На державному рівні доцільно застосовувати такі організаційно-економічні заходи активізації інноваційного розвитку підприємств: розширення фінансування на довгостроковій основі фундаментальних розробок і досліджень у галузі створення нових технологій; застосування різноманітних інструментів залучення приватних інвестицій у НДДКР (податкові пільги, пільгове кредитування, нормативно-правове забезпечення); розвиток взаємин між державою та промисловими підприємствами на основі партнерства та узгоджених інтересів; вихід інноваційної політики за національні межі; застосування непрямих методів стимулювання; на регіональному рівні здійснювати спеціальні цільові програми; надавати податкові пільги, спрямовані на стимулювання регіонального інноваційного розвитку; розширювати інноваційно-інформаційну інфраструктуру підтримки інноваційної діяльності підприємств; на підприємницькому рівні створити сприятливі умови для реалізації державних замовлень. Потрібно докласти значних зусиль для розвитку ринку цінних паперів в Україні, оскільки саме завдяки механізмам цього ринку відбувається перетворення заощаджень населення в інвестиції, які є необхідними для розвитку української економіки і також забезпечують фінансування інноваційних проектів. Здорове функціонування ринку цінних паперів сприятиме відтоку коштів з ринку нерухомості, що є лідером по обсягах вкладення фінансових ресурсів, та інвестуванню їх в реальний сектор економіки України, що є передумовою необхідного економічного зростання України.

Головною метою інноваційної політики України повинно бути створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного розвитку й використання науково-технічного потенціалу, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Висновки

Зацікавленість України у збільшенні надходжень іноземних інвестицій втілюється у цілеспрямованих заходах щодо поліпшення інвестиційного клімату. Серед основних макроекономічних причин, що унеможливлюють нагромадження інвестиційних ресурсів відмітимо втрату заощаджень ще на стадії утворення доданої вартості, що спричиняється структурними зрушеннями при становленні ринкової економіки; інфляцію, що спричиняє знецінення ВВП як первинного доходу та джерела інвестиційних ресурсів; високий рівень оподаткування підприємств і фізичних осіб і існування великої кількості пільг щодо оподаткування; непоодинокі випадки підтримки окремих збиткових підприємств та малоефективних галузей в цілому, забезпечення неприбуткових інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів; низький ступінь магнетизації економіки України, зумовлений невисоким платоспроможним попитом населення.

Значна частка грошей поза банківської системою, що зумовлена недовірою до банківської системи України як надійного фінансового посередника через існування системних ризиків; нерозвиненість вітчизняного фондового ринку та обмеженість фінансових інструментів, що на ньому обертаються; відсутність зацікавленості іноземних інвесторів в здійсненні операцій на українському ринку цінних паперів і вагомий обсяг операцій уряду на грошовому ринку; зловживання монетарними методами регулювання національної економіки заради отримання міжнародної фінансово-кредитної допомоги та ряд інших факторів.

Значно оголює інвестиційний ринок відтік капіталу в „тіньовий" сектор та за кордон. Тому важливим фактором запобігання даним процесам повинна бути, в першу чергу, стабілізація загальної економічної ситуація в країні та виявлення підприємств, які мають ознаки використання незаконних схем фінансування, застосовуючи методики, розроблені Міжнародної організації по протидії „відмиванню брудних грошей" (РАТР). У розрізі даної проблеми особливо ретельно слід вивчати діяльність неприбуткових організацій, аналізувати угоди, що заключаються на ринку цінних паперів та страховому ринку.

Основними фінансовими важелями регулювання інвестиційної діяльності на макроекономічному рівні виступають податки, тарифи, амортизація, заробітна плата, ціни і валютний курс; а на макроекономічному -інструменти, що впливають на функціонування фірми: вимоги до власності, місцеве регулювання рівня цін, експертні обмеження, ліцензування імпорту, контроль за використанням технологій та іноземної валюти, розмір відпускних цін тощо.

Проте не варто, що оптимізація регулювання інвестиційної діяльності потребує комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати тільки деякі його елементи, то результативність усіх відповідних заходів залишається низькою.

Висновки

Інвестиції є однією із фундаментальних категорій в економічній системі. Вони визначають можливість розширення виробництва, оновлення виробничого капіталу, розроблення і запровадження нових технологій, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, перспективи економічного розвитку. Міжнародний досвід інвестування підтверджує, що країни, які залучили значні обсяги інвестицій, забезпечують стабільні темпи економічного зростання, а країни, що стали на шлях ринкового реформування національних економік, швидко досягають значних темпів. соціально-економічного розвитку.

Міжнародна інвестиційна діяльність, відіграючи ключову роль у системі сучасних світогосподарських зв'язків і маючи значний потенціал впливу (якпозитивного, так і негативного) на економічний розвиток, має бути регульованою на національному, міжнародному і наднаціональному рівнях. Таке регулювання може здійснюватися за допомогою сукупності спеціальних правових, адміністративних, економічних та соціально-психологічних методів, та деяких інструментів стимулювання і обмеження.

Аналіз різних систем регулювання міжнародної інвестиційної діяльності на національному рівні показує, що формуються вони двома шляхами:

- через прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країн;

-через розробку тих чи інших правових актів, що регулюють різні аспекти іноземної інвестиційної та підприємницької діяльності.

Вибір того чи іншого із зазначених шляхів залежить від ролі конкретної країни на світовому ринку капіталів. Для країн, які активно експортують капітал, характерним є ліберальне ставлення до регулювання іноземних капіталовкладень. Країнам, які переважно імпортують капітал, притаманне

прагнення прийняти єдиний законодавчий акт щодо міжнародної підприємницької діяльності.

Необхідними умовами політико-правового середовища в Україні для розвитку іноземної інвестиційної діяльності слід розглядати:

- політичну стабільність;

- позитивне ставлення до іноземних інвестицій;

- наявність нормативно-правових регуляторів, їх надійність та доступність, а також передбачуваність змін.

Для створення сприятливого інвестиційного клімату держава використовує різноманітні типи регулювань: податкове, фінансово-кредитне, антимонопольне тощо. Покращення якості регулювань дасть змогу реалізувати потенційні можливості суб'єктів економічної діяльності, спрямованих на отримання прибутку від своєї діяльності, а відтак наповнення бюджету та створення робочих місць у регіоні.

Таким чином, створення відповідно до ринкових засад механізму взаємодії інвестора й органів державної влади в управлінні інвестиційним процесом та лібералізації економіки дасть змогу залучити якомога більше інвестиційних ресурсів в економіку країни.

Міжнародний досвід інвестування свідчить, що ті з країн, кому вдалося залучити в країну значні обсяги інвестицій, успішно та швидко долають завдання ринкового реформування національних економік, досягають значних темпів соціально-економічного розвитку.

Україна поступово включається в міжнародну інвестиційну діяльність. Незважаючи на відносно незначні масштаби іноземної і, особливо, зарубіжної інвестиційної діяльності, вона використовує всі доступні канали міжнародної інвестиційної взаємодії. Принципово важливого значення набувають питання не тільки збільшення обсягів міжнародного інвестування, але й більш складні проблеми оптимізації його структури і підвищення результативності.

Україна вкрай незадовільно використовує потенціал прямих іноземних інвестицій -- найпродуктивніших і найбільш надійних в умовах зростаючої міжнародної фінансової нестабільності.

Прямі інвестиції в економіку України стримуються законодавчою і економічною нестабільністю, недосконалими методами приватизації привабливих об'єктів із залученням іноземного капіталу, бюрократією і корумпованістю у цій сфері. Для портфельних інвестицій недосконалою є регулятивна інфраструктура національного фондового ринку. Серйозні проблеми є і у взаємовідносинах України з міжнародними фінансовими організаціями.

Очевидною є непрозорість каналів іноземного інвестування. Ми практично не знаємо з ким із малих і середніх зарубіжних інвесторів нам слід мати справу, а з ким -- краще не мати. Щодо крупних іноземних інвесторів, то навіть у тих небагатьох випадках, коли на ринок України приходять транснаціональні корпорації, ми можемо лише здогадуватись стосовно їх реальної стратегії.

При наявності (до останнього часу) чисельних державних і недержавних інститутів у нас майже повністю відсутній моніторинг реальної ефективності іноземних інвестицій -- і прямих, і, особливо, портфельних. Принципово важливим для перспектив розвитку нашої економіки є проблема нових зовнішніх запозичень в цілому: з одного боку вони необхідні у все зростаючих обсягах, а з іншого -- Україна на сьогодні практично втратила доступ до міжнародного капіталу, який би вона могла залучити на вигідних умовах і використати на свій розсуд.

У контексті пріоритетного вирішення стратегічних макро- і мікроекономічних проблем міжнародного інвестування доцільно формувати державну інвестиційну політику України для забезпечення умов для економічного зростання.

Зацікавленість України у збільшенні надходжень іноземних інвестицій втілюється у цілеспрямованих заходах щодо поліпшення інвестиційного клімату. Серед основних макроекономічних причин, що унеможливлюють нагромадження інвестиційних ресурсів відмітимо втрату заощаджень ще на стадії утворення доданої вартості, що спричиняється структурними зрушеннями при становленні ринкової економіки; інфляцію, що спричиняє знецінення ВВП як первинного доходу та джерела інвестиційних ресурсів; високий рівень оподаткування підприємств і фізичних осіб і існування великої кількості пільг щодо оподаткування; непоодинокі випадки підтримки окремих збиткових підприємств та малоефективних галузей в цілому, забезпечення неприбуткових інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів; низький ступінь магнетизації економіки України, зумовлений невисоким платоспроможним попитом населення.

Значна частка грошей поза банківської системою, що зумовлена недовірою до банківської системи України як надійного фінансового посередника через існування системних ризиків; нерозвиненість вітчизняного фондового ринку та обмеженість фінансових інструментів, що на ньому обертаються; відсутність зацікавленості іноземних інвесторів в здійсненні операцій на українському ринку цінних паперів і вагомий обсяг операцій уряду на грошовому ринку; зловживання монетарними методами регулювання національної економіки заради отримання міжнародної фінансово-кредитної допомоги та ряд інших факторів.

Значно оголює інвестиційний ринок відтік капіталу в „тіньовий" сектор та за кордон. Тому важливим фактором запобігання даним процесам повинна бути, в першу чергу, стабілізація загальної економічної ситуація в країні та виявлення підприємств, які мають ознаки використання незаконних схем фінансування, застосовуючи методики, розроблені Міжнародної організації по протидії „відмиванню брудних грошей" (РАТР). У розрізі даної проблеми особливо ретельно слід вивчати діяльність неприбуткових організацій, аналізувати угоди, що заключаються на ринку цінних паперів та страховому ринку.

Основними фінансовими важелями регулювання інвестиційної діяльності на макроекономічному рівні виступають податки, тарифи, амортизація, заробітна плата, ціни і валютний курс; а на макроекономічному -інструменти, що впливають на функціонування фірми: вимоги до власності, місцеве регулювання рівня цін, експертні обмеження, ліцензування імпорту, контроль за використанням технологій та іноземної валюти, розмір відпускних цін тощо.

Проте не варто, що оптимізація регулювання інвестиційної діяльності потребує комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати тільки деякі його елементи, то результативність усіх відповідних заходів залишається низькою.

Україна переживає такий період, коли доцільно було б скористатися лізингом для розв'язання своїх інвестиційних проблем, використовуючи при цьому досвід інших країн. Але широкомасштабне використання лізингу може бути здійснене тільки внаслідок створення нашою країною привабливого, а головне, стабільного інвестиційного клімату.

Інвестиції в економічній системі виконують одну важливу функцію - забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. У контексті виконання цієї функції інвестиції впливають на розвиток конкурентоспроможності національної економіки через систему показників, які мають як прямий, так і опосередкований вплив. До показників, які мають прямий вплив, відносять частку інвестицій в удосконалення виробничої структури економіки; темпи зростання інвестицій у підвищення кваліфікації кадрів; частку і темпи зростання інвестицій у новітні техніку та технології виробництва; темпи зростання інвестицій у новітні маркетингові технології; частку і темпи зростання інвестицій у розвиток інфраструктури; частку інвестицій у розвиток сфери послуг; темпи зростання інвестицій у розвиток окремих регіонів та територій країни; темпи зростання прямих іноземних інвестицій. До показників опосередкованого впливу інвестицій на розвиток конкурентоспроможності національної економіки відносять співвідношення інвестицій та заощаджень у країні; темпи зростання інвестицій у розвиток соціокультурного середовища країни; темпи зростання інвестицій у створення конкурентного середовища; темпи зростан ня інвестицій у розвиток основної системи політичної та економічної організації; темпи зростання інвестицій у подальше вдосконалення різних елементів економічної політики уряду; темпи зростання інвестицій у збереження навколишнього середовища; порівняння дохідності інвестицій з доходами відкредитних операцій.

Інвестиції є однією із фундаментальних категорій в економічній системі. Вони визначають можливість розширення виробництва, оновлення виробничого капіталу, розроблення і запровадження нових технологій, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, перспективи економічного розвитку. Міжнародний досвід інвестування підтверджує, що країни, які залучили значні обсяги інвестицій, забезпечують стабільні темпи економічного зростання, а країни, що стали на шлях ринкового реформування національних економік, швидко досягають значних темпів соціально-економічного розвитку.

Доцільно створити ефективну систему бюджетного стимулювання підтримки високих темпів зростання виробництва в галузях з високим вмістом доданої вартості (крім позитивних макроекономічних наслідків це дозволить збільшити податкові надходження у бюджет).

Важливим методологічним завданням організації макроекономічного регулювання фінансового забезпечення інвестиційної діяльності корпоративного сектора має стати обов'язкове врахування процесів науково-технічного та технологічного оновлення промисловості. Практика інших країн показує, що в основі структурних змін і технологічної модернізації лежить інвестиційна діяльність великих транснаціональних компаній, здійснювана ними насамперед в інтересах завоювання нових ринків збуту і використання сприятливих для них факторів виробництва з метою одержання максимального прибутку. До того ж за зовнішньою привабливістю проектів здійснення модернізації економіки і технологічного розвитку на базі іноземних інвестицій криються серйозні проблеми, що негативно позначаються на соціально-економічному розвитку країн. "Запуск" інвестиційного процесу, що створює основу для стійкого зростання вітчизняноговиробництва, може й повинен розпочатися з галузей, орієнтованих на кінцевий споживчий попит,насамперед з харчової і легкої промисловості. Особливе значення цих галузей для стимулювання інвестиційної активності пов'язане з тим , що інвестиції в їхній розвиток створюють кумулятивний ефект, стимулюючи попит на продукцію суміжних галузей і формуючи в них власний інвестиційний потенціал. Вони характеризуються порівняно низькою капіталоємністю і найменшими термінами окупності капітальних вкладень. Для продукції цих галузей характерний масовий і стійкий попит на внутрішньому ринку, і багато видів української продукції цілком конкурентоспроможні не лише на внутрішньому ринку, а й на зовнішньому ринку.

Щодо теоретико-організаційної основи інвестиційного процесу в Україні, то потреба України в іноземних інвестиціях зумовлена трьома головними причинами. По-перше, надзвичайно низькою інвестиційною активністю владних товаровиробників і підприємств. По-друге, гострою необхідністю технічної і технологічної модернізації як самого виробництва, так і всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин і устаткування. По-третє, проблемами впровадження в усі сфери господарського життя нових методів управління, менеджменту і маркетингу як необхідних атрибутів ринкової системи.

Широкомасштабному залученню іноземних інвестицій в економіку України перешкоджають:

- нестабільна макроекономічна і політична ситуація;

- значна не відпрацьованість та невідлагодженість правової сфери, а також постійна зміна інвестиційного законодавства;

- нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури;

- невисокий рівень прибутковості вкладень;

- відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;

- недосконалість національного інвестиційного менеджменту.

Щодо ефективності залучення прямих іноземних інвестицій:

- для вдосконалення інвестиційної та фінансово-господарської діяльності спільного підприємства “Інтерплит” пропонується створити спеціальний комітет для поглиблення аналізу діяльності та виробітку стратегічних цілей в рамках стратегії використання залучених інвестицій, а також створити відділ, який би працював тільки з ринками;

- створюючи стратегію підприємницької діяльності необхідно приділити особливу увагу можливим ризиком в їх діяльності. Стратегія маркетингу розповсюдження продукту повинна складатися з таких розділів: цільові ринки та комплекс маркетингу. Для того, щоб завоювати міжнародні ринки з будь-якого виду продукції або послуг, необхідно мати точну інформацію про потенційних споживачів, їх бажання, можливості, платоспроможність.

Для усунення негативних тенденцій та стимулювання іноземного інвестування в економіку України доцільно вдатися до комплексу заходів, орієнтуючись на такі принципи:

- незавершеність ринкових перетворень - основний стимулюючий чинник у формуванні сприятливого щодо інвестиційної діяльності економічного середовища;

- забезпечення стабільності політичної системи та довготривалого, незмінного курсу діяльності уряду додасть впевненості зарубіжному інвестору;

- успішне функціонування приватних власників закладає основу привабливості інвестиційного клімату країни;

- гарантування стабільності нормативно-правових документів щодо умов іноземного інвестування покращить довіру іноземних підприємств до законодавчого поля України;

- проведення виваженої політики стимулювання залучених іноземних ресурсів шляхом диференційного підходу до податкових та інших пільг забезпечить не лише збільшення припливу капіталу, а й надасть змогу стимулювати та спрямувати його потоки з урахуванням відповідних пріоритетів розвитку економіки України.

Список використаних джерел

1. Бутко А.Д., Шерстюк О.Л. Вплив нормативно-правового забезпечення на інвестиційну привабливість підприємств // Фінанси України. - 2004. - №4.

2. Важинський Ф.А. Механізм регулювання інвестиційної діяльності в регіоні / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук, А.Ю. Яремко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.7. - с.138-143.

3. Головко Я.Д. Вплив інвестицій на здійснення структурних зрушень в економіці України // Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. зб. наук. праць. МННЦ ІтіС. - Вип. 3. - К. :, 2002. - С. 21-28.

4. Денисенко М. П. - Основи інвестиційної діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Алеута. - 2003.

5. Довбенко М. Сучасна теорія портфельних інвестицій / М. Довбенко, О. Довбенко // Економіка України. - 2005. - № 4. - С. 81-92.

6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" Відомості Верховної Ради України від 18.09.1991, №47.

7. Іваноньків О.О. Зарубіжний досвід розвитку економічних систем на інноваційній основі // Актуальні проблеми економіки.-2008.-№5(83).- С.23-30.

8. Задорожна О.В. Ринкові засади інвестування / О.В. Задорожна // Актуальні проблеми економіки. - 2001. - № 11-12. - С. 31-35.

9. Каракай Ю.М. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності // Економіка України .-2008.-№ 3.- С.14-22.

10. Касприк А. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом / А. Касприк // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - Вип. 19. - с.262-269.

11. Космидайло І.В. Інноваційна діяльність: зарубіжна практика // Актуальні проблеми економіки .-2008.-№ 9(63).- С.174-180.

12. Міжнародна інвестиційна діяльність : підручник / Д.Г. Лук'яненко, О.М. Мозговий, Б.В. Губський та ін. ; Д.Г. Лук'яненко (ред.) - К. : КНЕУ, 2003. - 387с.: рис., табл. - ISBN 966-574-427-5.

13. Народне господарство України в 2000 році: Стат. щоріч. -- К.: Техніка,2001.

14. Онишко С.В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: Монографія .-Ірпінь:НАДПСУ,2004 .-434 с.

15. Панчишин С.М. Макроекономіка : навч. посібн. / С.М. Панчишин. - К. : Вид-во"Либідь", 2001. - 614 с.

16. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения : пер. с фр. / М. Пебро ; общ. ред. Н.С. Бабинцевой. - 2-е изд. - М. : Прогресс, Универс, 2005. - 494 с.

17. Соціально-економічний розвиток України за 2010 рік - К. : Вид-во Держкомстат України. - 2010. - 29 с.

18. Стефанишин Г.С. Інвестиційна діяльність в період кризи. / Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.9. - с.245-250, 248-249

19. Татаренко Н.О. Теорії інвестицій : навч. посібник / Н.О. Татаренко, А.М. Поручник. - К. : КНЕУ, 2000. - 160с. - ISBN 966-574-073-3.

20. Указ Президента України "Про заходи щодо збільшення надходжень інвестицій у економіку України".

21. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2009--2013 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2009 р. -- Урядовий кур'єр, -- №6.

22. Федоренко В. Г.- Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. - К.: МАУП, 2001.

23. Федоренко В. Г.- Іноземне інвестування економіки України: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004. -- 272 с.: іл. -- Бібліогр.: с. 262-268.

24. Федоренко І.Л. Інструменти державної інноваційної політики: світовий досвід // Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№3(82).- С.79-81.

25. Хрущ Н.А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії і технології : монографія / Н.А. Хрущ. - Хмельницький : Вид-во ХНУ, 2004. - 309 с.

26. Шаповалов О. В. Роль місцевих органів влади у створенні сприятливого інвестиційного клімату в Україні // Фінанси України. - 2004. - №7.

27. Шарп У.Ф. Инвестиции : учебник для студ. вузов, обучающихся по экон. спец. : пер. с англ. / У.Ф. Шарп, Г.В. Александер, Д.В. Бейли. - М. : Инфра-М, 2007. - XI, 1027с. : рис., табл. - (Университетский учебник). - ISBN 978-5-16-002595-7 (рус.).

28. Шатило О. Інституційні особливості державного регулювання інноваційно -інвестиційної діяльності: порівняльний аналіз України і США. / О. Шатило // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю. 30 жовтня 2009 року. У 2-х томах. - Т. 2. - Одеса: ОРІДУ НАДУ. - 2009. - с.151-157.

29. Економіка розвитку - Царенко О.М./ Глава 2. Теоретичні і економічні основи інвестиційної діяльності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15130616/ekonomika/teoretichni_ekonomichni_osnovi_investitsiynoyi_diyalnosti

30. Механізм залучення іноземних інвестицій // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-7250.html

Размещено на Allbest.ru