Главная
База знаний "Allbest"
Экономико-математическое моделирование
Процес підвищення ефективності функціонування підприємства ЗАТ "Запоріжтрансформатор" з багатономенклатурним виробництвом
Процес підвищення ефективності функціонування підприємства ЗАТ "Запоріжтрансформатор" з багатономенклатурним виробництвом
Питання та основні напрямки дослідження при управлінні витратами на сучасному підприємстві. Вивчення основ створення комплексної інформаційної системи управління витратами та побудова моделі управління витратами на прикладі ВАТ "Запоріжтрансформатор".
| Рубрика | Экономико-математическое моделирование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.11.2009 |
| Размер файла | 220,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Опис процесу функціонування об'єкта управління і його окремих елементів основані на реалізації п'яти основних етапів:
1) аналіз і зміст об'єкта дослідження (витрат);
2) ранжирування структурних елементів об'єкта управління шляхом структурної декомпозиції;
3) дослідження структури окремих елементів в об'єкті управління;
4) деталізація зв'язків, які були виявлені у структурних моделях;
5) виявлення взаємодії окремих елементів об'єкта управління між собою і з оточенням.
Ціллю комплексної інформаційної системи управління витратами є підвищення ефективності функціонування підприємства.
При використанні функціонально-вартісного аналізу схему функцій доцільно прив'язувати до реалізації існуючої моделі функціонування підприємства, показуючи при цьому систему взаємозв'язків, які існують між підсистемами й елементами підсистем.
2.3 Структурно-функціональна ієрархічна модель виникнення витрат на прикладі машинобудівного підприємства
Початок розробки комплексної інформаційної системи управління витратами в умовах дії національного стандарту бухгалтерського обліку вимагає удосконалювання методики калькулювання собівартості продукції підприємства. Діюча методика [36] не дозволяє в повній мірі реалізувати системний підхід до управління витратами, який повністю забезпечить інформаційну базу для прийняття ефективних управлінських рішень. Забезпечення калькулювання собівартості всіх підсистем підприємства, яке дозволяє встановити розмір витрат у кожній підсистемі, виявити надлишкові витрати і управляти ними на стадії їхнього формування - основна ціль створення комплексної інформаційної системи управління витратами. Встановлення функціональних залежностей, які визначають витрати в підсистемах, надасть можливість управляти ними на рівні підсистем підприємства і на рівні систем.
Інформаційна схема виникнення витрат заснована на формуванні ієрархічної структурно-функціональної моделі, яка відображає склад структурних одиниць підприємства, а також значимість кожного структурного елемента стосовно витрат (рис. 2.3.1). В основу цієї моделі покладений процес послідовних розбивок сукупності на однорідні групи [21]. Перевагою цього методу є використання як кількісних, так і якісних ознак, який поєднує або відрізняє об'єкти сукупності один від одного. Для визначення приналежності груп до певного рівня ієрархії використовується морфологічний підхід, який доповнює процес послідовних розбивок сукупності на однорідні групи ранжируванням структурних елементів системи (підрозділів підприємства), зберігая при цьому цілісний підхід до аналізованої системи. Структурно-елементні моделі формування витрат підсистем формуються виходячи з прийнятої на підприємстві політики формування собівартості, а елементів підсистем - виходячи з особливостей технологічного процесу виготовлення продукції. Ранжирування підсистем дозволяє здійснити структурну декомпозицію, згрупувавши підсистеми в однорідні групи по кількісних і якісних ознаках.
Аналітичний етап проведення інверсного функціонально-вартісного аналізу є найбільш відповідальним етапом і передбачає систему аналітичних розрахунків: оптимальний обсяг власних матеріальних оборотних коштів, який забезпечує безперервність виробничого циклу підприємства; розрахунок нормативу по кожному елементу власних оборотних коштів підприємства (норматив на сировини і матеріли, норматив на покупні і комплектуючі, норматив по тарі і на паливо, норматив на запчастини і малоцінні швидкозношувані предмети, норматив по спецінструменту й оснащенню). Окремо розраховується норматив збереження по незавершеному виробництву і готовій продукції.
Умовою оптимальності сукупного нормативу власних оборотних коштів є те, що він не повинен перевищувати обсяг продукції за квартал.
Наступним етапом аналітичних розрахунків є розрахунок зміни обсягів витрат підсистеми в зв'язку зі зміною витрат кожного з елементів підсистеми.
До складу аналізованого підприємства «МП» входить шість цехів основного виробництва, три допоміжні цехи і структурні підрозділи заводоуправління. В усіх цих елементах системи формуються витрати, причому їхнє формування відбувається і по вартісним, і по функціональним ознакам.
Класифікація витраті їхнє групування по місцях виникнення забезпечує функціональний підхід, виходячи з особливостей діяльності підприємства, особливостей технологічного процесу, особливостей розподілу витрат, а їхня вартісна оцінка в підсумку впливає на кінцеві фінансові результати.
До цехів основного виробництва відносяться:
- цех трансформаторів (ЦТТ);
- заготовельно-зварювальний цех (ЗЗЦ);
- комплектно-розподільчих пристроїв (КРП);
- цех термовакуумної обробки (ЦТО);
- механічний цех (МЦ);
- цех виготовлення упаковки (ЦВУ).
До цехів допоміжного виробництва відносяться:
- ремонтний цех (РЦ);
- інструментальний цех (ІЦ);
- автотранспортний цех (АТЦ).
Крім основного і допоміжного виробництва для даного підприємства характерні такі елементи організаційної системи, як дирекція, управління головного технолога (УГТ), управління головного конструктора (УГК), фінансово-економічне управління (ФЕУ), управління маркетингом (УМ), управління матеріально-технічними ресурсами (УМТР), адміністративно-господарчий відділ (АГВ), відділ технічної документації (ВТД), відділ технічної підготовки виробництва (ВТПВ), відділ кадрів (ВК), виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ), відділ головного механіка (ВГМ), відділ головного енергетика (ВГЕ), відділ автоматизації (ВАТ), управління науково-дослідницькою і дослідно-конструкторською роботи (УНДДКР), юридичний відділ (ЮРВ), відділ стандартизації, патентознавства і науково-технічної інформації (ВСПіНТ), відділ охорони праці (ВОП), воєнізована охорона заводу (ВОХР), підприємство громадського харчування (ПГХ), пожежна охорона (ПО), дитячі установи (ДУ), медична служба (МС). Діяльність цих елементів направлена на забезпечення функціонування основного і допоміжного виробництва підприємства.
З метою обґрунтування поділу структурних підрозділів за ієрархічними рівнями, проведене групування підсистем по якісних ознаках, чому передує їхнє ранжирування по істотності взаємозв'язків між підрозділами «МП». Визначено кількість «вхідних» у підсистему зв'язків (CV) і кількість систем, діяльність яких залежить від діяльності даної підсистеми (OV) (таблиця 2.3.1).
Аналіз інформаційних зв'язків між підсистем, тобто їхнє ранжирування свідчить про те, що на один ієрархічний рівень можуть бути внесені підрозділи з найбільш високим значенням різниці , тобто всі цехи виробництва (ЦТТ, КРП, ЗЗЦ, МЦ, ЦТО, ЦВУ, РЦ, ІЦ). Виняток складає автотранспортний цех, у якого =-2. Однак це не є однозначною причиною віднесення даного цеху до іншого рівня ієрархії.
Таблиця 2.3.1. Ранжирування підсистем по рівням ієрархії щодо функціональних взаємозв'язків
|
№ п/п |
Найменування підсистеми |
C(V) |
O(V) |
||
|
1 |
Цех трансформаторів |
18 |
2 |
16 |
|
|
2 |
Комплектно-розподільчих пристрої |
18 |
2 |
16 |
|
|
3 |
Заготовельно-зварювальний цех |
17 |
4 |
13 |
|
|
4 |
Механічний цех |
15 |
4 |
11 |
|
|
5 |
Цех термовакуумної обробки |
11 |
1 |
10 |
|
|
6 |
Цех виготовлення упаковки |
15 |
2 |
13 |
|
|
7 |
Ремонтний цех |
12 |
3 |
9 |
|
|
8 |
Інструментальний цех |
13 |
6 |
7 |
|
|
9 |
Автотранспортний цех |
14 |
16 |
-2 |
|
|
10 |
Дирекція |
8 |
14 |
-6 |
|
|
11 |
Управління головного технолога |
12 |
8 |
4 |
|
|
12 |
Управління головного конструктора |
10 |
7 |
3 |
|
|
13 |
Управління науково-дослідницькою і дослідно-конструкторською роботи |
10 |
6 |
4 |
|
|
14 |
Фінансово-економічне управління |
20 |
19 |
1 |
|
|
15 |
Управління маркетингом |
7 |
3 |
4 |
|
|
16 |
Управління матеріально-технічними ресурсами |
9 |
7 |
2 |
|
|
17 |
Відділ технічної підготовки виробництва |
5 |
6 |
-1 |
|
|
18 |
Відділ технічної документації |
5 |
8 |
-3 |
|
|
19 |
Виробничо-диспетчерський відділ |
5 |
6 |
-1 |
|
|
20 |
Відділ головного механіка |
4 |
4 |
0 |
|
|
21 |
Відділ головного енергетика |
4 |
4 |
0 |
|
|
22 |
Відділ автоматизації |
3 |
6 |
-3 |
|
|
23 |
Відділ стандартизації, патентознавства і науково-технічної інформації |
4 |
4 |
0 |
|
|
24 |
Відділ технічного контролю |
5 |
6 |
-1 |
|
|
25 |
Центральна заводська лабораторія |
6 |
8 |
-2 |
|
|
26 |
Відділ охорони праці |
5 |
9 |
-4 |
|
|
27 |
Юридичний відділ |
2 |
7 |
-5 |
|
|
28 |
Відділ кадрів |
3 |
3 |
0 |
|
|
29 |
Адміністративно-господарчий відділ |
2 |
29 |
-27 |
|
|
30 |
Підприємство громадського харчування |
2 |
30 |
-28 |
Така різниця обумовлена наявністю великої кількості «вихідних» зв'язків, які характерні для існуючих особливостей технологічного процесу й організації виробництва. Заготовельно-зварювальний цех (=13), механічний цех (=11), інструментальний цех (=8) є багатофункціональними цехами, тобто мають більшу кількість «вихідних» зв'язків, чим цех трансформаторів і цех комплектно-розподільчих пристроїв, тому мають показник нижче максимального рівня. До наступного рівня по значимості до процесу виробництва можна віднести підсистеми з порядковими номерами №10-16, значення різниці у яких коливається в межах від 1 до 4. Підсистеми з порядковими номерами №17-30 мають рівень . Таким чином, по попередньому ранжуванню однозначно однорідними групами можуть бути визнані два випускаючих продукцію цехи - цех трансформаторів і цех комплектно-розподільчих пристроїв. Ранжируванні рівні підсистем мають різну інформаційну цінність, тому для їхнього групування необхідно визначити міру їхньої інформаційної цінності [21].
Для здійснення наступного етапу декомпозиції «МП» і виділення якісних взаємозв'язків між підсистемами визначаються такі якісні ознаки, як функція діяльності підприємства, ступінь участі у виробництві продукції, кожна з яких має декілька градацій (і). Коефіцієнт якісної варіації визначається як відношення повного числа різниць між підсистемами до максимально можливого їхнього числа для даної ознаки (J). Причому, сукупність вважається однорідною, якщо коефіцієнт якісної варіації, обчислений за формулою (2.3.1), по всіх ознаках прагне до нуля. Якщо Vj=0, то сукупність є абсолютно однорідною.
, (2.3.1)
де j - номер ознаки;
K - загальна кількість підсистем у системі;
n - число градацій j - ї ознаки підсистеми;
ki - кількість підсистем, які володіють і - тою ознакою.
Якісна ознака «функція в діяльності підприємства» має три градації (n=3) - виробнича, управляюча і додаткова. Якісна ознака «ступінь участі у виробництві продукції» має шість градацій - випуск готової продукції, участь у процесі виробництва продукції, допоміжне виробництво, техніко-економічне та адміністративне забезпечення виробництва, документарно-технічне забезпечення виробництво й організаційно-правове і соціальне забезпечення. На базі цього побудуємо електронні таблиці, які дозволять напівавтоматом робити перегрупування підсистем «МП» з метою їхнього добору в однорідні групи по якісних ознаках у розрізі їхніх градацій відповідно до отриманих значень коефіцієнтів якісної варіації. Значення n=0 говорить, що відсутня j - та ознака і - тої градації; якщо n=1, то це говорить о наявності ознаки. У таблиці 2.3.2 представлений вихідний масив даних для подальшої попарної розбивки сукупності на однорідні групи. Наступні покрокові дії будуть засновані на групуванні і перегрупуванні підсистем «МП» з метою виявлення однорідних якісних ознак груп. Результати цих розрахунків наведені в таблиці 2.3.3. Таким чином, в результаті структурної декомпозиції підсистем «МП» по попередньому ранжируванню функцій по якісних ознаках, з метою одержання однорідних сукупностей, перший крок дослідження показує, що рівень коефіцієнта якісної варіації всієї сукупності «МП» V1=0,896667, а V2=0,954667. Це говорить, що система є неоднорідною, причому ступінь неоднорідності по ознаці j=2 більш сильна.
Сукупність 1-9 є однорідною по ознаці j=1 і неоднорідною по ознаці j=2 (V2=0,77), отже ця група потребує додаткової покрокової декомпозиції. Шляхом послідовного попарного порівняння сукупностей структурних підсистем підприємства розбиті на однорідні групи і розділені за рівнями ієрархії.
Структурно-функціональна модель, яка побудована на основі отриманих результатів ранжирування структурних елементів машинобудівного підприємства і групуванні однорідних сукупностей по якісних ознаках, представлена на рис 2.3.1.
Рівні ієрархії визначаються виходячи з принципу функціональності. Розглядаючи склад підсистем, слід зазначити, що до цехів основного виробництва відносяться шість цехів, однак основну - продукцію (трансформатори і високовольтні комірки) випускають два цеха - цех трансформаторів і цех комплектно-розподільчих пристроїв. Тому ці цехи акумулюють у собі основний обсяг витрат по виробництву продукції заводу.
Витрати рівнів економіко-адміністративного, математично-технічного і наукового забезпечення виробництва мають істотну питому вагу в загальному обсязі витрат і складаються з витрат на заробітну плату апарату управління підприємством, інженерно-технічного персоналу (ІТП), службовців; відрахувань в Пенсійний фонд, у Фонд соціального страхування і т.п.; постачальницько-збутових витрат; адміністративних витрат; представницьких витрат; витрат на відрядження; витрат на зв'язок; витрат, зв'язаних з оплатою послуг комерційних банків і інших фінансово-кредитних установ; витрат, зв'язаних з перепродажною підготовкою продукції і після продажним обслуговуванням; витрати на дослідження і розробку виробів нової техніки та інших.
Таблиця 2.3.2. Коефіцієнти якісної варіації для підсистем сукупності «МП» у залежності від якісних ознак по видах градації ознаки
|
Код підсистеми (k) |
Функція в діяльності підприємства |
Ступінь участі у виробництві продукції |
|||||||||
|
Ознака - j |
1 |
2 |
|||||||||
|
Вид градації ознаки - і |
1 |
2 |
1 |
2 |
3 |
3 |
4 |
5 |
6 |
||
|
Найменування підсистеми |
Виробнича |
Управлінська |
Додаткова |
Випуск готової продукції |
Участь у процесі виробництва продукції |
Допоміжне виробництво |
Техніко-економічне й адміністративне забезпечення виробництва |
Документарно-технічне забезпечення виробництва |
Організаційно-правове і соціальне забезпечення виробництва |
||
|
Число підсистем, які володіють і - тим видом градації j - тої ознаки |
N |
N |
|||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
|
|
1 |
ЦТТ |
1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
2 |
КРП |
1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
3 |
ЗЗЦ |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
4 |
МЦ |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
5 |
ЦТО |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
6 |
ЦВУ |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
7 |
РЦ |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
|
8 |
ІЦ |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
|
Продовження таблиці 2.3.2 |
|||||||||||
|
9 |
АТЦ |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
|
|
10 |
Дирекція |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
11 |
УГТ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
12 |
УГК |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
13 |
УНДДКР |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
14 |
ФЕУ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
15 |
УМ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
16 |
УМТР |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
|
|
17 |
ВТПВ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
18 |
ВТД |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
19 |
ВДВ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
20 |
ВГМ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
21 |
ВГЕ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
22 |
ВАТ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
23 |
ВСПіНТ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
24 |
ВТК |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
|
|
25 |
ЦЗЛ |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
|
|
26 |
ВОТ |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
|
27 |
ЮРВ |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
|
28 |
ВК |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
|
29 |
АГВ |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
|
30 |
ПДХ |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
|
Усього |
9 |
16 |
5 |
2 |
4 |
3 |
7 |
9 |
5 |
Таблиця 2.3.3. Групування підсистем «МП» за результатами ранжирування підсистем по ієрархічних рівнях щодо функціональних взаємозв'язків методом послідовних розбивок по якісних ознаках
|
Крок |
Групи підсистем по порядкових номерах вихідного масиву |
Функція в діяльності підприємства |
Ступінь участі у виробництві продукції |
||||||||
|
Виробнича |
Управлінська |
Додаткова |
Випуск готової продукції |
Участь у процесі виробництва продукції |
Допоміжне виробництво |
Техніко-економічне й адміністративне забезпечення виробництва |
Документарно-технічне забезпечення виробництва |
Організаційно-правове і соціальне забезпечення виробництва |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
|
|
1 |
Сукупність 1-30 |
9 |
16 |
5 |
2 |
4 |
3 |
7 |
9 |
5 |
|
|
Коефіцієнт варіації 1-30 |
0,896667 |
0,954667 |
|||||||||
|
2 |
Сукупність 1-9 |
9 |
- |
- |
2 |
4 |
3 |
- |
- |
- |
|
|
Коефіцієнт варіації 1-9 |
0,00 |
0,77037037 |
|||||||||
|
Продовження таблиці 2.3.3 |
|||||||||||
|
Сукупність 10-30 |
- |
16 |
5 |
- |
- |
- |
7 |
9 |
5 |
||
|
Коефіцієнт варіації 10-30 |
0,544218 |
0,77823129 |
|||||||||
|
3 |
Сукупність 1-9 |
9 |
- |
- |
2 |
4 |
3 |
- |
- |
- |
|
|
Коефіцієнт варіації 1-9 |
0,00 |
0,77037037 |
|||||||||
|
Сукупність 10-25 |
- |
16 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
7 |
||
|
Коефіцієнт варіації 10-25 |
0,00 |
0,590625 |
|||||||||
|
Сукупність 26-30 |
- |
- |
25 |
- |
- |
- |
- |
- |
25 |
||
|
Коефіцієнт варіації 26-30 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
4 |
Сукупність 1-6 |
6 |
- |
- |
2- |
4 |
- |
- |
- |
- |
|
|
Коефіцієнт варіації 1-6 |
0,00 |
0,533333 |
|||||||||
|
Сукупність 7-9 |
3 |
- |
- |
- |
- |
3 |
- |
- |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 7-9 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 10-16 |
- |
7 |
- |
- |
- |
- |
7 |
- |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 10-16 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 17-25 |
- |
9 |
- |
- |
- |
- |
- |
9 |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 17-25 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 26-30 |
- |
- |
25 |
- |
- |
- |
- |
- |
25 |
||
|
Коефіцієнт варіації 26-30 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
5 |
Сукупність 1-2 |
2 |
- |
- |
2 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Коефіцієнт варіації 1-2 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 4-6 |
3 |
- |
- |
- |
3 |
- |
- |
- |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 4-6 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 7-9 |
3 |
- |
- |
- |
- |
3 |
- |
- |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 7-9 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 10-16 |
- |
7 |
- |
- |
- |
- |
7 |
- |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 10-16 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 17-25 |
- |
9 |
- |
- |
- |
- |
- |
9 |
- |
||
|
Коефіцієнт варіації 17-25 |
0,00 |
0,00 |
|||||||||
|
Сукупність 26-30 |
- |
- |
25 |
- |
- |
- |
- |
- |
25 |
||
|
Коефіцієнт варіації 26-30 |
0,00 |
0,00 |
Документарно-технічне забезпечення виробництва формує такі витрати: заробітну плату інженерно-технічного персоналу і службовців; відрахування в Пенсійний фонд, у Фонд соціального страхування і т. п.; витрати, пов'язані із сертифікацією виробництва і продукції підприємства; витрати на забезпечення якості; канцелярські і типографські витрати; витрати на зв'язок і інші.
Організаційно-правове забезпечення виробництва і соціальна сфера несуть на собі витрати, частина яких входить у повну собівартість продукції підприємства. Соціальна сфера (дитячі установи, медична служба) утримуються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.
Крім ієрархічного поділу витрат по значимості відносно основного виробництва і їхнього взаємозв'язку, існує взаємозв'язок функцій витрат між усіма рівнями ієрархії.
Формування витрат основного виробництва відбувається в цехах трансформаторів, комплектно-розподільчих пристроїв, заготовельно-зварювальному, механічному, виготовлення упаковки, термовакуумної обробки в результаті виробничої діяльності по випуску товарної продукції, наданню послуг і виконанню робіт стороннім організаціям і населенню, а також в результаті взаємодії між цехами основного і допоміжного виробництва. Так, випускаючи цехи основного виробництва (ЦТТ і КРП) безпосередньо формують усі витрати, пов'язані з виготовленням готової продукції, формують залишки незавершеного виробництва. Цех виготовлення упаковки формує витрати, які пов'язані з виготовленням упаковки випускаючим цехам, не утворюючи при цьому незавершеного виробництва. Цех термовакуумної обробки робить заливання і сушку трансформаторного масла, сушку обмоток і є специфічним, тому що забезпечує виконання заключного етапу технологічного циклу виробництва трансформаторів перед їхньою зборкою. Основним видом діяльності заготовельно-зварювального і механічного цехів забезпечення, відповідно до технологічного процесу, виробництва продукції цехами трансформаторів і комплектно-розподільчих пристроїв, а також ці цехи надають послуги цехам допоміжного виробництва, цехам виготовлення упаковки й термовакуумної обробки, структурним підрозділам заводу, виконують роботи і надають послуги стороннім організаціям і населенню (рис. 2.3.2).
Формування витрат допоміжного виробництва здійснюються по об'єкту виникнення (внутрішньозаводські міжцехові замовлення, виробничі замовлення стороннім організаціям і населенню, послуги автотранспорту внутрішньозаводське переміщення і стороннім організаціям і населенню, виготовлення оснащення і спеціального технологічного обладнання по міжцеховим замовленням і стороннім організаціям). Формування витрат допоміжного виробництва здійснюється по факту виконаних робіт і послуг, відносяться до відповідних цехів і структурних підрозділів (рис. 2.3.3) і включаються відповідно у виробничу собівартість (цехові витрати, витрати на утримування і експлуатацію устаткування, загально виробничі витрати та інші), у повну собівартість (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), а також частково відносяться на прибуток, який залишився в розпорядженні підприємства. Такі цехи допоміжного виробництва, як ремонтний і інструментальний, формують залишки незавершеного виробництва.
2.4 Побудова моделі управління витратами на прикладі машинобудівного підприємства
Розробка комплексної інформаційної системи управління витратами «МП», з використанням інверсного функціонально-вартісного підходу в управлінні витратами, заснована на відведенні пріоритетної ролі принципу функціональності у процесі виробництва основних видів продукції підприємства.
Рис. 2.3.3 - Структурно-функціональна модель деталізації і розподілу витрат допоміжного виробництва
Вартісний критерій знаходиться у самій сутності витрат підприємства. Сутність функціонального підходу складається в розгляді об'єкта, як сукупності функцій, які він повинен виконувати. Такий підхід надає можливість критичного ставлення до об'єкта з метою підвищення ефективності функціонування всієї системи.
Для того, щоб встановити вартісні взаємозв'язки між підсистемами «МП», необхідно побудувати модель формування і управління витратами підприємства, яка б відповідала умовам функціонування підприємства, затвердженої на підприємстві облікової політики і враховує функціональні взаємозв'язки, які визначені структурно-функціональною моделлю виникнення витрат підприємства за рівнями ієрархії щодо основного виробництва (дивиться рис. 2.3.1).Важливою умовою реалізації процесу побудови структурної моделі витрат підприємства є удосконалювання методів калькулювання собівартості продукції «МП» з погляду автономності інформації про витрати підсистем першого рівня ієрархії (дивиться рис. 2.3.1), забезпечення функціонального взаємозв'язку інформації про витрати основного і допоміжного виробництва і комплексних витрат при удосконаленні нормативної бази підприємства й автоматизацій ні підходи до побудови моделі управління витратами з використанням економіко-математичного моделювання.
Структурна модель собівартості для управління витратами підприємства по підсистемах складається з виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат, які могуть бути розподілені по підсистемах і по статтях витрат, відповідно до вимог Національних стандартів і має такий математичний вигляд:
, (2.4.1)
, (2.4.2)
де СТП - сумарні витрати по рівнях ієрархії і статтях витрат по підсистемах, грн.;
Fk - витрати по k_й підсистемі підприємства, грн.;
Zi - елементи витрат підсистем першого рівня ієрархії, грн.;
Еі - статті витрат підсистем другого-четвертого рівнів ієрархії, грн.
В моделі управління витратами «МП», відповідно до класифікації витрат згідно [36], одні витрати показують по видах (елементах), а інші по комплексних статтях, які включають кілька елементів. При цьому допускається, що один елемент може бути присутнім в декількох статтях калькуляції [36].
Відповідно до облікової політики підприємства і відповідно до [36; 44; 35] витрати, які пов'язані з виробництвом і збутом продукції при плануванні, обліку і калькулювання собівартості продукції групуються по таких статтях:
- сировина і матеріали, за винятком зворотних відходів (Z1);
- покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій (Z2);
- транспортно-заготовельні витрати (Z3);
- послуги сторонніх організацій виробничого характеру (Z4);
- основна заробітна плата (Z5);
- додаткова заробітна плата (Z6);
- відрахування на соціальні заходи (Z7);
- витрати на утримування і експлуатацію устаткування (ВУЕУ) (Z8);
- цехові витрати (Z9);
- втрати від браку (Z10).
Всі ці витрати складають виробничу собівартість.
Загально виробничі витрати (ЗВВ) (Z11), адміністративні витрати (АВ) (Z12), витрати на збут (ВЗ) (Z13), а також виробнича собівартість формують комплексні витрати підприємства.
Така структурна модель витрат «МП» надає можливість управління витратами на кожному рівні ієрархії в цілому і по кожному окремому елементу системи (підсистеми), можливість управління витратами основного і допоміжного виробництва, управління витратами на рівні виробництва і комплексних витрат. Ця модель є універсальною, тому що враховує можливість зміни норм витрат матеріалів, цін на сировину і матеріали, видів і цін комплектації, обсягу діяльності цеху, зміни обсягу послуг сторонніх організацій, зміни умов оплати праці працівників підприємства, зміни обсягу суміжних цехів (основних і допоміжних).
Розроблена модель являє собою майже новий підхід до процесу управління витратами на виробництво і реалізацію продукції підприємства з багато номенклатурним виробництвом. Трансформація та групування витрат відображені з використанням у виді вхідних параметрів наявної інформації про витрати підприємства «МП».
Перший рівень ієрархії системи (дивиться рис. 2.3.1) характеризується найбільш складною структурою, тому що вхідні витрати підсистем цього рівня включають усі витрати основного і допоміжного виробництва. Специфіка розподілення витрат допоміжного виробництва (АТЦ, РЦ, ІЦ) така, що частина усіх витрат розподіляється по фактично понесених витратах між цехами основного виробництва (КРП, ЦТТ, МЦ, ЗЗЦ, ЦВО, ЦВУ) і списуються в бухгалтерський облік на основне виробництво, тобто на рахунок 26 «Готова продукція», формуючи при цьому виробничу собівартість (рис. 2.4.1). А інша частина витрат допоміжного виробництва - власні витрати допоміжного виробництва відносяться на рахунок 232 «Допоміжне виробництво», а потім на рахунок 26 «Готова продукція». Непрямі витрати цеху (ВУЕУ і ЦВ) представлені на рівні кожного цеху, для того щоб забезпечити можливий контроль й управління ними на основі даних про потужність цеху, його площу, стану устаткування, чисельності персоналу, про обсяг продукції, яка випускається цехами і т. д. Такий підхід до розкриття ВУЕУ і ЦВ надає можливість управління непрямими витратами по статтях витрат. До складу виробничої собівартості також входять загальновиробничі витрати (ЗВВ), які відносяться на рахунок 913 і розподіляються (у випадку обліку витрат по виробах) пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робочих. Тому як підприємство є багато номенклатурним, то доцільно відображати фактичні витрати по кожному типовиконанню трансформаторів і комплектно-розподільчих пристроїв, які дозволяють визначити прибутковість кожного виду виробів.
В розробленій моделі формування і управління витратами «МП» витрати накопичуються по статтях і елементах витрат відносно групування по рівнях ієрархії і тільки потім відносяться в модель комплексних витрат по «МП».
Розподіл ЗВВ по цехах здійснюється пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робочих по рівнях ієрархії витрат (по цехах основного виробництва).
Витрати першого рівня ієрархії можуть бути представлені такою формулою:
(2.4.3)
де F1 - витрати цеху трансформаторів;
F2 - витрати по цеху комплектно-розподільчих пристроїв;
F3 - витрати по заготовельно-зварювальному цеху;
F4 - витрати по механічному цеху;
F5 - витрати по цеху термовакуумної обробки;
F6 - витрати по цеху виготовлення упаковки;
F7 - витрати допоміжного автотранспортного цеху;
F8 - витрати допоміжного інструментального цеху;
F9 - витрати допоміжного ремонтного цеху.
Витрати першого рівня ієрархії СТП1 складають основну частину виробничої собівартості. Витрати на сировину і матеріали по k_тому цеху на j_тий виріб визначаються в моделі множенням норми витрати і-того матеріалу на його ціну за винятком вартості зворотних відходів. Сумарні матеріальні витрати (Ссм) по k-му цеху складають:
(2.4.4)
де Нij - норма витрати і-того матеріалу на j-тий виріб у k-му цеху;
Ці - ціна і-того матеріалу, грн.;
Сзвij - вартість зворотних відходів і-того матеріалу при виробництві j-того виробу у k-тому цеху;
Vj - обсяг виробництва j-того виду продукції цеху.
Витрати на сировину і матеріали формуються, виходячи з обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) цехом Vk і відповідно до нормативів витрат сировини і матеріалів згідно технологічного процесу на виготовлення одиниці продукції Нk відповідно до ціни матеріалу, який витрачається, Цk. Витрати на сировину і матеріали безпосередньо включаються в собівартість окремих видів продукції.
Матеріальні витрати на комплектаційну апаратуру (Ск) визначаються за формулою (2.4.5):
(2.4.5)
де Нij - норма витрати і-того виду комплектуючого на j_тий виріб у k-му цеху;
Ці - ціна і-того виду комплектуючого, грн.
Транспортно-заготовельні витрати - це витрати на транспортування, зберігання і доставку сировини. Ці витрати включаються у вартість матеріальних витрат і визначаються по формулі (2.4.6):
(2.4.6)
де Стзв - транспортно-заготівельні витрати, які визначаються виходячи з витраченої на виробництво вартості запасів сировини, матеріалів і комплектуючої апаратури, грн.;
Ссм - вартість вибулих (на виробництво і на сторону) запасів сировини, матеріалів, грн.;
Ск - вартість вибулої (на виробництво і на сторону) комплексної апаратури, грн.;
- середній відсоток транспортно-заготівельних витрат, які визначені як відношення різниці залишку транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і суми транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць до різниці вартості залишків запасів на початок звітного місяця і вартості залишків, які надійшли за звітний місяць.
Відповідно до технологічних процесів виготовлення продукції у k_тому цеху витрати на оплату праці основних робочих, які беруть участь у процесі виробництва, визначаються, виходячи з нормативів витрат часу на виробництво одиниці виробу і часових тарифних ставок робочих. Норми часу на кожну технологічну операцію беруться у сумі, і з урахуванням розряду працюючого визначається розцінка його праці в грн. на одиницю роботи (виріб, деталь і інше). Так, основна заробітна плата основних виробничих робочих (Созп(овр)) у k_тому цеху визначається за формулою (2.4.7):
(2.4.7)
де ТМij - трудомісткість робочого і-тої спеціальності на виробництво одиниці j_того виду продукції у k_тому цеху;
ЧТСі - часова тарифна ставка робочого і-тої спеціальності.
Основна заробітна плата інших категорії робочих (почасовщики, допоміжні підрядники і почасовщики) визначається виходячи з часової тарифної ставки і балансу відпрацьованого часу. Підставою для визначення заробітної плати є ліміти і штати, які затверджені відповідно до існуючої системи оплати праці для цих категорій робочих. Витрати на оплату праці службовців, фахівців і керівників (Созп(сфк)) у k_тому цеху визначаються у відповідності із штатним розкладом, згідно встановлених окладів цих категорій працівників за формулою (2.4.8):
(2.4.8)
де МТСі - місячна тарифна ставка і-того робочого (основних і допоміжних почасовщиків) і службовців, фахівців і керівників у k_тому цеху;
N - кількість робочих днів місяця;
ВЧі - фактично відпрацьований час за місяць працівниками і-тої спеціальності, днів.
Витрати на додаткову заробітну плату (Сдзп) визначається як відсоток до основної заробітної плати, встановленого адміністрацією підприємства для кожної категорії працівників. Витрати на додаткову заробітну плату - це кошти на виплату персоналу підприємства за роботу понад установлену норму. Додаткова заробітна плата включає такі виплати, як надбавку за професійну майстерність, бригадирські, донорні дні, доплата до середнього рівня, доплата за шкідливість, нічні, підліткові та інше.
Витрати на відрахування на соціальні заходи у k_тому цеху (відрахування у фонди соціального страхування, у фонд Пенсійного забезпечення, у фонд страхування на виплату по безробіттю, у фонд страхування від нещасного випадку) (Свсз) визначається відповідно до діючого законодавства у відсотках щодо фактичної суми основної і додаткової заробітної плати у k_тому цеху, грн. Математичний опис алгоритму розробки цих витрат представлений формулою (2.4.9):
, (2.4.9)
де Nвсз - норма відрахування на соціальні заходи, %.
Витрати на утримування і експлуатацію устаткування цеху (Свуеу) складають такі види витрат, як амортизаційні відрахування по діючим нормам витрат устаткування, транспортних засобів і інструмента, які знаходяться у складі основних засобів цеху; витрат на експлуатацію устаткування; витрат на ремонт устаткування і транспортних засобів та інші витрати. Сума амортизаційних відрахувань (Аk) визначається за формулою (2.4.10):
, (2.4.10)
де ЗВі - залишкова вартість і - того виду устаткування цеху, скоригована на 01.01.2003 року, грн.;
tn - корисний термін використання устаткування цеху, визначений експлуатаційним методом на 01.01.2003 року.
Витрати на експлуатацію устаткування у k_тому цеху (Свуk) складається з постоялих статей і визначається в моделі за формулою (2.4.11):
, (2.4.11)
де Ті - тариф на і - ресурс (паливо, теплоенергія, електроенергія, стиснене повітря), грн.;
Qi - кількість спожитого і - того ресурсу;
Uсо - комплексна стаття витрат, яка представляє собою вартість послуг сторонніх організацій, грн.;
Uсц - комплексна стаття витрат суміжних цехів підприємства, грн.
Розрахунок витрат на поточний ремонт устаткування і транспортних засобів цеху (Стрk) представлений формулою (2.4.12):
, (2.4.12)
де Цмі, Цзі - вартість відповідно допоміжних матеріалів і запчастин, грн.
Витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів (Свзпвk) включають основну і додаткову заробітну плати водіїв, електротоварів, вантажників, підсобних робочих, вартість допоміжних матеріалів, які витрачаються на утримування і обслуговування транспортних засобів k_тому цеху, вартість допоміжних матеріалів, які витрачаються на потреби, послуги сторонніх організацій і суміжних цехів і визначається за формулою (2.4.13):
. (2.4.13)
Витрати, які пов'язані з ремонтом і відновлюванням малоцінних швидкозношуваних предметів і інструментів, (Смшп) визначаються за формулою (2.4.14):
, (2.4.14)
де Змшп - знос малоцінних швидкозношуваних предметів і інструментів, грн.
Обсяг витрат на утримування і експлуатацію устаткування k_того цеху (Свуеуk) обумовлені ступенем завантаження устаткування, витрати, які пов'язані з його обслуговуванням, станом устаткування, рівнем витрат, необхідних для його поточного, середнього і капітального ремонту.
Цехові витрати у k_тому цеху (Сцk) включають витрати на утримування апарату управління цеху, витрати на утримування інших цехів персоналу (службовців, фахівців цеху); амортизаційні відрахування по діючим нормам від вартості основних засобів (будівель, споруд, інвентарю) цеху, крім таких амортизаційних відрахувань, які включені у витрати на утримування і експлуатацію устаткування k_того цеху (Свуеуk); витрати по утримуванню будівель, споруд і інвентарю цеху, витрати на поточний ремонт будівель, споруд і інвентарю цеху; витрати по охороні навколишнього середовища; витрати на іспити, витрати на оплату праці прямих допоміжних категорій робочих та інші витрати.
Розрахунок амортизаційних відрахувань від вартості будівель, споруд і інвентарю цеху представлен формулою (2.4.9). Витрати на утримування будівель, споруд k_того цеху (Сбсk) визначаються за формулою (2.4.15):
. (2.4.15)
Витрати на поточний ремонт будівель і споруд у k_тому цеху (Спрбсk) визначаються за формулою (2.4.16):
. (2.4.16)
Витрати на охорону праці включають комплекс заходів, які направлені на поліпшення умов праці працюючих у k_тому цеху (Сопk) і визначається за формулою (2.4.17):
, (2.4.17)
де Uв - комплексна стаття витрат на вентиляцію та інші очисні споруди, грн.;
Uур - комплексна стаття витрат на утримування і поточний ремонт санітарно-побутових пристроїв, грн.;
Uо - комплексна стаття на спецодяг, захисні пристосування, спец харчування, дезактивацію одягу, грн.;
Uмо - комплексна стаття на медичний огляд робітників, грн.;
Uрв - комплексна стаття на розробку і впровадження промислової естетики в цеху, дослідження, які пов'язані з поліпшенням умов праці, грн.
Обсяг цехових витрат залежить вір рівня заробітної плати апарату управління цеху й інших цехів персоналу, площі, яку займає цех, і витрат, які зв'язані з їх утримуванням.
Базою для розподілу витрат на утримування і експлуатацію устаткування і цехових витрат по видах продукції, які випускаються, обрана основна заробітна плата основних виробничих робочих.
Загальновиробничі витрати (ЗВВ) складаються з витрат які пов'язані з удосконалюванням технології й організації виробництва, витрати на утримування і обслуговування основних виробничих фондів загально виробничого призначення, витрати, які пов'язані з забезпеченням контролю за виробничими процесами і якістю продукції й інше [44]. Незважаючи на те, що ці витрати формуються на другому і третьому рівнях ієрархії, вони визначаються як по підрозділах, згрупованих по рівнях ієрархії, так і по статтях витрат і розподіляються пропорційно основної заробітної плати основних виробничих робочих на окремі види продукції. Такий підхід до визначення цих витрат (щодо основного і допоміжного виробництва) обумовлений тим, що в них відображаються такі важливі критерії виробництва, як якість, технологічність, організація виробництва, і згідно П(С) БО 16 [44] вони формують виробничу собівартість.
Математичний опис алгоритму розрахунку витрат, пов'язаний з удосконалюванням технології й організації виробництва у k_тому цеху (Стовk) має вигляд:
. (2.4.18)
Амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруд, устаткування і інвентарю, який належить підрозділам загально виробничого призначення здійснюється методом прямолінійної амортизації за алгоритмом розрахунку, який приведений формулою (2.4.10).
Витрати на проведення заходів контролю за виробничими процесами і якістю продукції і технічного контролю у k_тому цеху (Сткk) розраховуються по формулі (2.4.19):
, (2.4.19)
де Uрв - комплексна стаття витрат на іспити, досліди і дослідження, які здійснені силами персоналу підприємства, грн.
Витрати на оплату праці працівників, які зайняті забезпеченням нормативних умов праці і техніки безпеки (ВОП) відносяться до витрат четвертого рівня ієрархії, до цього ж підрозділу відносяться і витрати, які пов'язані з виконанням заходів щодо охорони праці, техніці безпеки і виробничої санітарії.
Витрати, які пов'язані з охороною навколишнього середовища, формуються виходячи із суми фактичних витрат по експлуатації споруд для очищення виробничих стічних вод, по експлуатації установок очищення повітря, по транспортуванню відходів до місць їхнього складання, виплати комунальним підприємствам за прийом відходів.
Витрати на утримування й обслуговування основних виробничих фондів загально виробничого призначення формуються аналогічно витратам на утримування й обслуговування основних виробничих фондів цеху.
Критерій значимості функцій, які лежать в основі класифікації витрат по рівнях ієрархії, відрізняється від критерію «обліку» витрат. Існуючий на підприємстві облік витрат здійснюється шляхом накопичення фактичних витрат на балансових рахунках і віднесення їх до основних видів продукції (трансформатори і комірки), тому що відсутня можливість операційного управління витратами по кожному виду виробленої в звітному періоді продукції по підрозділу підприємства.
Відповідно до моделі управління витратами підприємства, виробнича собівартість (Свр) може бути представлена формулою (2.4.20):
. (2.4.20)
Існуючий на підприємстві «МП» облік витрат не дає можливість визначити фактичний обсяг непрямих витрат, які має кожний виріб. Розроблена модель управління витратами дозволяє визначити витрати і віднести їх до об'єкту виникнення витрат відповідно до критерію значимості функцій, які виконують підрозділи підприємства.
Адміністративні витрати (АВ) включають витрати, які пов'язані з діяльністю підсистем другого-четвертого рівнів ієрархії (за винятком витрат, які входять до складу виробничої собівартості і віднесені до загально виробничих витрат і витрат на збут). У складі витрат на управління - витрати на оплату праці працівників апарату управління (Дирекція, Бухгалтерія, ПЕВ, АГВ, ВСПіНТ, ЮРВ, ВА, ФЕВ, ВК, ВГМ, ВГЕ, ВДВ, УМТР (ВМТП і ВЗК), АБВ); витрат, які пов'язані з забезпеченням пожежної і воєнізованої охорони, віднесені до ВОХР і ПО, - це витрати на оплату праці, знос малоцінних швидкозношуваних предметів пожежної і воєнізованої охорони, знос обмундирування і чергового спецодягу й інші. До адміністративних відносяться витрати, які пов'язані з оплатою службових відряджень; витрати на обслуговування основних виробничих фондів загальногосподарського використання; амортизаційні відрахування основних фондів загальногосподарського призначення; витрати на зв'язок; витрати, які пов'язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів; витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків і інших кредитно-фінансових установ; податки, збори та інші обов'язкові платежі і платежі по обов'язковому страхуванню майна; витрати на утримування легкового транспорту та інші адміністративні витрати [112]. Алгоритм розрахунку адміністративних витрат по рівнях ієрархії і по статтях витрат (Сав) описується формулою (2.4.21):
. (2.4.21)
Витрати на збут (ВЗ) включають витрати, які сформовані в результаті діяльності управління маркетингу (УМ), а також його структурних підрозділів. До них відносяться витрати на оплату праці працівників управління; комісійні винагороди продавцям, які забезпечують збут готової продукції; витрати на пакувальну тару; витрати, які пов'язані з гарантійним ремонтом і гарантійним обслуговуванням готової продукції; витрати на транспортування готової продукції; витрат по утримуванню будівель; знос основних засобів та інші витрати. Алгоритм розрахунку витрат на збут по рівнях ієрархії і статтях витрат (Свз) представлений формулою (2.4.22):
. (2.4.22)
Структурна модель формування і управління витратами «МП» на виробництво товарної продукції дозволила розробити програму інверсного функціонально-вартісного аналізу виробничої системи «МП» за допомогою економіко-математичного моделювання.
У другому розділі теоретично обґрунтовується підхід до створення комплексної інформаційної системи управління витратами з використанням системного підходу і як методу системного дослідження поведінки витрат - інверсного функціонально-вартісного аналізу, у результаті чого встановлено:
1. Підприємства є складними системами, які володіють багатьма особливостями; управління витратами представляє собою процес, який має кілька етапів управління, які забезпечує системний підхід до управління витратами.
2. Визначається склад функцій і взаємодія підсистем адаптивної системи управління виробництвом, яка дозволяє забезпечити комплексний підхід до управління витратами і досягти кінцевої мети - підвищення ефективності діяльності підприємства.
3. Визначається логічний взаємозв'язок між функціями планування і регулювання системно-адаптивної моделі управління виробництвом з метою управління витратами.
4. В ході дослідження виявлені фактори, які впливають на функцію управління, вони поділені на регульовані і нерегульовані. На цій основі визначені напрямки управління витратами в межах системно-адаптивної моделі управління виробництвом.
5. Серед існуючих методів управління витратами обраний інверсний функціонально-вартісний аналіз, головна мета якого - підвищення ефективності використання існуючих функцій об'єкта з метою застосування функціонального підходу функціонально-вартісного аналізу.
6. Визначені фактори, які впливають на показник ефективності витрат, які дозволяють здійснити управління витратами по окремих напрямках (витрати основного і допоміжного виробництва, загальновиробничі витрати, витрати невиробничого характеру).
7. Визначені функціональні залежності обсягів виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції від впливу внутрішніх факторів виробничої діяльності підприємства.
8. На базі виявлених вартісних взаємозв'язків між витратами основного і допоміжного виробництва розроблена структурно-логічна модель формування собівартості товарного випуску за рівнями ієрархії, при цьому до першого рівня ієрархії віднесені витрати цехів основного (ЦТТ, КРП, ЗЗЦ, ЦТО, ЦВУ, МЦ) і допоміжного (ІЦ, РЦ, АТЦ) виробництва; до другого рівня ієрархії - витрати дирекції, управлінь головного технолога і конструктора, фінансово-економічного управління, управлінь маркетингу і матеріально-технічних ресурсів, управління научно-дослідницької і дослідницько-конструкторською роботою; до третього рівня ієрархії - витрати відділів технічної підготовки виробництва, технічної документації, виробничо-диспетчерського, головного механіка і головного енергетика, автоматизації, стандартизації патентознавства і науково-технічної інформації, технічного контролю та витрати центральної заводської лабораторії; до четвертого рівня ієрархії - витрати відділів охорони праці і воєнізованої і пожежної охорони, витрати підприємства громадського харчування, витрати відділів юридичного і кадрів, витрати медичної служби і дитячих установ, витрати адміністративно-господарського відділу.
9. Розроблена структурно-функціональна модель деталізації розподілу витрат основного і допоміжного виробництва, джерел виникнення витрат підприємства за рівнями ієрархії.
3. Побудова інформаційної бази управління витратами та реалізація висновків і рекомендацій з управління витратами на підприємстві
3.1 Формування інформаційної бази управління витратами на прикладі машинобудівного підприємства «МП»
Реалізація системи управління витратами передбачає необхідність формування масиву вхідних даних, ступені достовірності яких визначає ефективність процесу управління витратами. Формування такого масиву пов'язаний з декількома особливостями машинобудівного підприємства з багатономенклатурним виробництвом.
ВАТ «Запоріжтрансформатор» випускає трансформатори струму і напруги і належить до галузі машинобудування. Калькулювання собівартості продукції здійснюється показним методом, тобто об'єктом калькулювання є окреме виробниче замовлення, і застосовує нормативний облік витрат.
Для формування вхідного масиву даних, які могуть бути використані в моделі управління витратами «МП», в ході виконаної роботи були проведені дослідження, які дозволяють системізувати інформацію і перетворити її для використання методом інверсного функціонально-вартісного аналізу. Систематизація полягає в тому, що витрати згруповані по місцях їхнього виникнення, по елементах і по статтях витрат; нормативи витрат матеріалів на виробництво згруповані по кожному виду виробленої продукції і по місцях їхнього виникнення; згруповані фактори, які впливають на витрати і розподіляються на регульовані і нерегульовані з метою організації процесу управління. В результаті перетворена інформація, яка дозволяє отримати дані про витрати по кожному структурному підрозділу підприємства, які формують непрямі витрати.
Так, існуюча в даний час система обліку на підприємстві не передбачає обліку елементів витрат технологічного ланцюжка при виготовленні конкретного типу виробу окремими відособленими структурними підрозділами підприємства: кожний з основних цехів підприємства формує свої витрати по елементах витрат у розрізі укрупнених видів продукції. Оскільки типовиконанню трансформаторів відрізняється між собою практично по всіх елементах прямих витрат, то необхідно провести додаткові дослідження з метою побудови технологічного ланцюжка формування витрат на окремий виріб на кожному технологічному етапі його виробництва. Для цього проведений аналіз витрат, які супроводжують технологічний процес виготовлення наступних видів трансформаторів: трансформатори струму ТФРМ_330-3000/1-330-220кВ, ТФУМ_330-2000/1-330-220кВ, ТФЗМ_500-2000/1-1150-500кВ, ТФЗМ_500-2000/1 (5) - 1150-500кВ, ТФЗМ_220ІV_2000/1-330-220кВ, ТФЗМ_110БІV_110кВ, ТФЗМ_110БІ-110кВ, ТФЗМ_35 БІ, ТФЗМ_35 АІ, трансформатори напруги НКФ_500М_500-400кВ, НКФ_220 - (П_1535/450) - 330-220кВ, НКФ_110.83-110кВ, ЗНОМП_35, вмонтовувальний трансформатор ТВЛ_10 200/5.
В результаті дослідження проаналізовані технологічні карти, з яких узагальнені дані про прямі матеріальні витрати на кожному технологічному етапі виробництва вироблених в аналізованому періоді видів продукції, а також витрати праці основних виробничих робітників на кожен вид виробу. Аналіз прямих матеріальних витрат є масивом вхідних даних для моделювання процесу формування й управління витратами підприємства. У моделі управління витратами вони використані як нормативні дані для визначення витрат і-того виду матеріалу для виробництва j_того виду продукції у k_тому цеху підприємства (відповідно до нормативного методу обліку витрат, який використовується на підприємстві).
В результаті систематизації даних і проведених перетворень інформації про витрати, сформований масив даних витрат матеріалів і комплектуючих на виробництво трансформаторів кожного типовиконанню в аналогічному періоді.
Сформований масив даних по витратам і-того виду матеріалу на j_тий вид продукції у k_тому цеху дозволяє здійснити нормування по розробленому механізму (Додатки А, таблиці А 1_А 14). Перетворення даних про нормативи витрачання матеріальних ресурсів дозволяє планувати і регулювати матеріальні витрати на програму випуску продукції по кожній підсистемі першого рівня ієрархії (дивиться мал. 2.3.1). Для розрахунку параметрів моделі формування і управління витратами підприємства, сформований цінник матеріалів і комплектуючих згідно з присвоєними їм кодами. Створений цінник матеріалів (Ціt), де Ціt - ціна і-того виду матеріалу, комплектуючого з t - тим кодом, є вхідним масивом даних для оцінки витрат матеріалів на виробництво продукції у грошовому вираженні. Створений у табличному редакторі Excel цінник, має структуру, у якій передбачений механізм зміни рівня цін на матеріали і комплектуючі; це дозволяє прогнозувати розмір витрат структурних елементів собівартості в залежності від зміни цін. Математичний опис алгоритму визначення ціни з урахуванням впливу на неї фактора інфляції має вид:
, (3.1.1)
де Ці - ціна і-того виду матеріалу, комплектуючого на момент планування, грн.;
Кі - коефіцієнт прогнозованої зміни цін у планувальному періоді.
При списанні матеріальних витрат на виробництво (при формуванні матеріальних витрат на програму випуску) транспортно-заготівельних витрати (Стзв) визначаються як коефіцієнт [112], який використовується протягом усіх наступних розрахунків моделі по формулі (3.1.2):
, (3.1.2)
де Стзвн - залишки транспортно-заготівельних витрат на початок місяця, грн.;
Стзвп - транспортно-заготівельні витрати за звітний місяць, грн.;
Смн - сума залишку матеріальних цінностей на початок місяця, грн.;
Смп - матеріальні цінності за звітній місяць, грн.
Систематизувавши інформацію про витрати праці на виготовлення j_того виду продукції, перетворені дані про витрати праці на виріб по кожній s_й спеціальності основних виробничих робочих у k_тому цеху (ЦТТ) підприємства (таблиця 3.1.1). Така систематизація і перетворення даних дозволяє оперативно визначати нормативні витрати праці на виробництво сформованого портфеля замовлень; планувати фактичне завантаження основних виробничих робітників виходячи з портфеля замовлень та інше. Так, дані про чисельність персоналу цеху ЦТТ по видах спеціальностей і їх часові тарифні ставки, використовувані в моделі управління витратами, приведені у таблиці 3.1.2. Визначення прямих витрат на оплату праці по основній заробітній платі здійснюється по формулі (2.4.7). Аналогічно сформований масив даних по прямим витратам праці для всіх цехів основного виробництва (КРП, ЗЗЦ, МЦ, ЦВУ, ЦТО), які могли бути розподілені на кожен j_тий вид готової продукції.
Подобные документы
Визначення оптимального плану графічним та симплексним методом. Побудова економетричної моделі залежності між витратами обігу та вантажообігом. Розрахунок детермінаціі, кореляції, еластичності. Виявлення мультиколінеарності між заданими факторами.
контрольная работа [451,8 K], добавлен 03.12.2013Побудова моделі типу "життєвого циклу" та дерева цілей для досліджуваної економічної системи, моделі організаційної структури системи управління економічним об'єктом. Синтез удосконаленої системи з урахуванням напрямків проведених декомпозицій.
курсовая работа [305,9 K], добавлен 02.04.2014Витрати: сутність та способи обліку, класифікація, методи і моделі дослідження. Аналіз фінансового стану ВАТ "Сніжнянський машинобудівний завод" в 2009-2010 рр. Моделі прогнозування витрат. Управління охороною праці на підприємстві, електробезпека.
дипломная работа [855,1 K], добавлен 18.11.2013Сутність теорії управління запасами, оптимізація рівня, стратегії управління. Основні типи моделей управління запасами, модель Уілсона. Визначення оптимального розміру запасів з використанням моделі Уілсона, з обмеженнями на складські приміщення.
курсовая работа [160,4 K], добавлен 11.05.2012Методи і методики визначення ефективності роботи підприємства, аналіз фінансового стану. Економіко-математичне моделювання взаємозв‘язку елементів собівартості та прибутку. Інформаційна система підтримки прийняття рішень. Інтерфейс інформаційної системи.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 14.11.2009Сутність та мета створення товарно-матеріальних запасів. Моделі систем управління запасами з фіксованим обсягом замовлення або періодом, визначення рівня резервного запасу. Управління товарно-матеріальними запасами на торговельному підприємстві "Ритм".
курсовая работа [154,4 K], добавлен 28.03.2011Стратегічний розвиток підприємства в умовах ринкової економіки. Загальна фінансово-економічна характеристика ДП "ХЕМЗ". Моделі прогнозування фінансових і виробничих процесів на підприємстві. Оцінка організації методом кластерного аналізу. Охорона праці.
дипломная работа [673,6 K], добавлен 09.11.2013Поняття та процес економічного прогнозування, процес формування прогнозу про розвиток об'єкта на основі вивчення тенденцій його розвитку. Сутність та побудова економетричних моделей. Зарубіжний досвід побудови та використання економетричної моделі.
реферат [43,5 K], добавлен 15.04.2013Розробка методики моделювання процесу максимізації вилучення для збільшення прибутку гірничо-збагачувальним підприємством. Проектування автоматизованої інформаційної системи, виконаної на основі математичної статистики для підвищення ефективності роботи.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 19.03.2010Аналіз методів дослідження фінансової діяльності банку та теорії синергетики. Створення автоматизованої інформаційної системи для розробки математичних моделей динаміки зміни коефіцієнтів фінансового стану банку. Методика комп’ютерного моделювання.
дипломная работа [4,8 M], добавлен 21.11.2009
