Формування оптимальної структури капіталу підприємства на прикладі ЧП "Галицький двір"

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади формування оптимальної структури капіталу

1.1 Капітал та його види

1.2 Принципи формування капіталу підприємства

1.3 Поняття структури капіталу та її оптимізація

1.4 Основи теорій структури капіталу

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика ПФ «Галицький двір»

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Пропозиції щодо оптимізації структури капіталу

3.1 Аналіз ефекту фінансового лі вереджу та вартості капіталу

3.2 Пропозиції щодо покращення структури капіталу

Вступ

Глобалізація економіки, міжнародна конкуренція, курс валют, розвиток фондових та валютних ринків, розвиток банківського сектору, розвиток інвестиційних фондів, фінансові кризи (на кшталт американської іпотечної) -- все це справляє значний вплив на співвідношення попиту та пропозиції на ринку капіталу, що, в свою чергу, впливає на вартість того чи іншого фінансового інструменту (кредиту, облігацій та інших інвестиційних ресурсів). А, оскільки, капітал є одним з найважливіших елементів розвитку підприємства (як залучений, так і власний), то ефективне управління ним, вибір оптимальної структури та вартості є чи не найважливішим завданням фінансового менеджменту.

Об'єкт дослідження даної курсової роботи -- структура капіталу приватної фірми «Галицький двір».

Мета курсової роботи -- запропонувати варіант формування оптимальної структури капіталу.

Основні завдання, які слід виконати для реалізації вище наведеної мети:

· аналіз наявної структури капіталу;

· аналіз вартості наявного на підприємстві капіталу (залученого і власного) ;

· дослідження впливу на підприємство (зокрема на ROE та WACC_s) залучення додаткових коштів шляхом кредитування;

· вибір оптимальної структури капіталу.

оптимізація структура капітал підприємство

1. Теоретичні засади формування оптимальної структури капіталу

1.1 Капітал та його види

Капітал -- це одна з категорій, яка найбільш широко використовується у фінансовому менеджменті. Він є базою створення і розвитку підприємства.

Зміст категорії «капітал» проявляється в його специфічних рисах і сутнісних характеристиках, зображених на рисунку 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Рис. 1.1 -- Основні характеристики капіталу як об'єкта управління

У процесі функціонування підприємства капітал забезпечує інтереси держави, власників і працівників. Він є основним джерелом добробуту його власників як у початковому, так і в майбутньому періодах.

Будь-яке підприємство веде виробничу або іншу комерційну діяльність, мусить мати відповідний капітал як сукупність матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Капітал підприємства -- головний вимірник його ринкової вартості. У цій ролі виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначається обсягом його чистих активів і одночасно обсягом залучених коштів, які сприяють одержанню додаткового доходу.

Зростання власного капіталу в динаміці характеризує рівень ефективності господарської діяльності підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу пов'язане з неефективною, або збитковою, його діяльністю.

Велика роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні інтересів держави, інвесторів, власників і працюючих обумовлює його значущість як об'єкта фінансового менеджменту.

Капітал підприємства класифікується за такими ознаками:

· за належністю підприємству;

· джерелами формування капіталу;

· належністю власникам капіталу;

· формою власності;

· організаційно-правовою формою залучення капіталу;

· терміном залучення капіталу;

· формами перебування в процесі кругообороту;

· об'єктами інвестування;

· рівнем ризику;

· правовою формою використання;

· за характером використання у виробничому процесі.
Класифікація капіталу за ознаками наведена на рис. 1.2. Розглянемо сутність окремих видів капіталу підприємства.

За належністю підприємству розрізняють власний і позичковий капітал. Інформація про власний капітал міститься в першому розділі пасиву балансу. Власний капітал -- це частка активів (майна) підприємства, яка формується за рахунок внесків засновників та власних коштів суб'єктів господарювання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Рис. 1.2 -- Класифікація капіталу за ознаками

Позичковий капітал -- це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, повернення та платності. Основними видами позичкового капіталу є: банківські кредити, емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як власний, так і позичковий капітал може бути сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належить: нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування і кошти, отримані від реструктуризації активів. До зовнішніх -- внески засновників і безповоротна фінансова допомога. Джерелами формування позичкового капіталу є банківські і комерційні кредити, облігаційні позики; фінансовий лізинг і кредиторська заборгованість.

За формою власності розрізняють капітал приватний і державний. Ця класифікація капіталу використовується насамперед у процесі формування статутного фонду підприємства. Вона є основою відповідної класифікації підприємств за формами власності.

За організаційно-правовою формою залучення капіталу підприємством виділяють акціонерний, пайовий та індивідуальний його види. Такий розподіл капіталу відповідає узагальненій класифікації підприємства за організаційно-правовими формами діяльності. Акціонерний капітал формується підприємствами, що створені у формі акціонерних товариств відкритого та закритого типу. Акціонерні товариства мають широкі можливості формування капіталу із зовнішніх джерел шляхом емісій акцій. При достатньо високій інвестиційній привабливості таких підприємств їх акціонерний капітал може бути сформований з участю іноземних інвесторів.

Пайовий капітал формується при створенні товариств з обмеженою відповідальністю. Індивідуальний капітал формується під час створення індивідуальних підприємств (сімейних).

Залежно від строку, на який залучається капітал, розрізняють довгостроковий та короткостроковий його види. Довгостроковий капітал підприємства складається із власного капіталу, а також із позичкового капіталу зі строком використання більше одного року. Короткостроковий капітал підприємства залучається на період до одного року. Короткострокові кредити використовуються підприємством у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з нестачею оборотних коштів.

За формою перебування в процесі кругообороту капітал підприємства реального сектору поділяється на капітал у грошовій, виробничій та товарній формі.

На першій стадії капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва (засоби праці, предмети праці), перетворюючись у такий спосіб у виробничу форму. На другій стадії виробничий капітал у процесі вироблення продукції поступово перетворюється в товарну форму. На третій стадії товарний капітал під час реалізації продукції перетворюється в грошовий капітал.

Залежно від об'єкта інвестування розрізняють основний та оборотний капітал підприємства. Основний капітал підприємства-- це сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види необоротних активів.

Оборотний капітал підприємства -- це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують господарський процес і повністю використовуються протягом одного виробничого циклу. Отже, оборотний капітал характеризує ту частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

Залежно від рівня ризику капітал поділяють на три основні групи:

· безризиковий,

· середньоризиковий

· високоризиковий.

Безризиковий капітал характеризує ту його частину, яка використовується для здійснення безризикових операцій, що пов'язані з будь-якою (операційною, фінансовою, інвестиційною) діяльністю підприємства. Середньоризиковий капітал характеризує ту його частину, яка задіяна в операціях виробничого чи інвестиційного характеру, рівень ризику яких приблизно відповідає середньори-нковому. Високоризиковий капітал характеризує його використання в операційній діяльності, що основана на принципово нових технологіях і пов'язана з випуском принципово нових продуктів, або в інвестиційній діяльності, що пов'язана з фінансовим інвестуванням у високоризикові інструменти.

Відповідно до правових норм функціонування розрізняють легальний і «тіньовий» капітал. На сучасному етапі економічного розвитку України досить поширений «тіньовий» капітал. Це значною мірою пояснюється проведенням непослідовної економічної політики в державі.

За характером використання капіталу в господарському процесі розрізняють працюючий (функціонуючий) та непрацюючий (нефункціонуючий) капітал. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів та забезпеченні операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності підприємства. Непрацюючий капітал, або «мертвий» капітал, характеризує ту його частину, яка авансована в активи, що не беруть безпосередньої участі у здійсненні різних видів діяльності підприємства й у формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є кошти підприємства, авансовані в приміщення та обладнання, що не використовуються, які перебувають в резерві, ремонті, на консервації; запаси сировини та матеріалів для продукції, що вже не виробляється, або готова продукція, на яку відсутній попит покупців у зв'язку з втратою нею споживчих якостей.

За цілями використання капіталу на підприємстві можуть бути виділені такі види капіталу:

· продуктивний -- це кошти, які інвестовані в операційні активи підприємства для здійснення операційної (основної) його Діяльності;

· позичковий капітал -- та частина капіталу, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі);

· спекулятивний капітал -- та частина капіталу, що використовується в процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій, основаних на різниці в цінах (придбання деривативів у спекулятивних цілях).

За характером використання власниками виділяють споживчий капітал і накопичений (реінвестований) капітал.

Споживчий -- це капітал, який пов'язаний з виплатою дивідендів, процентів; на покриття соціальних потреб підприємства і його працівників.

До накопиченого капіталу можна віднести нерозподілений прибуток звітного і минулих років. Він характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат. Розглянуті види капіталу тісно пов'язані між собою і свідчать про складність економічної категорії «капітал» з теоретичного та практичного погляду.

1.2 Принципи формування капіталу підприємства

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства значною мірою пов'язаний з формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреби у формуванні необхідних активів, оптимізації їх структури з позиції забезпечення умов ефективного використання.

У процесі формування капіталу підприємство повинно дотримуватись таких основних принципів (правил):

1. Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства.

Формування капіталу доцільно пов'язувати з завданнями забезпечення господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, а й у найближчій перспективі. Досягається це шляхом здійснення всіх розрахунків, пов'язаних з перспективами розвитку підприємства.

2. Забезпечення відповідності позичкового капіталу обсягу оборотних і необоротних активів підприємства.

Для створення нового підприємства загальна потреба в капіталі включає:

-- капітал, який пов'язаний з початковими витратами (ці витрати необхідні для розроблення бізнес-плану; вони становлять незначну частину і мають, як правило, одноразовий характер);

-- стартовий капітал, призначенням якого є безпосереднє формування активів підприємства.

3. Забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективного його функціонування.

Умови досягнення високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури капіталу з позиції його належності. Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позичкових фінансових коштів, які підприємство використовує у процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу підприємства визначає багато аспектів не тільки фінансової, а й операційної та інвестиційної його діяльності, впливає на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), а також формує співвідношення ступеня прибутковості і ризиків у процесі розвитку підприємства.

Структура капіталу пов'язана з особливостями кожної з його складових частин, тобто власного і позичкового.

Власний капітал підприємства характеризується такими основними особливостями:

· простотою залучення, тому що рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших суб'єктів господарювання;

· під час його використання підприємство не несе додаткових витрат (сплата відсотків), що сприяє фінансовій стійкості підприємства, забезпеченню його платоспроможності.

Одночасно власний капітал має певні недоліки:

· обмеженість обсягу залучення, а отже, і можливостей істотного розширення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу;

· висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу;

· невикористовувана можливість збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок залучених (позичкових) коштів. Без залучених коштів неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює 1), але обмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів .у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовує фінансових можливостей приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичковий капітал характеризується такими позитивними особливостями:

· досить широкими можливостями залучення, особливо за умови високого кредитного рейтингу підприємства, наявності застави чи гарантії поручителя;

· забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства за необхідності істотного розширення його активів і підвищенням темпів зростання обсягів його господарської діяльності;

· нижчою (порівняно з власним капіталом) вартістю завдяки забезпеченню ефекту «податкового щита» (вилучення витрат на його обслуговування з бази оподаткування під час визначення суми податку на прибуток);

· здатністю сприяти приросту фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Водночас використання позичкового капіталу має такі недоліки:

· використання позичкового капіталу пов'язане з ризиком зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності підприємства. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позичкового капіталу;

· активи, сформовані за рахунок позичкового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму виплачуваного позичкового процента в усіх його формах (процента за банківський кредит; лізингової ставки; купонного процента за облігаціями; вексельного процента за товарний кредит);

· висока залежність вартості позичкового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків за зниження середньої ставки позичкового процента використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) підприємству стає невигідним у зв'язку з наявністю дешевших альтернативних джерел кредитних ресурсів;

· складність процедури залучення коштів (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших суб'єктів (кредиторів), які вимагають у ряді випадків відповідних гарантій: застави (гарантії страхових компаній, чи банків, інших суб'єктів, що надаються, як правило, на платній основі).

Отже, підприємство, що використовує позичковий капітал, має вищий фінансовий потенціал для свого економічного розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту рентабельності власного капіталу. Водночас більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростає в міру збільшення питомої ваги позичкових коштів у загальній сумі капіталу).

4. Забезпечення мінімізації витрат з формування капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю і структурою капіталу. Ці питання будуть розглянуті далі.

5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

1.3 Поняття структури капіталу та її оптимізація

Під структурою капіталу розуміють співвідношення між власним і позичковим капіталом. Власний і позичковий капітал мають певну відмінність, яка випливає з різного рівня дохідності останніх і рівня ризику для власників цього капіталу. Оцінка і порівняння вартості різних елементів капіталу дають можливість сформувати цільову структуру капіталу.

Підприємства, визначаючи поточні і стратегічні цілі, аналізуючи фактори (внутрішні і зовнішні), установлюють цільову структуру капіталу. Але цілі (виходячи зі зміни умов) можуть змінюватися в часі. Однак у будь-який момент підприємство, маючи відповідну структуру капіталу, приймає фінансові рішення, які сумісні з цільовою структурою. Процес управління активами підприємства, який передбачає зростання прибутку, у фінансовому менеджменті характеризується показником «ліверидж». У буквальному розумінні «ліверидж» означає невелику силу (важіль), за допомогою якого можна піднімати важкі предмети з меншими зусиллями. У фінансовому менеджменті термін «ліверидж» (важіль) означає, що зміна будь-якого фактора (обсягу реалізації, постійних витрат) зумовлює значні зміни результату (операційного прибутку, дохідності вкладених коштів).

Існують три види лівериджу:

· операційний;

· фінансовий;

· комбінований.

Операційний ліверидж: (важіль) характеризує потенційну можливість впливу на операційний і чистий прибуток підприємства. Тобто інструментом операційного лівериджу є співвідношення постійних і змінних витрат і зміна обсягу реалізації за інших незмінних умов, що зумовлює зміни прибутку.

Ефект операційного лівериджу, або сила його впливу, визначається відсотковою зміною операційного прибутку у разі зміни обсягу реалізації.

Якщо операційний ліверидж визначає використання основного капіталу, то фінансовий ліверидж стосуються використання позичкового (залученого) капіталу -- боргових зобов'язань і привілейованих акцій. Фінансовий ліверидж характеризує взаємозв'язок загального і чистого прибутку. Для будь-якого акціонерного товариства важливого значення набуває правило, за яким як власні, так і залучені кошти забезпечують прибуток; сприяють підвищенню дохідності власного капіталу. Таке підвищення рентабельності власного капіталу у фінансовому менеджменті називається ефектом фінансового важеля (лівериджу).

Ефект фінансового важеля (лівериджу) -- це прирощення до рентабельності (збільшення рентабельності) власного капіталу, яке отримано в результаті зміни структури пасиву балансу, тобто використання кредиту, незважаючи на те, що ця складова має планову основу.

Комбінований ліверидж (ефект комбінованого важеля) показує зміну чистого прибутку залежно від зміни обсягу виробництва продукції (робіт, послуг).Операційний ліверидж породжує зміни в обсязі реалізації і цим впливає на дохід. Якщо фінансовий ліверидж накладається на операційний, зміна валового доходу (в міжнародній практиці ЕВІТ -- earnings befor interest and taxes -- доходи до сплати процентів і податків) буде суттєво впливати на прибуток, який припадає на одну акцію. Якщо підприємство має значний як операційний, так і фінансовий ліверидж, то в цьому разі невелика зміна в обсязі реалізації може зумовити значні коливання в доходах на акцію.

Корисність концепції ступеня лівериджу полягає в тому, що вона дає змогу встановити вплив зміни обсягу реалізації на прибуток для власників звичайних акцій і, крім того, дає змогу виявити залежність між операційним і фінансовим лівериджем. Мета управління структурою капіталу -- мінімізувати витрати на залучення довгострокових джерел фінансування і цим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними коштів. Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті. Процес оптимізації структури капіталу проводиться в такій послідовності:

1. Аналіз складу капіталу в динаміці (визначити показники ефективного використання складових капіталу та їх використання -- коефіцієнт фінансової незалежності; заборгованості, співвідношення між довго- і короткостроковими зобов'язаннями; оборотність і рентабельність активів і власного капіталу.

2. Оцінка основних факторів, які визначають структуру капіталу (галузеві особливості; кон'юнктура товарного і фінансового ринків; рівень прибутковості поточної діяльності підприємства; рівень податків, які сплачує підприємство; ступінь концентрації акціонерного капіталу).

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм дохідності власного капіталу. Ураховуючи ці етапи, підприємство визначає на плановий прогнозний період найбільш прийнятну для себе структуру капіталу.

1.4 Основи теорій структури капіталу

Різні теорії щодо структури капіталу досліджуються разом з теоріями ринкової вартості підприємства і середньозваженої вартості капіталу. Цей зв'язок базується на таких залежностях: мінімізація середньозваженої вартості капіталу сприяє максимальній ринковій вартості підприємства та одночасно оптимізації структури капіталу.

Управління структурою капіталу представлене в економічній літературі різними теоріями і різними точками зору.

Традиційний підхід. Сутність цього підходу полягає в тому, що вартість капіталу підприємства залежить від його структури. Визначається оптимальна структура капіталу, що мінімізує значення середньозваженої вартості капіталу й одночасно максимізує ринкову вартість підприємства.

При цьому підході визначається залежність вартості капіталу від вартості його складових, а саме вартості власного і позичкового капіталу. Залежно від структури капіталу вартість кожного джерела змінюється.

Практика показує, що за помірного зростання частки позичкових коштів вартість власного капіталу спочатку не змінюється, а потім починає зростати.

Традиційний підхід передбачає, що ринкова вартість підприємства, яке використовує позичковий капітал (до певного рівня), може бути вищою порівняно з ринковою вартістю підприємства, яке не використовує залучені кошти.

Модільяні--Міллер (1958 р.) уточнюють і модифікують традиційний підхід. Вони розглядають вплив структури капіталу на ринкову вартість підприємства за умови відсутності податків, а також з урахуванням податків і їх впливу на прибуток. Автори стверджують, що ціна підприємства у разі відсутності податків не залежить від розміру (величини) залучених коштів і дорівнюватиме операційному прибутку (до сплати процентів за кредит і податків). Тобто ціна підприємства і вартість капіталу підприємства не залежать від структури капіталу.

Другий підхід Модільяні--Міллера (1963 р.) з урахуванням сплати податків зводиться до того, що ринкова вартість підприємства, яке використовує фінансовий важіль, значно вища. Це пояснюється тим, що сплата процентів за залученим капіталом пов'язана з витратами, які передбачають податкові пільги. З урахуванням податкових пільг вартість залученого капіталу буде нижчою. І чим більша частка залученого капіталу в залученому капіталі підприємства, тим середньозважена вартість капіталу буде нижчою. Отже, з урахуванням податку на прибуток фінансовий важіль впливатиме на зниження вартості капіталу підприємства і підвищення його ринкової ціни.

Теорії Модільяні--Міллера, які засновані на обмеженні податків, не зовсім реальні і на практиці не можуть застосовуватися. Але ці теорії стали відправним пунктом пошуку оптимальних рішень в управлінні структурою капіталу підприємства, визначенні його ринкової вартості, проведенні підприємством дивідендної політики.

Компромісний підхід. Сутність цього підходу зводиться до того, що підприємство встановлює структуру капіталу у такий спосіб, щоб гранична вартість капіталу і граничний ефект від фінансового важеля були рівними.

Сигнальний підхід. У моделях Модільяні--Міллера передбачалося, що інвестори і керівництво підприємства володіють однаковою інформацією про перспективи розвитку підприємства. Але ж на практиці керівництво підприємства завжди більш інформоване про інвестиційні і фінансові можливості підприємства (ціна акцій не відображає всієї інформації, яка водночас і не завжди загальнодоступна). Менеджери підприємств через прийняття фінансових рішень немовби подають сигнали ринку. Такі ситуації ураховуються в моделях, які заведено називати сигнальними. До таких моделей належить модель Росса (1977 p.), яка передбачає, що менеджер має можливість прийняттям своїх рішень впливати на дії інвесторів. Менеджер, як монополіст на інформацію про майбутні грошові потоки на підприємстві, що залежать від прийняття фінансових рішень, може вибирати сигнали про перспективи розвитку. У моделі Росса обґрунтовується вибір сигналів з погляду менеджера (його благополуччя). Передбачається, що менеджер отримає винагороду за результатами роботи як певну частку від ринкової вартості підприємства (компанії).

Сигнальна модель Майєрса--Майлуфа (1984 р.). У моделі передбачається, що менеджер приймає рішення виходячи з інтересів акціонерів. Модель свідчить, що коли інвестори на фінансовому ринку мають недостовірну інформацію про вартість компанії, тоді фінансування деяких інвестиційних проектів за допомогою емісії акцій буде невигідним для акціонерів цього товариства (компанії). Інші джерела фінансування, ціна яких меншою мірою залежить від інформації, що надходить від товариства (компанії) (наприклад, боргові зобов'язання), дають змогу прийняти позитивне рішення щодо проекту.

Тобто якщо корпорація має потенціал зростання ціни акції, то для максимізації оцінки капіталу не раціонально використовувати зовнішній власний капітал (збільшувати кількість акцій). За відсутності перспектив зростання тільки додаткова емісія акцій дасть можливість збільшити ціну капіталу. Інформація про додаткову емісію акцій розглядається інвестором як сигнал: якщо товариство (корпорація) оголошує додаткову емісію, тоді керівництво вважає ринкову оцінку корпорації завищеною. Модель пояснює, чому оголошення про додаткову емісію акцій веде до падіння ціни акцій на фондовому ринку.

Розглянуті теорії пов'язані між собою і спрямовані, з одного боку, на підвищення дивідендних виплат акціонерам, а з іншого -- на отримання додаткових коштів для фінансування поточної і інвестиційної діяльності корпорацій.

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика ПФ «Галицький двір»

Приватна фірма “Галицький двір” є підприємством створеним на власності фізичної особи. Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, створеним з метою участі у формуванні ринку товарів, робіт та послуг, здійснення діяльності за напрямками, що відповідають цілям та завданням підприємства.

Засновником та власником ПФ “Галицький двір” є Друк Олександра Ярославівна.

Діяльність підприємства здійснюється у відповідності до Господарського кодексу України, Законів України “Про власність”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, іншими законодавчими актами України та Статутом підприємства.

ПФ “Галицький двір” є юридичною особою, користується правами та виконує обов'язки, які пов'язані з його діяльністю, має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки, печатку та штамп з власним найменуванням, бланки, знаки на товари та послуги.

Основною метою створення підприємства є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку.

Предметом діяльності ПФ “Галицький двір” є:

· ремонтно-будівельні роботи;

· будівництво і продаж житлових та нежитлових приміщень;

· реконструкція будинків та приміщень, виконання ремонтних та художньо-реставраційних робіт;

· виробництво будівельних матеріалів;

· надання послуг по обслуговуванню та експлуатації машин, обладнання тощо;

· надання маркетингових послуг по дослідженню ринку житлового будівництва;

· діяльність по придбанню, продажу, оренді рухомого та нерухомого майна;

· інвестиційна діяльність;

· виробництво та реалізація промислової продукції;

· здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Але основним напрямом діяльності ПФ «Галицький двір» є будівництво житлових (цегляних і дерев'яних), офісних та промислових приміщень. Останнім часом у зв'язку з великим попитом, підприємство значну частину ресурсів спрямувало на виготовлення та монтаж дерев'яних будиночків.

Аналізуючи правову базу створення даного підприємства, робимо наступний висновок.

Оскільки дане підприємство не має великого штату працівників, займає відносно невелику частку ринку будівництва даного регіону і не «зазіхає» на лідируючі позиції на ринку, то така правова організаційна форма, як приватна фірма, є досить оптимальною для даної галузі. Крім того, дана правова форма дає змогу зосередити в руках керівника (в даному випадку, і власника фірми) основні важелі управління фірмою і вибудувати чітку систему управління фінансовими ресурсами, активами і зобов'язаннями підприємства.

Як вже було сказано, ПФ «Галицький двір» займається будівництвом цегляних житлових і офісних споруд, а також виготовленням і монтажем дерев'яних будинків (з круглого та профільного дерев'яного брусу).

Виготовлення і монтаж дерев'яних будинків

Залежно від технології обробки можна виділити два види будинків з оциліндрованого бруса промислового виробництва:

· зі струганої колоди - стругання уздовж волокон і додавання профілю за допомогою обробки колоди з чотирьох сторін фрезами;

· або що фрезерується - методом фрезерування упоперек волокон дерева, по принципу точила для олівців.

Перший метод дає якіснішу обробку і дозволяє одержати складний профіль колоди.

Метод фрезерування не дозволяє одержати складний профіль колоди, а тільки циліндровий і, як наслідок, отримується нижча якість поверхні обробки.

Протяжні верстати, де колода протягується через ріжучу головку, що обертається, працюють як "копір" - зберігаючи природну кривизну по довжині колоди, що негативно впливає на щільність стіни при збірці удома.
Центрові верстати - ріжуча головка обертаючись рухається уздовж колоди, вибираючи кривизну по довжині колоди, що дозволяють одержати при монтажі щільніші стіни.

Використання ПФ «Галицьким двором» сучасних технологій дозволяє:

Ш фрезерувати пряму і косу чашку;

Ш отторцевувати колода під косим кутом;

Ш свердлення під шканти і шпилькову систему;фрезерування паза під установку столярних виробів;

Ш фрезерувати компенсаційний і утеплювачі пази;

Ш створити складний профіль колоди.

Слід врахувати - складний профіль колоди забезпечує меншу вітропроникність за рахунок щільності прилягання колод і лабіринтового ущільнення утеплювача усередині паза, утеплювача, тоді як в простому циліндровому профілі дані чинники створити неможливо. При цьому, слід врахувати, що при складному профілі колод останні примикають один до одного по всій довжині через заплечики шириною до 10 мм, з двох сторін паза, утеплювача, по всій довжині.

У простому профілі примикання колод здійснюється по вузькій лінії з двох сторін паза, утеплювача.

В період експлуатації, вироби зібрані з оциліндрованої колоди (бруса) природної вологості ( взимку 30-35% вологості, влітку більше) піддаються природній сушці, при цьому по довжині колоди утворюються тріщини, колода зменшується в діаметрі і як наслідок зменшується висота зрубу. Це означає, що Ваш будинок під час опалювального сезону і в літній час, орієнтовно в перебігу одного- півтора років після монтажу, висохне на 5-7%(зібраний із зимового лісу) і більше (зібраний з літнього лісу).

Дуже важлива ширина з'єднання колод по довжині - ширина паза, утеплювача. Чим паз ширше, тим стіна удома буде тепліша. Як правило, діаметр колоди варіює від 15 до 30 см. Найчастіше використовується колода (брус) діаметром від 19 до 22 см: менший розмір застосовується для будівництва лазень, саун, альтанок і господарських споруд. Більший розмір навіть при температурі близько 50° С не потрібний. Традиційно будинки будували з сирої деревини, що неминуче супроводжувалося усадкою будови. У природних умовах дерево сушиться до півтора року. Внаслідок цієї особливості деревини будівництво було довгим, оскільки зруб повинен був "вистоятися". Сучасні науково-технічний розвиток дозволив усунути цей недолік завдяки новим технологіям виробництва і монтажу будинків.
Всі несучі елементи майбутнього дерев'яного будинку виготовляються на заводі відповідно до спеціальної проектної документації, що дозволяє:

· підвищити якість будматеріалів;

· мінімізувати їхні терміни виготовлення;

· зменшити витрати на виробництво і монтаж будиночків;

· звести до мінімуму відсоток браку;

· мінімізувати часовий відрізок «монтаж - ввід в експлуатацію» до 3-4 місяців (в залежності від площі споруди).

Будівництво цегляних споруд. Для будівництва промислових об'єктів ПФ «Галицький двір» використовує сучасні високотехнологічні будівельні матеріали, що дозволяє:

· суттєво підвищити якість конструкцій (безпечність, довговічність, зменшення коефіцієнта зношення);

· зменшити матеріальні витрати;

· скоротити терміни вводу в експлуатацію;

· зменшити собівартість квадратного метру будівлі до 7-9%.

Основними будівельними матеріалами, які забезпечують досить високий рівень якості споруд, які будуються, є:

1. монолітні перекриття, а саме:

1.1 монолітна бетонна плита, виготовлена за допомогою спеціальної опалубки;

1.2 невеликі попередньо вироблені елементи, що облицьовуються слябом;

1.3 плити;

1.4 попередньо виготовлені ЗБК.

Вони створені для розподілення навантаження кінцевого перекриття та виконують роль опалубки для монолітної плити, лиття якої виконується безпосередньо на будмайданчику. Ця технологія зменшує кількість встановлення перекриттів та кількість операцій з опалубкою. Плити шириною 2.40-2.50 та довжиною 8 - 10 м частіше виробляються безпосередньо на майданчику та мають великі розміри, що ускладнює навантаження. Балки є збірними залізобетонними попереднього напруження слабкого перерізу і входять складовими елементами у структуру перекриття. Між балками, спираючись на них, знаходяться так звані блоки міжбалочного наповнення, які виконують роль опалубки. Технологія дозволяє реалізувати перекриття прольотом до 9 м.

2. пустотні панелі

Бетоні плити попереднього напруження,які складаються з внутрішніх повздовжних балок з метою зниження їх ваги. Маючи максимальну висоту 1.2 м та ширину від 16 до 40 см, їх проліт може бути до 17 м. Ця технологія має декілька переваг:

· мала вага;

· швидке влаштування елементів підлоги;

· відсутність потреби використання тимчасових опор.

3. фасадні панелі

Багато будівельних майданчиків і досі використовують ЗБК, які мають хороші ізоляційні та акустичні характеристики. Вони встановлюються механічно або за допомогою зварювання. Їх поверхня зазвичай облицьована ще при виробництві.

Основні види фасадних панелей:

· одношарові з внутрішньою ізоляцією;

· типу «сендвіч»;

· з легкого бетону.

Види ЗБК:

· прольоти сходин;

· балкони;

· карнизи;

· підвіконня;

· трубопроводи (для води, електричного кабелю).

4. бетонні добавки

Добавки мають багато переваг:

· менше використання води, отже вищий опір бетону без збільшення витрат цементу,відсутність потреби у вібрації бетону без сегрегації агрегатів.

5. бетон з високими якісними характеристиками

Існує три основні види бетону:

· нормальний, з опором компресії до 45 Mпa;

· з високими якісними характеристиками, опором компресії від 50 до 80 Mпa;

· з найвищими якісними характеристиками, з опором від 80 до 150 Mпa.

Бетон з високими та найвищими якісними характеристиками має також інші

· показники завдяки низькій пористості:

· тривалий та сильний опір агресивному оточуючому середовищу,

· високу морозостійкість,

· високу еластичність до 55 000 Mпa, у порівнянні з 30 000 - 40 000 Mпa у типовому бетоні. Пористість бетону з високими якісними характеристиками може бути від 5% до 8.5%, у порівнянні з 13 % у типового бетону. Ці характеристики досягаються завдяки:

· відбору високоякісних непористих сферичних гранул, зокрема, піску, розмір

· якого обмежується 16 -20 мм,

· обмеження води через використання добавок зрівнем води/ цементу 0.35 до 0.25,

· використання високого складу C3S та невелике використання C3A цементу,

· дозування цементу від 400 до 450 кг на м³ бетону,

· використання кремнеземного пилу (6% ваги цементу), якщо бетон має найвищі якісні характеристики.

6. фактурний бетон:

· необроблений, поверхня якого має декоративний аспект;

· митий, який «свіжим» миється малим напором води для виявлення гранул;

· пісочний , який отримують за допомогою очищення струминою піску, що розпорошується стиснутим повітрям для виявлення гранул та надання їм округлої форми;

· полірований - зі спеціальних складових, які вибираються залежно від їх кольору, та білого цементу. Після сушки поверхня виглядає, як полірований мармур,та є декоративним аспектом.

7. суміш бетону та скла

8. повнотіла цегла

9. перфорована цегла

Цей вид будматеріалу використовується також в декоративних цілях, зокрема, де є потреба в більш високому рівні акустичної та термічної ізоляції, ніж у випадку використання суцільної цегли.

10. порожниста цегла

11. фіксовані плити

Це оздоблення з кар'єрного каменю, яке фіксується на фасаді за допомогою металевих скоб. Такий будматеріал використовується для будівель високого рівня оздоблення.

12. оздоблення з цегли

Ця технологія використовує тонку цеглу та ізоляційні панелі з мінерального волокна.

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

Для того, щоб реально оцінити економічне становище і рівень ефективності ведення виробничо-господарської діяльності досліджуваного об'єкта (ПФ «Галицький двір») наведемо в даному підрозділі характеристику основних техніко-економічних показників, які в повній мірі дають змогу проаналізувати перебіг основних бізнес-процесів на підприємстві.

Для аналізу використаємо наступні показники:

1. виручка (дохід);

2. собівартість;

3. валовий прибуток;

4. чистий прибуток;

5. матеріальні затрати;

6. рентабельність.

Табл. 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності ПФ “Галицький двір”

Показники	2004	2005	2006
Виручка (дохід)	2015	1405,4	689,7
Собівартість	1667,5	1171,3	574,7
Валовий прибуток	11,7	-0,1	0
Матеріальні затрати	39,2	20,9	2,3
Чистий прибуток	17,1	1,1	0
Рентабельність продукції %	20,84	19,99	20,01

Табл. 2.2 - Розрахунок динаміки основних техніко-економічних показників ПФ “Галицький Двір”

Показники	2005	2006
	У факт	У	Тр	Тпр	У факт	Ул	Уб	Трл,	Трб,	Тпрл, %	Тпрб, %
Виручка (дохід)	1405,4	-609,6	0,70	-30,25	689,7	-715,7	-1325,3	0,49	0,34	-50,9	-65,7
Собівартість	1171,3	-496,2	0,70	-29,76	574,7	-596,6	-1092,8	0,49	0,34	-50,9	-65,5
Валовий прибуток	-0,1	-11,8	-0,01	-100,85	0	0,1	-11,7	0,00	0,00	-100,0	-100,0
Матеріальні затрати	20,9	-18,3	0,53	-46,68	2,3	-18,6	-36,9	0,11	0,06	-89,0	-94,1
Чистий прибуток	1,	-16	0,06	-93,57	0	-1,1	-17,1	0,00	0,00	-100,0	-100,0
Рентабельність продукції	19,99	-0,85	0,96	-4,09	20,01	0,02	-0,83	1,00	0,96	0,12	-3,98

Перший показник, який характеризується - виручка (дохід) від реалізованої продукції. Нижче наведений графік чітко ілюструє основні тенденції в динаміці даного показника діяльності підприємства.



Рисунок 2.3 - Динаміка зміни доходу

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок:

Протягом 2004-2006 років чітко прослідковується тенденція до спадання (2004 р.- 2015; 2005 р.- 1405,4; 2006 р. - 689,7).

Спадання даного показника було спричинене такими основними причинами: зменшення платоспроможності попиту на внутрішньому ринку;

· збільшення індексу інфляції;

· ріст цін на основні будівельні матеріали, які використовує ПФ «Галицький двір» (керамічна цегла, склопакети, цемент), що відчутно;

· зменшення рентабельності;

· зменшення обсягів будівництва через нестачу фінансування.

Наступний крок - аналіз однієї з основних статей витрат підприємства - аналіз собівартості.

Рисунок 2.4 - Динаміка зміни собівартості

Отже, аналізуючи отримані результати розрахунку темпів росту і приросту, робимо наступний висновок: протягом досліджуваного періоду собівартість продукції спадає. Спадання собівартості був наслідком наступних подій:

1. використання пустотілої цегли, яка дещо дешевша;

2. нове, ефективне та енергоощадне обладнання.

3. зменшення собівартості відбулося не на 1 м.кв. (одиниця продукції), а на загальний обсяг, що,перш за все, пов'язано зі зменшенням обсягів виробництва.

Наступний показник, який характеризує ефективність діяльності підприємства - валовий прибуток.

Валовий прибуток = Чистий дохід - Собівартість продукції

Рисунок 2.4 - Динаміка зміни валового прибутку

Як і попередні показники, валовий прибуток протягом даних років також спадає: 2004р - 11,7; 2005р - -0,1; 2006р - 0.

Основним фактором, який спричинив зниження валового доходу є зменшення доходу.

Важливим показником, який характеризує рівень витрат виробництва, є матеріальні затрати.



Рисунок 2.5 - Динаміка зміни матеріальних затрат

Аналізуючи отримані обчислення, можна зробити висновок, що матеріальні затрати мають тенденцію до спадання. Це пояснюється наступними причинами:

1. перехід на енергоощадне обладнання;

2. використання сучасних інноваційних будівельних матеріалів, які мають низьку собівартість.

3. зменшення обсягів будівництва.

Досить важливим показником фінансового становища підприємства є чистий прибуток.

Рисунок 2.6 - Динаміка зміни чистого доходу

Основними причинами, які посприяли зменшенню розміру чистого

· прибутку були наступні:

· сплата значних кредитних платежів;

· зменшення доходу;

· збільшення інших затрат на ведення виробничо-господарської діяльності.

Зменшення чистого прибутку призвело до:

· недофінансування виробничо-господарської діяльності

· зменшення обсягів будівництва

· відмови від реалізації деяких проектів.

Отже, проведений аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПФ «Галицький двір» свідчить про недостатню ефективність ведення виробничо-господарської діяльності (зменшення доходу, прибутку та ін.).

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Табл. 2.7 - Баланс ПФ «Галицький двір»

АКТИВ	Код рядка	На початок 2004	2004	2005	2006
1	2	3	4	5	6
І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Незавершене будівництво	020				243,2
Основні засоби:
залишкова вартість	030	20,1	95,3	238,5	250,4
первісна вартість	031	30	113,4	261	276,7
знос	032	9,9	18,1	22,5	26,3
Довгострокові фінансові інвестиції	040
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом І	080	20,1	95,3	238,5	493,6
ІІ. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Виробничі запаси	100	1	1	2,1	30,3
Готова продукція	130	91,3	37,6	20,2	20,2
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	429,9	131,9	54,4	14,2
первісна вартість	161	429,9	131,9	54,4	14,2
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170		51	7,4	9,5
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	14,1	78	38,7	18,6
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	29,2	126,9	4,8
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250		450		17,9
Усього за розділом ІІ	260	565,5	876,4	127,6	110,7
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	0,6	0,5	0,8	1,7
БАЛАНС	280	586,2	972,2	366,9	606
ПАСИВ	Код рядка		2004	2005	2006
1	2	3	4	5	6
І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Статутний капітал	300	5,7	4	70	48,7
Додотковий капітал	320	113,6	126,1	106
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350		17,1	1,1	26,4
Неоплачений капітал	360
Усього зо розділом І	380	119,3	147,2	177,1	75,1
ІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ЦІЛЬОВЕ ФІНАНСУВАННЯ	430
ІІІ. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ	480
IV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Короткострокові кредити банків	500				89
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язанням	510
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	411,1	752,1	178,6	43,3
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	550	3,5	6,3	0,3	0,5
зі страхування	570	0,8	0,4	0,6	1,3
з оплати праці	580	1,4	1,3	1,6	3,3
Інші поточні зобов'язання	610	50,1	64,9	8,7	286,5
Усього за розділом ІV	620	466,9	825	189,8	423,9
V. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ	630				107
БАЛАНС	640	586,2	972,2	366,9	606

Табл. 2.8 - Звіт про фінансові результати

Стаття	Код рядка	На початок 2004	2004	2005	2006
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, роб, посл)	010	1085,2	2015	1405,4	689,7
Непрямі податки та інші нарахування з доходу	020	180,9	335,8	234,2	115
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	030	904,3	1679,2	1171,2	574,7
Інші операційні доходи	040	0,3	5,4	1,2
Інші звичайні доходи	050
Надзвичайні доходи	060
Разом чисті доходи	070	904,6	1684,6	1172,4	574,7
Збільш (зменш) залишків незав в-ва готової продукції	080
Матеріальні затрати	090	3,8	39,2	20,9	2,3
Витрати на оплату праці	100	24,9	18,5	20,3	24
Відрахування на соціальні заходи	110	9,4	7	7,7	8,9
Амортизація	120	4	8,4	15,8	3,8
Інші операційні витрати	130	22,3	48,7	28,1
у тому числі:	131
	140	817,5	1537,5	1078,1	535,7
Інші звичайні витрати	150
Надзвичайні витрати	160
Податок на прибуток	170	6,8	8,2	0,4
Разом витрати	180	888,7	1667,5	1171,3	574,7
Чистий прибуток (збиток)	190	15,9	17,1	1,1	0

Першим кроком оцінки фінансового стану підприємства є проведення вертикального аналізу балансу, який передбачає розрахунок питомої ваги кожного розділу та кожного показника в загальній структурі балансу. Отже, результати вертикального аналізу «Активи»:

Питома вага розділів	2004	2005	2006
Необоротні активи	9,80%	65,00%	81,45%
Оборотні активи	90,15%	34,78%	18,27%
Витрати майбутніх періодів	0,05%	0,22%	0,28%

Питома вага показників в окремих розділах.

Розділ І	2004	2005	2006
Незавершене будівництво			49,27%
Основні засоби:
залишкова вартість	100,00%	100,00%	50,73%
первісна вартість	118,99%	109,43%	56,06%
Довгострокові фінансові інвестиції
Інші необоротні активи

Таб.

Розділ ІІ	2004	2005	2006
Виробничі запаси	0,11%	1,65%	27,37%
Готова продукція	4,29%	15,83%	18,25%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	15,05%	42,63%	12,83%
первісна вартість	15,05%	42,63%	12,83%
резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	5,82%	5,80%	8,58%
Інша поточна дебіторська заборгованість	8,90%	30,33%	16,80%
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	14,48%	3,76%
в іноземній валюті
Інші оборотні активи	51,35%		16,17%



Отже, результати вертикального аналізу розділу «Пасиви»:

Питома вага показників в окремих розділах.

Розділ І	2004	2005	2006
Статутний капітал	2,72%	39,53%	64,85%
Додотковий капітал	85,67%	59,85%
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	11,62%	0,62%	35,15%
Неоплачений капітал



Розділ ІV	2004	2005	2006
Короткострокові кредити банків			21,00%
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язанням
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	91,16%	94,10%	10,21%
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	0,76%	0,16%	0,12%
зі страхування	0,05%	0,32%	0,31%
з оплати праці	0,16%	0,84%	0,78%
Інші поточні зобов'язання	7,87%	4,58%	67,59%



Наступний крок -- проведення горизонтального аналізу «Активу».

Результат даного аналізу наведено нижче:

Назва розділу	2004	2005	2006
	У факт	Тр	Тпр	Уфакт	Ул	Уб	Трл,	Трб,	Тпрл,%	Тпрб,%
Необоротні активи	95,3	2,50	150,26	493,6	255,1	398,3	2,07	5,18	106,96	417,94
Оборотні активи	876,4	0,15	-85,44	110,7	-16,9	-765,7	0,87	0,13	-13,24	-87,37
Витрати майбутніх періодів	0,5	1,60	60,00	1,7	0,9	1,2	2,13	3,40	112,50	240,00

Розділ І	2004	2006
	У факт	Уфакт	Ул	Уб	Трл,	Трб,	Тпрл,%	Тпрб,%
Незавершене будівництво		243,2	243,2	243,2
Основні засоби:
залишкова вартість	95,3	250,4	11,9	155,1	1,05	2,63	4,99	162,75
первісна вартість	113,4	276,7	15,7	163,3	1,06	2,44	6,02	144,00
знос	-18,1	-26,3	-3,8	-8,2	1,17	1,45	16,89	45,30
Довгострокові фінансові інвестиції
Інші необоротні активи



Розділ ІІ	2006
	Уфакт	Ул	Уб	Трл,	Трб,	Тпрл,%	Тпрб,%
Виробничі запаси	30,3	28,2	29,3	14,43	30,30	1342,86	2930,00
Готова продукція	20,2	0	-17,4	1,00	0,54	0,00	-46,28
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	14,2	-40,2	-117,7	0,26	0,11	-73,90	-89,23
первісна вартість	14,2	-40,2	-117,7	0,26	0,11	-73,90	-89,23
резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	9,5	2,1	-41,5	1,28	0,19	28,38	-81,37
Інша поточна дебіторська заборгованість	18,6	-20,1	-59,4	0,48	0,24	-51,94	-76,15
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті		-4,8	-126,9	0,00	0,00	-100,00	-100,00
в іноземній валюті
Інші оборотні активи	17,9	17,9	-432,1		0,04		-96,02

Наступний крок -- горизонтальний аналіз розділів «Пасиву»:

Наступний етап -- розрахунок коефіцієнтів, які дають змогу описати фінансовий стан даного підприємства.

Оцінка ліквідності активів	2004	2005	2006
Коеф. абсолютної ліквідності	0,15	0,03	0,001
Коеф. проміжної ліквідності	0,91	0,64	0,15
Коеф. поточної загальної ліквідності	1,06	0,68	0,21

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (який вказує, яку частку поточних боргів підприємство може погасити зараз наявними грошовими коштами) протягом 2004-2006рр спадає і є досить низький (2004р - 0,15; 2005р - 0,03; 2006р - 0,001) - (при бажаних 0,2-0,35). Тобто дане підприємство могло погасити у 2004р - 15%; у 2005р - 3%; у 2006р - 0,1 % поточних боргів.