Процес становлення та розвитку підприємництва в Україні
Суть підприємництва, його функції та умови існування. Виробнича, комерційна, фінансова та консультативна підприємницька діяльність. Традиціоналістське та інноваційне виробництво. Розвиток підприємництва в окремих видах економічної діяльності в Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.02.2011 |
| Размер файла | 433,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Цю теорію за сучасних умов підтримує американський економіст Е. Денісон та інші економісти. Е. Денісон, зокрема, дає кількісні обґрунтування участі найважливіших факторів (у т. ч. освіти, науки) у створенні національного доходу і привласненні відповідної частини цього доходу. Значного поширення серед західних учених набула неокласична теорія прибутків. Розрізняючи бухгалтерський (різниця між валовими дохами і бухгалтерськими витратами виробництва) й економічний прибуток (різниця між валовими доходами й економічними витратами), вони вважають останню предметом економічної теорії. Економічні витрати пов'язуються з «витратами втрачених можливостей» і «прихованими витратами», які, у свою чергу, поєднуються з принципами концепції граничної корисності. Внаслідок цього витрати втрачених можливостей будь-якого фактора виробництва стають доходом, який він (фактор) міг би отримати у випадку найкращого альтернативного застосування.
Поняття «витрати втрачених можливостей» і «приховані затрати» нерідко ототожнюються. Під прихованими затратами, що приносять додатковий дохід (хоч він і не фіксується в бухгалтерській звітності), розуміють максимальну винагороду капіталіста (максимальний відсоток, ренту, заробітну плату, прибуток), яку він міг би отримати за свою працю, капітал, природні ресурси у тому випадку, коли б вони були використані іншим підприємцем. Економічний прибуток менший за бухгалтерський на величину прихованих затрат, а в економічні витрати входять як явні, так і приховані витрати компанії [64, с.47].
Залежно від типу конкуренції, що панує на ринку (і, насамперед, «досконалої» та «недосконалої»), розрізняють нульовий і ненульовий прибуток. Нульовий, або нормальний прибуток існував за умов досконалої конкуренції (за умов відсутності впливу монополій або олігополій на ціни, будь-яких обмежень), економічної рівноваги. Його розміри визначаються величиною затрат, які здійснює підприємець внаслідок неальтернативного використання виробничих факторів, тобто вмінених витрат. За наявності такої конкуренції кожен фактор виробництва, на думку неокласиків (американських економістів М. Бредлі, Д. Фасфельда та ін.), приносить своєму власнику дохід, який вимірюється «витратами втрачених можливостей», а компанія відшкодовує всі свої економічні витрати (явні та приховані).
Нульовий прибуток розглядається західними вченими або як сукупний дохід підприємця від усіх факторів, які є у його власності (відсоток за авансований капітал, плата за його працю, винагорода за ризик, рента за природні ресурси, тобто відшкодування всіх прихованих витрат виробництва), або лише як частину прихованих витрат компаній, пов'язаних із підприємницькою діяльністю, застосуванням його здібностей. Завдяки підприємницькій діяльності регулюється діяльність усіх інших факторів (капіталу, землі та праці), здійснюється пошук нових альтернатив, впроваджується нова техніка, розробляються нові види виробництва тощо. Така діяльність підприємця є, безперечно, продуктивною працею і заслуговує на винагороду, рівень якої, на думку авторів концепції, становить нормальний (нульовий) прибуток і спонукає людей до підприємницької діяльності. Отже, нормальний прибуток не є надлишком доходів над витратами, а ціною капіталу (або витрат втрачених можливостей капіталу) і підприємницької діяльності. При наявності досконалої конкуренції граничний дохід кожного фактора виробництва дорівнює його граничним витратам, тобто компенсується тією ціною, яку виплачують за певний фактор.
Якщо зіставити нульовий прибуток з відповідною категорією марксистської політичної економії, то він є середнім прибутком, який привласнює кожний капіталіст пропорційно величині його індивідуального капіталу в сукупному суспільному капіталі.
За умов недосконалої конкуренції прибуток набуває форми «ненульової», «чистої», «диференціальної», «чистої економічної» та ін. Ненульовий, або чистий, прибуток є надлишком над нормальним прибутком, або наддохід над всіма витратами, тобто явними і прихованими. На думку неокласиків, чистий економічний прибуток виникає за умов наявності на ринку монополії і встановлення нею високої ринкової ціни, застосування реклами, патентів, диференціації продукції та інших методів нецінової конкуренції, а його величина залежить від ступеня контролю фірми над пропозицією певного товару, його ціною та інших факторів. Він є результатом перерозподілу доходів споживачів, своєрідною премією, отриманою за їхній рахунок. Водночас вони стверджують про незначні розміри чистого економічного прибутку.
Ще одним варіантом теорій прибутку є концепція «ризикового» прибутку, автором якої є американський економіст Ф. Найт. Джерелом цього прибутку називається діяльність підприємців за умов ризику і невизначеності, що притаманні недосконалій конкуренції. Його привласнення розглядається як винагорода кмітливим капіталістам за подолання невизначеності. При цьому виділяється два види ризику: 1) вичислюваний (збитки від нього визначаються витратами страхування) і 2) непередбачуваний, невичислюваний. Концепція ризикового прибутку є необґрунтованою, оскільки ризик не є самостійним фактором виникнення прибутків, він виявляється через інші реальні фактори. Зокрема, чистий прибуток може бути платою за здійснення підприємцем нововведень, впровадження в компанії передових досягнень науково-технічного прогресу, що підпадає під концепцію «функціонального прибутку» американського вченого Й. Шумпетера [81, с.36]. Цей вид прибутку справедливо вважається тимчасовим, оскільки він зникає у випадку впровадження нововведень конкурентами. Але його джерело пов'язується з працею підприємця, що відповідає критеріям науковості.
У розподілі функціонального прибутку можуть брати участь підприємці, менеджери, інженери, частина висококваліфікованих працівників, які мають певну кількість акцій і брали участь у нововведеннях.
Отже, при розгляді підприємницького доходу, як економічного результату підприємницької діяльності, ми звернули увагу на різні погляди що існують в економічній літературі щодо джерел та величини підприємницького доходу; на два основні виміри в яких розглядається прибутковість підприємств (як прибутковість усього підприємства щодо всього авансованого капіталу (тобто витрати на с + v); як прибутковість виготовлення окремої партії товарів; на теорії прибутку.
Розділ II. Становлення та розвиток підприємництва в перехідній економіці України
2.1 Основні тенденції розвитку підприємництва в Україні
Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльність є рушійною силою суспільного прогресу, розвитку продуктивних сил. Отже, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва є найважливішим напрямом трансформації перехідної економіки шляхом використання ринкових цінностей, важелів і механізмів.
Слід зазначити, що унікальність значення підприємницького потенціалу полягає в тому, що саме завдяки йому приходять у взаємодію інші економічні ресурси -- праця, капітал, земля, наука. Ініціатива, ризик і уміння підприємців, помножені на ринкові стимули, дають можливість їм із максимальною ефективністю використовувати наявні та знаходити нові економічні ресурси, стимулювати економічне зростання.
Можна впевнено стверджувати, що підприємницький потенціал як соціально-економічний ресурс більш ефективно реалізується в умовах максимально ліберальної економічної системи, не обтяженої надмірною державною бюрократією. При цьому також очевидно, що основою успішної реалізації підприємницької потенціалу є насамперед самі підприємці, їхня кваліфікація і рівень освіти, здатність брати на себе відповідальність, уміння орієнтуватися у конкурентному середовищі, а також їхнє почуття соціальної відповідальності.
Водночас необхідно підкреслити, що без відповідного державного втручання необмежений підприємницький егоїзм може перетворитися на шаленство стихії ринку, яке не тільки призводить до значного розшарування суспільства за доходами (необмежено збагачуючи одних за рахунок інших), а й руйнує цивілізовані основи економічного розвитку.
Як відомо, економічна природа підприємництва характеризується через його ознаки: ініціативу, комерційний ризик і відповідальність, комбінування чинників виробництва, новаторство [80, 4].
Підприємницька ініціатива - це прагнення до реалізації можливостей, наданих самим процесом ринкового обміну, що здійснюється при взаємній вигоді учасників цього процесу. Тобто підприємництво варто асоціювати не із загальноприйнятим у соціалістичній ідеології обманом і насильством, а з добуванням власної вигоди за допомогою задоволення суспільних потреб.
Зрозуміло, що ініціатива вимагає певної господарської свободи. Коли рівень регламентації підприємницької діяльності занадто високий, ініціативна активність знижується, що обертається діловою стагнацією. У цьому зв'язку створення умов для активізації ініціативи у суб'єктів господарювання -- ключове завдання переходу до підприємництва як домінуючої сили економічного прогресу.
Розвиток підприємництва в Україні є об'єктивним процесом, зумовленим тими ринковими перетвореннями, що здійснюються в державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід'ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушій економічного прогресу.
Говорячи про політику розвитку підприємництва в Україні, слід зазначити, що правовою основою розвитку малого й середнього бізнесу в Україні є Конституція, Господарський Кодекс України, і низка законодавчих актів, які прямо стосуються сфери підприємницької діяльності та регламентують її.
Стратегічні напрями й пріоритети державної політики зі створення сприятливого й стабільного конкурентного середовища для бізнесу знайшли сьогодні своє відображення в Програмі діяльності уряду «Український прорив: для людей, а не для політиків» і «Державній програмі соціально-економічного розвитку України». У цих документах на державному рівні задекларована необхідність зменшення державного втручання в підприємницьку діяльність, усунення бюрократичних бар'єрів на шляху розвитку бізнесу й адаптація законодавства в цій сфері до норм і принципів Європейського Союзу.
Як результат - мале й середнє підприємництво продовжує нарощувати темпи приросту показників його діяльності, підвищується якість послуг і продукції.
Порівняно з 2004 роком кількість суб'єктів малого й середнього підприємництва в 2007 році зросла на 17 %. Причому, щорічно збільшується кількість суб'єктів як малого (враховуючи малі підприємства, фізичних осіб-підприємців, фермерські (сільські господарства), так і середнього бізнесу в Україні, і така тенденція спостерігається в усіх регіонах країни.
За даними офіційної статистики станом на перше січня 2007 року в Україні функціонувало 2379,4 тисяч суб'єктів малого й середнього підприємництва, з яких 97,8 % - суб'єкти малого підприємництва. Стосовно попереднього року загальна кількість суб'єктів малого й середнього підприємництва-юридичних осіб в 2006 році збільшилася на 3,3 % [21].
Виконуючи свою соціальну функцію, малий і середній бізнес країни сьогодні охопив майже 9,8 млн українців, а це значить, що кожна друга працездатна людина працює у сфері малого й середнього бізнесу, а кожна четверта - приватний підприємець.
Ключовим моментом в історії розвитку українського малого бізнесу стало прийняття в 2000 році Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», яким уперше на законодавчому рівні були визначені правові основи й напрями державної підтримки суб'єктів малого підприємництва [74].
У цьому ж році був прийнятий Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», що стала комплексом взаємозалежних і хронологічно погоджених заходів, спрямованих на реалізацію державної політики з вирішення проблем розвитку малого бізнесу [45].
Мета програми - створення умов для реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а також підвищення добробуту громадян України й вирішення соціально-економічних проблем шляхом залучення незайнятого населення до малого бізнесу.
Крім того, у кожному з 27 регіонів України реалізуються регіональні й місцеві програми розвитку малого підприємництва.
Протягом 1998-2007 рр. Президентом й урядом країни були зроблені послідовні кроки, спрямовані на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність.
Необхідно зупинитися на чотирьох фундаментальних Законах України для підприємницького середовища. Це - «регуляторний», «реєстраційний», «дозвільний» і «контрольний» закони.
1. Із прийняттям Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в країні започатковано формування принципово нової прогресивної системи державного управління, підвищення прозорості процесу прийняття управлінських рішень [37].
2. Важливою формою державного регулювання бізнесу, є ліцензування. Державна політика в сфері ліцензування в нашій країні визначена Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (червень 2000 року), яким встановлений єдиний порядок ліцензування видів господарської діяльності на території України і єдиний перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Звернемо увагу на те, що саме цим Законом введена ефективна система захисту прав суб'єктів господарювання шляхом реалізації права досудового оскарження суб'єктами дій органів ліцензування до Експертно-апеляційної ради, створеній при Комітеті [36].
Експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, що, серед іншого, розглядає заяви, претензії та скарги суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення ними законодавства у сфері ліцензування.
Крім того, розроблено Єдиний ліцензійний реєстр - автоматизована система збору, нагромадження й обліку даних, пов'язаних із ліцензуванням певних видів господарської діяльності.
3. З метою зменшення адміністративних бар'єрів при реєстрації бізнесу в 2004 році був прийнятий Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». [38]
Сьогодні в Україні створена сучасна система реєстрації, що надає можливість здійснити всі реєстраційні процедури протягом 2-3 днів. Були спроби оптимізувати процедури реєстрації за принципом «єдиного вікна». Принцип «єдиного вікна», упроваджено Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», який спрямовано на спрощення та забезпечення прозорості процедури започаткування підприємницької діяльності (погодження необхідних документів та отримання дозволів).
У результаті відповідності нашої системи реєстрації найвищим європейським стандартам, Україну першу із країн-не членів ЄС в 2006 році включили до Європейського бізнес реєстру (ЄБР), але варто відзначити, що на практиці ця система не діє належним чином. Реєстраційні процедури й досі залишаються складними і тривають довше ніж 2-3 дні. Також продовжує розвиватися корупція.
З метою реалізації Угоди про загальне використання інформації, також розроблений програмний продукт, що забезпечить можливість обміну інформацією між Єдиним державним реєстром юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців України й реєстрами країн-учасників Європейського бізнес реєстру. Наразі завершується тестування й поетапне введення в експлуатацію цього програмного продукту.
4. Система видачі дозвільних документів, що існувала в попередні роки, характеризувалася наявністю широкого переліку дозволів, нормативними протиріччями й відсутністю ефективно функціонуючого організаційно-правового механізму видачі документів дозвільного характеру, непрозорістю й складністю дозвільних процедур, - усе це створювало підґрунтя для корупційних дій чиновників.
Тому, виникла необхідність у прийнятті в 2005 році Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що поклав початок повномасштабній реформі дозвільної системи [43].
Уже сьогодні маємо відчутний позитивний ефект. Впроваджуючи європейський досвід видачі дозвільних документів - «принцип організаційної єдності», було відкрито 677 дозвільних центрів у регіонах і введено посади адміністраторів (усього 778 робочих місць) [22]. Основними завданнями адміністратора є організація видачі документів дозвільного характеру. Дозвільні центри створені практично в кожному районі й місті обласного значення.
Здійснення цих заходів дозволило скоротити часові й фінансові витрати підприємців на проходження дозвільних процедур. Вибіркові дослідження показали, що тривалість процедур одержання дозвільних документів скоротилася в середньому в 2,4 рази, а витрати підприємців - у 2 рази.
Наступним важливим кроком на шляху вдосконалення державного регулювання господарської діяльності стало прийняття Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (05.04.2007 р.). Цей Закон встановлює найважливіші принципи й норми, які регулюють правовідносини між органами державного контролю й суб'єктами господарювання при здійсненні перевірок їхньої діяльності. Закон набув чинності 26 грудня 2007 року, і є винятково важливим для створення європейських умов розвитку підприємництва в Україні [42].
Що стосується оподатковування, то на сьогодні найдієвішим у плані стимулювання й розвитку малого бізнесу, з погляду оптимального оподатковування, є єдиний податок.
Функціонування єдиного податку було впроваджено Указом Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва» в 1998 році [76].
Спрощена система оподатковування в Україні застосовується вже майже 10 років і практичний досвід її використання дає підстави для того, щоб говорити про позитивний вплив, зокрема, стимуляція режиму оподатковування на сектор малого бізнесу.
Одним із позитивних моментів спрощеної системи оподатковування є те, що вона дає можливість суб'єктам малого бізнесу забезпечити роботою не тільки себе, але й інших громадян, створюючи додаткові робочі місця. Сьогодні, це стосується інтересів понад 3 млн чоловік.
Ефективність спрощених режимів оподатковування також підтверджується щорічним збільшенням платежів у бюджет, що в 2006 році досягло межі 3 млрд гривень.
Тому, зусилля уряду були спрямовані на законодавче закріплення й збереження спрощеної системи оподатковування, що й знайшло своє відображення в розділі «Спеціальні податкові режими» проекту Податкового кодексу України.
Реальною фінансово-кредитною допомогою для українського підприємництва стало впровадження в 2007 році нової державної бюджетної програми часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами, що надаються суб'єктам малого та середнього бізнесу для реалізації інвестиційних проектів. Такою підтримкою протягом минулого року було охоплено майже 1 тис. бізнес-проектів [21].
Багато чого вже зроблене, але й багато чого маємо бути ще втілено в майбутньому. У зв'язку із цим визначено 5 пріоритетів діяльності на короткострокову перспективу, це:
· проведення другого етапу швидкого дерегулювання в пріоритетних сферах економіки;
· подальша оптимізація дозвільної системи;
· припинення тиску на підприємців із боку чиновників через упорядкування контрольних функцій;
· поліпшення доступу підприємців до кредитних ресурсів;
· захист прав та інтересів підприємців шляхом застосування засобів впливу на посадових осіб, які порушують законодавство щодо підприємництва.
Окремо хотілося б наголосити, що важливим питанням є інтеграція України у світовий економічний простір. Нові умови вимагають підвищення інноваційної складової в діяльності малого й середнього бізнесу України, конкурентоспроможності, захисту від нечесної конкуренції на світових ринках.
Вступ України у Світову Організацію Торгівлі відкриває доступ українських товарів на зовнішні ринки, а товарів іноземного виробництва - на український ринок. У зв'язку з цим необхідно підвищити конкурентоспроможність не тільки продукції, але й самих підприємств шляхом вдосконалення систем менеджменту якості, екологічного менеджменту, менеджменту професійної безпеки й істотного підвищення рівня ділової досконалості.
Найближчим часом ми маємо намір приєднається до Європейської хартії для малих підприємств. А це зобов'язує нас дотримуватись європейських стандартів економіки, стандартів якості товарів і послуг, стандартів якості життя.
Кожна країна має свій шлях розвитку, але є дуже багато спільного в здійсненні державної політики. Тому позитивний український досвід у прийнятті управлінських рішень цілком може бути використаний країнами ОЧЕС. Адже в усіх нас одне завдання - забезпечення економічного процвітання наших країн. А без якісних перетворень неможливо істотно підвищити внесок малого й середнього підприємництва в національну економіку й тим більше стати повноправним членом європейського й світового ринку [31].
Говорячи про основні тенденції розвитку підприємництва в Україні хотілося б відмітити таке. На жаль, чимало українських підприємців ще досі не усвідомили того, що сучасне цивілізоване підприємництво повинно грунтуватися на міцній моральній основі, на етичних нормах. У більшості західних країн ділова етика включена до програм шкіл бізнесу, коледжів, інститутів і університетів. Особливе місце там серед критеріїв цивілізованого підприємництва посідають чесність і порядність у ділових стосунках. Зрозуміло, що різного роду порушень і там вистачає. Але в цілому, без цих критеріїв у взаємовідносинах між фірмами, банками й окремими юридичними та фізичними особами сучасне підприємництво було б неможливе. Мільйони тонн енергоносіїв, акції та інші цінні папери на мільйони ієн, марок, франків, фунтів стерлінгів, лір, доларів та ін. щодня продаються й купуються на основі усних угод, навіть без свідків! Товари на мільярди доларів щорічно реалізуються «під чесне слово», без будь-яких контрактів.
На початкових етапах розвитку підприємництва в багатьох країнах світу також були поширені і шахрайство, і злодійство. У них, як і в нас тепер, в умовах «дикого капіталізму» це давало прибуток. Але так тривати довго не могло. І з часом гору взяли інші критерії та пріоритети. Бути чесним стало вигідніше, ніж шахраєм, - як з матеріальної точки зору, так і з погляду життєвих, тобто тих моральних цінностей, про які йде мова. Нині на Заході в пресі або у спеціальних ділових виданнях регулярно містяться приклади неетичного підприємництва конкретних фірм і корпорацій, діяльність яких хоча і не є прямим порушенням законів, проте кваліфікується як така, що суперечить критеріям чесності, порядності та доброчинності.
Без цілеспрямованої роботи в цьому напрямку розвиток і становлення цивілізованого підприємництва та ринкових відносин у нашій країні буде довготривалим і надто болісним.
Що ж заважає підприємцям і підприємництву у їх становленні?
Поглянемо на проблему дещо ширше. Громадяни нашої держави повсякчас стикаються зі штучними проблемами, створеними бюрократами й чиновництвом. У країні горизонтально і вертикально панує чітко вибудувана структурована система, що грунтується на кланових принципах, згідно з якими для загалом нечисельної верхівки управлінців та наближених до неї олігархів доступ до всіляких благ практично необмежений, і які, по суті, є їх головними споживачами та розподільниками. Разом із тим, ті, хто створюють ці блага - як матеріальні, так і духовні - змушені давати хабарі цій «піраміді», аби хоч якось виживати. Нині в нас хабарництво процвітає й перейшло в ранг державної політики. Що й говорити, сьогодні навіть вище керівництво відкрито домагається виконання «плану» хабарів «нагору».
Тому представники середнього класу (тобто, ті, хто добросовісно виконує свою роботу, - а крім підприємців, до цього класу належать і висококваліфіковані працівники інших сфер, інтелігенція, які регулярно сплачуючи податки, значною мірою формують бюджети всіх рівнів, фактично утримуючи за свій рахунок армію чиновників), зацікавлені в стабільності та наведенні порядку в країні і виступають за скасування безлічі контролюючих органів, які стали розсадниками корупції та хабарництва [2].
Отже, серед основних тенденцій розвитку підприємництва в Україні ми відмітили такі: правовою основою розвитку підприємництва в Україні є Конституція, Господарський Кодекс та низка законодавчих актів; стратегічні напрями й пріоритети державної політики зі створення сприятливого середовища для бізнесу знайшли своє відображення в Програмі діяльності уряду «Український прорив: для людей, а не для політиків» і «Державній програмі соціально-економічного розвитку України»; у порівнянні з 2004 роком кількість суб'єктів малого і середнього підприємництва в 2007 році зросла на 17%; за даними офіційної статистики станом на перше січня 2007 року в Україні функціонувало 2379,4 тисяч суб'єктів малого і середнього підприємництва; сьогодні в Україні створена сучасна система реєстрації, що надає можливість здійснити всі реєстраційні процедури протягом 2-3 днів, але на практиці ця система не дає бажаних результатів; єдиний податок є на сьогодні найдієвішим щодо стимулювання й розвитку малого бізнесу; підприємництво в нашій країні далеке від цивілізованого підприємництва.
2.2 Розвиток підприємництва в окремих видах економічної діяльності в Україні
Економіка України до початку 90-х років була в основному повністю одержавленою, тобто абсолютна маса підприємств перебувала у власності держави чи під таким її контролем, так що говорити про інші форми власності реально було просто неможливо. Отже, зародження підприємництва пов'язане з появою насамперед малих підприємств як найхарактерніших представників реального підприємництва у чистому вигляді, де власник підприємства є водночас і його головним менеджером. Саме малі підприємства забезпечують розвиток економічної системи країни та наближають її до споживачів. Мале підприємництво здатне вирішувати такі економічні завдання, як створення в країні конкурентного середовища, залучення приватного капіталу і зовнішніх інвестицій, а також удосконалення наявних технологій виробництва. Водночас ці підприємства виконують найважливішу роль у державі - надають громадянам робочі місця, створюють реальні джерела їх доходів, забезпечують виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг для населення за доступними цінами та збільшують дохідну частину бюджетів різних рівнів.
Починаючи з 2000 року уряд зрозумівши цінність малого бізнесу для розвитку економіки, почав створювати на державному рівні сприятливі умови для ефективного використання його можливостей у рамках національної економіки. Для цього було покладено ідею «Спрощеної системи оподаткування», шляхом заміни сплати встановлених законодавством податків, зборів та обов'язкових платежів, сплатою єдиного податку і запровадженням спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Як наслідок це суттєво зменшило податкове навантаження на платників податків, сприяло реєстрації великої кількості суб'єктів господарювання, що дало змогу вивести з тіньового обігу частину доходів, а також сприяло вирішенню питання зайнятості населення.
Законодавчу основу спрощеної ситеми оподаткування складають один закон і три укази Президента України: Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063 - ІІІ; Указ Президента України від 12 травня 1998 р. № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва»; Указ Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; Указ Президента України від 28 червня 1999 р. № 746/99 «Про внесення змін в Указ Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» ».
На початок 2006 року оподаткування єдиним податком юридичних осіб по Україні збільшилося порівняно з 2005 роком у 2 рази, а застосовуючи цю систему платежів для фізичних осіб відбулося зростання майже у 5,5 разів порівняно з 2000 роком. Це може свідчити тільки про те, що обрана система себе виправдовує, і підприємці можуть легалізувати свій бізнес через реєстрацію платника податку.
Зазначимо, що станом на 01.07.07 р. в економіці країни діяло 297,6 тис. малих підприємств, що в порівнянні з початком попереднього року більше на 2,0 %. Середня кількість зайнятих працівників на малих підприємствах у І півріччі становила 1633,3 тис. осіб. За цей період ними було реалізовано продукції, виконано робіт та надано послуг на суму 45663,3 млн. гривень.
Основні показники розвитку малих підприємств можемо простежити за допомогою таблиці 2.1 [77].
Таблиця 2.1 Основні показники розвитку малих підприємств
|
Роки |
Кількість малих підприємств, одиниць |
Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць |
Середньорічна кількість зайнятих1) працівників на малих підприємствах, тис.осіб |
Середньорічна кількість найманих2) працівників на малих підприємствах, тис.осіб |
Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах - суб'єктах підприємництва |
Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг |
|
|
2000 |
217930 |
44 |
1730,4 |
1709,8 |
15,1 |
8,1 |
|
|
2001 |
233607 |
48 |
1818,7 |
1807,6 |
17,1 |
7,1 |
|
|
2002 |
253791 |
53 |
1932,1 |
1918,5 |
18,9 |
6,7 |
|
|
2003 |
272741 |
57 |
2052,2 |
2034,2 |
20,9 |
6,6 |
|
|
2004 |
283398 |
60 |
1978,8 |
1928,0 |
20,2 |
5,3 |
|
|
2005 |
295109 |
63 |
1890,4 |
1834,2 |
19,6 |
5,5 |
|
|
2006 |
307398 |
66 |
1816,6 |
1746,0 |
19,0 |
4,8 |
Підприємницька діяльність має різноманітні види взаємозв'язків і особливостей. Одним з істотних аспектів підприємницької діяльності є фінансовий, бо об'єктивно і суб'єктивно підприємництво націлене на досягнення певних позитивних фінансових результатів, тобто формування прибутку, його розподілу і використання.
Розглянемо фінансові результати діяльності підприємств України за 2007 рік (Додаток 1) [22].
Фінансовий результат підприємств від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за 2007 р., за попередніми даними, становив 121,4 млрд.грн. (загальна сума прибутку - 147,2 млрд.грн., збитків - 25,8 млрд.грн.).
Протягом 2007 р. збитково працювало 28,9% підприємств. Найбільше таких підприємств у наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту (37,3% від загальної кількості підприємств відповідного виду діяльності), на транспорті та зв'язку (37,0%), у промисловості (34,0%), по операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (31,7%), у будівництві (29,8%).
Дебіторська та кредиторська заборгованість (з урахуванням довгострокової) підприємств на 1 січня 2008 р. становила відповідно 509,3 млрд.грн. та 659,5 млрд.грн. Протягом 2007 р. дебіторська заборгованість збільшилась на 26,3%, кредиторська - на 27,3%.
Частки довгострокової та поточної заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості становили 4,3% та 95,7%, кредиторської - відповідно 11,8% та 88,2%.
У структурі кредиторської заборгованості (з урахуванням довгострокової) частка заборгованості між підприємствами України становила 90,0% (593,6 млрд.грн.), між суб'єктами господарської діяльності України та інших країн - 10,0% (65,9 млрд.грн.); дебіторської - 93,7% (477,4 млрд.грн.) та 6,3% (31,9 млрд.грн.).
Питома вага простроченої дебіторської заборгованості в загальній сумі поточної становила 10,4% (на 1 січня 2007 р. - 15,5%), кредиторської - 12,0% (15,5%). Протягом 2007р. обсяги простроченої дебіторської заборгованості зменшились на 15,2%, кредиторської - на 3,0%.
Розглянемо обсяги промислового виробництва в цілому та за окремими галузями (Додаток 2) [22].
У січні 2008р. порівняно з січнем 2007р. обсяги промислового виробництва зросли на 5,7%. Збільшився випуск продукції за всіма основними видами промислової діяльності, крім металургії та нафтоперероблення. Порівняно з груднем 2007 р. обсяги випуску продукції скоротились на 12,4%, що є щорічним сезонним явищем.
У добувній промисловості проти січня 2007р. обсяги продукції зросли на 3,8%. Приріст продукції одержано в добуванні вугілля і торфу (4,9%) та металевих руд (4,2%). Поряд з цим спостерігалось відставання від минулорічних обсягів у добуванні нафти і газу (на 4,6%). За січень 2008р. видобуто 1,7 млрд.м3 природного газу, 268 тис.т сирої нафти та вироблено 5,2 млн.т готового вугілля, 6,8 млн.т руди та концентратів залізних неагломерованих.
У переробній промисловості випуск продукції порівняно з січнем 2007р. збільшився на 5,4%.
У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів приріст виробництва продукції становив 10,9%. Зростання обсягів виробленої продукції спостерігалося на підприємствах тютюнової, кондитерської, м'ясної та молочної промисловості - відповідно на 24,7%, 24,2%, 13,7% та 9,4%, з виробництва макаронних виробів - на 22,7%, напоїв - на 4,5%, з перероблення та консервування овочів і фруктів - на 4,4%. При цьому знизилися обсяги продукції у виробництві олії та жирів (на 6,5%). За січень 2008р. випущено 200 тис.т олії соняшникової нерафінованої, 7,7 тис.т макаронних виробів без начинки, 58,3 тис.т соків фруктових та овочевих, нектарів, 3,5 тис.т овочів консервованих натуральних, 1,3 тис.т овочів, фруктів, горіхів і грибів консервованих з додаванням оцту, 0,3 млн.дал коньяку, 2,5 млн.дал горілки й інших міцних спиртових напоїв, 16,9 млн.дал пива, 11,2 млн.дал безалкогольних напоїв, 8,1 тис.т свіжих або охолоджених яловичини і телятини, 11,9 тис.т свіжої або охолодженої свинини, 42,5 тис.т свіжих або охолоджених м'яса і субпродуктів свійської птиці, 23,7 тис.т виробів ковбасних, 63 тис.т молока обробленого рідкого, 4,4 тис.т вершкового масла, 17,4 тис.т сирів жирних, 40,5 тис.т продуктів кисломолочних, 7,3 тис.т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.
У легкій промисловості проти січня 2007р. обсяги виробництва збільшились на 3,1%. Приріст у галузі забезпечили підприємства з виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, де випуск продукції збільшився на 30,5%. При цьому в текстильному виробництві, виробництві одягу, хутра та виробів з хутра спостерігалось скорочення обсягів продукції на 3,2%. На підприємствах текстильної промисловості поряд із зростанням більше ніж на три чверті виробництва ворсових, махрових і тканин спеціальних інших, на 29% - ковдр і пледів, на 5-12% - тканин бавовняних та з волокон хімічних, светрів, джемперів, жилетів та виробів аналогічних скоротився випуск панчішно-шкарпеткових виробів та лляних тканин (на 6-12%). У виробництві одягу з текстилю на 20-30% зменшився випуск брюк і бриджів, спідниць та спідниць-брюк, жакетів і блейзерів, піджаків, курток типу піджаків, джемперів та виробів аналогічних жіночих і дівчачих, костюмів для чоловіків та хлопчиків, на 5-9% - брюк і бриджів чоловічих та хлопчачих, костюмів жіночих і дівчачих, курток теплих типу “анорак”, плащів та курток вітрозахисних і виробів аналогічних. Разом з тим зріс випуск суконь та сарафанів - на 70%, пальт, напівпальт, накидок, плащів, курток теплих типу “парки” або “аляски”, піджаків та блейзерів, курток типу піджаків, джемперів та виробів аналогічних чоловічих та хлопчачих на 5-8%. Взуттєвиками за січень 2008р. випущено 1,7 млн. пар взуття.
На підприємствах з оброблення деревини і виготовлення виробів з деревини порівняно з січнем 2007р. обсяги виробництва збільшились на 19,2%. Зріс випуск брусків, планок та фризів для паркетного або дерев'яного покриття підлоги, профільованих, незібраних, з деревини листяних порід (на 72%), шпону струганого, шпону лущеного, деревини, уздовж розпиляної або розколотої, завтовшки більше 6 мм, вікон, дверей, рам і порогів дерев'яних (на 18-29%). Поряд з цим скоротилось виготовлення виробів дерев'яних будівельних та столярних, споруд збірних дерев'яних, паркету дерев'яного щитового.
У целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності обсяги продукції збільшились на 10,3%.
Спостерігався приріст обсягів у виробництві тест-лайнеру некрейдованого, крафт-паперу та картону некрейдованих, напівцелюлози деревної, шпалер та аналогічного покриття з паперу (15-25%), коробок, ящиків і сумок з гофрованих паперу та картону, крафт-лайнеру некрейдованого, паперу побутового та санітарно-гігієнічного призначення (8-12%). Водночас знизився випуск маси деревної механічної, паперу та картону для графічних робіт некрейдованих, паперу газетного та зошитів. Збільшилось друкування книг, газет, журналів і видань періодичних.
На підприємствах з виробництва коксу обсяги виробленої продукції проти січня 2007р. зросли на 15,3%. Водночас у нафтопереробленні зафіксовано скорочення виробництва продукції (на 35%).
Збільшився випуск коксу (на 10%) та смол кам'яновугільних (на 5%). Поряд з цим зменшилося виготовлення основних видів нафтопродуктів: палива дизельного для транспорту автомобільного і залізничного та мазутів топкових важких (на 53%), бензину моторного з вмістом свинцю 0,013 г/л і менше (на 20%).
У хімічному виробництві порівняно з січнем 2007р. виробництво збільшилось на 3,3%. Зростання обсягів випуску продукції спостерігалось за всіма основними видами діяльності, крім виробництва основної хімічної продукції (скорочення на 1,4%) та штучних і синтетичних волокон (на 0,6%). Отримано приріст продукції на підприємствах з виробництва гумових та пластмасових виробів - відповідно 35,9% і 17,9%. За січень 2008р. вироблено 487 тис.т аміаку синтетичного, 271 тис.т добрив азотних мінеральних або хімічних, 12,9 тис.т соди каустичної, 4,1 тис.т мила і препаратів поверхнево-активних органічних, 510 тис.шт. шин.
На підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції обсяги продукції порівняно з січнем 2007 р. зросли на 8,1%. Збільшилось виготовлення виробів з гіпсу для будівництва, гіпсових сумішей, виробів ізоляторних багатошарових зі скла (на 35-51%), скла безпечного, цементу, виробів санітарно-технічних керамічних, плит та плиток керамічних (на 8-20%). Водночас скоротилось виробництво листів гофрованих, шиферу й аналогічних виробів з азбестоцементу, цегли керамічної невогнетривкої будівельної, елементів конструкцій збірних для будівництва з цементу, бетону або штучного каменю, блоків та цегли з цементу, штучного каменю або бетону для будівництва.
У металургії та виробництві готових металевих виробів у січні 2008 р. проти січня 2007р. зафіксовано зменшення обсягів продукції на 2,4%. Не досягнуто рівня виробництва січня 2007р. у виробництві чавуну, сталі та феросплавів (відставання на 1,3%), труб (на 26,1%), виробництві кольорових металів (на 4,2%). Водночас на підприємствах інших видів первинного оброблення сталі приріст становив 4,4%, з виробництва готових металевих виробів - 23,5%, металевого лиття - 29,3%. За січень 2008р. виплавлено 3,0 млн.т чавуну, 2,4 млн.т сталі без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, та 1,3 млн.т напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, випущено 2,0 млн.т готового прокату та 0,2 млн.т труб і профілів пустотілих з металів чорних.
У машинобудуванні обсяги виробництва січня 2007р. перевищено майже на третину. Наростили обсяги продукції підприємства з виробництва автомобільного транспорту (на 55,3%), машин та устатковання для сільського та лісового господарства (на 64,5%), машин та устатковання загального призначення (34,7%), залізничного рухомого складу (29,8%). Водночас скоротились обсяги продукції на підприємствах з виробництва верстатів (на 14,3%). У січні 2008р. випущено 63,5 тис. холодильників-морозильників побутових комбінованих з окремими зовнішніми дверцями, 16,3 тис. пральних машин, 169 верстатів для оброблення дерева, 352 трактори для сільського та лісового господарства, 31,4 тис. легкових автомобілів, 770 автобусів.
На підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії обсяги продукції (робіт, послуг) проти січня 2007р. зросли на 11,5%. Всього вироблено 19,3 млрд.кВт·год електроенергії, в тому числі тепловими електростанціями - 9,7 млрд.кВт·год, атомними - 8,9 млрд.кВт·год.
За 2007р. реалізовано промислової продукції (робіт, послуг) на 600,1 млрд.грн. Більше половини всієї реалізованої продукції припадає на підприємства металургії та з виробництва готових металевих виробів, виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів та машинобудування.
Прослідкуємо за обсягом виробництва продукції сільського господарства.
Загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень 2008р. залишився на рівні січня 2007р., у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - зріс на 6,3%, у господарствах населення - скоротився на 4,1%.
За січень 2008р. загалом реалізовано на забій 278 тис.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 3,7% більше порівняно з січнем 2007р., вироблено 590 тис.т молока (на 2,9% менше) та 973 млн.шт. яєць (на 2,2% менше). В аграрних підприємствах відбулося зростання реалізації худоби та птиці на забій (на 18,8%), але скоротилося виробництво молока (на 4,3%) та яєць (на 2,3%). У господарствах населення виробництво м'яса скорочено на 3,9%, молока - на 2,4%, яєць - на 2,1%. Частка господарств населення в загальному виробництві цих продуктів тваринництва у січні 2008р. становила відповідно 61%, 77% та 31%.
За розрахунками, на 1 лютого 2008 р. загальне поголів'я великої рогатої худоби становило 5,5 млн. голів (на 10,8% менше, ніж на 1 лютого 2007 р.), у тому числі корів - 3,1 млн. (на 7,4% менше), свиней - 6,7 млн. (на 15,0% менше), овець і кіз - 1,7 млн. (на 3,8% більше), птиці всіх видів - 161,1 млн. голів (на 0,4% більше).
Поголів'я великої рогатої худоби, що утримується населенням, на 1 лютого 2008р. порівняно з минулорічним скоротилося на 7,8%, у тому числі корів - на 6,4%, свиней - на 14,9%, птиці - на 5,9%; водночас поголів'я овець і кіз збільшилося на 3,6%. У домогосподарствах на початок лютого 2008р. утримувалось 65% загальної чисельності великої рогатої худоби, у тому числі корів - 78%, свиней - 58%, овець і кіз - 81%, птиці - 51%.
У сільськогосподарських підприємствах порівняно з 1 лютого 2007р. відбулося зменшення чисельності великої рогатої худоби на 15,9%, у тому числі корів на 11,0%, та поголів'я свиней - на 15,1%; зросло поголів'я овець і кіз (на 4,7%) і птиці всіх видів (на 8,0%).
Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за січень 2008р. порівняно з січнем 2007р. збільшився на 10%, у тому числі обсяг продукції тваринництва - на 18%, а обсяг продукції рослинництва - зменшився на 1%. Частка продукції рослинництва у загальній вартості реалізованої продукції становила 36%, тваринництва - 64% (у січні 2007р. - відповідно 33% та 67%).
Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації за січень 2008р. проти січня 2007р. зросли на 52%, у тому числі на продукцію рослинництва на 88%, продукцію тваринництва - на 39%. Порівняно з груднем 2007р. середні ціни реалізації продукції аграрними підприємствами зросли на 5%, у тому числі продукції рослинництва на 24%, тваринництва скоротилися на 3%.
На 1 лютого 2008р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 13,0 млн.т зерна (на 26% більше проти 1 лютого 2007р.), у тому числі 5,9 млн.т пшениці (на 29% більше). Безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 4,7 млн.т зерна (на 23% більше), в тому числі 1,7 млн.т пшениці (на 38% більше). Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 8,3 млн.т зерна, в тому числі зернозберігаючі - 5,7 млн.т.
Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у січні 2008р. становила 1112 грн. за т (у січні 2007р. - 672 грн. за т), з них на пшеницю - 1098 грн. за т (676 грн. за т), жито - 1093 грн. за т (761 грн. за т), ячмінь - 1371 грн. за т (602 грн. за т).
Про основні результати діяльності сільськогосподарських підприємств у галузі сільського господарства у 2007р. свідчать дані, які наведені в додатку 3 [65].
Що стосується будівельної діяльності, то у січні 2008р. підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 3042,7 млн.грн., що на 5,0% менше проти січня попереднього року.
Знизили обсяги будівництва 16 регіонів, якими виконано 47,3% загальнодержавного обсягу робіт.
За інформацією підприємств, основною причиною скорочення будівельних робіт є незавершеність процесу укладання договорів підряду з замовниками.
У цілому в січні 2008р. не працювало 38,6% загальної кількості підприємств, що звітують про будівельну діяльність. Разом з тим збільшення обсягів будівельно-монтажних робіт спостерігалося в 11 регіонах. Найбільше, в 1,3 раза, зросли обсяги будівництва в Херсонській області (в основному за рахунок будівництва житлових і нежитлових будівель та газифікації населених пунктів) та м. Севастополі (що пов'язано з проведенням берегоукріплювальних робіт та будівництвом житла).
В 1,2 раза зросли обсяги будівництва в Харківській області, в основному за рахунок облаштування газоконденсатних родовищ і капітального ремонту будівель виробничого призначення, та Хмельницькій - у зв'язку з проведенням значних обсягів ремонтних робіт на Славутському солодовому та Кам'янець-Подільському цементному заводах, реконструкцією Хмельницької АЕС та будівництвом житла.
У м. Києві, де виконано 33,0% загальнодержавного обсягу робіт, приросту (1,4%) досягнуто за рахунок будівництва житла, торговельних, офісних, готельних та розважальних комплексів, а також Дарницького залізничного вокзалу.
Значно зменшили обсяги робіт порівняно з січнем 2007р. підприємства Закарпатської (на 57,4%), Запорізької (на 43,6%) та Кіровоградської областей (на 41,5%).
Скорочення обсягів будівництва у січні 2008р. проти відповідного місяця попереднього року відбулося за всіма основними видами будівельної діяльності: найбільше - із завершення будівництва на 18,3% та з будівництва будівель і споруд на 5,3%. Водночас серед підприємств, що займаються будівництвом будівель і споруд, зросли обсяги робіт підприємств, що будують мости, шляхові естакади, тунелі та лінії метрополітену (на 20,2%). Обсяги інших будівельних робіт (мурування та кладка з цегли, залізобетонні роботи й інші бетонні роботи, проходження шахтних стволів (шурфів), буріння та будівництво водяних колодязів) зросли на 2,7%.
Будівельниками у 2007р. введено в експлуатацію 10243,7 тис.м2 загальної площі житла, що на 18,7% більше, ніж у 2006р. Переважну частку (75,5%) житла введено в експлуатацію в міських поселеннях. Проти 2006р. обсяги введеного в експлуатацію житла в міських поселеннях зросли на 15,3%, у сільській місцевості - на 30,6%.
За 2007р. обсяги введеного житла зросли в усіх регіонах, крім Донецької області. Найбільше - у Запорізькій (на 58,3%), Чернігівській (на 49,3%) та Тернопільській (на 48,8%) областях.
Більше половини (51,1%) загального обсягу житла введено в 7 регіонах: у м. Києві, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Івано-Франківській областях, а також в Автономній Республіці Крим.
За рахунок коштів державного бюджету у 2007р. збудовано 170,9 тис.м2 житла, що на 29,4% менше проти 2006р. Частка житла, побудованого за рахунок цих коштів, становить 1,7% від загальнодержавного обсягу.
Індивідуальними забудовниками у 2007р. введено в експлуатацію 5677,2 тис.м2 житла, або 55,4% загального обсягу в Україні.
На виконання заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, введено в експлуатацію 2,7 тис.м2 загальної площі житла в Хар-ківській області.
Для депортованих осіб та членів їхніх сімей, які повернулись в Україну, в Автономній Республіці Крим введено в експлуатацію житлові будинки загальною площею 5,4 тис.м2.
У 2007р. також введено в експлуатацію інші об'єкти соціальної сфери, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади на 11,7 тис. учнівських місць, амбулаторно-поліклінічні заклади на 2,5 тис. відвідувань за зміну, лікарні на 0,5 тис. ліжок, санаторії на 404 ліжка, дошкільні заклади на 295 місць, клуби на 1,5 тис. місць тощо.
У 2007р. завершено будівництво та введено в експлуатацію ряд ви-робничих об'єктів та потужностей, серед яких 47 нафтових і 60 газових свердловин з розвідувального й експлуатаційного буріння, магістральні газопроводи протяжністю 186,1 км, місцеві трубопроводи для транспортування газу - 7,5 тис.км, електростанції потужністю 152 МВт, трансформаторні понижуючі підстанції напругою 35 кВ і вище потужністю 792,3 тис.кВ•А, лінії електропередачі протяжністю 1,7 тис.км.
Збудовано магістральні автомобільні дороги протяжністю 75,9 км та автомобільні дороги загального користування з твердим покриттям - 159 км, електрифіковано 156 км залізниці, споруджено автомобільні мости протяжністю 727,5 пог.м, шляхопроводи та надземні естакади - 1,6 тис. пог.м, причали морських портів - 120 пог.м та перевантажувальні комплекси морських портів - 966 пог.м.
Збільшено потужності телекомунікаційних систем, зокрема, введено в дію 422,1 тис. та 55,2 тис. телефонних номерів відповідно на міських і сільських АТС, 10,5 тис. номерів опорно-транзитних станцій та інші об'єкти.
Крім цього, на підприємствах харчової промисловості введено в дію потужності з виробництва 75,1 тис.т олії, 13,7 тис.т м'яса, 5,3 тис.т сиру, 41,2 тис.т хлібобулочних виробів, а також - з переробки 4,8 тис.т рибної продукції.
Значну кількість будівель уведено для потреб сільського господарства, зокрема сховища для картоплі, овочів та фруктів на 9,5 тис.т, елеватори на 293,4 тис.т та насіннєсховища на 3,9 тис.т одночасного зберігання, приміщення для утримання свиней, великої рогатої худоби та овець відповідно на 7,0 тис., 2,4 тис. та 1,0 тис. скотомісць, а також птиці на 174,5 тис. птахомісць, птахофабрики м'ясного напряму на 4,7 млн. голів м'ясної птиці та інші.
Щодо транспорту, то за січень 2008р. підприємствами транспорту перевезено 72,5 млн.т вантажів, що на 4,6% більше, ніж за січень 2007р. Вантажооборот зріс на 5,8% і становив 41,9 млрд.ткм.
Перевезення вантажів залізницями порівняно з січнем 2007р. зросло на 3,2%, у тому числі відправлення вантажів - на 1,9%. Відправлення вантажів зросло на чотирьох залізницях: Придніпровській та Донецькій - на 1,4%, Південно-Західній - на 12,6%, Одеській - на 15,8%. На Південній залізниці відправлення вантажів знизилося - на 10,4%, Львівській - на 1,7%. Відправлення залізної та марганцевої руди зросло - на 4,3%, брухту чорних металів - на 4,4%, кам'яного вугілля - на 6,4%, лісових вантажів - на 7,5%, цементу - на 8,1%, хімічних і мінеральних добрив - на 10,0%, коксу - на 22,9%, зерна і продуктів перемелу - на 25,7%. Поряд із цим зменшилося відправлення будівельних матеріалів - на 2,9%, чорних металів - на 4,3%, нафти і нафтопродуктів - на 20,8%.
Подобные документы
Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".
дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.
курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014Підприємницька діяльність в Україні: історія виникнення, законодавча база. Підприємства в Україні: їх форми та види. Роль влади та іноземного втручання в підприємницьку діяльність. Причини, які стримують розвиток підприємництва та вирішення цієї проблеми.
курсовая работа [988,0 K], добавлен 18.04.2011Сутність підприємництва, його ознаки і функції. Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Основні умови надання мікрокредитів в Україні. Чинники, які стримують розвиток банківського мікрокредитування. Форми взаємодії банків і МФО.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 16.12.2010Здійснення підприємництва у ринковій економіці та еволюція його теоретичного осмислення. Функції підприємництва, його форми та види. Законодавча база діяльності підприємств в Україні. Проблеми та шляхи удосконалення розвитку підприємництва в Україні.
курсовая работа [284,7 K], добавлен 02.03.2011Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності, її організаційно-правові форми та державне регулювання в Україні. Роль підприємництва у ринковій економіці та основні засади його функціонування.
курсовая работа [71,9 K], добавлен 30.05.2010Мікроекономічна модель підприємства. Сутність підприємництва, його функції та умови існування. Види і форми організації підприємницької діяльності. Організаціно-правові форми підприємництва в Україні. Виробничі відносини та функції на мікрорівні.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 19.02.2011Поняття та економічна суть підприємництва, його ознаки та функції. Суб’єкти підприємництва, їх види та форми організації. Проблеми розвитку підприємництва в Україні та роль держави у даному процесі, перспективи та можливі строки вирішення цих питань.
курсовая работа [52,6 K], добавлен 04.05.2010Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.
статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018Підприємництво як сучасна форма господарювання. Формування структур бізнесу. Принципи та умови організації підприємницького бізнесу. Розвиток малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Порівняння розвитку підприємництва у країнах ЄC та в Україні.
курсовая работа [157,8 K], добавлен 04.12.2008
