Механізм формування виробничої собівартості продукції на прикладі ВАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору"

18,56

31,54

10,33

17,99

Порівнюючи формування собівартості центрального та бокового контактів можна зазначити, щонайбільш питому вагу в обох випадках мають сировина та матеріали.

Таким чином, собівартість основних видів продукції на протязі досліджуваних років зменшилась під впливом внутрішніх так і зовнішніх факторів, таких як зміни обсягів виробництва продукції, структури випуску продукції, зміни рівня постійних витрат та вартості використаних трудових та матеріальних ресурсів, зміни середнього рівня відпускних цін на продукцію.

Порівняємо фактичні та нормативні витрати підприємства (табл. 2.3.4)

Таблиця 2.3.4

Порівняння фактичних та планових витрат підприємства 2010 року

Елементи витрат	Витрати матеріалу
	Факт 2010 р.	План 2010 р.	Відхилення факту від плану, %
Сировина і матеріали	3502	3110	-11,2
Паливо та енергія	1195	1145	-4,2
Основна заробітна плата з відрахуваннями	2036	2036	-
Загальновиробничі витрати	718	855	19,1

Таким чином можна казати, що підприємство в своїй діяльності не працює на повну потужність та не виконує нормативного значення, це спричинено тим що обладнання яке застосовується на підприємстві має великий знос, який не дозволяє йому підвищити виробничу потужність.

При плануванні асортименту треба враховувати той факт, що собівартість цих виробів менше підлягає впливу як зовнішніх так і внутрішніх факторів. В структурі витрат підприємства головну частку складають сировина і матеріали, економія саме цих ресурсів забезпечує зниження собівартості продукції. При цьому завдання трудових колективів є раціональне споживання ресурсів, усунення непродуктивних витрат і втрат, зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції, випуск більшого обсягу продукції з найменшими матеріальними витратами.

Аналіз виробничої собівартості є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

За результатами аналізу економічного стану ВАТ “Першотравенський завод електротехнічного фарфору можна зробити висновок, що в цілому виробництво електроізоляторів та ізоляційної кераміки на даний час є економічно невигідним. Підприємство отримує збиток.

Не дивлячись на відносно низький рівень рентабельності, виробництво електроізоляторів та ізоляційної кераміки є однією з надійних галузей, що мало страждає від економічних криз, попит на продукцію підприємства є стабільним.

2.4 Шляхи зниження виробничої собівартості на прикладі ВАТ“Першотравенський завод електротехнічного фарфору”

Важливу роль у прийнятті управлінських рішень відіграє аналіз "витрати-обсяг-прибуток". Він передбачає системне дослідження взаємозв'язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з'являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо.

Результати аналізу "витрати-обсяг-прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" побудований на підставі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг реалізації.

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" використовується для розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості (ТБ) - рівень фізичного обсягу продажу протягом досліджуваного періоду, при якому виручка від реалізації продукції (чистий дохід) співпадає з витратами виробництва, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Таблиця 2.4.1

Розрахунок точки беззбитковості підприємства на 2010 рік

№	Найменування показника	Розрахунок	Сума, тис. грн.
1	Постійні витрати	358+1581	1939
2	Змінні витрати	12548-1939	10609
3	Валовий прибуток	12257-10609	1648
4	Валовий прибуток до ЧД	1648/12257	0,134454
5	Витратомісткість ЧД за змінними витратами	10609/12257	0,865546
6	Величина ЧД для беззбиткової діяльності	1939/0,134454	14421,28
7	Величина змінних витрат для беззбиткової діяльності	14421,28*0,865546	12482,28
8	Рівень беззбитковості	(12257-12482,28)/12257	0,018

Розглянута методика універсальна, вона підходить для підприємств різних видів економічної діяльності, організаційно-правових форм і обсягів господарювання.

Побудуємо графік беззбитковості за 2010 роки, використовуючи дані таблиці 2.4.1.



Чистий дохід

В-ти

тис. грн. Загальні витрати

Змінні витрати

12482,28

Постійні витрати

1539

12482,28 Доходи, тис. грн.

Рис.2.4.1. Точка беззбитковості у 2010 р.

Таким чином роблячи висновок можна сказати, що точка беззбитковості показує той обсяг випуску продукції при якому підприємство буде отримувати прибуток, або покривати свої витрати. З наведеного графіка видно, що при обсягу випуску продукції на суму менше 12482,28 тис. грн., підприємство за рахунок доходу від реалізації продукції не може відшкодовувати понесені витрати і тому матиме збиток. І, навпаки, при обсягу реалізації продукції на суму більше ніж 12482,28 тис. грн., підприємство отримує прибуток, який зростатиме при збільшенні обсягу реалізації продукції.

В даний час при аналізі фактичної виробничої собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках. Економічні чинники якнайповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засобу, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, упровадження передової техніки і технології, краще використовування устаткування, здешевлення заготівки і краще використовування предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) чинників:

Ш Підвищення технічного рівня виробництва. Це упровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна якісних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на виробництво. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після упровадження заходів і множенням одержаної різниці на об'єм виробництва в планованому році.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ, удосконалені і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використовування сировини, застосування економічних замінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості і ін.

Даний фактор зменшує використання сировини та матеріалів, які необхідні для виготовлення продукції в такій кількості як і раніше, оскільки з застосуванням вищого технічного рівня устаткування зменшуються відходи з використаної сировини, які в майбутньому підуть на виготовлення певної частки додаткової одиниці продукції.

Ш Вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використовування основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.

При одночасному удосконалені техніки і організації виробництва необхідно встановити економію по кожному чиннику окремо і включити у відповідні групи.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва ( наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, впорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, що не виконують норм вироблення. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість робітників, що вивільняються, на середню заробітну платню в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування і з урахуванням витрат на спецодяг і т.п.). Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної платні і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

Вдосконалення матеріально-технічного постачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення в зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.

Вдосконалення організації виробництва продукції є важливим елементом виробничого процесу. Організація в собі включає і контроль за використанням матеріалів, сировини, тому важливою умовою є зменшення кількості використовуваної сировини внаслідок її розкрадання. Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативна витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відступ від нормальних умов праці і наднормові роботи і т.п.). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одноразового обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництві, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

Ш Зміна об'єму і якості продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури і асортименту продукції, підвищення її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Із збільшенням об'єму виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості.

Зміна номенклатури і асортименту вироблюваної продукції є одним з важливих чинників, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (по відношенню до собівартості) зрушення у складі продукції, пов'язані з вдосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін якості продукції на собівартість аналізується по змінних витратах по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу якості вироблюваної продукції на собівартість необхідно пов'язати з показниками підвищення продуктивності праці.

Ш Галузеві і інші чинники. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка і освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші чинники. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на вищій технічній основі, з кращими економічними показниками.

Якщо зміни величини витрат в аналізований період не знайшли віддзеркалення у вищевикладених чинниках, то їх відносять до інших. До них можна віднести, наприклад, зміну розмірів або припинення різного роду обов'язкових платежів, зміну величини витрат, що включаються в собівартість продукції і ін.

Виявлені в результаті аналізу чинники зниження собівартості і резерви необхідно підсумовувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив всіх чинників на зниження загальної величини витрат т витрат на одиницю продукції.

Для ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” зниження собівартості має велику роль, так як на теперішній момент підприємство не має прибутку, тоді при знижені собівартості більше покупців будуть купувати продукцію, за чого може отримуватися прибуток підприємства.

Розробкою заходів по зниженню собівартості на даному підприємстві ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” займається економіст. Основними напрямками щодо визначення шляхів зниження собівартості продукції є збільшення коефіцієнта використання (або виходу продукції) матеріалів, використання дешевих та економічних матеріалів, продаж або використання відходів, заміна постачальників або умов поставки, оцінка вигідного варіанту виробляти комплектуючі самим чи купувати.

Напрямками зниження трудомісткості є ув'язка розміру заробітної плати з динамікою продуктивності праці або з кінцевими результатами роботи, скорочення чисельності та використання суміжних робіт.

Таким чином, на основі аналізу підприємства та рівня витрат на виробництво продукції ми встановили, що на протязі останнього року фінансовий стан заводу стабілізувався. Для подальшого економічного зростання підприємству необхідно зосередити більше уваги на шляхах зниження витрат на виготовлення продукції та удосконаленню управління витратами підприємства.

Підводячи підсумок з вище сказаного можна зробити висновок, що виробнича собівартість продукції на ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” складається з загальноприйнятих статей калькуляції. Що стосується зниження собівартості то підприємство вживає заходів, розширює номенклатуру продукції та встановлює мінімальну ціну на новий вид продукції по місту.

Висновки до розділу ІІ

Для забезпечення в харчовій промисловості науково-технічного рівня передових країн світу проводиться робота по створенню і впровадженню інноваційних енерго- та ресурсоощадних технологій із залученням вторинних ресурсів сировини та енергії, принципово нових технологічних процесів та енергоощадного обладнання для виробництва, зберігання та транспортування харчової продукції.

За результатами аналізу економічного стану ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” можна зробити висновок, що в цілому виробництво електроізоляційної кераміки є економічно невигідним. Підприємство отримує збиток. Проте підприємство працює на 20-25 % від виробничої потужності.

Не дивлячись на відносно низький рівень рентабельності (в середньому), виробництво електроізоляційної кераміки є однією з надійних галузей, що мало страждає від економічних криз, попит на продукцію підприємства є стабільним, обсяги господарської діяльності зростають.

На перспективу підприємство планує розширяти асортимент та обсяги випуску хлібобулочних та кондитерських виробів, розширити ринок збуту своєї продукції, придбати сучасне виробниче обладнання.

Таким чином, собівартість основних видів продукції на протязі досліджуваних років зменшилась під впливом внутрішніх так і зовнішніх факторів, таких як зміни обсягів виробництва продукції, структури випуску продукції, зміни рівня постійних витрат та вартості використаних трудових та матеріальних ресурсів, зміни середнього рівня відпускних цін на продукцію.

Виробнича собівартість продукції на ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” складається з загальноприйнятих статей калькуляції. Що стосується зниження собівартості то підприємство вживає заходів, розширює номенклатуру продукції та встановлює мінімальну ціну на новий вид продукції по місту.

РОЗДІЛ 3 ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА ПРИКЛАДІ "ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОГО ФАРФОРУ"

Розвиток кожного підприємства безпосередньо визначається станом використання сукупності взаємодіючих ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності: матеріальних, енергетичних, виробничих, трудових, фінансових і інформаційних. З огляду на високу ресурсоємність господарювання у регіонах України і дефіцит внутрішніх джерел ресурсів, ресурсозбереження стає вирішальним фактором економічного розвитку і об'єктивно вимагає формування відповідного механізму управління. Поєднання взаємодіючих ресурсів у кожнім регіоні країни є індивідуальним, тому для формування механізму управління ресурсозбереженням необхідно використовувати диференційований регіональний підхід. [68, с.8]

Ресурсозбереження - процес, спрямований на раціоналізацію використання ресурсів на підприємствах, в організаціях та побутовому секторі і забезпечення зростаючих потреб у них за рахунок економії, яка не знижує соціальних стандартів і якості життя.

При цьому на макрорівні і мезорівні повинна розроблятися державна і регіональна стратегія ресурсозбереження, а на рівні підприємства (мікрорівень) - тактика ресурсозбереження. Вона може ґрунтуватися на заходах щодо економії ресурсів.

Економія - це обґрунтоване та розумне використання наявних в нас ресурсів, в основі якого є зменшення витрат наших ресурсів.

Економія досягається шляхом зниження втрат, використання ресурсозберігаючих технологій, обґрунтованого ведення господарства, правильної організацієї праці тощо.

Ресурси є найважливішими матеріальними носіями національного багатства кожної країни і їх економію потрібно розглядати як інтенсивне підвищення економічного потенціалу країни.

Основними об'єктами ресурсозбереження в України є:

- Корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання.

- Газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20° C) і є товарною продукцією.

- Енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

- Нафта - корисна копалина, що являє собою суміш вуглеводнів та розчинених в них компонентів, які перебувають у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20° C), і є товарною продукцією.

Отже, ресурсозбереження - поняття, яке визначає пріоритетні напрямки економічного та соціального розвитку країни на перспективу.

Суб'єкти господарювання найбільш зацікавлені у здійснені заходів економічного й ефективного використання ресурсів. [66, с.18]

Вихід на раціональне використання ресурсів можливий лише за умови здійснення ефективних заходів з ресурсозбереження шляхом використання як ринкових важелів, так і державного регулювання економіки.

Сутність ресурсозбереження, з позиції системного підходу, у ринкових умовах полягає насамперед у науковому обґрунтуванні цілей, стратегій, заходів і ресурсів, які при обмежуючих умовах зовнішнього та внутрішнього середовища, мають забезпечити підприємству досягнення результатів, що сприятимуть його безперервному функціонуванню та подальшому розвитку, а також раціональне використання наявних ресурсів підприємства. Забезпечення збалансованості складної за змістом діяльності підприємства з управління ресурсозбереженням зумовлює необхідність створення відповідної системи, що здатна вирішувати задачі, пов'язані з подоланням невизначеності шляхів і результатів ресурсозбереження. Система управління ресурсозбереженням складається з певного комплексу підсистем, які мають повністю охоплювати усі елементи та усі аспекти функціонування об'єкту ресурсозбереження. [67, с.4]

Управління ресурсозбереженням в системі управління підприємством є відносно самостійною підсистемою (тобто цілісною системою для складаючих її елементів), що містить сукупність специфічних інструментів, правил, структурних органів, інформації і процесів, націлених на підготовку і забезпечення виконання планів ресурсозбереження. При управлінні ресурсозбереженням здійснюється обґрунтований вибір основних напрямків ресурсозбереження на підприємстві в цілому і для кожної структурної одиниці зокрема; формування комплексних цільових програм, визначення і конкретизація завдань за цілями цих програм, визначення критеріїв і закріплення за виконавцями; встановлення календарних термінів проведення робіт за проектами; розрахунок потреби в ресурсах і розподіл їх по виконавцях.

Головною рисою ресурсозберігаючої діяльності на сьогодні повинна бути на ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” орієнтація на проведення комплексу заходів, які швидко реалізуються, охоплюють різні сторони його діяльності та дозволяють досягти максимального ефекту економії. Об'єктивні умови для їх здійснення повинна забезпечити цілісна система управління ресурсозбереженням на підприємстві.

Під системою управління ресурсозбереженням підприємства слід розуміти сукупність дій щодо здійснення впливу управлінських органів (суб'єкту управління) на процес ресурсозбереження (об'єкт управління) за допомогою реалізації функцій (загальних, конкретних і забезпечуючих), спрямованих на досягнення постійного підвищення ефективності використання всіх ресурсів підприємства і, як наслідок, підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності. Ефективність процесу управління ресурсозбереженням залежить від того, за яким принципом формується система управління. Тому в якості системоутворючого чинника пропонується розглядати принцип функціональної повноти системи, тобто виділяються функції, що здатні забезпечити ефективну реалізацію процесу управління ресурсозбереженням.

Впровадження ресурсозберігаючих заходів на виробництві дає можливість щодо:

· поліпшення якості продукції та розширення ринків збуту;

· зниження рівня виробничого та фінансового ризику;

· зростання загального рівня ефективності виробництва;

· зниження ставок страхових платежів;

· поліпшення взаємовідносин з органами влади, з громадськістю.

Найбільш суттєвими критеріями переходу економіки на ресурсозберігаючий тип розвитку є: якісні зміни у динаміці використання виробничих ресурсів; зміна динаміки співвідношення у темпах зростання кінцевого продукту, затрат живої й уречевленої праці; зростання ресурсозберігаючого ефекту нової техніки і технологій; перетворення витрат на природоохоронну діяльність у важливий чинник ресурсозбереження та економічного зростання.

Згідно з принципом функціональної повноти системи пропонується виділити наступні підсистеми системи управління ресурсозбереженням: підсистема загальних функцій управління ресурсозбереженням, підсистема конкретних функцій та підсистема функцій забезпечення управління ресурсозбереженням.

Виконання загальних функцій управління ресурсозбереженням у повному обсязі складає цикл впливу управляючої підсистеми (суб'єкт управління) на підсистему управління (об'єкт управління) або процес управління ресурсозбереженням. Суб'єктом управління в процесі управління ресурсозбереженням виступають керівництво ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” та керівники підрозділів підприємства, а також сукупність методів і технічних засобів інформації, отриманої від об'єкта управління. Об'єктом управління є процеси ресурсозбереження на підприємстві. Планування рівня ресурсозбереження, мотивація ресурсозбереження, регулювання та координація здійснюються за прямим зв'язком між суб'єктом та об'єктом управління ресурсозбереженням. А оцінка, аналіз і моніторинг ресурсозбереження здійснюються через оборотний зв'язок, а саме через визначення фактичних показників ресурсозбереження та ефективності використання ресурсів на підприємстві; порівняння фактичних показників ресурсозбереження з нормативними; проведення аналізу відхилень, що виявлені; визначення причин незадовільного стану ресурсозбереження на підприємстві. Процес управління ресурсозбереженням реалізується через організацію цього процесу.

Конкретні функції управління ресурсозбереженням розкривають зміст процесу управління ресурсозбереженням та повинні забезпечити досягнення безпосередньо цілей ресурсозбереження на підприємстві.

Реалізація загальних та конкретних функцій управління ресурсозбереженням неможлива без виконання забезпечуючих функцій, що сприяють їх виконанню. Ця група функцій включає: методичне забезпечення, інформаційно-технічне забезпечення, організаційне забезпечення, кадрове забезпечення та забезпечення узгодженості в системі управління ресурсозбереженням.

Методичне забезпечення системи управління ресурсозбереженням складається з документів, якими встановлюють правила та інструкції щодо розробки певних документів на окремих стадіях ресурсозберігаючої діяльності; щодо розробки нормативів використання ресурсів підприємства. Інформаційно-технічне забезпечення призначено для ухвалення рішень у процесах розробки й реалізації планів з ресурсозбереження за допомогою комп'ютерних технологій. Організаційне забезпечення представлено сукупністю документів, які встановлюють структуру організаційно-управлінського апарату, форми і порядок проходження документів, які формуються в процесі розробки планів з ресурсозбереження, порядок взаємодії посадовців, функціональних і лінійних підрозділів підприємства в процесі ресурсозбереження. Кадрове забезпечення спрямовано на визначення кількості та якості управлінських працівників, що залучаються до планування рівня ресурсозбереженя та інженерно-технічних працівників, які відповідають за впровадження ресурсозберігаючих технологій та обладнання; їх розподіл за структурою підприємства; посадові обов'язки в частині процесів, спрямованих на розробку й реалізацію заходів з ресурсозбереження; мотивацію персоналу за виконання запланованих робіт з ресурсозбереження на підприємстві. [68, с.10]

Отже, тут запропоновано підхід до формування системи управління ресурсозбереженням, що базується на принципі функціональної повноти системи та дозволяє виявити недоліки в організації процесу управління і розробити заходи щодо їх усунення.

Шляхами подолання проблем енергозбереження є впровадження таких заходів у ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” : мінімізація витрат природного газу та заміна його іншими видами палива; заміна та установка лічильників усіх видів паливно-енергетичних ресурсів, організація на їх базі оперативного контролю і реагування; виведення з експлуатації енергоємних, морально та фізично застарілих, екологічно шкідливих технологій; перехід виробничих підрозділів з централізованого опалення на індивідуальне; впровадження енергозберігаючого обладнання; оновлення транспортних засобів підприємства; зниження витрат теплової та електричної енергії; запровадження енергоефективного освітлення та офісного обладнання; зниження витрат теплової енергії в будівлях через огороджувальні пристрої.

До пріоритетних напрямків енергозбереження слід віднести також створення правових та економічних умов для підвищення рівня енергоефективності енергоспоживання.

Висновки до розділу ІІІ

Третій розділ є заключним і тому він характеризує ресурсозбереження на підприємстві, оскільки за даних умов розвитку світової економіки це питання набуває все більшого і більшого розмаху.

Потрібно зазначити той факт, що розвиток кожного підприємства безпосередньо визначається станом використання сукупності взаємодіючих ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності: матеріальних, енергетичних, виробничих, трудових, фінансових і інформаційних. З огляду на високу ресурсоємність господарювання у регіонах України і дефіцит внутрішніх джерел ресурсів, ресурсозбереження стає вирішальним фактором економічного розвитку і об'єктивно вимагає формування відповідного механізму управління.

Ресурсозбереження, являє собою процес, який спрямований на раціоналізацію використання ресурсів на підприємствах, в організаціях та установах, забезпечення зростаючих потреб у них за рахунок економії. Для процесу ресурсозбереження у регіонах України пріоритетне значення має підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, оскільки власними енергоресурсами Україна забезпечує свої потреби на 47 %; при цьому енергоємність валового внутрішнього продукту України перевищує аналогічний показник провідних держав Європейського Союзу більш ніж у 2 рази, Японії - у 6,5 рази.

Факторами, які впливають на механізм ресурсозбереження, є: територіальне поєднання природних ресурсів, роль регіону у суспільному розподілі праці, щільність населення і рівень урбанізації тощо.

До пріоритетних напрямків енергозбереження слід віднести також створення правових та економічних умов для підвищення рівня енергоефективності енергоспоживання. Поки що існуюча в країні правова база не стимулює впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, а також окреслено подальші шляхи розробки заходів зниження виробничої собівартості:

1. Собівартість продукції є якісним та економічним показником, в першому випадку, вона характеризує виробничо-господарську діяльність виробничого об'єднання, підприємства, в другому випадку, від неї залежить прибуток підприємства. Собівартість продукції - це витрати підприємства в грошовому вираженні на її виробництво і збут.

2. У собівартості як в узагальнюючому економічному показнику знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва й освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей; економічність використання матеріальних і трудових ресурсів і інші умови і фактори, що характеризують виробничо-господарську діяльність.

3. Характерна особливість категорії виробнича собівартість, що знайшла широке відображення в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців, полягає в тому, що виробнича собівартість включає всі витрати підприємства на виробництво продукції.

4. Сучасний стан економіки України свідчить про досягнення на шляху подолання економічної кризи стабілізації діяльності господарюючих суб'єктів. Однак проведений аналіз дає підстави стверджувати, що внаслідок ототожнення планування собівартості з командно-адміністративною системою управління не використовуються потенційні можливості стабілізації діяльності, пов'язані з ефективним застосуванням її планування на відповідному рівні.

5. На рівні підприємства - обраного об'єкта дослідження - у відповідності до виявленої особливості планування виробничої собівартості необхідно реалізовувати конкретну функцію управління: планування цієї собівартості.

6. Аналіз основних економічних показників та фінансової звітності ВАТ “ Першотравенський завод електротехнічного фарфору” в цілому, відповідає чинному законодавству України в сфері фінансово-господарської діяльності та прийняття облікової політики, реально та повно відображає фінансовий стан товариства на кожну дату складання звітності.

7. Проаналізувавши формування виробничої собівартості на підприємстві можна сказати, що в цілому собівартість продукції складається з матеріальних витрат, витрат на виплату заробітної плати робітником і комплексними статями витрат. Тому при аналізі потрібно перевірити витрати сировини, матеріалів, палива й електроенергії, витрати на заробітну плату, цехові, загальнозаводські й інші витрати.

8. При аналізі собівартості продукції необхідно розглядати фактичні витрати, виявляти відхилення від плану і намічати заходи щодо усунення перевитрати і в подальшому зниження витрат по кожній статті. Такий аналіз зв'язаний із впровадженням і зміцненням такого розрахунку на підприємстві, тому що дозволяє установити рівень зниження собівартості по окремих видах продукції й оцінити роботу окремих виконавців, що відповідають за зниження витрат на даній ділянці.

9. Для зниження витрат на виробництво необхідно: визначити резерви та вжити заходи щодо зниження собівартості окремих видів продукції, шляхом вдосконалення технологічних процесів та раціонального використання матеріалів.

10. На даний момент, нажаль, підприємство знаходиться в не найкращому становищі, воно отримує малий прибуток. В процесі дослідження підприємства були запропоновані деякі шляхи поліпшення даного становища. До них належать:

Ш з головних спеціалістів, керівників підрозділів була створена оперативна комісія по реструктуризації діяльності заводу, яка намітила слідуючі заходи;

Ш задіяти лише ті потужності, під які є замовлення;

Ш завод взяв за головний принцип своєї діяльності: “ Виробляй те, що можеш продати “, тобто те, що користується попитом, задовольняє певні потреби;

Ш введений суворий режим помісячної економії енергоносіїв, сировини і матеріалів, трудових витрат;

Ш доведена чисельність працюючих під реальні об'єми виробництва і реалізації продукції;

11. На перспективу підприємство планує розширяти асортимент та обсяги випуску хлібобулочних та кондитерських виробів, розширити ринок збуту своєї продукції, придбати сучасне виробниче обладнання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бєлявець М. І., Іваненко Л. М. Маркетинг. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.

2. Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002. - 480с.

3. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посібник.- К.: А. С. К., 2004.- 400 с.

4. Бутинець Ф. Ф., Горецька Л. Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». - Житомир: ПП «Рута», 2002.-544 с.

5. Бутинець Ф. Ф. Економічний аналіз: Навч. посібник.- Ж.: ЖІТІ, 2006.- 416 с.

6. Бухгалтерський фінансовий облік. / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця // ПГГ Рута, Житомир. 2005. - 608 с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 5-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2003. - 726с.

8. Васильков В.Г. Організація виробництва: навчальний посібник. - К.: КНЕУ,2003. - 523с.

9. Віленчук О. М. та інші. Еколого-економічне управління підприємством : Навчальний посібник // О.М. Віленчук, О.В. Іванюк, С. П. Кобугова; За ред.. Є. І.Ходаківського. - Ж.:ЖДТУ,2007. - 137с.

10. Господарський кодекс України N 2738-IV

11. Економіка виробничого підприємства: Навч. посібник (Й. М. Петрович, І. О. Будіщева, І. Г. Устінова та інші.); За ред.. Й. М. Петровича. - 3-тє вид., випр., - К.: Т-во «Знання»; КОО, 2002. - 405 с.

12. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Бойчик І.М., Харів М.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В.- Вид. 2-ге, випр. і доп.- К: Каравела, 2002.-- 298с.

13. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2005.- 431с.

14. Економіка підприємства: Підручник / За заг. редакцією д. е. н., професора М. Г. Мельника.- Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 648с.

15. Економіка підприємства. Підручник/За загальною редакцією Й.М. Петровича. -- Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча. - 2004. - 680 с.

16. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М.Петровича. - 2-ге вид., виправл. - Львів: «Магнолія плюс», видавець СПД ФОВ, М.Піча. - 2006. - 580 с.

17. Економіка підприємства. Структурно-логічний навч. посібник./ За ред.. д-ра екон. наук. проф. С.Ф. По кропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

18. Економічний аналіз: Навч. посібник/ Ф. Ф. Бутинець, В. В. Зіновчук, Є. В. Мних. За ред. Ф. Ф. Бутинця.- Ж.: Рута, 2003.- 680 с.

19. Ещенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: навч. посіб. -- К.: Вища шк., 2005. -- 327с.: іл.

20. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник - К.: КНЕУ, 2003.- 300 с.

21. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV

22. Закон України „Про відпустки” № 504/96-ВР від 15.11.96

23. Закон України. Про внесення змін до Закону України, Про зовнішньоекономічну діяльність».// Урядовий кур'єр: Газета.- 2006. -9 грудня. - №233. - с. 13

24. Закон України «Про оплату праці» від 21 лютого 2006 року N 3448-IV

25. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 19 грудня 2006 року N 489-V

26. Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997

27. Крушельницька О. В. Управління витратами: Навч. посібник.- Ж.: ЖДТУ, 2005.- 196 с.

28. Кулішов В. В. Економіка підприємства: Теорія і практика: Навч. посібник.- 3- тє вид.- К.: Ніка-Центр, 2004.- 216 с.

29. Мазуркевич Н.В., викл. Бойко С.В., Класифікація калькуляцій: Новий погляд Вісник ЖІТІ № 20. с. 157 - 165.

30. Макаровська Т.П., Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. -- К.: МАУП, 2003. -- 304с.: іл.. -- Бібліогр.: с. 293-297.

31. Маслов П.М. Особливості управління діяльністю підприємства на основі системи критеріїв, оцінок і контролю показників / Маслов П.М. // Вісник економічної науки України. - 2007. - №1 (11). - С. 85-90.

32. Мірошниченко І.С. Основні підходи до класифікації резервів росту продуктивності праці підприємств з різним типом виробництв / Мірошниченко І.С. // Вісник економічної науки України. - 2007. - №1 (11). - С. 94-99.

33. Мельник Л.Г. Економіка підприємства: Конспект лекції: Навч. посібник.- Суми: Університетська книга, 2003.- 412 с.

34. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості

35. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник: Видання2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури,2005.-472с.

36. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

37. Осовська Г.В., Завдський Й.С., Юшкевич О.О. Словник економічних термінів

38. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - Житомир: ЖДТУ, 2003. - 580с.

39. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

40. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. "Звіт про фінансові результати".

41. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. "Звіт про рух грошових коштів".

42. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. "Звіт про власний капітал".

43. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6. "Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності".

44. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби”

45. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”

46. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 ”Витрати”

47. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. -те вид., стер. - К: Віктар, 2006.-219 с.

48. Смоляр Л. Г., Грамотенко О. О. Дослідження тенденцій розвитку кадрового потенціалу на промислових підприємствах України // Економіка та держава, 2008. - №5. - С.96.

49. Статистичний щорічник України за 2006 рік. // Держкомстат України / За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. П.П. Заброцький.- К.: Вид. “Консультант”, 2007.-552 с.

50. Статистичний щорічник України за 2007 рік. // Держкомстат України / За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. П.П. Заброцький.- К.: Вид. “Консультант”, 2008.-563 с.

51. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання. перероблене. - Львів:”Новий світ-2002”,2004.- 344с.

52. Тарасюк Г. М. Планова діяльність як систематичний процес управління підприємством / Тарасюк Г.М. - Монографія. - Житомир: Житомирський державний технологічний університет, 2006. - 469 с.

53. Тарасюк Г.М. Бізнес- план.: Розробка, обґрунтування та аналіз: Навч. посібник.- Х.: ЖДТУ, 2006.- 420 с.

54. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник.- Житомир: ЖДТУ, 2003.- 580 с.

55. Тимановська Н. Аналіз умов і факторів впливу на розвиток науково-технічного потенціалу промисловості // Економіст, 2006. - № 6. - С. 48.

56. Турковський В.Г., Олійник М.Й., Музичак А.З, Турковський О.В., Головацький К.О. Досвід впровадження системи енергоменедженту в бюджетних установах // Энергосбережение, 2006. - №7. - С.14-15.

57. Устинко О.Л. Экономика предприятия: Метод. пособие. - 3-е изд., испр. - К.: МАУП, 2000. - 44с. - Библиогр.: с. 42.

58. Федонін О. С, Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. --К.:КНЕУ, 2003. --316 с.

59. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: МАУП, 2004. - 328 с.: іл.. - Бібліогр.: с. 318 - 321.

60. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посіб.- Ж.: ЖДТУ, 2002.- 647 с.

61. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник.-Ж.: ЖІТІ, 2000.- 388 с.

62. Цал-Цалко Ю.С., Шваб. Л.І. Економіка підприємства: Метод. посібник.- Ж.:ЖІТІ, 2000.- 180 с.

63. Цал-Цалко Ю. С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. - 2-ге відання, перероблене і доповнене. - Житомир, ЖІТІ, 2001. - 300 с.

64. Чепудра Л.М. та інші. Економіка та організація діяльності обєднань підприємств: Навчальний посібник// Чепудра Л.М., Бєляєва С.С., Плахотнікова М.В. та ін. Під заг. ред.Л.М. Чепури - К.: ВД «Професіонал», 2005.-272 с.

65. Шваб Л.І. Економіка підприємства. Навч. посібник. -- Житомир: ЖДТУ, 2004. -- 459 с.: іл.: 12. -- Табл. -- 54. -- Бібл. -- 41.

66. Шеретюк О.А. Основні напрями діяльності управління енергоефективних технологій // Энергосбережение, 2006. - №9. - С.18-20.

67. Якубовський М., Новицький В., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України, 2007. - №11. - С. 4.

68. Ященко Ю.П. Проблемні питання ефективного використання енергоресурсів // Энергосбережение, 2006. - №9. - С.8-10.

69. www.rada.kiev.ua.

70. www.ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru