Аналіз виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району

13,4

29,0

42,6

Приріст: ВРХ

-41,1

-36,4

-55,6

-14,5

свиней

18,4

-18,4

-17,4

-35,8

овець

-36,3

-19,5

-28,1

8,2

птиці

-25,6

-25,6

45,8

71,4

Яйця

26,4

-20,9

-11,6

-38,0

Молоко цільне

-14,9

24,8

9,4

24,3

Вовна

-54,6

-21,4

-

0,0

Мед

-24,2

-8,3

-39,1

-14,9

Разом по тваринництву

-19,0

-15,7

-13,8

5,2

Всього продукції сільського господарства

-16,3

-1,2

7,6

23,9

В порівнянні 2012 р. до 2010 р. рівень рентабельності найбільш яскраво виражено зріс по такому виду продукції, як ріпак (на 121,6%) і знизився по виробництву яєць, приросту свиней і сої.

Визначення ефективності зводиться з однієї сторони до вимірювання отриманого ефекту, з другої - до встановлення обсягу використаних і спожитих ресурсів і витрат. Суть проблеми підвищення ефективності господарювання в тому, щоб на кожну одиницю витрат - трудових, матеріальних, фінансових - досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва чи доходу. Отже, єдиним народногосподарським критерієм ефективності господарювання можна вважати зростання продуктивності праці.

Аналіз прибутку та збитку усієї діяльності сільськогосподарських підприємств Красноградського району можна побачити в (таблиці 2.11.).

Таблиця 2.11. Кінцеві результати діяльності сільськогосподарських підприємств

Показники	Од. виміру	Роки	2012 р. +, - до 2010, %
		2010	2011	2012
Кількість прибуткових піддприємств	Од.	11	21	20	181,8
	%	44,00	80,77	66,67	22,7
Кількість збиткових піддприємств	Од.	14	5	10	71,4
	%	56,00	19,23	33,33	-22,7
Одержано прибутку на одне господарство	тис. грн	1702,59	2298,69	3475,45	204,1
Одержано збитку на одне господарство	тис. грн	-1521,41	-1169,44	-2032,57	133,6
Рівень рентабльності виробництва с.-г. продукції	%	-1,8	28,4	18,5	20,3
в т. ч. рослинництва	%	-7,5	33,8	31,1	38,6
тваринництва	%	26,4	5,2	-15,4	-41,8
Рівень рентабльності господарської діяльності	%	-1,5	28,8	19,3	20,8

В цілому по Красноградському району кількість прибуткових підприємств у 2012 році збільшилася 81,8% в порівняні з 2010 роком і кількість збиткових підприємств у 2012 - зменшилась на 28,6%. Кількість одержаного прибутку на одне господарство в порівнянні 2012 року до 200 року збільшилось у 2 р. або на 1772,86 тис. грн. Необхідно відзначити, що рівень рентабельності господарської діяльності в 2012 році склав 19,3%, а в 2010 році він складав -1,5%.

У загальному вигляді критерій ефективності господарювання відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу національного доходу (ВНП, ВВП) або продукції підприємства. Слід зазначити, що результати діяльності як найважливіший компонент для визначення ефективності не можна розглядати однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Він може бути як економічним, так і соціальним.

Економічний результат (ефект) - це, по суті, співвідношення між результатами та витратами. Економічний ефект відображає результати господарювання як на макро-, так і на мікрорівні. До його показників, як уже зазначалося, належить приріст національного доходу, продуктивності суспільної праці, економія чисельності працівників, для підприємства - приріст продукції, величина прибутку, економія тих чи інших ресурсів або загальна економія за рахунок зниження собівартості продукції.

3. Шляхи підвищення продуктивності праці

3.1 Підвищення родючості землі і врожайності сільськогосподарських культур

Ріст урожайності сільськогосподарських культур залежить від ряду факторів. Важливу роль тут відіграє і захист рослин від шкідників, хвороб та бур'янів. Серед агротехнічних, хімічних та інших методів боротьби з останніми особливе значення надається біологічному та інтегрованим методів боротьби.

Забезпечити повсюдно зростання врожайності сільськогосподарських культур шляхом підвищення родючості грунтів, впровадження передової технології виробництва, раціонального використання мінеральних і органічних добрив, широкої меліорації земель, проведення протиерозійних заходів, поліпшення насінництва, впровадження у виробництво найбільш урожайних сортів і гібридів, здійснення системи заходів щодо захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, усунення втрат врожаю, вдосконалення структури посівних площ, освоєння правильних сівозмін. Дбайливо ставитися до земельних ресурсів, не допускати надмірностей при відведенні земель для несільськогосподарських потреб.

Головний резерв - це раціональне використання землі та підвищення врожайності вирощуваних культур. Будь-яка людина, хто хоч щось тямить у сільському господарстві, скаже, що потрібно чергувати культури. Земля, як і людина, може «померти» через виснаження. Від правильного планування та прогнозування рівня врожайності прямо залежить собівартість, продуктивність праці, рентабельність та ін.

Природна родючість ґрунтів у поєднанні з сучасними технологіями вирощування дозволяє отримувати високі врожаї. Це довели своїм багаторічним досвідом підприємства агропромислового холдингу KSG Agro SA Наприклад, в Дніпропетровському регіоні озима пшениця може давати урожай 5т / га, озимий ячмінь - 4 т / га, ярий ячмінь - 3 т / га, озимий ріпак - 2,8 т / га, соняшник - 2,5 т / га, кукурудза -7т / га, а соя-3 т / га. І це при тому, що сільськогосподарські сезони 2011-2012 років характеризувалися тривалою посухою, яка негативно відбилося на показниках врожайності.

У листопаді 2012 року сходи озимих змушували нервувати сільгоспвиробників. Боялися, що більшу частину посіяного пізньої осені доведеться пересівати навесні через несприятливі погодні умови, а це ще витрати в наш непростий час. Існували ризики пересіву на рівні 60%. Якби ми працювали за старою технологією і попередньо готували землю і висушуються її для посівів, то все б ці ризики отримали. Але ми використовували прямий посів за допомогою високоефективної техніки, не висушує землю, що й дало можливість отримати хороший результат сходів. Зараз наші сходи в хорошому стані, і розвиваються під сніговим покривом. Планування врожаю сільськогосподарських культур включає в себе широкий спектр арифметичних розрахунків і практичних дій, спрямованих у кінцевому підсумку на отримання запланованих результатів.
Що необхідно робити для отримання високого кінцевого результату:

- Проводити регулярний моніторинг агрохімічного стану ґрунтів, що дозволяє найбільш точно визначати потребу ґрунту в основних макроелементів з подальшим внесенням необхідних доз міндобрив під запланований урожай. Економічна ефективність застосування мінеральних добрив і хімічних засобів проявляється в підвищенні врожайності с/г культур, у поліпшенні якості продукції та зниження її собівартості.

- Посівний матеріал підбирати строго з урахуванням районуванні культур, стійких до несприятливих погодних умов.

- Для підвищення врожайності і збільшення якості зерна у схемі догляду за посівами передбачена дворазова фунгіцидна обробка вегетуючих рослин препаратами провідних мультинаціональних виробників, що дозволяє повністю виключити згубний вплив різних грибково-патогенних утворень на врожайність культур.

- Застосування сучасних композицій інсектицидних препаратів дозволяє ефективно боротися з усіма шкідниками зернових культур, що в свою чергу позитивно позначається на кількості і якості отриманого зерна.

- Активно застосовувати у вигляді позакореневих підживлень органо-мінеральні добрива, які виробляються на основі екологічно чистої сировини - низинного торфу. Вони підвищують водоутримуючі властивості ґрунтів, стимулюють діяльність різних груп мікроорганізмів, мобілізуючих поживні речовини ґрунту, поліпшують водно-фізичні властивості грунтів, їх тепловий режим і таким чином збільшують стійкість рослин до несприятливих погодних умов (посух, заморозків тощо) та істотно знижують їх негативний вплив на кінцевий урожай

У той же час весь комплекс агротехнічних заходів не здатний гарантувати хороший урожай, якщо землю обробляти по-старому: сохою і кіньми. Такі методи - це вже давня історія. Сьогодні не обійтися без коней загнаних під капот сільгосптехніки. На відповідній енергоозброєності с / г підприємств неодноразово заявляло і керівництво країни, і профільний міністр.

У період загальних для кожної зони оптимальних термінів посіву і хімічних обробок у кожної рослини є свої обмежені, найбільш ефективні терміни посіву і обробок, що дозволяють найбільш повно використовувати природний потенціал вологи і механізми управління рослинами через позакореневі обробки. Інтенсифікація, а отже, і підвищення фондо - і енергоозброєності праці дозволяють в першу чергу заощаджувати живу працю, знижувати його витрати. На практиці це виражається в зростанні оброблюваних площ на одного працівника, у зниженні витрат праці на одиницю земельної площі. Підвищення рівня технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва сприяє не тільки скороченню потреби в праці, але й зростанню врожайності с/г культур.

Для того щоб найбільш точно вкластися в оптимальні строки посіву, проводити хімобробки в стислі терміни в певні фази розвитку рослин, господарства агрохолдингу зробили ставку на придбання функціональної, широкозахватної високопродуктивної техніки виробництва компанії John Deere.

Особливості пневматичних посівних комплексів John Deere 1890 - якісний посів без обробки ґрунту. Ця машина поміщає насіння і стартове добриво в одну борозну. Це дозволяє істотно зменшити втрати продуктивної ґрунтової вологи і отримати своєчасні сходи, а збереження пожнивних залишків попередньої культури дозволяє мінімізувати негативний вплив повітряної ерозії ґрунтів. Помилково вважати, що якщо модель 1890 була розроблена для роботи у великій кількості пожнивних залишків, то її можна використовувати лише таким чином. Леміш може вільно ходити на висоту 13 см, що дозволяє копіювати рельєф ґрунту без надмірного притиску. Як би це пафосно не звучало, але покупка пневматичних посівних комплексів John Deere 1890 - це серйозний крок на шляху збільшення врожайності с/г культур.

Також на озброєнні агрохолдингу є широкозахватні самохідні обприскувачі John Deere 4720. Вони можуть виконати необхідну кількість хімобробок та позакореневих підживлень при мінімальній кількості проходів, що значно зменшує травмування рослин. Цього ніяк не могли гарантувати ще радянські причіпні комплекси. До речі, техніка комфортна не тільки для рослин, але і для людини… Самохідний обприскувач може розвивати швидкість до 47 км / год, а в кабіні машиніста є кондиціонер і аудіосистема.

Ще якихось 10-20 років тому селяни мріяли, щоб у їхньому розпорядженні була техніка, яка дозволяла б посіяти швидко і захопити якомога більше поля. Сівалка DB 55 - це здійснила. Висока продуктивність цього апарата забезпечується за рахунок великої ширини захвату, яка досягає 24 метра. Більше того конструкція рами дозволяє не звертати увагу на нерівності поля. За допомогою 24-рядних просапних сівалок буде проведений якісний своєчасний посів різних за термінами вегетації гібридів соняшнику і кукурудзи, що дозволить найбільш повно використовувати їх високий генетичний потенціал.

Ми плануємо, що використання новітньої с / г техніки, елементів передових прогресивних агротехнологій в поєднанні зі сприятливими погодними умовами дозволить агрохолдингу вже в 2012 році вийти на рівень стабільної врожайності озимої пшениці в 4,5 т / га, а до 2015 підвищити цей показник до 5 т / га [9].

Сільське господарство є найважливішою галуззю народного господарства. Для розвитку його прискореними темпами велику роль повинна зіграти не лише механізація виробничих процесів, але і механізація обліково-обчислювальних робіт. Виділення значи - тільних фінансових і матеріальних ресурсів на розвиток сільського господарства вимагає підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств, забезпечення контролю за раціональним раз - щень та використанням цих коштів. При цьому повинна бути значно поліпшена економічна робота, яка є важливим елементом управління сільськогосподарським виробництвом. Виконання поставлених завдань вимагає систематичного виявлення в кожному сільськогосподарському підприємстві резервів зростання врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва, підвищення продуктивності праці.

3.2 Впровадження досягнень науково-технічного прогресу

Основою економічного зростання аграрного виробництва є науково-технічний прогрес, складовими якого є: інтеграція науки та виробництва, новітні технології, високий рівень кадрового потенціалу. Багатоукладність економіки та розвиток способів господарювання на засадах приватної власності викликає необхідність удосконалення системи науково-технічного прогресу у сфері АПК.

Без впровадження досягнень науково-технічного прогресу неможливо підвищити конкурентоспроможність виробництва продукції та здійснити ринкові перетворення.

Рівень науково-технічного прогресу в АПК оцінюється за наступними показниками:

- ступінь механізації та автоматизації технологічних процесів;

- продуктивність та надійність тракторів, сільськогосподарських машин та знарядь;

- продуктивність та стійкість до умов зовнішнього середовища сортів сільськогосподарських культур та порід тварин;

- якість мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин, біопрепаратів, стимуляторів росту;

- комплексність та ефективність технологій вирощування сільськогосподарських культур;

- приріст обсягів та якість сільськогосподарської сировини та продуктів харчування;

- раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів;

- поліпшення умов праці;

- безпечність та зручність в експлуатації;

- забезпечення охорони навколишнього середовища, створення сприятливих умов для людей і тварин.

Агропромисловий комплекс України має значний науковий потенціал.

У його склад входять науково-дослідні заклади, проектні, конструкторські та інші організації, більше 20 вищих навчальних закладів.

Українська академія аграрних наук разом з міністерствами та відомствами визначає основні напрями науково-технічного прогресу, розробляє державні програми розвитку аграрного виробництва, здійснює науково-технічне співробітництво із зарубіжними державами, організовує підготовку та підвищення кваліфікації наукових кадрів. На вирішення цільових завдань по виведенню високопродуктивних сортів сільськогосподарських рослин та порід тварин спрямовані зусилля селекційних центрів. Розробкою інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур займаються технологічні центри.

За останні роки науково-дослідний селекційний центр Полтавської державної аграрної академії вивів і передав у виробництво високопродуктивні сорти сільськогосподарських культур. Серед них сорти озимої пшениці Коломак 3, Коломак 5, Українка полтавська, Левада, Манжелія та Диканька з потенційною продуктивністю 70-120 ц/га. З'явились принципово нові високоврожайні короткостеблові стійкі проти вилягання сорти гороху Норд, Полтавець 2, Олеко та Зіньківський. Ці сорти при дотриманні оптимальної технології в умовах Лісостепу України забезпечують врожай зерна 40-60 ц/га. Для умов Лісостепу та Полісся створені сорти проса Полтавське золотисте та Золушка з потенційною врожайністю 25-30 ц/га [10].

Необхідність підвищення ефективності аграрної науки викликана ще і тим, що в аграрному секторі відбуваються радикальні перетворення виробничих відносин на основі рівноправного розвитку різних форм власності та господарювання. Створюються об'єктивні умови для відродження селянина, вибору ним найбільш раціональних способів ведення виробництва на основі приватної власності на землю та майно, що сприяє самостійності та зацікавленості. На це спрямовані прийняті закони по землі, власності, оренді.

На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу науково-технічний прогрес має бути спрямований на здійснення комплексу заходів по розвитку фундаментальних та прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських розробок, які б сприяли підвищенню родючості ґрунтів, інтенсифікації землеробства, тваринництва та харчової промисловості, виведенню високопродуктивних сортів рослин та порід тварин, вдосконаленню технологій та форм організації праці.

Один з важливих напрямів підвищення технічного рівня сільського господарства та харчових галузей - перехід до маловідходних та безвідходних технологій, ресурсо - та вологозберігаючих, ґрунтозахисних технологій.

Слід зауважити, що у підприємствах їх засновники та власники, не маючи основи їх діяльності - прогресивної науково-обґрунтованої техніко-технологічної бази виробництва будь-якого виду сільськогосподарської продукції, недооцінюють функціональне значення головних спеціалістів і використовують їх як керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких не входить система вивчення, узагальнення і освоєння новітностей науково-технічного прогресу, а також інтеграція їх у системне освоєння. По суті, усунута системна спрямованість освоєння новітностей підприємствами. Більше того, традиційна система оплати головних спеціалістів не стимулює їх для досягнення економічного ефекту від впровадження новітностей.

Аграрними підприємствами мають бути створені на кооперативних засадах служби освоєння досягнень науково-технічного прогресу, що співпадає із сучасною тенденцією розвитку обслуговуючих кооперативів в Україні та набутим світовим досвідом (США, Канади, Німеччини, Швеції та ін.).

Надходження від економічного ефекту освоєння новітностей НТП стануть фінансовою основою функціонування відділу НТП і адресної зарплати його працівників. Зарплата кожного працівника залежатиме від економічної ефективності його роботи, а її абсолютна величина не обмежена. При цьому, у разі незабезпечення економічного ефекту за договором, відділ науково-технічного прогресу відшкодовує підприємству різницю між договірною і фактичною сумою ефекту. Запропоновані підходи базуються на дійсно ринкових засадах, що забезпечуватимуть чітко визначену спрямованість аграрного підприємства на забезпечення власної конкурентоспроможності [11].

Як приклад, можна навести створення моделі господарства по впровадженню ґрунтозахисної системи землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунту та поступовим переходом на ґрунтозахисне, маловитратне, енергозберігаюче землеробство по нульовій технології обробітку ґрунту з основами біологічного землеробства - «No-Till» на основі досвіду корпорації «Агро-Союз» Синельниківського регіону Дніпропетровської області.

У нових умовах господарювання багато залежить від компетентності кадрів. Тому необхідна ефективна система підготовки та перепідготовки керівників, спеціалістів, усіх працівників агропромислового виробництва.

В основі науково-технічної політики агропромислового комплексу на сучасному етапі повинна бути стратегія випередження, яка включає вибір та оцінку напрямів науково-технічного прогресу та стимулювання їх виконання, програмно-цільові методи управління, пріоритетний розвиток фундаментальних та прикладних досліджень, вдосконалення системи неперервної освіти, використання ефективних форм інтеграції науки з виробництвом [12].

Реалізація такої політики вимагає розробки та використання ефективного економічного механізму управління науково-технічним прогресом. Лише завдяки органічному взаємопроникненню науково-технічного прогресу та економічної реформи, широкому включенню науки в усі сфери виробництва, життя селян стане вирішальним фактором підвищення ефективності агропромислового комплексу держави.

сільськогосподарський фінансовий аграрний господарювання

3.3 Впровадження індустріальних методів праці (сучасних технологій, автоматизація виробництва та інші)

На сучасному етапі науково-технічний прогрес сприяє більш рівномірному і ефективному розміщенню підприємств, виробничих комплексів і галузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, високопродуктивних машин у багато разів збільшують продуктивність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об'єднані енергосистеми зробила економічно вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

В сучасних умовах пріоритетними напрямками розвитку науково-технічного процесу є: комплексна механізація і автоматизація виробництв, широке застосування промислових роботів, систем автоматизованого проектування, комп'ютеризація та електронізація, які забезпечують розробку і широке застосування в економіці, науці, промисловості, освіті, побуті, інформаційно-обчислювальній і мікропроцесорній техніці; розвиток енергетики, в першу чергу, атомної, а також пошук і використання нових джерел енергії; створення нових засобів транспорту і зв'язку, створення безлюдних виробництв. Територіальні межі застосування нової техніки значно розширюються, а використання її вигідне, якщо витрати менші від вартості продукту, створеного робітником, якого вона замінила [13, с. 61].

Сучасна техніка закладає основу для створення принципово нових «заводів майбутнього» - повністю автоматизованих і електронізованих, з мобільною технологією. Тим самим у перспективі, очевидно, з'являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

Науково-технічний прогрес у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини XIX століття провідними були сільське господарство і текстильна промисловість, згодом - металургія і транспортне машинобудування, зараз - енергетика, машинобудування, хімічна промисловість, електроніка [14, с. 48].

Важливе значення для сільськогосподарського виробництва має підвищення інтенсивності праці, що дозволяє заощадити не тільки живий і суспільну працю, але й час.

З ростом інтенсивності зростає цінність сільськогосподарської хвилини. Втрата її в гарячу пору приводить до більших втрат, які не надолужиш і годиною. Тому важливо домагатися, щоб жодна хвилина трудового часу не пропала, давала додаткову продукцію.

До числа факторів росту продуктивності праці ставиться суворе дотримання трудової дисципліни. Кожний працівник зобов'язаний дотримувати технології виробництва, виконувати плани, установлені норми виробітку, дбайливо ставитися до техніки, устаткуванню й матеріальним цінностям - кормам, насінням, паливу, виконувати розпорядження керівників, строго дотримуватися правил охорони праці, дотримувати техніки безпеки.

Суворе дотримання вимог дисципліни праці особливо важливо в умовах великих спеціалізованих підприємств, що функціонують в умовах кооперації, коли порушення ритму в одній ланці здатна розбудувати всю систему, обернутися величезними втратами. Надання самостійності передбачає підвищення відповідальності робітників та службовців за запізнення, прогули й інші порушення дисципліни, за брак у роботі, попиту з посадових осіб за організацію виробництва, умов праці й побуту людей.

Обов'язкова умова раціонального використання робочого часу протягом дня - науково обґрунтоване його нормування. Воно стимулює поліпшення використання трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, є важливим чинником зміцнення дисципліни. Без норм не можна правильно вирішити питання розподілу й кооперування, розміщення робочої сили й оплати праці.

Наукова організація праці передбачає застосування найбільш сучасних прийомів і методів виконання операцій, сучасних форм кооперації й поділи праці, найбільш раціональне розміщення людей у процесі виробництва. Одними з перспективних форм є впровадження групових методів роботи, використання різних форм підряду на орендних умовах і т.д.

Оренда виражає економічні відносини, при яких орендар одержує за плату в користування на певний строк в орендодавця землю, засоби виробництва й інше майно.

У колективах, що працюють на орендному підряді, вдало сполучаються особисті інтереси працівників із загальними завданнями господарства. При цьому усувається знеосібка у використанні землі, техніки, матеріальних ресурсів. Робітники, колгоспники залучаються до керування справами, беруть участь в обговоренні виробничих питань, визначають порядок оплати праці у своєму підрозділі. У таких колективах, як правило, високі трудова дисципліна, взаємна вимогливість і відповідальність за доручену справу. У них розвивається творчий характер праці, формується хазяйське відношення до народного добра.

Орендний підряд являє собою не тільки форму організації й оплати праці, але й нову демократичну систему господарювання, засновану на самоврядуванні й господарському розрахунку. Мілко групові форми підряду забезпечують ефективне використання ресурсів і госпрозрахункового доходу. Це не заміна великого виробництва дрібним, а форма зміцнення суспільного виробництва, створення на землі турботливого хазяїна, засіб проти зрівнялівки й знеосібки. Орендні відносини відкривають широкий простір для творчої діяльності працівників, створюють умови для швидкого росту продуктивності

Виняткове значення в справі підвищення продуктивності праці має матеріальна зацікавленість у результатах праці. На сільськогосподарських підприємствах оплата праці й матеріальне стимулювання повинні будуватися залежно від кількості і якості виробленої продукції, скорочення витрат на її одиницю.

Оплата праці повинна зацікавлювати працівників у кінцевих результатах виробництва.

Все більше значення для підвищення продуктивності праці поряд з матеріальним має моральне стимулювання. За трудові успіхи в розвитку сільського господарства передовики нагороджуються орденами, медалями, дипломами, відзначаються іншими формами заохочення.

В умовах безперервного зміцнення й удосконалювання матеріально-технічної бази сільського господарства важливе значення мають кваліфіковані кадри, здатні забезпечити високоефективне використання складних машин і впровадження інших досягнень науково-технічного прогресу. Підвищення кваліфікації, наприклад, механізатора з III до I класу збільшує продуктивність праці на 25-30%.

Більшу роль у відтворенні й раціональному використанні кваліфікованої робочої сили грає поліпшення культурно-побутових умов у сільській місцевості. Закріплення людей у селі, збереження багатьох сіл пов'язані із забезпеченням їх стабільного, повнокровного розвитку, рішенням багатьох взаємозалежних питань. Невідкладною практичною справою є наближення умов життя в селі до міських, поліпшення соціальної інфраструктури. Рішення житлової проблеми повинне орієнтуватися на будівництво індивідуальних будинків з урахуванням місцевих умов, традицій, соціальних і демографічних особливостей. Дуже важливе значення має розвиток доріг і транспортних зв'язків, покликаних розширити можливості використання сільським населенням соціально-культурного потенціалу суміжних міських поселень. Поліпшення умов життя й побуту на селі вимагає чималих засобів, але вони швидко окупаються й служать забезпеченню господарств робочою силою, підвищенню зацікавленості працівників у більше продуктивному використанні ресурсів.

Зростання суспільного виробництва, підвищення ефективності й використання виробничих фондів нерозривно пов'язані з полегшенням умов праці, збереженням здоров'я й працездатності трудящих, зі зниженням виробничого травматизму й професійної захворюваності. У заходах щодо охорони праці передбачаються раціоналізація робочих місць, зниження ваги й трудомісткості робіт, устаткування й оснащення санітарно-побутових приміщень, забезпечення працівників спецодягом і спецвзуттям, благоустрій території й робочих зон. З погляду економіки служба охорони праці впливає на виробничі показники, і, насамперед на рівень продуктивності праці. Чим вище культура виробництва й благоприємні умови праці, тим вище рівень його продуктивності.

Висновки і пропозиції

Ефективна праця досягається насамперед резервами людського фактору і водночас сама забезпечує прогресивне його відтворення.

Вирішальною умовою активізації людського фактору є мотивація праці.

Продуктивність праці визначає її оплату, в свою чергу рівень оплати вказує на рівень ефективності менеджменту персоналу як фактор оцінки особливості здійснення матеріального стимулювання працівників. Вона є інструментом порівняння для менеджерів підприємства і водночас за її допомогою можна виміряти рівень ефективності його менеджменту.

Рівень продуктивності праці визначає потенціал перетворень на підприємстві. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві є головною проблемою, вирішення якої сприятиме розширеному відтворенню в галузі, посиленню мотивації трудової діяльності через збільшення реальних доходів персоналу аграрних підприємств, підвищенню доходності діяльності підприємницьких структур та матеріального добробуту сільських жителів.

В ході написання роботи було зроблено такі висновки:

1) Вартість валової продукції у 2012 р. зменшилась на 12,4%; у рослинництві цей показник становив - 126,2% від рівня 2010 р.; а у тваринництві -58,3%. Обсяг товарної продукції сільського господарства зріс на 27,7%, витрати на виробництво с/г продукції знизились на 6,9%. Прибуток зріс у 13 разів (на 1208,7%) порівняно з 2010 р.

2) Досліджувані нами підприємства району у 2012 р. мали зерново-соняшниковий напрям та середній рівень спеціалізації (0,268). Порівнюючи з даними 2010 р. можна зробити такі висновки: рівень виробництва зернових знизився з 45,8 до 40,1%; соняшника - зріс з 25,6 до 33,5%.

3) Валовий збір зерна збільшився на 21,9% (в тому числі, ячменю - зменшився на 37,1%, кукурудзи на зерно - зріс на 210,9%), соняшника - збільшився на 50,4%. Також збільшився валовий збір ріпака - 164,4% від валового збору 2010 р., найбільш істотно знизився валовий збір цукрових буряків - на 67,7%.

4) За обсягом виробництва молоко зросло на 21,8% (за рахунок збільшення продуктивності і кількості голів). Приріст ВРХ - зменшився на 9,0%, овець - на 52,6% (за рахунок зменшення продуктивності на 0,051 кг), приріст свиней - збільшився на 12,2% (за рахунок збільшення продуктивності на 0,112 кг).

5) Аналізуючи динаміку повної собівартості ми бачимо, що собівартість мала неоднорідну структуру. Так, собівартість зросла по приросту ВРХ - на 1003,52 грн/ц, молока - на 86,45 грн/ц, соняшнику - на 63,17 грн/ц; знизилась по ріпаку - на 381,87 грн/ц, приросту овець - на 961,26 грн/ц. Ціна реалізації зернових зросла в 2012 році порівняно з 2009 роком на 60,03 грн./ц (на 86,2%), також значно зросла ціна реалізації ріпаку - на 271,13 грн./ц. Знизилась ціна реалізації овець - на 502,68 грн/ц.

6) Збільшилася прибутковість господарств району з -4,12 тис. грн. у 2010 р до 62,84 тис. грн. у 2012 році. Зросло виробництво на 100 га ріллі соняшника у 1,7 рази. При цьому вироблено на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, чистої продукції у 3 р. більше в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, а прибутку - у 14,5 разів.

7) По Красноградському району кількість прибуткових підприємств у 2011 році збільшилася 81,8% в порівняні з 2010 роком і кількість збиткових підприємств у 2012 - зменшилась на 28,6%. Кількість одержаного прибутку на одне господарство в порівнянні 2012 року до 2010 року збільшилось у 2 р. або на 1772,86 тис. грн. Необхідно відзначити, що рівень рентабельності господарської діяльності в 2012 році склав 19,3%, а в 2010 році він складав -1,5%.

Список використаних джерел

1. Иванух Р.А. Справочник экономических показателей сельского хозяйства / Р.А. Иванух, М.М. Пантелейчук и др. - К.: Урожай, 1988. - 216 с.

2. Статистика сельского хозяйства: Учебник / О.П. Замосковный, Л.И. Ващуков и др. - М.: Финансы и статистика, 1990. - 344 с.

3. Методичні рекомендації по ефективному функціонуванню аграрно-промислових підприємств і фірм в умовах ринкових відносин / За ред. В.І. Бойко, М.Ю. Коденська. - К.: ІАЕ, 1995. - 42 с

4. Справочник по планированию и экономике сельскохозяйственного производства. Часть 2 / Г.В. Кулик, Н.А. Окунь, Ю.М. Пехтерев. - М.: Россельхозиздат, 1983. - 464 с

5. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге, доп. І перероблене. /В.Г. Андрійчук // К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

6. Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. /С.Ф. Покропивний, В.М. Колот // К.: КНЕУ, 2008.

7. Володькіна М.В. Економіка підприємства. Навч. посібник. /М.В. Володькіна // К.: Центр навчальної літератури, 2007. - с. 100 - 196

8. Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник / Ф.В. Горбонос [и др.]. - К.: Знання, 2010. - 463 с.

9. Складові підвищення врожайності. Електронний ресурс. Режим доступу: [http://agronews.ua/node/3327]

10. Сорти сільськогосподарських культур селекції Полтавської державної аграрної академії (методичні рекомендації) / В.М. Тищенко, М.М. Чекалін, Л.Г. Білявська. - Полтава, 2010. - 60 с.

11. Основні шляхи досягнення конкурентоспроможності реформованих аграрних підприємств (наукові та практичні рекомендації) / Є.Ф. Томін, С.І. Мельник, В.Г. Данченко та ін. / За ред. В.М. Писаренка. - Полтава: «Тегга», 2001. - 138 с.

12. Гуков Я.С. Проблеми технічного забезпечення аграрного сектора економіки України / Я.С. Гуков, М. І. Грицишин // Стенограма п'ятих річних зборів Конгресу вчених економістів-аграрників 28-29 січня 2003 р. - УААН, Академія економічних наук України, ННЦ ІАЕ. - К., 2003. - С. 59-64

13. Гава Ю. Роль сучасних технологій в економіці // Економіст - 2006. - №6. - с. 61-63.

14. Тимановська Н. Аналіз умов і фактор впливу на розвиток науково-технічного потенціалу промисловості // Економіст. - 2006. - №6. - с. 48-53

Размещено на Allbest.ru