19

Реферат

Тема: Глобалістика та глобальне моделювання

Зміст

Вступ

1. Походження та характеристика системи глобального моделювання

2. Загальний огляд моделей глобального розвитку

3. Напрямки розвитку глобального моделювання, характеристика моделей, їх суть

3.1 Дінамична світова модель Форрестера як метод імітаційного моделювання

3.2 Модель МИР-3 Донелла і Денніса Медоузів

3.3 Сучасні моделі кризових ситуацій та глобальної багатовимірної міжцивілізаційної моделі

3.4 Моделі архітектури світової спільноти та сценарії еволюції сучасної цивілізації

Вступ

Глобальні проблеми - це загальнолюдські проблеми, які зачіпають інтереси всієї цивілізації, кожної людини. Виникнення даного напряму соціологічної думки пов'язують з діяльністю Римського клубу, в якому відомі вчені, політичні діячі зробили небезуспішні кроки по моделюванню можливих сценаріїв світового розвитку, глобальних оцінок стану людства до рубежу двох тисячоліть.

В даний час сформувалася і вітчизняна глобалістика, тобто науковий напрям, що вивчає глобальні проблеми сучасного людства.

Глобальне моделювання - нова область дослідження, присвячена розробці моделей наймасштабніших соціальних, економічних, екологічних процесів, що охоплюють земну кулю.

Труднощі і задачі сучасного світу зачіпають інтереси всього людства, кожної людини і вимагають найшвидшого комплексного, продуманого рішення на основі зусиль всіх і кожного.

Сьогодні вже ні для кого не є секретом те, що багато проблем світового масштабу стоять дуже гостро: негативні наслідки екстенсивного зростання, серія екологічних катастроф в результаті недалекоглядних науково-технічних рішень, дискримінація народів, релігійні конфлікти, відсутність етичного початку, який міг би стати основою стабільного життя кожної людини і всього суспільства.

Таким чином, гостро стоїть задача розвитку глобального моделювання у напрямі пошуку парадигм розвитку сучасної світової системи, яка має відповідати гармонічному та зваженому етапу розвитку людства.

Саме тому ця робота з'ясує походження та тенденції глобального моделювання.

1. Походження та характеристика системи глобального моделювання

Глобалістика - наука про глобалізм, антиглобалізм, глобалізацію і антиглобалістську боротьбу. При цьому: глобалізація - рід політики (геополітики), направлений на розповсюдження свого культурного впливу з боку якої-небудь країни або декількох країн на весь світ (планету). Протилежністю глобалізації є антиглобалістська боротьба. Її призначення - перешкоджати глобалізації. Треба при цьому чітко з'ясувати, що якщо глобалізація і антиглобалістська боротьба являє собою політичну практику, то глобалізм і антиглобалізм - її теорію.

Виявляючи кількісні характеристики різних сторін цього процесу, система глобального моделювання дозволяє знайти можливі альтернативи майбутнього стану глобальних процесів і допомагає при ухваленні рішення вибрати якнайкращі для людини, запобігаючи при цьому здійсненню негативних можливостей.

Глобальне моделювання - один з ефективних напрямів системного аналізу, який використовує дані суспільних, природних і технічних наук для виявлення найвірогідніших варіантів конкретної реалізації соціально-економічних процесів в історично певні відрізки часу [1. c.56]

Системне моделювання глобальних процесів, спираючись на філософсько-методологічні принципи управління складними системами, дозволяє сформувати цілісну картину взаємостосунків науково-технічного прогресу з розвитком суспільства.

Кажучи про загальні риси системності глобального моделювання, слід вказати на його органічний зв'язок з діалектично обґрунтованими принципами системного підходу. Глобальне моделювання спирається на концепцію міждисциплінарної цілісності всього процесу вивчення глобального об'єкту, на принцип системної інтеграції знання (в глобальних моделях синтезуються дані, що здобуваються практично всіма сучасними науковими дисциплінами), на матеріалістичну концепцію єдності природи, можливість плідного наукового синтезу, що обґрунтовує, на ідею людини як цілі історичного процесу (йдеться про принципову прив'язку всіх критеріїв, принципів і сторін системного підходу і системного моделювання до потреб і інтересів людини як вищої цінності). В зв'язку з цим важливо відзначити обмеженість вузько економічних підходів до оцінки розвитку світової системи і до оцінки соціальних наслідків науково-технічного прогресу.

Діалектико-матеріалістичне обґрунтовування системного аналізу і системного моделювання глобальних процесів виходить з ряду методологічних принципів:

· реалізація концепції системності глобального об'єкту як рух від цілого до частини, від системи до елементів; виділення структурних рівнів системи елементів і побудова тієї або іншої ієрархії;

· рух від вивчення властивостей до вивчення відносин;

· орієнтація на функціонуюче в діалоговому режимі багато модельний опис складного глобального об'єкту;

· визначення оптимальних масштабів системи-моделі, здатної неухильно підвищувати міру своєї адекватності системному об'єкту, що вивчається;

· облік суперечностей, властивих системі, і в першу чергу боротьби і змагання двох протилежних соціально-економічних систем.

Якщо звернутися до аналізу тенденцій глобального моделювання, то не можна не відзначити наростання системності в методах побудови моделей і в людино-машинних діалогових системах, що розробляються. Так, якщо на перших підступах до побудови глобальних моделей будувалася жорстка структура, без механізму зворотних зв'язків, то нині були розроблені людино-машинні діалогові системи моделювання процесів глобального розвитку. В нашому розумінні побудова і аналіз людино-машинних моделей глобального розвитку - один з важливих напрямів розвитку системних досліджень.

Системний характер глобального моделювання якнайповніші виражається, по-перше, в діалектичному характері як предмету, так і методу глобального моделювання, по-друге, у все більш адекватному наближенні до системної складності масштабних природних і соціоприродних об'єктів і, по-третє, у все більш повному обліку соціальних чинників розвитку глобальної системи.

Характерною межею розвитку сучасної цивілізації є впорядкування світових зв'язків і взаємозалежності. Між посиленням взаємозалежності і загостренням глобальних проблем існує прямий зв'язок. Для того, щоб глобальні проблеми сучасності проявили свою суть, необхідним є вступ людства до нового стану - систему загальної взаємозалежності. Найсерйозніші небезпеки для людства не можна порівняти з катастрофічними демографічними, екологічними і іншими наслідками світової війни, яка потенційно загрожує існуванню цивілізації і життя на планеті. Центральною проблемою є гармонізація відносин суспільства і природи, тому екологічна безпека розглядається як одна з пріоритетних задач. В Концепції стійкого розвитку миру, прийнятій міжнародним співтовариством (Конференція ООН по навколишньому середовищу і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) знайшли віддзеркалення наступні положення:

Визнання того факту, що в центрі уваги знаходяться люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою;

Охорона навколишнього середовища повинна стати невід'ємною компонентой процесу розвитку, вона не може розглядатися у відриві від останнього;

Необхідно в рівному ступені забезпечити задоволення потреб в розвитку і збереженні навколишнього середовища як нинішнього, так і майбутнього поколінь.

Багато зусиль для пошуку шляхів розвитку людства через моделювання прикладає Римський клуб - міжнародна організація, яка об'єднала бізнесменів, політичних діячів та вчених зі всього світу, що займається обґрунтуванням перспектив зростання розвитку людства. [2, c. 5]

2. Загальний огляд моделей глобального розвитку

Вперше проблема наукового прогнозування була піднята радянським економістом В.А. Базаровим-Рудневим в 1924-1928 роках. Займаючись проблемами державного планування, він запропонував розробляти два типи прогнозів на майбутнє: генетичний, що виявляє назріваючі проблеми шляхом логічного продовження в майбутнє тенденцій, закономірності яких в минулому і теперішньому часі достатньо добре відомі; і телеологічне, що виявляє оптимальні шляхи рішення перспективних проблем на основі наперед заданих критеріїв [3, с. 18].

Новий імпульс вивчення проблем прогнозування отримало в кінці 1950-х років, коли Американським експертам Т. Гордону, О. Гелмеру і ін. було доручено створити прогноз про те, якими стануть США і решта світу через 15 років. Проте, ще досить довго в науковій думці переважали уявлення про майбутнє, що не залежить від соціально-економічних наслідків науково-технічної революції. 70-80-х рр. минулого сторіччя були ознаменовані енергійними спробами створення соціологічних моделей суспільства, які дозволяли б прогнозувати розвиток суспільства і його взаємовідношення з навколишнім середовищем. Можливості для такого глобального моделювання відкривав розвиток методів системної динаміки і сінергетики. Як виразився Ю.Г. Липець, «у принципі стало можливим прогнозування динаміки унікальної системи за допомогою аналізу динаміки її основних підсистем, загальних змінних стану і сінергетичних ефектів» [4, с. 77.]

Найбільшу значущість для оцінки майбутнього сучасної цивілізації має наукове прогнозування, предметом якого є перспективи розвитку глобальних процесів. Типологія наукових прогнозів може будуватися по різних критеріях залежно від цілей, задач, об'єктів, предметів, проблем, характеру, періоду попередження, методів, організації прогнозування і т.д. Залежно від об'єкту дослідження прогнози можна класифікувати на природознавчі, науково-технічні і суспільствознавчі прогнози. По меті дослідження прогнози діляться на пошукові (дослідницькі) і нормативні (цільові). Пошуковий прогноз ставить свою за мету визначення можливих станів явища в майбутньому за допомогою умовного продовження в майбутнє тенденцій розвитку явища, що вивчається, в минулому і теперішньому часі. Нормативний прогноз визначає шляхи і терміни досягнення можливих станів явища, що приймаються як мета. Наукове прогнозування принципово відрізняється від релігійного передбачення, що спирається на релігійні тексти, прогнози, що містять, про майбутнє. Джерелами інформації для наукового передбачення і прогнозування є: - оцінка перспектив розвитку прогнозованого явища на основі досвіду; - умовне продовження в майбутнє (екстраполяція) тенденцій, закономірності розвитку яких в минулому і теперішньому часі достатньо добре відомі; - модель майбутнього стану явища або процесу, побудована відповідно до очікуваної або бажаної зміни ряду умов, перспективи розвитку яких достатньо добре відомі.

3. Напрямки розвитку глобального моделювання, характеристика моделей, їх суть

3.1 Дінамична світова модель Форрестера як метод імітаційного моделювання