Формування власного капіталу підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

З дисципліни : «Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва»

на тему: «Формування власного капіталу підприємств»

ЗМІСТ

1 Сутність власного капіталу, основні принципи формування власного капіталу

2 Політика формування власного капіталу

3 Переваги та недоліки власного капіталу підприємства

4 Статутний капітал як складова власного капіталу підприємства

5 Особливості формування власного капіталу підприємства у міжнародній економіці

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Сутність власного капіталу, основні принципи формування власного капіталу

Власний капітал є економічною категорією, яка значно поширена в системі фінансового менеджменту підприємства. Водночас економічна сутність та еволюція цієї категорії свідчить про те, що вона була відома ще задовго до зародження механізму управління фінансами підприємств. Власний капітал становить фінансову основу створення і розвитку підприємства будь-якої форми власності та організаційно-правової форми [6].

Проблеми власного капіталу завжди були в центрі уваги економістів. Дослідженням його сутності як економічної категорії в теоретичному і практичному аспектах, його формуванням та використанням в компанії займалися вітчизняні та зарубіжні вчені в різні часи економічного розвитку країн. У сучасних умовах найбільш відомими розробками, присвяченими проблемам власного капіталу підприємства, є праці І. Бланка, Ю. Брігхема, Ю. Воробйова, О. Єфимової, В. Ковальова, В. Савчука, О. Терещенка, Д. Ван Хорна, Дж. Шима та інших учених-економістів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.1 Основні принципи формування капіталу підприємств

Основу фінансового потенціалу підприємства становить утворений ним власний капітал, що включає такі елементи: статутний капітал; резервний капітал; додатковий капітал; спеціальні (цільові) фінансові фонди; нерозподілений прибуток (Рис 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна підприємства, що гарантує інтереси його кредиторів. Він являє собою сукупність основних засобів, іншого майна, нематеріальних активів, а також майнових прав, що мають грошову оцінку, що вкладені в підприємство його засновниками та учасниками (юридичними і фізичними особами) пропорційно часткам, визначеним установчими документами.

Резервний капітал являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, використовуваного на внутрішнє страхування його господарської діяльності. Резервний капітал утворюється в розмірі, передбаченому установчими документами підприємства. Мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством.

Додатковий капітал відображає приріст вартості майна при його переоцінці, емісійний доход, безоплатно отримані цінності, суми від дооцінки необоротних активів, кошти асигнувань з бюджету, використані на фінансування довгострокових вкладень та інші надходження.

Спеціальні (цільові) фінансові фонди містять у собі цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових ресурсів з метою їх подальшого цільового використання: амортизаційний фонд; ремонтний фонд; фонд охорони праці; фонд соціального розвитку та інші [7].

Нерозподілений прибуток є частиною власного капіталу і може бути використаний протягом року як джерело фінансування певних напрямків поточної діяльності підприємства. Ця частина прибутку призначена для капіталізації поточної діяльності підприємства, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. За економічним змістом він є однією з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому. Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. Основні функції власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.3 Функції власного капіталу

власний статутний капітал

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

2 Політика формування власного капіталу

Політика формування власного капіталу являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні його виробничо-комерційної діяльності.Ця політика підпорядкована таким цілям [8]:

1. Створення за рахунок власного капіталу необхідного обсягу необоротних активів (власного основного капіталу - К^). Його розмір розраховують за формулою:

КВО=АН - КП, (1.1)

де АН - необоротні активи;

Кп - позиковий капітал.

Ця умова виконується, якщо Кю < АН і весь позиковий капітал йде на фінансування необоротних активів. Якщо ж Кв > АН, тоді Кю = АН. Якщо власний капітал (Кв) менше необоротних активів, то - Кв.

2. Утворення за рахунок власного капіталу певного обсягу оборотних активів (власний оборотний капітал - К^):

КВОБ=АО - КП - КЗ , (1.2)

де АО- оборотні активи; К3 - залучений капітал.

Перевищення власного капіталу над розміром необоротних активів і довгострокових зобов'язань являє собою чистий оборотний капітал (К^):

КЧОБ= КВ - (АН - КДП), (1.3)

де Кв - власний капітал; Кдп- довгостроковий позиковий капітал.

Він характеризує розмір вільних коштів, якими підприємство може маневрувати у звітному періоді.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Квм) розраховується за формулою:

КВМ= КЧОБ / КВ, (1.4)

Рекомендоване значення показника-0,2-0,3. Даний показник визначає частку власного капіталу, що знаходиться в найбільш ліквідній формі.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється по наступних основних етапах [5]:

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Його рівень повинний відповідати поставленої мети.

3 Переваги та недоліки власного капіталу підприємства

Капітал, одна з найбільш часто використовуваних у фінансовому менеджменті економічних категорій, отримала новий зміст в умовах переходу країни до ринкових відносин. Будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу .

Висока роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпечення задоволення інтересів держави, власників і персоналу визначає його як головний об'єкт фінансового управління підприємством, а забезпечення ефективного його використання належить до числа найбільш відповідальних завдань фінансового менеджменту. Власний капітал має свої переваги та недоліки [4].

Таблиця 1.1

Позитивні та негативні сторони власного капіталу підприємств

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства с задоволення потреби у придбанні необхідних активів і оптимізації його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури використаного капіталу.

Структура капіталу, яку використовує підприємство, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, здійснює активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (рівень основних фінансових ризиків), у кінцевому рахунку, формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику у процесі розвитку підприємства.

Формування структури капіталу пов'язане з обліком особливостей кожної з його складових частин.

Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії рівний одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (не може забезпечити формування необхідного додаткового об'єму активів у періоди сприятливої кон'юнктури) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

4 Статутний капітал як складова власного капіталу підприємства

Статутний капітал -- це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства (Таблиця 1.2).

Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України „Про господарські товариства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами та доповненнями а також у ст. 14 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р .

Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників. Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.

Внески засновників можуть бути в таких формах [10]:

- майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);

- цінні папери (акції, облігації та інші);

- права на володіння природними ресурсами;

- права на володіння майном (будівлями, обладнанням);

- права на використання об'єктів інтелектуальної власності;

- грошові кошти.

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання.

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств - у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів - за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном [1].

Таблиця 1.2

Розмір статутного капіталу господарських товариств

Формування власного капіталу має певну специфіку, зумовлену організаційно-правовою формою діяльності підприємств, у відповідності до чинного законодавства України [2] .

Цю специфіку слід враховувати як при заснуванні того чи іншого виду підприємства, так і для забезпечення ефективної господарської діяльності даного підприємства у майбутньому. Перспективи подальших досліджень у даній галузі полягають у визначенні впливу власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм на ефективність їх діяльності.

5 Особливості формування власного капіталу підприємства у міжнародній економіці

У більшості зарубіжних країн до складових власного капіталу відносять статутний (акціонерний) капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки (Таблиця ). В Україні, Молдові і Росії складові власного капіталу майже подібні. Також з таблиці видно, що Португалія, Туреччина, Фінляндія, Франція мають однакові складові власного капіталу. Особливою у Франції є класифікація капіталу на інвестиційні гранти та спеціальні податкові знижки. Французькі підприємства можуть купувати і продавати свої акції, але тільки за певних умов: для передачі працівникам, при зменшенні акціонерного капіталу або з метою регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено до лістингу (в цьому випадку вона може укладати угоди не більше ніж з 10 % акцій) [3].

У Великобританії, як і в більшості розвинутих західних країн, переважають такі організаційно-правові форми підприємств, як корпорації та партнерства. Це свідчить про переважання у власному капіталі частки інвестованих вкладів. Тому часто власний капітал розглядається як позичений фірмою та який необхідно повернути в майбутньому.

У Німеччині компанії практикують довгострокове фінансування (зовнішнє - за рахунок банківських кредитів, внутрішнє - через реалізацію пенсійних програм). Протягом останніх років середня для Німеччини частка власних коштів в загальній сумі активів не перевищувала 20 %. Для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю законом встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, обумовлені права з викупу власних акцій [9].

В Італії компанія може володіти не більше ніж 10 % від всього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції не відбувається виплата дивідендів. Порівнюючи структуру власного капіталу в Естонії та Україні, можна констатувати що він є однаковим, за винятком того, що відсутній рахунок, який би обліковував неоплачений капітал.

Таблиця 1.3

Порівняльна характеристика складових власного капіталу в країнах Європи

Операції з власним капіталом в різних країнах світу мають свої особливості, продиктовані низкою факторів: починаючи з історичного аспекту і закінчуючи домінуючою формою власності підприємств в певній країні. І хоча у більшості зарубіжних країн складові частини власного капіталу є подібними (насамперед, це стосується практики формування різних резервів та фондів, раціональна реалізація якої спрямована на забезпечення належного рівня платоспроможності та фінансової стійкості підприємства) вітчизняним науковцям з бухгалтерського обліку слід переймати позитивний досвід облікового відображення таких операцій та впроваджувати його у практику. Це сприятиме покращенню як фінансового забезпечення вітчизняних підприємств (в частині напрямів перспективного резервування, фондування, форм вкладення коштів тощо), так і інтеграції до європейських економічних процесів економіки країни в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991року, №1577-ХХ (із змінами та доповненнями остання редакція від 07.10.2012р. ) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 49, ст.683.

2. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 50-51 // Урядовий кур'єр, 2008р. № 7, ст. 384.

3. Бернадзіковська Л.О., Мукоїд І.В Особливості формування власного капіталу у вітчизняній та міжнародній економіці // Науковий збірник Вінницького аграрного університету. -2011. - № 3. - С.23-28.

4. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - 2010. - № 2. - С.77 - 85.

5. Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 235 с.

6. Мельник О.В. Особливості формування власного капіталу підприємства // Економіка України. - 2010. - № 7. - С. 94 - 98

7. Рудченко О. Ю., Клименко С. О. Формування власного капіталу як складова розвитку малого підприємництва // Фінанси України. - 2008. - № 6. - С.54 - 62.

8. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 274 с.

9. Суторміна В.М Фінанси зарубіжних корпорацій. Підручник. -- К.: КНЕУ, 2011. -- 566 с.

10. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навчальний посібник / Терещенко О.О. - К.:КНЕУ, 2003. - 268 с

Размещено на Allbest.ru