Для встановлення рівня тісноти зв'язків між окремими елементами функціонально-компонентної та функціонально-територіальної структури внутрішньої торгівлі доцільно використовувати метод кореляційного аналізу. Найбільш ефективним методом є обчислення показника параметричної кореляції:

де r - коефіцієнт параметричної кореляції, x_i - значення першого явища при і-му (i=1,2,…,n) спостереженні, y_i - значення другого явища при і-му спостереженні, x,y - середні значення першого і другого явища, у_x, у_y - середнє квадратичне відхилення відповідно першого і другого показника ряду спостережень. При коефіцієнті кореляції r=0,8-0,9 між явищами існує тісний прямий взаємозв'язок, при r=0,3-0,8 - середній, при r=0-0,3 явища між собою не пов'язані. Якщо коефіцієнт кореляції від'ємний, між явищами існує обернений взаємозв'язок певної тісноти.

Для перевірки впливу раніше визначених факторів розвитку і розміщення торговельних закладів та їх роботи доцільно розрахувати коефіцієнти парної кореляції:

· між кількістю закладів торгівлі та чисельністю населення;

· між кількістю закладів торгівлі, що здійснюють торгівлю автотранспортними засобами та доходами населення;

· між кількістю торговельних закладів, що здійснюють торгівлю медикаментами та показниками смертності населення;

· між кількістю міського населення та чисельністю діючих ринків з продажу споживчих товарів.

Аналіз територіальної структури торговельного обслуговування або розміщення торговельних закладів, товарообороту та споживання продовольчих і непродовольчих товарів населенням проводиться шляхом математично-статистичної обробки відповідних територіальних рядів статистичних показників.

Для характеристики рівномірності розподілу аналізуємих величин по регіонам можна використати криву Лоренца і коефіцієнт Джині.

За величиною загального обсягу товарообороту на душу населення ( а також обсягів товарообороту продовольчих і непродовольчих товарів на одну особу) регіонів доцільно проаналізувати відхилення від загальнонаціонального показника за 2010 р. і побудувати або стовпчикові діаграми або „радарні" діаграми.

Для характеристики частки торгівлі регіону або області можна застосувати коефіцієнт локалізації, який визначається за формулою:

К = Тр../ ВРП р : Т кр.. / ВРП кр. ,

де К - коефіцієнт локалізації торгівлі в районі;

Т р. - обсяг товарообороту району;

Т кр. - обсяг товарообороту країни;

ВРП р. - валовий регіональний продукт району;

ВРП кр. - валовий регіональний продукт країни.

Чим вище концентрація або локалізація торгівлі в регіоні, тим більше буде значення коефіцієнту К. Якщо К більше 1, то локалізація галузі в регіоні перевищує середню частку цієї галузі в валовому продукті країни.

Система територіальних індексів відносних показників кількісних характеристик розвитку окремих територій, де за базу приймаються середні показники по країні (району), дозволяє робити широкі порівняння і узагальнення щодо функціональної структури території. Індекс рівня порайонної спеціалізації торгівлі -- це відношення питомої ваги торгівлі у певному районі до питомої ваги тієї ж галузі в країні.

, де

S_i^r -- індекс рівня районної спеціалізації і-ї торговельної галузі (і = 1, 2, 3, … m) в r-му районі;

P_i^r -- обсяг товарооброту і-ї галузі в r-му районі;

P^r -- загальний обсяг товарооброту в r-му районі (r = 1, 2, 3, … n);

P_i -- обсяги товарообороту в і-й галузі в цілому; Р -- обсяг товарообороту всієї продукції в цілому. За умови S_i^r 1, галузь господарства відноситься до спеціалізації певної території.

При аналізі сформованості територіальної структури внутрішньої торгівлі необхідно використовувати коефіцієнт територіальної концентрації, який розраховується за формулою:

,

де К_к - коефіцієнт територіальної концентрації господарства, Е_і - показник розвитку галузі господарства на і-й території, Е - сукупний показник розвитку галузі господарства на всій території, Т_і - площа і-ї території, Т - загальна площа. За цим показником встановлюється рівень концентрації господарської діяльності, що свідчить про інтенсивність, характер освоєності та можливості подальшого розвитку внутрішньої торгівлі окремих регіонів.

При оцінці рівня сформованості системи внутрішньої торгівлі певної території досить часто застосовують показники галузевої рівномірності та однорідності. Для обчислення рівня рівномірності галузевої структури товарообороту застосовують нормований коефіцієнт варіації U_r:

де U_r - коефіцієнт товарної різноманітності товарообороту, X_ir - питома вага і-ї товару в r-му регіоні, X_r - середня питома вага товару, n - кількість проданих товарів територій. Показник U_r визначається як частка стандартного відхилення (S_r) та середньої питомої ваги товарів і приймає значення від 0 до 1. Чим більше значення U_r, тим менш рівномірна товарна структура товарообороту регіону. Якщо розбити область значень U_{r ,} від 0 до 1 на декілька напівсегментів, то значення першого з них (0 - 0,2) можна вважати високим рівнем рівномірності, другого (0,2 - 0,4) - середнім рівнем. Якщо U_r лежить в межах напівсегменту [0,4 - 0,6), то має місце низький рівень рівномірності, в напівсегменті (0,6 - 0,8) склався середній, а від 0,8 до 1 - високий рівень нерівномірності. Інтерпретація даного показника полягає в тому, що високий рівень нерівномірності складається в регіонах надмірного, гіпертрофованого розвитку одного, або декількох видів діяльності.

Для визначення рівня галузевої різноманітності застосовується показник ентропійної міри (R):

, (1.14)

де R - коефіцієнт галузевої різноманітності, Р_і - питома вага і-ї галузі торгівлі в регіоні, n - кількість галузей. Показник R приймає значення від 0 до 1. Чим більше значення R, тим вище рівень різноманітності. Якщо розглядати значення коефіцієнта різноманітності , що були виділені для попередньої формули, то його значення R в першому з них свідчить про високий рівень однорідності, у другому - про середній, в третьому склався низький рівень однорідності і різноманітності, в четвертому - середній, а в п'ятому - високий рівень різноманітності. Інтерпретація цього показника полягає в тому, що території високої галузевої різноманітності товарооботу мають оптимальний набір закладів як продовольчого, так і непродовольчого торговельного обслуговування, є більш багатогранними щодо своєї діяльності, виконують функції торговельного обслуговування населення інших територій та регіонів. Навпаки, регіони з однорідною структурою потребують стимулювання нових видів діяльності та розширення чисельності спеціалізованих закладів торгівлі. На завершення, слід сказати декілька слів про коефіцієнт концентрації товарообігу. Він є основним інтегральним показником, що визначає особливості територіальної структури внутрішньої торгівлі. За його допомогою встановлюються внутрішньорегіональні відхилення в розвитку торгівлі та виявляються окремі регіональні диспропорції. По суті він являє собою частку питомої ваги показників роздрібного товарообороту і питомої ваги населення території.

Розділ 3. Сучасний стан і регіональні особливості розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі України

3.1 Стан торговельної мережі регіонів України

Розвиток внутрішньої торгівлі країни залежить від чисельності торговельних об'єктів роздрібної торгівлі, величини закладів, форм їх організації та спеціалізації, а також рівня забезпеченості ними населення.

Розглянемо динаміку та сучасний стан розвитку роздрібної торговельної мережі України за 2006 - 2010 рр. відповідно до статистичних даних Держкомітету статистики України.( табл..1)

Таблиця 1. Динаміка об'єктів роздрібної торгівлі України за 2006 - 2010 рр.

Показники	Роки	2010 р. до 2006 р., %
	2006	2007	2008	2009	2010
Всього об'єктів, тис. один.	145,7	133,7	103,2	75,2	73,6	50,5
У т. ч.: магазинів	120,6	109,6	77.8	55,8	54,6	45,3
кіосків та палаток	25,1	24,1	25,4	19,4	19,0	75,7
Торгова площа магазинів, тис. кв.м	11300	10950	7029	6359	6847	60,6
Торгова площа на 1 заклад, кв.м	93,7	99,9	90,3	113,9	125,4	133,8

Як свідчать дані таблиці, впродовж 2006 - 2010 рр. відбулося суттєве зниження як чисельності закладів роздрібної торгівлі, відповідно, з 145,7 тис. до 73,6 тис. об'єктів, при цьому скорочення становило 49,5%.

Цей процес відбувається, в першу чергу, за рахунок зменшення стаціонарних торгових підприємств (магазинів), що в деякій мірі знижує рівень та якість торговельного обслуговування населення.

Скорочення магазинів, як основного виду закладів роздрібної торгівлі, відбувається більш високими темпами (на 54,7%) ніж кіосків та палаток (24,3%). Внаслідок цього скоротилася питома вага магазинів у загальній чисельності об'єктів торгівлі з 82,8% у 2006 р. до 74,2 % у 2010 р., а кіосків та палаток - зросла з 17,3% до 25,5%. І на 1.01.2011 р. у складі підприємств, що займаються роздрібною торгівлею, налічується 54,6 тис. магазинів і 19 тис. кіосків, які й формують роздрібну торговельну мережу.

За період 2006-2010 років скорочення торговельної мережі відбулось майже у всіх регіонах (областях), а за останній рік - крім м. Києва, Київської, Харківської та Запорізької областей (збільшення відповідно на 6%, 1,2%, 1.2% та 0,2 %). Наглядно динаміка розвитку мережі роздрібної торгівлі України наведена на рис.1

РИС.1 Розвиток мережі роздрібної торгівлі України.

Мережа підприємств роздрібної торгівлі скорочується як у міських поселеннях, так і у сільській місцевості. Порівняно з 1990 р. у міських поселеннях торговельна мережа скоротилась на 6,1 тис. об'єктів торгівлі (або на 24,3%.), а у сільській місцевості - на 66,3 тис. об'єктів (або на 55%). Однією з основних причин закриття магазинів у сільській місцевості є низька купівельна спроможність селян ( рис.2).

торгівля господарський регіон товарооборот



РИС.2. Розвиток роздрібної торгівлі у міській та сільській місцевості

Альтернативою скорочення чисельності магазинів та кіосків в Україні в 1994-2010 рр. було значне збільшення кількості ринків з продажу споживчих товарів ( табл. 2). Якщо в 1994 р. їх кількість становила 1576 одиниць, то в 2010 р. вона досягла 2890 одиниць, збільшившись на 1326 одиниць або в 1,9 разів.

Таблиця 2. Динаміка кількості ринків з продажу споживчих товарів в Україні в 1994 - 2010 рр.

1994 р.	2000 р.	2005 р.	2009 р.	2010 р.
				всього	В тому числі
					Продовольчі	Непродовольчі	Змішані
1576	1282	2514	2886	2890	498	736	1656

Як свідчать дані табл..2, більше половини функціонуючих в країні ринків або 57,3% здійснюють продаж як продовольчих, так і непродовольчих товарів, тобто є змішаними, а частка речових ринків становить всього 17,2%.

Позитивною тенденцією останніх років можна вважати уповільнення темпів зростання кількості ринків, починаючи з 2000 р.. Так, якщо кількість ринків впродовж 1994 -2005 рр. зросла в 1,9 разів, то за 2005-2009 рр. - всього в 1,14 разів, а за останній рік - всього збільшилася на 4 заклади.

Регіональні відмінності у розміщенні торговельної мережі роздрібної торгівлі за регіонами ( областями) країни показані у таблицях 3,4.

Для аналізу регіональної концентрації закладів роздрібної торгівлі розрахуємо і порівняємо два наступних показника: щільність закладів торгівлі та індекс територіальної концентрації. Щільність закладів торговельної мережі представлена у таблиці і розраховується за формулою:

Щ тор. зал. р. = Е тор. зал. .р/ S р. х 100,

де: Щ тор. зал. р - щільність торговельної мережі регіонів (областей), одиниць на 100 кв. км;

Е тор. зал. .р - кількість торговельних підприємств в районі (області), тис. одиниць;

S р. - площа території району (області), тис. кв. км.

Індекс територіальної концентрації закладів торгівлі визначається за формулою:

Іk = Eі /E : Sі /S ,

де: Іk - індекс територіальної концентрації закладів торгівлі району

(області);

Eі - кількість закладів торгівлі в районі (області), тис. одиниць;

Е - кількість закладів торгівлі в країні, тис. одиниць;

Sі - площа території району (області), тис. кв. км.;

S - площа території країни, тис. кв. км.

Чим ближче значення Іk до 1, тим рівномірніший маємо розподіл закладів.

Таблиця Визначення щільності та індексу територіальної концентрації торговельних закладів регіонів України (2010 р.)

№	Назва регіону	Площа регіону	Кількість закладів	Щільність торговельн. закладів, один./100 кв. км	Індекс терит. концентр.
		тис. кв.км	%	тис. один.	%
1.	АР Крим	26,1	4,3	3,5	4,8	13,4	1,11
2.	Вінницька	26,5	4,4	3,2	4,3	12,1	0,98
3.	Волинська	20,1	3,3	1,9	2,6	9.4	0,79
4.	Дніпропетровська	31,9	5,2	5.0	6,8	15.7	1,31
5.	Донецька	26,5	4,4	5,9	8,0	22,3	1,81
6.	Житомирська	29,8	4,9	2,3	3,1	7.7	0,63
7.	Закарпатська	12,8	2,1	2,1	2.9	16,4	1,38
8.	Запорізька	28,2	4,7	2,8	3.8	9.9	0,81
9.	Івано-Франківська	13,9	2.3	1,9	2,6	13,7	1,13
10.	Київська	28,1	4,7	2,9	3,9	10,3	0,83
11.	Кіровоградська	24,6	4,1	2,1	2,9	8,5	0,71
12.	Луганська	26,7	4,4	2,9	3,9	10.9	0,89
13.	Львівська	21,8	3,6	5,0	6,7	22,9	1,86
14.	Миколаївська	24,6	4,1	1,9	2,6	7,7	0,63
15.	Одеська	33,3	5,5	3,8	5,2	11,4	0,95
16.	Полтавська	28,8	4,8	2,9	3,9	10,1	0,80
17.	Рівненська	20,1	3.3	1,7	2,3	8,2	0,70
18.	Сумська	23,8	3,9	1,8	2,4	7,6	0,51
19.	Тернопільська	13,8	2,3	1,4	1,9	10,1	0,83
20.	Харківська	31,4	5,2	4,0	5,4	12,7	1,04
21.	Херсонська	28,5	4,7	1,8	2,4	6,3	0,51
22.	Хмельницька	20,6	3,4	2,3	3,1	11,0	0.91
23.	Черкаська	20,9	3,5	2,0	2,7	9,6	0,77
24.	Чернівецька	8,1	1,3	1,1	1,4	13,6	1,08
25.	Чернігівська	31,9	5,3	2,5	3.4	7,8	0,64
26.	м. Київ	0,8	0,13	4,1	5,8	512,5	21.53
27.	м. Севастополь	0,9	0,14	0,8	1,1	88,9	7,86
	Всього по Україні	603,5	100,0	73,6	100	12,2

Але, як свідчать отримані показники, щільність закладів роздрібної торгівлі по регіонам країни має значні відхилення від загальнонаціонального показника, що дає змогу виділити чотири групи регіонів ( див. табл. 3. )

Таблиця 3 Групування регіонів України за показниками щільності закладів торгівлі

Регіони, що мають нижчі за середньо- національний показники щільності	Регіони, де показник щільності співпадає або близький до середньо - національного	Регіони, що мають вищий за середньо- національний показники щільності	Регіони зі значним перевищення щільності
Волинська Житомирська Запорізька Кіровоградська Миколаївська Рівненська Черкаська, Чернігівська Херсонська	Вінницька Харківська Хмельницька Тернопільська Полтавська Одеська Луганська Київська	АР Крим Дніпропетровська Закарпатська Івано - Фран- Київська Чернівецька	Донецька, Львівська м.м. Київ, Севастополь
33,3% від загальної кількості регіонів	29,6% від загальної кількості регіонів	22,2% загальної кількості регіонів	14,9% загальної кількості регіонів

Отже, в сучасних умовах в Україні спостерігається нерівномірне розміщення закладів торговельної мережі. При цьому третина всіх областей країни мають нижчу за середньонаціональний показник щільність торговельних закладів, а близько 37% - високу щільність закладів. Серед останніх виділяються Донецька і Львівська області та міста Київ і Севастополь.

Отримані показники індексу територіальної концентрації закладів торгівлі в цілому підтверджують тезу про нерівномірність розміщення торговельних закладів по регіонам України, а їх аналіз дозволяє уточнити групування областей щодо розміщення закладів торговельного обслуговування ( див. табл.4.)

Таблиця 4 Групування регіонів України за індексом концентрації закладів торгівлі

№	Величина Ік	Регіони	% від всієї кількості по Україні
1.	0,51 - 0,95	Волинська, Житомирська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська	55,6
2.	0,96 - 1,30	АР Крим, Вінницька, Івано-Франківська, Одеська, Чернівецька, Харківська,	22,2
3.	більше 1,31	Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Львівська, м.м. Київ, Севастополь	22,2

Таким чином, понад половини регіонів України (55,6% ) мають низькі показники індексу локалізації торговельних закладів, які коливаються в межах 0,5 - 0,95. Цю групу регіонів формують всі поліські області: Рівненська, Волинська, Житомирська, Чернігівська, Київська, Сумська, а також області центральної частини та Поділля України - Полтавська, Черкаська, Хмельницька, Тернопільська та області півдня і сходу: Херсонська, Миколаївська, Запорізька і Луганська. Можна стверджувати, що торговельні заклади Полісся та крайнього сходу України не відіграють значної ролі у формуванні територіальної структури торгівлі і не впливають на формування споживчого попиту населення держави.

Торгова площа магазинів на початок 2011 року становила 6,8 млн. кв. м., у тому числі у міських поселеннях - 5,7 млн. кв. м., у сільській місцевості - всього 1,1 млн. кв. м. і проти 2005 р. зменшилась, відповідно, на 37,5, 25,4, 66,1%%. Порівняно з попереднім роком площа торговельних підприємств збільшилася на 7,7 % або на 488 тис. кв. м., у тому числі у міських поселеннях - на 10,7 % або на 557 тис. кв. м., а у сільській місцевості зменшилась на 6 % або на 70 тис. кв. м .

Тенденція скорочення роздрібної торговельної мережі, яка склалася у сфері внутрішньої торгівлі протягом останнього десятиріччя, призвела до деякого погіршення забезпеченості населення країни торговими площами.

Забезпеченість населення мережею роздрібної торгівлі у розрахунку на 10 тис. жителів загалом по Україні в 2010 р. залишилась на рівні 2009 р. і складає 16 одиниць, у тому числі магазинів - залишилася на рівні 2008 р. (12 одиниць). Забезпеченість населення торговою площею у розрахунку на 10 тис. жителів збільшилась з 1355 до 1468 кв. м.. І якщо забезпеченість міського населення зросла з 1627до 1807, то сільського населення навпаки, знизилась з 779 до 742 кв. м. (див рис.3)

Перший та другий показники покращились майже у всіх реґіонах країни, крім Одеської, Сумської, Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької областей.

У деяких областях країни погіршилось забезпечення торговою площею міського населення - в Одеській (на 15,8 %), Чернівецькій (на 7,4 %), Сумській (на 4,1 %), Хмельницькій областях (на 2,9 %).

Зростання торгової площі відбулося за рахунок відкриття нових великих магазинів. Так, порівняно з 2009 р. кількість універсамів (супермаркетів) збільшилась на 9,1 %., а їх торгова площа на - на 8,7 %., відповідно гіпермаркетів - на 83,1% і 87,4 %, спеціалізованих непродовольчих магазинів з торговою площею від 2500 кв. м і більше - на 82,1 % і на 92,3 %.

РИС.3 Динаміка забезпеченості населення України торговою площею магазинів за 1994 - 201020 рр., один./10 тис. осіб

Більше половини підприємств роздрібної торгівлі (89,4 %) становили підприємства з торгівлі продовольчими товарами у неспеціалізованих магазинах, більше третини - з торгівлі непродовольчими товарами у спеціалізованих магазинах, з яких 2,7 тис. (55,9 %) займалися торгівлею фармацевтичними товарами. Серед спеціалізованих підприємств з торгівлі продовольчими товарами найбільшу питому вагу 61,4 % (530 підприємств) становили підприємства з торгівлі алкогольними та іншими напоями, 12,4 % (107 підприємств) - з торгівлі хлібом та хлібобулочними виробами.

З підприємств роздрібної торгівлі транспортними засобами 796 (61,3 %) займалися торгівлею пальним, 276 (21,3 %) - автотоварами, 225 (17,3 %.) - автомобілями.

З підприємств інших видів економічної діяльності, що займалися роздрібною торгівлею та ресторанним господарством, найбільшу частину складали підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства (30,5 %), оптової торгівлі та посередництва у торгівлі (24,4 %), промисловості (21,2 %).

На 1 січня 2011 р. в Україні діяло 29,6 тис. продовольчих магазинів, що у порівнянні з 1 січня 2010 р. менше на 7,3 %, і 25 тис. непродовольчих магазинів, кількість яких збільшилась на 4,6 % у порівнянні з відповідним періодом минулого року.

Із загальної кількості непродовольчих магазинів у 2010 р. 90,3 % або 22,6 тис. припадало на спеціалізовані магазини, кількість яких проти 2009 року зросла на 5,5 %., а торгова площа - на 21,4 %. Спеціалізованих непродовольчих магазинів з торговою площею 2500 кв. м. і більше налічувалось 51 проти 28 одиниць у 2009 р.

Серед продовольчих магазинів 88,6 % складали магазини з універсальним асортиментом товарів, яких на початок 2011 року налічувалось 26,2 тис., спеціалізованих продовольчих магазинів - 3,4 тис., універсамів та супермаркетів - 986 од., гіпермаркетів - 108 одиниць. Найбільше - 24 гіпермаркетів діяло у м. Києві, в Донецькій області - 10, у Харківській - 9, в Одеській - 8, у Дніпропетровській - 7, у Миколаївській та Львівській областях - по 6, Київській - 5, в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській областях та м. Севастополі - по 3, у Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Полтавській, Рівненській, Херсонській, Хмельницькій та Черкаській областях - по 2, Житомирській та Тернопільській областях - по 1 гіпермаркету. Торгівлю алкогольними напоями здійснювали 25,6 тис. магазинів, що становило майже половину загальної кількості магазинів (46,9 %.).

Порівняно з початком 2010 р. така прогресивна форма торгівлі як самообслуговування знову розвивається. На 1.07.2011 кількість магазинів самообслуговування зросла на 35,6 %, у тому числі продовольчих - майже на 31,7 %., а непродовольчих - на 46,6 %. Питома вага магазинів самообслуговування у загальній кількості магазинів зросла з 4,8 до 6,6 %, тоді як у 2005 р. частка магазинів самообслуговування становила 21,8 % від загальної їх кількості.

У 2010 р. порівняно з минулим роком мережа кіосків роздрібної торгівлі в цілому по Україні скоротилась на 2,2 % і становила на 1 січня 2011 року 19 тисяч. У містах та поселеннях міського типу їхня кількість зменшилась на 3,1 % і становила 16 тис., у сільській місцевості - зросла на 3,1 %. і налічувала 3 тисячі об'єктів.

Із загальної кількості кіосків майже чверть (4,5 тис.) складали аптечні кіоски, кількість яких у порівнянні з 2010 р. зменшилась на 9,2 %.

Кількість автозаправних станцій за рік збільшилось на 7,1 %. і становила 5,9 тисяч.

За останній рік структура підприємств роздрібної торгівлі за формами власності не зазнала суттєвих змін. Частка підприємств державної власності скоротилася на 0,1 %, комунальних підприємств - на 0,3 %, а приватних підприємств зросла - на 0,4 %.



Діаграма 1

Мережа об'єктів торгівлі державної форми власності за 2010 р. скоротилася на 8,2 %. або на 168 об'єктів торгівлі, у тому числі магазинів - на 9 % (на 87 одиниці), кіосків - на 7,4 % (на 81 одиницю).

У комунальній формі власності перебуває 5891 об'єктів торгівлі, з яких 4605 магазинів, 1286 кіосків. За останній рік їх кількість зменшилася відповідно на 5,2, 3,9 та 9,8 % (або на 326, 187 та 139 одиниць).

У приватній власності знаходиться переважна кількість об'єктів торгівлі - 65,8 тис. одиниць, з яких 49,1 тис. магазинів, 16,7 тис. кіосків. За 2010 рік кількість приватних магазинів та кіосків зменшилася на 1,2 тис. одиниць або на 1,7 %, у тому числі магазинів - на 949 підприємств (на 1,9 %), кількість кіосків - на 209 одиниці (на 1,2 %).

Порівняно з 2005 р. кількість торгових об'єктів приватної форми власності зросла в 6,2 рази або на 55,2 тис. підприємств (за рахунок віднесення об'єктів колективної форми власності та власності іноземних держав до приватної форми власності), у тому числі магазини збільшили свою чисельність на 44,4 тис. об'єктів торгівлі (в 10,4 рази), а кіоски - на 10,8 тис. одиниць (у 2,8 рази).

Для виправлення становища пріоритетним завданням на найближчу перспективу має стати створення на регіональних рівнях сприятливого інвестиційного клімату в сфері торгівлі з орієнтацією спрямування інвестицій в розвиток матеріально-технічної бази торгівлі та розбудову її інфраструктури.

У той же час, слід урахувати, що в сучасних умовах на споживчому ринку України поряд із скороченням мережі торгових підприємств (юридичних осіб) набуває розвитку мережа фізичних осіб-підприємців, що здійснюють свою діяльність у сфері роздрібної торгівлі та ресторанного господарства.

Так, за даними одноразового суцільного обстеження об'єктів торгівлі та ресторанного господарства, що належать суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, яке провадять органи Держкомстату раз на п'ять років, у 2009 р. кількість об'єктів роздрібної торгівлі фізичних осіб-підприємців у 5 разів перевищувала кількість об'єктів, що належали підприємствам-юридичним особам, і становила 381,4 тис., у тому числі магазинів - 131,2 тис. одиниць і кіосків - 250,2 тис. одиниць.

Таблиця 3.

Регіон	Тис. одиниць	Питома вага, %
	2006	2007	2008	2009	2010	2006	2007	2008	2009	2010
АР Крим	6,4	4,8	4,6	3,6	3,5	4,4	3,5	4,5	4,8	4,8
Вінницька	6,4	5,8	4,2	3,3	3,2	4,4	4,3	4,1	4,4	4,3
Волинська	3,1	3,4	2,4	1,9	1,9	2,1	2,5	2,3	2,5	2,6
Дніпропетровська	8,3	8,1	6,4	5,1	5.0	5,7	6,1	6,2	6,8	6,8
Донецька	11,7	10,6	8,9	5,9	5,9	8,0	7,9	8,6	7,8	8,0
Житомирська	5,0	4,6	3,4	2,4	2,3	3,4	3,4	3,3	3,2	3,1
Закарпатська	3,8	3,5	2,9	2,1	2,1	2,6	2,6	2,8	2,8	2.9
Запорізька	5,0	4,3	3,8	2,8	2,8	3,4	3,2	3,7	3,7	3.8
Івано-Франківська	4,4	4,4	3,0	1,9	1,9	3,0	3,3	2,9	2,5	2,6
Київська	5,4	4,6	3,9	2,9	2,9	3,7	3,4	3,8	3,9	3,9
Кіровоградська	4,2	3,7	2,8	2,1	2,1	2,9	2,8	2,7	2,8	2,9
Луганська	7,4	6,0	4,2	3,0	2,9	5,0	4,5	4,1	4,0	3,9
Львівська	7,5	8,1	7,3	5,2	5,0	5,1	6,1	7,1	6,9	6,7
Миколаївська	4,3	3,9	2,9	2,0	1,9	2,9	2,9	2,8	2,7	2,6
Одеська	7,7	6,5	5,4	4,0	3,8	5,3	4,7	5,2	5,3	5,2
Полтавська	6,3	5,8	4,2	3,0	2,9	4,3	4,3	4,1	4,0	3,9
Рівненська	3,6	3,4	2,2	1,7	1,7	2,5	2,5	2,1	2,3	2,3
Сумська	5,1	3,9	3,2	1,8	1,8	3,5	2,9	3,1	2,4	2,4
Тернопільська	3,9	4,3	2,3	1,5	1,4	2,7	3,2	2,2	1,9	1,9
Харківська	7,3	9,0	5,9	4,0	4,0	5,0	6,7	5,7	5,3	5,4
Херсонська	4,0	3,6	2,6	1,9	1,8	2,7	2,7	2,5	2,5	2,4
Хмельницька	5,4	5,1	3,7	2,5	2,3	3,7	3,8	3,6	3,3	3,1
Черкаська	4,6	3,6	3,1	2,1	2,0	3,2	2,7	3,0	2,8	2,7
Чернівецька	2,7	2,5	1,7	1,2	1,1	1,8	1,9	1,6	1,6	1,4
Чернігівська	5,1	4,7	3,8	2,5	2,5	3,5	3,5	3,7	3,3	3.4
м.Київ	3,6	3,0	3,6	3.9	4,1	2,5	2,2	3,5	5,2	5,8
м.Севастополь	0,7	0,6	0,8	0.9	0,8	0,5	0,4	0,8	1,2	1,1
Всього по Україні	145,7	133,7	103,2	75,2	73,6	100	100	100	100	100

Таблиця 4 Підприємства роздрібної торгівлі по Україні

Роки	Кількість магазинів	Їх торгова площа - тис.кв.м	Кількість кіосків і палаток	Всього підприємств
Всього
1994	120599	11300	25107	145706
1995	119458	11339	23688	143146
1996	116650	11525	21368	138018
1997	116547	11809	24676	141223
1998	114080	11493	24201	138281
1999	109527	10950	24134	133661
2000	105355	10393	26618	131973
2001	99744	9685	27755	127499
2002	94315	8767	26717	121032
2003	85394	7755	26168	111562
2004	77885	7029	25361	103246
2005	72277	6515	24116	96393
2006	66848	6054	22469	89317
2007	62350	5896	21499	83849
2008	58328	5976	20235	78563
2009	55804	6359	19399	75203
2010	54581	6847	18970	73551
У міських поселеннях
1994	60067	7425	17387	77454
1995	59603	7440	16595	76198
1996	58089	7656	15720	73809
1997	60144	8058	19008	79152
1998	61924	7920	20181	82105
1999	61312	7699	20679	81991
2000	61804	7548	22087	83891
2001	60627	7172	23545	84172
2002	58933	6557	22819	81752
2003	53826	5824	22316	76142
2004	48072	5213	21693	69765
2005	44888	4839	20535	65423
2006	42161	4549	19261	61422
2007	39500	4499	18414	57914
2008	37631	4697	17397	55028
2009	36838	5187	16549	53387
2010	36882	5744	16032	52914
У сільській місцевості
1994	60532	3875	7720	68252
1995	59855	3899	7093	66948
1996	58561	3869	5648	64209
1997	56403	3751	5668	62071
1998	52156	3573	4020	56176
1999	48215	3251	3455	51670
2000	43551	2845	4531	48082
2001	39117	2513	4210	43327
2002	35382	2210	3898	39280
2003	31568	1931	3852	35420
2004	29813	1816	3668	33481
2005	27389	1676	3581	30970
2006	24687	1506	3208	27895
2007	22850	1399	3085	25935
2008	20697	1279	2838	23535
2009	18966	1173	2850	21816
2010	17699	1103	2938	20637

Таблиця 5 Підприємства роздрібної торгівлі по регіонах України

	Всього підприємств	2010 рік у % до:
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2008 р.	2009 р.
Україна	133661	75203	73551	55,0	97,8
Авт. Республіка Крим	4800	3642	3515	73,2	96,5
Вінницька	5844	3283	3202	54,8	97,5
Волинська	3371	1930	1852	54,9	96,0
Дніпропетровська	8070	5135	4996	61,9	97,3
Донецька	10555	5917	5875	55,7	99,3
Житомирська	4572	2402	2314	50,6	96,3
Закарпатська	3546	2130	2115	59,6	99,3
Запорізька	4273	2813	2819	66,0	100,2
Івано-Франківська	4461	1879	1852	41,5	98,6
Київська (без м. Києва)	4638	2869	2903	62,6	101,2
Кіровоградська	3738	2127	2080	55,6	97,8
Луганська	6042	3042	2948	48,8	96,9
Львівська	8085	5180	4958	61,3	95,7
Миколаївська	3899	2037	1905	48,9	93,5
Одеська	6478	3965	3835	59,2	96,7
Полтавська	5776	2950	2900	50,2	98,3
Рівненська	3375	1737	1726	51,1	99,4
Сумська	3870	1831	1805	46,6	98,6
Тернопільська	4349	1495	1393	32,0	93,2
Харківська.	9022	3964	4010	44,4	101,2
Херсонська	3598	1843	1807	50,2	98,0
Хмельницька	5091	2517	2271	44,6	90,2
Черкаська	3607	2102	2018	55,9	96,0
Чернівецька	2465	1152	1085	44,0	94,2
Чернігівська	4712	2538	2485	52,7	97,9
м. Київ	3011	3851	4082	135,6	106,0
м. Севастополь	596	872	800	134,2	91,7

Таблиця 6 Забезпеченість населення об'єктами роздрібної торгівлі (на 10000 осіб; на кінець року; одиниць)

	Кількість об'єктів (магазинів і кіосків)	у тому числі магазинів	Торгова площа магазинів - кв. м.
	2009	2010	2009	2010	2009	2010	Посідаєме місце
Автономна республіка Крим	18	18	12	12	1158	1182	20
Вінницька	19	19	15	15	1275	1334	15
Волинська	19	18	14	13	1312	1331	16
Дніпропетровська	15	15	11	11	1574	1790	3
Донецька	13	13	9	9	1202	1459	9
Житомирська	18	18	15	15	1391	1412	11
Закарпатська	17	17	13	13	1052	1174	21
Запорізька	15	15	11	11	1280	1501	7
Івано-Франківська	14	13	11	10	890	1027	25
Київська	16	17	12	12	1172	1352	14
Кіровоградська	20	20	14	14	1228	1273	18
Луганська	13	12	9	9	987	1038	24
Львівська	20	19	15	15	1381	1614	5
Миколаївська	17	16	12	11	1235	1404	12
Одеська	17	16	11	11	1974	1669	4
Полтавська	19	19	14	14	1140	1365	13
Рівненська	15	15	12	12	1056	1215	19
Сумська	15	15	12	12	1138	1103	23
Тернопільська	13	13	10	9	820	816	26
Харківська	14	14	9	9	1353	1563	6
Херсонська	16	16	12	11	1318	1421	10
Хмельницька	18	17	15	13	1361	1294	17
Черкаська	16	15	11	11	1123	1137	22
Чернівецька	13	12	11	10	856	797	27
Чернігівська	22	22	18	17	1443	1482	8
м. Київ	14	15	10	11	2650	2850	1
м. Севастополь	23	21	15	14	2213	2582	2
Разом по Україні	16	16	12	12	1355	1468	Х

Таблиця 7 Роздрібна торгова мережа України за 2010 рік

	Всього - число діючих підприємств	У тому числі:
		державна власність	комунальна власність	приватна власність
Всього магазинів, палаток та кіосків	73551	1891	5891	65769
Магазини - всього	54581	876	4605	49100
у тому числі: продовольчі	29577	584	73	28920
з них: універсами, супермаркети	986	1	2	983
гіпермаркети	108	-	-	108
спеціалізовані продовольчі магазини	3363	76	1	3286
непродовольчі	25004	292	4532	20180
з них: універмаги	14	-	-	14
будинки торгівлі	71	1	1	69
спеціалізовані непродовольчі магазини з торговою площею від 2500 кв. м і більше	51	-	-	51
Магазини самообслуго-вування - всього	3627	7	24	3596
у тому числі: продовольчі	2601	5	1	2595
непродовольчі	1026	2	23	1001
Магазини, що торгують алкогольними напоями	25604	330	61	25213
Кіоски - всього	18970	1015	1286	16669
з них: автозаправні станції	5913	46	4	5863

Таблиця 8 Мережа роздрібної торгівлі за формами власності по регіонах України у 2010 році

	Всього одиниць	Державна власність	Комунальна власність	Приватна власність
		одиниць	питома вага	одиниць	питома вага	одиниць	питома вага
Україна	73551	1891	2,6	5891	8,0	65769	89,4
Авт. Республіка Крим	3515	88	2,5	35	1,0	3392	96,5
Вінницька	3202	104	3,2	201	6,3	2932	90,5
Волинська	1852	69	3,7	161	8,7	1622	87,6
Дніпропетровська	4996	117	2,3	378	7,6	4501	90,1
Донецька	5875	14	0,2	41	0,7	5820	99,1
Житомирська	2314	97	4,2	327	14,1	1890	81,7
Закарпатська	2115	99	4,7	262	12,4	1754	82,9
Запорізька	2819	92	3,3	372	13,2	2355	83,5
Івано-Франківська	1852	71	3,8	141	7,6	1640	88,6
Київська	2903	56	1,9	224	7,7	2623	90,4
Кіровоградська	2080	75	3,6	57	2,7	1948	93,7
Луганська	2948	42	1,4	615	20,9	2291	77,7
Львівська	4958	103	2,1	300	6,1	4555	91,8
Миколаївська	1905	33	1,7	248	13,0	1624	85,3
Одеська	3835	56	1,5	198	5,2	3581	93,3
Полтавська	2900	76	2,6	372	12,8	2452	84,6
Рівненська	1726	80	4,6	57	3,3	1589	92,1
Сумська	1805	93	5,2	168	9,3	1544	85,5
Тернопільська	1393	25	1,8	190	13,6	1178	84,6
Харківська.	4010	69	1,7	300	7,5	3641	90,8
Херсонська	1807	13	0,7	215	11,9	1579	87,4
Хмельницька	2271	57	2,5	213	9,4	2001	88,1
Черкаська	2018	95	4,7	272	13,5	1651	81,8
Чернівецька	1085	52	4,8	123	11,3	910	83,9
Чернігівська	2485	81	3,3	175	7,0	2229	89,7
м. Київ	4082	60	1,5	227	5,6	3795	92,9
м. Севастополь	800	74	9,3	54	6,8	672	83,9

Для характеристики частки торгівлі регіону або області можна застосувати коефіцієнт локалізації, який визначається за формулою:

К = Тр../ ВРП р : Т кр.. / ВРП кр. ,

де К - коефіцієнт локалізації торгівлі в районі;

Т р. - обсяг товарообороту району;

Т кр. - обсяг товарообороту країни;

ВРП р. - валовий регіональний продукт району;

ВРП кр. - валовий регіональний продукт країни.

Чим вище концентрація або локалізація торгівлі в регіоні, тим більше буде значення коефіцієнту К. Якщо К більше 1, то локалізація галузі в регіоні перевищує середню частку цієї галузі в валовому продукті країни.

Аналіз територіальної структури торговельного обслуговування або розміщення торговельних закладів, товарообороту та споживання продовольчих і непродовольчих товарів населенням проводиться шляхом математично-статистичної обробки відповідних територіальних рядів статистичних показників.

Для характеристики рівномірності розподілу аналізуємих величин по регіонам можна використати криву Лоренца и коефіцієнт Джині.

За величиною загального обсягу товарообороту на душу населення ( а також обсягів товарообороту продовольчих і непродовольчих товарів на одну особу) регіонів доцільно проаналізувати відхилення від загальнонаціонального показника за 2010 р. і побудувати або стовпчикові діаграми або „радарні" діаграми.

Для перевірки впливу раніше визначених факторів розвитку і розміщення торговельних закладів та їх роботи доцільно розрахувати коефіцієнти парної кореляції:

· між кількістю закладів торгівлі та чисельністю населення;

· між кількістю закладів торгівлі, що здійснюють торгівлю автотранспортними засобами та доходами населення;

· між кількістю торговельних закладів, що здійснюють торгівлю медикаментами та показниками смертності населення;

· між кількістю міського населення та чисельністю діючих ринків з продажу споживчих товарів.

3.2 Регіональна структура товарообороту закладів внутрішньої торгівлі

Починаючи з 2007 року, темпи росту роздрібного товарообороту перевищують темпи росту реального валового внутрішнього продукту країни, в результаті чого роздрібна торгівля є одним з секторів української економіки, що найшвидше розвивається та є одним з найпривабливіших для інвестицій (рис.3.2.1).

Слід звернути увагу на те, що у 2008 році зв'язок темпів росту роздрібної торгівлі та валового внутрішнього продукту в Україні перестав бути істотним. Це пов'язано зі зміною системи перерозподілу доходів, яка проявляє себе у підвищенні заробітної плати під час падіння темпів росту економіки в цілому. При цьому, заощадження домогосподарств у такій ситуації зростають повільнішими темпами, ніж їхні поточні видатки. Це свідчить про те, що наявний рівень доходів ще не є достатнім для забезпечення всіх першочергових потреб, а роздрібний ринок є недосить насиченим. Тому, незалежно від тенденцій розвитку економіки загалом, попит на продовольчі та побутові товари зростає випереджаючими темпами. При цьому, зростання доходів населення стимулює покращення культури споживання.

Протягом останніх років в Україні спостерігається систематичне зростання обсягів роздрібного товарообороту, причому, що є позитивною тенденцією, - у всіх регіонах країни.

Продовольча частка роздрібної торгівлі поступово зменшується та складає у 2010 році приблизно 42% роздрібного ринку . За оцінками експертів, ця частка і далі буде зменшуватися на користь товарів непродовольчої групи.

Структура сукупних витрат домогосподарств України у 2010 році показує, що 61% загальних витрат домогосподарства здійснили на придбання продовольчих товарів (рис.3.2.3), а це означає, що в Україні і зараз зберігається значне розшарування населення за рівнем доходів, не сформований потужний середній клас.

Рис. 3.2.3. Структура сукупних витрат домогосподарств України у 2010 році

Як наслідок, купівельна спроможність населення не є достатньою для придбання потрібної кількості непродовольчих товарів, а спрямована переважно на задоволення потреби в товарах першої необхідності, які здебільшого представлені групами продовольчих товарів. По мірі того, як українці будуть ставати заможнішими, частка витрат на продукти харчування буде скорочуватися.

Найбільший товарооборот м'яса та птиці свіжої та замороженої у Київській області. Частка Київської області складає 4,7%. Це зумовлено тим, що в Київській області розміщена більша кількість птахоферм ніж в інших областях. У зв'язку з столичним положенням області і високим рівнем урбанізації, зайнятістю населення в сфері послуг і промисловості, населення області споживає більше готової продукції. Так як виробництво (птахоферми) зосереджено на місці (в Київській області), то і ціна на продукцію нижча (через низькі витрати на транспортування). Також значна частка в споживанні м'яса та птиці свіжої та замороженої належить Луганській області (3,0%), АР Крим (2,9%), м. Севастополі (2,9%). Найменший товарооборот м'яса та птиці свіжої та мороженої в Закарпатській (0,9%) та Запорізькій (0,2%) областях. Це пов'язано з тим, що тут розвинені домашні господарства. (рис.3.2.4)

Рис. 3.2.4. Регіональний товарооборот м'яса, 2010 р.

М'ясо копчене, солоне, ковбасні вироби, консерви м'ясні найбільше споживається в Полтавській області (4,8%), в зв'язку з тим, що підприємства по виробництву цих продуктів концентруються в Східній частині України. Невисока частка Закарпатської (0,7%) та Львівської (1,1%) областей зумовлено високими цінами (через витрати на транспортування), та історичними традиціями (в Західній Україні ці продукти виробляються в домашніх господарствах). Загалом м'ясо копчене, ковбасні вироби, консерви м'ясні мають приблизно рівний товарооборот по всій території України, бо це товари загального вжитку і на них завжди високий попит. (рис.3.2.5)

Рис. 3.2.5. Регіональний товарооборот м'ясних виробів, 2010 р.

Жири тваринні харчові, масло тваринне має нижчий відсоток товарообороту ніж інші продукти, бо є додатковим, а не самостійним продуктом. Найбільший товарооборот у Дніпропетровській (0,7%), Луганській (0,6%), Чернігівській (0,6%) областях, а найменше у Закарпатській (0,1%), Вінницькій (0,2%) областях. Масло виробляється по всій території України, бо є продуктом загального вжитку. Невисокий відсоток товарообороту в Західній Україні зумовлений тим, що тут добре розвинені домашні господарства. (рис.3.2.6)

Рис.3.2.6 Регіональний товарооборот тваринних жирів та масла, 2010 р.

Риба і морепродукти харчові, консерви рибні має однаковий товарооборот по всій Україні. Найбільший товарооборот в Одеській області (2,1%), м. Севастополі (2,1%) тому, що це приморські райони тут безпосередньо відбувається вилов і виробництво риби. Високий відсоток товарообороту морепродуктів у Східних областях (Дніпропетровська (1,8%), Харківська (1,8%), Донецька (1,1%), межують з Росією) тому, що відбувається товарообіг з Росією. Найменше товарооборот морепродуктів в АР Крим (1,0%) - бо основне заняття тут - туризм, і рибні ресурси майже вичерпані; Івано-Франківській (1,2%), Кіровоградській (1,0%) областях. (рис.3.2.7)



Рис.3.2.7 Регіональний товарооборот рибних продуктів, 2010 р.

Молоко та молочна продукція, морозиво, сир і бринза займає ІІ місце у загальному товарообороті після алкогольних напоїв. Найбільший товарооборот у м. Севастополі (4,0%), Черкаській (3,9%), Одеській (3,8%), Харківській (3,4%), Тернопільській (3,0%) областях. Найменше у Закарпатті (1,5%), Чернівецькій області (1,8%), бо тут розвинені домашні господарства.

Рис. 3.2.8 Регіональний товарооборот молочних виробів, 2010.

Яйця і яйцепродукти найбільше споживаються в АР Крим (0,6%), Запорізькій (0,6%), Миколаївській (0,6%), Рівненській (0,6%) областях та м. Севастополі (0,8%). Найменше в Закарпатській (0,1%), Івано-Франківській (0,2%), Хмельницькій (0,2%), Чернівецькій (0,2%) областях. Різниця між найбільшим і найменшим товарооборотом незначна, бо яйця - продукти загального вжитку і на них завжди високий попит. (рис.3.2.9)

Рис.3.2.9 Регіональний товарооборот яйце продуктів, 2010р.

Олія і маргарин споживається рівномірно по всій Україні, але найбільше в районах де вирощують соняшники - Черкаській (0,9%), Одеській (0,9%), Львівській (0,8%), Тернопільській (1,0%), Харківській (1,3%), Вінницькій (0,8%) областях. Найменший товарообіг олії і маргарину в Донецькій (0,3%), Закарпатській (0,4%), Луганській (0,3%), Кіровоградській (0,4%), Херсонській (0,4%) областях. (рис.3.2.10)

Рис.3.2.10 Регіональний товарооборот олійножирових виробів, 2010р.

Найбільше цукру виробляється у Вінницькій області (1,1%), бо тут найбільше вирощується цукрових буряків. Найменший товарооборот цукру у Волинській (0,2%), Закарпатській (0,2%), Хмельницькій (0,2%) областях, в АР Крим (0,2%).(рис.3.2.11)

Рис. 3.2.11 Регіональний товарооборот цукру, 2010р.

Цукрові кондитерські вироби, борошняні кондитерські вироби виготовляються по всій Україні, це пов'язано з широким вжитком цих продуктів. Виробництво борошняних кондитерських виробів тяжіє до хлібозаводів, які рівномірно розташовані по всій Україні, з цим пов'язаний і приблизно однаковий товарооборот в усіх областях. Найбільший товарооборот Сумській (3,9%), Чернігівській (3,6%), Полтавській (3,6%), Вінницькій (5,7%) областях - тут розміщені найбільші в Україні кондитерські фабрики. Найменший товарооборот в АР Крим (2,0%), Закарпатській (2,0%), Миколаївській (2,1%), Херсонській (2,1%) областях. (рис.3.2.12)



Рис. 3.2.12 Регіональний товарооборот кондитерських виробів, 2010р.

Найбільший товарооборот борошна в м. Севастополь (0,5%). Найменший в АР Крим (0,1%), Вінницькій (0,1%), Донецькій (0,1%), Київській (0,1%) областях. (рис.3.2.13)

Рис. 3.2.13 Регіональний товарооборот борошна, 2010р.

Хлібобулочні вироби мають відносно однаковий відсоток в товарообороті по всіх областях. Найбільший в Житомирській (2,4%), Луганській (2,3%), Чернігівській (2,7%), Черкаській (2,2%) областях; найменший - м. Київ (1,0%), Чернівецька (1,1%), Харківська (1,1%), Одеська (1,0%), Івано-Франківська (1,1%), Запорізька (1,1%) області. (рис.3.2.14)



Рис. 3.2.14 Регіональний товарооборот хлібобулочних виробів, 2010р.

Найбільший товарооборот круп та бобових в м. Севастополі (0,6%), бо це портове місто й значна частина товару йде на експорт, в Рівненській області - вирощується багато культур: гречка, пшоно…, в Херсонській (0,6%), Дніпропетровській (0,6%) областях. Найменший товарооборот у Закарпатській області (0,2%).(рис.3.2.15)

Рис. 3.2.15 Регіональний товарооборот круп'яних виробів, 2010р.

Найбільший товарооборот макаронних виробів у м. Севастополі (0,8%), найменший - Волинській (0,2%), Донецькій (0,2%), Закарпатській (0,2%) областях, АР Крим (0,2%).(рис.3.2.16)

Рис. 3.2.16 Регіональний товарооборот макаронних виробів, 2010р.

Картоплю вирощують по всій Україні, але історично найбільше в Дніпропетровській (0,4%), Запорізькій (0,4%), Полтавській (0,4%) областях, так як тут найсприятливіші природні умови. Найменший товарооборот картоплі у Вінницькій (0,0%) області , тому що переважно картопля вирощується в домашніх господарствах для себе, а не для продажу.

Рис. 3.2.17 Регіональний товарооборот картоплі, 2010р.

Овочі, кавуни та дині, плоди, ягоди, виноград, горіхи мають високий товарооборот по всій Україні. Найбільший - в м. Севастополі (2,0%) та АР Крим (1,7%) через найсприятливіші природні умови, теплий клімат. Найменший товарооборот в Закарпатській (0,5%) (мала кількість баштанів), Сумській (0,6%), Кіровоградській (0,7%), Полтавській (0,7%) областях.

Рис. 3.2.18 Регіональний товарооборот овочів і фруктів, 2010р.

Консерви овочеві, фруктово-ягідні мають відповідний відсоток товарообороту до районів вирощування овочів, фруктів, ягід. Найбільший в м. Севастополі (1,6%), найменший в Закарпатській (0,3%), Кіровоградській (0,3%) областях. (рис.3.2.19)

Алкогольні напої займають перше місце по відсотку товарообороту в країні. Найбільший товарооборот алкогольних напоїв у м. Севастополі (14,3%) тому, що значна частка йде на експорт. Найменша частка товарообороту в Східній Україні - Миколаївській (5,5%), Донецькій (5,7%), Херсонській (4,7%), Луганській (5,9%).(рис.3.2.20)



Рис. 3.2.19 Регіональний товарооборот плодоовочевих консервів, 2010р.

Рис. 3.2.20 Регіональний товарооборот алкогольних напоїв, 2010р.

Високий відсоток товарообороту чаю і кави в м. Севастополі (1,0%), Дніпропетровській (1,2%), Волинській (1,0%), Миколаївській (1,0%) області тому, що вся ця продукція імпортується з інших країн. Найменший товарообіг в Закарпатській (0,3%), Сумській (0,5%), Хмельницькій (0,5%) областях, АР Крим (0,5%).(рис.3.2.21)



Рис. 3.2.21 Регіональний товарооборот тонізуючих напоїв, 2010р.

Високий відсоток товарообороту солі в районах видобутку солі і портах: Вінницькій (0,1%), Волинській (0,1%), Полтавській (0,1%) областях, м. Севастополі (0,1%).(рис.3.2.22)

Рис. 3.2.22 Регіональний товарооборот солі, 2010р.

Високий відсоток товарообороту безалкогольних напоїв, мінеральних вод в Одеській (2,8%), Івано-Франківській (2,3%), Сумській (2,2%), Чернівецькій (2,2%) областях (в цих районах знаходяться мінеральні джерела, зосереджена найбільша кількість підприємств по виробництву мінеральних вод). (рис.3.2.23)

Рис. 3.2.23 Регіональний товарооборот безалкогольних напоїв, 2010р.

Найбільший товарооборот тютюнових виробів у Закарпатській області (13,0%). Найменший в Дніпропетровській (1,4%), Черкаській (1,4%) областях. (рис.3.2.24)

Рис. 3.2.24 Регіональний товарооборот тютюнових виробів, 2010р.

Висока частка інших продовольчих товарів у Кіровоградській (3,7%), Львівській (3,6%) областях. (рис.3.2.25)

Рис. 3.2.25 Регіональний товарооборот інших продтоварів, 2010р.

Таким чином найбільша частка товарообороту в м. Севастополь (44,1), тому що це портове місто і тут відбувається товарообмін - експорт та імпорт. Найменша частка товарообороту в Херсонській області тому, що Херсонська область спеціалізується на вирощуванні фруктів, овочів, а в решті відстає.

Рис. 3.2.26 Регіональний товарооборот разових продовольчих товарів, 2010р.



Рис. 3.2.27 Товарна структура роздрібного товарообороту продовольчих товарів підприємств торгівлі України в 2010р.

В роздрібному товарообороті по продовольчим товарам (рис.3.2.27) найбільша частка належить алкогольним напоям (7,4%; 9621590,6 тис. грн.) та тютюновим виробам (3,4%, 4391399,2 тис. грн.). Найменша частка належить солі (0%, 46501,8 тис. грн.).

Організована роздрібна торгівля, частка якої у загальному обсязі роздрібної торгівлі складає 63%, зростає більш швидкими темпами, ніж ринок в цілому. У загальнонаціональному масштабі питома вага сучасних магазинів роздрібної торгівлі складає менше 5%. У регіонах все ще переважають відкриті ринки. Кількість ринків з продажу споживчих товарів в Україні у період з 2007 по 2008 роки зросла з 2715 до 2891. У 2009 році їх число трохи зменшилося і становило на 1 січня 2010 року 2869, з яких лише 885 (або 31% від загальної кількості) - це продовольчі ринки. На кінець 2010 року кількість ринків з продажу споживчих товарів збільшилася до 2886.

У 2010 році 79,5% витрат населення України становили витрати на придбання товарів і послуг, що у вартісному вимірі дорівнювали 294,5 млрд.грн.. Порівнюючи це значення з роздрібним товарооборотом підприємств (94,3 млрд.грн.) та оборотом роздрібної торгівлі, до якого включено роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями (157,5 млрд.грн.) можна стверджувати, що населення України і надалі використовує нецивілізовані об'єкти торгівлі у якості місця придбання товарів і послуг, наслідком чого є створення тіньового товарообороту. Зі зростанням доходів громадян підвищується їх купівельна спроможність, у результаті чого збільшуються обсяги купівлі більш якісних товарів через легальну торговельну мережу. Частка неформальних ринків у структурі обороту роздрібної торгівлі поступово зменшується. Структурні перетворення роздрібної торгівлі відбуваються, у першу чергу, за рахунок розбудови сучасних великоформатних магазинів.

В Україні набувають підвищеного розвитку формати західного зразка, зокрема: гіпермаркети; супермаркети; дискаунтери; Саsh & Саrrу. Разом з тим присутні традиційні формати, які були успадковані з минулих часів: гастрономи, універсами та павільйони. Останні поступово витісняються, але в найближчому майбутньому не будуть витіснені повністю, оскільки мають перевагу у часі обслуговування та спілкуванні "продавець-покупець".

Одним з основних напрямків розвитку галузі стає пропозиція комфорту, тобто обслуговування, зручності, зрозумілості та чіткості, а також, перш за все, задоволення при придбанні товару. Тому прогнозується активний розвиток формату самообслуговування - в першу чергу супермаркетів та гіпермаркетів, а також дисконтних магазинів, які працюють у форматі самообслуговування і орієнтуються на споживачів з низькою купівельною спроможністю, що складають поки що основну частку населення країни. Диска унтери також приваблять покупців з вищим рівнем доходів, яким подобається формат самообслуговування (за умови відсутності супермаркетів в районі їх проживання) та вигідного співвідношення ціни і якості.

Однією з найбільш вагомих тенденцій розвитку галузі є перерозподіл товарообороту на користь цивілізованих форм торгівлі. Згідно з інформацією консалтингової компанії Gfk-USM, у 2009 році 42% покупок в Україні було зроблено в місцях регулярної торгівлі проти 29% у 2008 році. Щодо пріоритетних регіонів розвитку роздрібної торгівлі визначають регіони Донецька, Дніпропетровська, Харкова, Одеси, Львова та Києва. За деякими підрахунками, впродовж найближчих 5 років частка сучасних форматів досягне 20-40%. Максимальний показник, з огляду на існуючі тенденції, прогнозується для Києва, Дніпропетровська, Одеси та Львова. Паралельно, очікується вихід нових гравців та зміцнення позицій існуючих, як вітчизняних так і зарубіжних. Серед них такі іноземні оператори як : "Real" (Меtго, Німеччина), "Патерсон та Рамсторг" (Росія), "Carrefour та Аuchan" (Франція), "Теsco" (Великобританія), "Migros" (Туреччина).

Посилення конкуренції створюватиме цінність для споживача, який матиме вибір ціни, якості, асортименту, місця придбання та іміджу, що максимально відповідатиме його потребам. На думку експертів, роздрібна торгівлі України за таких швидких темпів розвитку скоро ввійде в стадію гострої конкуренції, яка визначить близько п'яти лідерів національного масштабу та великих регіональних гравців.

Для сучасного етапу розвитку роздрібної торгівлі України характерним є поступовий перехід до великого торговельного бізнесу, мереженої форми його організації.

Розвиток торговельних мереж в Україні відбувається нерівномірно, переважно в містах-мільйонниках та обласних центрах. Станом на початок 2010 року 75% торговельних об'єктів торговельних мереж сконцентровані в 10 містах України (таблиця 3.2.1).

Таблиця 3.2.1 Основні міста України за розвитком торговельних мереж на початок 2010р

№	Місто/регіон	Мережі та кількість магазинів	Мережі, кількість	Торговельні об'єкти, од.	% мережевих об'єктів
1	Київ	Сільпо-19, Дніпрянка-36, Фора-5, Фоззі-1, Фуршет-16, Велика Кишеня-10, Білла-3, Рейнфорд-1, Спар-3, Еко-3, ВестЛайн-3, Край-3, Мегамаркет-3, Тікомаркет-2, Метро-1, Да!Маркет-5, Бумі-маркет-2, Сусід-1, Центральний-3, Кошик-7	20	128	27,2
2	Одеса	Сільпо-7, Фоззі-1, Таврія-5, Рорус-8, Еко-3, Наталка Маркет-10, Копейка-4	7	38	8,1
3	Дніпропетровськ	Сільпо-8, АТБ-69, ПИК-14, Білла-2, Рейнфорд-37, Терра-1	6	131	27,8
4	Харків	Білла-2, Таргет-6, Рост-2, Юси-3, Класс-3, Восторг-1	6	17	3,6
5	Черкаси	Сільпо-1, Фуршет-1, АТБ-2, Спар-1, Еко-2

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

дипломная работа "Регіональний розвиток внутрішньої торгівлі України" скачать

Подобные документы

• Регіональні особливості розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі в Донецькій області

  Економічна сутність внутрішньої торгівлі. Передумови розвитку торгівлі в Донецькій області. Рівень розвитку торгівлі в Донецькій області. Регіональні особливості продовольчих та непродовольчих товарів. Територіальні відмінності в розміщенні торгівлі.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 15.10.2011
  

• Рослинництво України та його регіональні особливості

  Характеристика галузевої структури і виробничих особливостей рослинництва в Україні. Територіальна диференціація регіонів держави за рівнем розвитку рослинницької галузі. Розгляд продукції рослинознавства у структурі внутрішньої та зовнішньої торгівлі.
  
  курсовая работа [911,1 K], добавлен 21.04.2019
  

• Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку (на прикладі Придніпровського економічного регіону)

  Значення Придніпровського регіону для економіки України, його природно-ресурсний потенціал та демографічна ситуація. Стан промисловості, сільського господарства, транспорту та зовнішньої торгівлі. Проблеми та перспективи економічного розвитку регіону.
  
  курсовая работа [449,2 K], добавлен 05.01.2014
  

• Регiональнi аспекти розмiщення внутрiшньої торгiвлi в Черкаськiй областi

  Значення, основні функції та роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіону торгівлі. Передумови розвитку та розміщення торгівлі в Черкаській області. Регіональні особливості і динаміка структури торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.
  
  курсовая работа [91,7 K], добавлен 30.09.2011
  

• Експортний потенціал України та її регіонів

  Внутрішні ресурси України і ступінь її інтеграції в світогосподарську систему. Створення механізму сталого розвитку експорту. Процес регулювання зовнішньої торгівлі. Фактори, які впливають на експорт. Створення кластерів зовнішньоторговельного профілю.
  
  реферат [19,4 K], добавлен 15.07.2009
  

• Науково-методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу регіонів України

  Характеристика категорії "фінансовий потенціал регіону" на основі імматеріального, ресурсного та системного підходів. Визначення релевантних складових фінансового потенціалу регіонів України з урахуванням функціональної ознак, алгоритм кількісної оцінки.
  
  статья [1,2 M], добавлен 17.05.2014
  

• Вплив міжнародної торгівлі на розвиток національної економіки

  Сутність міжнародної торгівлі та її види, головний зміст існуючих теорій та методи регулювання. Україна на шляху до СОТ. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку міжнародної торгівлі держави: потенційні переваги, факторні передумови та етапи розвитку.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 20.09.2013
  

• Статистичний аналіз зовнішньої торгівлі України

  Методологічні основи статистичного аналізу зовнішньої торгівлі. Інформаційне забезпечення і оцінка її збалансованості. Аналіз міжнародних торгових взаємовідносин і експортного потенціалу України. Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною.
  
  курсовая работа [684,1 K], добавлен 02.11.2011
  

• Світова організація торгівлі

  Історична основа Світової організації торгівлі. Історія ГАТ. Торговельні переговори в рамках ГАТТ. Правові основи і структура СОТ. Перспективи вступу України до СОТ. Сучасна економіка інтегрується у світову торгівлю, розвивається світовий ринок.
  
  курсовая работа [31,4 K], добавлен 13.02.2004
  

• Показники соціально-економічного розвитку регіонів України

  Аналіз основних показників економічного і соціального розвитку регіонів України, розвиток господарських комплексів. Особливості сучасної програми регіонального розвитку. Класифікація регіональних програм: рівень значущості, територіальна приналежність.
  
  реферат [62,6 K], добавлен 21.05.2012
  

Другие документы, подобные "Регіональний розвиток внутрішньої торгівлі України"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам