Фінансування культури за рахунок коштів місцевих бюджетів

Однак органи самоврядування не можуть виконувати покладені на них функцій без необхідної економічної основи (матеріальних і фінансових ресурсів). Отже, питання про необхідність формування власності органів самоврядування -- це питання про створення відповідної економічної бази місцевих бюджетів.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це пов'язано з:

- високою концентрацією фінансових ресурсів на державному рівні, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач;

- низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів та домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі податків та зборів до місцевих бюджетів;

- діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від бюджетоутворюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

- тенденцією встановлення видатків по вертикалі бюджетної системи без відповідного підкріплення дохідної бази, що призводить до дотаційності, раніше самодостатніх місцевих бюджетів.

Система стабільного і безперебійного фінансування території є однією з найважливіших важелів регіональної фіскальної політики будь-якої держави. За допомогою збалансованої політики управління фінансовою системою, в тому числі виділення бюджетних трансфертів та інших державних субсидій уряд може прискорити або, навпаки, уповільнити темпи економічного розвитку певного регіону. Тому добре визначена, організована та впроваджена політика в системі бюджетних відносин має забезпечити повне фінансування усіх необхідних витрат на публічні послуги. В Україні саме у функціонуванні цих процесів спостерігаються різного роду проблеми, які потребують нагального вирішення.

Сутність місцевих фінансів у фінансовій науці поки що до кінця не визначена. Часто визначення В.Кравченка: поняття “місцеві фінанси” ототожнюють із поняттям “фінанси місцевих органів влади”, що, без сумнівно не безпідставно. Політики досі не дійшли загальної згоди стосовно того, як тлумачити фіскальні відносини між органами влади провінційного та місцевого рівнів, а також з яких позицій розглядати в контексті децентралізації самоврядні органи.

Невирішеними досі залишається сприяння владними органи провінційного рівня політики центральних органів влади щодо вирівнювання, чи, навпаки, нейтралізації їх. Під сумнівами стає здатність центру відстежувати фіскальні дії органів влади субнаціонального рівня.

Головним завданням забезпечення фінансової системи області є збереження (від розтягування, переводу за кордон) і нарощування фінансового капіталу. Відсутні чітко визначені та картографічно закріплені межі адміністративно-територіальних одиниць.

Досі в Україні територіальна громада немає прав юридичної особи. У існуючій системі адміністративно-територіального поділу є чимало неточностей і суперечностей. (одні і ті ж самі адміністративно-територіальні одиниці можуть належати як до другого, так і до третього рівня ієрархії.). Невизначеність поняття власності регіону, насамперед муніципальної є суттєвою прірвою, проломом у сучасному законодавстві. Практична реалізація принципів бюджетного унітаризму можлива тільки за умови дійсної, а не декларованої бюджетної самостійності. Щодо Бюджетного кодексу в жодній статті не визначено той рівень власних доходів, який визначає бюджетну самостійність.У територіальних громад є комунальна власність, яка за своєю суттю є державною власністю, у регіонів своєї власності поки що немає. Зміцнити фінансову систему лише заходами “згори” неможливо.

Постає необхідність реформування суто на місцевому рівні у різних формах, в залежності від проблем та необхідностей окремого регіону. Незважаючи на нещодавні зміни у Бюджетному кодексі, досі існує невідповідність між зобов'язаннями за видатками та джерелами фінансування.

Рішенням ряду проблем, що склалися в управлінні місцевими фінансами необхідно першим кроком до зміцнення системи місцевого фінансування задля забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів досягти баланс між централізованою та децентралізованою системою, який би врахував особливості територіального, адміністративного та державного устрою України, адже не можна однозначно стверджувати, що децентралізована модель міжбюджетних відносин повністю підійде нашій державі. Необхідно підготувати ряд законодавчих актів, які б узгодили існуюче законодавство і заклали основи для подальшого реформування міжбюджетних відносин, чітко сформувати теоретичні засади державної регіональної політики та концепції державної регіональної політики. Наступним кроком буде забезпечення зниження податкового тиску на основі розширення податкової бази з одночасним скасуванням податкових пільг, посиленням захисту платників податків, закріпленням за регіонами відповідно з розширенням їхніх економічних функцій самодостатніх джерел податкових надходжень. Досить важливо зробити так, щоб усі бюджетні та позабюджетні кошти бюджетних установ були підзвітними. Кожна громада має знати, на що і як витрачаються кошти. Кількість головних розпорядників бюджетних коштів повинна бути приведена у відповідність з головними функціями держави. Бюджетним установам розраховуватися з суб'єктами економіки лише грошима, зменшити всі види бюджетної підтримки збиткових підприємств і концентрувати бюджетні асигнування на функціях соціального захисту населення та розвитку соціально-економічної сфери. Змінити практику формування і розподілу бюджету є необхідним для забезпечення справедливого фінансування регіонів.

Щодо політичного погляду, необхідно підвищити роль представницької влади регіонів у формуванні бюджету всієї держави, а їх виконавчих влад - у проведенні узгодженої політики виконання бюджету на місцях.

Головним для населення країни слід вважати:

1. забезпечення можливості самостійно заробляти, недопущення перетворення їх у сучасних найманців;

2. створення умов для працевлаштування, розвиток багатогалузевої і багатофункціональної виробничої та соціальної сфери;

3. підвищення добробуту, формування комфортних умов проживання;

4. соціально й економічно зумовлений оптимальний розвиток мережі поселень.

Проблеми місцевих фінансів, як і територіальних колективів, і досі не досліджені достеменно, хоча в зарубіжній практиці цим питанням приділяється велика увага. Досвід зарубіжних країн має стати в нагоді українським державотворцям і допомогти не робити нових помилок на ниві творення системи регіональних фінансових ресурсів.

Так, тільки на території Херсонської області в 2009 році із 320 місцевих бюджетів лише 15 бюджетів територіальних громад є самодостатніми (5%), в тому числі з 260 сільських бюджетів - 258 є дотаційними. Дохідна база цих бюджетів більш як на 70% формується за рахунок дотації з бюджету вищого рівня. Виконання таких бюджетів є проблематичним, і тому для забезпечення своєчасного і повного фінансування захищених статей видатків, пропонується внести зміни, як до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” так і до Бюджетного кодексу України, шляхом об`єднання таких територіальних громад у більш потужні, або їх фінансування здійснювати в централізованому порядку, тобто з районних чи міських (міст обласного значення) бюджетів.

Крім делегованих державою повноважень, місцеві органи влади повинні забезпечувати видатки на так звані власні повноваження. До них відносяться практично всі місцеві програми, від благоустрою населених пунктів до розвитку відповідних територій, виконання яких повною мірою залежить від наповнення дохідної частини доходами, які відносяться до власної компетенції органів місцевого самоврядування.

Однак, через відсутність реальних джерел доходів обласні та районні бюджети не в змозі фінансувати витрати, які відносяться до власної компетенції органів місцевого самоврядування, хоча окремі з них носять обов'язковий характер та соціальну спрямованість (позашкільна освіта, місцеві програми стосовно сім'ї, молоді, жінок та дітей, фізичної культури та спорту тощо).

Одним із джерел наповнення, в основному бюджетів сіл, селищ, є надходження коштів від продажу земель несільськогосподарського призначення, використання яких може здійснюватися лише через використання коштів на розвиток території.

Виходячи з того, що на території села немає необхідності проводити будівництво нових об'єктів, адже споруджувати його прийдеться роками такі кошти необхідно зосереджувати в одних руках, тобто централізувати на рівні району та використовувати їх виходячи з плану соціально-економічного розвитку території.

Аналіз формування показників дохідної частини місцевих бюджетів Дніпропетровської області свідчить, що вони з року в рік зростають. Проте, частка власних та закріплених доходів становить трохи більше 40 відсотків, тоді як решту - 60 відсотків складає дотація вирівнювання, що надається з державного бюджету. У разі незабезпечення областю виконання плану по доходах державного бюджету від яких здійснюється відрахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам, виникає ситуація при якій в місцевих бюджетах складається дефіцит фінансових ресурсів. Оформлення документів на отримання короткотермінових позичок в органах Державного казначейства України потребує певного часу потребує певного часу та відповідних коштів (в першу чергу через віддаленість окремих сільських рад), що не дає можливості отримати її своєчасно.

Це призводить, знову ж таки, до дефіциту коштів, в результаті чого не забезпечуються повні розрахунки по захищених статтях видатків, виникає кредиторська заборгованість та ін.

Система міжбюджетних відносин, яка досі діє в Україні, породжує значні проблеми у проведенні регіональної політики, головними з яких є незацікавленість місцевої влади у нарощуванні дохідної бази у своїх регіонах, регіональний сепаратизм, неможливість фінансування економіки регіонів або її пріоритетних секторів.

Потрібно більше звертати увагу політики на стимулювання регіонів зі значним потенціалом економічного зростання ніж підтримки регіонів однакового рівня розвитку. Необхідно максимально використати конкурентні переваги кожного окремого регіону, але водночас не відмовлятися від політики підтримки депресивних регіонів, а саме фінансувати цільові програми розвитку економіки, що матиме на меті подолання репресивності. Тобто замість дотаційної підтримки більше увагу приділити цільовим субвенціям, які будуть спрямовані на фінансування заходів з подолання репресивності регіонів.

Оскільки бюджетний механізм через систему міжбюджетних трансфертів, що надаються місцевим бюджетам є впливовим важелем у регулюванні економічного розвитку місцевих бюджетів, то в подальшому необхідно реформувати міжбюджетні відносини. Таким чином, необхідно всебічно стимулювати розвиток прогресивних регіонів, та водночас усебічно розвивати умови для підвищення конкурентоспроможності депресивних місцевих бюджетів.

Інший шлях вирішення проблем місцевих бюджетів можливо здійснити через внесення кардинальних змін до податкового законодавства та Бюджетного кодексу України. Адже, на території кожної міської, селищної ради формується один з основних бюджетоутворюючих податків - податок на додану вартість, який при його зарахуванні в дохідну частину місцевих бюджетів міг би надати їм статусу самостійності.

Висновки

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів їх треба розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети -- це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну й витратну частини, принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети -- це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній території.

Водночас місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме: відносини між місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на даній території; відносини між бюджетами й населенням даної території, що складаються при мобілізації й витрачанні коштів місцевих бюджетів; відносини між місцевими бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і державним.

Місцеві фінанси і місцеві бюджети стали головним інструментом реалізації регіональної економічної політики, основними завданнями якої є: децентралізація влади і передача додаткових функцій з управління економічним розвитком органам місцевого самоврядування, ліквідація значних диспропорцій і підвищення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій соціального захисту населення, незалежно від економічних можливостей територій та ін.

Місцеві фінанси сприяють досягненню пропорційності у розвитку культури, є одним з інструментів міжтериторіального перерозподілу виробленого валового внутрішнього продукту і здійснення фінансового вирівнювання. На практиці це завдання реалізується шляхом надання бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій) з Державного бюджету України місцевим бюджетам. У процесі бюджетного регулювання проводиться вирівнювання бюджетної забезпеченості територій і поступове усунення відмінностей. В останні роки відбувається збільшення абсолютних розмірів бюджетних трансфертів, зокрема дотацій вирівнювання та цільових субвенцій.

Отже, місцеві фінанси як цілісна і складна система економічних відносин мають відіграти важливу роль у реформуванні вітчизняної економіки, створенні основ ринкового господарювання, формуванні демократичної соціально-орієнтованої держави. Сучасні зміни у сфері місцевих фінансів спрямовані на їх подальшу розбудову і вдосконалення з метою досягнення таких цілей: стабілізація економічної системи; адаптація суб'єктів господарювання, зокрема малих і середніх підприємств, до ринкових перетворень; формування інвестиційно-інноваційної моделі суспільного розвитку; забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування; формування самодостатніх територіальних утворень; реалізація завдань державної регіональної політики; стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності; вирішення соціальних, демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіонів.

бюджет фінансовий видаток місцевий культура

Список використаних джерел

1. Бюджетний процес за ПЦМ на рівні міст 2009р; 160с.

2. Програма економічних реформ (громадські обговорення) 2010; 131с.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. - К.: Атіка, 2006.

4. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією О. В. Турчинова і Ц. Г. Огня. - К.: Парламентське вид-во, 2010. - 191 с.

5. Василик О.Д. Державні фінанси України. - Київ: Вища школа, 2007.

6. Василик О.Д. Теорія фінансів. К.: НІОС, 2005. - 416с.

7. Луніна І.О. Державні фінанси України у перехідний період. - Харків: Форт, 2003. - 296с.

8. Чернявський О.П., Мельник П.В., Мельник В.М. Теорія фінансів. - К.: ДІЯ, 2008. - 235с.

9. Фінанси (теоретичні основи): Підручник/ М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.; Під кер-вом і за наук. ред. М.В. Грідчіної, В.Б. Захожая. -- К.: МАУП, 2005. С-20

10. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС. - 2007

11. Криворучко Д. Українська модель місцевого самоврядування: проблеми становлення // Вісн. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2004. - № 2, ч. 2. - С. 41-44.

12. Куйбіда В. Становлення демократичних засад місцевого самоврядування // Економіка України. - 2005. - № 10. - С. 14-21.

13. Куйбіда В. Політико-правові проблеми діяльності органів місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи // Управління сучасним містом. 2003. № 1--3 (9). С. 121.

14. Куйбіда В. Функції місцевого самоврядування в Україні: аналіз і прогноз // Вісн. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2007. - № 1. - С. 294-299.

15. Левченко В.Ф. Шляхи вдосконалення контролю за виконанням бюджетів сільських, селищних та місцевих (міст районного підпорядкування) рад // Фін. контроль. - 2005.- № 3.- С. 32-34.

16. Мамонтова В. Особливості місцевого самоврядування в Україні // Зб. наук. праць Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2008. - Вип. 2, ч. 2. - С. 151-154.

17. Мельниченко В. Особливості й проблеми визначення правового статусу виборних посадових осіб місцевого самоврядування // Зб. наук. праць Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2006. - Вип. 1, ч. 1. - С. 317.

18. Некряч А. Місцеве самоврядування міцне захищеністю своїх прав // Віче.- 2008.- № 2.- С. 45-51.

19. Приступа М. Основні напрями розвитку місцевого самоврядування в умовах адміністративної реформи // Вісн. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2009. - № 2, ч. 1. - С. 26-31.

20. Прусецький В. Конституційно-правові засади регулювання місцевого самоврядування за управлінським та європейським законодавством // Вісн. Укр. Акад.держ.упр. при Президентові України. - 2001.- № 2, ч. 2. - С. 21-26.

21. Руснак Б. Місцеве самоврядування. Пора змінити декорації // Віче. - 2006. - № 2. - С. 18-28.

22. Сторожук І. Місцеве управління: поняття та проблеми // Вісн. укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2009. - № 2, Ч. 2. - С. 33-38.

23. Тріпак М. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування // Фінанси України.- 2008.- № 10.- С. 17-22.

24. Хоменець Р. Щодо визначення поняття місцевого самоврядування // Право України.- 2007.- № 4.- С. 29-31

25. Шаров Ю. Стратегічне планування й успішність самоврядування // Зб. наук. праць Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - 2009. - Вип. 1. - С. 295-308.

26. Орієнтири бюджету 2009 року // http://minfin.gov.ua

Размещено на Allbest.ru