Особливості функціонування та соціально-економічна ефективність підприємств-природних монополістів (на матеріалах ДГТО "Південно-Західна залізниця" державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця")

Природні монополії в ринковій економіці. Специфіка функціонування природної монополії в галузі залізничного транспорту. Шляхи вирішення проблем та підвищення ефективності діяльності Південно-Західної залізниці державного підприємства "Укрзалізниця".

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 07.07.2010
Размер файла 3,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

Особливості функціонування та соціальноекономічна ефективність підприємствприродних монополістів

(на матеріалах ДГТО “Південно-Західна залізниця" державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця")

Зміст

  • Вступ
    • Розділ І. Природні монополії в сучасній ринковій економіці
    • 1.1 Економічна сутність та об'єктивно обумовлений зміст природних монополій
    • 1.2 Проблеми та особливості функціонування природних монополій в вітчизняній економіці
    • 1.3 Специфіка функціонування природної монополії в галузі залізничного транспорту
    • Розділ ІІ. Механізм державного регулювання суб'єктів природних монополій в Україні
    • 2.1 Функції та завдання держави в сфері регулювання природних монополій
    • 2.2 Економікоорганізаційні форми і методи регулювання природних монополій
    • 2.3 Економічні та соціальні наслідки державного регулювання підприємствприродних монополістів
    • Висновки до ІІ розділу
    • Розділ ІІІ. Шляхи вирішення проблем функціонування та підвищення ефективності діяльності Південно-Західної залізниці державного підприємства “укрзалізниця" як природного монополіста в галузі залізничного транспорта
    • 3.1 Господарськоекономічна характеристика діяльності Південно Західної залізниці держпідприємства "Укрзалізниця"
    • 3.2 Економікоправові засади регулювання діяльності Південно-Західної залізниці держпідприємства “Укрзалізниця”
    • 3.3 Аналіз діяльності Південно-Західної залізниці держпідприємствамонополіста "Укрзалізниця"
    • 3.4 Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності Південно-Західної залізниці підприємстваприродного монополіста "Укрзалізниця"
    • Висновки до ІІІ розділу
    • Висновки
    • Список використаних джерел
    • Додатки

Вступ

Актуальність теми. Функціонування економік більшості країн світу характеризується наявністю монополізованих секторів, вагому й специфічну частку в яких займає так звана природна монополія. До сфер природної монополії відноситься широкий перелік важливих видів господарської діяльності: транспортування речовин трубопроводами; передача та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, централізоване водопостачання та водовідведення; централізоване постачання теплової енергії; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів тощо.

Продукція підприємств природних монополістів використовується в усіх, без винятку, виробничих процесах, та задовольняє першочергові потреби населення. Підприємства природні монополісти не схильнi до запpовадження iнновацiй, пiдвищення якостi та збільшення обсягів продукції. Саме тому сфеpа функцiонування pинкiв пpиpодних монополiй потpебує деpжавного pегулювання. Питання ефективності діяльності та державного регулювання природних монополій досліджували багато науковців, зокрема: зарубіжні А. Маршал, Р. Позер, М. Фрідмен, Дж. Гелбрейт, Баумоль В. Дж., Вандорен П., Вілліг Р., Вільсон Д.Ф., Вільямсон Б., Вільямсон О., Демзец Х., Депортер Б., Ділорензо Т., Панзар Дж., Петрович Й.М., Стігліц Дж.Е., Фолдвері Ф., Чемберлін Е.; російські Архангельский В.Н., Бабак А.В., Геєць В.М., Гольденберг І.А., Жемчужнікова Г.П., Загорський В.С., Залога З., Кузнєцов Ю., Кучеренко О., Мельник А.Ф., Нестеренко О., Орєховский П., Поплавська Ж.В., Романчук Я., Романюк О.П., Сапожникова Н.Т., Стадницький Ю.І., Студенцов В., Филюк Г.М., Футало Т.В., Цапелик В.Е., Щоголєв А. В.; українські Базилевич В.Д., Єщенко В., Плачков І., Фейгін В.І., Черняк В., Чухно А., Нікіфорова А. та інші. До вагомих здобутків перелічених науковців слід віднести розроблення стратегій удосконалення діяльності природних монополій (перебування підприємств - природних монополістів у державній чи приватній власності, франшиза, вільний доступ), дослідження специфіки функціонування підприємств - природних монополістів у різних сферах господарської діяльності, методів обгрунтування ціни на продукцію природних монополій, теорії цінової дискримінації споживачів продукції природних монополістів.

Незважаючи на порівняно значну кількість наукових досліджень, які стосуються поняття природної монополії та державного регулювання діяльності природних монополій, слід вказати на відсутність цілісного дослідження проблеми, а також на недостатність наукового опрацювання низки окремих питань, правильне розв'язання яких є важливим для удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій. Це стосується, передусім, обґрунтування об'єктивності категорії природної монополії, удосконалення використання у державному регулюванні системи франшизи, параметрів політики цінової диференціації споживачів продукції природних монополістів.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення теоретичних положень та розробка методико-практичних рекомендацій щодо ефективних параметрів державного регулювання діяльності природних монополій. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання::

дослідити причини виникнення та існування природної монополії;

обґрунтувати об'єктивність категорії природної монополії;

обґрунтувати необхідність державного регулювання діяльності природних монополій, здійснити аналітичну оцінку світового та українського досвіду державного регулювання діяльності природних монополій;

провести економічну діагностику діяльності та оцінку соціально-економічної ефективності функціонування природних монополій в Україні на прикладі діяльності природного монополіста державної адміністрації “Укрзалізниця".

надати обгрунтовані пропозиції щодо основних напрямків розвитку та поліпшення фінансово-економічних характеристик діяльності природного монополіста державної адміністрації “Укрзалізниця".

Об'єктом дослідження є процес особливостей функціонування та соціально-економічної ефективності природних монополій в галузі залізничного транспорта України в державній адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (на прикладі державного галузево-теріторіальному об'єднанні “Південно-Західна залізниця" однієї з 8ми економічно відокремлених залізниць “Укрзалізниця”).

Предмет дослідження особливості організації діяльності та економічна ефективність діяльності природних монополій в галузі залізничного транспорта України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у процесі дослідження в роботі було використано такі методи:

наукової абстракції для дослідження причин виникнення та існування природних монополій;

комплексного аналізу при обґрунтуванні об'єктивності категорії “природна монополія”;

порівняння та побудови хронологічних рядів основних показників фінансового стану та результативності діяльності об'єкту дослідження;

економічного прогнозування при розробці шляхів удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях, документи фінансової звітності державної адміністрації “Укрзалізниця" та її територіально-самостійного підрозділу ДГТО “Південно-західна залізниця" за 2003 2006 роки.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання удосконалення організації діяльності та оптимізації державного регулювання діяльності природних монополій. До найбільш суттєвих наукових результатів, які отримано в роботі, відносяться удосконалення:

класифікації причин виникнення та існування монополій, які можуть бути законодавчого та незаконодавчого характеру:

а) законодавчого характеру: політика державного контролю над виробництвом певної продукції (послуг), захист авторських прав і природна монополія;

б) незаконодавчого характеру володіння єдиною технологією виробництва продукції, єдиним джерелом певних ресурсів, перемога у конкурентній боротьбі, добровільне об'єднання компаній.

змісту поняття "природна монополія", яке пропонується ідентифікувати з окремими видами господарської діяльності, які при існуючому рівні НТП, цін ресурсів та попиту на продукцію характеризуються істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції.

Практична цінність одержаних результатів дослідження полягає в обгрунтуванні наступних варіантів для реально можливих шляхів підвищення ефективності діяльності природного монополіста в галузі транспорту державної адміністрації залізниць “Укрзалізниця”:

1. Відмова від безальтернативного використання моделі тарифного регулювання "витрати плюс" для вантажних перевезень, що дозволить підвищити рівень “перехрестного субсидування” пасажирських перевезень;

2. Розвиток транзитних вантажних перевезень (контейнерні перевезення) на маршрутах Росія, Білорусія порти Чорного моря та “Балканський коридор", що дозволить отримати додаткові доходи на компенсацію витрат пасажирських перевезень. Залучення коштів іноземних інвесторів на модернізацію “транзитних" залізничних коридорів та уникнення проблеми “широка" “вузька" колія та зміна колісних платформ на кордоні.

3. Визначення категорій витрат, що не підлягають обов'язковому врахуванню при регулюванні тарифів на послуги суб'єктів природних монополій, у відповідному нормативному акті;

4. Внесення змін до норм статті 9 Закону України "Про природні монополії" в частині зміни правових засад формування витратної частини тарифів на послуги суб'єктів природних монополій.

5. Перетворення підприємства у Державну акціонерну компанію відкритого типу з обмеженим продажем акцій тільки в вигляді залучення довгострокових коштів недержавних пенсійних фондів як вітчизняних інвесторів в розвиток українських залізниць (реальна приватизація власності українського народу соціальним верствам населення українського народу).

Розділ І. Природні монополії в сучасній ринковій економіці

1.1 Економічна сутність та об'єктивно обумовлений зміст природних монополій

Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно". Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію".

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном".

Проте в обох цих випадках поява монополій пов'язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною силою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття до н. е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов'язаність цих двох явищ криз та монополій показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз” Основи економічної теорії / за редакцією С.В. Мочерного. -- Тернопіль; АТ “Тарнекс”, 1993, с.177.

Тепер давайте з'ясуємо, що є причинами виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в економічній літературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.

Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що монополістичні утворення є закономірними. Англійський економіст Пігу, який є одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що “монополістична влада не виникає випадково". Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип економічної вигоди, який не дає спокою підприємцям, а змушує їх постійно шукати нових і нових можливостей до збільшення своїх прибутків. А якраз однією з найбільш бажаних таких можливостей є досягнення монопольного становища.

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на крупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва відбувається безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва, дія якого з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етапах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі, яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені впроваджувати нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. При цьому відбувалося розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних. І саме перед найкрупнішими з них нарешті постала проблема вибору: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б “пережили" не всі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому шляху і укладали між собою угоди (гласні і негласні, таємні), які й зараз є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити, виникнення підприємств-монополістів закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку.

Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація виробництва і капіталу, тобто добровільне об'єднання компаній або поглинання фірмами-переможцями банкрутів. Централізація капіталу це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовим прикладом такого об'єднання можуть слугувати акціонерні компанії.

За останні 1520 років у ведучих капіталістичних країнах виникли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 7080х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.

Теорія монополії є порівняно молодою. Через домінування на протязі всього ХІХ ст. першої точки зору на причини виникнення монополістичних тенденцій розробка такої теорії не стимулювалася. Одним з перших, хто спробував створити її, був уже згадуваний англійський економіст А. Пігу, який написав книгу “Економічна теорія добробуту”, що була видана вперше у 1912 р. На теренах колишнього СРСР більше відома праця В.І. Леніна “Імперіалізм як найвища стадія капіталізму", у якій ідеолог комунізму, узагальнивши численні дослідження західних економістів, науково обгрунтував нові теоретичні положення. Проте перелом у економічному мисленні здійснили праці, що були опубліковані майже водночас у 1933 р. Йдеться про книгу викладача економіки Кембріджського університету Джоан Робінсон “Економічна теорія недосконалої конкуренції" та твір американця Едварда Чемберліна “Монополістична конкуренція". Як висловився історик економічної думки Б. Селігмен, вони “вивели економістів із стану летаргічного сну" і навіть здійснили “малу революцію" в економічній теорії (великою революцією вважається поява теорії Кейнса). Ці праці переконливо довели монополістичний характер ринкової економіки сучасності. Це зрушило з місця розробки західної економічної теорії монополії.

Найбільш авторитетний сучасний дослідник макро- та мікроекономіки Єдвін Дж. Долан в своїх фундаментальних монографіях 1990 1992 років, переведених у 1994 році “Мікроекономіка" та “Макроекономіка" [60] визначив, що сучасна монополія існує в трьох видах:

закрита монополія, яка захищена від конкуренції юридичними обмеженнями (приклади поштова служба США першого класу, патентний захист);

природна монополія галузь в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує ринок повністю. З природними монополіями, в основі діяльності яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами;

відкрита монополія це положення, якщо тимчасово фірма становиться виробником якогось товару чи послуги, але не є спеціально захищеною від конкуренції, тому конкуренти на ринку з'являються, але пізніше

Аналіз економік розвинутих країн, за думкою Едвіна Дж. Долана [60, c. 191] показує, що всі природні монополії можуть бути віднесені до типу “відкритих” монополій, оскільки:

юридичний захист закритих монополій може відмінений законодавчим шляхом;

переваги природних монополій можуть бути зведені на “нуль" про появі нових революційних технологій;

практично для всіх монополій можлива конкурентна поява товарів та послуг субститутів

Виділяючи найбільш ефективні наукові висновки щодо термінології та сутності “природна монополія" в Україні загальноприйнятим з 2000 року є визначення згідно Закону України “Про природні монополії" [6, c.2]:

природна монополія це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі товари);

суб'єкт природної монополії суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;

В Концепції національної безпеки [12, c.7] однією з “економічних” загроз названа і наявність монополізму виробників. “Монополія", “монополізований ринок", “монопольна ціна", “монополістичний протекціонізм" все це є антиподи обов'язковому атрибуту ринкової економіки, без якого не можна будувати ринкові відносини вільній та необмеженій конкуренції.

Монополії спричиняють зниження продуктивності, погіршення якості, ріст цін, перебої в постачанні, недобросовісність у виконанні договірних зобов'язань, “відкачку" з економіки і без того недостатніх коштів; вони поглиблюють проблему неплатежів, утруднюють залучення іноземних інвестицій, здійснюють основний тиск на уряд, чинячи перешкоди проведенню економічних реформ, закріплюють чиновницьку владу.

“Монополізм" поняття змінне, діалектичне. Так, в міру наближення до ринкових відносин відбувається модифікація звичних структур і на зміну традиційним монополіям приходять нові. Для прикладу: за рахунок обвальної приватизації в Україні таких елементів інфраструктури ринку, як складське господарство та транспортування вантажів виникла нова монополія монополія посередників у сфері вантажообігу.

Особливе місце у вищенаведеному списку належить природним монополіям, до сфери існування яких відносяться транспортування нафти, нафтопродуктів та газу по магістральних трубопроводах, виробництво електричної та теплової енергії і надання послуг з їх передачі, залізничні перевезення, послуги транспортних терміналів, морських та річкових портів, аеропортів.

За своїм соціально-економічним змістом і формами прояву природна монополія відрізняється від інших видів монополій. ЇЇ існування переважно пов'язують з природою походження благ, які відносять до благ суспільного споживання. Останніми володіють ті, хто має у своєму розпорядженні рідкісні та вільно невідтворювані елементи виробництва рідкісні метали, особливі ділянки землі, а також електро- і телекомунікації, транспортні та інші мережі.

Галузі природних монополій є великомасштабними і капіталовмісткими, що вимагає значного первісного капіталу для вступу до них нових конкурентів.

Природна монополія це ринкова ситуація, яка в умовах певного рівня технологічного розвитку характеризується повним пануванням єдиного господарюючого суб'єкта, що володіє безальтернативною владою в результаті потужного ефекту масштабу, унікальності вироблюваної продукції, низької еластичності попиту на неї та високими бар'єрами входу на ринок.

Подібний підхід дає можливість визначити природну монополію як специфічний тип ринкової структури, характерними факторами якої є [68]:

сітьовий характер організації ринку, тобто наявність цілої системи простягнутих в просторі мереж, за допомогою яких надається певна послуга, в тому числі наявність цілісного комплексу, для якого необхідним є управління з єдиного центру в реальному масштабі часу;

високий бар'єр входу на відповідний товарний ринок та виходу з нього (а саме обсяг інвестицій, необхідних для створення альтернативного об'єкту; тривалий період їх окупності; надто висока міра технічного, економічного та політичного ризиків; тривалий період амортизації основного капіталу; негативний вплив на навколишнє природне середовище);

кореляція між обсягом попиту та ефективним розміром підприємства, яка проявляється у зростаючому ефекті масштабу;

специфічність матеріальних активів та їх вузька спеціалізація, які спричиняють незворотні втрати і значне зниження їх альтернативної вартості;

вкрай низький еластичний попит на продукцію, оскільки вона задовольняє першочергові потреби людей та галузей промисловості, а тому не може бути обмеженою для споживання.

Цей перелік можна доповнити перевагами в отриманні системних ефектів на рівні національної економіки за рахунок інфраструктурних сітьових ефектів, скорочення тривалості будівництва, зниження капіталомісткості загальнонаціональних мереж, які формуються, та якнайефективнішого розміщення об'єктів за основними проектами їх будівництва.

В Україні природні монополії розділяють на два рівні [68]:

загальнодержавні природні монополії, до яких належать ринки з товарними межами (транспортування нафти та нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного та нафтового газу трубопроводами; транспортування інших речовин трубопроводами; передача ї розподіл електроенергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та інфраструктурою, що забезпечує рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв”язок загального користування; спеціалізовані послуги транспортних терміналів);

локальні природні монополії, до яких належать ринки з іншими товарними межами (централізоване водопостачання та водовідвідення; централізоване постачання теплової енергії; централізоване постачання електричної енергії місцевими (локальними) мережами; спеціалізовані послуги аеропортів; спеціалізовані послуги портів та інше).

Таблиця 1.1

Класифікація природних монополій в Україні [68]

Критерії класифікації

Види природних монополій

1. За територіальними межами ринків

1. Монополії, що діють на загальнодержавному ринку (загальнодержавні природні монополії)

2. Монополії, що діють на ринках, територіальні (географічні) межі яких охоплюють територію окремого регіону, в тому числі його частин, або територію декількох регіонів (локальні природні монополії)

2. За галузевою належністю

1. У ПЕК:

транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

передача тарозподіл електричної енергії;

На транспорті:

користування залізничними коліями та інфраструктурою, що забезпечує рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів;

3. У комунальному господарстві:

централізоване водопостачання та водовідвідення;

централізоване постачання електричної енергії;

4. У галузі зв'язку:

зв'язок загального користування

За часовою прив'язкою

Закріплені

Незакріплені

За мірою поєднання з іншими видами монополій

Чисті

Змішані

Квазиприродні

За формами власності

Загальнодержавні

Муніципальні

Приватні

Хоча причиною виникнення та існування природної монополії є економічна ефективність концентрації певних видів господарської діяльності, зрозуміло, що така концентрація має відбуватися не шляхом конкуренції, а за допомогою законодавчого надання виняткових прав. Конкуренція у цьому випадку була б руйнівним і економічно збитковим явищем, уникнення якого можливе шляхом законодавчого запровадження монополії у відповідних сферах господарської діяльності. Таким чином, з одного боку, причина існування природної монополії є законодавство, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається висока економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки досить велика економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з погляду суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер.

Важливою характеристикою природних монополій є те, що вони можуть мати тимчасовий характер, оскільки певні зміни можуть призвести до зникнення об'єктивних умов для її існування. Тимчасовий характер природної монополії формується під впливом технічного прогресу (який дає змогу виявляти невідомі раніше та економічно ефективні технології випуску продукції, що вироблялася природним монополістом), розвитку економічної науки (що формує економічні механізми виведення певного виду господарської діяльності зі стану природної монополії), а також змін ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію природного монополіста (що робить вигідними для виробництва певної продукції технології, які не мають характеристик природної монополії, тоді як при попередній ринковій ситуації вигіднішими були технології, що відносяться до природної монополії). Зміна ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію у деяких видах господарської діяльності може виступити об'єктивною основою припинення існування там природної монополії, а у деяких видах навпаки зумовлювати виникнення природної монополії.

Це дозволяє визначити природну монополію як вид господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін на ресурси та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції [53, c.12].

Деякі економісти заперечують об'єктивність категорії природної монополії, твердять, що підґрунтя для природної монополії не може існувати, а прихильників посилення державного втручання у господарську діяльність звинувачують у спробах виправдання дій уряду заднім числом. Вони опираються на те, що у багатьох сферах економіки, які сьогодні визнано природними монополіями, в кінці ХІХ і на початку ХХ століття існувало десятки конкуруючих фірм.

Аналіз аргументів щодо заперечення об'єктивності категорії природної монополії, виявив їх некоректність і бездоказовість. Інша справа, що у деяких випадках до природної монополії намагаються віднести види господарської діяльності, яким не властиві відповідні характеристики. Тому увага економістів має концентруватися не стільки на аналізі об'єктивності категорії природної монополії, скільки на виявленні критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності у тих чи інших місцях території до природної монополії, а також на обґрунтуванні оптимальних параметрів державного регулювання їх функціонування.

Негативні наслідки існування природних монополій в економіці проявляється за такими трьома напрямками [55, c.7]:

1) нераціональне господарювання;

2) встановлення завищених цін на продукцію (послуги);

3) неналежна якість продукції (послуг).

При цьому, варто підкреслити, що результатом державного регулювання діяльності природних монополій має стати захист інтересів не лише споживачів (побутових і виробничих) їх продукції, але й інтересів самих підприємств - природних монополістів.

1.2 Проблеми та особливості функціонування природних монополій в вітчизняній економіці

Згідно “Зеленій книзі" Антимонопольного Комітету України [12, c.6] у сучасній Україні нараховується 11 загальнодержавних та понад 2300 регіональних і локальних ринків природних монополій.

Таблиця 1.2. Перелік суб'єктiв господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку [91]

Вид економiчної дiяльностi

Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi

Мiсцезнаходження

Товарна група

I. Суб'єкти природних монополiй

1. Виробництво та розподiлення електроенергiї

Державне пiдприємство "Нацiональна енергетична компанiя "Укренерго" МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ

252000 м. Київ

Передача електричної енергiї магiстральними та мiждержавними електричними мережами

2. Наземний транспорт

Державна адмiнiстрацiя залiзничного транспорту УКРАЇНИ (Укрзалізниця) МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ у складі:

6 залізниць та інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком України згідно з постановою Кабміну від 29 лютого 1996 р. № 262

252034 м. Київ вул. Лисенка, 6

Послуги користування залiзничними колiями, диспетчерськими службами, вокзалами та iншими об'єктами iнфраструктури, що забезпечують рух залiзничного транспорту загального користування

3. Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування сирої нафти та нафтопродуктiв

Нацiональна акцiонерна компанiя "Нафтогаз України" МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ В ОСОБІ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта"

252004 м. Київ вул. Богдана Хмельницького

Транспортування нафти магiстральними трубопроводами

4. Дiяльнiсть трубопровiдного транспорту з транспортування газу

Нацiональна акцiонерна компанiя "Нафтогаз України" МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ В ОСОБІ:

Дочірня компанія "УКРТРАНСГАЗ"

252001 м. Київ вул.Б. Хмельницького, 6

Транспортування природного газу магiстральними газопроводами

/Вид економiчної дiяльностi

Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi

Мiсцезнаходження

Товарна група

I. Суб'єкти природних монополiй

5. Дiяльнiсть авiацiйного пасажирського транспорту, пiдпорядкованого розкладу

Державне пiдприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) ДЕРЖАВІАСЛУЖБА УКРАЇНИ

252151 м. Київ Повітрофлотський прт, 76а

Послуги управлiння з аеронавiгацiйного обслуговування повiтряних суден

6. Функцiонування водної транспортної iнфраструктури

Відкрите акціонерне товариство "Одеський державний припортовий завод" ФОНД ДЕРЖМАЙНА УКРАЇНИ

Одеська обл.

м. Одеса

Спецiалiзованi послуги транспортного термiналу з прийому, охолодження, зберiгання та перевантаження амiаку

7. Пошта та зв'язок

Українське державне пiдприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

252001 м. Київ вул. Хрещатик, 22

Універсальні послуги поштового зв'язку

8. Зв'язок

Концерн "РРТ" МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

254112 м. Київ вул. Дорогожицька, 10

Надання в користування технічних засобів мовлення

9. Зв'язок

Концерн "РРТ" МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

254112 м. Київ вул. Дорогожицька, 10

Послуги коpистування pадiоpелейними каналами зв'язку

10. Зв'язок

Вiдкрите акцiонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

252030 м. Київ бульв. Шевченка, 18

Мiсцевий телефонний зв'язок

11. Зв'язок

Вiдкрите акцiонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

252030 м. Київ бульв. Шевченка, 18

Послуги користування некомутованими каналами зв'язку

Рис.1.1 Кількість підприємств природних монополістів на регіональних ринках України та кількість порушень їми антимонопольного законодавства (за матеріалами АМКУ [68])

За результатами аналізу статистичних даних частку послуг суб'єктів природних монополій у загальному обсязі реалізованих у 2004 році в Україні товарів, робіт і послуг підприємствами (за винятком перепродажу товарів і послуг без додаткової обробки) можна оцінити приблизно у 78 відсотків. Однак, тарифи на послуги інфраструктури (енергетика, транспорт, зв'язок, житлово-комунальне господарство), що утворюють ринки природних монополій, чинять істотний вплив на ціноутворення практично в усій національній економіці. На відміну від переважної більшості товарів, робіт і послуг, для виробництва (реалізації) яких одержання послуг суб'єктів природних монополій є необхідним, самі ці послуги утворюють специфічні ринки, на яких задоволення попиту є більш ефективним за умови відсутності конкуренції. Унаслідок зазначених вище особливостей у сфері природних монополій конкуренція не забезпечує зменшення або стримування розміру тарифів.

Функцію замінника конкурентного тиску у сфері природних монополій має виконувати втручання держави державне регулювання.

Таке регулювання повинно забезпечувати:

економічно обґрунтований розмір тарифів на послуги (цінове регулювання);

недискримінаційний доступ споживачів до послуг природних монополій (регулювання доступу);

належний мінімальний рівень якості та безпеки послуг природних монополій (технічне регулювання або регулювання якості).

В Україні з прийняттям у квітні 2000 року Закону "Про природні монополії" [6] створено правові передумови запровадження механізму державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, що відповідав би умовам ринкової економіки.

Однак, задекларована мета цього Закону: забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, та балансу інтересів споживачів послуг суб'єктів природних монополій, самих суб'єктів природних монополій та суспільства, на сьогодні не досягнута.

а) Зловживання монопольним становищем у сфері природних монополій

За відсутності дієвого механізму регулювання суб'єкти природних монополій дозволяють собі нелояльну поведінку стосовно споживачів послуг, що за неможливості протиставити монопольній владі належний супротив викликає численні скарги до усіх державних органів, які як здається споживачам можуть допомогти їм захистити свої права. Численні скарги на дії чи бездіяльність суб'єктів природних монополій надходять і до органів Антимонопольного комітету України. При цьому, кількість таких звернень складає більше половини від усіх звернень, що надходять до органів АМКУ, і стабільно зростає. Дані щодо кількості заяв, які надходять до органів Антимонопольного комітету України протягом останніх 7 років наведені в табл.1.3:

Таблиця 1.3 Кількість скарг на дії монополістів в АМКУ [91]

Роки

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

Кількість заяв

2038

2109

2589

3123

4638

5053

5997

Темп зростання кількості заяв відносно 1999 року

1

1,04

1,27

1,53

2,28

2,48

2,94

Темпи приросту кількості заяв

1

1,04

1,23

1,21

1,49

1,09

1, 19

Свідченням недостатньої ефективності державного регулювання природних монополій є і кількість припинених органами АМКУ зловживань монопольним становищем. При цьому, якщо протягом 20002005 років виявлено понад 7800 порушень законодавства цього виду, то близько їх половини вчинено суб'єктом природних монополій.

Таблиця 1.4

Кількість припинених АМКУ порушень законодавства [91]

Рік

2000

2001

2002

2003

2004

2005

Кількість зловживань монопольним становищем

721

847

962

1524

1570

1747

Темп зростання кількості зловживань монопольним становищем відносно 2000 року

1

1,18

1,33

2,11

2,18

2,42

Темпи приросту кількості зловживань монопольним становищем

1

1,18

1,14

1,58

1,03

1,11

Фактично, органи Антимонопольного комітету України змушені, шляхом застосування санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, компенсувати недоліки регулювання суб'єктів природних монополій, тим самим підміняючи органирегулятори.

За даними кон'юнктурних опитувань Держкомстату України значна кількість промислових підприємств відзначає високі тарифи природних монополій серед чинників, що стримують виробництво. Негативний вплив цього фактору постійно зростає: якщо у 2000 році його відчували 1215 відсотків опитаних промислових підприємств, то у ІІІ кварталі 2005 року 21 відсоток.

Рис.1.2 Частка підприємств, що відзначають високі тарифи природних монополій як фактор, стримуючий зростання виробництва [91]

При цьому, серед підприємств низки галузей, які складають значну частку народногосподарського комплексу України питома вага тих, хто оцінює завищені тарифи природних монополій як негативний фактор, у 2005 році перевищила 30 відсотків.

Подальше тривання зазначених тенденцій створює ряд загроз в економічній, соціальній та політичній сферах.

б) Негативний вплив сфери природних монополій на конкурентні ринки

В економічній площині необґрунтовано завищені тарифи на послуги суб'єктів природних монополій перешкоджають розвиткові конкурентного сектору, адже встановлення завищених тарифів на послуги природних монополій є суттєвим бар'єром вступу нових підприємців на ринки, оскільки передбачає суттєве зменшення прибутковості підприємницької діяльності на ринку, у зв'язку з низькою платоспроможністю населення та його неможливістю мінімізувати споживання послуг суб'єктів природних монополій чи взагалі максимально відмовитися від нього.

В цілому, механізм негативного впливу завищених тарифів на інфраструктурні послуги на розвиток та функціонування конкурентних ринків можна відобразити наступною схемою (рис.1.3):

Рис.1.3 Механізм негативного впливу завищених тарифів на інфраструктурні послуги на розвиток та функціонування конкурентних ринків

в) Негативний вплив завищення тарифів на послуги суб'єктів природних монополій на ефективність господарювання та міжнародну конкурентоспроможність України

Можливості природних монополій завищувати тарифи на свої послуги позбавляє ці підприємства стимулу щодо зменшення своїх витрат шляхом модернізації виробництва, запровадження новітніх технологій, раціоналізації, дозволяє включати неефективні витрати до собівартості своїх послуг. Це стимулює неефективне господарювання, що неминуче призводить до зниження інноваційної діяльності, підвищення рівня зношеності основних засобів виробництва, зокрема, мереж за допомогою яких надаються послуги, що є основною причиною зростання кількості аварій і, як наслідок, зниження якості послуг природних монополій, невідповідності їх нормативним показникам, та ще більшому зростанню собівартості виробництва (зокрема за рахунок зростаючої вартості витрат на ліквідацію аварій).

г) Негативний вплив завищення тарифів на послуги природних монополій на соціальну ситуацію в Україні

Одним із найчисленніших споживачів послуг, що надаються суб'єктами природних монополій є населення України. Це так звані комунальні послуги з постачання газу, електроенергії, холодної і гарячої води та водовідведення, опалення, а також послуги стаціонарного зв'язку, пасажирські залізничні перевезення.

Проблема загострюється за умов зростання цін на енергоносії, що імпортуються. Однак, існуюча система регулювання не стимулює суб'єктів природних монополій до зменшення неефективних витрат, покращення якості послуг, встановлення обґрунтованих цін і тарифів на послуги, і, водночас, породжує негативні явища у розвитку конкурентних галузей, що призводить до ще більшого загострення соціальних проблем у нашій країні.

1.3 Специфіка функціонування природної монополії в галузі залізничного транспорту

Згідно з статтею 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції" [5, c.11]:

1. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою статті 12 [5].

5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої статті 12 [5].

Монопольне (домінуюче) становище визначається відповідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49р [14].

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є:

суб'єкти господарювання

групи суб'єктів господарювання

обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

Визначення товарних меж ринку.

Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку визначення часових меж ринку.

Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

Складання переліку продавців продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп) потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти) придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

В табл.1.3 наведений перелік суб'єктiв господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку за висновками Антимонопольного комітету України в галузі “Транспорт” станом на 01.01.2007 року [91].

Таблиця 1.4 Перелік суб'єктiв господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку за висновками Антимонопольного комітету України в галузі “ Наземний транспорт" станом на 01.01.2007 року [91]

Вид економiчної дiяльностi

Суб'єкт пiдприємницької дiяльностi

Мiсцезнаходження

Товарна група

I. Суб'єкти природних монополiй

Наземний транспорт

Державна адмiнiстрацiя залiзничного транспорту УКРАЇНИ (Укрзалізниця) МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ у складі:

6 залізниць та інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком України згідно з постановою Кабміну від 29 лютого 1996 р. № 262

252034 м. Київ вул. Лисенка, 6 тел.2235377

Послуги користування

залiзничними колiями, диспетчерськими

службами, вокзалами та

iншими

об'єктами iнфраструктури,

що забезпечують рух

залiзничного транспорту

загального користування

Згідно Закону України “Про залізничний транспорт" [8, c.13] основні економічні та фінансові засади діяльності залізничного транспорту в Україні обумовлені наступним чином:

1. Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

2. Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються із місцевих бюджетів.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України.

Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

3. Підприємства та організації залізничного транспорту загального користування здійснюють свою діяльність на основі поєднання принципів державного регулювання та ринкових відносин.

Економічні взаємовідносини між залізницями, включаючи розподіл доходів (прибутку) від перевезень, розрахунки, пов'язані з незабезпеченням схоронності вантажу та пошкодженням технічних засобів, розрахунки із заводами за ремонт рухомого складу та випуск запасних частин, іншими підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, пов'язаними з організацією та забезпеченням процесу перевезень, регулюються виходячи з єдиної технології роботи в порядку, який визначає Укрзалізниця, а також на підставі угод між цими підприємствами, установами та організаціями, що укладаються відповідно до зазначеного порядку.

Доходи залізниць за перевезення вантажів і пасажирів у прямому сполученні формуються з урахуванням їх конкретного внеску в процес перевезень. Організація розрахунків за ці перевезення та використання рухомого складу здійснюється через єдину систему розрахунків шляхом відкриття єдиного поточного рахунку Укрзалізниці із спеціальним режимом використання.

Плани діяльності і перспективи розвитку підприємств, установ та організацій, що входять до складу залізниць, погоджуються із залізницями, а плани діяльності та перспективи розвитку залізниць, інших підприємств, установ та організацій з Укрзалізницею.


Подобные документы

  • Роль залізничного транспорту в економіці України. Сутність виручки і доходних надходжень на залізниці. Особливості формування фінансових результатів виробничо-господарської діяльності залізничного транспорту. Структура вантажопотоків та їх розподіл.

    контрольная работа [33,2 K], добавлен 04.02.2015

  • Загальна характеристика основних способів та методів державного регулювання залізничного транспорту як природної монополі. Розвиток конкуренції як найбільш важливий інструмент для стримування залізничних монополій. Сутність поняття "природна монополія".

    статья [22,3 K], добавлен 06.09.2017

  • Розміщення залізничного транспорту України, сучасний стан галузі. Проблеми забезпечення залізниці України транспортом. Загальні економічні показники роботи цеху з виробництва запасних частин. Основні заходи по підвищенню ефективності виробництва.

    курсовая работа [10,9 M], добавлен 11.11.2010

  • Сутність, значення та основні функції залізничного транспорту України; передумови регіонального розміщення; його сучасна структура та рівень розвитку. Територіальна структура та регіональні відмінності залізничного транспорту: проблеми і перспективи.

    курсовая работа [60,1 K], добавлен 19.03.2013

  • Сутність та основні ознаки підприємства. Класифікація підприємств. Соціально-економічні цілі підприємства. Особливості функціонування підприємства в умовах ринкової економіки. Банкрутство. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства.

    курсовая работа [40,4 K], добавлен 16.06.2004

  • Показники та склад витрат основної діяльності залізничного транспорту. Аналіз витрат за економічними елементами та номенклатурою. Рекомендації з формування собівартості перевезень на транспорті. Загальна характеристика ДП "Приднiпровська залiзниця".

    курсовая работа [62,9 K], добавлен 30.10.2012

  • Теоретико-методологічні аспекти монополії та її ринкової влади. Причини встановлення вихідних бар'єрів. Коротка характеристика особливостей природної, адміністративної, економічної монополії. Позитивні та негативні наслідки функціонування монополій.

    реферат [30,6 K], добавлен 22.09.2013

  • Підприємство як суб'єкт ринкової економіки країни. Функціонування підприємства як товаровиробника. Характеристика об'єднань підприємств, їх особливості та принципи. Форма індивідуального відтворення підприємства в ринковій економіці. Види підприємств.

    курсовая работа [756,1 K], добавлен 14.01.2008

  • Поняття монополії та її види. Сутність природної монополії, її виникнення та загальна характеристика, визначальні критерії та класифікація. Регулювання природних монополій. Предмет, принципи та органи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

    курсовая работа [68,1 K], добавлен 28.02.2010

  • Предмет і метод політичної економії. Наука про управління підприємствами для досягнення максимальної ефективності функціонування та вибір ефективної державної політики для вирішення актуальних соціально-економічних проблем. Економічні потреби суспільства.

    тест [28,5 K], добавлен 22.02.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.