Аналіз використання трудових ресурсів і фонду оплати праці

4. Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва і поліпшення її якості.

Література:

1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. - К., 2000. с.48-53.

2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища школа, 1999.- с.59-67.

3. Лещенко Г.Г. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К. Вища школа, 1986. с. 147-165.

4. Савицкая Г.В. Анализ производственно-хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. М.: ИНФРА - М, 2003. с.171-190.

5. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Урожай, 1995. с. 198-220.

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела даних аналізу.

2. Методика проведення аналізу виробництва продукції за обсягом і асортиментом.

3. Виявлення впливу зміни площі, її структури й урожайності на відхилення валового збору.

4. Причини, які впливають на динаміку головних факторів.

5. Показники якості сільськогосподарських культур.

6. Джерела резервів збільшення виробництва продукції рослинництва.

1.Завдання і джерела даних аналізу

Об'єм виробництва сільськогосподарської продукції один з основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежить об'єм реалізації продукції, а, отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - у сировині.

Від об'єму виробництва продукції залежить також рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності підприємства необхідно розпочати з вивчення об'єму виробництва продукції рослинництва.

Завданням аналізу виробництва продукції рослинництва є виявлення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу оцінюють: досягнутий рівень виробництва продукції; виконання контрактів і замовлень, договорів із покупцями та забезпечення продукцією потреб підприємства; виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили. Аналізують його також причини зміни розміру посівної площі та врожайності культур, вивчають передовий світовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції, розробляють заходи збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегію розвитку галузі тощо.

Основними джерелами інформації є: форма статистичної звітності № 50 сільського господарства "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємства", дані бухгалтерського обліку, виробничий звіт 10.3а с.-г., нормативно-довідкова література тощо.

2. Аналіз виробництва продукції за обсягом, асортиментом і якістю

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим (табл. 1).

Таблиця 1
Виконання плану валових зборів зернових культур
	Валовий збір, ц	Площа посіву, га	Урожайність , ц/га
Культура	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)
Пшениця	12528	15483	+2955	348	390	+42	36	39,7	+3,7
Ячмінь	6072	6808	+736	184	184	-	33	37	+4
Кукурудза	3105	3480	+375	115	120	+5	27	29	+2
Горох	1925	1647	-278	77	61	-16	25	27	+2
Овес	1140	700	-440	38	25	-13	30	28	-2
Гречка	195	139	-56	15	12	-3	13	11,6	-1,4
Разом	24965	28257	+3292	777	792	+15	32,1	35,7	+3,6

Аналіз даних табл. 1 показує, що план валового збору зернових перевиконано на 3292 ц (28257-24965), або на 13,2 %. Це сталося в основному за рахунок перевиконання плану врожайності всіх культур, крім вівса і гречки. Крім того збільшилась площа посіву пшениці і кукурудзи відповідно на 42 і 5 га.

Відхилення валового збору по окремих культурах зумовлюється двома факторами - зміною посівної площі та врожайності. Щоб виявити вплив цих факторів на зміну валового збору, застосовують метод ланцюгових підстановок або різниць. Розрахунок ведуть за формулами:

ВЗ_П = П_фУ_пл - П_плУ_пл =(П_ф-П_пл)* У_пл;

ВЗ_у=П_фУ_ф-П_фУ_пл=(У_ф-У_пл)*П_ф,

де ВЗ_П і ВЗ_у -- відхилення валового збору відповідно за рахунок зміни розміру площі посіву і врожайності;

П_пл і П_ф - площа посіву за планом і фактично;

У_пл і У_ф - урожайність окремої культури за планом і фактично.

Використавши вищенаведені рівняння, виявимо зміну валового збору за рахунок зміни площі і врожайності по окремих культурах (табл. 2).

Дані табл. 2 показують, що збільшення валового збору пшениці сталося як за рахунок збільшення посівної площі, так і підвищення врожайності.

Невиконання плану посіву гороху на 16 га призвело до недоодержання 400 ц зерна. Цей недобір був частково (122 ц) компенсований підвищенням урожайності гороху на 2 ц/га.

Таблиця 2

Виявлення впливу зміни площі і врожайності на відхилення валового збору

Культура	Площа посіву, га	Урожайність, ц/га
	План	Фактично	Відхилення	План	Фактично	Відхилення
Пшениця Горох Гречка	348 77 15	390 61 12	+42 -16 -3	36 25 13	39,7 27 11,6	+3,7 +2 -1,4
Зернові	440	463	+23	33,291	37,298	+4,007
Культура	Валовий збір, ц	Відхилення (+;-)
	План	Фактично	Умовний Пф*Упл	Загальне	За рахунок
					площі	врожай-ності
Пшениця Горох Гречка	12528 1925 195	15483 1647 139	14040 1525 156	+2955 -278 -56	+ 1512 -400 -39	+1443 + 122 -17
Зернові	14648	17269	15721	2621	1073	1548

Невиконання плану валового збору гречки на 56 ц сталося через зниження обох факторів. За рахунок зменшення проти плану площі на 3 га, недобір урожаю склав 39 ц. У результаті зниження врожайності на 1,4 ц/га валовий збір зменшився на 17 ц.

З табл. 3 спостерігається зміна структури площ зернових культур на 23 га, з цього висновок, що валовий збір зерна змінився не лише за рахунок збільшення посівної площі, підвищення врожайності, а й за рахунок зміни структури посівних площ. Для виявлення впливу окремих факторів на зміну валового збору зерна скористаємося методикою індексного аналізу. Зміни валового збору зерна і самих факторів характеризують такі індекси:

* загального валового збору ;

* розміру посівної площі

*структури посівної площі

* урожайності

Таблиця 3

Виявлення впливу на валові збори зерна, зміни в розмірі посівної площі, її структури і врожайності

	Посівна площа, га		Урожайність, ц/га
Зернові	План	Фактично	План	Фактично	Середня
	1	2	3	4	5=9:2
	440	463	33,291	37,298	33,955
	Валовий збір, ц	Відхилення
	План	Фактично	Умовний пфуп	Загальне	За рахунок
					площі	структури	урожайності
	7	8	9	8-7	(2-1)х4	(6-4)х2	8-9
Зернові	14648	17269	15721	+2621	+765,6	+307,4	+1548

Отже, валовий збір зерна збільшився на 17,9 %. Вирішальним фактором зростання валового збору зерна була врожайність, що підвищила показник на 12 %. Посівна площа збільшилась на 5,2 % Оскільки структура посівної площі зернових культур була задовільною в порівнянні з планом, то цей фактор збільшив валовий збір тільки на 2 %.

Абсолютне зростання загального валового збору зерна

Величина впливу окремих факторів:

* розміру посівної площі

;

* структури посівної площі

?П_ф (У_р -У_о) = 463-(33,955 -33,291) = +307,4;

* урожайності

?У_фП_ф--?У_пП_ф =17269-15721 = +1548

Кожен з перерахованих факторів, у свою чергу, залежить від ряду причин і обставин (схема 1).

Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом з плановим її обсягом. При цьому в рахунок планового асортименту відносять: за перевиконання плану виробництва - плановий обсяг, при невиконанні - фактичний обсяг продукції (табл. 1)

Виконання плану по асортименту оцінюють за коефіцієнтом (К_а), який обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції, занесеної в рахунок планового асортименту (ВП_а), до обсягу продукції, передбаченої планом (ВП_П):

К_а = ВП_а: ВП_П = 24191:24965=0,969

Схема 1. Структурно-логічна модель факторної системи об'єму виробництва продукції рослинництва

Таблиця 4

Виконання плану за асортиментом виробництва зерна, ц

Продукція	За планом	Фактично	Відхилення від плану (+;-)	У рахунок планового асортименту
Пшениця Ячмінь Кукурудза Горох Овес Гречка	12528 6072 3105 1925 1140 195	15483 6808 3480 1647 700 139	+2955 +736 +375 -278 -440 -56	12528 6072 3105 1647 700 139
Разом	24965	28257	+3292	24191

Через значне перевиконання валового збору зернових (на 13,2 %) план за асортиментом навіть недовиконаний (96,9 %).

Виконання плану за асортиментом по однорідних культурах визначають за натуральними показниками (кормів в умовних кормових одиницях), а по різних видах продукції - у вартісних.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу - встановити наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативними (стандартами). Зауважимо, що залежно від призначення до однієї і тієї ж продукції можуть пред'являтись різні вимоги. Наприклад, якщо пшениця використовується на харчові цілі, то увагу звертають на вміст білка, клейковини та їх якість, скловидність тощо, а якщо на кормові - то можна обмежитись лише білком, якого повинно бути не менше 15 %.

За показниками якості сорти певних культур можуть поділятись на групи, класи тощо. Наприклад, сорти пшениці поділяють на цінні й сильні, які характеризуються параметрами

Показники якості	Цінні сорти	Сильні сорти
Білок, %	Не менше 13	Не менше 14
Клейковина, %	До 27	До 30
Якість клейковини	1-2 група	1 група
Індекс деформації
клейковини (ІДК)	45-85	45-75
Скловидність, %	Не менше 50	Не менше 60

Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими сортами пшениці озимої в Україні є Альбатрос одеський і Ольвія, які прийнято за національні стандарти за якістю для Степу; Скіф'янка, Миронівська 61 (національний стандарт для Лісостепу і Полісся), Поліська 90 тощо.

За якісними ознаками повинні мати: ячмінь пивоварний - екстрактивність не менш як 75 %, білка - не більш як 12 % (найкраще такий ячмінь вирощувати в Лісостепу і на Поліссі); ячмінь круп'яний - вирівняність, смак, білка - 15-17 %, вихід крупи 44 %; горох - білка 24 % і більше; овес - плівки менш як 28 % (використовують на дитяче харчування); соняшник - жиру не менш як 50 %, рівномірне покриття лускою (що поліпшує його зберігання); цукрові буряки - цукру 12-18 %; картопля - вміст крохмалю і білка, розмір бульби, смак (варіація визначається тим, на які цілі використовується картопля); морква - наявність каротину, цукру, сухої речовини; льон - номерність волокна (довжина, товщина тощо); ягоди - вітаміни, цукор, суха речовина, смак, транспортабельність, придатність для консервування тощо.

Важливим показником, особливо для плодоовочевої продукції, є строки її надходження, що зумовлює необхідність їх аналізу.

Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом, якістю та строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспроможність і ефективність.

3. Аналіз причин зміни посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та врожайності сільсько-господарських культур.

Оцінку дотримання планової площі роблять на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу включають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її ефективності. Основними факторами, які можуть зумовити зміну розміру посівних площ та їх структури, є:

метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання або випрівання озимих, градобій, видування бурею, недостатня сума активних температур, що впливає на формування врожаю певних культур і на їх використання за призначенням - наприклад, при не дозріванні кукурудзи на зерно її скошують на силос); загибель посівів від хвороб, шкідників і бур'янів (якщо немає можливості пересіяти аналогічними культурами); зміна потреб у певній продукції, що зумовлюється зниженням попиту на продукцію підприємства тощо; різке збільшення виробництва продукції певної культури в результаті меліорації земель, внесення підвищених норм добрив та проведення інших заходів, що сприяли значному підвищенню врожайності;

погіршення забезпеченості господарства певними виробничими ресурсами (наприклад, недостатня забезпеченість трудовими ресурсами зумовлює зменшення площі під трудомісткими культурами, збільшення надходження комбікорму з державних ресурсів - основа для зменшення площі під фуражними зерновими культурами тощо); розширення площ внаслідок проведення культуртехнічних робіт, рекультивація земель, розукрупнення підприємства тощо.

У кожному випадку за результатами аналізу необхідно оцінити зміни посівних площ і, якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодо запобігання чи ліквідації їх.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є врожайність. Тому даному показнику приділяють велику увагу. Під час аналізу врожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підвищення її рівня. У процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по врожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини. Цими факторами є:

* природнокліматичні: родючість ґрунту, механічний склад ґрунту, рельєф місцевості, температурний режим, рівень ґрунтових вод, кількість опадів тощо;

* агротехнічні: кількість, якість і структура внесених добрив; якість і строки виконання всіх польових робіт; якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідниками, бур'янами і хворобами рослин; вапнування та гіпсування ґрунту;

* організаційно-економічні: матеріальне стимулювання праців-ників; організація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами, підвищення кваліфікації працівників.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і виконання плану по всіх агротехнічних мікропідприємствах, визначити ефективність кожного з них (приріст урожаю на 1 ц добрив, одиницю виконаних робіт тощо) і після цього підрахувати вплив кожного міроприємства на рівень урожайності і валовий збір продукції. У випадку невиконання плану по окремих міроприємствах необхідно вияснити причини, а при можливості - втрати продукції.

4. Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва і поліпшення її якості

Виявлення резервів збільшення продукції рослинництва повинно здійснюватись за напрямами (схема 2).

Оскільки можливості розширення площ посівів в Україні вичерпані, то основним фактором збільшення виробництва продукції рослинництва залишається підвищення врожайності сільськогосподар-ських культур. Цього можна досягти різними шляхами. Насамперед за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом меліорації, боротьби з ерозією, вапнування (гіпсування).

Схема 2. Основні напрями пошуку резервів збільшення виробництва продукції рослинництва

Значно підвищити врожайність сільськогосподарських культур можна шляхом дотриманням агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори однаковою мірою зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу приділяють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації та автоматизації виробничих процесів тощо. Приріст урожайності за рахунок цих факторів визначають з даних науково-дослідних установ, а в конкретних умовах підприємства - на основі вивчення технології вирощування аналізованої культури.

Досвід передових підприємств і дані науково-дослідних установ показують, що за рахунок поліпшення селекційно-насінницької роботи, впровадження у виробництво врожайних районованих сортів можна забезпечити приріст урожаю окремих культур на 20 %. Важливим і практично не вирішеним для України є нарощування потужностей випуску мінеральних добрив. За розрахунками вчених, за оптимальної норми внесення добрив і за всіх інших умов приріст зерна становив би 8-10 ц/га, картоплі - 60-70, цукрових буряків - 70-80, льону-довгунця (волокна) - 1,5-2 ц/га.

На віддачу добрив значною мірою впливає вологозабезпеченість ґрунту. За даними наукових установ, раціональне зрошення підвищує ефективність мінеральних добрив у 2-3 рази порівняно з їх застосуванням на незрошуваних землях. Отже, зрошення, підвищуючи ефективність добрив, дає змогу створити умови для одержання гарантованих високих урожаїв у зонах недостатнього зволоження, на які в Україні припадає понад 40 % площі ріллі.

Досить високою є ефективність застосування засобів захисту рослин. Останнім часом велику увагу приділяють біологічним методам захисту, які не тільки зберігають урожай, але й не знижують його якості. Найбільшого поширення набуває захист із застосуванням трихограми, що підвищує врожайність пшениці на 2-3 ц/га, зерна кукурудзи - на 8-10 і цукрових буряків - на 15-20 ц/га.

Виростити високі врожаї, забезпечити рекомендований комплекс агротехнічних заходів з урахуванням зональних умов і біологічних особливостей сорту допомагає комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Вона забезпечує виконання всіх робіт у найкращі стислі строки, що, з одного боку, підвищує біологічний урожай, а з другого - скорочує його втрати при збиранні, доочищенні, транспортуванні.

Зміцнення матеріально-технічної бази (створення комплексу машин, поліпшення насінництва, забезпечення господарств достатньою кількістю добрив і засобами захисту рослин) дає змогу запровадити передові індустріальні та інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечує збільшення виробництва продукції при підвищенні окупності витрат.

Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її втратам. Причини втрат різні: обсипання зерна через розтягування строків обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної техніки; поганий стан транспортних засобів, доріг, місць доочищення і зберігання сільськогосподарської продукції тощо. Іноді ці втрати досягають третини вирощеного врожаю. Так, оптимальним строком збирання зернових є 8-10 робочих днів. Якщо із збиранням зволікають на 20 днів після біологічної спілості хлібів, втрачається до 30 % вирощеного врожаю. Особливо значні втрати продукції за несприятливих кліматичних умов.

Актуальним завданням сільськогосподарського виробництва є підвищення якості продукції. Цього можна досягти: виведенням нових сортів сільськогосподарських культур; застосуванням добрив у правильних співвідношеннях, збільшенням питомої ваги внесення органічних добрив; ширшим застосуванням біологічних методів захисту рослин; дотриманням агротехнічних заходів при обробітку ґрунту і догляду за посівами; удосконаленням машин і обладнання для збирання і доробки сільськогосподарської продукції; впровадженням прогресивних способів товарної обробки і транспортування продукції (розширення безтарних перевезень сипких вантажів, контейнерних перевезень, застосування спеціального транспорту, поліпшення шляхів і внутрішньогосподарських доріг тощо); скороченням проміжних ланок у ланцюгу "поле -- споживач", особливо щодо овочів та фруктів; збільшенням потужностей з первинної переробки і належного зберігання сільськогосподарської продукції; застосуванням ефективних систем матеріального стимулювання за підвищення якості продукції.

Таким чином, основні резерви збільшення виробництва рослинницької продукції та поліпшення її якості полягають у докорінному поліпшенні земельних угідь на основі комплексу меліоративних заходів, збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня; своєчасному застосуванні засобів захисту рослин; комплексній механізації всіх галузей рослинництва з метою забезпечення своєчасного і високоякісного виконання комплексу робіт; впровадженні високоврожайних районованих сортів сільськогосподарських культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування; застосуванні ефективних форм організації та оплати праці; найповнішому і найефективнішому використанні виробничого потенціалу обслуговуючих підприємств і організацій АПК; запобіганні втратам на всіх етапах проходження сільськогосподарської продукції.

Реалізація цих заходів забезпечить високу ефективність землеробства: збільшення виробництва екологічно чистої, конкурентоспроможної рослинницької продукції, підвищення окупності вкладень, поліпшення соціальних умов працівників.

Аналіз факторного впливу на виробництво продукції рослинництва

Таблиця 1

Показники	Площа посіву, тис.га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, тис. т.	Відхилення всього	В т.ч. за рахунок
	План	Факт	План	Факт	План	Умовн.	Факт		Площі	урожайності
	1	2	3	4	5=1*3	6=1*4	7=2*4	8=7-5	9=7-6	10=6-5
зернові
Ц. буряк
соняшник

Аналіз факторного впливу на виробництво продукції тваринництва

Таблиця 2

Показники	Поголів'я, тис.гол.	Продуктив-ність, тис. т	Валове виробництво	Відхилення всього	В т.ч. за рахунок
	План	Факт	План	Факт	План	Умовн.	Факт		Поголів'я	Продуктивн.
	1	2	3	4	5=1*3	6=1*4	7=2*4	8=7-5	9=7-6	10=6-5
М'ясо
молоко
яйця

4.3. Аналіз роботи промислових і обслуговуючих виробництв .

План

1. Завдання і джерела аналізу.

2. Аналіз роботи промислових виробництв.

3. Аналіз використання вантажного автотранспорту.

Ш Прочитайте

Л-4, с. 62-71; Л-6, с. 83-100; Л-8, с. 45-53; Л-20, с. 236-253; Л-22, с. 350-377.

1. Завдання і джерела аналізу

Крім основного виробництва на сільськогосподарських підприємствах організовується робота промислових і обслуговуючих виробництв. Але їх діяльність не повинна суперечити діючому статуту підприємства, тобто вони повинні організовуватись не на шкоду основному виробництву.

У сучасних умовах, якщо переробка продукції на державних підприємствах невигідна, доцільно створювати власні міні-цехи. Отже, необхідно аналізувати роботу промислових і обслуговуючих виробництв.

Завдання аналізу.

* Обґрунтувати доцільність роботи діючих промислових виробництв на підприємстві, використовуючи показники їх ефективності.

* Визначити питому вагу промислової продукції в загальній структурі виробленої і реалізованої продукції.

* Вишукати резерви збільшення обсягу виробництва промислової продукції, підвищення її ефективності.

* Розрахувати показники виконання плану, збільшення виробництва промислової продукції, зниження її собівартості.

* Скласти пропозиції щодо організації нових і розширення діючих обслуговуючих виробництв.

* Розробити заходи щодо поліпшення використання автотранспорту та ремонтної майстерні.

Джерела аналізу промислових і обслуговуючих виробництв: статистична звітність, дані синтетичного й аналітичного обліку.

2. Аналіз роботи промислових виробництв

Необхідність промислових виробництв зумовлена пошуком шляхів зменшення втрат і недопущення зниження якості сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності виробництва, згладження сезонності сільськогосподарського виробництва, створення робочих місць і економії ресурсів тощо.

Промислові підприємства можна поділити на дві групи:

* з виробництва будівельних матеріалів (пилорама, цегельний завод);

* з переробки сільськогосподарської продукції (маслосирзаводи, млини, крупорушки, олійні, сушарки, консервні, ковбасні, виноробні виробництва, льонові заводи, комбікормові заводи).

Для зберігання продукції використовують елеватори, склади, сховища, навіси, місткості для зберігання соку, вина, спирту тощо.

Розмір визначається потужністю цих виробництв чи об'ємом

(місткістю) для зберігання продукції, чисельністю працюючих, вартістю основних виробничих засобів, кількістю переробленої продукції. Під потужністю розуміють максимально можливий обсяг переробки продукції за належного забезпечення сировиною та іншими ресурсами і найраціональнішого їх використання.

При оцінці потужностей переробних підприємств (виробництв) і місткостей для зберігання аналізують можливий обсяг випуску продукції з ринками її збуту та з виробничими потребами в ній підприємства. Такий аналіз запобігає неефективному використанню ресурсів, сприяє нарощуванню потенціалу згаданих виробництв, підвищує їх ефективність.

Оскільки промислові виробництва роблять великий вплив на економіку господарства, тому потрібно детально аналізувати роботу кожного виду виробництва окремо. Під час аналізу роботи переробних підприємств досліджують показники.

1. Виконання виробничої програми.

2. Аналіз собівартості продукції переробки.

3. Аналіз виручки від реалізації продукції.

4. Аналіз продуктивності праці.

5. Аналіз фінансових результатів. Проводять детальне дослідження даних показників, виявляють невикористані резерви та помилки виробництва і роблять висновки та пропозиції щодо ефективного використання потужностей, збільшення об'єму продукції переробки при найменших затратах.

Показники обсягу виробництва промислової продукції порівнюють не лише з плановими, а й з виробництвом продукції за попередні роки, щоб встановити тенденцію зміни обсягу промислового виробництва до скорочення чи розширення, що підкреслює їх значення для підприємства.

Таблиця 31

Аналіз виконання плану випуску продукції промислових виробництв

Види продукції	Фактично в минулому році	Звітний рік	Відхилення (+;-)	Виконання плану, %
		план	фактично	до минулого року	до плану
Борошно, т	930	1050	970	+40	-80	92,3
Цегла випалена, тис. шт.	435	400	420	-15	+20	105,0
Пиломатеріали, куб. м	800	820	835	+35	+ 15	101,8

У підприємстві, яке аналізуємо, спостерігається збільшення проти минулого року обсягу виробництва борошна власним млином, хоча план виробництва борошна недовиконало на 80 т. Це пояснюється простоями млина через ремонт, а можливо через зниження валових зборів зерна. Отже, на переробку надійшло менше зерна, а інша сировина на переробку не надходила.

Обсяг виробництва цегли на підприємстві регламентується її внутрішніми потребами, включаючи і потреби для працівників, які зростають. Тому понад план вироблено 20 тис. шт. Гальмом для подальшого збільшення обсягу виробництва цегли є брак енергопостачання, а для пилорами ще й відсутність власної деревини, хоча проти минулого року пиломатеріалів додатково вироблено 35 куб. м(табл. 31).

Окремо аналізуються показники ефективності роботи промислових виробництв, основним серед яких є собівартість продукції, тому виявляється вплив затрат і обсягу виробленої продукції на її динаміку. Наприклад, за результатами факторного аналізу собівартості цегли (табл. 32) встановлено, що за рахунок збільшення витрат на 6620 грн. собівартість 1 тис. шт. цегли підвищилась на 16,55 грн., за рахунок збільшення обсягу виробництва на 20 тис. шт. собівартість знизилась на 4,6 грн.

Таблиця 32

Аналіз впливу факторів на собівартість цегли в звітному році, грн.
Затрати на виробництво, грн	Вироблено цегли, тис. шт.	Собівартість 1 тис. шт. цегли, тис. шт.	Відхилення від плану (+;-)
план	фак-тично	план	фак-тично	план	фактично	умовно	всього	у т. ч. за рахунок
								затрат	обсягу виробництва
1	2	3	4	5	6	7=2:3	8=6-5	9=7-5	10=7-6
32000	38620	400	420	80,00	91,95	96,55	+ 11,95	+ 16,55	-4,6

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура - це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках.

Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних, а структури випуску - структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 33.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами.

Перший має назву "спосіб найменшого числа". Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдання. У таблиці ці залікові суми разом становили 860 тис. грн.

Таблиця 33

Вихідні дані для аналізу асортименту

Виріб	Випуск продукції, тис. грн.	Зараховується у виконання плану
	за планом	фактично	виконання плану, %
1	2	3	4	5
А	80	100	125	80
Б	200	120	60	120
В	50	60	120	50
Г	400	400	100	400
Д	150	190	126	150
1	2	3	4	5
Е*	120	60	50	60
Є	-	80		-
Разом	1000	1010	101	860

"Е*" - новий вид продукції замість застарілої "Є". Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 50 %, а у вираженні коефіцієнта - 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

Отже, згідно з усіма способами план асортименту суттєво не виконано. При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту на 12 % (120 : 100 : 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила менше як 6 % (60 : 1010 : 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції "Є", яка не має попиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зрушення в асортименті й структурі випуску продукції якимись об'єктивними причинами, бо всі вони оперативно враховуються на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому відхилення при виконанні плану - це відверто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва і стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбутніх успіхів підприємства.

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, у тому числі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.

Частина продукції в процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву "брак продукції"'.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (відсоток браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується.

При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

* висока культура й організація виробництва;

* стабільний ритм роботи і постачання;

* впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

* кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Варто також пам'ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень браку - це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Ритмічність виробництва - це насамперед чітка, стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами. Ритмічна робота - це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розрізняють два поняття ритмічності.

* Ритмічність випуску продукції (товарної).

* Ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої "хвороби", а й її наслідки, а саме:

* збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;

* погіршення якості продукції;

* подорожчання собівартості продукції;

* порушення в ритмі відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;

* посилення плинності кадрів;

* виникнення інших небажаних проблем.

3. Аналіз використання вантажного автотранспорту

Сільськогосподарські підприємства мають великий парк вантажних автомобілів для перевезення основної частини вантажів. Від ступеня ефективності його використання залежить собівартість перевезень, а отже, і фінансовий результат діяльності. Тому пошук резервів більш ефективного використання вантажних автомашин у кожному господарстві має велике значення.

Для оцінки роботи вантажного автотранспорту використовується ціла система індивідуальних й узагальнюючих показників. Індивідуальні технічно-експлуатаційні показники дають можливість оцінювати окремі сторони роботи машин: використання часу їх роботи, швидкість руху, використання пробігу, вантажопідйомність тощо, що є

частиною узагальнюючих показників: продуктивність роботи машин і собівартість перевезень, - за допомогою яких оцінюють кінцеві результати роботи автотранспорту.

Для оцінки ступеня використання машин на протязі року розраховується коефіцієнт використання машин у роботі (К_м):

Чим більше відпрацьовано днів кожною автомашиною на протязі року, тим вищий рівень даного показника, і навпаки, чим більші цілодобові простої машин, тим нижча його величина. Основна причина його зниження - понад планові простої машин через технічну несправність, довгострокове перебування в ремонті. Для характеристики цього явища використовується коефіцієнт технічної готовності машин (К_т._г):

Однак, розглянуті показники не відображають результатів використання машин у процесі робочого дня: не весь робочий день вони знаходяться в роботі - частину дня машина простоює під завантаженням, розвантаженням і в силу інших причин. Скорочення таких простоїв - важливий засіб підвищення рівня використання автотранспорту. Тому для характеристики ступеня використання автомашин на протязі робочого дня визначається коефіцієнт використання їх робочого часу (К_р):

Іноді вантажівки виконують порожні рейси в одну і навіть у дві

сторони, не виконуючи ніякої корисної роботи. Коефіцієнт використання пробігу (К_п):

Зменшення цього коефіцієнту свідчить про збільшення частки порожніх рейсів, а отже, про погіршення роботи автопарку.

Не менш важливе значення для підвищення ефективності роботи вантажних машин має повно та їх завантаження: нерідко машини великої вантажопідйомності використовуються для перевезення мало вагових вантажів, у результаті чого погіршується використання автопарку. Для характеристики такого явища розраховується коефіцієнт використання вантажопідйомності машин (К_вп):

Щоб підрахувати величину середнього завантаження автомашин, необхідно загальний об'єм вантажообороту, виражений у тонно-кілометрах поділити на пробіг машин з вантажем.

Ефективність використання машин багато в чому залежить від швидкості їх руху і середньої відстані перевезень.

Розрізняють технічну швидкість руху (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин у пробігу) і експлуатаційну (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин у наряді). Середня відстань перевезень визначається діленням об'єму вантажообороту на масу перевезених вантажів.

Для узагальнюючої характеристики роботи вантажного автотранспорту використовують показники середньорічного, середньоденного і середньогодинного виробітку машин. Однак, вони не враховують середню вантажопідйомність машин. Більш точний рівень продуктивності роботи машин характеризує виробіток на один автомобіле-тонно-день (В):

Важливим узагальнюючим показником ефективності використання автотранспорту є собівартість вантажоперевезень. Чим краще використовуються машини, тим менша собівартість одного тонно-кілометра.

Проведемо аналіз роботи вантажного автотранспорту на прикладі, обчисливши згадані вище показники (табл. 34).

Аналіз даних таблиці показує, що планові завдання використання транспортних засобів автопарк аналізованого підприємства за окремими показниками не виконав. Так, середньорічних автомобілів у господарстві було на 12 менше, ніж планувалось, відповідно вироблено 53010 машино-тонно-днів проти планових 55200. Фактичний виробіток на автомобіле-тонно-день становить 37,6 т * км при плані 30,8 т * км.

Господарство планувало перевезти 56600 т вантажів, а фактично перевезено 40200 т, або на 29,0 % менше. Основними причинами невиконання плану перевезень були недоліки у використанні робочого часу і вантажності автомобілів, низька продуктивність праці і якість роботи.

Технічна готовність автопарку була нижча за планову на 7,1 %, у результаті чого втрачено 915 автомобіле-днів. З організаційних причин втрачено 365 автомобіле-днів, що зменшило обсяг перевезень на 11488 т. Залишається незадовільним використання вантажності автомобілів - коефіцієнт його нижчий за плановий на 24,1 %.

Автомобілі парку недозавантажувалися на 31,1 %, внаслідок чого обсяг перевезень зменшено на 12462 т. Необхідно врахувати, що в сільському господарстві перевозиться значна кількість вантажів (зелена маса, сіно, солома), при транспортуванні яких не можна забезпечити повного використання вантажності автомашини. У таких випадках фактичну вантажність обов'язково порівнюють із встановленими нормативами для різних за класом вантажів. Коефіцієнт пробігу автомобілів з вантажем у господарстві становить 0,469. Отже, більша половина (53,1 %) загального пробігу автомобілів припадає на пробіг без вантажу. При аналізі використання автотранспорту необхідно вивчити структуру вантажних автомобілів, забезпеченість автомобілями малої і великої вантажопідйомності, спеціалізованими транспортними засобами різного призначення, причепами і напівпричепами. Для виявлення резервів підвищення ефективності використання транспортних засобів аналізують середньодобовий пробіг працюючого автомобіля, середню відстань перевезень, обсяг перевезених вантажів тощо.

Істотним резервом збільшення обсягу перевезень наявними автомобілями, підвищення їх продуктивності та зниження собівартості 1 т/км є використання автопричепів під час масових перевезень цукрових буряків, зерна, силосної маси, жому з цукрозаводів тощо.

Про це свідчить досвід сусіднього господарства, в якого вищі показники технічної готовності автопарку (на 2,6 %), використання робочого часу автомобілів (на 1,5 %), корисного пробігу (на 6,6 %), використання вантажності автомобілів (на 8,5 %) і перевезення вантажів з розрахунку на автомобіле-тонну (на 47,6 %).

Аналіз роботи автопарку поглиблюють, аналізуючи виконання денного, місячного і річного завдань кожним шофером враховуючи технічний стан автомобіля, вид перевезених вантажів, завантаженість машин, відстань перевезень, час під навантаженням і розвантаженням, простої та їх причини, витрати палива.

Важливим показником ефективності роботи вантажного автотранспорту є собівартість 1 т/км, на якій позначаються: рівень використання автотранспорту, витрачання палива, запасних частин і ремонтних матеріалів на поточний ремонт, а також продуктивність праці шоферів.

Таблиця 34

Виконання плану роботи вантажного автотранспорту

Рядок	Показник	Підприємство
		Аналізоване	Сусіднє
		за планом	фактично	відсоток до плану	фактично
1	2	3	4	5	6
1.	Середньорічних автомобілів, шт.	37	25	67,6	30
2.	їх загальний тоннаж, т	156,2	142,5	91,2	117,4
3.	Середня тоннажність (ряд. 2 : ряд. 1), т	4,2	5,7	135,7	3,9
4.	Перебування автомобіле-днів у господарстві (ряд 1 х 365)	13143	9300	70,8	10900
5.	Технічна готовність автопарку, автомобіле-днів	12775	8395	65,7	10100
6.	Коефіцієнт технічної готовності (ряд. 5 : ряд. 4)	0,927	0,903	-0,069	0,927
7.	Автомобіле-днів у роботі	11350	8276	72,9	7600
8.	Коефіцієнт використання автомобілів у днях роботи (ряд. 7 : ряд. 4)	0,864	0,890	0,026	0,938
9.	Час автомобілів у наряді, автомобіле-годин	77450	56700	73,2	60600
10.	Час простоїв, автомобіле-годин	2089	2550	122,1	2860
11.	Час роботи автомобілів (ряд. 9 - ряд. 10), автомобіле-годин	75361	54150	72,0	58800
12.	Коефіцієнт використання робочого часу (ряд. ҐІ : ряд. 9)	0,973	0,956	-0,017	0,970
13.	Загальний пробіг автомобілів, тис. км	887,3	1078,1	121,5	999,8
14.	Пробіг з вантажем, тис. км	443,6	505,8	114,0	499,9
15.	Коефіцієнт використання пробігу (ряд. 13 : ряд. 14)	0,500	0,469	-0,031	0,500
16.	Перевезено вантажів, т	56600	40200	71,0	406,00
17.	Перевезено вантажів на автомобіле-тонну (ряд. 16 : ряд. 2), т	13476	7053	52,3	10410
18.	Виконано т * км	1698820	1991500	117,2	1533800
19.	Належало виконати за повного використання вантажності автомобілів (ряд. 14 * ряд. 3), т- км	1863100	2883060	154,7	1949610
20.	Коефіцієнт використання вантажності (ряд. 18 : ряд. 19)	0,911	0,691	-0,220	0,787
21.	Середня відстань перевезень, км	30,0	49,6	165,3	37,8
22.	Витрати автопарку, тис. грн.	1155,2	1234,7	106,9	888,1
23.	Собівартість 1 т км, коп.	68,0	62,0	91,2	57,9

Собівартість 1 т км аналізують за такими статтями витрат:

* зарплата основна і додаткова з нарахуваннями;

* паливо мастильні матеріали;

* амортизація основних засобів;

* поточний ремонт основних засобів;

* ремонт і заміна автомобільної гуми;

* інші витрати.

В аналізованому господарстві фактична собівартість 1 т * км становила 62 коп. проти 68 за планом, що дало змогу заощадити 119 тис. грн.(0,68 - 0,62) * 1991500.

У системі заходів щодо раціонального використання автотранспорту можна передбачити:

* забезпечити повне комплектування автопарку основними і підзмінними шоферами;

* кошти на придбання нових автомашин для своєчасного оновлення автопарку;

* для ремонту у власній майстерні сформувати постійно діючі ремонтні бригади;

* для застосування зустрічних перевезень узгоджувати графіки перевезення вантажів;

* уникати перевезення непресованих сіна і соломи, нарощувати кузови для перевезення продукції з поля;

* не допускати самовільного використання автомашин шоферами в нічний час;

* розробити заходи щодо морального і матеріального стимулювання працівників автопарку за економію пального, тривалу роботу на одній автомашині тощо;

* організувати роботу автопарку в умовах орендних відносин тощо.

Якщо йде мова про виконання названих заходів безпосередньо на виробництві, то слід зазначити конкретні строки виконання заходів та відповідальних посадових осіб (завідувач гаража, обліково-економічна служба, інженер-механік).

Питання для самоконтролю

1. Завдання і джерела аналізу роботи промислових виробництв.

2. Основні показники діяльності промислових виробництв, їх характеристика.

3. Методика аналізу виконання плану за асортиментом якості продукції.

4. Аналіз індивідуальних, технічно-експлуатаційних та узагальнених показників використання автомобілів.

5. Аналіз собівартості 1 т * км за статтями витрат.

6. Заходи щодо раціонального використання автотранспорту.

Тема 5. АНАЛІЗ РИНКУ ПРОДУКЦІЇ, ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ЗАМОВЛЕНЬ

План

1. Зміст аналізу ринку продукції, завдання та джерела даних аналізу.

2. Оцінка ринкових можливостей підприємства.

3. Аналіз і оцінка партнерських відносин.

4. Аналіз можливості формування портфеля замовлень.

5. Аналіз роботи підприємств сфери аграрного ринку із збуту продукції.

Література:

1.Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: - 2-ге видання, доповнене і перероблене. - К.: КНЕУ, 2002. с. 397-423.

2.Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2000. - с. 57-64.

3.Савицька В.Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посібник - К.: Знання, 2005. - с.80-95.

4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Урожай, 1995. - с.43-63.

5.Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 200- с. 317-343.

Питання для самоконтролю

1. Основні завдання та джерела маркетингового аналізу.

2. Показники ретроспективної оцінки ринкових можливостей підприємства.

3. Оцінка ринків збуту продукції підприємства і пошуку можливих партнерів.

4. Основні параметри формування портфеля замовлень.

5. Аналіз цінової конкурентоспроможності.

6. Аналіз складових ринкової інфраструктури: товарних бірж, агро торгових домів, аукціонів тощо.

1. Зміст аналізу ринку продукції, завдання та джерела даних аналізу

Агропромисловий комплекс не може функціонувати без аграрного ринку, через який здійснюється купівля-продаж сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки.

Відповідно до маркетингових властивостей окремих товарних груп та характеру обмінних процесів аграрний ринок складається з ринку сільськогосподарської сировини та ринку продовольства, а також різних продуктових ринків (зерна, овочів, молока, м'яса тощо). Функціональна структура аграрного ринку.

* Сфера виробництва сільськогосподарської сировини та заготівля природних продовольчих ресурсів.

* Сфера виробничої інфраструктури, яка включає мережу переробних підприємств.

* Сфера товарно-грошового обігу, яка охоплює мережу підприємств гуртово-роздрібної торгівлі та громадського харчування.

* Сфера споживання кінцевого продукту.

Починаючи з 2000 року, в Україні маємо виключно сприятливу ситуацію в сільському господарстві. Наразі в країні 93,4 % продуктів харчування національного виробництва, а п'ять років тому було тільки 50 %. Якщо питома вага імпорту становить понад 30 % - це вже загроза продовольчій безпеці держави. З наведених даних слідує, що в нас є гарантія того, що населення незалежно від будь-яких політичних чи економічних катаклізмів забезпечене продовольством національного виробництва.

У 2000 році всі укази, законодавчі акти, постанови уряду, що стосуються АПК, приймалися задля посилення аграрної реформи. І це є гарантом продовольчої безпеки держави й надалі.

Світовий досвід переконливо довів, що формування ефективного продовольчого ринку є доволі складною справою, оскільки вимагає вирішення багатьох внутрішньо суперечливих завдань. На ньому необхідно зберегти дієву досконалу конкуренцію, одночасно створивши можливості поза ринкового узгодження дій суб'єктів ринкових відносин. Необхідно задіяти стимули нарощування чи стабілізації обсягів виробництва, не допускаючи при цьому створення надмірних запасів, які не знаходять збуту.

Економічна реформа, що проводиться в нашій країні передбачає перехід народного господарства на ринкові відносини. Останні ґрунтуються на приватній власності, свободі товаровиробника, підприємництві тощо, що покликане забезпечити насичення ринку необхідними товарами. З погляду товаровиробника, його товар повинен знайти покупця, тобто ринок збуту.

Завдання аналізу.

* Виявлення потенційних ринків реалізації продукції (послуг).

* Перевірка відповідності умовам ринку, завдань з обсягу виробництва та реалізації, оптимізації номенклатури й асортименту для укладення договорів на її поставку і реалізацію.

* Оцінка партнерських відносин.

* Оцінка виконання показників плану виробництва та реалізації продукції.

Основними джерелами даних для маркетингового аналізу є внутрішньогосподарська інформація, яка характеризує обсяг,

асортимент, ринки збуту продукції, ціну продажу та інформація маркетингових служб. Для оцінки зовнішнього ринку вивчають зарубіжні статистичні джерела, загальноекономічні журнали і бюлетені, різні комерційні довідники тощо. Оскільки зовнішній ринок досить динамічний, то виправданим є створення власних банків даних з усіх питань, що підлягають аналізу при оцінці можливих ринків збуту продукції підприємства. З цього погляду дуже важливим джерелом даних є власна інформація різних виробників, товариств споживачів, асоціацій, а також торгових, посередницьких та інших спеціалізованих організацій, спеціалістів-експертів. Незамінною інформацією для маркетингового аналізу є прямий контакт підприємця з потенційними споживачами в поєднанні з методами соціологічних, експериментально-збутових досліджень ринку: анкетами, телефонними опитуваннями, конференціями споживачів тощо.

2. Оцінка ринкових можливостей підприємства

В умовах ринку стратегія розвитку підприємства спрямовується на все повніше задоволення потреб споживачів (клієнтів), на досягнення переваг над конкурентами, розширення ринків продажу, збільшення обсягу продажу, нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції тощо, з тим, щоб збільшити доходи і прибутки.

Для оцінки ринкових можливостей підприємства з'ясовують, наскільки вироблена або запланована до випуску продукція матиме попит на різних ринках. До уваги беруть у першу чергу ту продукцію, що для підприємства є традиційною і на виробництві якої воно має досвід і можливості. При визначенні видів продукції, котрі підприємство може запропонувати на ринок, у першу чергу здійснюють ретроспективну оцінку, використавши показники: сума прибутку на 1 га посіву (умовну голову тварин), рівень рентабельності, розрахований за повною собівартістю, те ж - за ціною, достатність виробничого потенціалу підприємства для виробництва того чи іншого виду продукції, шкода навколишньому середовищу.

Таблиця 1

Аналіз економічної ефективності товарних культур

Назва культур	Прибуток на 1 га посівної площі, грн.	Урожай-ність, ц/га	Середня реалізаційна ціна 1 ц, грн.	Собі вартість 1ц, гри	Прибуток на 1 ц, грн.	Сума затрат на 1га, грн.	Рівень рентабель-ності, %
							вироб-ництва	про-дажу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Зерно	385	34,4	31	19,8	11,2	681	56,6	36,1
Ц. буряк	113	225	13,4	12,9	0,5	2903	3,9	3,7
Соняшник	445	12,4	70,6	34,7	35,9	430	103,5	50,8
Овочі	1091	124	82,0	73,2	8,8	9077	12,0	10,7

З розрахунків табл.1 видно, що найбільший прибуток з 1 га одержано в результаті реалізації овочів 1091,2 грн., що в 2,5 разу більше, ніж по соняшнику, в 2,8 разу по зерну, та в 9,7 разу по цукровому буряку.

Тому для збільшення суми прибутку підприємство повинне розширювати посівну площу насамперед під овочами.

Але овочі є культурою з високим рівнем інтенсивності виробництва. Затрати на 1 га посівної площі складають 9077 грн., а це в 21 раз більше, ніж затрати на 1 га соняшнику і в 13 разів більше, ніж на 1 га зернових культур.