Побудова моделі прогнозування цін на ПВХ-конструкції

Одже для того, щоб підприємство мало змогу обрати для себе модель ціноутворення, перш за все їй потрібно статистичні дані чинників, виділити найбільш суттєві з її точки зору. Якщо виділити такий фактор, як собівартість, то необхідно вивчити комерційні пропозиції (оскільки у даному випадку мова йде про мале підприємство, яке не займається самостійно виробництвом, а виступає як посередник між виробником та споживачем), які можуть запропонувати заводи - виробники. Визначити надбавку, яку можно буде встановити. Оскільки практично всі фірми на данному регіональному ринку працюють з заводами - виробниками Донецкої обасті (їх набагато менше ніж малих підприємств), можно розглянути комерційні пропозиції усіх заводів.

Отже собівартість у межах від 680 грн. до 1300 грн. (були розглянуті такі профільні системи як: КВЕ - 864 грн., Veka - 680 грн, Gealan - 1030 грн, WDS - 830 грн, Rehau - 1300 грн, Trocal - 1050 грн, Venta - 1040 грн.).

Профіль	КВЕ	Veka	Gealan	WDS	Rehau	Trocal	Venta
Ціна (грн)	864	680	1030	830	1300	1050	1040
Середня Ціна (грн)	930

Рисунок 3.1 - Рівень собівартості профільних систем у січні (на одиницю виробу)

Отже середня собіватість у січні місяці становила - 930 грн.

На протязі всього року вона мінялась, в залежності від декількох чинників: подорожчання комплектуючих, підвищення курсу валют та ін.

Також чинником який впливає на ціноутворення є асортимент. В залежності від того, скільки профільних систем може запропонувати дана фірма споживачу, ціна виробів цієї фірми може бути різною. Є профільні системи, які позиціонують себе, як брендовий товар. А є фірми які займаються більш дешевими профільними системами. Проаналізувавши регіональний ринок, я встановила, що в загалі, фірми с почаку року пропонували невеликий асортимент профільних систем (це було 3 -5 видів профілю), але враховуючи, що ринок металопластикових вікон не стоїть на місці, та враховуючи потреби та побажання споживачів, фірмам доводиться адаптуватися до кон'юктури ринку та збільшувати асотимент своєї продукції. Ще не менш важливим є те, що безпосередньо виробники профільних систем намагаються створити більш «теплі вікна» за допомогою збільшення камер або можливостей товщіни склопакету, що неодмінно вплває на асортимент. Є 3-х, 5 - ти та 6-ти камерні профільні системи. На прикінці другої половини року, більшим попитом користуються більш широкі профіля, що змушує фірми збільшувати свій асортимент.

Місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
показник	3	4	5	5	7	8	7	8	9	11	11	11

Рисунок 3.2 - Зміна асортименту профільних систем на протязі року

Чинник витрати. Це чинник, який мона розділити на 2 групи: постійні витрати, та поточні. До постійних витрат можна віднести:

- аренду приміщення, яке займає офіс фірми, аренда складських приміщень, комунальні платежи (з таб. видно, що загальні витрати в літні місяця зменшині, за рахунок того, що не опалюваний сезон, кількість електроенегрії викоистовується менше, ніж взимку).

До поточних витрат відносяться витрати на паливо, неперебачувані зміни у роботі працівників та ін.

Проаналізував їх можна звести у таблицю (рис. 3.3).



Місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
показник	900	950	900	936	950	985	1020	985	941	942	1022	950

Рисунок 3.3 - Витрати на протязі року

При моделюванні вихідної ціни, слід також враховувати ціни конкурентів. Проаналізував ціни фірм на регіональному ринку можно виділити середні ціни за кожний місяць (параметри виробу та враховуючи усі профільні системи які використовувала при встановленні середнього показника собівартості).

Отже на прикладі середнього показника на січень місяць (тіж самі профільні системи, що й при аналізі собівартості): КВЕ - 864 грн., Veka - 680 грн, Gealan - 1030 грн, WDS - 830 грн, Rehau - 1300 грн, Trocal - 1050 грн, Venta - 1040 грн.

Профіль	КВЕ	Veka	Gealan	WDS	Rehau	Trocal	Venta
Ціна (грн)	1202	924	1386	1108	1848	1386	1386
Середня Ціна (грн)	1320

Рисунок 3.4 - Середня ціна на профільні системи у січні (на одиницю виробу)

Так саме, як і при собівартості, розмір цього показника міняється при тих же умовах.

Не менш важливим показником при встановленні ціни є попит на товар.

Якщо немає попиту, то взвгвлі не варто виробляти цей товар, а якщо товар користується високим попитом, то можно і змінювати кінцеву ціну у бік збільшення. Отже такий товар, як продукція металопластикових виробів, користується попитом в заледності від сезону. Взимку мало хто наважується робити такі зміни у власній оселі і роблять ремонт влітку (тим самим збільшуюч ипоказник попиту в літній період року).

А є споживачі, які спеціально чекають зимових акцій та знижок, а проблема моньажу вікон їх не турбує.

Як можно побачити з таблиці, саме січень і лютий мають найменші показники, тут декілько факторів, по перше це новий рік та усі січневі свята, по друге як правило багато фірм припиняють зимові акції та як можна спостерігати в ці місяця найгірша погода (для зміни вікон). Тому як тільки починає теплішати попит на вікна знов починає рости. В таблиці взятий середній показник по фірмам (кількість людей які робили замовлення).

Місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Попит (чоловік)	50	90	110	200	200	200	200	250	350	350	250	195

Рисунок 3.5 - Попит на металопластикові конструкції на протязі року

3.2 Розрахунки по моделі та їх аналіз

На основі приведених статистичних даних можно проводити розрахунки по моделі. Розглянемо такий фактор як конкуренція. Як ціни даної фірми «Харцизький віконний завод» співвідносяться з цінами інших фірм. Для цього зведемо дані у таблицю, яка є часовим рядом, що включає спостереження за щомісячною зміною цін у фірм конкурентів на на власній фірмі.

На першому етапі часовий ряд перевіряється на наявність тренду, використовувала метод порівняння вибіркових середніх.

Оскільки нерівність не виконується (Т= - 4, =4,9), то приймається нульова гіпотеза про відсутність тренда у часовому ряді.

Період	1	2	3	4	5	6
Ціни конкурентів	1340,65	1350,36	1345,34	1400,98	1420,67	1470,45
Ціни на власній фірмі	1250,00	1300,00	1240,00	1280,00	1300,00	1350,00
Період	7	8	9	10	11	12
Ціни конкурентів	1480,4	1500,35	1450,06	1530,34	1600,25	1500,83
Ціни на власній фірмі	1400,00	1390,00	1289,00	1290,00	1400,00	1300,00

Рисунок 3.6 - Рівень цін конкурентів та власної фірми

Знаковий критерій Діксона-Муда використовується у разі, коли (як і попередні методи). Утворюються пари послідовних спостережень () ()… (). Для кожної пари обчислюється різниця:

1 блок	-159,8	-150	-104,7	-129,4	-179,6	-30,38
2 блок	-150	-90	-49	-10	-100	50

Рисунок 3.7 - Різниця пар послідовних наглядів

Всі перераховані методи виявлення тренда не дають точних результатів. Найточнішим методом, що дозволяє не тільки виявити тренд, але і виділити його є побудова рівняння регресії.

Другим етапом аналізу часового ряду (виявлення трендової складової). Для цього будується, лінійна однофакторна регресія за допомогою вбудованої функції Excel (рис. 3.8 та рис. 3.9).

Рисунок 3.8 - Рівняння регресії (для рівня цін конкурентів)



Рисунок 3.9 - Рівняння регресії (для цін власної фірми)

Модель, що зображена на рисунку є лінійною та відображає лише наявність тренда. Перевіряється правильність специфікації моделі (тобто встановимо відсутність в моделі яких-небудь впливаючих на досліджуваний процес, але неврахованих факторів), тобто переход до третього етапу аналізу часового ряду. Перевірку здійснюють шляхом дослідження автокореляції залишків, застосовуючи критерій Дарбіна-Уотсона, обчислюваний наступним чином

Di
2,196451579
Di
2,30772E-05

Рисунок 3.10 - Обчислення по критерію Дарбіна - Уотсона

Обчислене значення критерію d порівнюється з табличними d1 і d2 Можливі наступні випадки:

- якщо d < d1, гіпотеза про відсутність автокореляції відкидається (є позитивна кореляція);

- якщо , гіпотеза про відсутність автокореляції приймається;

- якщо або, то необхідне подальше дослідження (наприклад, по більшому числу спостережень);

- якщо , то гіпотеза про відсутність кореляції відкидається (є негативна кореляція).

Для цього спочатку виділяють залишки , що вийшли після виділення знайденого тренда із спостережуваного часового ряду, та розраховують величину d.

Період	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1 блок	-11,1	-2,44	-28,51	6,08	4,72	33,45	22,35	21,25	-50,09	9,14	58	-62,47
2 блок	-24,07	18,36	-49,21	-16,78	-4,35	38,08	80,51	62,94	-45,63	-52,2	50,23	-57,34

Рисунок 3.10 - Залишки часового ряду

Якщо d<d1, то гіпотеза про відсутність автокореляції відкидається (є позитивна кореляція).

Наявність кореляції, найімовірніше, пов'язана з наявністю в досліджуваному процесі гармонійних коливань. Щоб описати ці коливання застосовується згладжування по ряду Фур'е (четвертий етап аналізу часового ряду). Використаємо модель виду:

, (3.1)

де T₁=12, T₂=6.

Параметри рівняння визначають способом найменших квадратів:

, (3.2)

де - залишки часового ряду,

 (3.3)

Обчислені параметри моделі наводять у таблиці на рис. 3.11.

Параметри моделі залишків	Коефіцієнт детерміації
a2	a3	a4	a5
-14,84	-7,492	11,592	-6,911	0,999978
-29,79	-15,18	20,097	23,215	0,999965

Рисунок 3.11 - Параметри моделі залишків

Одержану модель залишків слід перевірити на адекватність, використовуючи коефіцієнт детермінації.

Оскільки коефіцієнт приймає значення 0,99 (для обох блоків), а це вище, ніж 0,8, тобто модель залишків часового ряду є адекватною.

Якщо ж модель є адекватною, то можно будувати прогноз попиту на наступні, наприклад три періода, для цього розраховують .

Прогноз, побудований за допомогою моделі приведено в таблицю (рис. 3.12)

Момент часу	13	14	15
для цін конкурентів	1623,50	1644,5	1665,60
для цін власної фірми	1377,73	1385,29	1392,87

Рисунок 3.12 - Прогнозне значення ціни

Порівнюючи прогнози цін, можно зробити висновок, що ціни даної фірми залишаються нижчими ніж середній рівень цін конкурентів. З цього також можно зробити висновок, що фірма має вдалу нагоду вийти на перше місце на регіональному ринку, по показникам цін.

Роглянута лише однофакторна модель залежності ціноутворення. Таким же чином можно визначити й у залежносі від інших факторів. При встановленні ціни, як вже зазначалось раніше, орієнтуються на три основні фактора: конкуренція, попит та витрати. Але не модна обмежуватися лише одним фактором, треба враховувати декілька у сукупності, взначаються усі фактори які можуть впливати на встановлення ціни. Потім поміж них відбираються найбільш суттєві, якщо у модель врахувати декілька подібних факторів, які дуже тісно перекликаються між собою, то модель може бути не адикватною. Потім всі ці фактори зводяться у багатофакторну модель. При цьому можна спрогнозувати ціну, одразу від усіх виділених факторів.

Месяць		Попит	собівартість(x2)	рівень цін конкурентів (x1)	ціна (y)
Січень	1	50	930,78	1320,65	1250,00
Лютий	2	90	947,56	1350,36	1300,00
Березень	3	110	960,26	1345,34	1240,00
Квітень	4	200	982,89	1400,98	1280,00
Травень	5	200	990,47	1420,67	1300,00
Червень	6	200	1030,34	1470,45	1350,00
Липень	7	200	1036,21	1480,4	1400,00
Серпень	8	250	1055,39	1500,35	1390,00
Вересень	9	350	1074,24	1450,06	1289,00
Жовтень	10	350	1110,78	1530,34	1290,00
Листопад	11	250	1140,25	1600,25	1400,00
Грудень	12	195	1081,35	1500,83	1300,00
	0,4884643	0,32886	0,560619996	0,722894006

Рисунок 3.13 - Двофакторна модель

Для прикладу розглянемо двофакторну модель. Показники факторів приведені зі статистичних даних. Враховані такі фактори: попит, собівартість та конкуренція.



Розрахункові значення		результати моделюваня
Y	X1	X2	Yрасч
1250,00	1320,65	930,78	1254
1300,00	1350,36	947,56	1277
1240,00	1345,34	960,26	1250
1280,00	1400,98	982,89	1307
1300,00	1420,67	990,47	1328
1350,00	1470,45	1030,34	1350
1400,00	1480,4	1036,21	1358
1390,00	1500,35	1055,39	1362
1289,00	1450,06	1074,24	1252
1290,00	1530,34	1110,78	1328
1400,00	1600,25	1140,25	1399
1300,00	1500,83	1081,35	1324
1315,750	1447,557	1028	средние значения
2862,021	6357,966	4101,07	дисперсия

Рисунок 3.14 - Розрахункові значення та результати моделювання.

Рисунок 3.15 - Графік регресії

Для того, щоб розрахувати прогнозовану ціну, треба розрахувати матрицю коефіцієнтів кореляції. Для даному випадку вона має вигляд:

	X1	X2	Y
X1	1,000	0,961	0,723
X2	0,961	1,000	0,561
Y	0,723	0,561	1,000

Рисунок 3.16 - Матриця коефіцієнтів кореляції

Для розрахунку коефіцієнтів регресії треба спочатку зворотня матриця:

	X1	X2
X1	13,208	-12,698
X2	-12,698	13,208

Рисунок 3.17 - Зворотня матриця

Тоді коефіцієн регресії враховується при прогнозуванні ціни

b1	1,630	R(y)
b2	-1,483	0,872376
a	481,231	0,76104

Рисунок 3.18 - Матриця коефіцієнтів регресії

Лінійне рівняння має вигляд:

Y = a + b1 x1 + b2 x2

Отримуємо прогназовану ціну. Далі робимо прогноз - реалізацію

прогноз-реализация
1240,00	1250,15	1240,00
1250,00	1253,617	1250,00
1280,00	1307,279	1280,00
1289,00	1251,835	1289,00
1290,00	1328,498	1290,00
1300,00	1277,16	1300,00
1300,00	1328,13	1300,00
1300,00	1324,036	1300,00
1350,00	1350,15	1350,00
1390,00	1361,741	1390,00
1400,00	1357,663	1400,00
1400,00	1398,742	1400,00

Рисунок 3.18 - Прогноз - реалізація

Рисунок 3.19 - Графік прогназованої та фактичної ціни

Таким чином, можно зробити висновок, що чим більше факторів буде зазначено тим більш точною буде прогнозована ціна. Багатофакторна модель використовується, коли потрібно вираховувати ціну в залежності від багатьох факторів. А якщо ціна буде залежити від одного чи двох факторів, то щастосовується однофакторна та двофакторна модель.

3.3 Аналіз адекватності моделі і рекомендації по її використанні

Складність економічних процесів і явищ та інші значенні особливості економічних систем утруднюють не лише побудову математичних моделей, а й перевірку їх адекватності, істиності одержаних результатів.

Побудована модель виявилась адекватною. А це означає, що її можна використовувати для прогозування цін, з урахуванням факторів. Якщо ж модель є не адекватною, це не може означати ще й те, що при зборі статистичних даних були певні недоліки. Можливо що, наприклад, ціни конкурентів не відповідали дійсності або вплинув той факт, що вони показують тільки ціну вже пройденого періоду часу, і на сьогоднішній день вона може суттєво відрізнятися.

У природних науках достатньою умовою істиності і результатів моделювання й будь - яких інших форм пізнання є тотожність результатів дослідження з чинниками, що спостерігаються. Категорія «практика» збігається тут із категорією «дійсність». В економіці та інших суспільних науках таким способом визнаний принцип «практика - критерій істини», котрий більше застосовується щодо простих дескриптивних моделей, які використовуються для пасивного опису і поясненя дійсності.

Однак головне завдання економічної науки конструктивне: розроблення наукових методів аналізу й управління економікою. Тому поширений тип математичних моделей економіки - це моделі керованих і регульованих економічних процесів, які використовуються для перетворення економічної дійсності. Такі моделі називаються нормативними. Якщо орієнтувати нормативні моделі тільки на підтвердження дійсності, то вони не зможуть слугувати інструментом вирішення якісно нових соціально - економічних завдань.

Специфіка верифікації нормативних моделей економіки полягає у тому, що вони, як правило, «конкурують» з іншими, такими, що вже знайшли практичне застосування, методами аналізу планування й управління. Разом з тим далеко не завжди можна поставити чіткий експеримент з верифікації моделі, усунувши вплив інших керучих чинників на керований об'єкт. Ситуація ще більше ускладнюється, коли виникає питання про верифікацію моделей довгострокового прогнозування і планування. Адже не можна 10 -15 років і більше пасивно чекати настання подій, щоб перевірити правильність концептуалних положень моделі. Незважаючи на зазначені ускладнюючі обставини, відповідність моделі об'єкта (процесу) фактам і тенденціям реального економічного буття залишається важливим критерієм, який визначає напрям удосконалення моделей. Всебічний аналіз розходжень, які виникають між моделлю та дійсністю, зіставлення результатів, одержаних на базі конкретної економіко - математичної моделі, з результатами застосування інших методів пізнання дійсності допомагає визначити шляхи корекції моделей.

Значна роль у перевірці адекватності моделей належить логічному аналізу, в тому числі й засобами самого математичного моделювання. Такі формалізовані прийоми верифікації моделей, як доведення існування рішення, перевірка істотності статистичних гіпотез про зв'язки між параметрами і змінними моделі, зіставлення розмірності величин тощо, дозволяє звузити клас потенційно «правильних» моделей. Внутрішня несуперечність положень перевіряється також шляхом порівняння одержаних за допомогою даної моделі результатів з результатами «конкуруючих» моделей.

Оцінюючи сучасний стан проблеми адекватності математичних моделей в економіці, необхідно визнати, що створення конструктивної комплексної методики веріфікації моделей, котра враховує як об'єктивні, так і особивості їх пізнання, залишається одним із найактуальніших завдань економіко - математичних досліджень [].

Керівництво компанії повинне брати до уваги у відповідь реакцію інших учасників ринкової діяльності на встановлювану ціну. Яка буде реакція ділерів і дистриб'юторів? Чи охоче торгівельні персонал фірми продаватиме продукцію за такою ціною? Як відреагують конкуренти? Чи не підвищать ціни постачальники, дізнавшись про ціну, призначеною компанією? Чи не втрутиться уряд, щоб перешкодити продажу товару за такою ціною?

При розгляді останнього питання необхідно знати закони, що діють, піднімають питання ціноутворення. Продавець має право встановлювати різні ціни, якщо він виробляє вироби одного вигляду, але різної якості для продажу різним роздрібним торговцям або для захисту від конкурентів. Але встановлення демпінгових цін - реалізація товару за цінами нижче за собівартість в цілях витіснення конкурентів - заборонено законом.

Методологія ціноутворення - сукупність загальних правил, принципів, методів, що дозволяють розробляти концепції ціноутворення, управляти процесом ціноутворення, визначати структуру і рівень ціни.

В рамках методології ціноутворення існують різні методи визначення цін, що містять певні рекомендації і інструментарій. Різні методи - це елементи методології.

Процедура ціноутворення передбачає, що фірма-проїзводітель повинна зібрати всю необхідну інформацію. При цьому керівництво фірми визначає, в яких напрямах збирати дані, по яких питаннях потрібна інформація і який об'єм інформації необхідний з кожного питання.

Найважливіші питання, по яких необхідна інформація: конкуренти і конкурентні товари, виробництво і витрати, співвідношення між виручкою від реалізації продукції і прибутком, урядова політика і так далі.

Фірма при зборі і обробці інформації повинна вирішити декілька завдань:

- вивчити ринок, на якому продають товар;

- вивчити всі потенційні можливості вироблюваного товару;

- вивчити свою і суміжні галузі для виявлення існуючих і потенційних конкурентів;

- взяти до уваги вирішення уряду.

Перелік інформації про ринок і товар включає:

- визначення сегментів ринку, на яких реалізується товар;

- вимоги, що пред'являються покупцями до товару;

- географічне положення покупців;

- визначення новизни товару;

- оцінки ємкості ринку;

- відмітні властивості товару в порівнянні з товаром конкурента;

- дані про основних конкурентів і їх ціну на аналогічну продукцію; перспективи зростання об'ємів продажів;

- визначення кон'юнктури ринку;

Інформація про конкуренцію на ринку включає:

- наявність конкурентних товарів;

- частку ринку конкурента;

- фінансове положення (офіційні дані про прибутки і збитки) конкурента;

- можливості зміни цін конкурентами.

Відомості про виробництво і витрати фірми-виробника можуть включати: виручку і прибуток; обсяги виробництва і складські запаси; співвідношення між виручкою, прибутком, витратами по різних товарах; питома вага прибули в ціні одиниці товару і його відмінність від аналогічного товару конкурента.

Фірми повинні приймати всі заходи для здобуття приведеної інформації. Процес ціноутворення на продукцію фірми не закінчується зі встановленням ціни. Ціна постійно коректується і адаптується до умов конкурентного ринку.

Вміст і завдання кожного етапу зводяться до наступного.

Завдання ціноутворення витікають з цілей діяльності фірми. Останні можуть розрізнятися в довгостроковому і короткостроковому періодах. До цілей діяльності фірми можуть відноситися: максимізація прибули, збереження долі на ринку, забезпечення виживаності фірми, здійснення диверсифікації діяльності фірми і так далі Залежно від цілей визначатимуться концепції ціноутворення.

На цьому етапі визначається попит, його структура і еластичність попиту за ціною. Попит визначає максимальну ціну, яку фірма може запитати.

Визначення витрат грає важливу роль, оскільки з їх величиною зв'язаний мінімальний кордон ціни (йдеться про витратах на одиницю продукції).

Визначившись з попитом, з власними можливими витратами, необхідно зіставити їх з витратами і цінами конкурентів. Для цього необхідна інформація, джерела якої - публічні звіти, прейскуранти, довідники цін, пробні покупки продукції фірм-конкурентов, нелегальні методи збору інформації і тому подібне.

З врахуванням зібраної інформації застосовується цілий комплекс методів: аналітичні (наприклад, метод беззбиткової виробництва, який дозволяє визначити оптимальне співвідношення ціни і об'єму продажів) і практичні (наприклад, методи, засновані на витратах, оцінці корисності).

Встановлюються ціни по вибраному методу. Вихідна ціна перевіряється ринком, адаптується, а при необхідності коректується. Фірми, що функціонують в ринкових умовах і ціноутворення, що є суб'єктами, використовують декілька напрямів в методології ціноутворення, об'єднуючих схожі за змістом методи внутріфірмового встановлення цін. До основних з них відносяться методи, орієнтовані:

- на оцінку корисності товарів з боку споживачів;

- на конкурентів, що випускають аналогічні товари або товари-заменітелі;

- на витрати.

З практики відомо, що основна маса фірм, особливо крупних компаній, використовує в процесі ціноутворення методи, пов'язані з витратами (за різними джерелами від 60 до 80% від загальної кількості фірм).

Це пояснюється тим, що інформація про витрати підприємства доступна, найбільш достовірна, досить повна за об'ємом, джерелом цієї інформації є дані бухгалтерського і управлінського обліку на підприємстві.

Зростання ціни при зниженні об'єму продажів ефективне до тих пір, поки величина додаткового прибутку на одиницю продукції перевищує величину додаткових витрат на одиницю продукції.

Приведені дані показують, що в підприємства є можливість збільшити обсяг виробництва даного вигляду продукції і завоювати більший ринок збуту за рахунок деякого зниження її ціни.

Велике значення у вивченні чинників формування попиту має кореляційний аналіз. З його допомогою оцінюється і прогнозується міра залежності попиту від досліджуваних чинників.

Ухвалення рішення в області ціноутворення вимагає збору великої кількості інформації і її всестороннього аналізу з тим, щоб забезпечити обгрунтованість рішення. Виділяється декілька напряму збору інформації: 1. Інформація про сам товар:

1) Інформація про сам товар:

- величина і динаміка зміни попиту на даний товар;

- попит на товари конкуренти, замінники і аналоги;

- сприйняття споживачами якості товару;

- сприйняття споживачами ціни товару;

- міра задоволення потреб споживача, що досягається при використанні даного товару;

- перспективи оновлення товару, створення його модифікації;

- сприйняття споживачем назви товару, упаковки, дизайну, реклами товару і так далі.

2) Інформація про витрати виробництва:

- склад і структура витрат виробництва;

- вплив витрат на процес ціноутворення;

- методи числення витрат;

- можливі дороги зниження витрат виробництва.

3) Інформація про ціни:

- ціни конкурентів;

- склад і структура ціни;

- особливості і специфіка ціноутворення на даному ринку;

- стратегія і тактика ціноутворення конкурентів;

- можливість впливу на ціноутворення на ринку;

- наслідок можливої зміни цін на ринку для самої фірми і конкурентів.

4) Інформація про ринок в цілому:

- основні конкуренти;

- кон'юнктура ринку і перспективи її зміни;

- наявність сегментів ринку, їх взаємодія;

- ємкість ринку;

- частка ринку, що доводиться на даний товар і товари конкурентів;

- аналіз статистки цін;

5) Інформація про конкуренцію і конкурентів:

- наявність конкуруючих товарів, об'єми їх продажів;

- частка ринку конкурентів;

- міра впливу конкурентів на ціноутворення ринку;

- особливості фінансового положення конкурентів;

- збутова і рекламна політика конкурентів;

- прогноз дій конкурентів в разі зміни ситуації на ринку.

6) Інформація про державну політику в області ціноутворенні на дану продукцію:

- вплив державної політики на кон'юнктуру ринку;

- законодавчі акти, регулюючі процес ціноутворення на даному ринку;

- наявність державних підприємств, що виробляють аналогічну продукцію;

- міра державної підтримки даної галузі;

- політика держави в області інвестицій і кредитування.

7) Інформація про виробництво і реалізацію товару:

- обсяги виробництва і наявні складські запаси;

- аналіз товарообігу;

- оцінка впливу зміни об'ємів складських запасів на витрати виробництва і реалізацію товару.

Ухвалення рішень за цінами відбувається відразу по декількох напрямах: вирішення по рівню цін, вирішення по вибору часу зміни цін. Ці рішення взаємозв'язані один з одним і обов'язково враховую реакцію конкурентів на всі дії фірми.

Висновки

Таким чином, ціноутворення полягає у тому, щоб встановлювати на товари такі ціни, так і варіювати ними, у залежності від ситуації на ринку, щоб оволодіти його максимально можливою долею, досягти запланованого об'єму прибутку та вдало вирішити усі стартегічні та тактичні задачі.

В залежності від сфери діяльності, від частки займаємого ринку підприємство повинно обрати один зі слідуючих методів ціноутворення:

- «середні витрати плюс прибуток»;

- аналіз беззбитковості та забеспечення цільового прибутку;

- встановлення ціни на основі відчуваємої цінності товару;

- встановлення ціни на основі рівня поточних цін.

При розрахунку ціни фірми користуються різними підходами до проблеми ціноутворення. Один з таких продуктів - встановлення ціни по географічному принципу, коли фірма вирішує, як саме розрахувати ціну для віддалених споживачів, та обирає або метод встановлення у місті продажу товару, або метод встановлення єдиної ціни з урахуванням в ній витрат на доставку, або метод встановлення зональних цін, або метод встановлення до базисного пункту, або метод встановлення ціни з прийняттям на себе витрат по доставці. Другий підхід - встановлення цін зі знижками та заліками, коли підприємство надає знижки. Третій підхід - встановлення дискримінаційних цін, коли підприємство призначає ціни різних клієнтів, для різних місць та різного часу. Четвертий підхід - ціноутворення у рамках товарної номенклатури, коли підприємство встановлює цінові орієнтири для ряда виробів у межах товарного асртименту.

Вирішуючи питання про ініціативну зміну цін, підприємство повинно щільно вивчити верогідність реакції споживачів та конкурентів. Реакція споживачів залежить від того, який зміст вони вбачають в зміні цін. Реакція конкурентів є або наслідком чітких установок політики регулювання, або результатом певної оцінки кожної тільки но з'явившийся ситуації. У випадку зміни цін, які встановлює конкурент, підприємство повинно намагатися зрозуміти його наміри та верогідність тривалості таких дій. Якщо підприємство бажає швидко реагувати на те, що відбувається, йому слід заздалегідь спланувати свої вдповідні заходи на можливі цінові маневри конкурентів.

Враховуючи складність даної проблеми, необхідним є придбання знань в цій області для вибору правильного підходу у встановленні ціни при виході на ринок. В цілях досягнення хороших результатів у виробничій та комерційній діяльності необхідне подальше поглиблення такого роду знань на основі вивченого світового досвіду.

Список джерел інформації

1 Ерухимович И.Л. Ценообразование: Учеб.-метод. Пособие. - К.: МАУП, 1998.

2 Лорин А.Н. «Ценообразование во внешнеэкономической деятельности промышленной фирмы» М. Международные отношения, 1996.

3 Маренков Н.Л. «Цены и ценообразование» - М., 2000.

4 Калашникова И.А. «Ценообразование и ценовая политика», 1997.

5 Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч. посібник. - Луцьк, 2002.

6 Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - Київ, Центр навчальної літератури, 2005.

7 Ценообразование: Учеб. - метод. пособие. - 2е изд., стереотип. К.: МАУП, 1999.

8 Шуляк Н.П. Ценообразование: Учеб.-практич. Пособие. - М.: Изд. Дом «Дашков и К0», 1998.

9 Усатов И.А. Цена и ценообразование в условиях перехода к рыночной экономике М. 1995.

10 Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие / Г.В. Савицкая. - 7-е изд., испр. - Мн.: Новое знание, 2002.

11 Уткин Э.А. Цены, ценообразование, ценовая политика: Учебник. - М.: Тандем, 1997.

12 Вітлінський В.В. Моделювання економіки: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003

13 Варфаламеев В.И. Алгоритмическое моделирование элементов экономических систем: Практикум. - М.: Финансы и статистика, 2000

14 Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 1997.

15 Статистическое моделирование и прогнозирование. Учебное пособие / Под ред. А.Г. Гранберга - М.: Финансы и статистика, 1990.

16 Орлов А.И. Эконометрика. Учебник. - М.: «Экзамен», 2002.

17 Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

18 ГОСТ 12.0.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

19 ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

20 Долин П.А. Справочник по технике безопасности. - Энергоатомиздат, 1984-324 с.

21 СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

22 СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат, 1980. -110 с.

23 ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.1980.

24 Правила охраны труда при эксплуатации электронно-вычислительных машин. Харьков 1999 г.

25 Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронн-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

26 Методические указания к созданию благоприятных условий труда пользователей ПЭВМ, работающих с дисплеями на информационно-вычислительных центрах. - Харьков: Минздрав УССР, 1986.

27 Эргономика рабочих мест и деятельность оператора систем «Человек - машина». Методические указания к лабораторным и самостоятельным работам по курсу «Эргономика». Под редакцией А.А. Кривовой. Харьков, XПИ, 1991 г.

28 НПАОП 0.00-1.31-99 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.

29 ДСанПін 3.3.2-007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з візуально дісплейними терміналами електроно - обчислювальних машин.

30 Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

31 ОНТП 24 - 86 МВД СССР. Общесоюзные нормы технологического проектирования. - М., 1986.

32 ДБН В.1.1 - 7 - 2002 Пожежна безпека об'єктів.

33 НПАОП 40.1 - 1.32 - 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.

34 ДСТУ ISO14001-97 - 14012-97 Система управления окружающей средой - К.:ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАИНЫ - 225 с.

35 Дорожко С.В. Защита населения и хозяйственных объектов в чрезвычайных ситуациях. Радиационная безопасность. Уч. Пособие в 3-х ч. Ч. 1: Радиационная безопасность. - Мн.: Технопринт, 2003.

Размещено на Allbest.ru