Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ЕіМ

Науково-дослідницька робота

на тему: «Управління фінансово-господарською діяльністю підприємства на основі матеріалів ДП “Красноармійськвугілля” ВП шахта “Центральна”»

Розробила І.С. Лозова

Керівник

к.е.н., доцент Лисенко С.М.

2010

Реферат

Об'єкт дослідження - ДП “Красноармійськвугілля” ВП шахта “Центральна”.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів соціально-економічної діяльності підприємства.

Мета роботи полягає у проведенні фінансового аналізу господарської діяльності даного підприємства і визначенні методів управління фінансово - господарською діяльністю.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі дослідницькі задачі:

1) проаналізувати теоретичні аспекти управління фінансами підприємства;

2) ознайомитися з діяльністю підприємства, надати його характеристику;

3) проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємства;

4) проаналізувати фінансові результати діяльності та рентабельності підприємства;

5) визначити шляхи підвищення рівня фінансово-господарської стабільності.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ФІНАНСОВИЙ СТАН, СОБІВАРТІСТЬ, ОСНОВНІ ФОНДИ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи організації фінансово-господарської діяльності підприємства

1.1 Сутність фінансових відносин підприємства

1.2 Фінансова діяльність на підприємстві

1.3 Управління фінансами підприємства

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності для досягнення фінансової рівноваги

2.1 Економічний паспорт підприємства

2.2 Аналіз основних показників фінансового стану

2.3 Шляхи підвищення рівня фінансово-господарської стабільності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Вугільна промисловість була і залишається важливою базовою галуззю економіки України. У структурі енергетичного балансу України частка імпорту енергоресурсів перевищує власний їх видобуток та виробництво, що ставить країну в серйозну залежність від імпорту попри те, що Україна має всі можливості повністю забезпечити себе енергією.

Сьогодні внаслідок об'єктивної необхідності включення України у світове господарство важливість вугільної проблематики як ніколи зросла. Крім того, господарський механізм нашої держави неухильно рухається у напрямку створення саморегульованої економіки, використання різних форм власності та ринкових важелів.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Під господарською діяльністю якого слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Будь-яке підприємство розпочинає свою діяльність і функціонує на основі об'єднання речовинного та людського капіталів. Їх співвідношення є важливою структурною характеристикою підприємства, адже успіх будь-якого підприємства найбільше залежить від його співробітників.

Вугільна промисловість потребує проведення таких заходів, як кардинальне оновлення фізично зношених та морально застарілих основних фондів, прийняття та реалізація ефективних нетрадиційних рішень з побудови нових шахт, реконструкція, технічне переозброєння та реструктуризація діючого шахтного фонду, перебудова структури керування вугільною промисловістю та удосконалення форм організації оплати праці, підвищення продуктивності праці шляхом мотивації та стимулювання трудової діяльності персоналу, що безпосередньо впливає на фінансові результати діяльності організації.

ВП “Шахта “Центральна” Державного Підприємства “Красноармійськвугілля” створена з метою здійснення господарської, комерційно - посередницької, інших видів діяльності для одержання прибутку та реалізації економічних і соціальних потреб працівників підприємства. Таким чином комплексна аналітична оцінка результатів господарської діяльності підприємства можлива тільки на основі якомога більш повного подання про стан його господарського механізму, ефективності його функціонування і управління. Саме результати фінансової діяльності і є метою моєї роботи.

- проаналізувати теоретичні аспекти управління фінансами підприємства;

- ознайомитися з діяльністю підприємства, надати його характеристику;

- проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємства;

- проаналізувати фінансові результати діяльності та рентабельності підприємства;

- визначити шляхи підвищення рівня фінансово-господарської стабільності.

Задачі, які вирішуються в роботі:

В роботі використовуються методи дослідження, за допомогою яких доцільно аналізувати стан підприємства, його показники виробничої і фінансово-господарської діяльності. До цих методів належать: порівняльний аналіз, статистичний аналіз, дослідження документації, кількісний та якісний аналіз.

1. Теоретичні основи організації фінансово-господарської діяльності підприємства

1.1 Сутність фінансових відносин підприємства

Фінанси охоплюють широке коло розподільчих відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках.

За єдиної сутності фінансових відносин, існують певні особливості у створенні і використанні фондів фінансових ресурсів, внаслідок чого можна виділити окремі елементи фінансових відносин, які мають свої специфічні ознаки та особливості.

Форми фінансових відносин є відокремленими за певними ознаками складовими фінансів і складають фінансову систему.

Фінансова система держави є відображенням форм і методів використання фінансів відповідно до наявної моделі економіки.

Фінансові системи різних держав містять спільну ознаку - вони є сукупністю фондів фін ресурсів, які різняться за методами їх мобілізації і напрямками використання. З одного боку, за внутрішньою структурою, фінансова система є сукупністю відособлених сфер і ланок, які відображають специфічні форми та методи фін відносин. З іншого боку, за організаційною будовою, фінансова система є сукупністю фін органів та інституцій, що управляють рухом грошових потоків в державі.

Фінансова система - це сукупність взаємопов'язаних між собою сфер та ланок фінансових відносин, що відображають особливості мобілізації та використання фінансових ресурсів для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства, мають відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Внутрішня структура фінансової системи відображає сукупність фінансових відносин і складається зі сфер та ланок.

Фінансову систему можна структуризувати за декількома ознаками:

- за рівнем суб'єктів фінансових відносин;

- за фондами грошових коштів;

- за рівнем економічної системи;

- за органами управління;

Найбільш загальною ознакою структуризації фінансів є рівень економічної системи. За цією ознакою виділяють:

1) на мікрорівні - фінанси підприємств і організацій та домогосподарств;

2) на макрорівні - державні фінанси;

3) на рівні світового господарства - міжнародні фінанси.

Узагальнюючими сферами між цими рівнями є фін ринок та страхування. Виділення окремих ланок в рамках кожної сфери здійснюється за наявністю або відособленого фонду грошових коштів або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільчо-обмінні відносини та централізовані фінансові ресурси на рівні світового господарства.

Дана сфера складається з двох складових частин:

- міжнародних фінансових відносин - які опосередковуються міжнародними розрахунками і базуються на визначенні валютного курсу та валютному регулюванні, внаслідок чого відбувається перерозподіл доходів та фінансових ресурсів на рівні світового господарства (співвідношення між валютами, політика дорогої та дешевої національної валюти). Процеси курсоутворення пов'язані з функціонуванням валютного ринку, який є специфічною ланкою міжнародних фінансів.

- безпосередньо міжнародних фінансів, які в свою чергу включають дві ланки:

1) фінанси міжнародних організацій, які характеризують формування і використання цих організацій (ЄС, НАТО, ООН з відповідною інфраструктурою);

2) фінанси міжнародних фінансових інституцій, які є надбудовою над сукупністю національних фінансових систем (МВФ, СБ, ЄБРР) і забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів між країнами та регіонами у формі надання фінансової допомоги та кредитного забезпечення..

В регіональному аспекті розрізняють:

- світову фінансову систему (сфера міжнародних фінансів);

- регіональні фінансові системи - які відображають централізацію і перерозподіл фінансових ресурсів на регіональному рівні

- національну фінансову систему - відображає структуру фінансів окремих країн.

За внутрішньою структурою національна фін. система поділяється на:

1) забезпечуюючу роль фінансового ринку;

2) координуюча роль бюджету, в якому пересікається значна частина фін ресурсів.

Фінансова система має наступні характерні риси:

- кожна ланка фінсистеми має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;

- кожна ланка фінсистеми є відносно самостійною, має специфічну сферу застосування;

- між ланками фінсистеми існує тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при ефективності системи в цілому;

- залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів (на формування й використання фондів фінресурсів), кожна ланка поділяється на менші підрозділи.

Призначенням фінансової системи є забезпечення максимальної мобілізації наявних у суспільстві фінансових ресурсів та залучення їх ззовні, створення передумов для їх ефективного використання і максимізації на цій основі ВВП.

При побудові фінсистеми слід забезпечити виконання наступних завдань:

- концентрація та оптимальне розміщення достатніх для виробництва запланованого обсягу ВВП фінансових ресурсів;

- досягнення максимальної ефективності використання наявних фінресурсів;

- установлення оптимальних пропорцій розподілу та перерозподілу ВВП;

- сприяння залученню тимчасово вільних коштів та отриманих доходів через інституції фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;

- формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів.

Для належного функціонування фінансової системи важливе значення має забезпечення виконання наступних функцій:

1. планування, що передбачає формування цілей та вибір шляхів та їх досягнення на основі розробки прогнозів і бізнес-планів розвитку підприємств, кошторисів доходів і витрат. Ця функція реалізується шляхом складання бюджетів, планів і прогнозів на відповідний фінансовий рік та перспективу, балансів фінансових ресурсів, визначення порядку оподаткування;

2. організації - що включає вибір підприємствами організаційно-правової форми, бюджетний устрій, розмежування повноважень законодавчих та виконавчих органів у бюджетному процесі, визначення прав і обов'язків функціональних підрозділів фінансових органів;

3. регулювання - передбачає вибір оптимальних засобів та способів, що забезпечують реалізацію поставлених завдань

1.2 Фінансова діяльність на підприємстві

Фінансові результати діяльності підприємства відображають мету підприємства взагалі, її доходність і є вирішальними для підприємства.

Окрім керівництва підприємства і колективу організації фінансові результати діяльності цікавлять інвесторів, кредиторів, державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі.

Отже взагалі можна сказати, що ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності фірм чи організації, чи підприємства відображається у фінансовому результаті.

Під фінансовим результатом діяльності підприємства розуміється дієздатність підприємства фінансувати свою діяльність. Фінансовий результат підприємства - це сукупність показників, які відображають його дієздатність погасити свої боргові зобов'язання.

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, пересування та забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансове становище є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарчих факторів.

Від фінансових результатів діяльності підприємства складається його фінансове становище, яке може бути стійким, нестійким та кризовим.

Здатність підприємства своєчасно про ізводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчать про його відмінний фінансовий стан.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства.

Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його прибуток чи доход.

Доход - це виручка від підприємницької діяльності за врахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період.

Загальна величина доходу підприємства включає:

- доход від реалізації продукції (робіт, послуг) - обчисляється як різниця між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у собівартості реалізованої продукції;

- доход від реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних фондів, нематеріальних активів) - це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію;

- доход від позареалізаційних операцій (пайові участі у спільних підприємствах, здачі майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень або витрат від економічних санкцій, тощо).

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Ріст прибутку створює базу для самостійного фінансування, розширення виробництва, рішення проблем соціальних та трудових конфліктів. За рахунок прибутку виконується також частина обов'язків підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації є основною складовою загального прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції (без врахування податку) та її повною собівартістю. Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком.

Здається, що прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства. Це так, але він показує абсолютний ефект діяльності підприємства без врахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства.

Отже за допомогою наведених вище показників можна отримати загальну уяву про фінансовий стан підприємства.

1.3 Управління фінансами підприємства

фінансовий прибуток рентабельність виробництво

Базовою сферою фінансової системи є фінанси підприємств і організацій, які представлені сукупністю економічних відносин, виникаючих в реальному грошовому обороті при формуванні, розподілі і використанні децентралізованих фондів фінансових ресурсів підприємств і організацій. Дана сфера обслуговує матеріальне виробництво, створення ВВП, його розподіл всередині підприємств та перерозподіл частини його до бюджету та позабюджетних фондів.

Ланками цієї сфери виступають процеси фінансування основних засобів, оборотних активів, формування статутного капіталу тощо.

Метою господарської діяльності є виробництво товарів чи надання послуг (місія підприємств). Метою фінансової діяльності є залучення фінансових ресурсів, фінансування витрат та отримання доходів, формування прибутку.

Ефективність функціонування фінансової системи залежить від двох факторів:

- налагодженості фінансових відносин у суспільстві (вибору основної фінансової моделі, досконалості фінансового законодавства);

- від організації управління.

Система управління фінансами - це комплекс заходів, інструментів та інститутів, які забезпечують стабільне та ефективне функціонування фінсистеми в цілому та окремих її ланок, що сприяє розвитку соціально-економічних процесів в суспільстві.

Метою управління фінансовою системою є збалансованість бюджету, оптимізація державного боргу, стійкість національної валюти, гармонізація інтересів держави і суб'єктів господарювання.

Організаційна структура фінансової системи - це сукупність фінансових органів та інституцій, які забезпечують управління фінвідносинами в державі.

Управління фінансовою системою держави покладено на фінансовий апарат.

За організаційною структурою до складу фінансової системи України входять наступні групи фінансових органів та інституцій:

1 група - фіноргани, що контролюють виконання бюджету держави (Мінфін, ДПАУ, Держказначейство, Контрольно-ревізійне управління, Рахункова палата);

2 група - фіноргани, які виконують контрольно-регулюючі функції в окремих сферах фінансів (ДКЦПФР, Аудиторська палата, НБУ, Антимонопольний комітет, Комітет з фінансового моніторингу та фінансової розвідки, Фонд держмайна);

3 група - інституції, що функціонують на фінансовому ринку (комерційні банки, фінансово-кредитні установи, Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні трасти, інші інститути);

4 група - органи управління цільовими фондами (соціальне страхування, УДІК, Укрлізинг тощо).

Завдання загальним управлінням фінсистемою держави покладено на Мінфін.

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності для досягнення фінансової рівноваги

2.1 Економічний паспорт підприємства

Відокремлений Підрозділ „Шахта “ЦЕНТРАЛЬНА” Державного Підприємства „КРАСНОАРМІЙСЬКВУГІЛЛЯ" створено згідно з наказом Підприємства від 1 листопада 2005 року №40 на виконання наказу Мінвуглепрому України від 24.11.2005 року №40. У 2004 році шахта «Центральна» входила до складу «Шахтоуправління ім. Димитрова». А з 1 листопада 2005 року стала уособленим підприємством ДП «Красноармійськвугілля».

Місцезнаходження Підрозділу: Україна, 85322, Донецька обл., місто Димитров, вул. Артема, 4.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

- видобування кам'яного вугілля;

- реалізація вугільної продукції;

- забезпечення вугільною продукцією споживачів відповідно до державного замовлення та за договорами купівлі - продажу;

- перспективний розвиток підприємства, нове будівництво, реконструкція, технічне переозброєння;

- переробка (збагачення) вугільної сировини;

- розробка, погодження і затвердження проектів на впровадження нової техніки, передової технології, сучасних методів організації виробництва, а також застосування прогресивних матеріалів, виробів і конструкцій;

- виконання маркшейдерських робіт, проведення нагляду за деформацією поверхні і об'єктами, під якими проводяться гірничі роботи;

- матеріально-технічне забезпечення виробництва продукції, надання послуг через систему прямих угод (договорів, контрактів), або через біржі та інші організації;

- реалізація власної продукції, тощо за цінами та тарифами, встановленими самостійно або на договірних засадах, а у випадках, що передбачені законодавством України - за державними цінами та тарифами;

- організація збуту продукції (робіт, послуг);

- організація управління виробництвом, розвиток ринкових відносин;

- експлуатація родовищ корисних копалин;

- охорона земної поверхні та розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ і насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що заподіюють шкоду довкіллю;

- здійснення заходів з комплексного використання природних ресурсів і ресурсозбереження;

- розвиток та удосконалення системи технічного контролю, проведення єдиної технічної політики у сфері підвищення якості вугілля, розробка та впровадження стандартів та технічних умов.

Здійснюючи всі види діяльності Підприємство забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.

2.2 Аналіз основних показників фінансового стану

Виробнича діяльність підприємства зумовлена передусім загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями та платоспроможністю замовників готової продукції.

У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

- якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;

- визначення внутрігосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції і реалізації, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.

Головним змістом економічного аналізу є виявлення і вивчення причинно-слідчих зв'язків, які складаються в процесі формування всіх техніко-економічних показників підприємства. Загальний аналіз полягає у вивченні загальної оцінки виконання плану і задач, поставлених перед підприємством. Загальна оцінка визначається як абсолютне і відносне відхилення фактичного показника від плану або величини аналогічного показника за минулий період.

Аналіз (від греч. аnalisis) означає розкладання об'єкту аналізу на окремі функціональні частини та елементи виявлення внутрішніх взаємозв'язків між ними і встановлення їх значності.

Основні техніко-економічні показники дають змогу дати характеристику діяльності підприємства: порівняти звітні показники про результати господарської діяльності з показниками поточного року, даними минулих років. Аналіз техніко-економічних показників проводиться на підприємстві із метою поліпшення діяльності підприємства і виявлення резервів його роботи.

Аналіз виконання плану і динаміки показників розвитку підприємства здійснюється за окремими групами взаємопов'язаних показників: обсяг виробництва і реалізації, собівартість продукції, якість продукції, прибуток, рентабельність, використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Основі техніко-економічні показники що характеризують роботу підприємства, приводяться у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

	Звітний період	План	Факт	+,- до плану	% до плану	+,- до зв.пер.	% до зв.пер.
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Заг. добуток, т.т.	1587,1	1940,0	1057,6	-882,4	54,5	-529,5	66,6
2. Сер.-добов. добуток, т.	4484	5538	2954	-2584	53,3	-1530	65,9
3. Гот. вугільна продукція,т.т.	1033,2	1323,8	676,2	-647,6	51,1	-357	65,4
у т.ч. готовий рядовий,т.т.	159,6	23,7	33,2	9,5	140,1	-126,4	20,8
продукт збагачення	873,6	1300,1	643,0	-657,1	49,5	-230,6	73,6
4. Зольність доб. вугілля, %	43,3	40,9	43,5	2,6	0	0,2	100,5
5. Зольн. відвант. вугілля,%	23,5	22,6	22,4	-0,2	0	-1,1	95,3
6. Сер.-діюча кількість ОЗ, шт.	5,4	5,7	3,7	-2,0	64,9	-1,7	68,5
7. Сер.-діюча л. ОЗ	1165	1271	831	-440	65,4	-334	71,3
8. Навантаження на ОЗ, т	679	851	641	-210	75,3	-38	94,4
9. Посування ОЛЗ, м	37,2	46,7	33,9	-12,8	72,6	-3,3	91,1
10. Провед. підгот. виробіток, м	6598	15300	7991	-7309	52,2	1393	121,1
у т.ч. розкрив. та підготовл., м	5885	14600	7487	-7113	51,3	1602	127,2
11. Прод-ть праці робітника, т/міс	19,7	21,0	13,1	-7,9	62,4	66,5	66,5
12. Прод-ть праці ГРОЗ, т/міс	149,8	220,4	99,8	-120,6	45,3	66,6	66,6
13. Чис-ть усього працівників, чол.	9107	9786	9195	-591	94,0	88	101,0
у т.ч. - сума шахт, чол.	8242	8880	8351	-529	94,0	109	101,3
14. ПВП	8346	9786	8440	-1346	86,2	94	101,1
у т.ч. - сума шахт, чол.	7581	8880	7694	-1186	86,6	113	101,5
15. Робітники з добутку, чол.	6525	7702	6605	-1097	85,8	80	101,2
з них ГРОЗ, чол.	707	570	726	156	127,4	19	102,7
прохідники, чол.	538	425	615	190	144,7	77	114,3
роб. поверхні,чол.	2429	2517	2380	-137	94,6	-49	98,0
16. Керівники та спеціалісти, чол.	1056	1178	1089	-89	92,4	33	103,1
17. Ціна 1 т з ПДВ, грн.	329,00	383,38	391,41	8,03	102,1	62,41	119,0
без ПДВ, грн.	274,17	319,48	326,18	6,70	102,1	52,01	119,0
18. Тов. продукція без ПДВ, т. грн.	273707	409292	212667	-196625	52,0	-61040	77,7
19. Реаліз. прод-я з ПДВ, т. грн.	327920	491150	252792	-238358	51,5	-75128	77,1
без ПДВ, т. грн.	273438	409292	211314	-197978	51,6	-62124	77,3
20. Собів-ть 1 т, грн.	382,35	429,98	699,55	269,57	162,7	317,2	183,0
21. Сер. з/п усього персоналу, грн.	1368,9	1940,4	1869,3	-71,1	96,3	500,4	136,6
у т.ч. ПВП, грн.	1436,5	1940,4	1957,1	16,7	100,9	520,6	136,2
робітники з добутку, грн.	1347,9	1850,5	1854,6	4,1	100,2	506,7	137,6
ГРОЗ, грн.	2681,4	2894,2	3149,9	255,7	108,8	468,5	117,5
прох-ки, грн.	2231,1	2766,4	3006,2	239,8	108,7	775,1	134,7
робітники поверхні, грн.	609,6	982,4	885,3	-97,1	90,1	275,7	145,2
22. Бюджетні засоби, т. грн.	121120,4	203188,6	199942,1	-3246,5	98,4	78821,7	165,1
у т.ч. на собів-ть, грн.	76131	146949	146949	0,0	100,0	70818	193,0

Отже, навівши основні техніко-економічні показники ДП “Красноармійськвугілля” ВП шахта “Центральна” за 2009 рік, ми можемо проаналізувати стан його роботи в цілому.

З першого погляду видно, що практично усі фактичні показники в той чи іншій степені не виконані в порівнянні із запланованими показниками. А якщо зрівнювати фактичні показники поточного 2009 року із звітними 2008, то вони загалом теж гірші, ніж були раніше.

Головним показником у роботі любого підприємства є виробництво продукції або послуг. Отже, головний показник розглядаємого мною підприємства - це загальний добуток вугілля, котрий був виконаний приблизно на половину в порівнянні із планом та на дві треті у порівнянні із звітним періодом. Таким чином готової продукції теж стало менше. Це можна пояснити тим, що лінії очисних забоїв стало менше, вони стали коротшими та навантаження на них стало меншим. Також зменшилась продуктивність праці робітників, а зокрема ГРОЗів, котрі безпосередньо займаються добутком вугілля. Але чисельність працівників залишилась приблизно та же, як і була раніше.

Теж одним з головних техніко-економічних показників, котрий впливає на ефективність праці підприємства та на його прибуток є ціна на продукцію або послуги цього підприємства. Отже фактична ціна та собівартість за 1т вугілля у 2009 р. перевищила планову та перевищила фактичну ціна звітного 2008 року. Але фактична кількість товарної та реалізованої продукції була на половину меншою, ніж планова у 2009 році та на одну чверть меншою, ніж фактична звітного періоду. Це можна пояснити тим, що кількість загального добутку вугілля та готової вугільної продукції знизилися. Але заробітна плата працівників, котра була запланована в началі року, приблизно така і залишилась (у ГРОЗів та прохідників підвищилась приблизно на 8 - 9%, у робітників поверхні стала менше на 10%, у інших залишилась така, як і була запланована), а в порівнянні із звітним 2008 роком стала приблизно на одну третину вище.

Бюджетні дотації від держави були на 65% вище, ніж у звітному періоді. Це говоре про те, що підприємство стало ще більш збитковим, ніж було у минулому 2008 році. Але хоча підприємство і працює за допомогою бюджетних засобів країни та є для неї збитковим, ці збитки не такі великі, щоб можна було б припинити діяльність підприємства. Адже, якщо закрити шахту, то що робити людям, котрі працюють на цьому підприємстві та котрі після його закриття одразу ж стануть безробітними.

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами.

Щоб забезпечити максимізацію прибутку, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності підприємства Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Основні методи фінансового аналізу, які широко застосовуються в дослідженні, є:

а) горизонтальний аналіз - у процесі аналізу визначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;

б) вертикальний аналіз - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату;

в) коефіцієнтний аналіз - за його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності; надалі ці коефіцієнти порівнюються з базовими даними;

г) факторний аналіз - застосування для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну фінансового показник, що аналізуються.

Інформаційною базою для аналізу та оцінки прибутку та рентабельності виробництва є "Звіт про фінансові результати" (форма №2). Цей документ передбачає звітність про фінансові результати основної (операційної) та звичайної (загальної) діяльності господарюючого суб'єкта. Використовуючи інформацію звіту про фінансові результати, порівняльний аналіз та оцінка; дохідності виробничо-господарської діяльності підприємства здійснюється за формою, наведеною в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Аналіз формування прибутку на ДП

“Красноармійськвугілля” ВП шахта “Центральна”

Показник	2009 рік	2008 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне
1	2	3	4	5
1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)	21288	32775	11487	153,95
2. ПДВ	3548	5430	1882	153,04
3. Акцизний збір	-	-	-	-
4. Інші відрахування з реалізації	-	-	-	-
5. Чиста виручка від реалізації	17740	27345	9605	154,14
6. Собівартість реалізованої продукції	74312	74087	-225	99,69
7. Валовий збиток	56572	46742	-9830	82,62
8. Інші операційні витрати	9933	16015	6082	161,23
9. Адміністративні витрати	3683	3772	89	102,41
10. Витрати на збут та інші операційні витрати	210	218	8	103,80
11. Прибуток від операційної діяльності	-	-	-	-
12. Дохід від участі у капіталі та ін. фінансові доходи	-	-	-	-
13. Фінансові та інші витрати	174	86	-88	49,42
14. Фінансовий результат від звичайної діяльності	-	561	-	-
15. Податок на прибуток	1431	-	-	-
16. Прибуток від звичайної діяльності	-	-	-	-
17. Надзвичайний доход	-	10222	-	-
18. Податок на надзвичайний прибуток	-	-	-	-
19. Чистий збиток	36117	8610	-27507	23,83

На основі отриманих результатів оцінимо роботу підприємства, покажемо вплив різних факторів на кінцевий прибуток та намітимо шляхи його збільшення. При цьому виконаємо факторний аналіз формування прибутку від реалізації в звітному періоді, який враховує вплив на величину зміни цін, витрат, обсягу виробництва та реалізації. Для здійснення такого аналізу побудуємо наступну модель:

П = V + (Ц - С),

де V - обсяг реалізованої продукції, од;

Ц - ціна одиниці продукції, грн.;

С - повна собівартість одиниці продукції, грн.

Отже, щодо обраного підприємства, то його прибутковість в 2009 році склала:

П2009 = 645849,6*(391,41 - 699,55) = -199012 (тис. грн.).

А в 2007 році цей показник становив:

П2008 = 996717,3*(329 - 382,35) = -53175 (тис. грн.).

Як видно з розрахунків, обидва показники є від'ємними, це говорить про збиткову роботу даної шахти. Але у звітному році ми бачимо, що збитки збільшились майже у чотири рази. На це вплинуло різке підвищення собівартості вугілля.

Проаналізуємо рентабельність, що передбачає визначення та оцінку наступних показників:

1) рентабельність продукції:

Рпр = П/С * 100%,

де П - прибуток на одиницю виробу,

С - повна собівартість виробу.

Р _пр2008 = (-223997/441688)*100% = -50,7%.

Р _пр2009 = (-286191/559773)*100% = -51,1%.

2) рентабельність продажу (відношення валового прибутку до чистої виручки від реалізації):

Рп = П/В * 100%.

Рп 2008 = (-223997/217691)*100% = -102,9%.

Рп 2009 = (-286191/273582)*100% = -104,6%.

3) рентабельність виробництва (відношення балансового прибутку (збитку) до суми вартостей основних фондів підприємства та оборотних коштів, які нормуються):

Р_в = (П/ О_сФ + НО_бК) * 100%.

Рв 2008 = (-109966/(748436+73429))*100% = -13,4%.

Рв 2009 = (-76133/(848477+125563))*100% = -7,8%.

Як бачимо з наведених розрахунків всі показники рентабельності негативні, що говорить про нерентабельну роботу підприємства. Причинами цього є великі витрати на виробництво вугільної продукції, неефективне використання виробничих потужностей.

2.3 Шляхи підвищення рівня фінансово-господарської стабільності

Забезпечення ефективного використання необоротних активів полягає в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності та виробничої віддачі операційних необоротних активів. Зростання ефективності використання необоротних активів дозволить скоротити потребу в них.

Проведемо оцінку ефективності використання операційних необоротних активів. На першому етапі розрахуємо коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів, але так як шахта працює збитково, маємо коефіцієнт збитковості:

Кр ноа = ЧПопер. : ОНОАср * 100%

де Кр ноа - коефіцієнт збитковості операційних необоротних активів,

ОНОАср - середні операційні необоротні активи (основні засоби),

ЧПопер - фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток).

Виконаємо розрахунок рентабельності операційних необоротних активів:

Кр ноа 2008=	-6891* 100	= -5,9%.
	(113825+118392):2
Кр ноа 2009=	-4194* 100	= -3,6%.
	(118392+114947):2

Збитковість операційних необоротних активів зменшилась на 2,3% (5,9 - 3,6 = 2,3%) у 2009 році, у 2007-2008 роках збитковість була на одному рівні. Тобто у 2009 році було отримано менше збитків на одиницю вартості операційних необоротних активів, ніж у попередні роки.

Фінансування оновлення операційних необоротних активів в цілому зводиться до двох варіантів. Перший з них ґрунтується на тому, що увесь обсяг оновлення цих активів фінансується за рахунок власного капіталу. Другий з них має за основу змішане фінансування необоротних активів за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу.

Вибір відповідного варіанту фінансування оновлення необоротних активів на шахті відбувається з урахуванням наступних основних факторів:

- розміри та цілі бюджетного фінансування галузі, відповідно до політики діючого уряду України;

- стратегія управління необоротними активами ДП шахта «Центральна»;

- достаточність власних фінансових ресурсів шахти для забезпечення економічного розвитку підприємства;

- вартість довгострокового фінансового кредиту в порівнянні з рівнем прибутку, що його буде генерувати оновлені види необоротних активів;

- доступність довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

До резервів зростання обсягу виробництва належать:

- зближення фактичної та планової чисельності робітників;

- усунення внутрішньозмінних простоїв;

- здійснення організаційно-технічних заходів для зменшення трудомісткості продукції;

- доцільне використання планових відходів.

Резервами зростання обсягів реалізації продукції є:

- ліквідація понаднормативних залишків готової продукції на складах;

- вивчення попиту на продукцію і впровадження відповідного комплексу маркетингу;

- розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції.

Висновки

Вугільні шахти - це складні виробничі системи, порушення ефективної роботи яких знижує енергетичну безпеку України. Таких об'єктів на Україні біля 200. Їх виробнича потужність дорівнює приблизно 100 млн. тонн вугілля в рік, а добувається в даний час біля 70.

Основним видом діяльності ДП “Красноармійськвугілля” ВП шахта “Центральна” також є видобуток вугільної продукції.

Як бачимо з наведених розрахунків всі показники рентабельності негативні, що говорить про нерентабельну роботу підприємства. Причинами цього є великі витрати на виробництво вугільної продукції, неефективне використання виробничих потужностей.

Щодо витрат на виробництво, то в порівнянні з минулим у 2009 році кількість витрат збільшилась приблизно на одну третину. Стосовно ж структури витрат найбільшу частку і в попередньому і в базовому періоді становлять витрати матеріальні і на оплату праці.

Чисельність персоналу, в порівнянні з минулим роком, в базовому році зменшилась на 320 чоловік. Таку тенденцію можна пояснити низькою заробітною платою, небезпечними умовами виробництва, для підземних робітників, та багато інших негативних факторів. Щодо плинності, то цей коефіцієнт невисокий, але в порівнянні з минулим роком він збільшився.

Щодо фонду заробітної плати, то в порівнянні з минулим роком він збільшився, це говорить про збільшення заробітної плати всіх робітників, але можна прослідкувати, що зросла основна та додаткова заробітні плати, а що стосується інших заохочувальних та компенсаційних виплат, то вони залишились на тому ж рівні. Змін у структурі питомої ваги робочих та керівників і спеціалістів у складі фонду заробітної плати ПВП не спостерігається.

В структурі основних фондів підприємства більше ніж 99% становлять основні фонди основного виду діяльності. Майже 1% складають невиробничі основні фонди, до яких належать: гуртожитки, столова, дороги, дитячі сади, медпункт, стадіон та центри відпочинку.

Таким чином, проведені розрахунки показників діяльності підприємства свідчать про його збиткову роботу. Це можна також пояснити досить застарілим обладнанням, а як наслідок цього висока аварійність на робочих місцях.

Список використаних джерел

1. Багров В.П., Багрова І.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 160 с.

2. Богатирьов О.І. Управління конкурентоспроможністю виробничого підприємства // Стратегія економічного розвитку України : Наук. зб. / Відп. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2001. - Вип. 5. - с. 238.

3. Ізмайлова К.В. “Фінансовий аналіз”, навчальний посібник - К., МАУП, 2000.

4. Коробов М.Я. “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: навчальний посібник - К., Товариство “Знання”, 2001.

5. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 412 с.

6. Семенов Г.А., Семенов А.Г., Станчевський В.К. Техніко-економічні розрахунки на підприємстві: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 184 с.

7. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Моміль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 123 с.

8. Шевченко О.Л. Якість і конкурентоспроможність продукції, їх місце в стратегії маркетингу // Стратегія економічного розвитку України : Наук, зб. - Відп. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2001. - Вип. 4. - с. 208.

Размещено на Allbest.ru