Регіональний розвиток і розміщення залізничного транспорту України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регіональний розвиток і розміщення залізничного транспорту України

Вступ

За своїми природними географічними умовами Україна належить до держав, які мають всі необхідні дані для торгових контактів із зарубіжними країнами через залізничний транспорт. Сама доля подарувала нашій країні вигідне географічне положення.

На сучасному етапі розвитку перед нашою державою постало безліч питань і залізничний транспорт посідає серед них не останнє місце. Адже відсутність за останні роки будь-якої політики з боку держави призвела до того, що більшість залізниць не має належного економічного ефекту. Тому завдяки бездіяльності нашого уряду постають і утверджуються нові залізничні маршрути інших держав, які заробляють великі кошти на торгівлі через залізницю, що стає дедалі вигіднішою справою. Держава, в свою чергу, сама повинна розуміти важливість залізничного транспорту в економіці країни і підтримувати його в фінансовому відношенні.

Попри всі складнощі в окремих регіонах помітне пожвавлення ділового життя, пошуків шляхів вирішення цієї проблеми. Важливість оптимального вирішення цієї проблеми є очевидною. З вищезазначеного випливає актуальність даного питання на сучасному етапі розвитку України і приділивши належну увагу вирішенню даного питання такими шляхами як прийняття законів і здійснення видатків державного бюджету на впровадження нових технологій, держава в недалекому майбутньому зможе розширити свою доходну частину і дані кошти спрямовувати на розвиток інших галузей економіки або соціальної сфери, а отже, піднятись на наступну сходинку розвитку своєї економіки.

Актуальність даної теми полягає в тому, що незважаючи на те, що дане питання неодноразово розглядалося багатьма видатними науковцями, все одно в суспільній географії все дуже швидко розвивається та змінюється, в тому числі існують і зміни у транспортно-географічному положенні нашої держави, які найчастіше пов'язані зі змінами транспортної інфраструктури, та змінами зовнішньої політики держав.

Об`єктом дослідження даної теми є залізничний транспорт України.

Предметом вивчення є перспективи та проблеми розвитку залізничного транспорту нашої держави.

Метою написання курсової роботи є визначення особливостей розвитку залізничного транспорту України, опис сучасного стану, висвітлення проблем в даний час і перспектив у майбутньому.

Головними завданнями, виконання яких потребувала поставлена мета, стали:

- збір і обробка теоретичного матеріалу з даної тематики;

- оцінка нинішнього стану транспортної системи України;

- збір і обробка інформації про сучасні тенденції, які можуть вплинути на транспортно-географічне положення та транзитний потенціал України.

Для детального розкриття теми даної курсової роботи дослідження доцільно провести так: по-перше, розкрити роль та значення залізничного транспорту в економіці держави, по-друге, розкрити питання про cутність, значення та основні функції залізничного транспорту України, дати характеристику передумовам регіонального розвитку і розміщення залізничного транспорту України, по-третє, визначити сучасну структуру та рівень розвитку залізничного транспорту України, по-четверте, охарактеризувати територіальну структуру та регіональні відмінності залізничного транспорту України, по-п'яте, проаналізувати проблеми і перспективи розвитку і розміщення залізнично-транспортного комплексу України.

Основними методами, які були застосовані під час виконання цієї курсової роботи є: літературний, картографічний, вимірювання, прогнозування, та такі методологічні підходи як: системний, порівняльний, історичний.

1. Сутність, значення та основні функції залізничного транспорту України

Залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності, тощо. Залізничний транспорт - одна з найбільш важливих галузей народного господарства України. Даний транспорт є однією з базових галузей економіки. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничої сфери, а також населення в усіх видах перевезень. Даний транспорт є частиною логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню. Залізничний транспорт відіграє провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну - у зовнішньодержавних економічних зв'язках України. На нього припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів.

Залізничний транспорт є значно безпечнішим у порівнянні з авіаційним, автомобільним і морським транспортами. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність. Також, він є однією з базових галузей економіки. Стабільне та ефективне функціонування залізничного транспорту є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, національної безпеки і цілісності держави, підвищення рівня життя населення.

Україна належить до регіонів із значним розвитком залізничного транспорту. На нього припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Залізничний транспорт має вирішальне значення у забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і в її зв'язках з іншими країнами. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-економічні показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність. Залізничний транспорт має вирішальне значення у забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і в її зв'язках з іншими країнами. [1, c. 145]

Залізничний транспорт є найрозвинутішим в Україні. Перевагами цього виду транспорту є велика розгалуженість та низькі тарифи. Пропускна спроможність залізничної мережі значно перевищує поточні обсяги руху. Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід - Захід, Балтика - Чорне море. Залізницею здійснюється 46% від загальних перевезень, але закордонних перевезень - лише 14%. Зокрема, транс'європейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок в Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська - Львів - Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається з швидкісними магістралями Е-59 та Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення практично між усіма державами Європи.

За функціональними особливостями залізничний транспорт поділяється на вантажний та пасажирський. Це зв'язано з тим, що транспорт виступає необхідною передумовою функціонування як матеріального виробництва, так і сфери обслуговування, в тому числі пасажирських перевезень. Пасажирський залізничний транспорт є галуззю невиробничої сфери і належить до інфраструктурних галузей. Вантажний транспорт - галузь виробничої інфраструктури. Не виробляючи безпосередньо матеріальної продукції, вантажний транспорт є четвертою галуззю матеріального виробництва після видобувної, переробної промисловості і сільського господарства. Жодна з названих трьох основних галузей матеріального виробництва не здатна функціонувати без транспортного забезпечення. Продукт тільки тоді готовий до споживання, коли він доставлений до споживача.

Значення залізничного транспорту в економіці країни визначається його впливом на загальну конкурентоспроможність національної економіки, а отже її привабливість для розвитку бізнесу та притоку інвестицій. Це дозволяє відійти від розгляду основної функції залізничного транспорту - здійснення перевезень, та розглянути функції більш ширше, виходячи з внутрішньодержавного та зовнішньодержавного значення залізничного транспорту.

Спроба визначити функції транспорту здійснювалися різними науковцями. На сьогодні до основних функцій включаються:

* стимулююча - стимулювання економічного зростання реалізується через інвестиції в транспортний комплекс;

* дистрибутивна - забезпечення фізичного руху товарних потоків у світовій економічній системі.

* інтеграційна - формування єдиної мережі транспортних маршрутів, поглиблення інтеграційних процесів на міжрегіональному, міждержавному та глобальному рівнях;

* структуроутворююча - участь у формуванні галузевої структури світового виробництва та міжгалузевих пропорцій, в розміщенні виробничих потужностей та формуванні регіональних відмінностей в ціноутворенні;

* комплементарна - переміщення туристів в регіон рекреації з місця постійного проживання;

* градоутворююча - створення в вузлових місцях транспортної мережі об'єктивних умов для виникнення міст з метою забезпечення функціонування об'єктів інфраструктури;

* індикативна - оцінка рівня розвитку регіону;

* соціальна - надання рівного доступу усім членам суспільства до соціально-економічної інфраструктури через підвищення рівня транспортної доступності.

Розглянемо функції залізничного транспорту, як частини транспортного комплексу України, з боку його внутрішньодержавного та зовнішньодержавного значення. Це:

1) переміщення вантажів та пасажирів (основна функція) - фізичне переміщення вантажів та пасажирів у просторі;

2) підтримуюче-стимулююча - створення передумов збільшення ефективності роботи та конкурентоспроможності суб'єктів господарювання;

3) логістично поєднуюча - взаємодія з іншими видами транспорту з метою створення Єдиної транспортної системи;

4) соціальна - підтримка соціальної сфери економіки країни;

5) екологічна - вирішення проблем екологічної безпеки діяльності транспорту та покращення екологічності навколишнього середовища;

6) структуроутворююча - створення передумов для розширення діяльності, обслуговування коопераційних зв'язків підприємств;

7) розвиваюча - обумовлення напрямів інноваційної діяльності в промисловому секторі;

8) індикативна - оцінювання стану та результатів діяльності залізничного транспорту дає можливість зробити висновок щодо рівня обсягів виробництва та збуту в натуральному вимірюванні як в цілому в економіці держави, так і по окремим товарам, галузях та регіонах.

Розглянуті функції дають комплексне уявлення про значення залізничного транспорту у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки та визначає необхідність подальшого дослідження шляхів підвищення ефективності його діяльності.

2. Передумови регіонального розвитку і розміщення залізничного транспорту України

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства були цьому передумовою. Рельєф України досить сприятливий для прокладення залізничних шляхів, тільки 4% території знаходиться під гірськими масивами, решта частини держави - рівнинні території. Особливо сприятливий рельєф є на півдні та в центральній частині України.

Основні чинники формування залізничної транспортної системи:

Ш історичні;

Ш природно - екологічні;

Ш соціально-економічні.

Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався в 60-х роках XIX ст. В цей період були збудовані перші залізниці: Львів - Перемишль (1861 р.) та Одеса - Балта (1865 p.), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви.

Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості - з районів Донбасу і Кривого Рога. Після поразки в Кримській війні царський уряд усвідомив необхідність з'єднання центра країни з портами на Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних міркувань.

Залізниці України були побудовані у великих промислових і сільськогосподарських районах, вони за довжиною та обсягом роботи стали найбільшими серед залізниць Росії.

Залізниці України в результаті громадянської війни зазнали великих збитків. Було зруйновано багато мостів, колій, станцій, засобів зв'язку (серед них такі великі споруди, як два київські мости, черкаський, кременчуцький, дніпропетровський, миколаївський та інші, значна частина Південно-Західної залізниці, лінія Горлівка-Очеретино, друга колія лінії Попасна-Микитівка).

У 1921 р. Почалася відбудова залізниць України, але їх робота порівняно з довоєнним рівнем залишилась все ж низькою. На кінець 1921 р. Перевозка вантажів ще не перевищувала 1/7 вантажообороту 1913 р. Були відбудовані всі постійні споруди, і рух було відкрито майже на всіх лініях. З 1922 р. почали впорядковувати зруйноване лінійне господарство.

Почалося будівництво нових ліній на Україні. Була побудована лінія Херсон - Апостолово, добудовувались залізниці, закладені за часів царату, - Дніпропетровськ - Апостолово, Прилуки - Ново білиця, Ново білиця - Цвєтково, Чернігів - Овруч, загальною довжиною 700 км.

У роки другої і третьої п'ятирічок транспорт республіки разом з залізницями всієї країни продовжував поповнюватися найновішими паровозами і вагонами, з'явилися тепловози і електровози. На залізницях України широко впроваджувалась автоблокіровка, автоматичне зчеплення вагонів, автоматичне гальмування поїздів. Загальна довжина мережі залізниць України збільшилась до 14,8 тис. км, а після возз'єднання з Західною Україною - до 19,7 тис. км, що становило 17,1% мережі залізниць всього Радянського Союзу.

В 1948 р. залізниці країни перевершили довоєнний рівень вантажообігу. Була в основному закінчена відбудова основних залізничних магістралей, які зв'язують Москву з Донбасом, Донбас з Ленінградом.

До кінця п'ятирічки на Україні було здано в експлуатацію 200 нових вокзалів. Серед них такі великі, як Сталіно, Микитівна, Попасна, Луганськ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Євпаторія, Феодосія, Нікополь, Кременчук, Полтава, Чернігів, Севастополь та інші.

Вантаження на залізницях країни збільшилося за роки п'ятирічки на 43,3%, а продуктивність праці - на 39%.

Була побудована лінія Федорівна - Каховка, яка здійснила зв'язок з районом будівництва Каховської ГЕС і дала вихід з Донбасу на Дніпро.

У 1958 р. план перевозки вантажів на залізницях України був виконаний на 102%. При цьому порівняно з 1957 р. перевозки вантажів зросли на 8%.

У 1960 році в Україні з'явився новий різновид магістрального залізничного транспорту - метрополітен. У Києві наприкінці 1960 року була здана в експлуатацію перша черга метро надзвичайно складного інженерного комплексу. Пізніше, 23 серпня 1975 року, на території України почав діяти другий метрополітен - у місті Харкові.

У 70-их і 80-их роках побудована залізниця Полтава-Київ-Брест, Курськ-Харків-Ростов, розгорнулося будівництво залізниць у Донбасі, Наддніпрянщині, Криворіжжі, що сприяло розвиткові промисловості в цих районах. У 1987 році експлуатаційна довжина залізниць уже складала 22.7 тис. км. (у 1913 році - 15.6 тис. км.). Експлуатаційна довжина залізниць СРСР -146.1 тис. км.

Україна займала одне з перших місць у СРСР по щільності залізничної мережі (37.7 км. на 1000 км? території). Частина УРСР у перевозі вантажів залізничним транспортом країни в 1988 році складала 25.2%, у вантажообігу 12.8%. Частина вантажообігу залізничного транспорту в загальному вантажообігу Української РСР складала 53.3%, пасажирообороту 40.8%. У середньому на 1 км експлуатаційної довжини залізниці приходилося 22.2 млн. т./км. і 3.2 млн. пасажиро-кілометрів.

3. Сучасна структура та рівень розвитку залізничного транспорту України

Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє розвитку продуктивних сил, раціональному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвитку регіонів країни, зміцненню її обороноздатності, розширенню міжнародного співробітництва України.

Основними складовими, без яких неможливе здійснення залізничних перевезень як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, є інфраструктура та рухомий склад залізничного транспорту. Згідно з визначенням Закону України «Про залізничний транспорт» «інфраструктура включає комплекс будівель, споруд, пристроїв, обладнання, що забезпечують надання повного обсягу транспортних та супутніх послуг, а також інші об'єкти, в тому числі охорони навколишнього середовища, інформаційних систем та систем управління, що забезпечують функціонування цього комплексу».

Всі компоненти залізничної інфраструктури можна розподілити на чотири основні групи. Чим вищий рівень розвитку інфраструктури, тим нижчими виявляються в підсумку витрати підприємців на перевезення вантажів, тим швидше і безпечніше здійснюється перевезення, тим більше комфорту і задоволення від поїздки отримують пасажири. А це, в свою чергу, сприяє підвищенню конкурентоздатності як українського транспорту, так і української продукції.

Другою після інфраструктури невід'ємною складовою залізничного транспорту, без якої неможливе здійснення перевезень, є транспортні засоби. Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про транспорт» термін «транспортні засоби» визначається як «самохідні або несамохідні технічні конструкції, за допомогою яких здійснюється перевезення. До транспортних засобів належать рухомий склад транспорту і контейнери».

З метою продовження терміну служби старої техніки на період розробки сучасних моделей вітчизняних локомотивів, вагонів, електро - та дизель-поїздів і освоєння їх серійного випуску Укрзалізницею була прийнята ідеологія капітально-відновлювального ремонту рухомого складу, як більш дешевий варіант порівняно із новим його придбанням, що дозволило продовжити термін експлуатації частини транспортних засобів на 10-15 років. Застосування капітально-відновлювального ремонту, зокрема до найбільш дефіцитних типів рухомого складу, може розглядатись лише як змушена тимчасова міра. Основна причина полягає в низькій ефективності зазначеного методу оновлення рухомого складу, обумовлена тим, що:

§ освоєння капітально-відновлювального ремонту вимагає капіталовкладень на переоснащення ремонтних підприємств;

§ додаткові витрати на експлуатацію відремонтованої таким чином техніки перевищують витрати, необхідні на утримання нової одиниці рухомого складу;

§ відновлена техніка все одно не здатна відповідати в повній мірі рівню сучасних вимог щодо енергоспоживання, комфорту, швидкості, безпеки тощо.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. З врахуванням геополітичних умов залізниці України мають один з найбільших у Європі потенціал транзитності. З усіх видів транспорту на сьогодні найбільш перспективним є залізничний транспорт, здатний оптимально відповідати поєднанню швидкісних, цінових та екологічних вимог. Залізничний транспорт дозволяє забезпечити потребу як у прискоренні руху товарів, так і у зниженні вартості перевезень, значно випереджаючи автомобільний транспорт за відповідністю екологічним критеріям. Галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщення залізничного транспорту.

Економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф України позитивно сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення.

Залізничний транспорт України є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі країни, який забезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту трубопровідний та автомобільний формує 18-26% перевезень (Додаток. А). Згідно з Євростатом, у Євросоюзі усього 10,5% вантажів транспортуються залізницею.

Україна межує з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Угорщиною, на кордонах розташовано 40 міжнародних залізничних переходів. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) в 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн. У структурі вантажних перевезень залізничний транспорт займає 55-57%, тоді як пасажирооборот України залізничним транспортом займає одне з лідируючих місць у структурі перевезень.

Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України - це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг. Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та р. Дунай.

Територією України проходять 3 залізничних транспортні коридори - №3,5,9. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з панєвропейським коридором №7, який проходить річкою Дунай. Сьогодні довжина національної мережі залізничних транзитних коридорів в Україні складає 3162 км. Це головним чином двоколійні електрифіковані, обладнані автоблокуванням магістралі, що характеризуються високим рівнем використання технічних засобів. Окрім того розвиваються перевезення по МТК ТРАСЕКА (Європа - Кавказ - Азія). [2, c. 24]

Укрзалізниця є одним із засновників Ради із залізничного транспорту держав-учасників Співдружності.

Україна має значні потужності вітчизняних вагонобудівних заводів. Але сьогодні вони використовуються не більше ніж на 10% від їх можливостей. Наявність вільних потужностей, науково-технічної, проектно-конструкторської та експериментальної бази дозволяє не тільки збільшити обсяг налагодженого виробництва, але й освоїти виробництво нових типів вагонів, зокрема спеціалізованих, та вагонів нового покоління. Чемпіонат Європи 2012 року став каталізатором розвитку швидкісного залізничного транспорту України. Цього року на території нашої країни почали їздити потяги європейського рівня «Hyundai».

Формування транспортної мережі, її видова структура, густота (щільність) шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

Таблиця 1. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування

Рік	2007	2008	2009	2010	2011
Довжина колій (км)	21852,2	21654,7	21657,5	21684,2	21644,4

З Таблиці 1 робимо висновок, що експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування за 2011 рік становила 21644,4 км., порівнянні з 2010 роком довжина залізничних колій скоротилася на 39,8 км. При середній щільності доріг 38 км/тис. км? території найвищим показником виділяються промислово розвинуті: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена, насамперед, їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. Велика увага приділяється електрифікації залізниць. Станом на 2011 р. в країні електрифіковано 10067,2 км доріг. У 2010 році кількість електрифікованих доріг становило 9853,7 км. Тобто за рік їх кількість збільшилась. Внаслідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність найважливіших залізниць та ефективність їх використання. Електрифіковані магістральні та найбільш вантажонапружені залізниці: Київ - Львів - Чоп, Донбас - Кривий Ріг - Харків - Запоріжжя - Севастополь, Харків - Лозова - Микитівка, Київ - Миронівна - Дніпропетровськ, Хирівка - Помошна - Одеса - Іллічівськ та ін. Електрифіковано приміські зони Києва, Харкова, Львова, Донецька тощо. Внаслідок цього зросла швидкість, пропускна спроможність найважливіших залізниць, поліпшилась екологічна ситуація та ефективність їх використання.

На сьогоднішній день у підпорядкуванні Укрзалізниці налічується 1492 залізничних станцій, 55 локомотивних і 48 вагонних депо, 110 дистанцій шляху, 69 дистанцій сигналізації і зв'язку, 44 дистанцій енергопостачання, залізничних вокзалів 129, з них 31 - першого класу і вище, залізничних переїздів - 5574, зокрема, обладнаних автоматичною переїзною сигналізацією - 4191, з них з черговим - 1441 переїзд, парк вантажних вагонів - 132,5 тис. од., парк пасажирських вагонів - 7025 од., парк тепловозів - 2447 од., парк електровозів - 1547 од., інвентарний парк приміського сполучення складає 1547 секцій електропоїздів (зокрема, 14 секцій рейкових автобусів), з них 1340 - в експлуатації, інвентарний парк дизель-поїздів - 528 секцій, з них 247 - в експлуатації, чисельність працівників - 385 тис. осіб, відправлено пасажирів за 2011 рік - 427 млн. чол., перевезено вантажів за 2011 рік - 468,3 млн. тонн кількість фірмових пасажирських потягів - 63 од. [3, c. 211]

На території України функціонують шість основних залізничних магістралей, об'єднаних державним департаментом «Укрзалізниця»: Південно-Західна (керування в Києві), Донецька (Донецьк), Придніпровська (Дніпропетровськ), Південна (Харків), Львівська (Львів), Одеська (Одеса), а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

У взаємодії з іншими видами транспорту залізничний своєчасно здійснює перевезення пасажирів і вантажів, забезпечує безпеку руху, розширює сферу транспортного обслуговування виробництва та населення.

Залізничний транспорт є найбільшим в Україні виконавцем вантажних перевезень.

Таблиця 2. Вантажні перевезення за січень-жовтень 2012 року

Рік	2009	2010	2011	2012 січень-жовтень
Вантажооборот (млн. т/км)	195978,9	218037,6	243556,4	197763,7

З Таблиці 2 можна зробити висновок, що у 2009 році вантажообіг був менший ніж в 2010 році, проте його частка в загальних показниках залишилася практично не змінною внаслідок більш значного скорочення вантажообігу інших видів транспорту. Вантажні перевезення залізничним транспортом за січень-жовтень 2012 року становить 382,0 млн. т, вантажообіг - 197763,7 млн. т/км. У 2011 році залізницями України перевезено 51 млн. тонн транзитних вантажів, що більше показника минулого року на 9,3%. Вантажообіг у 2011 році склав 51,3 млрд. т-км, що більше ніж у 2010 році на 11,4%. У загальній структурі перевезень вантажів залізницями України частка транзитних складає 10,9%.

На сьогодні перевезення вантажів залізничним транспортом зменшилися на 2,3% до 104,3 млн. тонн. Перевезення будівельних матеріалів збільшилося на 7%, зерна та продуктів його помелу - в 2,2 разу, коксу - на 3,1%. Водночас перевезення нафти й нафтопродуктів зменшилося на 19%, цементу - на 6,7%, чорних металів - на 5,9%, кам'яного вугілля - на 4,9%, деревини - на 22,5%, брухту чорних металів - на 36,6%, хімічних і мінеральних добрив - на 0,4%, залізної та марганцевої руди - на 4,2%. [5, c. 68]

Зазначимо, що за останні десятиріччя у процесі переходу до ринкових відносин відбулася поступова оптимізація вантажоперевезень і зміна їх структури.

Залізничний транспорт поряд з автомобільним і міським електричним (тролейбусним, трамвайним, метрополітеном) видами транспорту є одним з основних перевізників пасажирів в Україні. Він посідає чільне місце серед інших видів транспорту. Пасажирські перевезення за січень-жовтень 2012 року залізничним транспортом становить 362,1 млн. Пасажирооборот становить 42118,1 млн. пас. км. [8, c. 98]

Таблиця 4. Пасажирські перевезення залізничним транспортом у тому числі перевезень міською електричкою

Рік	2009	2010	2011	2012 січень-жовтень
Пасажирооборот (млн. пас. км)	48274,0	50038,4	50837,4	42118,1

Пасажирський транспорт у зв'язку з інтеграцією України в європейську єдину залізничну систему в останні роки якісно міняється, щоб відповідати європейським рівням експлуатації й екологічних вимог. Перед пасажирською службою Державної адміністрації «Укрзалізниці» стоїть задача забезпечити пасажирські перевезення міжнародним рівнем комфорту.

Порівняно недавно в Україні з'явився новий різновид залізничного транспорту - метрополітени. Метрополітени мають відмінні технічні й експлуатаційні характеристики від традиційного залізничного транспорту, тому займають особливе місце в системі залізничних перевезень. По-перше, метрополітени виконують внутрішньоміські перевезення. По характеру перевезень це пасажирський транспорт. По-друге, це підземна магістраль (лише з невеликою наземною частиною). Метрополітен містить у собі безліч під'їзних колій, тунелів, станцій, будучи складним інженерним комплексом. Тому діяльність метро є однією з капітало- і фондомістких сфер у системі залізничного транспорту.

По-третє, метрополітени самий прогресивний вид залізничного транспорту, що втілив у себе всі новітні технології транспортного будівництва й експлуатаційні властивості. Потяги метрополітену електрифіковані, швидкісні, з високим ступенем комфортності і сервісу обслуговування. В Україні метрополітени існують у двох найбільших містах - Києві і Харкові. Зараз метрополітен двох міст має 89 км довжини, його пасажирооборот за 1 квартал 2012 року склав 127, 9 млн. осіб. У 2011 р. обсяг Київський метрополітен перевіз 519 млн. пасажирів. [9, c. 62]

Загальна криза економіки спричинила значне погіршення становища на залізницях, значне зменшення перевезень та зміну їхньої структури. Як свідчить аналіз, відправлення вантажів та пасажирів залізницями України зменшилося. Реформування системи залізничного транспорту сьогодні є об'єктивною необхідністю. Воно є першим кроком на шляху інституційної адаптації залізничного транспорту України до стандартів ЄС, а також застосування прозорих ринкових механізмів. У першу чергу реформування вимагає якісного удосконалення законодавчої бази й організаційної структури, для чого необхідний системний, комплексний підхід.

4. Територіальна структура та регіональні відмінності залізничного транспорту України

Якщо говорити про регіональне розміщення залізничного транспорту України, то слід звернути увагу на розміщення даного виду транспорту та його регіональним відмінностям. Не всі області мають достатньо розвинуту залізничну вітку. Важливим є південно-західний напрямок, інтенсивні вантажо- і пасажиропотоки, які пов'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України, а також вантажів з Росії, Білорусі у чорноморські порти і у зворотному напрямку; пасажирів, які їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я та Приазов'я. У здійсненні цих зв'язків важливу роль відіграють лінії Харків - Запоріжжя - Сімферополь, Харків - Кременчук - Одеса, Харків - Дніпропетровськ-Херсон.

За рівнем розвитку залізничного транспорту на території країни виділяють два регіони: Донбас і Західна Україна, де щільність транспортних магістралей склалася історично й обумовлена дією різних за своєю природою факторів. Найінтенсивніші залізничні перевезення здійснюються між Донбасом і Придніпров'ям. На захід транспортуються донецький кокс, на схід - криворізька залізна руда і нікопольський марганець. У Донбасі і Наддніпрянщині - необхідністю транспортного обслуговування виробництва, що досягло тут високого рівня розвитку, на заході - у першу чергу прикордонним її положенням і спорудженням у довоєнний період щодо густої мережі залізниць. У східно-західному напрямку утворена електрифікована магістраль Донбас-Карпати, що має важливе значення в міжнародних зв'язках. Залізниці південно-західного напрямку здійснюють інтенсивні грузо- і пасажиропотоки, зв'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України і прилягаючих країн у чорноморські порти, і в зворотному напрямку, а також пасажирів, що їдуть в Криму, Причорномор'я і Приазов'я.

В Україні функціонують великі залізничні вузли - поселення, де сходяться чи перетинаються залізничні колії зі значним обсягом перевезень і транспортного обслуговування. Найбільшими залізничними вузлами є Харків, Лозова, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дебальцеве, Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Ковель, Львів. Поглибилися взаємозв'язки залізничного й інших видів транспорту. Залізничний і річковий транспорт взаємодіють у багатьох дніпровських портах - Києві, Черкасах, Дніпропетровську, Херсоні.

Важливе значення для внутрішньодержавних економічних зв'язків мають залізниці Київ - Полтава - Харків, Київ - Одеса, а для зовнішньоекономічних зв'язків - Київ - Ковель - Хелм з виходом на Польщу та інші країни зарубіжної Європи. Після створення морської паромної переправи Батумі - Одеса значно зросло значення залізниці Одеса - Львів - Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних і міждержавних зв'язків України, а й дає змогу Україні надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх економічних зв'язків з країнами зарубіжної Європи.

На території України є такі залізниці: Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна, Придніпровська.

Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької і Луганський, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. До складу магістралі входять чотири Дирекції із залізничних перевезень. Експлуатаційна довжина залізниці - 2927,6 км. Донецька залізниця обслуговує Донецьку, Луганську, частково Дніпропетровську, Запорізьку і Харківську області. Вона поєднує в єдиний транспортний конвеєр Донбас з Наддніпрянщиною, центральні райони Російської Федерації та України з Поволжям і Кавказом. На півдні Донецька залізниця має вихід до Азовського моря через Маріупольський Торговий порт. Протяжність її колій складає 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той же час на її частку приходиться 47% навантаження і 36% вивантаження всіх залізниць України. [11, c. 97]

Одеська залізниця - важлива складова єдиного транспортного конвеєра південного заходу України і є найважливішою складовою частиною залізничного транспорту держави. На її долю припадає майже 20% вантажообігу, більш 16% пасажирообігу залізниць країни. Залізниця пролягає по території шести областей: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської і Вінницької.

Головна особливість Одеської залізниці - її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти. Таким чином, забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу. Географічне положення і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначають її велике транзитне значення. Вона зв'язує Донбас зі столицею України і західними областями, знаходиться на головному пасажирському ходу Північ - Крим - Кавказ.

Залізниця здійснює транспортне обслуговування підприємств та населення семи областей України: Харківської, Полтавської, Сумської, Кіровоградської, Чернігівської, Луганської, Донецької; стикується з Південно-Західною, Донецькою, Придніпровською, Одеською та Південно-Східною (РФ) залізницями.

Південно-Західна залізниця - одна з найстаріших залізниць України має адміністративний центр в столиці України - місті Києві. Загальна експлуатаційна протяжність залізниці - 4668 км. Розгорнута довжина головних колій складає 6438,1 км. Електротягою виконується 93,3% усіх перевезень вантажів та пасажирів.

Експлуатаційну роботу залізниці здійснюють п'ять дирекцій із залізничних перевезень - Київська, Козятинська, Жмеринська, Коростенська, Конотопська. На Південно-Західній залізниці налічується 315 станцій. На магістралі працюють 17 класних вокзалів. Працiвникiв залiзницi обслуговують 15 лiкарень, полiклiнiки, лiнiйнi амбулаторiї, аптеки.

Придніпровська залізниця обслуговує Дніпропетровську і Запорізьку області, Автономну республіку Крим та окремі райони ще п'яти областей України. Загальна протяжність її колій складає понад 3250 кілометрів, з них 58,3% електрифіковано, 83,5% колій обладнано автоматичним регулюванням руху, 90% станцій мають електричну централізацію. До складу залізниці входять чотири дирекції залізничних перевезень, перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні, 7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних. По території Придніпровської залізниці проходить транспортний коридор, яким перевозяться нафтопродукти. (Карта залізниць України розміщена в додатку B).

З Таблиці 5 видно, що з 2008 довжина залізничних колій загального користування в областях України змінилась не суттєво. У більшості регіонів вона не змінилась взагалі, а наприклад, у Івано-Франківській довжина навпаки, зменшилась.

Проаналізуємо відправлення пасажирів залізничним транспортом за регіонами в Таблиці 6:

Таблиця 6. Динаміка пасажирообігу залізничного транспорту за регіонами

	2007	2008	2009	2010	2011
Автономна Республіка Крим Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Кіровоградська Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська	23,5 16,8 5,4 37,9 48,5 11,8 9,5 17,3 6,1 5,1 12,8 30,6 2,7 17,9 16,7 7,2 14,9 4,4 47,1 2,6 10,1 5,0 2,3 12,5	23,3 16,5 5,4 37,5 46,2 11,7 9,0 17,3 6,2 5,0 12,6 31,0 2,7 18,8 15,5 7,8 15,2 4,8 46,9 2,5 10,0 4,8 2,2 12,7	22,1 15,9 5,3 37,0 42,8 11,5 8,0 17,1 5,9 4,5 11,6 30,6 2,4 18,2 15,3 6,8 14,9 5,1 43,9 2,4 9,3 4,9 2,1 12,6	21,5 15,8 5,2 37,0 42,1 11,4 8,2 16,9 6,3 4,8 11,5 30,2 2,7 18,8 15,1 6,7 15,0 5,6 44,0 2,3 9,1 4,9 1,8 12,5	21,5 14,1 4,7 37,2 41,3 10,1 8,3 17,1 6,3 4,8 11,3 31,8 2,7 19,1 15,0 6,6 14,1 5,7 43,8 2,2 7,8 5,1 2,1 10,2

З таблиці видно, що найбільше відправлення пасажирів за 2011 рік у індустріальних країнах, а найменша - у аграрних. Найбільша динаміка паса жирообігу за 2011 рік у Харківській області, найменше у Чернівецькій області. Згідно з 2009 роком ситуація не змінилась.

5. Проблеми і перспективи розвитку і розміщення залізнично-транспортного комплексу України

Залізничний транспорт України на сьогодні має досить багато проблем, більшість яких пов'язана з потребою залучення великих коштів у оновлення залізничних шляхів та самих транспортних засобів.

Зараз значна частина залізничних колій та залізничних терміналів не відповідає європейським стандартам. Якщо розглядати пасажирські перевезення, то проблемою є відсутність належного рівня сервісу на залізничних вокзалах та в самих поїздах, поганий санітарний стан вагонів, відсутність розваг протягом тривалої дороги (відеозал, дитячі вагони). Все це робить подорож залізницею малоприємною для пасажирів. Щодо вантажоперевезень, то тут проблемою є неефективні схеми навантаження та розвантаження потягів, занепад гілок. Вирішення цих проблем потребує значних капіталовкладень, але основною проблемою є пошук необхідних коштів.

Від Радянського Союзу Україні у спадок залишилась система залізничних колій, ширина яких не відповідає ширині європейських. Це наносить відчутний удар по транзитним перевезенням, оскільки на кордоні вагони потрібно або перевантажувати, або міняти колеса. Це створює додаткові труднощі та затримку в часі.

Фактично зараз відбувається покращення стану залізничного транспорту, оновлення основних засобів, а саме ремонт колій, вокзалів, закупівля нових составів. Але поки що все це йде в досить обмежених масштабах та торкається лише ключових напрямків.

По Україні відбувається повсюдне оновлення станційної інфраструктури, частково оновлюються самі залізничні вітки, виділяється чимала частина коштів на придбання і виробництво нових залізничних ваготів та тепловозів.

Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням і вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку. [16, c. 77]

Для забезпечення життєдіяльності залізничного транспорту вживаються заходи щодо підвищення ефективності роботи на основі впровадження ресурсозберігаючих та інформаційних технологій перевезень, застосування гнучкої тарифної політики, удосконалення системи ремонту та утримання рухомого складу, колій, засобів енергозабезпечення, зв'язку тощо.

З початку 2012 року Укрзалізниця почала системно вирішувати проблему оновлення парку вантажного рухомого складу, зокрема найбільш дефіцитних - піввагонів. Через нестачу рухомого складу практично вичерпано технічні можливості залізниць у збільшенні перевезень. Зокрема, середньодобовий дефіцит піввагонів у 2011 році становив 6-8 тис. од.

Щоб вирішити ситуацію з оновленням рухомого складу та збільшенням парку вантажних вагонів залізничники реалізують довготривалі програми з придбання рухомого складу та розробляють нові логістичні схеми управління парком вагонів.

Укрзалізниця має зберегти свої конкурентні переваги на ринку вантажних перевезень не через демпінг цін, а шляхом своєчасних, якісних перевезень за адекватною вартістю - для цього створено Український транспортно-логістичний центр.

У 2012 році планується придбати 10000 напіввагонів З початку року залізниці почали отримувати новий рухомий склад. Зокрема 12 лютого 2012 року Донецька залізниця приймала 50 нових піввагонів, які виготовлені ВАТ «Крюківський вагоноремонтний завод». У лютому Донецька залізниця отримає ще 130 піввагонів вітчизняного виробника. Закупівля здійснюється за рахунок кредитних коштів, наданих Європейським банком реконструкції та розвитку. Окрім того у 2012 році Укрзалізницею, відповідно до програми оновлення парку вантажних вагонів, заплановано проведення конкурсних торгів на придбання 1450 піввагонів.

Станом на початок року фізичний знос парку вантажних вагонів становить 86%. На виконання державної Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки за напрямом «Розвиток транспортної інфраструктури» перед залізничною галуззю поставлено завдання щодо зменшення до кінця 2014 року рівня зносу основних фондів залізничного транспорту з 80 до 65%. За підрахунками фахівців щорічна потреба в капітальних вкладеннях на оновлення та модернізацію основних фондів залізниць складає понад 18 млрд. грн. [17, c. 131]

Геополітичне положення України визначає в даний час і для огляду майбутньому ключову роль саме залізничного транспорту в підйомі економіки країни, забезпечення її стійкого функціонування. Крім того, вигідне географічне положення нашої держави на стику Центральної і Східної Європи буде сприяти перетворенню його на важливий транспортний полігон міжнародного значення. Через територію України повинний бути прокладений ряд транспортних магістралей (у тому числі і залізничних), що будуть забезпечувати ефективну реалізацію міжнародних транспортно-економічних зв'язків нашої країни і транзитних перевезень.

Залізничний транспорт поки справляється з обсягом перевезень, але працює на грані можливостей, тому що не створено достатній резерв пропускних, перевізних потужностей і баз переробки, а виробнича мережа фізично і морально застаріла. Через постійну відсутність засобів практично припинена закупівля рухливого складу. Техніко-економічні й експлуатаційні характеристики залізниці знижуються через те, що ширина колії відрізняється від загальноєвропейської, що особливо негативно відбиває на закордонних транспортних перевезеннях.

У плані рішення проблем на внутрішньодержавному рівні Держкомстат повідомляє, що від 1 серпня 2011 р вийшла постанова «Про затвердження Програми оновлення локомотивного парку залізниць Україна 2012-2016 роки» в якій Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Програму оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки, що додається.

2. Міністерству інфраструктури, Міністерству фінансів, Міністерству економічного розвитку і торгівлі забезпечити виконання затвердженої цією постановою Програми. [18, c. 19]

Програма має на меті оновити локомотивний парк залізниць України на 2012-2016 роки, адже:

- на сьогодні технічний стан рухомого складу не відповідає сучасним вимогам для транспортної системи XXI століття. Однією з найгостріших проблем залізниць є фізичне та моральне старіння локомотивного парку.

- абсолютну більшість тягового рухомого складу українських залізниць побудовано згідно з технічними вимогами 60-х років минулого століття. Він характеризується збільшеними, постійно зростаючими експлуатаційними витратами та має низьку економічність порівняно з локомотивами нового покоління.

- на даний час відпрацювали встановлений заводами-виробниками нормативний строк служби 75 відсотків електровозів. Темпи старіння локомотивного парку залізниць України значно перевищують темпи придбання нових сучасних зразків тягового рухомого складу внаслідок щорічного недостатнього фінансування для відповідного оновлення.

- у найближчі три роки весь парк вантажних електровозів серії ВЛ8 потребуватиме списання за строком служби, технічним станом і критерієм безпеки. Тому планується збільшити обсяги придбання нових локомотивів за рахунок щорічного виділення відповідного фінансування, що гарантовано може здійснюватися в разі прийняття Програми оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 роки.

Метою Програми є оновлення локомотивного парку залізниць України для забезпечення безперебійного перевезення пасажирів і вантажів.

Проблему передбачається розв'язати шляхом:

ь технічного та технологічного переоснащення і розвитку локомотивного господарства залізниць України шляхом розробки, створення і впровадження нових типів локомотивів, а також придбання існуючих зразків електровозів, які відповідають сучасним вимогам надійності, безпеки, охорони праці;

ь оптимізації витрат енергоносіїв, а також витрат на ремонт і поточне утримання нових локомотивів;

ь розвитку вітчизняної науково-технічної бази в результаті залучення українських науковців до спільних проектів з провідними виробниками залізничної техніки, а також розвитку вітчизняної виробничо-технічної бази локомотивобудівної галузі і створення нових робочих місць під час виробництва сучасних локомотивів з використанням в їх конструкції комплектувальних виробів вітчизняного виробництва.

Залізниці України укладатимуть рамкові договори на придбання нових локомотивів.

Виконання Програми передбачається здійснювати за рахунок власних та залучених коштів залізниць України, а також інших джерел орієнтовно в обсязі не менш як 28674,63 млн. гривень. З цією метою Мінінфраструктури, Мінфін, Мінекономрозвитку передбачатимуть щороку під час формування зведеного фінансового плану залізниць України на відповідний рік витрати згідно з планом придбання локомотивів для оновлення парку тягового рухомого складу на 2012-2016 рр. в Таблиці 7.

Таблиця 7. План оновлення парку тягового рухомого складу

	Усього	У тому числі за роками
	2012	2013	2014	2015	2016
Кількість локомотивів, одиниць	509	66	104	110	115
Орієнтовані витрати, млн. гривень	28674,63	3069,09	5198,5	6144,28	7437,15

Виконання Програми дасть змогу оновити локомотивний парк залізниць України, придбавши 509 одиниць нових сучасних пасажирських і вантажних локомотивів як односистемних, так і подвійного живлення. Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних, лісових і земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хоча в порівнянні з іншими видами транспорту (особливо автомобільним), він заподіює менше екологічного збитку.

Структура негативного впливу залізничного транспорту на середовище включає порушення стійкості природних ландшафтів транспортною інфраструктурою шляхом розвитку ерозій і зсувів; забруднення атмосфери відпрацьованими газами; постійний ріст рівня забруднення землі нафтою, свинцем, продуктами видування й опадання сипучих вантажів (вугілля, руда, цемент). Особливо небезпечні аварії на залізницях.

Природоохоронною діяльністю на залізничному транспорті займається відділ безпеки руху й охорони праці. Засобу, зв'язані з поліпшенням екологічної ситуації, безпосередньо зв'язані з модернізацією залізничного транспорту. Особливо важливий тут перехід залізничного транспорту на екологічно чисту електричну тягу. Зараз вже експлуатаційна довжина електрифікованих залізниць складає більш ніж 10 тис. км. з Таблиці 8.

Таблиця 8. Експлуатаційна довжина залізничних електрифікованих колій загального користування

Рік	Довжина електрофікованих залізничних колій, км
2008	9727,9
2009	9732,7
2010	9853,7
2011	10067,2

З таблиці видно, що з кожним роком довжина електрифікованих колій збільшується, що значно покращує екологію нашої країни.

Оздоровленню навколишнього середовища буде сприяти культура вантажних перевезень, тобто перехід на контейнерні перевезення й інші види прогресивних методів доставки продукції. Сущим нещастям для екології є аварії на вантажних потягах. Безаварійність перевезень головна задача залізничного транспорту.

Реалізація заходів для зниження негативного впливу залізничного транспорту на навколишнє середовище, з налагодженням ефективної природоохоронної діяльності на інших видах транспорту, може значно поліпшити екологічну ситуацію в Україні.

Вигідне географічне розміщення території України через яку традиційно прилягають торгові шляхи між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, також має впливати на формування довгочасної стратегії розвитку транспортних комунікацій України. Концепцією створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів (територіальна структура транс'європейських транспортних коридорів визначається Європейською економічною комісією при ООН) передбачено, що наша країна буде представлена в транспортних коридорах №3 (Берлін - Вроцлав - Львів - Київ), №5 (Трієст - Любляна - Будапешт - Львів), №7 (Дунайський, водний), №9 (Хельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ - Київ - Кишинів - Димитровград). Наявність на території України міжнародних транспортних коридорів зобов'яже транспортний комплекс нашої держави працювати у злагодженому, синхронному режимі, з більшою відповідальністю щодо дотримання графіків роботи і доставки вантажів до місця призначення. Рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення галузі матиме відповідати Європейському. Але тут ще багато невирішених питань.

Висновки

Отже, залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.