Управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю

Вступ

Актуальність теми. Управління фінансами підприємств, які функціонують в умовах вільного ринку, є найменш дослідженою галуззю вітчизняної економічної науки. Така ситуація певною мірою закономірна. За адміністративно-командної економіки переважна більшість підприємств мала державну форму власності, і здійснювала свою господарську діяльність згідно із централізованими планами.

Управління фінансами підприємства проводилось в адміністративному порядку: на рівні міністерств і відомств приймалися рішення про розподіл прибутку суб'єктів господарювання, виділення їм асигнувань на здійснення капіталовкладень чи поповнення обігових коштів тощо. Менеджерам підприємства не потрібно було приймати рішення щодо збільшення статутного капіталу, емісії акцій чи облігацій, управління інвестиційними вкладеннями та інше. Тому за сучасних умов функціонування підприємств, які належать до різних форм власності, стоїть гостре питання щодо управління своєю господарською діяльністю.

Отже, ефективне управління фінансами значною мірою визначається рівнем розвитку та забезпечення фінансового менеджменту. Дослідження даного питання є особливо важливим сьогодні, коли відбуваються докорінні зміни у сфері фінансових відносин, ускладнення ринкової ситуації, постійна зміна зовнішніх і внутрішніх чинників.

Як свідчить статистика України, одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю. Тому обрана тема дипломної роботи "Управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю" є актуальною.

У дипломній роботі було опрацьовано роботи Буряка Л.Д., Власової Н.О., Гридчиної М.В., Кірейцева Г.Г., Поддєрьогіна А.М., Слав'юка Р.А, Терещенко О.О. та ін.

Метою дослідження є розробка шляхів удосконалення управління фінансами ТОВ "Джі Ер Пі Консалт", а також напрямів удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження:

- розглянути сутність фінансів товариств з обмеженою відповідальністю;

- охарактеризувати закономірності та особливості управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю;

- надати характеристику нормативно-правового забезпечення управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю;

- проаналізувати організацію управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю;

- оцінити ефективність управління фінансами ТОВ "Джі Ер Пі Консалт";

- запропонувати шляхи підвищення рівня організації управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю;

- виокремити напрямки поліпшення нормативно-правового забезпечення управління фінансами ТОВ.

Об'єктом дослідження є ТОВ "Джі Ер Пі Консалт", яке займається наданням послуг у сфері фінансових консультацій.

Предметом дослідження є виробничо-господарська діяльність, фінансовий стан та механізм управління фінансами ТОВ "Джі Ер Пі Консалт", а також нормативно-правове забезпечення створення та функціонування товариств з обмеженою відповідальністю в Україні.

Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, науково-практичних конференціях, періодичних виданнях, фінансова звітність ТОВ "Джі Ер Пі Консалт" за 2006-2008 рр.

Структура роботи. Магістерська дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Робота викладена на 88 сторінках, містить 5 таблиць, 14 рисунків та список використаних джерел із 45 найменувань.

У І розділі нами розкрито економічний зміст фінансів товариств з обмеженою відповідальністю, проаналізовано організаційно-правове забезпечення створення та функціонування товариств з обмеженою відповідальністю та визначено особливості управління фінансами таких товариств.

У ІІ розділі проведено аналіз виробничо-господарської діяльності та оцінку фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ер Пі Консалт", проаналізовано механізм управління фінансами даного товариства.

У ІІІ розділі ми розглянули шляхи покращення фінансового стану ТОВ "Джі Ер Пі Консалт" та запропонували шляхи підвищення ефективності механізму управління товариствами з обмеженою відповідальністю, а також розробили пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані на основі проведеного аналізу теоретичні висновки можуть бути базою для подальших досліджень у сфері функціонування ТОВ та їх фінансової діяльності. Пропозиції та рекомендації можуть бути прийняті до уваги керівництвом ТОВ "Джі Ер Пі Консалт" з метою їх подальшої реалізації на підприємстві.

Розділ І. Теоретичні основи управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю

1.1 Економічний зміст фінансів товариств з обмеженою відповідальністю

Однією з найбільш привабливих форм здійснення підприємницької діяльності є товариство з обмеженою відповідальністю (TOB). Ця організаційно-правова форма дозволяє об'єднати матеріальні, фінансові та інші ресурси кількох учасників і водночас зменшити ризик підприємницької діяльності для кожного з них. Проте слід зазначити, що у формі TOB може здійснюватись не будь-яка діяльність. Так, наприклад, для банків, ломбардів, страхових компаній законодавством передбачено інші форми.

Для визначення економічного змісту фінансів товариств з обмеженою відповідальністю необхідно насамперед визначити зміст фінансів підприємств загалом. Багато вітчизняних та зарубіжних економістів займалися розглядом даного питання і намагалися дати власне визначення категорії фінансів підприємств. Більшість з авторів визначають фінанси підприємств як систему економічних відносин. Наприклад, Нам Г.Г. визначає фінанси підприємств як "економічні відносини, пов'язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення". [41, с.7]

Власова Н.О. приводить ідентичне визначення фінансів підприємств: "Фінанси підприємства - сукупність економічних відносин, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єкта господарювання в процесі відтворення". [16, с.8]

Дані автори розглядають фінанси підприємств як економічні відносини, що просто пов'язані з рухом грошових потоків на підприємстві, тоді як інші вважають рух грошових коштів на підприємстві передумовою та основою виникнення такого явища як фінанси підприємств. Серед цих авторів Партин Г.О., який визначає фінанси підприємств як "економічні (грошові) відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів і доходів підприємств". [33, с.10]

Філімоненков О.С. приводить більш розгорнуте визначення фінансів підприємств, але за змістом воно є дуже близьким до попереднього: "Фінанси підприємств - це система грошових відносин, що виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів". [40, с.11]

Кірейцев Г.Г. вважає, що "фінанси підприємств - система грошових відносин, що виникають в процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку господарюючого суб'єкта з приводу утворення, розподілу і використання доходів і фінансових ресурсів з метою задоволення суспільних інтересів і потреб". [24, с.8]

У вище наведених визначеннях категорії фінансів підприємств, на відміну від попередніх, фінанси підприємств розглядаються вже не як суто економічні відносини, а безпосередньо як рух конкретних грошових ресурсів на підприємстві. На нашу думку, такий поділ є неправильним, адже обидві точки зору досить точно відображають сутність фінансів підприємств, але на різних рівнях. З погляду макроекономіки фінанси підприємств дійсно являють собою певні економічні відносини, пов'язані з рухом грошових коштів підприємств, але на мікро рівні вони є не чим іншим як рухом конкретних грошових коштів на кожному окремо взятому підприємстві.

Суторміна В.М. розглядає фінанси підприємств як "відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів". [38, с. 8] На нашу думку таке визначення є недоцільним, адже фінанси підприємств не являють собою безпосередньо відносини розподілу, відносини з приводу розподілу грошових коштів є лише їх складовою частиною.

Деякі автори розглядають фінанси підприємств як економічні відносини з приводу розподілу ВВП. Наприклад, колектив авторів на чолі з Буряком Л.Д.: "Фінанси підприємств, як фінанси в цілому, виявляють сукупність економічних виробничих (грошових) відносин, що виникають у процесі розподілу частини вартості ВВП. Специфічним є те, що фінанси підприємств здійснюють первинний розподіл вартості ВВП, формування і розподіл ресурсів". [14, с.11]

У даному визначенні, у свою чергу, фінанси підприємств розглядаються лише на макроекономічному рівні, хоча автори й зазначили, що фінанси підприємств здійснюють первинний розподіл вартості ВВП.

З розглянутих нами авторів лише Слав'юк Р.А. визначає фінанси підприємств саме з точки зору їх належності до підприємств: "Фінанси підприємств - частина загальної системи фінансів, що відображає процес утворення, розподілу і використання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язана з підприємництвом, тому що підприємство є формою підприємницької діяльності". [36, с.5]

Отже, розглянувши всі вище наведенні визначення фінансів підприємств, ми можемо сказати, що кожен з авторів розглядає дану категорію з власної точки зору та акцентує увагу на різних її аспектах. На нашу думку, жодне з визначень не охоплює повністю всі сторони поняття фінансів підприємств, але ймовірно це зумовлено тим, що неможливо повністю розкрити сутність такої потужної економічної категорії як фінанси підприємств у одному досить короткому реченні. Саме тому, ми схиляємося до вибору найбільш повного визначення, з нашої точки зору, яке б розкривало економічну сутність фінансів підприємств, а саме до визначень Поддєрьогіна А.М. та Кірейцева Г.Г. Перше з них, досить чітко відображає загальний зміст фінансів підприємств як економічної категорії, друге ж визначає фінанси підприємств саме на рівні суб'єктів господарювання.

Оскільки у даній роботі ми розглядаємо фінанси товариств з обмеженою відповідальністю, нас насамперед цікавить економічний зміст фінансів підприємств саме такої організаційно-правової форми. На жаль, жоден з вище згаданих авторів не дає окремого визначення фінансів товариств з обмеженою відповідальністю, тому ми хочемо запропонувати власне, в основі якого лежать деякі з вище розглянутих визначень. Отже, фінанси товариств з обмеженою відповідальністю - це економічні (грошові) відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів на підприємстві та виникають у процесі розподілу і перерозподілу надходжень суб'єкта господарювання з приводу утворення, розподілу і використання доходів і фінансових ресурсів даного суб'єкта.

Рух грошових коштів, що відбувається на підприємстві, пов'язаний з певними вхідними та вихідними грошовими потоками, котрі ми пропонуємо умовно розділити на групи:

- вхідний грошовий потік, пов'язаний з формуванням статутного капіталу підприємства, у нашому випадку товариства з обмеженою відповідальністю;

- грошові потоки, що відображають рух коштів на підприємстві та пов'язані з формуванням та розподілом доходів підприємства (розподіл виручки, валового та чистого прибутку, формування грошових фондів підприємства, тощо);

- грошові потоки пов'язані зі спільною діяльністю підприємства з іншими суб'єктами господарювання, вкладенням коштів у акції інших підприємств або здійсненням пайових внесків з участю у розподілі прибутків таких підприємств, тощо;

- грошові потоки, що виникають внаслідок співпраці підприємства з різноманітними фінансовими установами: банками, кредитними спілками, страховими компаніями, фондами спільного інвестування та ін.; такі потоки формуються у зв'язку з отримання та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредити, здійсненням страхових внесків, оплатою за отримані послуги;

- грошові потоки, що виникають у разі сплати або отримання підприємством різноманітних штрафів, як у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, так і з державою;

- грошові потоки, що виникають з відносин суб'єкта господарювання з державою; проявляються вони у вигляді сплати податків та інших платежів до бюджету та цільових фондів або ж з іншого боку у вигляді отримання підприємством від держави матеріальної допомоги у вигляді дотацій, державного кредиту, тощо.

Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

Як економічна категорія фінанси підприємств виявляються та виражають свою сутність через свої функції. Щодо функцій фінансів підприємств, то економісти, які вивчали дане питання, не прийшли до єдиної відповіді. Так само як і у випадку з визначенням категорії фінансів підприємств, думки авторів дещо розділяються. Нам Г.Г. притримується думки, що фінанси підприємств виконують наступні функції:

- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед бюджетом, банками, суб'єктами господарювання;

- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. [41, с.7]

Такої ж думки дотримуються у своїх роботах Партин Г.О. та колектив авторів на чолі з Буряком Л.Д. [33, 14]

Власова Н.О. також визначає три функції фінансів підприємств, яки і попередні автори, але на відміну від них функцію формування фінансових ресурсів вона називає відтворювальною. Відтворювальна функція покликана "забезпечувати збалансованість між рухом матеріальних і фінансових ресурсів на всіх стадіях кругообігу капіталу в процесі простого та розширеного відтворення на підприємствах і в комерційних організаціях" [16, с.11]. Формування ж фінансових ресурсів підприємств дана автор перекладає на розподільну функцію: "зміст розподільної функції полягає у формуванні та використанні грошових фондів, підтримці ефективної структури капіталу підприємства і комерційної організації". [16, с.12] На нашу думку таке перенесення є недоцільним, адже формування будь-яких ресурсів є основою їх подальшого розподілу. Так само й функція формування фінансових ресурсів підприємств передує функцій їх розподілу, а не є її частиною.

Певні автори відмовилися від визначення трьох функцій фінансів підприємств та зупинилися лише на двох: розподільчій та контрольній. До таких авторів відносяться Слав'юк Р.А. та Філімоненков О.С. Ми дотримуємося думки, що таке визначення функцій фінансів підприємств є дещо скороченим. Обидва автори у своїх визначеннях категорії фінансів підприємств зазначали, що фінанси підприємств є економічними (грошовими) відносинами з приводу утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства. Розподільча та контрольна функції виникають відповідно з процесу розподілу та відтворення фінансових ресурсів підприємства. Процес же утворення фінансових ресурсів, на думку авторів, не визначає жодної функції фінансів підприємств.

Аналізуючи різні підходи до визначення функцій фінансів підприємств, ми також хочемо відзначити такого автора як Кірейцев Г.Г. Він пропонує декілька підходів до визначення функцій фінансів підприємств - в залежності від концепції визначення суті фінансів та в залежності від визначення поняття фінансів підприємств. "Розподільча концепція фінансів визначає наступні функції: розподільчу, перерозподільну, регулюючу, стимулюючу, контрольну, забезпечувальну, тощо. (...) Відтворювальна концепція в тій чи іншій мірі стверджує, що фінанси виконують дві наступні функції: створення грошових доходів і грошових фондів, використання грошових доходів і грошових фондів" [24, с.10] Автор зупиняється на другій концепції функцій фінансів, тільки дещо видозмінює її відповідно до потреб фінансів підприємств шляхом заміни поняття "грошові фонди" на фінансові ресурси.

Розглянувши різні підходи визначення функцій фінансів підприємств, ми вважаємо, що найвлучнішим є виокремлення трьох функцій фінансів підприємств: формування, розподілу фінансових ресурсів та контролю. Самий такий поділ повністю відображає процес руху грошових коштів на підприємстві, що по суті і являє собою таке явище як фінанси підприємств.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансові ресурси товариств з обмеженою відповідальністю можуть формуватися різними шляхами. В першу чергу це відбувається за рахунок внесків учасників у статутний капітал під час заснування товариства. Наступним джерелом формування фінансів ТОВ є власні та прирівняні до них кошти. До них відносяться прибуток від основної та іншої операційної діяльності, прибуток від фінансових операцій, які здійснює товариство, амортизаційні відрахування та інші надходження.

Також фінанси товариств з обмеженою відповідальністю формуються за рахунок коштів залучених з зовнішніх джерел. До зовнішніх джерел надходження коштів відносяться кошти, що мобілізуються на фінансових ринках (кошти від емісії цінних паперів та операцій з ними, кредитні інвестиції) та кошти, що надходять підприємству у порядку розподілу грошових надходжень (страхові відшкодування, бюджетні субсидії, надходження від різноманітних підприємницьких структур та об'єднань).

Законодавством України визначені певні особливості формування фінансів товариств з обмеженою відповідальністю. Так, в Законі Україні "Про господарські товариства" [3] йдеться про те, що розмір статутного фонду ТОВ повинен бути не меншим від суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, що встановлена на момент створення товариства. Насправді, треба виходити зі ставки, що діє на момент державної реєстрації TOB, оскільки ця ставка змінюється досить часто.

По-друге, до моменту реєстрації TOB кожен з учасників повинен внести не менше 50% свого вкладу до статутного фонду. Цю частину вкладів необхідно внести лише у грошовій формі, тоді як загалом вкладами учасників товариства можуть бути будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Річ у тому, що внесення 50% вкладів підтверджується документами, виданими банківською установою. Оскільки відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки здійснюють операції лише в грошових одиницях, документ, який підтверджував би внесення вкладу майном (у натуральній формі) чи майновими правами, банк видати не вправі. Хоча внесок учасника оцінюється в національній валюті України і складає частку цього учасника у статутному фонді.

З іншого боку, наявність високоліквідних активів у статутному фонді TOB є гарантією для його кредиторів. [12]

При цьому слід мати на увазі, що законодавством заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти і кошти, отримані в кредит або під заставу.

Недоліком в організації фінансування ТОВ у частині створення та управління статутним капіталом є складність і витратність передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не досить мобільними, оскільки відсутній організований ринок торгівлі ними. [40, с.73]

Однак процес реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю є досить простим та не потребує залучення значної кількості коштів, порівняно зі створенням товариств іншої організаційно-правової форми власності, тому товариства з обмеженою відповідальністю набули значного розповсюдження в Україні.

Станом на 1 січня 2009 року кількість товариств з обмеженою відповідальністю складає більше 30% від зальної кількості суб'єктів ЄДРПОУ (Додаток В). [45]

Найбільша кількість підприємств створених у формі товариств з обмеженою відповідальністю у абсолютному виразі (146 159) проводить діяльність у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Найбільше товариств з обмеженою відповідальністю - 56%, створено у галузі добувної промисловості.

У таких галузях як діяльність готелів та ресторанів, транспорт та зв'язок, операції з нерухомим майном та надання послуг підприємцям товариства з обмеженою відповідальністю складають близько 40% від загальної кількості підприємств.

Найменша кількість ТОВ створена у сфері державного управління, лише 0,37%. Також досить незначною є кількість товариств у таких галузях як освіта, культура та спорт, комунальні послуги, та охорона здоров'я. Отже, можна зробити висновок, що така організаційно-правова форма як товариство з обмеженою відповідальністю достатньо рідко зустрічається у сферах, де переважають підприємства з державною формою власності.

Останні декілька років загальна кількість зареєстрованих підприємств постійно зростає. За період від 2005 до кінця 2008 року загальна кількість зареєстрованих товариств збільшилась на 158 183, в тому числі на 78 600 товариств з обмеженою відповідальністю. Їх кількість та темпи приросту перевищують навіть кількість і темп приросту акціонерних товариств, у формі яких також створюється досить багато підприємств (Рис. 1.1)



Рис. 1.1. Динаміка розвитку товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств в Україні за 2005-2008 рр.

Серед таких організаційно-правових форм підприємств як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства та кооперативи протягом останніх чотирьох років переважають саме товариства з обмеженою відповідальністю. При чому їх кількість переважає в десятки, а то й в сотні разів. Товариства з обмеженою відповідальністю складають близько 30% від загальної кількості зареєстрованих суб'єктів господарювання (Додаток Г). [45] Щороку ця цифра зростає в середньому на 1%.

Товариства з обмеженою відповідальністю на сьогоднішній день є найпоширенішою організаційно-правовою формою створення підприємств. Це пов'язано, насамперед, з досить простою процедурою створення і реєстрації такого товариства та невеликими розмірами початкового капіталу, необхідного для його створення. На момент реєстрації товариства учасники зобов'язані внести 50% статутного капіталу (розмір якого сам по собі є також порівняно невеликим), що дає можливість розпочати діяльність не вкладаючи значних коштів. Другу половину статутного капіталу учасники можуть вносити протягом року, що дозволяє їм ще на 12 місяців вивільнити певну суму грошових коштів і спрямувати її на розвиток діяльності.

Невеликий розмір та незначні обсяги необхідних фінансових ресурсів зумовлюють створення товариств з обмеженою відповідальність в першу чергу в галузях, що пов'язанні з наданням різноманітних послуг, в т.ч. транспорту, зв'язку, фінансових послуг (окрім банків, які відповідно до законодавства України мають бути створені у формі ВАТ), ремонту, будівництва, тощо.

Отже, фінансові ресурси товариств обмеженою відповідальністю являють собою всі вхідні та вихідні грошові потоки підприємства (внутрішні та зовнішні), які виникають в результаті діяльності даного підприємства та його взаємодії з іншими суб'єктами господарювання, різноманітними інституціями та організаціями, а також державою.

1.2 Організаційно-правові основи створення та функціонування товариств з обмеженою відповідальністю

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність всіх суб'єктів господарювання, в тому числі товариств з обмеженою відповідальністю є:

1) Закон України "Про господарські товариства";

2) Цивільний кодекс України, який визначає особливості управління діяльністю окремих видів господарських товариств, обумовлені порядком формування статутного капіталу і характером взаємовідносин між учасниками товариства;

3) Господарський кодекс України, який визначає основні засади господарської діяльності, види суб'єктів господарювання , майнову основу, зобов'язання і відповідальність за правопорушення у сфері господарювання;

4) Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та інші.

Також діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, як і інших суб'єктів господарювання, регулюється податковим законодавством України.

З метою забезпечення єдиного підходу при проведенні оцінки та аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій використовуються різноманітні методики та положення про здійснення оцінки фінансового стану підприємств, затверджені органами законодавчої та виконавчої влади, зокрема Міністерством фінансів України.

Серед нормативно-правових актів, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, підприємці керуються насамперед Цивільним Кодексом України та Законом України "Про господарські товариства". [2,3]

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами [3, ст. 50]

У Господарському кодексі України визначення товариства з обмеженою відповідальністю є більш розгорнутим і включає частину про відповідальність учасників такого товариства. Згідно до цього визначення товариство з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. [1, ст. 80]

Визначення ТОВ у Цивільному Кодексі України, на нашу думку, є найбільш повним. Згідно з Цивільним кодексом товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли свої вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю". [2, ст. 140]

Товариство з обмеженою відповідальністю так само, як і акціонерне товариство, є суб'єктом колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Учаснику ТОВ, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Максимальна кількість учасників товариства встановлена у кількості 10 осіб. При перевищенні цієї кількості ТОВ підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.

Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Якщо ТОВ засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Згідно з Цивільним кодексом [1] договір про заснування ТОВ не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Якщо ж звернутися до Закону України "Про господарські товариства" в цьому питанні виникають суперечності. Адже згідно зі ст. 4 даного Закону договір про заснування ТОВ включається до переліку установчих документів. [3, ст. 4]

За допомогою зазначеного договору стає можливим регулювання взаємовідносин між учасниками товариства.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю (згідно з Цивільним Кодексом та Законом України "Про господарські товариства" [2,3]) є статут. Він є основним документом, що визначає діяльність товариства.

В першу чергу, статут є установчим документом, що затверджується засновниками та регулює питання щодо створення, діяльності та ліквідації товариства. За загальними умовами він повинен містити наступні відомості: найменування товариства, вид товариства, його місцезнаходження, юридичну адресу, предмети та цілі його діяльності, склад засновників та учасників, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. Крім того, у Цивільному Кодексі України наведені певні вимоги саме щодо змісту статуту товариств з обмеженою відповідальністю. Згідно зі ст. 143 Цивільного Кодексу України статут ТОВ має містити також відомості про: розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного з учасників, розмір та порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. [2, ст. 143]

Статут ТОВ зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Одним з найбільших недоліків вище проаналізованих нормативно-правових актів, на нашу думку є те, що вони дублюються. Деякі статті глави 2 Закону України "Про господарські товариства" [3] майже дослівно повторюють статі Цивільного Кодексу [2], що містяться у главі 8 §1 п.4 "Товариство з обмеженою відповідальністю". Звісно, Закон створюється на основі Кодексу, який є основним нормативно правовим-актом, але таке відверте "переписування" цілих статей свідчить лише про недосконалість вітчизняного законодавства. Положення статей Кодексу мають бути уточнені та приведені у відповідність до сучасних умов господарювання в Законі, а не просто перенесені до нього, як наприклад сталося зі ст. 147 Цивільного Кодексу України "Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи" [2], яка в Законі України "Про господарські товариства" є ст. 53 і звучить дослівно.

Товариство як юридична особа зобов'язане пройти державну реєстрацію. Процес цієї реєстрації регулюється Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV. [2, 4]

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб включає, зокрема:

- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

- внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру;

- оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи також підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому даним Законом.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) ТОВ або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі основні документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

2) два примірники установчих документів;

3) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

4) відомості про формування статутного капіталу у розмірі 100 мінімальних заробітних плат:

- грошима 50 % - квитанція банку.

- майном - перелік майна, його характеристики та вартість.

Якщо засновниками ТОВ є фізичні особи, то необхідно подати:

- ксерокопії паспортів і ідентифікаційних кодів засновників, директора, бухгалтера;

- договір оренди або купівлі-продажу приміщення.

Якщо одним із засновників виступає юридична особа, то додатково необхідно подати такі документи:

- рішення засновника про створення або участь у товаристві;

- нотаріально завірені копії документів засновника-юридичної особи: свідоцтва про державну реєстрацію; статуту; довідка зі статуправління; довідки за формою 4-ОПП.

Якщо одним із засновників виступає юридична особа-нерезидент, то додатково необхідні такі документи:

- виписка з торгового, банківського чи судового реєстру (аналог вітчизняного Свідоцтва про державну реєстрацію), переведена на українську мову і легалізована в консульській установі України;

- доручення від засновника на право представника представляти інтереси засновника-нерезидента.

Після того, як всі документи були подані державний реєстратор здійснює їх перевірку і за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Взаємовідносини ТОВ, як юридичних осіб, з державою регулюються Законами України "Про систему оподаткування" [7], "Про оподаткування прибутку підприємств" [5], Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [6] та іншими.

У Законі "Про систему оподаткування" [7] приводиться загальна характеристика понять податків, зборів, платників податків, тощо. Також в цьому Законі зазначено які загальнодержавні податки та збори справляються на території України (ст. 14-15) та порядок їх сплати (ст. 17). У 20 статті Закону визначений порядок контролю за сплатою податків - "Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. За стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), які не передбачені цим Законом, посадові особи державних податкових органів та інших державних органів несуть відповідальність згідно з законами України". [7, ст. 20]

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" [6] визначає загальні засади оподаткування суб'єктів господарської діяльності. В даному законі дані визначення таким поняттям як платники податків (юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції), податкове зобов'язання (зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом України), податкова декларація (документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору) та ін.

Даний Закон регулює відносини платників податків з бюджетом: порядок нарахування податків, їх сплати, контроль за виконанням закону, визначає заходи здійснювані у разі порушення податкового законодавства.

Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" [5] окреслює засади оподаткування товариств з обмеженою відповідальністю, як юридичних осіб, податком на прибуток. В даному Законі визначаються: платники податку, об'єкт оподаткування, ставка податку (ст. 10: "Прибуток платників податку … оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування"), особливі умови оподаткування певних видів діяльності (наприклад, оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, операцій з цінними паперами, порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань, тощо). Також даний Закон регулює правила проведення податкового обліку та відповідальність платників податків за порушення цих правил.

В залежності від виду діяльності, якою займається товариство, воно також може сплачувати такі податки та збори як: плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок, податок із власників транспортних засобів, різноманітні непрямі податки та місцеві податки та збори. Всі вони регулюються Законами України відповідно: "Про плату за землю", "Про фіксований сільськогосподарський податок", тощо.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів "Про місцеві податки і збори" всі суб'єкти підприємницької діяльності сплачують комунальний податок та податок на рекламу, а також різноманітні місцеві збори. [8]

Також згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти господарювання здійснюють цільові відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та соціальне страхування.

Як ми вже зазначали на початку даного розділу, для аналізу фінансового стану підприємств використовуються різноманітні методики. Для критичного аналізу ми обрали найпоширеніші з них: "Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації", затв. наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. №49/121 [9], "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій" [10], затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27 червня 1997 р. №81 та "Порядок проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій" [11], затв. наказом Міністерства фінансів України від 1.04.03 р. № 247.

В "Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації" [9] приведені основні показники фінансового стану підприємства, алгоритм їх розрахунку та нормативні значення. Відповідно до даного положення розрахунок показників фінансової діяльності підприємства проводиться за два останні календарні роки та останній звітній період. Також у додатках наведені всі необхідні розрахункові таблиці, що значно спрощує процес аналізу фінансового стану підприємства після проведення всіх необхідних розрахунків.

У даному документі досить чітко викладені всі основні поняття та описані значення всіх розрахункових показників, що є необхідною передумовою якісного аналізу показників фінансової діяльності підприємства. Крім того, всі етапи фінансового аналізу підприємства відокремлені по пунктах після кожного з яких запропонований невеликий висновок щодо проведеного аналізу.

"Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації" складене вдало, адже навіть користуючись ним перший раз не виникає практично жодних питань щодо розрахунку коефіцієнтів, їх інтерпретації та підбиття підсумків щодо загального фінансового стану підприємства.

"Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій" [10] покликана допомогти виявити фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства шляхом розрахунку різноманітних показників фінансової діяльності. За своєю структурою вона є дуже схожою до попереднього документу.

Однак, на відміну від "Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації" [9] в даній методиці, на нашу думку, розрахунок показників не настільки вдало структурований і відсутні пояснення щодо розрахунку певних показників. Крім того, "Методика…" [10] спрямована на проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємства, а період за який аналізуються показники діяльності підприємства складає лише попередній та поточний роки. Події, що вплинули на різке погіршення фінансового стану підприємства могли відбутися в період, що не охоплений аналізом, а їх виявлення є одним з головних завдань даної методики. Саме тому слід щонайменше збільшити протяжність аналізованого періоду.

Також, безперечно, негативний вплив на ефективність використання даної методики має те, що вона була ухвалена більше 10 років тому і з того часу жодні зміни не вносилися. Враховуючи всі зміни, що відбулися за даний період в економіці країни в цілому та в сфері підприємництва зокрема нормативні значення, а навіть й деякі окремі показники, втратили свою актуальність.

Слід також заачити, що дана методика передбачає використання таких форм звітності, які на сьогоднішній день взагалі вже не існують.

"Порядок проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування та погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій" [11] дозволяє провести аналіз підприємства на наявність коштів, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості підприємством. Такий аналіз проводиться на основі здійснюється шляхом розрахунку та інтерпретації інтегрального показника фінансового стану. В даному документі описана методика розрахунку інтегрального показника фінансово стану підприємства, наведений алгоритм розрахунку необхідних коефіцієнтів та інтерпретоване їх значення.

В даній методиці інтерпретація інтегрального показника фінансового стану бенефіціара є досить неоднозначною. Питання викликає наявність двох дуже схожих зон - поганий фінансовий стан підприємства та незадовільний фінансовий стан. На нашу думку, такий поділ є недоцільним, адже по своїй суті вони є майже однаковими. Зона поганого фінансового стану відрізняється від зони незадовільного стану підприємства лише тим, що за першої умови висновок щодо надання позики приймається у виняткових випадках, а за другої - ніколи. Також достатньо великий розмір зони невизначеності вказує на неточність даної методики.

Отже, нормативно-правова база створення та функціонування товариств з обмеженою відповідальністю в Україні представлена здебільшого двома основними документами - Цивільним Кодексом України та Законом України "Про господарські товариства". Також проведення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю пов'язане з дотриманням податкового законодавства. В залежності від виду діяльності, яку проводить товариство з обмеженою відповідальністю, його функціонування може регулюватися іншими законодавчими актами, положеннями, указами Президента, міжнародним законодавством, тощо.

1.3 Особливості управління фінансами товариств з обмеженою відповідальністю

Однією з основних умов успішного функціонування будь якого суб'єкта господарювання є ефективне управління його фінансовими ресурсами. Управління фінансами - це сукупність прийомів, методів і засобів, що використовуються для підвищення прибутковості підприємства і мінімізації ризику неплатоспроможності.

Таким чином, основною метою управління фінансами або фінансового менеджменту є одержання максимальної вигоди від функціонування підприємства в інтересах його власників. [25, с.34]

Організація фінансового менеджменту на підприємстві залежить насамперед від таких факторів як організаційно-правова форма підприємства та масштаби його діяльності.

Організаційно-правова форма впливає на фінансові взаємовідносини підприємства з державою, умови і методи формування капіталу, тощо.

Розмір підприємства (масштаби його діяльності) впливає в основному не на кількість функцій фінансового менеджера, а на ступіть їх складності. Зі збільшенням розмірів підприємства зростає складність управління фінансами, тому кожна функція підрозділяється на підфункції, котрі можуть бути розподілені між окремими спеціалістами та підрозділами. [21 с. 9]

Оскільки підприємства створені у формі товариств з обмеженою відповідальністю за своїми розмірами в основному відносяться до малих та середніх підприємств, функції фінансових менеджерів у них є менш складними, ніж у великих підприємств, таких як корпорації. Тому їх виконання може частково покладатися на працівників, що займають управлінські посади, наприклад комерційного директора, безпосередньо директора підприємства, тощо.

Принципи організації фінансової служби на підприємстві залежать безпосередньо від організаційної структури підприємства в цілому. Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:

- лінійна організаційна структура;

- лінійно-штабна організаційна структура;

- функціональна організаційна структура;

- лінійно-функціональна організаційна структура;

- дивізіональна організаційна структура;

- матрична організаційна структура.

Для підприємств невеликих та середніх розмірів, до яких відноситься більшість товариств з обмеженою відповідальністю найхарактернішими є лінійна, функціональна та лінійно-функціональна структури управління.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних із його управлінням (рис. 1.2) [37, с. 128].

Рис. 1.2 Принципова схема лінійної організаційної структури

До переваг даної структури управління можна віднести: чіткість і простоту взаємодії, надійний контроль та дисципліну, оперативність прийняття та виконання управлінських рішень, економічність за умов невеликих розмірів організації.

Звісно, існують і певні недоліки. Підприємствам, що мають таку структуру властива потреба у керівниках універсальної кваліфікації, обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів, перевантаження вищого керівництва, тощо.

Лінійна структура управління добре діє в невеликих фірмах при високому професіоналізмі та авторитеті керівника, а також великій зацікавленості підлеглих в успішній роботі фірми. [42, с. 7]

Функціональна організаційна структура передбачає для виконання певних функцій управління створення окремих управлінських підрозділів, які передають виконавцям обов'язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис. 1.3) [37, с. 128].

Рис. 1.3 Принципова схема функціональної організаційної структури

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).

Серед переваг функціональної системи:

- спеціалізація функціональних керівників;

- інформаційна оперативність;

- розвантаження вищого керівництва.

Серед недоліків: порушення принципу єдиноначальності, складність контролю та недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис. 1.4) [37, с. 128].

Рис. 1.4 Принципова схема лінійно-функціональної організаційної структури

Лінійно-функціональна структура поєднує переваги лінійної та функціональної структур, але складність взаємодії лінійних і функціональних керівників та їх перевантаження може стати на заваді ефективній роботі підприємства.

Лінійно-функціональна структура знайшла своє вираження у порівняно невеликих фірмах з явно вираженим розподілом праці, які пропонують обмежений асортимент товарів та послуг. [42, с. 7]

На сьогоднішній день існує також декілька нових форм структури організації: