Економічне обґрунтування інноваційних рішень

Спосіб одержання водню за допомогою насосу використовуючи теплові викиди підприємств. Розрахунок капітальних вкладень на розробку нового технічного рішення та його повної собівартості. Оцінка конкурентоспроможності та ефективності інноваційного рішення.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.03.2015
Размер файла 253,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Технічне обгрунтування

1.1 Сутність технічної проблеми та огляд існуючих технічних рішень вирішення проблеми

1.2 Оцінка технічного рівня якості інноваційного рішення

1.3 Аналіз ринку

Розділ 2. Розрахунок витрат на розробку нового технічного рішення

2.1 Розрахунок капітальних вкладень на розробку нового технічного рішення та його повної собівартості

2.2 Визначення ціни та критичного обсягу виробництва інноваційного виробу

2.3 Розрахунок експлуатаційних витрат

Розділ 3. Оцінка конкурентоспроможності та ефективності інноваційного рішення

3.1 Розрахунок конкурентоспроможності інновації

3.2 Оцінювання ефективності інноваційного рішення

Висновки

Список літературних джерел

Вступ

Актуальність цієї теми зумовлена тим що перспективність водню як енергоносія, с точки зору запасів (поширеності в природі), відновлюваності, енергоємності, екологічної безпеки, переваг при транспортуванні та зберіганні, тощо - очевидні. Крім енергетики і транспорту водень також широко використовується як сировина в металургії, хімічній, харчовій промисловості, тощо. Недоліком водню є значні енерговитрати на його отримання і, як наслідок висока вартість. Але тенденція до стрімкого підвищення цін на традиційні викопні, не відновлювані енергоносії (вугілля, нафту, газ, ядерне паливо) робить його конкурентоспроможним.

Метою даної курсової роботи є економічне обґрунтування технології створення енергоустановки для отримання водню, на основі генератору водню - теплового (енергетичного) насосу.

Об'єктом курсової роботи є основні способ одержання водню за допомогою теплового насосу використовуючи теплові викиди підприємств.

Предметом є технологія отримання водню на основі теплового насосу.

Оскільки на планеті вже закінчуються викопні джерела палива необхідно реалізовувати технології, які дозволять накопичувати енергію та максимально її реалізовувати. Наприклад, за рахунок теплової енергії отримувати енергоємний водень, який можна використовувати як джерело палива. Найбільшим джерелом теплової енергії для нашої планети є сонце, але людство за рахунок своєї діяльності використовує тепло набагато більших температур, ніж може дати сонце на поверхні планети, що приводить до антропогенного теплового навантаження на біосферу. У даній роботі пропонується використовувати низькопотенційну теплова енергію, яка є відходом технологічного циклу основного виробництва та реалізовувати отриману енергію за рахунок накопиченні її у водні.

Розділ 1. Технічне обгрунтування

1.1 Сутність технічної проблеми та огляд існуючих технічних рішень вирішення проблеми

інноваційний водню насос собівартість

Видиме середовище - навколишнє середовище, яке людина сприймає через орган зору у всьому її різноманітті - це ліс, гори, будівлі, споруди, інтер'єр приміщень, автомашини, кораблі і т.д. Воно є природним і штучним. Природне середовище знаходиться в повній відповідності з фізіологічними нормами зору. Штучне дуже відрізняється від природного і в багатьох випадках знаходиться в протиріччі з законами зорового сприйняття людини. Таке середовище екології людини створило - проблему екології.

Людина як біологічний вид сформувався в певних природних умовах, в яких переважала і певна колірна гамма. Для середньої географічної зони в постійно видимому полі людину переважав зелений колір. Однак у процесі урбанізації сталося різку зміну видимої середовища, в більшості міст панує темно-сірий колір. Також змінилася і структура самих колірних елементів, у ній переважають прямі лінії, прямі кути, величезна кількість великих площин, мають однорідну забарвлення.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я процеси урбанізації ведуть до неухильного зростання кількості психічних захворювань. Все це говорить про те, що постійна видима середовище діє так само, як і інший екологічний фактор. При цьому особливо сильний емоційний вплив на людину робить колористична насиченість міського середовища. Урбанізація внесла істотні зміни в життя людини, і це стосується не тільки поганого повітря, забрудненої води та підвищеної радіації, про які часто і багато говориться в зв'язку з екологічними проблемами. Різко змінена постійна видима середовище, її колірна гамма і структура колірних елементів.

Існують такі візуальні середовища: гомогенне, агресивне, комфортне.

Гомогенне видиме середовище - середовище, в якій зовсім відсутні видимі елементи, або число їх різко знижене.

Зараз багато будують багатоповерхових цегляних і панельних будинків і таке будівництво змінює первісний вигляд видимої середовища. У міському середовищі виникає багато гомогенних видимих полів (глухі паркани, гладкі двері, панелі великого розміру, асфальтове покриття і дахи будинків).

Величезна будівля, повністю виконане зі скла, дуже негативно впливає на зір.

Агресивне видиме середовище - середовище, в якому розосереджена велика кількість однакових елементів.

Орган зору в агресивному середовищі практично перестає працювати. Це відбувається через те, що людина, оточена безліччю однакових видимих об'єктів (наприклад, вікон на стіні багатоповерхового будинку), і не може чітко виділити той об'єкт, на який вона дивиться, тоді як ідентифікація об'єкта, фіксованої оком зараз, і є основною функцією зору.

Середовище з великою різноманітністю елементів в навколишньому просторі називають комфортним візуальним середовищем.

Наявність кривих ліній різної товщини і контрастності, гострих кутів у вигляді вершин і загострень, що утворюють силует, різноманітність колірної гами, згущення і розрідження видимих елементів і різна їх віддаленість - характерні її риси. Ліс, гори, моря, річки, хмари відносять до комфортного середовища.

Причини погіршення візуального середовища міста:

- революційні погляди в суспільстві;

- швидке зростання міст;

- швидке зростання будівельної індустрії;

- художня позиція архітекторів;

- запізніла поява екології.

Процеси урбанізації, раціоналізації та індустріалізації віддалили нас від візуального ідеалу: штучне середовище перестало приносити естетичну насолоду і породило велику кількість соціальних проблем. Архітектура останніх 50 років негативно впливає на психоемоційний стан людини. Взаємодія архітектури та екології найчастіше обмежуються в кращому випадку використанням в будівництві екологічно чистих матеріалів та енергозберігаючих технологій. В той час як архітектурна концепція, запропонована Паоло Солері, яка враховує екологічні фактори при проектуванні середовищ існування людини - аркологія - всього лише поодиноке явище. В реаліях сьогодення в багатьох містах різко змінене візуальне середовище: переважає темно-сірий колір, прямі лінії та кути, міські будівлі в основному статичні та мають велику кількість плоскостей, що негативно впливає на зорові процеси. Існує теорія саккад.

Саккадою (в перекл. з франц. «сильний поштовх, ривок») називається швидкий рух ока, який здійснюється мимовільно, тобто в автоматичному режимі. Очі безперервно сканують видиме оточуюче середовище, здійснюючи приблизно дві саккади за хвилину. Після кожної саккади око фіксує який-небудь зоровий елемент, і в мозок надходить інформація про побачене. Око влаштоване так, що воно обов'язково має на чомусь сфокусуватися. Після чого, від фоторецепторів надходить підтвердження інформації і мозок заспокоюється: була саккада, був елемент, елемент зафіксований. Око може вловити лише певну кількість елементів, а за хвилину відбувається 120 саккад. Один рух, інший - в мозок надходять все ті ж однотипні сигнали, внаслідок чого мозок перебуває в стані повної розгубленості.

Задля покращення візуального стану місцевого середовища важливого значення набуває розвиток екологічної архітектури. Екологічна архітектура - це такий напрям в архітектурі, який передбачає економію природних ресурсів, використання енергії вітру і сонця, застосування природних будівельних матеріалів і т.д. Західні експерти з'ясували, що одним з основних винуватців парникового ефекту є нераціональне опалення будівель. Відсутність енергозберігаючих технологій у будівництві веде до надмірного вмісту вуглекислого газу в атмосфері.

Екологічна архітектура припускає економію електроенергії, використання екологічно сумісних з людиною матеріалів і будівельних конструкцій, застосування альтернативних джерел енергії і правильну утилізацію відходів. При такому підході будівля розглядається не як об'єкт, а як організм. Будівлю можна вважати екосистемою, частиною більш великих екосистем.

Відеоекологія базується не на суб'єктивних відчуттях, а на закономірностях зорового сприйняття. Городяни не відчувають і не усвідомлюють шкідливий вплив агресивних і гомогенних візуальних полів, бідної колірної гами фасадів будівель, тому що це вплив на рівні підсвідомості і наслідки цього впливу віддалені в часі і розсіяні в просторі. Відеозабруднення - обов'язково привносить в місто сучасна архітектура, порушує екологічну безпеку середовища проживання людини. Закономірності зорового сприйняття повинні враховуватися при розробці архітектурних рішень.

Візуальне середовище (природне та штучне) впливає на психоемоційний стан як позитивно, так і негативно.

Щоб зменшити відеозабруднення в населеному пункті, потрібно розробити основні напрями оптимізації простору міста для створення комфортного візуального середовища:

1. необхідно позбутися гомогенного середовища, шляхом озеленення та колористики;

2. великі площини в архітектурі розбивати такими елементами, як портик, колони, еркер, декор;

3. Прямі лінії і прямі кути пом'якшувати різьбленими виробами, балясинами, орнаментними вставками, ажурними металевими виробами;

4. Кольорове насичення міського середовища та вертикальне озеленення;

5. У силует будівлі включати башточки, шпилі, мезоніни; а силует селища в цілому змінювати за рахунок дзвіниць і башт церковних храмів, які виступають над усією забудовою і є своєрідним акцентом для фіксації ока;

6. Використання додаткових колірних і світлових акцентів, елементів природного ландшафту пом'якшуючих будь просторові невідповідності житлової забудови;

7. Створення пішохідних вулиць, зон зі своєрідною «легендою» вулиць (Скульптурами, фонтанами, клумбами, басейнами).

1.2 Оцінка технічного рівня якості інноваційного рішення

Інновації та інноваційна діяльність пов'язані зі значним ризиком, оскільки сенсом інновацій є зміни, які розглядають як джерело доходу, а процеси і результати змін містять істотну частку елементів невизначеності і спричиненого нею ризику. При цьому раціональна поведінка полягає в тому, щоб не ігнорувати ризик, а належно враховувати для обґрунтування заходів, спрямованих на його попередження, зниження чи компенсацію.

Можливі втрати для підприємства-інноватора, пов'язані з додатковими зусиллями, яких йому доведеться докладати для подолання негативних впливів на нього змін природного середовища, наприклад, на додаткове очищення сировини, пристосування технологій виробництва і продукції для роботи в нових природно-екологічних умовах тощо.

Техногенний ризик внаслідок впливу на природне середовище господарської діяльності людини. Переважно пов'язаний з постійним (навіть в обсягах припустимих ГДК) витіканням аміаку, хлору, сірки та їхніх сумішей, що загрожує подальшим забрудненням НПС.

В економіці для оцінки ризику переважно використовують імовірнісний підхід. Але високий ступінь невизначеності й ризику інноваційних проектів потребує розробки заходів для його штучного зниження, що передбачає наявність точної оцінки не лише величини можливих збитків і ймовірності їх виникнення, а й ступеня впливу окремих факторів на загальний ризик проекту

Основні нормативні параметри розробленої технології наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Основні нормативні параметри інноваційного рішення

Параметри

Інновація відповідає нормам і стандартам

Інновація не відповідає нормам і стандартам

1. ISO 9001:2008

1

-

2. ISO 14001:2004

1

-

3. ISO 19011:2002 http://www.klubok.net/article53.html

1

-

З наведеної таблиці помітно, що інновація повністю відповідає встановленим нормам та стандартам, тобто розробка є якісною та конкурентоспроможною.

Оцінка інноваційного рішення за технічними пар. наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Основні технічні параметри інноваційного рішення

Параметри

Абсолютне значення параметру

Коефіцієнт вагомості параметру

краще

середнє

гірше

1 ККД

85

-

-

23

2 Енергозатратність на вироблення водню

100

-

-

19

3 Очікувана енергетична рентабельність

100

-

-

14

4 Коефіцієнт перетворення теплоти

100

-

-

12

5 Шкідливість виробництва

90

-

-

15

6 Продуктивність

100

-

-

11

7 Відходи

100

-

-

6

100% або 1

Проаналізувавши таблицю 1.1 можна зробити висновок, що інновація має лише одне відносно слабке місце - це мобільність самої установки, хоча можна доопрацювати її так, щоб вона була більш мобільною та ККД, яке можна покращити за рахунок вдосконалення способу електролізу використовуючи наприклад низько амперний спосіб.

Вагомість кожного параметру була оцінена експертами, якими виступали магістри інституту екології та науковий керівник роботи. Результати проведеної оцінки занесені до таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Експертна оцінка вагомості параметрів

Експерти

Показники

Загальна вага, %

1

2

3

4

5

6

7

1

30

15

15

10

10

15

5

100

2

20

25

10

10

15

15

5

100

3

25

20

25

10

10

5

5

100

4

20

20

10

15

20

10

5

100

5

20

15

10

15

20

10

10

100

Середнє значення

23

19

14

12

15

11

6

100

Для оцінки узгодженості експертів скористаємося розрахунком коефіцієнта конкордації, який розраховується за формулою 1.1.

(1.1)

де п - кількість експертів;

т - кількість можливих варіантів оцінки;

- відхилення від середньої суми рангів.

Для розрахунку коефіцієнта конкордації складемо таблицю 1.4, де прорангуємо відповіді експертів, подані в таблиці 1.3.

Таблиця 1.4 - Рангування результатів експертної оцінки

Показники

Ранги за кількістю експертів

Сумарний ранг

1

2

3

4

5

1

1

2

1

1

1

6

-14

196

2

2

1

2

1

2

8

-12

144

3

2

4

1

3

3

13

-7

49

4

3

4

3

2

2

14

-6

36

5

3

3

3

1

1

11

-9

8

6

2

3

4

3

3

15

-5

25

7

4

5

4

4

3

20

0

0

Середня сума рангів ( ) розраховується за наступною формулою:

(1.2)

Отримаємо наступну середню суму рангів:

= 5 (7+1) / 2 = 20

Коефіцієнт конкордації:

Отже, розрахувавши коефіцієнт конкордації ми дійшли висновку, що узгодженість думок експертів є задовільною, а отже результати експертного дослідження є коректними.

Після перевірки узгодженості думок експертів, із врахуванням коефіцієнтів вагомості відповідних параметрів можна визначити абсолютний рівень якості інноваційного рішення а формулою:

(1.3)

де - числове значення і-го параметру інноваційного рішення,

n - кількість параметрів інноваційного рішення, що прийняті для оцінки,

- коефіцієнт вагомості відповідного параметра (сума коефіцієнтів вагомості всіх параметрів повинна дорівнювати 1 або 100%).

Отже:

КАЯ = 85•23+ 100•19+ 100•14+ 100•12+ 90•15+ 100•11+ +100•6 / 10 000

2) Одночасно визначаємо відносний рівень якості, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпшого вітчизняного або зарубіжного базового варіанту-аналогу. Результати занесені в таблиці 1.5.

Процедура визначення одиничних параметричних індексів за технічними показниками якості здійснюється за відповідними формулами. Якщо збільшення величини параметру свідчить про підвищення якості нової розробки, одиничний параметричний індекс розраховується за формулою:

(1.4)

Якщо зменшеннявеличини параметру свідчить про підвищення якості нової розробки, то одиничний параметричний індекс розраховується за оберненою формулою:

(1.5)

де qi - одиничний параметричний індекс, розрахований за і-м параметром;

Рі - значення i-го параметра виробу;

Рбаз і - аналогічний параметр базового виробу-аналогу, з яким проводиться порівняння.

Отримаємо відносний показник якості для вказаних у таблиці 1.5 параметрів та заносимо отримані результати у цю таблицю:

Таблиця 1.5 - Основні технічні параметри інноваційного рішення та товару-конкурента

Показники

Варіанти

Відносний показник якості

Коефіцієнт вагомості параметру

Базовий

Новий

1 ККД, %

4

5

1,25

23

2 Енергозатратність на вироблення водню, кВт / год

210

200

1,05

19

3 Очікувана енергетична рентабельність

5

5

1

14

4 Коефіцієнт перетворення теплоти

10

15

1,5

12

5 Шкідливість виробництва, %

22

20

1,1

15

6 Продуктивність, кг/с

10

14

1,4

11

7 Відходи, %

9

8

1,125

6

100% або 1

Як видно з таблиці, більшість параметрів відносного показнику якості перевищюють одиницю і тому можна зробити висновок, що новий виріб перевищює показники базового.

Відносний рівень якості інноваційного рішення визначаємо за формулою:

(1.6)

Отримаємо:

КЯ.В. = 1,25•0,23 + 1,05•0,19 + 1•0,14 + 1,5•0,12 + 1,1•0,15 + 1,4•0,11+ 1,125•0,06 = 1,055 > 1.

Якщо =1 - розробка за показниками якості аналогічна виробу аналогу;

Якщо >1 - рівень конкурентоспроможності розробки за показниками якості вищий за виріб-аналог;

Якщо <1 - рівень конкурентоспроможності розробки за показниками якості нижчий за виріб-аналог.)

1.3 Аналіз ринку

Аналіз попиту на нову продукцію - один з найважливіших напрямів діяльності інноваційних компаній. Комерційним компаніям немає сенсу вкладати свої кошти в НДДКР, якщо кінцевий результат себе не окупить. Тому необхідним є розрахунок ємності ринку. Для цього необхідно спрогнозувати наступні дані [5]:

– Середня кількість споживачів, які використовують товари аналогічні розроблюваному (п=147). Цільовою аудиторією даного продукту є АЕС, ТЕС, металургійні заводи та інші джерела теплового забруднення амосфери, тому кількість таких об'єктів і буде кількістю споживачів.

– Середній відсоток споживачів, які зацікавляться придбанням інноваційного продукту;

– Середній термін заміни інноваційного продукту (Т=3 роки);

– Середній відсоток споживачів, що захочуть придбати розроблюваний товар повторно.

Обчислимо потребу в інноваційному продукті:

(1.7)

Оптимістичний прогноз попиту на інноваційне рішення:

(1.8)

Песимістичний прогноз попиту на інноваційне рішення:

(1.9)

Реалістичний прогноз попиту на інноваційне рішення:

(1.10)

Реалістичний прогноз розрахований на один рік і відповідно на весь термін життя іновації, що складає 3 роки, він буде складати 99.

Є два види каналу збуту: прямий (пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробників до споживачів без використання незалежних посередників) і непрямий (пов'язані з переміщенням товарів і послуг від виробника до незалежного учасника руху товарів, а потім до споживача).

В даному випадку використовується прямий канал збуту. Розроблена технологія буде пропонуватися безпосередньо зацікавленим підприємствам, які виявлять бажання вдосконалити власні виробництва та долучитися до прискорення впровадження водневих технологій в Україні. Окрім того, водень можна використовувати на тих же виробництвах, для підтримання температури обладнання, що значно зекономить витрати на пальне. Оскільки дана розробка використовує відходи виробництва, то вона має зацікавити потенційних покупців.

Збут буде проводитися за таким планом:

1) Запис інформації по розробці на носій;

2) Створення бази даних потенційних клієнтів;

3) Підготовка презентації проекту;

4) Відправлення презентації по списку з бази даних клієнтів;

5) Аналіз відповідей та продаж продукту.

Згідно плану продукт буде збуватися по прямому каналу збуту і зацікавленими у збуті будуть самі розробники, які і будуть цим займатися.

Оскільки реалістичний прогноз складає 33 екземпляри в рік, то за термін зміни інноваційного продукту, який складає 3 роки можливо буде продати близько 100 екземплярів, що є дуже позитивним прогнозом для інновації.

Розділ 2. Розрахунок витрат на розробку нового технічного рішення

2.1 Розрахунок капітальних вкладень на розробку нового технічного рішення та його повної собівартості

Капітальні вкладення на розробку нового технічного рішення, в загальному випадку, складаються з відповідних витрат і розраховуються за формулою:

(2.1)

де - основна заробітна плата розробників, грн.;

- основна заробітна плата робітників, які виконують відповідні роботи, грн. ( для розроблюваного методу цей параметр відсутній)

- додаткова заробітна плата розробників та робітників, грн.;

- нарахування на заробітну плату розробників та робітників, грн.;

- амортизація обладнання, приміщень та нематеріальних ресурсів для розробки нового рішення, грн.;

М - витрати на матеріали, які були використані на розробку нового технічного рішення, грн.;

- витрати на комплектуючі які були використані на розробку нового технічного рішення, грн.;

Вел - витрати на електроенергію для розробки нового технічного рішення, грн.;

Іе - інші витрати, грн.

До фонду основної заробітної плати розробників належать виплати, які плануються і включаються у фактичну собівартість проведення досліджень.

Витрати на основну заробітну плату розробників (Зо) розраховуються за формулою:

(2.2)

де k - кількість посад розробників залучених до процесу досліджень;

- місячний посадовий оклад конкретного розробника, грн.;

- число днів роботи конкретного розробника, грн.;

Тр - середнє число робочих днів в місяці (обрано Тр =22 днів).

Обрахуємо витрати на основну заробітну плату для керівника проекту за формулою (2.2):

Для інженера заробітна плата буде складати:

Проведені розрахунки зведемо до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Витрати на заробітну плату розробників

Найменування посади

Місячний осадовий оклад, грн

Оплата за робочий день, грн

Число днів роботи

Витрати на заробітну плату, грн

Прим.

Керівник проекту

1700

77,27

40

3090,9

Інженер

1400

63,63

40

2545,45

Нарахування на заробітну плату розробників та робітників розраховується як 36,5...42,5 % від суми основної та додаткової заробітної плати розробників і робітників за формулою 2.3:

(2.3)

де - норма нарахування на заробітну плату розробників.

Для =40% отримаємо:

Зн = (5636,35 + 563,64) • 40% = 2480

В спрощеному вигляді амортизаційні відрахування по кожному виду обладнання та приміщенням можуть бути розраховані з використанням прямолінійного методу амортизації за формулою 2.4:

(2.4)

де Цб - балансова вартість обладнання, приміщень тощо, які використовувались для розробки нового технічного рішення, грн.;

івик - термін використання обладнання, приміщень під час розробки, місяців;

Тв - строк корисного використання обладнання, приміщень тощо, років, згідно податкового законодавства.

Для розрахунку амортизації нематеріальних ресурсів використовується наступна формула 2.5:

(2.5)

де На - норма амортизації (На =10 ...15%).

Таблиця 2.2 - Амортизаційні відрахування

Найменування обладнання

Балансова вартість, грн

Мінімальний строк корисного використання, років

Термін використання обладнання, місяців

Амортизаційні відрахування, грн..

Комп'ютер

4500

4

2

187,5

Приміщення

50 000

20

2

41,67

Меблі

3000

4

2

125

Нематеріальні ресурси

2000

-

2

33,33

Всього

387,5

Витрати на комплектуючі вироби (Кв), які використовують при розробці одиниці нового технічного рішення, розраховуються, згідно їх номенклатури, за формулою 2.6.

(2.6)

де - кількість комплектуючих j-го виду, шт.;

- покупна ціна комплектуючих j-гo виду, грн.;

- коефіцієнт транспортних витрат, (= 1,1 ... 1,15).

Проведені розрахунки зведемо до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Витрати на комплектуючі

Найменування комплектуючих

Кількість, шт..

Ціна за штуку, грн

Сума, грн

Прим.

Диск CD-R

1

3

3

Коробка для диску

1

0,5

0,5

Всього

3,85 грн.

Витрати на силову електроенергію (Ве) розраховують за формулою 2.7:

(2.7)

де - встановлена потужність обладнання на визначеному етапі розробки, кВт.;

- тривалість роботи обладнання на визначеній і-й технологічній операції при виготовленні одного виробу або на етапі розробки, год.;

- вартість 1 кВт-годину електроенергії, грн.; (вартість електроенергії визначається за даними енергопостачальної компанії);

- коефіцієнт, що враховує використання потужності, < 1;

- коефіцієнт корисної дії обладнання.

Витрати на силову енергію для освітлення лампочкою розжарювання будуть складати:

Проведені розрахунки зведено до таблиці 2.4. Тривалість годин це добуток кількості робочих днів - 20 на кількість робочих годин - 8.

Таблиця 2.4 - Витрати на електроенергію

Найменування обладнання

Встановлена потужність, кВт

Тривалість роботи, год

Сума , грн

Комп'ютер

0, 5

320

142,42

Лампа

0,1

320

99,6

Всього

242,02

Інші витрати охоплюють: загальновиробничі витрати (витрати на управління організацією, оплату службових відряджень, витрати на утримання основних засобів тощо), адміністративні витрати (оплату юридичних та аудиторських послуг, проведення зборів тощо) та інші операційні витрати (штрафи, пеня, неустойки, тощо).

Інші витрати Ів доцільно прийняти як 200...300 % від суми основної заробітної плати розробників та робітників, які приймали участь в розробці нового технічного рішення. Величину витрат Ів розраховують за формулою 2.8:

(2.8)

Отримаємо для 200%:

(грн..)

Сума всіх розрахованих затрат за формулою (2.1) і складає капітальні вкладення на розробку нового технічного рішення. Тобто:

К = 5636,35 + 2480 + 387,5+ 242,02 + 11272,7 = 20018,57 (грн)

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які до неї включаються (тобто калькулювання).

Калькулювання - розрахунок собівартості одиниці продукції, кінцевим результатом якого є складання калькуляцій, тобто документа, в якому подані всі витрати на виробництво та реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.

– Повна собівартість одиниці продукції включає такі затрати:

– Сировина та матеріали.

– Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій.

– Паливо й енергія на технологічні цілі.

– Основна заробітна плата робітників.

– Додаткова заробітна плата робітників.

– Відрахування на соціальні заходи від зарплати робітників

– Амортизація обладнання.

– Інші прямі виробничі витрати.

– Витрати на збут.

На стадії певній стадії виробництва необхідний робітники для запису інформації на носій та друк матеріалу.

Витрати на основну заробітну плату робітників (Зр) за відповідними найменуваннями робіт розраховують за формулою:

(2.9)

де - погодинна тарифна ставка робітника відповідного розряду, за виконану відповідну роботу, грн./год;

- час роботи робітника на визначеній і-й технологічній операції при виготовленні одного виробу, год.

Обидва робітника є робітниками першого розряду і для них тарифна ставка становить 6,88 грн.

Витрати на основну заробітну плату робітників зведемо до таблиці 2.5

Таблиця 2.5 - Величина витрат на основну заробітну плату робітників

Найменування робіт

Трудомісткість, годин

Розряд роботи

Погодинна тарифна ставка, грн.

Величина оплати, грн.

1. Друк матеріалу

0,5

4

9

4,5

2. Запис додатку на диск

0,5

4

9

4,5

Всього

9

Решту затрат розрахуємо по представленій нижче методиці. Додаткова заробітна плата розробників та робітників розраховується як 10 ... 12% від суми основної заробітної плати робітників за формулою:

,(2.9)

де Ндод - норма нарахування додаткової заробітної плати.

Для =10% отримаємо:

Здод=10%•9 = 0,9 (грн)

Нарахування на заробітну плату робітників Зн розраховується як 36,5...42,5% від суми основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників за формулою:

(2.10)

де Нзп - норма нарахування на заробітну плату робітників.

При Нзп = 40 % отримаємо:

Зн = (9 + 0,9) • 40% = 3,96 (грн)

В спрощеному вигляді амортизаційні відрахування по кожному виду обладнання та приміщенням можуть бути розраховані за формулою 2.5. Як правило, амортизація для нематеріальних ресурсів не розраховується.

Отримаємо загальну суму амортизаційних відрахувань:

Аобл = 0,19 + 0,42 + 0,29 + 0,11 = 1,01 (грн..)

Проведені розрахунки зведемо до таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Амортизаційні відрахування для обладнання

Найменування обладнання

Балансова вартість, грн.

Строк корисного використання, років

Термін використання обладнання, год. / місяців

Амортизаційні відрахування, грн.

Комп'ютер

4500

4

1,

0,002

0,19

Приміщення

50 000

20

1

0,002

0,42

Меблі

7000

4

1

0,002

0,29

Принтер

2000

3

1

0,002

0,11

Всього

1,01

Витрати на силову електроенергію (Ве) розраховують за формулою:

(2.11)

де - встановлена потужність обладнання на визначеному етапі розробки, кВт.;

- тривалість роботи обладнання на визначеній і-й технологічній операції при виготовленні одного виробу або на етапі розробки, год.;

- вартість 1 кВт-години електроенергії, грн.; (вартість електроенергії визначається за даними енергопостачальної компанії);

- коефіцієнт, що враховує використання потужності, < 1;

- коефіцієнт корисної дії обладнання.

Загальна сума витрат на енергію буде:

Ве = 0,45 + 0,93 = 1,38 (грн).

Проведені розрахунки зведемо до таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Витрати на електроенергію

Найменування обладнання

Встановлена потужність, кВт.

Тривалість роботи, год.

Сума, грн.

Комп'ютер

0,5

1

0,45

Лампи

0,3

1

0,93

Для спрощення розрахунку інші витрати охоплюють: загальновиробничі витрати (витрати на управління організацією, витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції (створення робочих місць; придбання нового обладнання, пов'язаного з конкретним виробництвом; придбання інструменту тощо), оплату службових відряджень, адміністративні витрати (оплату юридичних та аудиторських послуг, проведення зборів тощо) та інші операційні витрати (штрафи, пеня, неустойки, тощо).

Інші витрати Ів доцільно прийняти як 200...300 % від суми основної заробітної плати робітників, які приймали участь в розробці нового технічного рішення. Величину витрат Ів розраховують за формулою:

(2.12)

Отримаємо для 200%:

Ів = 2•9 = 18 (грн)

Крім того, необхідно додатково порахувати витрати на комплектуючі вироби (Кв), які використовують при виробництві і збуті одиниці нового технічного рішення, розраховуються, згідно їх номенклатури, за формулою:

(2.13)

де - кількість комплектуючих j-го виду, шт.;

- покупна ціна комплектуючих j-гo виду, грн.;

- коефіцієнт транспортних витрат, (= 1,1 ... 1,15).

Кв = (1•3•1,15)+ (1•0,5•1,15)+ (50•0,08•1,15) = 8,63 (грн).

Проведені розрахунки зведемо до таблиці 2.3.

Таблиця 2.8 - Витрати на комплектуючі

Найменування комплектуючих

Кількість, шт..

Ціна за штуку, грн

Сума, грн..

Прим.

CD-диск

1

3

3

Коробка для CD

1

0,5

0,5

Папір

50

0,08

4

Всього: 7,5 грн.

Сума всіх вище розрахованих статей витрат утворює виробничу собівартість виробу:

SВ = 9 + 3,96 + 1,01 + 1,38 + 18 + 8,63 = 41,98 (грн)

Повна собівартість виробу розраховується за формулою 2.14:

(2.14)

де - виробнича собівартість виробу, грн.;

- заплановані витрати на збут, (1... 10 %).

Отримаємо для витрат на збут 10 %:

Результати розрахунків всіх видів витрат, на виготовлення одиниці продукції, необхідно звести до таблиці 1.15

Таблиця 2.9 - Повна собівартість виготовлення виробу

Стаття витрат

Умовне позначення

Сума, грн.

Примітка

1. Витрати на комплектуючі на одиницю продукції, грн.

Кв

8,63

2.Витрати на силову електроенергію, грн.

Ве

1,38

3. Витрати на основну заробітну плату робітників, грн.

Зр

9

4.Витрати на додаткову заробітну плату робітників, грн.

Здод

0,9

5.Витрати на нарахування на заробітну плату робітників, грн.

Зн

3,96

6. Амортизаційні відрахування, грн.

А

1,01

7. Інші витрати, грн.

Ів

18

Виробнича собівартість.

41,98

8. Витрати на збут, грн..

Взб

4,2

Повна собівартість одиниці виробу

Sn

248,39

Сума всіх розрахованих у табл. 2.9 статей витрат утворює повну собівартість інноваційного виробу.

2.2 Визначення ціни та критичного обсягу виробництва інноваційного виробу

Ціна - це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.

Виходячи з того, що інноваційні рішення, як правило, приймаються та впроваджуються за завданням замовника, або коли результатом інноваційного рішення є продукція, що підлягає державному регулюванню, то нижню межу ціни реалізації інноваційного рішення можна розрахувати за формулою:

(2.15)

де - повна собівартість інноваційного рішення, грн.;

Р - норматив рентабельності узгоджений із замовником або встановлений державою, (Р= 10... 60%);

w - ставка податку на додану вартість, % (в 2013 році w =20%).

Верхня межа ціни інноваційного рішення відображає ціну, яку готовий платити споживач за інноваційний товар і враховує рівень його якості:

(2.16)

де - відносний рівень якості інноваційного рішення (формула (1.6)).

Отримаємо:

Цвн = •3,96 = 1412,83 (грн..);

Договірна ціна (Цдог) може бути встановлена за домовленістю між виробником і споживачем в інтервалі між нижньою та верхньою лімітними цінами:

(2.17)

Потенціальні споживачі виробу та можливі обсяги продажу визначаються у розділі «Аналіз ринку». Проте економічні показники визначають критичний обсяг виробництва, за якого випуск продукції стає доцільним. Це залежить від співвідношення умовно-змінних, умовно-постійних витрат у складі собівартості продукції та договірної ціни.

Визначення складової умовно-постійних та умовно-змінних витрат потребує спеціальних розрахунків та відповідної інформаційної бази. Для продукції приладобудівних підприємств можна прийняти, що у складі собівартості продукції умовно-змінні витрати складають 65-75%, а умовно-постійні - 25-35%.

Таким чином, аналітично критичний обсяг виробництва інноваційного товару можна визначити за залежністю:

(2.18)

де - договірна ціна без ПДВ, грн.;

РП - реальний прогноз, шт.

Обрахуємо:

Графічно критичний обсяг виробництва інноваційного товару знаходиться за допомогою графіка беззбитковості, на якому визначимо при якому обсязі продукції (Q1) доход від реалізації продукції та її собівартість співпадають (прибуток дорівнює 0), що відповідає беззбитковості виробництва.

Рисунок 2.1 - Визначення критичного обсягу виробництва

2.3 Розрахунок експлуатаційних витрат

Експлуатаційні витрати складаються з поточних витрат, які необхідні для використання того чи іншого технічного рішення. Експлуатаційні витрати пов'язані із здійсненням основної діяльності (експлуатаційної роботи). Експлуатаційні витрати складаються із наступних статей.

Витрати на заробітну плату - враховують витрати на оплату праці виробничого персоналу і тих працівників, які зайняті в експлуатаційній діяльності.

, (2.19)

де Зм - середньомісячний оклад оператора, зайнятого обслуговуванням приладу, устаткування, грн..;

К3 - коефіцієнт, який враховує зайнятість оператора обслуговуванням даного приладу протягом зміни;

n3 - кількість змін роботи приладу, устаткування за добу.

Отримаємо:

Додаткова заробітна плата враховує витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати за працю понад установлені норми, заохочувальні виплати за поточну виробничу діяльність, компенсаційні виплати тощо:

(2.20)

Для 10% отримаємо:

До статті відрахування на соціальні заходи включають: відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; відрахування на державне пенсійне страхування; відрахування на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття:

. (2.21)

Обрахуємо для 40%:

До статті витрати на електроенергію відносяться витрати на електроенергію при живленні інноваційного товару із електромережі:

,(2.22)

де В - вартість 1кВт електроенергії (або 1 л палива), грн.;

П - установлена потужність інноваціного товару, кВт (або витрат палива л/год);

Ф - фактична кількість годин роботи інноваційного товару, годин;

Кп - коефіцієнт використання потужності, Кп<1.

Обрахуємо витрати на електроенергію:

Амортизація - витрати на повне відновлення основних фондів виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм відрахувань:

, (2.23)

Де - договірна ціна інноваційного товару без ПДВ, грн.;

На - річна норма амортизації інноваційного товару, %.

Обрахуємо витрати на амортизацію:

Витрати на ремонт включають витрати на поточний та капітальний ремонти:

, (2.24)

де В - вартість елементів, що потребують заміни, грн.;

N - кількість елементів, що замінюються, шт.;

Т - середній строк дії елементів, що замінюються, годин;

Ф - кількість годин роботи інноваційної розробки а рік, год.;

З - зарплата персоналу, що здійснює ремонт, грн.

Обрахуємо витрати на поточний та капітальний ремонти:

Сума попередніх витрат складе:

Інші витрати - це витрати у спеціальні позабюджетні фонди, на обов'язкове страхування майна, платежі по кредитах, плата стороннім підприємствам за пожежну і сторожову охорону, оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, створення резерву та інші витрати. Інші витрати можна прийняти 5...10% від суми всіх попередніх.

Обрахуємо для 7%:

Результатом розрахунку експлуатаційних витрат є таблиця 2.10.

Таблиця 2.10 - Експлуатаційні витрати в сфері використання інноваційного рішення

Стаття витрат

Витрати, грн.

Витрати на заробітну плату

1800

Додаткова заробітна плата

180

Відрахування на соціальні заходи

792

Витрати на електроенергію

3,28

Амортизація

383,33

Витрати на ремонт

19,2

Інші витрати

222,45

Експлуатаційні витрати - Е

3400,26

Розділ 3. Оцінка конкурентоспроможності та ефективності інноваційного рішення

3.1 Розрахунок конкурентоспроможності інновації

У найширшому розумінні конкурентоспроможність товару - це можливість його успішного продажу на певному ринку і в певний проміжок часу. Водночас конкурентоспроможною можна вважати лише однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, що ідентичні аналогічним показникам уже проданого товару. Для того, щоб високоякісний товар був одночасно і конкурентоспроможним, він має відповідати критеріям оцінки споживачів конкретного ринку в конкретний час.

Однією із умов вибору товару споживачем є збіг основних ринкових характеристик виробу з умовними характеристиками конкретної потреби покупця. Такими характеристиками найчастіше вважають нормативні (табл. 1.2) технічні параметри (табл. 1.3), а також економічні параметри.

Груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами (Інп) розраховується як добуток частинних показників за кожним параметром за формулою:

(3.1)

де - одиничний (частинний) показник за і-м нормативним параметром (табл. 1.1);

і - кількість нормативних параметрів, які підлягають оцінюванню.

Отримаємо:

Груповий параметричний індекс за економічними параметрами (за ціною споживання) розраховується за формулою:

,(3.2)

де - груповий параметричний індекс за економічними показниками;

- економічний параметр і-го виду;

- вага і-го економічного параметра, ;

m - кількість економічних параметрів, за якими здійснюється оцінювання.

Бажане значення ІЕП 1, оскільки чим нижча ціна споживання, тим вищий рівень конкурентоспроможності розробки.

Економічні параметри конкурентоспроможності включають витрати споживача на придбання товару - безпосередньо ціна інновації, та витрати, пов'язані з його експлуатацією. Витрати, пов'язані з експлуатацією виробу, включають:

– витрати на транспортування виробу;

– витрати на монтаж;

– витрати на навчання персоналу;

– витрати на експлуатацію;

– витрати на ремонт;

– витрати на технічне обслуговування;

– страхові внески;

– витрати на пальне, енергію;

– витрати на купівлю та переклад національною мовою технічної інформації та інструкцій тощо.

Для розрахунку ваги і-го економічного параметру слід скористатися експертною оцінкою та розрахувати коефіцієнт конкордації, який підтверджує коректність експертних оцінок. Кількість економічних параметрів повинна бути в межах 3…10.

Таблиця 3.1 - Експертна оцінка вагомості параметрів

Експерти

Показники

Загальна вага, %

1

2

3

4

1

30

20

25

25

100

2

25

25

25

25

100

3

35

15

15

35

100

4

35

15

20

30

100

5

30

15

20

35

100

6

35

15

25

35

100

7

30

20

15

35

100

Середнє значення

31,4

17,8

19,4

31,4

100 %

Загальна формула для розрахунку коефіцієнта конкордації представлена нижче:

(3.3)

де п - кількість експертів;

т - кількість можливих варіантів оцінки;

- відхилення від середньої суми рангів.

Середня сума рангів ( ) розраховується за наступною формулою:

(3.4)

Отримаємо наступну середню суму рангів:

Для розрахунку коефіцієнта конкордації складемо таблицю 3.3, де прорангуємо відповіді експертів, подані в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Рангування результатів експертної оцінки

Показник

Ранги за кількістю експертів

Сумарний ранг

1

2

3

4

5

6

7

1

1

1

1

1

2

1

2

9

-8,5

72,25

2

3

1

2

4

4

2

3

19

1,5

2,25

3

2

1

2

3

3

3

4

18

0,5

0,25

4

2

1

1

2

1

1

1

9

-8,5

72,25

Отримаємо коефіцієнт конкордації:

Процедура визначення одиничних параметричних індексів за економічними показниками здійснюється за формулою 3.5. Результати занесемо до таблиці 3.4.

, (3.5)

де - значення і-го параметра інноваційного виробу;

- аналогічний параметр базового виробу-аналогу, з яким проводиться порівняння.

Отримаємо:

Таблиця 3.3 - Основні економічні параметри інноваційного рішення та товару-конкурента

Показники

Варіанти

Відносний показник якості

Коефіцієнт вагомості параметру

Базовий (варіант-аналог)

Новий (інноваційне рішення)

1 Ціна, грн

1000

249

0,249

31,4

2 Витрати в місяць на електроенергію, грн

5616

100

0,018

17,8

3 Витрати на технічне обслуговування, грн

100

100

1

19,4

4. Експлуатаційні витрати

6000

3400

0,57

31,4

100% або 1

Тоді груповий параметричний індекс за економічними параметрами (за ціною споживання) складе:

3.2 Оцінювання ефективності інноваційного рішення

При розрахунку економічної ефективності слід обов'язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання таких принципів:

1. Оцінювання ефективності використання інвестованого капіталу здійснюється зіставленням грошового потоку, який формується в процесі реалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій і обумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.

2. Інвестований капітал і грошові потоки, які генеруються цим капіталом (отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішнього розрахункового періоду, який зазвичай визначається роком початку реалізації проекту.

3. Процес дисконтування капіталовкладень і грошових потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інноваційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності у часі. Тобто, дисконтування - це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту.

При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як:

– чистий дисконтований прибуток;

– індекс дохідності (прибутковості);

– термін окупності.

І.Показник чистого дисконтованого прибутку - (Net Present Value, NPV) - чистий наведений до дійсної вартості (дисконтований) прибуток або в дослівному перекладі «чиста дійсна вартість» - дає можливість одержати абсолютну величину ефекту від реалізації проекту.

Розробка передбачає одноразові капітальні вкладення (розробка технології виробництва), то NPV можна визначити за формулою:

(3.7)

де - прибуток отриманий від реалізації річної партії нової продукції у t-му році функціонування проекту, грн.;

К - величина капітальних вкладень у розробку інноваційного рішення (2.1), грн.;

d - норма дисконту, величина якої залежить від рівня ризику, рівня банківської ставки по вкладам, рівня інфляції;

п - термін протягом якого продукція реалізовуватиметься на ринку (термін функціонування проекту), років;

t - відповідний рік функціонування проекту, в якому очікується прибуток, грн.

Дохід від розробки планується протягом 3 років, потім її треба буде модернізовувати, щоб встигати за розвитком НТП. Для норми дисконту 0,2 отримаємо:

NVP>0, то проект можна рекомендувати до реалізації.

Індекс дохідності (прибутковості) (Ід):

(3.8)

де - сума теперішньої вартості середньорічних величин грошових потоків за певний період, грн. Величина грошових потоків (ГПі) є величиною отриманого загального прибутку від реалізації всієї партії інноваційного продукту за відповідний рік, грн. Вона розраховується як добуток прибутку від реалізації одиниці інноваційного продукту і кількості річної реалізації інноваційного продукту.

п - термін протягом якого планується використовувати інноваційне рішення, років;

- величина капітальних вкладень у розробку інноваційного рішення з урахуванням ставки дисконту, грн.

Величина капітальних вкладень у розробку інноваційного рішення з урахуванням ставки дисконту при одноразових капітальних вкладеннях дорівнює капітальним вкладенням, розрахованим за формулою 2.1.

Сума теперішньої вартості середньорічних величин грошових потоків:

(3.9)

де п - термін протягом якого здійснюються капітальні (інвестиційні) вкладення, років:

- значення дисконтного множника:

(3.10)

де і - рік, за який рахується дисконтний множник: і1=1, і2=2 і т.д.

Чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу. Ід>1 - проект є ефективним і його можна рекомендувати до реалізації.

Термін окупності показує, протягом якого часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Він, як правило, розраховується на базі недисконтованих доходів. У міжнародній практиці застосовується показник періоду окупності. Під періодом окупності розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту. Термін окупності може бути розрахований таким чином:

(3.11)

де - середньорічні величин грошових потоків за весь період, грн. розраховані за формулою 3.11:

(3.12)

де п - термін протягом якого планується використовувати інноваційне рішення, років.

Отримаємо:

При розробці нового програмного забезпечення, технології тощо прийнятним вважається строк окупності вкладень 1…3 рокам, тому фінансування даного інноваційного рішення є виправданим і принесе інвесторам прибуток.

Згідно значень усіх визначених показників, можна зробити висновок про доцільність розробки генератору водню на основі теплового двигуна Стирлінга. Дане рішення є корисним і необхідним і його можна застосовувати для будь якого підприємства України яке має нереалізовану теплову енергію, оскільки розробка відповідає загальним нормам та технічним вимогам.

Висновки

В курсовій роботі проведено техніко-економічне обгрунтування введення інноваційного рішення. Розглянуто та проаналізовано переваги у порівнянні з існуючими аналогами.

Визначено основні параметри інноваційного рішення, проведено експертну оцінку вагомості параметрів та розраховано коефіцієнт конкордації який дорівнює 0,9, що свідчить про високий рівень узгодженості думок експертів. Також було визначено основні технічні параметри інноваційного рішення та товару аналога.

Розраховано витрати на розробку нового технічного рішення - 20018,57 грн., та повну собівартість одиниці виробу - 248,39 грн.

Визначено ціну товару в розмірі 800 грн., нижню межу ціну в розмірі 357,68 грн. та верхню межу в розмірі 1412,83 грн. Також визначено критичний обсяг виробництва він складає 12 шт.

Індекс прибутковості склав 1,91, а окупність склала 1,57 років, що є причиною для визнання інноваційного рішення доцільним і привабливим для інвесторів.

Список літературних джерел

1. Конверторы радиантной энергии (Converters of radiant energy).

3. Биотехнологическое получение водорода. І

4. Способ получения водорода и энергоустановка на его основе. (WO/2011/049542) Process for producing hydrogen and power supply apparatus on the basis thereof.

5. Методичні вказівки до виконання практичних завдань з дисципліни "Економіка підприємства" для студентів технічних спеціальностей денної форми навчання / Уклад. Л.О. Нікіфорова, В.О. Козловський. - Вінниця: ВНТУ, 2011. - 77 с.

6. Техніко-економічні обгрунтування та економічні розрахунки в дипломних проектах та роботах: навч. посібник для студентів техн. спец. машино-, радіо-, приладобуд. та інформ. напрямків / В.О. Козловський ; Вінницьк. держ. техн. ун-т. - Вінниця: ВДТУ, 2003. - 74 с.

7. Методичні вказівки для підготовки та написання курсової роботи з дисципліни «Економічне обгрунтування інноваційних рішень» / Нікіфорова Л.О., Кавецький В.В., Адлер О.О. - Вінниця: ВНТУ, 2013. - 33с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Господарське рішення як результат економічного обґрунтування. Ознаки господарських рішень. Основні методи та принципи аналізу господарських рішень. Сутнісно-змістова характеристика економічного ризику. Розрахунок глобальних або загальних пріоритетів.

    контрольная работа [100,5 K], добавлен 06.05.2011

  • Основні методи розробки рішень господарської діяльності на прикладі ТОВ "Актіо". Обґрунтування, прогнозування та аналіз господарських рішень. Організаційно-економічна діяльність. Графічний метод обґрунтування господарського рішення на підприємстві.

    курсовая работа [138,0 K], добавлен 13.05.2015

  • Оплата праці виробничих робочих, керівників, фахівців. Розрахунок витрат на запасні частини і матеріали. Відрахування до фонду соціального страхування. Визначення витрат загальновиробничого характеру. Розрахунок капітальних вкладень у технічне оснащення.

    курсовая работа [187,3 K], добавлен 11.12.2011

  • Визначення витрат та економічної ефективності від впровадження нового обладнання на швейному підприємстві за допомогою розрахунку техніко-економічних показників. Порівняльний аналіз калькуляції собівартості виробу на діючому і впроваджуваному обладнанні.

    контрольная работа [43,6 K], добавлен 24.09.2010

  • Економічне обґрунтування розміщення підприємства. Визначення складу устаткування, його потужності, площі, чисельності робітників цеху. Розрахунок собівартості продукції, капітальних витрат та ціни продукції. Визначення порогу рентабельності виробництва.

    курсовая работа [190,0 K], добавлен 27.03.2012

  • Економічне обґрунтування капіталовкладень у розвиток виробництва. Складання калькуляції виробів. Формування та розподіл прибутку. Розрахунок строку окупності капітальних вкладень, річного економічного ефекту. Якість та конкурентоспроможність продукції.

    курсовая работа [82,8 K], добавлен 14.12.2014

  • Розробка універсальної методики оцінювання рівня конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Формування та управління конкурентним потенціалом українських підприємств. Підвищення інноваційного розвитку, ефективності менеджменту та маркетингу.

    курсовая работа [656,2 K], добавлен 04.05.2019

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.