Регіональний розвиток внутрішньої торгівлі України

5

7

1,5

6

Луганськ

Спар-4, Абсолют-3, Кураж-5, Марс-1

4

12

2,5

7

Запоріжжя

Сільпо-2, АТБ-2, Білла-1

3

5

1,1

9

Кривий Ріг

АТБ-2, Рейнфорд-3

2

5

1,1

10

Дніпродзержинськ

АТБ-2, Рейнфорд-3

2

4

0,8

Всього

355

75,4

Київ займає перше місце за рівнем розвитку мережевої торгівлі у порівнянні з іншими містами України, як за кількістю операторів (20) так і за кількістю торговельних об'єктів (128). Серед інших міст варто виділити Дніпропетровськ та Одесу, що мають відповідно по 6 мереж із 131 торговельного об'єкту і 7 мереж із 38 торговельними об'єктами. Наприклад, найбільшою регіональною мережею у східних областях України є "АТБ-маркет". Конкурують з нею ЗАТ "КС Трейдинг" (мережа "Пік") і ТВГ Rainford.

Проте відбувається поступове вирівнювання розвитку торговельних мереж України. Більшість операторів приділяє значну увагу регіональному розвитку і поширює свої межі по всій країні. І все ж таки, економічне відставання периферії відображається на структурі розташування торговельних мереж та темпах їх поширення. Тому найкращим прикладом для ілюстрації тенденцій та процесів розвитку торговельних мереж в Україні може бути місто Київ, що не тільки займає найбільшу питому вагу в роздрібному товарообігу країни (16,7% в першому кварталі 2011 року) та має найвищий рівень концентрації торговельних мереж, але відіграє провідну роль в розвитку та поширенні сучасних технологій торгівлі, і може слугувати дзеркалом того, що з часом відбудеться в інших містах та регіонах України.

Крім вітчизняних ритейлерів активно розвивають свої мережі і великі міжнародні компанії. Іноземні торговельні компанії представлені "Metro", "Патерсон та Рамсторг", "Перехресток" та ін. У західному регіоні країни продуктовий ритейл найкраще розвинений у містах Львові та Луцьку. Головними гравцями на ринку роздрібної торгівлі у Західному регіоні України є:

? ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркект" - представлена мережею супермаркетів "Арсен" (у Львові), мережею дисконтних магазинів "Барвінок" (у складі 13 магазинів у Львівській та Волинській областях), мережею магазинів-складів типу Cash & Carry (у м. Львові), магазинами "Інтермаркет" (у м. Львові);

? ЗАТ "Агроконтракт" - представлена у Волинській та Рівненській областях мережею супермаркетів "Колібрі" та гуртівнями типу Cash & Carry "Агроконтракт";

? компанія "Корпорація "Пакко" - представлена дрібногуртовими магазинами "Пакко" (9 об'єктів), мережею супермаркетів "Вопак" (15 об'єктів), прогнозованим ще не відкритим гіпермаркетом "Там-там" у м. Луцьку;

? мережа супермаркетів "Наш край" - представлена 12-ма магазинів у Волинській та Рівненській областях.

Ефективність торговельного обслуговування й підвищення рівня життя населення багато в чому залежить від раціонального розміщення й територіальної організації об'єктів торгівлі. При цьому поряд із стратегічними цілями - переходом підприємств на роботу в умовах конкурентного середовища та забезпечення їх ефективної діяльності в задоволенні потреб населення - мають бути повною мірою враховані територіальні відмінності окремих регіонів у формуванні пропозиції і попиту на товарних ринках.

3.3 Визначення коефіцієнту локалізації товарообороту регіонів

Розглядаючи коефіцієнт концентрації товарообігу, який є основним інтегральним показником, що визначає особливості територіальної структури внутрішньої торгівлі, а також свідчить про внутрішньорегіональні відхилення у територіальному розвитку торгівлі та вказує на окремі регіональні диспропорції, можна зазначити наступне. На його основі нами було встановлено, що за останні 25 років територіальна структура внутрішньої торгівлі України пережила суттєві зміни (табл.3.3.1). Перш за все, за цей період відбулось глибоке розшарування регіонів України за показником територіальної концентрації торгівлі.

Табл.3.3.1. Динаміка коефіцієнту концентрації товарообігу України за регіонами

Регіони України	2007	2008	2009	2010
Республіка Крим	1,33	1,14	0,84	0,88
Вінницька	0,77	0,87	0,69	0,64
Волинська	0,80	0,87	0,91	0,82
Дніпропетровська	1,04	0,94	1,18	1,20
Донецька	1,06	1,04	0,86	0,90
Житомирська	0,77	0,88	0,74	0,65
Закарпатська	0,92	0,98	1,03	1,16
Запорізька	1,10	1,02	1,09	0,96
Івано-Франківська	0,81	0,85	0,62	0,57
Київська	0,78	0,79	0,96	0,96
Кіровоградська	0,86	0,86	0,78	0,70
Луганська	1,05	0,99	0,62	0,57
Львівська	0,97	1,01	1,13	0,96
Миколаївська	1,00	0,98	0,82	0,77
Одеська	1,25	1,01	0,91	1,17
Полтавська	0,89	0,95	0,97	0,82
Рівненська	0,76	0,84	0,84	0,64
Сумська	0,84	0,88	0,88	0,65
Тернопільська	0,73	0,84	0,60	0,54
Харківська	1,09	1,00	1,21	1,18
Черкаська	0,86	0,94	0,69	0,64
Чернівецька	0,85	0,90	0,88	0,74
Чернігівська	0,82	0,87	0,83	0,64
м. Київ	1,71	1,51	2,71	3,44
м. Севастополь	н.д.	н.д.	1,07	1,13

У більшості депресивних, аграрних районів півночі, центру і заходу нашої держави Ккт постійно знижується і не перевищує 0,75 (Вінницька, Черкаська, Хмельницька, Тернопільська, Житомирська, Сумська, Рівненська, Івано-Франківська області). Натомість, промислово розвинені регіони (Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Харківська, Львівська області) характеризуються високими показниками коефіцієнта локалізації товарообороту, а в Закарпатській області також відбувається його постійне зростання. Майже вдвічі зросли показники Ккт в м. Києві. На решті територій відбувається їх незначне коливання в напрямку зменшення.

Це свідчить про те, що за останні роки відбулась глибока диференціація рівня торговельного обслуговування між урбанізованими територіями і сільською місцевістю, між північними, західними, центральними і східними територіями, які мають різний господарський потенціал та фактори територіальної організації. Прискорений розвиток торгівлі має місце переважно у великих і надвеликих містах. У середніх та малих містах і, особливо, у сільській місцевості відбулось різке скорочення кількості торговельних об'єктів, істотно знизивши територіальну доступність торговельних послуг для населення.

По регіонах України існують суттєві відмінності у розмірах середньодушового товарообороту ( табл. 3.3.2.) Максимальні відмінності між значеннями цього показника складають 4,6 раз. Особливо низький товарооборот в розрахунку на одну особу спостерігається в Тернопільській, Луганській, Івано-Франківській, Черкаській, Вінницькій, Рівненській, Хмельницькій та Житомирській областях, де відхилення від середньо національного показника по Україні становлять, відповідно, 56,2, 56,6, 59,0, 63,0, 63,0, 65,2, 66,0, 66.0%%. Сприятлива ситуація склалась у Дніпропетровській, Харківській, Одеській областях та мм. Києві та Севастополі, а також, (можна вважати за величиною відхилення, що коливається у межах 3-3,7%%) у Запорізькій та Львівській областях. Решта регіонів України мають недостатній рівень розвитку внутрішньої торгівлі.

З огляду на окреслені вище тенденції, в сучасній територіальній структурі внутрішньої торгівлі України доцільно виділити чотири регіональні угруповання:

· Регіони з високим рівнем розвитку внутрішньої торгівлі (Київська з м. Києвом, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Львівська і Закарпатська області). Коефіцієнт концентрації товарообороту в них змінюється від 0,9 до 2. Це переважно території з високим рівнем урбанізації, розвитком промислового виробництва (Львівщина, Придніпров'я) і соціального комплексу (Київська, Харківська області), в яких знаходиться 29,3% всіх торговельних підприємств України та сконцентровано понад 30% їх роздрібного товарообороту. Вони мають специфічну структуру зайнятості населення і високий рівень доходів, що також позитивно впливає на показники розвитку торговельної діяльності. Закарпатська область потрапила до цієї групи через близькість до західного кордону України, розвиток багатосторонніх економічних відносин із східноєвропейськими державами, прикордонної торгівлі, а також через високий потенціал рекреаційної сфери.

· Регіони із середнім рівнем розвитку внутрішньої торгівлі (АР Крим, Херсонська, Полтавська, Волинська, Миколаївська, Чернівецька і Кіровоградська області) отримали показники від 0,7 до 0,9 завдяки впливу цілої низки факторів. Перш за все, більшість з них мають значну мережу рекреаційно-туристичних закладів, що забезпечує зростання чисельності населення їх в літні місяці „пік" і сприяє збільшенню частки закупівель товарів літнього пляжно-купального асортименту та продовольства, особливо, овочів й фруктів.

Також ці області мають достатньо значний потенціал промислового комплексу і високу концентрацію населення, особливо навколо обласних центрів.

· В регіонах із низьким рівнем розвитку внутрішньої торгівлі (Житомирська, Рівненська, Сумська, Чернігівська, Черкаська, Вінницька, Хмельницька ), останнім часом особливо стрімко проходили процеси скорочення роздрібного товарообороту та кількості торговельних підприємств. Переважно це відбулось за рахунок масового скорочення стаціонарних підприємств торгівлі, розвитку вуличної і пересувної форм, які, в переважній більшості, офіційно не зареєстровані. Це області з доволі низьким рівнем урбанізації, переважним розвитком аграрного сектору та значними показниками природного скорочення населення. Все це істотно знизило їх торговельний потенціал.

· Мінімальними показниками розвитку внутрішньої торгівлі в Україні відрізняються Луганська, Івано-Франківська і Тернопільська області. Окрім першої, це переважно аграрні області, в яких спостерігається найвища частка сільського населення, низька промислова освоєність території і найнижчий рівень доходів. Скорочення кількості закладів торгівлі і громадського харчування, а також обсягів роздрібного товарообороту набуло в цих областях максимального рівня.

Для визначення перспективних можливостей розвитку територіальної структури внутрішньої торгівлі України нами було побудовано поле потенціалу роздрібного товарообороту. Встановлено, що в Україні останнім часом відбувається сформування декількох полюсів росту торговельного потенціалу. Так, у впродовж 2005 - 2010 рр. швидкими темпами відбувалося формування Київського, Донецького та Львівського, які охоплювали своїм впливом переважну більшість території держави. А впродовж 2001-2008 рр. почалось формування ще трьох полюсів, а саме: Дніпропетровського, Харківського та Одеського, Закарпатського

Ізолінії підвищеного потенціалу, сформованого у столиці, розповсюджуються на території північних і центральних областей України. Харківський і Донецький вузли поширюють свій вплив на східні регіони, а Львівський і Закарпатській - на західні. Однак останній з них є малопотужним і відіграє переважно місцеве значення. На території південних областей України суттєвий вплив за останні роки здійснює Одеса, потенціал якої значно збільшився й проявляється на тлі загальних низьких показників причорноморських регіонів.

З моделі поля потенціалів видно, що в майбутньому можна очікувати зростання значення Київського, Харківського, Дніпропетровського і Одеського полюсів росту, які охоплюватимуть своїм впливом основну частину території України. Їх розвиток призведе до подальшого зростання територіального потенціалу роздрібного товарообороту Запорізької Полтавської, областей Поділля, Київського Придніпров'я . Також можна очікувати зростання товарообороту в Карпатських областях Украни, що обумовлюється розвитком прикордонної торгівлі, транспортними коридорами, значною рекреаційно- туристичною інфраструктурою.

На завершення, розглянемо основні територіальні диспропорції розвитку внутрішньої торгівлі України за допомогою побудованої поверхні залишків просторової регресії. Вона являє собою різницю між статистичною і трендовою поверхнями явища. На трендовій поверхні відображено загальні тенденції просторового розвитку роздрібного товарообороту України, на залишковій - різницю із статистичною. Остання виступає основою для розробки оптимізаційних моделей розвитку явища.

Так, на територіях, які мають від'ємні відхилення від трендів (ізолінії позначені пунктиром) спостерігається недостатній рівень розвитку підприємств внутрішньої торгівлі. Обсяги їх роздрібного товарообороту не забезпечують всіх потреб місцевого населення. Території, що знаходяться біля нульової ізолінії (виділена жирним пунктиром) визначаються оптимальними показниками розвитку торгівлі. І, нарешті, високі додатні показники залишків просторової регресії в м. Києві та Київській області, на Львівщині, Донеччині, Дніпропетровщині свідчать про найвищий рівень роздрібного товарообороту, який задовольняє потреби не лише місцевих мешканців, але притягує до себе маятникових мігрантів з інших регіонів України.

Модель залишків просторової регресії має глибоке пізнавальне значення. На її основі можна розробити прогнози оптимізації територіальної структури внутрішньої торгівлі України, користуючись показниками відхилень статистичної і трендової поверхонь у кожному конкретному випадку.

Наведені диспропорції розвитку внутрішньої торгівлі України зумовлюють необхідність ефективного державного втручання до процесів формування її територіальної структури. Його метою має бути створення раціональної територіальної організації торгівлі (усунення регіональних диспропорцій між містом і селом, між депресивними та господарсько-розвиненими регіонами)

Висновки

З переходом України до ринкової економіки в усіх сферах діяльності, в тому числі й торговельній, відбуваються суттєві перетворення. Роздержавлення і приватизація торговельних підприємств сприяли створенню конкурентного середовища в торгівлі, внаслідок чого на споживчому ринку України з'явилися незалежні суб'єкти господарювання різних форм власності, які самостійно визначають стратегію своєї діяльності, формують товарну, цінову, збутову та комунікаційну політику, ведуть пошук своїх форм і методів роботи на ринку.

Стан розвитку торгівлі є одним із наочних індикаторів економічного розвитку держави. Зростання платоспроможного попиту населення України, стрімкий розвиток вітчизняного виробництва (зокрема, легкої та харчової промисловості), поява українських мега-товаровиробників та українських брендів, підвищення інвестиційної привабливості внутрішнього ринку України для іноземних інвесторів усе це посилює зацікавленість до проведення аналізу сучасної ситуації в роздрібній торгівлі, потребує усвідомлення нових реалій та перспектив її подальшого розвитку.

Внутрішня торгівля займає особливе місце в економічній системі України та в соціальній сфері. Вона забезпечує оборот товарів та послуг більш як на 400 млрд. грн.. в рік, що становить приблизно 60% суспільного продукту, формує більш як 12% ВВП країни, поступаючись за цим показником лише промисловістю та сільському господарству.

В торговельній галузі сконцентровано значну частину національного багатства України. Так, в торгівлі зосереджено 23,1 млрд. основних фондів (за залишковою вартістю), 35,4% усіх оборотних активів , 27,5%- товарно-матеріальних запасів . В цілому сума активів підприємств торгівлі становить на 01.01.2010 року 274,1 млрд. грн. , що становить 21,4% загальної суми активів підприємств усіх галузей економіки. Характерною рисою сучасного етапу розвитку торгівлі є важлива роль цього виду економічної діяльності у забезпеченні зайнятості населення, а відповідно, і у формуванні його грошових доходів. За даними статистичних обстежень в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, в підприємствах з ремонту, готелях та ресторанах працює близько 4 млн. осіб, тобто більш як шоста частина усього економічно активного населення України. В якості найманих працівників підприємств в цій сфері працює більш як 1 млн. осіб, що становить близько 8,5% усього зайнятого населення.

Торгівля є важливою галуззю національної економіки, яка вносить достатньо вагомий внесок у формування валової доданої вартості За даними системи національних рахунків частка торгівлі в доданій вартості зросла з 4,5% в 2005 р. до майже 15% у 2010 році. . Темпи зростання фізичного обсягу доданої вартості в торгівлі України суттєво вищі, ніж в цілому по народному господарству. Суттєвим є вклад торгівлі в формування доходної частини бюджетів усіх рівнів. Так, у загальній сумі податкових платежів підприємств (податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток та деяких інших), податкові виплати підприємств торгівлі становили у 2008 році 26,1 %. Досліджуючи розвиток роздрібної торгівлі протягом 90-х-початку 2000-х років, необхідно зазначити, що він відбувався на тлі економічної кризи, яка охопила країни пострадянського простору ,і характеризувався такими тенденціями :

· погіршення показників діяльності підприємств торгівлі України змінилося тенденцією стабілізації (2005-2010 роки);

· при створенні торговельних підприємств в Україні домінуючою формою власності була колективна (у період з 2000 по 2010 роки частка торговельних об'єктів, заснованих на колективній власності в їх загальній кількості, перевищувала 60%);

· у 2008-2010 роках фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування підприємств торгівлі та громадського харчування був збиток, який становив відповідно: 1879 та 1649 млн.грн.. Лише у 2009 році фінансовим результатом діяльності торгівлі як галузі став прибуток у розмірі 1134 млн.грн., торгівлі як виду економічної діяльності - в сумі 1195 млн.грн.;

· з початку 90-х років структура роздрібної реалізації характеризувалася домінуванням частки продажу продовольчих товарів. Починаючи з 2005 року спостерігається поступове зменшення частки продажу продовольчих товарів у загальному обсязі реалізації і відповідне зростання питомої ваги продажу непродовольчих товарів;

· до 2000 року в Україні панувала тенденція постійного збільшення кількості магазинів (за 1986-1990 роки їх приріст склав 3,4%), а у період з 2000 по 2010 роки частка магазинів у загальній кількості об'єктів роздрібної торгівлі зменшилася з 82,8 до 75,5%;

· кількість ринків з продажу спожиткових товарів починаючи з 2000 року постійно зростала. У 2010 році в порівнянні з 2000 роком їх наявність збільшилася з 1576 до 2514 (на 59,5%);

· частка підприємств роздрібної торгівлі у містах України значно перевищувала відповідну частку в сільській місцевості (у 2008-2010 роках - більш ніж у 2 рази).

· у період з 2005 по 2010 роки темпи зростання роздрібного товарообороту на одну особу у сільській місцевості перевищували відповідний показник по міських поселеннях;

· поступове зменшення кількості великоформатних об'єктів роздрібної торгівлі (універмаг, універсам) призвело до відповідного скорочення розмірів торгової площі мережі торговельних підприємств України, при чому особливо помітно - у період з 2005 по 2010 рік.

Характерною особливістю сучасного розвитку вітчизняної торгівлі можна вважати її глибоку структурну перебудову і перехід цієї сфери з галузевої на функціональну модель. Це означає, що всі товаророзподільчі канали, що функціонували у період соціалістичної системи господарювання, об`єдналися в єдину систему і створили принципово нову сферу товарного обігу, яка функціонує на ринкових принципах.

Можна зі всією очевидністю констатувати, що в Україні формується якісно нова система торгівлі, де практично закінчився процес демонополізації. Внаслідок приватизації роздрібної торгівлі і корпоратизації оптової ланки соціальні форми торгівлі суттєво змінилися.

Насамперед, слід підкреслити, що внутрішня торгівля не зповна виконує важливої своєї функції - забезпечення потреб населення. Існують серйозні диспропорції між товарооборотом і обсягами особистого споживання. Це спостерігається майже в усіх регіонах, що для країни з ринковою економікою, на роль якої претендує наша держава, є аномальним явищем. Тому в стратегічному плані необхідно випереджальними темпами розширити сферу обігу товарів і послуг, оновити матеріально - технічну базу, стимулювати всі форми торгівлі, щоб досягнути рівня фізичного обсягу товарообігу хоча б рівня 1990 року. Також необхідно звузити натуральне споживання, особливо в сільській місцевості.

Але найскладніше стратегічне завдання - це виведення торгівлі з „тіні". Тіньовий, тобто не облікований оборот, досягає величезних розмірів.

Іншою проблемою сучасного розвитку торгівлі є внутрішня і галузева незбалансованість. У сфері внутрішньої торгівлі області відчутним є дисбаланс між платоспроможним попитом і товарною пропозицією. Ринок перенасичений споживчими товарами. Становище ускладнюється тим, що незначні підвищення доходів населення супроводжуються постійним зростанням цін. Це призводить до падіння реальних доходів. Друга складова дисбалансу на споживчому ринку - це товарна пропозиція. Пояснюється це тим, що рівень виробництва споживчих товарів на вітчизняних підприємствах досить низький, що призводить до експансії імпорту. Вихідним моментом вирішення проблеми збалансування основних параметрів торгівлі, як вважають більшість дослідників, є, насамперед, збільшення грошових доходів населення як основи платоспроможного попиту шляхом суттєвого підвищення вартості робочої сили.

Останнім часом простежується стійка тенденція скорочення магазинів і, відповідно, торговельної площі. Це суттєво знижує рівень торговельного обслуговування населення області. Пріоритетними напрямами розвитку роздрібної мережі повинно стати:

· створення крупних, переважно вітчизняних, універсальних магазинів, універмагів, супермаркетів, гіпермаркетів;

· розвиток спеціалізованих підприємств, дисконтних магазинів, посилкової торгівлі;

· трансформування ринків у торговельно-сервісні центри, проведення їх типізації;

· інтенсивний розвиток віртуальних магазинів на базі Інтернет - комунікацій.

Суттєві недоліки у розміщені підприємств торгівлі по регіонам країни, по території сільських і міських населених пунктів обумовлюються відсутністю цілеспрямованої держаної політики з боку місцевих органів влади. Суб'єкти господарювання відкривають підприємства торгівлі, як правило, без проведення маркетингових досліджень і в умовах недостатньої інформованості про стан споживчих ринків в регіоні, їх місткість, спеціалізацію , без урахування потреб усіх верств населення даних регіонів.

Лідерство як в забезпеченості торговельними закладами та їх площею, так і за коефіцієнтом локалізації товарообороту промислово розвинутих регіонів країни: Києва і Київської області, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Донецької, Львівської і Закарпатської областей вказують на суттєвий зв'язок показників розвитку торгівлі та загального рівня розвитку продуктивних сил. Регіональні відмінності торгівлі відбиваються співвідношенням аграрного та індустріального розвитку регіонів, обумовлюються рівнем виробництва товарів народного споживання, доходів населення та умовами товарного самозабезпечення населення.

Список літератури

1. Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ Президента України від 1.07.2005 р. № 603.

2. Комплексна програма розвитку внутрішнього ринку: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.12.08 р. №1635.

3. Концепція розвитку внутрішньої торгівлі України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.07 р. №1449.

4. Проект Закону України „Про внутрішню торгівлю" - К., 2005.

5. Апопій В.В. Внутрішня торгівля України: напрями структурної перебудови // Вісн. Львів. Комерційної академії. - 2010. - №4.- с. 38-49.

6. Апопій В.В Сучасні проблеми та стратегічні пріоритети розвитку внутрішньоі торгівлі України // Вісник Дон дует. - 2009.- №4. - с. 145-153.

7. Апопій В.В,, Міщук І.П., Рудницький С.І., Хом'як Ю.М. Теорія і практика торговельноо обслуговування: Навч. посіб. /За ред. В.В.Апопія. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

8. Внутрішня торгівля: регіональні аспекти розвитку: Монографія / За ред. О.О.Шубіна, Я.А.Гончарука. - Донецьк -Львів: ДонНУЕТ, 2009.

9. Воронин В.Р. Торгово-промышленный комплекс: региональный аспект. - Воронеж, 2007.

10. Воронова Є.М., Гладкий О.В., Шпарага Т.І. Формування територіальної структури внутрішньої торгівлі України в умовах трансформації економічних відносин // Вісник КНТЕУ. Спецвипуск. - 2011. - №2. - С.177-183.

11. Гладкий О.В. Територіальна організація внутрішньої торгівлі Київської господарської агломерації// Вісник Київського університету. Сер. Географія, 2010, №47.

12. Гладкий О.В. Територіальна організація внутрішньої торгівлі Північно-Східного суспільно-географічного району України.// Вісник КНУ ім.. Т.Шевченка Сер. Географія, №53, 2010

13. Головня О.М. Регіональні особливості розвитку торгово-побутової сфери: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд.. екон. наук. - К.: РВПС України НАН України, 2007.

14. Головня Ю.І. Фактори формування торговельної політики в Донецькому економічному районі. // Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації. Матеріали ІХ міжнародної науково-теоретичної конференції. К., ІМВ, 2010.

15. Головня Ю.І., Шпарага Т.І. Тенденції розвитку торгівлі у трансформаційний період. // Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 24-26 жовтня 2001. К., КНТЕУ, 2001.

16. Головня Ю.І. Торгівельна мережа столиці: сучасний стан та напрями розвитку. // Економічна теорія: сучасні проблеми сфери товарного обігу. Матеріали науково-практичної конференції - КНТЕУ, 2011.

17. Головня Ю.І. Напрямки екологізації підприємництва в України // Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції 15-17 травня 2007 р., м. Ялта. - К., 2007.

18. Головня Ю.І. Актуальні питання розвитку роздрібної торгівлі України та шляхи їх розв'язання. Розділ монографії Лігоненко Л.О. та інші „Споживчий ринок України: методологія дослідження та регулювання". КНТЕУ, 2010.

19. Головня Ю.І. Регіональні особливості розвитку і розміщення

20. Голошубова Н.О. Організація торгівлі: Підручник. - К.: Книга, 2004.

21. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія: Навч. посіб. - К.: КНТЕУ, 2005.

22. Гончаров П.Г., Егоров В.Ф. Организация торговки продовольственными товарами. - М.: Экономика, 1989.

23. Гончарук Я.А. Стан і сучасні тенденції розвитку внутрішньої торгівлі України // Вісн. Львів. комерційної академії.- 2010.- №19.-с.3-10

24. Гончарук Я.А., Апопій В.В. Ринок споживчих товарів України: проблеми сучасного розвитку // Економіка і прогнозування. - 2011. - №4. - с..23-30.

25. Гуляев В., Евстигнеев Е. Направления перестройки торговки в период перехода к рыночной экономике // Торговля.- 2011 - №4-6.

26. Дашков Л.П., Памбухчиянц В.К. Комерція и технология торговли: Учебник.. - М.: Дашков и К, 2008.

27. Долішній М.І. Регіональні особливості розвитку внутрішнього споживчого ринку // Вісн. Львів. комерційної академії.- 2008.- №4.- с.77-84.

28. Кабан П.С. Перспективи розвитку внутрішнього ринку України у контексті поглиблення глобалізацій них процесів // Вісн. Львів. комерційної академії. - 2010. - №4.- с. 3-10.

29. Копей Д.П. Организация управления торговлей в хозяйстве областей. - М., 2004

30. Крис А. Внутренняя торговля. - М., 2005.

31. Леви М., Вейтс Б. Основы розничной торговли / Пер.с англ. - СПб: Питер, 1999.

32. Лігоненко Л.О. Державне регулювання розвитку внутрішньої торгівлі: сучасний стан та напрямки вдосконалення // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №1. - с. 52-57.

33. Лігоненко Л.О. Проблеми та перспективи розвитку роздрібної торгівлі // Вісн. Львів. комерційної академії. - 2011. - №4. - с.90-97.

34. Лігоненко Л.О. Роздрібна торгівля України у дзеркалі світових тенденцій розвитку галузі // Вісн. КНТЕУ. - 2010. - №6. - с.12-22.

35. Мазаракі А.А. Внутрішній ринок як основа економічного зростання // Вісн. ІЕП НАН України. - 2010.- №2. - с.10-17.

36. Мазаракі А.А. Макроекономічні проблеми розвитку сфери товарного обігу // Вісник ЛКА: Сер. Економічна. - Л. -2009. - вип..19. - с. 11-20.

37. Мазаракі А.А. Національна торговельна політика України: складові та механізми реалізації // Вісник КНТЕУ, 2007, № 1 , с.3-11.

38. Мазаракі А.А. та ін. Проблеми внутрішньої торгівлі в Україні: критичний погляд // Вісн. КНТЕУ. - 2008 -№6. - с. 3-10.

39. Мазаракі А.А. Сучасні проблеми регіонального розвитку торгівлі. - К.:КДТЕУ, 1994.

40. Мазаракі А.А. Сучасний стан і пріоритетні напрями розвитку внутрішнього ринку споживчих товарів. // Вісн. Львів. комерційної академії. - 2011. - №4;. - с. 19-24.

41. Мазараки А.А. Торговля. Деньги. Менталитет: Монография. - К.: Книга, 2006. -631 с.

42. Мазаракі А.А., Воронова Є.М., Регіональні фактори розвитку внутрішньої торгівлі.// Економіка і підприємництво: стан і перспективи. /Зб. наук. праць. - К.:КНТЕУ, 2002.

43. Манжалій С.М. Основні шляхи оптимізації територіальної організації внутрішньої торгівлі Причорноморського економічного району України. // Матеріали конференції „Управління розвитком соціально-економічних систем: :глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Донецьк 2007.

44. Мірзодаєва Т.В. Проблеми розвитку сфери товарного обігу індустріальних регіонів України. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу". КНТЕУ, 2007.

45. Мірзодаєва Т.В. Регіональні фактори розвитку і розміщення роздрібної торгівлі (на прикладі Придніпров'я). // Зб.н.праць. РВПС України НАНУ, Київ, 2007.

46. Національний стандарт України „Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"./ ДСТУ 4303: 2008. - К.: Держспоживстандарт України, 2009.

47. Омелянович Л. Внутрішня торгівля України: динамічні реалії та їх оцінка // Галицькі контракти. -2009. - №6. - с.18.

48. Правила осуществления торговой деятельности: нормативная база. - Х.: ФАКТОР, 2002.

49. Сокальський В. Вплив ринкової економіки на статистику торгівлі в Україні / Економіст.- 2011. - №8. - с.30-31.

50. Сорока И. В., Омельянович Л.А., Яркова Н.И. Торговля в период рыночной трансформации экономики Украины. - Донецк, ДонГУЭТ, 2001.

51. Точилі В., Остапко Т., Олефір В. Внутрішній ринок України: проблеми розвитку // Економіст. - 2010. - №2. - с. 34-37.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru