Мораль в діяльності військовослужбовця

Реалізація всіх вимог методу переконання - справа клопітка і складна. Однак тільки через переконання можна добитися виховання у воїнів високої свідомості, переконаності, високої моральної культури, дисциплінованості, вірності Батьківщині.

Відомі також інші методи управлінського впливу: примушення, умовляння.

Метод примушення - звертання в формі категоричної, різкої віддачі наказу в умовах наявності очевидної розумної альтернативи. Примушення здійснюється застосуванням таких заходів, як категорична вимога, заборона, створення засуджуючої громадської думки, попередження про залучення до відповідальності, стягнення та інші. Метод примушення буде тоді дійовим, коли він спирається на переконання, не слід захоплюватися і зловживати ним. Захоплення покаранням, адмініструванням веде до порушення правильних взаємовідносин, взаєморозуміння між офіцером і підлеглими.

При використанні методу примушення офіцеру бажано враховувати “Дев'ять правил, дотримання яких дозволяє впливати на людей, не ображаючи їх і не викликаючи у них почуття образи”, які пропонує Дейл Карнегі в книзі “Як завоювати друзів і впливати на людей”:

Правило 1. Починайте з похвали і щирого визнання достоїнств співрозмовника;

Правило 2. Вказуйте на помилки інших не прямо, а побічно;

Правило 3. Спочатку поговоріть про власні помилки, а потім вже критикуйте свого співрозмовника;

Правило 4. Задавайте співрозмовнику питання, замість того щоб йому щось наказувати;

Правило 5. Давайте людям можливість відновити свій престиж;

Правило 6. Виказуйте людям схвалення з приводу найменшого їх успіху і відмічайте кожний їх успіх. Будьте “щиросердечні в своїй оцінці на похвалу”.

Правило 7. Створюйте людям хорошу репутацію, яку вони будуть намагатися виправдати.

Правило 8. Здавайтеся до заохочення. Створюйте враження, що помилку, яку ви хочете бачити виправлено; робіть так, щоб те, на що ви спонукаєте людей, здавалося їм неважким.

Правило 9. Домагайтеся, щоб люди були раді зробити те, що ви пропонуєте [7].

Метод умовляння, так чи інакше, виникає в ситуації “безсилля з дії”. Складність полягає в тому, що заснований на морально - збитковому правилі “ти - мені, я - тобі”, цей метод здатний призводити тільки до тимчасових ефективних досягнень. Окрім того, цей метод послаблює професійний інтерес у підлеглого і веде до втрати належного авторитету командира.

Віддаючи розпорядження, офіцер повинен прагнути повідомляти підлеглим необхідну інформацію так, щоб вона була сприйнята, зрозуміла, засвоєна. Моральна сторона розпорядження посилюється, якщо вона продумана в засобах здійснення, у часі; якщо чітко визначена міра відповідальності кожного і гарантується допомога у разі необхідності; якщо виявляється турбота про діяльність підлеглих, їх побут. Відповідати добром на зло - така одна з домінуючих морально-психологічних настанов.

Моральний бік офіцера, як керівника полягає в почутті міри в оцінці своїх підлеглих, в оцінці їх службових дій. Хороший керівник ретельно зважує і зіставляє такі чинники, як характер робіт, правильність визначення завдання підлеглому, величина припущеної помилки, міра виправданості помилок, частот Моральна сторона офіцера-керівника при цьому виявляється і в формі оцінки підлеглого: усної або із занесенням до особистої справи; від чийого імені; в якій обстановці (публічно, віч-на-віч; коли дана оцінка (відразу чи був даний час для “мук совісті”); в м'якій, або жорсткій тональності. Сам керівник повинен виявляти чуйність, виконувати обіцянку, всебічно спиратися на колектив, довіряти людям і виявляти розумну вимогливість, не виявляти симпатій і антипатій на службі, не виявляти дріб'язкової причепливості. Загалом система взаємовідносин зі своїми підлеглими становить основний зміст його службової етики. При цьому міра морального в діяльності офіцера оцінюється мірою його етичних знань, навичок та вмінь щодо створення здорового морально-психологічного клімату з підлеглими.

Важливими якостями моральної культури військовослужбовця є честь та гідність, в військових умовах-військові честь та гідність.

Честь - поняття моральної свідомості і категорія етики, яка відображає цінність особистості з урахуванням стану людини, роду її діяльності, визнання за нею моральних заслуг. Історично поняття честі змінювались від честі, як синоніму багатства і впливу людини на громаду через багатство, звернення до багатих “Ваша честь”, до честі, як характеристики високих моральних якостей людини, які проявляються через сумлінний труд, безкорисне служіння народу.

Гідність - поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність людини, як моральної особи, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визначається цінність особистості.

Честь і гідність людини співіснують з високою вимогливістю до себе і неприйняттям приниження честі та гідності інших людей

Під час виконання завдань ППС, охороні громадського порядку , забезпечення режиму надзвичайного стану військовослужбовці можуть зустрітися з намаганнями принизити їх честь та гідність відверто ображаючи їх. Тут потрібні витримка, спокій, вміння тільки законними методами захищати свої честь та гідність. Не можна образою відповідати на образу. Образа з боку правоохоронця не тільки суперечить вимогам моралі, а може тягти за собою дисциплінарну, або й кримінальну відповідальність.

Нажаль в практиці військової служби є випадки, коли військовослужбовці, в тому числі офіцери, поступаються своєю честю та гідністю заради можливості просунутись по службі, отримати вигідну посаду чи матеріальну винагороду, дехто розцінює честь та гідність як таке, що заважає їх кар'єрі. Честь військовослужбовця складається з сумлінного виконання ним військового боргу, поваги до моральних принципів та виконання їх вимог, поважного ставлення один до одного та до оточуючих. Виховання цих якостей основане на традиціях нашої армії, розумінням військовослужбовцем усієї специфіки військової служби. Використовуються такі основні засоби виховної роботи: наочна агітація, стінний друк та ін.

Неоднозначною, але об'єктивною необхідністю є виховання такої якості моральної культури, як справедливість. Вона служить мірилом добра, моральних прав і обов'язків людини (колективу) перед суспільством.

Соціальна справедливість може виступати в сфері матеріального виробництва, як розподіл матеріальних благ згідно кількості і якості витраченої праці, в суспільно - політичному житті - як право людини на свободу, в побуті - як відповідність дій окремих людей інтересам більшості, загальновизнаним нормам моралі, у військовій сфері - як відповідність дій військовослужбовця поставленій меті, досягненню перемоги над супротивником, а в мирний час - інтересам служби. Справедливість має велике значення в військовій діяльності. Особливо ця якість повинна бути притаманною командирам і начальникам усіх ступенів. Вимоги командира, які базуються на статутних вимогах, сприймаються як справедливі, ті ж, що задовольняють особисті потреби командира, і які не мають відношення до служби, сприймаються, як порушення моральних норм і правил і можуть бути визнані несправедливими.

Тому будь-яке рішення, розпорядження, наказ командира повинні бути виваженими, доцільними і абсолютно законними, саме тоді вони будуть справедливими. За таких умов можна розраховувати на швидке і точне їх виконання, розуміння, повагу і підтримку підлеглих свого командира начальника.

Якщо ж командир зловживає наданою державою владою і грубо порушує закон, то Конституція гарантує право кожному громадянину, в тому числі і військовослужбовцю, не виконувати відверто злочинні розпорядження, чи накази (ст. 60 Конституції України). Моральність проблеми полягає в тому, щоб кожний військовослужбовець миттєво і однозначно спромігся вирішити, виконувати чи не виконувати наказ командира. Конституція дає чітку відповідь на поставлене питання: не підлягає виконанню відверто злочинний наказ, тобто такий наказ, у злочинному змісті якого у військовослужбовця не виникає жодного сумніву. У решті випадків, коли сумніви є, але військовослужбовець не має всієї повноти інформації про зміст, умови, мету, обставини, доцільність наказу - він повинен виконати його, а вже потім, якщо на це є підстава, оскаржувати його у встановленому порядку.

Проявом справедливості командира є постійна тверда статутна вимогливість до всіх, без вийняту, підлеглих. Справедливість вимог до підлеглих помножує моральну силу командира, якщо вона підтверджується його особистим прикладом в дотриманні статутних положень, надає йому не тільки статус, а й моральне право віддавати накази.

Поруч із справедливістю важливе значення набуває виховання такої якості моральної культури, як чесність.

Чесність - це моральна якість людини, змістом якої є правдивість, відвертість військовослужбовця, вміння говорити правду в очі своєму опоненту. Чесність важлива для командира риса як в повсякденній діяльності, так і, особливо, в бойових умовах, при постановці бойового завдання: чесно доводячи бойові умови і їх можливі наслідки, командир тим самим зберігає життя і здоров'я своїх підлеглих. Чесність офіцера має велике значення ще й тому, що в його руках зосереджені значні матеріальні цінності і йому надано право ними розпоряджатися, нечесність тут може привести до злочину.

Важливим є виховання у військовослужбовця такої якості, як моральна відповідальності. Сутність її в тому, що саме несе військовослужбовець всебічну відповідальність за моральність своїх власних вчинків, та дії підлеглих своїх підрозділів (командир). З одного боку командир повинен виконати бойовий наказ за будь-яку ціну, з іншого боку ціна наказу не може перевищувати рівень його доцільності. Командир має право спрямувати підлеглих у смертельно-небезпечні обставини, але це означає, що він не несе відповідальності за бойові втрати, що життя солдата є лише розмінною монетою в руках командира. Приклади воєнної історії примушують замислитись над моральністю дій відомих полководців.

Маршал Г.Н. Жуков в 1941 році згідно наказу Сталіна відстояв Москву від фашисткою навали. При цьому загинуло більше 3 мільйонів фактично не підготовлених військовослужбовців так званих “сибірських дивізій”.

Маршал Кутузов в 1812 році здав Москву французам, при цьому головною метою такого рішення стала необхідність зберегти армію, знесилити наполеонівське військо і вже після цього дати йому вирішальний бій. Задум Кутузова був блискуче втілений в життя, за що він отримав маршальське звання від царя Олександра I. Два маршали - два герої. Але яка різниця в моральній відповідальності!

Моральна відповідальність військовослужбовця примушує його не тільки виконати бойовий наказ (досягти перемоги над ворогом), а й докласти максимум зусиль, проявити всю свою мудрість для того, щоб при цьому зберегти своїх підлеглих, мати мінімум втрат.

Таким чином, зміст моральної відповідальності ґрунтується на високому рівні професіоналізму військовослужбовця.

Зазначені якості не є вичерпними для характеристики моральної культури військовослужбовця, життя доповнює їх все новими.

Соціально - моральні якості, які повинні бути властиві військовослужбовцю - це:

по-перше, єдність моральної свідомості, самовіддана вірність патріотичному обов'язку, ідейна стійкість, переконаність, що органічно злилися з практикою діяльністю виховання підлеглих;

по-друге, суворе дотримання морально-правових принципів діяльності, найвища моральна і політична відповідальність за долю країни і народу, моральна чистота помислів і вчинків;

по-третє, висока вимогливість до себе, що включає відвертість душі і чистоту помислів, сумлінність, обов'язковість, скромність, готовність прийти на допомогу тим, хто її потребує, щирість і безкорисливість, турбота про товаришів, вимогливість, принциповість, рішучість в боротьбі за неухильне дотримання вимог присяги і військових статутів.

Центральне місце серед соціально-моральних якостей належить патріотизму. У моральному вигляді військовослужбовця патріотизм виражає його концентроване ставлення до своєї Батьківщини - України. Кожний військовослужбовець повинен звіряти свої кроки, дії, помисли і прагнення з вимогами, інтересами Вітчизни. Батьківщина, як і мати, у людини одна, і синівський обов'язок щодо неї священний.

Патріотизм, що виражає прихильність людини до місця свого народження, любов до своєї Батьківщини, виник у сивій глибині віків. Почуття патріотизму ви воно означає і її готовність виступити на її захист від посягання чужоземних загарбників. Патріотизм воїнів України - це глибоко усвідомлена любов до Батьківщини, до свого народу, розуміння нерозривності своїх інтересів з ними, почуття гордості за свою країну, вірність історичним традиціям українського народу і постійна готовність віддати свої сили, а якщо знадобиться і життя, для блага і процвітання держави.

Для виховання патріотизму використовуються майже всі методи і засоби виховної роботи. Нажаль, патріотичне виховання має суттєві проблеми. І в першу чергу воно натикається на споживацькі мотиви у ставленні до держави. Існує думка, що спочатку держава повинна створити комфортні умови для служби, а вже потім пред'являти вимоги до сумлінної служби. При цьому не береться до уваги, що держава це не абстрактна влада, а конкретні люди, керівники, які так само як і вони, повинні сумлінно виконувати покладені на них обов'язки. Лише розуміння того, що для кожного підлеглого його командир є представником держави, є владою, від якої він вимагає сумлінності, надасть можливість підняти авторитет держави, прищеплювати повагу до неї, виховувати патріотизм. Тобто комфортні умови служби можуть бути створенні державою, самими військовослужбовцями в результаті їх сумлінної і наполегливої діяльності

Патріотизм передбачає:

- не прислуговування підлеглих командирам і начальникам, а служіння всіх державі і народу.

- повагу до державних символів, в тому числі до державної мови.

- чітке розподілення інтернаціоналізму і націоналізму, а також національного гермофродизму, як ознаки національної меншовартості. Патріот завжди знає, хто він, і поважає себе за це.

- не сумісність із найманською психологією. Служити там, де більше платять патріот не стане.

- моральну переконаність в правоті того, що патріот робить для своєї держави.

Морально-бойові якості військовослужбовця включають високу бойову виучку, мужність, стійкість, відвагу, сміливість, готовність до самовідданих дій по виконанню наказів і розпоряджень. Високі морально-бойові якості військовослужбовця виховуються умінням моральною силою прикладу залучати особовий склад до неухильного виконання бойового завдання і високопрофесійну організацію бойових дій, незважаючи на їх мінливий характер.

Наполеон, який виграв приблизно біля 60 великих і малих битв (кількісно незрівнянно більше, ніж в сукупності дали Олександр Македонський, Ганнібал, Цезар і Суворов), у важкі хвилини битв вважав обов'язком офіцера бути попереду своїх солдат. Так, тільки під час італійської кампанії 1796-1797 рр, Бонапарт неодноразово вважав обов'язком полководця показати зразок мужності. Він зі своїм штабом пройшов найнебезпечнішою, але короткою дорогою, відомим "Карнизом" приморської гірської гряди альпійських гір, де під час переходу вони знаходилися під гарматами англійських кораблів, що розташовувалися біля самого берега. 10 травня 1796 р. під час видатної битви під Лоді, коли зав'язався найстрашніший бій біля мосту, головнокомандуючий на чолі гренадерського батальйону кинувся прямо під град куль. 20 австрійських гармат буквально змітали картеччю все на мосту і біля нього. Гренадери з Бонапартом на чолі взяли міст і далеко відкинули австрійців, які залишили на місці близько двох тисяч убитими і пораненими.

Однєю із синтезуючих, збірних морально-бойових якостей військовослужбовця є його неприборкане прагнення до перемоги над ворогом. Воля до перемоги активізує здібності, майстерність, можливості конкретного військовослужбовця, додає його діям виключно чітку спрямованість на подолання ворога і досягнення перемоги. У виробленні цієї якості необхідні дії, вправи, завдання, що передбачають доведення до логічного кінця, повного завершення, які б труднощі не зустрічалися на цьому шляху.

У моральному вигляді військовослужбовця важлива і така морально-бойова якість, як бойова активність. Це специфічна форма соціальної активності в бойових умовах, коли військовий керівник постійно шукає способи підвищення ефективності дій підрозділів і частин, покладає на себе навіть більшу міру відповідальності, ніж того вимагає просте виконання обов'язків. Бойова активність є не тільки важливим засобом мобілізації на боротьбу з противником всіх існуючих можливостей, але і засобом морального придушення ворога, створення у нього настроїв невпевненості, розгубленості, духовної втоми.

До морально-бойових якостей належать самовладання і витримка. Це одна із специфічних форм самоконтролю особистості за своєю поведінкою у виняткових ситуаціях, в умовах небезпеки, різкого дефіциту часу, неясності обстановки. Самовладання військовослужбовця виражається в його здатності контролювати почуттєву сторону своєї психіки і підпорядковувати дії рішенню поставлених завдань. Відсутність самовладання може привести до вияву боягузтва, легкодухості, розгубленості, які в бойовій обстановці можуть бути вельми згубні. Сучасна війна повна такими несподіваними обставинами, в яких без стійкого самовладання і витримки військовослужбовця важко розраховувати на успішні дії військ в бою. Виховання цих якостей досягається систематичними тренуваннями в умовах наближених до бойових.

Соціально-моральні і морально-бойові якості немислимі без уміння працювати з повною віддачею сил, нетерпимості до зухвальства, без огиди до бездіяльності, до "тихого" благополуччя, до показухи, кампанійщини, до спроб підмінити пошук дієвих форм і методів роботи дрібними поліпшеннями, а то і просто базіканням.

Соціально-психологічні якості військовослужбовця охоплюють такі його характеристики, як твердість волі і душевна щедрість, чуйність, упевненість в діях, самовладання і внутрішній стан пошуку істини-сумніву, боротьба альтернатив у виборі рішень, холоднокровність і емоційна рухливість, багатство почуттів, політичний ентузіазм і вірність патріотизму, бойовим традиціям, загальнолюдським нормам і цінностям.

У своїй книзі "Психологія і солдат" Норманд Коупленд наводить такий приклад. "Одною разу ... на вулицях Портсмута з'явився однорукий, одноокий моряк. Він страждав підвищеною нервовою збудливістю і не міг ступити на палубу корабля, не відчувши нудоти. Будь ім'я цієї людини не Горацій Нельсон, він, ймовірно, давно вже був би в будинку страждаючих невиліковними хворобами. Але тілом цієї людини керував її дух"[8]. Виховати в собі моральний дух, подібний до духа великого англійського адмірала Г. Нельсона, героя битв при Абукірі і Трафальгарі, може кожен, хто не пошкодує праці заради такої благородної справи. Найважливіші якості морального вигляду офіцера - демократичність, доступність і близькість до людей, інтелігентність.

Демократичність військовослужбовця базується на наступних основних принципах, нормах і процедурах: соціально-економічних, політичних і особистих правах, свободах і обов'язках військовослужбовців; колегіальності вироблення і прийняття найбільш важливих рішень; гласності і відвертості обговорення і вирішення питань; на критиці і самокритиці; контролі і звітності органів управління, посадових осіб; суворій дисципліні, відповідальності і організованості при виконанні рішень; соціальній справедливості при розгляді всіх питань, а також соціальній захищеності військовослужбовців, постійній турботі про задоволення їх матеріальних і духовних запитів.

У той же час, що треба особливо підкреслити демократичність в моральному вигляді військовослужбовця поєднується з прихильністю до принципу єдиноначальності. Особливий характер завдань, що виконуються військовослужбовцями як в мирний час, так і в бойовій обстановці, вимагає від них беззаперечного підкорення командирам і начальникам, беззастережної ретельності, високої злагодженості, єдності дій, гнучкості, мобільності і керованості. Тому найважливішим принципом військового будівництва є єдиноначальність, яка передбачає наділення командирів всією повнотою розпорядчої влади щодо підлеглих. Командир має право одноосібно приймати рішення, віддавати накази і розпорядження, які обов'язкові для виконання і не підлягають якому б то не було обговоренню. Але командир завжди повинен керуватися мораллю у своїй повсякденній діяльності, повинен прагнути поєднувати єдиноначальність з демократизмом.

Висновок по другому питанню. Отже, для виховання основних якостей моральної культури військовослужбовців використовуються всі методи і засоби організаційно-виховного впливу. Тому заступник командира підрозділу з виховної роботи повинен володіти методикою їх застосування.

Висновки

1. Отже, категорії моральної культури умовно можна поділити на три групи. Перша група категорій відображає зміст моральної свідомості. Друга група -- категорії, що відображають якості моральних відносин. Третя група категорій моральної культури -- функціонально-поведінкові, такі, що відображають реалізацію насправді конкретних моральних якостей. Таким чином, моральна свідомість це ідеальне відображення і впорядкуванням моральної реальності, тобто моральної практики й моральних відносин.

Як бачимо, розглянуті якості честі й гідності не тільки протилежні, але багато в чому доповнюють одна одну, окреслюють взаємопов'язані аспекти людської моральності. Якщо поняття честі висвітлює площину особливого в моралі, то поняття гідності висвітлює площину універсального.

Совість в моральній свідомості -- це не тільки критичне судження, застереження або вирок, а й -- у відповідності з етимологією -- певне звіщення, засвідчення особливої змістовної позиції, що саме в такий спосіб уходить до моральної свідомості, де й постає як основа відповідних суджень, вироків, пересторог.

Сором викликає те, що не гідне людини -- низький побут, сліпі пристрасті, відсутність свободи. Почуття сорому наче нагадує особі про її високе призначення, підкреслює принципову межу, що відділяє це призначення від усіх тих емпіричних обставин, в які виявляється повсякденно зануреним будь-яке людське життя.

Таким чином основними якостями моральної свідомості є: її основні норми, принципи, мотиви й ціннісні орієнтації; її основні якості-- добро і зло, обов'язок, відповідальність, справедливість; сенс життя і ставлення до смерті; щастя, а основними якостями моральної самосвідомості людини є -- честь і гідність, совість і сором.

Повноцінна в моральному відношенні свобода передбачає свідоме ставлення людської суб'єктивності до власної волі, вміння підпорядковувати її загальнолюдським смислам і цінностям, нормам універсального спілкування. Освоєння зовнішньої реальності й моральний контроль над самим собою постають двома рівною мірою важливими моментами справжньої людської свободи.

За своєю конкретною моральною спрямованістю вчинок може бути добрим або злим, але він принципово не може бути бездуховним.

Жодна з окреслених трьох основних позицій у розумінні співвідношення цілей і засобів людської діяльності не позбавлена певних, більших або менших, вад, а разом з тим і не втратила на сьогоднішній день своєї актуальності.

Людину належить морально оцінювати передусім за її мотивами проте самі ці мотиви й наміри не будуть етично повноцінними, якщо до їхнього складу не входить прагнення якомога точніше передбачити об'єктивний результат свого вчинку, його реальне значення.

2. Таким чином зміни в соціальному, культурному портреті людини не так помітні, рельєфні. І тим не менш моральна зовнішність нашого сучасника, українського воїна помітно змінюється, удосконалюється, набуває нових граней і відтінків, стає все багатшою. Поверхи духовного зростання видно в нових рисах: висока утворена, глибока інформованість, розвиненіший рівень загальної культури, різноманітні інтереси і т.д.

Українському воїну властиві всі загальні якості моральної культури, наявні в зовнішності людей нашого суспільства. Виховання цих якостей у військовослужбовців вимагає від заступника командира підрозділу з виховної роботи високої освіченості, знання суті справи, основних положень керівних документів. У вихованні основних якостей моральної культури заступник командира підрозділу з виховної роботи використовує ряд методів організаційно-виховного впливу:

Спонукальний метод розрахований на створення стимулюючої ситуації. Основні прийоми звернення до підлеглих при реалізації цього методу наступні: підкреслюються ділові достоїнства військовослужбовця, висловлюється упевненість в його можливостях; виявляється довір'я у виконанні термінових завдань; підкреслюється ретельність і діловитість військовослужбовця, вселяється впевненість, що військовослужбовець може зробити більше, аніж він сам думає; посилюються престижні прагнення.

Метод переконання застосовується при виникненні психологічних бар'єрів. Переконати - означає вплинути, передусім, на свідомість воїна, щоб допомогти змінити існуючі установки особистості, подолати його психологічний бар'єр, сформулювати нові настанови відповідно до точки зору начальника. Таким чином, в процесі переконання моральні ідеї перетворюються на особистий принцип і позицію воїна, на систему мотивів його поведінки.

Метод примушення - звертання в формі категоричної, різкої віддачі наказу в умовах наявності очевидної розумної альтернативи. Примушення здійснюється застосуванням таких заходів, як категорична вимога, заборона, створення засуджуючої громадської думки, попередження про залучення до відповідальності, стягнення та інші.

Метод умовляння, так чи інакше, виникає в ситуації “безсилля з дії”. Складність полягає в тому, що заснований на морально - збитковому правилі “ти - мені, я - тобі”, цей метод здатний призводити тільки до тимчасових ефективних досягнень. Окрім того, цей метод послаблює професійний інтерес у підлеглого і веде до втрати належного авторитету командира.

Размещено на Allbest.ru