Регуляторні системи країн світу. Італія та Канада

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Європейський університет

Житомирська філія

Кафедра „Фінанси”

Реферат

З дисципліни

«Державне регулювання»

На тему «Регуляторні системи країн світу. Італія та Канада»

Виконала:

студентка V курсу,

групи Ф*-04-1(ЗВ)

Перевірив: викладач

Харчишина О. В.

Житомир - 2011

Зміст

1. Регуляторна система Італії

2. Регуляторна система Канади

Список використаної літератури

1. Регуляторна система Італії

Італійська система регулювання фінансового сектору є трирівневою та відповідно до секторального підходу включає банківське регулювання, регулювання ринків капіталу та регулювання ринку небанківських фінансових послуг. Регулювання та нагляд за функціонуванням відповідних ринків здійснюють: Банк Італії, Національна комісія з акціонерних товариств і бірж, Інститут з нагляду в сфері приватного страхування та колективних інтересів, Комісія з нагляду за пенсійними фондами та ін.

Банк Італії створено в 1893 р. Він є центральним банком Республіки Італії та складовою частиною Європейської системи центральних банків та Євросистеми. Банк Італії - суб'єкт публічного права. Основні цілі діяльності Банку Італії полягають у:

- забезпеченні стабільності цін, що є першочерговим завданням Євросистеми згідно з Договором про створення Європейської спільноти;

- забезпеченні стабільності та ефективності фінансової системи на основі впровадження принципу захисту заощаджень, передбаченого Конституцією Італії.

Виконуючи свої завдання, Банк Італії діє незалежно та самостійно відповідно до принципу прозорості та дотримуючись положень законодавства ЄС і національного законодавства Італії. Усвідомлюючи публічний характер своєї діяльності, а також важливість своїх завдань і обов'язків, Банк готує інформацію та дані для максимально широкого поширення.

Банк Італії здійснює нагляд за банками та іншими фінансовими посередниками, беручи до уваги раціональне та помірковане управління суб'єктів нагляду, загальну стабільність, ефективність і конкурентоздатність фінансової системи та дотримання норм стосовно кредитної діяльності відповідно до Директив ЄС. Банк також виконує функції, пов'язані із забезпеченням прозорості договорів у банківському секторі та фінансових трансакцій, таким чином сприяючи істотному покращенню взаємин між посередниками та клієнтами.

Виконуючи свої регуляторні та наглядові функції Банк Італії видає нормативні документи, якими регулюється діяльність посередників, та стежить за їх діяльністю, щоб оперативно виявляти та усувати можливі ситуації ослаблення їх становища.

Наглядовий контроль ґрунтується на аналізі статистичних даних і даних бухгалтерського обліку, що надсилаються Банку Італії суб'єктами нагляду, та на перевірках, які виконують працівники Банку безпосередньо в фінансово-кредитних установах. Банк також несе відповідальність за втілення положень Договору про достатність капіталу Базеля II та норм про пруденційний нагляд за банками, розробленими Базельським комітетом з питань банківського нагляду.

Державним органом, відповідальним за регулювання італійського фондового ринку, є Національна комісія з акціонерних товариств і бipж (Commissione Nazionaleperle Societа ela Borsa - CONSOB). Комісію створено ще в 1974 p. Вона є суб'єктом публічного права, органом із особливо високим рівнем організаційної та операційної незалежності своєї діяльності та здійснює регулювання торгівлі цінними паперами, діяльності Італійської фондової біржі та нагляд за зареєстрованими на біржі компаніями. Структура Національної комісії з акціонерних товариств і бірж (CONSOB) представлена на рис. 1.



Рис. 1. Структура Національної комісії з акціонерних товариств і бірж (CONSOB)

CONSOB виконує обов'язки, покладені на неї законом, зокрема, видає розпорядження та проводить адміністративну діяльність: надає дозволи, здійснює перевірки, вживає санкції та виконує інші функції контролю, при цьому не перевіряючи якості або надійності управління.

Діяльність Комісії спрямована переважно на захист інвесторів і з цією метою сприяє забезпеченню:

- прозорості та належної поведінки учасників ринку цінних паперів;

- повному та правдивому розкриттю інформації зареєстрованими компаніями перед інвесторами та громадськістю;

- точності фактів, представлених у проспектах емісії цінних паперів;

- дотримання вимог нормативних актів аудиторами, внесеними у спеціальний реєстр.

Фахівці Комісії зобов'язані проводити розслідування стосовно потенційних незаконних операцій у вигляді інсайдерської торгівлі та порушень закону про маніпуляції на ринку.

Починаючи з 1995 p., поточна діяльність Комісії фінансується частково за рахунок коштів, виділених із центрального бюджету, а частково - за рахунок комісійних, що стягуються з бірж і учасників біржової торгівлі. Комісія самостійно управляє власними операційними видатками на основі затвердженого річного бюджету. Річні звіти Комісії про фінансову діяльність мають бути затверджені до ЗО квітня наступного за звітним року та перевірені Державним аудиторським офісом.

Важливе значення в діяльності Комісії має система звітування. До 31 березня наступного за звітним року, Комісія зобов'язана подати в Міністерство економіки та фінансів звіт про свою діяльність за минулий рік. Цей звіт представляється ринку, а тому обов'язково повинен включати актуальні проблеми, основні напрямки та стратегії діяльності Комісії на фондовому ринку.

До 31 липня кожного року Комісія повідомляє Міністра Казначейства про свої потреби у фінансуванні та прогноз доходів на наступний рік. На основі цієї інформації Міністр Казначейства визначає річні асигнування з бюджету. Види та суми комісійних, які будуть стягнуті з суб'єктів ринку, Комісія визначає самостійно. Після перевірки законності та обґрунтованості таких розрахунків і консультацій з Міністром Казначейства вони затверджуються указом за підписом прем'єр-міністра.

У своїй практичній роботі Комісія з акціонерних товариств і бірж здійснює регулювання таких видів діяльності:

- надання інвестиційних послуг та здійснення інвестиційної діяльності;

- надання послуг з управління інвестиційним портфелем;

- підготовку та публікацію проспектів і документів, що стосуються інвестиційних пропозицій, а також самі процедури подання пропозицій;

- виконання зареєстрованими на біржі компаніями зобов'язань щодо звітності;

- виконання умов, форм і дотримання строків поширення, зберігання та подання до Комісії інформації згідно з вимогами про її розкриття;

- наявність мінімальних фінансових ресурсів керуючих компаній регульованого ринку та центральних депозитаріїв;

- реалізацію багатосторонніх торговельних механізмів;

- складання та публікацію піврічних та квартальних звітів;

- видачу та відкликання призначень незалежним аудиторам, зареєстрованим у спеціальному реєстрі.

Крім Комісії, в організації та функціонуванні італійського фінансового ринку беруть участь галузеві державні відомства та інші органи ринкового регулювання. Загальна узгодженість та ефективність їх дій забезпечується шляхом співробітництва, в рамках якого відбувається обмін інформацією, висловлюються думки, формулюються пропозиції та досягається порозуміння.

У процесі співробітництва з Міністерством економіки та фінансів Комісія пропонує власні технічні висновки щодо нормативних положень, які впроваджує Міністерство, зокрема, вимоги до респектабельності та професіоналізму представників компаній, посередників та затверджених осіб.

Із Банком Італії, Комісією з нагляду за пенсійними фондами, Інститутом з нагляду в сфері приватного страхування та колективних інтересів (ISVAP) та Антимонопольним комітетом Комісія здійснює обмін інформацією, необхідною для виконання кожним з них відповідних функцій з моніторингу, укладання договорів і створення організаційних комітетів. Комісія висловлює власні наміри або думки стосовно положень, що стосуються майнового посередництва в компетенції Банку Італії, Комісії з моніторингу за пенсійними фондами та ISVAP.

Взаємовідносини Комісії з ринковими органами регулюються нормативними актами, які встановлюють її повноваження у сфері моніторингу. Комісія використовує також інші активні форми співробітництва, які сприяють створенню умов для ефективного функціонування та розвитку фінансового ринку Італії. Комісія співпрацює з об'єднаннями споживачів та галузевими асоціаціями, коментарі та оцінки яких вона бере до уваги під час виконання своїх обов'язків.

Крім того, шляхом обміну інформацією та в межах закону Комісія співпрацює з іншими державними органами з питань, що стосуються професійної таємниці. В разі необхідності Комісія обмінюється інформацією та заручається підтримкою Фінансової Поліції (Guardia di Finanza) на проведення розслідувань і виконання запитів на інформацію, необхідну для виконання інституційних обов'язків. Активним є співробітництво та обмін інформацією з правоохоронними органами щодо подій кримінального характеру, які знайшли підтвердження в ході виконання Комісією своїх обов'язків.

Співробітництво на міжнародному рівні відбувається на основі участі в роботі Міжнародної організації комісій з цінних паперів - IOSCО, Світової організації торгівлі.

У рамках Європейського Союзу Комісія бере активну участь у роботі Комітету європейських регуляторів цінних паперів -CESR, що проводиться з метою розвитку Європейського законодавства щодо функціонування фондового ринку.

Міжнародне співробітництво Комісія здійснює також шляхом укладання двосторонніх договорів про співпрацю та обмін інформацією з органами нагляду за фінансовими ринками інших країн. Метою укладання таких договорів є взаємна допомога у дотриманні операторами вимог щодо прозорості та правдивості стосовно ринку та інвесторів, а також у протидії незаконній поведінці на фондовому ринку та ринку капіталів.

Із метою регулювання страхового ринку в 1982 р. в Італії створено Інститут з нагляду в сфері приватного страхування та колективних інтересів (L'Istituto perla Vigilanza sulle Assicurazioni Privateedi Interesse Collettivo - ISVAP), який є повністю автономною та незалежною організацією з власною бухгалтерською та управлінською звітністю. Однак загальне керівництво цього напрямку діяльності здійснює Уряд Італії в контексті єдиної політики у сфері страхування. Метою діяльності Інституту з забезпечення стабільності страхової діяльності та захист інтересів споживачів страхових послуг. Основними функціями є:

- перевірка звітності страхових компаній;

- контроль за дотриманням правил на ринку;

- збір статистичних даних для аналізу формування тарифів і умов страхування;

- щорічне подання міністру економічного розвитку Італії доповіді про стан галузі та пропозицій щодо розвитку ринку;

- видача (позбавлення) дозволів страховим компаніям на здійснення діяльності.

У 1993 р. в Італії було створено Комісію з нагляду за пенсійними фондами (Commissione di Vigilanzasui Fondi Pensione - COVIP), яка здійснює регулювання і нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення, відповідає за гарантування, прозорість і справедливість в управлінні та адмініструванні пенсійних фондів. Основними напрямками діяльності цієї Комісії є:

- видача дозволів і ліцензування діяльності недержавних пенсійних фондів;

- затвердження статутів і внутрішніх положень недержавних пенсійних фондів;

- ведення реєстру пенсійних фондів, що мають право брати участь у додаткових схемах пенсійного забезпечення;

- забезпечення проведення пенсійними фондами належної технічної, фінансової, бухгалтерської та інвестиційної діяльності, а також раціональності принципів їх внутрішнього управління;

- забезпечення дотримання принципів прозорості між пенсійними фондами та їхніми членами;

- збір і поширення відповідної інформації.

При виконанні своєї наглядової діяльності Комісія має право:

- санкціонувати укладання договорів на управління коштами із кваліфікованими посередниками;

- оцінювати ступінь застосування принципів прозорості у відносинах із пайовиками;

- замовляти дослідження та проводити опитування у сфері додаткового пенсійного забезпечення.

Відповідно до своєї місії, яка полягає у забезпеченні належного, ефективного, прозорого адміністрування та управління недержавними пенсійними фондами, Комісія має право вносити пропозиції щодо змін законодавства з метою вдосконалення функціональності діючої системи додаткових пенсій.

2. Регуляторна система Канади

У Канаді наглядову діяльність за ринком фінансових послуг здійснюють п'ять установ, а координує їх роботу Міністерство фінансів. Регуляторними органами Канади є:

- Банк Канади (Bank of Canada);

- Канадська корпорація страхування депозитів (Canada Deposit Insurance Corporation - CDIC);

- Агенція прав споживачів фінансових послуг (Financial Consumer Agency of Canada - FCAC);

- Центр аналізу фінансових трансакцій та звітності (Financial Transactions and Reports Analysis Centre of Canada - FINTRAC);

- Офіс уповноваженого за контроль над діяльністю фінансових інститутів (Office of the Superintendent of Financial Institutions - OSFI).

- Канадські адміністратори цінних паперів (Canadian Securities Administrators - CSA).

Банк Канади є центральним банком країни, який створено відповідно Закону про Банк Канади в 1934 р. Свою діяльність Банк розпочав у 1935 р. як відкрите акціонерне товариство, а в 1938 р. був перетворений у державну установу. Основною сферою відповідальності Банку Канади є реалізація наступних цілей:

- забезпечення низького та стабільного рівня інфляції;

- забезпечення фінансової стабільності;

- реалізація грошово-кредитної політики шляхом проведення відповідної процентної та валютної політики з метою забезпечення довіри ринку до купівельної спроможності національних грошей;

- емісія та забезпечення стабільності та надійності національної грошової одиниці - канадського долара;

- управління золотовалютними резервами, державними коштами та державним боргом;

- емісія ощадних сертифікатів і управління державними облігаціями Канади, емітованими урядом.

Основною ціллю монетарної політики Банку Канади є таргетування інфляції на основі встановлення цільового орієнтиру на рівні 1-3 %, а головними інструментами реалізації грошово-кредитної політики є процентна ставка овернайт і валютний курс.

Банк Канади безпосередньо підпорядкований Міністерству фінансів Канади, однак має певний рівень політичної та операційної незалежності. Він є агентом і консультантом канадського федерального уряду, управляє рахунками податкової служби, здійснює контроль за канадською фінансовою системою, надає позики Канадській платіжній асоціації, канадському уряду та провінціям, приймає вклади Уряду та нараховує на них відсотки.

Банк Канади є юридичною особою. Керуючий Банком Канади та його перший заступник призначаються на 7 років.

У складі Банку Канади функціонує 10 департаментів:

- Наукових досліджень.

- Фінансових ринків.

- Грошових і фінансових досліджень.

- Міжнародних відносин.

- Послуг вищому керівництву та юридичних послуг.

- Банківських операцій.

- Зв'язків з громадськістю.

- Контролю.

- Управління боргом (Бюро управління боргом).

- 10 Загальних служб.

Фінансовий ринок Канади складається із грошового ринку, ринку облігацій, акцій, деривативів та іноземної валюти. Тому діяльність Банку Канади тісно пов'язана з фінансовими ринками на основі здійснення операцій з іноземною валютою, маркетингом і управлінням урядовими цінними паперами, а також завдяки своєму впливу на процентні ставки грошового ринку.

Як «кредитор останньої інстанції», Банк Канади надає ліквідність фінансово-кредитним установам, які мають право на її отримання, переважно у вигляді кредитів овернайт. Банк Канади також відповідає за створення та підтримку систем платежів, клірингу та розрахунків, здійснює нагляд за найважливішими із них і забезпечує їх учасникам можливість безпечного та ефективного здійснення трансакцій.

Однак, Банк Канади не здійснює прямого регулювання діяльності банків і не вирішує питання скарг споживачів щодо їхньої роботи. Ці функції виконують Офіс уповноваженого за контроль над діяльністю фінансових інститутів і Агенція прав споживачів фінансових послуг.

Виконуючи роль координатора діяльності регуляторів фінансового ринку, Міністерств о фінансів Канади розробляє політику щодо фінансового сектору та надає поради Уряду Канади щодо забезпечення належного функціонування економіки з метою:

- забезпечення фінансової стабільності, високої зайнятості та добробуту всіх громадян країни. Міністерство фінансів здійснює:

- підготовку нормативно-правових актів для канадських банків та інших фінансових інститутів;

- розробку політики щодо міжнародних фінансів і тарифної політики;

- проводить моніторинг економічної та фінансової ситуації в Канаді, надає стратегічні поради з широкого спектру фінансових і економічних питань.

Нормативно-правові акти, які готує Міністерство фінансів, стосуються питань, що регулюють діяльність федеральних фінансових інститутів: банків, трастів, кредитних і страхових компаній, кредитних спілок, пенсійних фондів тощо і, відповідно, їх клієнтів. Зокрема, Міністерство фінансів:

- готує нормативно-правові акти, в яких визначаються умови, права та обов'язки діяльності фінансових установ, забезпечення їхнього належного функціонування та реагування на потреби споживачів;

- аналізує ситуацію у фінансовому секторі Канади та за кордоном;

- забезпечує функціонування ефективної фінансової системи Канади, заходи щодо боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму;

- у співпраці з Банком Канади здійснює управління боргом та резервами уряду, надає стратегічні рекомендації щодо діяльності внутрішніх ринків капіталу.

Діяльність Канадської корпорації страхування депозитів спрямована на захист вкладів фізичних осіб у випадку неплатоспроможності чи банкрутства фінансово-кредитних установ. Корпорація страхування депозитів - це одна із п'яти федеральних організацій, які утворюють «мережу фінансової безпеки Канади». До складу цієї мережі входять також Міністерство фінансів, Офіс уповноваженого за контроль над діяльністю фінансових інституцій, Банк Канади, Агенція прав споживачів фінансових послуг та Канадська корпорація страхування депозитів.

Канадська корпорація страхування депозитів і Офіс уповноваженого за контроль над діяльністю фінансових інститутів мають спільну мету - забезпечення безпеки та стабільності діяльності учасників ринку, а тому тісно співпрацюють між собою. Корпорація визначає умови та здійснює страхування депозитів, а Офіс забезпечує страхування та регулювання діяльності фінансових установ, що залучають депозити.

Канадська агенція прав споживачів фінансових послуг - це федеральна регуляторна агенція, незалежний орган, діяльність якого спрямована на захист та інформування споживачів фінансових послуг з метою посилення контролю щодо забезпечення прав споживачів і підвищення рівня їх фінансової обізнаності.

Агенція прав споживачів фінансових послуг відповідає за:

- дотримання регульованими на федеральному рівні фінансовими установами положень нормативно-правових актів щодо захисту прав споживачів;

- моніторинг дотримання фінансовими установами добровільних етичних кодексів, правил і публічних зобов'язань;

- інформування споживачів про їхні права та відповідальність при взаємодії з фінансовими установами та одержанні фінансових послуг;

- надання своєчасної та об'єктивної інформації та інструментів з метою допомоги споживачам розуміти та навчитися придбавати різноманітні фінансові продукти та послуги.

Центр аналізу фінансових трансакцій та звітності - це управління фінансової розвідки, незалежна агенція, підзвітна Міністру фінансів. Центр створено відповідно до Закону про боротьбу з фінансуванням терористичної діяльності (PCMLTFA) з метою боротьби з доходами, отриманими злочинним шляхом («відмивання грошей»).

Завдання Центру полягають у виявленні та обмеженні відмивання «брудних грошей», фінансування терористичної діяльності та інших загроз безпеці країни. Свої завдання Центр виконує шляхом:

- збору та аналізу інформації про підозрілу фінансову діяльність;

- забезпечення, що установи (особи), які підпадають під дію Закону про боротьбу з фінансуванням терористичної діяльності, дотримуються вимог щодо звітності, ведення обліку та інших обов'язків;

- надання правоохоронним органам, зокрема Канадській агенції державної безпеки, інформації стосовно підозрілих фінансових операцій для проведення відповідних розслідувань;

- підвищення рівня суспільної обізнаності та розуміння питань, що стосуються «відмивання» грошей.

Зазначені види діяльності Центр виконує з дотриманням вимог захисту особистої інформації, що надається у його розпорядження.

Офіс уповноваженого за здійснення контролю за діяльністю фінансових інститутів було створено як окрему регуляторну агенцію, покликану сприяти підвищенню суспільної довіри до канадської фінансової системи. Офіс несе відповідальність за регулювання та нагляд за діяльністю банків і страхових компаній, які мають ліцензію на федеральну діяльність, трастів, кредитних компаній, кооперативних кредитних асоціацій (кредитних спілок) і пенсійних фондів з метою забезпечення їхнього належного фінансового стану та дотримання положень законодавства, що визначає діяльність регульованих на федеральному рівні фінансових установ.

Завдання Офісу уповноваженого за здійснення контролю за діяльністю фінансових інститутів полягають у:

- нагляді за фінансовими установами з метою визначення стабільності їхнього фінансового стану, дотримання вимог щодо мінімальної суми капіталу, законодавства, що визначає їхню діяльність, а також наглядових вимог;

- негайному інформуванні фінансових установ у разі виявлення суттєвих недоліків у їх діяльності та здійснювати або вимагати від керівництва оперативного впровадження відповідних корегуючих або виправних дій;

- підготовці та впровадженні нормативно-правових актів, спрямованих на прийняття політики та процедур, призначених для контролю та управління ризиками;

- моніторингу та оцінці проблем, характерних для всієї системи або окремого сектора, які можуть негативно вплинути на фінансові інститути.

У законодавчих положеннях, що визначають діяльність Офісу, враховано необхідність забезпечення ефективної конкуренції між фінансовими установами на ринку фінансових послуг і можливості адекватного управління ризиками.

Офіс Головного актуарщика який є складовою частиною Офісу уповноваженого за здійснення контролю за діяльністю фінансових інститутів, надає актуарні послуги Уряду Канади.

Канадські адміністратори цінних паперів - це добровільна організація, що об'єднує територіальні та провінційні підрозділи регуляторів. Організація створена з метою координації та гармонізації регулювання ринків капіталу і в своїй діяльності прагне забезпечити консенсус у політичних рішеннях, що впливають на ринки капіталу та їх учасників, а також співпрацю в процесі виконання регуляторних програм на всій території країни.

Організація канадських адміністраторів цінних паперів має триєдину місію:

- захистити інвесторів від несправедливих і неналежних практик та махінацій;

- сприяти розвитку чесних і ефективних ринків капіталу;

- зменшити ризики щодо цілісності ринку та посилити впевненість інвесторів у ринках капіталу.

Організаційну структуру Канадських адміністраторів цінних паперів представлено на рис. 2.

Реалізація цієї місії здійснюється шляхом використання національної системи гармонізованих нормативно-правових актів щодо функціонування ринку цінних паперів, політики та практик, покликаних забезпечити ефективний захист інвесторів, та надавати ефективні послуги учасникам ринку в умовах гнучкості та інновацій у діяльності на регіональному рівні, характерній для канадської системи регулювання на провінційному рівні.

Оскільки Канадські адміністратори цінних паперів є неформальною організацією, то її діяльність здійснюється шляхом зустрічей, конференцій та повсякденної співпраці з регуляторами ринку цінних паперів.

Структурними підрозділами Канадських адміністраторів цінних паперів є постійний та проектний комітети Канадських адміністраторів цінних паперів (CSA Standing & Project Committees).

регулювання фінансовий італійський канада

Рис. 2. Організаційна структура Канадських адміністраторів цінних паперів (Canadian Securities Administrators - CSA).

Члени Канадських адміністраторів цінних паперів здійснюють таку діяльність: розробляють стратегію та формулюють політику своєї діяльності, визначають правила, виконують роль адміністративного трибуналу в слуханнях, що стосуються справ, пов'язаних з цінними паперами, вислуховують апеляції на рішення, прийняті фінансовими установами або саморегулівними організаціями, працюють над розробкою політики та впровадженням регуляторних програм шляхом участі в різних постійних або тимчасово створених для виконання певних проектів комітетах.

Діяльність постійного комітету пов'язана з:

- налагодженням зв'язків з громадськістю;

- вжиттям заходів впливу;

- аналізом структури фондового ринку та контролем за діяльністю бірж;

- контролем за діяльністю саморегулівних організацій;

- розробкою пропозицій до нормативно-правових актів;

- економічним аналізом і аналізом корпоративних фінансів;

- аналізом діяльності інвестиційних фондів;

- аналізом і контролем за функціонування інформаційних систем;

- просвітницькою діяльністю тощо.

Проектні комітети працюють над конкретними проектами, зокрема в таких сферах:

- вдосконалення та контроль дотримання реєстраційних вимог;

- розробки паспортів і паспортних інтерфейсів фінансових установ;

- вдосконалення корпоративного управління;

- вдосконалення принципів бухгалтерського обліку;

- вдосконалення принципів і механізмів взаємного визнання;

- розробки пропозицій та контролю виплат керівництву тощо.

Список використаної літератури

1. Александров В. В. Финансово-зкономическая система как фактор зкономической безопасности транзитивного общества / Александров В.В., Юрченко Е.Е. - Харьков: Харьковский национальньїй университет им. В.Н. Каразина, 2002. - 235 с.

2. Базилевич К.С., Баластрик Л О.; за ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004.-851 с.

3. Габбард Р. Глен. Гроші, фінансова система та економіка: підручник / Габбард Р. Глен [пер. з англ.; наук. ред. пер. М. Савлук , Д. Олесневич ]. - К. : КНЕУ, 2004. - 889 с.

4. Інформація про здійснення Національним банком України регуляторної діяльності у 2009 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

5. Кипріанідіс Т. Огляд систем регулювання ринків фінансових послуг // Проект «Посилення сектору фінансових послуг України». - К, 2010. - 71с.

6. Ковальчук А.Т., Матіос А.В. Фінансове право: проблеми розвитку та застосування [Текст] : [монографія] / за заг. ред. Л.К. Воронової, Київський ун-т ринкових відносин. - К.: Парламентське вид-во, 2010. - 480 с.

7. Міщенко В.І. Центральні банки: організаційно-правові засади / Міщенко В.І., Кротюк В.Л. - К.: Т-во «Знання», КОО. - 2004. - 372 с.

8. Міщенко С.В. Вдосконалення інституційної структури нагляду за фінансовим сектором / Міщенко С.В. // Банківська справа. - № 1. - 2007. - С. 41-56.

9. Міщенко С.В. Визначення основних факторів розвитку та ефективності функціонування фінансового сектору України / Міщенко С.В. // Банківська справа. - № 4. - 2008. - С. 317.

Размещено на Allbest.ru