Насильство й жорстокість як категорії етики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Насильство й жорстокість як категорії етики

1. Яке місце займає проблема насильства в моралі

Якби можна було виразити сутність моралі одним словом, то це слово - ненасильство. Відношення до насильства є тією критичною крапкою, по якій можна випробувати мораль. Через відношення до насильства перевіряється дієвість моралі.

Не випадково самою древньою забороною, що ознаменувала виникнення моральності, була заборона вбивства як крайньої форми насильства.

2. Чому моральні вимоги звичайно мають форму заборон

Мораль припускає індивідуальну волю вибору в конкретній ситуації. Існує безліч наук, які дають позитивні ради й містять позитивну програму діяльності. Наприклад, дієтологія пропонує строгу дієту при певній недузі. Медицина рекомендує конкретний спосіб життя для лікування хвороби. Економіка говорить про закони функціонування ринку і як їх треба виконувати. Є безліч різних інструкцій і корисних рад на всі випадки життя (як стати багатим, вийти заміж, правильно зробити ремонт).

Етика ж не дає рад, тому що її ціль - формування здатності волі. Мораль як особлива сфера людського існування позначає "тендітну границю, що відокремлює простір розумної людської діяльності від царства сліпої необхідності". Оскільки етика має справу з автономним суб'єктом, її норми мають вигляд заборони, що залишає простір для індивідуальної волі вибору в кожній конкретній ситуації. Етика не пропонує людині нічого певного, всі найважливіші рішення він повинен робити сам, але вона говорить, чого не слід робити в жодному разі. Її вимоги необхідні, але не достатні.

3. Що таке насильство

У вузькому змісті слова насильство - це застосування грубої сили, по перевазі фізичної (тілесні ушкодження, убивства, пограбування, підпали).

У широкому змісті слова насильство - будь-яке придушення людини (не тільки фізичне, але також психологічне, моральне, економічне, ідеологічне й т.д.).

Форми й методи насильства вдосконалюються разом з розвитком суспільства. Дисциплінарний простір і час, маніпуляція суспільною думкою за допомогою ЗМІ, "шокова терапія", "промивання мозків", "модифікація поводження" - все це приклади новітніх технологій віртуального насильства.

4. Що таке ненасильство

Ненасильство - термін, утворений за аналогією з словом "ахимса", що позначають основний принцип релігії й філософії джайнізму, індуїзму й буддизму. Виниклий у древнєіндійської цивілізації, принцип ненасильства, тісно пов'язаний із принципом толерантності й плюралізму, визначив велику долю цієї цивілізації. Завдяки цим поняттям і принципам індійська культура збереглася в якості найдавнішої живої цивілізації, на відміну від багатьох інших, древніх, але загиблих у силу своєї агресивності цивілізацій (Вавилон, Єгипет, цивілізація майя, і ін.).

Принцип "ненасильства" достатній для визначення сутності моралі.

У європейській історії ідеал ненасильства пов'язаний з ім'ям і заповідями И. Христа: "Хто вдарить тебе в праву щоку, зверни до нього й іншу"; "Любите ворогів ваших".

Ці заповіді скасовують древній закон, що припускав можливість насильства як відплати ("око за око") і державного захисту ("люби ближнього твої й ненавидь ворога твого"). Тут позначається важливу відмінність християнства від іудаїзму.

Ісус уважав, що насильство не може мати виправдання ні за яких умов. Основна заповідь І. Христа - любов до ближнього.

Ненасильство - це конкретизація етики любові, її випробування ("любите ворогів ваших"). Цей зв'язок виявив Л. Толстой: поняття Бога є позначення того, що людський розум не може знати; поняття Бога задає правильний порядок цінностей у світі. Бог - гранична підстава людського буття, умова можливості змісту. Любов до Бога означає відмова від насильства й прийняття миру таким, який він є, з любов'ю й радістю.

5. Як співвідносяться ненасильство й справедливе насильство

Ненасильство - альтернатива "справедливому насильству". Це пост насильственна стадія боротьби з несправедливістю й злом. Відповідна боротьба є виклик, сполучений з ідеєю, що одна сторона конфлікту втілює добро, а інша - зло. Але зі збільшенням кількості насильства зло тільки збільшується. Імператив ненасильства пропонує рішення, суть якого в тім, що жодна сторона не може розглядати себе суддею в питаннях добра й зла, і це єдиний спосіб залишитися в просторі моралі. Гуманізм етики ненасильства пов'язаний з визнанням святості життя. "Не перемагати й принижувати супротивника, а домагатися взаєморозуміння з ним"... "Центром ненасильства є принцип любові"". Любов - протилежність насильству, протилежність використанню, відношення поваги особистості і її самоцінностей.

6. Чи може насильство бути благом

Багато ідеологів революції ставили завдання морально виправдати застосування насильства. Наприклад, Л. Троцкий у статті "Їхня мораль і наша" виправдує революційне насильство пролетаріату; він малює суспільство майбутнього, у якому не буде насильства й ніяких соціальних протиріч, хоча прокласти до нього міст не можна інакше, як революційними, насильницькими засобами. Аналогічної позиції дотримувався вождь світового пролетаріату, коли говорив про добро "з кулаками".

Будь-яке насильство хоче виправдання й для цього використовує моральну демагогію, а також розподіл людей на гарні (наших) і поганих (чужих). Насильство - влада сили, тому воно перебуває поза мораллю. Мораль і насильство виключають один одного. Однак усяке насильство має потребу в санкції моралі, волає до боротьби зі злом. У талібському Афганістані існувало Міністерство добра й боротьби зі злом, саме воно присуджувало до страти всіх, хто не підкорявся режиму. Не сильне відрізняється американський підхід, що ділить мир на своїх (імперія добра) і чужих (імперія зла).

7. Яке насильство є легітимним

Сучасна держава монополізувала насильство. Право на насильство локалізується спеціальними соціальними групами осіб і здійснюється за встановленими правилами. Стражі порядку покликані захищати окремих громадян друг від друга й від зовнішнього ворога. Саме держава формує систему мотивів, якою керуються громадяни. Наприклад, за допомогою податкової політики або соціальної допомоги воно може стимулювати або скорочувати ріст населення. Це насильство особливого роду, не пряме, а непряме або віртуальне. Інший приклад непрямого насильства - маніпуляція свідомістю, шокова терапія. Усяке насильство, навіть легітимне, не можна віднести до моральної діяльності. Моральним може бути тільки обмеження насильства, вибір меншого насильства, як у ситуації зі злом, коли вибирають менше зло не тому, що воно зло, а тому, що воно менше. Таким чином, справжня мораль заперечує будь-яке насильство, крім того, вибирає із двох зол менше.

8. Яке насильство є нелегітимним

Насильство, як відверта влада сильного над слабким, огидно моралі. Об'єктом нелегітимного насильства часто виступають хворі, старі, жінки й діти. Прикладами нелегітимного насильства є злочинність, а також заподіяння страждань багатьом людям у результаті руйнування екології, нечистоплотної журналістики, брудного бізнесу, халатного відношення до сучасної техніки (Чорнобиль), банального екстремізму й тероризму.

Жорстокий обіг зі старими й бездомними дітьми - це одна з патологій сучасної західної цивілізації. Сучасні батьки часто виступають у такий незвичайній для них ролі, як причина збільшення дитячої смертності. Наприклад, відповідно до досліджень американських соціологів, 50% дітей, що тікають із будинку, просто зникають.

9. Які причини втечі дітей з будинку

Жорстокість і байдужість батьків - головна причина дитячої занедбаності. Крім того, діти заважають кар'єрі, у більших містах вони стають тягарем. Часто діти тікають із будинку, будучи жертвами побиття або сексуального насильства батьків. У США щорічно батьки знущаються приблизно над 1,7 млн. дітей, по-звірячому б'ють 750 тисяч. 27% жінок і 16% чоловіків у дитинстві випробували сексуальні напади.

Жорстокий обіг з дітьми й підлітками в родині зв'язано з наступними факторами: застосування фізичних покарань як спосіб виховання, фінансові проблеми родини, присутність у будинку вітчима або співмешканця, пияцтво батьків, острах викриття, коли жертва сподівається, що жорстокий обіг з нею нікому не стане відомим.

10. Які наслідки сімейної жорстокості

Агресивність, злочинність, стурбованість і депресія, низька самооцінка, кримінальне сексуальне поводження.

Потрапивши в середовище вулиці, діти стають нездатними до соціалізації, піддаються смертельному ризику, крім того, можуть стати об'єктом сексуальної експлуатації або жертвами маніяків і педофілів.

Передчасне відділення підлітків від рідного будинку сповільнює процес їхньої соціалізації й позбавляє можливості успішно інтегруватися в суспільстві. Загальмовується особистісний розвиток.

Існує прямий зв'язок між насильством у родині й наступній злочинній діяльності підлітків. Злочинність виступає стратегією виживання в умовах вулиці, обумовленої попереднім досвідом жертви.

Сьогодні в усьому світі під погрозою перебувають нормальний розвиток, благополуччя й виживання дітей. Страждання дітей викликаються не тільки хворобами, бідністю, позбавленнями й війнами, але й тією практикою виховання й тих ритуалів, які прийняті в даній культурі. Особливо дивно, що вони страждають від дій тих, хто зобов'язаний про їх піклуватися.

В 60-х рр. XX в. ця проблема була відкрита в США, але пізніше виявилося, що немає такого суспільства, у якому б вона не стояла.

11. Чому сучасні батьки так погано звертаються з дітьми

Жорстокий обіг з дітьми - загальна патологія сучасної цивілізації, зв'язана не з однієї, а з комплексом причин.

Демографічний вибух сучасності повинен привести до подвоєння населення планети (12 млрд.) до 2025 р. Така величезна кількість людей викличе багато проблем, у тому числі поява нікому не потрібних дітей.

Урбанізація в постіндустріальному суспільстві приводить до того, що діти заважають кар'єрі й соціальній забезпеченості, тому викликають у багатьох людей свого роду "алергію".

Сучасна культура формує маргінальну свідомість, позбавлена культурних корінь, люди мають утворення, але позбавлені високої культури, емоційно й інтелектуально знедолені, із цієї причини вони не усвідомлюють відповідальність, пов'язану з вихованням дитини. Як відзначав Ортега-І-Гассет, масова людина подібна дитині, якої замість іграшки довірили складну техніку типу персонального комп'ютера.

Сучасна масова культура характеризується значною часткою некрофилії, вона породжує деструктивний тип особистості, що тяжіє до насильства й агресії, яким і піддаються діти як сама незахищена група.

Крім того, соціальним психологам удалося виявити дію наступних факторів:

а) часта дія фактора стресу,

б) відхилення від нормального досвіду, який був пережитий дітьми (наприклад, у випадку їхнього відділення від матері).

Були знайдені механізми мозку, відповідальні за вираження прихильності й агресивності, і встановлено, що ступінь агресивності визначається біохімічними реакціями в мозку, а також соціальним контекстом.

12. Як зв'язані насильство в родині й культурні фактори

насильство мораль репродуктивний страждання

Є деяка подібність жорстокого поводження з потомством у людини й людиноподібних мавп. Гарна мати-мавпа годує й виховує своє потомство доти, поки не забезпечить йому певний соціальний статус і здатність вижити самостійно. При цьому вона не випробовує до потомства ніякого теплого почуття. У середовищі макак матері частіше відмовляються від новонароджених синів, чим від дочок. Так буває й у людей, хоча тут діють більше різноманітні культурні фактори. В Америці в бідних родинах на частку хлопчиків доводиться набагато більше жорстокості, чим стосовно дівчинок. А в Китаї намагаються позбутися від дівчинок, їх частіше продають як живий товар у розвинені країни, а також вони більше піддані жорстокості батьків.

Різноманіття проявів жорстокості варіюється від культури до культури. Наприклад, у Тибеті загальноприйняте, щоб деяким дітям, зокрема, дівчинкам або дітям, що народилися від літніх батьків, приділялося менше уваги й турботи. У Японії відмова від небажаної дитини дозволяє батькам сподіватися, що який-небудь альтруїст візьме й виховає їхнє дитя.

У суспільствах, де вбивство дитини допускається, параметри подібного поводження регламентуються строгими правилами. У Японії, наприклад, перший лемент немовляти гарантує йому безпека. У Сьєрра-Леоне має місце звичай купати дитину в холодному струмку й потім тримати голеньким на повітрі, поки не обсохне. Звичай зберігається, незважаючи на високу дитячу смертність від запалення легенів.

Диференційоване відношення до хлопчиків і дівчинок має різні форми. Наприклад, в Індії маленьких хлопчиків уподібнюють квітам, які вимагають ретельного відходу, а дівчинок - каменям, які перенесуть будь-який обіг.

Сьогодні існує можливість прогнозувати й моделювати стать майбутньої дитини. У цих умовах існує більша ймовірність збільшення кількості новонароджених хлопчиків, наприклад, у мусульманських країнах, або в інших східних культурах, де хлопчики цінуються вище дівчинок. Це чревате зміною демографічної ситуації.

13. Що таке виборча занедбаність

Виборча занедбаність - це будь-яка комбінація медичної, харчової, фізичної й емоційної занедбаності маленької дитини або підлітка в порівнянні з іншими дітьми в цій родині або в родинах, що перебувають у подібних соціально-економічних і культурно-виховних умовах.

Існують ненавмисні, сховані від очей механізми усунення небажаних, низько оцінюваних дітей. У той же час відомі випадки, коли вмирають діти, якими пишаються й про які добре піклуються, а виживають ті, які не одержують відхід на належному рівні.

Якщо дітей цінують як продовжувачів роду, то в такому суспільстві звичайно вище цінують хлопчиків, а дівчинок менше. Навіть у таких суспільствах, де дітей цінують як таких, одних з них цінують нижче, ніж інших. Таких дітей можна розділити на кілька груп:

1) по стану здоров'я. Деякої матері вважають, що хворі діти не виправдають вкладеного батьківського внеску. Про таких дітей погано піклуються й вони вмирають;

2) дитята-інваліди. Найчастіше їх уважають тяжким тягарем. Особливо це ставиться до дітей з розладом психіки;

3) з погляду статі. У деяких країнах, наприклад, в Індії й Китаї, в ісламських країнах, синів воліють дочкам, що утрудняє виживання жіночого потомства;

4) по ступені розвитку. В індустріальних країнах найбільшому ризику піддаються підлітки;

5) залежно від незвичайних і важких пологів, а також по інших біологічних факторах. У Західній Африці, наприклад, позбуваються від новонароджених дівчинок, що народилися із зубами;

6) з погляду зайвих дітей. Діти, які приводять сімейні ресурси в стресовий стан, піддаються високому ризику;

7) по особливостях поводження особистості. У різних культурах цінують різні риси характеру й поводження;

8) з погляду соціальної підтримки. Дуже велика роль законодавства про шлюб. Жертвами дурного обігу в багатьох країнах є сироти. Сучасні джерела вказують на ріст дурного обігу з дітьми, пов'язаний з урбанізацією й імміграцією, розпадом малих груп і відходом від сформованих культурних традицій.

14. Які наслідки жорстокості й насильства в родині

Перенесене в дитинстві насильство сприяє формуванню схильності до насильства й відповідного поводження в майбутньому. Ставши дорослими, такі люди швидше утягуються у вживання алкоголю й наркотиків, у них легше формується злочинне поводження й виникають психічні розлади; жертви дурного обігу відстають у розвитку, випробовують більше соціальних і емоційних утруднень.

15. Що є головним у людському репродуктивному поводженні

У людини головним фактором виховання дітей є "батьківський внесок". У випадку повної материнської відмови дитина гине протягом декількох годин або днів. Але є інші форми зниженої емоційної, біологічної й соціальної підтримки, які не вбивають дитини так швидко, але переводять його в категорію найбільш уразливу, де різко зростає ризик загибелі від хвороби, нещасного випадку, насильства. Загальне правило говорить: чим менш убогої є навколишнє середовище, тим більше значення для виживання дітей здобуває батьківський внесок. Іноді дурний обіг є формою гіпертрофованого внеску, а надмірна турбота порушує нормальний процес дозрівання й дорослішання. Те ж саме ставиться до дисципліни. Забезпечити нормальну дисципліну значить зробити дуже важливий внесок у виховання дитини. Але дисципліна може виражатися у формах, що загрожує життю дитини. У цьому випадку вона стає формою гіпертрофованого внеску, особливо якщо батьки силою домагаються слухняності дитини. Насильство, застосовуване час від часу або як реакція на стрес, можна розглядати як провал всіх спроб захистити дитину, що може привести до його занедбаності. Навіть сексуальне насильство можна розглядати як зворотний бік батьківського внеску (наприклад фізичної близькості). Будь-які форми жорстокого обігу й занедбаності викликають у дитини зниження імунітету або провокують втеча з будинку й взагалі вибір якого-небудь ризикованого способу життя.

Мозок дитини - свого роду комп'ютер, що програмується тими, хто його ростить і виховує, а в остаточному підсумку тими, хто контролює потоки інформації, що йде до дітей, зокрема відомостей про те, що таке добро, право, справедливість, благо. Культурний вплив батьків настільки сильно, що може перебороти будь-яку навіть інстинктивну програму. Поводження батьків багато в чому залежить від рівня їхньої культури й утворення. Передбачається, що в тих випадках, коли виховання дитини пред'являє батькам підвищені вимоги, вони можуть почати жорстоко звертатися з ним.

Батьківський внесок має сенс, тільки якщо він триває досить тривалий час, включаючи не тільки вигодовування, але й більше пізні стадії життя. При цьому спостерігаються розходження між країнами з низьким рівнем життя й країнами з високим рівнем, у яких голод зустрічається вкрай рідко.

Не дуже ясна роль екологічного фактора, хоча очевидно його вплив на ріст батьківської жорстокості. У всякому разі, хімічний вплив (наприклад введення препарату d- амфетамін) штучно підвищує агресивність мавп стосовно дитинчат і знижує агресивність стосовно дорослих особин у групі. І в людей, і в мавп, агресивність підсилюється з посиленням екологічного й соціального стресу.

Досвіди, пов'язані з раннім відділенням дітей від батьків, також викликають порушення поведінкових, фізіологічних і імунологічних функцій дитини.

16. Який значення батьківського внеску у виховання дітей

Звичайно батьки дуже серйозно, часто самовіддано піклуються про своїх дітей. Батьківський альтруїзм унікальний: тут потік життєвих благ довго, кумулятивне, щедро йде лише в одному напрямку.

Людина як біосоціальна істота відрізняється від всіх інших живих істот тривалістю процесу дорослішання. Між народженням і дорослішанням проходить двадцять років, за які головним фактором становлення особистості є батьківський внесок у вигляді матеріальних, духовних, емоційних інших витрат батьків.

Батьківський внесок - коштовний ресурс, і природний добір постійно повинен перешкоджати тому, щоб він розтрачувався зрячи. Отже, еволюційні механізми батьківської психології повинні приводити до вибірковості батьківського внеску, перевазі своїх дітей і дискримінації чужих.

17. Які батьки частіше вбивають своїх дітей

Матері-Дітовбивця найчастіше бувають відносно юними, тому що прагнення батьків вносити свій внесок у виховання дітей збільшується в міру того, як висихає репродуктивний потенціал, тобто з віком.

Серед незаміжніх жінок частка дітовбивців вище, оскільки відсутність батька різко погіршує життєві перспективи дитини.

У міру дорослішання дитини, знижується небезпека ризику.

Поява в родині вітчима або мачухи підвищує ризик дурного поводження з дитиною. Прийомні діти, усиновлені подружньою парою, розвиваються набагато гірше, ніж діти в природній родині. Відносини дітей із приймальнями родителями чревате конфліктами, але ці конфлікти краще влагоджуються, якщо прийомні батьки перестануть зображувати із себе справжніх батьків.

Ніж більше інфантильними й егоцентричними є батьки, тим більша ймовірність жорстокості з їх боку стосовно дітей.

І навпаки, стосовно до розвинених країн Заходу, можна затверджувати, що, чим вище рівень батьківської свідомості, чим більше вони усвідомлюють свою відповідальність перед дітьми, менш імовірні прояви батьківської жорстокості або дитячої занедбаності.

Очевидно, що жорстокий обіг з дітьми й дитяча занедбаність ставлять під погрозу фізичне й емоційне виживання дітей.

18. Чи можна затверджувати, що багато батьків, що жорстоко звертаються з дітьми, самі в дитинстві були жертвами жорстокого обігу

Так. Перенесене дитиною насильство ніколи не проходить даром і має серйозні довгострокові наслідки для навколишніх і для його дітей.

Дитина на перших етапах свого розвитку має потребу в гарному, ласкавому обігу, він проявляє прихильність до тих, хто про нього піклується. Він повинен знати, що про нього піклуються навіть тоді, коли він один. Оскільки люди, що піклуються про дитину, передбачувані, і вони завжди забезпечують йому безпеку, у дитини поступово розвиваються почуття безпеки, упевненості в собі й довіри до інших. У дітей, з якими жорстоко звертаються, почуття прихильності завжди пов'язане із тривогою, вони самі більше агресивні до ворожому їм миру й до оточуючих людей, бачачи в них потенційну погрозу власної безпеки. На основі ранніх первинних відносин, у дитини складаються моделі відносини до самого себе й до інших людей і до миру. Діти, яким не вистачало любові, самі часто виявляються не здатними по-справжньому любити, у них розвивається садомазохистський комплекс.

19. Які ролі грала жорстокість в історії людства

Жорстокість і заподіяння страждання - багато в чому прерогатива людини. Як показав Е. Фром, садизм - прояв властиво людського деструктивного характеру, у природі немає такий деструктивності й агресії, як у людському суспільстві.

Людська жорстокість включає здатність заподіювати не тільки фізичне, але також духовне або віртуальне страждання.

Людська історія - вмістище покарань різних видів, що свідчить про сховану генетичну схильність до заподіяння страждань, властивому всьому людському роду.

Величезні маси людей в усьому світі страждають із вини інших.

Чи можна дати оцінку особистому рішенню, промисловому підприємству, релігійному навчанню або урядовій програмі без аналізу прямим і непрямих супутнім цим явищам страждань? Взяти хоча б забруднення навколишнього середовища... Чи можна усвідомлено говорити про етику, мораль, законі, справедливості, світі, любові й шляхетності, не досліджуючи предмет заподіяння страждань?

20. Які види й розміри страждання, які заподіюють люди своїм співвітчизникам

Ясно, що тут неможливо застосувати звичайний розрахунок. Проте деякі автори провели дослідження й показали, що найбільші страждання приносять у міру зменшення: безробіття й бідність, забруднення навколишнього середовища, бізнес, президент (оскільки його рішення стосуються багатьох), споживання алкоголю, представники засобів масової інформації й журналісти, викладачі, юристи, церковні лідери, система правосуддя, злочинці. Ті, хто мають можливість приносити людям шкоду, звичайно мають можливість і дати полегшення.

Із всієї цієї команди злочинці, як це ні дивно, мають відносно низьку цифру шкоди. Це пов'язане з тим, що вони діють "один на один", їхньої дії заподіюють шкоду окремим людям, а не більшим масам, тоді як магнати бізнесу й журналісти приносять максимальний ступінь страждань, оскільки впливають на більші маси людей. Скорочення середньої кількості страждань за одиницю часу сьогодні може виступати головним критерієм соціального прогресу. Уряд повинен піклуватися про постійне зниження числа страждань, що є основним критерієм його відповідальності.

У соціальній політиці (соціальній етиці) і особистому поводженні варто враховувати розумний рівень заподіюваних страждань. За інших рівних умов повинен обиратися той спосіб дії, що веде до найменшого заподіюваного страждання.

Література

1. Байбурин А.К. Топорков А.Л. У истоков этики. - Л., 1990

2. Вебер М. Протестантська етика й дух капіталізму. - К., 2000

3. Гусейнов А.А. Апресян Р.Г. Етика. - К., 2000

4. Фром Е. Психоаналіз і етика. - К., 2003

5. Фром Е. Мистецтво любові // Душа людини. - К., 1992

Размещено на Allbest.ru