Формування та оптимізація капіталу підприємства ВАТ Городоцька молочна компанія "Біла роса"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Формування та оптимізація капіталу підприємства ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»»

Запоріжжя 2009

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики:

- капітал підприємства є основним фактором виробництва В економічній теорії виділяють три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємств: капітал; земля та інші природні ресурси; трудові ресурси. У системі даних факторів виробництва капіталу відводиться пріоритетна роль, оскільки він об'єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс;

- капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід. У даній якості капітал може виступати ізольовано від виробничого фактора - у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності;

- капітал є головним джерелом формування добробуту його власників Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу;

- капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості. Власний капітал підприємства визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одночасно характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства;

- динаміка капіталу підприємства є важливим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об'єктом фінансового управління підприємством.

На діючому підприємстві власний капітал має певні основні форми: статутний фонд, резервний фонд (резервний капітал), спеціальні (цільові) фінансові фонди, перерозподілений прибуток, інші форми власного капіталу.

Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства.

Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами поданими на таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 ? Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

капітал позиковий кошти оцінка

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

1.2 Методичні підходи до аналізу капіталу підприємства

Розрахункам вартості капіталу і різним прийомам оптимізації цього показника велику увагу приділяють в фінансовому менеджменті. Задача фінансового менеджера - забезпечити зменшення вартості капіталу для фірми, вибираючи вигідні варіанти його залучання. Для більшості українських підприємств, ця задача поки що не дуже актуальна, так, як у них практично не має вибору за рахунок: великого дефіциту інвестиційних ресурсів в країні; недорозвиненості фінансового ринку; обмеженого доступу до кредитів із-за дуже високих процентних ставок.

Залучаючи капітал із різних джерел, фінансові менеджери намагаються оптимізувати структуру капіталу, щоб зменшити середньозважену вартість капіталу. Середньозважена вартість капіталу - середня ціна, яку платить підприємство за використання сукупного капіталу, сформованого з різних джерел. Вартість капіталу і вартість підприємства взаємозв'язані.

Один із методів оцінки вартості підприємства є капіталізація доходів. Якщо спрогнозувати середньорічний грошовий потік (чистий прибуток + амортизація), а далі капіталізувати його, використовуючи в якості дисконтної ставки середньозважену вартість капіталу, одержимо вартість підприємства.

Отже, можемо зробити такі висновки:

- Чим більший грошовий потік, обумовлений діяльністю підприємства, і нижча вартість капіталу, тим більша вартість підприємства;

- Якщо вартість фінансування збільшується, тоді вартість підприємства зменшується.

Фінансовий ліверидж - означає використання боргів для фінансування інвестицій. Показником фінансового лівериджу є відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу. Фінансовий важіль означає включення у структуру капіталу боргу, який дає постійний прибуток.

Рівень ефекту фінансового важеля вказує і на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством, оскільки проценти за кредити належать до постійних витрат, нарощування фінансових витрат на залучені кошти супроводжується збільшенням с операційного важелі і зростанням підприємницького ризику.

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і як наслідок - прибутки його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних факторів.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо. Рішення щодо фінансування кожної інвестиції повинно узгоджуватись зі співвідношенням між зобов'язаннями та власним капіталом, тобто вони мають відповідати оптимальному плану.

Якщо реальне співвідношення зобов'язань і сукупної вартості капіталу є нижче від планового, керівництво буде схильне фінансувати такий проект за рахунок кредитів.

Якщо співвідношення зобов'язань до сукупної вартості капіталу перевищує плановий рівень, то підприємству вигідно збільшити величину власного капіталу для подальшого розширення. Унаслідок того реальні пропорції між зобов'язаннями та власним капіталом коливаються близько їх планових значень.

Отже, завдання фінансового менеджера - слідкувати за оптимальним співвідношенням між позиковим і власним капіталом, що дозволить піддержувати кредитну репутацію підприємства і використовувати позитивний ефект фінансового лівериджу.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється по наступних етапах:

* Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

* Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Проведення різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового лівериджа дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, що забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності.

* Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

Ціллю, яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

· зростання долі позикового капіталу підвищує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;

· більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Оцінка ефективності структури капіталу з позиції фінансового левериджу.

Формування оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізацію його ринкової вартості.

Показником, який характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток є показник фінансового левериджу.

Оцінка вартості окремих елементів та середньозваженої вартості складає основу формування управлінських рішень, пов'язаних із залученням капіталу з альтернативних джерел.

При визначенні вартості капіталу окремо обчислюються вартості елементів власного та позичкового капіталу розраховуються такі складові:

- Вартість складових власного капіталу: вартість власного капіталу, що функціонує; вартість нерозподіленого прибутку; вартість акціонерного капіталу, що додатково залучається передбачала розрахунок цієї величини тільки за рахунок емісії простих акцій.

- Вартість складових позичкового капіталу: вартість банківського кредиту визначається на підставі ставки відсотку за кредит, яка формує основні витрати по його обслуговуванню, яка зменшується на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат підприємства; вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства

- перебір варіантів структури капіталу (співвідношення власного і позикового капіталу), рівня передбачуваних дивідендних виплат, рівня ставки відсотку за кредит з урахуванням премії за ризик, ставки податку на прибуток у десятковому дробу і розрахунок на основі даних показників податкового коректору, рівня ставки відсотку з урахуванням податкового коректору, вартості власної частини капіталу і позикової частини капіталу;

- розрахунок нової середньозваженої вартості капіталу.

Але майже усі моделі оптимізації капіталу мають такі яскраво виражені недоліки:

— здебільшого береться до уваги лише одна група витрат - плата безпосередньо за використання позикових коштів. Інші витрати, пов'язані із залученням і використанням коштів, при аналізі не враховуються, незважаючи на те, що їхній розмір також може бути досить вагомим;

— при виборі способу фінансування не враховуються часові графіки залучення коштів, платежів за їхнє використання й повернення боргу;

— у самій процедурі вибору раціонального варіанта не використовуються методи оптимізації вартості фінансування.

Перераховані недоліки дають підстави припускати, що традиційні підходи до оптимізації фінансування не досить коректні, а результати, отримані при їх застосуванні, можуть виявитися помилковими.

Городоцький молочний завод заснований ще у 1890 році, коли було споруджено його основний виробничий корпус. В тодішній час завод забезпечував незначні потреби місцевого населення та населення м. Львова у цільномолочній продукції.

У 1995 році внаслідок проведення процесу приватизації підприємство набуло статусу відкритого акціонерного товариства, випустивши пакет акцій, власниками яких стали працівники заводу.

На початку 1999 року підприємство було обране для впровадження голандського демонстраційного проекту з розвитку молочної галузі на Львівщині. З цією метою було підписано ряд угод на різних рівнях проекту. Проект фінансувався Міністерством метрології і стандартизації.

З 17 липня 1995 року підприємство є відкритим акціонерним товариством. До 17 листопада 2000 року носило назву ВАТ «Городоцький молочний завод». З 17 листопада перейменоване на ВАТ Городоцька Молочна Компанія «Біла роса».

Основні види продукції підприємства: молоко в цистернах (вміст жиру 3.2%), молоко фляжне (вміст жиру 3.2%), казеїн технііний, масло селянське (вміст жиру 72,5%).

На підприємтві існує ціла низка проблем, які впливають на його діяльність. Триває спад обсягів виробництва молока молочними господарствами, а індивідуальні господарства слабо розвинуті, робота з індивідуальним сектором ще не доведена до бажаного рівня. В силу наведених обставин, основна увага зосереджена на розвитку індивідуального сектору та роботі з ним.

2.2 Аналіз структури та динаміки капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»

Експрес-аналіз передбачає читання балансу, тобто попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом, а також за рахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Здебільшого дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей. Спосіб групування статей у порівняльному аналітичному балансі вибирається індивідуально, в залежності від значущості тієї або іншої статті для конкретного підприємства.

Таблиця 2.1 - Аналітичний баланс підприємства, тис. грн.

Структура капіталу - це співвідношення різних джерел, власних і позикових коштів у пасиві підприємства (табл. 2.2). Так при використанні підприємством власного капіталу, воно не зобов'язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати. При використанні позикового капіталу, як короткотермінова так і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства і в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час.

З таблиці 2.2 зрозуміло, що статутний капітал, інший додатковий капітал, непокритий збиток входять до складу власного капіталу, а довгострокові зобов'язання та забезпечення наступних витрат та платежів, короткострокові кредити, кредиторська заборгованість - це позиковий капітал. Дивлячись на показники власного капіталу, яку в абсолютному, так і в відносному виразі, можна зробити висновок, що розмір власного капіталу зменшується, і це не є сприятливим для підприємства. Це відбувається за рахунок непокритого збитку на протязі усього аналізованого періоду. У 2007 році відбулося збільшення валюти балансу, але не за рахунок збільшення власного капіталу, а навпаки при збільшенні боргових зобов'язань, що не є сприятливим показником для роботи підприємства. Структура власного капіталу більш детально буде розглянута у таблиці 2.3.

Власний капітал в абсолютному значенні змінюється здебільшого за рахунок непокритого збитку, який фігурує у кожному році та його питома вага постійно зростає. Змін в статутному капіталі не відбувається, а розмір іншого додаткового капіталу у 2007 та 2008 роках порівняно з 2006 збільшився на 691,3 тис. грн. Власний капітал є основою для початку й продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найважливіших показників, оскільки виконує функції джерела довгострокового фінансування, забезпечення кредитоспроможності підприємства, джерела фінансування ризику, забезпечення самостійності й влади організаторів бізнесу, бо, крім статутного, пайового капіталу, до нього ще входить і додатковий, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Таблиця 2.2 - Аналіз складу та структури капіталу

Таблиця 2.3 - Структура власного капіталу

Таблиця 2.4 - Рух власного капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» у 2007 р.

На початок 2007 року власний капітал підприємства склав 941,1 тис. грн., з них статутний капітал склав 190,5 тис. грн., інший додатковий капітал - 1000,3 тис. грн., а також підприємство отримало збиток у розмірі 249,7 тис. грн. Також протягом року відбулася дооцінка основних засобів у розмірі 691 тис. грн. Разом збиток за звітний період склав 1452,3 тис. грн. На протязі 2007 року відбулися зміни у капіталі за рахунок дооцінки основних засобів та збитку за звітний період. Питома вага усіх складових значно змінилась: статутний капітал на початку року склав 20,24%, а наприкінці - 105,95%, інший додатковий капітал спочатку складав 106,29%, а потім 940,65%. Все це відбулось за рахунок збільшення збитку з 249,7 тис. грн. до 1702 тис. грн.

Приблизно така ж ситуація спостерігалася у 2008 році з однією лише відмінністю, що не була проведена дооцінка основних засобів.

Для покриття збитків треба залучати позикові кошти. Позиковий капітал - це капітал, що залучається підприємством з боку у виді кредитів, фінансової допомоги, сум, отриманих під заставу, й інших зовнішніх джерел на конкретний термін, на визначених умовах під які-небудь гарантії.

Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Склад та структура позикових коштів підприємства

Довгострокові зобов'язання та забезпечення наступних витрат та платежів були сплачені протягом 2006 року, проте поточні зобов'язання у 2007 році порівняно з 2006 зросли на 1399,1 тис. грн., у наступному періоді зменшилися на 80,7 тис. грн. Зростання позикового капіталу - це не сприятливий фактор для підприємства, яке три роки поспіль отримує збитки і не є кредитоспроможним та платоспроможним.

Для аналізу складу і джерел формування майна підприємства застосовується матричний баланс. Матрична модель - це прямокутна таблиця, елементи (клітинки) якої відображають взаємозв'язок об'єктів. Вона зручна для фінансового аналізу, оскільки є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов'язаних економічних явищ. Аналіз за матричною моделлю можна формалізувати і виконувати на комп'ютері, що дає змогу оперативно змінювати та доповнювати модель. Баланс підприємства подається як матриця, рядки якої - статті активу (майно), графи - статті пасиву (джерела коштів).

- заповнення підсумкових рядків і стовпців матриці;

- перевірка всіх балансових підсумків по вертикалі і горизонталі.

На основі матричного балансу (табл. 2.7) я зробила такі висновки щодо змін фінансового стану підприємства. Необоротні активи у 2006 році були сформовані за рахунок власного і позикового капіталу. Оборотні активи, у тому числі запаси, дебіторська заборгованість та грошові кошти були сформовані за рахунок кредиторської заборгованості. Загальний стан пасиву характеризується тим, що переважає позиковий капітал. І хоча досвід інших підприємств свідчить про те, що ефективність використання позикового капіталу більше ефективності використання власного капіталу, але звертання до зовнішніх джерел фінансування не дасть позитивного результату, бо підприємство отримує збитки і не зможе відповісти по своїм зобов'язанням.

Таблиця 2.7 - Матричний баланс на 2006 рік

Таблиця 2.8 - Матричний баланс на 2007 рік

Таблиця 2.9 - Матричний баланс на 2008 рік

Таблиця 2.10 - Баланс різниць за 2006-2007 роки

Таблиця 2.11 - Баланс різниць за 2007-2008 роки

В даних таблицях матричного балансу за 2007 та 2008 роки видно, що на відміну від балансу за 2006 рік необоротні активи були сформовані тільки за допомогою власного капіталу: статутний капітал протягом аналізованих років не змінювався (190,5 тис. грн.), частка іншого додаткового капіталу у 2007 році склала 1279,5 тис. грн., у 2008 році - 1048,1 тис. грн. Оборотні активи в обох роках були сформовані з власного і позикового капіталу. Несприятливим фактором для ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» є зростання кредиторської заборгованості, яка у 2008 році склала 1957,1 тис. грн., а також стрімке зменшення власного капіталу (з 941,1 до -309,4 тис. грн.) та збільшення позикового.

На основі матричних балансів розраховуються баланси різниць. На основі балансу різниць за 2006-2007 роки можна зробити такі висновки: показники розраховані у даній таблиці є несприятливими для підприємства, тому що зменшується розмір власного капіталу та збільшується заборгованість перед кредиторами. Підприємство не може стабільно працювати без зовнішнього фінансування.

На протязі 2007 та 2008 років ситуація поліпшується: зменшується дефіцит власного капіталу та значно зменшується позиковий капітал, але це ще не свідчить про фінансову стабільність.

Обсяг виробничих інвестицій у харчовій промисловості порівняно з іншими галузями за тривалий час існуючих у країні складних фінансових умов можна визнати задовільним. Проте економічний стан цієї галузі залишається складним. Багато в чому недостатній рівень адаптованості харчової промисловості до ринкових умов є наслідком переважної націленості інвесторів на отримання швидкого прибутку, що не сприяє вирішенню ними стратегічного завдання - підвищення конкурентоздатності. У цьому зв'язку ефективними мають стати оновлення та модернізація підприємств переробної і харчової промисловості, упровадження нових технологій зберігання продукції.

2.4 Аналіз ефективності використання капіталу компанії

Капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу.

На першій стадії підприємство закуповує необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другій - засоби в формі запасів поступають в виробництво, а частина використовується на оплату праці працівникам, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню і інші витрати. На третій стадії готова продукція реалізовується і на рахунок підприємства поступають грошові кошти. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукції отримає і реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до сповільнення оборотності капіталу, потребує додаткових вкладень коштів і може визвати значне погіршення фінансового стану підприємства.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його віддачею (рентабельністю) як відношення суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт його оборотності (відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).

Показником ефективності використання коштів є коефіцієнт прибутковості, що являє собою відношення прибутку до капіталу, інвестованого для одержання прибутку. Порівнюючи коефіцієнти прибутковості підприємств можна вибирати альтернативні шляхи використання капіталу. Крім того, коефіцієнт прибутковості свідчить про ефективність управління, бо він є своєрідним індикатором його якості.

Коефіцієнт прибутковості використовується як інструмент для прийняття інвестиційних рішень на підприємстві, а також у фінансовому плануванні, координації, контролі господарської діяльності.

Таблиця 2.12 - Показники оборотності капіталу підприємства

Дані таблиці свідчать про те, що капітал, яким володіє підприємство, використовується неефективно. Протягом 2008 року для здійснення одного обороту капіталу було потрібно 182,52 днів, а це на 18,99 днів більш ніж у 2007 році. Отже, спостерігаємо значне уповільнення оборотності капіталу. Також стрімко знижується оборотність позикового капіталу. У 2006 році тривалість одного обороту склала 72,9 днів, у 2007 - 115,34 днів, у 2008 - 188,64 днів. Значення оборотності власного капіталу у 2008 році (-6,12 днів) свідчить про отримання підприємством великих збитків. Протягом 2008 року капіталом було здійснено 1,97 обороти, у тому числі позиковий - 1,91 раз.

Таблиця 2.13 - Вплив факторів на зміну оборотності капіталу у 2006 році

Таблиця 2.14 - Вплив факторів на зміну оборотності капіталу у 2007 році

Розрахунки, наведені в таблицях 2.4.2 та 2.4.3 свідчать, що головною причиною уповільнення оборотності капіталу та його складових є зменшення виручки від реалізації. Під впливом цього чинника оборотність сукупного капіталу у 2008 відносно 2006 року знизилася на 19,52 днів, а у тому ж році відносно 2007 року - на 20,99 днів. Зміна середнього розміру власного капіталу обумовила прискорення оборотності відносно 2006 року на 99,94 днів, а відносно 2007 року на 10,48 днів. Однак економічно виправданим таке покращення показників ефективності використання капіталу вважати не слід, адже підприємство не забезпечене власним капіталом, а тому все більше стає залежним від зовнішніх джерел фінансування.