Аналіз використання трудових ресурсів і фонду оплати праці

Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування в середині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи -- з іншого, є необхідною умовою планування діяльності підприємства. Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує й інша форма контролю -- наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради акціонерів, банку. Цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства.

Розвитку методів аналізу сприяло формуванню його як самостійної дисципліни. Це пов'язано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності.

Удосконалення обліку та контролю викликало потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більше того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.

2. Предмет і завдання економічного аналізу

Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо, виробничі відносини людей.

Економічний аналіз має справу з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установ. Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарства країни взагалі.

На відміну від предмета об'єкти аналізу -- це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.

Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.

Предмет аналізу та його об'єкти пізнають через систему соціально-економічних показників, які являють собою поняття, що відображають кількісні та якісні характеристики нових явищ, виробничих ресурсів, рівень технологічної, економічної, соціальної й екологічної ефективності господарських процесів як усієї діяльності підприємства, так і окремих її сторін. Кожний показник має свій числовий вираз, який характеризує конкретний вимір аналізованого об'єкта, а також його зміст -- соціально-економічну сутність.

Показники поділяють на кількісні і якісні, натуральні, вартісні й трудові, абсолютні та відносні, прямі й обернені, результативні й факторні, загальні, часткові, середні, специфічні, синтетичні й аналітичні, елементні, первинні, похідні й комбіновані, затверджувані, договірні, розрахункові тощо.

Кількісні показники - характеризують абсолютні розміри, пов'язані з виміром аналізованих об'єктів і кількісними змінами, які відбуваються в них (земельна площа, розмір основного й оборотного капіталу, чисельність працюючих, обсяг виробництва і продаж тощо); якісні - істотні особливості окремих об'єктів, аналіз і закономірності їх розвитку (конкурентоспроможність, рентабельність, платоспроможність, ліквідність тощо); натуральні показники обчислюють у фізичних одиницях виміру, вартісні - у грошовому виразі, трудові - у затратах праці.

Абсолютні - відображують розмір (величину, обсяг) аналізованого об'єкта, їх обчислюють у натуральних, вартісних або трудових вимірниках; відносні - показують співвідношення між абсолютними показниками, обчислюють їх у відсотках, індексах, коефіцієнтах і вони характеризують рівень, структуру аналізованого об'єкта тощо; прямі - характеризують безпосередньо аналізований об'єкт, обернені (зворотні) - непрямо (продуктивність праці -трудомісткість, фондовіддача - фондомісткість тощо); результативні (оціночні) - це ті, що є наслідком здійснення процесу, господарської операції; факторні - що забезпечили цей результат; загальні характерні для підприємства в цілому; часткові - характеризують роботу окремої галузі чи структурного підрозділу підприємства, тобто організаційної системи нижчого порядку; середні - одержують як усереднений результат кількох однорідних показників; специфічні притаманні окремим об'єктам аналізу або окремим їх параметрам; синтетичні (узагальнюючі, інтегральні) - характеризують складні соціально-економічні комплекси; аналітичні - розраховані в результаті їх аналізу; елементні (прості) - показники найнижчого рівня, які не втрачають якісних ознак (елементний показник, який є першоосновою певного явища, процесу, називають первинним, усі інші - похідні); комбіновані - охоплюють кілька сторін характеристики об'єкта аналізу (люд-дні, т-км тощо); затверджувальні - ті, що доводяться підприємству директивне і контролюються державою чи іншим адміністративним органом (фіскальні нормативи, допустимі норми вмісту шкідливих речовин тощо); договірні на противагу затверджуваним - обумовлюються в договорах, угодах, а розрахункові мають характер обслуговуючих і їх обчислюють на підприємстві, у виробничому підрозділі тощо.

Величина показників та їх якісна характеристика в процесі господарської діяльності постійно змінюються під впливом певних причин і умов, які називають факторами. Останні на сільськогосподарських підприємствах поділяють на соціально-економічні, виробничо-технологічні, природно-екологічні, зовнішні та внутрішні, інтенсивні й екстенсивні, головні та другорядні, постійні і тимчасові, загальні й специфічні, вимірювані та невимірювані тощо.

Соціально-економічні фактори забезпечують господарську діяльність і характеризують підприємництво, творчу ініціативу працівників, рівень їх кваліфікації, стан управління виробництвом, матеріального та культурного добробуту членів колективу, соціально-психологічні умови праці, її охорону і техніку безпеки на підприємстві.

До виробничо-технологічних факторів відносять сукупність умов, які забезпечують здійснення виробництва в заданому режимі, їх розглядають у двох напрямах: як виробничі ресурси і технологічні фактори. До перших належать знаряддя, предмети праці й сама праця, і аналізують їх як з погляду забезпеченості ними виробництва, так і ефективності їх використання.

Крім зазначених, у сільськогосподарському виробництві особливо важливим є фактор часу, оскільки проведення робіт тільки в оптимальні строки забезпечує одержання передбачуваних (запланованих) результатів.

Проте наявність ресурсів характеризує лише потенційні можливості здійснення виробничого процесу. Для трансформування їх у продукт необхідні певні умови, а саме: відповідні технологія, організація виробництва і праці, управління виробничими процесами тощо. Ці умови складають групу технологічних факторів.

До природно-екологічних належать: місце розташування підприємства, якість земельних угідь, розмір і конфігурація полів, метрологічні умови, несприятлива дія яких із-за високої культури землеробства значно знижує очікувані результати. Вивчення цих факторів необхідно не стільки для виявлення кількісного їх впливу на кінцеві результати виробництва, скільки для зведення негативного впливу несприятливих погодних умов до мінімуму. Останнім часом на результати господарювання і життєдіяльність людини негативно впливає екологія. Це проявляється як прямо, так і опосередковано.

Завдання аналізу - знайти ступінь цього вилину, щоб розробити заходи щодо його зменшення.

Зовнішні фактори - це об'єктивні умови, які не залежать від підприємства (природні, фіскальна, імпортно-експортна політика держави тощо) і по суті не піддаються прямому впливу з його боку; внутрішні - піддаються господарському регулюванню.

Інтенсивні - пов'язані з підвищенням ефективності використання ресурсів та інших складових виробничого процесу; екстенсивні - з додатковим залученням ресурсів, що в умовах наростання обмеженості в них -- небажане.

Головні - є вирішальними у формуванні того чи іншого результативного показника; другорядні - допоміжними.

Прикладом постійного фактора є дія продуктивності праці на результати господарювання, тоді як засвоєння нової технології, додаткових виробничих потужностей, впровадження нових виробничих відносин мають тимчасовий характер.

Загальні фактори притаманні різним аграрним формуванням (забезпеченість трудовими ресурсами, продуктивність праці тощо), а специфічні - окремим їх ланкам (сортність зерна, вміст жиру в молоці і його кислотність, товарооборот, ринкова ціна акцій тощо).

Велика група факторів має числові характеристики, і їх можна виміряти: продуктивність праці, рівень рентабельності, платоспроможність тощо. Деякі фактори неможливо виміряти (ступінь підприємливості працівника, придатність керівника до управління, кількісні характеристики поліпшення управління виробництвом, мікроклімат у колективі тощо). Проте використовуючи непрямі оцінки, різні тести, можна виміряти і ці фактори, що дозволяє виявити їх кількісний вплив на результативні показники.

На сільськогосподарських підприємствах дія факторів значною мірою зумовлюється особливостями виробництва, до яких, крім природних умов, належать сезонність, розрив у часі між періодом виробництва і робочим періодом, споживання частини виробленої продукції на своєму підприємстві тощо.

Поділ аналітичних показників і факторів за різними ознаками дає можливість систематизувати наше уявлення про аналізований об'єкт, допомагає організувати його системне вивчення з метою встановлення відповідності розвитку вимогам об'єктивних законів, намітити основні напрями поліпшення.

Об'єкти і цілі економічного аналізу визначають його завдання. Основне з них полягає в постійному контролі за ходом виконання завдань, поставлених перед кожним виробничим підрозділом та підприємством у цілому. У процесі аналізу виявляють фактори, які позитивно чи негативно впливають на досягнення поставленої, мети, зіставляють одержані результати з показниками передових господарств, розробляють заходи щодо впровадження їх досягнень.

Важливим завданням економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності підприємств та їх підрозділів, контроль за виконанням внутрішньогосподарських і комерційних завдань, правильним застосуванням моральних і матеріальних стимулів відповідно до кінцевих результатів. У процесі аналізу з'ясовують, яких заходів було вжито для подальшого зміцнення комерційного та внутрішньогосподарського розрахунку, які економічні важелі використано для цього.

Економічний аналіз повинен сприяти підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, який значною мірою залежить від впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду, подальшого розвитку спеціалізації та агропромислової інтеграції, а також від використання внутрішньовиробничих резервів. Останні об'єктивно існують у всіх трьох основних елементах виробництва:

* праці (підвищення її продуктивності);

* предметах праці (раціональне й економне витрачання кормів, насіння, сировини, матеріалів тощо);

· засобах праці (раціональне використання будівель, машин, обладнання, інструментів тощо).

Завдання аналізу - виявлення зазначених резервів, розробка і впровадження заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищення рівня рентабельності, економічної ефективності. Це набуває особливої важливості у період впровадження ринкових відносин.

3. Методи і прийоми економічного аналізу, їх характеристика

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (головним чином первісна), найпоширеніші:

· використання абсолютних і відносних величин;

· використання середніх величин;

· порівняння;

· побудова рядів динаміки;

· групування;

· балансовий метод;

· індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів -- це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини -- це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (відсоток, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Наприклад, "Підприємство № 1 за 2002 рік одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу, а підприємство № 2 -- 0,53 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу". Те саме можна сказати про вирази: "У 2002 році підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн." і "Випуск продукції підприємства в 2002 році становив 82,4 % до обсягу продукції за 2001 рік" тощо.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Наприклад, підрахувавши середньомісячні заробітки на одного працівника на підприємствах А і Б, що становили 197 і 232 грн., можна робити певні висновки і використовувати ці дані для аналізу інших економічних показників.

В аналізі важливе значення має якість середніх величин, що цілком залежить від однорідності усереднюваних об'єктів. Середня величина тільки тоді відображає дійсно типовий, узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо вона розрахована, виходячи з однорідної сукупності.

В економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини:

* середня арифметична проста;

* середня арифметична зважена;

* середня хронологічна;

* середня квадратична.

Середня арифметична проста (незважена) застосовується для аналізу не згрупованих даних. Наприклад, якщо треба обчислити середньомісячну заробітну плату на підприємстві, треба врахувати фактичний заробіток кожного працівника, тобто обчислити загальний фактичний фонд заробітної плати і розділити його на кількість працівників. Аналогічно визначається, скажімо, середньорічна сума прибутку (річний прибуток ділиться на 12), середня за рік відпускна ціна на певний вид виробів підприємства (вартість реалізованої за рік продукції ділиться на її кількість) тощо.

Якщо ж аналізуються показники, явища, які в межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність, застосовується середня арифметична зважена. Наприклад, якщо є дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника в трьох цехах підприємства відповідно 174, 191 і 199 грн., то, не врахувавши кількість працівників у кожному з цехів, визначити середню заробітну плату для трьох цехів підприємства в цілому неможливо. Не має сенсу це робити шляхом застосування простої середньої (174 + 191 + 199): 3, бо це буде фіктивна середня хоча б через те, що, перемноживши одержаний результат на загальну кількість працівників, не можна одержати загальної суми фонду заробітної плати цехів. Для правильного розрахунку середньої заробітної плати в таких і подібних випадках застосовується формула середньої зваженої величини (X _зв):

,

де х₁ -- варіанти значень аналізованого показника;

f₁ - частоти (ваги).

Якщо у вищенаведеному прикладі відомі дані про чисельність працівників трьох цехів (відповідно 65, 119 і 21 особа), то середня заробітна плата становитиме

(174 * 65 + 191 * 119+ 199 *21): 205 = 186,43 грн.

Середня хронологічна розраховується при аналізі показників, які задані дискретно, тобто у формі величин, які характеризують явище на певні моменти, на певні дати. Якщо є показники, які характеризують аналізоване явище за період, розбитий на рівні проміжки часу, середня величина в таких випадках визначається як середня хронологічна Х_хр за формулою:

,

де х₁, х_2, х_н - варіанти значень аналізованого показника;

п - кількість варіантів.

Середня квадратична. З математичної статистики відомо, що сума квадратів відхилень індивідуальних значень показника, що аналізується, від середньої арифметичної менша від будь-якого іншого числа. Ця властивість середньої арифметичної величини нерідко використовується при аналізі варіації багатьох показників фінансово-господарської діяльності підприємств. Формула середньої квадратичної Х_кв має вигляд:

.

Порівняння -- дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі; саме з нього зазвичай розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрям аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі застосовуються порівняння:

* явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;

* даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);

* звітних даних із середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);

* просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.

Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінансово-економічного аналізу) - це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою з всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базується на порівнянні. Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і тарифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника в часі (у динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моменті) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Прикладом рядів можуть служити дані фінансово-господарської діяльності промислового підприємства за період 2002-2007 pp. (табл. 1).

Таблиця 1

Показники фінансово-господарської діяльності підприємства за період 2002-2007 pp.

Рік	Статутний капітал у зіставних цінах на кінець відповідного року, тис. грн.	Ланцюгові темпи зростання обсягу випуску продукції, %	Середньорічна заробітна плата одного працівника за зіставною оцінкою, грн.
2002	3420	100,0	2339
2003	3577	100,6	2501
2004	3949	103,7	2775
2005	2855	86,9	2254
2006	3270	90,4	1968
2007	4600	97,6	2043
2002	4925	98,2	2256

Математико-статистичні методи обробки рядів динаміки дають змогу обчислювати дуже важливі для аналітичних цілей показники зміни рівнів рядів динаміки, такі як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній рівень, середній абсолютний приріст, середній темп приросту тощо. Неабияке значення в аналізі мають методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку та їх аналізу (методами простої і зваженої змінних середніх, методом найменших квадратів та іншими методами).

Групування - це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками. Істотними з точки зору розв'язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об'єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розв'язана раціонально.

Балансовий метод аналізу -- це відображення й аналіз (найчастіше -- двох) груп взаємопов'язаних економічних показників. У формі балансу підприємство планує фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про фінансові ресурси та їх розміщення (бухгалтерське балансове аналітичне значення має складання матеріальних балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо). Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансової діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих в'язаних показників. Наприклад, при складанні фінансового підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується одержання прибутку та інших джерел фінансових ресурсів, виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби. У тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Особливістю об'єктів фінансово-економічного аналізу підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предметними з точки зору вжиття певних конкретних заходів для підвищення якості роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що мають цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об'єкт з метою визначення впливу інших є одною з центральних в аналізі, і має назву елімінування.

За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Зв'язок між аналізованим об'єктом і факторами, що визначають, представлений функціонально, тобто через модель-формулу (в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування):

§ індексний метод;

§ метод ланцюгових підстановок;

§ метод різниць.

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення в динаміці економічних явищ, які формуються під впливом факторів, кожен а яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об'єкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реалізації (продажу) товарів (у вигляді , де q₀ і q₁ - базисні й звітні обсяги реалізованих товарів, р_о і р₁ - базисні й звітні ціни на них) характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на питання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять незіставні величини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат -- виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв'язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси -- це загальні індекси (які, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо несумірних елементів), в яких, з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загального індексу обсягу реалізації продукції мають такий вигляд:

§ агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції

§ агрегатний індекс цін на продукцію підприємства

Для побудови індексів І_оп , І_ц використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується в загальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні елементи -- на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.

Приклад. Є такі дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника і фактичний фонд заробітної плати за IV квартал звітного 2002 року і IV квартал базового 2001 року (у помісячному розрізі)(табл. 2).

Таблиця 2

Період	Середньомісячна чисельність, осіб	Середньомісячна заробітна плата одною одного працівника, грн.	Фонд заробітної плати, тис. грн.
Жовтень 2001 р.	1227	134,51	165,0
Листопад 2001 р.	1210	133,67	161,7
Грудень 2001р.	1233	142,04	175,1
Разом за IV кв. 2001 р.	х	х	501,8
Жовтень 2002 р.	1144	164,36	188,0
Листопад 2002 р.	1122	І60,4	180,6
Грудень 2002 р.	1097	І78,22	195,5
Разом за IV кв. 2002 р.	х	х	564,1

Згідно з формулою загального індексу, а також формулами маємо:

* загальний індекс фонду заробітної плати за IV квартал 2002 року порівняно з IV кварталом 2001 року (І _зп):

або 112,4%;

* агрегатний індекс чисельності персоналу підприємства (І _чис.):

або 91,61%;

* агрегатний індекс середньомісячної заробітної плати на одного працівника (І сз):

або 122,72%.

Отже, загальний приріст фонду заробітної плати в IV кварталі 2002 року проти відповідного періоду 2001 року становив (564,1 - 501,8) = 62,3 тис. грн., або 12,42 %, у тому числі за рахунок зміни (скорочення) чисельності персоналу фонд заробітної плати зменшився на (501,8 - 459,68) = 42,12 тис. грн., або на 8,39 % [(42,12 : 501,8) * 100], а за рахунок зміни (підвищення) середньомісячної заробітної плати на одного працівника фонд заробітної плати зріс на (564,1 -459,68) = 104,42 тис. грн., або на 20,81 % [(104,42 : 501,8) * 100].

Баланс факторів: за абсолютними величинами -42,12 + 104,42 = 62,3 тис. грн., у відсотках -8,39 + 20,81 = +12,42 %.

В економічному аналізі часто доводиться користуватися властивістю взаємозв'язку агрегатних індексів із загальним індексом; вона полягає в тому, що добуток агрегатних індексів дорівнює загальному індексу. Для наведеного вище прикладу маємо: 0,9161*1,2272=1,1242.

Застосування індексного методу виявлення впливу факторів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори в мультиплікативних моделях типу у = ab. Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв'язок факторів і результатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів.

Суть методу ланцюгових підстановок полягає в послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому, у першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які - похідними, які первинні, а які - вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

Приклад. Загальна чисельність працівників виробничої фірми за 2001 і 2002 роки становила відповідно 520 і 490 осіб, середньорічна заробітна плата одного працівника -- відповідно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати -- 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працівників і середньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.

Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побудувати таблицю (табл. 3).

* Вплив фактора чисельності (кількісний):

490*2064 - 520*2064 = 1011,4 - 1073,3 = -61,9 тис. грн.

* Вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний):

490*2548 - 490*2064 = 1248,5 - 1011,4 = +237,1 тис. грн.

Разом:-61,9+237,1 =+175,2

Таблиця З

Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод ланцюгових підстановок)

Показники	Чисельність працівників, осіб	Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
	2001	2002	+;-	2001	2002	+;-
	1	2	3	4	5	6
По фірмі	520	490	-30	2064	2548	+484
					Таблиця 3 (про	довження)
Показники	Фонд оплати праці, тис. грн.	Відхилення (+;-)
	2001	2002	Умовно	Загальне	За рахунок
					чисельність	зарплати
	7(1x4)	8(2x5)	9(2x4)	10(8-7)	11 (9-7)	12(9-8)
По фірмі	1073,3	1248,5	1011,4	+175,2	-61,9	+237,1

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв'язок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у = ab), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або в порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок - метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами - на абсолютне значення звітного кількісного.

Таблиця 4

Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод обчислення різниць)

Показники	Чисельність працівників, осіб	Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
	2001	2002	+;-	2001	2002	+;-
	1	2	3	4	5	6
По фірмі	520	490	-30	2064	2548	+484
					Таблиця 5 (продо	вження)
Показники	Фонд оплати праці, тис. грн.	Відхилення (+;-)
	2001	2002	Загальне	За рахунок
				чисельність	зарплати
	7	8	9(8-7)	10(3x4)	11 (6x2)
По фірмі	1073,3	1248,5	+ 175,2	-61,9	+237,1

* Вплив фактора чисельності (кількісний): -30 * 2064 = -61,9 тис. грн.

* Вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний): 484 * 490 =

+237,1 тис. грн.

Разом: -61,9 + 237,1 = +175,2 тис. грн.

Отже, річний фонд заробітної плати зріс у звітному році проти базового на 175,3 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності персоналу підприємства він зменшився на 61,9 тис. грн., а за рахунок зростання середньої заробітної плати зріс на 237,1 тис. грн.

4. Види і форми економічного аналізу

Діяльність підприємств - це складний динамічний процес, управління яким потребує всебічного аналізу. Найповнішу уяву про зміни в господарській діяльності дає загальногосподарський (загальносистемний) аналіз, за допомогою якого вивчають економіку підприємства. Загальносистемний аналіз поділяють на внутрішній (управлінський) і зовнішній, який у зарубіжній практиці економічної роботи називають фінансовим. В основі такого поділу лежить характер інформаційного забезпечення.

Зокрема, внутрішній аналіз використовуючи весь комплекс економічної інформації, забезпечує такі результати, що дозволяють оперативно стежити за здійсненням господарських процесів, удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості та зниженням собівартості продукції, динамікою соціальних показників, що в кінцевому підсумку є одним з важливих засобів конкурентної боротьби між товаровиробниками. Результати внутрішнього аналізу не розголошуються, а належать до таких, що є комерційною таємницею. Найважливішими складовими управлінського аналізу є такі його види, як соціально-екологічний, маркетинговий, виробничо-технологічний, агропромисловий, економіко-правовий тощо.

При соціально-екологічному аналізі вивчають демографію населених пунктів, стан навколишнього природного середовища, духовний і фізичний розвиток людей, благоустрій населених пунктів і засоби комунікації, житлово-культурні та побутові умови, рівень і якість життя.

Маркетинговий аналіз передбачає вивчення ринкових можливостей підприємства, оцінку конкурентоспроможності його продукції і кон'юнктури ринків, обґрунтування рівня ціни продажу, обсягу й асортименту вироблюваної продукції, загальну оцінку зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу.

Виробничо-технологічний аналіз включає оцінку: ресурсного забезпечення, а саме - землекористування, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, фінансів, біологічного потенціалу тощо; умов виробництва - природних факторів, організаційно-економічних умов, міжгосподарських відносин, державного регулювання тощо; процесу виробництва - соціально-ергономічних факторів, технології, організації трудового процесу, управління тощо; результатів виробництва валового випуску продукції, її асортименту, собівартості, прибутковості тощо.

Агропромисловий аналіз дає змогу визначитися з доцільністю реалізації продукції в непереробленому вигляді, а також обґрунтувати доцільність переробки як тієї продукції, яку можна реалізувати не переробленою, і особливо тієї, для якої переробка необхідна. У цьому випадку оцінюється також альтернатива переробки, а саме: вирішується де її переробляти - на своєму, міжгосподарському або державному підприємстві.

Формування ринкового середовища розширює економічну самостійність підприємства, яка регламентується правовими нормами. Продумана поведінка підприємства в правовому полі забезпечує йому додатковий виграш як за рахунок прийняття обґрунтованих у правовому відношенні управлінських рішень, так і недопущення господарських операцій, здійснення яких карається економічними санкціями. Показати виграш чи програш підприємства від дотримання (недотримання) правових норм і покликаний економіко-правовий аналіз.

Зовнішній аналіз базується лише на тій інформації, яку отримує держава для контролю за динамікою ринкових регуляторів - виконання державного замовлення (контракту), сплата податків, формування цін на товари першої необхідності, регулювання реальних доходів населення тощо, а також тієї, яка необхідна для інформування акціонерів чи інших інвесторів про рівень розвитку підприємства, динаміку ефективності капітальних вкладень, можливі дивіденди, ступінь ризику тощо.

Якщо застосування вищеописаних видів аналізу дає змогу системно вивчити підприємство як об'єкт, то використання форм аналізу, які ґрунтуються на технології його проведення, дозволяє визначитись з оцінкою ефективності використання потенціалу підприємства, динамікою і тенденціями розвитку, перспективою зміни напрямів господарювання тощо. Найчастіше в практиці аналізу застосовують такі його форми як порівняльний, ситуаційний і секторний.

Суть порівняльного аналізу полягає в зіставленні явищ, процесів, показників, яке здійснюють у часі і в просторі. У першому випадку аналіз називають морфологічним, у другому - міжгосподарським.

Застосування морфологічного аналізу дає змогу вивчити розвиток (зміну) явищ і процесів у часі. При міжгосподарському аналізі оцінюють діяльність ідентичних об'єктів, структур, систем.

В умовах реформування централізованої планової економіки в ринкову сфера застосування міжгосподарського аналізу дещо звужується, оскільки для його здійснення можна використати лише зовнішню інформацію. З морфологічного аналізу виділяють такі часові форми аналізу: стратегічний, попередній (прогнозний), оперативний, поточний, наступний (ретроспективний).

Суть стратегічного аналізу полягає в тому, що майбутній розвиток підприємства передбачає, ґрунтуючись на оцінці можливих змін зовнішнього середовища, залежність підприємства від якого в умовах становлення ринку дуже зросла. Відповідно до такої оцінки приймаються стратегічні управлінські рішення, а аналітичне обґрунтування їх зменшує ризик.

Попередньому (прогнозному) аналізу підлягають усі дані, які входять в основу обґрунтування цілей, завдань і управлінських рішень з реалізації стратегії підприємства та вибору найефективніших з них. Відмінність попереднього аналізу від стратегічного полягає в тому, що при обґрунтуванні перспективи розвитку підприємства використовують прийоми екстраполяції, тобто рішення ґрунтуються на врахуванні тенденцій зміни показників, що склались (мали місце) у минулому.

Поточний аналіз проводиться в процесі виробничого чи робочого періоду і дає можливість своєчасно приймати коригуючі управлінські рішення по забезпеченню оптимальності (наскільки це можливо в сільському господарстві) їх здійснення (протікання).

Якщо поточний аналіз здійснюють синхронно з робочим процесом, причому на рівні господарських операцій, то його називають оперативним. Він є найглибшим з погляду проникнення у виробничий процес, його оцінки ґрунтуються на першопричинах зміни явищ, процесів, показників, і рішення, що приймаються за його результатами, є своєчасними і найбільш надійними.

Наступний (ретроспективний) аналіз проводять по закінченні повного виробничого процесу, етапу робіт чи календарного періоду (місяць, квартал, рік тощо) і застосовують для оцінки результатів роботи й ефективності реалізованих управлінських рішень. Його результати служать основою прийняття коригуючих рішень і розробки нових перспективних планів.

У практиці порівняльного аналізу використовують різні бази порівняння, а саме: планових показників звітного періоду з даними попередніх періодів, що характеризує напруженість планових завдань (виробничої програми); фактичних показників звітного періоду з планом як на поточний період, так і на перспективу; фактичних показників звітного періоду з даними попередніх періодів, середніми даними сусідніх підприємств, що забезпечує оцінку досягнутих результатів і тенденцій розвитку аналізованого явища, процесу, об'єкта; фактичних показників звітного періоду з прогресивними нормативами, даними передових підприємств України та інших країн, що дозволяє об'єктивно оцінити потенційні можливості аналізованого об'єкта і намітити шляхи його подальшого розвитку.

Щоб результати порівняння були придатні до висновків, зіставляють однорідні предмети і явища, використовуючи порівняльні показники. Досягнення порівнюваності показників потребує нейтралізації впливу їх якості і структури, кількісного і цінового факторів, забезпечення тотожності методики розрахунку порівнюваних показників та однакової тривалості в часі аналізованих періодів, урахування умов формування даних показників.

Методологія порівняльного аналізу, особливо міжгосподарського, у більшості ґрунтується на оцінці результатів господарської діяльності і меншою мірою на з'ясуванні факторів, що спричинили зміну цих результатів, без чого неможливе прийняття коригуючих управлінських рішень. Тому в умовах високої динамічності зовнішнього і внутрішнього середовища особливого розвитку набуває ситуаційний аналіз, за якого більше уваги приділяється не стільки оцінці результатів господарювання, скільки передбаченню і вивченню відхилень від бажаних параметрів у процесах, явищах, системах, дослідженні, рушійних сил (рушіїв) цих відхилень, причин їх виникнення та наслідків від несвоєчасного усунення (вирішення) виявлених ситуацій. Результати такого аналізу є вихідною умовою стратегічного менеджменту, який підпорядковує досягненню мети не лише вирішення проблем, а й залучення можливостей, запобігання небезпек тощо. Усе це зменшує ризик, підвищує адаптивність управління до нових умов, забезпечує підприємству досягнення стратегічних цілей.

Результативність аналізу господарської діяльності великою мірою визначається належним інформаційним забезпеченням і продуманою організацією аналітичної роботи.

5. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

Економічний аналіз тісно пов'язаний з багатьма дисциплінами: політичною економією, бухгалтерським обліком, статистикою, плануванням, галузевими економіками, маркетингом, організацією виробництва й управління фінансами підприємств тощо.

В основу аналізу покладено діалектичний метод дослідження, який створює необхідний простір для абстрактно-логічних суджень. Основні принципи діалектики (рух, розвиток, саморозвиток, взаємозумовленість, взаємозалежність, причинно-наслідкова підпорядкованість, необхідність, випадковість, перехід кількості в якість) є базовими для використання в економічному аналізі.

Протилежністю аналізу є синтез. Синтез - це метод пізнання явищ, предметів і процесів через об'єднання їх складових в єдине ціле. Аналіз і синтез перебувають у діалектичній єдності і є засобами пізнання господарської діяльності.

Аналіз, як метод пізнання реальної дійсності, безпосередньо пов'язаний із мисленням, усвідомленим активним сприйняттям людиною реальної дійсності, що також передбачає використання синтезу та інших категорій і законів діалектики.

Економічний аналіз досліджує дію економічних законів базисом яких є політична економія і, які виражають головний, магістральний напрям розвитку того чи іншого господарства та проявляються в закономірностях і тенденціях його стратегії.

Тісний зв'язок існує між економічним аналізом та бухгалтерським обліком. Цей зв'язок маг подвійний характер. Значення бухгалтерського обліку випливає з його головної функції - відображати всі ресурси підприємств, господарські засоби, а також їхній рух, зміни, використання в процесі здійснення господарських операцій. Дані оперативного та бухгалтерського обліку, бухгалтерська звітність є головним джерелом інформації для аналізу господарської діяльності підприємства, причому джерелом, що забезпечує документальне обґрунтування аналітичних висновків. Частка економічної інформації, що отримується через систему бухгалтерського обліку, перевищує 70 %. Потреби економічного аналізу ставлять до інформації підвищені вимоги щодо повноти даних, оперативності, достовірності, порівнянності, безперервності, доступності. Тому форми обліку потребують постійного вдосконалення: зміни форм, змісту реєстрів, порядку документообігу. Наразі в Україні здійснено перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і новий план рахунків.

Не знаючи методики бухгалтерського обліку та змісту звітності, важко підібрати для аналізу необхідні матеріали та перевірити їхню вірогідність. З другого боку, вимоги, які ставляться перед аналізом, так чи інакше переадресовуються бухгалтерському обліку.

Зв'язок економічного аналізу з бухгалтерським обліком полягає і також у широкому застосуванні в процесі аналізу бухгалтерських прийомів дослідження. Насамперед мова йде про використання в економічному аналізі балансового та сальдового прийомів.

Між економічним аналізом і статистикою існує тісний зв'язок, що залежить від використання методології визначення багатьох показників, певних статистичних прийомів та статистичної інформації для аналітичних розрахунків. Для потреб економічного аналізу використовується багато статистичної інформації (особливо це стосується звітності), форми і правила складання якої визначають органи статистики. Потім проводиться аналіз звітів, установлення відхилень, які потребуватимуть з'ясування причин їх виникнення.

Статистика розробляє і теоретично вдосконалює правила й можливості застосування різних прийомів (метод аналітичних групувань, індексний метод, прийоми кореляції) у конкретних ситуаціях, вимоги до таблиць та способи їх побудови.

Економічний аналіз використовує середні та відносні величини, показники динамічного ряду, теоретичні основи яких розробляє статистика.

Об'єктом статистики є масові сукупності явищ, предметів, соціально-економічних процесів. А економічний аналіз вивчає лише господарські процеси, починаючи з одиничного як частини сукупності. Безперечно, статистика також займається економіко-статистичним аналізом масових явищ для одержання народногосподарських узагальнень та виявлення загальних тенденцій і закономірностей розвитку. Нині для потреб економічного аналізу певною мірою використовується методологія математичної статистики.

Фінансово-кредитні дисципліни також мають зв'язок з економічним аналізом. Цей зв'язок полягає в застосуванні методичних положень аналізу для вивчення фінансових можливостей, способів зміцнення фінансових позицій, обґрунтування сум кредитів тощо. За умов ринку цей зв'язок є необхідним.

Перехід до ринкової економіки зумовив появу нової галузі наукових знань і практичної діяльності. Це - аудит. Завданням аудиту є документальна перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової звітності та її відповідності до вимог чинного законодавства. Аудиторська служба перевіряє також обґрунтованість складеного підприємством плану, без якого діяльність здійснюватися не може. Первинні документи, дані поточного обліку, показники, що знайшли відображення в плані, балансі, звіті про фінансові результати та іншій звітності внутрішнього характеру, служать інформаційною базою, пристосованою до вимог і цілей аудиту.

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку, який зумовлений вимогами ринкової економіки, дотримання єдиного плану бухгалтерських рахунків уможливлять повніше використання всього арсеналу способів і прийомів аналізу діяльності підприємства з урахуванням стану внутрішнього й зовнішнього середовища. Економічний аналіз фінансового становища, аналіз платоспроможності й фінансової стійкості, ліквідності балансу, інших фінансових показників підприємств різних форм власності - кінцева мета аудиту. На практиці ці показники вимірюються з допомогою відповідних коефіцієнтів.

Результати економічного аналізу узагальнюються, опрацьовуються заходи для поліпшення стану економічної роботи та впровадження виявлених резервів у виробництво. Узагальнення аналітичних результатів є найважливішим етапом аналізу, необхідним для аудиторських висновків.

Бухгалтерський облік, аудит, економічний аналіз перебувають у безперервному русі, розвитку, є взаємозв'язаними та взаємозумовленими в загальній інформаційній системі управління підприємством, їх важливим завданням є постійне вдосконалення та розвиток виробництва з урахуванням досягнень науки і практики.

Економічний аналіз, завершуючи економічну роботу підприємства, забезпечує підпорядкованість окремих її складових частин виконанню прогнозів, договорів, планів. Планові показники визначають той рівень, якого повинно досягнути підприємство або галузь згідно з прогнозом соціально-економічного розвитку на перспективу.

Планування є економічною наукою зі своїм специфічним предметом і методом. Складання науково обґрунтованих планів чи розроблення прогнозів на всіх рівнях неможливі без економічного аналізу. Вплив і дія аналізу виявляється не тільки в удосконаленні методів розробки планів, айв організації їх виконання.

В удосконаленні планування роль економічного аналізу є двоякою. По-перше, лише за даними аналітичних розрахунків можна встановити тенденції зміни тих показників, за якими розробляється прогноз. По-друге, за допомогою аналізу простежуються темпи змін у середньому за рік.

На стадії виконання плану економічний аналіз забезпечує виявлення рівня цього виконання в кожний конкретний момент, виявлення недоліків і причин їх виникнення. Особливо важливо з'ясувати причини, що гальмують досягнення передбачених показників.

Для остаточного формування плану доцільно проаналізувати річні його варіанти і вибрати найвдаліший.

Економічний аналіз є важливою частиною науково обґрунтованого планування, регулювання та управління. Планові показники - це критерії оцінки роботи підприємства.

Вільна ринкова економіка, її організація й управління нею неможливі без використання маркетингових принципів, таких як:

* виробництво продукції відповідно до потреб покупців з урахуванням ринкової ситуації;

* задоволення потреб і запитів замовників;

* реалізація продукції та послуг на певних ринках у передбачених обсягах, у встановлені терміни, у конкретний період.

Ці принципи покладаються в основу маркетингових програм, розроблення і контролювання яких неможливе без проведення економічного аналізу стану ринку, покупців і споживачів, конкурентної ситуації, ринкових цін, кінцевих фінансових результатів.

Математичні методи, для використання яких у нашій економіці є великий простір, широко застосовуються в економічному аналізі. Це істотно підвищило його авторитет: аналіз став глибшим, ґрунтовнішим, оперативнішим, охопив більшу кількість об'єктів, більший обсяг інформації.

Отже, економічний аналіз можна назвати синтезованою наукою, яка сформувалася внаслідок інтеграції багатьох наук і об'єднала окремі їх елементи. У свою чергу, результати аналізу використовуються іншими науками. Безперечно, усі ці зв'язки є багатоплановими, реальними, об'єктивними і мають бути використані для всебічного розвитку діяльності підприємств, їх підрозділів і об'єднань.

6. Інформаційне забезпечення економічного аналізу

Господарська діяльність аграрних формувань супроводжується безперервним обміном інформацією між підприємством та зовнішнім середовищем. Однак менеджмент ефективним буде тільки в тому випадку, якщо управлінські рішення ґрунтуватимуться на своєчасній, достатній і достовірній інформації. Основними джерелами інформації, використовуваної при аналізі господарської діяльності, є законодавчі акти, різна нормативно-довідкова інформація, прогнозно-планові дані, дані договорів та угод, дані оперативно-технічного, аналітичного і синтетичного обліку, статистична, бухгалтерська та фінансова звітність, різні позаоблікові джерела -- акти ревізій і аудиторських обстежень, матеріали нарад, зборів, статті в пресі, особисті спостереження тощо.