Система оподаткування України включає в себе як прямі, так і непрямі податки. Рівень прямого оподаткування в Україні останніми роками мав тенденцію до зниження. Доля податку на прибуток в доходах бюджету втричі перевищує долю податку з доходів фізичних осіб, а в країнах з ринковою економікою навпаки. Вагомою причиною такого становища є низький рівень життя більшої частини населення країни, особливо рівень заробітної плати.

Прямі податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємства, як ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності - операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи прямого оподаткування - самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи.

Від сумарної величини прямих податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить чистий прибуток підприємства і його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації. Важкий фінансовий стан українських підприємств пояснюється обвальною втратою ними власних обігових коштів, особливо через інфляційні процеси 2008 - 2010 років.

Система прямого оподаткування також може суттєво впливати на формування підприємствами власних фінансових ресурсів, основними джерелами яких є прибуток та амортизаційні відрахування. Проте, якщо стосовно прибутку цей вплив є прямим і реалізується через прямі податки, що та, певною мірою, умовності нормативних установок, бо реальне життя завжди складніше.

Можливості ухилення від сплати податків значно знижують ефективність податкової системи як за рахунок зменшення податкових надходжень до бюджету, так і шляхом зниження можливостей регулюючого впливу податкової системи в цілому. Слід враховувати різний ступінь ухилення від податків стосовно їх окремих видів. Більше можливостей для ухилення містять у собі прямі податки, а серед останніх - відносно складний ПДВ, порівняно з податком на продаж та акцизами. Звідси диференціація можливостей ухилення від податків залежно від панування прямих чи непрямих податків, а серед непрямих - значимості ПДВ.

Сьогодні принципами побудови системи оподаткування в Україні проголошені:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку; забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і

відчутно впливають на фінансово-економічний стан підприємств (величину прибутку, обсяги необоротних коштів, можливість вести активну інвестиційну та інноваційну діяльність тощо), з іншого - особливості суб'єктів господарювання (форма власності, конкурентоспроможність, рентабельність виробництва, заміна обсягів вироблених товарів чи послуг тощо) активно впливають на формування бази оподаткування і, відповідно, на обсяги податкових надходжень.

Аналізуючи вплив податкової системи на функціонування суб'єктів господарської діяльності в Житомирській області, слід наголосити на таких особливостях, як значна диференціація обсягів податкових надходжень та рівень податкового навантаження на підприємствах різних галузей.

До зведеного бюджету області надійшло 43,4% податкових надходжень їх загального обсягу від промислових підприємств. Частка інших галузей економіки не перевищувала 12 %, що свідчить про провідну роль промисловості у формуванні податкових потоків в області. Серед інших галузей необхідно виділити транспорт і зв'язок (10,2 %), житлово-комунальне господарство (11,7 %), торгівлю і громадське харчування (9,2 %) та будівництво (8 %).

Найбільш стабільними податковими потоками відзначається будівництво (величина коефіцієнта варіації складає 0,41), торгівля і громадське харчування (0,42) та житлово-комунальне господарство (0,38). До галузей із значними коливаннями обсягів податкових надходжень відносяться матеріально-технічне постачання і збут, промисловість і лісове господарство, що зумовлено, зокрема, різким зниженням податкових надходжень у 2010 році.

Певний вплив на галузеву структуру податків у Житомирській області мають податкові пільги. Проведене дослідження свідчить про надзвичайно високий рівень пільгового оподаткування у промисловості (15,5 % від загального обсягу втрат від надання податкових пільг), у торгівлі і громадському харчуванні (17,9 %) та житлово-комунальному господарстві (13,8 %).

Вдосконалення системи оподаткування інвестиційної діяльності на рівні регіону набуває особливої актуальності.

Модель системи оподаткування побудована в Україні фіскально-орієнтована і тому є перешкодою на шляху подальшого зростання інвестиційної активності. Про це свідчать аналіз безсистемних змін у податковому законодавстві, здійснених упродовж кількох останніх років; наявність й істотне збільшення кількості необґрунтованих податкових пільг та їхніх користувачів, значне розширення повноважень і функцій Державної податкової адміністрації.

Що ж до податкових преференцій, то створення пільгового податкового режиму (у межах даної системи) для інвесторів усіх форм власності, що вкладають капітал у проекти з регіональним пріоритетом, поліпшить інвестиційний клімат у регіоні, стимулюватиме вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

З метою удосконалення системи оподаткування інвестиційної діяльності на рівні регіону необхідно запровадити диференціацію ставок місцевих, центральних і регулюючих податків у частині, що спрямовується до регіональних бюджетів; розробити дієві принципи оподаткування, на основі яких можна створити ефективні правові та інституційні умови сприяння активізації інвестиційної діяльності регіону; впровадити ефективний режим використання податкових пільг, наданих інвесторам, які вкладають капітал в пріоритетні напрями регіону.

Подальшому вдосконаленню даної системи сприятиме організація досліджень щодо доцільності впровадження у вітчизняну практику найкращих зарубіжних механізмів оподаткування, а також напрацювання методик моделювання впливу змін параметрів оподаткування на активність інвестиційних процесів на мікрорівні.

Інколи підприємства можуть стикатися з відверто кримінальними силовими методами (шантаж, погрози, побиття), силове захоплення. Розмах рейдерства в Україні досить великий, кількість захоплень сягає 3000 на рік. Причому на відміну від європейського чи американського, рейдерство українське має відчутну кримінальну складову: протиправні дії здійснюються із залученням озброєних формувань, окремих співробітників судової та правоохоронної систем.

Протидія рейдерству буде ефективною завдяки вдосконаленню законодавства і захисту прав міноритарних акціонерів, для чого потрібно скасувати вимоги присутності 60 % акціонерів для можливості проведення зборів з правом прийняття рішень більшістю акціонерів. Акції ж міноритаріїв повинні викуповуватися за ринковою ціною, а не розмиватися в ході додаткової емісії.

Привабливість України як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу можна охарактеризувати на основі такого сценарію вкладення коштів: найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення і зорієнтовані на внутрішнє споживання (банківська сфера і страхування, зв'язок). Найбільшими інвесторами є Сполучені Штати Америки, Кіпр, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Польща.

Фінансовий сектор є привабливим для зовнішнього інвестора завдяки вищим порівняно з європейськими країнами процентним ставкам і значним темпам динаміки банківської діяльності. Іноземна присутність у вітчизняних фінансових установах з кожним роком зростає: за 2009-2010 роки на український банківський ринок вийшло 12 нових серйозних іноземних контрагентів, серед яких "UniCredit" (Італія), "Reiffeisen" (Австрія), "BNP Paribas" (Франція), "Swedbank" (Швеція), "Erste" (Австрія).

Певною привабливістю відзначається і сфера високих технологій. У світі існує нестача кваліфікованих кадрів, а в Україні у наявності гідна освітня база для побудови експорто-орієнтованого IT-бізнесу. І хоча Україна практично вже втратила шанс зайняти місце на ринку софтверного виробництва, але в галузі

Важливо підвищити ефективність діяльності антимонопольних органів України, оскільки спостерігається тенденція до створення "регіональних монополій". Водночас укрупнення експортоорієнтованих компаній у металургійній та хімічній галузях дозволило б їм знизити витрати і посилити вплив на формування світової ціни на їх продукцію. Особливу увагу слід приділити захисту прав власності, у тому числі інтелектуальної. Україна є активним членом Світової організації інтелектуальної власності, але незважаючи на це наша держава залишається транзитним пунктом, місцем зберігання контрафактної продукції, що виробляється в Росії та інших країнах.

Підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів незадовільний, і Україна стоїть на порозі техногенної катастрофи. Її інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Подібні активи не можуть бути надійною базою конкурентної боротьби та інвестиційної привабливості. Слід ураховувати й те, що інвестиції в їх оновлення не вигідні приватному капіталу. З численних невирішених питань у першу чергу слід вибрати лише кілька ключових напрямів, які будуть здатні генерувати реальне піднесення всіх інших сфер економіки. За даними Державного комітету статистики України, у І кварталі 2011 року обсяги інвестицій в основний капітал зросли проти відповідного періоду минулого року на 10,4 % і склали 34,1 млрд. грн. Найбільше збільшення інвестиційної активності зафіксовано у сфері наземного транспорту (179 %), оптової торгівлі (158 %), торгівлі автомобілями (153 %) та будівництві (144 %).

Разом із тим, у сферах водного й автомобільного транспорту, пошти та зв'язку і деяких інших інвестиційна активність сповільнилася. Основними джерелами капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій (63 % від загального обсягу), а також кредити банків та інші позики (14,5 %). За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів освоєно 1 млрд. 818 млн. грн., що складає 4,7 %.

За рахунок прибутку підприємство має можливості вкладати кошти в розширення спектру своєї господарської діяльності, тобто придбавати нові засоби праці, основні фонди, в більших об'ємах сировину, матеріали, фінансувати діяльність щодо створення інноваційних технологій та ін. Прибуток може спрямовуватись на формування резервного фонду, здійснення інвестиційної діяльності, створення додаткових соціальних гарантій працівникам, для виплати частини прибутку власникам підприємства. Але, таким чином перерозподіляється чистий прибуток, тобто прибуток після оподаткування.

Стимулювати інвестування у вітчизняні підприємства можна за допомогою внесення певних обмежень щодо складу валового доходу. На сьогоднішній день до нього не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, дивіденди отримані від резидентів.

Одним з найважливіших податкових важелів в оподаткуванні прибутку можна назвати особливості визначення валових витрат підприємства. Адже залежно від їх переліку змінюється розмір податкового навантаження. При дуже широкому списку витрат, які можна відносити до валових, підприємство може взагалі не мати податкового зобов'язання з даного податку. [19, с. 206]

За допомогою розширення списку валових витрат держава може стимулювати підприємства ще й до здійснення певної діяльності. Так, дозвіл щодо включення витрат з пенсійного страхування, довгострокового страхування життя до валових є сприянням становленню даних видів страхування, забезпеченню можливостей підприємству створювати конкурентні умови праці за допомогою формування відповідного соціального пакету, що є надзвичайно важливим в умовах дефіциту якісної робочої сили.

Особливістю регулювальної здатності податку на прибуток є ще й те, що даний податок корегує, зменшує податкове навантаження на підприємство щодо інших податкових платежів. Це може здійснюватись за допомогою нагальна необхідність впровадження ефективного механізму стягнення податку на прибуток підприємств та його перерозподілу як одного з інструментів стимулювання інвестиційної діяльності підприємств.

Таблиця 1.1

Таблиця 1 інвестицій фінансування за 2007-2011 роки, млрд. грн.

Таблиця 2.2

Таблиця 2. Розподіл інвестицій по сферам діяльності за 2008-2010 роки, млрд. грн.

Якщо говорити про динаміку інвестицій (рис.2.1), то необхідно відмітити той факт, що питома вага інвестицій за рахунок власних коштів хоча й превалює в цілому, однак простежується суттєве коливання протягом останніх років.

Рис 2.1 Динаміка інвестицій по джерелам фінансування за 2007-2011 роки, млрд. грн.

Зокрема можна побачити, що в період 2009-2010 років, коли простежується вплив світової фінансової кризи на вітчизняну економіку, обсяги інвестування скоротилися порівняно з 2008 роком і значною мірою саме за рахунок самофінансування. Через це вбачаємо за необхідність вдосконалити податку на прибуток підприємств шляхом створення стабільних умов його стягнення та прозорої системи його подальшого перерозподілу й відповідного закріплення у Податковому кодексі.

Якщо ж аналізувати 2011 рік, то зазначимо, що за І півріччя у розвиток економіки держави підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 60,6 млрд. грн. капітальних інвестицій (без податку на додану вартість, урахованого в ціні придбання активів). Найвагомішу частку капітальних інвестицій (95,6% загального обсягу) спрямовано у матеріальні активи. Інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) становили 81,0% загального обсягу капітальних інвестицій. У поліпшення об'єктів (капітальний ремонт) вкладено 8,2% усіх інвестицій, у довгострокові біологічні активи тваринництва - 0,6%, у придбання та створення інших необоротних матеріальних активів - 2,2%.

3. Проблеми і перспективи реформування системи оподаткування інвестиційної діяльності на регіональному рівні