Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на практиці ТзОВ "Уніплит"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальні умови господарювання ТзОВ «Уніплит»

1.1 Особливості галузі діяльності ТзОВ «Уніплит»

1.2 Характеристика загальної направленості фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит». Організаційна та функціональна структура

1.3 Витрати на виробництво та собівартість продукції

Розділ ІІ. Зміст і процедури комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит» 23

2.1 Встановлення мети, завдання та інформаційної бази аналізу

2.2 Теоретичні аспекти проведення фінансового аналізу

2.3 Теоретичні аспекти проведення фінансового аналізу витрат на виробництво та собівартість продукції

Розділ 3. Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит»

3.1 Оцінка та аналіз майнового потенціалу

3.2 Оцінка фінансового потенціалу ТзОВ «Уніплит»

3.3 Оцінка та аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства

3.4 Оцінка вірогідності банкрутства

3.5 Перспективний аналіз показника прибутку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі розвитку підприємництва фінансовий аналіз є одним з найбільш необхідних елементів для повноцінної і успішної діяльності підприємств. Від діє можливість визначити як проблемні місця,так і переваги того чи іншого суб'єкта господарювання, проаналізувати теперішній фінансовий стан, вчасно виявити загрозливу ситуацію банкрутства, спрогнозувати певні необхідні показники на майбутнє. Тому правильно навчитись застосувати теоретичні і практичні сторони фінансового аналізу є головним завданням написання даної курсової роботи.

Фінансовий аналіз полягає у визначенні фінансово-господарського стану певного суб'єкта господарювання на певну дату з обґрунтуванням причин такої ситуації. Фінансовий аналіз пройшов досить тривалий час розвитку, тому сучасний фінансовий стан включає різні методи та прийоми, що застосовуються сучасними аналітиками.

Фінансовий аналіз - це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства.

Метою фінансового аналізу - інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства.

Метою даної курсової роботи є проведення комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства на практиці ТзОВ «Уніплит».

Досліджуване підприємство ТзОВ «Уніплит» - спеціалізується на виробництві ДВП та ДСП плит, виробництво фанери та панелей, шпону, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Для визначення фінансово-господарського стану однією з найбільш привабливих є виробнича галузь.

Завдання написання даної курсової роботи є навчитись правильно і точно визначити фінансово-господарський стан підприємства з використанням методів і прийомів фінансового аналізу, давати висновки отриманим математичним показникам.

Об'єктом дослідження виступає підприємство виробничої галузі - товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит», дане підприємство не є новичком на ринку.

В першому розділі ми розглядатимемо загальні умови господарювання досліджуваного підприємства. В другому розділі ми розглянемо питання організації фінансового аналізу на досліджуваному підприємству. В третьому розділі на основі теоретичних викладок першого та другого розділів проводити числові розрахунки.

Розділ І. Загальні умови господарювання ТзОВ «Уніплит»

1.1 Особливості галузі діяльності ТзОВ «Уніплит»

Наприкінці 60-х років XX століття на заході України були створені експериментальні об'єднання "Прикарпатліс", "Чернівецькліс" і "Закарпатліс", де швидкими темпами розвивалося меблеве виробництво із застосуванням деревинноволокнистих плит. Плита була потрібна будівельній та іншим галузям господарства. Тому виникла необхідність у будівництві перших двох заводів ДВП на Україні - у селищі Оржеві Рівенської області та у Вигоді на Івано-Франківщині.

Один із переконливих моментів у виборі Вигоди для будівництва заводу ДВП було те, що Вигодський та сусідні Болехівський і Осмолодський лісокомбінати мали достатньо відходів лісозаготівель та деревообробки, які майже не використовувались. Крім того, виробництво плити потребує значної кількості технічної води, якою забезпечує річка Свіча.

Бралося до уваги й збільшення робочих місць, особливо для жінок, лісорубів і деревообробників, працевлаштування випускників шкіл і вузів. У програмі будівництва було намічено забудову селища новими житловими і соціально-культурними закладами.

Проектно-пошукові роботи щодо будівництва заводу ДВП почалися в 1967 році. Фундамент під його цехи заклали на місці колишнього тартаку фірми "Сільвінія", який згорів під час війни. На той час на цій території знаходився нижній склад деревини, та електростанція потужністю 300 кіловат, яка забезпечувала електрикою нижній склад і частково освітлювала селище. Були ще тут невеличкі цехи: тарний і з виробництва вітамінної муки.

Будівництво цеху з виробництва технологічної тріски з біржею сировини, основного цеху виробництва плити, потужної котельні, мазутного господарства, пожежного посту, складів готової продукції велося на 16-гектарній площі. На 1,2 гектара зводилася водонасосна станція із греблею на ріці Свіча. За територією селища на 6,5 гектара йшло будівництво очисних споруд для промислових і побутових стоків потужністю 4000 кубометрів води за добу.

У 1969 році було укладено контракт із польською фірмою PROZЕМАК на поставку обладнання для виготовлення плити і частково для цеху технологічної тріски. Решта обладнання для біржі сировини та інших підсобних цехів постачалося із вітчизняних заводів.

Начальником будівництва був призначений здібний організатор М. І. Любчин, який згодом очолив колектив Снятинської меблевої фабрики. Він зумів підібрати і підготувати спеціалістів і 5 листопада 1972 року була виготовлена перша плита. 7 листопада робітники цеху несли цю плиту на святковій демонстрації в селищі, й була вона густо списана автографами всіх, хто причетний до її виготовлення.

Звичайно, ще деякий час спеціалісти продовжували наладку обладнання і випробування, а з 1 січня 1973 року завод почав працювати стабільно, виходячи на проектну потужність 10 млн. кв. м плити за рік. Її було досягнуто протягом дворічної роботи, хоч передбачалося освоїти потужності за п'ять років.

У той час в основному з ініціативи міністерства лісової та деревообробної промисловості ширився рух за збільшення потужності діючих ДВП. Не обминув він і Вигоду, де вирішили 25-ярусний прес наростити до 30 ярусів і таким чином збільшити випуск плити до 12 млн. кв. м за рік.

У 1975 році на заводі було змонтовано першу чергу лінії оздоблення плити потужністю 2,5 млн. кв. м за рік. На польському обладнанні плита оздоблювалася методом наливу. Потім було пущено другу лінію і збільшено потужність цеху ламінування до 3,2 млн. кв. м за рік.

У перші роки після проголошення незалежної України були втрачені зв'язки із російськими та польськими постачальниками лако-фарбних матеріалів і запчастин. Різко впав також попит на плиту, бо припинилися експортні поставки, знизилося виробництво меблів на місцевих фабриках, призупинилося будівництво. Так, у 1998 році завод ДВП виготовив тільки 3,6 мільйона кв. м плити, а цех оздоблення простоював через відсутність фарби і лаку. Продана продукція не покривала затрати. Завод був на грані банкрутства.

На початку 2000 року дочірнім підприємством ВАТ "Вигодський лісокомбінат" зацікавилося керівництво ВКП "Універсал Ltd" із Харкова, а в травні був оформлений фінансовий лізинг на 20 років і створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніплит". Харків'яни вклали інвестиції в згасаюче виробництво, погасили борги і за відносно короткий термін завод знову вийшов на колишні потужності. Так, за сім років своєї діяльності „Уніплит” досяг чималих успіхів у сфері деревообробної промисловості, у якій став визнаним лідером. Зараз спеціалізацію підприємства є виробництво ДВП, ДВПО, фанери, гнуто-клеєних деталей, ламелей та пиломатеріалу. Продукція підприємства користується попитом в Україні та експортується в Угорщину, Польщу, Словаччину, Молдавію, Грузію, Азербайджан, Італію то інші країни.

Статус компанії

Повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніплит»;

Скорочене найменування: ТзОВ "Уніплит";

Код ЄДРПОУ: 30 90 59 68;

Реєтрація:оДПІ в м. Долина «07» травня 2000р зареєстровано за №483.

ЗКГНГ:

15230 - виробництво плит на деревинній основі,

71130 - оптова торгівля.

КВЕД:

20.20.0 - виробництво фанери, плит та панелей, шпону;

51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами;

Форма власності: приватна;

Адреса: 77552 вул. Заводська 4., смт. Вигода, Долинський р-н., Івано -Франківська обл.;

Телефон/факс: 8 03477 6 14 41;

е-mаіl: secretar@uniplyt.com.ua;

Розрахунковий рахунок: 26 00 1000 17 015;

Обслуговуючий банк: ВАТ «Державний експортно - імпортний банк»

МФО: 336688;

Місія підприємства: «Бути кращими на цільових ринках деревинних плит та матеріалів, лідирувати в технології, берегти природу та забезпечувати взаємну повагу інтересів клієнтів, працівників та власників». І саме керуючись нею ми прагнемо бути кращими у своїй галузі.

Завдяки своїй екологічності продукція ТОВ „Уніплит” високо ціниться виробниками меблів, а також серед виробників тарної упаковки для продуктів харчування. Провідні вітчизняні виробники дитячих та шкільних меблів працюють виключно з матеріалами виробництва ТОВ „Уніплит”.

Керівництво підприємства, піклуючись про майбутнє, відстежує сучасні тенденції розвитку ринку. Такі дослідження виявили, що в Україні зростає попит на меблі, виготовлені з плити МДФ, ринок яких покривається тільки імпортом із сусідніх країн. Тому з 2008 року «Уніплит» розпочинає реалізацію проекту промислового виробництва плит МДФ.

Прогнозована продуктивність заводу становитиме 140 тис. м3 16-мм плити на рік. В результаті впровадженого проекту буде створено 120 нових робочих місць.

Оскільки сучасна конкурентна боротьба вимагає не тільки нових технічних, але й передових управлінських рішень, для покращення роботи підприємства керівництво впроваджує найсучасніші методи управління. Так, на підприємстві впроваджено стратегічне планування, оцінка трудового потенціалу. З консультантами міжнародної компанії BDO було проведено реінженіринг бізнес-процесів, як підготовчій етап до впровадження системи менеджменту якості ІSО.

ТОВ „Уніплит” є лауреатом рейтингу „Кращі підприємства України” у номінації „Деревообробник”, а також в номінації „Кращий роботодавець регіону”.

Підприємство приділяє багато уваги соціальній сфері та турботі про своїх робітників, вводить у своїй діяльності багато інновацій щодо роботи з персоналом. Компанія сприяє постійному професійному росту працівників, виділяючи кошти на навчання та підвищення кваліфікації.

Керівництво заводу намагається створити на підприємстві теплу, товариську атмосферу. Окрім того, на підприємстві існує свій оригінальний зразок тімбілдингу - „сходження на вершину”. А саме, кожного року всі бажаючі працівники компанії підкорюють нову вершину Карпат, пліч-о-пліч долаючи однакові труднощі при сходженні. Не можна передати словами ті емоції та щастя, коли усвідомлюєш, що підкореною стає чергова гірська вершина. Саме за таким принципом працює ТОВ „Уніплит”, що дозволяє йому підкорювати все вищі та вищі вершини.

Велику увагу ТОВ „Уніплит” приділяє залученню на роботу молоді, адже керівництво підприємства усвідомлює, що саме в молодих, енергійних та ініціативних людях майбутнє не лише підприємства, але й усієї держави.

Активну позицію займає «Уніплит» і в соціально-культурному житті району. Підприємство підтримує дитячу творчість та фізичний розвиток, допомагаючи місцевим школам, є постійним спонсором футбольного клубу „Ураган” і постійним спонсором фестивалю „Мізунська звигода”.Тільки цього року підприємство надало благодійну допомогу у розмірі 213 тис.грн. А наступного року планується також укладання трьохсторонніх угод між Районною адміністрацією, Сільськими радами та ТОВ «Уніплит» про участь підприємства у соціально-економічному розвитку регіону.

Завдяки інвестиціям та плідної праці всього колективу ТОВ „Уніплит” не зупиняється у своєму розвитку. За 2000-2006 рр. власники інвестували в розвиток підприємства близько 50 млн. грн., в поточному році на інвестиції вже було спрямовано 35 млн. грн., а до кінця року ця цифра складе 42 млн. грн.

Незважаючи на високі результати виробничої діяльності та значний ріст соціальних показників, керівництво ТзОВ “Уніплит” не прагне зупинятися на досягнутому і постійно працює над покращенням ефективності виробництва, впровадженням нових технологій та методів управління, підвищенням конкурентоспроможності нашої продукції, а також і самого підприємства в цілому, оскільки для нас найважливішим є добробут, стабільність та впевненість у „завтрашньому дні” власників, працівників підприємства та їх рідних.

Невиконання планових показників виробництва продукції ТзОВ «Уніплит» за 2009 рік зумовлено:

Фанерне виробництво:

- простій газової сушки «СУР4-ГМ» через поломку понад 40 год.;

- простій пресу П714-Б через поломку гідравліки;

- монтаж та діагностика датчиків системи обліку сировини «Raute»;

- проведенням робіт з модернізації лінії «Cremona»;

- зростання вартості сировини на 11% у лютому та на 12,5% в березні;

- зростання нитки клеєної у 3,3 рази;

- підвищення ціни на смолу на 14%; 10 змін простою по виробництву шпону лущеного (напівфабрикат для виробництва фанери) через відсутність сировини;

- 6 змін простою через поломку рубмашини «Маєр»;

Виробництво ДВП: зростання вартості сировини на 15% у лютому та на 37% в березні;

Виробництво техтріски: зростання вартості сировини на 8% у лютому та на 13% в березні;

ЛДВ:

- капітальний ремонт виробництва - 6 діб (18 змін) у 1 кварталі;

- відсутність 3-змінного робочого дня на виробництві через недостатню кількість працівників;

- вимушені простої через відсутність сировини.

У зв'язку з погіршенням економічної ситуації всередині країни і у світі, з другої половини 2011 року спостерігався спад попиту на продукцію підприємства. Зміни на внутрішньому ринку спричинили зменшення реалізації продукції при одночасному пониженні відпускних цін 5-10% та збільшенні термінів оплати за поставлену продукцію з 7-14 до 30-60 календарних днів. Попри проведену велику роботу по збільшенні обсягів реалізації продукції на зовнішніх ринках, загальний її спад в листопаді-грудні 2011 року становив більше як на 30% від показників попередніх періодів.

У 2011 році ТОВ «Уніплит» займав 66,75% українського ринку ДВП мокрого способу виробництва (в 2010 році - 58,86%.).

Консолідована доля ринку, яку займає група «Універсал» (продукція виробництва ТОВ «Уніплит» та імпорт продукції ВАТ «Універсал») в 2011 році склала 90,3%.

Відносно 2010 року, в 2011 році на українському ринку ДВП сухого способу виробництва не відбулось суттєвих змін.

Приріст ємності даного ринку склав -0,2%, и становив 15,6 млн. м2, при цьому імпорт в 2011 році (5,2 млн. м2) зменшився на 13,5% відносно показника 2010 року.

Із загального обсягу імпорту левова частка (68%) припадає на ДВП виробництва Борисовського ДОК. Імпорт російської плити мав місце лише на початку року тільки з одного заводу-виробника Новоєнисейського ЛХК.

Також у 2011 році зменшився обсяг експорту ЗАТ «Фанплит» - єдиного в Україні виробника ДВП сухим способом.

Ємність українського ринку ДВПО в 2011 році становила 15,6 млн. м2. Доля ринку ТОВ «Уніплит» в 2011 році ( 6 331 тис. м2) склала 39,5%.

Сукупна ємність ринку ДВП (ДВП мокрого и сухого способів виробництва, а також ДВПО) за 2011 рік склала 42, 1 млн. м2, що на 11,4% більше ніж у 2010 році.

Доля ТОВ «Уніплит» на сукупному ринку ДВП в 2011 році становила 32,3%.

ТОВ «Уніплит» також входить до числа найбільших виробників фанери клеєної (ФК) на гнуто-клеєних деталей (ГКД).

Відповідно до обсягів реалізації продукції в 2011 році ринок фанери розділений наступним чином: ТОВ «Свиспан Лімітед» (34,55%), ТОВ «Черкаський ДОК(26,49%), ТОВ «Уніплит» - (14,66%); ТОВ «Язьм» (14,09) %, інші виробники - 10,21%.

В кінці 2011 року ТОВ «Уніплит» та ТОВ ТД «Вигода» було проведено роботу по пошуку нових клієнтів та відновлення співпраці з клієнтами робота з якими була зупинена по різних причинах. На даний час продукцію виробництва ТОВ «Уніплит» стабільно купують понад 300 клієнтів в Україні та 52 закордонних партнери з Росії, Румунії, Італії, Хорватії, Словенії, Німеччини, Кіпру, ін.(включно з клієнтами ТД «Вигода», який є ексклюзивним торговим представником ТОВ «Уніплит» на території України).

Для забезпечення платіжної дисципліни переглянуто умови відпуску продукції, а саме, проводиться робота по зменшенню відтермінування оплати; з новими клієнтами реалізація продукції здійснюється виключно на умовах передоплати. У новій редакції договорів купівлі-продажу передбачено більш сувору відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару.

З метою збільшення обсягів реалізації продукції в 2012 році було прийнята програма заходів по впровадженню нових продуктів та послуг котрі мають забезпечити конкурентну перевагу ТОВ «Уніплит» на ринку.

Таблиця 1.1 Обсяг реалізації продукції ТзОВ «Уніплит» у 2011-2012 рр.

Вид продукції	2008	2009
ДВП тис.м2	8 985	9 882
ДВПО тис. м2	4 086	5 752
Фанера м3	6 385	13 341
ГКД м3	831	2 277
Пиломатеріали м3	7 032	17 645

Основним предметом діяльності ТзОВ «Уніплит» є виробництво ДВП, на ринку якого воно є незаперечним лідером.

При плануванні необхідних обсягів реалізації продукції на той чи інший рік керуються планом продаж на відповідний рік. В такому плані вказують:

- вид продукції, яка буде реалізовуватись;

- одиниці виміру продукції;

- кількість, ціну та вартість продукції в щомісячній розбивці;

- загальний обсяг реалізації продукції певного виду в тому чи іншому місяці та загалом за рік;

- всю номенклатуру продукції, яку підприємство буде реалізовувати за конкретний місяць та за рік загалом.

1.2 Характеристика загальної направленості фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит». Організаційна та функціональна структура

ТзОВ «Уніплит» включає в себе три виробничі підрозділи:

- виробництво ДВП (ДВПО);

- лісопильно-деревообробне виробництво(ЛДВ);

- виробництво фанери та гнуто клеєних деталей(ГКД).

Організаційна структура підприємства включає три виробництва та спільну для них адміністрацію та обслуговуючі служби:

Плитне виробництво - 272 осіб - виробництво ДВП-ТС і ДВПО (деревинноволокнистої плити звичайної та оздобленої):

- цех виробництва технологічної тріски;

- цех виробництва ДВП;

- дільниця з підготовки виробництва;

- дільниця з підтримки виробництва;

- дільниця з обслуговування електрообладнання;

- паросилове господарство;

- цех очистки стічних вод;

- цех оздоблення плити;

- виробнича лабораторія.

Фанерне виробництво(Дзвиняцька філія ТзОВ «Уніплит») - 196 осіб - виробництво фанери, ГКД (гнуто-клеєних деталей):

- склад сировини;

- дільниця з виготовлення фанери;

- дільниця з виготовлення ГКД;

- дільниця з підтримки виробництва;

- котельня;

- транспортна дільниця;

- склад готової продукції ;

- виробнича лабораторія

Лісопильне виробництво - 109 осіб - виробництво пиломатеріалів:

склад сировини, деревообробний цех, дільниця з переробки відходів, дільниця з ремонту обладнання, склад готової продукції.

Адміністрація та допоміжні служби - 111 осіб.

Загальна чисельність персоналу на ТзОВ «Уніплит» 709 чоловік.

Таблиця 1.2 Служби ТзОВ «Уніплит»

Назва служби	Кількість працівників, осіб
1. Служба якості	20
2. Служба охорони праці і навколишнього середовища	12
3. Фінансово-економічна служба	18
4. Служба управління інвестиційними проектами	16
5. Сервісна служба	22
6. Комерційна служба	25
7. Транспортна служба	10
8. Допоміжна служба	3

Кожна служба має в своєму складі від 3 до7 відділів, дільниць та бригад.

ТзОВ «Уніплит» має також в своєму розпорядженні вузькоколійну дорогу, за допомогою якої перевозить сировину з місця її вирубки або ж безпосередньо готову продукцію.

Плитне виробництво складається з 15 дільниць, цехів та бригад, фанерне - з 12, а лісопильно-деревообробне - з 6.

Фінансово-економічна служба складається з наступних відділів:

ь планово-аналітичний відділ;

ь бухгалтерія;

ь фінансовий відділ;

ь відділ інформаційного забезпечення.

Очолює фінансову службу заступник директора з фінансів та економіки.

Важливе значення має також комерційна служба, оскільки більшість продукції підприємства експортується закордонним споживачам. Вона включає в себе:

§ відділ збуту;

§ відділ матеріально-технічного постачання;

§ відділ із зовнішньоекономічних зв'язків;

§ відділ митного декларування;

§ склад готової продукції;

§ склад товарно-матеріальних цінностей;

§ склад паливно-мастильних матеріалів.

транспортна служба.Для забезпечення конституційного права робітників на працю та з метою збереження чистоти довкілля на підприємстві функціонує служба охорони праці та навколишнього середовища (ОП і НС),в яку входить команда пожежної охорони, санітарна лабораторія та безпосередньо відділ ОПіНС.

Завдання з обслуговування виробничого процесу покладено на сервісну службу.

Потреби фірми в перевезенні сировини та готової продукції, а також логістика задовольняє

За дотриманням всіх вимог та стандартів при виготовленні продукції стежить служба якості.

З метою здійснення інвестиційної діяльності створена служба управління інвестиційними проектами, детальніше про яку я згадаю при аналізі інвестиційної діяльності підприємства.

Керівництво плитного виробництва складається з 6 осіб, фанерного - з 10 осіб, а лісопильно-деревоообробного - з 4 осіб.

Окрім постійних робітників на підприємстві працюють також сезонні працівники та особи, які працюють за договором ЦПХ (цивільно-правового характеру).

Робітники ТзОВ «Уніплит» працюють у двозмінному режимі, тобто на підприємстві здійснюється безперервне виробництво.

Характеристика готової продукції ТзОВ «Уніплит»:

ДВП - деревинноволокниста плита - це листовий матеріал, виготовлений в процесі гарячого пресування та сушіння, сформований у вигляді ковдри із деревинно-волокнистої маси. Деревинними волокнами умовно називаються клітини, їх обривки та групи, які отримуються при розмолі деревини (тріски). Сировина - відходи лісопилення та деревообробки, технологічна тріска та дров'яна деревина.

Вирізняють вологий та сухий спосіб виробництва плити ДВП. На підприємстві використовується вологий спосіб, який вважається більш екологічно чистим. Міцність плити забезпечується міжволокнистими зв'язками та домішками для поліпшення інших якостей, наприклад, водостійкості. ДВП використовується в будівництві при виготовленні дерев'яних будинків, у виробництві меблів, а, також, при облаштуванні залізничних вагонів та морських суден.

ДВПО - плита ДВП з додатковим оздобленням лако-фарбовими матеріалами.

Фанера - деревинний матеріал, який складається із склеєних між собою листів лущеного шпону. Фанеру формують із декількох листів шпону, в залежності від необхідної товщини. Кількість слоїв фанери може коливатися від 3 до 23. Марка фанери, яку виробляє підприємство - фанера на основі карбомідних смол (ФК). Вологостійка фанера цієї марки має високі показники з екології завдяки класу емісії формальдегіду. Березова фанера ФК відрізняється гарною текстурою, високою якістю шліфування, легкістю обробки. Ці відмінні якості обумовили її використання у виробництві меблів, у будівництві, при дизайнерському облаштуванні інтер'єрів, як оздоблювальний матеріал.

Гнуто-клеєні деталі (ГКД) - деревинний матеріал, який складається із склеєних листів шпону та потребує додаткової механічної обробки. Відрізняють такі різновиди ГКД:

1) прості вироби під лак - спинки та сидіння для шкільних стільців, ніжки для табуретів. Ця група характеризується високими вимогами якості з усіх напрямків - висока сортність шпону лицевих слоїв, якісне склеювання, чистота обробки торців, витримка заданих радіусів;

2) прості вироби під оббивку. Характеризуються точністю габаритних розмірів, відсутністю вимог щодо якості шпону та не дуже високими вимогами до якості склеювання;

3) ламелі - фанерні рейки вигнуті за радіусом. Характеризуються високою якістю лицевого шпону, якістю склеювання, рівномірним покриттям смолою зовнішніх слоїв, якісною обробкою торців. Використання - пружинна основа ліжок під ортопедичні матраци.

Виробництво пиломатеріалу складається з обробки сировини - деревини (кругляк), результатом якої являється отримання основної продукції - пиломатеріалу та побічної - тріска, опилки.

Пиломатеріал - частина лісоматеріалу (пилопродукція), яка отримується шляхом повздовжнього або поперечного розпилу деревини встановлених розмірів з погодженими незначними відхиленнями. Різновидом пилопродукції є обапіл та опалубка.

ТзОВ «Уніплит» не зупиняється на досягнутому рівні виробництва та на існуючих видах готової продукції. До найближчих цілей відноситься встановлення нової лінії з виробництва плити МДФ.

МДФ (Medium Densinity Fireboard) - «середньої щільності волокнисте покриття». Плита МДФ представляє собою спресовану дрібнодисперсну деревинну фракцію, виготовлену з висушених деревинних волокон, з додаванням синтетичних зв'язуючих матеріалів, і сформовану у вигляді килиму з наступним гарячим пресуванням (щільністю 700-870кг/м3). Основним зв'язуючим елементом деревинних волокон є лігнін, який плавиться при нагріванні деревини.

Плити МДФ виникли як подальший розвиток технології сухого способу виробництва деревоволокнистих плит. МДФ виступає замінником ДСП.

Переваги плит МДФ:

- плити МДФ вологостійкі, добре витримують вплив пари, не розбухають, не коробляться, по механічним властивостям кращі за дерево;

- однорідний склад та щільність;

- замінник натурального дерева, альтернатива по відношенню до фанери та столярних плит;

- має високий рівень шумопоглинання та звукоізоляції, відмінні теплоізоляційні властивості;

- плитам МДФ доступні будь-які способи обробки, на відміну від ДСП;

- мають високу технологічність;

- стійкі до пошкоджень мікроорганізмами, що робить їх екологічно безпечними та гігієнічно чистими;

- як мінімум на 60% дешевші за деревину.

Дані властивості МДФ дають більше можливостей при виробництві меблів.

1.3 Витрати на виробництво та собівартість продукції

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це вартіcне вираження витрат підприємства (організації), пов'язаних з використанням у технологічному процесі виконання робіт і надання послуг природних ресурсів, сировинних матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, інструменту, інвентаря, трудових і фінансових ресурсів, а також інших витрат на їх виробництво і збут, включаючи встановлені державою як обов'язкові відрахування, податки і платежі.

Величина собівартості продукції залежить від технічної оснащеності підприємства, ступеня використання його виробничої потужності, досягнутого рівня організації виробництва, продуктивності, праці, норм витрат матеріалів, палива, електроенергії та ін.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) ТзОВ «Уніплит» становить за 2011 рік 63957,9 тис. грн., а за 2012 рік - 88296,7 тис. грн..

Оскільки собівартість продукції як синтетичний показник формулюється із різних витрат, процесу планування, обліку, аналізу передує дослідження змісту цих витрат. Для цього передусім проводиться упорядкування, класифікація витрат на виробництво.

Залежно від призначення існують різні ознаки, за якими проводиться класифікація витрат на виробництво продукції.

Насамперед здійснюється групування витрат за економічними елементами і статтями калькуляцій.

В основу групування витрат за економічними елементами покладений економічний зміст тих чи інших витрат, незалежно від місця їх виникнення і призначення. Елементи витрат повинні бути економічно однорідними. Класифікація витрат за елементами є єдиною і обов'язковою для всіх промислових підприємств і об'єднань.

В Україні встановлений такий склад елементів витрат:

-- матеріальні витрати;

-- витрати на оплату праці;

-- відрахування на соціальні заходи;

-- амортизація;

-- інші витрати.

Таблиця 1.3 Класифікація витрат ТзОВ «Уніплит»

Витрати	2011 рік	2012 рік
	За звітній період	За попередній період	За звітній період	За попередній період
Матеріальні витрати	46158,9	52140,3	77983,9	46158,9
Витрати на оплату праці	9891,1	8194,9	13608,2	9891,1
Відрахування на соціальні заходи	3909,8	3097,3	5143,7	3909,8
амортизація	3845,5	2526,9	8980,0	3845,5
Інші витрати	6807,3	5003,0	4520,8	6807,3

Таким чином, склад елементів витрат дозволяє виділити дві основні групи:

-- витрати минулої праці, що уречевлені у вартості споживаних предметів праці (матеріальні витрати) і засобів праці (амортизація);

-- витрати минулої праці, що уречевлені у вартості праці (амортизація);

-- затрати живої праці (витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи).

З інших витрат приблизно 2/3 становлять матеріальні витрати, а решта -- витрати живої праці.

Класифікація витрат за економічними елементами відображає витрати підприємства, що пов'язані з виробництвом продукції, тому її ще називають кошторисом затрат на виробництво.

Класифікація витрат за економічно однорідними елементами дозволяє:

-- оцінити характер виробництва (матеріалоємне, трудомістке, фондомістке);

-- визначити величини витрат живої і минулої праці та співвідношення між ними;

-- обчислити чисту продукцію підприємства (галузі);

-- зв'язати план собівартості з Іншими розділами плану підприємства (праця, матеріально-технічне забезпечення, технічний розвиток тощо);

-- визначити структуру витрат на виробництво за рік і в динаміці, що дозволить оцінити структурні зміни затрат;

-- виявити резерви подальшого зниження витрат на виробництво продукції.

Незважаючи на важливе значення в плануванні, обліку і аналізі елементів витрат на виробництво, класифікація за економічно однорідними елементами не дозволяє визначити собівартість одиниці продукції, тим більше, якщо виготовляється два і більше її види.

Прямими вважаються витрати, які можна безпосередньо віднести на собівартість одиниці продукції. До таких витрат переважно відносяться однорідні витрати.

До непрямих відносяться витрати, які переносяться на собівартість одиниці продукції опосередкованим шляхом, наприклад, пропорційно будь-якому виду прямих витрат.

На практиці непрямі витрати переносять на собівартість продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих працівників.

Водночас варто зауважити, що висловлене вище твердження не є абсолютним положенням. Так, у монопродуктових галузях, тобто підприємствах, які виробляють один вид продукції, всі витрати прямі, а в комплексних галузях, тобто таких, де із одного і того ж виду сировини одержують декілька видів продукції, всі витрати е комплексними.

Залежно від змін обсягу продукції всі витрати поділяються на змінні (умовно-змінні) і постійні (умовно-постійні).

Змінні витрати зростають або знижуються залежно від зростання або зниження обсягу продукції (витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітна плата виробничих працівників). Такі витрати змінюються майже пропорційно зміні обсягу виробництва.

Постійні витрати не залежать або мало залежать від обсягу продукції, наприклад, орендна плата, заробітна плата адміністративного персоналу тощо.

За характером участі у виробничому процесі розрізняють основні і накладні витрати. Критерії розподілу витрат на основні і накладні полягає в тому, що основні витрати випливають із самого процесу виготовлення продукції і неминучі у будь-яких умовах виробництва -- невеликих і значних масштабах.

До основних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату робітників і інженерно-технічних працівників, ремонт і відновлення основних фондів.

Розділ ІІ. Зміст і процедури комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит»

2.1 Встановлення мети, завдання та інформаційної бази аналізу

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб'єктів ринку:

* підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;

* інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;

* кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;

* партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії та ін.);

* сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки -- у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації -- у потенційній спроможності підприємства допомагати).

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз (від грецьк. dvakvaxq-- розклад, розчленування) -- це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття -- синтез (від грецьк. -- з'єднання, складання) -- це метод вивчення предмета в цілісності,єдності та взаємозв'язку його частин. Зв'язок "аналіз -- синтез" притаманний будь-якому науковому дослідженню. Особливе значення він має в економічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні.

Мета фінансового аналізу -- інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси і їхні потоки, а основною метою - оцінка фінансового стану підприємства й виявлення можливостей підвищення ефективності його функціонування.

При цьому бажаним є такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи кошти, здатне шляхом ефективного їхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також втрати на його розширення і відновлення.

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності -- фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, нещодавно набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

1) фінансовою -- управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик;

2) інвестиційною -- управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3) операційною -- управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства.

Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять не тільки працівників самого підприємства, але його партнерів по економічній діяльності, державні, фінансові, податкові органи та ін..

Це все визначає важливість проведення фінансового аналізу підприємства підвищує роль такого аналізу в економічному процесі. Фінансовий аналіз є неодмінним елементом як фінансового менеджменту на підприємстві, так і його економічних взаємин з партнерами, фінансово-кредитною системою.

Фінансовий аналіз необхідний для:

- виявлення змін показників фінансового стану;

- виявлення факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства;

- оцінки кількісних якісних показників фінансового стану;

- оцінка фінансового становища підприємства на певну дату;

- визначення тенденцій зміни фінансового стану підприємства.

Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутньому.

Залежно від завдань і змісту аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність, статистичну звітність, дані внутрішньогосподарського (управлінського ) бухгалтерського обліку, дані з облікової документації (вибіркові дані), експертні оцінки.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

1) балансу (форма №1);

2) звіт про фінансові результати (форма №2);

3) звіт про рух грошових коштів (форма №3);

4) звіт про власний капітал (форма №4);

5) дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємства, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація яка міститься в бухгалтерській статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік їх визначає керівник підприємства.

Мета складання фінансової звітності - надати користувачам повну, правдиву, та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

- щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінювання якості управління;

- оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- прийняття інших рішень.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

1) мету фінансових звітів;

2) їх склад;

3) звітний період;

4) якісні характеристики та принципи, якими слід керувати під час складання фінансових звітів;

5) вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (переглянутий у 1997 році) Кабінету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан, який складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи за допомогою власного та залученого капіталу.

Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). У звіт про фінансові результати наводяться дані про дохід (Виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.

Звіт про рух грошових коштів відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційними, інвестиційними і фінансовими напрямками діяльності підприємства.

У звіті про власний капітал відбуваються зміни у складанні власного капіталу протягом звітного періоду. Примітки до звітів - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статтей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини зміни що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Існує декілька підходів до структурування аналітичних процедур по відношенню до визначеного об'єкта аналізу. Оскільки головним фактором для аналітика є наявність інформаційних ресурсів, найбільш поширеним є поділ аналізу на зовнішній і внутрішній .

В зовнішньому фінансовому аналізі, як правило, виокремлюють процедури, що стосуються об'єкта аналізу та інформаційно забезпечені доступною звітністю. Зокрема, комплексний аналіз фінансово - господарської діяльності включатиме аналітичні процедури, впорядковані за розділами балансу, тобто такі, що відповідають логіці його побудови.

Якщо мова йдеться про внутрішньо-фірмовий аналіз, то як правило, береться відповідна методика зовнішнього аналізу і доповнюється процедурами, інформаційно забезпеченими внутрішньою звітністю, даними оперативного та бухгалтерського обліку.

Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Уніплит» включатиме в себе наступні етапи:

1. Оцінка та аналіз майнового потенціалу суб'єкта господарювання.

Оцінка і аналіз майнового потенціалу суб'єкта дослідження в даній роботі проводитиметься за такими напрямками :

1) Вертикальний аналіз балансу (аналіз розміщення, складу, структури та формування засобів підприємства та джерел формування цих засобів);

2) Горизонтальний аналіз балансу (порівняльний аналіз показників за два останні періоди з досліджуваного проміжку часу);

3) Аналіз якісних зрушень в майбутньому потенціалі.

2. Оцінка фінансового потенціалу:

1) Оцінка ліквідності і платоспроможності;

2) Оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства суб'єкта господарювання:

1) Оцінка ефективності поточної діяльності (ділової активності);

2) Аналіз прибутку і рентабельності;

3) Оцінка кредитоспроможності підприємства.

4. Оцінка вірогідності банкрутства підприємства.

5. Перспективний аналіз (прогнозування фінансового стану, в тому числі аналіз і оцінка «хворих» місць суб'єктів господарювання, визначених в розділі 1 даної роботи, та фінансового результату діяльності досліджуваного підприємства).

2.2 Теоретичні аспекти проведення фінансового аналізу

В широкому розумінні метод фінансового аналізу можна визначити як систему теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулярних принципів дослідження фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Перші два елементи (система категорій та науковий інструментарій ) характеризують статичну компоненту методу, останній ( система регулярних принципів ) - його динаміку. Категорії фінансового аналізу - це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. Серед них: фактор, модель, ставка,відсоток, дисконт, грошовий потік та ін..

Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу - це сукупність загальнонаукових і конкретних наукових методів і моделей дослідження фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.

Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них належать:

· Системність;

· Комплексність;

· Регулярність;

· Послідовність;

· Об'єктивність та ін..

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового зокрема.

За класифікацією розрізняють неформальні й формальні методи аналізу. Неформальні ( евристичні ) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

1. Експертних оцінок та сценаріїв;

2. Психологічні;

3. Морфологічні;

4. Порівняльні;

5. Побудови системи показників;

6. Побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об'єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про явище економічної діяльності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрямки розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстоко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них:

· Арифметичних різниць;

· Ланцюгових підстановок;

· Відсоткових чисел;

· Дисконтування;

· Балансовий;

· Диференційний;

· Логарифмічний;

· Виокремлення ізольованого впливу факторів;

· Інтегральний;

· Простих та складних відсотків та ін..

У процесі фінансового аналізу також широко застосовують традиційні методи економічної статистики та математико-статистичні.

Використання видів, прийомів і методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюють за допомогою різних моделей , які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

1) дескриптивні;

2) предикативні;

3) нормативні.

Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінювання фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансових звітів у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний, або просторовий аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та витрат підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них:

1) розрахунки точки критичного обсягу продажу (аналіз беззбитковості);

2) побудова прогностичних фінансових звітів;

3) моделі динамічного аналізу (жорстко-факторні детерміновані моделі та регресійні моделі);

4) моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі - це моделі, які дають можливість порівнювати фактичні

результати діяльності підприємства з нормативними. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їх сутність полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат для відповідних технологічних процесів, видів виробів та з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Розглянемо сутність основних прийомів фінансового аналізу. До економіко-логічних належать прийоми: порівняння, деталізація, групування, середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизонтальний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, прийом послідовного ізолювання факторів абсолютних та відносних різниць, розрахунки пайової участі.

До економіко-математичних прийомів, які найчастіше використовують під час фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та кореляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий аналіз. Порівняння полягає в співставленні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб за результатами порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників має бути забезпечена за календарними строками, методами оцінки, умовами роботи, інфляційними процесами.

Деталізація як прийом широко використовується під час аналізу розподілу факторів і результатів господарської діяльності в часі та просторі. За його допомогою виявляються позитивний та негативний вплив окремих факторів, наслідки яких зазвичай взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи, застосовується в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і вплив окремих одиниць на ці середні.

Середні величини краще відображають сутність того чи іншого процесу, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовуються в аналізі, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки. Застосовуються середньоарифметичні та середньо хронологічні зважені.

Відносні величини (проценти, коефіцієнти, індекси) дають можливість глибше зрозуміти сутність і характер відхилення від бази. Вони особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження можна розрахувати відносно єдиної бази, взятої за вихідну, чи відносно ковзаючої бази, тобто попереднього показника.

Балансовий прийом застосовується у тому разі, коли потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними між собою. Найпоширенішим є прийом балансових зв'язків. Він використовується при аналізі фінансового стану підприємства для перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремих факторів на загальну величину відхилення за показником, що вивчається. В усіх випадках, коли дія фактора є самостійною, хоча й пов'язаною з іншими факторами, підсумок впливу окремих факторів повинен дорівнювати величині загального відхилення за показником. Якщо такої рівності немає, то це свідчить про неповне виявлення рівня впливу окремих факторів чи про помилки при його розрахунках.