Етимологічне слово «аналіз» означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з'ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.

У практичній і науково-дослідницькій діяльності аналіз широко застосовується у багатьох сферах діяльності, які пов'язані з необхідністю розв'язання пізнавальних задач. При цьому дослідження предметів і явищ природничими та технічними науками значною мірою базується на застосуванні відповідних приладів, реактивів, інших технічних засобів, які допомагають формуванню наукових абстракцій. На противагу цим наукам можливості аналізу суспільних явищ (у тому числі економічних) за допомогою технічних засобів і загалом постановки дослідів вкрай обмежені, що потребує інших, переважно абстрактних, методів розчленування явища як цілого на складові елементи. Вивчаючи структуру об'єкта в цілому, аналіз передбачає не лише пізнання частин, з яких складається ціле, а й з'ясування взаємодії, яка існує між ними, тобто він повинен здійснюватись в поєднанні з синтезом. Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об'єкт пізнання (предмет, явище) - це не просто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну з його частин, потрібен синтез - поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі.

Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: мало проаналізувати стан функцій окремих органів (кісткова, серцево-судинна системи, мозок, нирки, легені тощо), треба виявити взаємовідношення між ними, між їх функціями, і тільки після цього з'являється можливість охарактеризувати стан організму людини в цілому, а потім поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових.

Аналіз і вивчення діяльності підприємств - суб'єктів ринкових відносин - потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни (і на світовому ринку), з другого боку, - в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретного підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (а саме - прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного (в тому числі і з точки зору ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів.

Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов'язково пов'язані з виникненням фінансових відносин підприємства як суб'єкта ринкових відносин з постачальниками, покупцями, з державою (головним чином у межах податкового законодавства), з банками, власниками (акціонерами) тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, з приводу безлічі інших економічних і соціальних явищ дійсності. У зв'язку з цим з певністю можна твердити, що не існує жодних сторін діяльності підприємства, жодних управлінських рішень, що безперервно приймаються для її здійснення, як би, на перший погляд, вони не були віддалені від суто фінансових процесів (наприклад, зміна технології виробництва, запровадження того чи іншого режиму робочого дня, запровадження нормативної бази використання трудових і матеріальних ресурсів чи системи контролю за її дотриманням, кадрові перестановки тощо), які не були б пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємств через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємств - як фінансову діяльність.

1. Попередній огляд економічного та фінансового стану суб'єкта господарювання

1.1 Особливості галузі діяльності досліджуваного підприємства

фінансовий ліквідність рентабельність банкрутство

На даний час в Україні існує широка нормативно-правова база для діяльності і утворення акціонерних товариств. Основним законом є закон України «Про господарські товариства», прийнятий 19 вересня 1991 року.

Згідно статті 24 акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність по зобов'язанням тільки майном товариства. Стаття 25 виділяє види акціонерних товариств до яких належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржі; закрите акціонерне товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки і купуватись та продаватись на біржі.

Згідно статті 26 засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні та фізичні особи, які укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню товариств, відповідальність перед особами що підписались на акції і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створення акціонерного товариства, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Інформацію щодо акцій несуть статті з 27 - по 34. Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акції у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Акція, також, може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або ціною, що склалась на фондовому ринку.

Розповсюдження акцій згідно статті 29 може бути проведено двома шляхами: через відкриту підписку, або розподілу всіх акцій між засновниками відкрита підписка на акції організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути тримачами акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше як два роки. Засновниками публікується повідомлення про наступну відкриту підписку акцій, в якій мають бути вказані фірмові найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата проведення устновчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість та види переваги та пільги засновників, місце проведення, початкові та кінцеві сторони підписки, склад майна, що вноситься засновниками, найменування банківської установи та номер розрахункового рахунку, на який мають бути внесені початкові внески.

Строк відкритої підписки не може перевищувати шість місяців. Особи, що бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не меньш 10% вартості акцій, на які вони підписались, після чого засновники видають їм зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції повинні внести з врахуванням попереднього внеску не менш 30% номінальної вартості акцій. У випадку розподілу всіх акцій між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій згідно з статтею 32 акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, або анулювання. Згідно із статтею 34 акціонерним товариствам забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю. Статті 35 і 36 несуть інформацію про установчі збори. Згідно статті 36 установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

- приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

- приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій на які було оголошено підписку;

- зменшують розмір статутного фонду;

- обирають раду акціонерного товариства, виконавчий та контролюючий орган;

- вирішують питання про схвалення угод укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

- визначають пільги, що надаються засновниками;

- затверджують оцінку вкладів, внесених в натуральній формі;

- інші питання відповідно до установчих комітетів.

Статті з 41 по 49 окреслюють сутність, права, обов'язки, методи діяльності органів акціонерного товариства. Згідно статті 41 вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерного товариства. До компетенції загальних зборів акціонерного товариства належать такі питання, як - визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів, внесення до змін статуту акціонерного товариства, обрання та відхилення членів спостережної ради, також членів виконавчого органу та ревізійної комісії. Вирішується питання про затвердження річних звітів, розподіл прибутку, створення дочірніх підприємств, філій та представництв. Вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці службових осіб а також всіх інших питань акціонерного товариства.

Згідно статті 46 в акціонерному товаристві може створюватись спостережна рада, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. Згідно статті 47 виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що входять до компетенції загальних зборів і ради товариства. Правління підзвітне загальним зборам і раді акціонерного товариства та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства.

Згідно статті 49 контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності та кількісний склад ревізійної комісії затверджується загальними зборами.

Перевірки фінансово-господарської діяльності правління проводяться за дорученням загальних зборів, ради акціонерного товариства, з її власної ініціативи або на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10% голосів. Ревізійній комісії повинні бути подані всі матеріали, бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення службових осіб на її вимогу. Ревізійна комісія доповідає про результати перевірки загальним зборам або спостережній раді. Ревізійною комісією складається висновок по річних звітах і балансах. Без її висновку загальні збори не можуть затверджувати баланс. Контрольний орган зобов'язаний вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів у разі загрози інтересам акціонерного товариства та виявлення зловживань посадовими особами.

На основі наявної законодавчої бази акціонерні товариства набувають все більше широкого розвитку в Україні. Це одна з прикмет формування ринкової економіки протягом багатьох десятиріч, як відзначалось ця форма підприємництва та власності заперечувалась в СРСР. Акціонерні підприємтсва існували ще в дореволюційній Росії. Але «соціалістичні» перетворення привели їх до скасування. У період НЕПу спостерігалось певне відродження акціонерної справи. Наприкінці 20^-х на початку 30^-х років переважна більшість акціонерних товариств, що діяли у Союзі, була перетворена у державну власність. Друге відродження акціонерної форми підприємництва відбувається сьогодні. Наприкінці 80^-х років на початку 90^-х відбулися зміни в практиці, науці, ідеології, поглядах широких верств населення. Більш тверезий, зважений підхід до тлумачення економічних процесів надає змогу об'єктивно оцінити переваги та недоліки акціонерної форми організації підприємств. Ще трапляються полярні точки зору від повного забезпечення до перебільшення переваг акціонерної справи. Але можна вважати, що ця форма отримала визначення не лише у теорії а й на практиці.

Для налагодження і ефективного функціонування акціонерних товариств потрібно мати чітке зображення про суть та особливості їх розвитку.

Зараз в Україні робляться лише перші кроки у напрямі формування змішаної економіки. А це не може позначитись на організації акціонерних товариств. Нерідко вони істотно відрізняються від корпорацій у промислово розвинутих країнах. Подекуди їхній розвиток пояснюється переоцінкою позитивних сторін і недооцінкою негативних.

Сьогодні в спеціальній літературі містяться різноманітні тлумачення терміну «Акціонерного товариства». Ось лише декілька з них:

Акціонерне товариство має статутний фонд, який розподілено на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Воно відповідає по обов'язках лише своїм майном.

Акціонерне товариство - це організація, яка створюється на основі угоди між юридичними особами та громадянами шляхом об'єднання внесків з метою здійснення господарської діяльності.

Акціонерне товариство - це форма організації виробництва на основі грошових коштів за допомогою продажу акцій¹.

Акціонерне товариство - форма організації капіталу і разом з тим основна організаційна форма сучасних великих капіталістичних підприємств.

Акціонерне товариство - являє собою об'єднання капіталів, а більш широко - різноманітних грошових нагромаджень для здійснення будь-якої господарської діяльності шляхом випуску акцій (тобто свідоцтв про внески учасниками цього товариства рівновеликих коштів до сукупного капіталу.

Акціонерне товариство - це підприємство що акумулює капітал за рахунок випуску та продажу акцій.

Акціонерним вважається таке товариство, що має статутний фонд, розподілений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, котра несе відповідальність по обов'язках лише своїм майном.

Враховуючи ці та інші визначення розглянемо узагальнену характеристику. Акціонерне товариство - це таке підприємство, яке для утворення статутного капіталу випускає та продає акції. В акціонерному товаристві статутний фонд розподілено на певну кількість частин (акцій), кожна з яких може бути продана за певних умов перепродана тим чи іншим особам. Статутний фонд підприємства відбиває сукупність матеріальних та грошових коштів, які перебувають в його розпорядженні. Його розмір фіксується у статті акціонерного товариства. З часом він може змінюватись, що повинно відображатися в статуті.

Залежить від того, кому і на яких умовах продаються акції, розрізняють два основних типи акціонерних товариств:

- закриті;

- відкриті.

В закритих акціонерних товариствах акції продаються лише заздалегідь визначеним особам: засновникам, членам адміністрації, працівникам, деяким підприємтвам і установам та іншим. Основні вимоги до акціонерів фіксуються у статті. Цінні папері товариства не надходять на фондові ринки. Перехід їх з одних рук до інших повинен бути санкціонованим провідними акціонерами, або органам, який зазначений в статуті.

Відкрите акціонерне товариство всі оба певну частину своїх акцій (величина такої частки визначається законодавчими актами) продає усім бажаючим. У більшості випадків його цінні папери вільно продаються або купуються на фондових ринках.

Акція - це цінний папір, який випускається підприємтвом для залучення капіталів. Вона насамперед є свідоцтво про вкладення в

товариство частини капіталу. Володіння акцією не дає право власності на засоби виробництва акціонерного товариства. Та придбання такого цінного паперу наділяє його власника певними правами. У кожному конкретному випадку вони можуть бути різними.

Положення про права (як і обов'язки) акціонерів фіксується статутом акціонерного товариства. Водночас є деякі загальні правила що діють у багатьох країнах світу:

- право на одержання частини прибутку підприємства (дивіденд);

- право участі в управлінні акціонерним товариством;

- право на продаж або повернення (закритих акціонерних товариствах) акцій;

право одержання компенсацій за акцію у випадку ліквідації товариства у розмірі, що забезпечується вартістю залишкового майна та деякі інші.

Отже акція - це цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує ділову участь в статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

Розрізняють номінальну та курсові ціну акцій. Номінал - це така ціна акції, що відповідає величині вартості, яку вкладено в реальний капітал. Курс цінного паперу - це така ціна, за якою він продається на ринку. Акціонерне товариство має змогу випускати акції різних типів: Іменні та на пред'явника, звичайні та привілейовані. На першому етапі акціонерної справи в країні (1987-1990 р.р.) були поширені також акції трудового колективу і акції втрачають силу до кінця 1997 року повинні бути замінені на цінні папери, передбачені законами України.

Торгівля цінними паперами здійснюється на фондовій біржі, тобто на організаційно оформленому, постійно діючому ринку.

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону «Про цінні папери та фондову біржу», інших актів законодавства України, статуту та правил фондової біржі.

Для прийняття рішення про перетворення підприємства в акціонерне товариство слід передбачити як позитивну, так і негативні наслідки таких змін. Акціонерна організація сприяє розв'язанню багатьох проблем економічного та соціального розвитку господарства.

Заснування акціонерного товариства дає змогу для здійснення істотних перетворень відносин власності. Так державне підприємство може перейти у колективну або змішану власність. Але слід зазначити, що випуск акцій сам по собі ще не свідчить про кардинальні зміни у структурі власності. Адже у випадку, коли всі або більшість голосуючих цінних паперів товариства потрапляє у розпорядження державних органів, власником підприємства залишається держава. Хоча при цьому вона здійснює функції не прямо, а з використанням акціонерних важелів.

Тому засновником товариства слід пам'ятати що характер власності в акціонерному підприємстві треба формувати. Залежно від обставин він може бути приватним, колективним, державним, змішаним, із залученням іноземних осіб та інших.

Перетворення підприємств в акціонерні товариства сприяє зміцненню економічної та правової самостійності його трудового колективу.

Певна частина цінних паперів на пільгових умовах може бути розподілена серед працівників. Підприємство отримує повну самостійність щодо вищих органів і звітує лише перед акціонерами. Поглиблюється самостійність керівництва товариства оскільки акціонери не мають право безпосередньою втручатися в господарські функції. Водночас колектив працівників, виступаючи власником певної частини цінних паперів, отримує можливість впливати на призначення керівництва, а також звільнення його членів у випадку незадовільного виконання своїх обов'язків. Коли керівники товариства мають акції і отримують дивіденди, зростає їх зацікавленість в результатах діяльності підприємства.

Випуск та продаж облігацій і акцій сприяє залученню додаткових коштів і підтверджує його зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу передбачений у ньому термін з виплатою фінксованого проценту (якщо інше не перебачено умовами випуску).

Придбання певної частини цінних паперів товариства постачальниками та споживачами зміцнює його зв'язки, об'єднані тотожними інтересами та зв'язками.

До позитивних наслідків заснування акціонерного товариства можна віднести також:

істотні (порівняно з державним підприємством) зміни в структурі його управління;

перебудову зв'язків між його підрозділами (за допомогою запровадження акціонерних відносин між ними);

спрощення процесу демократизації у прийнятті рішень з виробничих та соціальних питань.

Великі перспективи відкриваються для впорядкування взаємовідносин з місцевими органами влади. Придбання останніми частини акції товариства перетворює їх в зацікавлених партнерів. Спрощується організація спільних (з іншими господарствами, місцевими органами, суспільними організаціями, іноземними інвесторами, тощо) товариства. Змінюються умови одержання використання іноземного капіталу.

Поглиблюється процес демократизації інформації про результати фінансово-господарської діяльності товариства та інші. Проте слід врахувати, що названі набагато інших позитивних наслідків впровадження акціонерної організації підприємства не з'являються автоматично.

Для їх досягнення потрібна професійна робота по формуванню найбільш раціональної для даного підприємства організації акціонерної справи. Інакше таких переваг можна не досягти. Важливу роль відіграють також наявність зважених нормативних актів, що регулюють розвиток акціонерної справи підтримка органів державного правління, позиція трудового колективу та інше.

Потрібно зауважити, що засновниками акціонерного товариства доведеться долати певні труднощі.

Це насамперед економічне обгрунтування доцільності перетворення підриємтва в акціонерне. На жаль, зараз ще немає досить обрунтованих розробок для здійснення таких розрахунків. Чимало засновників неуявляє собі., що акціонерна організація є досить складною структурою. Бракує також спеціально підготовлених кадрів для керівництва акціонерного товариства. Складним є питання про формування структури акціонерів, узгодження інтересів між товариством і державними органами (у випадку перетворення державного підприємства акціонерне), здійснення акціонерного контролю над товариством та інше.

Тому перетворенню підприємства на акціонерне повинні передувати поглиблений аналіз його виробничої діяльності, стану соціальних відносин, виявлення намірів членів трудового колективу щодо проведення таких змін. Важливим етапом є оцінка вартості виробних та невиробничих фондів підприємства і визначення величини статутного фонду товариства. Не менш важливі переваги та недоліки роботи підприємства в акціонерній формі.

1.2 Характеристика загальної направленості фінансово-господарської діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК» засноване на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 19 жовтня 1994 року (Протокол №1) та наказу призедента ТзОВ «БМК» від 7 грудня 1994 року.

Підприємство є юридичною особою і здійсню свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України та статутом. Підприємство має окремий баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку. ТзОВ «БМК» має право укладати господарські договори з іншими організаціями, підприємствами, установами фізичними особами і захищати свої інтереси в арбітражному суді. Підприємство має право розпоряджатися майном, що знаходиться у нього на балансі, відповідно до мети і предмету своєї діяльності; здавати в оренду основні засоби, інструмент, приміщення; формувати фонди оплати праці; проводити розрахунки з постачальниками та замовниками; проводити операції купівлі-продажу.

Метою діяльності ТзОВ «БМК» є виконання будівельних, будівельно-монтажних робіт капітального будівництва по монтажу зовнішніх мереж теплопостачання, газопостачання, трубопроводів пари і гарячої води, внутрішніх санітарно-технічних систем опалення, водопостачання, каналізації, газопостачання, систем кондиціонування повітря і вентиляції, пневмотранс-портування, опалювальних котелень, реконструкція і капітальний ремонт промислових і інших об'єктів.

Діяльність підприємства також передбачає надання послуг механізмами та транспортами, ремонт і обслуговування усіх видів транспорту та інших видів транспорту, виготовлення трубних заготовок, внутрішніх санітарно-технічних систем, санвузлів, вузлів технологічних трубопроводів, металоконструкцій, повітропроводій, виконання робіт по ізоляції трубопроводів. Монтаж та розповсюдження газопроводів з деталей, виготовлених з полімерних матеріалів.

Також підприємство здійснює пуско-налагоджувальні роботи систем вентиляції та кондиціонування повітря, підйомно-транспортного обладнання холодильних та компресорних установок, споруд водопостачання та каналізації, пуску та вводу в експлуатацію опалювальних котелень а також приладів обліку енергоресурсів промислових та сільськогосподарських підприємств.

Підприємство також здійснює торгівельно-посередницьку діяльність. Виготовлення та реалізація товарів народного споживання, вирощування, переробка та збут сільськогосподарської продукції; виконання проектно-конструкторських та проектних робіт по проектуванню внутрішніх систем в будівлях і спорудах, опалення, водопостачання, каналізаційних систем, систем вентиляції, зовнішніх мереж постачання індивідуальних будинків. Виконання проектно-пошукових робіт по проектування зовнішніх і внутрішніх мереж газопостачання, тиском до 12 кгс/смІ та газового обладнання індивідуальних будинків.

Підприємство веде квартирний облік своїх працівників, може купувати житло, будувати його за рахунок фонду соцкультпобуту, проводити облік житла і його розподіл. Також підприємство може направляти у відряджений за кордон спеціалістів на перепідготовку і навчання спеціалістів; а також ознайомлення з передовим досвідом інофірм, участі в переговорах, виставках, аукціонах, встановлення ділових контактів.

Підприємство може залучати до роботи іноземних спеціалістів, визначати форми, системи та види оплати праці, створювати тимчасові творчі колективи за рішенням Правління Товариства.

Підприємство відшкодовує збитки від своєї діяльності за рахунок власних прибутків, причому при недостачі власних прибутків різниця збитків відшкодовується за рахунок власних оборотних коштів. Якщо і їх не вистачає, то діяльність філії припиняється.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства проводиться за погодженням фірми, воно може здійснювати експортно-імпортні операції, укладати різного роду угоди та юридичні акти з юридичними і фізичними особами.

Майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти, та інші цінності, вартість яких відображена у його балансі.

Майно є складовою частиною цілісного майнового комплексу Товариства, його статутного фонду. Джерела придбанню майна підприємства, порядок та зміни розміру статутного фонду регламентується статутом Товариства.

Порядок користування акціями регламентує положення про зміну власника акцій, затверджене Президентом Товариства 05.11.97. Порядок нарахування дивідендів, бухгалтерський облік та звітність по акціях та дивідендах регламентує положення про цінні папери та положення про дивідендний фонд.

Чистий прибуток являє собою складову частину чистого прибутку Товариства, утворюється з надходжень від господарської діяльності і залишається в повному розпоряджанні товариства. Порядок розподілу чистого прибутку та відшкодуванню збитків визначають загальні збори представників акціонерів Товариства. Товариство створює такі цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з діяльністю Товариства в цілому: резервний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд соціально-культурного призначання, фонд споживання, дивідендний фонд, а при необхідності і інші фонди. Щорічні розміри вище перерахованих фондів затверджують загальні збори акціонерів Товариства.

Фонд соціально-культурного призначання, фонд споживання, дивідендній фонд підприємство використовує повністю на власні потреби. Фонд розвитку виробництва підприємство використовує на власні потреби в розмірі 30%, і 70% зобов'язане перерахувати у централізований фонд фірми. ТзОВ «БМК» має право використовувати частину коштів фонду соціально-культурного призначення на надання допомоги дитячим дошкільним закладам, оплату навчання своїх спеціалістів в середніх і вищих учбових закладах, наданню допомоги на лінування і представницькі витрати. Перераховані фонди розходжуються в рамках затверджених кошторисів. Персональну відповідальності за створення і надходження фондів несуть директор і головний бухгалтер.

Порядок формування фондів, напрямки їх використання визначає Правління Товариства.

Керівництво підприємством здійснює директор, якого призначає на контрактній основі Президент Товариства.

До компетенції загальних зборів відносяться:

розгляд проекту колективної угоди з адміністрацією і затвердження її;

вибори або відкликання представників на загальні збори представників акціонерів Товариства, заслуховування звітів про їх діяльність. Представники призначаються на певний термін.

Акціонери мають право в будь-який час замінити своїх представників, повідомивши про це Правління Товариства, вносити пропозиції відносно порядку і напрямків використання прибутків і цільових фондів, давати оцінку діяльності директори підприємства. Звертатися в правління Товариства з пропозицією розглянути питання про відповідність директора займаній посаді.

Загальні збори визнаються правомірними, якщо в них прийняло участь не менше 60% акціонерів. Рішення загальних зборів визнається дійсним, якщо за нього проголосувала проста більшість учасників.

Загальні збори скликаються не рідше двох разів в рік. Для оперативного вирішення питань поточної господарської діяльності філія може створити Раду, яку очолює Голова Ради Директорів підприємства. Кількісний і персональний склад Ради, а також термін її дії затверджують загальні збори.

Підприємство здійснює оперативний облік і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку державним статистичним органам і товариствам. За достовірність звітних даних, терміни і обсяг здачі звітності несуть персональну відповідальність директор головний бухгалтер.

Фінансовий і звітний рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня будь-якого року.

Фінансово-господарська діяльність здійснюється згідно з планами, що затверджуються загальними зборами, правлінням ТзОВ «БМК».

2. Зміст та процедури комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1 Встановлення мети, завдань та інформаційної бази аналізу

- яким виробничим потенціалом повинен володіти суб'ект господарювання для досягнення поставленої цілі;

- де знайти джерела фінансування і який повинний бути їхній оптимальний склад

- як організувати керування фінансами, щоб забезпечити фінансову стабільність підприємства, його конкурентоздатність

Керівник підприємства повинно чітко знати, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Повна інформація про фінанси є відправним моментом і кінцевим результатом діяльності будь-якого підприємства.

Аналіз фінансової діяльності підприємства має на меті дві основні цілі:

Він дозволяє користувачу інформації оцінити минулу фінансову діяльність фірми;

Підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування подальшого розвитку підприємства: визначити об'єми реалізації продукції, від яких залежить величина грошових коштів, визначити майбутні витрати, зробити прогноз майбутньої тенденції виробничої діяльності.

Аналіз господарської діяльності підприємства здійснюється по двох параметрах:

Стратегічний аналіз, який орієнтований на аналіз якісних характеристик. Він пов'язаний із визначенням результативності діяльності підприємства, тобто сукупності кількісних та якісних параметрів, які дозволяють отримати комплексну характеристику діяльності підприємства.

Оперативний аналіз, пов'язаний з оцінкою результатів діяльності підприємства. Оперативний аналіз виступає ефективним засобом управління ресурсами підприємства (в тому числі фінансовими), дозволяє оптимізувати затрати виробництва. Оперативний аналіз включає три елементи:

- аналіз результатів діяльності підприємства;

- аналіз витрат підприємства;

- аналіз виробництва продукту.

В умовах ринкової економіки ці питання висуваються на перший план. Різко підвищується значимість фінансових ресурсів, за допомогою яких здійснюється формування оптимальної структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства, а також фінансування поточної господарської діяльності. Від того, яким капіталом володіє суб'єкт господарювання, наскільки оптимальна його структура, наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежить фінансовий добробут підприємства і результативність його діяльності. Тому аналіз наявності, джерела формування і розміщення капіталу має винятково важливе значення. Аналіз господарської діяльності повинний починатися і закінчуватися вивченням стана фінансів на підприємстві. Основними завданнями аналізу є:

- вивчення вихідних умов функціонування підприємства;

- вивчення змін у наявності і структурі капіталу за звітний період і оцінка його використання;

- вишукування шляхів нарощування капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Основними джерелами інформації для аналізу стану фінансів підприємства, формування і розміщення його грошових коштів служать звітний бухгалтерський баланс, звіти про прибутки і збитки, про, про гух грошових коштів, про наявність і рух основних засобів і інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізувають окремі статті балансу.

Важливою складовою загального аналізу діяльності підприємства є аналіз грошових коштів та заборгованості (дебіторської та кредиторської). Грошові кошти та дебіторська заборгованість є найбільш ліквідними активами підприємства. Тому важливим є отримання достовірної оперативної інформації про динаміку зміни та руху грошових коштів та дебіторської заборгованості. Крім того грошові кошти є засобом платежу. Але перш ніж їх використовувати, зокрема на розширення виробництва, необхідно детально організувати дані бухгалтерського обліку, оскільки вилучення обігових коштів з обороту може призвести до припинення діяльності підприємства, а хоча б тимчасове припинення діяльності призводить до втрати певного розміру прибутку з якого мали б поповнюватися власні кошти підприємства. Отже, витрачати власний капітал підприємство може лише в тому випадку, коли його розмір не менший від потреб, які виникли.

Якщо підприємство планує придбати щось з того, що збільшить суму першого розділу активу балансу і відповідно зменшить суму грошей у третьому розділі, то наявність власних джерел фінансування обов'язкова. Оскільки без дотримання цієї умови виникає небезпека бездумного витрачання обігових коштів. Вилучені кошти з обігу на придбання обладнання, транспорту, побудову нових приміщень, повернуті на підприємство тільки через кілька років, поступово накопичуючись у вигляді амортизаційних відрахувань. А вилучення обігових коштів, особливо для підприємство, які працюють у сфері торгівлі та надання послуг, може негативно вплинути на загально-господарську діяльність.

Однак обігові кошти можна витрачати на придбання того, що стосується статей розділу ІІ балансу «Запаси і затрати». В даному випадку кошти швидко повернуться на підприємство у вигляді надходжень від покупців чи замовників за продані товари (виконані роботи і надані послуги).

Обігові кошти призначені для того, щоб їх вкладали в основну діяльність в результаті чого вони повертаються з прибутком. В даному випадку величина балансу не змінюється: грошові кошти з розділу ІІІ «Розрахунки та інші короткострокові пасиви» переходять тією ж сумою в розділ ІІ «Запаси і затрати» у вигляді запасів, товарів і матеріалів. Джерелом для таких вкладень стане собівартість продукції (товарів, робіт, послуг), що закладена в їх ціні.

Витрати грошових коштів на виплату премій, матеріальної допомоги, отримання девідендів та інших грошових виплат на підприємство не повертаються. Тому такі виплати слід проводити тільки за наявності відповідних джерел, оскільки такі витрати можуть призвести до непрямих збитків.

Також при здійсненні фінансового аналізу господарського аналізу підприємства важливою є оцінка структури джерел коштів. Вивчення структури джерел коштів підприємства дозволяє банкам, кредиторам зробити оцінку діяльності підприємства. Таким чином, аналіз грошових коштів підприємства повинен давати відповідь на ряд важливих питань:

- чи принесла діяльність підприємства достатню кількість готівки для здійснення поточних виплат, погашення підприємством своїх зобов'язань;

- на скільки швидко підприємство може перетворити свої активи в готівку;

- яка частка високооборотних активів в загальній сумі активів;

- чи може підприємство у будь-який час покрити своїми оборотними активами зовнішні зобов'язання.

Так для аналізу заборгованості залучення використання та руху коштів при наявності автоматизованої системи обробки даних достатньо задати необхідні параметри та алгоритм обробки даних і в результаті можна отримати необхідні результати аналізу.

Для аналізу кредиторської (дебіторської) заборгованості використовують такі показники.

Таблиця 2.1. Показники аналізу заборгованості

Для аналізу грошових коштів, залучення та використання позикових коштів застосовують такі показники