Главная База знаний "Allbest" Экономика и экономическая теория Аналіз виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району

Аналіз виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району

Поняття продуктивності праці, значення її підвищення, основні показники та напрямки аналізу. Стан сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району. Фінансові результати та ефективність господарювання, шляхи покращення.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 13.10.2014
Размер файла 113,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Для успішного вирішення економічних і соціальних задач нашої держави одним з шляхів є зростання продуктивності праці, підвищення ефективності суспільного виробництва. Важливого значення ці положення набувають в сільському господарстві, де приріст продукції значно залежить від підвищення продуктивності праці.

Високоефективний аграрний сектор - основа матеріального та соціального благополуччя суспільства, без котрого неможливо його стабільний розвиток, це свого роду гарант забезпечення и збереження національної безпеки країни. Не випадково сільське господарство є пріоритетною галуззю в всіх розвинених країнах світу. У ці галузі дуже рідко експериментують, його оберігають та розвивають, використовують нові досягнення науково-технічного прогресу. І потому сільське господарство находиться під державним контролем США, Франції, Германії, Великобританії, Японії, Італії, Швеції та інших країнах світу, у котрих внутрішній національний продукт дорівнює приблизно від 15 до 60%.

Проблемами, які стосуються підвищення продуктивності праці в сільському господарстві, займається багато учених, серед яких Шиян В.Й., Горкавий В.К., Богуцький О.А., Вітвіцький В.В., Дієсперов В.С. та інші.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності продуктивності праці в рослинництві та шляхів її поліпшення на прикладі підприємств Красноградського району Харківської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем продуктивності праці в рослинництві в аграрних підприємств, аналіз їх структури та ефективності використання на підприємствах.

Об'єктом дослідження являються теоретичні і практичні аспекти економічного розвитку аграрних підприємств Кигичівського району Харківської області.

В рамках поставленої мети були поставлені такі завдання:

1) З'ясувати економічну сутність продуктивності праці в рослинництві;

2) Знайти шляхи вдосконалення продуктивності праці в рослинництві;

3) Розглянути резерви підвищення продуктивності праці.

Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися загальні методи наукового пізнання. Зокрема: економічного аналізу, синтезу, порівняння; наукової абстракції - при виділенні найбільш важливих показників використання трудових ресурсів серед наявної в літературних та нормативних джерелах значної їх кількості; групування, узагальнення - в процесі розробки остаточних висновків на основі отриманих результатів аналітичних досліджень.

1. Теоретичні основи підвищення продуктивності праці

1.1 Поняття продуктивності праці, значення її підвищення

Трудові ресурси в сільському господарстві обмежені, потенціал зростання продуктивності праці в галузі - необмежений. Праця є найважливішим фактором виробництва, а ефективність його використання (продуктивність праці) становить основу прогресу суспільства.

Продуктивність праці - це плодотворність, ефективність суспільної праці в процесі виробництва. Вона заключається у здатності конкретної праці виробляти певну кількість матеріальних благ за одиницю робочого часу [1, с. 99]. Продуктивність праці є важливим якісним показником, який характеризує рівень організації сільськогосподарського виробництва і праці, розвиток економіки аграрних підприємств.

В сільському господарстві, як і в інших галузях матеріального виробництва, цей показник вимірюється кількістю або вартістю продукції, що вироблена за рік, день, зміну, годину. Цей показник обчислюють в основному в кінці року, оскільки специфічні особливості сільськогосподарського виробництва, обумовлені грунтово-кліматичними та організаційно-економічними відмінностями в даній галузі, впливають на вимірювання рівня продуктивності праці: робочий період не співпадає з періодом виробництва, окремі види продукції галузі рослинництва надходять практично раз на рік або нерівномірно в тваринництві.

Для характеристики рівня продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему показників [2, с. 200]: розмір валової продукції сільського господарства у вартісному виразі за спів ставними цінами в розрахунку на середньорічного працівника, зайнятого в сільському господарстві та в розрахунку на одну людино-годину, відпрацьовану в сільському господарстві; розмір валової продукції галузей сільського господарства (рослинництва, тваринництва) в грошовій оцінці за спів ставними цінами на 1 люд.-год., витрачену в даній галузі; прямі витрати праці, виражені в людино-годинах, на виробництво 1 ц конкретного виду продукції сільського господарства.

До системи показників продуктивності праці в досліджуваній галузі входять показники продуктивності живої праці, показники продуктивності живої та уречевленої праці. Показник продуктивності праці входить до системи результативних виробничо-економічних показників підприємства, які характеризують рівень ефективності суспільного виробництва в цілому по господарству [3, с. 14].

Однією з основних умов розширеного відтворення, зниження собівартості та росту нагромаджень є перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати. Ступінь випередження темпами зростання продуктивності праці темпів зростання середньої зарплати показує коефіцієнт випередження, який розраховується шляхом ділення індексу продуктивності праці на індекс середньої зарплати. Економію або перевитрату по фонду зарплати (Езп) у зв'язку з відмінністю у темпах зростання визначають за формулою [4, с. 380-381]:

, (1)

де Фзп - фонд зарплати працівників відповідного періоду, тис. грн.;

Кзп - коефіцієнт відносного рівня витрат по зарплаті на виробництво одиниці продукції.

Оскільки заробітна плата є одним з важливіших складових статей витрат собівартості продукції, зміна витрат зарплати на одиницю продукції відповідно змінює її собівартість. Співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати прямо впливає на собівартість продукції: при зростанні досягнутого перевищення темпів продуктивності праці собівартість знижується та навпаки. Розмір зміни собівартості (Пс) залежно від вище наведеного співвідношення виражають формулою [4, с. 381]:

, (2)

де Узп - питома вага зарплати працівників у загальних витратах на виробництво продукції у базовому періоді, %.

Розрізняють індивідуальну продуктивність (продуктивність живої праці) та продуктивність суспільної (сукупної, тобто живої й уречевленої) праці. У першому випадку враховують тільки витрати праці робітників підприємств, виробництв, на яких виготовляється продукція, у другому - враховується також минула праця, затрачена на попередніх стадіях суспільного виробництва й уречевлена в сировині, матеріалах, паливі, енергії, засобах виробництва, спожитих в процесі виробництва даної продукції. Підвищення продуктивності праці проявляється у тому, що жива праця приводить в дію все більшу масу уречевленої праці.

Продуктивність праці характеризує економічну ефективність сукупних витрат праці, що виникали на всіх стадіях виробництва, обчислюється в цілому по народному господарству як відношення національного доходу до середньої річної чисельності працівників сфери матеріального виробництва.

При вивченні продуктивності праці зіставляють, з одного боку, показники продукції, з іншого - показники витрат праці на її виготовлення. Звідси випливає важлива методологічна проблема, пов'язана з різними методами вимірювання продукції і різними одиницями вимірювання витрат робочого часу при моделюванні системи показників продуктивності праці.

Різноманітність методів вимірювання обсягу продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці. Якщо на підприємстві виробляють однойменну продукцію, то виробіток визначають у натуральних одиницях (штуках, кілограмах, метрах, літрах і т.д.). Інколи виробляють однойменну продукцію, що розрізняється за деякими ознаками - видами, марками (електромотори - за потужністю, мило - за жирністю). У таких випадках виробіток доцільно вимірювати в умовно-натуральних одиницях, попередньо перерахувавши окремі види продукції в один вид, що взятий за умовний. Натуральний і його різновид - умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці - застосовується, головним чином, на підприємствах галузей видобувної промисловості, а також на окремих робочих місцях, виробничих дільницях підприємств. Натуральні показники найбільш прості і зрозумілі, тому їм слід надавати переваги, де це можливо.

Однак на більшості підприємств виробляється різнойменна продукція, яка не піддається вимірюванню в натуральному виразі. Крім того, при цьому методі вимірювання продуктивності праці не враховується незавершене виробництво, якість продукції. Тому застосовують трудовий і вартісний методи вимірювання продуктивності праці, які базуються на відповідних методах обліку продукції.

Трудовий метод, що базується на вимірюванні продукції в трудових одиницях, знаходить поки що обмежене застосування. Він використовується в основному на машинобудівних підприємствах, - на окремих дільницях, цехах.

Найпоширеніший у практиці економічних розрахунків вартісний метод, в основі якого лежить вартісний облік продукції. Його універсальність полягає в тому, що різнойменні вироби, а також елементи продукції, що перебувають на різних стадіях готовності, можуть з'єднуватися в одному підсумку. Це відкриває можливості для обчислення узагальнюючих показників продуктивності праці на різних рівнях виробництва. Показниками продуктивності праці у цьому разі є виробіток товарної (валової, нормативної чистої) продукції на одного робітника чи одного працюючого основної діяльності.

Наступним важливим методологічним питанням вимірювання продуктивності праці є вибір одиниці виміру витрат праці, пов'язаних з виробництвом продукції. Витрати робочого часу на виробництво продукції можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях і середньосписковим числом робітників чи працюючих. Діленням обсягу продукції на витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-днях, середньоспискову чисельність) розраховують середньогодинний, середньоденний і середньомісячний (квартальний, річний) виробіток на одного робітника чи працюючого. Вибір одиниці виміру робочого часу залежить від мети дослідження.

Середній годинний виробіток характеризує продуктивність праці за годину чистого робочого часу (без втрат) і обчислюється шляхом ділення виробленої продукції за місяць (чи інший період) на число людино-годин, відпрацьованих робітниками за цей період.

Середній денний виробіток розраховують як частку від ділення виробленої за місяць продукції на кількість відпрацьованих робітниками за цей період людино-днів.

Середньомісячний виробіток робітника розраховується діленням кількості виробленої продукції на середню спискову чисельність робітників. Він залежить від середнього денного виробітку і числа днів роботи, які припадають на одного робітника.

1.2 Основні показники продуктивності праці

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему економічних показників. Це зумовлено особливостями даної галузі і, насамперед, незбігом робочого періоду з періодом виробництва. У багатьох галузях аграрних підприємств продукцію одержують лише раз на рік, а працю витрачають цілорічно. Тому, застосовуючи систему показників продуктивності праці, можна, не очікуючи кінцевих результатів, враховувати проміжні, що характеризують затрати живої праці на окремих операціях, за окремі проміжки часу, завантаженість працівників тощо. На рис. 1. наведено систему показників продуктивності праці, що використовується на аграрних підприємствах [5].

Рис. 1. Система показників продуктивності праці

Існує два показника продуктивності праці, які використовується в практиці господарювання. Перший з них - виробіток, який являє собою обсяг продукції створеної одним робітником за певний період часу. Він розраховується:

,

де W - виробіток продукції;

Ч - чисельність працівників

Q - обсяг виробленої продукції.

І другий показник продуктивності праці - трудомісткість, вона визначається, як співвідношення витрат часу до обсягу виготовленої продукції і характеризує скільки часу витрачається на одиницю продукції та розраховується:

,

де t - трудомісткість виробництва продукції;

Ч - чисельність працівників

Q - обсяг виробленої продукції.

Методика обчислення виробітку натурального - це коли обсяг виробництва вимірюється у натуральних показниках.

Трудовий - продукція вимірюється у витратах часу на її виробництво.

Вартісний - обсяг виробництва визначається за показниками валової, товарної, чистої або реалізованої продукції.

Повними називають показники продуктивності праці, при визначенні яких беруться до уваги вироблена продукція і затрати живої праці. Неповні показники є проміжними і розраховуються до одержання продукції. Натуральні показники визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Це - обернені показники продуктивності праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції. Вони відповідають на питання, скільки витрачено робочого часу на виробництво центнера продукції. Трудомісткість, розрахована за кожним видом продукції, за економічним змістом є найбільш зрозумілим і порівнянним показником продуктивності праці у часі та просторі, а тому широко використовується для зіставлення в динаміці, між підприємствами, регіонами і країнами.

Крім технологічної трудомісткості центнера продукції, доцільно також визначати загальновиробничу трудомісткість центнера продукції, враховуючи не лише прямі затрати живої праці (праці працівників, які безпосередньо зайняті на виробництві відповідної продукції), а й непрямі, пов'язані з управлінською діяльністю виробничих підрозділів підприємства.

Слід розрізняти такі поняття, як трудомісткість центнера продукції і трудомісткість виробництва певного виду продукції. Останній показник визначається діленням загальної кількості відпрацьованих прямих людино-годин на площу посіву культури або на кількість поголів'я тварин, від якого отримана продукція. Розуміння суті цих двох показників є важливим при аналізі результатів виробництва і пошуку резервів подальшого підвищення продуктивності праці. Адже в сільському господарстві нерідкі випадки, коли трудомісткість центнера різних видів продукції приблизно однакова (наприклад, трудомісткість центнера зерна і центнера цукрових буряків), тоді як трудомісткість виробництва таких видів продукції істотно відрізняється.

З метою визначення продуктивності праці по сільському господарству країни, по окремих підприємствах з урахуванням усіх видів сільськогосподарської продукції, що ними виробляється, розраховують вартісні показники - погодинну, денну і річну продуктивність праці - відношенням вартості валової продукції в порівнянних цінах відповідно до відпрацьованих годин, людино-днів і середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. При визначенні погодинної і денної продуктивності праці враховують прямі і непрямі затрати живої праці.

Між річною і погодинною (денною) продуктивністю праці існує тісний взаємозв'язок, який у формалізованому вигляді можна зобразити виразом:

Рп = Чп * Іп,

де Рп - річна продуктивність праці; Чп - погодинна (денна) продуктивність праці; Іп - інтенсивність праці - кількість відпрацьованих одним середньорічним працівником людино-годин (людино-днів) за рік.

Неповні абсолютні показники розраховуються (за окремими культурами) за кожною технологічною операцією (підготовкою ґрунту до посіву, посіву, догляду за посівами, збиранням) діленням затрачених на цій операції людино-годин на площу посіву відповідної культури. У тих тваринницьких галузях, де виробничий цикл займає тривалий період (дорощування і відгодівля великої рогатої худоби і свиней, овець), з метою контролю за витрачанням живої праці обчислюють її затрати на голову тварин за певний календарний період - місяць, квартал, рік.

2. Стан сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах Красноградського району

2.1 Розміри сільськогосподарських підприємств і їх спеціалізація

Розмір сільськогосподарських підприємств є одним з найважливіших факторів, що впливають на ефективність його господарювання. Тому підприємство повинно мати раціональні розміри, що в сучасних ринкових умовах сприяє підвищенню ефективності виробництва.

На сучасному етапі існує світова тенденція, яка показує, що в розвитку сільськогосподарських підприємств переважає концентрація виробництва. ЇЇ основою є техніко-економічні переваги які має велике виробництва порівняно з дрібним, а саме: більш високий рівень продуктивності праці; менші витрати на одиницю продукції; більші можливості для раціональної організації процесу виробництва, використання техніки, досягнень науки і прогресивної практики; більші можливості для зберігання та реалізації готової продукції. Проте, збільшення розмірів підприємств та їх підрозділів не може бути безмежним адже на певному етапі росту виникає ряд проблем які суттєво впливають на їх діяльність[6].

Для ефективного обґрунтування раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств його можна поділити на 3 етапи. На першому етапі вивчається доцільність фактичних розмірів підприємств та їх структурних підрозділів. Підприємства певного виробничого типу, що знаходяться в окремому регіоні групують за певними ознаками, наприклад, розмірами сільськогосподарських угідь чи ріллі, основних виробничих фондів, поголів'ям худоби в результаті чого виявляють залежність між розмірами підприємств та результатами виробничої діяльності у різних за розмірами групах господарств.

Таблиця 2.1. Розміри аграрних підприємств Красноградського району та їх ресурсозабезпеченість (з розрахунку на одне господарство)

Показники

Роки

2012 р. в% до 2010

2010

2011

2012

Вартість валової продукції у постійних цінах 2010 р., тис. грн

17349,47

15237,61

15190,62

87,6

в тому числі: рослинництва

7474,43

6423,76

9432,37

126,2

тваринництва

9875,04

8813,85

5758,24

58,3

Площа сільськогосподарських угідь, га

2880,00

2823,08

2473,33

85,9

в тому числі: ріллі

2764,00

2742,31

2406,67

87,1

Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в с.-г. виробництві, чол.

74

77

67

89,9

в тому числі: в рослинництві

34

32

28

83,9

в тваринництві

41

46

39

94,9

Обсяг товарної продукції господарства, тис. Грн

5598,64

4778,22

7183,54

128,3

Обсяг товарної продукції сільського господарства, тис. грн

5561,60

4727,77

7101,71

127,7

в тому числі: в рослинництві

4564,59

3811,68

5176,54

113,4

в тваринництві

997,01

916,09

1925,18

193,1

Чиста продукція, тис. грн

1052,97

3276,00

2918,99

277,2

в тому числі: в рослинництві

89,45

2004,54

2534,21

2833,2

в тваринництві

963,52

1271,46

384,78

39,9

Витрати на виробництво с.-г. продукції, тис. Грн

16644,78

16309,33

15498,54

93,1

в тому числі: рослинництва

5598,57

5545,51

8203,49

146,5

тваринництва

11046,21

10763,82

7295,05

66,0

Прибуток (+), збиток (-) в сільськогосподарському виробництві, тис. грн

-118,76

1592,77

1554,29

1308,7

в тому числі: в рослинництві

-422,90

1537,23

1903,78

450,2

в тваринництві

304,14

55,54

-349,50

-114,9

Землезабезпеченість, га

38,88

36,44

37,12

95,5

Порівнюючи показники 2010 і 2012 рр. прийшли до висновку, що вартість валової продукції у 2012 р. зменшилась на 12,4%; у рослинництві цей показник становив - 126,2% від рівня 2009 р.; а у тваринництві -58,3%. Обсяг товарної продукції сільського господарства зріс на 27,7%, витрати на виробництво с/г продукції знизились на 6,9%. Прибуток зріс у 13 разів (на 1208,7%) порівняно з 2010 р.

На наступному етапі науковці вивчають розміри кращих сільськогосподарських об'єктів та показники ефективності їх виробництва. Ці господарства відбирають з як найкращі за показниками ефективності виробництва. Розміри підприємств допомагає вивчити дослідження ефективності їх виробництва шляхом аналізу фінансової звітності за ряд останніх років. Вивчаючи краще господарство, звертають увагу також на застосовувані техніку, технологію, організацію виробництва як у цілому по господарству, так і по його господарських підрозділах. Показники кращого підприємства використовують у наступних розрахунках, пов'язаних з визначенням раціональних розмірів господарства на перспективу. При цьому встановлюють раціональні розміри виробничих бригад і ферм для того, щоб за кількома варіантами розміру виробничої бригади чи ферми відшукують той, за яким витрати виробництва, які залежать від виробничого підрозділу, виявляються мінімальними. [7].

На завершальному етапі розрахунків з визначення раціонального розміру сільськогосподарського підприємства на прикладі кращого підприємства певного виробничого типу уточнюють розміри виробничих підрозділів, виробничу та організаційну структуру підприємства з урахуванням спеціалізації, організації земельної території господарства на перспективу

Беручи до уваги всі вищезазначені етапи новостворені сільськогосподарські формування можуть зробити відповідні висновки і створити ту раціональну структуру підприємства яка б допомагала йому не тільки ефективно функціонувати та отримувати прибутки, а і задовольняти потреби місцевості в якій воно знаходиться.

Таблиця 2.2. Об'єм та структура товарної продукції Красноградськогорайону

Продукція

2 010 р.

2 012 р.

Виручено

Ранжируваний ряд

Рі х (2і-1)

Виручено

Ранжируваний ряд

Рі х (2і-1)

тис. грн.

в% до підсумку (Рі)

тис. грн.

в% до підсумку (Рі)

Зернові

76468,50

45,8

1

45,8

119741,00

40,1

1

40,1

Соняшник

42780,00

25,6

2

76,9

100016,10

33,5

2

100,5

Соя

5162,00

3,1

5

27,8

7111,30

2,4

5

21,4

Ріпак

1739,20

1,0

9

17,7

7027,20

2,4

6

25,9

Цукрові буряки

3763,60

2,3

7

29,3

5876,30

2,0

8

29,5

Картопля

0,00

-

-

-

0,90

0,0

16

0,0

Овочі

0,00

-

-

-

0,00

-

-

-

Баштанні продовольчі

0,00

-

-

-

4,20

0,0

15

0,0

Інша продукція рослинництва

519,30

0,3

10

5,9

1079,70

0,4

10

6,9

Разом по рослинництву

130432,60

78,2

х

Х

240856,70

80,7

х

х

М'ясо: великої рогатої худоби

2075,40

1,2

8

18,7

3531,80

1,2

9

20,1

свиней

4628,70

2,8

6

30,5

6932,90

2,3

7

30,2

овець

30,70

0,0

13

0,5

98,80

0,0

13

0,8

птиці

258,70

0,2

12

3,3

118,70

0,0

12

0,9

Яйця

328,30

0,2

11

4,1

864,60

0,3

11

6,1

Молоко цільне

7089,70

4,2

4

29,7

20098,00

6,7

4

47,1

Вовна

1,00

0,0

15

0,0

0,00

-

-

-

Мед

9,70

0,0

14

0,2

17,00

0,0

14

0,2

Інша продукція тваринництва

22013,20

13,2

3

66,0

25978,20

8,7

3

43,5

Разом по тваринництву

36435,40

21,8

х

Х

57640,00

19,3

х

х

Всього продукції сільського господарства

166868,00

100,0

х

356,4

298496,70

100,0

х

373,4

Коефіцієнт спеціалізації

0,281

0,268

Досліджувані нами підприємства району у 2011 р. мали зерново-соняшниковий напрям та середній рівень спеціалізації (0,268). Порівнюючи з даними 2010 р. можна зробити такі висновки: рівень виробництва зернових знизився з 45,8 до 40,1%; соняшника - зріс з 25,6 до 33,5%.

Слід зазначити, що для ефективного розвитку аграрного господарства є важливим визначення розміру виробничих підрозділів: у рослинництві - виробничих бригад, у тваринництві - ферм. Наприклад, розмір тракторно-рільничої бригади за земельною площею у рослинництві має забезпечити високопродуктивне використання техніки, зручність управління бригадою, раціональну організацію сівозмінної посівної площі.

Також слід відзначити, що на розміри сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів впливає багато факторів. Одні з цих факторів сприяють збільшенню розмірів підприємств, інші, навпаки, обмежують їх ріст. Найбільший вплив на розміри сучасних сільськогосподарських підприємств спричиняють такі фактори як:

· природні умови тобто рельєф території на якій розміщене господарство, конфігурація земельних ділянок регіону, водозабезпеченість та транспортні шляхи;

· спеціалізація сільськогосподарських підприємств по випуску певного виду продукції. Наприклад, підприємства плодово-ягідного напрямку ведуть виробництво на менших площах землі, ніж господарства інших напрямів таких як скотарського, буряківницького чи свинарського;

· підвищення рівня механізації виробництва, зокрема, запровадження сучасної комплексної механізації господарства. Пояснюється це тим, що на великих земельних масивах значно ефективнішим є використовується сучасної сільськогосподарської техніка адже в результаті роботи на ній скорочуються строки її окупності;

· транспортні витрати, які виникають в ході діяльності організації та обмежують збільшення розміру підприємства зростаючи разом з ним;

· витрати на амортизацію устаткування, організацію і управління процесом виробництва у організації;

· управління підприємством, тобто зі збільшенням розмірів підприємства та його структурних підрозділів ускладнюється процес управління, що доволі негативно позначається на його виробничо-господарській діяльності.

2.2 Обсяги виробництва продукції рослинництва і тваринництва

Задоволення потреб суспільства в товарах сільськогосподарського походження залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств.

Кінцеві результати господарської діяльності - це форма реалізації мети способу виробництва і засобів її досягнення.

Характер та соціальний зміст кінцевих результатів господарської діяльності зумовлені системою виробничих відносин, насамперед формами власності на засоби виробництва та відповідними економічними інтересами. Вони відображають рух суспільного виробництва, характеризують рівень задоволення суспільних потреб у його продукції та ефективність і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Залежно від економічного змісту і цільового призначення економічних результатів розрізняють такі їх види: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.

Валова продукція - це статистичний показник, який характеризує в грошовому вираженні загальний обсяг виробництва продукції окремими підприємствами, галузями, сферами і регіонами, а також народним господарством загалом за певний період часу.

Валова продукція відображає обсяг витрат як живої, так і уречевленої у засобах виробництва праці.

Валова продукція сільського господарства - це частина валового суспільного продукту, створена в сільському господарстві, тобто, обсяг продукції землеробства і тваринництва, який вироблений за певний часовий проміжок (як правило за рік) і вираженої у вартісній формі. Валова продукція складається із вартості спожитих засобів виробництв і новоствореної вартості - чистої продукції сільського господарства.

Таблиця 2.3. Динаміка виробництва продукції рослинництва (з розрахунку на одне господарство)

Показники

2 010 р.

2 011 р.

2 012 р.

2012 р. в% до 2010 за

посівна площа, га

урожайність, ц/га

валовий збір, ц

посівна площа, га

урожайність, ц/га

валовий збір, ц

посівна площа, га

урожайність, ц/га

валовий збір, ц

посівною площею

урожайністю

валовим збором

Зернові культури

1603,64

23,9

38327,0

949,85

19,3

18332,0

1229,83

38,0

46733,7

76,7

159,0

121,9

в тому числі:

пшениця

873,28

28,0

24451,8

305,88

19,6

5995,3

641,83

39,4

25288,2

73,5

140,7

103,4

ячмінь

411,80

16,1

6630,0

268,46

13,7

3677,9

154,57

27,0

4173,3

37,5

167,7

62,9

кукурудза на зерно

157,00

29,9

4694,3

286,38

25,8

7388,7

302,87

46,8

14174,2

192,9

156,5

301,9

Соняшник

578,12

16,4

9481,2

856,88

16,8

14395,7

685,60

20,8

14260,5

118,6

126,8

150,4

Соя

66,64

11,5

766,4

116,65

8,4

979,9

64,27

13,0

835,5

96,4

113,0

109,0

Ріпак

33,44

9,7

324,4

0,00

0,0

0,0

20,20

26,4

533,3

60,4

272,2

164,4

Цукрові буряки

75,28

184,6

13896,7

46,35

104,8

4857,1

19,13

234,6

4488,7

25,4

127,1

32,3

Картопля

0,00

0,0

0,0

0,00

0,0

0,0

0,23

5,7

1,3

0,0

0,0

0,0

Овочі

0,00

0,0

0,0

0,00

0,0

0,0

0,30

3,6

1,1

0,0

0,0

0,0

Баштанні продовольчі

0,00

0,0

0,0

0,00

0,0

0,0

0,13

50,0

6,7

0,0

0,0

0,0

Проаналізувавши показники таблиці, можна сказати, що валовий збір зерна збільшився на 21,9% (в тому числі, ячменю - зменшився на 37,1%, кукурудзи на зерно - зріс на 210,9%), соняшника - збільшився на 50,4%. Також збільшився валовий збір ріпака - 164,4% від валового збору 2010 р., найбільш істотно знизився валовий збір цукрових буряків - на 67,7%.

Валову продукцію сільського господарства обчислюють як суму вартостей продукції землеробства і продукції тваринництва, вироблених за певний період. Валова продукція землеробства складається: з вартості валового збору усіх сільськогосподарських культур (зерно, овочі тощо); вартості садивного матеріалу; продукції квітникарства і декоративних культур, багаторічних насаджень (крім лісу); різниці між вартістю залишків незавершеного виробництва на кінець і на початок року. Незавершене виробництво у землеробстві визначається витратами на підготовку ґрунту і сівбу озимих культур, а також витратами під посів ярих культур, зроблених у поточному році під урожай майбутнього року. До продукції землеробства відносять продукти, одержані внаслідок вирощування сільськогосподарських культур: зернових, технічних, овочево-баштанних, картоплі тощо, а також вирощування плодово-ягідних, технічних та інших багаторічних сільськогосподарських насаджень, крім культури лісових порід (лісівництва).

Валова продукція тваринництва складається з: вартості продуктів тваринництва (молоко, яйця, вовна, мед тощо), в тому числі й побічної продукції (гній, вовна від линяння та ін.); вирощування тварин (приплід, приріст живої маси тварин); кролівництва; бджільництва; звірівництва; шовківництва; ставкового рибництва та інших галузей тваринництва; змін незавершеного виробництва.

До валової продукції сільського господарства не відноситься продукція промислового рибництва і мисливства, зібрані дикі плоди, ягоди тощо. Вартість забою худоби та інші продукти первинно-промислової обробки сільськогосподарської сировини (м'ясо, сало, шкіра тощо) відносять до продукції промисловості.

До складу продукції сільського господарства входить продукція, яка вироблена державними і колективними підприємствами, підсобними господарствами несільськогосподарських підприємств, селянськими (фермерськими) господарствами, а також особистими підсобними господарствами селян, робітників і службовців.

Валову продукцію сільського господарства варто відрізняти від валової продукції аграрних підприємств. Остання - поняття більш широке і включає продукцію сільського і лісового господарств, рибництва, звірівництва, підсобних господарств, а також різні доходи за роботи і послуги, виконані на стороні.

Розрахунок обсягу валової продукції аграрних підприємств у натуральних показниках здійснюють для:

ь визначення потреби в транспортних засобах, складських приміщеннях для перевезення і зберігання продукції;

ь визначення потреби аграрних підприємств у власній продукції виробничого спрямування (корми, насіння і т. п.);

ь визначення окремих натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції (собівартість продукції, трудо- і енергомісткість).

Оцінка валової продукції сільського господарства у вартісній формі (у порівнянних цінах) здійснюють з метою:

· визначення обсягу виробництва валової продукції на мікро- і макрорівні;

· аналізу стану, рівня й ефективності сільськогосподарського виробництва.

Одним із найважливіших таких показників є показник валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, на душу населення. Також розраховують низку інших показників економічної ефективності аграрного виробництва - продуктивність праці, фондовіддачу основних і оборотних засобів, фондомісткість виробництва продукції тощо; визначення темпів зростання валового виробництва продукції як в окремому господарстві так і в цілому по сільському господарству країни.

Таблиця 2.4. Динаміка виробництва продукції тваринництва (з розрахунку на одне господарство)

Показники

2 010 р.

2 011 р.

2 012 р.

2012 р. в% до

2010 за

поголів'я худоби, гол.

продуктивність, ц, кг, шт.

обсяг виробництва, ц, тис. шт

поголів'я худоби, гол.

продуктивність, ц, кг, шт.

обсяг виробництва, ц, тис. шт.

поголів'я худоби, гол.

продуктивність, ц, кг, шт.

обсяг виробництва, ц, тис. шт.

поголів'ям

продуктивністю

обсягом виробництва

Молоко

53

3626,0

1927,58

52

3775,0

1957,19

55

4289,0

2347,5

103,0

118,3

121,8

Приріст: ВРХ

94

0,426

146,91

85

0,401

125,03

80

0,455

133,6

85,2

106,8

91,0

свиней

114

0,317

132,04

119

0,308

134,00

95

0,429

148,1

82,9

135,3

112,2

овець

5

0,089

1,48

6

0,057

1,16

5

0,038

0,7

111,1

42,7

47,4

птиці

258329

0,010

9429,01

44482

0,054

8767,35

43520

0,033

5241,9

16,8

330,0

55,6

бджоли

3

13,000

134,76

2

26,000

186,15

2

15,000

96,7

62,2

115,4

71,8

Порівняно з 2010 р. показники в 2012 р. змінилися так: за обсягом виробництва молоко зросло на 21,8% (за рахунок збільшення продуктивності і кількості голів). Приріст ВРХ - зменшився на 9,0%, овець - на 52,6% (за рахунок зменшення продуктивності на 0,051 кг), приріст свиней - збільшився на 12,2% (за рахунок збільшення продуктивності на 0,112 кг).

Рівень розвитку сільського господарства в цілому по країні певною мірою характеризує такий показник як структура валової продукції. Вона показує частку в ній продукції рослинництва і тваринництва. Частка окремої галузі залежить від спеціалізації окремого підприємства.

Валова продукція сільського господарства також характеризується тим, що вона включає в себе повторний розрахунок. За економічний змістом він являє собою валовий оборот аграрного підприємства. Розмір повторного розрахунку прямо залежить від обсягу продукції власного виробництва (садивний матеріал, насіння, корми, органічні добрива тощо), яка виробниче спожита у відтворювальному циклі.

Загальний обсяг валової продукції сільського господарства визначається як в поточних (фактичних) так і в порівняльних (постійних) цінах. Розрахунок у цінах поточного року необхідний для обчислення валового суспільного продукту, валового внутрішнього продукту і національного доходу. Визначення товарної і нетоварної частин продукції за цінами поточного року здійснюється окремо. Товарна продукція сільського господарства - це частина валової продукції, яка реалізована або призначена для реалізації. Нетоварна - це продукція, що залишається у господарстві на виробниче споживання (насіння, корми, тощо). Товарну частину продукції оцінюють за фактичними цінами реалізації, а нетоварну (в аграрному секторі) - за собівартістю.

Для забезпечення порівняльної вартості продукції в динаміці оцінку сільськогосподарської продукції дають у порівняльних, або незмінних, цінах. Порівняльними цінами при визначенні продукції сільського господарства були ціни 1926-28, 1951, 1956, 1958, 1965, 1973, 1983, 1996. Нині за прийнято користуватися постійними цінами 2011 року.

Основними джерелами для визначення валової продукції сільського господарства є статистичні звіти, річні звіти сільськогосподарських підприємств, а також матеріали одноразових і бюджетних обстежень, які містять дані про продукцію сільського господарства населення.

Показник валової продукції тривалий час був одним із головних показників оцінки роботи підприємства. На його основі діленням загального обсягу валової продукції на середньорічну кількість працюючих розраховують показник продуктивності праці. Якщо зважити на те, що до вартості валової продукції зараховують витрати предметів і засобів праці, то стає зрозумілим - їх нарощування створювало ілюзію зростання продуктивності праці. Це призвело до нарощування сільськогосподарськими господарствами витрат, зростання фондо- і матеріаломісткості продукції, гальмування впровадження досягнень науково-технічного прогресу тощо.

2.3 Витрати виробництва і ціни реалізації продукції

Формування інформації про витрати підприємства всіх форм власності та їх розкриття у фінансовій звітності регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Теоретично складові витрат, що відображають собівартість продукції, а саме - витрати уречевленої (знос основних засобів, використання оборотних) і живої праці (оплата праці), на практиці виділяють дещо в інші групи витрат. Відповідно до завдання, що постає, їх групують за двома ознаками: елементами витрат і статтями калькуляції.

Елемент витрат - це економічно однорідний вид витрат незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані. Він відповідає на запитання, що саме витрачено. За економічним змістом витрати групують за такими елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

- інші операційні витрати.

Таблиця 2.5. Виробнича собівартість основних видів с/г продукції, грн/ц

Види продукції

Роки

2012 р. в% до 2010 р.

2010

2011

2012

Зерно

78,21

112,27

91,09

116,5

Соняшник

130,38

143,98

162,84

124,9

Соя

181,13

262,02

230,85

127,4

Цукрові буряки

34,45

34,13

25,59

74,3

Ріпак

436,90

0,00

143,63

32,9

Картопля

0,00

0,00

177,50

0,0

Овочі

0,00

0,00

121,88

0,0

Кормові коренеплоди

0,00

0,00

0,00

0,0

Молоко

166,91

193,36

235,55

141,1

Приріст: ВРХ

1668,44

2111,90

2165,57

129,8

свиней

1115,38

1620,87

1462,68

131,1

овець

1883,78

1933,33

1266,67

67,2

птиці

922,91

1033,48

946,38

102,5

Яйця

610,37

414,99

360,16

59,0

Вовна

475,00

250,00

0,00

0,0

Мед

2022,10

2734,25

4090,34

202,3

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що в 2012 р. порівняно з 2010 р. виробнича собівартість суттєво зросла у таких видів продукції: молоко, приріст свиней, ВРХ, сої і соняшника.

У США в калькуляції собівартості виділяють три елементи: основні матеріали, праця виробничих працівників, виробничі накладні витрати. Принципова відмінність від методики, прийнятої в Україні, полягає у відкиненні елемента «амортизація основних засобів».

До складу матеріальних витрат вводять сировину та матеріали промислового й сільськогосподарського походження, що аграрні підприємства використовують у процесі виробництва. Зокрема, витрати на насіння, корми, закупівельні напівфабрикати і комплектувальні вироби, паливно-мастильні матеріали, енергію, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, тару і пакувальні матеріали, допоміжні й інші матеріали.

До матеріальних витрат належать також витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконують сторонні підприємства й організації. Типовими видами таких послуг є ремонт техніки, внесення добрив і отрутохімікатів, культуртехнічні роботи, транспортні послуги з перевезення вантажу, виконання окремих технологічних операцій і под.

Матеріальні ресурси, які відображають у межах елемента «матеріальні витрати», вводяться в собівартість продукції:

- власного виробництва минулих років - за вартістю, що є на балансі на початок року, а поточного року - за фактичною собівартістю;

- покупні - за цінами придбання, у тому числі з націнкою і витратами на послуги постачальницьких організацій, бірж, митниці, брокерські послуги, транспортування, зберігання і доставку, що здійснюють сторонні організації [9].

До складу елемента витрати на оплату праці вводять основну та додаткову заробітну плату за окладами і тарифами, премії й заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток, іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці основного виробничого персоналу, а також витрати на оплату праці інших працівників, зайнятих в основній діяльності підприємства, які не перебувають у його штаті. Сюди також відносять витрати на підготовку і перепідготовку кадрів. Проте оплату працівників соціально-культурних закладів, що перебувають на балансі підприємства, не вводять у собівартість продукції, а покривають за рахунок прибутку підприємства.

До складу елемента відрахування на соціальні заходи вводять відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства й інші соціальні заходи, а до складу елемента амортизація основних засобів - суму нарахованої амортизації на повне відновлення, реконструкцію та модернізацію основних виробничих фондів, що належать підприємству, в тому числі тих, які перебувають у його користуванні на умовах оренди. Сюди ж відносять і амортизацію нематеріальних та інших необігових матеріальних активів.

До складу елемента інші операційні витрати належать інші витрати операційної діяльності. Зокрема, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, сплату відсотків за фінансові кредити, отримані для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих засобів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, платежі від обов'язкового страхування майна підприємства, витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, розрахунково-касовим обслуговуванням та ін.

Таблиця 2.6. Структура виробничої собівартості по окремих видах сільськогосподарської продукції у 2012 р.

Виробнича собівартість продукції

Прямі матеріальні витрати

у тому числі:

насіння та посадковий матеріал / корми

мінеральні добрива

нафтопродукти

оплата послуг сторонніх організацій

решта матеріальних витрат

Пшениця

Грн

67243,2

51628,6

6840,8

10555,0

7704,1

14280,4

12248,3

%

100,0

76,8

10,2

15,7

11,5

21,2

18,2

Соняшник

Грн

69523,9

53433,9

6112,3

6417,1

8363,4

21538,9

11002,2

%

100,0

76,9

8,8

9,2

12,0

31,0

15,8

Цукрові буряки (фарбричні)

Грн

3445,6

2459,8

356,4

626,1

460,6

200,6

816,1

%

100,0

71,4

10,3

18,2

13,4

5,8

23,7

Молоко

Грн

16587,7

11968,1

7782,8

1126,1

420,6

2638,6

%

100,0

72,2

46,9

6,8

2,5

15,9

Приріст ВРХ

Грн

8673,1

6759,8

5181,4

411,3

166,3

1000,8

%

100,0

77,9

59,7

4,7

1,9

11,5

Приріст свиней

Грн

6506,0

5464,7

4439,4

274,2

181,8

569,3

%

100,0

84,0

68,2

4,2

2,8

8,8

прямі витрати на оплату праці

інші прямі витрати та загальновиробничі витрати

з них

амортизація необоротних активів

відрахування на соціальні заходи

решта інших прямих витрати та загальновиробничих витрат

3710,3

11904,3

3195,2

1249,1

7460,0

5,5

17,7

4,8

1,9

11,1

3363,1

12726,9

3532,6

1191,3

8003,0

4,8

18,3

5,1

1,7

11,5

338,0

647,8

109,5

125,2

413,1

9,8

18,8

3,2

3,6

12,0

3021,6

1598,0

458,8

1125,2

14,0

18,2

9,6

2,8

6,8

0,1

1250,1

663,2

200,8

459,1

3,3

14,4

7,6

2,3

5,3

0,0

692,1

349,2

83,7

256,7

8,8

10,6

5,4

1,3

3,9

0,1

Розглянувши дані таблиці, можна сказати, що по всіх видах продукції як рослинництва, так і тваринництва найбільшу частку у складі виробничої собівартості займають прямі матеріальні витрати 71,4% - 84,0%, а найменшу: відрахування на соціальні заходи в рослинництві 1,7% - 3,6%, а в тваринництві 3,9% - 6,8%.

Групування за економічними елементами використовується для планування витрат виробництва, виявлення резервів їх зниження, нормування обігових коштів і контролю за їх оборотністю, а також для розрахунку таких економічних показників, як матеріаломісткість, оплатомісткість, які характеризують ефективність діяльності підприємства.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.
Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу.

Таблиця 2.7. Динаміка повної собівартості основних видів с/г продукції, грн/ц

Види продукції

Роки

2012 р. в% до 2010 р.

2010

2011

2012

Зерно

83,50

129,82

109,02

130,6

Соняшник

157,70

173,52

220,87

140,1

Ріпак

573,61

-

191,74

33,4

Цукрові буряки

36,66

46,93

33,77

92,1

Соя

226,39

219,69

310,00

136,9

Картопля

-

-

225,00

0,0

Овочі

-

-

-

-

Баштанні продовольчі

-

-

42,50

-

Молоко

197,25

221,30

283,70

143,8

Приріст: ВРХ

1383,78

1500,77

2387,30

172,5

свиней

1276,59

1508,04

1566,37

122,7

овець

2295,24

1640,00

1333,98

58,1

птиці

1943,02

2738,78

957,65

49,3

Яйця

340,50

441,92

413,44

121,4

Вовна

550,00

350,00

-

0,0

Мед

2495,13

3185,10

4379,91

175,5

Аналізуючи динаміку повної собівартості ми бачимо, що собівартість мала неоднорідну структуру. Так, собівартість зросла по приросту ВРХ - на 1003,52 грн/ц, молока - на 86,45 грн/ц, соняшнику - на 63,17 грн/ц; знизилась по ріпаку - на 381,87 грн/ц, приросту овець - на 961,26 грн/ц.

Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (дохідності) кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.

Таблиця 2.8. Ціни реалізації с/г продукції, грн/ц

Види продукції

Роки

2012 р. в% до 2010 р.

2010

2011

2012

Зерно

69,66

119,90

129,69

186,2

Соняшник

197,10

307,26

329,03

166,9

Ріпак

230,85

-

501,98

217,4

Цукрові буряки

23,91

33,33

44,35

185,5

Соя

266,58

247,99

285,80

107,2

Картопля

-

-

225,00

0,0

Овочі

-

-

-

-

Баштанні продовольчі

-

-

21,00

-

Молоко

167,95

276,11

310,50

184,9

Приріст: ВРХ

814,84

954,59

1059,96

130,1

свиней

1511,17

1230,51

1293,69

85,6

овець

1461,90

1320,00

959,22

65,6

птиці

1445,25

2036,73

1396,47

96,6

Яйця

430,28

349,63

365,43

84,9

Вовна

250,00

275,00

-

0,0

Мед

1890,84

2920,67

2668,76

141,1

Аналізуючи дану таблицю можна зробити такі висновки, що ціна реалізації зернових зросла в 2012 році порівняно з 2010 роком на 60,03 грн./ц (на 86,2%), також значно зросла ціна реалізації ріпаку - на 271,13 грн./ц. Знизилась ціна реалізації овець - на 502,68 грн/ц.

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни. Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосереджено на підприємствах (в організаціях), що займають монопольне становище на ринку.
Рівень договірних цін формується на засаді домовленості між \ виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосується
конкретної партії товару. Вільні ціни - це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб'єктів господарської діяльності.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

2.4 Фінансові результати та ефективність господарювання

сільськогосподарський фінансовий аграрний господарювання

Доход є виручкою підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Отримання доходів свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями; створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з виробництва і реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Валовий доход - це загальна сума доходу, що отримує підприємство за певний проміжок часу від усіх видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Чистий доход є різницею між доходами від реалізації продукції та обов'язковими платежами, що входять до ціни товару.

Необхідний доход - доход, який дозволяє підприємству фінансувати всі заплановані поточні витрати, обов'язкові платежі та отримати цільовий прибуток.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Прибуток підприємства - це основне фінансове джерело розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази та продукції; усіх форм інвестування.

Прибуток підприємства - основний результативний показник діяльності підприємства.

Прибуток підприємства - економічний показник, який об'єднує інтереси держави, підприємства, господарюючих суб'єктів, працівника та власника.

Фактори, які впливають на прибуток підприємства:

1. Зовнішні - фактори, які не залежать від розвитку підприємства:

- інфляційні процеси;

- законодавство;

- політика;

- науково-технічний та соціальний розвиток регіону;

- політика оподаткування та ін.

2. Внутрішні - фактори, які залежать від діяльності окремого

підприємства.

2.1. Фактори безпосереднього впливу:

- обсяг продукції, що випускається;

- собівартість виробництва;

- ціна продукції, що реалізується;

- найменування (асортимент) продукції, що випускається;

- інші.

2.2. Фактори опосередкованого впливу:

- післяпродажний сервіс;

- збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів;

– реклами;

– співвідношення власного й залученого капіталу та ін.

Економічна ефективність як категорія відображає доцільність і ступінь використання елементів виробництва у процесі створення матеріальних благ. Конкретне, кількісне відображення вона дістає у знятті продукції (робіт, послуг) із кожної одиниці витрачених ресурсів виробництва.

Таблиця 2.9. Ефективність використання виробничих ресурсів

Показники

Роки

2012 р. в% до 2010 р.

2010

2011

2012

Вироблено на 100 га с.-г. угідь, тис. грн

валової продукції

602,41

539,75

614,18

101,95

товарної продукції

193,11

167,47

287,13

148,69

чистої продукції

36,56

116,04

118,02

322,81

прибутку

-4,12

56,42

62,84

1525,24

Вироблено на 100 га с.-г. угідь, ц

молока

66,93

69,33

94,91

141,80

приросту ВРХ

5,10

4,43

5,40

105,88

Вироблено на 100 га ріллі, ц

зерна

1386,65

668,49

1941,84

140,04

соняшника

343,02

524,95

592,54

172,74

цукрових буряків

502,78

177,12

186,51

37,10

картоплі

0,00

0,00

0,05

0,00

сої

27,73

35,73

34,72

125,21

приросту свиней

4,78

4,89

6,15

128,66

Вироблено на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, грн

валової продукції

234452,30

197891,04

226725,67

96,70

товарної продукції

75156,76

61399,61

105995,67

141,03

чистої продукції

14229,32

42545,45

43567,02

306,18

прибутку

-1604,87

20685,32

23198,36

1445,50

Протягом досліджуваного періоду в господарстві відбулись значні зміни у використанні виробничих ресурсів. Збільшилася прибутковість господарств району з -4,12 тис. грн. у 2010 р до 62,84 тис. грн. у 2012 році. Зросло виробництво на 100 га ріллі соняшника у 1,7 рази. При цьому вироблено на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві, чистої продукції у 3 р. більше в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, а прибутку - у 14,5 разів.

За цього зв'язку з різним відображенням ефекту слід розрізнювати економічну ефективність виробництва та господарювання у цілому. Економічним ефектом виробництва є вироблена продукція послуги, а господарювання - реалізована продукція (послуги) чи прибуток (збиток).

Таблиця 2.10. Рівень рентабельності (збитковості) виробництва

Види продукції

Роки

2012 р. +, - до 2010 р., %

2010

2011

2012

Зернові

-16,6

-7,6

19,0

35,6

Соняшник

25,0

77,1

49,0

24,0

Соя

17,8

12,9

-7,8

-25,6

Ріпак

-59,8

-

161,8

221,6

Цукрові буряки

-34,8

-29,0

31,3

66,1

Картопля

-

-

0,0

0,0

Овочі

-

-

-

-

Баштанні продовольчі

-

-

-50,6

0,0

Разом по рослинництву

-13,7

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены