємство ефективно управляє оборотним капіталом, обсяг грошових коштів завжди достатній для забезпечення платоспроможності й ліквідності підприємства. При цьому якщо підприємство функціонує в умовах розвиненого фінансового ринку, воно може більш ефективно управляти своїми грошовими коштами, вкладаючи їх частину в ліквідні цінні папери, що дає змогу в будь-який момент виконати зобов'язання перед кредиторами і водночас отримати стабільний, хоча й невисокий, дохід.

Оборотні активи підприємства формують з джерел, які можна поділити на 3 групи: власні, прирівняні до власних (додатково залучені) й позичені.

Як правило, мінімальну потребу підприємства в оборотних коштах покривають за рахунок таких власних джерел: статутного капіталу, відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільового фінансування та цільових надходжень (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів).

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, проте, йому не належать. До використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Проаналізувавши економічні показники підприємства можна зробити висновок, що підприємство є досить прибутковим, у 2012 р. порівняно з 2010 р. відбулося збільшення доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 17299 тис.грн. воно відбулося за рахунок збільшення ціни реалізації продукції через збільшення рівня прибутку, який закладається в ціну реалізації. Фінансовий стан формується в ході операційної, інвестиційної та фінансової діяльності компанії і найбільш комплексно відображає результати роботи господарюючого суб'єкта. Провівши оцінку фінансового стану ТОВ «Котлозавод «Крігер» порівняні 2012 р. та 2010 р., що загальна вартість активів зросла на 29,36 % вартість необоротних активів зменшилась на 13,10 %, дебіторська заборгованість зросла на 9,65 %, власний капітал зменшився на 250,48 %, залучений капітал зменшився на 29,02 %, сердня чисельність працівників збільшилась на 12,22 %, вартість основних засобів: первісна збільшилась на 10,25 %, залишкова зменшилась на 11,13 %, матеріаломісткість господарської діяльності зменшилась на 8,70 %, трудомісткість господарської діяльності збільшилась на 77,77 %, фондомісткість господарської діяльності немає змін, матеріаловіддача збільшилась на 8,96 %, коефіцієнт співвідношення: необоротних і оборотних активів зменшилась на 41,03 %, оборотних і необоротних активів збільшилась на 67,83 %.

Оборотні активи в оцінці по залишковій вартості зросли на 3680 тис. грн.

На кінець 2012 року велику частку майна займають виробничі запаси (1890 тис. грн. 16,16 %) це може говорити про розширення діяльності. За умов розширення діяльності і збільшення покупців буде збільшуватися і рівень дебіторської заборгованості. Позитивної оцінки заслуговує рівень грошових активів у 2012 р.: в національній валюті 1,06 % (124 тис. грн.), в іноземній валюті 25,85 % (3024 тис. грн.). Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги у 2012 р. зменшилась на 856 тис. грн. порівняно з 2010 р. Дебіторська заборгованість з бюджетом збільшилась і становить у 2012 р. 3,43 %. Інша поточна дебіторська заборгованість у 2012 р. порівняно з 2010 р. збільшилась в 3,56 р. Інші оборотні активи збільшились у 2012 р. в 7,05 р. З розрахунків ефективності обороту оборотних коштів за 2010-2012рр. можна сказати, що оборотність оборотних коштів за рік прискорилась на 181 днів. Це привело до збільшення коефіцієнта оборотності засобів на 3,46 та до зниження коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,5 коп.

Для покращення оборотності оборотних коштів ТОВ «Котлозавод «Крігер» потрібно знизити запаси оборотних засобів до оптимальних розмірів шляхом їх оптової реалізації або бартерних операцій, рівномірного і частого постачання. На рахунках в банках ТОВ потрібно зберігати мінімально необхідні суми грошових коштів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

2. Про охорону праці: закон України від від 14.10.1992 № 2694-XII // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Дебіторська заборгованість" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua

6. Аранчій В. І. Фінансова діяльність підприємств: навч. посіб. / В. І. Аранчій, В. Д. Чумак, О. Ю. Смолянська, Л. В. Черненко. - К.: ВД «Професіонал», 2010. - 240 с.

7. Бандурка О. М. Фінансова діяльність підприємства: підручник / О. М. Бандурка, Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. - [2-ге вид., перероб. і доп.] - К.: Либідь, 2002. - 236 с.

8. Баканов М. И. Теория экономического анализа: учебник / М. И. Баканов, А. Д. Шеремет. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 365 с.

9. Балабанов Я. Г. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. - 2-е изд., доп. / Я. Г. Балабанов. - М.: Финансы и статистика. - 2009. - 478 с.

10. Бандурка О. М. Фінансова діяльність підприємства: підручник / О. М. Бандурка, М. Я. Коробов, П. І. Орлов. - К.: Либідь, 2008- 356 с.

11. Білик М. Д. Фінансовий аналіз: навч.посіб. / М. Д. Білик, О. В. Павловська , Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. - К: КНЕУ, 2005.- 592 с.

12. Бланк И. Л. Основы финансового менеджмента. Т. 2 / И. Л. Бланк. - К.: Ника-Центр. - 1999.- 566 с.

13. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. - К.: Атіка, 2010. - 528 с.

14. Бондар Н. М. Економіка підприємства: навч. посіб. / Н. М. Бондар. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

15. Васильчук М. В. Основи охорони праці: підруч. / М. В. Васильчук. - К.: Просвіта, 2007. - 208 с.

16. Буряковский В. В. Фінанси підприємств: учбовий посібник / [під ред. В. В. Буряковского] / В. В. Буряковський, В. Я. Кармазін, С. В. Каламбет. - Дніпропетровські Пороги, 2008. - 246 с.

17. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 2004. - 608 с.

18. Власова Н. О. Фінанси підприємств: навч. посіб. / Н. Щ. Власова - К.: ЦУЛ, 2012. - 271 с.

19. Гаврилова А. Н. Финансы организаций : учебник / А. Н. Гаврилова, А. А. Попов - М.: ИНФРА - М, 2007. - 608 с.

20. Гриньова В. М. Фінанси підприємств / В. М. Гриньова, В. О. Коюда. - К.: Знання-Прес. - 2006. - 269 с.

21. Грищук М. В. Основи охорони праці: підруч. / М. В. Грищук -К.: Кондор, 2005. - 238 с.

22. Економіка підприємства: навч. посіб. / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін. [За ред. А. В. Шегди]. - 3-тє вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2011. - 335 с.

23. Економіка підприємства: підручник / [За заг. ред. С.Ф. Покропивного]. - [Вид. 2-ге, перероб. та доп.] - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

24. Євтух О. Т. Сучасна теорія економічного нормування як основа управління в економіці / Євтух О. Т // Актуальні проблеми економіки : науково - економічний журнал. - 2011. - № 3. - С. 3-12.

25. Зубковський В. М. Економіка підприємства: навч. посіб. / В. М. Зубковський. -К.: Видавництво Європейського університету, 2000. - С. 63.

26. Зятковська Л. І. Методологічні засади фінансового забезпечення підприємств / Л. І. Зятковська // Фінанси України. - 2008. - № 6. - С. 148-155.

27. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб та доп. / І. В. Зятковський.- К.: Кондор, 2003. -364 с.

28. Кудряшов В. П. Фінанси / В. П. Кудряшов - К.: Кондор, 2011 - 431 с.

29. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В. В. Ковалев. - [2-е изд., перераб. и доп.] - М.: Финансы и статистика, 2009. - 512 с.

30. Коробов М. Я. Фінанси промисловості підприємства: навч. посіб / М. Я. Коробов. - К.: Либідь, 2009.-378 c.

31. Крайник О. П. Фінансовий менеджмент / О. П. Крайник, З. В. Клепикова. - Львів: Інтелект Дакор. - 2007. - 364 с.

32. Кривдюк А. В. Дослідження економічно категорії платоспроможності підприємства / А. В. Кривдюк //Економічний простір № 15, 2008.

33. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В. В. Ковалев. - [2-е изд., перераб. и доп.] - М.: Финансы и статистика, 2009. - 512 с.

34. Ковальчук І. В. Економіка підприємства: навч. посіб. / Ковальчук І. В. - К. : Знання, 2008. - 679 с.

35. Лагун М. І. Комплексна оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта / М. І. Лагун // [Електронний ресурс. - Режим доступу до інформації: iee.org.ua/files/alushta/95-lagun-kompleksna_ozinka.pdf.

36. Марчук С. В. Облік основних засобів та їх амортизації / С. В. Марчук / / Все про бухгалтерський облік. - №80 /747. - 2002. - С. 35.

37. Моляков Д. С. Проведення аналізу фінансового стану підприємств України в контексті економічної безпеки / Д. С. Моляков, Х. О. Успенська [Електронний ресурс]. - Режим доступу до інформації: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2010_4/files/EC410_28.pdf.

38. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навч. посіб. / В. О. Мец. - К.: Виш школа. - 2007. - 454 с.

39. Міщенко Н. Г. Особливості оцінювання фінансового стану підприємств у країнах з ринковою економікою / Н. Г. Міщенко, М. М. Мікайло [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/chem _biol/nvnltu/19_5/196_Micenko_19_5.pdf.

40. Пасічник В. Г. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. / В. Г. Пасічник - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 235 с.

41. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. -- К.: Вікар, 2001. -- 178 с.

42. Прокопенко І. Ф. Курс економічного аналізу: підручник для студентів вищих навчальних закладів / І. Ф. Прокопенко [За ред. Прокопенко І.Ф.] - Харків: Легас. - 2004. - 266 с.

43. Пономарьова Ю. В. Економіка підприємста: навч. посіб. / В. Г. Пономарьова - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 421 с.

44. Райзберг Б. А., Курс экономики: навч. посіб. / Б. А Райзберг ИНФРА-М 1997. -720 с.

45. Сідун В. А., Економіка підприємста: навч. посіб. / В. А Сідун - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. -356 с.

46. Старожек Т. М. та ін. Особливості бухгалтерського обліку в галузях економічної діяльності: навч. посіб ./ Т. М. Старожек К.:- 2001. - 460 с.

47. Стецюк П. А. Аналіз елементів фінансового потенціалу підприємств / П. А. Стецюк. - // Щомісячний фаховий журнал. - К.: ТОВ ЮФ ”ЮР- Агро- Веста”, 2012.

Размещено на Allbest.ru