Економіка дорожніх машин

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА ВИКОНАННЯ РОБІТ

1.1 Сировина і матеріали

До цієї статі належить такі витрати - на матеріали, запчастини для ремонту паливної апаратури

1.1.1 Розрахунок коефіцієнта, що враховує частку поста по ремонту паливної апаратури в загальній трудомісткості по ТО і Р

µ = = = 0,03 (1,1)

де - це трудомісткість робіт поста по ремонту паливної апаратури ( вихідні дані )

1.1.2 Розрахунок витрат на матеріали і запчастини

µК (1,2)

де - усереднені показники витрат на ТО і ПР на одну годину роботи машини , гривні [2]

- заробітна плата при виконані ТО і Р на одну годину роботи машини , гривні [2]

К - коефіцієнт економії витрат , прийнято 0,5

- кількість машин даної групи ( вихідні дані )

Для екскаватора ЕО 3311Д



µК = (27,71-9,46) 0,9 = 3856,26 грн

Для бульдозера ДЗ - 109

(39,96-9,04) 0,9 = 5865,59 грн

Для трактора МТЗ - 80

(11,83-5,09) 0,9 = 1294,96 грн

Для автогрейдера ДЗ - 122

(18,99-5,55) 0,9 = 1932,34 грн

Для викорчовувача ДП - 3

(39,96-9,04) 0,9 = 7640,46 грн

Для асфальтоукладчика ДС - 200

(32,48-10,32) 0,9 = 2096,51 грн

Для катка ДУ - 48А

(6,71-2,48) 0,9 = 167,66 грн

Для навантажувача ТО - 6А



(7,52-3,54) 0,9 = 415,23 грн

Для крана стрілового КС - 2563

(22,41-5,71) 0,9 = 1820,73 грн

Для крана гусеничного МКГ - 40

(22,41-5,71) 0,9 = 1862,21 грн

Таблиця 1.1-Відомість витрат на матеріали і запчастини

Марка машини			µ	К	Нпл
Екскаватор ЕО-3311Д	27,71	9,46	0,03	0,9	1118	7	3856,26
Бульдозер ДЗ - 109	39,96	9,04	0.03	0,9	1171	6	5865,59
Трактор МТЗ - 80	11,83	5,09	0.03	0,9	1186	6	1294,96
Автогрейдер ДЗ-122	18,99	5,55	0.03	0,9	1065	5	1932,34
Викорчовувач ДП-3	39,96	9,04	0.03	0,9	1144	8	7640,46
Асфальтоукладач ДС - 200	32,48	10,3	0.03	0,9	584	6	2096,51
Каток ДУ-48А	6,71	2,48	0.03	0,9	734	2	167,66
Навантажувач ТО-6	7,52	3,54	0.03	0,9	966	4	415,23
Кран стріловий КС - 2563	22,41	5,71	0.03	0,9	673	6	1820,73
Кран МКГ-40	22,41	5,71	0.03	0,9	826	5	1862,21
Всього		26951, 95

1.2 Енергія технологічна

Ця стаття включає в себе витрати на всі види енергії для роботи виробництва : паливо , електроенергію , пар , газ . Витрати за цією статтею обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію



1.2.1 Визначити витрати на на електроенергію для освітлення [7]

===207,36 грн (1,3)

де = 15-20 Вт на 1 площі - норма витрат на електроенергію для освітлення

- 800 год. - тривалість роботи освітлювальних приладів

- 0,72 грн - ціна 1 кВт електроенергії

1.2.2 Витрати на технологічне паливо

= µ = 20 0,03 = 33 грн (1,4)

де - 20-25 грн - норматив витрат на технологічне паливо на 1 спискову машину

- стикова кількість машин

1.2.3 Витрати на газ для опалення приміщень

= = 7 = 1646,4 грн (1,5)

де = 9,8 грн - норматив витрат а газ на 1 площі відділення за місяць [7]

= 7 - кількість місяців опалення

= + + = 207,36 + 33 + 1646,4 = 1886,76 грн (1,6)



Шляхи економії матеріальних ресурсів на посту по ремонту паливної апаратури

Для економії рідкого палива потрібно якісно виконувати регулювання паливної апаратури. Потрібно дотримуватися усіх правил зберігання матеріалів і деталей щоб уникнути їх псування чи втрату. Впроваджувати нові технології по відновленню деталей, та більш широко використовувати практику відновлення зіпсованих деталей. Підвищувати культуру обслуговування, тому що своєчасне обслуговування і регулювання дозволяє скоротити кількість непланових ремонтів і тим самим зменшити витрати матеріалів і запчастин. Більш раціонально застосовувати матеріали , а також запроваджувати маловідходні технології .

витрата собівартість машина діагностика

1.3 Основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників

Заробітна плата - грошовий вираз частина валового внутрішнього продукту яка виплачується працівникові відповідно до затраченої праці.

Функції заробітної праці:

Розподільча - як частина розподілу ВВП;

Відтворювальна - як джерело відтворення робочої сили і засіб залучення людей до праці;

Стимулююча - встановлення залежності заробітної плати від кількості і якості роботи ;

Регулююча - як засіб перерозподілу робочої сили .

Сума заробітної праці , що нараховується в залежності від кількості відпрацьованого часу , від кількості виконаної роботи називається - основною заробітною платою .

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад встановлені норми : за трудові успіхи та особливі умови праці . Вона включає : доплати , надбавки , гарантії і компенсації , виплати згідно із чинним законодавством . Сюди також входять виплати не передбачені законодавством .

Принципи оплати праці :

1) Кожна праця має бути оплачена залежно від її кількості і якості виконання .

2) Оплата праці повинна залежати від кваліфікації працівника .

3) Рівень заробітної праці має бути таким , щоб працівник міг утримати себе і свою сім`ю . Не менше мінімальної зарплати визначеної законодавством .

1.3.1 Розрахунок середньої годинної тарифної ставки

= = 11, 7 грн (1,7)

1.3.2 Розрахунок заробітної плати по тарифу

= = 121911,71,12 = 15973,78 грн (1,8)

1.3.3 Розрахунок суми премії

П = = 5590,82 грн (1,9)

1.3.4 Доплата за професійну майстерність

= (1,10)

1.3.5 Розрахунок фонду оплати праці із преміями і доплатами

= + П + + = 15973,78 + 5590,82 + 3194,76 = 24759,36 грн (1,11)



1.3.6 Розрахунок відсотка додаткової заробітної плати

ПДЗП = +1,1 = +1,1 = 11,77 % (1,12)

1.3.7 Розрахунок фонду додаткової заробітної плати

ДЗП = = = 2914,18 грн (1,13)

1.3.8 Розрахунок загального річного фонду оплати праці виробничих робітників

ФОП = + ДЗП = 24759,36 + 2914,18 = 27673,54 грн (1,14)

1.3.9 Визначення розміру відрахувань на соціальні заходи

Відрахування на соціальні заходи спрямовуються до державних фондів цільового призначення

Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності . Він формується в основному із внесків роботодавців у розмірі 33,2 % до фонду ЗП .

Фонд соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності . Основне джерело формування - внески роботодавців у розмірі 1,6 % до фонду заробітної плати. Витрачаються кошти фондів на виплати різних допомог.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття (фонд зайнятості). Основним джерелом доходів є - внески роботодавців у розмірі 1,4 % до фонду заробітної плати. Витрати коштів фонду здійснюються на виплату допомоги у зв`язку з безробіттям ; і на перекваліфікацію працівників ; на працевлаштування .

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Основним джерелом формування цього фонду є внески роботодавців у розмірі 0,2 - 13,8 % до фонду оплати праці відповідно до рівня професійного ризику.

Виплати із цього фонду ідуть на пенсії :

Н = ФОП = 27673,54 =10294,56 (1,15)

де - 1,6 % - відрахування в фонд соціального страхування ;

- 33,2 % - відрахування пенсійний в фонд ;

- 1,4 % - відрахування в фонд зайнятості ;

- 1,0 % - відрахування на страхування від нещасних випадків .

= ФОП + Н = 27673,54 + 10294,56 = 37968,1 грн (1,16)

1.4 Утримання та експлуатація машин і механізмів

- амортизаційні відрахування по обладнанню ;

- амортизаційні відрахування по інструменту ;

- витрати на технічне обслуговування і ремонт ;

- витрати на ремонт інструменту.

У процесі експлуатації основних фондів накопичуються кошти для відшкодування їх зносу . Ці кошти утворюють амортизаційний фонд підприємства .

Амортизація - це грошовий вираз зносу основних фондів . Іншими словами , це перенесення вартості основних фондів та вартості готової продукції .

Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на підтримку їх у робочому стані та технічно досконалому стані .

В практичній діяльності підприємств амортизаційні відрахування нараховуються згідно встановлених мінімально допустимих строків корисного використання норм амортизації .

Норма амортизації - відношення річної суми амортизації до вартості основних фондів, виражене у відсотках. Згідно із "Податковим кодексом України" основні виробничі фонди діляться на 16 груп:

Група 1. Земельні ділянки.

Група 2. Капітальні витрати на поліпшення земель не повязані з будівництвом.

Група 3. Будівлі: споруди(15 років); передавальні пристрої.

Група 4. Машини та обладнання.

Група 5. Транспортні засоби.

Група 6. Інструменти, прилади, інвентар.

група 7. Тварини.

Група 8. Багаторічні насадження.

Група 9. Інші основні засоби(12 років).

Група 10. Бібліотечні фонди.

Група 11. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

Група 12. Тимчасові споруди.

Група13. Природні ресурси.

Група 14. Інвентарна тара.

Група 15. Предмети прокату.

Група 16. Довгострокові біологічні активи.

Існує 5 методів нарахування амортизації:

1. Метод рівномірного нарахування зносу;

2. Метод одиниці продукції;

3. Метод урахування цілих значень років експлуатації;

4. Подвійно-знижувальний балансовий метод;

5. Система прискореного компенсування витрат.

В даній курсовій роботі при розрахунках суми амортизації застосовується метод рівномірного нарахування зносу.

1.4.1 Розрахунок вартості приміщення

(1.18)

де 3000 грн. - норматив вартості 1м² приміщення.

F - площа приміщення.

1.4.2 Розрахунок вартості обладнання

(1.19)

1.4.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань по обладнанню

(1.20)

де N_обл = 20% - норма амортизаційних відрахувань по 4 групі основних фондів.

Т_обл= 5 р. - мінімально допустимий строк корисного використання для 4 груп основних засобів.



1.4.4 Визначення вартості інструменту

(1.21)

де 0,1 - норматив вартості.

1.4.5 Розрахунок амортизаційних відрахувань по інструменту

(1.22)

де Nі = 25% - норма амортизаційних відрахувань по 6 групі основних фондів.

Ті = 4 р. - мінімально допустимий строк корисного використання по 6 групі основних фондів.[3]

1.4.6 Розрахунок витрат на технічне обслуговування та ремонт обладнання

(1.23)

де = 10 - 15% - норматив на ТО і Р обладнання.[7]

1.4.7 Розрахунок витрат на ремонт інструменту

(1.24)

де = (20 - 25%) - норматив витрат на ремонт інструменту.[7]



1.4.8 Розрахунок загального розміру витрат на утримання машин і механізмів

(1.25)

1.5 Загальновиробничі (накладні) витрати

Ця стаття включає витрати на:

- заробітну плату працівників управління;

- амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

- охорону праці;

- техніку безпеки, охорону, протипожежну безпеку;

- досліди, випробування, винахідництво;

- підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

- відрядження;

- обов'язкові платежі (страхування майна, забруднення навколишнього середовища);

- придбання патентів, ліцензій, тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань по будівлях і спорудах.

1.5.1 Визначення суми амортизаційних відрахувань по будівлях і спорудах

(1.26)



де = 5% - норма амортизаційних відрахувань по 3 групі т основних фондів.

Тб = 20 р. - мінімально допустимий строк корисного використання по 3 групі основних фордів.

1.5.2 Розрахунок суми накладних витрат

(1.28)

де Nн.в. =140 - 150% - норматив накладання витрат.[7]

1.6 Підготовка і освоєння виробництва

До цієї статті відносяться витрати на:

- освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

- витрати на освоєння виробництва.

1.6.1 Розрахунок витрат на підготовку і освоєння виробництва

, (1.29)

де Nп.в. = 2% - норматив витрат на підготовку і освоєння виробництва.



1.7 Поза виробничі витрати

До цієї статті відносяться витрати на:

- маркетингові дослідження;

- рекламу продукції;

- заходи щодо стимулювання збуту виготовленої продукції.

1.7.1 Розрахунок поза виробничих витрат

(1.30)

де Nі = 1% - норматив поза виробничих норм.



2. Калькуляція собівартості

Класифікація витрат і структура собівартості. Усі витрати на виробництво продукції поділяються на загальні та витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати виробництва - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їх величина залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції - обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється серіями або постійно.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат.

Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

де С - приріст загальних витрат;

N - приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати можна виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цією функції.

Граничні витрати - це витрати за останню за часом виготовлення одиницю продукції.

Покажчик таких витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Усі витрати пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції класифікуються за певними принципами. Основні з них такі:

- економічний;

- виробничий;

- відповідно то способів віднесення на собівартість;

- залежно від обсягів виробництва.

За економічним принципом витрати групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати;

- виплати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизаційні відрахування;

- інші витрати.

Таке розмежування витрат за економічним принципом пов'язане з різним економічним змістом їх формування.

Усі матеріальні витрати матеріальну основу, тобто це витрати саме на закупівлі основних та допоміжних матеріалів, сировини. Виплати на оплату праці - це ті витрати, які не мають матеріальної основи. Це кошти, які використовуються, на оплату затраченої праці. Витрати на соціальні заходи накопичуються і слугують для матеріального стимулювання підвищення продуктивності праці та швидкого оновлення робочої сили. Амортизаційні відрахування - кошти які використовуються на оновлення засобів праці. За виробничим принципом витрати групуються у статті собівартості залежно від виробничого призначення.

У кожній галузі економіки їх структура специфічна, але загалом можна виокремити такі елементи витрат:

1) сировина і матеріали;

2) енергія технологічна;

3) основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;

4) утримання та експлуатація машини і механізмів;

5) загально виробничі (накладні) витрати;

6) підготовка і освоєння виробництва;

7) поза виробничі витрати.

За ступенем однорідності статті собівартості поділяються на прості та комплексні. Прості витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинним. До таких витрат можна віднести витрати на сировину і матеріали або на заробітну плату виробничих працівників.

Комплексні витрати різняться за своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат. Наприклад, до витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів належать:

- заробітна плата обслуговуючого персоналу;

- амортизаційні відрахування на відновлення машин і механізмів;

- витрати на ремонт і підтримання устаткування в робочому стані;

- витрати на придбання запасних частин до устаткування та інше.

За способом віднесення на собівартість розрізняють витрати прямі та не прямі.

Прями витрати безпосередньо з виготовленням певного виду продукції і можуть бути обчислені на одиницю цієї продукції прямо.

Непрямі витрати - це такі витрати, величина яких не може бути прямо обчислена на одиницю продукції, бо вони не пов'язані з виготовленням окремого виду, а з процесом виробництва загалом (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, тощо).

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах.

Змінні витрати - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.



2.1 Кошторис витрат на виконання робіт

Таблиця 2 - Кошторис витрат

Назва статті витрат	Умовне позначення	Значення, грн.
Сировина і матеріали	Sмзч	26951,95
Енергія технологічна	Sem	1886,76
Основна та додаткова оплата виробничих робітників з відрахуваннями	ФОПзаг	37968,1
Утримання машин і механізмів	Sум	18900
Загально виробничі (накладні) витрати	Sн.в	34663,1
Підготовка і освоєння виробництва	Sп.в	2407,39
Поза виробничі витрати	Sі	1203,71
Всього витрат	В	123981,01

2.2 Визначення витрат, які приходяться на 1 люд - год. трудомісткості

2.2.1 По сировині і матеріалам

(2.1)

2.2.2 По енергії технологічній

(2.2)

2.2.3 По основній і додатковій оплаті праці виробничих робітників із відрахуванням на виробничі заходи

(2.3)



2.2.4 По утриманню машин і механізмів

(2.4)

2.2.5 По загально виробничим витратам

(2.5)

2.2.6 По підготовці і освоєнню виробництва

(2.6)

2.2.7 По поза виробничим витратам

(2.7)

2.2.8 Визначення загального розміру собівартості

1 люд-год виконання робіт

С_заг=С₁+С₂+С₄+С₅+С₆+С₇ (2.8)

Шляхи зменшення витрат експлуатації і ремонт дорожніх машин.

1. Скорочення затрат нових запчастин завдяки своєчасному проведенню ТО і Р.

2. Збільшення продуктивності праці завдяки технічному прогресу і вдосконаленню організації праці, тобто використання механізованого інструменту, що значно покращує умови і якість роботи.

3. Збільшення об'єму виробництва при зниженні чисельності робітників. Це призводить до зниження витрат на заробітну плату, при цьому також знижується сума накладних витрат на одиницю продукції.

4. Застосування причепів при перевезенні будівельного вантажу.

5. Зниження цехових і загальнозаводських витрат за рахунок спрощення управління виробництвом, ліквідації непродуктивних робіт, зниження витрат на допоміхних процесах шляхом суміщення професій, механізації допоміжних і підсобних робіт.



3. Розрахунок економічних показників

3.1 Визначення нормативної собівартості 1люд-год виконання робіт

(3.1)

3.2 Визначення розміру доходу

З практичної точки зору показник "дохід" означає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, вирахування податків може бути використана на споживання та інвестування. Таким чином, дохід є виторгом підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Загальна сума доходу визначається так:

де - сумарне значення доходу від усіх видів діяльності підприємства;

Д1 - виторг від реалізації виготовленої підприємством продукції (послуг) або кошторисна вартість зданих замовнику об'єктів;

Д2 - кошти отримані підприємством від компенсацій замовником витрат, не передбачених кошторисом, від пайової участі в спільних підприємствах, вад здавання майна в оренду, операції з цінними паперами, товарного кредиту, тощо;

Д3 - виторг, отриманий від реалізації матеріальних цінностей підприємства та послуг не виробничого характеру. Сюди також входять штрафи та пеня, які отримує підприємство від іншої організації за зірвані поставки.

Крім такого трактування загальної величини доходу є ще одне.

Згідно з ним джерела отримання доходу розділяються так:

- дохід від реалізації продукції, робіт послуг (Д1);

- дохід позареалізаційних операцій (Д2);

- дохід від іншої реалізації (Д3) - реалізації матеріальних цінностей, матеріалів, основних фондів і не матеріальних активів.

Але при такому трактуванні дохід від реалізації продукції (робіт) обчислюється як різниця між виторгом і матеріальними і прирівняними до них витрат у собівартості реалізованої продукції. До матеріальних належать витрати які входять до відповідного елемента, кошторису виробництва. Прирівняними до матеріальних вважаються витрати:

- амортизацію основних фондів;

- відрахування та соціальні потреби;

- платежі та витрати, які об'єднуються в кошторисі виробництва під назвою "інші витрати".

Отже, до матеріальних витрат і витрат, що прирівнюються до них, належать усі елементи витрат кошторису виробництва, за винятком заробітної плати. Знаючи співвідношення величини останньої та матеріальних витрат у кошторисі виробництва, можна обчислити матеріальні витрати у собівартість реалізованої продукції. Інші види доходу визначаються як різниця між виторгом, від продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і реалізацію. Друге трактування доходу дає можливість визначити загальну суму коштів, які можуть бути використані на подальший розвиток виробництва та на оновлення робочої сили, але воно вносить певну плутанину у визначення прибутку як балансового, так і чистого. В даній курсовій роботі дохід розраховується, як нормована собівартість умовно, прийнята за вартість одиниці продукції (1 люд - год) помножена на виробничу програму.



(3.2)

3.3 Розрахунок суми прибутку

Прибуток підприємства характеризує ефективність його діяльності. Він формується на основі обчислення загального доходу і загальних витрат виробництва і реалізацію продукції.

де ВД - валовий дохід, який формується за рахунок виторгу від реалізації продукції, виплат отриманих підприємством у вигляді компенсацій, коштів отриманих від реалізації основних фондів;

ВВ - валові витрати, які включають собівартість продукції.

Згідно із законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" прибуток зменшується на суму податку на прибуток.

Від нього також здійснюється також відрахування інших поза чергових платежів.

До ПП відносяться податок на прибуток підприємства, виплата відсотків за користування кредитом.

Податок на прибуток розраховується у обсязі:



Загальні витрати, які здійснюються при виконанні робіт визначені у кошторисі витрат (див. 2.1).

(3.3)

3.4 Розрахунок рівня рентабельності

Рентабельність підприємства - відносний показник ефективності роботи підприємства. Вона характеризує прибуток, який отримується с кожної гривні засобів, що вкладаються у виробництво.

Загальний вибір рентабельності виробництва розраховується як відношення балансового прибутку до собівартості.

Така методика розрахунку рентабельності дає можливість оцінити доцільність власних витрат.

Для оцінки ступеня раціональності використання основних і оборотних засобів рівень рентабельності визначається:

де Сосн - середньорічна сума основних засобів; Снок - середньорічна сума нормативних основних коштів.

Якщо при визначені рівня рентабельності застосовується не балансовий, а розрахунковий прибуток, то така рентабельність називається розрахунковою.



Рентабельність виробництва окремих виробів:

де Ц - ціна виробу;

С - собівартість.

Рівень рентабельності залежить від величини прибутку, обсягів та витрат виробництва, величини виробничих фондів.

Важливі фактори для зростання прибутку і рентабельності:

зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі, покращення технічного рівня виробництва та удосконалення організації виробництва.

В даній курсовій роботі рівень рентабельності визначається з метою визначення впливу на прибуток собівартості виробництва і реалізації продукції.

(3.4)

Шляхи підвищення рентабельності

По формулі розрахунку рентабельності зрозуміло ,що зростання рентабельності можливе при збільшені прибутку і зменшення собівартості .

Важливим фактором для зростання прибутку є : зростання продуктивності праці , економія матеріальних ресурсів , підвищення фондовіддачі , покращення технічного рівня виробництва та удосконалення організації виробництва .

Зростання продуктивності праці можна досягти такими шляхами : механізацією основних та допоміжних операцій , механізацією підсобних робіт та частковою автоматизацією їх , що призведе до зменшення трудомісткості і тим самим підвищить продуктивності .

Економія матеріальних ресурсів - описана у зменшені витрат.

Підвищення фондовіддачі не безпосередньо , але опосередковано впливає на збільшення прибутку , а отже і рентабельність. Бо підвищення фондовіддачі зменшує рівень амортизаційних відрахувань .

Покращення технічного рівня можна досягнути застосуванням удосконалених основних фондів та новітніх технологій .

Удосконалення організації виробництва з застосуванням нових методик управління і контролю підвищить дисципліну і теж вплине на продуктивність , а отже і на прибуток .



4. Розрахунок показників економічної ефективності роботи на посту діагностики

Економічна ефективність характеризується:

- терміном окупності капітальних вкладень;

- коефіцієнтом економічної ефективності.

Економічна ефективність капіталовкладень підприємства:

де - приріст балансового прибутку підприємства внаслідок вкладення його в розвиток певного капіталу - Квпід.

Планово - збиткова економічна ефективність капіталовкладень:

де - зниження собівартості продукції в результаті вкладення капіталу на заходи спрямовані на її зниження.

Поряд з цими показниками визначаються строки окупності капіталовкладень, які дорівнюють:

Розрахункові значення коефіцієнта абсолютної економічної ефективності (Еабс) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (Ен), який встановлюється централізовано Міністерством економіки України. Нормативний коефіцієнт економічної ефективності означає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкладаючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, нормативний період окупності капіталовкладень характеризує той максимальний строк, за який може окупитися даний капітал.

4.1 Визначення вартості основних фондів

(4.1)

де Ен = 0,15 - нормативний коефіцієнт економічної ефективності.

4.2 Визначення розміру нормативних оборотних коштів

(4.2)

де 45 - норма запасу оборотних коштів.

де 20% - частка вартості інших матеріалів;

360 - кількість днів у році.

4.3 Розрахунок суми капітальних вкладень

(4.4)



4.4 Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень

4.5 Розрахунок коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень

(4.6)

Висновок: так, як коефіцієнт економічної ефективності Е = 0,35, що більше від нормативного який дорівнює 0,15, то робота паливного поста ТО є економічно ефективною.



Висновок

На базі розрахунку економічної ефективності виконання робіт кількість робітників становить 1 чоловік, що достатньо для виконання повного комплексу робіт.

1. Площа 24 м², за рахунок чого забезпечується раціональне використання простору у відділенні.

2.Режим роботи - 1 зміна, що достатньо для виконання заданих об'ємів робіт.

1. Собівартість становить 122,05 грн. Ця величина не перевищує нормативної собівартості, тому комплекс виконуємих робіт мало затратний.

2. Дохід в розмірі 148778,95грн.

3. Прибуток в розмірі 24797,94 грн.

4. Показник рентабельності становить 20% цей показник забезпечує отримання прибутку потрібні для виробництва в сумі.

5. Термін окупності становить 2,87 років, тобто відділення окупить капіталовкладення в неї за строк, передбачений нормами (до 11 років).

6. Коефіцієнт економічної ефективності 0,4.

Заходи, що забезпечують підвищення ефективності на паливному посту ТО:

1) Впровадження нових технологій, на освоєння яких витрачаються відносно малі кошти.

2) Встановлювати сучасне обладнання, що підвищує продуктивність праці при малих витратах.

3) Підвищувати кваліфікацію робітників, які працюють не тільки в відділенні , але і на підприємстві в цілому.

4) Підвищити використання встановленого обладнання і інструменту, за рахунок наукової організації праці.

5) Зменшити витрати на ремонт обладнання і інструменту за рахунок своєчасного і якісного проведення їх обслуговування.

6) Створити для працівників незалежні умови праці, забезпечивши їх всім необхідним для виконання їх обов'язків.



Література

1. Правила технічної експлуатації техніки. ВБН В. 2. 8 218 - 009 - 97. - К. : Укрдортехнологія, 1997 - 92 с.

2. Усереднені показники вартості експлуатації будівельних машин та механізмів. ВБН В. 2. 8 218 - 009 - 97. Додаток. - К. : Укрдортехнологія, 1997 - 6 с.,доповнення 2012 р.

3. Конспект ленцій по предмету "Економіка підприємств".

4. Приймак Т.О."Економіка підприємства" - Київ: "Вікар", 2001-178 с.

5. Покропивний С. Ф. (ред.) " Економіка підприємств" - К.: КНЕУ, 2001 - 528 с.

6. Шваб Л. І. "Економіка підприємств" - К.: Каравела, 2004 - 528 с.

7. Методичний посібник для виконання курсових робіт по предмету "Економіка підприємств". Розробила викладач Луковська Г.І. 2012р.

Размещено на Allbest.ru