Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ТзОВ "Склад-магазин"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В останні роки в Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені кризовим станом економіки. Поява значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, недосконала система оподаткування, кредитування і розрахунків, певний розвиток ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин, - все це вимагає від суб'єктів господарювання вміння грамотно оцінювати фінансово-господарську діяльність свого підприємства. Інакше вони не зможуть приймати правильні управлінські рішення і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними. Фінансове становище підприємств залежить від великої кількості взаємопов'язаних чинників, зміна умов діяльності відбуваються все частіше, тому для підтримки стабільного стану і подальшого розвитку підприємствам необхідно постійно удосконалювати свою діяльність. Важливу роль у реалізації цього завдання має аналізування господарської діяльності, за допомогою якого виробляється стратегія і тактика розвитку, на основі яких формується виробнича програма, обґрунтовуються плани і управлінські рішення, здійснюється контроль над їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності діяльності, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Отже, аналізування фінансово-господарської діяльності є не лише постачальником надійних даних для управлінського апарату, від рішень якого великою мірою залежить майбутнє підприємства, а й визначає способи впливу на фінансові параметри його роботи. Актуальність даної теми полягає в особливій важливості управлінського аналізу для всієї фінансово-господарської діяльності організації в цілому. Актуальність проблеми і послужила причиною вибору теми роботи.

Мета аналізування не тільки у оцінці ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, а й у тому, щоб постійно проводити діяльність, спрямовану на поліпшення показників роботи. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства показує, за якими напрямками потрібно поводити роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти і найслабші позиції фінансового стану підприємства Головною метою аналізу є своєчасно виявляти і усувати вади фінансової складової діяльності і визначити резерви поліпшення становища підприємства. Суть проблеми полягає в тому, що більшість підприємців, які зіткнулися з перешкодами, не задумуються над необхідністю аналізу своєї діяльності, а тому взагалі його не здійснюють. Метою дипломної роботи є проведення загального аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства ТзОВ «Склад-магазин» і виявлення шляхів її підвищення.

Предмет дослідження в даній роботі - процес аналізування фінансово-господарської діяльності підприємства. Об'єкт дослідження - ТзОВ «Склад-магазин».

Виходячи з поставленої мети, були сформульовані завдання роботи:

1. Вивчити теоретичні аспекти процесу економічного аналізу та управління виробничо-фінансовою діяльністю підприємства.

2. Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

3. Розробити пропозиції щодо оптимізації фінансово-господарського стану.

Методами дослідження в курсовій роботі є: аналіз економічних, правових, статистичних джерел літератури; емпіричний, економіко-математичний метод, а також вертикальний, горизонтальний аналіз, порівняльний аналіз.

На сьогоднішній день на всіх підприємствах на перше місце ставиться саме результат роботи - прибуток або збиток. Виявити причини сформованих за розглянутий період результатів роботи, науково підійти до аналізу сформованих показників, виявити і реалізувати резерви поліпшення показників - ось ті питання, які в даний час хвилюють керівництво будь-якого підприємства. Практична значимість роботи полягає в можливості використання результатів дослідження для вдосконалення фінансово-господарської діяльності аналізованого підприємства.

1. Теоретичні основи аналізування фінансово-господарської діяльності підприємства

1.1 Фінансово-господарська діяльність підприємства та сутність її аналізування

фінансовий господарський малий ринок

Складні ринкові умови висувають особливі вимоги до технології стійкого розвитку економіки підприємств, яка повинна будуватися на гнучких принципах коректування цілей господарської діяльності залежно від умов, у яких функціонує підприємство. Забезпечення стійкого розвитку підприємства є важким завданням через те, що підприємство не має змоги впливати на певні чинники, які визначають напрями його діяльності. Переважна більшість відхилень від нормального функціонування виникає через прорахунки в минулі періоди, які з часом накопичуються та впливають на поточне функціонування. Досягнення стійкого фінансово-економічного стану і конкурентноздатності підприємства вимагає глибокого, науково-обґрунтованого аналізу фінансових і господарських відносин. Дослідженню основних економічних категорій оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств свої праці присвятили багато закордонних і вітчизняних економістів: І. Бланк, Р. Брейлі, О. Заруба, В. Ковальов, О. Пилипченко, Н. Шандова, Д. Кучерак, І. Цигилик, А. Перетятько, Є. Мних, Савицька Г.В. та інші. [1, с. 378]

Чіткого визначення поняття «фінансово-господарська діяльність» немає, воно трактується як чинним законодавством, так і вченими-економістами по-різному.

У листі Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності №06-10/565 від 01.10.2001 року вказано, що терміни фінансова та господарська діяльність за економічною суттю є тотожними. На мою думку, це правильне твердження. Термін «господарська діяльність» застосовується для всіх суб'єктів господарювання: як для підприємств, так і для банківських або інших фінансових установ, вказуючи на те, що підприємство здійснює будь-яку господарську діяльність, з метою отримання кінцевого фінансового результату. Тому в деяких випадках і застосовується поняття «фінансово-господарська діяльність». [2, с. 1]

В свою чергу, у працях інші науковці визначають, що в умовах ринку фінансово-господарська діяльність найчастіше поєднує в собі такі складові: виробничо-господарську, інвестиційну і фінансову діяльність. [3, с. 340] Виробничо-господарська діяльність - це процес виготовлення продукції, виконання робіт, послуг, включаючи капітальне будівництво. Виробничо-господарська діяльність визначає спеціалізацію підприємства, його основний рід занять. Тут основною є операційна діяльність, яка забезпечує отримання основної частини доходів. Недоліком даного підходу є те, що до складу основної (виробничо-господарської) діяльності включають капітальне будівництво, яке по суті, є одним з напрямів інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність - це процес реалізації інвестицій, тобто вкладення капіталу з метою збільшення економічного потенціалу підприємства, його вартості. Результати цієї діяльності частково відображені в доходах від нереалізаційних операцій (участі в спільних підприємствах, вкладення цінних паперів та ін.) Фінансова діяльність підприємства - це процес фінансового забезпечення ефективного функціонування підприємства і його розвитку. [4, с. 312]

На мою думку, основна діяльність підприємства не повинна обмежуватися лише створенням і реалізацією нового продукту (товару, послуги), а й має забезпечувати передумови для диверсифікації виробничого процесу з використанням новітніх технологій. В даному випадку можна говорити про інтеграцію двох видів діяльності - виробничо-господарської та інноваційної, в ході створення підґрунтя для ведення ефективного господарювання, з метою отримання максимального економічного і соціального ефекту від вкладення фінансових ресурсів в розвиток підприємства. У роботі я детально розглянула 2 складові фінансово-господарської діяльності, оскільки інвестиційної діяльності аналізоване підприємство не здійснює.

Поняття господарської діяльності наводиться в статті 3 Господарського Кодексу України. Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Варто звернути увагу на погляд на класичні ознаки господарської діяльності, наголошуючи на її суспільно корисному характері, що їх наводить авторитетний український учений В.С. Щербина: «Суспільно корисна господарська діяльність: по-перше, полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб; по-друге, виконується на професійних засадах; по-третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату, тобто функціонувати як товар; по-четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних верств населення тощо)». [5] Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом (пункт 2 статті 2 Господарського кодексу), а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Виходячи з положень розділу VІ, VІІ Господарського кодексу можна виокремити такі види господарської діяльності:

1. Господарсько-торговельна діяльність - діяльність, що її здійснюють суб'єкти господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію через надання відповідних послуг.

2. Агентська діяльність - комерційне посередництво, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання під час здійснення ними господарської діяльності способом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційне посередництво є підприємницькою діяльністю.

3. Перевезення вантажів - господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

4. Капітальне будівництво - будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення та здійснюються на умовах підряду.

5. Інноваційна діяльність - діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Фінансова діяльність включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

6. Фінансове посередництво - діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюють установи банків та інші фінансово-кредитні організації.

Страхування у сфері господарювання - це діяльність, скерована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності).

7. Комерційна концесія - за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується додержувати умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в повному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

8. Зовнішньоекономічна діяльність - господарська діяльність, під час здійснення якої майно та/або робоча сила перетинають митний кордон України. [5,20-23 с.]

Повне визначення господарської діяльності та її характеристика наведені на схемі 1.

Господарська діяльність підприємства нерозривно пов'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції чи надання послуг з метою одержання прибутку.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. [6,224 с]

Основними нормативними документами, які регулюють фінансово-господарську діяльність підприємств в Україні, є Господарський кодекс; Податковий та Цивільний кодекс; закони «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та інші.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Ознаки господарської діяльності

Фінансова діяльність підприємств включає сукупність операцій з надходження і витрачання засобів виробництва, у вартісній оцінці, їх використання в процесі виготовлення і реалізації продукції. Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється з метою поліпшення організації фінансів і підвищення ефективності їх використання. Зміст такого аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства, забезпеченості власними оборотними коштами, стану виробничих запасів, власних і позикових джерел їх формування. Важливе значення мають також вивчення дисципліни розрахунків з іншими підприємствами, організаціями і державою, використання господарських засобів за призначенням, виявлення шляхів підвищення ефективності витрачання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів всіх учасників господарської діяльності, як самого підприємства, так і його партнерів. [7, c. 92-98].Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності, ефективності організації і використання фінансових ресурсів. Чим вищі показники виробництва і реалізації продукції, нижча собівартість, тим вищою є рентабельність і прибуток, тим кращий фінансовий стан підприємства. Разом з тим надійний фінансовий стан, своєчасне правильне регулювання фінансів в процесі господарської діяльності дозволяє своєчасно і повно виконувати всі господарські операції, зобов'язання з оплати праці, здійснювати капітальні вкладення та ін.

Ефективна фінансово-господарська діяльність підприємства повинна базуватися на системі найважливіших фінансово-економічних показників. Від їх правильного вибору залежить прийняття управлінських рішень, що стосуються складу, структури та вартості активів, капіталу підприємства, обсягу виручки і прибутку від реалізації і способів їх досягнення. Отже, фінансовий стан являє собою найважливішу характеристику економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів щодо фінансових та інших відносин.

Питання аналізу фінансово-господарської діяльності відіграє важливу роль при оцінці ефективності господарської діяльності підприємства та пошуку шляхів її підвищення. Будь-яка підприємницька діяльність потребує постійного контролю за своїм розвитком, аналізу процесів під дію яких потрапляє підприємство в сучасних умовах господарювання. Це, передусім, пов'язано із зміною економічних умов, в яких працює підприємство, кон`юнктури ринку, податкового законодавства тощо. Суть проблеми полягає в тому, що більшість підприємців, які зіткнулися з перешкодами, не задумуються над необхідністю аналізу своєї діяльності, а тому взагалі його не здійснюють. [8, с. 250].

Аналіз необхідний на всіх етапах підприємницької діяльності: від задумів і формування підприємства до реалізації кожного етапу його функціонування, дотримуючись принципів етапності самого аналізу. Саме на основі даних результатів аналізу розробляються і приймаються управлінські рішення, які в сучасних умовах жорсткої конкуренції не можуть прийматись інтуїтивно та приблизно, адже ефективність функціонування підприємства значною мірою залежить від умілого керівництва, правильної організації виробництва та праці.

Чіткого визначення терміна «аналіз фінансово-господарської діяльності» немає і в різних джерелах його тлумачать по-різному. Проте в будь-якому разі під аналізом буде розумітися спосіб пізнання (вивчення) того чи іншого об'єкта на основі його складових і вивчення зв'язків і залежності цих складових між собою. На мою думку, аналіз став необхідним для орієнтації науково-технічної, виробничої та збутової діяльності підприємства на облік ринкового попиту і вимог споживачів, адже діяльність підприємства та організація виробництва, зокрема, повинні бути планомірними, основані на точних даних та розрахунках. Виробникові необхідно заздалегідь визначити можливості ринку, при цьому він не може обмежитися дослідженнями та розробками сьогоднішнього дня, виробник мусить зорієнтувати дослідження в найперспективніших напрямках розвитку науки і техніки і пропонувати споживачам найбільш перспективніші види продукції. Тому аналіз - це діяльність, зорієнтована, перш за все, на перспективу. [9, с. 5]

Залежно від цілей аналізу використовуються різні джерела інформації. Наприклад, якщо потрібно провести міжгосподарський аналіз показників, то, крім власних джерел інформації, потрібно застосувати зовнішні джерела з даними, які нас цікавлять. При внутрішньогосподарському аналізі, який проведений у даній роботі, на рівні підприємства використовуються такі основні джерела зведеної бухгалтерської інформації: план (бізнес-план), Баланс (форма 1), Звіт про фінансові результати (форма 2), Звіт про рух грошових коштів (форма 3), Звіт про власний капітал (форма 4).

Слід зауважити, що за доступністю інформація поділяється на відкриту й закриту (остання є комерційною таємницею), а тому аналіз фінансово-господарської діяльності може бути двох видів: внутрішній та зовнішній. Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві, і виконується способом порівняння цих нормативів з фактичними параметрами фінансової діяльності підприємства. Зовнішній аналіз здійснюється заінтересованими організаціями - податковою інспекцією, банком, акціонерами, іншими структурами - за даними бухгалтерської звітності. [10, c. 3-5]

Якість аналізу залежить від застосованої методики, достовірності даних фінансової звітності, а також від компетенції керівника, який приймає управлінські рішення. Результати аналізу групуються у відповідні таблиці, графіки, діаграми, які дозволяють побачити наочно зміну показників у часі.

Аналіз фінансово-господарської діяльності - системне, комплексне вивчення, вимір і узагальнення впливу чинників на результати діяльності підприємства шляхом обробки певних джерел інформації. Складовими аналізу фінансово-господарської діяльність є фінансовий і управлінський аналізи.

З наукового погляду аналіз є поділом процесу чи явища і наступного вивчення усіх його складових частин, виявлення основи, яка зв'язує усі частини у єдине ціле, й модульна побудова цій основі закономірностей його розвитку. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства є основою прийняття рішень лише на рівні господарюючих суб'єктів. З допомогою аналітичних процедур виявляються найважливіші характеристики і сторони діяльності підприємства і даються прогнози у майбутнє на основі цих прогнозів будуються плани.

Характерними особливостями методів економічного аналізу є: використання системи показників; вивчення причин зміни цих показників, виявлення і вимірювання взаємозв'язку між показниками.

Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила читання фінансових звітів. Серед них можна виділити основні:

1. Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

2. Вертикальний аналіз (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників, з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника. За допомогою тренду ведеться перспективний прогнозний аналіз.

4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності за окремими показниками фірми, визначення взаємозв'язку показників.

5. Порівняльний аналіз - це внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, підрозділів, цехів, а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, із середньогалузевими даними.

В якості інструментарію для фінансового аналізу широко використовуються фінансові коефіцієнти. Це відносні показники фінансового стану підприємства, які виражають відношення одних абсолютних фінансових показників до інших. [11, с 560-562]

Фінансовий аналіз за методикою Савицької Г.В. є частиною комплексного аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з таких напрямків:

1. Аналіз формування і розміщення капіталу (власного і позикового) і ефективності його використання. Проводиться шляхом аналізу наявності, структури і динаміки майна підприємства та джерел його формування (вертикальний і горизонтальний аналіз балансу), а також розрахунку коефіцієнтів рентабельності й обіговості капіталу;

2. Аналіз основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, який проводиться на підставі розрахунку показників фондовіддачі, матеріаломісткості і трудомісткості та їх факторного аналізу;

3. Аналіз маркетингової діяльності, котрий полягає у вивченні платоспроможного попиту на продукцію, ринків збуту, обґрунтуванні планів виробництва і реалізації, оцінці конкурентноздатності продукції і вишукуванні резервів підвищення її рівня;

4. Аналіз виробництва продукції, її собівартості і реалізації проводиться шляхом аналізу динаміки обсягів виробництва і реалізації продукції, аналізу асортименту, структури і якості продукції; факторного аналізу витрат на виробництво і реалізацію;

5. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться на підставі факторного аналізу складу і динаміки балансового прибутку, рівня відпускних цін, рентабельності підприємства і резервів збільшення прибутку і рентабельності;

6. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться на основі аналізу фінансової структури балансу (співвідношення власного і позикового капіталу, необоротних і оборотних активів), аналізу забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, визначення типу фінансової ситуації, розрахунку показників платоспроможності підприємства. [12, с. 208]

А.І. Ковальов і В.П. Привалов мету аналізу фінансово-господарської діяльності трактують не стільки як визначення й оцінка фінансового стану підприємства, скільки збір інформації для проведення роботи, спрямованої на його поліпшення. Методика аналізу складається з 3-х етапів.

1. Попередня оцінка чи експрес-аналіз фінансового стану, метою якого є наочна і проста оцінка фінансового стану і динамки розвитку підприємства. Ця оцінка проводиться шляхом читання фінансової звітності підприємства, що дозволяє зробити висновки про наявне у підприємства майно, джерелах його формування, результатах діяльності підприємства. Потім проводиться вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтується на існуванні певних співвідношень між статтями звітності. Виробляється відбір невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних у обрахуванні показників і поступове відстеження їх динаміки (наприклад, величина основних засобів і їх частка у загальній сумі активу, коефіцієнт зносу основних засобів, величина власних засобів і їх частка в загальній сумі джерел підприємства, прибуток, рентабельність і т.д.).

2. Деталізований аналіз фінансового стану: побудова аналітичного балансу, оцінка й аналіз економічного потенціалу, оцінка майнового положення і структури капіталу, аналіз фінансового положення: оцінка ліквідності і фінансової стійкості, аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, аналіз оборотності, аналіз рентабельності.

3. Аналіз фінансового стану підприємства: загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період, аналіз фінансової стійкості підприємства, аналіз ліквідності балансу, аналіз фінансових коефіцієнтів.

4. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства: аналіз рівня, структури і динаміки абсолютних показників фінансових результатів, аналіз рентабельності і ділової активності.

5. Оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період за аналітичним балансом, а також аналіз абсолютних показників фінансової звітності складають той основний вихідний пункт, з якого мають логічно розвиватися інші блоки аналізу.

6. Аналіз ліквідності балансу, виходячи з аналізу стійкості, повинен оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги і платоспроможності у майбутньому.

7. Аналіз фінансових коефіцієнтів (тобто відносних показників фінансового стану) дозволяє зіставити фінансовий стан даного підприємства з фінансовим станом конкурентів, а також проводити дослідження динаміки фінансового стану за ряд звітних періодів. [13, с. 86-88]

Методику фінансового аналізу на основі систематизованого аналізу фінансової звітності, де в ролі бази (критерію) порівняння пропонується використовувати комплексну нормативну модель фінансової стійкості підприємства, яка забезпечує взаємозв'язку різних аналітичних коефіцієнтів, пропонує Мних Є.В.

Дана методика містить у собі: складання аналітичної моделі балансу, аналіз співвідношень, які задаються фінансово-оперативними коефіцієнтами, оцінку ліквідності і платоспроможності, майнового стану, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, стану на ринку цінних паперів.

Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам, які на їх основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності фірми і її поточне фінансове становище. [14, с. 1].

Фінансові коефіцієнти, як показники діяльності фірми, публікуються в річних звітах фірм, причому кожна фірма, зазвичай, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше приводять у річному звіті набір з 10-15 показників. Фінансові коефіцієнти по окремих фірмах і галузях США публікуються також у таких виданнях, як довідник по фірмах «Дан енд Беэдстріт» довідник по фірмах компанії «Мудіс», видання фірми «Роберт Морріс ассошіейтс», довідник «Сендерт енд Пур», видання Податкового бюро Міністерства торгівлі США, видання Комісії з цінних паперів і бірж і інші.

У Японії фінансові коефіцієнти публікуються, наприклад, у щорічнику «Кайся ненкан» (12 показників), у довіднику Міністерства торгівлі і промисловості «Вата купі кіге-но кейей бунеекі» (до 80 показників).

Основною метою проведення аналізу фінансово-господарську діяльність підприємства є отримання об'єктивної оцінки їхньої платоспроможності, фінансової стійкості, ділової гри і інвестиційної активності, ефективності діяльності. Оптимальний перелік показників, найбільш об'єктивно що відбивають тенденції фінансового становища, формується кожним підприємством самостійно.

Звіт щодо поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємства повинен мати такі основні розділи:

1. загальна характеристика діяльності підприємства (назва, статус та інші інформаційні дані, структура власників, основні узагальнюючі показники діяльності підприємства за останні роки тощо). Цей розділ доцільно включати у разі зовнішнього характеру використання результатів;

2. оцінка фінансово-господарського стану (фінансова, виробнича та інвестиційна діяльність);

3. оцінка резервів підвищення ефективності функціонування підприємства та відновлення його платоспроможності;

4. загальні висновки та рекомендації, в тому числі про наявність ознак банкрутства.

Методика аналізу діяльності підприємства охоплює аналіз фінансових результатів та фінансового положення підприємства, основних факторів, що забезпечують ці підсумки, обсяг й собівартість виробництва та реалізації продукції, ефективність використання основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів. [15 с. 22-25]

На мою думку, у даній роботі доцільно розподілити перелік різноманіття показників на чотири групи:

- показники фінансової стійкості та платоспроможності;

- показники ліквідності;

- показники ділової активності;

- основні показники виробничо-господарської діяльності;

1.2 Особливості господарювання суб'єктів різних сфер діяльності

Упродовж тривалого часу в Україні діяв Загальний Класифікатор «Галузі Народного Господарства України», що поділяв усі галузі економіки країни на виробничу і невиробничу сфери. Вважалося, що у виробничій сфері створювався національний продукт і прибуток. У нематеріальній «невиробничій сфері» ані продукт, ані первинний прибуток не створювалися, а тому ці галузі національної економіки мали переважно перерозподільчий характер. Я вважаю, що це суттєва науково-теоретична помилка. Адже невиробнича сфера, як і сфера послуг в цілому, є одним з найдинамічніших і стрімко зростаючих видів економічної діяльності. У провідних країнах світу (Сполучені Штати, європейські країни, Японія тощо) кількість зайнятих у сфері послуг набагато перевищує кількість зайнятих у виробничій сфері. Сектор суспільних і приватних послуг в цих країнах зосереджує більше половини загального обсягу національного виробництва. Пізніше запропоновано поділ на сфери господарювання: матеріальне та нематеріальне виробництво (сферу послуг). [16, с. 378]

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються:

1. матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо;

2. матеріальні послуги: вантажний транспорт, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо.

Функціонування виробничого підприємництва пов'язане з необхідністю придбання чи використання факторів виробництва. Це основні та виробничі засоби, робоча сила, фінансові ресурси, інформація, природні ресурси.

Основними етапами виробничого підприємництва є: обґрунтування ідеї виробництва конкретного товару; маркетингове дослідження та проведення попередніх підприємницьких розрахунків; придбання або оренда устаткування; пошук постачальників та покупців, укладання з ними договорів; організація товаропостачання; реалізація виробленої продукції; визначення результативності виробничої діяльності. Для того, щоб виробити продукцію, підприємцю потрібні оборотні активи у вигляді сировини та матеріалів. За придбання для виробничого процесу оборотних активів підприємець сплачує їх власникам грошові суми. Далі для виробничої діяльності потрібні основні активи у вигляді робочих приміщень, машин, устаткування. Якщо у підприємця їх немає, то потрібно їх придбати або взяти в оренду. За придбання основних активів підприємець змушений сплатити грошову суму їх власникам. Виробництво вимагає залучення робочої сили; витрати на оплату праці позначаються. [17, с. 51-53] Виробниче підприємство випускає товар, який продається підприємцем покупцю. В результаті він одержує суму від продажу товару. Завдання підприємця полягає в тому, щоб виробництво було рентабельним.

Нематеріальне виробництво - це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються:

1) нематеріальні послуги: торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо;

2) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

Сфера послуг - традиційно одна з найбільш дискусійних областей економічної науки в теоретико-методологічному плані. Ця так звана невиробнича сфера (так звана тому, що вона давно вже стала виробничою з економічної точки зору) в розвинених країнах світу перетворилися на провідний сектор національної економіки. З середини 90-х років ХХ ст. в Україні яскраво виявилася тенденція переважання невиробничого сектору економіки щодо виробничого.

Діяльність підприємств сфери послуг має ряд специфічних особливостей, які відрізняють її від інших сфер і галузей народного господарства:

1. Повна залежність від попиту на пропоновані послуги та їх сезонний характер;

2. Поєднання в своїй діяльності виробничих і торгових операцій;

3. Використання товарних цінностей населення;

4. Необхідність створення та раціонального поєднання самих різних за величиною і функціями організацій обслуговування (підприємств, ательє, салонів, будинків побуту, приймальних пунктів тощо);

5. Сильна орієнтація на психолого-соціологічну кваліфікацію обслуговуючого персоналу (поряд з вузькою спеціалізацією в області професії);

Ринок послуг має наступні специфічні риси:

1. Висока динамічність;

2. Територіальна сегментація;

3. Локальний характер виробництва і споживання послуг;

4. Висока швидкість обороту капіталу (висока частка оборотного капіталу);

5. Висока чутливість до змін ринкової кон'юнктури;

6. Специфіка організації виробництва послуг (велика кількість малих підприємств);

7. Специфіка надання послуг (особисті контакти виробників і споживачів послуг);

8. Високий ступінь диференціації послуг (персоніфікація споживання);

9. Невизначеність результату діяльності по наданню послуг. [18, с. 278]

Однією із найбільших складових сфери нематеріального виробництва є торгівля. Торгівля - це галузь економіки та вид економічної діяльності, об'єктом діяльності якого є товарообмін, купівля-продаж товарів, і обслуговування покупців у процесі продажу товарів. Торговельна діяльність є вид підприємницької діяльності, направлений замінити задоволення купівельного попиту шляхом реалізації товарів споживчого призначення, надання послуг громадського (масового) харчування. [19, с. 344]

Торгівля - це з'єднувальна ланка між виробником і споживачем - покупцем, що забезпечує виробничий ланцюжок перетворення «гроші-товар-гроші». У торгових підприємствах виробничий процес, зазвичай, відсутній, їхня діяльність пов'язана з перепродажем раніше придбаних чи отриманих товарів. Комерційна діяльність торгових організацій складається із окремих етапів, серед яких варто виокремити такі: визначення потреби у товарах, вибір постачальників і налагодження з ними господарських зв'язків, укладання договорів про поставку (купівлю-продаж) товарів, організація комплексу технологічних операцій (розвантаження товарів, приймання товарів за кількістю, якістю, їх збереження і переміщення); продаж товарів і надання послуг покупцям, рекламно-інформаційна робота. [20, с. 394]

Серед характерних рис торгівлі слід зазначити такі:

1. Завершує цикл товарного виробництва, реалізація товарів кінцевому споживачу (роздрібна торгівля);

2. Аккумулювання готівкових коштів, необхідність організації суворого контролю дотримання діючих правил організації готівково-грошового обороту;

3. Надання додаткових супутніх реалізації товарів послуг;

4. Висока адаптивна здатність господарювання;

5. Високий рівень оборотності капіталу;

6. Відсутність виробничого процесу зумовлює відсутність обліку незавершеного виробництва;

7. Ціна і асортимент реалізованих товарів перебуває у значній залежність від характеру попиту, особливостей соціально-економічного складу обслуговуваного населення;

8. Доходи від торгівлі піддаються сезонним коливання залежно від пори року, днів тижня, годин доби, наприклад, активізація попиту перед новорічними святами;

Торговельна діяльність в Україні регламентується Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживчу кооперацію», «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» та іншими. [21, с. 218]

1.3 Особливості фінансово-господарської діяльності малого підприємства

Важливим елементом формування підприємницької культури виступає створення збалансованого поєднання підприємств великого, середнього і малого бізнесу в єдину систему підприємництва в країні. Однак ці підприємства відрізняються організаційно-правовою формою, мають відмінності в організації і функціонуванні та вимагають різних підходів до напрямів та видів державної підтримки.

Якщо порівняти різні за розмірами підприємства, що функціонують в економіці (великі, середні і малі), то найбільш вразливою до ринкових коливань та найбільш перспективною, інноваційною і демократичною формою ведення бізнесу та значущою для соціальної сфери країни виступають підприємства малого бізнесу. [22, с. 417]

У діяльності підприємств малого бізнесу є багато особливостей: обмеженість ресурсів, високий рівень пристосування до умов діяльності, орієнтування на місцеві ринки товарів і послуг та ін. Тому потреби підприємств малого бізнесу постійно змінюються залежно від рівня їх розвитку, виду діяльності, кон'юнктури ринку, нормативно-правової бази та економічної ситуації в країні. Для забезпечення стійкого та гармонізованого розвитку малого підприємництва в таких умовах держава повинна проводити державну політику його підтримки і розвитку, зростання кількості малих підприємств та створення умов для забезпечення зайнятості населення з метою перетворення малого бізнесу на діючий механізм розв'язання економічних і соціальних проблем, позитивного впливу на вирішення проблем безробіття та наповнення вітчизняного ринку товарів і послуг. Мале підприємництво є обов'язковим елементом ринкової економіки, двигуном економічного та науково-технологічного процесу в суспільстві, важливим стабілізаційним механізмом і засобом реалізації особливого підприємницького потенціалу населення країни. [23, с. 4]

Функціонування малого бізнесу значно відрізняється від інших за розмірами підприємницьких структур. Ці відмінності проявляються у кількісних ознаках (невелика кількість працівників та сума виручки від реалізації) та якісних (відрізняються різним поглядом на організацію виробничого процесу, систему управління, впливу на зміни зовнішніх економічних, соціальних та політичних факторів).

Мале підприємництво є самостійної формою організації діяльності економічного життя суспільства зі своїми закономірностями та особливостями розвитку, які проявляються у:

1) характері виробничого процесу;

2) специфіці системи управління, кадрової та фінансової сфери;

3) зовнішніх зв'язках зі споживачами, державою та іншими підприємствами.

У діяльності підприємств малого бізнесу використовується відносно невелика сума капіталу, що стримує розширення та розвиток виробництва і змушує підприємця спеціалізуватися на конкретному виді діяльності та обмежувати номенклатуру товарів і послуг. [24 с. 6] З однієї сторони, це сприяє удосконаленню процесу виробництва, підприємець вивчає всі особливості виробництва своєї продукції та постійно впроваджує досягнення розвитку науки і техніки у власне виробництво. З іншої сторони, в разі зниження попиту на дану продукцію та зростанні цін на сировину або енергоносії підприємець дуже гостро відчуває негативний вплив погіршення економічної ситуації, при цьому зростає ризик його банкрутства. Найбільш часті причини банкрутства малих підприємств - це невдачі у сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність і відсутність досвіду. [25, с. 356]

В умовах жорсткої конкурентної боротьби підприємці намагаються встановлювати середні ринкові ціни, що діють у даному регіоні на аналогічні товари великих підприємств-конкурентів. Однак у більшості випадків витрати на виробництво і транспортування продукції у підприємців перевищують відповідні витрати на великих і середніх підприємствах. Це пов'язано з особливостями діяльності малих підприємств, а саме: підприємці реалізують власну продукцію невеликим партіями, надають додаткові послуги з безкоштовної доставки товарів, здійснюють витрати на рекламу підприємства і продукції, враховують додаткові вимоги клієнтів і покупців щодо якості і технічних характеристик продукції, проводять гнучку політику реалізації й оплати. Ціни на власну продукцію підприємці встановлюють на основі витрат на виробництво та збут продукції. За рахунок незначного управлінського персоналу адміністративні витрати на малих підприємствах невеликі, а витрати на доставку сировини та готової продукції в умовах постійного зростання транспортних витрат та цін на паливо досить відчутні. В таких умовах для отримання позитивного фінансового результату діяльності підприємства малого бізнесу повинні, з одного боку, встановлювати ціни на продукцію, що не перевищують ціни великих підприємств-конкурентів, а з іншого боку, чітко розраховувати й аналізувати понесені в процесі господарської діяльності індивідуальні витрати. [26, c. 412]

Підприємства малого бізнесу мають постійних покупців і клієнтів, з якими керівництво спілкується, вивчаючи їх бажання і потреби в удосконаленні продукції. Наявність постійних клієнтів і покупців - це запорука стабільної діяльності суб'єктів малого бізнесу. З огляду на це, керівництво підприємства намагається проводити більш гнучку політику реалізації власної продукції, надавати торгові знижки постійним та новим клієнтам. У стабільних умовах господарювання надання знижки або відстрочки платежу на короткий термін не відчувається на фінансовому стані підприємства. В умовах зростаючої нестабільності бізнес-середовища та рівня інфляції політика підприємства щодо надання відстрочки платежу може призвести до зниження суми оборотного капіталу, погіршення рівня платоспроможності та ліквідності, а також до невиконання боргових зобов'язань, що призводить до зниження рівня фінансової стабільності підприємства. В таких умовах малі підприємства повинні враховувати всі переваги і недоліки гнучкої політики реалізації й оплати продукції, з одного боку, надання відстрочки платежу призводить до зростання кількості постійних клієнтів та обсягів реалізації продукції, а з іншого - до зменшення суми оборотного капіталу, рівня ліквідності і платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. [27, с. 74 - 79]

Обмежені масштаби підприємства й обсягів виробництва передбачають наявність незначної кількості працюючих на підприємствах малого бізнесу, що зумовлює спрощення системи управління та зменшення кількості управлінських структур. У таких умовах власник підприємства безпосередньо бере участь у керівництві підприємством, займається вирішенням виробничих, фінансових та кадрових питань, приймає оперативні та стратегічні рішення. Однак, крім керівництва підприємства, велику роль для успішної діяльності підприємств малого бізнесу відіграють менеджери середнього рівня, які з пасивного виконавця поставлених керівництвом завдань і планів перетворюються на активного учасника в діяльності і розвитку підприємства.

Значною мірою на ефективність діяльності підприємства на всіх етапах його розвитку впливає згуртованість управлінської команди, досвід, освіта та вміння спілкування керівництва підприємства з підлеглими та партнерами. Якщо управлінська команда малого підприємства складається з декількох осіб (2-5 осіб), то знижується ризик банкрутства та зростають шанси на виживання підприємства, за рахунок прийняття правильних колективних управлінських рішень. Менш формальний стиль управління керівництва з підлеглими та постійне щоденне спілкування сприяє збільшенню гнучкості діяльності, запровадженні нововведень, що також дозволяє малим підприємствам удосконалювати виробничий процес не тільки з урахуванням досягнень науки і техніки, але й власних новаторських ідей і розробок. [28, с. 318]

Невеликі підприємства використовують у господарській діяльності обмежену суму оборотного капіталу. Для розширення масштабів діяльності підприємцям необхідно залучати додаткові матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Значною проблемою в діяльності малого підприємства є збільшення суми оборотного капіталу як за рахунок власних коштів, так і залучених. Власники малих підприємств - це середній клас підприємців, які не мають значних грошових заощаджень для вкладання їх у розвиток підприємства. Банківські установи не зацікавлені у наданні кредитів підприємствам, які мають обмежений капітал та не мають належної суми активів для забезпечення кредиту, а інвестори вкладають свої кошти у більш великі за розмірами та більш інвестиційно привабливі та рентабельні підприємства. Однак необхідно враховувати, що саме малі підприємства мають більш високу ефективність капіталовкладень і швидкість обороту капіталу.

Особливістю діяльності підприємств малого бізнесу є зв'язок постачальників, виробників і споживачів продукції. Малі підприємства співпрацюють з постачальниками сировини та покупцями власної продукції, в основному, на місцевих та регіональних ринках, вивчають попит на товари і послуги, оцінюють платоспроможність місцевого населення, особисто спілкуються із споживачами та швидко реагують на зміни в кон'юнктурі ринку. [29, с. 301]

В умовах жорсткої конкурентної боротьби великі підприємства мають більше фінансових і виробничих можливостей для зайняття найбільш рентабельних та привабливих сфер діяльності. Для виживання на ринку невеликі фірми частіше йдуть ризикованим шляхом розвитку, працюють у неперспективних галузях, заповнюють незайняті ринкові та територіальні ніші з надією підвищити прибутковість своєї діяльності.

Однак підприємствам малого бізнесу властиві недоліки, які заважають їм ефективно розвиватися і без втручання держави та ефективної державної підтримки розвиток малого бізнесу неможливий:

1. Малі підприємства дуже чутливі до змін економічної і політичної ситуації в країні, коливань економічної кон'юнктури, законодавства, діяльності фінансово-кредитної системи, велика залежність від рівня державної підтримки, мають великий ризик банкрутства, залежать від діяльності великих компаній-конкурентів, фінансового стану підприємств-постачальників і підприємств-споживачів продукції, рівня платоспроможності населення.

2. Обмежений оборотний капітал малого підприємства;

3. Недостатній кваліфікаційний рівень обліково-аналітичних працівників підприємства. На невеликих підприємствах фінансовими питаннями та прийняттям управлінських фінансових рішень займається особисто керівник підприємства (в деяких випадках разом із бухгалтером). Однак для стабільної фінансової діяльності підприємства важливу роль відіграє вирішення таких важливих фінансових питань, як визначення політики цін, планування доходів і витрат, організації фінансового менеджменту, визначення короткострокової і довгострокової кредитної політики підприємства. Роль бухгалтерії, в більшості випадків, зводиться лише до збору інформації без належної її систематизації та аналізу. Обмежена чисельність керівників підрозділів та менеджерів підприємства також не дозволяє їм професійно вирішувати важливі для підприємства фінансові питання, а кваліфікація та досвід керівників підприємства не завжди дозволяють приймати оперативні управлінські та фінансові рішення.

4. Особливість малого бізнесу полягає у низькому рівні ліквідності у порівнянні з великим бізнесом, а платоспроможність прямо залежить від своєчасності розрахунків покупців і клієнтів, що відчутно впливає на мобілізацію «живих» грошей для поповнення оборотного капіталу та своєчасне виконання своїх боргових зобов'язань перед постачальниками, працівниками, бюджетом та фондами. Низький рівень ліквідності пов'язаний з тим, що підприємства малого бізнесу мають більш високі показники оборотності запасів і дебіторської заборгованості та високі поточні зобов'язання у порівнянні з великим бізнесом. Невеликі підприємства, маючи обмежений оборотний капітал, вкладають менше коштів у запаси, намагаються ефективно їх використовувати в господарській діяльності та здійснювати їх постачання за системою «точно в строк», не створюючи надлишки запасів на складах, що призводить до більш високих показників оборотності запасів

Незначні за розмірами підприємства малого бізнесу потребують менших капіталовкладень і меншої кількості устаткування для виробничого процесу. Техніка і технології виробництва на малих підприємствах принципово відрізняються від технологічних процесів виробництва великих підприємств-гігантів, фондоозброєність праці на малих підприємствах значно нижча, тому для працевлаштування більшої кількості працівників потрібно значно менше капіталовкладень. Переваги та недоліки розвитку фінансово-господарської діяльності малого бізнесу наведено у табл. 1.1. [30, с. 448]

Таблиця 1.1. Переваги та недоліки розвитку підприємств малого бізнесу

Переваги	Недоліки
- впроваджуються досягнення НТП; - висока гнучкість виробництва; - зменшення кількості управлінських структур; - оперативне прийняття рішень; - високий досвід і кваліфікація персоналу; - мають високу швидкість обороту капіталу; - швидкість реагування на зміни кон'юнктури ринку; - гармонічно співпрацюють з великим і середнім бізнесом;	- обмеженість номенклатури товарів і послуг; - зростає ризик банкрутства; - чутливі до впливу фінансової кризи; - постійне пристосування до умов ринку; - обмеженість власних фінансових ресурсів;

Подобные документы

• Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на практиці ТзОВ "Уніплит"

  Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства, його організаційної та функціональної структури. Аналіз майнового та фінансового потенціалу, платоспроможності, ліквідності та рентабельності організації. Оцінка вірогідності банкрутства.
  
  курсовая работа [883,7 K], добавлен 02.10.2014
  

• Інвестиційна діяльність підприємства в умовах ринкових відносин

  Сутність, склад і структура інвестиційної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "ДЕКС". Оцінка ефективності та шляхи покращення управління інвестиційними проектами організації.
  
  курсовая работа [308,6 K], добавлен 25.12.2013
  

• Дослідження фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"

  Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Пропозиції щодо підвищення рівня ефективності економіко-аналітичної роботи господарської діяльності підприємства. Сутність і застосування факторного аналізу на прикладі методу ланцюгових підстановок.
  
  дипломная работа [173,0 K], добавлен 20.03.2012
  

• Ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "Ірпінське АТП-13250"

  Поняття, чинники та методи оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану автотранспортного підприємства ТОВ "Ірпінське АТП-13250" та проблем в його діяльності. Оцінка резервів в діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.11.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства

  Аналіз фінансово-майнового стану та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Організація перевірки боргових прав і зобов'язань. Як порахувати доходи підприємства. Як перевірити склад витрат. Аналіз динаміки валюти балансу та його структури.
  
  контрольная работа [20,1 K], добавлен 05.05.2011
  

• Комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

  Характеристика загальної направленості фінансово-господарської діяльності підприємства, особливості розвитку галузі. Оцінка та аналіз майнового потенціалу, ліквідності, ефективності поточної діяльності, прибутку, рентабельності, вірогідності банкрутства.
  
  дипломная работа [5,1 M], добавлен 10.10.2012
  

• Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ПАФ "Урожай"

  Економічна сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Загальна характеристика економічного стану суб'єкта дослідження ПАФ "Урожай". Нормування та планування оборотних активів.
  
  курсовая работа [605,3 K], добавлен 20.11.2010
  

• Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

  Доцільність виробництва продукції ПП "Каравай", її конкурентоспроможність, ринок хлібних виробів, характеристика продукції підприємства за видами. Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, ефективність використання фондів.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 10.06.2014
  

• Управління фінансово-господарською діяльністю підприємства на основі матеріалів ДП "Красноармійськвугілля" ВП шахта "Центральна"

  Сутність та структура фінансових відносин, завдання та функції фінансової системи. Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства, оцінка прибутку та рентабельності виробництва. Шляхи підвищення рівня фінансово-господарської стабільності.
  
  курсовая работа [38,3 K], добавлен 05.11.2011
  

• Формування та розподіл прибутку підприємства

  Економічна сутність формування та функцій прибутку підприємства. Сутність факторів що впливають на збільшення прибутку. Оцінка фінансово-господарської діяльності ПАТ "Електро". Повний аналіз чинників підвищення ефективності діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.03.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам