Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК "Хліб України" Крижопільський елеватор

Залишки на поточних рахунках в банках

Залишки на валютних рахунках в банку

Залишки в підзвітах на закупку с.-г. продукції

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

2004

7,2

3,4

85,5

40,1

74,2

34,8

46,2

21,7

2005

8,4

4,8

69,9

39,9

39,9

22,8

56,9

32,5

2006

15,7

4,2

152,3

40,8

102,6

27,5

102,4

27,5

2007

^2,3

6,7

212,4

63,4

48,8

14,6

51,3

15,3

2008

29,9

5,4

302,3

54,1

159,9

28,6

66,4

П,9

За 2004-2008рр.

16,7

5,0

164,5

49,7

85,1

25,7

64,6

19,5

Дані таблиці 3.1. переконливо свідчать про те, що досліджуване підприємства забезпечене фінансовими ресурсами на початок року. Підприємство керуючись інструктивними матеріалами Національного банку України застосовує всі важелі впливу на стан платіжного обороту. Розрахунки здійснюються підприємством як шляхом готівкових так і безготівкових розрахунків.

Ліміт зберігання готівки в касі передбачений впродовж п'яти років в межах 30,0 тис. гривень на кінець кожного дня. Упродовж п'яти років на підприємств готівкові кошти в структурі всіх коштів, що формують платіжний баланс займали в середньому 5%. Звичайно, найбільше готівки підприємство використовує в період масового збору врожаю. Є непоодинокі випадки закупки сільськогосподарської продукції за готівку. Відповідно до інструкції НБУ за готівку підприємство може придбати в одного підприємства за день продукції на суму, що не перевищує 10,0 тис. грн.

Звичайно, найбільшу питому вагу в структурі платіжного балансу займають безготівкові розрахунки. Впродовж п'яти років станом на 1 число початку року на підприємстві залишки коштів в банках становили 164,5 тис. грн. або 49,7 % всіх коштів, що обслуговують платіжний обіг підприємства.

Кошти на підприємстві зберігаються в трьох банках міста Крижопіль ВАТ "Ощадний банк України ", Приватбанк ", "Промінвестбанк " і банка "Гроші і кредит " м. Вінниці. В цьому ж банку "Гроші і кредит " зберігається і валютна грошова маса, що надходить на підприємства в результату здійснення експортно - імпортних операцій.

Значні кошти на підприємстві зосереджені в підзвітних осіб, які отримують ці кошти на двадцять днів для закупки сільськогосподарської продукції. Таку продукцію закуповує підприємство у сільськогосподарських товаровиробників, зокрема у фермерів. Фермери, як правило не спішать з реалізацією врожаю, вичікуючи значного зростання цін на вироблену ними продукції. І як свідчить досвід, лише після нового року з наростанням затрат під наступний врожай вони продають вирощену ними продукції, в основному за готівку. Тому в середньому за 5 років суми готівки в підзвітних осіб налічували 64,6 тис. грн.. або 19,5 % всього платіжного балансу.

По організації готівкового обігу підприємство, що аналізується, керується Законом України "Про підприємства ", зокрема статтею 24 цього Закону, а також інструктивними матеріалами Національного банку України та Міністерства фінансів.

Грошові розрахунки - важлива складова функціонування всього господарського механізму, необхідна умова здійснення розширеного відтворення і розвитку соціальної сфери. З їх допомогою проходить кругообіг коштів. Розрахунки використовуються для взаємного контролю дебіторів і кредиторів. Відповідно до діючого порядку розрахунків підвищується відповідальність виробників за збереження продукції і її якості, своєчасність поставки і здійснення робіт.

Підприємство самостійно вибирає форми розрахунків, які передбачені Інструкцією №7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України " від 2 серпня 1996 року , і вказує їх при укладанні між собою договорів.

Безготівкові розрахунки проводять застосовуючи наступні форми розрахунків, що передбачені в законодавчому порядку: платіжні доручення, бартерні операції, чеки, акредитиви, векселі, в порядку вексельних розрахунків..

Платіжні доручення - це документ, який являється письмово оформленим дорученням клієнта обслуговуючого його банку на перерахування певної суми коштів з свого поточного рахунку.

Банк приймає до виконання від платника доручення тільки в межах наявних коштів на його рахунку, за виключенням доручень на перерахування в бюджет сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які приймаються банком незалежно від наявності коштів на рахунках підприємства. Ця форма розрахунків забезпечує для підприємства своєчасне надходження коштів до бюджету та інших цільових фондів, отримання виручки за відвантажену підприємством продукцію, товари , роботи та послуги.

В останні роки, з переходом на ринкові умови досліджуване підприємство досить таки широко застосовує платіжні вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

-верхня -- вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;

-нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, поставлену в стрічці „сума до оплати ".

Вимога-доручення заповняється одержувачем коштів і направляється платнику. З ціллю гарантованої доставки вимоги платнику її рекомендується передавати в комплекті з розрахунковими і транспортними документами за поставлену згідно договору продукцію, виконані роботи.

Якщо платник згоден оплатити вимогу-доручення, то він заповнює нижню частину цього документу і віддає його в обслуговуючий банк. Строки надання платником вимоги-доручення в банк визначаються сторонами в договорі і банком не контролюється.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателя вказану в чеку суму грошових коштів. Чеки, що видаються банком, зброшуровані в книжки по 10, 20, 25, 50 залежно від потреби платника. Термін дії чекової книжки встановлює банк за погодженням з підприємством. Слід зазначити, що чекова форма розрахунків має ряд переваг: гарантована оплата, скорочення строків поставки, строків оплати товару, контроль платника за дотриманням товарної угоди.

В сучасних умовах поза увагою товаровиробників і банків України з різних причин залишається така форма взаєморозрахунків, як акредитив.

Акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контракту згідно договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам або надає право іншому банку здійснювати такі ж платежі при умові пред'явлення документів, обумовлених в акредитиві.

Акредитивна форма розрахунків в умовах неплатежів найбільш повно відповідає інтересам обох сторін - постачальника і покупця. Слід зазначити, що при застосуванні цієї форми безготівкових розрахунків банки не залишаються осторонь, вони здійснюють контроль за використанням коштів.

Особливе місце в системі безготівкових розрахунків займає вексель. Вексель являє собою наказ кредитора своєму боржнику про оплату у вказаний строк визначеної на ньому суми третій особі, яку називають емітентом. Він використовується безпосередньо для погашення довгострокових зобов'язань. При цьому залучення банків до взаєморозрахунків між підприємствами не обов'язкове. Однак, безперервність обороту векселя обмежена, оскільки в кінцевому підсумку він повинен бути погашений.

Векселі бувають прості і переказні. Особливістю простого векселя є те, що він виписується і підписується боржником. Переказний вексель підлягає обов'язковому акцепту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншому представнику шляхом індосаменту - спеціального передаючого надпису на зворотній стороні векселя.

На основі розглянутих форм безготівкових розрахунків можуть виникнути різні способи платежу. Одним з них є залік взаємних вимог. До нього відносяться розрахунки, по яких взаємозаборгованість боржників і кредиторів по відношенню один до одного погашаються в різних сумах і тільки по різниці здійснюються платежі на загальних умовах. їх застосування прискорює кругообіг коштів і забезпечує своєчасне проведення платежів, скорочує потребу підприємств у грошових ресурсах для розрахунків, зміцнює платіжну дисципліну і скорочує взаємну заборгованість підприємств і організацій.

На основі заліку взаємних вимог можуть організовуватись бартерні розрахунки. Бартерна угода дає змогу без використання грошей здійснювати прямий обмін товарами. В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств " термін „бартер визначається як господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова.

В Україні бартерні операції зумовлені, насамперед, інфляцією, нестачею валютних коштів у державі, вони підривають стійкість грошової одиниці, тому вони є небажаними. Однак у багатьох випадках бартер дає змогу підприємствам вижити і не дійти до повного банкрутства у період прогресуючої економічної кризи.

3.3 Організація розрахунків на підприємстві як основна передумова мінімізації бартерних операцій

Переважна більшість розрахунків в загальному обсязі платіжного обігу повинна здійснюватись в порядку безготівкових розрахунків. За даними ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор "цей принцип в основному дотримується.

В середньому за досліджуваний період тільки 6,5 % всього платіжного обігу було здійснено через касу, решта - шляхом проведення безготівкових озрахунків безпосередньо через поточний рахунок та в порядку товарообмінних операцій.

Розрахунки в безготівковій формі на підприємстві здійснюються через банк із використанням різних форм розрахунків. Про структуру безготівкових розрахунків на підприємстві за період, що досліджується, свідчать дані таблиці 3.2.

Як свідчить аналіз даних таблиці на підприємстві за досліджуваний період застосовувались ряд найбільш розповсюджених форм безготівкових розрахунків. Найбільшу питому вагу в структурі безготівкових розрахунків займають розрахунки платіжними дорученнями.

Таблиця 3.2

Показники структури платіжного обороту ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор ", %

Види безготівкових розрахунків	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007р.	2008р	В середньо му за 2004 -2008 рр.
Платіжні доручення	85,1	77,3	70,5	68,5	64,4	73,2
Товаробартерні операції	7,7	8,2	8,4	9,1	9,9	8,7
Чеки	1,1	3,4	8,5	10,3	п,з	6,8
Акредитиви	зд	6,6	6,4	6,9	6,3	5,9
Планові платежі	1,5	3,1	3,6	5,2	5,4	3,8
Вексельна форма	1,5	1,4	2,6	0	2,7	1,6
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Дані таблиці 3.2. переконливо свідчать, що досліджуване підприємство з кожним роком змінює спектр застосування безготівкових форм розрахунків. В основному за п'ятирічний період, що досліджувався найбільшу питому вагу в структурі безготівкових розрахунків на підприємстві займали розрахунки платіжними дорученнями. На їх долю припадає 73,2 % платіжного безготівкового обігу. В окремі роки, зокрема в 2004 р. на долю цієї форми розрахунків припадало 85,1 % всього безготівкового платіжного обороту. В останні роки в практику розрахунків входять платіжні вимоги - доручення. Вони витісняють розрахунки платіжними дорученнями. Якщо в 2004 р. на долю цієї форми розрахунків припадало 7,7 % всього безготівкового обігу, то уже в 2008р. на 1 пункт більше. При застосуванні цієї форми використовують документ, що називається платіжна вимога-доручення. Він поєднує вимогу постачальника до покупця про сплату вартості поставленої продукції чи наданих послуг та доручення платника своєму банку провести оплату.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику разом з документами про відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги. Платник, у разі відмови оплатити вимогу-доручення, повідомляє про це безпосередньо одержувача коштів в порядку та строки, зазначені в договорі. В той же час розрахунки вимогами-дорученнями при порушені умов договору сприяють зростанню дебіторської заборгованості, що негативно відображається на фінансовому стані підприємств-постачальників.

З покращенням фінансового стану підприємства здебільшого збільшуються розрахунки чеками. Як правило, розрахунки здійснюються за допомогою лімітованих чекових книжок. На долю цієї форми розрахунків в 2004 році припадало всього 1,1 % всього безготівкового обігу, то уже в 2008 році 11,3% або на 10,2 пункти більше. Для розрахунків чеками потрібно значну суму коштів забронювати на спеціальному рахунку, тобто відволікти кошти з обігу. В такому випадку складається наступний бухгалтерський запис:

Таким чином, шляхом депонування коштів на рахунку «Розрахункові чекові книжки та розрахункові чеки» в банку емітента чекової книжки гарантується оплата чеків. Розрахунковий чек виписується в момент здійснення платежу і видається чекодавцем за отримані товари або надані послуги. Приймаючи чек до оплати, чекоутримувач перевіряє відповідність чека встановленому зразку, правильність заповнення чеку, відсутність виправлень, відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку, строк його дії, наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назву чекодавця. Після переконання в особі пред'явника чеку, чекоутримувач приймає його до оплати.

Виписаний, підписаний та завірений круглою печаткою чек, чекоутримувач здає в банк, виписуючи одночасно реєстр, в якому вказує необхідні реквізити. А саме: номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, назва банку чекодержателя та його номер МФО, суму та номер чека, загальну суму реєстру. Після перевірки банком правильності оформлення чеку та реєстру, чек сплачується за рахунок коштів чекодавця на рахунок чекодержателя.

Чекодавець зобов'язаний періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами чеків і відповідність оплачених чеків товарно-транспортним документам постачальників, у сплату яких видані були чеки.

Аналіз розрахунків за допомогою чеків свідчить, що ця форма розрахунків в умовах становлення ринкових відносин має свої негативні риси. Зокрема, кошти, як мінімум, на 75 днів відволікаються з обігу, що не сприяє фінансовому оздоровленню підприємств.

Досить таки відрадним на нашу думку є розширення розрахунків за допомогою акредитивної форми. В середньому за 5 років на її долю припадає 5,9% всього платіжного обороту , що здійснюється на підприємстві.

На підприємстві , як свідчить аналіз, застосовувались в основному покриті акредитиви. Застосовуючи цю форму, підприємство бронює кошти на окремому рахунку. Покриті акредитиви, що відкривались господарством, були, як правило, відзивними тобто такими, що могли бути відізвані банком-емітентом без попереднього узгодження із бенефіціаром.

Для відкриття акредитиву підприємство подає в обслуговуючий банк заяву встановленої форми. Після цього підприємство депонує кошти на окремому рахунку, для чого складається наступний бухгалтерський запис

Застосовуючи акредитивну форму розрахунків важливо дослідити схему документообігу. Рух документів при акредитивній формі розрахунків зображено нами на схемі (рис. 3.1).

Приведена схема розрахунків дає змогу оперативно їх здійснювати.

Строк дії акредитиву встановлюється в межах 15 днів з моменту його відкриття. Але при потребі акредитив може бути подовженим ще на 10 днів при зміні умов поставки.

	Бенефіціар		3	Заявник акредитиву
(постачальник)	2	(платник)
	6	4			1	8
Виконуючий банк (банк постачальника)		Банк - емітент (банк платника)
	5
	7

Рис.3.1. Схема документообігу при акредитивній формі розрахунку ДП ДАК "Хліб України " Крижопільський елеватор "

1- подача заяви для відкриття акредитиву, депонування коштів під акредитив; 2- повідомлення на банк бенефіціара про виставлення акредитиву та його умови, перерахування коштів під покриття акредитиву; 3 - відвантаження продукції, виконання робіт чи надання послуг; 4- передача необхідних документів, передбачених умовами акредитиву; 5- повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитиву; 6- зарахування коштів бенефіціару за рахунок депонованих під акредитив грошових коштів; 7- передача необхідних документів за умовами акредитиву в банк-емітент; 8- повернення після перевірки заявнику акредитива документів по закінченні операції.

Незважаючи на простоту розрахунків при акредитивній формі, вона має ряд недоліків: акредитив не поповнюється, з нього не можливо брати кошти готівкою. Все це вимагає пошуку нових форм розрахунків.

Досить таки не втішні дані щодо застосування вексельної форми розрахунки. Ця форма розрахунків свідчить про досить таки вдалі результати від її застосування іншими підприємствами, зокрема і тими, які входять до складу агропромислового комплексу. Водночас, досліджуване підприємство не спішить до її використання. Так, в 2008 році за допомогою векселів підприємство розраховувалося лише з невеликою кількістю платників. На долю цієї форми припадає всього в середньому за досліджуваний період 1,6 % загального платіжного обороту.

3.4 Шляхи м мінімізації бартерних операцій

Державна політика в сфері розрахунків спрямована на розв'язання найболючіших проблем підприємств всіх галузей економіки, зокрема мінімізацію бартерних операцій. Особливо це стосується підприємств АПК, як найбільш розвинутою в умовах регіону.

В умовах кризового стану підприємств АПК, реформування власності на селі одним із головних шляхів досягнення стабілізації є державна підтримка агропромислового комплексу із залученням в агросектор нових фінансових потоків.

За останні три роки відбулися значні зрушення щодо запровадження більш прогресивних форм розрахунків.

Необхідність оновлення основних фондів в агропромисловій сфері, де знос їх сягає до 71,4%,а по сільськогосподарських формуваннях всіх форм власності в Крижопільському районі 72,9 % станом на 1 січня 2006 року , відчувається гостра нестача сільськогосподарської техніки, оскільки тракторний парк за останні десять років скоротився майже наполовршу, вимагає значних додаткових довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу. Особливо стала актуальною дана проблема у період фінансової слабкості сільськогосподарських підприємств та відсутності у них ліквідної застави. До нетрадиційних методів розрахунків в світовій практиці належать факторингові операції, форфейтування і фінансовий лізинг. Проте механізми їх застосування у практиці фінансового забезпечення підприємств агропромислового комплексу ще недостатньо висвітлені.

Одним із найпоширеніших нетрадиційних форм розрахунків є факторинг. Уперше він виник у США наприкінці XIX ст., згодом став застосовуватися в промислове розвинутих країнах Західної Європи. Особливо поширився у практиці комерційних банків в останні 25-30 років. Нині факторинг завойовує дедалі довготривалі позиції і на вітчизняному грошовому ринку. Експеримент із впровадження факторингу розпочав у 1988 році Промбудбанк СРСР, а з 1989 року почали здійснювати факторингові операції й інші комерційні банки колишнього Радянського Союзу. Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками-фактурами, особливо важлива для сільськогосподарських підприємств. Водночас гальмуючим моментом є майже повна відсутність методичної бази факторингових операцій.

Суть факторингу полягає в тому, що факторингова компанія купує у своїх клієнті їхні платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80-90% вартості відфактурованих поставок та сплати решти частини за вирахуванням комісійних і процентів ; кредит у суворо визначені терміни незалежно від надходження виручки від покупці Зрозуміло, що платіж від покупця зараховується на рахунок фактор-компанії.

У країнах із розвинутою ринковою економікою при цьому виді економічних відносин значна увага приділяється дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і банків спрямовується на забезпечення обсягів і термінів платежів, що дає змогу надати відносинам між постачальниками і покупцям значної стабільності.

З економічного погляду факторинг - це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступкою банку клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і відповідно права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта (одержанням коштів за платіжними документами). Факторингові компанії, крім власне факторингу, надають також низку сервісних послуг: ведення бухгалтерського обліку для підприємств - клієнтів; проведення аудиту; підготовку статистичних оглядів, зведень тощо.

Такі компанії найчастіше є дочірніми фірмами великих банків. При вирішенні питання щодо укладення факторинговою компанією договору про факторингове обслуговування з постачальником, як правило, збирають таку інформацію: чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом, надає послуги високої якості, чи виконує роботу на високому рівні; про темпи зростання виробництва та його перспективи; рівень кваліфікації управлінського персоналу фірми; налагодженість внутрішнього контролю; чіткість визначення умов торгівлі з контрагентами.

У світовій практиці вартість факторингових послуг складається з двох елементів: комісії та відсотків, стягнутих за дострокової оплати поданих документів. Комісійний збір ,звичайно, становить 0,5--3% загальної суми куплених рахунків. Його розмір залежить від торгового обороту клієнта, ступеня ризику та обсягу необхідної конторської роботи. Ступінь ризику залежить від платоспроможності боржників клієнта, а обсяг конторської роботи - від кількості рахунків-фактур. Крім того, клієнт сплачує банку позичковий процент із щоденного залишку попереднього платежу за рахунками. Процент за факторинговий кредит на 2- 4% перевищує офіційну облікову ставку.

Строк кредиту звичайно 90- 120 днів. Здебільшого банк оплачує одноразово 80-90% вартості рахунку-фактури; 10 -20% -- це резерв, що буде повернутий після погашення дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожного місяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також визначає залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнту.

Існує багато причин, за яких факторинговій компанії невигідно попередньо оплачувати повну вартість боргових зобов'язань. Насамперед, можливе виникнення спірних моментів і помилок у рахунках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність або з будь-яких причин порушує умови факторингового договору, то факторинговий відділ не має іншого страхового покриття попередньо сплачених сум, крім самих платіжних вимог. Таким чином різниця 10 -20% вартості рахунків-фактур необхідна для того, щоб за потреби можна було компенсувати попередньо сплачені суми.

Факторинг передбачає переважно постійні відносини між банком і постачальником, оскільки вимагає спостереження і контролю за фінансовим станом постачальника, а також платоспроможністю покупців. Тому не кожне сільськогосподарське підприємство може скористатися послугами факторингової компанії.

Українські підприємства використовують факторинг тільки у разі гострої потреби кредиту на дуже короткий термін. Факторинг у сучасному вигляді нещодавно з'явився на вітчизняному ринку, і можливості цього фінансового інструменту поки що недостатньо оцінені. Досвід країн, які використовують факторинг, показує, що особливо привабливий даний вид відносин у сфері експортних операцій. Застосування його у міжнародній торгівлі дає змогу прогнозувати зростання його популярності серед вкраїнських підприємців-аграрників у сфері відносин. Про розміри факторингових операцій , що надані комерційними банками для ДП ДАК "Хліб України " "Крижопільський елеватор ", свідчать дані рис.3.2. Як свідчать дані рис. З.2.. За останні роки значно активізувалися взаєморозрахунки між банками та ДП ДАК "Хліб України " "Крижопільський елеватор ", шляхом факторингових операцій. Так. Якщо в 2004 році ДП ДАК "Хліб України " "Крижопільський елеватор", здійснило через комерційні банки факторингових операцій на суму 309,9 тис. грн.. при середній місячній ставці 11,4 %, то уже в 2008 році сума операцій збільшилися до 701,1 тис. грн. При цьому середньомісячна ставка по факторингових операціях становила 8,2 відсотки або 4,2 пункти менше.

Отже, факторинг - особливо вигідна для підприємств АПК форма фінансування, яка дає змогу керівництву і співробітникам сконцентруватися на виробничих проблемах і максимізації прибутку, що прискорює одержання більшої частини платежів, гарантує повне погашення заборгованості та знижує витрати із ведення рахунків. Факторинг дає гарантію платежу і звільняє постачальників від необхідності брати додаткові й дуже дорогі нині кредити у банку. Все це може позитивно впливати на фінансовий стан підприємств агропромислового комплексу. Крім того, угода про факторинг підвищує кредитоспроможність сільськогосподарських підприємств, особливо тих, які займаються експортною діяльністю, та забезпечує їм додаткові можливості одержання кредиту в банку.

Висновки та пропозиції

В сьогоднішніх умовах економічного розвитку суттєво зростає значення й потреба в ефективних й надійних інструментах безготівкових розрахунків. Розбіжності в рівнях суспільно-економічного розвитку між окремими підприємствами, інколи - невпевненість в діловій репутації партнерів, відсутність багаторічних ділових відносин та багато інших моментів призводять до того, що розрахунки вимагають організації потоку товарів від продавця до покупця й побудови ланцюжків платежів, що їх пов' язу ватимуть.

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України "Крижопільський елеватор " знаходиться в місті Крижопіль Вінницької області.

Крижопільський елеватор утворився при об'єднані млина харчокомбінату і реалізаційної бази у 1939р. У 1969р. побудований кукурудзо калібрувальний завод виробничою потужністю 1500 тон в сезон, у 1969 р. введений в дію елеватор місткістю 59,4 тис. тонн. У 1980 р. побудований двохповерховий адміністративний корпус з лабораторією, ваговою, медпунктом, їдальнею на 50 посадочних місць і продуктовим магазином. Пізніше були побудовані механічні майстерні, цех по розфасовці крупи, який був переобладнаний під хлібопекарню.

Виробничі дільниці підприємства розташовані на трьох територіях, загальна площа складає - 14,2 га.

Підприємство здійснює промислову і заготівельну діяльність.

Заготівельна діяльність - приймання, сушіння, очищення від домішок з доведенням до відповідних кондицій, зберігання та відвантаження зерна споживачам.

Виробництво борошна, в 2005 ріці зросло на 21,2 % в порівнянні з 2003 роком. Збільшилось виробництво борошна пшеничного першого ґатунку і другого ґатунку. На 5% зменшилось виробництво житнього борошна. На 18%

50 збільшилось виробництво хліба і хлібобулочних виробів, на 47% -виробництво кормо суміші.

На підприємстві існує стійка тенденція зниження показників платоспроможності, однак вони все ще значно перевищують нормативні значення, тобто підприємство має достатньо грошових коштів та їх еквівалентів для розрахунків по поточній кредиторській заборгованості. Підвищення рівня платоспроможності залежить від поліпшення результатів виробничої та комерційної

Бухгалтерський облік на ДП ДАК "Хліб України "Крижопільський елеватор ", організований і ведеться згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положень (статутів) бухгалтерського обліку.

Досліджуване підприємства забезпечене фінансовими ресурсами на початок року. Підприємство керуючись інструктивними матеріалами Національного банку України застосовує всі важелі впливу на стан платіжного обороту. Розрахунки здійснюються підприємством як шляхом готівкових так і безготівкових розрахунків.

Ліміт зберігання готівки в касі передбачений впродовж п'яти років в межах 30,0 тис. гривень на кінець кожного дня. Упродовж п'яти років на підприємств готівкові кошти в структурі всіх коштів, що формують платіжний баланс займали в середньому 5%. Звичайно, найбільше готівки підприємство використовує в період масового збору врожаю. Є непоодинокі випадки закупки сільськогосподарської продукції за готівку. Відповідно до інструкції НБУ за готівку підприємство може придбати в одного підприємства за день продукції на суму, що не перевищує 10,0 тис. грн.

Досліджуване підприємство з кожним роком змінює спектр застосування безготівкових форм розрахунків. В основному за п'ятирічний період, що досліджувався найбільшу питому вагу в структурі безготівкових розрахунків на підприємстві займали розрахунки платіжними дорученнями. На їх долю припадає 73,2 % платіжного безготівкового обігу. В окремі роки,

51 зокрема в 2001 р. на долю цієї форми розрахунків припадало 85,1 % всього безготівкового платіжного обороту. В останні роки в практику розрахунків входять платіжні вимоги - доручення. Вони витісняють розрахунки платіжними дорученнями. Якщо в 2001 р. на долю цієї форми розрахунків припадало 7,7 % всього безготівкового обігу, то уже в 2005р. на 1 пункт більше.

З покращенням фінансового стану підприємства здебільшого збільшуються розрахунки чеками. Як правило, розрахунки здійснюються за допомогою лімітованих чекових книжок. На долю цієї форми розрахунків в 2001 році припадало всього 1,1 % всього безготівкового обігу, то уже в 2005 році 11,3% або на 10,2 пункти більше. Для розрахунків чеками потрібно значну суму коштів забронювати на спеціальному рахунку, тобто відволікти кошти з обігу.

Для удосконалення управління в ДП ДАК "Хліб України" "Крижопільський елеватор " використовують нові методи управління ісучасні технічні засоби побудови інформаційних систем. На підприємстві впроваджено автоматизовані системи обліку, тобто шість бухгалтерів маютьобладнане комп'ютером робоче місце. Але адміністрація підприємства на цьому не зупинилась і планує найближчим часом забезпечити всі робочі місця бухгалтерів комп'ютерами, тобто, щоб весь бухгалтерський облік на підприємстві вівся автоматизовано. Це дасть можливість бухгалтерам якісніше виконувати свою роботу, менше буде помилок, менше часу буде затрачатися на пошук потрібної інформації.

З метою покращення організації розрахунків на підприємстві необхідно:

1. Більшу увагу звертати на двохстороннє співробітництво з обслуговуючими банками діяльністю яких є кредитування підприємства та проведення розрахунків за допомогою факторингу. Ми вважаємо за доцільне поширити практику застосування розрахунків за допомогою факторингу та лізингу.

2. Економічними, а не директивними методами скорочувати товарообмінні операції, що дасть змогу підприємству отримувати "живі" гроші, що буде сприяти покращенню розрахунків з постачальниками і підрядчиками, буде сприяти більшій довіри між продавцем і покупцем.

3.Запровадити в систему розрахунків фінансовий та оперативний лізинг. Його впровадження дасть змогу в певній мірі оздоровити фінансовий стан господарства.

Перерахованівище пропозиції сприятимуть покращенню взаєморозрахунків, що в свою чергу дозволить підприємству втриматись у скрутний економічний час та успішно конкурувати серед підприємств корпорації, покращити фінансовий стан, бути одним із найбільш бюджетоутворюючих платників.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про підприємництво» від 26.02.91р. № 78512.

2. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91р. №1576-ХІІ.

3. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ.

4. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04. 2008 р. № 168/97-ВР

5. Закон України «Про податок на прибуток» в редакції Закону України від 22.05. 2008 р. № 283/97-ВР

6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.91р. № 872-XII.

7. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. № 543/96-ВР.

8. Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95р. № 227/95.

9. Постанова Верховної Ради України «Про норматив платіжних документів в Україні» від 25.06.93р. № 3324-ХП.

10. Постанова Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» від 17.06.92р. № 2470-ХП.

11. Постанова Верховної Ради України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 24.12.93р.

12. Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» затверджене постановою КМУ від 03.04.93р. № 250.

13. Положення «Про переказний та простий вексель» затверджене постановою ЦВК і РІЖ СРСР від 07.08.37р. № 104/1341.

14. Положення «Про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів» затверджене постановою Правління НБУ від 18.09.98р. №379.«Порядок ведення касових операцій у національній валюті України» затверджений постановою Правління НБУ від 02.02.95р. №21.

15. Інструкція №4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» затверджена постановою Правління Національного банку України від 20.06.95р. № 149.

16. Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» затверджена постановою Правління Національного банку України від 02.08.96р. № 204.

17. Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті» затверджена постановою Правління Національного банку України від 18.12.98р. № 527.

18. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» від 29.04.94р. № 02-5/293.

19. Банківська справа. Під ред. А.М. Мороза. К.: Вища школа .- 2008 .-480.

20. Біленчук П.Д. Вдосконалення безготівкових розрахунків підприємств АПК //Економіка АПК .- 2008, № 9, С.74-76.

21. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Підручник для вузів, Ю.Я. Литвин.-Тернопіль: Черівниця.-2008.

22. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах / М.Ф. Огійчук, М.Т. Михайлов, Л.Г.Панченко та ін., за ред. М.Ф.Огійчука.-К.: Урожай, 2008.-240 с.

23. Веселовський Д.К. Вдосконалення обліку і аудиту розрахункових операцій для підприємств АПК// Бухгалтерія в сільському господарстві .-2008.-№3,С.95-102.

24. Івченко С.Р. Вдосконалення взаємовідносин підприємств АПК з банками.// Фінанси України .- 2008.-№10.-с.27-32.

25. Корнева О.В. Вексель як один із засобів подолання платіжної кризи // Економіка АПК.- 2008.-№ 4.-С.48-52.

26. Кузьмінський А.М. та ін. Організація обліку, контролю і аналізу: Підручник .- К.: Вища школа, 2008.-223с.

27. Кравець В.Н. Нова система мІжбанківських розрахунків. // Економіка АПК.-2008, № 4, С. 19-21.

28. Левандівський О.Г. Шляхи зменшення дебіторсько-кредиторської заборгованості в АПК // Економіка АПК, 2008.-№7.-с.40-42.

29. Покровська Д.Р. Вдосконалення розрахункових операцій в ринкових умовах // Фінанси України .- 2008.- № 5, С.54-59.

30. Семенов В.Д. Шляхи вдосконалення організації обліку розрахунків з постачальниками // Бухгалтерський облік, 2008.-№ 7.-С.7-10.

31. ЗІ.Тимохин Р.С. Проблеми безготівкових розрахунків // Бухгалтерський облік., 2007.-№ 7.-С.7-10.

32. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. К.: ВТОВ «А.С.К.», 2008.-672с.

33. Фащевський В.М. Розрахунки в умовах самофінансування і їх аналіз. // Бухгалтерський облік, 2008.-№ 3.-С.74-75.

34. Юридичний вісник України. Інформаційно-правовий банк. //2008.-№ 3.-жовтень. -32с.