2.3 Аналіз основних проблем зовнішньої заборгованості України

Держборг України відносно ВВП не зазнає суттєвих змін, хоча внутрішня його частина постійно збільшується, а до 2016 року МВФ прогнозує його скорочення до 35%. Найбільший обсяг боргу відносно ВВП в нашій країні був зафіксований у 1999 році - 61%, найменший у 2007 - 12.3%.

Основною причиною росту запозичень в нашій країн є неспроможність фінансування соціальних програм та постійний дефіцит платіжного балансу країни, а в розвинених країнах світу основна маса запозичень спрямовується на реалізацію масштабних національних проектів, розвитку інфраструктури та перспективних галузей економіки.

Найкращим з існуючих методів скорочення державного боргу є зростання обсягів експорту товарів та послуг, які сприяють надходженням грошової маси в країну, як результат - надходжень до бюджету. Проте, в порівнянні з січнем-серпнем 2012 року за даними Держкомстату в Україні зафіксовано скорочення експорту товарів на рівні 9.1%, тому така перспектива для нашої країни є малоймовірною.

Станом на 31 грудня 2013 року 57,9% зовнішнього і внутрішнього боргу України було номіновано в іноземній валюті. За даними Міністерства фінансів, на 31 грудня 2013 року близько 44% державних позик України припадали на долари, 3,4% ? на євро, 9,1% ? на SDR [29].

На сьогодні, оцінити реальний обсяг запозичень, що спрямовуються на цілі бюджетного інвестування економіки України, не видається можливим. Оскільки державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більш конкретною є інформація щодо фінансування проектів розвитку за рахунок пільгових кредитів МБРР і ЄБРР, які відбуваються на умовах самоокупності та обов'язкового внутрішнього співфінансування. Результати реалізації проектів розвитку свідчать про низьку ефективність бюджетних інвестицій. Це підтверджує рівень повернення позикових коштів по гарантованих кредитах -- 15 % із їх загального обсягу. Зобразимо заборгованість України за основними міжнародними організаціями (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Спрямування заборгованості України, % [16]

У державному бюджеті на 2014 рік закладено зростання ВВП у розмірі 3%. Хоча не всі експерти поділяють подібні прогнози, наприклад, екс-заступник голови Національного банку України прогнозує, що реальне зростання ВВП у 2014 році може скласти менше 0,5%. За прогнозами Світового банку, зростання ВВП в 2014 році складе 2%

В Україні є нездатність підтримувати політичний консенсус. Протести й реакція влади на них можуть позначитися на всій економіці. Якщо політична нестабільність триватиме й надалі, у країни та бізнесу виникне проблема з доступом до міжнародних ринків капіталу. Також це позначиться на стабільності гривні, а отже, на здатності України виконати зобов?язання за облігаціями. Окрім того серед політичних факторів згадано внутрішньофракційні та міжфракційні суперечки, ризики судових конфліктів між президентом, урядом, опозицією і парламентом [13].

Також політичні ризики згадуються серед основних причин, через які агентство Moodys знизило суверенний рейтинг України до позначки «Caa2». До інших несприятливих факторів аналітики агентства віднесли зростання попиту на іноземну валюту серед населення і кризу зовнішньої ліквідності.

Крім проблем мобілізації ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання. При такому регулюванні треба виходити з того, що в Україні попит на іноземну валюту великою мірою визначається намаганням населення зберегти вартість своїх заощаджень, заможних фізичних осіб - перевести капітали за кордон, а комерційних банків - заробити на падінні курсу гривні. З огляду на це, необхідно обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто заборонити їм підтримувати відкриту валютну позицію).

Підстави для купівлі іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти. Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості [10].

Сьогодні Україна має законні підстави виборювати залучення схем реструктуризації, в рамках яких відбувається часткове зменшення розміру державного боргу та процентних виплат. Досягнення поступок з боку кредиторів вимагає вироблення чіткої переговорної позиції. Необхідно акцентувати увагу на тому, що Україна не зможе виконувати свої платіжні зобов'язання, якщо її економіка продовжуватиме занепадати під тиском значних боргових виплат.

Україна має величезний економічний потенціал, але як країна з перехідною економікою відчуває гостру потребу у фінансових ресурсах, зокрема й зовнішніх кредитах міжнародних фінансових установ для трансформації економіки. Хоч уряд України й прагне зменшити залежність національної економіки від зовнішніх запозичень за допомогою активного залучення кредитних коштів на внутрішньому ринку, у найближчій перспективі зовнішні кредити відіграватимуть важливу роль у формуванні її фінансових ресурсів, оскільки можливості внутрішнього кредитного ринку обмежені.

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою. Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління.

Розділ 3. Шляхи удосконалення боргової політики та прогнози розвитку зовнішньої заборгованості України

3.1 Прогнози розвитку тенденції вітчизняного зовнішнього боргу

Можна стверджувати, що на початок 2012 р. динаміка зростання зовнішньої заборгованості України набула уповільнюючого характеру в порівнянні з динамікою 2009-2010 рр., що цілком може свідчити про поступове відновлення української економіки в післякризовий період. У найближчі роки, «пік» виплат припадає на 2013 р., Україна буде вимушена здійснювати значні витрати, пов'язані з обслуговуванням і погашенням зовнішнього державного боргу за рахунок бюджетних коштів. Такі витрати будуть нести певні ризики для держави (у т. ч. валютні, фіскальні, соціальні) та вимагати проводити кропітку і напружену роботу не тільки від уряду, але й від усього українського суспільства в цілому [22].

В Україні можна виділити такі причини активних змін у динаміці державного боргу:

- випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та для поповнення Стабілізаційного фонду;

- отримання траншів позики МВФ;

- зміна валютного співвідношення динаміки зовнішнього боргу;

- збільшення витрат споживчого характеру та ін.

Отримання позитивних ефектів залежить від:

- співвідношення між імпортом і експортом капіталу;

- форм залучення іноземного капіталу;

- напрямів використання запозичених коштів;

- збалансованості потоків капіталу з основними складовими економічного механізму та фінансово-кредитної системи держави

Рівень зовнішнього державного боргу до 30 % від ВВП цілком прийнятний у контексті світового досвіду і поки що не викликає великого занепокоєння в нашій державі. У світі багато країн, які мають значно більшу державну заборгованість, ніж Україна. Так, по відношенню до національного ВВП державний борг окремих країн Європи на 01.01.2012 р. складає: в Греції - 165,3 %, Італії - 120,1 %, Ірландії - 108,1 %, Португалії - 107,8 %, Франції - 85,8 %, Угорщині - 74,5 %, Іспанії - 68,5 %, Австрії - 52,5 %, Туреччині - 33,9 %. Валовий борг сектору державного управління США оцінюється приблизно на рівні 90 % від ВВП, і за прогнозом спеціалістів Міжнародного валютного фонду у 2016 р. досягне позначки 110 % [4] [36].

До валового зовнішнього боргу України, за методикою Національного банку України, окрім боргу сектору державного управління додається ще й борг органів грошово-кредитного регулювання, банків, інших секторів та прямі інвестиції (міжфірмовий борг). У 2011 році рівень валового зовнішнього боргу України зменшився до 76,6 % від ВВП порівняно з 85,0 % на початок року і на 1 січня 2012 року становив 126,2 млрд. дол. США . Різко скоротилися темпи приросту зовнішнього боргу секторів державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (2,7 % порівняно з 35,3 % у попередньому році). Відносно ВВП борг цих секторів зменшився з 23,5 до 20,2 % [16].

За даними Національного банку України обсяг зовнішніх зобов'язань банківського сектору скоротився у 2011 році на 2,9 млрд. дол. США - до 25,2 млрд. дол. США (15,3 % від ВВП). За останні 3 роки заборгованість українських банків перед нерезидентами скоротилася на 14,3 млрд. дол. США або на 36,2 %. Зовнішній борг інших секторів економіки (включно з міжфірмовим боргом) за 2011 рік зріс на 10,9 млрд. дол. США (на 19,3 %) - до 67,7 млрд. дол. США (41,0 % від ВВП). За рахунок операцій платіжного балансу обсяг боргу зріс на 12,2 млрд. дол. США, а за рахунок курсової різниці та інших змін скоротився на 1,3 млрд. дол. США. В цілому відновлення в Україні економічного зростання у 2010-2011 рр. (позитивна динаміка ВВП України) та збільшення експорту товарів та послуг поступово зменшує частку (у %) валового зовнішнього боргу до ВВП і до загального експорту. Це свідчить про позитивні зрушення в українській економіці й дає перспективу на майбутнє [38].

У наступному році Україна разом з обслуговуванням боргів необхідно за цілий рік повернути суму, яка дорівнює 117 мільярдам гривень. На сьогоднішній день, на думку у тому числі і фахівців МВФ, Світового банку і українських фахівців, Україна зможе повернути цю суму.

Отже, Україна в 2013 році повинна булі виплатити 6 млрд доларів США за кредитом МВФ. У наступному році, згідно з держбюджетом, Україна планує здійснити запозичення на рівні 135,530 млрд грн для фінансування дефіциту держбюджету на рівні 50,43 млрд. грн. [7].

Після відносно сприятливого 2011 року темпи збільшення ВВП значно скоротяться. За прогнозами Світового банку, цей показник становитиме 2,5%, в той час як інфляція знову зросте до 10%. Як визнає Держкомстат України, листопадові показники в багатьох галузях економіки виявилися гіршими за жовтневі: поступове зростання від місяця до місяця, що спостерігалося раніше, змінилося спадом [1].

Причин для цих негативних змін вистачає. Перш за все, в Україні відверто несприятливі умови для бізнесу. Уряд за 2011 рік не зробив анічогісінько в плані боротьби з корупцією. Навпаки, корпоративне рейдерство розквітло пишним цвітом, а тиск на бізнес з боку "силових" структур тільки посилився. Помітно зріс і податковий тягар, причому, в 2012 році він тільки збільшиться [2].

Під ударом виявився, насамперед, середній і малий бізнес. Не найкраща ситуація і в багатьох великих компаніях, чиї власники не мають щастя входити до правлячої еліти. Очевидно, всі ці процеси триватимуть і в 2013 році.

Незважаючи на кризу в Європі вартість нафти на світовому ринку тримається на рівні близько 100 доларів за барель [3].

Для української економіки дорогий природний газ - це серйозна проблема. По-перше, це подальше зростання зовнішньоторговельного дефіциту, розмір якого за перші одинадцять місяців 2011 року становив майже 12,8 млрд. доларів. У перспективі хронічно дефіцитна торгівля - це вірний шлях до збільшення зовнішньої заборгованості та девальвації гривні.

По-друге, це різке збільшення комунальних платежів для населення. Поки уряд підтримує "Нафтогаз України" на плаву за рахунок постійного вливання коштів і зовнішніх позик, але рано чи пізно владі доведеться або піднімати ціни на газ для промисловості до відверто непідйомних 520-550 доларів за 1 тис куб м, щоб зберегти субсидування населення і теплокомуненерго , або піднімати тарифи для останніх в 3-5 разів [11].

Для вирішення проблеми зовнішньої заборгованості України необхідно розробити боргову стратегію, яка б сприяла погашенню зовнішніх позик України.

При розробці боргової стратегії слід взяти до уваги цілу низку аспектів. По-перше, постає питання відносно дефіциту. По-друге, оскільки виникає конкуренція між державним та приватним секторами за позикові ресурси, необхідно визначити, в якій мірі залучення цих ресурсів державою призводить до «витискання» приватних позичальників. По-третє, відсоткові виплати не лише лягають тягарем на бюджет, але також впливають на розподіл доходів, баланс поточних операцій та кредитний рейтинг держави. По-четверте, якщо уряд вважає за необхідне обмежити співвідношення між виплатами на обслуговування боргу та обсягом надходжень до бюджету, то вочевидь існує певна межа і щодо співвідношення між обсягом державного боргу та ВВП. По-п'яте, оскільки дефіцит бюджету є лише одним з чинників, що впливають на співвідношення між державним боргом та ВВП, виникає питання який обсяг дефіциту є прийнятним за тих чи інших обставин. По-шосте, через валютні ризики для боргової політики також важливо наскільки великою є частка зобов'язань в іноземних валютах у загальному обсязі державного боргу [13].

Фінансування державних капіталовкладень за рахунок боргу має сенс та є доцільним, якщо теперішня вартість (сьогоднішня дисконтна вартість) у майбутніх доходів є вищою, ніж теперішня вартість суми майбутнього погашення боргу і процентних платежів по ньому [10].

Україна за звітний період продемонструвала негативну тенденцію, яка у процентному співставленні загалом не значно відрізнялася від тенденцій провідних індустріальних країн. Такі аспекти викликані, безпосередню, слабкою економікою, відсутністю конкретно сформованих дієвих методів щодо реалізації програми виходу з даної економічної прірви. Уряд країни намагається знайти хоча б декілька позитивних шляхів для впровадження реформ, які дозволять в максимально короткий термін реструктурувати високий рівень зовнішньої заборгованості, але експерти поки що освітлюють невтішні прогнози для України.

У 2014 році Україна повинна погасити 16,3% із більше ніж $60-мільярдного державного боргу. Йдеться про заборгованість перед кредиторами, яка складає близько $9,78 млрд. Зовнішні борги в цих виплатах становлять $6 млрд. Із них $3,6 млрд ? перед МВФ.

За весь минулий рік, за підрахунками Міністерства фінансів, обсяг тільки зовнішнього боргу виріс на 20,2%. Серед останніх, передноворічних запозичень у 2013-му стали $3 млрд зобов'язань перед Російською Федерацією за облігаціями. Бонди Росія викупила в рамках домовленості щодо $15 млрд, які надаються Україні [26].

Отже можна зазначити, що боргове навантаження на економіку України лише зростаєі необхідно розробляти шляхи реструктуризації зовнішньої заборгованості з огляду на можливості країни здійснювати погашення заборгованості як перед організаціями так і перед країнами в цілому.

3.2 Шляхи удосконалення боргової політики України

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат.

Однозначного способу розв'язання проблеми заборгованості немає. Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів має враховувати не лише економічні, а й політичні наслідки певних дій щодо боргу.

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно i стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави [10].

Як відомо на сьогоднішній день у процесі врегулювання зовнішньої заборгованості перед міжнародними фінансовими установами слід дотримуватися таких положень:

- врегулювання зовнішньої заборгованості має проводитися системно, в межах загальної фінансової політики держави;

- стратегія управління зовнішнім державним боргом має орієнтуватися на структурне реформування економіки;

- необхідно, щоб управління було довгостроковим, стратегічним, а не одномоментним, короткостроковим, орієнтованим на вирішення разових завдань;

- існує потреба в реформуванні інституцій, відповідальних за управління зовнішнім боргом, застосуванні інструментів активного управління зовнішніми зобов'язаннями;

- слід посилити увагу до управління кредитним рейтингом країни;

- потрібне використання внутрішніх можливостей країни в процесі управління зовнішніми зобов'язаннями;

- кошти, залучені із зовнішніх фінансових джерел, слід розглядати не стільки з погляду їх обсягу, скільки з позиції їх ефективного використання;

- управління має бути спрямоване на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, контролю за складанням рівномірного графіка обслуговування боргу [13].

Відповідно до прогнозу, за наявного стану прямий державний борг буде зростати, що спричинить і збільшення дефіциту державного бюджету. Позитивним слід вважати і збільшення обсягів ВВП, проте планується ріст відношення державного боргу України до ВВП, яке у 2015 наблизиться до 83 %. Основною причиною такої ситуації є щорічне зростання дефіциту державного бюджету України, чому, в свою чергу, сприяє боргова політика нашої держави .

Необхідно спрогнозувати основні тенденції розвитку заборгованості України з огляду на сучасну боргову політику та для виявлення основних недоліків й її впровадженні та запропонувати ефективні шляхи розвитку в майбутньому.

Таблиця 2.4- Прогнозні значення обсягів прямого державного боргу, дефіциту державного бюджету та ВВП України у 2014-2016 рр. [26]

Для ведення ефективної боргової політики необхідною умовою є стабільність фінансової системи держави. Водночас цьому перешкоджають:недосконалість законодавчої бази, значний обсяг державного боргу та його постійне збільшення, механізм реструктуризації боргу і його обслуговування.

За такої ситуації для ефективного управління зовнішнім державним боргом України необхідно:

- налагодження повного обліку умовних боргових зобов'язань та запровадження системи управління, спрямованої на попередження ризиків та створення державних фінансових резервів необхідних у критичних умовах [13];

- зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді, для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах;

- встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою відсотковою ставкою [3];

- диверсифікацію джерел залучення коштів в економіку;

- збереження економічної безпеки держави, посилення ролі внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету, запровадити облігації зовнішньої державної позики з плаваючою відсотковою ставкою,прив'язаною до темпів інфляції, перехід до випуску ощадних облігацій, які буде розповсюджено серед фізичних осіб;

- відмову від практики емісійного фінансування дефіциту бюджету та дотримання курсу поміркованої грошово-кредитної політики;

- встановлення граничного розміру дефіциту Державного бюджету України на рівні, що не перевищує 3 % ВВП;

- проведення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, використання потенціалу зовнішнього фінансування дефіциту бюджету за рахунок кредитних ресурсів МБРР і відмова від спрямування до державного бюджету позик МВФ, які створюють інфляційне «нависання», внаслідок конвертації отриманих валютних коштів у гривню.

Для удосконалення боргової політики з огляду на все вищезазначене необхідно [24]:

- ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників;

- встановити певний ліміт надання державних гарантій на рівні 3 % від ВВП і забезпечити їх цільову спрямованість на інвестиції в інфраструктуру;

- Кабінету Міністрів та Міністерству фінансів України розробити стратегію управління умовними борговими зобов'язаннями.

Водночас здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої стратегії, з точки зору якої державний борг слід визначати не як борговий тягар на національну економіку, а як інструмент механізму забезпечення економічного зростання країни. Виділимо два основних напрямки концепції боргової стратегії України:

1) повна відмова від нових зовнішніх державних запозичень;

2) здійснення нових зовнішніх запозичень у безпечних розмірах і тільки на інвестиційні цілі [7].

Зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії є більш прийнятним для України, і він має базуватися на наукових засадах. Структуру і розмір державного боргу слід прогнозувати на декілька років та навіть десятиріч, наслідком чого буде стабільне економічне зростання й потужна фінансова система.

Одною з найважливіших прогалин вітчизняної боргової політики є необхідність створення боргової стратегії, зорієнтованої на розвиток національної економіки, її економічне зростання. Проте на сьогодні залучення державою коштів на кредитній основі відбувається, переважно, з метою фінансування поточних, а не капітальних видатків. Крім того, погіршує ситуацію той факт, що реалізація навіть невеликої кількості інвестиційних проектів у багатьох випадках не забезпечує досягнення поставленої мети та супроводжується порушеннями та відхиленнями.

Врегулювання зовнішньої заборгованості України потребує застосування системного, підходу зважаючи на складність процедур управління, що задіяні при цьому. Існує необхідність врахування системної реакції економіки країни, постійного запровадження коригуючих сигналів й аналізу наступних відгуків системи

Висновки

Історично поняття зовнішньої заборгованості почало формуватися з 70-х років. Накопичення зовнішніх боргів призводить до втрати стабільності в економіці країни, та втрати довіри до держави на міжнародних ринках. Вітчизняні та зарубіжні вчені розглядали причини виникнення та накопичення зовнішнього боргу країн, що розвиваються, та провідних індустріальних країн і дійшли висновку, що ця проблема виникала в кожній країні в наслідку серйозного поштовху (світові економічні кризи, проблеми внутрішнього сектору економіки). Накопичувати борги для більшості країн виявилося легше наш погасити їх, цей факт і залишається гострим питанням економічного становища провідних індустріальних країн.

Необхідно зауважити, що у більшості секторів економіки спостерігається тенденція до нарощування заборгованості, тобто країна повертає іноземним кредиторам менше ніж позичає. Надмірно високий тягар зовнішнього боргу, несвоєчасне здійснення платежів по ньому складають значні перепони в функціонуванні національної економіки, підривають можливість проведення незалежної економічної політики і, відповідно, є фактором, який може впливати на економічну безпеку країни.

На сьогоднішній день досить деталізовано розглянуто структуру зовнішнього боргу, класифікацію, показники та методи боротьби з ростом його показників. Все це дає змогу державам оцінити масштаби проблеми, що постала перед економікою держави, запобігти або врегулювати заходи, щодо зменшення заборгованості. Ці важелі є дієвими, якщо ефективно застосовувати їх на практиці, разом з підтримкою на високому рівні усіх секторів економіки країни.

З огляду на вищезазначене, зростання зовнішньої заборгованості та бюджетного дефіциту в країнах з розвиненою економікою в найбільшій мірі зумовлено тим, що їх виробництво скоротилося і, як наслідок, знизилася дохідна частина бюджету, а його витрати навпаки зросли. Видатки зростають як внаслідок старіння населення цих країн, що потребує додаткових соціальних витрат, так і через те, що уряди за останні роки активно підтримували внутрішню економіку. У зв'язку з цим з'явилися надмірні бюджетні дефіцити, які покриваються шляхом зовнішніх запозичень. За таких умов економіка відчуває достатньо велике боргове навантаження. Особливо небезпечна ситуація в тих країнах, яким зараз необхідне рефінансування за попередніми борговими зобов'язаннями, оскільки реальний сектор економіки не забезпечує достатніх надходжень для того, щоб погасити накопичені борги без залучення нових позик. Подальший розвиток подій у світовій економіці залежатиме від того, яким чином найбільш “проблемні” країни обслуговуватимуть свій борговий портфель.

Виходячи з наведених вище статистичних даних можна сказати, що динаміка зовнішньої заборгованості продемонструвала за період з 2003 по 2 квартал 2012 року тенденцію до постійного зростання. Таку ситуацію можна було передбачити через отримання в 2008 році траншу від МВФ, реальне цільове призначення якого досі невідомо. Україна не є розвиненою країною і при виході з кризи зустрілася із рядом проблем, які вирішити самостійно просто не взмозі. Давно стоїть питання про необхідність впровадження важелів для регулювання зростаючою зовнішньої заборгованості країн. На сьогоднішній день про виявлення і застосування таких важелів Україна може лише мріяти.

Україна за звітний період продемонструвала негативну тенденцію, яка у процентному співставленні загалом не значно відрізнялася від тенденцій провідних індустріальних країн. Такі аспекти викликані, безпосередню, слабкою економікою, відсутністю конкретно сформованих дієвих методів щодо реалізації програми виходу з даної економічної прірви. Уряд країни намагається знайти хоча б декілька позитивних шляхів для впровадження реформ, які дозволять в максимально короткий термін реструктурувати високий рівень зовнішньої заборгованості, але експерти поки що освітлюють невтішні прогнози для України.

Пріоритетним напрямом боргової стратегії України повинно стати використання державних запозичень є інвестування з метою розвитку вітчизняної економіки. Перевагу при інвестуванні потрібно надавати розвитку природно-ресурсного потенціалу, розвитку виробничої інфраструктури, а також наукомістким та трудомістким проектам, які забезпечать високий приріст доданої вартості, і як наслідок пришвидшення темпів зростання економіки. Проте, важливою умовою реалізації цієї цілі повинен бути суворий контроль та регулярне звітування за використанням державних коштів.

Список використаних джерел

1. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України // Т.П. Богдан // Фінанси України. - 2011. - № 1. - С. 13-22.

2. Іваницька О. Зовнішній борг і проблеми економічного розвитку // Вісник НБУ // 2001 - №2.- с. 44-45.

3. Кравчук Н.Я. Проблеми реструктуризації зовнішнього боргу: світова практика і досвід для України // Фінанси України // 2001. - №10 . - с.63-72.

4. Прасад Э. Будет ли править юань? // Э. Прасад, Л. Йи / Финансы и развитие. - 2012. - Март. - С. 26-29.

5. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році : Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. - К. : НІСД, 2013. - 576 с

6. Юхименко П.І Проблеми заборгованості. // Економічна історія. Навчальний посібник // - К.: Вікар, 2004.- 341 c.

7. Акимова Ю.В. Украина в 2013 году сможет выплатить по внешним долгам 117 млрд грн.

8. Бачинський В. М., Лиман А. Ю Проблеми зовнішньої заборгованості України

9. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І., Пахомова Т., Романюк О., Сніжко А., Сніжко О. Механізми скорочення зовнішньої заборгованості в умовах боргової кризи

10. Гевко О.В. Удосконалення управління та обслуговування державного боргу Українию

11. Горбаль Василь Перспективи розвитку під сумнівом. // Газета «Економічна правда»

12. Орлюк, О. П. Поняття та функції державного кредиту // офіційний сайт Електронної бібліотеки Князева

13. Петрощук О. Напрями вдосконалення боргової політики України в контексті інвестиційного стимулювання розвитку економіки України

14. Рогач О.І. Урегулювання світової кризи заборгованості. // Міжнародні фінанси

15. Рудь І.В., Головня О.М. Дослідження зовнішньої заборгованості України в умовах світової фінансової кризи. // Вінницький національний аграрний університет

16. Фурман І. В. Стан зовнішньої заборгованості України перед міжнародними кредиторами: оцінка та напрями врегулювання

17. Шафранський А. Актуалізація проблеми зовнішньої заборгованості країн. // Міжнародні валютно-кредитні відносини

18. Шафранський А. Проблеми погашення зовнішнього боргу країни // Світові економічні кризи

19. Дудченко В.Ю. Зовнішній державний борг: особливості вимірювання та економічні наслідки // офіційний сайт Інституційного репозитарію Української академії банківської справи Національного банку України

20. Д'яконова І.І. Зовнішнє фінансування української економіки. // Міжнародні фінанси

21. Козак Ю.Г. Регулювання зовнішньої заборгованості країн. // Міжнародна макроекономіка

22. Костюк Н.П., Бородій Л.Ю., Хитрук Н.С. Особливості управління державним зовнішнім боргом

23. Мартинюк Ю.В. Проблеми та шляхи подолання економічної безпеки країни. // Вісник КНЕУ

24. Марункевич А., Сидорович М. Сучасні боргові проблеми економічно розвинених країн. // Міжнародні фінанси.

25. Матвєєва Ю.М. Структура зовнішнього державного боргу України та особливості його обслуговування // офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського

26. Борги України в 2014 році.

27. Внешний долг 50 крупнейших государств достиг $65 трлн. в 2012: рейтинг и прогноз // Мировая экономика.// Институт эволюционной экономики

28. Внешний долг. // Федеральний портал освіти

29. Державний борг України та країн світу 2011-2013 роки (складові, географія, динаміка).

30. Зовнішній борг США.

31. Зовнішній борг. Національний банк України.

32. Класифікація зовнішньої заборгованості

33. Криза світової заборгованості.

34. Міністерство фінансів України

35. Платіжний баланс і зовнішній борг України I квартал 2013 року Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України

36. Порівняльна оцінка стану державного боргу України та окремих країн // Міністерство фінансів України

37. Проблема зовнішньої заборгованості та способи її вирішення. // Економіка. Бизнес портал

38. Япония столкнулась с крупнейшим за последние 30 лет дефицитом торгового баланса.

Додаток А

Таблиця А.1 - Основні показники зовнішньої заборгованості [20]

Размещено на Allbest.ru