Основні принципи професійної етики та поведінки
Визначення професійної етики аудиторів на основі фінансової звітності підприємства. Кодекс етики професійних бухгалтерів, його структура, зміст та правові наслідки порушення. Основні проблеми, пов’язані із практичним визначенням професійної етики.
| Рубрика | Этика и эстетика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.06.2011 |
| Размер файла | 696,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- 1. Теоретичний огляд питання
- 1.1 Основні принципи етики і поведінки аудитора
- 1.2 Кодекс етики професійних бухгалтерів, його структура та зміст
- 2. Практичне висвітлення питання
- 2.1 Правові наслідки порушення Кодексу етики професійних бухгалтерів
- 2.2 Визначення професійної етики аудиторів на основі фінансової звітності підприємства
- 2.3 Відповідальність та зобов'язання сторін
- 3. Проблеми, повЧязані із практичним визначенням професійної етики аудиторів
- Висновки
- Список використаної літератури
- Додатки
Вступ
Існують певні ознаки того, що звичайно називають професією. Теоретично професії сформувались на основі оволодіння деякої групи людей певними знаннями чи навичками - юриспруденція, архітектура, медицина, бухгалтерія та ін. Професії являють собою визнані суспільством монополістські групи. Таким чином, тільки професійно кваліфікований бухгалтер, який пройшов певний курс теоретичної і практичної підготовки, може стати зареєстрованим аудитором.
Право на монопольну практику надається державою професійним організаціям тільки в обмін на обов'язкове виконання таких умов: розроблення програми з підготовки і перепідготовки спеціалістів, а також здійснення контролю за впровадженням цих програм у життя; складання правил професійної поведінки, які звичайно називають етичним кодексом; дотримання правил і процедур, що гарантують дійсне покарання тих, хто недотримується професійних вимог. Таким чином, усі професійні організації мають у своєму складі й слідчі, і дисциплінарні комітети, які розглядають всі порушення і приймають рішення щодо покарання.
В професійній сфері існує два етичних аспекти - загальна етика (духовний аспект) і професійна сімка (практичний аспект). Етика поведінки аудиторів і представників іншої професії є частковим застосуванням понять етики поведінки, розроблених філософами для всіх людей. Загальна теорія етики є джерелом етичних норм і для аудиторів.
Загальна етика є галуззю філософії, яка займається систематичним вивченням проблеми людського вибору понять про добре і погане, якими людина керується, і змісту, що зрештою вкладається.
Етична проблема виникає, коди необхідно зробити вибір. При цьому етичною поведінкою буде така, яка принесе більше користі, відповідає моральним нормам і принципам.
Кодекс професійної стики дає відповідні рекомендації, які конкретно визначають критерії поведінки, специфічні для цієї професії. В кодексах професійної етики, на відміну від загальної етики, можна знайти вирішення конкретних, проблем. Крім того, там містяться і професійні вимоги, З точки зору певної професії кодекс є декларацією твердих норм поведінки і сприяє виконанню цих норм. Без цього професійна дисципліна була б неможливою,
хоч одна із основних цілей етики - бути керівництвом при прийнятті рішень, слід врахувати, що функції осіб, які приймають рішення, не вичерпуються повністю їх професійними обов'язками. Кожна людина не тільки окрема особистість, а і представник якої-небудь професії і член суспільства. Так, незалежні громадські бухгалтери і аудитори є також спостерігачами (за рішеннями, які приймають їх колеги), консультантами (спільно з колегами), викладачами (навчання студентів і молодих співробітників), експертами (в дисциплінарних комітетах професійних організацій). Всі ці функції досить важливі з точки зору професійної стики.
Зарубіжний досвід свідчить про значну увагу, яка приділяється питанням професійної етики аудиторів. Так, у Великобританії зазначені проблеми регулюються Актом про компанії 1985 р. та 1989 р., інструкцією Асоціації присяжних бухгалтерів, Правилами професійної поведінки Асоціації присяжних бухгалтерів (1992 р.).
Теоретично упорядковані і зведені в один документ питання професійної етики в США. В 1988 р. Американським інститутом присяжних бухгалтерів був прийнятий Кодекс професійної поведінки. Цей кодекс складається з загальних положень, які визначають ідеальні форми поведінки, а також наводяться недопустимі форми поведінки.
В Україні національні нормативи аудиту використовувалися вітчизняними аудиторами з 1999 року до 2001 року, коли АПУ отримала дозвіл від МФБ на переклад стандартів аудиту, які отримали назву "Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р." З цього часу в Україні всі суб'єкти аудиторської діяльності повинні застосовувати у своїй практиці Міжнародні стандарти аудиту та етики. В практичній діяльності існує безліч проблем, повЧязаних із розв'язанням етичних проблем. Тому моя робота присвячена висвітленню таких питань, як теоретичне обґрунтування професійної етики аудиторів, її практичне застосування, правові наслідки порушення Кодексу етики професійних бухгалтерів.
1. Теоретичний огляд питання
1.1 Основні принципи етики і поведінки аудитора
Слова "мораль", "етика" сприймаються сьогодні неоднозначно. З одного боку, ми розуміємо, що без моралі жити неможливо. З іншої сторони поняття "моральне" часте асоціюється в нас з чимось набившим оскому, типу "морального кодексу", "морально-трудового виховання", "морального вигляду" і т.п.
Однак для представників будь-якої професії етичне поводження - не простий звук, а життєва необхідність. Це порозумівається тим, що люди, які займаються якою-небудь професією, зацікавлені в суспільній довірі, високій якості своїх послуг незалежно від поводження окремих представників цієї професії. Для аудиторів дуже важливо, щоб їхні клієнти, а також треті особи, що користуються фінансовою звітністю, довіряли якості наданих аудиторських послуг, як у виді аудита, так і у виді інших, наданих аудиторами, послуг. Якщо люди, яким надаються послуги, не вірять, наприклад, своїм лікарям, адвокатам чи аудиторам, то здатність зазначених фахівців обслуговувати своїх клієнтів значно зменшується.
Якщо допустити, що особи, що користуються послугами, будуть оцінювати професійний рівень таких фахівців зі ступеня складності наданих послуг, це не доведе до добра, тому що саме через складність неспеціалісту досить важко розібратися які ці послуги. Наприклад, хворий навряд чи може досить кваліфіковано судити, чи добре йому була зроблена операція. Особа, що користується фінансовою звітністю, також не завжди може оцінити, чи добре проведений аудит цієї фінансової звітності. У більшості користувачів таких послуг немає ні часу, ні достатнього досвіду і знань для подібної оцінки. Суспільна довіра високій якості наданих професійних послуг зростає тоді, коли в рамках даної професії існують високі стандарти здійснення професійної діяльності (у тому числі і високі стандарти поводження професіоналів).
Як і для будь-якої іншої професії, для професійного аудитора дуже важливе почуття правильного етичного поводження.
Норми професійної етики викладено в Кодексі етики професійних бухгалтерів. Кодекс визначає інтереси, на захисті яких повинні бути аудитори. Це перш за все інтереси суспільства в цілому, яке складається з клієнтів, інвесторів, підприємців та інших суб'єктів держави, що покладаються на об'єктивність і чесність професійних аудиторів.
Професійний бухгалтер повинен дотримуватися певних фундаментальних принципів, їх структуру можна побачити на рис.1
Рис.1 Фундаментальні етичні принципи аудиторів
Більш детально їх структуровану форму можна побачити в Додатку А
Професійний бухгалтер повинен бути прямим та чесним у всіх професійних та ділових стосунках.
Принцип чесності накладає на всіх професійних бухгалтерів обов'язок бути відвертими та чесними у своїх професійних та ділових стосунках. Чесність передбачає справедливе ведення справ та правдивість.
Професійний бухгалтер не повинен мати відношення до звітів, декларацій, листування чи іншої інформації, якщо він вважає, що ця інформація:
(а) містить суттєво неправдиві або неправильні дані;
(б) містить необмірковані твердження чи інформацію; або
(в) пропускає чи викривлює інформацію, яку необхідно надати, якщо такий пропуск чи викривлення вводять користувача в оману.
Професійний бухгалтер не повинен допускати упередженості, конфлікту інтересів або неналежного впливу з боку інших осіб на його професійні або ділові судження.
Принцип об'єктивності накладає на всіх професійних бухгалтерів обов'язок не давати підстав ставити під сумнів їхнє професійне чи ділове судження внаслідок упередження, конфлікту інтересів або впливу з боку інших осіб.
Професійний бухгалтер може опинитися в ситуаціях, які можуть впливати на його об'єктивність. Визначити всі подібні ситуації та вихід з них неможливо. Професійний бухгалтер повинен уникати стосунків, що викликають упередження або неналежним чином впливають на його професійне судження.
Професійний бухгалтер зобов'язаний постійно підтримувати професійні знання та навичка на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві компетентних професійних послуг, що базуються на знаннях сучасних тенденцій практики, законодавства та технології. Надаючи професійні послуги, професійний бухгалтер повинен діяти сумлінно і дотримуватися застосовних технічних та професійних стандартів,
Принцип професійної компетентності зобов'язує професійних бухгалтерів:
(а) підтримувати професійні знання та навички на рівні, необхідному для надання клієнтам або роботодавцям компетентних професійних послуг; та
(б) діяти суворо у відповідності до належних технічних та професійних стандартів, надаючи професійні послуги.
професійна етика аудитор бухгалтер
Компетентні професійні послуги вимагають обґрунтованих суджень у застосуванні професійних знань та навичок. Професійну компетентність можна розділити на два окремі етапи:
(а) досягнення професійної компетентності;
(б) підтримка/збереження професійної компетентності. Підтримка/збереження професійної компетентності вимагає від
професійного бухгалтера постійної обізнаності та розуміння відповідних технічних, професійних і ділових здобутків, Безперервний професійний розвиток забезпечує вдосконалення та підтримку можливості професійного бухгалтера компетентно працювати у професійному середовищі.
Ретельність стосується обов'язку професійного бухгалтера діяти ретельно, обережно, своєчасно та відповідно до вимог завдання.
Професійний бухгалтер повинен забезпечити відповідну підготовку осіб, що працюють під керівництвом професійного бухгалтера; та нагляд за ними.
У разі доречності, професійний бухгалтер повинен повідомляти клієнтам, роботодавцям або іншим користувачам професійних послуг про характерні цим послугам обмеження, для уникнення неправильного тлумачення висловленої думки як визнання факту.
Професійний бухгалтер повинен поважати конфіденційність інформації, отриманої в результаті професійних та ділових стосунків, і не розголошувати таку інформацію третім сторонам без належних та визначених повноважень, якщо немає юридичного чи професійного права для розголошення цієї інформації. Професійний бухгалтер не повинен використовувати конфіденційної інформації, отриманої в результаті професійних та ділових стосунків, в особистих цілях чи в інтересах третіх сторін.
Принцип конфіденційності зобов'язує професійного бухгалтера утримуватися від:
(а) розкриття конфіденційної інформації, отриманої в результаті професійних та ділових стосунків, без отримання відповідного та конкретного дозволу, за межами фірми або організації, що наймає його, крім випадків, коли розкриття інформації є юридичним або професійним правом чи обов'язком;
(б) використання конфіденційної інформації, отриманої в результаті професійних та ділових зв'язків, на власну користь чи на користь третіх сторін.
Професійний бухгалтер повинен дотримуватися принципу конфіденційності навіть у соціальному середовищі. Професійний бухгалтер повинен пам'ятати про можливість ненавмисного розкриття, особливо в обставинах тривалих стосунків з колегами або його близьких чи найближчих родичів.
Професійний бухгалтер повинен дотримуватися принципу конфіденційності інформації, наданої йому потенційним клієнтом або роботодавцем.
Професійний бухгалтер повинен враховувати також й необхідність дотримуватися принципу конфіденційності інформації на самій фірмі або в організації, що наймає його.
Професійний бухгалтер повинен вжити всіх необхідних заходів і забезпечити, щоб особи, які працюють під контролем професійного бухгалтера, та особи, які йому допомагають або консультують його, поважали обов'язки професійного бухгалтера щодо дотримання конфіденційності.
Необхідність дотримання принципу конфіденційності зберігається навіть після закінчення стосунків між професійним бухгалтером та клієнтом або роботодавцем. У випадках, коли професійний бухгалтер змінює роботу або отримує нового клієнта, професійний бухгалтер може користуватися своїм попереднім досвідом. Однак, професійний бухгалтер не повинен користуватись або розкривати будь-яку конфіденційну інформацію, отриману в результаті професійних або ділових стосунків.
Проте, можуть виникати обставини, за яких професійні бухгалтери можуть або повинні розкривати конфіденційну інформацію або ж зазначене розкриття може бути доречним. До таких обставин належать:
(а) розкриття дозволяється законом і санкціонується клієнтом або роботодавцем;
(б) розкриття вимагається законом, наприклад:
надання документів або інших доказів в ході процесуальних дій; або
(ii) надання відомостей відповідним органам влади щодо виявлених порушень законодавства; та
(в) існує професійний обов'язок або право розкривати інформацію, якщо це не заборонено законом:
(i) на дотримання вимог щодо перевірки якості, визначених організацією членом або професійною організацією;
(ii) у відповідь на запит або при розслідуванні, що проводиться організацією-членом або регуляторним органом;
(iii) і для захисту професійних інтересів професійного бухгалтера в ході процесуальних дій; або
(іу) у відповідності до технічних стандартів та етичних вимог.
Професійний бухгалтер повинен дотримуватися відповідних законів та нормативних актів та утримуватись від будь-яких дій, які можуть дискредитувати професію.
Принцип професійної поведінки накладає на професійного бухгалтера обов'язок дотримуватися відповідних законів та нормативних актів, а також уникати будь-яких дій, що можуть дискредитувати професію. До таких дій належать дії, які розсудила та поінформована третя сторона, обізнана з усією відповідною інформацією, може розцінити як такі, що негативно впливають на репутацію професії.
Рекламуючи себе та свою роботу, професійний бухгалтер не повинен негативно виливати на репутацію професії. Професійний бухгалтер має бути чесним та правдивим і не повинен:
а) перебільшувати свої можливості з послуг, які він може надавати, своєї кваліфікації або досвіду; або
Ь) зневажливо посилатися на роботу інших професійних бухгалтерів або робити некоректні порівняння.
Метою професії незалежного аудитора визначене забезпечення високого професійного рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованого на задоволення потреб українського суспільства.
Для досягнення зазначеної мети аудитор повинен дотримуватися усіх етичних принципів, перелічених вище, так як вони є основою ефективного результату аудиторської діяльності.
1.2 Кодекс етики професійних бухгалтерів, його структура та зміст
Важливим елементом регулювання практики аудиту є стандарти аудиту. Статтею 6 Закону України "Про аудиторську діяльність" прямо визначено, що при здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту.
Історія впровадження у практику аудиту України технічних стандартів пов'язана з тим, що на перших етапах становлення та розвитку вітчизняного аудиту АПУ було розроблено та запроваджено національні нормативи аудиту (ННА). В основі розробки ННА було покладено міжнародні стандарти аудиту (МСА) Міжнародної Федерації бухгалтерів (МФБ). Національні нормативи аудиту використовувалися вітчизняними аудиторами з 1999 року до 2001 року, коли АПУ отримала дозвіл від МФБ на переклад стандартів аудиту, які отримали назву "Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р." З цього часу в Україні всі суб'єкти аудиторської діяльності повинні застосовувати у своїй практиці Міжнародні стандарти аудиту та етики.
Виконання професійних завдань аудиту пов'язане перш за все з тим, що аудитор несе певну відповідальність перед громадськістю. Саме тому технічні (професійні) стандарти аудиту тісно поєднані з Кодексом професійної етики. З одного боку, неможливо дотримуватись етичних принципів, не виконуючи якісно всіх вимог МСА, з іншого боку формування вимог технічних стандартів підпорядковано забезпеченню виконання етичних принципів. Тому важливою складовою частиною Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості є Кодекс етики професійних бухгалтерів.
Цей документ має три основні частини:
частіша А - застосовується до всіх професійних бухгалтерів,
частина Б - застосовується до професійних бухгалтерів-практиків,
частина В - застосовується до штатних професійних бухгалтерів.
Професійний бухгалтер - це особа, яка є членом організації - члена Міжнародної федерації бухгалтерів.
Професійний бухгалтер-практик - це особа, яка незалежно від функціональної класифікації її обов'язків (наприклад, аудит, оподаткування чи консалтинг), працює у фірмі, що надає професійні послуги. Цей термін також використовують стосовно фірми професійних бухгалтерів-практиків.
Кодекс етики професійних бухгалтерів має таку структуру:
ЧАСТИНА А - ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО ВСІХ ПРОФЕСІЙНИХ БУХГАЛТЕРІВ
100 Вступ та фундаментальні принципи
110 Чесність
120 Об'єктивність
130 Професійна компетентність та належна ретельність
140 Конфіденційність
150 Професійна поведінка
ЧАСТИНА Б - ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО ПРОФЕСІЙНИХ БУХГАЛТЕРІВПРАКТИКІВ
200 Вступ
210 Професійне призначення
220 Конфлікт інтересів
230 Другий висновок
240 Гонорари та інші винагороди
250 Рекламування професійних послу
260 Подарунки та заохочення
270 Зберігання активів клієнта
280 Об'єктивність - всі послуги
290 Незалежність - завдання з надання впевненості
ЧАСТИНА В - ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО ШТАТНИХ ПРОФЕСІЙНИХ БУХГАЛТЕРІВ
300 Вступ
310 Потенційні конфлікти
320 Підготовка та подання інформації
330 Достатня компетентність
340 Фінансові інтереси.
350 Заохочення
Кодекс етики професійних бухгалтерів включає і розкриває зміст таких елементів:
Громадські інтереси. Кодексом визначається, що характерною рисою аудиту як професії є прийняття відповідальності перед громадськістю.
Цілі. Аудит повинен задовольняти чотири основні потреби, довіра, професіоналізм, якість послуг, конфіденційність.
Фундаментальні принципи: чесність, об'єктивність, професійна компетентність, конфіденційність, професійна поведінка, застосування технічних стандартів
Слід відзначити, що у більшості зарубіжних країн існують свої власні кодекси етики. Так, наприклад, АІСРА має свій Кодекс професійної поведінки, прийнятий у 1985 р. Крім того, AICPA розроблені і прийняті роз'яснення правил професійної поведінки як основні регулятиви діяльності. Зокрема, у Великій Британії у 1992 р. введені в дію Правила професійної поведінки Асоціації присяжних бухгалтерів (ACCA). У цьому зв'язку певний акцент необхідно зробити на те, що Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Швеція та інші європейські країни мають аналогічні свої національні кодекси (правила) етики аудиторів.
В той же час, організаціям-членам МФБ або фірмам не дозволяється застосовувати менш жорсткі стандарти, ніж зазначено в даному Кодексі. Однак, якщо організація-член або фірма не може додержуватись деяких положень цього Кодексу внаслідок заборони законодавством або нормативним актом, вони повинні дотримуватись всіх інших положень цього Кодексу.
В деяких країнах можуть існувати вимога та настанови, що відрізняються від даного Кодексу. Професійні бухгалтери повинні знати про ці відмінності та дотримуватись більш жорстких вимог, якщо це не заборонено законом або нормативним актом.
2. Практичне висвітлення питання
2.1 Правові наслідки порушення Кодексу етики професійних бухгалтерів
Виходячи з незначної історії розвитку аудиторського контрою в Україні, проблему юридичної відповідальності аудиторів поки що недостатньо врегульовано і не відображено у судовій практиці. Вона потребує вивчення для подальшого розвитку аудиторського контролю.
Юридичну відповідальність аудитора можна поділити на такі сфери: відповідальність перед органами, які видали свідоцтво на право заняття аудиторською діяльністю; відповідальність перед клієнтом; відповідальність перед третіми особами; кримінальна відповідальність (Додаток Б).
Визначення характеру та рівня вини конкретних осіб було і залишається прерогативою суду. При цьому постає питання про розмір майнової т іншої відповідальності винних осіб.
Згідно зі статтею 20 Закону України " Про аудиторську діяльність" аудит здійснюється на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою та замовником. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись на підставі договору або письмового чи усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).
При проведенні аудиторської перевірки аудитор (аудиторська фірма, повинні чітко дотримуватись умов договору. Це особливо важливо при не регламентованих законом призначеннях ("власний аудит"), коли контрактний лист чи договір є єдиним документом, що визначає умови роботи: відносини сторін. Умови проведення аудиту відповідно до чинного законодавства більш регламентовані (обов'язковий аудит), але й при таких призначеннях сторони можуть записувати в договір за бажанням будь-які умови: як ті, що звужують, так і ті, що розширюють сфери діяльності. Щоб захистити себе, аудитор завжди повинен наперед чітко визначити характер роботи, яку належить виконати, та зазначити в аудиторському висновку всі обмеження, які мали місце. Мета роботи може коливатися від повного аудиту (аудитор висловлює думку про достовірність фінансової звітності) до оглядових (загальних) перевірок (з обмеженим рівнем упевненості) та облікових робіт (звітність взагалі не завіряється).
Існуючі в Україні нормативні документи по-різному трактують відповідальність аудитора за недотримання умов укладеного договору, а також структуру договору. В статті 20 Закону України "Про аудиторську діяльність" зазначається, що в договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їхньої вини (стаття 25). Крім того, за неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою можуть застосуватися стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та свідоцтва на строк до одного року або анулювання сертифіката та свідоцтва.
В системі національних нормативів розроблений норматив № 4 "Договір про проведення аудиту". В ньому визначено суть, основні положення та умови складання договору, а також обумовлено рівні відповідальності аудитора та клієнта з метою уникнення непорозумінь. Пропонується в умовах відповідальності виконавця визначити такі положення: відповідальність і за якість виконання робіт; відповідальність за дотримання принципів аудиту при виконанні робіт; відповідальність за дотримання строків робіт; інші; види та умови відповідальності. Причому повинна бути вказівка про строки дії відповідальності. Необхідно також розглянути умови відмови виконавця від продовження робіт за будь-яких обставинами.
Щодо відповідальності аудитора (аудиторської фірми), то зазначивши, що вона настає відповідно до чинного законодавства, аудитор (аудиторська фірма) бере на себе відповідальність, яку вони могли б і не нести, якби більш детально її обумовили. Це особливо важливо в умовах недосконалого законодавства.
З юридичної точки зору окремі статті Цивільного кодексу мають імперативний, а інші - диспозитивний характер. Імперативні норми обов'язкові для виконання і ними слід керуватися відповідно до закону. Норми, що мають диспозитивний характер, діють тоді, коли інше не встановлено, наприклад договором. Це означає, що якщо в договорі обумовлено певну відповідальність, то у разі потреби набирає сили тільки ця відповідальність.
Те, що договір про надання аудиторських послуг, і особливо про проведення обов'язкової аудиторської перевірки, до останнього часу вважається договором підряду, не викликає сумніву, оскільки іншого варіанта класифікації цих послуг Цивільний кодекс України за станом на 4 березня 1996 р. не пропонує. Договір підряду регулюється статтями 332-347 Глави 28 Кодексу. Основними нормами, що регулюють договір підряду і можуть застосовуватись при здійсненні аудиторських послуг, є:
схоронність документації;
сприяння у проведенні аудиторської перевірки;
права замовника в період виконання робіт;
конфіденційність одержаної інформації;
відповідальність аудиторів (аудиторських фірм) за належну якість;
обов'язок замовника прийняти виконану роботу;
строки пред'явлення вимог щодо виявлених недоліків у роботі;
своєчасність виконання робіт за договором.
За схоронність документації, якщо інше не передбачено договором, відповідальність, згідно зі статтею 339 Цивільного кодексу України, несе сторона, що надала їх для перевірки.
Якщо з документацією клієнта аудитор працює в службовому приміщенні аудиторської фірми, відповідальність за схоронність документації, представленої для перевірки, згідно зі статтею вищезазначеного Кодексу, повинна взяти на себе аудиторська фірма.
Крім того аудитор (аудиторська фірма) відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. зобов'язаний забезпечити схоронність робочих документів, що складаються в ході аудиторської перевірки. Ризик випадкового знищення або випадкового псування результату виконаної аудитором роботи до її приймання замовником несе виконавець - аудитор (аудиторська фірма).
Етичні норми аудиторської діяльності передбачають повне безумовне дотримання конфіденційності всієї інформації, яка стала відома аудитору в процесі здійснення перевірки. Стаття 23 Закону "Про аудиторську діяльність" також зобов'язує аудиторів і аудиторські фірми зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах інших осіб.
Отже, договором на аудиторську діяльність необхідно передбачити порядок і умови використання такої інформації. Склавши перелік відповідних відомостей як додаток до договору, сторони тим самим беруть на себе зобов'язання здійснити публікацію таких свідчень тільки за згодою іншої сторони по договору.
Відповідальність за розголошення комерційної таємниці регулюється статтею 148-7 Кримінального кодексу України. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на строк до двох років, або позбавленням права займати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Оскільки Законом України "Про аудиторську діяльність" відповідальність аудиторів за належну якість не встановлено, вказано лише що аудитори і аудиторські фірми зобов'язані належним чином надавати аудиторські послуги, то набирає сили дія Цивільного кодексу України.
У випадках, якщо виконавець допустив відступи від умов договору, які погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, згідно зі статтею 344 кодексу замовник вправі за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у відповідний строк або відшкодування понесених замовником необхідних витрат на виправлення своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу.
За наявності в роботі істотних відступів від договору або інших недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.
У зв'язку з цим у договорі необхідно передбачити проблеми відповідальності за некваліфіковане проведення перевірок, а також за відступи від умов договору, які погіршили результати роботи. Потрібно відпрацювати єдину думку із замовником відносно того, що саме можна вважати "некваліфікованим проведенням перевірки", а можливо, і яку суму збитку вважати суттєвою, а яку ні.
Оскільки ці питання ще не достатньо відрегульовано, аудитори, щоб захистити себе у зв'язку з можливим розірванням договору при визнанні замовником некваліфікованого проведення робіт чи наявності відступів від умов договору, наприклад, поділяють договір на проведення аудиторської перевірки на два етапи. Перший етап - перевірка фінансової звітності замовника, другий етап - узагальнення результатів перевірки та складання аудиторських висновків. Причому, якщо аудитор вже на етапі планування передбачає неможливість видачі позитивного висновку, |то максимальний відсоток оплати встановлюється власне за перевірку. ІВ іншому випадку, коли аудитор знає, що клієнт погодиться на будь-який висновок, він прагне знизити вартість тієї частини робіт, в якій можуть бути виявлені недоліки.
Проблеми якості аудиторських послуг повинні бути обумовлені в договорі. В інших випадках якість визначається вимогами, які, як; правило, пред'являються до робіт відповідного виду.
Аудитор може не виявити суттєвих помилок і зловживань і представити позитивний висновок про звітність, яка фактично є значно перекрученою. Він також може дійти висновку про стійкий фінансовий стан та платоспроможність підприємства, але через деякий час це підприємство збанкрутує. Зрозуміло, що причиною не виявлення помилок, зловживань чи нестабільності фінансового стану може бути недбале ставлення аудитора до своїх обов'язків. З іншого боку, навіть коли аудиторську роботу виконано на належному рівні, проблеми все одно можуть виникнути: змова адміністрації в здійсненні зловживань чи приховуванні помилок, надзвичайно швидка зміна фінансових обставин після підписання аудиторського висновку тощо.
Аудитора не можна притягнути до відповідальності за невиявлення хитромудрих схем обману і зловживань, якщо в процесі перевірки не виникло нічого, що могло б викликати його підозру. Але якщо підозрілі факти було виявлено, а аудитор не провів належного розслідування всіх обставин, він може притягатись до відповідальності за недбалість.
У зв'язку з цим виникає проблема якості, концепція "кращої методики" проведення аудиту. При прийнятті рішення проте, чи провів аудитор перевірку якісно, чи виявив старанність і майстерність, необхідно врахувати фактори, що визначають конкретні обставини розгляду справи. Було б несправедливо оцінювати роботу індивідуального практика, який виконує аудит для невеликого приватного підприємства, і роботу, яка проводиться, наприклад, провідними аудиторськими фірмами світу для транснаціональних корпорацій, за одними й тими ж критеріями.
Якщо законом, іншими правовими актами чи в установленому ними порядку передбачені обов'язкові вимоги щодо виконання аудиторських послуг, то аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний виконати роботу, дотримуючись цих обов'язкових вимог. При цьому хоч стандарти та інструкції з аудиту не мають юридичної сили, їх слід розглядати як переконливе свідчення, що дозволяє встановити "кращу методику". Крім того, аудитори повинні розробити і застосувати на практиці заходи контролю якості, які гарантували б відповідність аудиту щодо "кращої методики" Такі заходи можуть включати: якісне планування аудиторської перевірки, складання програми аудиту, використання аналітичних процедур, застосування контрольних тестів, належні оглядові процедури.
2.2 Визначення професійної етики аудиторів на основі фінансової звітності підприємства
Визначення професійної аудиторської діяльності пов'язана напряму з поняттям незалежності. Адже сама суть аудиторської діяльності передбачає висловлення аудитором незалежної думки щодо фінансової звідності підприємства.
Незалежність можлива лише в умовах свободи від впливу (контролю) з будь-якого боку. Тобто, коли мова йдеться про професійну аудиторську діяльність, то контроль за нею не може бути ані з боку користувачів (можливих замовників на аудит), ані з боку відповідальної сторони.
Разом з тим реально існує лише певний рівень незалежності, тобто аудитори не можуть бути абсолютно незалежними.
Кодекс етики професійних бухгалтерів визначає, що незалежність вимагає:
незалежності думки, тобто такої спрямованості думок, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, та дозволяє діяти чесно з об'єктивністю та професійним скептицизмом;
незалежності поведінки, тобто уникнення фактів та обставин настільки значущих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скептицизм фірми або члена групи з виконання завдання знаходяться під загрозою.
Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь - якому господарюючому суб'єкту незалежно від його організаційно - правової форми і форми власності. Побудова будь - яких взаємовідносин між суб'єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису Тобто, дана сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов'язується надати послуги (тобто провести аудит, а замовник клієнт - отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.
У договорі визначають відповідальність та зобов'язання сторін, серед яких визначають і питання етичного характеру, зокрема питання незалежності аудитора, конфіденційність інформації та відповідальність, що передбачається за їх порушення. Витяг з договору на проведення аудиту подано нижче.
2.3 Відповідальність та зобов'язання сторін
Відповідальність ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність ЗАМОВНИКА - статтями 28, 29 та ЗО Закону України "Про аудиторську діяльність".
Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація та методологія обліку, господарська діяльність не відповідають установленим правилам, чинному законодавству або Статуту, а порушення тягнуть за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА.
ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому будь-яку інформацію, незалежно від рівня її конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно).
Умисне або ненавмисне невиконання ЗАМОВНИКОМ цього пункту Угоди підпадає під дію п.4.2 цієї Угоди.
ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний; утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу; зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу, не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА; зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА, не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.
У разі порушення умов цього пункту ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК має право на судове переслідування ВИКОНАВЦЯ та стягнення з останнього збитків, розмір яких визначає суд.
Організація (форма, місце, методика, час виконання) послуг є виключною прерогативою ВИКОНАВЦЯ і регламентується тільки ним
Виконавець має право залучити до надання послуг окремих спеціалістів, сплачуючи їм винагороду згідно з положенням про сумісництво та договори підряду з особистих (власних) коштів. Дозволу на таке використання персоналу ЗАМОВНИКА з боку останнього не треба.
У разі односторонньої відмови ЗАМОВНИКА в процесі надання послуг ВИКОНАВЦЕМ ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ 75 % від суми Угоди, У цьому випадку ЗАМОВНИК повинен попередити ВИКОНАВЦЯ про своє рішення за 12 днів до денонсації Угоди
За невиконання або неякісне виконання взятих на себе зобов'язань ВИКОНАВЕЦЬ та ЗАМОВНИК несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством, а спори між ними вирішуються судом або арбітражем.
У разі відмови від підписання акта прийому-передання виконаних послуг без конкретних указаних причин аудиторська фірма має право перераховану суму віднести на реалізацію.
Під час проведення аудиту, аудитор повинен уникати ситуацій, за яких можлива втрата незалежності. Наприклад, в таких ситуаціях, коли:
аудитор підпорядковує власне судження судженню керівництва підприємства, звітність якого перевіряється;
висновки або текст звіту аудитора носять звинувачувальний характер, в їх тексті робиться персоніфікація помилок, визначається майнова або кримінальна відповідальність працівників замовника;
судження аудитора формується з посиланням на підручники, професійні авторитети, публічні виступи посадових осіб;
в тексті висновку прослідковується особиста неприязнь до конкретних працівників замовника.
Виконання професійних обов'язків може здійснюватися за обставин, коли виникають загрози для дотримання фундаментальних принципів. Загальну сукупність загроз, що потенційно можуть існувати, Кодекс етики розподіляє за наступними категоріями:
(а) загроза власного інтересу, спричинена фінансовими або іншими інтересами професійного бухгалтера або інтересами його найближчих чи близьких родичів;
(б) загроза власної оцінки у випадках, коли професійний бухгалтер повинен переглянути своє ж попереднє судження;
(в) загроза захисту, коли професійний бухгалтер захищає позицію або думку такою мірою, яка може ставити під сумнів його об'єктивність;
(г) загроза особистих стосунків, коли внаслідок тісних стосунків професійний бухгалтер занадто співчуває інтересам інших; та
(д) загроза тиску, коли професійний бухгалтер утримується від об'єктивних дій внаслідок фактичних-або відчутних загроз.
Професійний бухгалтер (аудитор) при перевірці звітності підприємства повинен ідентифікувати існуючі загрози та вжити застережні заходи, що можуть їх усунути або зменшити до прийнятного рівня. Такі застережні заходи поділено на дві широкі категорії:
(а) застережні заходи, розроблені професійними організаціями, законодавчими чи регуляторними органами; та
(б) застережні заходи в робочому середовищі.
У випадку виникнення конфліктів під час перевірки, починаючи процес офіційного чи неофіційною розв'язання конфлікту, професійний бухгалтер, розглядає, окремо або разом, такі складники цього процесу:
(а) відповідні факти;
(б) пов'язані з процесом етичні питання;
(в) фундаментальні принципи, що стосуються даного питання
(г) встановлені внутрішні процедури; та
(д) альтернативні заходи.
Розглянувши ці питання, професійний бухгалтер визначає належні заходи, що відповідають визначеним фундаментальним принципам. Професійний бухгалтер також вивчає наслідки кожного з можливих заходів. Якщо питання залишається невирішеним, професійний бухгалтер консультується з відповідними представниками фірми чи організації, що його наймає, для отримання допомоги в розв'язанні проблеми.
Законом України "Про аудиторську діяльність" зафіксовано у статті 19 "Обов'язки аудиторів та аудиторських фірм" ряд обов'язків, які відбивають вимоги фундаментальних принципів етики професійних бухгалтерів, а саме: аудитори та аудиторські фірми зобов'язані:
1) в аудиторській діяльності дотримуватися вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
2) належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги;
3) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
4) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомостей, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
5) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону;
6) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз;
7) своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.
3. Проблеми, повЧязані із практичним визначенням професійної етики аудиторів
Згідно з принципами кодексу професійної поведінки, аудитор несе відповідальність як перед клієнтами, так і перед суспільством. Аудитори мають враховувати інтереси клієнта, але при цьому не забувати про свої обов'язки перед суспільством, і для того їм необхідно дотримуватись таких принципів, як незалежність, чесність і об'єктивність.
Під час здійснення аудиторської перевірки, аудитори зазвичай стикаються з багатьма проблемами практичного застосування нормативної бази через недоліки в їх трактуванні. Наприклад, питання конфіденційності не вважається остаточно вирішеним. Банкрутства підприємств з часом приведуть до встановлення законного обов'язку аудитора безпосередньо доповідати про зловживання та інші порушення законодавчих норм відповідним органам, але перш за все це стосуватиметься банківської сфери та інших галузей, що пов'язані з наданням фінансових послуг (і не поширюватиметься на аудиторське обслуговування інших галузей, включаючи торгівлю і сферу послуг).
До порушень та незаконних дій належать: крадіжки, здійснені шляхом обману; викривлення обліку і фальсифікація чи приховування документів; зловживання, підлог і злочин щодо підприємств; неправдиві свідчення і порушення вимог щодо попередження корупції; злочини, які пов'язані з банкрутством і неспроможністю, обман кредиторів; змова, підбурювання до здійснення або сприяння здійсненню злочину; злочини, які пов'язані з прямими та непрямими податками, і внутрішнє дилерство.
Сама суть аудиторських послуг вимагає, щоб аудитор мав доступ до інформації про заробітну плату, продукцію, контракти, злиття чи поділ компанії, податкові проблеми та іншої інформації, яка необхідна для бездоганного виконання ним своїх функцій. Якщо керівництво підприємства невпевнене в тому, що аудитор збереже одержану інформацію в таємниці, воно навряд чи захоче розкрити цю інформацію. Але інформація не розглядається як конфіденційна, якщо її розкриття необхідне, щоб зробити фінансові звіти достовірними. Тобто відповідальність аудитора за повне виконання стандартів аудиту важливіше вимоги конфіденційності.
У зв'язку з обов'язком аудиторів виявляти вішалки сумнівних чи нелегальних дій клієнта та виникають складні проблеми. Згідно з аудиторськими стандартами, якщо клієнт відмовляється прийняти аудиторський звіт, в якому вказується на неможливість зібрати вагомі докази про допущені незаконні дії і підрахувати чи оцінити суму, одержану в результаті цих дій чи використану в розглянутих незаконних операціях, аудиторська фірма повинна припинити відносини з клієнтом і сповістити про це адміністрацію підприємства та акціонерів. Аудитор до певної міри викриває клієнта, але його дії не вважаються розкриттям інформації, оскільки це необхідно для того, щоб зробити фінансові звіти достовірними.
Юридично аудитори не зобов'язані розкривати незаконні дії клієнта. Але правило конфіденційності не виправдовує бездіяльності дипломованого громадського бухгалтера, коли він може виправити наслідки неправомірних дій клієнта чи попередити їх. Інколи бездіяльність аудитора розглядається як співучасть, що небезпечно для нього. В таких ситуаціях корисно проконсультуватися з адвокатом щодо можливих наслідків викриття клієнта і замовчування. Але все ж незаперечним є те, що обов'язкове розкриття інформації має бути в тих випадках, коли аудитор вважає, що клієнт вчинив злочин, пов'язаний з тероризмом, чи є підстави вважати про вчинення тяжкого злочину.
З юридичної точки зору інформація називається закритою втому разі, коли в судовому порядку неможливо примусити особу розкрити цю інформацію, навіть якщо є відповідна повістка. Буває інформація, яка не може бути розкритою навіть на вимогу суду. Такі привілеї існують для інформації, що стосується чоловіка і дружини, адвоката і клієнта, віруючого і сповідника. Інформація, одержана аудитором від клієнта, закритою не є і повинна надаватись на вимогу суду.
Добровільне розкриття інформації відповідним органам може бути зроблене в інтересах суспільства. Хоч немає визначення того, що вважати "інтересами суспільства", аудитор повинен брати до уваги величину суми, про яку йде мова, (імовірність, що це вплине на членів суспільства, ймовірність повторення аналогічних дій і ті причини, через які клієнт не хоче самостійно розкрити цю інформацію.
Коли аудитор чи аудиторська фірма проводять рівноправну перевірку якості роботи іншої аудиторської фірми, як правило, перевіряються декілька наборів робочих документів. Спеціального дозволу на ознайомлення з робочими документами при цьому не вимагається. Якби довелося робити запит у кожного клієнта, то це могло б обмежити доступ "рівних" до інформації і призвело б до суттєвих витрат часу всіма задіяними особами. Зрозуміло, що особи, які здійснюють перевірку "рівних", повинні дотримуватись конфіденційності одержаної інформації. Це ж стосується проблеми перевірки якості роботи окремого аудитора, яка може проводитись відповідним ліцензійним чи професійним органом.
Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. аудитори і аудиторські фірми зобов'язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб (стаття 23). Єдиним винятком з цього правила є обов'язок аудитора (аудиторської фірми) надати за рішенням судових органів чи за санкцією прокурора конкретну інформацію (документацію), вказану в рішенні суду (з санкції прокурора), відповідним судовим чи правоохоронним органам.
Отже, трактування принципу конфіденційності в Україні вимагає суворого збереження в таємниці одержаної інформації, збереження конфіденційності аудитором має юридичний аспект. Так, згідно зі статтею 148-7 Кримінального кодексу України (станом на 14квітня 1997 р.) навмисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало великої матеріальної шкоди суб'єкту підприємницької діяльності - карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на строк до двох років, чи позбавленням права обіймати певні посади, займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, чинне законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за розголошення комерційної таємниці. При цьому важливо визначити, що становить предмет комерційної таємниці.
Сьогодні нормативні акти, якими регулюються правовідносини у сфері аудиторської таємниці, не носять ознак системної цілісності і завершеності. Вважається, що новий закон про аудит і аудиторську діяльність повинен створити основу для системи нормативних актів декількох рівнів.
Норми аудиторської таємниці мають бути сформульовані у відповідній статті майбутнього закону і, оскільки цей закон має спеціальний характер, дотримання вимог його відповідної статті, незалежно від можливої наявності аналогічних статей в інших правових джерелах, в іншій редакції, буде обов'язковим.
Необхідно мати на увазі, що на цьому ж рівні існує і буде існувати в подальшому велика кількість законодавчих актів (наказів, розпоряджень), які надають право окремим державним органам, починаючи з податкових служб, одержувати інформацію, що становить аудиторську таємницю. Всі законодавчі рішення, що були прийняті до введення нового закону, нагальна потреба в якому очевидна, будуть застосовуватись тільки в тих випадках, коли не суперечитимуть закону. Перелік законів, які стосуються прав і обов'язків щодо аудиторської таємниці, не с стабільним і буде, зрозуміло, в майбутньому змінюватись. Правове ж значення цих законів полягає в тому, що вини, по-перше, закріплюють право органів і організацій запитувати аудиторську інформацію; по-друге, що особливо важливо, ці правові акти встановлюють чи повинні встановити компетенцію того чи іншого органу на запит, тобто визначають, яку саме інформацію може запитувати цей орган; по-третє, в окремих випадках встановлюють ступінь відповідальності за недотримання вимог щодо надання інформації. Отже, при аналізі будь-якої вимоги про надання інформації, що становить аудиторську таємницю, повинно братись до уваги законодавче обґрунтування такого запиту.
При цьому перш за все необхідно визначити зміст аудиторської таємниці, під яким розуміється однозначне і чітке визначення кола відомостей, які підлягають охороні. Можна стверджувати, що оскільки в сучасних умовах немає законодавчого визначення аудиторської таємниці, українське законодавство рухається до такого широкого його визначення, яке б охоплювало будь-які відомості про клієнтів, одержані аудиторською фірмою чи аудитором вході своєї діяльності.
Подобные документы
Поняття та завдання професійної етики юриста. Моральне правило, норма поведінки. Поняття юриспруденції, юридична етика. Особливості професії юриста, їх моральне значення. Принципи професійної етики юриста. Зміст, значення судової етики, Обов'язок судді.
реферат [29,2 K], добавлен 20.10.2010Історія виникнення професійної етики як системи моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей. Професійна етика в суспільстві та її взаємозв'язок з іншими науками. Особливості етики різних професій.
реферат [254,3 K], добавлен 19.03.2015Правове забезпечення етики поведінки державних службовців. Правила поведінки державних службовців та Кодекс поведінки державних службовців. Найкращий кодекс — це лише відправний пункт постійної роботи з поліпшення етичного клімату.
контрольная работа [20,9 K], добавлен 12.04.2007Зміст моральних принципів та моральних норм. Теорія професійної етики та професійної моралі. Моральна оцінка та її практичне застосування у всіх сферах життя суспільства. Поняття морального обов’язку людини. Самодисципліна як принцип професійної моралі.
реферат [29,8 K], добавлен 23.10.2012Складові адміністративної етики. Дотримання адміністративної етики. Особливості взаємостосунків представників держави і підприємництва. Інституційний тип взаємовідносин державних службовців і підприємців. Етичний кодекс. Принципи етики ділової людини.
реферат [3,9 M], добавлен 18.09.2008Естетика - наука про становлення чуттєвої культури людини. Становлення проблематики естетики як науки. Поняття, предмет та структура етики, її філософське значення. Відмінність між мораллю і моральністю. Основна мета й завдання етики у сучасних умовах.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 14.12.2010Стратегічна мета. Завдання та пріоритети розробки та впровадження програми етики державного службовця. Засоби досягнення мети програми. Проект "Етичного кодексу". Комітет з етики. Етичний тренінг. Служба з питань урегулювань.
реферат [12,2 K], добавлен 00.00.0000Право і мораль, їх взаємозв'язок, характерні особливості. Моральні якості і культура працівника прокуратури. Професійно-моральна деформація та її фактори. Етичні правила поведінки слідчого, керівника органу прокуратури. Кодекс професійної етики.
дипломная работа [115,1 K], добавлен 12.09.2010Поняття категорії етики та їх історичний характер, різновиди та напрямки вивчення. Релятивізм та ригоризм в їх трактуванні добра та зла. Категорії етичного вибору, вчинку, моральної діяльності, а також ті, що передають етичні характеристики людини.
контрольная работа [58,8 K], добавлен 19.03.2015Сутність етики, історія її розвитку як наукового напрямку, мораль як основний предмет її вивчення. Аспекти, які охоплює моральна сфера людського життя. Проблеми та теорії походження моралі, її специфіка та структура, соціальні функції, завдання.
реферат [18,2 K], добавлен 18.09.2010
