Аналіз використання трудових ресурсів і фонду оплати праці

Починають горизонтальний аналіз з оцінки змін валюти балансу. Зростання валюти балансу є позитивним явищем, якщо воно відбулося за рахунок зростання джерел власних засобів і коли воно призвело до зростання суми виручки і суми прибутку від реалізації продукції, до зростання обсягів виробництва продукції.

Після оцінки змін валюти балансу горизонтальний аналіз поглиблюють, тобто детально вивчають і оцінюють зміни всіх статей активу порівнюючи з відповідними статтями пасиву.

Що стосується необоротних активів, то завжди позитивним явищем є зростання основних засобів, бо означає поліпшення забезпеченості підприємства основними засобами. Оцінку стану основних засобів роблять за такими коефіцієнтами: росту, вибуття, оновлення, зношеності, придатності, структури. Зростання незавершеного будівництва є позитивним явищем, якщо воно відбувається не за рахунок порушення строків введення будівель в експлуатацію. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій і нематеріальних активів також є позитивн6им явищем.

Джерелами зростання необоротних активів є власний капітал та довгострокові кредити банків. За умов високої фінансової стійкості підприємства позитивним є зростання необоротних активів за рахунок обох джерел.

Горизонтальний аналіз оборотних активів починають з порівняння загальної вартості їх на початок і на кінець року. Зростання, як правило, є позитивним явищем, особливо коли воно відбулося за рахунок власних джерел. Під час поглиблення аналізу вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних активів та джерел їх утворення за окремими статтями. Як правило, позитивним є зростання виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів. Але величина виробничих запасів і грошових коштів повинна бути оптимальною. Грошові кошти повинні покривати не менше 20% поточних зобов'язань, а виробничі запаси мають відповідати нормативу. Необґрунтовані економічно значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем, бо уповільнюють швидкість обертання оборотних активів, знижують ефективність їх використання. Негативним явищем є зростання сум дебіторської заборгованості.

Джерела утворення оборотних активів поділяються на власні і залучені. Зростання за рахунок власних і порівняльних до них джерел (власний капітал у частині оборотних активів, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів) завжди є позитивним явищем. Зростання за рахунок залучених джерел (поточні зобов'язання) в умовах міцного фінансового стану підприємства також є позитивним явищем. Але в умовах низької платоспроможності часто є негативним явищем, бо є наслідком несвоєчасності розрахунків з кредиторами.

Під час вертикального аналізу вивчають структуру активів і джерел їх утворення. Насамперед визначають питому вагу власних і залучених джерел. Власні джерела повинні складати не менше 50% усіх джерел, що є одним з показників фінансової стійкості підприємства. У складі власного капіталу позитивним є наявність таких статей, як резервний капітал та нерозподілений прибуток (крім статутного, пайового і додаткового капіталу). Під час вертикального аналізу вивчають співвідношення між основними засобами й оборотними активами. Оптимальним є такий стан, коли на 1 грн. основних засобів припадає 1 гривня оборотних активів.

До проведення горизонтального і вертикального аналізу необоротних активів та джерел їх утворення доцільно скласти аналітичну таблицю (табл. 55).

Таблиця 55

Горизонтальний та вертикальний аналіз необоротних активів та джерел їх утворення в СВК „Світанок”

Статті необоротних активів та джерел їх утворення	Сума, тис. грн.	У відсотках до підсумку
	На поч. року	На кін. року	Зміни (+;-)	На поч. року	На кін. року
НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
1. Нематеріальні активи
- залишкова вартість	-	-	-	-	-
- первісна вартість	-	-	-	-	-
- знос	-	-	-	-	-
2. Незавершене будівництво	549	595	+46	22,7	20,5
3. Основні засоби:
- залишкова вартість	1836	2270	+434	76,0	78,3
- первинна вартість	4697	7231	+2534	-	-
- знос	3861	4961	+2100	-	-
4. Довгострокові фінансові інвестиції	30	34	+4	1,3	1,2
5. Довгострокова дебіторська заборгованість	-	-	-	-	-
6. Відстрочені податкові активи	-	-	-	-	-
7. Інші необоротні активи	-	-	-	-	-
Усього за розділом І активу	2415	2899	+484	100,0	100,0
У відсотках до валюти балансу	68,7	70,8	+2,1
Власний оборотний капітал	480	763	+283
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
1. Статутний капітал	3	3	-	0,1	0,1
2. Пайовий капітал	1876	2045	+169	64,8	55,8
3. Додатковий капітал	-	-	-	-	-
4. Інший додатковий капітал	1017	1674	+657	35,1	44,1
5. Резервний капітал	-	-		-	-
6. Нерозподілений прибуток (збиток)		(-59)	-	-	-
7. Неоплачений капітал	(1)	(1)	-	-	-
8. Вилучений капітал	(-)	(-)	-	-	-
Усього за розділом І пасиву	2895	3662	+767	100,0	100,0

Вартість необоротних активів зросла за рік на 484 тис. грн. Відбулося це за рахунок зростання вартості основних засобів, незавершеного будівництва та довгострокових фінансових інвестицій. Вартість основних засобів зросла на 434 тис.грн., але це не можна оцінити як позитивне явище, бо збільшення відбулося не за рахунок придбання або створення нових основних засобів, а виключно за рахунок їх переоцінки в сторону збільшення. Основні засоби знаходяться в дуже поганому фінансовому стані, причому цей стан за кінець року 68,6%. Такий стан основних засобів пояснюється тим, що за ряд останніх років підприємство було збитковим, а тому не відбулося ніякого їх оновлення. Реорганізація КСП „Світанок” у СВК „Світанок” на основі приватної власності на землю і майно значно поліпшила стан економіки підприємства. Сума збитку зменшилась із 284 тис.грн до 59 тис.грн. Відбувся рух у позитивний бік і рух значний. Але збитковість залишилась. Вона буде подолана в майбутньому. Лише за рахунок прибутку може відбуватись оновлення і зміцнення основних засобів.

Зростання незавершеного будівництва та довгострокових фінансових інвестицій можна оцінити як позитивне явище.

Істотним недоліком структури необоротних активів є те, що велику питому вагу займає незавершене будівництво - 20,5%, або 595 тис.грн. У зв'язку із збитковістю підприємства строки здачі будівель в експлуатацію дуже розтягнули. Велика сума капіталу в незавершеному будівництві не дає прибутку.

Джерелом утворення необоротних активів є власний капітал. Він зріс за рік на 767 тис.грн., або на 26%, що є позитивним явищем. Зростання відбулося за рахунок збільшення пайового капіталу на 169 тис.грн., та за рахунок збільшення іншого додаткового капіталу на 657 тис.грн.

Характерною є структура власного капіталу: 55,8% займає пайовий капітал, 44,1 - інший додатковий капітал та 0,1 - статутний капітал. У фінансово міцних підприємствах значну питому вагу займає резервний капітал та нерозподілений прибуток. У СВК „Світанок” резервного фонду немає, а замість нерозподіленого прибутку є 59 тис.грн. збитку. Лише перетворивши підприємство із збиткового в прибуткове можна за рахунок прибутку створити резервний капітал, що є запорукою міцного фінансового стану.

Власний капітал є джерелом утворення не лише необоротних, а й оборотних активів. Власний оборотний капітал зріс за рік з 480 до 763 тис.грн., що є позитивним явищем. Він складає на кінець року 21% всього власного капіталу.

Оборотні активи підприємства зросли за рік на 97 тис.грн. або майже на 9%. Позитивним явищем є зростання виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, а також зменшення дебіторської заборгованості за рахунками та поява грошових коштів на рахунках. Негативним явищем є зменшення тварин на вирощуванні і відгодівлі, а також зростання дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, 7 тис.грн. якої складає резерв сумнівних боргів.

Що стосується структури оборотних активів, то тут негативним явищем є значна питома вага їх в дебіторській заборгованості (4,9%), а також незначна питома вага грошових коштів (1,3%).

Таблиця 56

Горизонтальний і вертикальний аналіз оборотних активів та джерел їх утворення

Статті оборотних активів та джерела їх утворення	Сума, тис.грн.	У відсотках до підсумку
	На поч. року	На кін. року	Зміни (+;-)	На поч. року	На кін. року
ОБОРОТНІ АКТИВИ
1. Виробничі запаси	629	655	+26	57,8	54,8
2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі	158	131	-27	14,4	11,0
3. Незавершене виробництво	174	249	+75	15,8	20,8
4. Готова продукція	65	86	+21	5,9	7,2
5. Товари	-	-	-	-	-
6. Векселі одержані	-	-	-	-	-
7. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги
- чиста реалізаційна вартість	52	46	-6	4,7	3,8
- первинна вартість	52	53	+1
- резерв сумнівних боргів	(-)	(7)	+7
8. Дебіторська заборгованість за розрахунками	20	13	-7	1,8	1,1
9. Поточні фінансові інвестиції	-	-	-		-
10. Грошові кошти	-	15	+15		1,3
11. Інші оборотні активи	-	-	-		-
Всього за розділом	1098	1195	+97	100,0	100,0
У відсотках до власного капіталу	31,3	29,2	-2,1
ДЖЕРЕЛА УТВОРЕННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
1. Власний оборотний капітал	480	763	+283	43,7	63,9
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	-
3. Довгострокові зобов'язання:
- відстрочені податкові зобов'язання	50	-	-50	4,6	-
- інші довгострокові зобов'язання	58	-	-58	5,3	-
4. Поточні зобов'язання	510	432	-78	46,4	36,1
5. Доходи майбутніх періодів	-	-	-		-
Всього джерел оборотних активів	1098	1195	+97	100,0	100,0

Значне поліпшення стану оборотних активів видно із змін, що відбулися за рік у складі в джерелах утворення оборотних активів. Вище відзначалось, що оборотні активи зросли за рік на 97 тис.грн. Це відбулося за рахунок зростання власного оборотного капіталу на 283 тис.грн. при однозначному зменшенні залучених джерел на 186 тис.грн. довгострокових зобов'язань, які складали 108 тис.грн. не стало, а поточні зобов'язання зменшились на 78 тис.грн.

Значні позитивні зміни відбулися у структурі джерел утворення оборотних активів. Так, питома вага власного оборотного капіталу зросла з 43,7% до 69,9% при відповідному значному зменшенні залучених джерел (із 56,3% до 36,1%). Як негативне явище можна відзначити відсутність у складі джерел оборотних активів резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та забезпечення наступних витрат і платежів. Наявність цих статей характерне для підприємств із міцним фінансовим станом.

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Умовою виживання підприємства в умовах ринкової економіки є його фінансова стійкість, тобто здатність розвиватись на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності.

Фінансову стійкість підприємства характеризує комплекс показників. Найголовніші з них:

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії, концентрації власного капіталу).

2. Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу).

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

4. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами.

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

6. Чистий прибуток і рівень рентабельності підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує питому вагу власних і прирівняних до них коштів в активах підприємства. Визначають його діленням суми підсумків першого, другого і п'ятого розділів пасиву балансу на валюту балансу. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою показує, що цей коефіцієнт має бути не нижчим за 0,5, тобто не менше 50% активів повинні фінансуватись за рахунок власних джерел.

Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу) показує питому вагу залучених коштів в активах підприємства. Визначають його діленням суми підсумків третього і четвертого розділів пасиву на валюту балансу. Коефіцієнти фінансової незалежності і залежності в сумі складають 1. Зростання коефіцієнта фінансової залежності вище за 0,5 є небажаним.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, як і приведені вище коефіцієнти, дає загальну характеристику фінансової стійкості підприємства. Визначають його діленням джерел залучених коштів на джерела власних коштів (тобто діленням суми підсумків третього і четвертого розділів пасиву на суму підсумків першого, другого і п'ятого розділів пасиву балансу). Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів показує, скільки залучених коштів підприємство використало на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. Зростання цього показника свідчить про зростання залежності підприємства від кредиторів, про зниження фінансової стійкості підприємства.

Дуже важливим показником фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами. Визначають його діленням фактичної наявності власного оборотного капіталу на вартість запасів і затрат. Вартість запасів і затрат визначають на основі даних другого розділу активу балансу шляхом додавання вартості таких статей як виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі, незавершене виробництво і готова продукція. Наявність власного (і прирівняного до нього) оборотного капіталу визначають двома методами.

1. Різниця між вартістю оборотних активів і поточними зобов'язаннями (тобто різниця між підсумком другого розділу активу і підсумком четвертого розділу пасиву).

2. Різниця між сумою підсумків першого, другого, третього і п'ятого розділів пасиву підсумків першого та третього розділів активу балансу. Коефіцієнт забезпечення засобів і затрат власними коштами показує, яку частину запасів і затрат сформовано за рахунок власних джерел. Оптимальна величина цього коефіцієнта складає 0,6-0,8.

Фінансову стійкість характеризує також коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні активи, а яку капіталізовано. Визначають цей коефіцієнт діленням власного оборотного капіталу на підсумок першого розділу пасиву балансу. Оптимальна величина цього коефіцієнта складає 0,5.

Усі показники фінансової стійкості можуть утримуватись на оптимальному рівні лише за умови оптимальної прибутковості підприємства. Адже за рахунок прибутку зростає і вдосконалюється основний і оборотний капітал. Якщо підприємство збиткове або малорентабельне, то фінансова стійкість підприємства не може бути задовільною.

У табл.. 57 наведено алгоритм визначення основних показників фінансової стійкості підприємства.

Перші три коефіцієнти говорять про те, що СВК „Світанок” має достатній запас фінансової стійкості. Коефіцієнт фінансової незалежності зріс за рік на 8% і складає на кінець року 0,89. Отже, 89% активів сформовано за рахунок власних джерел і лише 11% (коефіцієнт фінансової залежності) за рахунок залучених джерел.

Про це ж говорить і коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів. Він зменшився на 49% (з 0,21 до 0,12). Якщо на початок року на кожну гривню власних активів припадає 21 копійка залучених, то нам кінець року лише 12 копійок.

Але інші три показники говорять про те, що фінансова стійкість СВК „Світанок” знаходиться у великій небезпеці. Це зв'язано насамперед з тим, що підприємство залишається збитковим. Збитковість призвела до великої витрати власного оборотного капіталу. Коефіцієнт маневреності власного капіталу складає на початок року 0,20, а на кінець року 0,21 при нормативному значенні не менше 0,50. Лише 21% власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власним капіталом зріс за рік на 19% і складає 0,68 при нормативному значенні цього коефіцієнта 0,7-0,8. Забезпеченість недостатня, особливо коли врахувати, що наявність запасів і затрат значно нижча від нормативу.

Таблиця 57

Аналіз фінансової стійкості СВК „Світанок”

Перелік показників	Показники	Зміна у відсотках
	На поч. року	На кін. року
1. Власний капітал (підсумок першого розділу пасиву балансу)	2895	3662	126
2. Забезпечення наступних витрат і платежів (підсумок другого розділу пасиву балансу)	-	-	-
3. Доходи майбутніх періодів (п'ятий розділ пасиву балансу)	-	-	-
4. Разом власних і прирівняних до них джерел (стр. 1+2+3)	2895	3662	126
5. Валюта балансу	3513	4094	116
6. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономій, концентрації власного капіталу) (стр.4:стр.5)	0,82	0,89	108
7. Довгострокові зобов'язання (підсумок третього розділу пасиву)	108	-	-
8. Поточні зобов'зання (підсумок четвертого розділу пасиву)	510	432	85
9. Разом залучених джерел (стр. 7+8)	618	432	70
10. Коефіцієнт фінансової залежності (концентрація залученого капіталу), (стр.9:стр.5)	0,18	0,11	61
11. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (стр.9:стр.4)	0,21	0,12	51
12. Оборотні активи (підсумок другого розділу активу балансу)	1098	1195	109
13. Поточні зобов'язання (підсумок четвертого розділу пасиву балансу)	510	432	85
14. Власні і прирівняні до них оборотні кошти (стр.12-стр.13)	588	763	130
15. Запаси і затрати (виробничі запаси = тварини на вирощуванні і відгодівлі + незавершене виробництво + готова продукція)	1026	1121	109
16. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами (стр.14:стр.15)	0,57	0,68	119
17. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (стр.14:стр.1)	0,20	0,21	105
18. Чистий прибуток (+), збиток (-)	-284	-59	21

Отже, основним питанням зміцнення фінансової стійкості СВК „Світанок” є збільшення власного оборотного капіталу. А зробити це можна лише забезпечивши високорентабельну роботу підприємства, бо збільшення власного оборотного капіталу відбувається за рахунок відрахувань від чистого прибутку.

4. Аналіз поточної платоспроможності

Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату. Вона є важливим показником фінансової стійкості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо воно має можливість своєчасно сплачувати свої платіжні зобов'язання наявними грошовими коштами.

Отже, платоспроможність визначають порівнянням платіжних засобів підприємства із поточними платіжними зобов'язаннями. Платіжні засоби відображені у другому розділі активу (оборотні активи), а платіжні зобов'язання - у четвертому розділі пасиву (поточні зобов'язання).

Для визначення показників платоспроможності потрібно спочатку статті оборотних активів згрупувати в залежності від ступеня їх ліквідності (тобто швидкості можливого перетворення їх на гроші), а статті поточних зобов'язань згрупувати в залежності від строків сплати зобов'язань.

Оборотні активи в залежності від ступеня їх ліквідності поділяють на три групи.

1. Найбільш ліквідні активи - це суми грошових коштів на всіх рахунках, а також поточні фінансові інвестиції (фінансові вкладення в короткотермінові цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються - це активи, для перетворення в гроші яких потрібен певний час. Сюди відносять всі види дебіторської заборгованості (крім безнадійної), готову продукцію, що користується попитом, а також тварин на відгодівлі, готових до реалізації. Готову продукцію і тварин на відгодівлі включають у розрахунок по цінах можливості їх реалізації.

3. Активи, що реалізуються повільно - це такі активи, реалізація яких потребує більш тривалого часу. Сюди відносять виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі (крім готових до реалізації) та незавершене виробництво.

Поточні зобов'язання в залежності від строків їх сплати поділяються на три групи.

1. Прострочені зобов'язання та зобов'язання, строки сплати яких наступають негайно.

2. Зобов'язання, строк сплати за якими наступить найближчим часом.

3. Зобов'язання, строк сплати за якими віддалений на більш тривалий час.

Платоспроможність визначають порівнянням певних елементів активів з відповідними елементами пасивів. Підприємство вважається платоспроможним якщо:

- найбільш ліквідні активи рівні або більші за прострочені зобов'язання та зобов'язання, строк сплати яких наступає негайно;

- активи, що швидко реалізуються рівні або більші за зобов'язання, строк сплати яких наступить найближчим часом;

- активи, що реалізуються повільно більші за зобов'язання, строк сплати яких більш віддалений на 3-4 місяці.

Таблиця 58

Аналіз поточної платоспроможності підприємства

Платіжні засоби	Сума тис.грн.	Платіжні зобов'язання	Сума тис.грн.
	На поч. року	На кін. року		На поч. року	На кін. Року
1. Грошові кошти 2. Поточні фінансові інвестиції	- -	15 -	1. Поточні зобов'язання	510	432
3. Всього (стр.1+2) 4. Векселі одержані 5. Дебіторська заборгованість за роботи, товари, послуги 6. Дебіторська заборгованість за розрахунками 7. Готова продукція 8. Товари	- - 52 20 65 -	15 - 46 13 86 -	КОЕФІЦІЄНТИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ: 1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності 2. Коефіцієнт швидкої платоспроможності 3. Загальний коефіцієнт платоспроможності	0,0 0,269 2,15	0,035 0,370 2,77
9. Всього (стр.1-8) 10. Виробничі запаси 11. Тварини на вирощуванні і відгодівлі 12. Незавершене виробництво	137 629 158 174	160 655 131 249
13. Всього оборотних активів (підсумок другого розділу активу)	1098	1195

Для характеристики платоспроможності підприємства на основі даних другого розділу активу та четвертого розділу пасиву балансу визначають такі три коефіцієнти платоспроможності, які називають ще коефіцієнтами ліквідності чи покриття.

1. Коефіцієнт абсолютної або миттєвої платоспроможності (ліквідності). Визначають його ділення суми грошових коштів та поточних фінансових інвестицій на загальну суму поточних зобов'язань (на підсумок четвертого розділу пасиву). Цей коефіцієнт показує частку платіжних зобов'язань, яку підприємство може сплатити найбільш мобільними коштами. Оптимальна величина його складає не нижче 0,2.

2. Коефіцієнт швидкої платоспроможності (ліквідності). Визначають його діленням суми грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, готової продукції, що користується попитом, тварин на відгодівлі, готових до реалізації на загальну суму поточних зобов'язань (підсумок четвертого розділу пасиву). Оптимальна величина цього коефіцієнта не менше 1.

3. Загальний коефіцієнт платоспроможності (ліквідності). Називають його ще коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом поточної ліквідності. Визначають його діленням вартості всіх оборотних активів на загальну суму поточних зобов'язань (тобто ділять підсумок другого розділу активу на підсумок четвертого розділу пасиву балансу). Оптимальна величина цього коефіцієнта складає не нижче 2.

У практиці існує потреба визначити платоспроможність підприємства не лише на початок і на кінець року, а постійно, щоденно. Визначають її діленням суми грошових коштів на суму поточних зобов'язань, строк сплати яких уже наступив, або наступить на протязі кількох днів. Для підприємства важливо, щоб цей коефіцієнт постійно перебував на рівні1.

У табл. 58 подано аналіз платоспроможності СВК „Світанок”.

5. Визначення платоспроможності підприємства в умовах банкрутства

Під банкрутством розуміють фінансову неспроможність підприємства здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями. Банкрутство встановлюється в судовому порядку. Для збанкрутілих підприємств а також тих, що знаходяться на межі банкрутства визначають четвертий коефіцієнт платоспроможності - коефіцієнт загальної платоспроможності. Методика визначення цього коефіцієнта така ж сама, як і інших коефіцієнтів платоспроможності. На основі даних бухгалтерського балансу складають аналітичну таблицю в актив якої вписують платіжні засоби підприємства, а в пасив - платіжні зобов'язання.

Особливість полягає в тому, що при визначені платіжних зобов'зань до уваги беруть не лише суму поточних, а й суму довгострокових зобов'язань (тобто суму підсумків третього і четвертого розділів пасиву балансу). При визначенні суми платіжних засобів до уваги беруть не лише вартість оборотних активів, а й вартість необоротних активів, тобто до уваги беруть все майно підприємства.

Але різні активи підприємства мають різну ліквідність, тобто здатність перетворюватись в гроші. А тому на практиці при визначені реальної суми активів користуються поправочними коефіцієнтами. У кожному випадку їх встановлюють експертним шляхом з урахуванням конкретних умов підприємства. Наприклад, пропонується грошові кошти і поточ7і фінансові інвестиції включаючи в розрахунки з коефіцієнтом 1, готову продукцію - 0,9, дебіторську заборгованість - 0,8, виробничі запаси - 0,7, незавершене виробництво - 0,6, інші активи - 0,5, основні засоби - 0,1. Використання поправочних коефіцієнтів робить оцінку платоспроможності збанкрутілого підприємства більш реальною.

Методику визначення платоспроможності СВК „Світанок”, що знаходиться на межі банкрутства, подано в табл.. 59.

СВК „Світанок” знаходиться в тяжкому фінансовому стані, на межі банкрутства. Реальні активи (з урахуванням поправочних коефіцієнтів) перевищують суму платіжних зобов'зань у 3,33 разу (1440 : 4,32). У разі оголошення підприємства банкрутом майна вистачить, щоб за розрахунок виручених коштів повністю розрахуватися з кредиторами. Щоб цього не трапилось, потрібно забезпечити значно високорентабельну роботу підприємства і за рахунок прибутку поліпшити забезпеченість власним оборотним капіталом.

Щоб своєчасно передбачити і попередити банкрутство, потрібно систематично аналізувати фінансовий стан підприємства. Про можливість імовірного банкрутства в недалекому майбутньому свідчать такі показники:

- спад виробництва, скорочення обсягу продукції і хронічна збитковість;

- наявність значних сум хронічної кредиторської заборгованості;

- низькі показники коефіцієнтів платоспроможності і тенденція їх до зниження;

- низький рівень забезпеченості власним оборотним капіталом;

- збільшення до небезпечних розмірів позикового капіталу;

- наявність великих понаднормових виробничих запасів;

- зниження виробничого потенціалу підприємства та інші фактори.

Менеджери підприємства повинні своєчасно виявляти негативні тенденції у фінансовій стійкості підприємства і здійснювати заходи, що сприяють оздоровленню економіки підприємства.

Багато зарубіжних і вітчизняних економістів для прогнозування можливості банкрутства рекомендують використовувати інтегральні показники, які дозволяють одною цифрою характеризувати рівень імовірності банкрутства.

Так відомий західний економіст Е. Альтман розробив дво-, п'ти і семи факторну Z моделі прогнозування можливого банкрутства підприємств. Нормативні значення коефіцієнтів взято із світової практики. Г.В. Савицька запропонувала п'ятифакторну модель, яка дає можливість досить швидко провести експрес-аналіз фінансового стану підприємства і з достатньою точністю визначити ступінь імовірного банкрутства підприємства. Модель випробувана на сільськогосподарських підприємствах Білорусії і має такий вигляд:

Z = 0,111_х1 + 13,239_х2 + 1,67_х3 + 0,515_х4 + 3,80_х5

Отже, у розрахунках використано такі п'ять факторів фінансової стійкості підприємства:

- х_{1 -} питома вага власного оборотного капіталу у формуванні оборотних активів, коефіцієнт;

- х₂ - оборотний капітал, що припадає на 1 грн. основного капіталу, грн..

- х₃ - коефіцієнт оборотності сукупного капіталу;

- х₄ - рентабельність активів підприємства, %;

- х₅ - коефіцієнт фінансової незалежності.

Константа порівняння = 8.

Якщо величина Z більше 8, то ризик банкрутства малий або відсутній. При значенні Z менше 8 ризик банкрутства присутній; від 8 до 5 - невеликий; від 5 до 3 - середній, нижче 1 - стовідсоткова неспроможність.

Таблиця 59

Визначення платоспроможності підприємства в умовах банкрутства

Платіжні засоби	Сума на кінець року, тис.грн.	Платіжні зобов'язання	Сума на кін. року, тис.грн.
	За балансом	По перев. коеф.	У покрит. зобов'язань
1. Грошові кошти. 2. Поточні фінансові інвестиції 3. Векселі одержані 4. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги 5. Дебіторська заборгованість за розрахунками 6. Готова продукція 7. Товари 8. Виробничі запаси 9. Тварини на вирощуванні і відгодівлі 10. Незавершене виробництво 11. Нематеріальні активи 12. Основні засоби 13. Незавершене будівництво 14. Довгострокові фінансові і інвестиції 15. Довгострокова дебіторська заборгованість 16. Відстрочені податкові платежі	15 - - 46 13 86 - 655 131 249 - 2270 595 34 -	1 1 0,8 0,8 0,8 0,9 - 0,7 0,7 0,6 - 0,1 0,6 0,5 -	15 - - 36,8 10,4 77,4 - 458,5 91,7 357,0 - 227,0 357,0 17,0 - -	1. Довгострокові зобов'язання (всього за розділом три) 2. Поточні зобов'язання (всього за розділом чотири) Всього платіжних зобов'язань Коефіцієнт загальної платоспроможності	- 432 432 3,33
Всього платіжних засобів	4094	х	1440,2

6. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

У процесі господарської діяльності кожне підприємство вступає у фінансові відносини з покупцями продукції, постачальниками виробничих запасів (міндобрива, запасні частини, нафтопродукти, отрутохімікати тощо), з бюджетом, банками, працівниками підприємства, організаціями і окремими особами. Внаслідок фінансових відносин виникає дебіторська і кредиторська заборгованість. Вона робить значний вплив на фінансовий стан підприємства. А тому проводять детальний аналіз стану розрахунків.

Для проведення аналізу на основі даних другого розділу активу і четвертого розділу пасиву, де відображені розрахунки з дебіторами та кредиторами, складають аналітичну таблицю, в актив якої вписують статті дебіторської заборгованості, а в пасив - статті кредиторської заборгованості.

Аналіз розрахунків доцільно проводити послідовно.

1. Порівнюють загальну суму дебіторської заборгованості на початок і на кінець року. Зростання цієї суми, як правило, є негативним явищем, бо погіршує фінансовий стан підприємства. Частина оборотних активів підприємства тимчасово вилучається з обігу, ними користується інше підприємство.

2. Порівнюють загальну суму кредиторської заборгованості на початок і на кінець року. В умовах міцної платоспроможності підприємства зростання цієї суми не є негативним явищем - підприємство тимчасово користується коштами інших підприємств. Але в сучасних умовах зростання кредиторської заборгованості в більшості підприємств є негативним явищем, бо погіршує фінансовий стан інших підприємств і є. Як правило, наслідком поганого фінансового стану даного підприємства.

3. Підставляють суми дебіторської і кредиторської заборгованості окремо на початок і на кінець року. Нормальним вважається такий стан розрахунків, коли ці суми приблизно рівновеликі і є мінімальними. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це є негативним явищем, бо впливає на погіршення стану підприємства.

4. Визначають питому вагу дебіторської заборгованості у відсотках до вартості всіх оборотних активів. Значна питома вага й особливо її зростання є негативним явищем, бо впливає на погіршення фінансового стану підприємства.

5. Визначають питому вагу кредиторської заборгованості у відсотках до вартості оборотних активів. Велика вага є негативними явищем, бо є показником фінансової залежності підприємства від кредиторів і є ознакою поганого фінансового стану даного підприємства.

6. Визначають склад дебіторської і кредиторської заборгованості за строками виникнення, виявляють ненормальну, тобто прострочену заборгованість, вивчають причини затримки платежів і вживають заходи щодо їх сплати. Особливо негативним явищем є наявність сумнівних боргів.

7. Вивчають дебіторську заборгованість за такими показниками як її оборотність і період погашення. Оборотність заборгованості характеризує коефіцієнт оборотності. Його визначають діленням суми виручки від реалізації продукції, робіт і послуг на середню суму дебіторської заборгованості. Період погашення дебіторської заборгованості визначають діленням тривалості аналізованого періоду (наприклад 365 днів) на коефіцієнт оборотності. Період погашення визначають у днях. Збільшення коефіцієнта оборотності та зменшення періоду погашення є позитивним явищем, бо впливає на зміцнення фінансового стану підприємства. Стан розрахунків у СВК „Світанок” подано в табл. 60.

Загальна сума дебіторської заборгованості зменшилась за рік із 72 тис.грн до 55 тс.грн., що є позитивним явищем, бо впливає на поліпшення фінансового стану підприємства. Розгляд складу дебіторської заборгованості показує, що це зменшення відбулося за рахунок зменшення суми іншої дебіторської заборгованості з 18 тис.грн. до 7 тис.грн. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги зросла з 52 тис.грн до 53 тис.грн, що є негативним явищем. Особливо негативним явищем є наявність резерву сумнівних боргів на суму 7 тис.грн.

Дебіторська заборгованість у складі оборотних засобів складала на початок року 6,6%, а на кінець року - 4,6%. Зменшення питомої ваги є позитивним явищем. Воно є ознакою поліпшення фінансового стану підприємства.

Загальна сума кредиторської заборгованості зменшилась за рік із 510 тис.грн. до 432 тис.грн., що є позитивним явищем. Розгляд складу кредиторської заборгованості показує, що це зменшення відбулося за рахунок зменшення заборгованості працівникам по оплаті праці, а також за рахунок ліквідації заборгованості з позабюджетних платежів, що є позитивним явищем. Але кредиторська заборгованість бюджету, а також заборгованість іншим кредиторам значно зросла, що є негативним явищем.

Питома вага кредиторської заборгованості в складі оборотних засобів зменшилась за рік із 46,4% до 36,2%, що є позитивним явищем. Але ця питома вага залишається ще досить значною, що є негативним явищем. Відсоток кредиторської заборгованості у формуванні оборотних засобів підприємства повинен бути значно нижчий.

Як на початок, так і на кінець року загальна сума кредиторської заборгованості перевищує загальну суму дебіторської заборгованості, але це перевищення зменшилось із 438 тис.грн. до 377 тис.грн., що є позитивним явищем. Потрібно прагнути до такого стану співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю, щоб ці суми були приблизно рівновеликими.

Таблиця 60

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська заборгованість	Сума, тис.грн.	Кредиторська заборгованість	Сума, тис.грн.
	На поч. року	На кін. року		На поч. року	На кін. року
1. Векселі одержані 2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги: - чиста реалізаційна вартість - первісна вартість - резерв сумнівних боргів 3. Дебіторська заборгованість за розрахунками: - з бюджетом - за виданими авансами - з нарах. доходів - із внутрішніх розрах. - інша поточна дебіторська заборг.	- 52 52 - 2 - - - 18	- 46 53 (7) 2 - - - 7	Поточні зобов'язання 1. Короткострокові кредити банків 2. Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 3. Векселі видані 4. Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги 5. Поточні зобов'язання за розрахунками: - з одерж. авансів - з бюджетом - з позабюджетних платежів - зі страхування - з оплати праці - з учасниками - із внутрішніх розрахунків - інші поточні зобов'язання	- - - 196 - 44 17 62 190 - - 1	- - - 225 - 65 - 61 72 - - 9
Всього дебіторської заборгованості У відсотках до оборотних активів Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською	72 6,6 438	55 4,6 377	Всього кредиторської заборгованості У відсотках до оборотних активів Перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською	510 46,4 -	432 36,2 -

7. Аналіз оборотності оборотних активів

Швидкість обертання оборотних активів є показником ефективності їх використання. Прискорення оборотності впливає на поліпшення фінансового стану підприємства.

Для проведення аналізу оборотності визначають і досліджують такі показники:

- коефіцієнт оборотності;

- тривалість одного обороту в днях;

- коефіцієнт завантаження оборотних коштів.

Ці показники знаходяться в тісному взаємозв'язку. Якщо коефіцієнт оборотності збільшується, то тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження зменшується, що є позитивним явищем і навпаки.

Показники оборотності визначають на основі вихідних даних:

- сума чистої виручки від реалізації продукції, робіт і послуг;

- середньорічна вартість оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності визначають діленням суми виручки на середньорічну вартість оборотних активів. Він показує скільки разів обернулися за рік оборотні активи.

Тривалість одного обороту в днях визначають діленням 365 днів на коефіцієнт оборотності. Таким чином визначають скільки днів тривав один оборот.

Коефіцієнт завантаження визначають діленням середньорічної вартості оборотних активів на суму виручки від реалізації. Коефіцієнт завантаження показує скільки оборотних активів припадає на 1 грн. виручки від реалізації продукції.

Основним показником швидкості обертання оборотних активів є коефіцієнт оборотності. Він знаходиться в прямій залежності від суми виручки від реалізації продукції, робіт і послуг та в оберненій залежності від середньорічної вартості оборотних активів. А тому на зростання коефіцієнта оборотності впливає насамперед зростання суми виручки від реалізації продукції. А сума виручки зростає шляхом збільшення кількості реалізованої продукції і підвищення середньої реалізаційної ціни.

Коефіцієнт оборотності знаходиться в оберненій залежності від середньорічної вартості активів. Але це не означає, що потрібно їх зменшувати. Навпаки, потрібно зробити детальний аналіз забезпеченості підприємства кожним видом виробничих запасів окремо і рекомендувати збільшити ті види виробничих запасів, якими підприємство забезпечене не повністю. Це призведе до зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а, отже до зростання суми виручки та коефіцієнт оборотності. Але значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем, бо уповільнюють швидкість обороту.

Прискорення або уповільнення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення або додаткового залучення оборотних коштів для виконання виробничої програми. Суми вивільнених або додатково залучених оборотних коштів внаслідок зміни швидкості їх обертання визначають множенням різниці тривалості одного обороту в днях у звітному і минулому році на одноденну суму виручки від реалізації продукції в звітному році (або шляхом множення різниці коефіцієнтів завантаження звітного і минулого року на суму виручки від реалізації продукції звітного року).

Аналіз оборотності оборотних активів подано в табл.. 61.

Швидкість обертання оборотних активів порівняно з минулим роком погіршилась. Про це свідчить насамперед зменшення коефіцієнта оборотності з 1,17 до 0,99. У зв'язку з цим різко зросла тривалість одного обороту з 312 днів до 369 днів (на 57 днів). Різко зріс коефіцієнт завантаження оборотних активів з 0,86 грн. до 1,01 грн.

Внаслідок уповільнення швидкості об'єднання оборотних активів їх додатково залучено в процес виробництва 177384 грн., що є негативним явищем.

Таблиця 61

Аналіз оборотності оборотних активів у СВК „Світанок”

Перелік показників	Показники	Зміни (+;-)
	Минулий рік	Звітний рік
І. ВИХІДНІ ДАНІ 1. Сума виручки від реалізації продукції, робіт і послуг, тис.грн. 2. Середньорічна вартість оборотних активів, тис.грн ІІ. ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНОСТІ 3. Коефіцієнт оборотності (1:2) 4. Тривалість одного обороту в днях (365:3) 5. Коефіцієнт завантаження оборотних активів (2:1) 6. Одноденна сума виручки від реалізації продукції в звітному році, грн.. 7. Додатково залучено оборотних активів в оборот внаслідок уповільнення їх оборотності, грн.. (3112*57)	1078 922 1,17 3,12 0,86 х х	1136 1146 0,99 369 1,01 3112 177384	+58 +224 -0,18 +57 +0,15

Для збільшення коефіцієнта оборотності оборотних активів потрібно насамперед збільшити суму виручки від реалізації продукції за рахунок зростання обсягу виробництва і реалізації продукції та підвищення середньої реалізаційної ціни.

Що стосується оборотних активів, то потрібно подбати про повну забезпеченість підприємства кожним видом виробничих запасів (насіння, корми, нафтопродукти, добрива, засоби захисту рослин, запасні частин тощо). Під час поглиблення аналізу потрібно зробити аналіз оборотності кожного виду виробничих запасів окремо.

8. Аналіз ефективності використання активів (капіталу)

Економічну ефективність використання активів характеризує система ресурсних і затратних показників рентабельності. Загальний зміст цих показників полягає у визначенні суми прибутку, одержаного на 1 грн. вкладеного капіталу.

У залежності від мети аналізу найчастіше використовують таку ресурсні показники ефективності використання активів:

- рентабельність активів;

- рентабельність власного капіталу;

- строк окупності власного капіталу.

Рентабельність активів - найбільш узагальнюючий показник ефективності використання капіталу. Визначають його ділення суми чистого прибутку на середньорічну вартість активів. Рентабельність активів показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 грн. вкладену в активи, тобто на 1 грн. всього авансового капіталу (власного і залученого).

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання активів, зменшених на суму довгострокових і поточних зобов'зань. Рентабельність власного капіталу визначають діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість власного капіталу, тобто на підсумок першого розділу пасиву балансу. Рентабельність власного капіталу показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 грн. власного капіталу.

Важливим показником ефективності використання капіталу підприємства є строк окупності власного капіталу. Цей показник є обернений до показника „Рентабельність власного капіталу”. Визначають його діленням середньорічної вартості власного капіталу на суму чистого прибутку. Строк окупності власного капіталу показує, за скільки років підприємство одержить суму чистого прибутку, рівну величині власного капіталу.

Зростання рентабельності активів та рентабельності власного капіталу характеризує підвищення ефективності використання капіталу підприємства.

Для характеристики ефективності використання капіталу підприємства крім ресурсних показників рентабельності використовують також затратні показники рентабельності.

- рентабельність реалізації продукції

- рентабельність продажу

- рентабельність витрат діяльності

Рентабельність реалізованої продукції визначають діленням суми валового прибутку від реалізації продукції на собівартість реалізованої продукції. Рентабельність реалізованої продукції показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 грн. виробничих затрат.

Рентабельність продажу визначають діленням суми валового прибутку на суму виручки від реалізації продукції. Рентабельність показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 грн. виручки від реалізації продукції.

Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття „витрати діяльності підприємства”. До витрат діяльності (звичайної і надзвичайної) відносять:

- собівартість реалізованої продукції;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати;

- фінансові витрати;

- втрати від участі в капіталі;

- інші витрати;

- надзвичайні витрати.

Рентабельність витрат діяльності визначають діленням суми чистого прибутку на витрати діяльності. Рентабельність діяльності показує скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, які були зроблені підприємством за звітний період.

Зростання затратних показників рентабельності означає поліпшення ефективності використання поточних витрат і впливає на підвищення ресурсних показників рентабельності.

Основним шляхом підвищення ефективності ресурсних і затратних показників рентабель6ості є зростання суми прибутку від всіх видів діяльності і насамперед від реалізації продукції (шляхом збільшення кількості реалізованої продукції, підвищення середньої реалізаційної ціни і зниження собівартості продукції).

Що стосується другого фактора, активів підприємства, то необхідно дбати за підвищення інтенсивності використання основного й оборотного капіталу шляхом підвищення фондовіддачі та прискорення швидкості обертання оборотного капіталу.

Порівняно з минулим роком забезпеченість СТОВ „Гостинне” виробничими ресурсами значно поліпшилась. Вартість активів (майна) зросла за рік на 243 тис.грн., тобто на 10%. Особливо позитивним є той факт, що прискорення темпами йшло зростання власного капіталу, який зріс за рік на 255 тис.грн. або на 18,6%.

Підприємство використовує активи (капітал) досить ефективно. Так, у минулому році на 1 грн. активів одержали 24 коп. чистого прибутку, а на 1 грн. власного капіталу - 42 коп. Це досить високі показники. Строк окупності прибутком власного капіталу склав лише 2,4 року.

Дуже високі показники ефективності використання поточних витрат. Рентабельність реалізованої продукції складала 64%, рентабельність продажу - 39%, рентабельність витрат діяльності - 45%.

У звітному році порівняно з минулим роком ефективність використання активів і витрат знизилась, але її збережено на оптимальному рівні. Рентабельність активів складає 10%, власного капіталу - 16%, строк окупності власного капіталу 6,4 року, рентабельність реалізації продукції - 29%, рентабельність продажу - 22%, рентабельність витрат діяльності - 20%.

Зменшення показників рентабельності пояснюється значним (у 2,25 разу) зменшенням суми прибутку. Основна причина цього - значне зменшення реалізаційних цін на продукцію.

Таблиця 62

Аналіз ефективності використання активів СВК „Гостинне”

Перелік показників	Показники
	Минулий рік	Звітний рік	Зміни(+;-)
І. ВИХІДНІ ДАНІ
1. Середня вартість активів, тис.грн.	2374	2617	+243
2. Середня вартість власного капіталу, тис.грн.	1368	1623	+255
3. Чистий дохід (виручка від реалізації продукції, тис.грн.)	1762	1456	-306
4. Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	1072	1138	+66
5. Валовий прибуток (+), збиток (-)	690	328	-362
6. Витрати діяльності, тис.грн.	1274	1299	+25
7. Чистий прибуток (+), збиток (-)	575	255	-320
ІІ. ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
8. Рентабельність активів (7:1)*100	24	10	-14
9. Рентабельність власного капіталу (7:2)*100	42	16	-26
10. Строк окупності власного капіталу - років (2:7)	2,4	6,4	+4
11. Рентабельність реалізованої продукції (5:4)*100	64	29	-35
12. Рентабельність продажу (5:3)*100	39	22	-17
13. Рентабельність витрат діяльності (7:6)*100	45	20	-25

Підприємства, матеріали яких використано в розрахунках, кредитами банків не користуються. Але потрібно пам'ятати, що використання банківських кредитів може робити як позитивний, так і негативний вплив на ефективність використання власного капіталу. Позитивний вплив буває тоді, коли ціна банківського кредиту нижча, ніж рентабельність сукупного капіталу. Тоді використання залучених коштів забезпечує збільшення норми прибутку на вкладений капітал. При таких умовах підприємству вигідно збільшувати частку залученого капіталу.

Але якщо ціна банківського кредиту вища, ніж рентабельність сукупного капіталу, тоді використання банківських кредитів є негативним явищем, бо впливає на зменшення власного капіталу і може бути однією з причин банкрутства підприємства.

Правило доцільності використання залученого капіталу дістало назву ефекту фінансового важеля. Визначають його за формулою:

, ДЕ

ЕФВ - ефект фінансового важеля;

РСК - рентабельність сукупного капіталу;

СВ - ставка відсотка за кредит;

К_ОП - коефіцієнт оподаткування;

ЗК - залучений капітал;

ВК - власний капітал.

Питання для самоконтролю

1. Зміст горизонтального та вертикального аналізу балансу.

2. Основні показники фінансової стійкості підприємства.

3. Визначення коефіцієнтів фінансової незалежності, фінансової залежності, співвідношення залучених і власних коштів? Оптимальне значення цих показників.

4. Визначення наявності власного і прирівняного до нього оборотного капіталу.

5. Аналіз забезпеченості підприємства власним оборотним капіталом. Оптимальне значення цього показника.

6. Визначення коефіцієнтів поточної платоспроможності підприємства. Оптимальне значення цих показників.

7. Основні проблеми аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованості.

8. Аналіз оборотності оборотних активів. Шляхи прискорення оборотності оборотних активів.

9. Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання активів. Шляхи зростання.

Тема 5: Аналіз ринку продукції, формування портфеля замовлень

План

1. Значення і завдання аналізу маркетингової діяльності

2. Аналіз попиту на продукцію і формування портфеля замовлень

3. Оцінювання ризику незатребуваності продукції

4. Аналіз ринків збуту продукції

5. Аналіз цінової політики підприємства

6. Аналіз конкурентоспроможності продукції

7. Аналіз факторів та резервів збільшення випуску і реалізації продукції.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: - 2-ге видання, доповнене і перероблене. - К.: КНЕУ, 2002. с. 397-423;

2. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2000. - с. 57-64;

3. Савицька В.Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посібник - К.: Знання, 2005. - с.80-95.

4. Чумаченько М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 200- с. 317-343.

Контрольні запитання і завдання:

1.Яке значення і які завдання аналізу маркетингової діяльності?

2.Яке значення вивчення попиту?

3.Які фактори формують попит на продукцію?

4.Як оцінюється ступінь чутливості попиту до змін ціни на продукцію і прибутки покупців?

5.Що являє собою ризик незатребуваності продукції? Назвіть внутрішні і зовнішні причини його виникнення та управлінські рішення для його нейтралізації.

1. Значення і завдання аналізу маркетингової діяльності

Необхідними умовами досягнення самоокупності і самофінансування підприєм-ства в умовах ринку є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, на гнучке пристосування до ринкової кон'юнктури, що змінюється.

Кожному підприємству, перед тим як планувати обсяг виробництва, формува-ти виробничі потужності, необхідно знати, яку продукцію, в якому обсязі, де, коли і за якими цінами воно буде її продавати. Для цього потрібно вивчити попит на продукцію, ринки її збуту, їхню місткість, реальних і потенційних конкурентів, потенційних покупців, можливість організувати виробництво за конкурентною ціною, доступність необхідних матеріальних ресурсів, наявність кадрів потрібної кваліфікації і т. ін. Від цього залежать кінцеві фінансові результати, відтворення капіталу, його структура і, як наслідок, фінансова стабільність підприємства.

Іншими словами, діяльність будь-якого підприємства починається з маркетингового аналізу, основними завданнями якого є:

вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту й обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу та асортименту;

аналіз факторів, що формують еластичність попиту на продукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції;

оцінювання конкурентоспроможності продукції і вишукування резервів для підвищення її рівня;

розробка стратегії, тактики, методів та засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції;

оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збуту продукції.

За допомогою маркетингу проводять постійний пошук нових ринків, нових споживачів, нових видів продукції, нових сфер застосування традиційної продукції, здатних забезпечити підприємству найбільший рівень прибутку. Маркетинг виступає як інструмент регулювання виробництва і збуту, орієнтуючи виробничу діяльність підприємства, його структурну політику на ринковий попит.

2. Аналіз попиту на продукцію і формування портфеля замовлень

Значення аналізу попиту. Фактори, що формують попит. Еластичність попиту на ціну і доходи покупців.

Основна мета маркетингового аналізу -- вивчення попиту на продукцію і формування портфеля замовлень. Від портфеля замовлень залежать виробничі потужності підприємства і ступінь використання їх у процесі подальшої діяльності. Якщо попит на продукцію падає з якихось причин, то відповідно зменшується портфель замовлень, відбувається спад виробництва, зростає собівартість продукції, збільшуються збитки і підприємство може стати банкрутом. Тому аналіз попиту на профільну продукцію підприємства має велике значення. Це один із найважливіших і найвідповідальніших етапів дослідження ринку.