Підготовка та укладання зовнішньоторговельного контракту на експорт зернових культур ТОВ "СП Нібулон"

Зерно завжди було і залишається джерелом багатства будь-якої країни, виступаючи гарантом продовольчої безпеки держави. Зерно є одним з найпоширеніших товарів як світового, так і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції, а зерновий ринок - одним з найбільш досконалих та прогнозованих у світі. Він завжди був і є об'єктом підвищеної уваги з боку уряду, бізнесменів, науковців міжнародної спільноти та України зокрема.

Світовий ринок зерна динамічно розвивається з усталеною тенденцією високого попиту на хліб як основи харчових раціонів населення планети. В основі продовольчої проблеми світу закладено нерівномірність рівнів розвитку зернового виробництва та незбалансованість попиту і пропозиції на зерно в різних країнах та регіонах. Використовуючи переваги міжнародного поділу праці, сприятливість агрокліматичних та економічних факторів, експортні ресурси зерна нагромаджуються в США, Канаді, Аргентині, Австралії, Франції [11, c. 22].

Кон'юнктуру світового ринку зерна формують певні особливості [12, c. 59-60]:

– собівартість виробництва зерна;

– національна та інтернаціональна вартість зерна;

– співвідношення попиту і пропозиції на ринку зерна, товарні запаси зерна, транспортні витрати;

– світові ціни на нафту;

– сільськогосподарська політика основних виробників зерна (субсидії на виробництво експортних ресурсів);

– лібералізація і протекціонізм на ринках збуту;

– конкуренція і монополізація;

– темпи інфляції;

– купівельна спроможність країн-імпортерів;

– митний режим;

– демпінгова торгівля зерном.

Очевидно, немає країни у світі, де б не вирощувалася хоча б одна зернова культура, що забезпечує необхідний продукт харчування. У 2010 - 2015 рр. середня площа зернових у світі становила 685 млн. га. Проте, за деякими показниками, в умовах загострення фінансової та економічної кризи існує тенденція до помітного скорочення площ. Так, у 2017 р. зібрані площі зернових у світі становили 694,6 млн га, що на 0,2 млн га менше показника 2016 року (694,8 млн га) [7, c. 156].

Ситуація на світовому ринку зерна за період з 2000 року практично не змінилася. Провідні країни-виробники, як і раніше, зберігають усталені позиції щодо обсягів виробництва основних видів зернових культур. За підрахунками, у 10 країнах найбільших виробників зерна зосереджено 52,5% усієї посівної площі [1, c. 254-255].

Щодо урожайності зернових культур, то тут безперечним лідером в цілому є Франція. Не гірші показники відзначають господарства Англії та Німеччини, США, Японії, Китаю, Угорщини, Чехії. Найнижчі показники спостерігаються переважно в країнах Африки та Близького Сходу [4, с. 57].

Основними видами зернових культур на світовому ринку є пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, рис, гречка і горох (табл. 1.1).

Аналізуючи світове виробництво зерна за останні роки можна зробити висновок, виробництво зернових в світі зросло з 2055,1 млн. т. у 2010 р. до 2449,0 млн. т. у 2015 році.

Країни з високими темпами приросту, як правило, нарощують виробництво зерна. Наприклад, Бангладеш збільшив виробництво зерна на 10 млн. т. або майже на третину. Водночас Австралія, після надзвичайно важкого 2012 р., знову відновила обсяг зерна майже на рівні попередніх років, виробляючи його близько 2 т. на душу населення. Значно додала в обсягах виробництва Бразилія та інші країни, а знизили показники виробництва Австрія та Болгарія. Особливо несприятливим для європейських країн видався 2014 р. Так, у Франції було зібрано зерна на 15 млн. т. менше проти попереднього року, в Румунії - на 2,5 млн т, в Україні - вдвічі менше [2, c. 123-125].

Таблиця 1.1

Світове виробництво зерна (млн. т.)

*За матеріалами джерела [2, c. 127]

На світовому ринку зерна склалася стійка спеціалізація: виробництво зерна концентрується в основному в розвинених країнах, а багато країн, що розвиваються, не в змозі розв'язати свої зернові проблеми й змушені йти на імпорт зерна, крім того, експерти ОЕСР відзначають, що в умовах достатнього світового зернового виробництва проблеми забезпечення зерном будуть особливо гостро стояти перед найбіднішими країнами, що не мають засобів на фінансування імпортних поставок: зерна. У цей час на світовому ринку зерна відбуваються зміни й можна спостерігати таку картину: скоротилися посіви в США й Канаді; зменшилися перехідні запаси в найбільших країнах-експортерах; на ринок увійшли нові країни-експортери, такі як Угорщина, Росія, Україна, Казахстан і Туреччина.

Загалом найбільш поширеними у світі є три зернові культури: пшениця, кукурудза і рис. До середини 90"х років минулого століття пшениця була, так би мовити, "царицею полів", але потім зросло виробництво кукурудзи. По-перше, через спроби задовольнити зростаючі потреби тваринництва, а по-друге, у зв'язку з початком промислового виробництва етанолу [2 с. 134].

Детальніше розглянемо сучасну структуру виробництва зернових.

Рис.1.1 Питома вага зернових культур у структурі валового збору за 2015/2018 рр.

На рисунку відображено питому вагу зернових культур у структурі валового збору за 2015/2018 рр. Найбільша частка належить кукурудзі - 36,3%, пшениці - 30,3%, рису - 19,8% та ячменю - 6,5% [6, c. 247].

Пшениця (Triticum) - провідна зернова культура в багатьох регіонах світу й один з основних продуктів харчування. Історичні корені її вирощування та використання сягають глибокої давнини. На даний час пшеницю вирощують 184 країни світу на всіх континентах земної кулі.

Розглянемо світовий ринок пшениці. На частку пшениці доводиться близько 29,2% світового виробництва й 44,6 світової торгівлі зерном. Очевидно, що ситуація на ринку пшениці фактично визначає розвиток усього зернового ринку. Це досягається за рахунок чотирьох країн-членів - Франції, Німеччини, Великобританії та Іспанії. Вони виробляють 80% пшениці Європейського Співтовариства та 75% обсягів ячменю. У Франції під пшеницею відведено 60,8% площ. На полях Франції, Іспанії, Німеччини та Італії вирощується 86% західноєвропейської кукурудзи. Частка ЄС у світовому виробництві пшениці становить 16%, ячменю - 29,6%, кукурудзи - 5,9% [11, c. 25].

Пік виробництва пшениці припав 2015/2016 рр., ситуація найбільшого спаду виробництва пшениці спостерігалася в 2006/2007 МР. У 2007/2008 рр. також ми спостерігаємо спад виробництва пшениці. Це зниження зв'язане, як ми відзначали вище, зі скороченням посівних площ, обмеженістю водних ресурсів, а також із проблемами фінансування; сільськогосподарського сектору.

Оскільки пшениця є домінуючої зерновою культурою на світовому ринку зерна, то скорочення залишків пшениці означає скорочення залишків зерна всього світового ринку зерна. Основний фактор, який впливає на стан балансу світового ринку, - це збільшення споживання зерна, яке за умов зниження світового виробництва призводить до істотного скорочення залишків.

Світовий ринок ячменю є досить обмеженим порівняно з іншими зерновими. Під посіви ячменю у світі відводять 55-60 млн га, з яких отримують 135-150 млн. тонн зерна і використовують його переважно з фуражною (кормовою) та технічною метою. Для багатьох країн світу ця культура не є традиційною. Зокрема, США, Казахстан, Індія, Іран, Китай, Бразилія та Аргентина відносно мало вирощують даного зерна і інколи навіть імпортують його для власних потреб. Основними центрами ячмінного бізнесу традиційно є Євросоюз, Росія, Україна, Канада та Австралія [11, c. 27-28].

Специфіка ринку полягає в тому, що Китай та Японія повністю орієнтовані на австралійський товар, тому європейським країнам досить важко конкурувати з цією країною на ринку Південно-Східної Азії. Проте країни Близького Сходу та Північної Африки досить активно купують в Європі, зокрема в Україні, фуражний ячмінь.

Що стосується кукурудзи, то основними районами її вирощування є Північна та Південна Америка. Водночас, батьківщиною кукурудзи вважається Мексика, де її вирощували 5 тис. років тому. Звідти вона поширилася по всій планеті. У світі нині вирощують переважно гібридні сорти цієї культури. Генетично модифікована кукурудза вирощується у семи країнах Євросоюзу: Іспанії, Португалії, Франції, Німеччині, Чехії, Словаччині та Польщі (табл. 1.2).

Найбільшим світовим виробником кукурудзи на сьогодні є США. На їх частку припадає до 50% усього світового урожаю кукурудзи. В ЄС виробництво кукурудзи зростає під впливом високих цін, як правило, більших від інтервенційних та американських. Такі країни, як Франція, Італія та Іспанія вирощують до 75% кукурудзи, а разом з Германією - 86%. На відміну від ячменю, виробництво кукурудзи зосереджено на півдні Євросоюзу, незважаючи на її чутливість до посухи, оскільки більша частина кукурудзи вирощується на зрошуваних площах. На півночі ЄС виробництво кукурудзи неможливе. Внутрішній ринок Євросоюзу захищений імпортним митом, що дає можливість Франції та Італії утримувати майже весь ринок ЄС [12, c. 60-63].

Таблиця 1.2

Світове виробництво кукурудзи (млн. т.)

*За матеріалами джерела [14, c. 63]

Щодо прогнозу виробництва кремих видів зернових, то воно складеться наступним чином. Уже три сезони підряд глобальна ситуація з попитом та пропозицією зернових в 2016--2018 рр. залишається цілком сприятливою, про що свідчать досить високі коефіцієнти співвідношення обсягів запасів до обсягів споживання й відносно низькі ціни.

Перший підготовлений ФАО прогноз виробництва пшениці у світі в 2019 році становить 744,5 млн тонн, тобто на 1,8% нижче рекордного показника 2016 року, але усе ще вище середньорічного показника за останні п'ять років. Таке зниження відображає в першу чергу прогнозоване скорочення посівних площ у Північній Америці й повернення до нормальних обсягів виробництва в Австралії після винятково високого обсягу виробництва в цьому сезоні [16, c. 65-66].

Із усього вищесказаного можна зробити висновок про те, що в перспективі обсяг виробництва зерна має тенденцію до росту; обсяг імпорту скорочується; обсяг експорту зростає. У свою чергу можна відзначити, що загальна місткість ринку не значно скорочується.

1.2 Аналіз світової торгівлі