Стилістична роль "пасивної" лексики у сучасній публіцистиці

Розгляд загальномовних і індивідуально-авторських неологізмів. Архаїзми як стилістичний засіб для надання мові урочистості. Дослідження ролі пасивної лексики на основі текстів щоденної газети "День". Характеристика функцій слів пасивного словника.

Рубрика Этика и эстетика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.02.2012
Размер файла 111,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилістична роль "пасивної" лексики у сучасній публіцистиці

ЗМІСТ

ВСТУП

1. СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПАСИВНОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1.1 Неологізми

1.2 Архаїзми та історизми

2. СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПАСИВНОЇ ЛЕКСИКИ У СУЧАСНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ (НА ПРИКЛАДІ ГАЗЕТИ "ДЕНЬ")

2.1 Експресивна роль пасивної лексики

2.2 Ознайомча роль пасивної лексики

2.3 Наукова роль пасивної лексики

2.4 Інтегральна роль пасивної лексики

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Багато мовознавців впродовж століть досліджували стилістичну роль пасивної лексики української та інших мов. Але проблема у тому, що часи змінюються і мова активно реагує на усі суспільні, політичні, культурні та ін. зміни. Тому потрібно знову і знову повертатися до цього питання у контексті певної сучасності: стилістичної, лексичної і т.д.

Одним із найбільш поширених і близьких для кожного із представників суспільства стилів є публіцистичний. Тому саме його дослідження має посісти одне із чільних місць у лінгвістиці.

Розпад Радянської імперії, проголошення незалежності України докорінно змінили життя українського суспільства. Надзвичайно чутливо на суспільно-політичні, економічні та інші зміни в державі відреагувала мова засобів масової інформації як найдинамічніший підстиль публіцистичного стилю, що зумовлено її тісним зв'язком із навколишньою дійсністю. Про це свідчить передусім словниковий фонд сучасних медіатекстів, який зазнав помітного оновлення в аналізований період. Відбуваються процеси перерозподілу активної і пасивної лексики масмедіа, розширення сполучуваності слів, поповнення словника новаціями іншомовного походження, детермінологізації спеціальної лексики на сторінках періодичних видань, збагачення мови засобів масової інформації новотворами, активного використання розмовної лексики у сучасному журналістському тексті.

Одна із найбільш цікавих для досліджених тем у лінгвістиці - пасивна лексика і її роль у сучасній публіцистиці. Чому автори звертаються до слів, які уже давно ніхто не використовує у розмовному мовленні? Навіщо вживати у своїх текстах нові слова, що походять із інших мов чи створені завдяки власній фантазії?

Досі немає ґрунтовного дослідження пасивної лексики та її стилістичної функції у сучасній пресі. Дослідження ролі пасивної лексики на основі текстів щоденної газети "День", яка наразі є однією із найбільш популярної публіцистики, є ще одним кроком у вирішенні цієї проблеми. "День" - це якісний продукт, який розраховано на власне українського споживача і має доволі великий вплив на своїх реципієнтів. Аналіз 12 номерів (за 2003-2011 роки) саме цієї газети може стати однією із цеглин, закладених у подальше дослідженні питання.

Об`єктом дослідження стала пасивна лексика української мови.

Предметом дослідження - стилістична роль пасивної лексики у публіцистичному стилі.

Метою проведення дослідження було дослідити стилістичну роль архаїзмів та неологізмів у сучасній пресі задля кращого розуміння мети їх використання у публіцистичних текстах; розкрити багатогранність українського словотворення і лексичного запасу рідної мови.

Для цього було досліджено праці як українських, так і зарубіжних мовознавців, що стосуються питання використання архаїзмів, історизмів та неологізмів. Було синтезовано усі їх здобутки у одній праці, що дає змогу суцільно і різнобічно розглянути питання пасивної лексики з історичної, культурної та лінгвістичної точок зору.

Було розглянуто приклади використання пасивної лексики у сучасній публіцистиці з точки зору її значимості у тексті, що дає змогу краще розібратися у питаннях використання історизмів, архаїзмів та неологізмів у сучасному публіцистичному мовленні.

Пасивна лексика, її роль у сучасній публіцистиці. Розгляд тематичних груп історизмів. Архаїзми як стилістичний засіб для надання мові урочистості. Характеристика головних функцій слів пасивного словника: експресивна, ознайомча, наукова і інтегральна роль.

1. СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПАСИВНОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Мова як система постійно рухається, розвивається. Найбільш рухливим рівнем мови є лексика: вона в першу чергу реагує на різноманітні зміни всередині суспільства, поповнюючись новими словами та позбуваючись слів, які більше не застосовуються під час мовлення.

У кожен період розвитку мови в ньому функціонують слова, що належать до активного словникового запасу, постійно використовувані в мові, і пасивного словникового запасу: слова, які вийшли з повсякденного вживання - архаїзми, та слова, які ще не увійшли у мовлення на повну силу - неологізми. Застарілі і нові слова складають дві принципово різні групи, які бралися досліджувати найвідоміші мовознавці. Зокрема, архаїзми досліджували А. Грищенко, О. Пономарів, І. Ющук, неологізми - І. Білодід, Л. Кравець.

1.1 Неологізми

Неологізми (від гр. neos - "слово" і logos - "вчення") - нові слова. словосполучення, фразеологізми, що з'являються в мові. Виникнення неологізмів спричинене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям, які постають унаслідок безперервного розвитку економіки, науки, культури в результаті розширення й поглиблення зв'язків з іншими народами та державами. [34; 346]

Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: біоніка, біонавт, гідроніка, генотип тощо. Це лексичні неологізми, що виконують номінативну функцію. До них належать також слова, утворені від лексем, які існували раніше: ракета - ракетодром, вітер - вітрівка, комп'ютер - комп'ютеризація.

Крім лексичних новотворів для називання нових понять, неологізми з`являються і через те, що виникає потреба замінити вже наявну назву більщ точною, зрозумілою і тим самим відповідати сучасним фонетичним, лексичним, словотвірним та іншим нормам мови. Наприклад, основною назвою солодкого продукту харчування, що виробляється із особливих сортів буряка чи тростини, в українській мові є цукор. Але низка хімічних термінів (пов`язаних із цим продуктом), всупереч вимогам до термінологічної лексики, була утворена від розмовного синоніма сахар: сахарат, сахароза. Згодом словотвірне гніздо було вирівняне і утворилися власне українські неологізми - цукроза, цукрат.

Серед лексичних неологізмів за словотворчою ознакою можна виділити слова, створені за допомогою суфіксів - цукрівня, приставок - прозахідний, а також суфіксально-префіксальні утворення - примісячення, найменування, створені шляхом словоскладання - місяцехід, гідроневагомість, складноскорочені слова - омон, спецназ, СНД, ГКЧП і скорочені слова - пом., зам. [23; 101]

Абревіація у сучасній російській та українській мовах стала одним з найпоширеніших способів створення неологізмів.

Поряд із лексичними неологізмами з`являється чимало неологізмів семантичних, тобто слів, що здавна існують в мові і на певному етапі набувають нових значень. Наприклад, словом гвардія в дожовтневий періоді у Російській імперії називали добірні військові частини, а вже під час Другої світової війни - це звання окремих частин Червоної армії. Сьогодні це слово стало частиною назви організації найбільш відданих захисників нашої держави - Національної гвардії України.

До семантичних неологізмів належать такі слова, як кущ у значенні - "об'єднання підприємств", сигнал - "повідомлення про щось небажане в адміністративні інстанції" і ін. [33; 184]

У залежності від умов створення неологізми, варто розділити на загальмовні, що з'явилися разом з новим поняттям чи новою реалією і індивідуально-авторські, введені у вжиток конкретними авторами. Переважна більшість неологізмів належить до першої групи. На початку ХХ століття з"явилися такі неологізми як колгосп, комсомол, п'ятирічка і багато інших, які характеризуються узуальністю.

До другої групи неологізмів належить, створене російським поетом В. Маяковським слово прозасідаючі. В український літературній мові такими новаторами стали М. Старицький, який створив слово мрія, І. Франко - першим вжив слово розвиток. Переступивши границі індивідуально-авторського вживання, ставши надбанням мови, ці слова в наш час приєдналися до активної лексики. Мовою також давно освоєні введені М.В. Ломоносовим терміни сузір'я, повня, притягання; ужиті вперше Н.М. Карамзіним слова промисловість, майбутність та ін. [19; 87]

Індивідуальні (авторські) неологізми творяться тим самим способом, що і загальномовні. Доля їх у мові залежить від уміння автора оригінально сполучити слова чи основи слів, дібрати незвичне означення, поєднати відмінні в семантичному або часовому плані поняття: "Чи багато ми бачили засвідчених радістю облич і душ? ... А перш за все тому, що радіснодушність - всеготовність, як і всякий інший Божий дар" (І. Жиленко).

Авторські неологізми належать до художньо-белетричного стилю, а також наближених до нього жанрів публіцистики. Їх творять окремо, відповідно до законів тієї чи іншої мови. Переважна більшість таких слів залишається лише у користуванні певного митця і таким чином характеризує його творчу манеру.

До цієї ж групи неологізмів належать і так звані оказіоналізми. Оказіоналізми (від лат. occasionalis - випадковий) - лексичні одиниці, виникнення яких зумовлене визначеним контекстом; слова, що утворюються за наявними в мові моделями, але не використовуються в загальновживаному словнику. Оказіоналізми мають індивідуальний характер, вживаються тільки в умовах певного контексту, який дає змогу розкрити їхнє значення. Наприклад: Я не люблю, як на мене кричать. Я змалку закричаний (Віктор Близнець). [32; 95]

Авторами таких неологізмів можуть бути не тільки письменники. Кожен із учасників мовленнєвого процесу, сам того не помічаючи, часто вигадує слова на зразок відривалка, розпакетити, пересумувати. Особливо багато оказіоналізмів створюють діти: я намакаронився; дивися, як накалюжив дощ.

Щоб розмежувати окказіоналізми художньо-літературні і побутові, які не є фактом художньої мови, першим дали назву індивідуально-стилістичних. Якщо побутові оказіоналізми виникають зазвичай в усному мовленні, мимоволі, ніде не фіксуючись, то індивідуально-стилістичні є результатом свідомого творчого процесу, вони відбиті на сторінках літературних творів і виконують у них визначену стилістичну функцію.

За своїм художнім значенням індивідуально-стилістичні неологізми подібні до метафори. В основі їхнього створення також лежить прагнення відкрити в слові нові значеннєві грані, ощадливими мовними засобами створити виразний образ. Як і "свіжі" метафори, індивідуально-стилістичні неологізми своєрідні і неповторні. При цьому письменник не ставить собі за мету ввести у вжиток винайдені ним слова. Призначення цих слів інше - служити виразним засобом у контексті одного, конкретного образу.

У залежності від цілей створення нових слів, їхнього призначення в мові всі неологізми можна розділити на номінативні і стилістичні. Перші виконують у мові виключно називну функцію, другі - дають образну характеристику предметам, що вже мають назви.

До номінативних неологізмів належать такі: футурологія, фемінізація, плюралізм. Поява номінативних неологізмів диктується потребами розвитку суспільства, успіхами науки і техніки. Ці неологізми виникають як назви нових понять. Номінативні неологізми зазвичай не мають синонімів, хоча можливе одночасне виникнення конкуруючих найменувань (космонавт - астронавт), одне з яких, як правило, згодом витісняє інше. Основна маса номінативних неологізмів - це вузькоспеціальні терміни, що постійно поповнюють наукову лексику і згодом можуть ставати загальновживаними: місяцехід, зістикуватися, космодром. [14; 54-55]

Стилістичні неологізми створюються як образні найменування уже відомих предметів, явищ: першопрохідник, атомоград, автоград, зореліт. Стилістичні неологізми мають синоніми, що поступаються їм у інтенсивності експресивного забарвлення: зореліт - космічний корабель. Однак часте вживання цих неологізмів у мові переводить їх в активний словниковий запас, нейтралізує їхнє стилістичне забарвлення. Наприклад, слово здравниця, що прийшло в мову як стилістичний неологізм, тепер уже сприймається як нейтральний синонім слів санаторій, будинок відпочинку.

Стилістичні функції неологізмів досить різноманітні. Наприклад, у художньому стилі вони:

- використовуються задля надання тексту урочистості, піднесенного звучання: "До кораблів глибокодонних..." (Іліада, переклад Б. Тена);

- дають негативну чи позитивну оцінку, створюють гумористичні, іронічні, сатиричні ефекти: "... не кожна письменниця є літературною дамою і, навпаки, не кожна літдама - письменниця"(Ю.Івакін);

- відтворюють колорит певного періоду в розвитку суспільства;

- використовуються як засіб поетизації, творення мальовничо-образного зображення у поетичному творі: Білоодежна Дездемона стоїть на сходах угорі ("Синя далечінь" М. Рильський)

[27; 61-62]

У публіцистичному стилі неологізми виконують одразу декілька функцій:

- підкреслюють новизну понять, які позначають;

- посилюють експресію вислову (Кучмагейт[П. - 2000. - 30 листопада]);

- є засобом передавання позитивної чи негативної оцінки автора;

- використовують як засіб нетрафаретного, образного відтворення подій ("ПАРЄбудова". Чи допоможе Україні політичний євроремонт[ВЗ. - 2004. - 29 січня]);

- називають поняття, на позначення якого немає іншого слова у мові, вводячи нову назву в обіг;

- замінюють уже наявну назву більш точною та зрозумілою;

- є засобом створення комічного ефекту (А хто ще повірить в український буржуазний кучманізм…?[П. - 2001, - 18 січня])

[26; 43-44]

1.2 Архаїзми та історизми

неологізм архаїзм пасивний лексика

Слова, що перестали активно використовуватися в мові, зникають з неї не відразу. Певний час вони ще зрозумілі носіям тієї чи іншої мови, відомі за художньою літературою, хоча повсякденна мовна практика вже не має в них потреби. Такі слова також складають лексику пасивного запасу і наводяться в тлумачних словниках з позначкою "застар."(застарілі).

Процес архаїзації частини словника певної мови, як правило, відбувається поступово, тому серед застарілих слів є такі, що мають дуже значний "стаж" - чадо, ворог, рече, червлений, тому, цей; інші ж виведені зі складу лексики сучасної української мови, тому що належать до древнього періоду його розвитку. Інші слова стають застарілими за незначний термін, виникнувши в мові і зникнувши вже в новітній період: шкраб - у 20-і роки замінило слово вчитель, рабкрин - Робочо-селянська інспекція; энкаведист - працівник НКВД. Такі номінації не завжди мають відповідні значення в тлумачних словниках, оскільки процес архаїзації того чи іншого слова може усвідомлюватися як ще не завершений.

Причини архаїзації лексики різні. Вони можуть мати позамовний (экстралінгвистичний) характер, якщо відмова від уживання слова пов"язана із соціальними змінами в житті суспільства, але можуть бути зумовлені і лінгвістичними законами. Наприклад, прислівники ошую, одесную (ліворуч, праворуч) зникли з активного словника, тому що архаїзувались іменники від яких вони утворювалися: шуйца - 'ліва рука' і десниця - 'права рука'. У подібних випадках вирішальну роль зіграли системні відносини лексичних одиниць. Так вийшло з уживання слово шуйца, розпався і значеннєвий зв'язок слів, об'єднаних цим історичним коренем (наприклад, слово шульга не втрималося в мові в значенні "лівша" і залишилося лише як прізвище). Зруйнувалися антонімичні пари: шуйца - десниця, ошую - одесную, синонімічні зв'язки: ошую, ліворуч. Однак слово десниця, незважаючи на архаїзацію слів, пов'язаних з ним системними відносинами, ще якийсь час утримувалося в мові.

За своїм походженням застаріла лексика неоднорідна. У її складі чимало праслов'яньских слів: льзя, щоб, оный, семо, старослов'янізмів: глад, цілувати, чресла, запозичень з інших мов: абшид - "відставка", вояж - "подорож", політес - "увічливість".

Відомі випадки відродження застарілих слів, повернення їх в активний лексичний запас. Так, у сучасній українській мові. активно використовуються такі іменники, як солдат, офіцер, прапорщик, міністр і ряд інших, котрі після Жовтневої революції архаїзувались, поступившись місцем новим: червоноармієць, начдів, нарком і т.д. У 20-і роки зі складу пасивної лексики було вилучено слово вождь, яке ще в пушкінську епоху сприймалося як застаріле і наводилося в словниках того часу з відповідною стилістичною позначкою. Тепер воно знову архаїзується.

Порівняно недавно утратило відтінок архаїчності старослов'янське слово тунеядець.

Застарілі слова поділяються на два види: історизми та архаїзми.

Історизми - слова або сталі словосполучення, які позначають реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб історизми відтворюють історичний колорит певної доби. [32; 45]

Історизми - це хронологічний шар лексики, що відбиває визначений фрагмент мовної картини світу в історії і свідомості народу. Такий фрагмент являє собою і закріплену історичну пам'ять народу, і тимчасову маркованість його світорозуміння, і хронологічну неминучість чи зміни їх зникнення. Особливість історизмів полягає у тому, що вони являють собою не тільки хронологічний шар минулого, але й основу, причину виникнення нового фрагмента історичної реалії і історизмів.

На основі інтегральних ознак можна розглянути наступні тематичні групи історизмів:

1) суспільно-політична лексика;

2) економічна лексика;

3) військова термінологія;

4) науково-технічний словник;

5) лексика виховання й утворення;

6) побутова лексика [14; 52]

На основі диференціальних ознак виділяються тематичні підгрупи. Так, суспільно-політична лексика, що перейшла в розряд історизмів у 20-30-і роки XX ст., містить у собі наступні тематичні підгрупи слів:

1) назви одиниць адміністративно-територіального розподілу держави (губернія, повіт, область, округ, волость та ін.);

2) назви органів влади різних рівнів адміністративних закладів (сенат, поліція, жандармерія, управа, земство; предпарламент, губісполком, головком і ін.);

3) назви суспільно-політичних явищ, процесів, плинів, об'єднань, партій (поліцейщина, чиношанування, страйк, погром, донос; мішечництво, главкізм, октябрини та ін.);

4) назви представників соціально-політичної структури суспільства (монарх, поліцейський, чиновник; чорносотенець, хвостист; вельможа, міщанин та ін.);

5) назви державних нагород і відзнак (регалія, Володимир, Георгій, Андріївський (прапор) та ін.).

Процес переходу слів у розряд історизмів здійснюється під впливом внутрішньомовних факторів. До власне лінгвістичних причин архаїзації необхідно віднести наявність однозначності в більшості лексичних історизмів. Моносематичні історизми характерні для усіх виділених тематичних груп. Однак найбільше їх серед побутової лексики: віцмундир, фрак, архалук, каптан, ар-м'якнув, лорнет, монокль та ін. Характерними рисами моносемантичних історизмів є слабка словотворча активність і архаїзация похідних лексем.

У процесі поповнення ряду архаїзмів досить істотну роль відіграють позамовні фактори. Відновлення лексики літературної мови тягне за собою такі наслідки як зрушення в контингенті його носіїв, зміни його діалектної і соціальної бази. Ліквідація неграмотності населення, загальна приступність середнього у вище утворення, підвищення культурного рівня населення, індустріалізація, соціальна рівність і інші фактори призвели до формування нової мовної свідомості (порівн. конотативні значення слів прохання, сестра милосердя, платня й ін.).

Процес архаїзації лексики української мови зумовлено політичними і лінгвістичними чистками:

- скасування назв соціальних статусів

- зміна територіальних утворень

- перетворення органів влади і керування, охорони, правопорядку на структури з іншими назвами

- вилучення слів іншомовного походження

- зачистка у сфері культури і т.п.

[14; 55]

Досить поширеним є явище повернення до ужитку застарілих слів. Такий процес має назву "процес реактивізації". Відбувається він по-різному.

В одних випадках перехід мовних одиниць з пасивного в активне вживання не супроводжується істотними трансформаціями семантики (ректор, асистент, атестат, бал, медаліст я ін.). В інших випадках реактивізації лексем супроводжується семантичною модифікацією (міністр, міністерство, посол і ін.) чи семантичною деривацією (лейтенант, абітурієнт і ін.). Нові значення утворяться в результаті метафоричного переносу, семантичного зрушення, а також звуження чи розширення значення. Іноді утворення нових значень чи відтінків значення здійснюється шляхом сполучення двох типів переносу: семантичного зрушення і розширення значення (лейтенант, майор, полковник)., семантичного зрушення і звуження значення (генерал), метафори й метонімії (таран).

Процесу реактивізації в більшій мірі піддаються історизми (міністр, посол, указ, адвокат, знатний, потомствений та ін.), тоді як архаїзми часто залишаються в активному вжитку в контексті стилістичного засобу (зберігаючи статус застарілості). Однак, у деяких випадках (візитер, регалія й ін.) активізація використання застарілої лексики призводить до актуалізації значення слова (при цьому слово починає використовуватися з метою нейтральної номінації). [18; 130]

Реактивізація нерідко супроводжується зміною сполучуваності і словотворчих зв'язків (наприклад, слово гвардія втратило деякі словотворчі форми з числа, що вживалися в мові дожовтневого періоду (гвардейщина), а також стало використовуватись для утворення словосполучень: гвардії майор, гвардійський полк і ін.; виразних можливостей (наприклад, утрачається зв'язок слова солдат з лексичними одиницями несхвальної експресії: солдатня і т.п.); сфери його застосування (до революції словом генерал позначалися не тільки представника вищого командного складу, але й в різні посади в системі державного керування: генерал-губернатор, генерал-ад'ютант, крім того, слово втратило зв'язок зі словосполученнями: генерал від артилерії, генерал від кавалерії й ін.). Проте між новими і колишніми значеннями, відтінками значень реактивізованих слів завжди зберігається семантичний зв'язок, що дає підставу вважати їх значеннями того самого слова.

Перехід слів з пасивного словника до активний супроводжується визначеними семантичними змінами. Слід зазначити, що найбільш характерним для розвитку значення лексем наприкінці XX століття є збереження предметно-логічного плану. Зміни стосуються зняття вказівки на приналежність реалії дореволюційної Росії, що позначається, а також заміни темпорально-стилистичної семи "застаріле" на сему "сучасне" (департамент, фірма, трест, концерн, корпорація, біржа, безробіття, інфляція, бакалавр і ін.). Однак, ряд випадків відзначається семантичними трансформаціями, що призводять до семантичної модифікації (дума, губернатор, червоні, опозиція й ін.), а іноді (досить рідко) - до семантичної деривації (аграрії, бойовик і ін.). У зазначених нами випадках процес семантичної деривації здійснюється на основі семантичного зрушення.

Зміни в семантичній структурі слів стосуються і національно-культурних компонентів значення. Так, в останнє десятиліття XX століття з"явилася тенденція до втрати національно-культурної специфіки в слова красний (позначення чого-небудь гарного, світлого, коштовного) і навпаки, набуття в значеному ряді соціалектів утраченої після Жовтневої революції національно-культурної специфіки в слова білий (символ бездоганності, позначення чого-небудь ясного, чистого, пов'язаного з добром).

Реактивізації піддаються не тільки історизми, але і слова вузької сфери вживання. У першу чергу, це конфесійна лексика (патріарх, владика, митрополит, монастир, храм і ін.). У сфері церковно-релігійної лексики існує досить вузьке коло термінів, що вийшли з повсякденного уживання віруючих: белец, вериги, вретище, волосяниця й ін. Подібні слова залишаються застарілими. Основна ж частина слів даного семантичного поля (що залишалася дуже частотної і вживаний у середовищі віруючих і священнослужителів) повернулася зі сфери лексики соціально обмеженого вживання в сферу загальнонародного вживання.

До релігійних термінів тісно примикає старослов'янська лексика, пов'язана з православ'ям: добродійність, духовність, чеснота, милосердя, лагідність, смиренність, каяття і т.д. На відміну від церковно-релігійной лексики, актуалізація поданих слів нерідко супроводжується визначеними семантичними трансформаціями, зміною сполучуваності (соборність, милосердя й ін.).

Серед семантичних історизмів виділяється ряд слів, у яких архаїзується основне значення, а переносне залишається в активному словнику. Як правило, ці лексико-семантичні варіанти утворені на основі метафоричного переносу (колгосп, стахановець і ін.).

Вихідні з активного вживання наприкінці XX століття "радянізми", знаходяться на першій, самій ранній сходинці архаізації і представляють собою групу "потенційних історизмів".

Архаїзм (грец. бсчбйпт --первісний, стародавній) -- слово, вираз, граматична форма, які застаріли й вийшли з загального вжитку. В українській літературній мові (як і в інших східнослов'янських) архаїзми-старослов'янізми використовуються як стилістичний засіб для надання мові урочистості або іронічного значення. [14; 15]

Архаїзми принципово відрізняються від історизмів. Якщо історизми - це назви застарілих предметів, то архаїзми - це застарілі найменування цілком звичайних предметів і понять, з якими ми постійно стикаємось в житті.

Наприклад, актора колись називали лицедій, комедіант; говорили не подорож, а вояж, не пальці, а персти, не лоб, а чоло. Такі застарілі слова називають цілком сучасні предмети, поняття, що тепер прийнято називати по-іншому. Нові назви витіснили колишні, які поступово забуваються.

У складі архаїзмів можна виділити кілька груп слів. Одні з них відрізняються від сучасних своїх синонімів особливостями звучання, наприклад, неповноголосними сполученнями звуків (младий - молодий, злато - золото, брег - берег, град - місто, вран - ворон; перші слова в цих парах звучать архаїчно). Подібні архаїзми називаються фонетичними. До них належать слова, що зустрічаються в творах письменників XIX століття: клоб (суч. клуб), нумер (суч. номер), стора (суч. штора), гошпиталь (суч. госпіталь) і подібні. Вони відрізняються нерідко лише одним звуком, рідше - декількома звуками чи застарілим наголосом. [33; 125]

Інша група архаїзмів поєднує слова з застарілими суфіксами, приставками: музеум (суч. музей), содейство (суч. сприяння). Такі архаїзми називаються словотворчими. І їх чимало трапляється нам у творах відомих письменників та поетів - рибалка, кокетствувати, вотще…

Але ще частіше серед архаїзмів зустрічаються слова, що застаріли не частково, а цілком, як лексична одиниця. Це лексичні архаїзми: око - очі, вуста - губи, ланіти - щоки, десниця - права рука, шуйца - ліва рука.

Архаїзми, як і історизми, необхідні художникам слова для створення колориту стародавності при зображенні старовини.

Поети-декабристи, сучасники і друзі О.С. Пушкіна, використовували старослов'янську лексику для створення цивільно-патріотичного пафосу мови. Великий інтерес до застарілого слова був помітною рисою їхньої поезії. Декабристи змогли в архаїчній лексиці виділити той шар, який можна було застосувати для вираження волелюбних ідей.

Не тільки О.С. Пушкін і його сучасники, але і поети більш пізнього часу знаходили в архаїзмах засіб піднесеного звучання мови. Протягом XIX і навіть на початку XX століття застарілі слова сприймалися як поетизми і не здавалися настільки архаїчними, як нині. [12; 71]

Деякі дослідники виділяють ще один "проміжний" лексико-семантичний різновид застарілої лексики - хронізми. До проміжної групи застарілих слів належать багатозначні лексеми, що в одному значенні застаріли внаслідок зникнення явища, яке позначається, поняття предмета, а в іншому значенні витиснуті з активного вживання іншими словами: добромисний - 1. У дореволюційній Росії: відданий самодержавному ладу, вороже налаштований до революції, 2. Чесний, порядний; регалія - 1. Предмет, що є символом монархічної влади, наприклад, корона, скіпетр і т.п.; 2. Орден, відзнака;

Більш логічно віднести хронізми до особливого різновиду складу архаїзмів, тому що зміна знака чи часткова його зміна не приводить до зміни денотата, тобто сама реалія залишається незмінною. Наприклад, усі ланки ланцюжка зміни назв комуністичної партії РКП (б) - ВКП (б) - КПРС належать до архаїзмів, тому що зміна назви і розширення обсягу понятійної відносності не призвело до зникнення відповідної реалії.

Немає в лінгвістичній літературі спільної думки щодо класифікації застарілих слів за ступенем їх архаїзації. Можна запропонувати розподіл застарілої лексики відповідно до ступеню її застаріння на три групи:

1) до першої групи належать слова, що стали менш уживаними, однак залишаються відомими абсолютній більшості носіїв мови;

2) друга група включає такий шар лексики, що знаходиться на периферії словникового складу, є маловживаним, зустрічається в спеціальних текстах;

3) третя група охоплює слова, що вже невідомі багатьом носіям мови. Вони можуть зберігатися як релікти минулого життя в спеціальних текстах, у фразеологізмах, топонімах [30; 41]

2. СТИЛІСТИЧНА РОЛЬ ПАСИВНОЇ ЛЕКСИКИ У СУЧАСНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ (НА ПРИКЛАДІ ЩОДЕННОЇ ГАЗЕТИ "ДЕНЬ")

Мова сучасних українських засобів масової інформації привертає до себе увагу багатьох лінгвістів. Це - багате джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної літературної мови. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються в нашій мові, є процес активного поповнення лексики української мови, а також поступова втрата слів, які виходять із вжитку через певні об'єктивні обставини.

Під час аналізу пасивної лексики у публіцистичних творах можна помітити, що здебільшого вона вживається для підкреслення певних понять, "зайвого" звернення уваги реципієнта на текст та створення цікавого матеріалу для читача.

Одним із найкращих прикладів вживання пасивної лексики у публіцистиці є щоденна газета "День".

2.1 Експресивна роль пасивної лексики

Пасивна лексика у публіцистичних текстах виділяється серед іншої лексики певним контрастом звучання та значення. Однією із головних ролей такої лексики у цьому стилі є експресивна роль. Найчастіше експресивно забарвлена пасивна лексика зустрічається у таких піджанрах публіцистики, як власне публіцистика (стиль засобів масової інформації) та художній публіцистиці (памфлети, нариси, есе, та ін.).

"Сьогодні від влади бізнес чекає одного -- створіть нарешті програму розвитку промисловості. Якщо вона не з'явиться, то рано чи пізно не буде держави Україна. Залишиться лишень награбастальний механізм, котрий рано чи пізно вийде з ладу" ["День", - №155-156. - 2 вересня 2011]

Награбастальний, утворений суфіксальним способом від нагрібати, прикметник.

Нагрібати - похідне від гребти. Дія, яка полягає у приближенні певного предмета до себе шляхом пересування його по певній площині (землі, столу, підлозі). [32; 65]

Без політичного чи економічного контексту гребти є позбавленим певного емотивного забарвлення: нагрібати картоплю, загрібати листя. З цим словом є кілька експресивно забарвлених фразеологізмів: гребти гроші лопатою (зневажл.) - без великих затрат праці дуже швидко багатіти, наживатися; гребти під себе обіруч (зневажл.) - бути зажерливим, збагачуватись переважно нечесним шляхом; хоч лопатою горни - дуже багато чого-небудь.

"Ще донедавна здавалось, що в зазначеній царині освітнього процесу не мало б бути якихось проблем. Але вийшло так, що виліз боком цей наш мультикультуризм" ["День", - №126. - 21 липня 2011]

Мультикультуризм - це політика, напрям на розвиток і збереження в окремо взятій країні, і в світі в цілому, культурних відмінностей. [19; 89] У цій статті було взято це слово за основу тематики, аби показати, що таке поняття чуже для нашої культури, як і джерело його походження (англ. multicultural). Автор наголошує, що для початку варто розібратися із власною культурою, а вже потім розвивати інші культури у нашій країні.

"Втім, повернуся до історії. Саме в період ющенкізма проблема Голодомору (ціною вдалих і не дуже вдалих зусиль) була виведена на державний і міжнародний рівень" ["День", - №79. - 12 травня 2011]

Ющенкізм - слово, що позначає час президентства Віктора Ющенка. Утворений на зразок поняття кучмізм та ін. Зазвичай такі назви дають явищам, що не задовольняють суспільство. Але у нашому випадку автор навпаки підкреслює, що саме у цей період, незважаючи на певні негативні суспільно-економічні умови, велась активна боротьба за відновлення української історичної пам'яті та культури.

"Допоки кожен українець тихенько сидітиме у кутку, теперішня влада князуватиме на їх кістках" ["День", - №79. - 12 травня 2011]

Князювати - дієслово, що є похідним від іменника князь. Князь - титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8--20 століттях. Споконвічно був спадковим титулом у середовищі аристократії, але з кінця 18 століття став даруватися монархом за вислугу як дворянський титул. [32;28]

Тобто у цьому контексті архаїзм князювати вжито задля того, щоб експресивно підкреслити, що нинішня влада, на зразок колишніх королів і князів, узурпувала владу і керує народом не демократичним способом, а авторитарним.

"Цією гординею страждав Рубенс, але, на відміну від Врубеля, він вів життя черепахи, не пив вина, ніколи не їв м'яса, беріг здоров'я, копив гроші, як лихвар..." ["День, - №228. - 27 грудня 2008"]

Лихвар - назва професії, що походить від явища лихварства. Лихварство - надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу. [31; 123]

Це сучасна форма банківських відносин. Сьогодні лихварів називають банкірами. А у текстах використовують застарілу назву задля підкреслення певного обману у діях, нечесності таких відносин. Здавна професія такого позичальника вважалась незаконною, а за доби Середньовіччя ще й гріховною.

"Глас народу -- глас Божий! То може, скорочення населення -- це вияв протесту? Своєрідна форма руху опору?" ["День", - №16. - 31 січня 2008]

Глас - застаріла форма сучасного слова голос.[31; 245]

У цьому тексті вживано як сталий вираз (у поєднанні із словом народ), що дійшов до нас із часів Київської Русі. Він надає авторській манері деякої зверхності та емотивності у судженні суспільно-політичних явищ, що описуються у тексті.

"Козаки та яничари продовжують співпрацю. Без підписання жодних документів завершився сьогодні триденний візит в Україну начальника Генерального штабу збройних сил Туреччини генерала Ісмаіла Карадайі." ["День", - №128. - 24 липня 2004]

Козак -- вільна озброєна людина, представник військового стану, воїн-найманець. Член самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського "Дикого поля". [31; 278]

Яничари - регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у 14 -- 19століттях, створена султаном Мурадом І. [31; 45]

У наведеному тексті стосунки між сучасними Україною і Туреччиною, уживаючи застаріллі поняття, автор прирівнює до тих, які були багато століть тому. А, як відомо, козаки(представники України) постійно воювали із яничарами (представниками Туреччини). Інколи ці взаємини налагоджувалися, але усе закінчувалося тим, що та чи інша сторона порушувала мирні договори.

"Як справжній газда, Золі-бачі хвалиться своєю технікою -- маленьким мотоблоком "Робі", який замінює чотирьох коней." ["День", - №65. - 15 квітня 2009]

Газда - господар, заможний селянин.[19; 54]

З давніх-давен на українських землях уживалося це слово на позначення працьовитого хазяїна, який вдало дбає і за городом, і за оселею, і за сім'єю. З приходом Радянської влади це слово почало зникати. Оскільки винищувалась власне приватна власній, яку і має доглядати такий господар. Але за роки незалежності воно знову активно починає з'являтися у мові нашого народу.

2.2 Ознайомча роль пасивної лексики

Досить часто пасивна лексика в публіцистиці використовується як засіб ознайомлення читача із певними явищами, які до того були йому невідомими, або приховувалися від нього з якихось причин. Найчастіше це стосується застарілих слів, але є і приклади неологізмів.

"У книзі йдеться не про один геноцид, здійснений сталінською/комуністичною системою. Ми знаходимо тут жахливу панораму подій, пов'язаних із "розкуркуленням" ["День", - №79. - 12 травня 2011]

Геноцид - цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними,расовими або релігійними мотивами. [19; 35]

У світі це поняття є відносно старим, але в Україні воно з'явилося нещодавно і тому є яскравим прикладом неологізму. Багато українців досі не знають його значення, хоч у засобах масової інформації його вживання є масовим.

Розкуркулення - операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX століття в Україні, складова частина примусової колективізації. [19; 154]

Читаючи тексти у яких вжито такі слова людина так чи інакше задумається над їхнім значенням, над явищами та подіями, які ними позначаються. Тим самим автор досягне своєї мети - ознайомить реципієнта із новими для нього поняттями, або нагадає йому уже відомі, але підзабуті слова.

"Уся бездіяльність українського народу - це показники "постколоніального синдрому"… " ["День", - №136. - 4 серпня 2011]

Інколи з"являються цілі словосполучення ознайомити з якими своїх читачів вважає за потрібне автор.

"Постколоніальний синдром" - таке визначення дає нам автор на позначення свого бачення страху і бездіяльності українського народу, відмову від боротьби за власні права і можливості. Він творить свої визначення за допомогою приставки пост, що має значення "після".

"Важливо, що результатом круглого столу стала не лише розмова про наболіле, а й створення ініціативної групи з музейних працівників, які погодилися й надалі активно брати участь в обговореннях і створити таку собі "дорожню карту" української музейної справи, інструкцію для подальших дій" ["День", - №228. - 14 грудня 2011]

Ініціативна група - словосполучення, домінантним значенням якого є ініціатива. Ініціатива - перший крок у якій-небудь справі, почин; здатність висувати нові ідеї, пропозиції, уміння самостійно розпочинати яку-небудь справу; заповзятливість, зарадність, енергійність, підприємливість. [31; 185]

Таким чином автор вводить у тезаурус свого читача нове поняття, що має позначати групу заповзятих, енергійних людей, котрі розпочинають якусь справу.

"Триметрова екоялинка з поліетиленових пакетів, пластикових пляшок та інших вторинних матеріалів днями з'явилася біля Національного палацу мистецтв "Україна". Її встановили екофани Києва, аби привернути увагу жителів до чистоти міста." ["День", - №228. - 14 грудня 2011]

Екоялинка - з уживанням цього слова автор пов'язує ознайомлення читача із новітніми віяннями у суспільному житті - екомодою, або, як це ще називають, модою на екологічно чисте життя. Слово утворене за допомогою приставки еко- (скороч. від екологічний) та слова ялинка. Також у цьому тексті вжито ще один неологізм екофани - це власне люди, які підтримують "екологічну" моду. Екофани утворене за допомогою складання того ж префікса еко- та слова фани (скороч. від фанат - людина, що обрала собі об"єкт поклоніння, захоплення і не зраджує йому).

"Наведемо деякі приклади кримінальної відповідальності, передбачені законами Ярослава на покарання за вбивство громадянина, крадіжку приватної власності громадян (закони ці часто були не зовсім справедливими до заможних громадян і жорстокими -- до холопів і рабiв)."["День", - №148. - 20 серпня 2008]

Холопи - назва невільних людей у давній Київської Русі вживана поряд з назвою "челядь". Холопами називали чоловіків, а жінок -- рабами. [31; 225]

У поданому тексті виділене слово вживається для позначення реалій минулих літ, при цьому усі поняття і явища називаються своїми іменами, отже автор мав на меті познайомити читача із ними.

"Колгосп -- це стара панщина. Найкраще -- це зробити повстання, знищити радянську владу." ["День". - №58. - 1 квітня 2010]

Колгосп (скороч. Колективне господарство) -- форма сільськогосподарського підприємства на території колишнього СРСР. [19; 154]

Економічною базою колгоспів була земля, яка належала державі і була передана колгоспам у безстрокове й безкоштовне користування. За сучасної перехідної економіки, яку обрала Україна після здобуття незалежності такі явища. як колгоспи викорінюються і тому слова, що позначають їх починають переходити до розряду архаїзмів.

2.3 Наукова роль пасивної лексики

Однією із найпоширеніших груп пасивної лексики є наукова термінологія. Оскільки публіцистичний стиль стоїть на межі художнього та наукового стилів, то використання у ньому такої лексики є очевидним і абсолютно логічним явищем.

У мові сучасних ЗМІ наукові терміни використовують для пояснення явищ, подій більш простими словами. Метою автора є створити умови аби наукову лексику могли зрозуміти не лише спеціалісти певної галузі, а й звичайні пересічні громадяни. Частіше за все трапляється лексика, що стосується політичних, економічних, психологічних, лінгвістичних наук.

"Тримаючи надзвичайно високу планку майстерності для виконавців, які репрезентують своє мистецтво на сцені Колонного залу ім. Лисенка, ми зберігаємо традиційний престиж відомої сцени… " ["День", - 164. - 15 вересня 2011]

Репрезентують - форма третьої особи множини дієслова іншомовного походження репрезентувати - бути представником кого-, чого-небудь і від когось, чогось; представляти, заступати (собою), являти. [19; 22]

Вживання цього слова є властивим для будь-якої науки, оскільки воно не називає явища характерні тій чи іншій галузі.

Поетика казковості межує з ритуально-міфологічним простором, у книжці виринають теми й концепти, актуалізовані в поезії шістдесятників, тим більше, що до "Мадонни перехресть" увійшли вірші 1960-х і 2011 рр. ["День",- №183. - 12 жовтня 2011]

Поетика (грец. poietike -- майстерність творення) -- один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентуації у зв'язку із еволюцією художньої літератури. [ 32; 187] У обраному контексті він використовується для обслуговування певних локальних потреб розкриття жанру, цілісної системи творчих засобів письменника, стильових тенденцій, зокрема, історичних закономірностей їхнього розвитку.

У такому значенні це слово є неологізмом як для наукового стилю, так і для публіцистичного.

Шістдесятники - назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру та політику СРСР у другій половині 1950-х -- у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської "відлиги" і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-их років. [19;221]

Цей термін узято виключно для називання певного історичного етапу у культурному житті СРСР. Він є неологізмом, оскільки так стали називати цю генерацію відносно недавно - після розпаду Радянського Союзу.

"У той час як в Україні лише започаткували політику лікнепу, у Москві уже будували плани по ефективному і швидкому згортанні цього явища." ["День", - №136. - 4 серпня 2011]

Лікнеп - культурно-освітня кампанія, здійснювана більшовицькою партією у 20-30-ті роки XX ст., спрямована на подолання неписемності серед широких верств населення, в першу чергу сільського. [19; 98]

У цьому контексті автор використовує подане слово для називання політично-історичного поняття, яке існувало майже сто років тому, але зараз відсутнє, а отже і саме слово лікнеп не представлене у активному словнику мовця і тому є історизмом.

"Якщо запитати пересічного українця, що йому понад усе заважає у відносинах з владою, серед головних проблем обов'язково буде названо корупцію." ["День", - № 227. - 13 грудня 2011]

Корупція (лат. corrumpere -- псувати) -- протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.[32; 146]

Це явище з'явилося в українській лексиці порівняно недавно у зв'язку із переходом до ринкової економічної політики нашої держави. Як і більшість термінів воно не має синонімів, які б позначали конкретно це явище у політиці та економіці.

2.4 Інтегральна роль пасивної лексики

Українська мова довгий час була відстороненою від усіх інших мов, окрім російської. Політика русифікації, що велася впродовж останніх століть мала негативний вплив на загальноєвропейський контекст нашої мови. Створення неологізмів та історизмів з архаїзмами було обмежено україномовним наслідуваннями російських, на багато рідше, польських, чеських, словацьких, та інших слов'янських слів.

На сьогодні сучасна українська літературна мова активно "співпрацює" із мовами різних мовних сімей тим самим вливається у світовий контекст. У нашій мові почали з'являтися слова, які походять із англійської, американської, французької, німецької, італійської та інших мов. Це явище має і негативні наслідки. Наприклад, власне українські слова заміняються іншомовними і поступово забуваються мовцями. Але, якщо дивитися з іншої точки зору, так наша мова і наші свідомість та розуміння стають ближчими до інших народів. А також утворюється застаріла лексика, яку можна досліджувати у зв'язку із історичними подіями.

"30-е число у нас дедлайн із реакції кредиторів на пропозицію "Укрзалізниці". Після 30-го ми будемо готові озвучити умови, про які "Укрзалізниця" домовилася з інвесторами", -- сказав він журналістам у Києві в середу. " ["День". - №215. - 26 листопада 2009]

Дедлайн (від англ. dead - мертвий і line - лінія, межа) -- крайній термін (дата або/чи час), до якого має бути виконано певне завдання.

В українській мові це слово є неологізмом, але воно усе частіше починає використовуватись у мовленні молодих людей, зокрема студентів: дедлайн здачі курсової, дедлайн виконання роботи. Таким чином воно поступово робить застарілими слова і словосполучення: строк, крайній термін. А також утворює зв'язки між українською та англійською мовами.

"Можливо, рішення прийматиме не тільки сама спадкоємиця багатства, але й її бойфренд, старший за Афіну на 12 років" ["День", - №17. - 30 січня 2003]

Бойфренд (англ. boy - хлопець, friend - друг) - це синонім українського слова хлопець (у значенні коханого), коханець і т.д. [19; 25]

Досить часто використання таких неологізмів є необгрунтованим. У наведеному прикладі можна було використати український аналог, який би був більш виразним для цього контексту. Як пише М. Каранська, принизливо замінювати чудові українські слова "нікудишніми іншомовними ерзацами". Та все ж це несе певний вплив на інтеграцію української мови з іншими.

"Традиційність -- не вада" -- стверджує художній керівник, відомий актор Юрій Соломін, говорячи про Малий театр." ["День", - № 151. - 2007]

Вада - негативна риса, особливість кого-, чого-небудь; фізичний недолік внаслідок захворювання або ушкодження організму. [31; 247]

У сучасній українській літературній мові майже не використовується. Має кілька синонімів: недолік, порок, хиба, залежно від контексту. А у публіцистиці найчастішим його синонімом є слово дефект. Дефект утворене від латинського defectus, яке лежить в основі багатьох європейських мов: defect (англ.), defekt (дан.), difetto(італ.)

Таким чином автори-публіцисти ставлять українську лексику на один щабель із найбільш відомими мовами світу.

"Учора Департамент виконання покарань звітував про зроблену роботу. Говорили про те, що 30 тисяч нинішніх "жителів" в'язниць і колоній вчинили розбій або грабіж." ["День", - №136. - 30 липня 2005]

Департамент (від фр., розділяти) - адміністративно-територіальна одиниця; назва відомства, міністерства. [19;36]

Український аналог департамента звучить як відділ: Відділ ДАІ, Державний відділ з усиновлення та захисту прав дитини тощо.

ВИСНОВКИ

Пасивна лексика - одна із найбільш цікавих тем для розгляду у сучасній лінгвістичній науці. Під час її дослідження можна поринути у давно минулі роки (розглядаючи архаїзми та історизми), або стати надзвичайно сучасною інтелектуально розвиненою людиною (вивчаючи неологізми).

Пасивна лексика - це лексика, яку вживають на позначення явищ давно забутих, або тільки-но створених. Тому добре розумітися на цій лексиці є культурною необхідністю кожної інтелігентної людини.

Основними поняттями пасивної лексики є: неологізми, історизми, архаїзми.

Сучасні засоби масової інформації дають нам змогу більш-менш розібратися у певних поняттях минулого і сьогодення. Саме завдяки ЗМІ ми можемо познайомитися із невідомими нам словами та їх значеннями.

Для дослідження пасивної лексики та її ролі у сучасній публіцистиці я використала матеріали щоденної газети "День". У якій, на мою думку, на достатньому рівні використовується така лексика.

Під час аналізу різних слів пасивного словника (як неологізмів, так і застарілих слів), я виокремила такі 4 головні їх функції:

- Експресивна роль

- Ознайомча роль

- Наукова роль

- Інтегральна роль

Експресивна роль найбільше представлена у власне публіцистиці та у художній публіцистиці. Цю роль рівною мірою виконують як застарілі слова, так і новоутворені. Вона надає тексту емоційного забарвлення. І ніби підштовхує до розуміння автором якогось певного явища.

Ознайомча роль існує у всіх підвидах публіцистичного стилю. І також представлена як архаїзмами з історизмами, так і неологізмами. Оскільки публіцистична література - це література масового вжитку, то кожен із авторів хоче першим пояснити те чи інше поняття, як він його розуміє і сприймає. Саме ця функція може стати причиною початку інформаційні війни у ЗМІ.

Наукова роль переважає у науковій публіцистиці. Вона меншою мірою розрахована на масового читача. І послуговується в основному неологізмами. Під час створення таких текстів мається на меті більш широко і зрозуміло розкрити певне складне наукове поняття.

Інтегративна роль пасивної лексики у сучасній публіцистиці неоднозначна. З одного боку вона надає читачеві широкий лексичний запас, котрий можна використовувати у різних іноземних чи українських інтелектуальних колах. Але у той же час вона практично знищує власне українські аналоги тих чи інших слів. Послуговується в основному неологізмами.


Подобные документы

  • Поняття та особливості естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Експериментальне дослідження ролі ігрової діяльності в навчанні учнів. Зміст роботи викладача з виховання школярів за допомогою дидактичних ігор в школі на уроках музики.

    курсовая работа [59,5 K], добавлен 05.04.2015

  • Сутність поняття моралі як універсального регулятора поведінки людини. Характеристика основних функцій моралі - регулятивної, світоглядної (ціннісно-орієнтованої), оцінно-імперативної, комунікативної, виховної та пізнавальної. Розгляд їх взаємодії.

    реферат [27,7 K], добавлен 31.12.2010

  • Вивчення передумов виникнення та критеріїв прогресу (ступінь духовної зрілості, зростання загального рівня освіти) моральності і моралі в часи панування феодалізму і буржуазії. Розгляд областей та категорій дослідження естетики як філософської дисципліни.

    контрольная работа [36,4 K], добавлен 03.06.2010

  • Мовленнєвий етикет як формула привертання уваги до мовного контакту. Види мовленнєвого етикету, їх характеристика. Правила вимови голосних та приголосних звуків як запорука успіху усного мовного контакту фахівців економічної галузі, наголошуваність слів.

    курсовая работа [48,3 K], добавлен 20.01.2013

  • Традиции общения на африканском континенте. Разнообразие традиций племен и народностей, заселяющих Африку. Внедрение норм делового этикета и протокол в эпоху колониализма. Сфера деловых контактов в Южной Африке. Заметки путешественникам на каждый день.

    реферат [26,1 K], добавлен 03.05.2011

  • Культура спілкування та мистецтво ведення ділової кореспонденції. Розгляд службового листа як головного засобу встановлення офіційних контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Правила оформлення ділового листа.

    реферат [24,2 K], добавлен 28.03.2013

  • Застольное обслуживание императорской семьи. Главные обязанности камер-пажа. Застольное обслуживание парадных обедов, русские традиции носить блюда, сервировка и роскошь русского стола. Пример меню XIX века домашних обедов на каждый день месяца.

    реферат [35,6 K], добавлен 26.11.2013

  • З’ясування значення етичних дилем у професійній діяльності соціальних працівників. Аналіз різних стратегій виходу з конфліктних ситуацій, які виникають на основі етичних дилем. Конфлікт між принципами соціальної роботи та наданням соціальної допомоги.

    статья [29,9 K], добавлен 22.02.2018

  • Визначення професійної етики аудиторів на основі фінансової звітності підприємства. Кодекс етики професійних бухгалтерів, його структура, зміст та правові наслідки порушення. Основні проблеми, пов’язані із практичним визначенням професійної етики.

    курсовая работа [696,1 K], добавлен 29.06.2011

  • Етика міжнародних ділових зустрічей. Візитні картки - засіб ділового спілкування. Домовленість про ділову зустріч. Офіційна мова. Етика ділових подарунків. Міжнародні культурні традиції та зовнішній вигляд менеджерів. Одяг для чоловіків. Одяг для жінок.

    реферат [42,7 K], добавлен 21.07.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.