Управління доходами торговельного підприємства від операційної діяльності (за матеріалами ТОВ "Боярські Ряди", м. Боярка)

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економіки підприємництва

ДИПЛОМНА РОБОТА

Управління доходами торговельного підприємства від операційної діяльності (за матеріалами ТОВ «Боярські Ряди», м. Боярка)

Київ - 2012



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи управління доходами торговельного підприємства

1.1 Економічна сутність доходів підприємства від операційної діяльності

1.2 Основні етапи процесу управляння доходами підприємства від операційної діяльності

1.3 Фактори, що обумовлюють обсяги доходів торговельного підприємства

2. Розділ 2. Дослідження доходів торговельного підприємства ТОВ «Боярські Ради» від операційної діяльності

2.1 Аналіз обсягу та структури доходів підприємства ТОВ «Боярські Ряди»

2.2 Оцінка достатності доходів від операційної діяльності для забезпечення рентабельної діяльності підприємств

2.3 Аналіз факторів, що впливають на обсяг доходів підприємства від операційної діяльності

Розділ 3. Обґрунтування планового обсягу доходів від операційної діяльності торговельного підприємства ТОВ «Боярські Ряди»

3.1 Розрахунок планового обсягу доходу від операційної діяльності

3.2 Резерви підвищення доходів від операційної діяльності та управлінські рішення відповідно його досягнення

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

дохід операційна управлінській резерв



ВСТУП

Умови формування ринкових відносин в Україні, що пов'язані з динамічністю зовнішнього середовища, зниженням купівельної спроможності населення, загостренням конкурентної боротьби, потребують пошуку засобів виживання підприємств та забезпечення їх ефективного функціонування. При цьому найбільш гостро відчувають на собі труднощі становища торговельні підприємства, результати діяльності яких безпосередньо залежать від розробки стратегічних орієнтирів в забезпеченні виходу з кризи, стабілізації і розвитку торгівлі.

Згідно чинного законодавства в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку).

Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства, за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Доходи торговельного підприємства мають свої особливості щодо структури, джерел формування, напрямків використання і таке інше, тому потребують окремої уваги при визначенні політики щодо їх управління.

Розмір отримання доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною політикою підприємства.

Ефективність управління процесом утворення доходів значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення доходів, економічного обґрунтування планів ( прогнозів) формування доходів на майбутній період.

Тому тема розробки управлінських рішень щодо напрямів зростання доходів торговельного підприємства є досить актуальною для практики господарювання. Обґрунтування цих рішень допоможуть підприємцям краще орієнтуватися в умовах невизначеності, будуть основою для визначення чинників та обсягів торговельної діяльності з метою забезпечення не тільки виживання та стабілізації, але й розвитку суб'єктів господарювання.

Актуальність дослідження основ управління доходами торговельного підприємства, недостатнє їх висвітлення в економічній літературі, теоретичне та практичне значення для утвердження ринкових відносин зумовили вибір теми дипломної роботи: «Управління доходами торговельного підприємства від операційної діяльності».

Метою дослідження даної дипломної роботи є вивчення системи сучасних методів управління доходами торговельного підприємства від операційної діяльності, з'ясування на практиці механізму формування доходів та здійснення оцінки достатності доходів для забезпечення беззбиткової та рентабельної діяльності підприємства.

Реалізація мети дослідження вимагає розв'язання таких основних задач:

висвітлення економічної сутності доходів торговельного підприємства від операційної діяльності;

визначення основних етапів процесу управління доходами підприємства від операційної діяльності;

дослідження факторів, що обумовлюють обсяги доходів торговельного підприємства;

аналіз обсягу та структури доходів підприємства ТОВ «Боярські Ряди»;

аналіз факторів, що впливають на обсяг доходів підприємства від операційної діяльності;

оцінка достатності доходів від операційної діяльності для забезпечення рентабельної діяльності підприємства;

розрахунок планового обсягу доходу від операційної діяльності ТОВ «Боярські Ряди»;

обґрунтування напрямків зростання доходів торговельного підприємства ТОВ «Боярські Ряди».

Предметом дослідження є теоретичні засади та практичні аспекти розробки політики управлянні доходами торговельного підприємства.

Об'єктом дослідження є процес управління доходами товариства з обмеженою відповідальністю «Боярські Ряди», що здійснює оптово-роздрібну торгівлю меблями.

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Боярські Ряди» у 2011 році характеризувалася такими показниками: обсяг товарообороту - 145822,6 тис. грн., обсяг доходу від операційної діяльності - 162057,6 тис грн., обсяг чистого прибутку - 54525,2 тис. грн.

Інформаційна база. Теоретичну основу дослідження складають наукові праці українських та зарубіжних учених з проблематики управління доходами торговельного підприємства, законодавчі та нормативні акти України, що регулюють діяльність підприємств, матеріали спеціалізованих видань та наукових конференцій. У практичній частині дослідження використовувались дані бухгалтерського обліку та звітності ТОВ «Боярські Ряди» - ф.№1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові результати», примітки до річної фінансової звітності тощо.

Методи дослідження. При проведенні аналітичних розрахунків у дипломній роботі були використані: для аналізу зміни обсягів та структури показників у динаміці - методи горизонтального та вертикального (структурного) аналізу, для оцінки ефективності управління доходами підприємства - метод фінансових коефіцієнтів, для оцінки кількісного впливу факторів на результативний показник - метод абсолютних різниць. Планові розрахунки здійснені за допомогою економіко - статистичного методу та методу техніко-економічних розрахунків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтування напрямків зростання обсягу доходів від операційної діяльності та управлінських рішень відповідно його досягнення буде прийняте для впровадження на підприємствах торгівлі.



РОЗДІЛ І. Теоретичні основи управління доходами торговельного підприємства

1.1 Економічна сутність доходів підприємства від операційної діяльності

Функціонування будь - якого підприємства, незалежно від видів його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну і достатню величину прибутку. Тому аналіз доходів займає провідне місце в системі комплексного економічного аналізу, оскільки за ним оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства.

Загальний дохід підприємства - це сума грошових коштів, отриманих фірмою від продажу певної кількості продукції, котра виступає спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства [7].

У відповідності з поточним законодавством України (а саме, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З практичного погляду показник "дохід" є виручкою підприємства від реалізації продукції, надання послуг та виконання робіт без врахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Отже, дохід - це загальна сума коштів, що надходить на підприємство за певний період, за вирахуванням податків, яка призводить до збільшення активу або зменшення зобов'язання та може бути використана на споживання та інвестування.

У процесі управління доходами торговельного підприємства головна роль відводиться формуванню доходу від операційної діяльності. Основу операційної діяльності торговельного підприємства становить торгівельна діяльність, яка в свою чергу доповнюється інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Операційна діяльність -- це основний вид діяльності підприємства, з метою здійснення якої воно створено. Характер операційної діяльності підприємства визначається насамперед специфікою галузі економіки, до якої воно належить. Основу операційної діяльності торговельних підприємств складає торговельна діяльність, що доповнюється здійснюваною ними інвестиційною й фінансовою діяльністю. Разом із тим, інвестиційна діяльність є основною для інвестиційних компаній, інвестиційних фондів і інших інвестиційних інститутів, а фінансова діяльність є основною для банків і інших фінансових інститутів.

Операційна діяльність торговельного підприємства характеризується наступними основними особливостями, що визначають характер формування доходу [16]:

1. Вона є головним компонентом усієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Основний обсяг сформованих активів, основна чисельність персоналу підприємства обслуговують цю діяльність. Відповідно дохід від операційної діяльності при нормальних умовах функціонування підприємства займає найбільшу питому вагу в загальному обсязі доходу підприємства.

2. Операційна діяльність носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційного, фінансового й іншого видів діяльності. Тому розвиток будь-яких інших видів діяльності не повинний вступати в протиріччя з розвитком операційної діяльності, а тільки підтримувати її. Відповідно і дохід від інвестиційного, фінансового й іншого видів діяльності не повинен формуватися на шкоду формуванню доходу від операційної діяльності.

3. Інтенсивність розвитку операційної діяльності є основним параметром оцінки окремих стадій життєвого циклу підприємства. Відповідно можливості формування операційного доходу на різних стадіях життєвого циклу підприємства визначають мету й задачі не тільки політики управління доходом, але і спрямованість загальної стратегії розвитку підприємства.

4. Господарські операції, що входять до складу операційної діяльності підприємства, носять регулярний характер. У порівнянні з операціями інших видів діяльності частота операцій по ній найвища. Це визначає регулярність формування операційного доходу в нормальних умовах господарювання підприємства.

5. Операційна діяльність підприємства орієнтована в основному на товарний ринок, у той час як фінансова й інвестиційна його діяльність здійснюються переважно на фінансовому ринку. При цьому, операційна діяльність зв'язана з різними видами і сегментами товарного ринку, обумовленими специфікою використовуваної сировини й матеріалів, складом використовуваного устаткування, характером готової продукції. Відповідно й умови формування операційного прибутку в значній мірі зв'язані зі станом кон'юнктури відповідних видів і сегментів товарного ринку.

6. Здійснення операційної діяльності пов'язане з капіталом, вже інвестованим у неї, у той час як майбутнє інвестування капіталу є предметом інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Інвестований в операційну діяльність капітал приймає форму операційних активів підприємства. Від складу цих активів, їхньої збалансованості, швидкості обертання й інших характеристик значною мірою залежить здатність підприємства генерувати операційний прибуток. Тому одним із важливих факторів успішного формування операційного прибутку є ефективне управління операційними активами підприємства.

7. У процесі операційної діяльності споживається значний обсяг живої праці, на відміну від інвестиційної й фінансової діяльності, де витрати цієї праці несуттєві. Відповідно і здатність підприємства генерувати операційний прибуток у значній мірі залежить від достатності використовуваних трудових ресурсів, професійного й кваліфікаційного складу персоналу і т.п. Використання живої праці значною мірою визначає специфіку операційних витрат, пов'язаних із стимулюванням персоналу, забезпеченням належних умов праці, формуванням особливих видів податкових платежів підприємства і т.п., що відбивається і на умовах формування його операційного прибутку.

8. Операційній діяльності властиві, поряд із загальними, і специфічні види ризиків, що поєднуються поняттям операційний ризик. Тому рівень операційного прибутку, одержуваний підприємством при різних альтернативних варіантах господарювання, повинний у першу чергу, співвідноситися з рівнем операційного ризику.

Операційну діяльність підприємства поділяють на основну операційну діяльність та іншу операційну.

Основна операційна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є профілюючою метою функціонування підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інші види операційної діяльності передбачені статутом підприємства і зумовлені необхідністю раціонального використання виробничих ресурсів чи капіталу.

Одним з найважливіших показників, що визначає суму прибутку як кінцевого результату діяльності підприємства, є розмір доходу, що формується в процесі своєї діяльності. Зокрема в торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом підприємства і його поточними витратами. У відповідності з поточним законодавством України (а саме, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід") дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Сума отриманих доходів є фінансовою основою розвитку операційної діяльності підприємства, що забезпечує вирішення наступних трьох важливих задач [23]:

1. Основна частина операційних доходів підприємства є джерелом відшкодування усіх поточних витрат, пов'язаних зі здійсненням його операційної діяльності. Реалізація цієї задачі забезпечує самоокупність діяльності підприємства.

2. Частина доходів підприємства є джерелом виплат податкових платежів, пов'язаних зі здійсненням цієї діяльності. За рахунок цієї частини доходів забезпечується формування коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів. Реалізація цієї задачі забезпечує виконання фінансових зобов'язань підприємства пере державою.

3. Певна частина доходів підприємства є джерелом формування його чистого прибутку. За рахунок цієї частини доходів підприємство формує фонди виробничого розвитку, резервний, додаткового матеріального стимулювання персоналу, соціальних виплат, виплат власникам підприємства і т.п. Реалізація цієї задачі забезпечує самофінансування розвитку підприємства на розширеній основі у майбутньому.

Підприємства, в тому числі і торгівельні, можуть отримувати доходи від багатьох видів діяльності. Згідно із П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” види діяльності, і відповідно отримані доходи (витрати) можуть поділятись на наступні (рис. 1.1).

Отже, доходи від операційної діяльності підприємства включають дві складові: дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) та інші операційні доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" - являє собою загальний доход (виручку) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Інші операційні доходи представляють собою суму інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У зв'язку з тим, що в торгівлі нова споживча вартість не створюється, доход від реалізації товарів являє собою плату за надання торговельно-посередницької послуги (доведення товарів до споживачів та їх реалізація), яка становить частину виручки торговельного підприємства.

Різниця між ціною продажу та закупівлі товарів на різних стадіях реалізації товару являє собою доход торговельного підприємства від реалізації одиниці товару. Найбільшу питому вагу в доходах торговельного підприємства займають доходи від основної діяльності - торговельної. Ці доходи для торговельного підприємства отримали назву комерційного доходу.

Можна сказати, що комерційний доход торговельного підприємства формується як різниця між виручкою від реалізації товарів та сумою оплати постачальникам закуплених товарів. Отже, носієм доходів від реалізації торговельного підприємства є розмір торговельної надбавки (знижки), яка встановлюється на підприємстві в процесі розробки його цінової політики.

До іншої операційної діяльності належить процес вибуття будь-якого активу (основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, матеріальних цінностей, куплених для переробки у виробництві, але не використаних з різних причин , цінних паперів невласної емісії, нематеріальних активів тощо).

Узагальнену класифікацію доходу від операційної діяльності та його складових ілюструє наступний рисунок (1.2.) [34]:

Отже, як можна зробити висновок, що основним джерелом операційних доходів підприємства є виручка від реалізації товарів, яка виступає сумою грошових надходжень на підприємство протягом певного періоду. Другою складовою є інші операційні доходи, котрі можуть включати будь-які із вище перелічених статей, в залежності від умов та специфіки діяльності торговельного підприємства.

Таким чином, розглянувши економічну сутність операційних доходів торговельного підприємства, їх класифікацію, місце в системі управління показниками економічного розвитку, слід підкреслити, що це важливий фінансовий показник, адже він є джерелом покриття поточних витрат, сплати податку на додану вартість та формування прибутку підприємства. Від розміру доходу від операційної діяльності підприємства залежать його можливості щодо оплати праці і формування чисельності та складу працівників, можливості розвитку матеріально-технічної бази, виплати дивідендів тощо.

Мал.1.2. Класифікація доходів від операційної діяльності торговельного підприємства [12]

1.2 Основні етапи процесу управління доходами підприємства від операційної діяльності

Управління доходами - це частина економічної стратегії торговельного підприємства.

Управління доходами спрямовано на створення економічних умов, які забезпечують відшкодування постійних витрат торговельного підприємства, покриття змінних операційних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної та своєчасної сплати всіх видів податків та обов'язкових платежів та забезпечення отримання цільового чистого прибутку.

Досягнення цих умов пов'язано:

по-перше, з обґрунтування цін на товари, які закуповуються;

по-друге, з раціональністю умов комерційних угод (вибору місця розташування постачальника, умов транспортування та страхування, характеру розрахунків, валюти та термінів платежу та ін.);

по-третє, з встановленням економічного обґрунтованих цін продажу товарів, стимулюючих збільшення попиту (реалізації);

по-четверте, із скороченням кількості ланок товароопросування, яке дозволяє збільшити розміри доходів, які отримуються, за рахунок скорочення кількості посередників;

по-п'яте, з формуванням оптимального асортименту реалізуємих товарів, які відповідають структурі споживчого попиту та забезпечуючи отримання необхідного об'єму доходів;

по-шосте, з диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за видами діяльності), що дозволяє забезпечувати компенсацію можливих втрат доходу у випадку несприятливих змін по окремим товарним, регіональним ринкам, чи погіршення можливостей здійснення окремих видів діяльності.

Таким чином, управління доходами торговельного підприємства передбачає:

Обґрунтування видів діяльності, доцільних для здійснення торговим підприємством.

Встановлення критеріїв ефективності укладених комерційних угод для закупівлі товарів.

Формування гнучкої цінової політики під час закупівлі та продажу товарів.

Обґрунтоване використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, які дозволяють забезпечити розширення обсягів реалізації товарів (під час надання знижок покупцям) чи збільшення об'ємів доходів (під час узгодження знижок, які подаються постачальникам).

Встановлення економічно обґрунтованого розміру торговельних надбавок (знижок).

Торговельне підприємство може застосовувати як єдиний розмір торговельної надбавки, так і диференціювати його за товарними групами з врахуванням витратоміскості їх реалізації. У цьому випадку асортиментна структура обороту справляє суттєвий вплив на об'єми формування доходу.

Управління доходами, як і іншими економічними показниками, передбачає:

створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

проведення аналізу обсягу, складу отриманих доходів; чинників, які визначають їх розмір та рівень; ступеню достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

формування політики отримання доходів та вибір інструментів та важелів її реалізації;

розробка прогнозу різних можливих варіантів отримання доходів за видами діяльності та їх експертиза з оцінкою доцільності реалізації;

формування оптимального варіанту плану доходів підприємства.

Розробка стратегії управління доходами торговельного підприємства передбачає попереднє дослідження процесу формування доходів, визначення основних тенденцій та закономірностей, які притаманні; виявлення та кількісну оцінку факторів, що обумовлюють обсяг та рівень доходів.

Інформаційною основою аналізу доходів торговельного підприємства є матеріали бухгалтерської звітності - Ф №2 “Звіт про фінансові результати діяльності”, Ф №1 “Баланс”, оборотна відомість по рахунках, на яких ведеться аналітичний облік отриманих доходів; статистичної звітності - Ф №3 - торг. “Звіт про надходження, реалізацію та залишки товарів”, Ф №1 - кр. “Звіт про товарооборот", матеріали оперативного та управлінського обліку, що пов'язані з цінами закупівлі та продажу товарів, договору оренди торговельних приміщень та обладнання, договору фінансових інвестицій тощо.

Аналіз операційних доходів торговельного підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи (рис.1.3).

Мал. 1.3. Послідовність проведення аналізу операційних доходів торговельного підприємства [7]



Метою першого етапу аналітичної роботи є дослідження загального обсягу операційних доходів підприємства. Для цього виконуються так завдання: досліджується його абсолютна і відносна зміна, порівняно з попереднім періодом, аналізується склад даного виду доходів, тобто питома вага формування доходів в їх загальному обсязі, та джерела його отримання підприємством.

Метою другого етапу проведення аналізу операційних доходів є вивчення основних джерел формування виручки від реалізації товарів (вроздріб, дрібний опт, платні послуги тощо). Тобто досліджується обсяг формування виручки від кожного джерела, їх питома вага в загальному обсязі.

Наступний третій етап передбачає визначення комерційного доходу підприємства, його рівня та розрахунок його зміни порівняно з попереднім періодом.

Метою четвертого етапу аналізу є оцінка рівня доходів інших видів діяльності підприємства. Тобто, виконуються такі завдання: проводиться розрахунок і аналіз динаміки відносних показників отримання доходів від таких видів діяльності, як інвестиційна, кредитна, орендна, посередницька. Рівень доходності даних видів діяльності порівнюється з рівнем валового доходу для визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства, його диверсифікації. Порівняння та оцінка здійснюється за допомогою розрахунків доходності витрат (співвідношення між сумами доходів і витрат) та доходності активів (обсяг формування доходів на одиницю активів, що використовуються) різних видів діяльності підприємства.

П'ятий етап дослідження -кількісна оцінка факторів - має на меті наступне:

А. Аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх, а також якісних і кількісних факторів на обсяг і структуру операційних доходів підприємства; Б. Оцінка впливу кількісних факторів на обсяг комерційного доходу підприємства.

Для виконання шостого етапу аналітичної роботи - оцінка невикористаних можливостей по отриманню доходів від операційної діяльності - необхідна наявність інформації стосовно ціни продажу окремих видів та різновидностей товарів на підприємствах-аналогах і конкурентах, або інформація стосовно ціни придбання по альтернативних каналах постачання.

При наявності даної інформації розраховуються невикористані можливості по отриманню операційних доходів за рахунок удосконалення політики товаропостачання через зменшення ціни закупівлі, або цінової політики, якщо є можливість збільшення цін реалізації.

Оцінка невикористаних можливостей по отриманню операційних доходів проводиться вибірково, по окремих товарних групах, котрі мають для підприємства найбільш вагоме значення.

На завершальному сьомому етапі проводиться аналіз та оцінка достатності формування операційних доходів. Достатність формування оцінюється в цілому по підприємству на основі аналізу напрямків використання отриманих доходів (на сплату податків, покриття поточних витрат, формування чистого прибутку). Для цього визначаються обсяги, динаміка та питома вага кожного напрямку використання доходів в загальному обсязі їх формування, аналізуються показники доходності витрат та прибутковості даних доходів.

Оцінка достатності формування операційних доходів дозволяє зробити висновок стосовно вимог самоокупності та самофінансування розвитку торговельного підприємства.

На практиці в залежності від використовуваних методів розрізняють такі основні системи проведення аналізу на підприємстві як горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз коефіцієнтів.

І. Горизонтальний (або трендовий) аналіз доходів базується на вивченні динаміки окремих його показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) загального обсягу доходу та його складових, визначаються загальні тенденції його зміни (або тренда). На практиці найбільше поширення одержали такі види горизонтального (трендового) аналізу:

1. Порівняння показників доходу звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, із показниками попереднього місяця, кварталу, року).

2. Порівняння показників доходу звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників третього кварталу звітного року з аналогічними показниками третього кварталу попереднього року). Цей вид аналізу застосовується на підприємствах із яскраво вираженими сезонними особливостями господарської діяльності.

3. Порівняння показників за ряд попередніх періодів. Ціллю цього виду аналізу є виявлення тенденцій зміни окремих досліджуваних показників в динаміці.

Всі види горизонтального (трендового) аналізу доповнюються звичайно дослідженням впливу окремих факторів на зміну відповідних результативних показників. Використовуючи результати таких досліджень, можна побудувати відповідні факторні моделі, які потім можна застосувати в процесі планування окремих показників.

Вертикальний (або структурний) аналіз доходу базується на його структурному розкладанні на складові. У процесі застосування цієї системи аналізу розраховуються питомі ваги окремих структурних складових доходу.

Порівняльний аналіз доходу базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних його показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. У практиці управління найбільше поширення одержали такі види порівняльного аналізу:

1. Порівняльний аналіз показників даного підприємства і середньогалузевих підприємств-аналогів.

2. Порівняльний аналіз показників даного підприємства і підприємств - конкурентів.

3. Порівняльний аналіз показників окремих центрів відповідальності (структурних підрозділів підприємства).

4. Порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) показників.

Аналіз коефіцієнтів (БІ-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різноманітних абсолютних показників між собою.

Достатність формування доходів оцінюється в цілому по підприємству на основі аналізу напрямків використання отриманих доходів (на сплату податків, покриття постійних та змінних витрат, формування чистого прибутку). Для цього визначаються обсяги, динаміка та питома вага кожного напрямку використання доходів в загальному обсязі їх формування, аналізуються показники дохідності витрат та прибутковості доходів.

Оцінка достатності формування доходів дозволяє зробити висновок стосовно виконання вимог самоокупності та самофінансування розвитку торговельного підприємства.

Важливою складовою політики управління доходами підприємства є розробка плану доходів підприємства, який забезпечується комплексом заходів щодо проведення розрахунків окремих видів доходів на майбутній період.

Основними вихідними передумовами планування доходів підприємства є: розроблений план реалізації, що визначає обсяги та склад торговельної продукції на майбутній період; цільова сума прибутку, що забезпечує умови ефективного розвитку підприємства в плановому періоді; розроблена цінова політика підприємства.

Обґрунтування та розрахунок показників плану господарсько-фінансової діяльності підприємства здійснюється шляхом використання різних методів планування.

Дохід від реалізації товарів планується в залежності від наявності (на момент розробки плану) необхідної інформації за допомогою методу прямих техніко-економічних розрахунків або факторно-аналітичного методу.

При застосуванні факторно-аналітичного методу визначення планового розміру доходів відбувається наступним чином:

Проводиться оцінка тенденції зміни рівня комерційного доходу за низку попередніх плановому періодів на основі побудови та аналізу динамічного ряду.

Здійснюється прогнозування рівня комерційного доходу на плановий період, виходячи з базового рівня валового доходу, темпу його зміни, який склався в проаналізованому періоді чи на основі формування трендової економіко-математичної моделі. Прогнозований таким чином рівень комерційного доходу відображає умови здійснення торговельної діяльності (зміни в асортиментній структурі товарообігу, їх складі, джерелах отримання товарів і т.і.), який склався у ретроспективному періоді.

Визначається сума комерційного доходу при плановому обсязі товарообігу (Тпл) та прогнозованому рівні комерційного доходу (РКДпл).

4. Оцінюються можливі резерви збільшення комерційного доходу за рахунок управління окремими чинниками, які визначають його розмір.

Застосування методу прямих техніко-економічних розрахунків передбачає наявність інформації про обсяг продажу товарів за окремими товарними групами і відповідного до них рівня комерційного доходу чи обсягу угод на закупівлю товарів за взятими контрактами, рівень цін закупівлі та прогнозованих цін реалізації.

У першому випадку розрахунок планового розміру комерційного доходу здійснюється за наступною формулою:

де	Тплі	- плановий обсяг товарообігу за і-ю товарною групою;
	РКДплі	- плановий рівень комерційного доходу за і-ю товарною групою.

Плановий рівень комерційного доходу за товарними групами визначається, виходячи з розрахункового розміру торговельної надбавки у % до ціни закупівлі:

Ркд=

Під час використання інформації про комерційні угоди розрахунок планового розміру комерційного доходу роблять за наступною формулою:

КДпл=

де	kj	- плановий обсяг товарообігу за і-ю товарною групою;
	Црj,Цзакj	- плановий рівень комерційного доходу за і-ю товарною групою.

Дохід від реалізації виробленої продукції (роботи, послуги) планується, виходячи з обсягів виробничої програми підприємства та прийнятих цін реалізації з урахуванням базових цін та наданих цінових знижок.

Для проведення розрахунку використовується наступна формула:

Дп=,

де	Оп	- обсягів виробництва в натуральному вимірі і-го виду продукції підприємства;
	Цр	- прийнята базова ціна реалізації і-го виду продукції;
	Ску	- розмір цінових знижок, наданими за окремими контрактами
	к	- кількість контрактів, які передбачають різні види цінових знижок;
	n	- кількість видів продукції у виробничий програмі підприємства.

Запланований дохід від продажу матеріальних цінностей і майна розраховується як різниця між вартістю їх придбання (за балансовою оцінкою) та продажною ціною їх реалізації, яка передбачається, з урахуванням нормального зносу основних фондів і витрат підприємства, пов'язаних з їх демонтажем, передпродажною підготовкою та реалізацією. Розрахунок здійснюється за наступною формулою:

де	Цпрод	- запропонована продажна ціна;
	Цпарид	- ціна придбання матеріальних цінностей.
	А	- нарахована сума амортизації за період експлуатації основних фондів;
	Впрод	- витрати, пов'язані із здійсненням продажу (демонтаж, передпродажний ремонт, транспортування до місця реалізації, оплата посередницьких або брокерських послуг)

Аналогічно визначається дохід від продажу брокерських місць, якщо їх має підприємство, а також його нематеріальних активів.

Доходи від посередницької діяльності підприємства планують, виходячи з обсягів цієї діяльності і прийнятої форми оплати за послуги підприємства (розміру та порядку визначення винагороди):

де	Опос	- запланований обсяг посередницьких операцій, в яких підприємство виступає у ролі комісіонера;
	Пкоміс	- запланований або який склався в середньому розмір комісійної винагороди (плати за послуги) у % до обсягу посередницької операції.

Доходи від перепродажу матеріальних цінностей (продукції, товарів, послуг) не власного виробництва, які також відносяться до посередницької діяльності, плануються як правило, виходячи з обсягів завершення таких операцій і запланованої маржі (різниці в цінах).

Дохід підприємства, який отримано від пайової участі в спільних підприємствах та у створенні інших підприємств, планується на основі інформації про рентабельність їх діяльності, обсяг отримання чистого прибутку, а також закріпленого в засновницьких документах принципу (пропорції) його розподілу. Для проведення розрахунку може використовуватися наступна формула:

де	чПсп	- обсяг чистого прибутку, отриманий (або очікуваний) в предплановому періоді, створений спільним підприємством;
	Дп	- частина прибутку, яка належить підприємству-засновнику, в % до загального обсягу отримання прибутку.

Дохід підприємства від цінних паперів, які належать підприємству, планується виходячи з виду цінного паперу (акція, облігація, сертифікат та інш.) та характеру доходу (гарантований, не гарантований).

Якщо підприємство являється власником акцій інших підприємств, то рівень отримання доходу не гарантується і визначається за результатами господарсько-фінансової діяльності цього підприємства з урахуванням прийнятої ним дивідендної політики.

Для оцінки прогнозу отримання дивідендів із простих акцій може використовуватися наступна формула:

де	ЧПат	- чистий прибуток акціонерного товариства, акції якого має підприємство;
	Чдив	- частка чистого прибутку акціонерного товариства, призначена для формування фонду виплати дивідендів, % до загального обсягу;
	Ан	- номінальна вартість акцій, які належать підприємству;
	СФат	- розмір статутного фонду акціонерного товариства.

Якщо підприємство є власником привілейованих акцій, облігацій, сертифікатів та інших видів цінних паперів з гарантованим розміром отримання доходу, то його розмір планується виходячи з номінальної вартості цих паперів, рівня гарантованого доходу (відсотку) та терміну його виплати.

Необхідний розрахунок може бути здійснений за наступною формулою:

де	Обл	- номінальна вартість облігацій та інших цінних паперів з гарантованим доходом;
	РДгар	- гарантований рівень дохідності цінного паперу, у % до його номінальної вартості за період тривалістю к (днів, місяців);
	кв	- період володіння цінним папером (днів, місяців) та отримання дивідендів.

Загальний план отримання доходів розраховується як сума їх планового отримання за всіма джерелами утворення.

Плановий розмір отримання доходів повинен бути достатнім для:

формування фонду грошових коштів, необхідних для розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість;

покриття постійних та змінних витрат на виробництво продукції;

отримання необхідної суми чистого прибутку, достатньої для вирішення виробничих та соціальних завдань підприємства.

Якщо доходи, які отримало підприємство будуть відповідати всім вище перерахованим потребам, то це створить основу для самофінансування підприємства і таки й розмір доходів є необхідною (цільовою величиною).

З урахуванням цієї вимоги загальний плановий розмір отримання доходів (можливий) повинен бути порівняний з його цільовим чи необхідним розміром.

Розмір необхідного доходу підприємства може бути розрахований наступним чином:

де	ЧПціл	- цільовий розмір чистого прибутку підприємства;
	Сппр	- рівень податку на прибуток, в % до розміру прибутку від операційної діяльності підприємства (з урахуванням наданих пільг);
	Рпдв	- рівень податку на додану вартість, який склався, в % до загального розміру доходів підприємства;
	ПВ	- поточні витрати за всіма видами діяльності торговельного підприємства.

Якщо розрахунки свідчать про те, що плановий розмір доходів відповідає їх необхідному розміру, тобто виконується умова:

Дможл Днеобх, ( 1.12 )

то розроблений план може бути прийнятий до реалізації.

В протилежному випадку, коли

Дможл Днеобх, , ( 1.13)

необхідно провести роботу щодо пошуку і мобілізації наявних резервів росту доходів підприємства.

1.3 Фактори, що обумовлюють обсяги доходів торговельного підприємства

Господарча діяльність підприємств залежить від ряду взаємопов'язаних факторів організаційного, економічного і технічного характеру. В економічних дослідженнях під факторами розуміють умови для здійснення господарських процесів та причини, які впливають на них. Фактори взаємопов'язані між собою та впливають на результати господарської діяльності в різноманітних напрямках: одні - позитивно, інші - негативно. Вони діють взаємозв'язано, і негативні дії одних можуть знизити, або звести нанівець позитивний вплив інших факторів. В процесі аналізу проявляється та змінюється вплив кожного фактора на показники, що досліджуються, визначається причини їх виникнення, взаємозв'язку, взаємозалежності між аналізуємими показниками.

Всі явища та процеси господарської діяльності підприємства знаходяться у взаємозв'язку, взаємозалежності та взаємообумовленості, причому деякі з них - безпосередньо пов'язані між собою, а інші -- опосередковано. Кожний результативний показник залежить від численних і різноманітних факторів. Оскільки операційний дохід торговельного підприємства є якісним показником його діяльності, то його розмір, структура та склад, а відповідно і рівень формуються під впливом цілої низки факторів як внутрішнього,1 так і зовнішнього середовища підприємства. Саме тому процес аналізу доходів торговельного підприємства поряд з дослідженням процесу їх формування, визначення основних тенденцій та закономірностей розвитку передбачає також виявлення та кількісну оцінку факторів, що обумовлюють обсяг та рівень доходів.

Комплекс факторів треба розглядати з урахуванням їх взаємодії та. виділенням головних і визначальних факторів для формування правильних висновків і підготовки відповідних управлінських рішень.

Фактори, які досліджуються, можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Класифікація факторів - це розподіл їх за групами залежно від загальних ознак, що дає можливість точніше оцінити місце та роль кожного фактору у формуванні величини результативних показників.

Обсяг доходів на торговельному змінюється під впливом факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру і тому для виявлення резервів збільшення доходів торговельного підприємства необхідно дослідити вплив на цей показник ряду факторів, що впливають на різні джерела формування доходів торговельного підприємства.

Отже, факторний аналіз являє собою аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути

як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Наведена класифікація дає можливість вивчити та оцінити їх вплив на показники, що вивчаються, розробити оптимальні управлінські рішення.

Зовнішні фактори впливу на операційний дохід підприємства - це фактори, які не залежать від діяльності підприємства:

державне регулювання цін в сучасних умовах на товари, які входять до споживчого кошика;

політика держави по формуванню доходів, скажімо відсутність індексації доходів населення залежно від темпів інфляції впливає на зниження купівельної спроможності населення, що приводить до зниження обсягів реалізації;

державне регулювання переліку та розміру податків, що формують ціни закупівлі та реалізації, і відповідно визначають рівень цін.

Внутрішні фактори впливу на дохід торговельного підприємства - це фактори, які залежать від діяльності підприємства:

місцезнаходження підприємства та його торговельних точок - даний фактор має позитивний вплив на отримання операційних доходів та прибутку, так як при відкритті кожної нової точки реалізації товарів враховувались такі критерії, як:

близькість до споживачів (що впливає на швидкість зміни попиту в процесі поставки нових товарів);

інфраструктура міста чи його району (наявність розгалуженої і узгодженої транспортної системи, забезпеченість потреб в електроенергії і телекомунікаціях та перспективи їх розвитку);

конкурентоспроможні переваги (розташування торговельних точок та окремих частин бізнесу в регіонах, де забезпечуються умови для покращення конкурентоспроможності та отримання певного цільового сегменту ринку).

стратегії діяльності підприємства на споживчому ринку;

Останнім часом, у зв'язку з нестабільними економічними умовами та зменшенням попиту і купівельної спроможності покупців на підприємстві використовувалась стратегія стабілізації, тобто така, котра передбачає діяльність в умовах непередбаченості зміни обсягів продажу та прибутку.

стан та ефективність використання ресурсів підприємства;

ефективність цінової, асортиментної та маркетингової політики;

Передбачає підбір оптимальної структури товарообороту, як по критеріям забезпечення максимальної задоволеності покупців та їх потреб, так і в умовах встановлення обґрунтованих та доступних цін на ті чи інші групи товарів, що реалізуються підприємством. Також потрібно оптимізувати витрати на рекламу підприємства таким чином, щоб витрати на її проведення були як можна меншими, а ефект - максимальним.

обсяги діяльності підприємства - вплив даного фактору на загальний розмір комерційного доходу можна оцінити кількісно. В даному випадку факторний аналіз передбачає проведення оцінки впливу ряду факторів на обсяги комерційного доходу торговельного підприємства .

Збільшення обсягу товарообороту означає зростання обсягу комерційного доходу: чим більше продано товарів, тим більше сукупна сума коштів, отриманих від торгової надбавки.

Вплив складу товарообороту не такий очевидний, але він має місце. Це пов'язане з різним рівнем націнки на товари, що реалізовані в роздріб, і товари, що продаються оптом: у роздрібній мережі надбавка вище, оскільки процес зміни форм вартості вимагає додаткових витрат.

Диференціація торгової надбавки по окремих товарних групах обумовлює зв'язок асортиментної структури товарообороту і суми комерційного доходу.

Розмір доходів торговельного підприємства, який отримується від різних видів діяльності, є функцією від обсягу проведення відповідних операцій (торговельних, виробничих, посередницьких) (О) та рівня цін, які встановлюються на них (Ц).

Обґрунтування визначення цін на товари (продукцію, роботи, послуги) підприємства відносяться до визначальних рішень, від яких залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективності його функціонування.

Практична реалізація самостійності підприємств з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка уявляє собою систему рішень підприємства, пов'язаних з визначенням рівня цін.

Розробка цінової політики підприємства покликана забезпечити умови досягнення його стратегічних цілей та завдань та визначити цілі та принципи ціноутворення, методи визначення базового рівня цін, умов та розмірів їх диференціації та корегування.

Під формуванням цінової політики торговельного підприємства розуміють обґрунтування диференцьованих рівнів торговельних надбавок на реалізовані товари, визначення умов та розміру їх оперативного корегування в залежності від змінення ситуації на споживчому ринку та умов господарювання торговельного підприємства.

Формування цінової політики на конкретному торговому підприємстві охоплює наступні основні етапи:

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики. Цей вибір обумовлений задачами забезпечення стратегічного розвитку торгового підприємства в майбутньому періоді, пріоритетними цілями розвитку роздрібного товарообігу й умовами здійснення господарської діяльності. З урахуванням цих задач цінова політика на підприємствах торгівлі здійснюється виходячи з трьох принципових цільових орієнтирів:

а) орієнтира на покупця. Така цінова установка покликана забезпечити досягнення показників товарообігу, у максимальному ступені враховуючих можливості даного сегмента споживчого ринку і майбутніх змін його кон'юнктури;

б) орієнтира на поточні витрати. Під поточними витратами в даному випадку розуміється сформований рівень витрат обігу торгового підприємства. Така цінова установка листується з фактичними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів і можливостями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства;

в) орієнтира на прибуток. Така цінова установка покликана забезпечити формування заздалегідь обумовленого розміру прибутку підприємства (цільової суми прибутку чи її рівня), достатнього для реалізації стратегічних цілей його розвитку в майбутньому періоді.

2. Оцінка сформованого рівня торгової надбавки. Основною метою здійснення такої оцінки є визначення того мінімального її рівня, нижче якого вона не може бути установлена виходячи з вимоги самоокупності процесу продажу товарів.

Результати оцінки споживчого ринку дозволяють, з одного боку, виявити верхню межу формування рівня роздрібної ціни на той чи інший товар (а відповідно і верхню межу рівня торгової надбавки), а з іншого,-- можливості диференціації рівня торгової надбавки на окремі товари.

4. Диференціація цілей цінової політики в розрізі товарних груп з урахуванням можливостей ринку і рівня поточних витрат підприємства. Проведена оцінка ринку і рівня торгової надбавки дозволяє перейти до найбільш відповідального етапу формування цінової політики -- принципам її диференціації по окремих групах (підгрупам, видам) товарів. У процесі такої диференціації для кожної групи товарів використовуються різні цільові орієнтири цінової політики.

5. Вибір моделі розрахунку рівня торгової надбавки. Цей вибір визначається конкретним цільовим орієнтиром, обраним для здійснення цінової політики по даній групі (підгрупі, виду) товарів:

6. Формування конкретного рівня торгової надбавки на товари. Така конкретизація здійснюється по кожній товарній позиції відповідно до обраного для моделлю розрахунку рівня торгової надбавки. При цьому визначаються необхідні для розрахунку конкретні зори окремих вихідних показників. Головним елементом усіх розрахунків виступає ціна закупівлі одиниці той тому розрахунки конкретного рівня торгової надбавки відповідно і рівня ціни реалізації) здійснюються після надходження товарів на підприємство відповідно до укладених контрактів з постачальниками (коли ціна закупівлі одиниці товару уже визначена остаточно).

7. Формування механізму своєчасного коректування рівня торгової надбавки. Таке коректування може носити характер запланованих і незапланованих відхилень від розрахункового рівня торгової надбавки убік його чи зменшення збільшення.

Заплановане зменшення рівня торгової надбавки може регулюватися системою заздалегідь обумовлених знижок з роздрібної ціни товару, наданих: на покупку визначеної кількості конкретного товару; на визначений сумарний обсяг покупки товарів; постійним покупцям, що мають спеціальну фірмову картку магазина, і в інших аналогічних випадках.

Заплановане збільшення рівня торгової надбавки може регулюватися системою заздалегідь обумовлених розмірів збільшення роздрібної ціни товарів: при наданні зв'язаних з їхньою покупкою додаткових торгових послуг; при продажі товарів у нічний час, у святкові дні й в інших аналогічних випадках.

Незаплановане відхилення від розрахункового рівня торгової надбавки може викликатися зміною кон'юнктури ринку (загальним зниженням чи підвищенням цін на даний товар); зміною ставок оподатковування торгової діяльності; зміною умов господарювання (що викликало зниження чи підвищення рівня витрат обертання) і іншими аналогічними причинами.

Механізм такого корегування розрахункового рівня торгової надбавки повинний бути розроблений на підприємстві в процесі формування цінової політики

В процесі формування цінової політики торговельного підприємства наряду з наведеними вище загальними підходами до її проведення, необхідно враховувати специфічні умови, що притаманні торговельній діяльності.

Специфіка цінової політики торговельного підприємства визначається наступними моментами:

Об'єктом цінової політики торговельного підприємства виступає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів - торговельна надбавка. Саме цей елемент характеризує ціну торговельної послуги, що пропонується покупцю при реалізації товарів.

Переважну більшість роздрібної ціни реалізації товарів складає виробнича складова, тобто ціна виробника. Хоча торговельне підприємство і може впливати на рівень цієї ціни (в процесі управління закупівлею товарів та уторування партій товарів, що закуповуються), рівень цього впливу вельми незначний. В значно більший мірі рівень ціни виробника визначається факторами виробничого характеру та його маркетингової стратегії.

Виробниче підприємство повністю самостійно в питанні встановлення рівня ціни на вироблювану продукцію. Торговельне підприємство самостійно тільки у встановлені розміру надбавки, який складає як правило 5-20% від ціни роздрібної реалізації товару. Таким чином, цінова політика торговельного підприємства в значній мірі орієнтується на цінову політику виробника.