Регуляторні системи країн світу. Швейцарія та Швеція

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Європейський університет

Житомирська філія

Кафедра „Фінанси"

Реферат

З дисципліни

"Державне регулювання"

На тему "Регуляторні системи країн світу. Швейцарія та Швеція"

Житомир - 2011

Зміст

1. Регуляторна система Швейцарії

2. Регуляторна система Швеція

1. Регуляторна система Швейцарії

Головним регуляторним і наглядовим органом фінансового ринку країни є Управління з питань регулювання фінансових ринків Швейцарії (Swiss Financial Market Supervisory Authority - FINMA), яке розпочало свою роботу 1 січня 2009 p. відповідно до Федерального Закону про Наглядовий орган фінансового ринку Швейцарії від 22 липня 2007 р.

Управління з питань регулювання фінансових ринків Швейцарії створено внаслідок об'єднання трьох органів: Федерального управління особистого страхування (FOPI), Швейцарської федеральної банківської комісії (SFBC) тa Управління по боротьбі з відмивання грошей (MLCА)в єдиний наглядовий орган.

Управління є незалежним наглядовим органом, а головна мета його діяльності полягає у нагляді та захисті учасників швейцарських фінансових ринків. В Управлінні працює близько 350 фахівців із різних секторів фінансового ринку. Діяльність нового регулятора охоплює регулювання та нагляд за функціонуванням великих банківських груп, банків, фінансових посередників, фондових бірж, торговців цінними паперами, схем спільного інвестування комплексний нагляд за страховою діяльністю, взаємодію з юридичними, правоохоронними та міжнародними органами, а також сферу фінансових послуг.

Крім того, Управління відповідає за діяльність з протидії відмиванню грошей, у разі необхідності проводить заходи з фінансової реструктуризації та процедури банкрутства фінансових установ, має наглядові повноваження щодо розкриття інформації про частки власності (участі) в капіталі, є апеляційною інстанцією щодо рішень Ради з питань поглинання в галузі публічних пропозицій щодо поглинання для компаній, зареєстрованих на фондовій біржі.

Управління з питань регулювання фінансових ринків Швейцарії видає ліцензії на право здійснення діяльності установам, що підпадають під його нагляд, здійснює моніторинг діяльності фінансових установ на предмет дотримання ними вимог законів, директив і нормативних положень, а також постійного дотримання ліцензійних умов. У разі необхідності та у межах, передбачених законом, Управління накладає санкції, надає адміністративну підтримку, відповідає за забезпечення належного саморегулювання, бере участь у внесенні змін до законів і відповідних нормативних документів, та у межах своїх повноважень ухвалює нормативно-правові акти. Управління також встановлює принципи, що регламентують регулювання фінансових ринків, правила відповідальності та гармонізовані інструменти нагляду та санкцій.

Стратегічне керівництво Управлінням здійснює Рада директорів, а поточне - Виконавча Рада, яка відповідає за забезпечення нагляду за банками, страховими компаніями, фондовими біржами, торговцями цінними паперами та іншими фінансовими посередниками відповідно до законодавства та визначеної стратегії, ухвалює рішення про видачу ліцензій, ключові питання внутрішнього управління, організаційні, кадрові питання тощо.

Фінансування діяльності Управління забезпечується за рахунок установ, за якими здійснюється нагляд, тобто на основі принципу "користувач платить", шляхом стягнення відповідних внесків і наглядових зборів. Внески виставляються до оплати окремо по кожній піднаглядній установі. На відміну від внесків, наглядовий збір не може стягуватися на індивідуальній основі, а виставляється до сплати лише на груповій основі. Сума наглядового збору, що відноситься на певну групу установ, розподіляється між окремими сторонами групи.

Моніторинг за банками та фінансовими посередниками, що утворюють спільно з іншими установами фінансового сектору конгломерати, Управління здійснює на консолідованій основі як частину нагляду за фінансовими групами. У межах такого нагляду ведеться постійний контроль за дотриманням ліцензійних та інших законодавчих і регуляторних вимог.

Відділ Управління щодо роботи з ризиками відповідає за дотримання банками ліцензійних умов, вимог до капіталу з врахуванням кредитного, ринкового та операційного ризиків, а також до ліквідності. Крім нагляду за моделями оцінки ризику, фахівці відділу здійснюють оцінку кількісних методів і процедур (стрес-тести, моделі ліквідності, розрахунок економічного капіталу тощо) як складової частини процесу нагляду за діяльністю банків згідно за вимогами Опори 2 Базеля II. Цей відділ також активно задіяний у національні та міжнародні регуляторні проекти стосовно банківських ризиків.

Основними елементами нагляду за діяльністю компаній зі страхування життя є моніторинг дотримання законодавства в галузі приватного страхування, включаючи вимоги щодо розкриття інформації, гарантування страхових виплат для застрахованих осіб, їх захист від наслідків неплатоспроможності та від недобросовісної діяльності, а також забезпечення дотримання контрактних (договірних) зобов'язань. Основні завдання, пов'язані з наглядом за діяльністю страхових компаній, включають:

- видачу ліцензій на провадження страхової діяльності;

- розгляд, аналіз і затвердження бізнес-планів;

- постійний моніторинг страхової діяльності;

- перевірку річної звітності;

- перевірку платоспроможності відповідно до стандарту Платоспроможність і швейцарського тесту платоспроможності;

- аналіз і оцінку ризиків;

- схвалення злиттів, передач портфелів і аутсорсингу функцій;

- перевірку звітів щодо зв'язаних активів;

- провадження заходів нагляду з метою захисту застрахованих осіб від недобросовісної діяльності та ризиків неплатоспроможності;

- відкликання ліцензії в разі припинення страхової діяльності;

- організацію припинення діяльності та звільнення від нагляду.

Управління здійснює нагляд за діяльністю перестраховиків шляхом моніторингу поточної діяльності, оцінки річних звітів і аналізу трансакцій, проведених перестраховиками. Ці заходи нагляду виконуються протягом усього життєвого циклу компанії: від отримання ліцензії та проведення всіх можливих процедур і трансакцій, пов'язаних із розширенням або реструктуризацією компанії (структура акціонерів, фінансові угоди, злиття та поглинання, зміна органів управління тощо) до моменту припинення діяльності або звільнення компанії від страхового нагляду.

Регулювання та нагляд за схемами спільного інвестування Управління здійснює шляхом видачі ліцензій та дозволів, необхідних для провадження такої діяльності, здійснює моніторинг дотримання законодавчих, контрактних, статутних і регуляторних вимог. Відповідну ліцензію Управління повинна також отримати будь-яка особа або установа, що здійснює управління або діє як зберігач для схем колективного інвестування. До цієї категорії установ (осіб) належать компанії з управління фондами, компанії колективного інвестування капіталу, банки-зберігачі, компанії з управління активами схем колективного інвестування, дистриб'ютори тощо.

Існуюча наглядова система, де аудиторські компанії виконують для Управління допоміжну функцію, вимагає від схем колективного інвестування призначити аудиторську компанію, визнану та уповноважену Управлінням, яка перевірятиме дотримання ліцензіатом усіх законодавчих, статутних і регуляторних вимог. Факти щодо дотримання фінансовою установою встановлених вимог зазначаються у звіті, який надається як ліцензіату, так і органу регулювання та нагляду.

Процедури правозастосовного характеру на фінансовому ринку Управління здійснюються у три етапи: попередні запити; ініціювання процедур адміністративного провадження; впровадження конкретних заходів, визначених Управлінням. Для цілей правозастосування на фінансовому ринку виділяють такі сфери (види) адміністративного провадження:

- регулювання установ;

- процес підпорядкування;

- банкрутство;

- нагляд за ринком;

- питання розкриття інформації;

- нагляд за продуктами;

- перелік потенційно неблагонадійних установ і лист-зобов'язання.

Фондові біржі та компанії, що проводять операції з цінними паперами, також підлягають під регулювання з боку Управління. Вони зобов'язані отримати ліцензію, забезпечити прозорість діяльності, рівноправне ставлення до інвесторів і створити базу для ефективного функціонування ринку цінних паперів.

Швейцарська система нагляду за фондовими біржами ґрунтується на принципі саморегулювання. Акт про фондові біржі є рамковим законом, що передбачає високий рівень гнучкості. Регуляторні функції у кількох сферах діяльності бірж делеговані саморегулівним організаціям, завдяки чому уповноважені фондові біржі отримали значні повноваження. Законодавство Швейцарії проводить розмежування між вітчизняними фондовими біржами, іноземними фондовими біржами та установами, подібними до фондових бірж.

Загальний нагляд за вітчизняними фондовими біржами головним чином стосується надання ліцензій та визначення правил провадження діяльності. Він також включає постійний моніторинг шляхом проведення аудиту. Відповідно до наданих фондовій біржі саморегуляторних повноважень її діяльність повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити належне виконання операційних, адміністративних і моніторингових функцій. Це включає належну організацію торгів, лістинг цінних паперів, регулювання допуску до торгів компаній, що здійснюють діяльність із цінними паперами, порядок оскарження угод, а також безпосередній та ефективний моніторинг торгів.

Фондові біржі, створені згідно з законодавством іноземних держав, повинні отримати дозвіл Управління, якщо вони бажають надавати компаніям, що здійснюють діяльність із цінними паперами у Швейцарії, дистанційний електронний доступ до своїх установ. Надання дозволу вимагає наявності нагляду з боку уповноважених органів іноземної держави, які також повинні надати дозвіл на міжнародну діяльність і мати можливість адміністративно підтримувати таку біржу.

Характерною рисою сучасних фінансових ринків є функціонування установ, подібних до фондових бірж. Вони повністю або частково підпадають під вимоги законів щодо фондових бірж, зокрема, в частині захисту та рівноправного ставлення до інвесторів, прозорості тощо. Управління має значну свободу дій та гнучкість в оцінці того, чи підпадають установи, подібні до фондових бірж, під юрисдикцію та регулювання з боку швейцарського регулятора. Там, де цього вимагають сучасні торгові системи, такі установи можуть підпадати під відповідні законодавчі вимоги і моніторинг. Такий підхід робить можливим прийнятне та спеціалізоване регулювання альтернативних торговельних систем і багатосторонніх торговельних майданчиків відповідно до положень Директиви Єврокомісії 2004/39/EU "Про ринки фінансових інструментів" (The Markets in Financial Instruments Directive -MiFID), яка вступила в дію з 1 листопада 2007 р.

Регулювання та нагляд за системами платежів і розрахунків за цінними паперами Управління здійснює спільно з Національним банком Швейцарії. Відповідно до чинного законодавства нагляд здійснюється за найважливішими системами платежів і розрахунків за цінними паперами з точки зору стабільності фінансової системи. При цьому Національний банк Швейцарії відповідає за нагляд, а Управління здійснює пруденційний нагляд за оператором системи, що гарантує повний регуляторний контроль і нагляд з боку уповноважених державних органів Швейцарії.

Національний банк Швейцарії є центральним банком. 6 жовтня 1905 р. було прийнято Федеральний Закон Про Національний банк Швейцарії, а свою роботу він розпочав 20 червня 1907 р. Назва банку офіційними мовами Швейцарії: нім. -Schweizerische Nationalbank. Відповідно до Закону Про Національний банк Швейцарії він є акціонерним товариством з особливим статусом.

Діяльність Національного банку Швейцарії визначена ст. 99 Конституції Швейцарії і полягає у наступному:

Організація грошового обігу є справою Конфедерації. Лише їй належить право випуску монет і банкнот.

Національний банк Швейцарії як незалежний центральний банк реалізує грошову та валютну політику, яка служить загальному інтересу країни. Керівництво Банком здійснюється за участі та під наглядом Конфедерації.

Національний банк Швейцарії зі своїх доходів створює достатні валютні резерви, частину яких тримає в золоті.

Не менше, ніж дві третини чистого прибутку Національного банку Швейцарії надходить кантонам.

Основними функціями Національного банку Швейцарії є проведення в інтересах країни монетарної політики та сприяння стабільності цін з врахуванням потреб розвитку економіки.

Реалізація цих функцій здійснюється шляхом сприяння стабільності фінансової системи, забезпечення ліквідності швейцарського франку на грошовому ринку, випуску та розподілу готівки, сприянню та забезпеченню функціонування платіжних систем, управління валютними резервами, участі в міжнародному валютно-фінансовому співробітництві та надання банківських послуг Конфедерації.

Національний банк Швейцарії на основі Меморандуму про взаєморозуміння, в якому міститься чітке розмежування функцій і сфер відповідальності двох установ і правила їх співпраці, тісно співпрацює з FINMA та надає їй підтримку з питань щодо забезпечення стабільності фінансової системи та контролю за платіжними системами з розрахунків за цінними паперами.

Під час нагляду за системно важливими платіжними та розрахунковими системами за цінними паперами та розбудові операційного середовища фінансового сектору Національний банк Швейцарії орієнтується на необхідність вдосконалення управління ризиками та зменшення рівня системного ризику. З цією метою він забезпечує такі умови, щоб операційні чи технічні збої не призвели до неплатежів або проблем із ліквідністю у фінансових посередників, а також щоб правова база, вимоги до контрактів, правила та процедури для різних платіжних систем дозволяли подолати труднощі з платежами або поставкою цінних паперів окремих учасників та не мали негативних наслідків для інших фінансових посередників.

2. Регуляторна система Швеції

Основними установами, що функціонують на ринку фінансових послуг Швеції, є:

- банки та інші кредитні установи, серед яких домінуюча роль належить чотирьом провідним банкам: Handelsbanken, Nordea, SEB та Swedbank;

- компанії цінних паперів і компанії з управління активами;

- фондові біржі, уповноважені торговельні майданчики, клірингові будинки;

- страхові компанії, страхові брокери та спілки взаємної допомоги.

Крім цих компаній, до фінансових установ відносять також фінансову інфраструктуру, представлену установами з реєстрації та здійснення взаєморозрахунків за операціями, а також системою державного регулювання та нагляду.

За регулювання діяльністю фінансових установ у Швеції відповідає Міністерство фінансів а за нагляд - Фінансова інспекція (Finansinspektionen). Третім регулятором ринку фінансових послуг країни центральний банк - Банк Швеції, який тісно співпрацює з Фінансовою інспекцією, Міністерством фінансів та Шведським національним агентством державного боргу.

Фінансова інспекція Швеції - орган державної влади, завдання якого полягає у сприянні стабільності та ефективності фінансової системи, а також забезпеченні захисту прав споживачів. Вона видає ліцензії, здійснює нагляд та моніторинг усіх компаній, що працюють на фінансових ринках Швеції, та підзвітна Міністерству фінансів. Організаційно-управлінську структуру Фінансової інспекції Швеції відображено на рис. 1.

Рис. 1. Організаційно-управлінська структура Фінансової інспекції Швеції

Фінансову інспекцію створено у 1991 р. з метою формування єдиного комплексного регулятора у банківському секторі, секторі цінних паперів та страхуванні. Це стало можливим завдяки об'єднанню двох колишніх наглядових органів у банківському та страховому секторі. Існує публічний документ, що визначає фінансові установи, фізичних осіб та інші органи, що підпадають під її регуляторну юрисдикцію. Реєстр Фінансової інспекції Швеції налічує 3900 компаній, що підлягають регулюванню та нагляду.

Штат співробітників Фінансової інспекції налічує понад 250 співробітників. Серед них - економісти, юристи, статистики, аналітики та актуарії. Управління Фінансовою інспекцією здійснює Рада директорів, яка призначається Урядом та складається з восьми членів, включаючи Генерального директора (рис. 1).

Фінансова інспекція здійснює моніторинг і аналіз тенденції на фінансовому ринку, оцінює фінансовий стан окремих компаній і фінансового ринку в цілому, вивчає ризики та системи управління на ринку фінансових послуг, а також здійснює нагляд за дотриманням законодавчих актів, постанов та інших положень.

Фінансова інспекція, зокрема:

- видає ліцензії на операції з надання фінансових послуг;

- видає положення та загальні вказівки, оцінює необхідність внесення змін до чинного законодавства;

- здійснює нагляд за дотриманням Закону Швеції про інсайдєрів;

- розслідує підозрілі випадки порушень або маніпулювання ціною акцій;

- проводить розслідування на місцях у підрозділах шведських компаній, розташованих в інших країнах ЄС.

Крім того, Фінансова інспекція розробляє правила подання фінансової звітності, відстежує розкриття компаніями інформації перед споживачами, а також забезпечує належне функціонування порядку надання такої інформації.

Компанії, що надають фінансові послуги у Швеції, повинні мати ліцензію, видану Фінансовою інспекцією. Це стосується банків та інших кредитних установ, страхових компаній, компаній цінних паперів та управління коштами, фондових бірж, уповноважених торгівельних майданчиків, клірингових будинків та інших фінансових установ. Фінансові компанії у ЄС можуть вести транскордонну діяльність з іншими країнами ЄС, але вони можуть бути зареєстрованими у Фінансовій інспекції та звітувати перед нею.

Порядок здійснення фінансових операцій регулюється законами та іншими нормативними документами. У своєму Кодексі регулювання (FFFS) Фінансова інспекція публікує нормативні документи у формі положень і загальних вказівок, які є обов'язковими для виконання. Крім того, окремі фінансові установи можуть діяти на основі нормативних документів ЄС та міжнародних правил і положень.

З метою методологічного забезпечення фінансових установ Фінансова інспекція розробляє Концепцію розкриття інформації про нагляд і надає огляд правил регулювання, прийнятих у Швеції.

Метою Концепції розкриття інформації про нагляд є підвищення прозорості практики нагляду та надання всебічного огляду затверджених правил регулювання, зокрема стосовно застосування угоди Базель II. Директива про вимоги до капіталу (CRD) вимагає від наглядових органів повного розкриття інформації, що робить можливими значущі порівняння правил і практик нагляду по всій Європі. З метою спрощення порівняння текстів національних правил щодо застосування Директиви про вимоги до капіталу Європейський комітет органів банківського нагляду (CEBS) створив сайт, інформація якого дозволяє забезпечити повне розкриття інформації про нагляд як на європейському, так і на національному рівнях.

У 2006 р. у Швеції було прийнято Директиву про діяльність установ професійного пенсійного забезпечення та нагляд за нею, що дозволило уніфікувати управління професійним пенсійним забезпеченням у всіх країнах ЄС. Положення Директиви також спряли переходу від детального регулювання до регулювання на основі загальних принципів, а також підвищенню уваги до прийняття страховими компаніями надмірного ризику.

Кредитні установи та інвестиційні компанії Швеції повинні повідомляти Фінансову інспекцію про загальні потреби у капіталі за поточними ризиками в їх операціях. На основі аналізу ризиків, на які наражаються фінансові установи, та можливостей належного управління ними Фінансова інспекція оцінює розумний прогнозний рівень капіталу для відповідних угод.

Шляхом виконання урядових положень, рекомендацій та загальних вказівок Фінансова інспекція здійснює також систему заходів щодо попередження відмивання грошей та фінансування тероризму.

Крім того, Фінансова інспекція докладає зусиль для захисту прав споживачів, забезпечуючи стабільність діяльності фінансових установ і приймаючи положення, спрямовані на одержання споживачами зрозумілої та достовірної інформації про різні фінансові продукти та послуги. Фінансова інспекція відстежує взаємовідносини між фінансовими компаніями та їх клієнтами, але не втручається в них.

Допомогу споживачам, які стикаються з проблемами у співпраці з фінансовими компаніями, надає Шведське бюро захисту споживачів у сфері банків і фінансів, Шведське бюро захисту споживачів у сфері страхування та місцеві Консультаційні центри для споживачів. З фінансовими претензіями споживачів фінансових послуг працює Національна рада по роботі зі скаргами споживачів, а Шведське агентство захисту споживачів може вживати заходи для зупинення неналежних умов контрактів і реклами, що вводить в оману. наглядовий фінансовий ринок інспекція швейцарія швеція

Специфічними фінансовими установами є шведські ощадно-позикові асоціації. Це господарські об'єднання, зареєстровані у Фінансовій інспекції згідно із Законом про операції із залучення депозитів. Ощадно-позикова асоціація у Швеції - це не банк, а тому не підлягає нагляду з боку Фінансової інспекції.

Членом ощадно-позикової асоціації може бути лише особа, яка зазначена в статутних документах. Чисельність членів ощадно-позикової асоціації не може перевищувати 1000 фізичних осіб. Ощадно-позиковій асоціації дозволяється залучати кошти фізичних осіб на зворотні основі. Ці кошти використовуються для фінансування потреб членів асоціації. Відповідно до законодавства максимальна сума депозиту в ощадно-позиковій асоціації на одну особу складає 50000 шведських крон. Кошти, що інвестуються в ощадно-позикову асоціацію, не покриваються системою державного гарантування депозитів. Аналогом ощадно-позикових асоціацій в Україні є кредитні спілки.

Центральний банк Швеції - Банк Швеції (Sveriges riksbank, Riksbank) вважають найстарішим у світі центральним банком. Він був створений у 1668 р. і спочатку називався Банком державних службовців (Riksens standers bank - шв.). Сучасну назву отримав у 1866 р.

Порівняно з центральними банками інших країн Банк Швеції має певні особливості. Він безпосередньо підпорядкований Парламенту Швеції (Riksdag) і наділений мандатом шведського Парламенту на "сприяння здійсненню безпечних і ефективних платежів". Відповідно до Конституції країни основними функціями Банку Швеції є забезпечення фінансової стабільності, реалізація монетарної політики, організація функціонування та нагляд за платіжними системами.

З цією метою Банк Швеції на постійній основі здійснює моніторинг стабільності фінансової системи для раннього виявлення змін і вразливих ситуацій, що можуть призвести до кризи. Основна увага зосереджена на діяльності чотирьох найбільших банків країни, оскільки вони відіграють вирішальну роль у стабільності шведської фінансової системи. Така увага до банківської системи обумовлена тим, що в середині 1990-х років банківська система Швеції пережила кризу неповернення кредитів, подолати яку вдалося шляхом створення за участі держави системи управління неякісними кредитами.

Для забезпечення виконання функцій щодо стабільності фінансової системи та з метою підтримки довіри до банківської системи Банк Швеції на регулярній основі готує та двічі на рік публікує "Звіт про фінансову стабільність". У цьому Звіті представлено точку зору центрального банку на ризики та спроможність банків долати непередбачені ситуації. Крім того, з метою інформування суспільства Банк Швеції постійно проводить діалоги з учасниками ринку, публікує виступи керівництва, бере участь у громадських обговореннях.

Банк Швеції також має можливість впливати на розробку законів і правил, що стосуються нагляду та кризового менеджменту, наприклад, шляхом подання своїх висновків або участі в європейських і міжнародних організаціях.

Гарантування вкладів фізичних осіб у банках здійснює Шведське національне агентства державного бoprу (Sweden's National Debt Office). Взаємодія та співробітництво Фінансової інспекції, Банку Швеції, Міністерства фінансів і Шведського національного агентства державного боргу є важливою складовою загального механізму забезпечення стабільного та ефективного функціонування ринку фінансових послуг країни. Така співпраця дозволяє забезпечити попередження кризових ситуацій, а в разі їх виникнення дозволяє швидко стабілізувати діяльність фінансового сектору, сприяє розширенню міжнародної діяльності національних фінансових установ, оскільки вони все більше операцій проводять за кордоном.

Размещено на Allbest.ru