Формування власного капіталу підприємств

Загальна характеристика та напрямки діяльності підприємства ВАТ "Електромашина", зарубіжний досвід щодо формування власного капіталу підприємств. Пропозиції щодо підвищення ефективності формування і використання власного капіталу даного підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.04.2010
Размер файла 63,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

КУРСОВА РОБОТА

Тема роботи: "Формування власного капіталу підприємств"

Вступ

Національне господарство будь-якої країни формується в результаті економічного та соціального розвитку суспільства, поглиблення спеціалізації та кооперування праці, міжнародного співробітництва з іншими країнами. Економічна база для розвитку суспільства створюється у галузях сфери матеріального виробництва. Вони відрізняються одна від одної специфікою трудових процесів, особливостями засобів та предметів праці, економічним призначенням продукції. Первинною ланкою будь-якої галузі виробничої сфери є підприємство.

Так, в умовах формування та розвитку ринкових відносин основна увага господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної системи - підприємства.

Підприємство - це організаційно відокремлений господарський суб'єкт, що використовує матеріальні, трудові та інші ресурси для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, котрі користуються попитом.

Підприємство є основним структуроутворюючим елементом економіки.

Однак виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно усвідомили вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу.

Велику роль в економічному розвитку сучасного підприємства відіграє формування власного капіталу підприємства та ефективне його використання.

Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності підприємств за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є фінансування за рахунок власного капіталу.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних аспектів формування власного капіталу підприємства і розробка рекомендацій по вдосконаленню структури та ефективності використання власного капіталу підприємства.

У роботі досліджено джерела формування власного капіталу ВАТ «Електромашина», яке виробляє електрообладнання для тепловозів, електростанцій для споживачів в Україні та за кордоном.

Досягнення мети курсової роботи передбачає вирішення наступних завдань:

- дослідження теоретичних основ формування власного капіталу підприємств;

- надати характеристику об'єкту дослідження та проаналізувати джерела формування власного капіталу підприємств на прикладі підприємства ВАТ Електромашина»;

- розглянути зарубіжний досвід щодо формування власного капіталу підприємств;

- формування висновків та пропозицій щодо підвищення ефективності формування і використання власного капіталу підприємств.

1. Теоретичні основи формування власного капіталу підприємств

1.1 Економічна сутність власного капіталу підприємств та його роль в фінансово-господарській діяльності

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Капітал - одна з фундаментальних економічних категорій, суть якої науковці вивчають упродовж століть. Термін «капітал» походить від латинського «capitalis», що означає основний, головний.

Підприємство утворюється з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження і примноження свого капіталу.

Капітал будь-якого підприємства представлений двома складовими: власними та позиковими коштами. Власний капітал - важлива частина капіталу підприємства, яка перебуває у його власності.

Згідно П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С) БО 2 «Баланс», власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал формується за рахунок коштів власників (учасників) товариства і власних фінансових ресурсів самого підприємства і відображається у першому розділі пасиву балансу підприємства.

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства. Власний капітал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом погашення збитків підприємства, він є одним із найвагоміших показників, котрі використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежність від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників). Він є одним із найістотніших і найважливіших показників і виконує такі функції:

1) Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання;

2) Функція відповідальності ті гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні баласну. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність;

3) Захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства;

4) Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позиках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

5) База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) у статутному (пайовому) капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

6) Функція управління та контролю. Згідно з законодавством власники підприємств можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом акціонерного товариства (АТ) чи товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакету його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечу паво на управління виробничими факторами та майном підприємства.

7) Рекламна функція. Солідний власний капітал підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.

Величина власного капіталу підприємства залежить від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів.

1.2 Характеристика форм власного капіталу підприємств

Власний капітал підприємства характеризується різноманіттям форм і систематизується по цілому ряду категорій.

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

1) Вкладений капітал - це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства;

2) Накопичений капітал - це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його складових елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище.
Вкладений капітал включає такі елементи:

1) зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

2) додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

- резервний капітал;

- інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів вкладеного капіталу є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства.

В системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності використовуються коригуючі показники:

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал - дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Зареєстрований капітал - юридично оформлена, офіційно об'явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства.

У тому числі виділяють:

- статутний капітал - характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством. Відповідно до діючого законодавства, внеском у статутний капітал товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі чи майнові права або інші права, що мають грошову оцінку;

- пайовий капітал - сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Законом України «Про господарські товариства» встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств:

- для акціонерного товариства - сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства;

- для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Додатково вкладений капітал - це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

- емісійний дохід, який пов'язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість у акціонерних товариствах;

- інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства - це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

1) нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками;

2) резервний капітал - сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства;

3) інший додатковий капітал - розкриває інформацію про вартість безкоштовно отриманих активів (вартість беоплатно отриманих активів (дарчий капітал),

Законом України «Про господарські товариства» встановлено мінімальний розмір:

- резервного фонду - 25 відсотків від статутного фонду,

- щорічних відрахувань до резервного фонду - 5 відсотків від суми чистого прибутку.

Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.

Якщо за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних зборів повинно включатися питання про перетворення або ліквідацію товариства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується боржником, або вжиття інших заходів.

Процеси стабілізації економіки України зумовлюють зміни у структурі джерел коштів підприємств.

Як в індустріальних країнах, так і в Україні важко визначити оптимальну чи типову структуру власного капіталу. Проте, на відміну від індустріальних країн, в Україні оптимізація структури власного капіталу відбувається часто за рахунок його тіньової складової. Стихійний процес пошуку джерел фінансування підприємствами не завжди приводить до створення оптимальної структури капіталу і особливо - власного. Розміри складових частин власного капіталу підприємств України наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Розміри складових частин власного капіталу підприємств України у 2005-2008 роках

Капітал підприємств,

млн. грн.

Роки діяльності

2006

2007

2008

Статутний капітал

363778,8

384997,4

400664,3

Додатковий капітал

244049,1

248464,6

256146,6

Резервний капітал

26270,7

27193,1

28175,5

Разом

634098,6

660655,1

684986,4

З табл. 1.1 видно, що за 2005-2008 роки вартість власного капіталу підприємств України усіх видів діяльності зростала і на кінець 2008 року становила 684986,4 млн. грн.

1.3 Джерела формування власного капіталу підприємств

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного формування та використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства.

Формування власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. Джерела формування власного капіталу наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Джерела формування власного капіталу підприємства

№ з/п

Джерела

Склад джерел

1

Внутрішні джерела

1. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

2. Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів.

3. Цільові надходження та інші внутрішні джерела формування власних фінансових ресурсів.

2

Зовнішні джерела

1. Кошти засновників, що вкладаються в статутний капітал (пайові внески учасників).

2. Кошти, що надходять за рахунок випуску (емісії) акцій.

3. Кошти державного та місцевого бюджетів, що використовуються на безповоротні основі.

4. Інші джерела формування власних фінансових ресурсів.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства.

Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить внескам засновників у статутний (пайовий) капітал, а також емісії та реалізації акцій в акціонерних товариствах.

Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власного капіталу можуть бути кошти державного та місцевого бюджетів, що використовуються на безповоротні основі та інша безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам.

До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

При виборі схеми формування структури власного капіталу та вибору джерел його фінансування власник підприємства стикається з проблемою вибору фінансування свого підприємства.

Існує дві основні схеми:

- змішане фінансування, що передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях;

- повне самофінансування, що передбачає формування капіталу підприємства виключно за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.

При виборі кожної зі схем необхідно враховувати переваги те недоліки джерел фінансування.

Переваги власного капіталу:

- власний капітал є фінансовою основою підприємства;

- залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, що пов'язане з тим, що рішення, пов'язані із збільшенням капіталу приймає власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;

- власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.

Недоліками власного капіталу є:

- обмеженість обсягу залучення фінансових ресурсів для розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства на окремих етапах його життєвого циклу;

- висока вартість;

- неможливе забезпечення перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності підприємства над економічною рентабельністю.

Серед недоліків значне місце посідає висока вартість капіталу. Позичковий капітал оцінється менеджментом підприємства за розмірами відсотків, а формування власного капіталу перебуває під впливом таких цінових чинників як дивіденди.

2. Аналіз та оцінка ефективності формування власного капіталу підприємства

2.1 Організвційно-економічна характеристика підприємства ВАТ «Електромашина»

Пiдприємство засноване в 1868 роцi як паровозно-ремонтнi майстернi. З 1969 року - спецiалiзується на виробництвi електричних машин постiйного струму. З 1996 року перетворено у вiдкрите акцiонерне товариство «Електромашина».

Відкрите акціонерне товариство «Електромашина» засновано відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 5 лютого 1996 року №131-П шляхом перетворення державного підприємства «Харківський завод Електромашина» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» від 26 листопада 1994 року №699/94 та Постанови Кабінету, Міністрів України №686 від 7 грудня 1992 року «Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства».

Метою діяльності товариства, відповідно до його статуту, є всебічне забезпечення народного господарства та населення у продукції, що виробляється ним, на базі повного та ефективного використання виробничого та кадрового потенціалу, прискорення науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень, підвищення якості продукції (робіт, послуг), зниження затрат на виробництво, підвищення експортного потенціалу, та одержання на цій основі прибутку, що забезпечує зростання добробуту акціонерів та членів трудового колективу товариства.

Предметом діяльності товариства є незаборонені законодавством України види виробничо-господарської діяльності на основі використання існуючого науково-технічного та виробничого потенціалу.

Основними видами виробничо-господарської діяльності підприємства є:

- промислове виробництво і реалізація електричних машин постійного і змінного струму, вибухо-безпечного електрообладнання для гірничих електровозів;

- товарів народного споживання з правом використання у виробництві дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, та прекурсорів;

- наукові, дослідно-конструкторські і технологічні роботи, виконання пускових та налагоджувальних робіт;

- розроблення і впровадження принципово нових прогресивних видів техніки, технологій та матеріалів, включаючи засоби захисту навколишнього природного середовища, вивчення кон'юнктури ринку;

- проведення робіт, пов'язаних з автоматизацією технологічних процесів, функціонуванням електромашино-будівельного комплексу як на території України, так і за кордоном;

- ремонт та сервісно-технічне обслуговування електромашино-будівельного обладнання.

Основна діяльність підприємства, якою ВАТ «Електромашина»
займається вже майже 50 років, - розробка та виробництво електричних
машин постійного струму від 0,37 до 315 кВт будь-якого конструктивного
та кліматичного виконання, краново-металургійних електродвигунів,
обладнання для рудникових тягових, контактних та акумуляторних
електровозів, рудникової апаратури, екскаваторних, насосів вібраційних побутових.

ВАТ «Електромашина» - сучасне підприємство, єдине в галузі за видами та призначенням продукції, яка випускається. Місце знаходження: 61016, м. Харків, вул. Муранова, 106. Основні види діяльності за кодами КВЕД наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні види діяльності за кодами КВЕД

Код за КВЕД

Вид діяльності

31.10.1

Виробництво двигунiв, генераторiв i трансформаторiв

29.54.1

Виробництво машин для текстильної промисловостi

60.24.1

Дiяльнiсть автомобiльного вантажного транспорту

З 2006 року ВАТ «Електромашина» входить до складу Концерну «Електромеханічні заводи KLG», м. Санкт-Петербург - однієї з компаній, що найбільш динамічно розвиваються в електротехнічній галузі промисловості.

Офіційним торговим представником ВАТ «Електромашина» в Україні,
Білорусі та странах Балтії є ТОВ «ТД «Електричні машини».

На ВАТ «Електромашина» виробляють:

- електричнi машини постiйного струму серiй 4П, 5П;

- спецiальнi електричнi машини морського виконання серiї ПМ;

- допомiжне елетрообладання для магiстральних i маневрових тепловозiв,

- товари народного вжитку (електронасоси «Струмок», «Водограй», «Гном»).

Вся продукцiя підприємства конкурентноспроможна на ринку України та країн СНД.

2.2 Аналіз структури та джерел формування власного капіталу підприємства ВАТ «Електромашина»

Статутний капітал товариства складає 3999 тис. грн. і поділено на 15997134 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.

Дивiденди на простi iменнi акцiї за 2007-2008 рр. не нараховувались та не виплачувались. Інформація про власників іменних цінних паперів емітента наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Інформація про власників іменних цінних паперів ВАТ «Електромашина»

Показник

Кількість

Частка, %

Кількість акціонерів (засновників) - юридичних осіб

12

30,45

Кількість акціонерів (засновників) - фізичних осіб

7 578

69,55

Найiстотнiшою проблемою, яка впливає на діяльність підприємства, є неухiльне зростання цiн на енергоносiї, матерiали та покупнi комплектуючi вироби.

ВАТ «Електромашина» здійснює господарську діяльність згідно самостійно розробленого плану.

Забезпечення діяльності філіалу здійснюється за рахунок власних ресурсів та залучених ресурсів банків та інших кредиторів.

Майно підприємства складають його активи. З даних балансу ВАТ «Електромашина», наведеному у додатку А, середньорічна вартість активів товариства у 2008 року складала 4824,9 тис. грн. На початок 2008 року вона складала 4632,3 тис. грн., а на кінець - 5079,3 тис. грн. Тобто вартість активів товариства збільшилась на 447 тис. грн., що вказує на те, що виробництво на підприємстві ВАТ «Електромашина» зростає.

У таблиці 2.3 розраховано структурний склад активів товариства, який показує, що на кінець 2008 року у порівнянні з початком року доля необоротних активів зменшилась з 46,8% до 39,5%, а доля оборотних засобів відповідно збільшилась на 7%.

В оборотних засобах за 2008 рік на 2% зменшилась доля матеріальних оборотних засобів, та відповідно збільшилась доля нематеріальних оборотних засобів.

Таблиця 2.3 - Структурний склад активів ВАТ «Електромашина»

Показник

На початок 2008 року

На кінець 2008 року

Відхилення

(+, -)

Всього майна, в т.ч.

4632,3

5079,3

447

Необоротні активи, тис. грн.

2169,8

2006,1

-165,7

-% до майна

46,8

39,5

-7

Оборотні засоби, тис. грн.

2462,5

3075,2

612,7

-% до майна, з них:

53,2

60,5

7

- матеріальні оборотні засоби, тис. грн.

2289,6

2785,9

496,3

-% до оборотних засобів

93,0

90,6

-2

- нематеріальної оборотні засоби, тис. грн.

172,9

289,3

116,4

-% до оборотних засобів

7,0

9,4

2

Матеріальні оборотні засоби збільшились на 496,3 тис. грн., а нематеріальні оборотні засоби - на 116,4 тис. грн. і склали на кінець 2008 року 289,3 тис. грн. Значною мірою збільшення нематеріальних оборотних засобів відбулося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості перед товариством на суму з 149,8 тис. грн. до 265 тис. грн. Таке збільшення є позитивним, якщо дебіторська заборгованість буде погашена у зазначені терміни.

Джерелом формування засобів товариства є власні та позикові засоби. Аналіз джерел формування на підставі даних у таблиці 2.3 показує, що збільшення вартості майна на 447 тис. грн. відбулося за рахунок збільшення власних засобів на 267,5 тис. грн. та позикових засобів на 179,5 тис. грн. Змінилась структура майна - на 0,7% збільшилась доля власного майна та зменшилась доля позикових засобів.

У таблиці 2.4 наведено джерела формування капіталу підприємства та зміни, що відбулися в звітному періоді.

Таблиця 2.4 - Джерела формування капіталу ВАТ «Електромашина»

Показник

На початок 2008 року

На кінець 2008 року

Зміни

за рік

Всього майна, в т.ч.

4632,3

5079,3

447

Власні засоби, тис. грн.

2398

2665,5

267,5

-% до майна

51,8

52,5

0,7

Позикові засоби, тис. грн.

2234,3

2413,8

179,5

-% до майна

48,2

47,5

-0,7

Довгострокові позикові кошти, тис. грн.

1544,8

1477,9

-66,9

-% до позикових засобів

69,1

61,2

-7,9

Короткострокові позикові кошти, тис. грн.

-

250

250

-% до позикових засобів

-

10,4

10,4

Кредиторська заборгованість, тис. грн.

689,5

685,9

-3,6

-% до позикових засобів

30,9

28,4

-2,4

У структурі позикових засобів відбулися зміни у структурі у бік збільшення долі короткострокових позикових коштів на 10,4% - товариство взяло короткостроковий кредит на суму 250 тис. грн.

Довгострокові позики, що складали на кінець року 1477,9 тис. грн. поступово виплачуються. Власний капітал товариства на кінець 2008 року склав 2665,5 тис. грн.

За 2008 рік сума власного капіталу ВАТ «Електромашина» збільшилась на 267,5 тис. грн. Збільшення власного капіталу відбулося в першу чергу за рахунок збільшення суми нерозподіленого прибутку на 251 тис. грн.

Збільшився також резервний капітал на суму 13,2 тис. грн., а інший додатковий капітал збільшився на суму 3,3 тис. грн. Структура власного капіталу товариства наведена у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Структура власного капіталу ВАТ «Електромашина»

Показник

На кінець 2007 р.

На кінець 2008 р.

Зміни

Сума, тис. грн.

Віднос-на вага, %

Сума, тис. грн.

Відносна вага, %

Абсолют-ні, тис. грн.

Відносні, %

Статутний фонд

7,4

0,3

7,4

0,3

-

-

Інший додатковий капітал

873,4

36,4

876,7

32,9

3,3

-3,5%

Резервний капітал

75,8

3,2

89

3,3

13,2

0,1%

Нерозподілений прибуток

1441,4

60,1

1692,4

63,5

251

3,4%

Всього

2398

100,0

2665,5

100

267,5

-

Збільшення частки власного капіталу у загальній структурі капіталу товариства сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та його фінансовій незалежності.

2.3 Оцінка ефективності формування і використання власного капіталу підприємства ВАТ «Електромашина»

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється з метою визначення ефективності використання ресурсів підприємства та трудового потенціалу і можливих резервів підвищення рентабельності підприємства.

Виконаємо рорахунки показників ліквідності підприємства ВАТ «Електромашина» за формулами, наведеними у таблиці 2.6 на підставі даних балансу товариства, наведеному у додатку.

Таблиця 2.6 - Розрахунки показників ліквідності ВАТ «Електромашина»

Показник

На початок 2008 року

На кінець 2008 року

Зміна (+, -)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності: грошові кошти та їх еквіваленти (р. 230 + р. 240) поточні зобов'язання (р. 620) + доходи майбутніх періодів (р. 630)

0,007

0,012

0,005

Коефіцієнт швидкої ліквідності: оборотні активи (р. 260) - запаси (р. 100 - р. 140) + витрати майбутніх періодів (р. 270)

поточні зобов'язання (р. 620) + доходи майбутніх періодів (р. 630)

0,467

0,496

0,028

Коефіцієнт поточної ліквідності: оборотні активи (р. 260) + витрати майбутніх періодів р. 270

поточні зобов'язання (р. 620) + доходи майбутніх періодів (р. 630)

3,571

3,286

-0,286

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості: розрахунки з дебіторами

розрахунки з кредиторами

0,244

0,297

0,054

Товариство має низький показник абсолютної ліквідності, тому що має невелику кількість грошових коштів на рахунках, але досить високий показник поточної ліквідності. Збільшився за 2008 рік і коефіцієнт ліквідної платоспроможності, що вказує що більша частина позикових засобів вкладена у оборотні активи товариства, які мають середню ліквідність.

Виконаємо розрахунки фінансової стійкості підприємства ВАТ «Електромашина» за формулами, наведеними в таблиці 2.7 на підставі даних балансу товариства, наведеному у додатку А.

Таблиця 2.7 - Розрахунки коефіцієнтів фінансової стійкості ВАТ «Електромашина»

Показник й метод розрахунку

На початок

На кінець

Відхилення

1. Коефіцієнт незалежності (автономії)

1 розділ пасиву балансу

Підсумки балансу

0,518

0,525

0,007

2. Коефіцієнт фінансової стійкості

Власних коштів + Довгострокові зобовязання Підсумки балансу

0,851

0,816

-0,04

Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості показує, що збільшився коефіцієнт автономії підприємства за рахунок збільшення питомої ваги власних коштів у структурі капіталу підприємства. Коефіцієнт фінансової стійкості зменшився та складає 0,816. Такі зміни відбулися завдяки тому, що товариство отримало додаткові короткострокові кредити, чим зменшило свою фінансову стійкість.

Отже, товариство зменшило обсяги виробництва та реалізації продукції, але це надало змогу збільшити рентабельність виробництва, отримати прибутки та збільшити власний капітал. Товариство має достатній фінансовий та майновий потенціал для успішної господарської діяльності, подальшого розвитку та нарощування власного капіталу.

3. Шляхи вдосконалення структури та ефективності використання власного капіталу підприємств

3.1 Напрямки оптимізації розмірів власного капіталу підприємств

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика підприємства щодо формування власного капіталу є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Так, у процесі господарської діяльності власники, керуючись економічною доцільністю, мають право змінювати (збільшувати, зменшувати) розмір статутного капіталу.

Однак, будь-які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, в деяких випадках може бути анульована державна реєстрація підприємства, а саме підприємство ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну карту.

Залежно від типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативне регулювання порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу. Враховуючи ту обставину, що більшість підприємств організовано у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу розглянемо саме на прикладі цих організаційно-правових форм ведення господарської діяльності.

Перш ніж перейти до висвітлення питання щодо міни розмірів власного капіталу підприємств, розглянемо сутність номінального капіталу та корпоративних прав суб'єкта господарювання.

Корпоративні права - це права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа.

Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і паї.

Номінальна вартість акій (часток) це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників.

Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал.

Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємств є:

1) мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів;

2) поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

3) модернізація чи розширення виробництва;

4) поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств;

5) досягнення інших цілей.

Збільшення статутного капіталу акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю може бути здійснено лише після повної сплати всіма учасниками (акціонерами) своїх внесків (оплати акцій) за вартістю, не нижчою за номінальну. Рішення про збільшення статутного капіталу приймається зборами акціонерів (зборами учасників). Слід зазначити, що законодавчими актами заборонено збільшення статутного капіталу (випуск акцій) з метою покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю емітента.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків. Здійснюючи внески в статутний капітал, учасники не змінюють свого юридичного статусу.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Учасники товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових внесків у статутний капітал чи на придбання частки учасника, який її уступив пропорційно їх часткам у статутному капіталу товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Згідно Закону України «Про акціонерні товариства» порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному капіталу акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Відповідно до рішення ДКЦПФР від 14.05.97 р. №6 «Про встановлення мінімальної номінальної вартості акції», номінальна вартість однієї акції не може бути меншою 1 копійки

Існують такі види акцій:

а) іменні та на пред'явника;

б) прості та привілейовані;

Проста акція надає її власнику (акціонеру) право на отримання дивідендів, право на участь в управлінні товариством, право на отримання інформації про діяльність підприємства, переважні права на придбання акцій нової емісії, на участь у розподілі ліквідаційної виручки у разі ліквідації підприємства та інші права передбачені законодавстом і статутом акціонерного товариства.

Привілейовані акції характеризуються тим, що вони мають переваги порівняно зі звичайними акціями. Привілеї, які надаються власникам привілейованих акцій, визначаються в статуті товариства та повідомлені про розміщення акцій і можуть полягати у такому:

- одержання певних переваг при розподілі прибутку;

- переваги при голосуванні на зборах акціонерів;

- преваги при розподілі ліквідаційної виручки.

Як правило, коли йдеться про привілейовані акції, то маються на увазі передусім переваги стосовно виплати дивідендів. При цьому розрізняють такі категорії привілейованих акцій:

1) Привілейовані акції з фіксованими дивідендами. Переважні права на одержання дивідендів обмежуються заздалегідь визначеною процентною ставкою, наприклад 10%. Згідно з цим методом після виплати дивідендів привілейованим акціонерам та формування резервів прибуток підприємства розподіляється між звичайними акціонерами. На практиці може статися так, що дивіденди на прості акції перевищуватимуть дивіденди на привілейовані акції. У такому разі статутом може бути передбачено обмін привілейованих акцій на звичайні або власникам привілейованих акцій може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

2) Привілейовані акції з мінімальним фіксованим дивідендом та додатковими бонусами. Умовами випуску таких акцій можуть бути передбачені мінімальні дивіденди, які виплачуються в обов'язковому порядку, а за наявності достатнього прибутку - ще й додаткові дивіденди.

3) Кумулятивні привілейовані акції - категорія акцій, за якими, у разі невиплати товариством дивідендів передбачається їх накопичення. Якщо за результатами року у підприємства немає можливості виплачувати дивіденди, то власникам кумулятивних акцій вони нараховуються, а виплачуються в роки достатнім рівнем прибутку.

Розмір статутного капіталу, після повної оплати всіх раніше випущених акцій, може бути збільшено через:

- збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

- збільшення номінальної вартості акцій;

- обмін облігацій на акції.

У разі збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний капітал підприємства збільшується за рахунок таких джерел:

- додаткових внесків учасників і засновників;

- дивідендів (реінвестиції прибутку);

- резервів (якщо вони сформовані на належному рівні).

При збільшенні статутного капіталу здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, що визначена за раніше випущеними акціями.

При збільшенні статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій акції попереднього випуску обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. При цьому анулюються акції попередніх випусків і реєструються акції нової номінальної вартості.

У разі збільшення статутного капіталу даним методом кожен з акціонерів може здійснити доплату до визначеного рівня нової номінальної вартості акцій. Якщо акціонер відмовився здійснити доплату акцій, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.

У разі, якщо акціонер не здійснив доплату за акції і не прийняв пропозицію емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує акції нової номінальної вартості у кількості, яка визначається шляхом ділення загальної номінальної вартості акцій, що належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій повинна бути визначена таким чином, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій та здійснення обміну акцій, які належать акціонеру, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства дозволяється також шляхом обміну облігацій на акції та надано можливість прийняття такого рішення (у випадку збільшення статутного фонду не більш як на 1/3) правлінню товариства за умови, що таке передбачено статутом.

Конвертовані облігації - це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. У разі конверсії відбувається трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників.

Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети:

- з одного боку, відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами);

- з іншого боку, можливості збільшення капіталу, які дають звичайні акції.

Конверсія облігацій - обмін конвертованих облігацій на привілейовані або прості акції.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються крупними підприємствами на строк від 5 до 15-ти років. Конверсію доцільно здійснювати, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижчий за біржовий курс акцій.

Оскільки збільшення капіталу на основі обміну облігацій на акції призводить до змін курсу акцій та «розмивання» прав акціонерів, вони мають переважні права на купівлю конверсійних облігацій такі самі, як і на купівлю нових акцій.

Основними цілями зменшення власного капіталу підприємств є:

- згортання діяльності підприємства;

- підвищення ринкового курсу корпоративних прав;

- концентрація капіталу в руках активних власників;

- вирішення конфліктів між власниками.

При зменшенні статутного капіталу його розмір не може бути меншим за мінімальний розмір статутного капіталу, визначений законодавством.

Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів (учасників). Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного капіталу приймаються більшістю у ? голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може здійснюватись двома основними способами:

- в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства;

- на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників.

Повернення частки учасникові може означати для підприємства або зменшення статутного капіталу, або зміну учасника без зменшення розміру статутного капіталу. Згідно із Законом України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може відбуватися такими способами:

1) зменшення номінальної вартості акцій;

2) зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості:

а) зменшення кількості акцій на основі їх конверсії;

б) безкоштовна передача акцій до анулювання;

в) зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

За наявності достатніх підстав рішення про зменшення статутного капіталу приймається загальними зборами акціонерів чи іншим уповноваженим власниками органом. Відповідне рішення оформлюється протоколом.

Послідовність зменшення статутного капіталу значною мірою залежить від обраного способу зменшення.

Якщо зменшення здійснюється здійснюється на основі зменшення номінальної вартості акцій (деномінації), то здійснюється емісія акцій за новою номінальною вартістю. При цьому емісія акцій реєструється у ДКЦПФР.

Деномінація не допускається, якщо номінальна вартість акцій дорівнює мінімально встановленому розміру. В даній ситуації зменшення статутного капіталу відбувається шляхом конверсії або їх вилучення з обігу для анулювання.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, досягається за рахунок вилучення з обігу та анулювання частини акцій або на основі конверсії.

Конверсія акцій - це об'єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу). Наприклад, конверсія акцій у співвідношенні 4:3 означає, що на кожні чотири акції можна обміняти три акції нової емісії.

У більшості країн діє положення, згідно з яким зменшення статутного капіталу має здійснюватися в першу чергу шляхом зниження номінальної вартості, а не в результаті їх об'єднання. Це робиться з метою захисту прав дрібних акціонерів, яким в результаті об'єднання акцій можуть завдатися збитки.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, можна досягти не лише об'єднанням акцій, а й шляхом їх викупу чи безоплатної передачі товариству для анулювання. Дані акції повинні бути анульовані у строк не більше одного року.

3.2 Власний капітал акціонерних товариств - зарубіжний досвід та вітчизняні диспропорції

Основою розвитку ринкової економіки є акціонерні товариства, що підтверджується як світовим досвідом, так і вітчизняними реаліями. Беззаперечним є і той факт, що базисом для лідерства корпорацій у сучасній економіці є їх переваги у доступі до зовнішніх джерел фінансування, насамперед акціонерного капіталу, який має безстроковий характер. Проте в Україні складається парадоксальна ситуація: з одного боку, за більшістю виробничих показників корпорації лідирують, а з іншого - про їх переваги щодо формування капіталу на ринку цінних паперів говорити ще зарано. Цей своєрідний парадокс зумовлює необхідність аналізу внутрішніх і зовнішніх причин, які впливають на небажання вітчизняних компаній відмовлятися від використання пайових інструментів у своїй емісійній стратегії.

Насамперед, зазначимо, що, характеризуючи акціонерний капітал як об'єкт управління, ми акцентуємо увагу на таких його характеристиках, як обсяг і вартість.

Чинним законодавством закріплено існування таких обмежень щодо обсягів випуску пайових цінних паперів:

* максимальний обсяг випуску привілейованих акцій - не більше 25% статутного капіталу;

* загальний мінімальний розмір статутного капіталу - відповідно 1 250 мінімальних заробітних плат.

Історично існування вимог до мінімального розміру статутного капіталу розглядалося як практичне забезпечення гарантійної і стартової функцій власного капіталу. Водночас існує цілий ряд країн, де така норма відсутня, а точніше, мінімальний розмір статутного капіталу встановлено на рівні однієї грошової одиниці відповідної країни. У нашій державі більшість акціонерних товариств було реорганізовано у корпоративну форму під час приватизації, тому вже на той момент вони мали у розпорядженні активи, достатні для розвитку бізнесу, що нівелювало стартове значення статутного капіталу.

Гарантійна функція акціонерного капіталу набуває практичного наповнення в контексті існування обмежень щодо випуску облігацій підприємств залежно від розміру власного капіталу. Вітчизняний корпоративний сектор - це, насамперед, крупні підприємства, тоді як у ма-лому і середньому бізнесі акціонерна форма використовується недостатньо. Положення щодо мінімального розміру статутного капіталу набуде суто прагматичного наповнення лише у випадку, коли малі і середні підприємства оберуть акціонування одним із напрямків свого розвитку.

Значно складніше та більш неоднозначно виглядає ситуація з показником вартості акціонерного капіталу. Саме він характеризує для корпорації обсяг коштів, сплачених на користь інвесторів (у даному випадку - акціонерів). Більшість класичних теорій фінансового менеджменту виходять із того, що власник акцій має можливість отримувати два види доходів - дивіденди і позитивні курсові різниці. При цьому окремі науковці обстоюють індиферентність акціонерів до шляхів отримання доходів, інші розглядають цей процес на користь дивідендів, які є більш імовірними та прогнозованими. Загалом, головний висновок концепцій вартості капіталу є таким: за мінімальної вартості капіталу компанія може досягти максимальної ринкової оцінки.

Ситуація різко змінюється, якщо враховувати так звані доходи від контролю над акціонерним товариством - грошові потоки на користь акціонерів та менеджерів, які приймають управлінські рішення. Окрім того, на показник вартості акціонерного капіталу впливають ще два фактори: по-перше, необов'язковий характер виплати дивідендів акціонерним товариством; по-друге, вплив на формування позитивних курсових різниць ринкових факторів.

На практиці основним чинником, що визначає можливості впливу на характеристики акціонерного капіталу в площині вартості, є використання особливих режимів виплати за акціями. Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачена рівноправність усіх простих акцій акці-онерного товариства, а Законом України «Про господарські товариства» (ст. 37) встановлена періодичність виплат диві-дендів - один раз на рік за підсумками календарного року. Задекларована в Україні рівноправність простих акцій не дозволяє враховувати існування специфічних персоніфікованих нематеріальних активів (ділові зв'язки, знання, професійний досвід і т. п.). Такі активи можуть бути використані їх власниками в інтересах корпорації лише за умови наявності відповідних управлінських повноважень.

Внаслідок додаткового випуску акцій та можливого розмивання своєї частки (якщо акціонер не бере участі в додатковій емісії або придбаває меншу кількість акцій, ніж та, яка належить йому на момент емісії) власники таких активів зменшують права на управління та переглядають своє ставлення до їх використання. У свою чергу, тільки за умови наявності у структурі капіталу простих акцій з різними правами на управління та участь у розподілі прибутку акціонери, які володіють нематеріальними персоніфікованими активами, збережуть повноваження щодо них та стимули до їх використання.

Фінансовий менеджмент, як окремий напрям економічної науки, у процесі свого розвитку виробив, здавалося б, непохитні постулати щодо управління вартістю акціонерного капіталу. Коротше кажучи, їх зміст можна сформулювати таким чином. По-перше, для будь-якої корпорації вартість її акціонерного капіталу завжди є вищою за вартість зобов'язань. Така різниця обумовлена різним ризиком для власників пайових і боргових фінансових інструментів. Акціонери завжди претендують на грошові потоки після кредиторів. Це знайшло своє відображення в одному з методів розрахунку вартості акціонерного капіталу, який дістав умовну назву «дохідність облігацій плюс премія за ризик». В основі його розрахунку - дохідність облігацій корпорації, до якої акціонерам додається премія за ризик, і таким чином обчислюється дохідність, які очікують акціонери.


Подобные документы

  • Загальне поняття власного капіталу підприємства, основні принципи його формування, ключові переваги та недоліки. Статутний капітал як складова власного капіталу організації. Особливості формування власного капіталу підприємства у міжнародній економіці.

    реферат [65,6 K], добавлен 05.07.2014

  • Сутність власного капіталу, його функції та складові, методики аналізу. Стан фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства. Фактори впливу на ефективність використання власного капіталу, рекомендації щодо оптимізації його формування.

    дипломная работа [2,0 M], добавлен 07.12.2010

  • Сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства. Загальна характеристика виробничо-господарської господарської діяльності ПАТ "Миронівський хлібопродукт". Оцінка показників ефективності використання власного капіталу підприємства.

    курсовая работа [483,2 K], добавлен 22.06.2015

  • Теоретико-методологічні основи формування та використання власного капіталу підприємства. Власний капітал підприємства, його структура та показники формування. Аналіз коефіцієнту ліквідності власного капіталу і напрямки вдосконалення його структури.

    курсовая работа [143,7 K], добавлен 14.12.2009

  • Джерела формування і напрямки використання власного капіталу. Аналіз структури та динаміки власного капіталу, оцінка ефективності його використання та факторів, що спричинили її зміну. Шляхи вдосконалення системи управління капіталом на підприємстві.

    дипломная работа [374,8 K], добавлен 11.02.2015

  • Поняття власного капіталу акціонерного товариства, порядок його формування та список документів, які подає товариство до реєстраційного органу. Аналіз структури капіталу на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк". Шляхи удосконалення управління власним капіталом.

    курсовая работа [358,0 K], добавлен 17.12.2012

  • Поняття та економічна природа власного капіталу підприємства, його структура та основні елементи. Аналіз структури та динаміки власного капіталу ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе" та аналіз ефективності його використання, заходи щодо оптимізації.

    курсовая работа [56,7 K], добавлен 26.01.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.