1.3 Прогнозування та аналіз господарських рішень

Для прогнозування господарських рішень застосовуються різні кількісні і якісні методи.

Кількісні методи базуються на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. До таких методів відносяться аналіз часових рядів, каузальне (причинно-наслідкове) моделювання, тощо.

В основу якісних методів покладені експертні оцінки фахівців в області прийнятих рішень; наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (опитування клієнтів) тощо.

Складні об'єкти прогнозуються з використанням різних кількісних й якісних методів. Наприклад, прогноз економічної кон'юнктури (сукупність ознак, що характеризують стан економіки в певний період) базується на прогнозах у сфері обмежень по захисту навколишнього середовища, міжнародної торгівлі, попиту на продукцію, пропозиції продукції, і їхніх співвідношень. При цьому кожний із зазначених прогнозів, у свою чергу, ґрунтується на проміжних прогнозах різних процесів.

Відпрацьованими методами прогнозування економічної кон'юнктури є: метод "мозкова атака", метод Дельфі, метод екстраполяції тенденцій, морфологічний аналіз, імітаційне моделювання, динамічне моделювання, структурний аналіз тощо.

Аналіз (розкладання, розчленовування, розбір) - логічний прийом, метод дослідження, суть якого полягає в тому, що досліджуваний предмет подумки розчленовується на складові елементи, кожний з яких потім досліджується окремо як частина розчленованого цілого, для того щоб виділені в ході аналізу елементи з'єднати за допомогою іншого логічного прийому - синтезу - у ціле, збагачене новими знаннями.

Під економічним аналізом розуміють прикладну наукову дисципліну, що представляє собою систему спеціальних знань, що дозволяють оцінити ефективність діяльності того або іншого суб'єкта ринкової економіки.

Теорія економічного аналізу дозволяє раціонально обґрунтувати, спрогнозувати на найближчу перспективу розвиток об'єкта управління й оцінити доцільність прийняття господарського рішення.

Основні напрямки економічного аналізу:

формулювання системи показників, що характеризують роботу аналізованого об'єкта;

якісний аналіз досліджуваного явища (результату);

кількісний аналіз цього явища (результату);

оформлення висновків і конкретних рекомендацій, які витікають із результатів аналізу.

Для розробки й прийняття господарського рішення важливо те, що такий аналіз є засобом рішення основного завдання - виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності в поліпшенні використання виробничих ресурсів, зниженні собівартості, підвищенні рентабельності й збільшенні прибутку, тобто спрямований на кінцеву мету реалізації управлінського рішення.

Розроблювачі теорії економічного аналізу підкреслюють його характерні риси.

Диалектичність підходу до вивчення економічних процесів, яким властиві: перехід кількості в якість, поява нової якості, заперечення заперечення, боротьба протилежностей, відмирання старого й поява нового.

Обумовленість економічних явищ причинними зв'язками й взаємозалежністю.

Виявлення й вимір взаємозв'язків і взаємозалежностей показників, що базуються на знаннях об'єктивних закономірностей розвитку виробництва й обігу товарів.

Економічний аналіз насамперед є факторним, тобто визначальний вплив комплексу економічних факторів на результативний показник діяльності підприємства. Вплив різних факторів на економічний показник функціонування підприємства, фірми здійснюється за допомогою стохастичного аналізу.

У свою чергу, детермінований і стохастичний аналізи забезпечують:

установлення причинно-наслідкових або ймовірнісних зв'язків факторів і результативних показників;

виявлення економічних закономірностей впливу факторів на функціонування підприємства й вираження їх за допомогою математичних залежностей;

можливість побудови моделей (у першу чергу, математичних), впливів факторних систем на результативні показники й дослідження з їхньою допомогою впливу на кінцевий результат прийнятого господарського рішення.

На практиці використаються різні види економічного аналізу. Для прийнятих господарського рішення особливо важливі аналізи: оперативні, поточні, перспективні (по тимчасових відрізках); часткові й комплексні (по обсягу); по виявленню резервів, підвищенню якості й т. ін. (по призначенню); прогнозний аналіз. Прогнози дозволяють економічно обґрунтовувати стратегічні, оперативні (функціональні) або тактичні господарські рішення.

Багатоваріантність господарського рішення в умовах невизначеності й вплив додаткових факторів вимагають аналізу кожного з них. Вибір робиться на основі результатів економіко-математичного моделювання й системного аналізу.

Для рішення завдань економічного аналізу функціонуючого підприємства використовуються різні методи й прийоми, техніка й технології. Це повинно забезпечувати: виявлення взаємозв'язків досліджуваного об'єкта управління із системою економічних факторів; їхнє розчленовування; аналіз і порівняння; визначення величини й особливостей впливу на об'єкт цих факторів; синтез отриманих результатів.

В економічній літературі виділяють дві групи способів і прийомів економічного аналізу: традиційні й математичні.

До традиційного відносять методи економічного аналізу абсолютних, відносних і середніх величин; порівняння, угруповання й індексних, ланцюгових підстановок, балансовий тощо.

Абсолютні, відносні й середні величини. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з абсолютних величин. Абсолютний означає безвідносний, взятий поза зв'язком, без порівняння із чим-небудь.

Прикладами можуть бути: обсяг виробництва за вартістю або в натуральних показниках, сума валового доходу, сума прибув В аналізі абсолютні величини використаються як база для розрахунку середніх і відносних величин.

Відносний означає встановлений у порівнянні, у співставленні із чим-небудь іншим, оцінюваний залежно від яких-небудь умов тощо.

Економічний аналіз починається з розрахунку відносної величини.

Наприклад, якщо планом передбачалося випустити продукцію на 100 тис. грн., а випущено лише на 95 тис грн., то стосовно завдання це становить 95 %.

Відносні величини використовуються при аналізі динаміки явищ. Вони характеризують зміну показника, явища в часі (відношення, наприклад, випуску продукції за кілька років до базисного періоду, узятому за 100 %).

Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників, явищ, процесів. Вони зручні при порівнянні досліджуваної ознаки по різних сукупностях, дозволяють абстрагуватися від випадковості окремих коливань. У розрахунках застосовуються середня арифметична, середня зважена, мода й т.п.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу фірми, визначити відхилення від планових показників, установити їхньої причини й виявити резерви. Основні види порівнянь, застосовувані при аналізі:

звітні показники із плановими показниками;

планові показники з показниками попереднього періоду;

звітні показники з показниками попередніх періодів;

показники роботи за кожний день;

порівняння зі середньо галузевими даними;

показники якості продукції даного підприємства з показниками аналогічних підприємств-конкурентів й ін.

Метод порівняння вимагає забезпечення порівнянності порівнюваних показників (єдність оцінки, порівнянність календарних строків, усунення впливу розходжень в обсязі й асортиментах, якості, сезонних особливостей і територіальних розходжень, географічних умов і т.д.)

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких невимірні. Як відносні показники, індекси необхідні для оцінки виконання планових завдань, для визначення динаміки явищ і процесів. Індексний метод дозволяє провести розкладання по факторах відносних й абсолютних відхилень узагальнюючого показника; в останньому випадку число факторів повинне бути дорівнює двом, а аналізований показник представлений як їхній добуток.

Балансовий метод допускає зіставлення взаємозалежних показників господарської діяльності з метою з'ясування й виміру їхнього взаємного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних зіставлень.

Метод ланцюгових підстановок укладається в одержанні ряду корегованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів (співмножників), фактичними. Порівняння значення двох вартим рядом показників у ланцюзі підстановок дозволяє обчислити вплив на узагальнюючий показник того фактору, базисне значення якого заміняється на фактичне.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і вирахування ряду показників й оформлення результатів аналізу. Графічне зображення економічних показників розрізняють по призначенню (діаграми порівняння, хронологічні й контрольно-планові графіки), а також по способі побудови (лінійні, стовпчикові, кругові, об'ємні, координатні тощо).

Функціонально-вартісний аналіз - це метод системного дослідження, застосовуваного по призначенню об'єкта (виробу, процесу, структури) з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта. Особливість проведення функціонально-вартісного аналізу складається у встановленні доцільності набору функцій, які повинен виконувати проектований об'єкт у конкретних умовах, або необхідності функцій існуючого об'єкта.

Економіко-математичні методи застосовуються для аналізу й вибору найкращих, оптимальних варіантів, що визначають господарські рішення в сформованій або планованій економічній умовах. Зразковий перелік завдань економічного аналізу, для рішення яких можуть бути використані економіко-математичні методи, включає:

оцінку розробленого за допомогою економіко-математичних методів плану виробництва продукції;

оптимізацію господарської програми, розподіл її по цехах й устаткуванню й кількості продукції (робіт);

оптимізацію розподілу господарських ресурсів, розкрою матеріалу, визначення напруженості норм;

оптимізацію рівня уніфікації складових частин виробу й коштів технологічного оснащення;

установлення оптимальних розмірів підприємства, цеху, ділянки й т.п.;

визначення оптимальних асортиментів виробів;

визначення найбільш раціональних маршрутів внутрішньозаводського транспорту, розміщення складів;

визначення границь доцільності проведення капітального ремонту, раціональних строків експлуатації встаткування й заміну його новим;

установлення й порівняльний аналіз економічної ефективності використання одиниці ресурсу кожного виду з погляду оптимального варіанта рішення;

визначення внутрішньогосподарських втрат у зв'язку з можливим оптимальним рішенням.

Вибір методу прогнозування значно поліпшує якість прогнозу, оскільки забезпечує функціональну повноту, ймовірність і точність прогнозу та зменшує тимчасові й матеріальні витрати на прогнозування.

На вибір методу прогнозування впливають: сутність практичної проблеми, що підлягає рішенню; динамічні характеристики об'єкта прогнозування в ринковому середовищі;

вид і характер наявної інформації, типове подання про об'єкт прогнозування;

комбінація фаз життєвого, ринкового циклу товару або послуги;

період попередження і його співвідношення з передбачуваною тривалістю ринкового, життєвого циклу, циклу розробки або модифікації товару, послуги;

вимога до результатів прогнозування й інші особливості конкретної проблеми.

Всі перераховані фактори повинні розглядатися в системній єдності, лише несуттєві можуть виключатися з розгляду.

Прогнозуючий у результаті проведених досліджень повинен структурувати інформацію про об'єкт прогнозування, проаналізувати її й, вибравши, залишити відповідним умовам прогнозу. При підготовці рішення про вибір методу прогнозування рекомендується виділити відповідні до умов завдання. Ті ж, які застосувати не можна, виключаються. На практиці, вибираючи метод прогнозування, рекомендується враховувати два найбільш важливі фактори - витрати й точність. Варто з'ясувати, скільки грошей виділено на підготовку прогнозу, яка можлива ціна прогнозованих помилок і вихід. Кращий прогноз, як правило, являє собою оптимальну комбінацію точності й вартості.

При виборі методу прогнозування потрібно враховувати:

наявність статистичних даних за необхідний період;

компетентність прогнозиста, наявність електронно-обчислювальної техніки;

час, необхідний для збору й аналізу інформації.

У ряді випадків для одержання незалежних прогнозів використовуються одночасно кілька методів.

Вимоги до прогнозів:

своєчасність, з певним ступенем точності й визначеності інших показників;

надійність, виражена в знакових одиницях (доларах, одиницях продукції, устаткуванні, кваліфікації персоналу тощо) і зафіксована на папері;

простота методики прогнозування для розуміння й використання.

2. Розрахунково-аналітична частина

2.1 Організаційно-економічна діяльність ТОВ "Актіо

оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання та виробничо-технічного призначення;

реалізація товарів народного споживання, продукції промислово - технічного призначення, продуктів громадського харчування;

надання посередницьких, інформаційних, консультацій них, рекламних послуг;

консультація з питань комерційної діяльності і управління;

складування;

оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, в тому числі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Підприємство є офіційним дистриб'ютором виробників торговельних марок, збутом яких займається. Дистриб'ютор (від англійського distributor - розповсюджувач) - це, як відомо, розподільник (комерційний посередник), що пов'язує ланку між виробниками і споживачами товарів і послуг. Дистриб'юторами можуть бути супермаркети, оптовики (як у випадку об'єкта дослідження), дилери, брокери тощо. У маркетингу фірма, що здійснює функції торгового посередника в організації руху товару для виробника товару. Дистриб'ютор може бути або дочірнім підприємством продуцента, або самостійною фірмою, що діє на договірній підставі (особливо на зовнішніх ринках).

На момент створення підприємства воно, згідно Статуту, мало Статутний фонд у розмірі 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) гривень, поділений на 100 часток по 205 гривень, розподілений порівну (по п'ятдесят часток) між учасниками Товариства. Підприємство має резервний (страховий) фонд, розмір якого складає 25% Статутного фонду Товариства. Розмір щорічних відрахувань у резервний фонд складає 5% від суми чистого прибутку. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, які затверджені правлінням товариства і зареєстровані в торгово-промислові палаті, печатку зі своєю назвою. Воно є самостійним господарським об'єктом з правами і обов'язками юридичної особи, має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своєї обов'язків.

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокуповування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов'язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Для розробки стратегічної програми маркетингу, аналізу наявної діяльності підприємства (економічної, фінансової, маркетингової та збутової) оцінки ефективності діяльності підприємства необхідно зробити аналіз виробничо-господарської діяльності за основними техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та чистого прибутку його діяльності. Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ "Актіо" за 2009-2010 рр. наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Динаміка показників виробничо-господарської діяльності підприємства ТОВ "Актіо" за 2009-2011 рр.

Дохід від реалізації продукції ТОВ "Актіо", у 2010 р. склав 17985,9 тис. грн., що на 17,7% більше за попередній рік, а у 2011 р. - 19784,5 тис. грн., що склало 110% від 2009 р. Чистий прибуток, виріс з 46,2 тис. грн. у 2010 р. (що склало 11,1% від рівня 2009 р.) до 50,8 тис. грн. і зріс, таким чином, на 10%. Зростання собівартості продукції та зниження асортименту також обумовили зменшення рівня зростання прибутків і рентабельності. Собівартість продукції у 2010 р. виросла на 10%.

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові і майнові внески засновників;

доходи, одержані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;

доходи від акцій, цінних паперів, депозитних внесків і внесків в капітал інших підприємств;

кредити банків і інших кредитних організацій;

інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство здійснює облік всієї своїй діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

ТОВ "Актіо" займається торговою та збутовою діяльністю, воно не має спеціально створеного відділу маркетингу, немає й, відповідно, посади директора з маркетингу, що не відповідає вимогам ринку та специфіці діяльності підприємства. Як показує досвід, в Запорізькій та Мелітопольських філіях роль директорів з маркетингу вимушені виконувати супервайзери. Таким чином, їх обов'язки є дещо ширшими. Підприємство має лінійну систему організації - найбільш чітку форму організації підприємства, що ґрунтується на принципі єдності розподілу доручень. Згідно цьому принципу право віддавати розпорядження має тільки вищестояща інстанція.

Отже, вся решта відділів включена в єдину лінію інстанцій (службова лінія), оскільки від керівництва підприємством до самого нижчого ступеня ієрархії проводиться єдина лінія управління, що проходить декілька проміжних ступенів. Ця система доцільна для підприємств малих масштабів. Вона дозволяє створити ясні, наочні відносини між вищестоящими і підпорядкованими і чіткі обмеження при її застосуванні.

На великих підприємствах застосування такої системи несе значне навантаження для окремих проміжних інстанцій, і чим вона вище, тим більше навантаження. Керівництво підприємством переобтяжене, накази виконуються і передаються насилу і поволі. Але під впливом зростання та диверсифікації підприємство змушене було перебудували структуру підприємства на основі принципу виділенні відділів, що орієнтуються на збут певної продукції.

Цей вид організації перетворює складну, систему, що складно керується, в рухомі, легко пристосовуванні підсистеми. Інші переваги полягають в кращому розмежуванні відповідальності і в розвитку більшого відчуття відповідальності у начальників відділів, в результаті розширення підприємницької компетенції на ухвалення рішень в рамках виробничої політики, визначуваної одним керівництвом.

2.2 Графічний метод обгрунтування господарського рішення на підприємстві ТОВ "Актіо"