Особливості функціонування та соціально-економічна ефективність підприємств-природних монополістів (на матеріалах ДГТО "Південно-Західна залізниця" державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця")

Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно". Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію".

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном".

Проте в обох цих випадках поява монополій пов'язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції в різних формах та з різною силою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття до н. е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов'язаність цих двох явищ криз та монополій показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз” Основи економічної теорії / за редакцією С.В. Мочерного. -- Тернопіль; АТ “Тарнекс”, 1993, с.177.

Тепер давайте з'ясуємо, що є причинами виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в економічній літературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як притаманний ринковому господарству, а як випадковий процес.

Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що монополістичні утворення є закономірними. Англійський економіст Пігу, який є одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що “монополістична влада не виникає випадково". Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип економічної вигоди, який не дає спокою підприємцям, а змушує їх постійно шукати нових і нових можливостей до збільшення своїх прибутків. А якраз однією з найбільш бажаних таких можливостей є досягнення монопольного становища.

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на крупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва відбувається безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва, дія якого з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етапах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі, яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені впроваджувати нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. При цьому відбувалося розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних. І саме перед найкрупнішими з них нарешті постала проблема вибору: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б “пережили" не всі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому шляху і укладали між собою угоди (гласні і негласні, таємні), які й зараз є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити, виникнення підприємств-монополістів закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку.

Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація виробництва і капіталу, тобто добровільне об'єднання компаній або поглинання фірмами-переможцями банкрутів. Централізація капіталу це збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовим прикладом такого об'єднання можуть слугувати акціонерні компанії.

За останні 1520 років у ведучих капіталістичних країнах виникли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та поглинення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 7080х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.

Теорія монополії є порівняно молодою. Через домінування на протязі всього ХІХ ст. першої точки зору на причини виникнення монополістичних тенденцій розробка такої теорії не стимулювалася. Одним з перших, хто спробував створити її, був уже згадуваний англійський економіст А. Пігу, який написав книгу “Економічна теорія добробуту”, що була видана вперше у 1912 р. На теренах колишнього СРСР більше відома праця В.І. Леніна “Імперіалізм як найвища стадія капіталізму", у якій ідеолог комунізму, узагальнивши численні дослідження західних економістів, науково обгрунтував нові теоретичні положення. Проте перелом у економічному мисленні здійснили праці, що були опубліковані майже водночас у 1933 р. Йдеться про книгу викладача економіки Кембріджського університету Джоан Робінсон “Економічна теорія недосконалої конкуренції" та твір американця Едварда Чемберліна “Монополістична конкуренція". Як висловився історик економічної думки Б. Селігмен, вони “вивели економістів із стану летаргічного сну" і навіть здійснили “малу революцію" в економічній теорії (великою революцією вважається поява теорії Кейнса). Ці праці переконливо довели монополістичний характер ринкової економіки сучасності. Це зрушило з місця розробки західної економічної теорії монополії.

Найбільш авторитетний сучасний дослідник макро- та мікроекономіки Єдвін Дж. Долан в своїх фундаментальних монографіях 1990 1992 років, переведених у 1994 році “Мікроекономіка" та “Макроекономіка" [60] визначив, що сучасна монополія існує в трьох видах:

закрита монополія, яка захищена від конкуренції юридичними обмеженнями (приклади поштова служба США першого класу, патентний захист);

природна монополія галузь в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує ринок повністю. З природними монополіями, в основі діяльності яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами;

відкрита монополія це положення, якщо тимчасово фірма становиться виробником якогось товару чи послуги, але не є спеціально захищеною від конкуренції, тому конкуренти на ринку з'являються, але пізніше

Аналіз економік розвинутих країн, за думкою Едвіна Дж. Долана [60, c. 191] показує, що всі природні монополії можуть бути віднесені до типу “відкритих” монополій, оскільки:

юридичний захист закритих монополій може відмінений законодавчим шляхом;

переваги природних монополій можуть бути зведені на “нуль" про появі нових революційних технологій;

практично для всіх монополій можлива конкурентна поява товарів та послуг субститутів

Виділяючи найбільш ефективні наукові висновки щодо термінології та сутності “природна монополія" в Україні загальноприйнятим з 2000 року є визначення згідно Закону України “Про природні монополії" [6, c.2]:

природна монополія це стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі товари);

суб'єкт природної монополії суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;

В Концепції національної безпеки [12, c.7] однією з “економічних” загроз названа і наявність монополізму виробників. “Монополія", “монополізований ринок", “монопольна ціна", “монополістичний протекціонізм" все це є антиподи обов'язковому атрибуту ринкової економіки, без якого не можна будувати ринкові відносини вільній та необмеженій конкуренції.

Монополії спричиняють зниження продуктивності, погіршення якості, ріст цін, перебої в постачанні, недобросовісність у виконанні договірних зобов'язань, “відкачку" з економіки і без того недостатніх коштів; вони поглиблюють проблему неплатежів, утруднюють залучення іноземних інвестицій, здійснюють основний тиск на уряд, чинячи перешкоди проведенню економічних реформ, закріплюють чиновницьку владу.

“Монополізм" поняття змінне, діалектичне. Так, в міру наближення до ринкових відносин відбувається модифікація звичних структур і на зміну традиційним монополіям приходять нові. Для прикладу: за рахунок обвальної приватизації в Україні таких елементів інфраструктури ринку, як складське господарство та транспортування вантажів виникла нова монополія монополія посередників у сфері вантажообігу.

Особливе місце у вищенаведеному списку належить природним монополіям, до сфери існування яких відносяться транспортування нафти, нафтопродуктів та газу по магістральних трубопроводах, виробництво електричної та теплової енергії і надання послуг з їх передачі, залізничні перевезення, послуги транспортних терміналів, морських та річкових портів, аеропортів.

За своїм соціально-економічним змістом і формами прояву природна монополія відрізняється від інших видів монополій. ЇЇ існування переважно пов'язують з природою походження благ, які відносять до благ суспільного споживання. Останніми володіють ті, хто має у своєму розпорядженні рідкісні та вільно невідтворювані елементи виробництва рідкісні метали, особливі ділянки землі, а також електро- і телекомунікації, транспортні та інші мережі.

Галузі природних монополій є великомасштабними і капіталовмісткими, що вимагає значного первісного капіталу для вступу до них нових конкурентів.

Природна монополія це ринкова ситуація, яка в умовах певного рівня технологічного розвитку характеризується повним пануванням єдиного господарюючого суб'єкта, що володіє безальтернативною владою в результаті потужного ефекту масштабу, унікальності вироблюваної продукції, низької еластичності попиту на неї та високими бар'єрами входу на ринок.

Подібний підхід дає можливість визначити природну монополію як специфічний тип ринкової структури, характерними факторами якої є [68]:

сітьовий характер організації ринку, тобто наявність цілої системи простягнутих в просторі мереж, за допомогою яких надається певна послуга, в тому числі наявність цілісного комплексу, для якого необхідним є управління з єдиного центру в реальному масштабі часу;

високий бар'єр входу на відповідний товарний ринок та виходу з нього (а саме обсяг інвестицій, необхідних для створення альтернативного об'єкту; тривалий період їх окупності; надто висока міра технічного, економічного та політичного ризиків; тривалий період амортизації основного капіталу; негативний вплив на навколишнє природне середовище);

кореляція між обсягом попиту та ефективним розміром підприємства, яка проявляється у зростаючому ефекті масштабу;

специфічність матеріальних активів та їх вузька спеціалізація, які спричиняють незворотні втрати і значне зниження їх альтернативної вартості;

вкрай низький еластичний попит на продукцію, оскільки вона задовольняє першочергові потреби людей та галузей промисловості, а тому не може бути обмеженою для споживання.

Цей перелік можна доповнити перевагами в отриманні системних ефектів на рівні національної економіки за рахунок інфраструктурних сітьових ефектів, скорочення тривалості будівництва, зниження капіталомісткості загальнонаціональних мереж, які формуються, та якнайефективнішого розміщення об'єктів за основними проектами їх будівництва.

В Україні природні монополії розділяють на два рівні [68]:

загальнодержавні природні монополії, до яких належать ринки з товарними межами (транспортування нафти та нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного та нафтового газу трубопроводами; транспортування інших речовин трубопроводами; передача ї розподіл електроенергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та інфраструктурою, що забезпечує рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв”язок загального користування; спеціалізовані послуги транспортних терміналів);

локальні природні монополії, до яких належать ринки з іншими товарними межами (централізоване водопостачання та водовідвідення; централізоване постачання теплової енергії; централізоване постачання електричної енергії місцевими (локальними) мережами; спеціалізовані послуги аеропортів; спеціалізовані послуги портів та інше).

Таблиця 1.1

Класифікація природних монополій в Україні [68]

Хоча причиною виникнення та існування природної монополії є економічна ефективність концентрації певних видів господарської діяльності, зрозуміло, що така концентрація має відбуватися не шляхом конкуренції, а за допомогою законодавчого надання виняткових прав. Конкуренція у цьому випадку була б руйнівним і економічно збитковим явищем, уникнення якого можливе шляхом законодавчого запровадження монополії у відповідних сферах господарської діяльності. Таким чином, з одного боку, причина існування природної монополії є законодавство, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається висока економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки досить велика економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з погляду суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер.

Важливою характеристикою природних монополій є те, що вони можуть мати тимчасовий характер, оскільки певні зміни можуть призвести до зникнення об'єктивних умов для її існування. Тимчасовий характер природної монополії формується під впливом технічного прогресу (який дає змогу виявляти невідомі раніше та економічно ефективні технології випуску продукції, що вироблялася природним монополістом), розвитку економічної науки (що формує економічні механізми виведення певного виду господарської діяльності зі стану природної монополії), а також змін ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію природного монополіста (що робить вигідними для виробництва певної продукції технології, які не мають характеристик природної монополії, тоді як при попередній ринковій ситуації вигіднішими були технології, що відносяться до природної монополії). Зміна ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію у деяких видах господарської діяльності може виступити об'єктивною основою припинення існування там природної монополії, а у деяких видах навпаки зумовлювати виникнення природної монополії.

Це дозволяє визначити природну монополію як вид господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін на ресурси та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції [53, c.12].

Деякі економісти заперечують об'єктивність категорії природної монополії, твердять, що підґрунтя для природної монополії не може існувати, а прихильників посилення державного втручання у господарську діяльність звинувачують у спробах виправдання дій уряду заднім числом. Вони опираються на те, що у багатьох сферах економіки, які сьогодні визнано природними монополіями, в кінці ХІХ і на початку ХХ століття існувало десятки конкуруючих фірм.

Аналіз аргументів щодо заперечення об'єктивності категорії природної монополії, виявив їх некоректність і бездоказовість. Інша справа, що у деяких випадках до природної монополії намагаються віднести види господарської діяльності, яким не властиві відповідні характеристики. Тому увага економістів має концентруватися не стільки на аналізі об'єктивності категорії природної монополії, скільки на виявленні критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності у тих чи інших місцях території до природної монополії, а також на обґрунтуванні оптимальних параметрів державного регулювання їх функціонування.

Негативні наслідки існування природних монополій в економіці проявляється за такими трьома напрямками [55, c.7]:

1) нераціональне господарювання;

2) встановлення завищених цін на продукцію (послуги);

3) неналежна якість продукції (послуг).

При цьому, варто підкреслити, що результатом державного регулювання діяльності природних монополій має стати захист інтересів не лише споживачів (побутових і виробничих) їх продукції, але й інтересів самих підприємств - природних монополістів.

1.2 Проблеми та особливості функціонування природних монополій в вітчизняній економіці