Шляхи удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства (на прикладі ТОВ "Бердичівський пивоварний завод")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства (на прикладі ТОВ "Бердичівський пивоварний завод")

ВСТУП

інвестиційний менеджмент управління

На сьогоднішній день в країні продовжує панувати кризова ситуація, яка негативно впливає на діяльність промислових підприємств - призводить до зменшення обсягів виробництва, скорочення чисельності персоналу та до зниження інвестиційної активності суб'єктів господарювання. Все це привертає особливу увагу до дослідження питань пов'язаних з активізацією інвестиційних процесів та більш ефективного управлянням інвестиційними проектами. Вище сказане обумовлене тим, що інвестиційна діяльність підприємства є джерелом його розвитку, досягнення кращого рівня конкурентоспроможності та опору впливу негативних наслідків змін у зовнішньому середовищі. Тож, особливої практичної значущості набуває впровадження інвестицій для покращення показників господарської діяльності в ринкових умовах господарювання підприємств та удосконалення управління інвестиційною діяльністю.

Управління інвестиційною діяльністю є складовою, важливим елементом загальної системи управління підприємством. Управління підприємством, як правило, передбачає прийняття управлінських рішень з метою досягнення поставлених цілей і розглядається як серія безперервних взаємопов'язаних дій - функцій управління (планування, організація, мотивація та контроль). Процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства досить часто в літературі називають інвестиційним менеджментом. Інвестиційний менеджмент - це система принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних зі здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Інвестування характеризується довготривалістю ділового циклу, низьким ступенем повторюваності процесів та високою ризикованістю, що може спричинити не тільки втрату очікуваного прибутку, але й інвестованого капіталу, а тому вимагає особливих вмінь та навичок у керівників відповідних підрозділів підприємства.

Вивчення теоретичних основ інвестиційного менеджменту сприяє кращому розумінню тонкощів вкладення коштів в різні об'єкти інвестування та допомагає набути професійних здібностей у прийнятті та реалізації управлінських рішень у сфері здійснення інвестицій з метою отримання прибутків, соціального та/або екологічного ефекту.

Мета даної дипломної роботи - визначити ефективність управління інвестиційною діяльністю на ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» відповідно з існуючими теоретичними надбаннями у цій сфері та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення управління інвестиціями на даному підприємстві.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- Розглянути теоретичні основи управління інвестиційною діяльністю підприємства;

- Провести аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

- Розглянути результати інвестиційної діяльності ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» та особливості управління нею;

- Визначити можливі шляхи удосконалення управління інвестиційною діяльністю на даному пивзаводі та обґрунтувати економічну доцільність впровадження запропонованих заходів.

Об'єкт дипломної роботи - інвестиційний менеджмент ТОВ «Бердичівський пивоварний завод».

Предмет дипломної роботи - теоретичні та практичні засади покращення управління інвестиційною діяльністю на пивоварному заводі Бердичева.

Під час написання дипломної роботи використовувались такі інформаційні джерела як: періодичні видання, наукова література (підручники, монографії), нормативно-правова документація, мережа Інтернет, статистична та фінансова звітність підприємства.

При написанні даної роботи були використані такі наукові методи: монографічний, порівняння, узагальнення, систематизації, аналіз і синтез, методи кількісного, абстрактно-логічного аналізу тощо.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності як об'єкта інвестиційного менеджменту підприємства

Прагнення суб'єктів господарювання до економічного розвитку завжди наштовхується на необхідність розв'язання ряду завдань, які вимагають вкладення коштів - здійснення інвестицій. Саме з визначення поняття «інвестиції» в науковій літературі часто починається дослідження питань інвестування.

Інвестиції як економічна категорія увійшли у вітчизняну наукову літературу і практику наприкінці 80-х років ХХ ст., коли розпочалася ринкова трансформація суспільства [45, с. 19], а саме слово «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладення коштів. До нині у літературі відсутня єдина думка щодо визначення поняття «інвестиції». Підходи, запропоновані різними науковцями до трактування інвестицій, представимо нижче.

Поняття "інвестиції" у західній економічній літературі є однією із найбільш вживаних категорій. При цьому, як правило, їхнє трактування є досить вузьким і суперечливим. Так, Е. Дж. Долан та Д. Ліндсей визначають інвестиції як "збільшення обсягу капіталу, що функціонує в економічній системі, тобто збільшення пропозиції виробничих ресурсів". У підручнику "Економікс" К. Макконелла і С. Брю інвестиції характеризуються як "витрати на виробництво і нагромадження засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів". Л. Гітман, М. Джонк визначають інвестиції як спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження чи збільшення його вартості і (або) принести позитивну величину доходу. Б. Карлоф під інвестиціями розуміє реалізацію будь-яких економічних проектів на даний час з метою одержати доходи в майбутньому [17, с. 153].

Вище наведені визначення певним чином характеризують цілі інвестування, але не в повній мірі відображають сутність поняття «інвестиції», оскільки вкладення коштів не завжди має на меті отримання додаткового прибутку. В деяких випадках інвестиції можуть здійснюватись з метою отримання соціального чи екологічного ефекту.

У вітчизняній літературі автори також приділяють значну увагу дослідженню сутності поняття «інвестиції». Так, С.Ф. Покропивний вважає, що "інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою отримання певного доходу (прибутку)" [18, с. 245]. Д.М. Черваньов та Л.І. Нейкова стверджують, що "інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов'язані з довгостроковим авансуванням грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в їхні основні та обігові фонди, а також у науково-технічний розвиток, якісне вдосконалення виробничої бази та освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й отримання прибутку або соціального ефекту" [45, с. 130]. Ватро відмітити, що інвестиції можуть здійснюватись і у короткостроковій перспективі, тому попередні визначення є не зовсім точними.

Д.О. Єндовицький вважає, що інвестиції - це капітал в його матеріальній (майно компанії) і вартісній (джерела ресурсів) формі, що використовується у короткотерміновій чи довготерміновій перспективі з метою отримання економічної вигоди і досягнення соціального ефекту [20, с. 12]. Визначення інвестицій у монографії А.Н. Фоломйова та В.Г. Ревазова сформоване на основі аналізу цілей, функцій і особливостей відтворення інвестицій як сукупність визначених засобів у різних формах, що вкладаються для формування комплексної ресурсної бази відтворення товарів та послуг, з метою отримання внаслідок економічного, соціального, науково-технічного й інших ефектів [44, с. 23].

Визначення інвестицій зустрічається не тільки в науковій літературі, але і в законодавчих актах нашої країни. Так, у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" [2] (дійсний до 1.01.13 р.) інвестиція визначається як господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [1].

Розмаїття форм і видів інвестицій потребує застосування спеціальних методів управління ними. Проте, окремі групи інвестицій мають спільні ознаки, що дозволяє застосовувати стосовно них однакові підходи до управління. Відповідно до таких ознак виділяють різні види інвестицій, зокрема:

1) за об'єктами вкладення капіталу:

- реальні інвестиції (вкладення капіталу у відновлення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів та в інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці та побуту персоналу);

- фінансові інвестиції (господарські операції з придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів);

2) за періодом інвестування:

- короткострокові інвестиції (вкладення капіталу на період до одного року);

- довгострокові інвестиції (вкладення капіталу на період більший одного року; як правило, капітальні вкладення у відтворення основних засобів);

3) за рівнем інвестиційного ризику:

- безризикові інвестиції (вкладення засобів в об'єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваних доходів і практично гарантовано отримання розрахункової реальної суми інвестиційного прибутку);

- низькоризикові інвестиції (вкладення капіталу в об'єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий середньоринкового);

- середньоризикові інвестиції (рівень ризику об'єктів інвестування відповідає середньоринковому);

- високоризикові інвестиції (рівень ризику за об'єктами інвестування перевищує середньоринковий);

- спекулятивні інвестиції (вкладення капіталу в найбільш ризикові інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу);

4) за формами власності інвестиційного капіталу:

- приватні інвестиції (вкладення засобів фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавної форми власності);

- державні інвестиції (вкладення капіталу державних підприємств та засобів державного бюджету різних рівнів і державних позабюджетних фондів);

5) за регіональною приналежністю інвесторів:

- національні або внутрішні інвестиції (вкладення капіталу резидентами (юридичними або фізичними особами) даної країни в об'єкти (інструменти) інвестування на її території);

- іноземні інвестиції (вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об'єкти (інструменти) інвестування даної країни).

6) за видом ефекту:

- економічні інвестиції (капітальні вкладення, метою яких є отримання інвестиційних прибутків та економічного ефекту);

- соціальні інвестиції (капітальні вкладення, метою яких є вирішення певної соціальної проблеми та отримання соціального ефекту);

- екологічні інвестиції (капітальні вкладення, метою яких є вирішення певної екологічної проблеми та отримання екологічного ефекту) [28].

Динамізм інвестицій надає їм якості процесу, тимчасової тривалості та передбачає здійснення ряду перетворень, а саме: ресурси (цінності) - вкладення (витрати) - доход (ефект). Практичні ж кроки з реалізації інвестицій і являють собою власне інвестиційну діяльність [6]. Деякі визначення поняття «інвестиційна діяльність» представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1Визначення поняття «інвестиційна діяльність»

Автор	Визначення інвестиційної діяльності
1	2
Н.О. Татаренко, А.М. Поручник	Послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає у капіталізації об'єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має за мету одержання прибутку чи певного соціального ефекту [40, с. 8].
А.Г. Грязнова	Вкладення інвестицій і здійснення практичної діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту [43, с. 355].
Д.М. Черваньова	Комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб (українських або іноземних), а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [45, с. 32].
М. П. Денисенко	Комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої ресурси з метою отримання прибутку [15, с. 59].
Г. Іванов	Діяльність з формування, розміщення, вкладення, трансформації і відшкодування інвестиції, включаючи управління ними і всією системою інвестиційних відносин [23, с. 27].
С. Панчишин	Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції [33, с. 137].
В. Білолипецький	Проектна, організаційна, управлінська, контрольна робота, яка виконується в інтересах планової реалізації інвестицій [4, с. 19].
Н.Л. Правдюк, А.В. Слівінська	Цілеспрямований процес пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів інвестування, збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми та забезпечення ефективної їх реалізації [36, с. 198].
В.М. Гончарова, О.А. Горова	сукупність заходів економічного, фінансового,комерційного і організаційного характеру, що здійснюються учасниками інвестиційного процесу з метою пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, раціонального формування їх структури, вибору найефективніших об'єктів для інвестування, а також розробки збалансованої інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації [11, с. 120].

Джерело: [6, 40, 43, 45, 15, 23, 33, 4, 36, 11]

Отже, під інвестиційною діяльністю підприємства слід розуміти відповідним чином організовану діяльність, що здійснюється в реально існуючих у країні умовах господарювання, сутність якої полягає у цілеспрямованому процесі знаходження необхідної кількості інвестиційних ресурсів, виборі відповідних об'єктів чи інструментів для їх вкладання, розробці і впровадженні поетапної інвестиційної програми чи стратегії та забезпеченні ефективної її реалізації з метою отримання прибутку та/чи іншого позитивного результату [6].

Основною метою інвестиційної діяльності підприємства є забезпечення найбільш ефективних шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку й збільшення його ринкової вартості. З урахуванням цього зміст інвестиційної діяльності підприємства можна сформулювати таким чином: він являє собою частину загальної фінансової стратегії, що полягає у виборі та реалізації найбільш ефективних шляхів розширення обсягів активів підприємства для забезпечення основних напрямків його розвитку.

Цілі інвестиційної діяльності можна умовно поділити на формальні та реальні. Як вихідні виступають формальні цілі, які в майбутньому відіграють роль критерію відбору об'єктів інвестування та є похідними від реальних цільових установок інвестора. Формальними цілями інвестиційної діяльності можуть виступати: досягнення зростання прибутку (доходу), збільшення масштабів виробництва, прагнення до влади і престижу в суспільстві, розв'язання соціально-екологічних проблем, збереження чи приріст робочих місць тощо. Такі цілі, зазвичай, нечітко визначені, не скоординовані за пріоритетністю або не перевірені на предмет можливості їх реалізації. Тому, важливо з цілей формальних сформулювати реальні цілі інвестиційної діяльності зі становленням конкретних цільових показників [37].

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

- новостворені та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

- цінні папери (акції, облігації та ін.);

- цільові грошові внески;

- науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність [1].

Суб'єктами (учасниками) інвестиційної діяльності є:

- інвестори (замовники);

- виконавці робіт (підрядники);

- користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;

- постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

- юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);

- громадяни України;

- іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації [1].

Всі учасники інвестиційної діяльності повинні бути зацікавлені в організації та ефективному завершенні впровадження інвестицій на підприємстві. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності:

* інвестори у даному разі отримують повернення вкладених капіталів і передбачені дивіденди;

* замовники отримують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання;

* керівник проекту та його команда отримують плату за контрактом, додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професіонального рейтингу;

* органи влади отримують податки з усіх учасників, а також задоволення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері;

* споживачі отримують необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток, який отримують активні учасники;

* інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів [34].

Отже, розглянувши сутність понять «інвестиції» та «інвестиційна діяльність», можна зробити висновок, що теоретичні дослідження у сфері пошуку єдиного трактування вище вказаних термінів тривають. Інвестиційна діяльність є досить складним процесом, адже для задоволення інтересів всіх її учасників необхідно здійснювати ефективне управління процесом інвестування, приймати управлінські рішення, враховуючи природу інвестицій, особливості об'єктів інвестування та суперечливість цілей, яких прагне досягти підприємство, та інші учасники інвестиційної діяльності.

1.2 Мета, завдання та функції інвестиційного менеджменту

Ефективна діяльність будь-якого підприємства у тій чи іншій сфері його господарювання неможлива без впорядкованої та налагодженої системи управління. Саме завдяки ефективному управлінню інвестиційною діяльністю підприємство є стабільним та ліквідним, тобто має змогу отримувати прибуток, при цьому покриваючи усі свої видатки [30]. Необхідно визначити, що система управління інвестиціями на підприємстві - це упорядкована система впливу на інвестиційні процеси, що протікають на підприємстві, на основі сукупності регламентуючих положень, які забезпечують структурним підрозділам підприємства досягнення індикативно заданих або прогнозованих результатів [11].

Під управлінням інвестиційною діяльністю будемо розуміти складову загальної системи управління підприємством при здійсненні якого необхідно звертати увагу на: інтегрованість із загальною системою управління підприємством, комплексність в процесі формування управлінських рішень щодо реалізації інвестицій у взаємозв'язку з кінцевими результатами фінансової діяльності підприємства, високий рівень динамізму управління в сфері формування і реалізації інвестицій, багатоваріантність підходів щодо прийняття окремих управлінських рішень в сфері формування інвестиційних ресурсів підприємства, орієнтацію на стратегічний розвиток підприємства. Варто зауважити, що в науковій літературі досить часто, і ми поділяємо цю думку, управління інвестиційною діяльністю ототожнюють з інвестиційним менеджментом, і лише в деяких роботах автори наголошують на тому, що управління повинно базуватися на концепції інвестиційного менеджменту, тим самим розмежовуючи ці поняття.

Інвестиційний менеджмент може бути реалізований за різними підходами: 1) активним або пасивним; 2) прямим або побічним прийомами; 3) відносно контрольованим чи неконтрольованим [48, с. 843].

Активний підхід до управління інвестиційною діяльністю підприємства передбачає прийняття інвестиційних рішень на основі інформації, яка не врахована іншими учасниками ринку, що спрямовані на отримання рівня прибутковості (дохідності) від інвестицій вищої за середньоринкову. Пасивний підхід до управління інвестиційною діяльністю підприємства має на меті забезпечити прибутковість (дохідність) інвестування не нижчу за середньоринкову при одночасній максимальній нейтралізації різноманітних ризиків на основі диверсифікації інвестицій.

Підхід до управління інвестиційною діяльністю підприємства з використанням прямих прийомів передбачає здійснення інвестиційної діяльності на основі дотримання аксіом інвестиційного ринку, які виникли в результаті узагальнення практичного досвіду у формі певних правил. Підхід до управління з використанням побічних прийомів полягає у використанні при здійсненні інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання формальних розрахунків.

Контрольоване управління інвестиційною діяльністю підприємства здійснюється за нормальних, передбачуваних зовнішніх та внутрішніх умов інвестування у відповідності до стратегічних цілей розвитку господарюючого суб'єкта. Неконтрольоване управління інвестиційною діяльністю підприємства відбувається за умов мінливого інвестиційного клімату в країні, нестабільності діючого законодавства та постійної зміни кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому або по його сегментах, коли спрогнозувати перебіг інвестиційного процесу практично неможливо [38; 48, с 843].

Управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб'єкта слід розглядати як єдність двох його складових стратегічного та оперативного управління. Стратегічне управління являє собою сукупність напрямів і способів використання інвестицій для отримання максимально можливого результату. Тактичне управління являє собою сукупність методів і прийомів для досягнення мети інвестиційної діяльності в конкретних умовах [38].

Метою управління інвестиційною діяльністю є:

- відображення майбутнього стану суб'єкта господарювання завдяки обсягам інвестицій у виробництво;

- забезпечення потрібної прибутковості та терміновості досягнення цілей;

- розробка стратегій інвестиційної діяльності;

- аналіз економічного стану підприємства та доцільність залучення інвестицій;

- визначити слабкі і сильні сторони підприємства;

- визначення шляхів розвитку підприємства, що займається певним видом діяльності, характерних саме йому і т.д. [26, с. 85].

В процесі реалізації головної цілі управління інвестиційною діяльністю підприємства направлено на вирішення таких завдань:

- забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства;

- забезпечення максимальної доходності (прибутковості) окремих реальних і фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому при визначеному рівні інвестиційного ризику;

- забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних та фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в цілому при передбаченому рівні їх доходності (прибутковості);

- забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх та внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності;

- забезпечення формування достатнього об'єму інвестиційних ресурсів та оптимальної їх структури у відповідності з прогнозованими об'ємами інвестиційної діяльності;

- забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності;

- пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програми підприємства [8].

Всі вище вказані задачі управління інвестиційною діяльністю тісно між собою пов'язані. Тому, у процесі управління інвестиціями підприємства окремі завдання повинні бути узгоджені та оптимізовані між собою для ефективної реалізації інвестиційних проектів та досягнення головної мети підприємства. Ранжування окремих завдань здійснюється шляхом визначення їх значущості з урахуванням пріоритетності кожного з них у розвитку підприємства та менталітету інвестиційної поведінки власників чи менеджерів підприємства.

У процесі досягнення поставлених цілей та завдань управління інвестиційною діяльністю виконується ряд функцій. Ці функції поділяють на дві основні групи, які визначені залежно від того з якої точки зору розглядають інвестиційний менеджмент. Ці групи називають або специфічні та загальні функції, або функції інвестиційного менеджменту як управляючої системи та спеціальної області управління підприємством.

До загальних функцій управління інвестиційною діяльністю належать ті, що притаманні будь-якому процесу управління не залежно від виду діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, розміру тощо. До загальних функцій можна віднести:

1) Планування - вирішує те, якою повинна бути мета підприємства і що мають робити члени підприємства, щоб досягти запланованого.

2) Організація - структуризація роботи, конкретних завдань, визначення відповідальних за їх виконання.

3) Мотивація - заохочення працівників до виконання як найкраще поставлених перед ними завдань.

4) Контроль - забезпечення досягнення мети шляхом встановлення стандартів та вимірювання точності їх досягнення [32].

До специфічних функцій інвестиційного менеджменту автори відносять [8, 48]:

1) Розробка інвестиційної стратегії підприємства;

Вихідною передумовою формування інвестиційної стратегії підприємств є базова стратегія економічного розвитку корпоративної структури. Стосовно неї інвестиційна стратегія носить підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею за цілями і етапами реалізації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних факторів забезпечення ефективного розвитку організації відповідно до обраної нею загальної економічної стратегії [47].

Для досягнення стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства обираються до реалізації інвестиційні проекти. Інвестиційний проект являє собою документ, який містить систему взаємопов'язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на розвиток економіки підприємства. Інвестиційний проект містить наступні стандартні розділи:

- коротка характеристика інвестиційного проекту (резюме)

- передумови й основна ідея проекту;

- аналіз ринку і концепція ринку;

- сировина і постачання;

- місце розташування, будівельна ділянка і навколишнє середовище;

- проектування і технологія;

- організація управління;

- планування реалізації проекту;

- фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій (показники оцінки ефективності інвестиційних проектів представлені у додатку 2) [29].

2) Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємств;

Такі структури будують за ієрархічною чи функціональною ознакою з виділенням відповідних «центрів відповідальності». В процесі реалізації цієї функції інвестиційного менеджменту необхідно забезпечити адаптацію цих структур до мінливих умов функціонування підприємств та напрямів інвестиційної діяльності [8].

3) Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів інвестиційних рішень (повинні бути визначені об'єми і зміст інформаційних потреб інвестиційного менеджменту, сформовані джерела надходження інформації тощо);

4) Здійснення аналізу різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства;

Економічний аналіз є процесом дослідження умов і результатів інвестиційної діяльності підприємств з метою виявлення напрямів підвищення ефективності функціонування цієї підсистеми управління. Однією з найбільш важливих проблем, з якою стикаються при оцінці й аналізі інвестицій проектів, є невизначеність і ризик. Основна задача економічного аналізу процесу інвестиційної діяльності підприємств підрозділяється на більш локальні задачі: оцінка стану інвестиційної діяльності підприємства; аналіз досягнутого рівня інвестиційної діяльності підприємства; аналіз трансформаційних процесів інвестиційної діяльності підприємства; порівняльний аналіз; оцінка ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Завдання аналізу процесу інвестиційної діяльності підприємства полягає в одержанні відомостей про стан і результати інвестиційної діяльності підприємства, про величину, характер і причини відхилень у розвитку інвестиційної діяльності підприємства, а також про потенційні можливості розвитку інвестиційної діяльності підприємства [11].

5) Здійснення планування інвестиційної діяльності підприємства за основними її напрямами;

Планування інвестиційної діяльності є необхідним процесом з ряду причин:

?- для реалізації стратегій підприємство може використати різні види інвестицій, різний обсяг інвестиційних коштів, тому доцільно розробляти декілька альтернативних проектів;

?- необхідність вибору з альтернативних інвестиційних проектів найбільш ефективного;

?- необхідність якнайшвидшого отримання віддачі від інвестицій;

?- планування сприяє зниженню ризику, що пов'язаний із прийняттям інвестиційних рішень [36].

6) Розробка дієвої системи стимулювання реалізації управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності;

Питання мотивації інвестиційної діяльності ґрунтується на дії загальних економічних законів, але мають також специфічні особливості. Опишемо ці особливості за допомогою схеми мотивації інвестиційної діяльності представлена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Мотивація інвестиційної діяльності

Джерело: [24].

Економічний інтерес в інвестиційній діяльності визначається як прагнення потенційних інвесторів до одержання прибутку, збільшення власності (майна, капіталу). Дії, що починаються по здійсненню інвестицій, вимагають вкладення коштів і можуть принести доходи або призвести до збитків, і в такий спосіб торкаються економічного становища інвестора й інших учасників інвестування. Для того, щоб прийняти рішення про здійснення інвестиційної діяльності, кожен її учасник повинен одержати уявлення про ступінь реалізації його інтересів. Будучи усвідомленим, інтерес штовхає інвестора до дій з його досягнення, перетворюється в спонукальний мотив, рушійну силу. Економічні інтереси суб'єктів залежать від їх положення в системі економічних відносин і задовольняються через систему виробництва.

7) Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень у сфері інвестиційної діяльності;

Контроль, який беззаперечно посідає вагоме місце в системі управління інвестиційною діяльністю, повинен базуватися на наступних принципах:

- направленість на реалізацію інвестиційної стратегії;

- орієнтованість на стандарти;

- відповідність методів контролю методам аналізу та планування;

- своєчасність проведення контролю дозволяє усувати поточні відхилення до того, як вони можуть прийняти серйозний характер;

- гнучкість та простота побудови;

- економічність передбачає рівність обсягів видатків щодо розміру ефекту, який може бути досягнутий в процесі його здійснення.

Основними видами контролю інвестиційної діяльності є стратегічний, поточний та оперативний. Моніторинг інвестиційних проектів - це механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій, що посідає значне місце у процесі управління інвестиційною діяльністю. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що будується. Існує 3 види моніторингу: фінансовий, маркетинговий, технічний [25].

8) Управління реальними інвестиціями;

9) Управління фінансовими інвестиціями;

10) Управління формуванням інвестиційних ресурсів. Формування інвестиційних ресурсів є основною вихідною умовою здійснення інвестування. Обсяги та джерела формування ресурсів визначаються, насамперед, вартістю їх залучення (вартістю капіталу), врахуванням перспектив розвитку інвестиційної діяльності підприємства, а також забезпеченням мінімізації витрат на формування інвестиційних ресурсів із різноманітних джерел та відповідного рівня самофінансування інвестиційної діяльності, пошуком найбільш ефективних форм залучення позикового капіталу для здійснення інвестицій [46, с. 159].

Ефективна діяльність підприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення стійких темпів розвитку і підвищення їх конкурентоспроможності значною мірою визначаються рівнем управління інвестиційною діяльністю. Розглянувши мету, завдання та функції управління інвестиційною діяльністю можна зробити висновок, що підвищення ефективності та удосконалення системи управління у сфері вкладення коштів буде досягатись за рахунок покращення інвестиційної діяльності в основних її частинах: організаційна забезпеченість, інформаційна забезпеченість, планування, контроль, моніторинг інвестиційних проектів, проведення фінансово-економічних розрахунків, оцінка ефективності.

1.3 Організаційне та інформаційне забезпечення управління інвестиційною діяльністю

Успішне функціонування системи інвестиційного менеджменту на будь-якому підприємстві залежить насамперед від ефективності його організаційного та інформаційного забезпечення [9].

Система організаційного забезпечення інвестиційного менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих аспектів його інвестиційної діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень [8]. Варто зауважити, що в науковій літературі досить часто автори не розмежовують організаційне забезпечення інвестиційної та фінансової діяльності, оскільки вважають першу складовою другої.

Основу організаційного забезпечення інвестиційного менеджменту складає сформована на підприємстві структура управління його інвестиційною діяльністю, елементами якої є окремі менеджери, служби, відділи і інші організаційні підрозділи апарату управління. Оскільки система інвестиційного менеджменту є складовою частиною загальної системи управління підприємством, структура управління його інвестиційною діяльністю повинна бути інтегрованою із загальною організаційною структурою управління. Така інтеграція дозволяє понизити загальний рівень управлінських витрат, забезпечити координацію дій системи інвестиційного менеджменту з іншими управляючими системами підприємства, підвищити комплексність і ефективність контролю реалізації ухвалення рішень.

Оптимізація організаційної структури підприємства забезпечує вдосконалення управління процесу інвестування завдяки врахуванню низки чинників: розміру і фінансового стану підприємства; обсягу інвестиційних ресурсів, що планується вкласти в розвиток підприємства; забезпеченістю кваліфікованим управлінським персоналом; технічним, програмним та методичним забезпеченням інвестиційного планування; специфікою виготовлення і збуту продукції тощо. Тобто, всі вищенаведені чинники повинні бути враховані при оптимізації організаційної структури підприємства.

Так, наприклад, на малих підприємствах, для яких характерна проста лінійна організаційна структура управління, створювати окремий відділ з планування інвестицій немає сенсу. Функції такого відділу через незначні обсяги інвестицій може виконувати власник малого підприємства або його директор.

На середніх підприємствах, що використовують у своїй роботі переважно лінійно-функціональну структуру управління, функції інвестиційної діяльності можуть виконувати спеціально підготовлені в сфері інвестування один - два працівники підприємства, які, при потребі, можуть залучати інших фахівців з усіх функціональних підрозділів. Такий підхід дає можливість професійно виконати планову роботу без обтяження організаційної структури підприємства додатковим підрозділом. При потребі, можна залучити до процесу інвестиційного планування консалтингову фірму.

Таким чином, успіх інвестування залежить від рівня його організації, тобто, від вміння вищого керівництва налагодити та впорядкувати роботу у сфері інвестиційної діяльності [7].

Розглянемо сутність та особливості інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності.

У науково-економічних дослідженнях спостерігаються різні підходи до визначення сутності інформаційного забезпечення: як інформаційного обслуговування управління; як заходів зі створення інформаційного середовища управління; як сукупності дій з надання необхідної для управлінської діяльності інформації в зазначене місце на основі певних процедур із заданою періодичністю [13].

В загальному розумінні під інформаційним забезпеченням розуміють наявність інформації, необхідної для управління економічними процесами, що міститься в базах даних інформаційних систем [21, с. 260].

Інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності - це масив даних, аналізуючи які інвестор (приватна, юридична особа або держава) приймає рішення щодо інвестування [41]. І.І. Вінніченко також стверджує, що ефективність управління інвестиційною діяльністю підприємства значною мірою залежить від якості інформаційного забезпечення. Важливим завданнями інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності є стратегічна орієнтація на прийняття відповідних інвестиційних рішень і на поточне управління, а також використання сучасних методів аналізу інвестиційної діяльності, які дають змогу виявити резерви її зростання [10].

Сукупність усіх даних, які отримуються в процесі існування організації, можна назвати інформаційним забезпеченням відповідного суб'єкта. До інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності слід віднести всі види повідомлень, які знаходяться у відповідних відношеннях. Це гама повідомлень (усних, письмових, графічних, на магнітних носіях тощо), розміщується в системі, яка є прийнятною для здійснення процесів управління інвестиційною діяльністю [3].

Увесь спектр повідомлень повинен бути певним чином класифікований. Типологія даних у рамках інвестиційного процесу дозволить нам виділити їх з-поміж інших задля підвищення якості інформаційного забезпечення компанії. До основних типів інформації, яка стосується інвестиційної діяльності, відносяться: 1) фінансова [20]; 2) органІзаційно-управлінська; 3) технічна; 4) планово-економічна; 5) технологічна.

Фінансова інформація -- це дані про фінансові показники компанії та її інвестиційних програм. До цих інформаційних даних відносяться публічна фінансова звітність підприємства за звітний період та внутрішня фінансова звітність, де зазначається обсяг фінансування інвестицій за рахунок власного, позиченого та залученого капіталу, загальний обсяг витрат (у тому числі за інвестиційною програмою (портфелем), рівень доходності та період окупності проекту.

Організаційно-управлінська інформація стосується прийняття інвестиційних рішень. До неї відносяться всі інструкції, накази, директиви, доповідні записки, рішення ОПР різної компетенції взагалі, статті з газет і журналів, проспекти, книги, Інтернет та інша інформація, яка так чи інакше впливає на організацію та управління інвестуванням.

Технічна інформація -- це інформація про технічні характеристики обладнання, а саме: технічна документація, ергономічні властивості техніки, показники безпеки та інші кількісні і якісні показники.

Технологічна -- це інформація про технологію, яка застосовуватиметься для виготовлення продукції. Такі дані містить патентна документація, до якої входить Інформація про специфіку інноваційних технологій, опис технології та принципів її роботи тощо.

Планово-економічна інформація містить дані про планово-економічні показники інвестиційної діяльності компанії та інших суб'єктів цієї діяльності у країні та за її межами. До такої інформації відносяться специфікації, показники продуктивності праці, норми, нормативи, планово- аналітичні таблиці, графіки та інші дані і повідомлення, які стосуються планування інвестицій.

Універсальним джерелом інформації є бізнес-плани та техніко-економічні обґрунтування (ТЕО) проектів. У проекті, оформленому відповідним чином, міститься увесь спектр інформації, необхідної для прийняття тих чи інших рішень [3].

Інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності підприємства допомагає йому чутливо реагувати на всі зміни в середовищі, оперативно оновлювати продуктову гамму і технології, відслідковувати динаміку потреб і смаків покупців (споживачів).

На великих та середніх підприємствах варто створювати інфотеку - систему джерел інформації, що включає постійно оновлюванні дані внутріфірмової звітності, передплатні загальноекономічні і спеціалізовані видання, бази даних на паперових і електронних носіях, корисні адреси в глобальній мережі Інтернет.

В інфотеку підприємства необхідно включити такі блоки інформації:

1) Внутрішня інформація: стратегія розвитку підприємства; дані про збут продукції, одержані від працівників відділу збуту; бухгалтерська звітність підприємства та фінансова документація; інформація щодо формування портфелю замовлень, одержана від її продавців (дистриб'юторів); попередній досвід роботи з покупцями продукції та постачальниками сировини; власні дослідження попиту на продукцію підприємства, одноразові обстеження певної цільової аудиторії тощо.

2) Інформація про зовнішнє середовище повинна містить дані про: стан економічної кон'юнктури в цілому в країні та на світових ринках; політична та економічна ситуація в країні та світі; митні обмеження (якщо підприємство експортує свою продукцію або купляє імпортну сировину); доступність банківських кредитів (коротко- та довгострокового позикового капіталу); стан та перспективи розвитку галузі, в якій працює підприємство (рівень конкуренції в галузі, вільні ніші, динаміка обсягів виготовленої (реалізованої) продукції, ціни на вітчизняну та імпортну сировину, динаміка цін на продукцію, рівень споживання продукції населенням тощо); сприяння розвитку конкуренції в галузі з боку держави, частку підприємства на ринку; покупців і конкурентів, їх чисельність; маркетингові дослідження ринків спеціалізованими компаніями.

Під час розробки інвестиційного проекту інформаційне забезпечення дає змогу проаналізувати всі його складові: технічну можливість реалізації проекту, економічну доцільність, конкурентоспроможність продукції, наявність попиту, підприємницькі ризики тощо. На стадії розробки проекту вірогідна науково-технічна та економічна інформація дає змогу побудувати економіко-математичну модель для фінансового аналізу проекту і регулювати його реалізацію.

Таким чином, на нашу думку, запорукою успіху сучасного промислового підприємства, яке управляє своєю інвестиційною діяльністю з метою досягнення стратегічних цілей, є створення оптимальної організаційної структури та досконала інформаційна база, методичне забезпечення процесу інвестування. Постійні зміни в зовнішньому оточенні підприємств призводять до того, що процес прийняття інвестиційних рішень стає щоразу складнішим. Необхідним є систематичне спостереження за внутрішніми і зовнішніми змінами, а також оцінка їх впливу на можливості розвитку підприємств [7] і здатність адаптуватися відповідно до прогнозованих змін.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «БЕРДИЧІВСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Виробництво пива в Україні є досить перспективним і дана продукція користується попитом серед українців (найбільше у теплу пору року). Вітчизняні виробники в повній мірі забезпечують потребу споживачів в даній продукції не тільки в межах країни, але разом з тим завойовують прихильників і закордоном.

Історія розвитку підприємства бере свій початок ще з 1861 року. Тоді чеський колоніст С.Е. Чеп купив в Бердичеві ділянку землі і побудував пивоварний завод. До цього в місті, що інтенсивно розвивалося, вже були три невеликих пивоварних заводи. Чеп не лише будує цехи, але й артезіанську свердловину, проби води якої обіцяли якісне пиво. Було побудовано багато допоміжних приміщень, квартири для службовців. Поблизу заводу підприємець заклав хмільник, на якому вирощувався хміль для потреб заводу.

За роки довоєнних п'ятирічок завод значно виріс і розширився, досяг хороших результатів у виконанні якісних показників плану. Були встановлені додаткові бродильні чани і лагерні танки, споруджено цех по розливу пива в пляшки і діжки, що набагато поліпшило якість продукції і полегшило працю робітників. Показники роботи заводу були високими, якість пива доброю і відмінною. У 1980р. завод очолює новий директор - Л.Р. Ліпецький, який і продовжив розбудову підприємства.

01.07.1994 року Бердичівський пивоварний завод перетворений у відкрите акціонерне товариство «Бердичівський пивоварний завод», а 20.02.2006 року відкрите акціонерне товариство «Бердичівський пивоварний завод» перетворений у товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський пивоварний завод».

Л.Р. Ліпецький і донині є головою правління ТОВ “Бердичівський пивоварний завод”. Під його керівництвом завод став економічно міцним підприємством, в якому на перший план виноситься якість продукції, а вже потім -- ціни і прибутки. Так, зараз підприємство є членом української галузевої компанії по виробництву пива, безалкогольних напоїв та мінеральної води ВАТ „Укрпиво” наряду з провідними пивоварними заводами, такими як: комбінат „Славутич”, комбінат „Рогань”, „Вінницький пивоварний завод”, Київський пивоварний завод №1.

Товариство здійснює такі види діяльності: виробничу, торгівельно-закупівельну, комерційну, зовнішньоекономічну та надає посередницькі послуги по предмету діяльності.

Потужність виробництва пива нині - 1100 тис. л. на рік, солоду нетоварного - 490 тон на рік.

Основна номенклатура продукції, що виробляється на підприємстві:

- пиво - 1007 тис. л. на рік,

- в т. ч. пляшкового - 572 тис. л.,

- в КЕГ-ах - 435 тис. л.

Підприємство виробляє 5 основних сортів пива - ”Бердичівське оригінальне”, ”Старий Бердичів”, ”Бердичівське”, ”Бердичівське хмільне”, ”Кармеліт”. До пива масового попиту відноситься пиво ”Бердичівське хмільне”, що займає в загальному виробництві пива 85%. Продукція реалізується по оптовим цінам суб'єктам підприємницької діяльності. Підприємство має сітку фірмових магазинів, через які здійснюється реалізація готової продукції - пива [50].

Пиво - це слабоалкогольний, ячмінно-солодовий напій, наповнений приємною гіркотою, ароматом хмелю, має здатність спінюватись при наповненні і тривалий час втримувати на поверхні прошарок компактної піни.

Сировиною є ячмінь у вигляді солода, несоложені матеріали, ферментативні препарати, хміль, пивні дріжджі і вода. Ячмінь за складом екстрактивних речовин і рівнем їх зброджуваності більше ніж інші злакові культури придатний для виготовлення пива. Від якості і складу ячменю залежать споживчі властивості і стійкість пива при зберіганні. Несоложені матеріали застосовують для збільшення екстрактивності і формування смаку. Використовують рисову січку, кукурудзяну крупу, сою, цукор і глюкозу. Рис застосовують з-за високого вмісту крохмалю. Хміль використовують для надання пиву характерного аромату і специфічного гіркуватого смаку і біологічної стійкості при зберіганні. Солевий склад і властивості води відіграють велику роль у формуванні якості пива, тому до неї пред'являють вимоги по жорсткості, кислотності, смаку і запаху до мікробіологічної кислоти.

Технологія виготовлення пива - тривалий і складний процес, який продовжується 60-100 днів і включає такі основні етапи:

* отримання солоду з ячменю;

* приготування сусла і його зброджування;

* видержку пива;

* обробку;

* розлив.

Пиво в залежності від концентрації початкового сусла і степені його зброджування містить 86-91% води, 3-10% незбродженого сусла, 1,5% спирту, 0,4% СО2.

Сумлінне ставлення до своїх обов'язків спеціалістів дало можливість Бердичівському пивзаводу бути в ряду найкращих виробників пива. Потрібно зважувати на те, що ступінь задоволення потреб ринку характеризує насамперед обсяг товарів певної номенклатури і асортименту як у натуральному, так і у вартісному виразі.

Дане підприємство має досить гарний асортимент пива. В 1996 році ВАТ “Бердичівський пивзавод” нагороджений бронзовою медаллю за високу якість світлого пива “Гетьманське” і “Бердичівське оригінальне” в конкурсі “Свято пива - 96” в м. Києві. В 1998 році на Всеукраїнському фестивалі пива в м. Миколаєві ВАТ “Бердичівський пивзавод” нагороджений срібною медаллю за високу якість світлого пива “Бердичівське хмільне”. В 1998 році ВАТ “Бердичівський пивзавод” нагороджений срібною медаллю за високу якість світлого пива “Старий Бердичів” в конкурсі “Свято пива - 98”, на Всеукраїнському фестивалі пива та на 6-й Міжнародній виставці в м. Мінську - отримав золоті медалі. 24 червня 1999 року ВАТ “Бердичівський пивзавод” нагороджений золотою медаллю 6-го Міжнародного дегустаційного конкурсу в м. Мінську за пиво “Старий Бердичів” та “Бердичівське оригінальне” та почесним дипломом за високий художній рівень та фірмовий стиль оформлення продукції. 15 червня 2000 року ВАТ “Бердичівський пивзавод” нагороджений золотою медаллю 6-го Міжнародного дегустаційного конкурсу в м. Мінську за пиво “Бердичівське оригінальне” та “Бердичівське хмільне”. В 2000 році ВАТ “Бердичівський пивзавод” нагороджений почесним дипломом на дегустаційному конкурсі в рамках 7-ї Міжнародної спеціалізованої виставки “Санкт-Петербурзький пивний аукціон - 2000” за пиво “Бердичівське оригінальне” та “Старий Бердичів”.

Все ці нагороди сприяють розширенню ринків збуту продукції ТОВ “Бердичівський пивзавод”, підвищенню іміджу як виробника високоякісної продукції, підвищенню конкурентоспроможність продукції та дає можливість обміну досвідом з вітчизняними та зарубіжними виробниками пива.

Виробництву високоякісної продукції сприяє налагоджена робота пивзаводу. Організаційна структура забезпечує узгодженість окремих видів діяльності підприємства, та зусиль по виконанню основних завдань та цілей. Організаційна структура управління підприємством є лінійно-функціональною (додаток 1), яка спирається на розподіл повноважень та відповідальності по функціях управління по горизонталі та прийняття рішення по вертикалі.

До компетенції Загальних зборів учасників товариства належить визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження його планів та звітів про їх виконання, визначення організаційної структури підприємства, затвердження статуту та внесення до нього змін і доповнень та багато інших питань. Виконавчий директор є виконавчим органом товариства і здійснює оперативне керівництво його поточною діяльністю.

Виконавчий директор очолює підприємство. Його першим заступником є головний інженер, який керує науково-дослідними та експериментальними роботами, безпосередньо відповідає за удосконалення техніки і технології виробництва, проводить технічну підготовку та обслуговування виробництва, розробку заходів щодо підвищення якості продукції та дотримання технологічної дисципліни. Функції контролю якості продукції, запобігання браку, виконання робіт у відповідності з вимогами стандартів і технічних умов, розробки та впровадження систем управління якістю покладені на завідуючого лабораторії. Головний механік забезпечує безперервну і технічно правильну експлуатацію та надійну роботу обладнання, утримання в робочому стані на високому рівні. Організує розробку оглядів, іспитів, профілактичних ремонтів обладнання, забезпечує технічну підготовку виробництва.