Географія ринку праці в Україні

До п'ятої групи відносяться міста державного підпорядкування Київ та Севастополь. Дана група характеризується найбільш сприятливою ситуацією на ринку праці України. Найгірші значення тут мають рівень прийому робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, рівень вибуття робочої сили до середньооблікової кількості штатних працівників, підготовка кадрів, навчено новим професіям до загальної кількості працівників. На покращення їх і має бути направлена діяльність органів місцевої влади 52, 72, 73.

Таким чином, можна зробити висновок, що найкраща ситуація на ринку праці склалася в п'ятій групі (міста Київ та Севастополь). Четверта група (Автономна республіка Крим, Дніпропетровська та Харківська області) має дещо гірші показники ринку праці, проте також досить сприятливі для розвитку господарства. Третя група (Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська та Одеська області) характеризується досить сприятливою ситуацією на ринку праці, проте окремі показники потребують покращення. Друга група (Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області) є перехідною між третьою та першою. Вона характеризується неоднозначністю ринку праці та потребує покращення стану окремих його параметрів, які відрізняються для кожного регіону. Перша група (Волинська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Черкаська та Чернігівська області) має найгірші показники ринку праці, а тому потребує термінового покращення основних його параметрів 52, 72, 73.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку ринку праці в Україні

На сучасному етапі посилюються процеси інтеграції нашої держави зі світовою економічною системою. Так, 16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі. Зараз одним із векторів зовнішньої політики нашої держави являється співробітництво її з Європейський Союзом. Проте, аби бути повноцінним партнером, нашій державі необхідно підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Однією з головних умов досягнення цього є вирішення питання формування національного соціально-інституційного ринку праці. Вони пов'язані в першу чергу із забезпеченням належного рівня економічної активності та зайнятості населення, соціальним захистом маргінальних верств населення, формуванням високої кваліфікації робочої сили для забезпечення її конкурентноздатності, підвищення рівня заробітної плати і доходів населення з метою наближення їх до стандартів економічно розвинених країн світу. Таким чином, ми бачимо, що однією з головних умов для повноправного партнерства України у світовому економічному просторі є вирішення головних проблем ринку праці 13.

Нами були виділені наступні групи проблем ринку праці України: демографічні, міграційні, економічні, соціальні, політичні, ментальні. Далі коротко охарактеризуємо кожну зі вказаних вище груп.

Демографічні проблеми ринку праці полягають у зменшенні кількості населення працездатного віку. Це в свою чергу обумовлено процесами природного руху населення в державі. Внаслідок останніх зменшується кількість населення в Україні, в тому числі і чисельність трудових ресурсів. Так, у нашій державі з 2001 до 2009 року народжуваність зростала (у 2001 народилося 376,4 тис., а у 2009 512,5 тис. дітей), проте вже починаючи з 2009 року вона почала зменшуватися (у 2011 році народилося 497,6 тис. дітей, що на 2,9% менше у порівнянні з минулим роком). З 2005 року у порівнянні з 2001 почала зменшуватися і смертність населення (у 2001 році померло 745,9 тис. осіб, у 2005 та 2011 рр. відповідно 781,9 тис. та 698,2 тис. осіб), проте остання все ж таки переважає народжуваність. Ситуація, що складається на ринку праці може призвести в майбутньому до збільшення навантаження на одного працюючого громадянина. Аби запобігти цьому, владою України було прийнято рішення про поступове підвищення пенсійного віку.

Рис. 3.1. Групи проблем ринку праці України (побудовано автором за даними)

На наш погляд, з одного боку це дійсно змогло б зменшити навантаження на одного працюючого громадянина, проте, це призведе до виникнення іншої проблеми. Так, планується підвищити пенсійний вік чоловіків до 65 років, у той час як середня тривалість життя останніх у 2010 році становила 63,79 років. На наш погляд, перш, ніж підвищувати пенсійний вік, владі необхідно підвищити середню тривалість життя населення (особливо чоловіків), яка у 2010 році становила 69,29 років. Це можна зробити шляхом профілактики захворювань особливо системи органів кровообігу, через які і відбувається більшість смертей в Україні.

Іншим шляхом вирішення демографічної групи проблем є підвищення народжуваності в країні, з метою збільшення кількості трудових ресурсів у майбутньому. Проте, тут також треба підібрати вдалий підхід до вирішення проблеми, адже неконтрольоване збільшення народжуваності за відсутності вільних робочих місць для майбутнього покоління може дати зворотний ефект і замість збільшення кількості зайнятих ми отримаємо збільшення кількості безробітних і, як наслідок, злочинців, наркоманів та інших соціально небезпечних груп населення.

Міграційні проблеми ринку праці полягають у трьох аспектах. По-перше, це внутрішньо-регіональна та міжрегіональна міграція типу «село-місто», по-друге, це еміграція українців у пошуках кращого життя, одним із видів якої є так званий «відплив умів», по-третє, це імміграція в Україну некваліфікованої робочої сили (в основному з країн Азії). Зупинимося більш детально на описі кожної з них.

Негативною для ринку праці є внутрішньо-регіональна міграція типу «село - місто». Причому найбільше до такого типу міграції схильна молодь. Саме ця категорія є значною та перспективною частиною економічно активного населення. Дана вікова група характеризується високим ступенем адаптації до умов життя, ініціативності, активності, опори на власні сили і складає наймобільнішу частку робочої сили, що володіє новітніми знаннями і здатна забезпечити складний процес прогресивного розвитку суспільства. Основними причинами міграцій типу «село-місто» являються низькі показники якості життя населення сільської місцевості. Через низький рівень народжуваності закриваються дошкільні навчальні заклади, у невеликих населених пунктах відсутні заклади охорони здоров'я. Найнебезпечнішим є те, що статистична інформація з питання міграції молоді недостовірна, так як вона не відображає приховану міграцію, що проявляється у вибутті трудових ресурсів на постійне чи тимчасове працевлаштування до обласних центрів, інших областей тощо. Даний вид міграції в Україні є досить поширеним. Так, за даними на 2011 р. від'ємне сальдо міграції спостерігалося у Херсонській (-1,3 на 1000 осіб), Луганській (-1,1), Кіровоградській (-1,0), Рівненській (-1,0), Тернопільській (-1,0), Сумській (-0,9), Вінницькій (-0,6), Закарпатській (-0,6), Миколаївській (-0,6), Хмельницькій (-0,6), Черкаській (-0,6), Донецькій (-0,5), Житомирській (-0,5), Дніпропетровській (-0,3), Запорізькій (-0,3), Львівській (-0,3), Чернігівській (-0,3), Полтавській (-0,2), Волинській (-0,1) областях. В інших регіонах спостерігається позитивне сальдо міграції в межах України [72].

До шляхів регулювання соціально-економічних процесів у селі, з метою подолання зазначеної вище проблеми, належать фінансове та інвестиційне забезпечення, поліпшення умов життя, відновлення роботи існуючих закладів соціальної сфери та створення нових, розробка і реалізація спеціальних програм для безробітних, регулювання відпливу молоді із сільської місцевості тощо. Реалізація описаних вище заходів має покращити стан ринку праці України (у тому числі й молодіжного) у сільській місцевості. Якщо ж терміново не вжити відповідних заходів, то стан ринку праці у сільській місцевості суттєво загостриться [55].

Інший бік міграційної групи проблем ринку праці України - еміграція населення до більш розвинених країн. Так, станом на 2011 р. від'ємне сальдо зовнішньої міграції спостерігалося у Закарпатській (-0,1 на 1000 осіб), Львівській та Рівненській (відповідно більше, ніж -0,1 на 1000 осіб) областях. Даний вид міграції небезпечний для ринку праці України, тим що більшість трудових мігрантів втрачають свою кваліфікацію, набуті навички потрібні для майбутньої продуктивної діяльності на батьківщині. Також значною залишається проблема правового захисту трудових мігрантів від роботодавців та посередників, так як реальною є загроза опинитися в чужій країні в нелюдських умовах існування та праці чи навіть потрапити в трудове рабство. До того ж тривала відсутність трудових мігрантів на батьківщині призводить до послаблення родинних зв'язків. З одного боку це веде до погіршення демографічної ситуації в країні, а з іншого - до зростання кількості підлітків з девіантною поведінкою. Останні ж саме і будуть формувати ринок праці в майбутньому [29].

Цікавою є також географія трудових міграцій з України. Серед трудових мігрантів близько половини працювали в Російській Федерації (48,1%) та приблизно стільки ж у країнах Європейського Союзу, зокрема в Італії (13,4%), Чеській Республіці (11,9%), Польщі (8,0%), Угорщині (3,2%), Іспанії (2,7%) та Португалії (2,6%) [29].

Економічні проблеми ринку праці полягають у тому, що рівень заробітної плати в Україні значно нижчий, ніж її рівень у розвинених країнах світу у перерахунку в єдиний еквівалент. Так, наприклад за Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на 01.01.2009 р. мінімальна заробітна плата у нашій державі становить 605 грн. В цей же час середня заробітна плата в розрахунку на одного штатного працівника на січень 2009 року становила 1665 грн. Для порівняння зазначимо розмір мінімальної заробітної плати на початок 2009 року в країнах Європейського Союзу. Так, для Люксембурга він становив 1642 Євро, для Ірландії 1462 Євро, для Бельгії 1387 Євро, для Нідерландів 1382 Євро, для Великобританії 1010 Євро, для Франції 1000 Євро, для Португалії, Словенії, Мальти, Греції та Іспанії коливався у межах від 1000 до 500 Євро, для Чехії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії коливався в межах 153-123 Євро, а для Данії, Швеції, Фінляндії, Німеччини, Італії, Австрії та Кіпру був узагалі невизначений. Якщо врахувати курс Євро на 01.01.2009 Національного банку України (1Євро = 10,987 грн.) і перевести розмір мінімальної заробітної плати України та країн ЄС в єдиний еквівалент, то ми отримаємо, що мінімальна заробітна плата в країнах ЄС приблизно дорівнює середній заробітній платі по Україні, в той же час у такій країні як Люксембург мінімальна заробітна плата більша, ніж у нашій країні майже у 30 разів [72].

Даний аспект економічної групи проблем ринку праці породжує проблему нелегальної зайнятості населення (особливо молоді) та отримання нефіксованих доходів. Останню ми відносимо до соціальної групи проблем ринку праці, тому опишемо її далі.

Іншим проявом економічної проблеми на ринку праці України являється, на наш погляд, прийняття нового податкового кодексу. На думку автора, у майбутньому це призведе до того, що мале підприємництво не витримає конкуренції з великим та середнім, а тому повністю чи частково припинить своє існування. Таким чином, зростатимуть показники безробіття в Україні, а це в свою чергу може призвести до росту рівня злочинності та інших соціальних негараздів у країні. Тому, на наш погляд, владі необхідно переглянути зміст нового податкового кодексу та детальніше проаналізувати його вплив на розвиток малого підприємництва в Україні.

Соціальні проблеми ринку праці проявляються, на наш погляд, у наступних аспектах: проблеми соціальної незахищеності маргінальних груп населення та молоді, ґендерної рівності, попиту і пропозиції на ринку праці, кваліфікації кадрів, безробіття, нелегальної зайнятості [16, 71].

Проблема незахищеності маргінальних груп населення та молоді полягає в тому, що останні не отримують достатньої допомоги від держави, необхідної для повноцінної реалізації свого потенціалу на ринку праці. Так, молоді люди з вищою освітою не мають реальних гарантій працевлаштування після закінчення вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. Це провокує в свою чергу проблему зростання молодіжного безробіття, нелегальної зайнятості молоді, втрати кваліфікації молодими спеціалістами і т.д. Причиною відсутності ефективного механізму залучення молоді до виробництва та закріплення її у сфері економічної діяльності є недостатність теоретичних розробок проблем зайнятості молоді. На конкурентоспроможність молоді на ринку праці негативно впливають наступні чинники: недостатність практичної підготовки, відсутність практичного досвіду роботи, погіршення здоров'я, низький рівень доходів, більша схильність до соціально обумовлених хвороб та антисоціальної поведінки. Проблема незахищеності маргінальних груп населення полягає наприклад в тому, що вагітні жінки, особи по догляду за хворими родичами мають труднощі з місцем роботи тощо [16].

Проблема ґендерної рівності полягає в тому, що чоловіки та жінки за пророблений однаковий об'єм роботи отримують різну заробітну плату. До того ж в Україні існує дисбаланс у рівні зайнятості чоловіків та жінок в певних професіях.

Проблема попиту і пропозиції на ринку праці полягає в першу чергу в тому, що в Україні пропозиція значно перевищує попит. Проте, рівень кваліфікації працівників, на яких існує попит, та які готові працювати не завжди відповідають один одному. Проблема попиту і пропозиції призводить до проблеми зайнятості та безробіття, а також проблему міграцій.

Проблема кваліфікації кадрів полягає в тому, що рівень кваліфікації населення не завжди відповідає необхідному рівню для успішного працевлаштування. Причинами цього можуть бути як небажання значної когорти молодих людей вчитися, так і набуттям останнім часом «масовості вищої освіти». Дана проблема полягає також у тому, що кваліфікація, яку здобувають випускники ВНЗ різних рівнів акредитації не завжди відповідає попиту на ринку праці [71].

Проблема безробіття (особливо молоді) досить небезпечна, адже вона тягне за собою ряд інших - проблему злочинність, соціальної нестабільності, захворюваності (у тому числі на невиліковні хвороби) тощо.

Проблема нелегальної зайнятості полягає в тому, що значна кількість людей, особливо молоді змушені працевлаштуватися без трудової книжки та отримувати заробітну плату «в конвертах». Це призводить до погіршення стану здоров'я молоді, зниження народжуваності, відсутності трудового стажу, неможливості регулювання ринку праці державою тощо [24].

Політичні проблеми ринку праці полягають у недосконалості трудового законодавства України. На наш погляд, для подолання кризових явищ на ринку праці в першу чергу потрібно внести зміни до низки законів України, а саме «Про професійний розвиток працівників», «Про Загальнодержавну програму розвитку трудового потенціалу України на 2009-2017 роки», «Про Концепцію державної міграційної політики України», «Про зайнятість населення» (нова редакція) тощо [13,16].

Ментальні проблеми ринку праці пов'язані в першу чергу з тим, що значна частина населення України, яка має певний рівень освіти та професійних навичок свідомо погоджується змінити місце роботи в межах своєї держави на закордонне. При цьому останнє як правило не потребує особливої кваліфікації. Таким чином, працівник втрачає свій соціальний статус, можливості зробити кар'єру за спеціальністю тощо, натомість отримує вищу заробітну плату, ніж на батьківщині.

Таким чином ми бачимо, що всі проблеми, які характерні для ринку праці України є досить важливими і потребують нагального вирішення.

Висновки

Думки про зайнятість почали формуватися ще за часів давніх цивілізацій. Проте, погляди про зайнятість почали набувати ознак окремої науки лише з наближенням до Новітніх часів. Питання, пов'язані з ринком праці у різні часи досліджували фізіократи, економісти соціального спрямування (ХVIII-I пол. ХІХ ст.), економісти та соціоекономікогеографи ХХ ст. На сьогоднішній день у загальному розумінні ринком праці вважається система обміну індивідуальних здібностей до праці під ринком праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.

Однією з основних характеристик ринку праці являється зайнятість. На сучасному етапі розвитку ринку праці України у нашій державі поступово знижується як кількість зайнятих, так і рівень зайнятості. На наш погляд це пов'язане з демографічними, та з економічними факторами. Найвищий рівень зайнятості характерний для осіб у віці 40-49 років, досить високий він також для осіб 30-39 та 25-29 років. Дещо нижчий він для осіб 15-24 роки та 60-70 років. За гендерною ознакою майже серед усіх вікових груп рівень зайнятості чоловіків у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи вищий, ніж рівень зайнятості жінок. Рівень зайнятості в Україні за місцем проживання та віковими групами у відсотках до загальної кількості населення відповідної вікової групи вищий у сільській місцевості, у порівнянні з містами. Рівень зайнятості по території України розподілений нерівномірно. Тут є регіони, де він перевищує 63% (м. Київ) та регіони, де рівень зайнятості близько 52% (Івано-Франківська область).

З 2003 по 2008 роки в Україні спостерігалося скорочення чисельності безробітного населення. Починаючи ж з 2008 року остання знову дещо зросла, що пов'язане, на нашу думку, зі світовою економічною кризою. З 2008 року також зростає кількість безробітних, які раніше мали роботу. Серед зареєстрованих безробітних жіноче населення чисельно переважає над чоловічим. У містах зареєстровано безробітних більше, ніж у сільській місцевості. Між кількістю безробітного населення у віці 15-70 років та рівнем економічної активності чітких закономірностей не виявлено. Безробітне населення по території України розподілене нерівномірно. Найбільше його у східних областях нашої країни, у західних і південних областях кількість безробітних порівняно невелика, у північних же та центральних областях безробіття має усереднені показники.

Регіональні особливості попиту та пропозиції на ринку праці України значною мірою залежать від галузей спеціалізації областей.

Для виявлення територіальних особливостей ринку праці України ми використали 15 показників. В результаті проведення ранжування нами було виділено п'ять груп регіонів, де показники ринку праці мають суттєві відмінності. До першої з них увійшли Волинська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Черкаська та Чернігівська області; до другої - Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Полтавська, Херсонська, Хмельницька та Чернівецька області; до третьої - Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Миколаївська та Одеська області; до четвертої - Автономна республіка Крим, Дніпропетровська та Харківська області; до п'ятої - міста державного підпорядкування Київ та Севастополь. Причому, чим вищий номер групи, тим краща ситуація на ринку праці.

Основними проблемами в розвитку ринку праці України є демографічні, міграційні, економічні, соціальні, політичні, ментальні тощо. Демографічні проблеми полягають у зменшенні трудових ресурсів у країні. Міграційні проблеми полягають у переїзді людей (особливо молоді) із сільської місцевості в міські населені пункти, у виїзді населення за кордон та імміграції в Україну некваліфікованої робочої сили особливо з країн Азії. Економічні проблеми полягають у низькому рівні заробітної плати в Україні та несвоєчасній її виплаті. Соціальні проблеми ринку праці проявляються в соціальній незахищеності маргінальних груп населення та молоді, ґендерній нерівності чоловіків та жінок, невідповідності наявної кваліфікації робочої сили необхідній на ринку праці, різкому перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї, безробітті населення, нелегальній зайнятості тощо. Політичні проблеми ринку праці полягають у недосконалості трудового законодавства. Ментальні проблеми ринку праці полягають у бажанні населення маючи певний рівень кваліфікації в Україні, працювати за кордоном як некваліфікована робоча сила, отримуючи при цьому вищу заробітну плату, ніж на батьківщині.

Щоб зменшити негативний вплив від цих проблем органам регіональної та державної влади слід провести ряд заходів. Необхідно посилити функції державного регулювання процесів трансформації територіально-галузевої структури ринку праці на основі підтримки його оптимальної місткості та посилення соціальних гарантій зайнятості населення, а також функції органів місцевого самоврядування у реалізації завдань ефективного використання праці населення через розгалуження інфраструктури ринку праці, стимулювання роботодавців до працевлаштування населення шляхом надання їм пільгових кредитів, дотацій.

Щодо перспектив розвитку ринку праці України, то тут можна зазначити наступні: збільшення кількості фахівців з вищою освітою, що призведе до збільшення продуктивності праці, збільшення кількості трудових ресурсів за рахунок підняття пенсійного віку тощо.

економічний географічний безробіття праця

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик - К.: Атака, 2002. - 368 с.

2. Безпала О.В. Особливості розвитку ринку праці Столичного суспільно-географічного району: автореф. дис. … канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / О.В. Безпала - К., 2008. - 21 с.

3. Безпала О. «Ринок праці» у суспільній географії / О. Безпала Часопис соціально-економічної географії. Випуск 1. Харків, 2006. - С. 162-168.

4. Близнюк В. Ринок праці та соціальна інфраструктура на селі: можливі перспективи розвитку / В. Близнюк // Економіка і прогнозування. - 2008. - № 1. - С. 121 - 135.

5. Близнюк В.В. Ринок праці України та ризики його функціонування / В.В. Близнюк // Економіка і прогнозування. - 2008. - №1. - С. 121 - 135.

6. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навч. посіб. / Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. К.: Знання-Прес, 2000. 313с.

7. Брич В.Я. Регіональний ринок праці / В.Я. Брич, І.Б Шевченко - Т.: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 302 с.

8. Буланов В.С. Некоторые методологические вопросы исследования рынка труда / В.С. Буланов // Общество и экономика. №7-8 - Москва, 1997. - С. 32-38.

9. Буланов В.С. Рынок труда: структура, механизмы функционирования / В.С. Буланов // Экономическая теория и политика: микро- и макроуровень. №1 - Москва, - 1993. - С. 45-54.

10. Васильченко В.С. Стан та розвиток наукового потенціалу з проблем зайнятості населення і ринку праці в Україні / В.С. Васильченко // Зайнятість та ринок праці. Випуск 3. - Київ, - 1995. - С. 55-63.

11. Васильченко В.С. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика / В.С. Васильченко, П.М. Василенко - К.: Академвидав, 2000. - 463 с.

12. Волгин А.И. Эффективность общественного производства и трудовые ресурсы. / Анатолий Иванович Волгин. Издательство стандартов, 1980 - 112 с.

13. Волкова О.В. Ринок праці / Олена Валеріївна Волкова. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 624 с.

14. Ворона М. Надання рівних можливостей жінкам та чоловікам у сфері праці / М. Ворона // Україна: аспекти праці. - 2009. - №6. - С. 38 - 41.

15. Вороніна І.М. Формування територіальної системи ринку праці у нових економічних умовах (на прикладі АРК і м. Севастополь): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. географ. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / І.М. Вороніна - О., 2000. - 21 с.

16. Гнибіденко І.Ф. Ринок праці та соціальна інфраструктура на селі: можливі перспективи розвитку / І.Ф. Гнибіденко // Демографія та соціальна економіка. - 2009. - №2. - С. 79 - 89.

17. Голіков А.П. Вступ до економічної і соціальної географії: підручник А.П. Голіков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. К.: Либідь, 1996. 320 с.

18. Голіков А.П. Словник-довідник суспільно-географічних термінів / А.П. Голіков, П.О. Черномаз, Н.А. Казакова. Х.: ХНУ iм. В.Н. Каразiна, 2000. - 48 с.

19. Демографические тетради. Институт экономики АН УССР. Сборник научных трудов. Выпуск ІІ-ІІІ - Киев, 1970. - 240с.

20. Долішній М.І. Трудовий потенціал, зайнятість та ринок праці / Мар'ян Іванович Долішній. - Львів: Астролябія, 1997. - 346 с.

21. Дорогунцов С.І. Розміщення продуктивних сил України Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. К. КНЕУ, 2000. 364 с.

22. Економічна та соціальна географія: Навчально-методичний посібник з основ наукових досліджень, виконання курсових і кваліфікаційних робіт для студентів спеціальності / [під заг. ред. К.А. Нємця]. - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. - 190 с.

23. Заволока Ю. Особливості суспільно-географічного дослідження безробіття / Ю.Ю. Заволока // Вісник Харківського нац. ун-тету ім. В.Н. Каразіна. Геологія - Географія - Екологія: Зб. наук. праць. - Харків: ВЦ ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. - №753. - С. 71 - 76.

24. Заволока Ю. Проблеми і перспективи використання трудового потенціалу Харківської області. / Ю. Заволока, І. Решетов // Часопис соціально-економічної географії. Випуск 4 (1) - Харків, 2008. - С.66-70.

25. Заволока Ю.Ю. Суспільно-географічні аспекти використання трудового потенціалу Харківської області: дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 / Юлія Юріївна Заволока. - Х., 2008. - 210 с.

26. Заволока Ю.Ю. Суспільно-географічні аспекти використання трудового потенціалу Харківської області: дис. … на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / Ю.Ю. Заволока - К., 2008. - 20 с.

27. Закон України «Про охорону праці» / Постанова ВР України № 2695-12 від 14.10.1992 р.

28. Заяць Т.А. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика, перспективи розвитку: монографія / Т.А. Заяць, В.Л. Жаховська / [під ред. чл.-кор. НАН України д.е.н., проф. Б.М. Данилишина]. - К.: Фенікс, 2008. - 312 с.

29. Зовнішня трудова міграція населення України. - Український центр соціальних реформ, Державний комітет статистики України. Звіт про результати обстеження трудової міграції. - Київ, 2009. - 120 с.

Додаток А

Додаток Б

Таблиця Б.1. Зайняте населення за регіонами України за 2009 р.

Таблиця Б.2

Рівень зайнятості населення України за статтю, місцем проживання та віковими групами за 2011 р. (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи)

Додаток В

Таблиця В.1. Безробітне населення України (за методологією МОП) у 2000-2011 рр. [72, 73]

Таблиця В.2. Безробітне населення України (за методологією МОП) за станом пошуку роботи у 2003-2009 рр. (у середньому за період)

Таблиця В.3. Кількість зареєстрованих безробітних в Україні за статтю та місцем проживання у 2011 році (на кінець звітного періоду, тис. осіб)

Таблиця В.4. Безробітне населення та рівень економічної активності (за методологією МОП) за регіонами України у 2009 році

Додаток Д

Таблиця Д.1. Статистичні дані, що характеризують ринок праці України за 2009 рік [52,72,73]

Додаток Е

Таблиця Е.1. Групування регіонів України за методом ранжування

Размещено на Allbest.ru