Економічна ефективність, облік витрат на виробництво продукції рослинництва та шляхи їх удосконалення у колективному сільськогосподарському підприємстві "Сонячне" Миколаївського району

- відсутність назви підприємства, прізвищ відповідальних осіб та їх підписів;

- кореспонденція рахунків в первинних документах проставляється не у відведених для цього графах, а зверху.

3.2 Аналітичний і синтетичний облік витрат на виробництво продукції рослинництва

Після розгляду первинних документів по обліку витрат продукції рослинництва доцільно звернути увагу на організацію аналітичного і синтетичного обліку в КСП «Сонячне».

У рослинництві здійснюють облік за такими об'єктами (групами):

- Сільськогосподарські культури.

- Сільськогосподарські роботи.

- Витрати, що підлягають розподілу.

- Інші об'єкти.

Якщо витрати можна віднести безпосередньо на вирощування конкретної культури під урожай поточного року, то їх обліковують на аналітичних рахунках об'єктів першої групи.

У другій групі обліковують витрати на сільськогосподарські роботи під урожай майбутнього року.

Витрати, які відносяться до декількох об'єктів і підлягають розподілу, обліковують у третій групі (ремонт та амортизація основних засобів, зрошування и осушення та ін.).

У четвертій групі обліковують витрати на кормовиробництво та інші витрати за об'єктами відповідальності. За вказаними чотирма групами прийнято конкретну номенклатуру об'єктів обліку витрат.

До першої групи обліку витрат продукції рослинництва в КСП «Сонячне» відносять:

- зернові та зернобобові культури: пшениця озима, жито озиме, ячмінь озимий, кукурудза на зерно, ячмінь яровий, овес, жито ярове, просо.

- технічні культури: соняшник на зерно, буряки цукрові (фабричні), буряки цукрові (маточні), рослини трав'янисті однорічні, ефіроолійні культури трав'янисті однорічні, ефіроолійні культури трав'янисті багаторічні.

- овочеві культури: овочеві культури відкритого ґрунту, капуста, коренеплоди, овочеві культури (буряки, морква).

- кормові культури: буряки кормові, морква, буряки цукрові на корм, баштанні кормові культури, кукурудза на силос і зелений корм, інші силосні культури.

Об'єктами другої групи обліку витрат під урожай майбутнього року є сільськогосподарські роботи або культури, які дадуть урожай наступного року. Незавершене виробицтво в рослинництві (витрати під урожай майбутнього року) включає: сівбу озимих зернових на зерно, сівбу озимих зернових на зелений корм і силос, сівбу овочевих культур на зиму, підняття зябу, лущення стерні (без зяблевої оранки), внесення органічних добрив, внесення мінеральних добрив, снігозатримання (у IV кварталі), догляд за багаторічними травами посіву минулих років, сівбу багаторічних трав навесні та восени звітного року, догляд за парами під ярові культури врожаю майбутнього року, роботи з докорінного поліпшення сіножатей, вапнування та гіпсування земель, первинне окультурення меліоративних земель, підготовка теплиць, підготовка парників, зрошування, інші роботи незавершеного виробництва.

Обліковані витрати на аналітичних рахунках цієї групи залишаються на кінець року в незавершеному виробництві. Наступного року їх розподіляють на об'єкти першої групи пропорційно до площі посіву, фактично зайнятих конкретними сільськогосподарськими культурами.

Частина витрат рослинництва не може бути відразу віднесена на об'єкти обліку першої або другої груп, оскільки вони, будучи непрямими витратами, відносяться до декількох об'єктів обліку. Це розподілювані витрати. Протягом року їх обліковують на окремих аналітичних рахунках, а в кінці року розподіляють за об'єктами обліку. До таких витрат відносяться: амортизаційні відрахування за основними засобами, ремонт основних засобів, витрати на зрошування, витрати на утримання лісосмуг.

За переліченими об'єктами відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких обліковують витрати за встановленими статтями, їх розподіляють у кінці року за об'єктами обліку першої і другої груп.

Частина витрат у рослинництві пов'язана з виробництвом кормів, після збиральною доробкою продукції тощо. Ці витрати обліковують на окремих аналітичних рахунках (силосування, сінажування, збирання та скиртування соломи, виробництво трав'яного борошна тощо) за окремими об'єктами з метою більш точного визначення окремих видів супутньої та побічної продукції або конкретизації витрат на кормовиробництво. У кінці року за такими об'єктами обліку розраховують фактичну собівартість продукції або розподіляють витрати на аналітичні рахунки об'єктів першої групи.

Особливістю галузі рослинництва є те, що виробничий процес з вирощування сільськогосподарських культур не обмежується календарним роком. Тому в рослинництві одночасно можуть бути три групи витрат:

- минулих років під урожай поточного року;

- цього року під урожай поточного року;

- цього року під урожай наступних років.

Перші дві групи витрат з початком календарного року практично об'єднуються - витрати минулих років списуються на відповідні аналітичні рахунки витрат під урожай поточного року. Тому постійно в обліку виділяють витрати під урожай поточного року і затрати під урожай майбутніх років.

Витрати під урожай майбутніх років обліковують на окремих аналітичних рахунках за видами робіт, оскільки під час здійснення таких витрат невідомо, на вирощування якої культури вони відносяться. Ці витрати переходять на наступний рік як залишок незавершеного виробництва. Наступного року витрати на сівбу озимих культур відносять постатейно на відповідні аналітичні рахунки озимих культур урожаю поточного року. Наприклад, восени цього року здійснено сівбу пшениці озимої під урожай наступного року. Обліковані витрати за статтями додаватимуться до витрат у році, що настав. У такий спосіб забезпечується підрахунок усіх витрат (минулого і поточного року) на вирощування пшениці озимої.

Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських робіт розподіляють у поточному році після визначення фактичних площ посіву під культури. Розподіл здійснюють постатейно, пропорційно до площ посіву. Для цього роблять окремий розрахунок, у якому обчислюють суму витрат на 1 га та помножують її на площу, фактично зайняту відповідною культурою.

Витрати, пов'язані з підготовкою ґрунту, сівбою багаторічних трав, вартістю їх насіння, та інші разові витрати, враховані у складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляють за роками залежно від строку експлуатації посівів.

Проте роботи під урожай майбутнього року проводяться не «взагалі», а конкретно, тобто вже восени повинно бути відомо, яку культуру висіватимуть на відповідній площі. Наприклад, у господарстві для обліку витрат під урожай наступного року можна відкрити такі рахунки: озиме жито, озимий ячмінь, зяблева оранка, лущення стерні. Тобто тільки два останні рахунки відкрито за видами робіт, а останні - за культурами.

Витрати на утримання основних засобів (амортизація, вартість ремонтів) відносять на собівартість продукції окремих культур і видів незавершеного виробництва: пропорційно до обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах).

У підприємства є зрошувані землі, тому витрати за рослинництвом та вихід продукції обліковують окремо на богарних і зрошуваних землях (регулярно зрошуваних і умовно зрошуваних). Усі витрати на зрошування (прямі витрати на зрошування) списують на відповідні культури.

Частину витрат на зрошування не можна прямо віднести на сільськогосподарські культури (непрямі витрати на зрошування). Тому такі витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку і розподіляють постатейно між об'єктами обліку рослинництва пропорційно до поливогектарів. Для цього складають окремий розрахунок.

Синтетичний облік витрат та виходу продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво». За економічним змістом він відноситься до групи рахунків господарських засобів і процесів, обліку витрат на виробництво, за призначенням і структурою - до групи операційних, калькуляційних рахунків. За дебетом субрахунка 231 «Рослинництво» відображають витрати рослинництва, за кредитом - оприбуткування сільськогосподарської продукції від урожаю і списання витрат за загиблими посівами.

Аналітичний облік за субрахунком 231 «Рослинництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат та видами або групами вироблюваної продукції. На великих виробництвах аналітичний облік витрат можна вести за підрозділами підприємства, центрами витрат і відповідальності.

Витрати на виробництво продукції рослинництва при плануванні та обліку, групуються за статтями, які господарство визначає самостійно і затверджує наказом про облікову політику.

За дебетом субрахунка 231 «Рослинництво» відображають витрати в кореспонденції з кредитом рахунків (субрахунків):

- 66 (81) - за статтею «Витрати на оплату праці» - за основною та додатковою оплатою праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (у тому числі трактористів-машиністів). На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне та якісне збирання врожаю, економію матеріальних ресурсів підприємства, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею обліковують також натуральну оплату працівникам рослинництва;

- 65 (82) - за статтею «Відрахування на соціальні заходи» - внески у встановленому розмірі органам соціального пенсійного страхування від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур та на роботах незавершеного виробництва;

- 203 (80) - за статтею «Паливо і мастильні матеріали» - комплексну ціну палива, до якої входять його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил тощо;

- 208 (80) - за статтею «Насіння і садивний матеріал» - вартість насіння і садивного матеріалу як власного виробництва, так і придбаних, використаних для сівби (садіння) відповідних сільськогосподарських культур і насаджень, окрім молодих багаторічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до сівби (протруєння, сортування тощо), завантаження і транспортування до місця сівби не включаються до їх вартості, а відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат;

- 208 (80) - за статтею «Добрива» - витрати з унесення у ґрунт під сільськогосподарські культури органічних добрив (гною, торфу, компосту, сидеральних добрив тощо), мінеральних, бактеріальних, інших добрив та мікродобрив.

Витрати на підготовку добрив, завантаження їх у транспортні засоби та розкидання, вивіз у поле і внесення у ґрунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і до цієї статті включаються:

- 208 (80) за статтею «Засоби захисту рослин» - вартість пестицидів, за - собів для протруєная, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних і біологічних засобів, використаних для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин;

- 23, 63, 68 та інші (84) - за статтею «Роботи і послуги» - витрати на роботи і послуги власних допоміжних виробництв, що забезпечують виробничі потреби, вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошування та інші послуги, надані водогосподарськими організаціями (окрім робіт і послуг, витрати на які включаються до інших статтей).

До ціє статті включають вартість послуг власного і залученого автомобільного, тракторного і гужового транспорту. Витрати відносяться на окремі об'єкти планування й обліку виходячи з обсягів робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

У вартість послуг електро-, тепло-, водо- і газопостачання включається вартість відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, отриманих зі сторони, а також вироблених на власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошування визначається виходячи з тарифів, затверджених в установленому порядку, і обсягів водопостачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

До вартості послуг з агрохімічного обслуговування і внесення добрив, наданих сторонніми підприємствами та організаціями, не включають вартість отрутохімікатів і добрив:

- 13 (83) - за статтею «Амортизація» - суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, використовуваних у рослинництві;

- 65, 67 (84) - за статтею «Інші витрати» - страхові платежі за посівами та основними засобами в рослинництві та інші витрати, які не було враховано в попередніх статтях.

Таким чином, за дебетом субрахунка 231 протягом року накопичуються витрати в рослинництві за фактичними затратами.

За статтею «Витрати на організацію виробництва та управління» відображаються бригадні, цехові та загальновиробничі витрати. У сільськогосподарських підприємствах відповідно до пункту 2.21 Методичних рекомендацій №132 вони не розподіляються на постійні і змінні.

До бригадних, цехових і загальновиробничих витрат відносять витрати на оплату праці працівників апарату управління; орендну плату; амортизаційні відрахування та витрати на утримання і поточний ремонт необоротних активів загального призначення, витрати на заходи щодо охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи; на утримання польових станів, інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів і галузей

Ці витрати обліковуються на окремому субрахунку 911 «Загальногосподарські витрати в рослинництві» рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартост. насіння, і відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді, цеху або галузі.

Не відносяться на собівартість виробленої та реалізованої продукції адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності. Вони обліковуються відповідно на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші операційні витрати» та в кінці звітного періоду списуються на рахунок 79 «Фінансові результати».

За наявності в обліку на кінець року витрат під урожай майбутніх років такі витрати залишаються у складі незавершеного виробництва (сальдо за дебетом субрахунка 231).

За кредитом субрахунка 231 «Рослинництво» (за видами культур) відображають вихід продукції рослинництва в кореспонденції з дебетом рахунків (субрахунків):

- 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» - на вартість оприбуткованої продукції рослинництва, призначеної для реалізації та промислової переробки або на інші цілі;

- 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» - на вартість оприбуткованої продукції, призначеної для використання як насіння, корми;

- 232 «Тваринництво» (відповідні групи тварин) - на вартість продукції рослинництва (зеленої маси сіяних трав і природних пасовищ), скошеної і згодованої тваринам у власному господарстві;

- 991 «Втрати від стихійного лиха» - на вартість витрат за посівами, які повністю загинули від стихійного лиха.

При списанні таких втрат слід урахувати, що витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай, списуються на надзвичайні втрати. При пересіванні сума витрат (що відноситься до надзвичайних втрат) складатиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, сівбу та інші роботи, що виконуються повторно при пересіванні площ новою культурою (тобто повторні витрати). Усі інші витрати (що не повторюються) - на лущення стерні, на снігозатримання, на добрива тощо списуються в розрізі статей на пересіяну культуру (п. 8.2 Методичних рекомендацій №132). За посівами, що загинули в результаті стихійного лиха, нараховують страхове відшкодування. В обліку за розрахунками із страховою компанією проводять бухгалтерські записи: Дебет 65 «Розрахунки за страхуванням» - Кредит 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій».

Таблиця 3.1. Господарські операції з обліку витрат продукції рослинництва в КСП «Сонячне» Миколаївського району

№ з/п	Зміст господарської операції	Первинний документ	Кореспондуючі рахунки	Сума, грн.
			Дебет	Кредит
1.	Розподілено торішні витрати під врожай поточного року	Відомість розподілу затрат	231	2311	80 000,00
2.	Списано на посів: - купленого насіння	Акт витари насіння і садівного матерілу	231	208	74000,00
3.	- насіння власного виробництва	Акт витари насіння і садівного матерілу	231	27	10500,00
4.	Відображенно витрати паливо на виробництво озимої пшениці	Обліковий лист тракториста-машиніста	231001	8032	8388,34
5.	Нарахована заробітна плата головному агроному	Табель обліку робочого часу	91	661	1452,40
6.	Відображено витрати на закупівлю отрутохімікатів для протруєння озимої пшениці	акт про використання мінера-льних, органічних і бакте-ріальних добрив, отруто-хімікатів та гербіцидів	231001	8072	20655,7
7.	Нараховані страхові внески (у % від заробітної плати) - до ПФ (33,2%)	Виробничий звіт	231	6511	11620,00
8.	- до ФСС з тимчасової втрати працездатності (1,5%)	Виробничий звіт	231	6521	525,00
9.	- до ФСС на випадок безробіття (1,3%)	Виробничий звіт	231	6561	455,00
10.	- до ФСС від нещасних випадків	Виробничий звіт	231	6561	70,00
11.	Нарахована заробітна плата трактористу	Табель обліку робочого часу	231	661	1046,40

Аналітичний облік затрат і виходу продукції рослинництва ведеться автоматизовано: складається відомість обліку витрат і виходу продукції рослинництва за місяць наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Далі дані переносяться у Головну книгу та Баланс.

3.3 Порядок обчислення собівартості продукції рослинництва

Обчислення собівартості продукції є заключним етапом бухгалтерського обліку процесу виробництва. При визначенні собівартості бухгалтери КСП «Сонячне»» керуються Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Загальна методика обліку витрат і калькулювання собівартості продукції рослинництва і тваринництва є аналогічною. Проте рослинництво має певні особливості. У рослинництві виробничі витрати групують окремо по рільництву, овочівництву, виробництву сіна з виділенням витрат на врожай поточного року і на врожай майбутніх років.

Об'єктами калькулювання собівартості в рослинництві є основна та
супутня продукція.

Перед розрахунком собівартості продукції необхідно:

- перевірити правильність записів по Дебету і Кредиту аналітичних рахунків;

- уточнити, чи повністю включені до витрат під врожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва;

- перевірити повноту оприбуткування продукції.

- При розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості конкретного виду продукції, важливо визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції.

Виробничу собівартість продукції рослинництва визначають:

- зерна, насіння соняшнику - франко-тік (франко-місце зберігання);

- соломи, сіна - франко-місце зберігання;

- цукрових буряків, баштанних культур, овочів, маточних цукрових буряків, коренеплодів - франко-поле (франко-місце зберігання);

- насіння трав, овочевих та інших культур - франко-пункт зберігання;

- зеленої маси на корм - франко-місце споживання;

- зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул - франко-місце силосування, стажування, виробництва борошна, гранул.

У рослинництві бухгалтери КСП «Сонячне» дотримуються встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції. Це викликано тим, що окремі її види, отримані від одних виробництв, можуть бути використані в інших виробництвах цієї ж галузі. Через це в кінці року розрахунок собівартості продукції виконують у наступній послідовності:

- розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утримання основних засобів;

- визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;

- розподіляють загальні втрати на зрошення та на утримання полезахисних смуг;

- списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;

- розподіляють бригадні, фермерські, цехові витрати;

- визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку;

- визначають собівартість продукції рослинництва;

- визначається собівартість продукції тваринництва;

- визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;

- визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв.

Слід відзначити, що в господарстві побічна продукція - не калькулюється. Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи з розрахунково нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці облік витрат сільськогосподарського підприємства здійснюється в цілому за виробничими підрозділами без деталізації на окремі об'єкти (культури). У результаті перед початком визначення собівартості у дебет аналітичного рахунка буде відображена загальна сума виробничих витрат підрозділу за калькуляційними статтями, а в кредиті - кількість отриманої основної, супутньої і побічної продукції конкретних найменувань в оцінці за плановою собівартістю. Фактичні витрати підрозділу розподіляються між окремими культурами, пропорційно плановим витратам, а за їх відсутності - нормативним витратам згідно з технологічними картами або нормативами.

Для розподілу витрат за вирощуваними культурами коефіцієнт розподілу витрат за статтями розраховують діленням суми фактичних витрат за кожною статтею на відповідну суму планових (нормативних) основних витрат.

Загальновиробничі витрати рослинництва, які відносяться на ці культури розподіляються у загальноприйнятому порядку. Після цього визначається собівартість одержаної продукції.

Бухгалтери КСП «Сонячне» оцінюють побічну продукцію за загальним принципом: для розрахунку собівартості продукції беруться всі понесені на вирощування даної культури витрати за мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція враховується лише в тому обсязі, який використовується в господарстві. Перелік видів побічної продукції основних сільськогосподарських культур та порядок їх оцінки наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Порядок оцінки побічної продукції рослинництва в КСП «Сонячне» Миколаївського району

№ з/п	Види побічної продукції	Одиниця вимірювання	Методика оцінки побічної продукції
1	Солома і полова зернових та зернобобових культур, стебла кукурудзи, стебла соняшнику, солома насінників буряків, солома сіяних трав	Центнер	Нормативні витрати на збирання, транспортування та скиртування соломи, кукурудзиння, соняшничиння стосовно кількості продукції, що використана або буде використана на підприємстві
2	Гичка цукрових та кормових буряків	Центнер	Нормативні витрати на збирання та транспортування гички з поля до пункту використання
3	Цукрові буряки, забраковані При кагатуванні і розкритті кагатів	Центнер	За собівартістю коренів кормових буряків (з урахуванням якості)
4	Дрібна і пошкоджена картопля та овочі, використані для годівлі тварин	Центнер	За собівартістю (з урахуванням якості)
5	Відходи, одержані на збиранні насіння баштанних та овочевих культур	Центнер	За рсалізаційннми цінами, а у разі згодовування - за цінами на корені кормових буряків
6	Падалиці	Центнер	За цінами можливого використання

Для складання калькуляції собівартості продукції рослинництва необхідно за даними аналітичного обліку визначити фактичні витрати на продукцію.

Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається спеціальний розрахунок, в якому використовуються або показники умовної продукції, або затверджені по підприємству ставки питомої ваги собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.

Після складання звітних (фактичних) калькуляцій планова собівартість продукції коригується до фактичної собівартості, враховуючи продукцію рослинництва на складі, реалізованої і відпущеної на відгодівлю тваринам.

При обчислені собівартості зернових культур об'єктом калькулювання продукції зернових культур (крім кукурудзи) є основна і супутня продукція. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість робіт з доробки на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна та зерновідходів. Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами. Для розподілу витрат між ними 1 ц зерна приймається за одиницю, а зернові відходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна відповідно до даних лабораторного аналізу.

Таблиця 3.3. Визначення фактичної собівартості 1 ц зерна та зерновідходів озимої пшениці в ДП «СП «Сонячне» Миколаївського району

Культура	Витрати на вирощування (без вартості соломи), тис. грн.	Кількість повноцінного зерна в зерновідходах, ц	Загальна кількість повноцінного зерна з урахуванням зерно відходів, ц.	Фактична собівартість 1 ц зерна, грн.	Сума витрат, що припадають на зерно відходи, грн.	Фактична собівартість 1 ц зерповід - ходів, грн.
Озима пшениця	1173,1	36	9894	118,57	4268,52	47,43

- витрати на вирощування (без вартості соломи): 1173,1 тис. грн.;

- кількість повноцінного зерна в зерновідходах (ц): 90 ц х 40%: 100% = 36 ц;

- загальна кількість повноцінного зерна з урахуванням зерновідходів: 9858 ц + 36 ц =9894 ц

- фактична собівартість 1 ц зерна: 1173100 грн.: 9894 ц = 118,57 гри.;

- сума витрат, що припадають на зерновідходи: 36 ц х 118,57 грн.= 4268,52 грн.;

- фактична собівартість 1 ц зерна зерновідходів: 4268,52 грн.: 90 ц = 47,43 грн.

При обчислені собівартості зерна кукурудзи об'єктом калькулювання є зерно кукурудзи (в перерахунку на сухе). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості на сухе зерно проводять після одержання даних про фактичний вихід зерна з качанів, які визначає хлібоприймальний пункт шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базисної вологості зерна в качанах (базисна вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 22%). При цьому у разі підвищеної вологості понад базисну на - кожен відсоток перевищення вологості, проводиться зменшення маси зерна на 1%. Відповідно при меншій вологості зерна проводять коригування в бік збільшення маси зерна.

Вихід сухого зерна із качанів кукурудзи повної стиглості, що залишається в господарстві, визначається за середнім відсотком виходу зерна» базової вологості качанів кукурудзи, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості стебел кукурудзи) на масу сухого зерна.

Оскільки в поточному обліку відображають рух кукурудзи в качанах, то додатково розраховують фактичну собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

Об'єктом калькулювання собівартості цукрових буряків (фак-тичних) є коренеплоди. Виробнича собівартість центнера кормових буряків визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички) на фізичну масу буряків.

Від вирощування цукрових буряків маточних отримують ділові коренеплоди, непридатні для подальшої висадки, та гичку. Об'єктом калькулювання є ділові коренеплоди.

Кількість коренеплодів, закладених у траншеї, та їх вагу здебільшого встановлюють розрахунковим шляхом, оскільки в польових умовах відсутня можливість зважування коренеплодів під час доставки їх до місця кагатування. Для цього у траншеї щитами відгороджують один метр, а потім коренеплоди перераховуються і зважуються. Це фіксується у спеціальному акті кагатування маточного цукрового буряка. Потім по кожній траншеї виводиться середня кількість і вага коренеплодів на погонний метр та в цілому по траншеї. На підставі актів закагатовані маточні коренеплоди оприбутковуються із зазначенням їх ваги і планової собівартості, а для оперативного контролю забезпечення запланованої площі висадками обліковується і їх кількість.

Браковані коренеплоди оприбутковуються на підставі накладних (внутрішньогосподарського призначення, ф. №87) та актів і здаються на цукровий завод або використовуються на корм тваринам. Витрати на доочищення, укладання в кагати, копання траншей, укриття і догляд за кагатами відносяться лише на ділові коренеплоди маточного цукрового

буряку.

Для обліку зазначених витрат відкривається окремий аналітичний рахунок. Обчислення фактичної собівартості коренеплодів (без витрат на доочищення, укладання в кагати тощо) проводиться у такому ж порядку, що й по фабричному цукровому буряку.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників необхідно від витрат, віднесених на всю одержану продукцію, відняти вартість гички і забракованих буряків та додати витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами у звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, закладених у кагати, визначають собівартість одного центнера.

Облік витрат на догляд за кагатами та витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. В результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості, та визначається собівартість центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Витрати на вирощування насіння цукрового буряку обліковуються на окремому аналітичному рахунку «Виробництво насіння цукрових буряків». На цей рахунок відносять також усі витрати, пов'язані з виробництвом насіння, включаючи витрати на очистку і сушку, яка проводиться разом зі збиранням чи після нього в поточному році.

Слід зазначити, що насіння буряка оприбутковують у бункерній вазі. Після їх доробки, очищення, сушки отримують насіння та полову.

При обчисленні фактичної собівартості насіння цукрового буряку із загальної суми витрат, облікованих на аналітичному рахунку «Насіння цукрового буряку», віднімають вартість полови за ціною можливого використання (за умови, що полова буде використана). Сума, що залишилась, і становитиме вартість насіння цукрового буряка. Для обчислення собівартості 1 ц їх вартість ділять на вагу насіння (після очищення).

Собівартість одного центнера продукції баштанних, продовольчих культур визначають діленням усіх витрат на їх обробіток і збір врожаю на фізичну масу оприбуткованої продукції. Якщо планування і облік ведеться в цілому за баштанними продовольчими культурами, то витрати на їх вирощування розподіляються між видами продукції пропорційно до їх вартості за реалізаційиими цінами.

Об'єктом калькулювання продукції буряків, вирощених на корм тваринам, є основна продукція - коренеплоди. Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків, вирощених для годівлі тварин, визначається діленням витрат (без вартості гички, оціненої за розрахунково-нормативними витратами на її заготівлю) на кількість одержаної продукції.

Об'єктом калькулювання сіяних однорічних і багаторічних трав є кожний вид одержаної продукції (зелена маса, насіння, сіно). Якщо трави використовуються для виробництва одного виду продукції, то обчислення собівартості проводиться простим методом і зводиться до ділення суми витрат за цією культурою на кількість одержаної продукції. При одержанні декількох видів продукції витрати на вирощування трав минулого і поточного років розподіляють пропорційно до площ, використаних для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносять безпосередньо на її собівартість.

При збиранні сіяних трав на насіння одержують основну продукцію (насіння) і побічну (солому). Вартість соломи виключається з загальної суми витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

Визначення собівартості продукції багаторічних трав має деякі особливості. Це обумовлено тим, що витрати з вирощування багаторічних трав розподіляють на витрати минулих років і поточного року. Витрати минулих років за багаторічними травами (підготовка ґрунту, посів багаторічних трав, вартість насіння та інші витрати) рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року. Якщо посіви багаторічних трав будуть використовуватися протягом двох років, на кожний рік їх використання відносять по 50% витрат; при трьохрічному використанні трав на продукцію першого року відносять 33% витрат, другого року - 34% і третього року - 33%.

Витрати минулих років за багаторічними травами, які відносять до продукції майбутнього року, розглядаються як незавершене виробництво за цими культурами.

Витрати поточного року, пов'язані з вирощуванням і збиранням урожаю багаторічних трав, повністю включають до собівартості продукції врожаю поточного року. Таким чином, за багаторічними травами витрати, які відносять до отриманої продукції, включають частину витрат минулих років і всю суму витрат поточного року. У своїй сукупності вони і складають собівартість одержаної продукції.

Подальше обчислення собівартості продукції багаторічних трав проводять у такій же послідовності, як і однорічних.

3.4 Шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції рослинництва

В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є вирішальними факторами успішного розвитку економіки України. При цьому необхідно враховувати значну різницю у змісті бухгалтерського обліку в Україні і в країнах з розвинутою економікою. Якщо в Україні бухгалтерська справа обмежувалася обліково-реєстраційними завданнями, то в країнах з розвинутою ринковою економікою вони не є основною частиною бухгалтерського обліку основна увага приділяється фінансовому аналізу та прогнозуванню. Тому дуже важливо оцінити завдання й цілі автоматизації бухгалтерського обліку.

Завдання автоматизації - підвищення якості роботи як бухгалтерів, так і бухгалтерії в цілому. Комп'ютер - це тільки інструмент, що дозволяє максимально повно використовувати кваліфікацію спеціаліста й максимально спрощувати повсякденну рутинну роботу.

Перехід до автоматизованого бухгалтерського обліку вимагає не лише бажання і коштів, а й значної підготовчої роботи як організаційної, так і методичної. Керівництво КСП «Сонячне» здійснило перехід на автоматизовану систему обліку, але повного переходу не відбулося, тому частина документації здійснюється в ручну, а частина в електронній формі.

Розглядаючи загальний стан обліку витрат продукції рослинництва в КСП «Сонячне» слід відмітити, що хоч в цілому він є добрим, але має ряд недоліків, тому необхідно розглянути шляхи його вдосконалення.

Звичайно, найбільша кількість помилок в обліку при паперовій технології виникає на етапі переносу даних з одного облікового регістру до другого, а також при складанні різноманітних довідок і звітів. Використання автоматизованого обліку дасть змогу повністю звільнитися від такого роду помилок, оскільки як правило при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, всі інші формуються автоматично і ризик помилки при переносі даних між регістрами обліку дорівнює нулю. Кожний бухгалтер знає, скільки часу і сил вимагає підготовка тих чи інших довідок, звітностей та іншої оперативної інформації, що завжди потрібна терміново. Використання засобів автоматизації дає змогу практично повністю вирішити цю проблему, протягом лічених хвилин підготовити найрізноманітніші й деталізовані бухгалтерські дані. Потрібно також звернути увагу на те, що правильний вибір засобів автоматизації і програмного забезпечення дозволить легко і швидко адаптувати роботу бухгалтерії до частих змін правових норм, які вносяться Урядом України. На жаль, іноді цей вибір доручається спеціалістам, котрі не мають уяви про повсякденну рутинну роботу і проблеми бухгалтерії й чиї критерії не завжди збігаються з інтересами бухгалтерії даного підприємства.

Автоматизація не лише підвищує якість обліку, a й якість бізнесу підприємства. Тому вибір засобів автоматизації завжди має здійснюватися безпосередньо зацікавленими спеціалістами - бухгалтером і керівником підприємства. Лише спеціаліст-бухгалтер може правильно оцінити систему за всіма критеріями.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, найбільш популярними з яких є: «Парус», «Fin Expert», «БЕСТ», «Lady Fin», «Фінанси без проблем», «1С - Бухгалтерія - Проф. для Windows» та ін.

Система автоматизації бухгалтерського обліку спільного підприємства «Парус» призначена для підготовки та обліку фінансово-господарських документів, накопичення Інформації про здійснення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства.

Використання даної - системи дає змогу:

готувати платіжні документи;

виписувати рахунки на оплату і накладні на відпуск товару;

вести облік основних засобів і нематеріальних активів, здійснювати розрахунок амортизаційних відрахувань;

вести облік виробничих запасів і товарно-матеріальних цінностей за матеріально відповідальними особами;

вести облік затрат на виробництво, витрат обігу і реалізації за різними об'єктами обліку (філіалами, підрозділами та ін.);

вести облік грошових коштів;

вести облік розрахунків з дебіторами та кредиторами;

одержувати щомісячну звітність щодо руху засобів, за відповідними рахунками у вигляді книги обліку господарських операцій, відомостей обліку руху матеріальних цінностей, обліку руху грошових коштів, обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами, відомостей розрахунку амортизаційних відрахувань;

одержувати баланс підприємства та інші звітні документи для подання у податкові органи.

Система «Fin Expert 4.1 for Windows tm» - це професійна мережна система реального часу, яка призначена для великих підприємств з великими обсягами даних; система «Fin Expert 4.1 Life for Windows tm» розроблена для середніх підприємств з можливістю роботи в локальному режимі.

Система «1С Бухгалтерія - Проф. для Windows» є універсальною бухгалтерською програмою.

Основні особливості цієї програми:

- ведення синтетичного й аналітичного обліку стосовно потреб підприємства;

- можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;

- одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів по синтетичному й аналітичному обліку;

— повна настроюваність: можливість доповнювати і змінювати план рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форм первинних документів, форм звітності;

— можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Висхідними даними для програми є господарські операції, що вносяться до Журналу господарських операцій.

Програма «1С - Бухгалтерія - Проф. для Windows» дозволяє вводити господарські операції декількома способами:

- ручне введення операцій;

- використання - типових операцій;

- використання режиму «документи і розрахунки».

На підставі введених господарських операцій програма формує звітність по синтетичному обліку та різні допоміжні документи, зокрема:

- оборотно-сальдову відомість за рахунками і субрахунками;

- «шахматку»;

- аналіз рахунка за підсумками і кореспонденцією даного рахунка з відповідними рахунками;

- обороти по дебету і кредиту рахунка і відповідне сальдо, також обороти і сальдо по рахунках за відповідний період;

- журнал-ордер і відомість по рахунку;

- зведені проводки-підсумки за відповідною кореспонденцією;

- аналіз рахунка за датами;

- звіт по журналу операцій - вибірку проводок із журналу операцій за визначеними рахунками, кореспонденцією та іншими ознаками;

- картку рахунка і всі проводки з даним рахунком.

Програма може утримувати відомості за будь-який період часу.

Для ведення аналітичного обліку програма дозволяє вводити необмежену кількість довідників об'єктів аналітичного обліку (субконто): за видами продукції, матеріалами, підприємствами, співробітниками та ін.

Усі документи по аналітичному обліку формуються у грошовому, а якщо це потрібно, то і в натуральному виразі.

Зокрема, видаються такі документи:

- оборотно-сальдова відомість, що утримує дані про сальдо та обороти за об'єктами обліку;

- картка субконто, що містить усі проводки з даним
б'єктом обліку;

- аналіз рахунка за субконто - кореспонденції з різними рахунками кожного об'єкта обліку;

- аналіз субконто - зведення всіх підсумків за даними субконто;

- обороти між субконто.

Крім цього, програма дає змогу створювати звіти довільної форми, що використовують дані не лише синтетичного, а й аналітичного обліку.

Отже, комп'ютеризація і автоматизація обліку на підприємстві має ряд переваг. На мою думку, найкращою для КСП «Сонячне» є програма «1С - Бухгалтерія - Проф. для Windows», так як ця програма найбільш точно охоплює спектр облікової роботи підприємства.

Для бухгалтерії перехід до реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів означає постійне підвищення вимог до обсягу, якості та оперативності роботи. Дедалі зростають вимоги до рівня кваліфікації, - вже мало бути лише бухгалтером, необхідні глибокі знання економічної теорії, права, фінансового аналізу. Відповідно підвищуються вимоги до автоматизованих систем: це й можливість надання даних для фінансового аналізу, і поширення можливостей бухгалтерського діловодства й документообігу, і системи зведеного обліку та фінансової звітності, яку складають підприємства різних країн світу і яка має певні відмінності у підходах до змісту фінансових звітів, необхідних для прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

4. Шляхи підвищення економічної ефективності продукції рослинництва

4.1 Резерви збільшення обсягів виробництва і підвищення ефективності продукції рослинництва

Виробництво зерна з високими якісними показниками в достатній кількості має вирішальне значення в забезпеченні населення України продовольством, підвищенні матеріального рівня життя людей і піднесенні ефективності виробництва продукції рослинництва. Раніше цю проблему розв'язували, в основному, завдяки ефективному використанню наявних ресурсів традиційних озимих та ярих сортів пшениці. За розрахунками науково-дослідних установ НААН України збільшення урожайності озимої пшениці з 3 до 5,5 тонн на гектар дає змогу зменшити собівартість одиниці продукції на 55%.

Як показує світовий досвід та досвід кращих зерновиробницьких підприємств України, найважливішим фактором зростання врожайності зернових культур є впровадження створених селекціонерами нових високоврожайних сортів. За однакових умов забезпеченості виробничими ресурсами нові сорти дають на третину продукції більше, ніж старі.

Дослідження науково-дослідних установ свідчать, що нові сорти озимої пшениці дозволяють при дотриманні всіх елементів технології одержувати урожайність на 33% більшу, ніж середня й на 89% ніж старі сорти, а озимого ячменю відповідно на 28 і 56%. За останні десять років у середньому недобір зерна в Україні через використання старих сортів становив понад 2,5 млн тонн, а їхня питома в структурі зернових збільшилася до 40%.

Науково-дослідні установи НААН України в останні роки запропонували зерновиробникам південного Степу України певні нові сорти озимої пшениці, а саме: сорт Турунчук - (заявник - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насинезнавства та сортовивчення НААНУ). Сорт низькорослий, зимостійкість вища за середню - підвищена. Не вилягає, не осипається. Посухостійкий і за роки випробування в зоні Степу середня врожайність становила 63,4 ц/га. Прибавка до національного стандарту - 2,5 ц/га. Максимальний урожай сорту - 99 ц/га; сорт Дюк того ж самого заявника - зимостійкість підвищена, посухостійкий, не осипається і не вилягає. Середня врожайність за роки випробування в зоні Степу - 63,2 ц/га. Максимальний урожай сорту - 96 ц/га. Внесено до Державного реєстру сортів рослин та рекомендовано для вирощування в зоні Степу[19].

За даними наукових установ та кращих господарств нові сорти озимої пшениці Ліона, Фаворитка, Журавка Одеська, Шестопалівська у 2008 році у виробничих умовах забезпечили урожайність на рівні 70 - 80 ц/га, а Володарка, Білосніжка, Богдана, Голубка Одеська - 80 - 85 ц/га та Лебідка Одеська - понад 100 центнерів з гектара. Урожайність нових сортів ярого ячменю Еней, Санктрум, Геліос і Набат - склала від 40 до 45 ц з гектара посівів [26].

Останнім часом вітчизняні селекціонери створили нові форми пшениці, а саме: сорти-дворучки, які можуть стати надійною допомогою в збільшенні виробництва продовольчого зерна з високими показниками якості. Ці сорти мають властивість швидко адаптуватися і добре рости та розвиватися як за осіннього, так і за весняного висівання. Тому їх ще називають перехідними, альтернативними, факультативними ярими, факультативними озимими, зимуючими.

На запити й нагальні потреби виробництва в Інституті фізіології рослин і генетики в кінці минулого століття розпочато селекцію і вперше в Україні створено сорти пшениці-дворучки Хуторянка, Зимоярка і Бірюза. Після успішного екологічного випробування, в 2004 році їх передано в державне випробування. Сьогодні перші два сорти вже занесено до державного Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. З них за деякими показниками сорт Хуторянка кращій, особливо для південного Степу.

Сорт Хуторянка - високоврожайний, високо інтенсивного типу, лідер за врожайністю серед зареєстрованих типово ярих сортів пшениці. За осінньої сівби врожайність становила (за даними держвипробування) 65,8 ц/га, що вище за національні стандарти (сорт Подолянка) на 4,5 ц/га, за весняного висіву - 48 ц/га, або на 1,2 ц/га вища за показники стандартів. Сорт має добру посухостійкість, а стійкість до вилягання висока.

Борошномельні та хлібопекарські властивості добрі. Зерно містить 13,6 - 14,2% білка, 27,9 - 29,9% - сирої клейковини. Сорт зараховано до цінних пшениць, має здатність формувати сильне зерно і це дуже важливо на сучасному етапі, коли в Україні зменшилися валові збори озимої пшениці з високими якісними показниками, а в світі зростає на неї попит [50].

Для одержання стійких великих врожаїв доброякісного зерна важливо враховувати можливість конкретного ґрунтово-кліматичного району, поля і сорту, послідовно підтримувати родючість ґрунту. При вирощуванні це можливо забезпечити лише на основі інтенсифікації виробництва. До того ж важливим є послідовний, комплексний підхід до її здійснення.

За твердженням науковців Інституту землеробства південного регіону НААНУ, на Півдні України землеробство ведеться у досить складних умовах недостатнього зволоження. Волога тут є головним лімітуючим чинником, від якого залежить урожай сільськогосподарських культур.

Проте аналіз даних Херсонської метеостанції, що здійснили науковці згаданої раніше установи, свідчить, що у середньому за 1972-2006 роки кількість опадів зросла у порівнянні з аналогічним показником за 1882-1971 роки на 105,4 мм і досягла 452,7 мм. Гідротермічний коефіцієнт, розрахований за березень - червень, зріс від 0,7 до 0,9.

Дослідження показали, що в цій зоні основні запаси вологи в грунті на посівах озимої пшениці накопичуються в осінньо-зимовий період. Кількість опадів, які випадають в цей період, цілком достатня для накопичення в грунті 170 - 180 мм доступної вологи. Втім, за твердженням науковців, фактично в цей період грунт поглинає дуже малу кількість опадів. Так, із 196 мм, які випали за осінньо-зимовий період (у середньому за останні 42 роки спостережень), у посівах пшениці після кукурудзи на силос у шарі грунту 0 - 100 см води вбиралося 83 мм, по пару - 40, а в умовах зрошення - 31 мм. Отже, грунт поглинув усього, відповідно, 42, 20 і 16%. Решта опадів (58 - 84%), імовірно збігла в низини, частина випарувалася або вимерзла, тобто втрачена.

Розрахунки свідчать: втрати вологи опадів за цей період становлять 80 - 160 мм, чого було б достатньо для того, щоб виростити додаткові 10 - 20 центнерів зерна пшениці. Для посушливої зони, якою є і Миколаївська область, такі великі втрати вологи неприпустимі, бо це, за суттю, втрачений урожай зерна.

Науковці стверджують, що для збільшення здатності ґрунту вбирати вологу опадів слід підвищити його агрофізичні властивості: вносити гній, подрібнену солому, стебла кукурудзи та інші органічні рештки, освоювати відповідні сівозміни, вдосконалювати способи його обробітку тощо [36].

Підвищення економічної ефективності виробництва зерна передбачає збільшення обсягів його виробництва та поліпшення його якості. Досягнення останнього шляхом інтенсифікації зерновиробництва на основі внесення в оптимальні строки (коли рослині потрібно) раціональної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів стійких до дефіциту вологи, до хвороб і шкідників високоврожайних сортів і гібридів, інтенсивних ресурсозберігаючих технологій і високопродуктивної техніки.

Дослідження наукових установ НААНУ свідчать, що у середньому по Україні при внесенні під озимі зернові культури мінеральних добрив у кіль - кості 194 кг діючої речовини на 1 гектар посіву їз співвідношення N75 P 69 K50 приріст урожаю зерна на 1 кг добрив становить 4,3 кг. Одна гривня витрат на мінеральні добрива, дає 5 гривень прибутку від реалізації додатково одержаного зерна.

Одним з резервів збільшення валових зборів є розміщення зернових культур по найбільш сприятливих попередниках. Це, насамперед, не потребує додаткових витрат. В господарстві необхідно розширити посіви пшениці по чорних парах, багаторічних травах, які накопичують азот і вологу в ґрунті. За інших рівних умов цього достатньо для формування врожайності зерна у 40 - 45 ц/га навіть без внесення мінеральних добрив. Доречі, такий попередник для озимої пшениці, як багаторічні бобові трави, дає більше можливостей за інших рівних умов одержувати більш високоякісне зерно.

Важливою проблемою виробництва соняшника в Україні є дотримання оптимального науково обґрунтованого насичення ним сівозмін (1,6-1,7 млн. га), бо перевищення призводить до виснаження ґрунту, погіршення його водного балансу, внаслідок чого знижується урожайність не тільки соняшнику, а й інших сільськогосподарських культур, вирощуваних у сівозміні в регіоні. Тому надмірне розширення його посівів, що спостерігалося в останні роки, значною мірою пояснювалося бажанням миттєвого поліпшення економічного стану сільськогосподарських підприємств. Так само збільшує посіви соняшника і досліджуване господарство, що є дуже помилковим шляхом поліпшення економічного стану підприємства.