Статистичний аналіз виробництва цукрових буряків в сільськогосподарських підприємствах Краснокутського району Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Рослинництво - одна з основних галузей сільського господарства, що пов'язана з обробкою землі і вирощуванням сільськогосподарських рослин. Воно забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво - кормами, легку, харчову і переробну промисловість - сировиною. Питома вага продукції рослинництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 45%.

Рослинництво є комплексною галуззю, яка, в свою чергу, поділяється на рільництво, овочівництво, луківництво, плодівництво. Всередині кожної з цих галузей виділяють групи однорідних культур і окремі культури.

В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє і статистка. Завдання статистики рослинництва такі: всебічна характеристика стану і розвитку рослинництва; дослідження масових процесів та явищ, які відбуваються в цій галузі; контроль за збереженням і раціональним використанням земельних ресурсів; дослідження впливу природних і економічних факторів на результати виробництва; виявлення невикористаних резервів; вивчення передового досвіду.

Статистика рослинництва вивчає розміри та розподіл земельних угідь, розміщення посівних площ сільськогосподарських культур і площ багаторічних насаджень, обсяг, строки і якість проведення різних агротехнічних заходів,

загальні розміри врожаю і урожайність сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

Для характеристики стану і розвитку рослинництва статистика використовує систему пов'язаних показників.

Перша група показників характеризує наявність і якість факторів виробництва. Оскільки головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, то основні показників статистиці рослинництва - це наявність земельних ресурсів, посівні площі і площі багаторічних насаджень. Наявність трудових ресурсів, основних і оборотних виробничих фондів розглядаються як фактори використання землі і виробництва продукції. При цьому відношення обсягу засобів виробництва до земельної площі характеризує рівень інтенсифікації рослинництва; відношення кількості трудових ресурсів до земельної площі - забезпеченість трудовими ресурсами, а відношення обсягу засобів виробництва до чисельності трудових ресурсів - фондоозброєність робочої сили [1].

Друга група показників відображує використання факторів виробництва: землі, трудових ресурсів, основних і оборотних фондів. Поряд з вивченням використання факторів виробництва статистика дослідження їх співвідношення, наприклад обсягу робіт до затрат праці, обсягу агротехнічних заходів до посівної площі, використаної енергії до робочого часу.

Третя група показників характеризує результати виробництва, а також співвідношення між продукцією і виробничими ресурсами. До цієї групи належать показники урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності праці, фондовіддачі, собівартості продукції.

Статистика вивчає стан і розвиток рослинництва по категоріях господарств, адміністративних підрозділах, сільськогосподарських зонах і підзонах. Всередині окремих категорій господарств залежно від спеціалізації виділяють виробничі типи підприємств.

Статистичні показники у рослинництві характеризуються абсолютними моментами (площа зрошуваних та осушених земель на певну дату) і інтервальними рівнями (виробництво продукції, поставка мінеральних добрив за певний період),а також відносними (структура посівних площ, показники інтенсифікації рослинництва) і середніми величинами (середня урожайність, середні втрати продукції під час збирання).

Статистичне спостереження у рослинництві здійснюють органами державної статистики разом з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи періодичну та річну статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження.

Основним джерелом відомостей про стан рослинництва є статистична звітність.

Важливим джерелом даних статистики рослинництва є річні звіти сільськогосподарських підприємств. В них наводять загальну земельну площу господарства та її розподіл по угіддях, наявність зрошуваних і осушених земель, фактично посіяну площу господарства та її розподіл по угіддях, наявність зрошуваних і осушених земель, фактично посіяну площу і збір продукції окремих культур, площу і валовий збір продукції садів, виноградників та інших багаторічних насаджень. Цінні відомості для характеристики стану і аналізу розвитку рослинництва дістають в результаті паспортизації полів і водогосподарських систем. Масові дані про стан земель, посівів, насаджень нагромаджуються в науково - виробничих системах і закладах, які обслуговують сільське господарство (землеустрій, гідрометеорологічна служба, агрохімічне обслуговування, сортовипробування, захист рослин).

Метою даної роботи є статистичний аналіз виробництва цукрових буряків. Робота повинна закріпити теоретичні знання з статистики, а також навчитися на практиці збирати й обробляти необхідні статистичні матеріали, застосовувати різноманітні методи статистики в економічному аналізі, виявляти шляхи підвищення ефективності виробництва.

В процесі виконання роботи будуть використовуватися слідуючі статистичні методи: статистичне спостереження; середні, відносні величини, ряди динаміки, індексний, кореляційний та графічний методи.

1. Народногосподарське значення цукрового буряку

Цукрові буряки - одна з основних технічних культур. При врожайності 400 ц/га забезпечують вихід 50-55 ц цукру, 150-200 ц гички, 260-280 ц сирого жому, 15-18 ц меляси, які використовуються на корм.

Цукор є цінним продуктом харчування. Він легко засвоюється організмом, а за калорійністю поступається лише перед вершковим маслом та салом. Окрім безпосереднього споживання людьми, цукор широко використовується у виробництві кондитерських, хлібопекарських, м'ясо-молочних, консервних, плодоовочевих виробів. Практична норма витрачання цукру на одиницю кондвиробів становить 50% із загальної кількості вироблюваного цукру-піску, безпосередньо споживається населенням до двох третин, а одна третина переробляється.

Відходи цукробурякового виробництва використовуються у сільському господарстві: гичка, жом, меляса - як корм для худоби; дефекат - для вапнування ґрунтів з підвищеною кислотністю; меляса - для одержання спирту, пекарських дріжджів, глютамінової кислоти тощо; жом - для отримання пектинового клею; дефекаційна грязь - для виробництва термоізоляційних матеріалів і регенерації вапна; дифузійна і пресова вода використовуються на полях зрошення як добриво для вирощування сільськогосподарських культур. Таким чином, цукрові буряки та виробництво цукру надзвичайно корисні для народного господарства країни. Недаремно цукор називають білим золотом України. [2,3]

Буряко-цукрове виробництво є стратегічно пріоритетною галуззю народного господарства. До 1991 року вона забезпечувала до 13% грошових надходжень до бюджету країни, займала провідне місце у світі по обсягах виробництва ( понад 5 млн. тонн) та експорту цукру.

Природно-кліматичні та ґрунтові умови України сприяють вирощуванню цукрових буряків, що разом із географічними, транспортними та соціальними факторами зумовлює оптимальне розміщення і розвиток підприємств цукрової промисловості.

Реалізація прийнятого у 1999 році Закону України « Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» започаткувала здійснення позитивних зрушень щодо відродження буряко-цукрового комплексу в Україні. Формування Кабінетом Міністрів України квот та встановлення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, запроваджені з 2000 року, дозволили частково призупинити демпінг цін на ринку, сформувати ознаки товарного ринку цукру та призупинити катастрофічний спад виробництва у галузі.

В період 2001-2005 років в Україні площі зайняті під цукровими буряками скоротились і склали в середньому лише 740 тис. га, що в структурі ріллі становить лише близько 4%. Посіви цукрових буряків і виробництво цукру скоротилися більше ніж в 2,5-3 рази.[7]

Середня врожайність цукрових буряків в обсягах України залишається дуже низькою. Водночас у передових господарствах ці показники значно вищі і нерідко досягають 350-400 ц/га, а подекуди і більше. У подальшому передбачається суттєве збільшення виробництва цукру переважно не завдяки розширенню посівних площ під цією культурою, а за рахунок впровадження інтенсивних технологій вирощування. До головних чинників, що не дають можливості отримувати сталі високі врожаї, відносять низьку культуру землеробства, порушення сівозмін, відсутність сучасної техніки та кваліфікованих кадрів, дефіцит науково-практичної літератури, недостачу коштів на придбання високоякісного насіння, добрив, пестицидів тощо.

Відтепер ситуація на ринку виробництва цукру докорінно змінюється. Програмою розвитку буряко-цукрової промисловості передбачається поступове подолання негативних тенденцій в галузі та прогнозується певний реальний ріст виробництва. Цій тенденції також сприяє висока активність компаній з продажу високоякісної надійної сільськогосподарської техніки. На ринку насіння з кожним роком зростає кількість гібридів вітчизняної селекції. Структура ринку пестицидів в Україні постійно змінюється. А саме: якщо раніше переважно постачали пестициди мультинаціональних компаній, то сьогодні їх частка значно зменшується. З'являється все більше і більше вітчизняних фірм, які пропонують високоякісні препарати з більш конкурентоспроможними цінами. [1]

Цукрові буряки в Харківській області - одна з провідних технічних культур. Потреби області в цукрі стало зростають. Для забезпечення такого рівня виробництва цукру площі під цукровими буряками становлять 75-80 тис. га, при бажаному для області рівні 105-120 тис. га.

Середня урожайність цукрових буряків по області складає 150-180 ц/га при середньому рівні цукристості 15-16% і валовому зборі 136-137 тис. т.

В структурі посівних площ господарств Краснокутського району цукрові буряки займають близько 8%, забезпечуючи понад 25-30% прибутків від рослинництва. Тільки за рахунок побічної продукції (гичка, жом, меляса) з кожного гектара додатково одержують близько 35 центнерів кормових одиниць.

Нарощування виробництва цукрових буряків до цього часу йшло в основному за рахунок випереджаючого зростання посівних площ, орієнтації на ручну працю і в значно меншій мірі за рахунок зростання рівня урожайності і цукристості при зниженні людських та енергетичних затрат.

З метою надійного забезпечення зростаючих потреб області в цукрі для харчування і переробної промисловості передбачається істотне збільшення обсягів виробництва цукросировини не тільки за рахунок збільшення площ посіву, а насамперед на основі впровадження високоефективних енергоощадних технологій. Передбачається розміщення цукрових буряків у сівозмінах інтенсивного типу, вирощування високопродуктивних сортів і гібридів.[5,6]

Активна пропозиція сучасної надійної техніки, високоякісного насіння вітчизняної селекції, широкого асортименту пестицидів вітчизняних компаній, видання науково-практичної літератури та рекомендацій провідними науковими установами України, а також підтримка бурякоцукрової галузі державою сприятимуть зростанню площ та виробництва цукрових буряків, збільшенню прибутків сільгоспвиробника.

2. Аналіз посівних площ

Земля - це продукт природи, і лише у процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва - землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва продукції рослинництва, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності зернових культур.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (включаючи землі під водою) незалежно від їх цільового призначення і господарського використання.

Відповідно до стану і виробничого користування земельний фонд поділяється на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя - це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження. До несільськогосподарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві.

Важливо також відзначити, що багато закономірностей розвитку сільського господарства знаходять свій кількісний вираз у даних про посівні площі та їх структуру. Так, ефективність сільськогосподарського виробництва багато в чому залежить від раціонального територіального розміщення окремих видів сільськогосподарських культур і спеціалізації рослинництва по економічних районах, природно - економічних зонах, адміністративних і господарських одиницях з урахуванням природно - кліматичних та економічних умов. Пояснюється це тим, що значна розмаїтість ґрунтово-кліматичних умов нашої країни створює в окремих її регіонах сприятливі умови для вирощування тільки певних сільськогосподарських культур.

Основними завданнями статистики посівних площ є:

збір даних про хід сівби та збирання врожаю сільськогосподарських культур для контролю за цими процесами;

вивчення розміру, структури і динаміки посівних площ сортових посівів сільськогосподарських культур, посівних площ, оброблюваних за інтенсивними технологіями в розрізі їх груп і окремих культур, категорій господарств та адміністративно-територіальних і господарських одиниць, економічних районів, природно-економічних зон і по країні в цілому, при цьому як на всіх землях, так і на зрошуваних та осушених;

вивчення впливу структури посівних площ на вихід продукції рослинництва і виявлення резервів розширення посівних площ і поліпшення структури.

Розмір посівних площ у статистиці обліковують по кожній сільськогосподарській культурі, які дуже різноманітні. Вони відрізняються, по-перше, особливостями їх господарського призначення, наприклад, цукровий буряк для виробництва цукру (технічна культура) і на корм худобі (кормова культура); кукурудза - на зерно, силос або зелений корм і випас; по-друге, особливостями їх вирощування. Тому в статистиці розміри посівних площ вивчають по групах однорідних культур, в основу виокремлення яких покладені різні ознаки.

За виробничо-технологічними особливостями вирощування сільськогосподарських культур їх посіви поділяються на п'ять основних груп:

зернові і зернобобові, основна продукція яких - зерно (пшениця, жито, ячмінь, горох, гречка, просо рис і т. д.);

технічні, продукція яких здебільшого призначена для промислової переробки (цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець, соя, гірчиця, рапс і т. ін.);

картопля та овоче-баштанні, продукція яких призначена як для продовольчих цілей, так і для промислової переробки (огірки, помідори, капуста, цибуля, кавуни, дині і т. ін.);

кормові культури, продукція яких використовується на корм тваринам (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічні та багаторічні трави тощо);

сидеральні культури, посіви яких використовуються на зелене добриво (люпин та ін.).

Цукровий буряк залежно від призначення посівів обліковується або як технічна культура, або як кормова. У складі посівів технічних культур враховуються окремо:

посіви фабричного цукрового буряка;

маточні посіви буряка, призначеного для висадки коренів;

посіви буряка на насіння - висадки-насінники цукрових буряків, тобто висадки цукрових буряків коренем, вирощеним торік.

У складі кормових культур обліковуються посіви буряка на корм худобі.

Для характеристики загального розміру посівів використовують такі категорії посівних площ: засіяну, весняну продуктивну, збиральну і фактично зібрану.

Засіяна площа - це вся та площа, на якій було висіяне насіння сільськогосподарських культур. Вона є однією з перших статистичних характеристик вирощування сільськогосподарських культур. Дані про засіяну площу використовують для визначення потреби в насінні, трудових і матеріальних ресурсах, необхідних для проведення посівної кампанії.

Весняна продуктивна площа - це площа, яка зайнята посівами на кінець весняної сівби. З весняної продуктивної площі передбачається мати врожай поточного року. Ця площа є основною категорією посівних площ. Урожайність сільськогосподарських культур визначають з розрахунку на весняну продуктивну площу.

Збиральна площа - це площа, на якій у поточному році повинні бути організовані збиральні роботи. Розмір збиральної площі визначається відніманням від весняної продуктивної площі загиблих влітку посівів, а також площ, з яких урожай у поточному році не збиратимуть, і додаванням площ, з яких урожай у поточному році збирають двічі.

Фактично зібрана площа - площа , на якій проведені збиральні роботи. Її розмір визначається відніманням від збиральної площі ділянок, на яких врожай залишився незібраним через несприятливі кліматичні умови, господарсько-організаційні на інші причини, і площ, що призначалися до збирання, але були використані для випасу тварин або на зелене добриво.

Сучасна статистика посівних площ сільськогосподарських культур вивчає розмір, склад і динаміку посівів у розрізі економічних законів природних зон, адміністративно-територіального поділу і у цілому по країні стосовно соціально-економічних категорій господарств різних форм господарювання, окремих сільськогосподарських культур та їх груп. Поряд з вивченням розмірів посівів на всіх землях статистика визначає розміри, склад і динаміку посівних площ на зрошуваних та осушених площах. Особлива увага приділяється аналізу сортових посівів сільськогосподарських культур, площ, на яких вирощування цих культур здійснюється за інтенсивними технологіями, аналізуючи також хід сівби як окремих сільськогосподарських культур, так і їх груп. Розміри посівів статистика погоджує з обсягом урожаю, рівнем урожайності, наявністю трудових ресурсів, техніки розмірами витрат праці, витрат виробництва, грошовими доходами і прибутками.

Таким чином, основними напрямами статистичного аналізу посівних площ є : аналіз ходу весняної та осінньої сівби, аналіз якості сівби, вивчення розмірів і структури посівних площ та їх змін у динаміці, порівняно з плановим завданням, і факторів, які зумовили ці зміни.[8,9]

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки.

Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів. Статистика аналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств, адміністративних районах, зонах, підзонах тощо. Крім того, показники структури аналізують як у цілому по всій площі посіву, так і по окремих групах культур.

Для проведення аналізу структури і динаміки земельних угідь в сільськогосподарських підприємствах Харківської області доцільно використати таблицю такої форми.

2.1 Структура і динаміка земельних угідь

Таблиця 2.1

Види угідь	2008	2009	2009р в % до 2008р
	га	%	га	%
Сільськогосподарські угіддя, всього в тому числі: рілля сінокоси пасовища інші с-г угіддя Несільськогосподарські угіддя	7510 6300 500 550 160 2900	72,14 60,52 4,80 5,28 1,54 27,86	7510 6290 500 560 160 2900	72,14 60,42 4,80 5,38 1,54 27,86	100,0 99,8 100,0 101,82 100,0 100,0
Разом	10410	100,0	10410	100,0	100,0

З даної таблиці видно, що в цілому розмір сільськогосподарських угідь по Краснокутському району в 2009 році, в порівнянні з 2008 роком не змінився, що свідчить про незначну різницю у площах цих років, відведених для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. При цьому зменшилась рілля на 0,1%, а розмір пасовищ збільшився на 0.1%. Площі інших сільськогосподарських угідь, не змінились. Загальна земельна площа залишилася незмінною.

Структуру земельних угідь за 2008 і 2009 роки можна представити у вигляді діаграм, які ми бачимо на рисунках 1 і 2.

Рис.1 Структура земельних угідь за 2008 рік.

Рис.2 Структура земельних угідь за 2009 рік.

Порівнюючи ці дві діаграми, можна зробити висновок, що структура земельних угідь залишилась майже не змінною.

Статистика вивчає розмір і структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств, економічних районах, природних зонах і підзонах, адміністративно - територіальних одиницях і в цілому по країни. Уявлення про розміри посівних площ за основними групами сільськогосподарських культур в господарствах Харківської області дають дані таблиці 2.

При аналізі розмірів посівних площ проводиться зіставлення різних категорій посівних площ між собою.

Для повноти аналізу структури посівних площ по району потрібно вивчити не лише в цілому по всіх культурах, але й в розрізі окремих груп культур, при цьому на базі порівняння (100%) доцільно приймати загальну площу кожної групи культур.

Великий практичний інтерес має аналіз складу посівних площ по окремим видам культур. Такий аналіз, якщо він проводиться в динаміці, дає можливість виявити зміни у внутрішньо груповій структурі посівних площ і дійти висновків про ступінь поширеності окремих видів культур як в цілому по району, так і в окремих його господарствах Харківської області.

Структура і динаміка посівних площ по окремих видах культур у Краснокутському районі Харківської області приведена в таблиці 2.2.

2.2. Структура і динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур Краснокутського району

Таблиця 2.2

Види культур	2008р.	2009р.	2009р. в % до 2008р.
	га	%	га	%
Зернові та зернобобові	23100	74,4	20900	71,8	90,5
Соняшник	5740	18,5	5660	19,5	98,6
Цукрові буряки	2170	7,0	2510	8,6	115,7
Картопля	20	0,1	20	0,1	100
Разом	31030	100	29090	100	93,7

Дані табл.2.2 показують, що площі посівів даних культур у 2009р, порівняно з 2008р. дещо змінилися, окрім картоплі. Площа збирання зернових та соняшнику зменшились відповідно на 9,5% та 1,4%. Помітно зросла площа зайнята цукровими буряками - на 15,7%.

Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур представлена у вигляді стовпчикової діаграми на рисунку 3.

Рис 3. Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур Краснокутського району за 2008-2009рр.

3. Динаміка урожайності цукрових буряків

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і продуктивних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та господарств.

Під урожаєм у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай і валовий збір - поняття тотожні, однозначні. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Урожайність культур, вирощуваних у відкритому ґрунті, визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті - на 1 м2.

Для характеристики урожаю використовують такі показники: видовий урожай, урожай на пні перед початком своєчасного збирання (біологічний) і фактичний урожай.

Видовий урожай - це очікувані розміри валового збору в певний період вегетації рослин. Визначають його спеціалісти агрономічного профілю на око залежно від стану посівів: густоти сходів, ступеня розвитку рослин тощо. Видовий урожай можна встановити також методом кореляції із застосуванням показників стану рослин і ґрунту.

Під урожаєм на пні перед початком своєчасного збирання розуміють весь вирощений урожай без урахування втрат. Урожай на пні визначають: 1) на око, оглядаючи посіви перед збиранням урожаю (суб'єктивний метод); 2) вибірковим накладанням метрівок перед початком збирання врожаю (об'єктивний метод).

Фактичний (амбарний) урожай - це кількість фактично зібраної і оприбуткованої продукції окремих сільськогосподарських культур. Від урожаю на пні він різниться на величину втрат під час збирання і транспортування продукції.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції. Втрати цукрових буряків зумовлені в основному неповним викопуванням коренів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2 м на 2 м (або 3 м на 3 м).

У процесі аналізу даних про урожай і урожайність оцінюють рівень виконання планових завдань урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також визначають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Динаміку урожайності цукрових буряків за 2000-2009 роки по Краснокутському району Харківської області представлено в наступній таблиці.

3.1 Динаміка урожайності цукрових буряків за 2000 - 2009рр.,ц/га

Таблиця 3.1. Динаміка урожайності цукрових буряків за 2000 - 2009рр.,ц/га

Роки	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2009 в %
											2000	2008
Урожай-ність Цукро-вого буряка	107	85	113	114	132	164	197	232	318	263	245,8	82,7

З даної таблиці видно, що в Краснокутському районі за період з 2000 р. по 2009 рік урожайність цукрових буряків підвищувалась. Але у 2001 році спостерігався значний її спад. Загалом у 2009р. порівняно з 2000р. урожайність зросла на 145.8%, що свідчить про позитивні зрушення у вирощуванні даної технічної культури.

Рис.4 Динаміка урожайності цукрових буряків Краснокутського району за 2000-2009 рр.

Усі природні і суспільні явища перебувають у постійному русі та розвитку. Дослідження процесу розвитку явищ - одне з найважливіших завдань економіко-статистичного аналізу. Процес розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні величини, які характеризують стан і зміну явищ у часі, - рядами динаміки. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх у цифрах. Динамічний ряд є основою аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку.

Обов'язковими елементами рядів динаміки є моменти або періоди часу (певне число місяця, день, місяць, рік і т. інше), до яких належать досліджувані показники і рівні ряду, що характеризують розмір явища. Рівні ряду динаміки виражають абсолютними, відносними і середніми величинами.

Ряди динаміки середніх величин характеризують зміну середніх розмірів ознак суспільно-економічних явищ.

Ряди динаміки відносних величин характеризують зміну відносних розмірів суспільно-економічних явищ, наприклад зміну структури посівних площ сільськогосподарських культур, зміну показників інтенсивності тощо.

При аналізі динаміки досліджуваної урожайності зернових культур за період 2000-2009 роки визначимо такі показники:

абсолютний приріст;

темп зростання;

темп приросту.

Абсолютний приріст (А) визначають, як різницю між поточним (yi) і попереднім (yi-1) або початковим (y0) рівнями ряду динаміки.

Абсолютний приріст називають ланцюговим, якщо кожний рівень ряду динаміки порівнюється з попереднім рівнем:

Ал=yi - yi-1

А якщо порівнюють з початковим, який є постійною базою порівняння - називають базисним:

А0=Ai - y0

Темп зростання (К) - це відношення поточного рівня ряду динаміки (yi) до попереднього або (y0).

Ланцюговий темп зростання, коли порівнюють поточний рівень з попереднім:

Кл=yi / yi-1

Базисний, коли порівнюють поточний рівень з початковим:

К0=yi / y0

Темп зростання виражають у процентах, тобто темп зростання у коефіцієнтах помножити на 100.

Темп приросту (Т) показує, на скільки процентів збільшився (зменшився) поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним рівнем. Його обчислюють як відношення абсолютного приросту Аі до попереднього yi-1 або y0. Якщо за базу порівняння беруть попередній рівень, то визначають ланцюговий темп приросту:

А якщо початковий рівень, то визначають базисний темп приросту:

Темп приросту можна визначити , віднімаючи від темпу зростання, вираженого в процентах, 100%:

Т=К*100 - 100.[10]

Абсолютне значення 1% приросту визначається як відношення абсолютного приросту до темпу приросту.

Краще розраховувати цей показник ланцюговим методом. Цей показник показує, скільки одиниць в абсолютному виразі приходиться на кожний 1% приросту.

Для попередньо розглянутої урожайності зернових культур в господарствах Харківської області обчислені показники динаміки надані в таблиці 4.

Визначимо середньорічний абсолютний приріст за такою формулою:



- середньорічний абсолютний приріст;

- кінцевий рівень ряду;

У1- початковий рівень динамічного ряду;

п - кількість років взятих для аналізу

Обчислений показник свідчить, що урожайність цукрових буряків зростала в середньому на 23,67 ( ц /га ) за рік.

3.2 Показники динамічного ряду урожайності цукрових буряків

Таблиця 3.2 Показники динамічного ряду урожайності цукрових буряків

Роки	Урожайність, ц/га	Абсолютний приріст, ц/га	Темп зростання, %	Темп приросту, %	Абсолютне значення 1% приросту урожайності, ц/га
		базисний	ланцюговий	базисний	Ланцюговий	базисний	ланцюговий
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009	107 85 113 114 132 164 197 232 318 263	- -22 6 7 25 57 90 125 211 156	- -22 28 1 18 32 33 35 86 -55	100 79,4 105,6 106,5 123,4 153,3 184,1 216,8 297,2 245,8	- 79,4 132,9 100,9 115,8 124,2 120,1 117,8 137,1 145,8	- -20,6 5,6 6,5 24,3 53,3 84,1 116,8 197,2 145,8	- -20,6 32,9 0,9 15,2 24,2 20,1 17,8 37,1 -17,3	- - 0,9 1,1 1,2 1,3 1,6 2,0 2,3 -

Дані табл.3.2 показують, що у 2009р. порівняно з базисним урожайність цукрових буряків збільшилась на 156 ц/га, або на 145,8%. В останні роки абсолютні прирости і темпи приросту урожайності цукрових буряків значно збільшилися. Абсолютне значення 1% приросту збільшилось з 0,9 ц в 2000р. до 2,3 в 2009р.

Визначимо середньорічний темп зростання за формулою:

, де

Уп - кінцевий рівень ряду;

У1 - початковий рівень ряду

Отже, середньорічний темп зростання урожайності цукрових буряків складає 103,6%.

Визначимо середньорічний темп приросту за формулою:

Розрахований показник показує, що урожайність цукрових буряків в середньому за рік підвищувалась на 10,5%.

Для оцінки динаміки, змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання по прямій лінії.

Спочатку визначимо середню урожайність зернових культур методом укрупнених періодів і за допомогою ковзної (див. табл.3.3.).

Суть способу укрупнених періодів полягає у тому, що періоди вихідного ряду динаміки замінюють новими укрупненими періодами, для яких обчислюють середнє значення рівня.

Спосіб ковзної середньої полягає в обчисленні середніх значень рівня за укрупненими періодами, які послідовно зсуваються на одну дату.

Дані таблиці показують, що середня урожайність цукрових буряків, визначена способом укрупнених періодів і ковзної, має чітку тенденцію до зростання.

Найбільш точним способом виявлення тенденції зростання або спадання урожайності є математичний спосіб вирівнювання динамічних рядів. Це найбільш досконалий спосіб виявлення загальної тенденції. Найчастіше всього застосовується вирівнювання за допомогою рівняння прямої лінії.

3.3 Визначення середньої урожайності цукрових буряків Красноградського району за 2000 - 2009 рр.

Таблиця 3.3 Середня урожайність цукрових буряків Красноградського району за 2000 - 2009 рр.

Роки	Урожайність цукрових буряків, ц/га	Середня урожайність по 5-ти річчям
		методом укрупнених періодів	за допомогою ковзної
		період	середня урожайність	Період	середня урожайність
2000	107	2000-2004	110	-	-
2001	85			-	-
2002	113			2000-2004	110
2003	114			2001-2005	121,6
2004	132			2002-2006	144
2005	164	2005-2009	234,8	2003-2007	167,8
2006	197			2004-2008	208,6
2007	232			2005-2009	234,8
2008	318			-	-
2009	263			-	-

Розглянемо вирівнювання за допомогою рівняння прямої лінії, яка має вигляд:

yt=a0+a1t, де

yt - вирівняні рівні ряду динаміки,

a0 - рівень урожайності,

a1 - середній щорічний приріст або зниження урожайності,

t - порядковий номер року.

Невідомі параметри визначають способом найменших квадратів, розв'язуючи систему рівнянь:

3.4 Вирівнювання динамічного ряду урожайності зернових культур

Таблиця 3.4

Роки	Урожайність, ц /га	Порядковий номер року	Розраховані величини	Вирівняна урожайність, ц /га
П	y	t	Yt	t2	yt=4215+23,7t
2000	107	1	107	1	65,85
2001	85	2	170	4	89,55
2002	113	3	339	9	113,25
2003	114	4	456	16	136,95
2004	132	5	660	25	160,65
2005	164	6	984	36	184,35
2006	197	7	1379	49	208,05
2007	232	8	1856	64	231,75
2008	318	9	2862	81	255,45
2009	263	10	2630	100	279,15
Разом	1725	55	11441	385	1725

Підсумовуючи дані таблиці 3.4. складаємо таку систему рівнянь і розв'яжемо її:

Помножимо перше рівняння на 5,5:

Віднімаємо від другого рівняння перше:

1955,5=82,5а1

Звідси а1=1955,5/82,5=23,7

Підставляємо обчислене значення параметру а1 в одне з рівнянь:

1725=10а0+1303,5

10а0= 421,5

а0=42,15

Значення параметрів а0 і а1 підставляємо в рівняння прямої:

yt=42,15+23,7t

Визначимо вирівняні рівні урожайності для кожного року:

yt2000=42,15+23,7*1=65,85

yt2001=42,15+23,7*2=89,55

yt2002=42,15+23,7*3=113,25

yt2003=42,15+23,7*4=136,95

yt2004=42,15+23,7*5=160,65

yt2005=42,15+23,7*6=184,35

yt2006=42,15+23,7*7=208,05

yt2007=42,15+23,7*8=231,75

yt2008=42,15+23,7*9=255,45

yt2009=42,15+23,7*10=279,15

Як бачимо з обчислених даних, вирівняна урожайність має чітку тенденцію до зростання.[7]

Наочно тенденцію рівня урожайності цукрових буряків можна показати графічно на рисунку (див. Додаток 1).

3.5 Вихідні дані для кореляційно-регресійного аналізу залежності

урожайності цукрових буряків від затрат праці на 1га посівної площі

Таблиця 3.5

Рік	Урожайність, ц/га	Затрати праці на 1га, люд.-год.	Розрахункові дані	Ух= 269,1-6,2х
	У	Х	ху	Х2	У2
2000	107	18.2	1947.4	331.24	11449	156,26
2001	85	24.2	2057	585.64	7225	119,06
2002	113	9.1	1028.3	82.81	12769	212,67
2003	114	19.5	2223	380.25	12996	148,2
2004	132	11	1452	121	17424	200,88
2005	164	23.5	3854	552.25	26896	123,4
2006	197	13.5	2659.5	182.25	38809	185,4
2007	232	12.7	2946.4	161.29	53824	190,35
2008	318	13.5	4293	182.25	101124	185,4
2009	263	10.6	2787.8	112.36	69169	203,38
Разом	1725	155.8	25248,4	2691.31	351685	1725
В середньому	172.5	15.6	2525,84	269.131	35168,5	1725

Підсумкові дані таблиці 3.2 перенесемо в систему рівнянь:

1725 =10ао+155.8а1 2525,84=155.8а0+2691.34а1

Перше рівняння помножимо на коєфіціэнт при а0 на 15,58.

1725 =10ао+155,8а1 2524,84=155,8а0+2691,31а1	*15,58

26875,5=155,8a0+2427,36a1

25248,4=155,8а0+2691,31а1

Від другого рівняння віднімаємо перше:

1627,1=-263,95а1

а1= -6.2

Значення а1=-6.2 підставимо в одне з попередніх рівнянь і обчислимо значення параметра а0:

1725=10a0+155,8*6.2

1725=10a0+965,96

10а0=1725+965,96

10a0=2690,96

a0=269,1

Отже, рівняння прямої лінії, яка характеризує динаміку урожайності зернових культур, матиме такий вигляд:

Ух= 269,1-6,2х

Це означає, що в 1999 році, тобто році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна урожайність зернових культур в залежності від затрат праці на 1га посівної площі становила 269,1ц/га, а середнє щорічне зниження урожайності - 6.2ц.

Підставляючи значення параметрів а0 і а1 в рівняння Yt=269,1-6.2х по черзі значення х, дістанемо вирівняний (теоретичний динамічний ряд) урожайності цукрових буряків.

Визначимо вирівняні рівні урожайності для кожного року:

yt2000=269,1+6.2 *18,2=24,62

yt2001=269,1+6.2 *24,2=22,99

yt2002=269,1+ 6.2 *9,1=23,5

yt2003=269,1+ 6.2 *19,5=25,0

yt2004=269,1+6.2 *11= 23,98

yt2005=269,1+6.2 *23,5=24,09

yt2006=269,1+ 6.2 *13,5=24,77

yt2007=269,1+ 6.2*12,7=24,37

yt2008=269,1+ 6.2 *13,5=24,75

yt2009=269,1+ 6.2 *10,6=23,98

Економічний зміст такий: коефіцієнт регресії показує, що в досліджуваній сукупності років із збільшенням затрат праці на 1га посівів, урожайність цукрових буряків зростає на 6,2ц/га.

Важливим завданням кореляційного аналізу є визначення тісноти зв'язку між корелювальними величинами. Кількісним показником тісноти прямолінійного зв'язку результату з одним фактором є коефіцієнт парної кореляції. При парній залежності коефіцієнт кореляції коливається від 0 до +1 за прямого зв'язку і від 0 до -1 - при зворотному зв'язку. Чим ближче коефіцієнт кореляції до ± 1, тим тісніший зв'язок між і і, навпаки, чим ближче коефіцієнт кореляції до 0, тим слабший зв'язок між результативною і факторною ознаками. Якщо , зв'язку немає, якщо - зв'язок слабкий, якщо - зв'язок середній і якщо - зв'язок тісний. Коефіцієнт кореляції має такий самий знак, як і коефіцієнт регресії у рівнянні зв'язку.

Обчислимо лінійний коефіцієнт парної кореляції за формулою:

Коефіцієнт кореляції показує, що між урожайністю цукрового буряка і витратами праці на 1 га посівної площі існує слабкий обернений зв'язок.

Вибірковий коефіцієнт кореляції підлягає статистичній оцінці істотності лише тоді, коли вибіркова сукупність формується у випадковому порядку. Якщо ж принцип випадковості відбору одиниць у сукупність з будь-яких причин (наприклад, при типовому відборі) був порушений, то вибірковий коефіцієнт кореляції не можна використати для характеристики цієї ж величини в генеральній сукупності.

Середню помилку вибіркового коефіцієнта парної кореляції обчислюють за такою формулою

,

де - середня помилка коефіцієнта кореляції; - коефіцієнт кореляції; - вибіркова сукупність.

Вірогідність коефіцієнта кореляції визначають за -критерієм, який обчислюють як відношення коефіцієнта кореляції до його середньої помилки:

.

Якщо перевищує табличне значення при встановленому рівні значущості, то роблять висновок, що в генеральній сукупності зв'язок між досліджуваними ознаками вірогідний. Коли ж , то коефіцієнт кореляції не вірогідний. В нашому випадку табличне значення - критерію Стьюдента при рівні значущості 0,05 і 8 ступенях свободи варіації () дорівнює 2,3646. Тобто . Це значить, що лінійний коефіцієнт парної кореляції на є вірогідним, зв'язок не можна вважати доведеним.

Коефіцієнт детермінації показує, що варіація урожайності цукрових буряків на 19,4% зумовлена дією витрат праці на 1 га посівної площі. На долю не врахованих факторів приходиться 80,6%.

Враховуючи, що на урожайність цукрових буряків впливає не один фактор, а багато, потрібно провести множинну кореляцію, за допомогою якої вивчається вплив двох і більше ознак взаємопов'язаних факторних ознак.

3.6 Вихідні дані для кореляційного аналізу залежності урожайності

цукрових буряків від затрат праці на 1 га і навантаження ріллі на 1-го

робітника

Таблиця 3.6

Роки	Урожайність цукрових буряків, ц/га	Затрати праці на 1га, люд.-год.	Навантаження ріллі на 1 робітника, га
	у	х1	Х2
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009	107 85 113 114 132 164 197 232 318 263	18,2 24,2 9,1 19,5 11 23,5 13,5 12,7 13,5 10,6	19 20 12 11 14 14 15 16 18 14

Визначаючи залежність урожайності цукрових буряків від затрат праці на 1 га і навантаження ріллі на одного робітника, рівняння множинної регресії має такий вигляд:

ух=а0+а1х1+а2х2, де

ух - теоретична урожайність (відтворена за рівнянням регресії)

а0 - початок відліку;

а1, а2 - коефіцієнти регресії, які показують зміну урожайності під впливом конкретної факторної ознаки;

х1 - затрати праці на 1, га люд.-год;

х2 - навантаження ріллі на 1-го робітника, га;[11]

В результаті вивчення множинної кореляції отримали рівняння множинної регресії, яке характеризує залежність урожайності цукрових буряків від затрат праці на 1 га та навантаження ріллі на 1 робітника. Воно має такий вигляд:

Yx=183.102-7.47x1-6.913x2

Після проведення кореляційного аналізу можна зробити наступні висновки, що при нульових затратах праці і нульовому внесенні добрив середня урожайність цукрових буряків у Краснокутському районі становитиме 183,102 ц/га. При зменшенні затрат праці на 1 урожайність зменшиться на 7,47 ц/га, а при зменшенні внесення добрив на 1 урожайність зменшиться на 6,9 ц/га.

Стосовно множинного коефіцієнта кореляції, який показує зв'язок між факторними і результативними ознаками , можна сказати ,що зв'язок між затратами праці, внесенням мінеральних добрив і урожайністю є слабким , бо він складає 0,496 і лежить в межах між 0,3 і 0,5.

Стосовно коефіцієнта R- квадрат він показує на скільки зміна урожайності зумовлена дією факторних ознак врахованих в моделі. Наприклад: зміна урожайності зумовлена на 24,6 % зміною затрат праці і зміною внесення добрив враховано в моделі . А на 75,4% під впливом не врахованих в модель факторів.

Стосовно парних коефіцієнтів кореляції X1 пересікається з Y показує тісноту зв'язку між затратами праці і урожайністю, він складає - 0,43 , це означає , що зв'язок слабкий і обернений.

При перетині X2 та Y коефіцієнт 0,081 вказує на те , що зв'язок між внесенням дорив і урожайністю відсутній.

Коефіцієнт на перетині X1 і X2 вказує на зв'язок між факторними ознаками, він складає 0,347, а це значить ,що зв'язок слабкий .

4. Аналіз валових зборів цукрових буряків та факторів, що зумовлюють

їх зміну

Валовий збір - це загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посівів окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний і природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують систему показників: видовий урожай, біологічний і фактичний урожай.

Видовий урожай - це очікувані розміри валового збору на певний момент до збирання якої-небудь культури. Визначають його на око залежно від стану посівів.

Біологічний врожай - це весь вирощений врожай перед своєчасним збиранням. Визначається на око, оглядаючи посіви перед збиранням або вибірковим методом шляхом накладання петрівок перед початком збирання врожаю.

Фактичний урожай - це кількість фактично зібраної і оприбуткованої продукції окремих сільськогосподарських культур. Від біологічного врожаю він різниться на величину втрат під час збирання і транспортування продукції.

У вивченні валового збору і врожайності сільськогосподарських культур важливе місце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цих закономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованих вирішень різноманітних проблем, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарських культур. Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайності формується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різних напрямах.

За характером безпосереднього їх впливу на валовий збір усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв'язку. До першої групи належать виробничо-економічні фактори, пов'язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарського виробництва і т. д. Усі вони цілком залежать від діяльності людини і діють у напрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. До другої групи належать метеорологічні фактори: опади, температура повітря, вологість ґрунту і т. д. Ці фактори не залежать від людини і діють на валовий збір окремих років хаотично, то підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно. Як свідчить практика, в тому числі й розвинутих країн, зменшення врожайності сільгоспкультур від несприятливих погодних умов може сягати 40%. Тому зіставлення валового збору і врожайності за окремі роки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак із цього не випливає, що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності за два окремі роки.

У зв'язку з цим у статистиці валового збору сільськогосподарських культур вивчаються як щорічні його рівні, так і середні за ряд років. Такий аналіз здійснюється на основі побудови й оцінки рядів динаміки валового збору сільськогосподарських культур як по щорічних, так і усереднених даних за визначеними інтервалами часу. При побудові рядів динаміки валового збору необхідно суворо дотримуватися умов порівнянності їх рівнів. Насамперед необхідно, щоб вони характеризували територію в однакових межах, мали однакове охоплення і склад об'єктів спостереження, являли собою одні й ті самі показники валового збору, що були визначені за однаковою методологією і одиницею вимірювання, ступенем точності.

Щоб мати відомості про ресурси продукції рослинництва, органи державної статистики визначають очікувані, попередні і фактичні розміри валового збору сільськогосподарських культур.

Очікувані розміри урожаю визначають по зернових культурах, соняшнику, цукрових буряках і картоплі на початку збирання урожаю. Для їх розрахунку використовують фактичні дані про розмір посівних площ, які беруть із заключного звіту про підсумки сівби під урожай поточного року, і дані очікуваної урожайності окремих культур, які визначають на підставі оперативного звіту про хід збирання урожаю (ф.№7-сг). Множачи очікувану урожайність на посівну площу, дістають очікуваний валовий збір продукції основних сільськогосподарських культур.[14]

Попередні розміри валового збору продукції обчислюють за даними звіту про збирання урожаю сільськогосподарських культур (ф.№29-сг), який складають державні і колективні господарства станом на 1 листопада і надсилають в органи державної статистики. Валовий збір для кожної культури визначають як суму фактичного урожаю з незібраних, на звітну дату, площ. Остаточні розміри валового збору сільськогосподарських культур встановлюють статистичні органи за даними форми № 9-АПК “Виробництво і собівартість продукції рослинництва” річних звітів державних і колективних господарств.

Розміри валових зборів продукції у фермерських і особистих господарствах населення обчислюють за посівними площами сільськогосподарських культур. Їх визначають щорічними вибірковими та періодичними (один раз у 5 років) і суспільними спостереженнями за урожайністю, рівень якої встановлюють на підставі даних бюджетних обстежень цих господарств.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції. Основною причиною втрат цукрових буряків є неповне викопування коренів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2 м на 2 м (або 3 м на 3 м).

Під час аналізу даних про урожай оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також вивчають вплив природно - кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індексний метод - при аналізі виконання плану по групі зернових культур.

Аналіз валового збору цукрових буряків по Харківській області представлено у наступній таблиці:

4.1 Вплив факторів на валовий збір цукрових буряків

Таблиця 4.1

2008 р.	2009 р.	Відхилення валового збору 2009р. від 2008р., ц	В т. ч. за рахунок
посівна площа, тис. га	Уро-жай-ність, ц/га	валовий збір, тис. ц	посівна площа, тис. га	Уро-жай-ність, ц/га	валовий збір, тис. ц		посівної площі	Урожай-ності
П0	У0	У0 П0	П1	У1	У1 П1	У1 П1 - У0 П0	(П1-П0)· У0	(У1-У0)· П1
2,17	318,0	690,06	2,51	263	660,13	-29,93	108,12	-138,05

Визначимо індивідуальні індекси урожайності та посівних площ цукрових буряків:

Отже, можна сказати, що урожайність цукрових буряків у 2009р. порівняно з 2008р. зменшилась на 17,3%, а площа відповідно збільшилась на 15,7%.

Визначимо загальний індекс валового збору цукрових буряків:

Валовий збір цукрових буряків у 2009р. зменшився на 4,3% порівняно із 2008р.

На валовий збір окремої культури впливають два фактори: посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на валовий збір, різницю між посівними площами у поточному і базовому роках множать на урожайність у базовому році: (П1-П0)·У0 .

Для визначення впливу урожайності на валовий збір різницю між урожайністю у поточному та базовому роках множать на посівну площу у поточному році: (У1- У0)·П1.

З табл.8 видно, що валовий збір цукрових буряків зменшився на 29,93 тис. ц. Проаналізувавши таблицю можна стверджувати, що валовий збір цукрових буряків у Харківській області за період з 2008 року по 2009 рік знизився за рахунок зниження урожайності на 138,05 тис. ц або на -17,3%, а за рахунок розширення посівних площ на 108,12 тис. ц або на 15,5%.

5. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів

цукрових буряків

Харківська область є одним із важливих регіонів по виробництву цукросировини та цукру в Україні. Питома вага цукру в загальному обсязі виробництва в Україні складає 10-11%.

З метою надійного забезпечення зростаючих потреб в цукрі для харчування і переробної промисловості передбачається істотне збільшення обсягів виробництва цукросировини не тільки за рахунок збільшення площ посіву, а насамперед на основі впровадження високоефективних енергоощадних технологій. [5]

Провідне місце в технології вирощування цукрових буряків посідають добрива та засоби захисту рослин.

За рахунок природної родючості ґрунтів в умовах області можливо одержувати урожай цукрових буряків на рівні 120-130 ц/га. Проте необхідно обов'язково вносити добрива. Кількість внесених добрив у 2007р. становила 92 кг/га д.р.. Але цього явно недостатньо, тому в 2008р. виробники цукросировини повинні збільшити внесення мінеральних добрив до 150 кг/га д.р. [13]

Обов'язковою частиною технології вирощування цукрових буряків є застосування засобів захисту рослин. Загроза пошкодження цукрових буряків шкідниками і хворобами, засмічення посівів бур'янами можуть істотно знизити потенційний врожай. Для захисту культури від шкодо чинних об'єктів при вирощуванні за інтенсивними технологіями застосування пестицидів є обов'язковим заходом. Для досягнення високої ефективності їх використання слід володіти не тільки знаннями з технології вирощування культур і правильного застосування препаратів, а також інформацією щодо особливостей розвитку найпоширеніших шкідників, хвороб та бур'янів. Це дасть можливість підходити до визначення виду пестициду та строків його застосування на буряках більш диференційовано залежно від фази або стадії розвитку, виду та чисельності шкодо чинних об'єктів.[12]

В 2005р. засобами захисту рослин було оброблено 96% до площі посіву. Проте для надійного захисту посівів від бур'янів необхідно перевищення площі обробки над площею посіву не менше, ніж у 2-2,5 рази.

Краще всього розміщувати посіви цукрових буряків після озимої пшениці по парових попередниках. Повернення на теж саме місце цієї культури повинно бути не раніше, ніж через 4-5 років.

Для подальшої стабілізації та нарощування виробництва цукросировини необхідно значно поширити вирощування буряків за технологією без витрат ручної праці, яка має певні переваги перед безгербіцидною технологією. Насамперед це можливість вирощування цукрових буряків за умов дефіциту людських ресурсів, зменшення витрат через економію насіннєвого матеріалу та палива, забезпечення необхідної густоти та підвищення урожайності.

Важливим резервом збільшення урожайності цукрових буряків є оптимізація сортової структури. В 2008р. більше половини площ було засіяно сортом Веселоподолянський однонасінний 29 та гібридом Український ЧС 70, які введені до державного реєстру сортів рослин в 1979 та 1992 роках. Середня урожайність по цим гібридам відповідно склала 177 та 212 ц/га. В той час, як новими гібридами Іванівський ЧС 33 та Іванівський ЧС 84, які забезпечили урожайність 307 ц/га, було засіяно лише 10% площ.