Власний капітал підприємства та джерела його фінансування

Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства. Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.06.2015
Размер файла 483,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Економічне управління підприємством»

на тему: «Власний капітал підприємства та джерела його фінансування»

Студентки 5 курсу групи ЕкпМ - 51 з

галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»

напряму підготовки 8.03050401 «Економіка підприємства»

Галицької Софії Ярославівни

Керівник: к.е.н., доц. Урба Світлана Іванівна

м. Львів - 2015 рік

This work consists of an introduction, three chapters, conclusions, list of sources and applications.

In first section of the work considered the economic content and features of the equity of the enterprise, theoretical approaches and sources forming equity company, method of calculating performance using equity company in the market economy.

The second section provides a general description of economic activity and assessment of the financial condition of PTC " Mironivsky Hliboproduct", and also analysis of the composition and structure of its equity and sources of financing, evaluation of efficiency of the equity of the company.

The third section is based on the analysis conducted by the company includes the areas of improvement, development and use of financial resources PTC " Mironivsky Hliboproduct"

Key words: equity, share capital, capital reserve, special financial funds, retained earnings, and other forms of equity.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТеоретИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ формування власного капіталу підприємства

1.1 Економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства

1.2 Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства

1.3 Показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ ( НА ПРИКЛАДІ ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ

2.1 Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ «Миронівський хлібопродукт

2.2 Аналіз складу і структури власного капіталу підприємства

2.3 Оцінка показників використання власного капіталу ПАТ «Миронівський хлібопродукт

РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ФІНАНСУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання, як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами: статутний капітал, резервний, спеціальні (цільові) фінансові фонди, нерозподілений прибуток та інші форми власного капіталу. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво потрібною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства.

Дослідженнями проблем обліку та аналізу формування і змін власного капіталу займалися такі вітчизняні і зарубіжні вчені та науковці, як: Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, О.О. Канцуров, Г.Г. Кірейцев, В.В. Ковальов, М.І. Кутер, Г.В. Нашкерська, В.Д. Новодворський, В.Ф. Палій, О.І. Пилипенко, І.Р. Поліщук, М.С. Пушкар, Я.В. Соколов, В.В. Сопко, В.Г. Швець та ін.

Метою курсової роботи є дослідження власного капіталу підприємства, а також визначення шляхів удосконалення його структури.

Для досягнення визначеної мети були поставлені та виконані такі завдання:

визначити економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства;

розглянути сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства;

розглянути показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства;

провести оцінку джерел фінансування підприємства;

проаналізувати пріоритетні напрями фінансування власного капіталу підприємства.

Об'єктом курсової роботи є власний капітал ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Предметом дослідження є аналіз власного капіталу, як головного джерела фінансування діяльності підприємств.

До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу - статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу. Результати проведеного дослідження мають практичне застосування та можуть бути використані на досліджуваному підприємстві, а також на інших підприємствах України.

Дана курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

У першому розділі курсової роботи розглядається економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства, сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства, показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства.

Другий розділ містить загальну характеристику господарської діяльності та оцінка фінансового стану ПАТ «Миронівський хлібопродукт», аналіз складу і структури власного капіталу підприємства та джерела його фінансування, оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.

Третій розділ містить пріоритетні напрями вдосконалення, формування та використання фінансових ресурсів підприємств.

Курсова робота виконана на матеріалах ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Інформаційною базою дослідження послужили наукові праці з доробку вітчизняних та зарубіжних вчених, національні стандарти бухгалтерського обліку, підручники, посібники, науково-публіцистичні статті з питань власного капіталу підприємства та, а також фінансова звітність ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

власний капітал фінансування

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства

Формування капіталу є основною початковою умовою створення підприємства. Термін «капітал» походить від латинського слова «сарitalis», що у перекладі означає «основний, головний» [30].

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства [30].

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями [ 26 ].

Власний капітал формується двома шляхами:

1) внесення власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал). Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

інвестований ( вкладений або сплачений капітал) ;

нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на :

статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації в державному реєстрі суб'єктів господарювання;

додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток [27].

Статутний капітал - це початкове джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. У цій статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватися на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку "Додатковий капітал".

Інший додатковий капітал - це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: "Додатковий оплачений капітал" та "Інший додатковий капітал", тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу [27].

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше ніж 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим ніж 5 % його загальної вартості. Резервний капітал призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається в підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Традиційно ціну власного капіталу визначають як відношення суми чистого прибутку, виплаченого акціонерам, до величини власного капіталу. Такий підхід має обмежене використання, тому що за відсутності дивідендів їх чисельник буде дорівнювати нулю. З огляду на це, Т. П. Ломакіна, А. В. Гукова вважають, що, розраховуючи ціну власного капіталу підприємства, слід акцентувати увагу перш за все на характеристиці витрат, які здійснюються для його залучення. Не випадково в сучасній літературі поняття ціни капіталу інколи заміняють термінами "затрати на капітал", "витрати капіталу", і "вартість капіталу"[27].

Оскільки ціна власного капіталу підприємства визначається як відношення суми засобів, які необхідно заплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів, до величини самих залучених фінансових ресурсів, у відсотках, то постає питання про їх двоїсту природу, тому що витрати на залучення ресурсів для одного суб'єкта економічних відносин є витратами, а для другого - доходами. Наприклад, для акціонерного товариства сплачені дивіденди є видатками грошових коштів, а для акціонерів - це дохід. Таким чином, для підприємства цей показник є ціною капіталу, а для акціонерів - дохідністю.

Двоякість цієї категорії зумовила її суперечність, яка виявляється ось у чому. З одного боку, ціна капіталу показує дохідність бізнесу, яку кожний інвестор прагне збільшити. З іншого боку, ціна капіталу являє собою затрати на одиницю вкладеного капіталу і показує ризик вкладення, який власник повинен мінімізувати. Таким чином, що вища дохідність вкладень, то вищий ризик і вища ціна капіталу, тому однозначно стверджувати, що власник має підвищувати чи знижувати ціну власного капіталу - не можна. Дивіденди, які використовуються в розрахунку ціни власного капіталу, у свою чергу, є трансакційними витратами залучення капіталу на фондовому ринку. Цей підхід, безумовно, правильний, але він є одиничним випадком, тому що не охоплює інших господарських ситуацій, а саме - якщо підприємство не виплачує дивідендів чи його акції не мають попиту [27].

Практика оцінки бізнесу показує, що привабливість інвестування в капітал конкретного суб'єкта господарювання визначається величиною трансакційних витрат на одиницю власного капіталу, а дивіденди є тільки незначною статтею витрат у загальній їх сумі. Розрахунок трансакційних витрат підприємства дозволяє виявити затратність процесу створення нормальних умов для функціонування виробництва, які, у свою чергу, забезпечують отримання основного доходу для інвестора. Отже, можна записати формулу для розрахунку ціни власного капіталу підприємства:

Цвк=; (1.1)

де Цвк - ціна власного капіталу у звітному періоді;

Твк - трансакційні витрати власного капіталу;

ВК ср - середня величина власного капіталу.

Така методика розрахунку, за словами Т. П. Ломакіної, дає можливість:

* уникнути подрібнення капіталу на окремі компоненти - привілейовані, звичайні акції і нерозподілений прибуток. А це означає, що відпадає потреба визначати ціну кожного елемента;

* за відсутності дивідендів ціна капіталу не дорівнюватиме нулю, що більше відповідає дійсності.

Визначимо, що в такому разі належить до трансакційних витрат функціонування власного капіталу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Трансакційні витрати власного капіталу

Вид трансакційних витрат

Статті витрат

Витрати пошуку, опрацювання і збереження інформації

Витрати на рекламу ,передплата періодики, утримання відділу маркетингу, оплата послуг торгових агентів, витрати на відрядження;

Витрати ведення переговорів

Витрати на підписання контрактів (представницькі), витрати на відрядження;

Витрати специфікації і захисту прав власності

Витрати на ліцензування, судові та арбітражні витрати;

Витрати обслуговування та формування іміджу

Виготовлення зразків продукції, гарантійне обслуговування, формування іміджу фірми;

Витрати опортуністичного (наглядового) характеру

Витрати на контроль;

Витрати політизації

Дивіденди, витрати на проведення зборів акціонерів;

Витрати впливу

Податки, внески до громадських організацій.

Джерело: [17].

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можна виокремити такі :

- функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.

- функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

- захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства

- функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

- база для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

- функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства [7, с.176].

Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення [ 26

Власний капітал характеризують такі основні позитивні особливості:

- простота залучення, оскільки рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймають власники і менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;

- вища здатність отримання прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібна сплата позикового відсотка в усіх його формах;

- забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності у довгостроковому періоді, а відповідно, і зниження ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві такі недоліки:

- обмеженість обсягу залучення, а, отже, і можливостей істотного розширення діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку;

- висока вартість порівняно з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку. Як правило, за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в коштах для створення запасів упродовж року коливається, особливо у підприємств із сезонним характером виробництва. З позиції ефективності використання фінансових ресурсів підприємству раціонально вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, а всі інші потреби в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів [30].

1.2 Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства

На момент утворення акціонерного товариства формується статутний капітал за рахунок вкладень у товариство. На цьому етапі товариство ще не має зовнішньої заборгованості, тому його статутний капітал визначається відповідно до чинного законодавства власним капіталом, який дорівнює вартості активів. Тобто власний капітал дорівнює активам акціонерного товариства. При утворенні відкритого акціонерного товариства його власний статутний капітал формується за рахунок вкладень у підприємство, які можуть складатися не тільки з грошових коштів, отриманих акціонерними товариствами від продажу акцій акціонерам (фізичним і юридичним особам), а й вартості матеріальних цінностей, об'єктів права та фінансових активів, які належать фізичним і юридичним особам - засновникам товариства [10; с.33].

Серед зовнішніх джерел формування власного капіталу акціонерних товариств основне місце займають кошти, що надходять за рахунок емісії акцій. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власного капіталу може бути надана їм безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога надається тільки окремим державним підприємствам різного рівня). Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії є складним і дорогим процесом. Тому дане джерело формування власного капіталу використовують в обмежених випадках. З позиції фінансового менеджменту основною метою емісійної політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових засобів у мінімально можливий термін.

Порівняно із зовнішніми джерелами фінансування власного капіталу, внутрішні джерела є більш дешевшим способом отримання додаткового капіталу. Їх залучення вимагає від підприємства менших організаційних, часових і фінансових зусиль. Слід зазначити, що внутрішні джерела мають велике значення для формування власного капіталу акціонерних товариств. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства. Тобто, це кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства після відрахування витрат і обов'язкових платежів, і можуть бути використані на інвестування в розвиток господарської діяльності цього підприємства.

Важливим внутрішнім джерелом власного капіталу, який ще має назву „не грошових” витрат (через те, що платежі за ними здійснюються поза періодом, що охоплений розрахунками прибутку), є амортизаційні відрахування й суми, які списані за будь-якими іншими статтями і перетворені на капітал [22]. За своєю економічною суттю амортизація являє собою процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів по мірі зносу на продукцію, що виробляється або реалізується, перетворення в грошову форму та накопичення ресурсів для наступного їх відтворення. Таким чином, амортизаційні відрахування являють грошовий вираз вартості зносу основних засобів і нематеріальних активів, і є стійким джерелом формування капіталу.

Амортизаційні відрахування мають двоїстий характер через те, що входять до собівартості продукції і в складі виручки від її реалізації повертаються на розрахунковий рахунок підприємства, і, таким чином, стають внутрішнім джерелом фінансування як простого, так і розширеного відтворення.

Слід зазначити, що на зміни в власному капіталу впливають багато факторів, які виникають у процесі господарської діяльності господарюючого суб'єкта, таких як: отримання прибутку за звітний період, розподіл прибутку, виправлення помилок і змін в обліковій політиці підприємства, переоцінка необоротних активів, внески учасників, вилучення капіталу та інші події, які безпосередньо призводять до збільшення або зменшення власного капіталу.

На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами [5].

1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

Статутний капітал. Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо [5].

Статутний капітал організації - джерело формування засобів організації, які потрібні йому для виконання статутних зобов'язань. Це стартовий капітал для виробничої діяльності з метою одержання надалі прибутку. Статутний капітал являє собою засоби, вкладені власниками підприємства. Власниками підприємства можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, а також окремі приватні особи.

Статутний капітал - це сукупність у грошовому вираженні внесків засновників (учасників) у майно організації при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

Пайовий фонд - сукупність пайових внесків членів виробничого кооперативу для спільного ведення підприємницької діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.

Однієї з найпоширеніших форм підприємницької діяльності сьогодні є акціонерне товариство.

Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал акціонерного товариства:

1) є майновою основою діяльності товариства, тобто первісним (стартовим) капіталом;

2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає кількість голосів учасника на загальних зборах і розмір його доходу (дивіденду);

3) гарантує виконання зобов'язань товариства перед третіми особами, тому законодавством установлений його мінімальний розмір.

Розмір власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов'язань[5].

Додатковий і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства збільшуються розміри активів. Для обліку джерел майна чи приросту його вартості, введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

Доходи підприємства, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал підприємства, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, підприємство може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Утворення засобів відбувається шляхом:

Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки.

Безоплатно отриманого майна і коштів від юридичних і фізичних осіб.

Додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість.

Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства.

Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств [5].

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

Утворення резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до законодавства України, а в другому - відповідно до порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними документами чи відповідними рішеннями керівництва підприємства і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати в бюджет податку на прибуток прийнято називати «нерозподіленим прибутком». Нерозподілений прибуток являє собою суму чистого прибутку, що не був розподілений у вигляді дивідендів між акціонерами підприємства.

Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в резервний фонд (при його наявності). У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів [5].

Значна частина власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і направляються на утворення джерел фінансування витрат, на створення нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

Головним джерелом формування фондів спеціального призначення служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання.Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

Засоби фондів нагромадження направляються на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема на:

фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;

проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;

витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;

внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;

списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;

на фінансування природоохоронних заходів.

Засоби фонду споживання, на відміну від фонду нагромадження, направляються на соціальний розвиток і матеріальне заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін [5].

Фонд споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і ін.

Фонд соціальної сфери являє собою зарезервовані суми як фінансове забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні служби підприємства, наприклад у будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації[5].

Сучасна економічна наука основною метою функціонування власного капіталу вважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства. Ця головна мета знаходить своє концентроване втілення в зростанні ринкової вартості підприємства. Отже, основною метою, з якою формується власний капітал є задоволення потреб підприєства у джерелах фінансування його активів.

У сучасних умовах більшу увагу слід приділити дослідженню структури власного капіталу акціонерних товариств. В процесі фінансово-господарської діяльності для збереження власного капіталу, фінансової стабільності акціонерного товариства необхідно постійно контролювати зміни у складі і структурі капіталу [5].

1.3 Показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства

Аналіз ефективності використання власного і позикового капіталу компаній - це спосіб накопичення, порівняння, трансформації і використання інформації бухгалтерського обліку та звітності, який має на меті: оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, тобто використання власного і позикового капіталу; обґрунтувати можливі і прийнятні темпи розвитку підприємства з позиції забезпечення їх джерелами фінансування; виявити доступні джерела засобів, оцінити раціональні способи їх мобілізації; виявити усі можливі ризики при використанні позикових джерел фінансування; обґрунтувати процеси та алгоритм оптимізації структури капіталу; спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

Аналіз ефективності використання капіталу організацій проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. При існуючому стані найбільш прийнятними для аналізу є дескриптивні моделі.

Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, є основними як для проведення аналізу капіталу, так і для оцінки фінансового стану підприємств. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, подання бухгалтерської звітності в різних аналітичних розрізах; структурний і динамічний аналіз звітності, коефіцієнтний та факторний аналіз, аналітичні записки до звітності [9, с.176]. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Структурний аналіз представляє сукупність методів дослідження структури. Він заснований на представленні бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру, тобто розраховується частка (питома вага) приватних показників в узагальнюючих підсумкових даних про власний і позиковий капітал [18, с.183]. Динамічний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей власного і позикового капіталу або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності.

Коефіцієнтний аналіз - провідний метод аналізу ефективності використання капіталу підприємств, що використовується різними группами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами тощо. Відомо безліч таких коефіцієнтів, тому для зручності розділимо їх на кілька груп:

* коефіцієнти оцінки руху капіталу підприємства;

* коефіцієнти ділової активності;

* коефіцієнти структури капіталу;

* коефіцієнти рентабельності.

До коефіцієнтів оцінки руху капіталу (активів) підприємства відносять коефіцієнти надходження, вибуття і використання, що розраховуються по всьому сукупному капіталу і по його складових:

Коефіцієнт надходження власного капіталу (Кнад. ВК) показує, яку частину власного капіталу від наявного на кінець звітного періоду складають знову надійшли в його рахунок кошти.

K над. ВК = ; (1.2)

де K над. ВК ( A) - коефіцієнт надходження власного капіталу;

Aнад. - власний капітал, що надійшов;

Aкр. - вартість власного капіталу на кінець періоду.

Коефіцієнт надходження позикового капіталу (Кнад. ПК) показує, яку частину позикового капіталу від звітного періоду, що є на кінець, складають довгострокові і короткострокові позикові засоби, що знов поступили.

Kнад.ПК = ; (1.3)

де Kнад.ПК - коефіцієнт надходження позикового капіталу;

ПК над. - позиковий капітал, що надійшов;

ПК кр. - позиковий капітал на кінець року.

Коефіцієнт використання власного капіталу (Квикор. ВК) показує, яка частина власного капіталу, з яким підприємство почало діяльність у звітному періоді, була використана в процесі діяльності господарюючого суб'єкта.

Квикор. ВК = ; (1.4)

де К викор.ВК - коефіцієнт використання власного капіталу;

ВК викор. - власний капітал, що був використаний в процесі діяльності;

ВК поч. р. - власний капітал на початок року.

4. Коефіцієнт вибуття позикового капіталу (Квибут. ПК) показує, яка його частина вибула протягом звітного періоду за допомогою повернення кредитів і позик та погашення кредиторської заборгованості.

Квиб.ПК = ; (1.5)

де Квиб. ПК - коефіцієнт вибуття позикового капіталу;

ПК виб. - позиковий капітал, що вибув протягом звітного періоду;

ПК поч. р. - позиковий капітал на початок року.

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свій капітал. Як правило, до цієї групи відносяться різні коефіцієнти оборотності: оборотність власного капіталу, оборотність інвестованого капіталу, оборотність кредиторської заборгованості, оборотність позикового капіталу:

1.Оборотність власного капіталу, розраховується в оборотах, визначається як відношення чистої виручки від реалізації (N) до середньорічної вартості власного капіталу (ВК):

Овк = ; (1.6)

де О вк - оборотність власного капіталу;

N - чиста виручка від реалізації;

СВвк - середньорічна вартість власного капіталу.

Цей показник характеризує різні аспекти діяльності:

з комерційної точки зору він відображає або надлишки продажів, або їх недостатність;

з фінансової - швидкість обороту вкладеного капіталу;

з економічної - активність коштів, якими ризикує вкладник [13, с.34].

Якщо він значно перевищує рівень реалізації над вкладеним капіталом, то це тягне за собою збільшення кредитних ресурсів і можливість досягнення тієї межі, за яким кредитори починають активніше брати участь у справі, ніж власники підприємства.

У цьому випадку відношення зобов'язань до власного капіталу збільшується, зростає також ризик кредиторів, у зв'язку з чим компанія може мати серйозні труднощі, зумовлені зменшенням доходів або загальною тенденцією до зниження цін. Навпаки, низький показник означає бездіяльність частини власних коштів. В цьому випадку показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних коштів в іншій більш відповідний джерело доходів.

Таблиця 1.2

Організаційно-інформаційна модель аналізу ефективності використання власного та позикового капіталу підприємства

1. Мета та завдання аналізу використання капіталу підприємства

1.1. Мета аналізу капіталу підприємства: пошук

напрямів підвищення ефективності використання

капіталу підприємства для забезпечення

фінансової стійкості.

1.2. Завдання аналізу капіталу підприємства:

- ознайомлення з процесом оптимізації структу-

ри капіталу та розробка алгоритму оптимізації;

- визначення переваг та недоліків власних та по-

зичених джерел формування капіталу

підприємства;

- встановлення можливих темпів розвитку з

позиції забезпечення джерелами фінансування;

- виявити доступні джерела фінансування,

оцінити раціональні способи їх мобілізації;

- спрогнозувати положення підприємства на

ринку капіталів.

2. Об'єкти і суб'єкти аналізу використання власного та позикового капіталу підприємства

2.1. Об'єкти:

- власний капітал;

- позиковий капітал;

- джерела фінансування підприємства;

- фінансовий результат;

- дивідендна політика для АТ;

- чинники, що впливають на формування і

використання капіталу підприємства.

2.2. суб'єкти:

- держава;

- керівники підприємства;

- трудовий колектив;

- власники та акціонери;

- інвестори.

3.Система показників аналізу використання власного і позикового капіталу

3.1. Абсолютні показники, джерелом яких є облік:

- власний капітал;

- позиковий капітал;

- фінансові результати;

- абсолютні показники динаміки.

3.2. Відносні показники, які є наслідком

аналітичної обробки облікової інформації:

- відносні показники структури капіталу;

- відносні показники динаміки капіталу;

- відносні показники фінансової стійкості:

коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт

фінансової незалежності, коефіцієнт фінансового

ризику тощо;

- відносні показники рентабельності.

Маневреності та ділової активності.

4. Інформаційне забезпечення аналізу ефективності використання капіталу

4.1. Зовнішня інформація:

- нормативно-правова;

-довідкова.

4.2. Внутрішня інформація:

- фінансова звітність;

- облікові дані;

- результати перевірок.

5. Методи та прийоми обробки економічної інформації

- методи наукового узагальнення;

- метод групування;

- метод порівняння;

- методи системності та комплексності;

- графічний метод;

- прийоми середніх і відносних величин;

- економіко-математичні методи;

- метод моделювання;

- прогностичний метод.

6. Узагальнення та реалізація результатів аналізу ефективності використання капіталу підприємства

- систематизація результатів;

- оцінка виявлених недоліків;

- оцінка заходів щодо потенційного збільшення частки власного капіталу та забезпечення

раціонального та ефективного використання капіталу підприємства;

- прийняти рішення щодо ефективного управління капіталом. З метою забезпечення фінансової

стійкості та незалежності підприємства;

- довести рішення до виконавців.

Джерело: [21, с.216].

2. Оборотність інвестиційного капіталу (Коборот.ІК) визначається як частка від ділення чиста виручка від реалізації на вартість власного капіталу плюс довгострокові зобов'язання.

Коборот. ІК= ; (1.7)

де Коборот. ІК - коефіцієнт оборотності інвестиційного капіталу;

N - чиста виручка від реалізації;

ВК - вартість власного капіталу;

ДЗ - довгострокові зобов'язання.

3.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як частка від ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості (Коборот.КЗ) і показує скільки компанії потрібно зробити оборотів інвестиційного капіталу для оплати виставлених їй рахунків.

Коборот.КЗ = ; (1.8)

де Коборот.КЗ - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

СРП - собівартість реалізованої продукції;

КЗсер. - середньорічна вартість кредиторської заборгованості.

Коефіцієнти структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість [21, с.216]. Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності. Мова йде про коефіцієнт власного капіталу, коефіцієнт позикового капіталу і коефіцієнт співвідношення власного капіталу до позикового:

Коефіцієнт власного капіталу (Квк) характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії, а отже, співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом автономії (незалежності).У практиці вважається, що даний коефіцієнт бажано підтримувати на досить високому рівні, оскільки в такому випадку він свідчить про стабільну фінансову структуру коштів, якій віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позикового капіталу і більш високому рівні коштів, забезпечених власними засобами. Це є захистом від великих втрат в періоди спаду ділової активності і гарантією отримання кредитів.

Квк = ; (1.9)

де Квк - коефіцієнт власного капіталу;

ВК - власний капітал;

А - капітал підприємства.

Коефіцієнтом власного капіталу, що характеризує досить стабільне положення при інших рівних умовах в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до підсумку на рівні 60%. При цьому оптимальне значення даного показника для підприємства є більше 0,5.

2. Коефіцієнт позикового капіталу виражає частку позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування валюти балансу (ВБ). Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту незалежності (автономії).

Кпк = ; (1.10)

де Кпк - коефіцієнт позикового капіталу;

ПК - позиковий капітал;

ВБ - валюта балансу.

3. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансового ризику) характеризує ступінь залежності організації від зовнішніх позик (кредитів).Він показує, скільки позикових коштів припадає на 1 власних коштів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більше позик у підприємства і тим ризикованіше ситуація, яка може привести в кінцевому підсумку до банкрутства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в організації дефіциту грошових коштів.

Кр = ; (1.11)

де Кр - коефіцієнт фінансового ризику;

ПК - позиковий капітал;

ВК - власний капітал.

Інтерпретація даного показника залежить від багатьох факторів, зокрема, таких, як: середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях, доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування, стабільність господарської діяльності компанії. Вважається, що коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу в умовах ринкової економіки не повинен перевищувати одиниці. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити становище організації у разі уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно- постійних, тобто таких витрат, які за інших рівних умов не зменшуються пропорційно зниженню обсягу реалізації. Крім того, високий коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу може привести до ускладнень з отриманням нових кредитів за середньоринковою ставкою. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при вирішенні питання про вибір джерел фінансування.

Отже на основі зазначеного вище, пропонуємо організаційно- інформаційну модель аналізу ефективності використання власного та позикового капіталу підприємства, з метою підвищення оперативності проведення даного аналізу та точності його результатів [21, с.217].

РОЗДІЛ 2.АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ ( НА ПРИКЛАДІ

ПАТ «МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ»)

2.1. Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності ПАТ «Миронівський хлібопродукт»

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (ПАТ «Миронівський хлібопродукт») (компанія створена у 1998 р.) - один з провідних агропромислових комплексів України. У його склад входять 20 підприємств, розташованих в Київській, Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Херсонській областях і Автономній Республіці Крим. На сьогодні компанія випускає продукцію під торгівельними марками «Наша Ряба» і «Наша Ряба Апетитна», «Фуа Гра», «Сертифікований Ангус», «Легко», «Бащинський», «Qualiko» [20]. Структуру управління на рис. 2.1.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» українська компанія, що динамічно розвивається, будуючи свою діяльність на основі унікальної моделі вертикальної інтеграції. Лідер на аграрному ринку країни в галузі птахівництва, і наразі стрімко нарощує потужності з виробництва курятини. Підприємства побудовані й оснащені за останнім словом техніки.

Професійний штат володіє унікальними для галузі знаннями та досвідом. Основа успіху компанії - це люди, інвестиції, бізнес-модель, ефективність менеджменту та передові технології.


Подобные документы

  • Сутність власного капіталу, його функції та складові, методики аналізу. Стан фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства. Фактори впливу на ефективність використання власного капіталу, рекомендації щодо оптимізації його формування.

    дипломная работа [2,0 M], добавлен 07.12.2010

  • Загальна характеристика та напрямки діяльності підприємства ВАТ "Електромашина", зарубіжний досвід щодо формування власного капіталу підприємств. Пропозиції щодо підвищення ефективності формування і використання власного капіталу даного підприємства.

    курсовая работа [63,2 K], добавлен 12.04.2010

  • Теоретико-методологічні основи формування та використання власного капіталу підприємства. Власний капітал підприємства, його структура та показники формування. Аналіз коефіцієнту ліквідності власного капіталу і напрямки вдосконалення його структури.

    курсовая работа [143,7 K], добавлен 14.12.2009

  • Загальне поняття власного капіталу підприємства, основні принципи його формування, ключові переваги та недоліки. Статутний капітал як складова власного капіталу організації. Особливості формування власного капіталу підприємства у міжнародній економіці.

    реферат [65,6 K], добавлен 05.07.2014

  • Власний капітал: суть, функції і шляхи утворення. Статутний та додатковий капітал. Побудова першого розділу пасиву балансу. Пайовий та додатково вкладений капітал. Причини збільшення та зменшення власного капіталу, аналіз ефективності використання.

    реферат [25,2 K], добавлен 15.04.2011

  • Визначення загального порядку проведення економічної оцінки пасиву балансу ВАТ "Артон" - його складу, структури та динаміки. Джерела формування капіталу підприємства та показники ефективності його використання. Проблеми оптимізації власного капіталу.

    курсовая работа [85,8 K], добавлен 09.07.2009

  • Джерела формування і напрямки використання власного капіталу. Аналіз структури та динаміки власного капіталу, оцінка ефективності його використання та факторів, що спричинили її зміну. Шляхи вдосконалення системи управління капіталом на підприємстві.

    дипломная работа [374,8 K], добавлен 11.02.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.