Власний капітал підприємства, його формування та використання

Сутність і класифікація капіталу підприємства, його характеристика та методика аналізу. Економічний аналіз та система показників оцінки капіталу й ефективності його використання. Застосування інформаційних технологій в управління власним капіталом.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 25.06.2011
Размер файла 368,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

1.1 Сутність і класифікація капіталу підприємства.

1.2 Характеристика власного капіталу

2. Методика аналізу власного капіталу підприємства

2.1 Загальна інформація про ТОВ «В.І.П. Технології» та економічний аналіз діяльності підприємства

2.2 Система показників оцінки капіталу й ефективності його використання ТОВ «В.І.П. Технології»

2.3 Шляхи підвищення ефективності управління власним капіталом підприємства ТОВ «В.І.П. Технології»

2.4 Застосування інформаційних технологій на ТОВ «В.І.П. Технології»

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Ще приблизно сімдесят років тому існувала лише державна форма власності. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподіли фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв'язку з чим відразу виникло багато питань:

1. Як залучити засоби при створенні підприємства.

2. Куди і як їх правильно направити на початку діяльності.

3. Як фінансувати свою поточну виробничу діяльність.

4. Які джерела і у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі, то більшу частину виникаючих проблем.

Задаючись питанням, що ж представляє собою власний капітал в діяльності сучасного підприємства необхідно відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно паралельно розглядати і надійність "керованості" підприємством у руках власника.

Одночасно з питаннями формування необхідно розглядати співвідношення між позиковими і власними засобами, тому що ціна залучення в окремих випадках позикових джерел більш низька й ефективна, ніж використання власних засобів. Проте на сьогодні загальноприйнятої методики аналізу власного капіталу підприємства, нажаль, не існує.

Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування власним капіталом та вироблення методики його аналізу свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило вибір теми дипломної роботи.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації формування та управління власним капіталом підприємства.

Об'єктом є власний капітал підприємства та ефективність його використання.

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є аналіз власного капіталу підприємства та ефективність його використання.

капітал власний економічний інформаційний

1. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання

1.1 Сутність і класифікація капіталу підприємства

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік" Н.П. Кондраков показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами. [24]

У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В.[9] відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [32]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій.[23 ст. 53]

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності.

Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

1.2 Характеристика форм власного капітал

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Спокусливим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

Тим часом працівники фінансових служб підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які займаються практичною фінансовою роботою, стикаються зі значними труднощами при спробі використати вказаний метод фінансування. Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання даної форми фінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

- цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного і власного капіталу;

- резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;

- додатковий капітал: порядок його формування та використання;

- оподаткування операцій, пов'язаних зі збільшенням (зменшенням) - статутного капіталу, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права.

Власний капітал підприємства -- це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він -- основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал -- сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можна виокремити такі основні:

Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.

Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [34]

На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами :

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва і т.д. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

Однієї з найпоширеніших форм підприємницької діяльності сьогодні є акціонерне товариство. Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал акціонерного товариства:

1) є майновою основою діяльності товариства, тобто первісним (стартовим) капіталом;

2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає кількість голосів учасника на загальних зборах і розмір його доходу (дивіденду);

3) гарантує виконання зобов'язань товариства перед третіми особами, тому законодавством установлений його мінімальний розмір. Відповідно до законодавства України акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал, якої поділений на визначене число акцій, що засвідчують обов'язкові права учасників товариства (акціонерів) стосовно товариства. Порядок створення і правове положення акціонерних товариств визначені Законом України "Про акціонерні товариства". [1]

Юридично власність акціонерного товариства не є власністю акціонерів, а саме воно не залежить від окремих фізичних осіб, що володіють акціями. Акціонери не відповідають по боргових зобов'язаннях товариства і не несуть фінансового збитку, якщо акціонерне товариство збанкрутувало, і його борги перевищують вартість реалізованого майна.

Відповідно до Закону України „Про акціонерні товариства” розмір статутного капіталу відкритого товариства повинен бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, закритого товариства - не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент створення товариства. [1]

Розмір власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов'язань.

Якщо за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних зборів повинно включатися питання про перетворення або ліквідацію товариства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується боржником, або вжиття інших заходів.

Відповідно до діючого законодавства, внеском у статутний капітал товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі чи майнові права або інші права, що мають грошову оцінку.

Додатковий і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого майна чи приросту його вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

Доходи організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал організації, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Утворення засобів відбувається шляхом:

1. Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;

2. Безоплатно отриманого майна і коштів від юридичних і фізичних осіб;

3. Додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;

4. Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;

5. Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

Додатковий капітал може утворюватися не тільки за перерахованими вище причинами. Що включати до складу додаткового капіталу і як його використовувати, вирішують власники підприємства, що розробляють відповідні положення. Ці положення повинні бути затверджені протоколом загальних зборів засновників, після чого закріплюються наказом про облікову політику.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

Утворення резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до законодавства України, а в другому - відповідно до порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

Акціонерне товариство, відповідно до законодавства України [1], повинно створити резервний капітал у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу. Резервний капітал формується за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань повинен бути не менше ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік. Резервний капітал є джерелом коштів тільки для покриття збитків.

Головним джерелом формування фондів спеціального призначення служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання.

Реалізація політики організації, спрямованої на акумулювання свого чистого прибутку для фінансування цільових заходів, проводиться шляхом утворення фондів спеціального призначення. Кількість фондів, їхня назва і використання організація визначає самостійно.

Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити на свої потреби чи створення спеціальних фондів. Відмінною рисою на знову створюваних підприємствах є складність у прогнозуванні прибутку через ще не виниклий попит на вироблені товари і послуги. На вже працюючих підприємствах можливі побудови прогнозів про величину прибутку в майбутньому, але тільки в складі загального прогнозу діяльності підприємства й аналізу кон'юнктури ринку. Уся справа в тім, що на розмір прибутку будуть впливати численні фактори як усередині підприємства, так і фактори зовнішнього середовища й абстрагований аналіз прибутку на майбутній період може привести до того, що засобів може попросту не вистачити навіть на підтримку поточної діяльності.

2. Методика аналізу власного капіталу підприємства

2.1 Загальна інформація про ТОВ «В.І.П. Технології» та економічний аналіз діяльності підприємства

Підприємство ТОВ «В.І.П. Технології» засновано у 2005 році, у місті Вінниця, для введення і розробки нових технологій в різних галузях народного господарства. А також юридичний та правовий захист інтелектуальної власності громадян на території України та за її межами.

Повна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.П. Технології».

Юридична адреса: м. Вінниця, вул. Пирогова 151К.

Склад структурних одиниць. На підприємстві є такі відділи: Інформаційно - консультаційний, збутовий, фінансовий та виробничий.

Рис. 2.1 - «Структура підприємства».

Головною метою діяльності підприємства є отримання максимального прибутку та впровадження новітніх технологій у сфери народного господарства,та задоволення потреб певного виду споживачів. А також фінансування та підтримка інноваційних проектів.

Предметом діяльності підприємства являється виготовлення хімічної продукції для довготривалої роботи акумулятора будь - якого автомобіля та сільськогосподарської техніки.

Статутний фонд на 2009 рік складає 100 тис. грн.. Кількість грошей у статутному фонді зростає кожного року, адже у підприємство вкладаються чималі кошти та поповнюються власні запаси.

Рентабельність власного капіталу підприємства. Таблиця 2.1

Рв.к. =

2007р.

11,83

2008р.

19,66

2009р.

11,28

Рис. 2.2

2.2 Система показників оцінки капіталу й ефективності його використання ТОВ «В.І.П. Технології»

Для виміру, оцінки й аналізу капіталу використовується безліч показників. У той же час необхідно відзначити, що капітал є категорією, що має складну економічну природу, і показники його не відбиваються прямо у фінансовій звітності підприємства. Тому одержання показників капіталу можливо тільки з застосуванням розрахункових і аналітичних методів. Дані обставини, у свою чергу, і визначають гостру необхідність у розробці і використанні при проведенні оцінки й аналізу капіталу системи показників, що найбільше повно характеризують його стан, рух і ефективність використання.

У цьому зв'язку актуальним є питання забезпечення чіткої класифікації цих показників по найбільш істотних ознаках з визначенням їхнього взаємного зв'язку і відображення в інформаційній моделі підприємства.

Отже, проведемо аналіз основних показників підприємства ТОВ «В.І.П. Технології».

Таблиця 2.2

Аналіз основних показників ТОВ «В.В.П. Технології» за 2007 - 2009 роки.

Показники

Абсолютне значення

Відхилення в абсолютних величинах

2007

2008

2009

08/07

09/07

09/08

1. Дохід(виручка від реалізації), тис. грн..

55000

84000

95000

29000

40000

11000

2. Собівартість реалізації продукції (затрати на виробництво), тис. грн..

1500

3000

5600

1500

4100

2600

3. Чистий прибуток (збиток), тис. грн

13400

25600

21400

12200

8000

-4200

4. Середньооблікова чисельність, чол..

7

8

8

1

1

0

5. Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн..

3000

4500

8500

1500

5000

4000

6. Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн..

171000

177500

244100

65000

73100

66600

7. Дебіторська заборгованість, тис. грн..

1000

2000

2600

1000

1600

600

8. Кредиторська заборгованість, тис. грн..

86700

94600

105200

7900

18500

10600

9. Фондовіддача основних фондів, тис. грн./чол..

18.33

18.67

11.18

0.34

-7.15

-7.49

10. Фондоозброєність праці, тис..грн./чол..

428.57

562.5

1062.5

133.93

633.93

500

11. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

0.32

0.47

0.39

0.15

0.07

-0.08

12. Тривалість одного обороту оборотних коштів.

1125

765.96

923.1

-359.04

-201.9

157.14

13. Продуктивність праці, тис..грн../чол..

7857.14

10500

11875

2642.9

3999.9

1375

14. Рентабельність у %

1,19

1,17

2,61

-0,02

0,97

1,44

Проаналізувавши у таблиці основні показники ТОВ «В.І.П. Технології» можна зробити такі висновки по кожному показнику.

1. Дохід підприємства з кожним роком значно зростав, особливо це видно, якщо порівняти 2007 рік з 2009 роком. Там дохід зріс з 55000 грн.. до 95000 грн., а це на 40000 грн. більше.

2. Собівартість реалізації продукції. Тут собівартість також зростала з кожним роком. Так якщо знову порівнювати 2007 рік з 2009 роком, то бачимо що собівартість зросла на 4100 тис. грн..

3. Чистий прибуток (збиток). У 2007 - 2008 роках, він зростав, а у 2009 порівняно з 2008 зменшився на 4200 тис. грн.. Що не є добрим та вигідним для нашого підприємства.

4. Середньооблікова чисельність зросла лише у 2008 році. Далі вона трималась стабільно. Можна сказати, що у підприємстві не було плинності кадрів, отже не було простоїв у роботі.

5.Середньорічна вартість основних фондів. Кількість основних фондів значно збільшувалась кожного року. Якщо порівнювати 2007 - 2009 рок, то видно, що вони збільшились на 5000 тис. грн..

6.Середньорічна вартість оборотних коштів. Оборотність коштів у нас також зростала з кожним роком.

7. Дебіторська заборгованість. Зростала з 2007 по 2009 рік, та порівнявши 2007 рік з 2009 видно, що зросла вона на 1600 тис. грн..

8. Кредиторська заборгованість. Також зростала кожного року. Можна сказати, що підприємство є кредитором певних фірм, та підприємств.

9. Фондовіддача основних фондів. Значно зменшилась у 2009 році порівняно з 2007 та 2008 роками. Вона зменшилась на 7,49 тис. грн..

10. Фондоозброєність праці. Постійно зростає, тобто це значить, що продуктивність праці 1 робітника значно зросла. Тобто на підприємстві йде повна фондовіддача.

11. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів. Порівнявши його за 3 роки, бачимо,що зріс він тільки у 2008 році, у 2009 році зменшився.

12. Тривалість одного обороту оборотних коштів. Тобто яка тривалість одного обороту за рік (360 днів). Він у нас зменшувався. У 2007 році він був найбільшим та най тривалішим, а у 2008 - 2009 роках зменшувався.

13. Продуктивність праці. Бачимо,що продуктивність значно зростала.

14. Рентабельність. Рентабельність зросла у 2009 році. Тобто підприємство рентабельне, тому що у 2009 році відсоток складає 2.61 %. Якщо рентабельність підприємства складає від 1 до 5% то підприємство є рентабельним.

Рентабельність власного капіталу -- розраховується:

РВК=ЧП/ВК

де:

РВК -- рентабельність власного капіталу;

ЧП -- чистий прибуток;

ВК -- власний капітал.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків (УК(1-КН)) одержується за рахунок ефекту фінансового важеля (ЕФВ), який розраховується за формулою:

ЕФВ = IK *(1-Kн)-СП)* 1)

Де:

ЕФВ - ефект фінансового важеля

ІК - ставка доходності на інвестований капітал після виплати податків,

Кн - коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутків),

СП - ставка кредитного проценту.

Для визначення рівня ліквідності підприємства слід порівняти активи, які можна реалізувати до певного строку, із зобов'язаннями, які до цього строку повинні бути оплачені. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності є однією з найголовніших задач підприємства, метою якого є успішна (тобто з отриманням прибутку) діяльність в сучасних економічних умовах. Відношення вартості оборотних матеріальних засобів, а також власних та позичених джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів та витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, в той час як платоспроможність є її зовнішнім проявом. Забезпеченість запасів та витрат є причиною, яка визначає міру платоспроможності або неплатоспроможності, та наступає внаслідок забезпеченості.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти (ними одразу можна покрити борги), а також поточна дебіторська заборгованість. При цьому поточна дебіторська заборгованість враховується лише у разі вжиття певних заходів щодо її погашення, тобто коли є впевненість у скорому її перетворенні на грошові кошти. До високоліквідних активів належать також цінні папери, котрі враховуються у складі короткострокових фінансових вкладень, тобто ті, що знаходяться у третьому розділі активів.

Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Ліквідність балансу разом з платоспроможністю є критерієм оцінки фінансового стану підприємства. Вона характеризує ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами. Аналіз ліквідності балансу підприємства дає можливість оцінити здатність та ймовірність повернення ним запозичених коштів.

Таблиця 2.3

Аналіз ліквідності підприємства ТОВ «В.І.П. Технології» за 2009 рік

(у тис. грн.)

Ак.

П.П.

К.П.

Пас.

П.П.

К.П.

Надлишок (+, - )

П.П. К.П.

А1

40,9

27,2

П1

56,8

31,2

-15,9

-4

А2

2,7

2,2

П2

0

0

2,7

2,2

А3

204,4

147,8

П3

0

0

204,4

147,8

А4

6

3

П4

192

130,2

-186

-127,2

баланс

254

180,2

Бал.

248,8

161,4

5,2

18,8

Отже:

На початок року На кінець року

А1 40,9 < П1 56,8 А1 27,2 < П1 31,2

А2 2,7 > П2 0 А2 2,2 > П2 0

А3 204,4 > П3 0 А3 147,8 > П3 0

А4 6 < П4 192 А4 3 < П4 130,2

2.3 Шляхи підвищення ефективності управління власним капіталом підприємства ТОВ «В.І.П. Технології»

Ефективність використання капіталу визначається результатами від його функціонування і зв ' язком з витратами, необхідними для одержання цих результатів. В даний час під ефективністю використання капіталу, як правило, мається на увазі величина прибутку, отриманого на одну гривню вкладеного капіталу.

Так як стан капіталу в процесі діяльності підприємства постійно змінюється, на нашу думку, крім показника величини одержуваного прибутку, ефективність функціонування капіталу повинна визначатися і більш загальним показником - величиною приросту капіталу за період. Тому як основні критерії при оцінці ефективності використання капіталу представляється необхідним застосовувати кілька показників, а саме: прибуток, одержуваний підприємством за звітний період, зміну показників фінансового стану в цілому, показників ділової активності підприємства, і величину приросту капіталу підприємства за період.

При визначенні ефективності використання капіталу варто використовувати як методи фінансово-інвестиційного аналізу, так і методи комплексного аналізу капіталу. Такий підхід дозволяє одержати всеосяжну оцінку з двох позицій для подальшого їхнього порівняння і визначення ступеня необхідної деталізації.

Основними задачами аналізу ефективності функціонування капіталу є:

ь визначення впливу прибутку на капітал;

ь установлення приросту капіталу;

ь оцінка впливу на фінансове положення підприємства стану показників капіталу.

Як зазначалося, капітал підприємства будь-якої форми власності і виду діяльності по джерелах формування розділяється на власний і позиковий.

Під величинами власного і позикового капіталу найчастіше розуміють значення сальдо відповідних рахунків правої частини балансу. Такий бухгалтерський підхід до структури капіталу є традиційним серед більшості вітчизняних економістів. Дані з пасиву балансу використовуються в методиках теорії фінансового аналізу для визначення показників платоспроможності підприємства. Цей напрямок дослідження капіталу фірми досить глибоко теоретично пророблено у вітчизняній економічній науці і знайшов широке практичне використання в методах економічного аналізу.

Однак поряд зі згаданим вище підходом існує інший напрямок аналізу капіталу, що є складною і найважливішою частиною сучасної теорії фінансів. Даний напрямок пов ' язаний з теоретичним дослідженням структури капіталу фірми і пошуком оптимального співвідношення власного і позикового капіталу.

Практично рішення будь-якої задачі керування капіталом фірми пов ' язано з методологією аналізу структури капіталу.

де: x - коефіцієнт структури капіталу.

Крім ціни характеристикою кожного виду капіталу є вартість . Вартістю боргу називається процентна ставка, по якій нараховуються відсотки, що підлягають сплаті банку за користування кредитом. У випадку облігацій вартість боргу являє собою ставку прибутковості облігації (відмінну від купонної ставки). У загальному випадку ставка прибутковості облігації знаходиться шляхом рішення відповідного трансцендентного рівняння.

2.4 Застосування інформаційних технологій на ТОВ «В.І.П. Технології»

Для спрощення пошуку, використання та наявності інформації,та її збереження на сучасних підприємствах використовують інформаційні технології. Вони дозволяють користувачеві швидко та зручно знайти або обрахувати необхідну інформацію. Це є стандартними програмами на кожному ПК, а саме Microsoft Excel та Microsoft Access. Зазвичай ці програми використовують для розрахунків даних, створення графіків та діаграм, а також як бази даних.

Рис. 2.4

Так наприклад у наведеній вище малюнку ми розраховували фондоозброєність праці.

Також можна за допомогою цих програм будувати графіки та діаграми на основі певних даних.

Рис. 2.5

Зараз не можливо обійтися на будь - яких підприємствах, фірмах чи будь - яких інших установах без користування інформаційними технологіями.

Висновок

Якщо прямо відповідати на запитання "Яка роль власного капіталу у фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?" - то відповідь буде тільки одна - власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства.

Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.

Наявні власні засоби дозволяють підприємству використовувати їх як за своїм розсудом, так і в окремих випадках по законодавчо встановлених напрямках. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу. Розглядаючи джерела фінансування можна помітити, що:

1. За рахунок статутного капіталу можна формувати ряд необоротних засобів, тобто він повинний завжди знаходитися в розпорядженні організації. Його збільшення і зменшення твердо закріплено законодавчо.

2. Додатковий капітал узагалі складно вважати джерелом фінансування діяльності підприємства, тому що він утвориться в основному за рахунок майна, придбаного підприємством за рахунок прибутку чи його переоцінки, а також різних надходжень, закріплених законодавством України. В основному додатковий капітал додає різницю вартості вже наявного майна і статутним капіталом. Витрату цих засобів також жорстко закріплено.

3. Резервний капітал також складно розглядати як джерело фінансування, тому що напрямки його використання для окремих організацій законодавчо закріплені, для всіх інших - закріплюються установчими документами. В основному, резервний капітал використовується на покриття непередбачених збитків, втрат і виконання своїх зобов'язань, у випадку, якщо їх виконання за рахунок інших джерел неможливо.

4. Фонди спеціального призначення в основному спрямовані на акумулювання коштів за рахунок чистого прибутку для фінансування цільових заходів. Вони утворяться по нормах і видам, затверджуваним власниками, вони ж затверджують і напрямки використання. Так як ці фонди, як і резервний капітал, утворяться за рахунок прибутку, те їх необхідно вважати похідними джерелами.

5. Нерозподілений прибуток, як видно, є самим великим і ефективним джерелом власних засобів на підприємстві, яким воно може оперувати у своїй господарській діяльності. Однак його розмір також залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.

6. У складі резервів по залученню власного капіталу в даний час як основний елемент можна виділити доход від здачі майна в оренду. Найбільш широке застосування орендних відносини знайшли на підприємствах, на балансі яких знаходиться численне нерухоме майно, що підходить для цієї мети. У підсумку, самим головним джерелом фінансування діяльності підприємства можна назвати нерозподілений прибуток.

Для нових підприємств головним джерелом фінансування є статутний капітал. Однак не завжди його величина реально відповідає потребі підприємства для початку своєї діяльності

Хотілося б виразити надію на те, що законодавчо будуть зроблені зміни реєстрації, що спрощують процедуру як, підприємства, так і додаткового залучення засобів у статутний капітал.

Приведення величини статутного капіталу до реально необхідного рівня також може допомогти створюваному підприємству почати свою статутну діяльність і підвищити довіру третіх осіб до підприємства, і як наслідок, до можливості залучення необхідних ресурсів по більш низьких цінах.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".

2. Бусигін А. В. Підприємництво - К.: 2004р.

3. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз та практика. - К.: 2006р.

4. Афанасьев А.А. Кругообіг капіталу на підприємстві. -- Л.: Экономическое образование, 2000 г.

5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. 4-те видання. -К.: Фінанси та статистика, 2001 р.

6. Ефимов О.В. Анализ собственного капитала //Вопросы экономики, № 8, 2004 г.

7. Дранко О. Управление капиталом. //Финансовая газета, 2000 г.

8. Лемківський Л.М. Управління капіталом підприємства // Фінанси України, №7, 2004р.

9. Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу // Вісник НБУ, №5, 2001

10. Мун С.В Теория капитала // Экономический вестник № 2, 2000 г.

11. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия. -М.: Экономика, 2004 г.

12. Овсійчук М.Ф., Сидельникова Л.Б. Фінансовий менеджмент: методи інвестування капіталу. - К.: Либіль, 2005 г.

13. Марковський С.Н. Аналіз діяльності підприємств // Економіка України, №2, 2002.

14. Метьюс М.Р., Перера М.Х. Теорія бухгалтерського обліку. пер. с англ. -- К.: Діло, 2000 г.

15. Коробов М. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2002.

16. Річні фінансові звітності підприємства.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Джерела формування і напрямки використання власного капіталу. Аналіз структури та динаміки власного капіталу, оцінка ефективності його використання та факторів, що спричинили її зміну. Шляхи вдосконалення системи управління капіталом на підприємстві.

    дипломная работа [374,8 K], добавлен 11.02.2015

  • Сутність власного капіталу, його функції та складові, методики аналізу. Стан фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства. Фактори впливу на ефективність використання власного капіталу, рекомендації щодо оптимізації його формування.

    дипломная работа [2,0 M], добавлен 07.12.2010

  • Теоретико-методологічні основи формування та використання власного капіталу підприємства. Власний капітал підприємства, його структура та показники формування. Аналіз коефіцієнту ліквідності власного капіталу і напрямки вдосконалення його структури.

    курсовая работа [143,7 K], добавлен 14.12.2009

  • Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства. Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.

    курсовая работа [483,2 K], добавлен 22.06.2015

  • Сутність капіталу як економічної категорії. Аналіз дебіторської заборгованості, ліквідності, платоспроможності та рентабельності підприємства. Загальна оцінка управління оборотним капіталом, покращення ефективності його використання в процесі виробництва.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 07.11.2011

  • Поняття та економічна природа власного капіталу підприємства, його структура та основні елементи. Аналіз структури та динаміки власного капіталу ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" та аналіз ефективності його використання, заходи щодо оптимізації.

    курсовая работа [56,7 K], добавлен 26.01.2010

  • Поняття власного капіталу акціонерного товариства, порядок його формування та список документів, які подає товариство до реєстраційного органу. Аналіз структури капіталу на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк". Шляхи удосконалення управління власним капіталом.

    курсовая работа [358,0 K], добавлен 17.12.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.