Фінансування культури за рахунок коштів місцевих бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Пояснювальна записка до курсової роботи:

43 сторінки

3 таблиці

6 рисунків

26 джерел літератури

Об'єктом дослідження є управління фінансування культури за рахунок коштів місцевих бюджетів

Мета роботи - дослідження ефективності фінансуванням культури за рахунок коштів бюджетів місцевих рівнів.

Актуальність роботи пов'язана з тим, що основою формування бюджету незалежно від його місця у бюджетній системі України є прогнозна оцінка обсягів видатків. Відтак, визначення обсягу бездефіцитного бюджету, який може бути виконаний, потребує того, щоб оцінка прогнозного значення доходів та видатків була максимально обґрунтованою та якомога точнішою.

Результатом дослідження стали пропозиції щодо підходів формування оптимальної політики фінансування культури та покращення зв'язків між бюджетами різних рівнів.

Фінансування, фінансове управління, видатки, бюджет, бюджетний процес, бюджетні відносини, фінансова політика, бюджетні доходи, видатки, податкове законодавство, бюджетний кодекс

Зміст

Вступ

Розділ 1 Теоретичні аспекти видатків місцевих бюджетів

1.1 Сутність, призначення та структура бюджету держави

1.2 Планування видатків на культуру

Розділ 2 Фінансування видатків місцевих бюджетів

2.1 Структура, функції та головні завдання фінансового управління

2.2 Склад і структура видатків місцевого бюджету в місті Павлограді

2.3 Аналіз фінансування закладів культури

Розділ 3 Проблеми фінансування видатків на культуру та шляхи їх подолання

Висновки

Список використаних джерел

Розділ 1 Теоретичні аспекти видатків місцевих бюджетів

1.1 Сутність, призначення та структура бюджету держави

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

-- за економічним змістом;

-- за формою прояву;

-- за матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв'язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, всеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Такий перерозподіл, з одного боку, є необхідним, оскільки завжди є особи, які в певний час потребують певний обсяг фінансової допомоги і підтримки. Однак, з іншого боку, такий перерозподіл має бути досить обмеженим, щоб не підривати стимулів до продуктивної діяльності у тих суб'єктів, у кого вилучаються доходи, і не створювати утриманських тенденцій у тих, хто отримує асигнування, субсидії і дотації з бюджету. Бюджетний перерозподіл здійснюється між галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між соціальними верствами населення. При цьому саме бюджет завдяки розгалуженій бюджетній системі, що охоплює усі регіональні формування та населені пункти, є основним інструментом перерозподілу і реалізації на цій основі економічної, фінансової та соціальної політики.

Всеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх -- кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер -- платежі до бюджету та асигнування з нього. Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового регулювання діяльності суспільства у цілому і кожної юридичної та фізичної особи зокрема. Саме тому процеси складання, розгляду і затвердження та виконання бюджету перебувають у центрі уваги громадськості та політичних партій.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету -- це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

Склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером її фінансової діяльності (яка розглянута в Таблиці 1.1)

Таблиця 1.1 Склад видатків бюджету за економічним поділом

а) функції	видатки
1) правлінська	-- державне управління; -- судова влада і прокуратура; -- правоохоронні органи і служба безпеки; -- фінансові і митні органи; -- міжнародні відносини;
2) оборонна	-- національна оборона;
3) соціальна	-- соціальний захист; -- соціальне забезпечення; -- соціальна сфера;
4) економічна	-- економічна діяльність держави; -- фундаментальні дослідження;
б) фінансова діяльність	-- обслуговування державного боргу.

У зазначеному співвідношенні видатків бюджету і функцій держави треба враховувати певну умовність віднесення видатків на фундаментальні дослідження до економічної функції, адже ці дослідження здійснюються і в оборонній, і в соціальній сферах.

У системі видатків бюджету це окрема група. Але основним напрямом фундаментальних досліджень є забезпечення розвитку економіки, і тому вони відображають насамперед економічну функцію держави.

З позицій використання централізованих у бюджеті коштів його видатки можна умовно поділити на дві групи -- державне споживання і бюджетне фінансування юридичних і фізичних осіб.

Державне споживання являє собою видатки на утримання державного апарату -- управлінського, правоохоронного, судового тощо та армії. Формування доходів бюджету в цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, що надаються нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності й правопорядку. Бюджетне фінансування відображає процес перерозподілу доходів у суспільстві. Якщо видатки бюджету в частині державного споживання відшкодовуються суспільству у вигляді відповідних послуг з боку держави, то бюджетне фінансування є, по суті, або поверненням суспільству, або суспільним споживанням, частини централізованого у бюджеті ВВП.

Бюджетне фінансування видатків, відбиваючи перерозподіл отриманих державою доходів, відображається у формуванні вторинних, а в окремих випадках, і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Воно може мати прямий і непрямий (опосередкований) характер. Прямий характер має формування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигнувань -- розпорядників бюджетних коштів, опосередкований характер -- споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету.

Бюджетне фінансування може здійснюватися в таких формах:

-- бюджетні інвестиції;

-- державні трансферти;

-- бюджетні кредити;

-- кошторисне фінансування.

Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може здійснюватись окремим підприємствам, міністерствам і відомствам під певні об'єкти, а може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватися також на придбання певної частки акцій акціонерних товариств.

Державні трансферти являють собою цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидії можуть виділятись юридичним і фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів. Наприклад, в Україні надаються житлові субсидії малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг. У країнах з розвиненою ринковою економікою поширеними є субсидії виробникам сільськогосподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування. Субвенції і дотації надаються юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації видаються на покриття збитків підприємств, але у тому разі, коли вони викликані незалежними від підприємств причинами.

Бюджетні кредити -- це надання коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що загалом не властиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа -- кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпечення, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ воно є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи.

З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері, це так звані безплатні послуги, що характеризують вторинні доходи користувачів даними послугами.

Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела -- це надходження доходів до бюджету на основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

У процесі формування доходів бюджету держава може використовувати як загальні методи, притаманні всім суб'єктам фінансових відносин (від продуктивної діяльності, від майна та державних угідь, запозичення), так і специфічні, властиві тільки їй, методи (податковий, емісійний). Класифікація методів відображена у Таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Специфічні методи формування доходів бюджету

Методи	Доходи	Джерела
1) продуктивна діяльність
-- підприємницька	частина прибутку державних підприємств	ВВП
-- державні послуги	державне мито компенсаційні доходи	ВВП ВВП
2) від майна і майнових прав	постійні (від здавання в оренду і від корпоративних прав держави) разові (від реалізації майна)	ВВП Національне багатство
від державних угідь	платежі за ресурси концесії	Національне багатство Національне багатство
3) податковий	податки	внутрішні (ВВП) зовнішні
4) позичковий	внутрішні позики зовнішні позики	Внутрішні і зовнішні зовнішні
5) емісійний	емісійний дохід	--

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних підприємств. За правом власності він належить державі. Однак, як правило, держава ніколи повністю не централізує його в бюджеті, а залишає певну частину на підпр иємстві. Мобілізація частини прибутку державних підприємств до бюджету може здійснюватися шляхом прямого вилучення або на основі податкового методу. У будь-якому разі це внутрішні взаємовідносини в системі державних фінансів.

Доходи від державних послуг надходять до бюджету у вигляді державного мита -- плати за нотаріальні послуги, видачу дозволів, патентів, документів тощо та у вигляді компенсаційних доходів за виконані державою роботи -- геологорозвідувальні, дорожні та ін.

Доходи від державного майна і майнових прав можуть надходити на постійній та разовій основі. Постійними доходами є орендна плата -- від передання державного майна в оренду, та дивіденди від акцій, що відображають корпоративні права держави на частку майна акціонерних товариств, якою володіє держава. Разові доходи держава отримує від реалізації свого майна чи корпоративних прав (наприклад доходи від приватизації).

Доходи від державних угідь пов'язані із загальнонародною, по суті державною, власністю на землю та, відповідно, на угіддя, що на ній знаходяться, і надра землі. Вони можуть надходити у вигляді платежів за використання лісових та водних ресурсів, за видобування корисних копалин, а також у вигляді доходів від концесій -- передання прав користування угіддями і ресурсами.

Податковий метод формування доходів бюджету пов'язаний з перерозподілом доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави. Основна частина податків відбиває перерозподіл виробленого у країні ВВП.

Певна частина податкових доходів відображає міжнародний перерозподіл доходів та формується за рахунок зовнішніх джерел (мита, що сплачується нерезидентами при ввезенні, вивезенні чи транзиті товарів через митний кордон; податки, які сплачені за рахунок доходів, отриманих за кордоном, тощо).

Використання державою позикового методу формування бюджету має специфічний характер. Адже, якщо у суб'єктів підприємництва фінансова діяльність ґрунтується на кругообігу ресурсів (у тому числі позикових, які після їх використання в одному чи кількох оборотах можуть бути повернені власнику), то держава здійснює фінансування з бюджету, як правило, на безповоротній основі. Тобто залучення позик вимагає і здійснення видатків на обслуговування державного боргу, котрий, крім суми заборгованості, включає виплату процентних чи дисконтних доходів. Це означає, що для фінансової діяльності держави запозичення доцільні у тому разі, коли вони забезпечуються належною фінансовою результативністю, передусім зростанням ВВП. Якщо це не забезпечується, то і внутрішні, і зовнішні позики -- це лише тимчасові доходи. Водночас з позицій бюджету поточного року -- це надходження, що забезпечують фінансування його видатків. За визнаною в усьому світі методологією державні позики належать не до доходів бюджету, а до джерел його фінансування, тобто покриття дефіциту.

Якщо позикові доходи держави є тимчасовими, то емісійний дохід, що являє собою різницю між номінальною вартістю випущених в обіг грошей і витратами на їх друкування (досить значними, але практично не відчутними порівняно з номінальною вартістю), є, по суті, фіктивним. Він не відображає ні вартості створеного ВВП, ні реалізованого національного багатства. З позицій поточного бюджетного року емісійний дохід, як і державні позики, забезпечує фінансування передбачених видатків. Однак, враховуючи його специфіку, він теж належить не до доходів бюджету, а до джерел його фінансування.

Основою формування доходів бюджету держави є податковий метод, а головним джерелом -- ВВП. За різними оцінками, частка податків у доходах бюджету має становити 90--95%. Це пояснюється, по-перше, їх характером -- обов'язковість, безповоротність, нееквівалентність, регулярність платежів. Саме вони найбільше відповідають схемі фінансової діяльності держави і ставлять її на стабільну основу. По-друге, інші методи формування бюджету мають суттєві обмеження. Так, емісійний дохід взагалі є небажаним і використовується у крайньому разі. Позикові доходи обмежені реальними джерелами їх погашення. При цьому взагалі вважається, що бюджетний дефіцит не повинен перевищувати 2--3% від ВНП (ВВП), що відносно обсягу бюджету (при середньому рівні бюджетної централізації ВНП 40--45%) становить 5--7%. Доходи від підприємницької діяльності держави в умовах ринкової економіки досить обмежені, оскільки державний сектор функціонує, як правило, у непривабливих, тобто малоприбуткових чи взагалі збиткових сферах і секторах економіки. А доходи від державних послуг, державного майна й угідь у переважній більшості країн вкрай обмежені та нестабільні.

Фінансова політика держави має ґрунтуватися тільки на реальному бюджеті. Оптимізація складу та структури доходів і видатків бюджету відображає збалансованість фінансової політики.

Оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільних відносин, то його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспільства загалом. Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання. По-перше, визначення реальних обсягів доходів. По-друге, оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб. По-третє, збалансування бюджету. Проблеми збалансування полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого суб'єкта, у тому числі й держави, перевищують можливості.

Збалансування бюджету можливе за рахунок:

а) збільшення доходів -- введення нових податків, підвищення ставок чи розширення об'єкта оподаткування з діючих податків, розширення використання неподаткових доходів;

б) скорочення видатків -- пропорційного чи селективного;

в) на основі прийняття бюджетного дефіциту з установленням джерел його покриття (державні позики або грошова емісія).

За наявності значних фінансових проблем усі ці способи збалансування бюджету можуть використовуватися у комплексі.

Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни загалом і тому цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру. Він характеризується трьома показниками[16]:

-- рівновага доходів і видатків;

-- перевищення доходів над видатками;

-- перевищення видатків над доходами.

Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним та доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого -- вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. Відтак будь-яке відхилення від цієї врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави і недоцільне.

Перевищення доходів над видатками загалом відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави. Воно може проявлятися в різних формах. По-перше, це можуть бути свого роду бюджетні резерви: заплановане перевищення використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному році, а фактично отримане за підсумками бюджетного року -- переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збільшені видатки, або скорочені доходи. Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові засади формування, наприклад, в Україні в складі Державного бюджету виокремлюється Резервний фонд Кабінету Міністрів. По-друге, перевищення доходів над видатками може виникати внаслідок надмірної (порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками) дохідної бази окремих бюджетів. В Україні таке перевищення має форму “бюджетного надлишку” і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня. По-третє, таке перевищення може мати форму бюджетного профіциту, за умов збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановленого періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі -- дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьому збалансовані.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи у цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Іншими ж суб'єктами фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи воно може оцінюватися по-різному[21].

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю та ефективністю фінансової системи загалом, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті може мати місце і при достатньому забезпеченні суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами та досить високому рівні доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов не може йти мова про фінансову кризу в тій чи іншій країни -- це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, що спричинені певними об'єктивними чи суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути викликаний і обмеженістю фінансових ресурсів, що обумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і, відповідно, низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються всіх суб'єктів.

Бюджетний дефіцит розглядається за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямом дефіцитного фінансування. За формою прояву виділяють відкритий -- офіційно зафіксований, та прихований дефіцити. Прихованість дефіциту є ознакою нереальності фінансової політики держави. За причинами виникнення розрізняють свідомий і вимушений дефіцит. Свідомий виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високому рівні доходів юридичних та фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позикових фінансів. Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, коли навіть високий рівень оподаткування може забезпечити бюджет держави достатніми доходами. За напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер -- спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, та активний -- фінансування бюджетних інвестицій, насамперед капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.

Характеризуючи бюджетний дефіцит, треба відзначити, що в його основі завжди лежить банальна причина -- намагання використати коштів більше, ніж є реальних доходів. Теоретично вирішити проблему дефіциту досить просто -- збільшити податки чи інші доходи або скоротити видатки. Однак насправді все набагато складніше: збільшувати податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати видатки теж неможливо, бо вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінансування державних потреб є досить звичною практикою у країн з різними фінансовими можливостями[17].

Структура бюджету як фінансового плану відображає склад і питому вагу доходів і видатків. Загалом вона є досить стабільною, хоча щороку можуть відбуватися певні зміни. Структура зведеного бюджету України, за винятком цільових фондів (оскільки склад фондів, що включаються до бюджету, постійно змінюється, то це впливає на реальну структуру доходів та видатків) в останні роки характеризується такими показниками, які розглянуто в Таблиці 1.3

Таблиця 1.3 Структура зведеного бюджету України за 2006-2008

Групи доходів та видатків	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Доходи Податкові надходження з них: Непрямі податки У тому числі: ПДВ акцизний збір мито	82 37 28 5 4	69 30 25 3 2	72 30 22 5 3
Прямі податки у тому числі: податок на прибуток прибутковий з громадян	41 22 14	37 22 11	37 18 15
податки на власність	1	1	1
земельний податок	4	3	3
Платежі за ресурсами та інші податкові платежі	4	2	5
Неподаткові надходження	10	15	28
Дефіцит	8	16	--
Видатки Соціальний захист населення	15	15	13
Соціально-культурна сфера	32	33	29
Фундаментальні дослідження	1	2	2
Економічна діяльність держави	21	19	17
Національна оборона	5	5	5
Управління	12	9	15
Видатки на обслуговування державного боргу -- разом з них: зовнішнього внутрішнього	9 6 3	11 9 2	10 6 4
Інші видатки	5	6	6
Профіцит	--	--	3

1.2 Планування видатків на культуру

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб'єкта відображає його фінансову діяльність, тобто процес формування доходів і здійснення витрат. Їх склад і структура, а також збалансованість визначаються завданнями, напрямами і методами реалізації фінансової політики. Фінансові плани є як відображенням певної політики, так і її обґрунтуванням. Будь-яка політика без її обґрунтування у фінансових планах не може бути успішно реалізована. Водночас жодний варіант фінансового плану не може розглядатись як оптимальний, якщо він не забезпечує реалізацію відповідних цілей і завдань фінансової політики.

Відповідно до статті 81 Бюджетного кодексу України(Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин):

1.Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

2.Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень

Відповідно до статті 82 Бюджетного кодексу України (Видатки місцевих бюджетів) видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх використання на основі принципу субсидіарності.

3)Видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України (Видатки що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів) частини першої пункту 5: державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки загальнодержавного значення державної власності)

Фінансове планування здійснюється на двох рівнях. На мікрорівні -- це індивідуальні плани окремих суб'єктів підприємницької діяльності. Ці плани відображають фінансову стратегію і тактику підприємств, їхні головні завдання -- визначення джерел та обсягів формування доходів, оптимізація витрат і досягнення фінансової збалансованості. На макрорівні -- це основний фінансовий план, що характеризує діяльність держави -- бюджет, а також зведений фінансовий план, у якому відображаються доходи і видатки усіх суб'єктів фінансових відносин. Саме ці плани є відображенням фінансової політики держави. Водночас вони мають різну значущість. Бюджет, це реальний директивний документ, що затверджується у вигляді закону, і є основним засобом реалізації фінансової політики. Зведений фінансовий план є, по суті, довідковим документом, призначенням якого є визначення загальної маси доходів і видатків та узгодження процесів їх розподілу і перерозподілу між окремими сферами і ланками фінансової системи. Він є основним засобом обґрунтування та збалансування фінансової політики.

Завдання фінансового планування визначаються структурою фінансового плану та завданнями фінансової політики. Вони полягають у визначенні реальних джерел і обсягів доходів, оптимізації структури видатків на основі критерію вирішення завдань фінансової політики та збалансування доходів і видатків.

Першим за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Будь-які прорахунки, як у бік їх завищення, так і заниження впливають на реальність фінансового плану, а отже і фінансової політики, ускладнюючи її реалізацію. Фінансова політика держави, стратегія і тактика підприємств повинні ґрунтуватися на реальних можливостях. Водночас у процесі планування необхідно відшукувати резерви зростання доходів, якщо існуючі їх обсяги недостатні для вирішення поставлених завдань.

Другим важливим завданням фінансового планування є оптимізація витрат. І хоча головним при цьому є вирішення завдань фінансової політики, необхідно перевірити, чи не забезпечується розв'язання окремих її завдань надмірними вкладеннями за рахунок інших напрямів видатків. Фінансове планування в частині розподілу видатків повинно мати зворотний зв'язок з фінансовою політикою, а не передбачати необґрунтовану її реалізацію за будь-яку ціну, Крім того, воно має спрямовуватися на економне, раціональне та ефективне використання доходів.

Третім, інтегративним завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків, а отже, він не може бути незбалансованим. Це найскладніше завдання, яке може містити безліч варіантів його досягнення. За кожним варіантом стоїть особливий тип фінансової політики, яка має різні засади, ознаки і можливі наслідки. Тому процес збалансування фінансового плану -- це постійний вибір різних варіантів з визначенням усіх можливих наслідків. У кінцевому підсумку вибір оптимального варіанта забезпечує передумови для реалізації фінансової політики і робить фінансову діяльність усіх суб'єктів чітко організованою і скоординованою.

Розділ 2 Фінансування видатків місцевих бюджетів

2.1 Структура функції та головні завдання фінансового управління

Фінансове управління міської ради (далі - Управління) є самостійним структурним підрозділом Павлоградської міської ради.

Загальною задачею Управління є складання та забезпечення виконання міського бюджету, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, фінансове забезпечення заходів економічного та соціального розвитку міста, здійснення в установленому порядку аналізу за дотриманням зобов'язань щодо платежів до міського бюджету на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності[3;46].

Управління забезпечує здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, контроль за ефективним і цільовим використанням коштів міського бюджету, передбачених на утримання установ і організацій міста, проведення заходів та виконання галузевих програм, організацію бухгалтерського обліку та звітності відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також рішеннями обласної ради, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, наказами головного фінансового управління обласної державної адміністрації в установленому порядку відповідно до Положення про фінансове управління Павлоградської міської ради.

Управління є підзвітним та підконтрольним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, міському голові, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним головному фінансовому управлінню Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Структура і штатний розклад Управління затверджується міським головою відповідно до структури виконавчих органів міської ради та у межах загальної чисельності апарату виконавчих органів міської ради, витрат на їх утримання, які затверджуються міською радою в установленому порядку.

Рис.2.1. Організаційна структура фінансового управління Павлоградської міської ради

Бюджетний відділ є структурним підрозділом фінансового управління і підпорядковується начальнику управління.

Бюджетний відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами ВР, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, рішеннями Міністерства фінансів України, розпорядженнями райдержадміністрації, рішеннями районної ради, прийнятими в межах їх повноважень, а також положенням про фінансове управління міської ради.

Бюджетний відділ: забезпечує складання і виконання міського бюджету; готує пропозиції щодо концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки міста; розробляє пропозиції щодо удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат; забезпечує дотримання законодавства у фінансовій сфері на території міста.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку міським головою одноособово та за погодженням головного фінансового управління обласної державної адміністрації.

Начальник Управління підпорядкований міському голові, в оперативному порядку - відповідному заступнику міського голови, а з питань здійснення Управлінням повноважень органів виконавчої влади - підконтрольний керівнику головного фінансового управління обласної державної адміністрації.

У додатку 1 можна ознайомитися з посадовими інструкціями фінансового управління Павлоградської міської ради.

Таким чином, фінуправління Павлоградської міської ради хоч і має тільки три відділи, проте виконує великий обсяг роботи та функцій для блага нашого міста: складає та забезпечує виконання міського бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, здійснює фінансове забезпечення заходів економічного та соціального розвитку міста.

2.2 Склад і структура видатків місцевого бюджету в місті Павлограді за економічною та функціональною класифікацією за період з 2007 року по 2009 рік

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

За ст.10 БКУ видатки бюджету класифікуються за:

1)функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2)економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3)ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

До видатків загального фонду місцевого бюджету м. Павлоград належать: видатки на державне управління; на освіту; охорону здоров"я; соціальний захист та соціальне забезпечення; житлово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізична культура і спорт; будівництво; транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації; інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю; запобігання та ліквідвція назвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха тощо.

Аналіз видатків загального фонду міського бюджету показує, що найбільшу питому вагу складають видатки на освіту, охорону здоров”я та соціальний захист населення,показники по яких змінювалися за останні три роки незначною мірою. Так у 2009 році видатки на освіту становили 37,91% до загального обсягу видатків міського бюджету на рік, що на 1,82% більше в порівнянні з показниками 2008 року та на 5,25% більше за показник 2007 року. Спостерігається тенденція до зростання видатків на освіту та соціальний захист населення. Це позитивний чинник.

Аналіз видатків на охорону здоров'я показує тенденцію до зростання з 19,35% у 2007 році до 20,93% у 2009 році. Відповідно і касові показники за цей період зросли з 29302,7 тис.грн. до 39265,9 тис.грн. У 2009 році видатки на освіту було профінансовано на 21581 тис.грн. більше за показники 2007 року, а у 2008 році проти 2007 року - на 16715,9 тис.грн. більше. Охорону здоров»я було профінансовано на 9963,2 тис.грн. та на 8251,6 тис.грн. відповідно. Щодо соціального захисту населення, то видатки у структурі 2009 року складають майже 27% або 49957 тис.грн., що на 10251,8 тис.грн. більше за 2007 рік, а у 2008 році касове виконання їх складає 7211,8 тис.грн., що на 3040 тис.грн. менше за цей показник у 2009 році.

Питома вага видатків на культуру та мистецтво в середньому за 2007-2009 роки складає майже 4%. Їх сума коливається в середньому від 5572,5 тис.грн. до 7431,0 тис.грн. В динаміці у 2009 році проти 2007 року видатки на культуру та мистецтво зросли на 1858,5 тис.грн. та на 2156,4 тис.грн. у 2008 році проти 2007 року відповідно.

Аналіз видатків міського бюджету показує, що найбільшу питому вагу складають поточні видатки, а саме: видатки на товари та послуги, які становлять у 2009 році 69,21% або 129713,9 тис.грн., що на 6,82% менше за 2007 рік; підвищилися видатки на оплату праці до 41% порівняно з 39% і 35% у 2008 та 2007 роках відповідно. На рівні 30% серед усіх видатків знаходяться субсидії та поточні трансферти. Касове виконання цих видатків відповідно збільшилося у 2009 році: видатки на оплату праці з 53254,6 тис.грн. у 2007 році до 77104,4 тис.грн. у 2009 році, субсидії та поточні трансферти з 7504,7 тис.грн. до 9079,4 тис.грн. Лише в динаміці знизилися видатки на товари та послуги з 111707,7 тис.грн. до 35218,6 тис.грн.

В цілому можна сказати, що за останні три роки видатки загального фонду на соціально-культурну сферу постійно підвищувалися та виконувалися повною мірою.

Видаткова частина міського бюджету за 2007 рік виконана в сумі 176483,9 тис. грн., в т.ч. по загальному фонду міського бюджету - 151453,2 тис. грн. при плані 1580798,4 тис. грн., що складає 95,8 % до запланованого, по спеціальному фонду - 25030,7 тис.грн., або 91,3 % до плану. В порівнянні з аналогічним періодом минулого року видатки міського бюджету збільшились на 48253,0 тис. грн., або на 46,8 %.

Видаткова частина загального фонду міського бюджету за 2008 рік виконана в сумі 183399,9 тис. грн., при плані 188761,6 тис. грн., або на 97,2 відсотка до уточненого плану. Видатки спеціального фонду міського бюджету виконано в сумі 42771,1 тис. грн., або 92,3 % до уточненого плану на рік. У 2008 році серед видатків була дебіторська та кредиторська заборгованість.

Фінансування видатків, передбачених на 2008 рік проводилося своєчасно і в повному обсязі, відповідно до пропозицій головних розпорядників коштів.

На фінансування соціально - захищених статей бюджету направлено 164036,2 тис. грн. при плані 166057,2 тис. грн., або 99,9 відсотка до запланованого, що на 37151,2 тис. грн. більше, ніж в минулому році, в тому числі: на заробітну плату з нарахуваннями - 98842,3 тис. грн., що на 26572,3 тис. грн. більше, ніж за відповідний період минулого року, медикаменти - 2445,6 тис. грн., на 44,5 тис. грн. більше, ніж за 2007 рік, продукти харчування - 4473,9 тис. грн., що на 1098,9 тис. грн. більше, ніж у відповідному періоді минулого року, оплату енергоносіїв -11680,7 тис. грн., що на 2277,5 тис. грн. більше проти аналогічного періоду минулого року, трансферти населенню - 46593,7 тис. грн. , що на 7158,0 тис. грн. більше ніж за 2007 рік.

Бюджет м. Павлограда за 2009 рік виконано по видатках в сумі 219505,1 тис. грн. в тому числі по загальному фонду в сумі 187408,5 тис. грн., або 98,6 % та по спеціальному фонду в сумі 32096,5 тис. грн., що складає 88,5 %. Бюджет міста на 2009 рік затверджено без дефіциту.

2.3 Аналіз фінансування закладів культури

На утримання закладів культури в 2008 році згідно уточненого плану міського бюджету передбачено видатки в сумі 7790488,43 грн., касові видатки склали 7728882,56 грн., або 99,2 % до уточненого плану, фактичні видатки виконано в сумі - 7443218,83 грн.

Рис.2.2 Загальні видатки на культуру та мистецтво

За рахунок коштів міського бюджету утримується Централізована бібліотечна система, 3 дитячі музичні школи, міський культурно -дозвільницький центр, краєзнавчий музей. Отримав фінансову підтримку регіональний театр ім.. Б.Є.Захави.

На виплату заробітної плати працівникам закладів культури передбачено 4124043 грн. , фактичні видатки на заробітну плату склали 4123567 грн. , або 99,9 % , касові видатки - 4123567 грн. , або 99,9 %. Заборгованість з виплати заробітної плати працівникам культури станом на 01.01.2009 року відсутня.

На оплату використаних установами культури енергоносіїв бюджетом міста передбачено кошти в сумі 575749 грн., касові і фактичні видатки склали 574971 грн., або 99,9 % до запланованого. Заборгованість з оплати енергоносіїв відсутня.

В цілому по закладам культури касові та фактичні видатки по всім КЕКВ не перевищують бюджетні асигнування .

В 2008 році закладами культури отримано власних доходів: від орендної плати - 130803 грн., на виконання окремих доручень - 296985 грн., батьківська плата за навчання в дитячих музичних школах - 323939 грн., платні послуги - 182154 грн., благодійні внески та дарунки - 10752 грн.

Штатна чисельність працівників закладів культури станом на 01.01.2009 року склала 343,0 штатні одиниці.

Театру ім. Б.Є.Захави в 2008 році надано фінансову підтримку в сумі 600354 грн., які були направлені: на заробітну плату - 372273 грн., нарахування на заробітну плату - 137775 грн., підписку періодичних видань - 2931 грн., оплату електроенергії (освітлення, опалення) - 83086 грн., оплату води - 790 грн., укладення угоди на охорону театру - 3499 грн.

В 2008 році за рахунок коштів міського бюджету були проведені капітальні ремонти закладів культури на суму 371995 грн., в т.ч. музею - 32998 грн. (капітальний ремонт опалювальної системи - 8000 грн., ремонт санвузла - 24998 грн.), культурно-дозвільницького центру - 298200 грн., дитячої музичної школи - 39997 грн. (ремонт опалювальної системи).

Придбано обладнання довгострокового користування на суму 37463 грн., в т.ч.: культурно-дозвільницький центр - 19980 грн. (придбання українських костюмів для зразкового ансамблю танцю «Юність»), придбано подарунки до професійних свят згідно плану культурних заходів міста на суму 17483 грн.

На утримання закладів культури в 2009 році згідно уточненого плану міського бюджету передбачено видатки в сумі 7609284,85 грн., касові видатки склали 7430955,40 грн., або 97,7 % до уточненого плану, фактичні видатки виконано в сумі - 744587,38 грн.

На виплату заробітної плати працівникам закладів культури передбачено 4284,8 тис. грн. , фактичні видатки на заробітну плату склали 4284,6 тис. грн., або 100 %, касові видатки - 4284,6 тис. грн., або 100 %. Заборгованість з виплати заробітної плати працівникам культури станом на 01.01.2010 року відсутня.

На оплату використаних установами культури енергоносіїв бюджетом міста передбачено кошти в сумі 724,4 тис. грн., касові і фактичні видатки склали 608,6 тис. грн., або 84 % до запланованого. Заборгованість з оплати енергоносіїв відсутня.

В цілому по закладам культури касові та фактичні видатки по всім КЕКВ не перевищують бюджетні асигнування.

В 2009 році закладами культури отримано власних доходів: від орендної плати - 138,0 тис. грн., на виконання окремих доручень - 229,6 тис. грн., батьківська плата за навчання в дитячих музичних школах - 407,3 тис. грн., платні послуги - 247,7 тис. грн., благодійні внески та дарунки - 17,1 тис. грн.

Театру ім. Б.Є.Захави в 2009 році надано фінансову підтримку в сумі 729,1 тис. грн., які були направлені: на заробітну плату - 462,6 тис. грн., нарахування на заробітну плату - 170,5 тис. грн., підписку періодичних видань - 2,6 тис. грн., оплату електроенергії (освітлення, опалення) - 93,1 тис. грн., оплату води - 0,3 тис. грн.

Придбано обладнання довгострокового користування на суму 3,9 тис. грн., в т.ч.: по КФК 110103 для проведення запланованих культурно-мистецьких заходів придбані головні убори на суму 3,9 тис. грн.

Видатки на здійснення виплат, визначених Законом України «Про реструктуризацію заборгованості із виплат, передбачених ст. 57 Закону України “Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів”, за рахунок державної субвенції склали 64417,54 грн. (здійснені в повному обсязі виплати заборгованості за 1997 - 2002 роки).

Аналіз видатків на утримання установ культури по загальному фонду міського бюджету у 2008-2009році. (Рис. 2.3, Рис 2.4)

Питома вага видатків на заробітню плату склала близько 60% (у тому числі нарахування на з/пл). Це пов'язано з основою культурних заходів та утриманням закладів культури та мистецтва, бо основні засоби таких закладів, а саме будівлі, довгострокове спорядження були сформовані ще за радянських часів та на початку 90-х років і тепер потребують лише незначних ремонтів, реконструкції та обслуговування - тобто кошти, що фінансують місцеві бюджети в основному спрямованються на утримання персоналу закладів культури (оплата праці, забезпечення умов праці та інше)

У 2008 та 2009рр досить значними були субсидії та поточні трансферти підприємствам, що становили 7.4% та 8.6% відповідно від загальної суми видатків за загальним фондом за рік. Театру ім. Б.Є.Захави в 2008 році надано фінансову підтримку в сумі 600,3 тис. грн., які були направлені: на заробітну плату - 372,2 тис. грн., нарахування на заробітну плату - 137,7 тис. грн., підписку періодичних видань - 2,9 тис. грн., оплату електроенергії (освітлення, опалення) - 83 тис. грн., оплату води - 790 грн., укладення угоди на охорону театру - 3,4 тис. грн. В 2009 році надано фінансову підтримку в сумі 729,1 тис. грн., які були направлені: на заробітну плату - 462,6 тис. грн., нарахування на заробітну плату - 170,5 тис. грн., підписку періодичних видань - 2,6 тис. грн., оплату електроенергії (освітлення, опалення) - 93,1 тис. грн., оплату води - 0,3 тис. грн.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.3 Склад видатків на утримання установ культури та мистецтва за рахунок загального фонду 2008р (%)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.4 Склад видатків на утримання установ культури та мистецтва за рахунок загального фонду 2009р (%)

Аналіз видатків на утримання установ культури по спеціальному фонду міського бюджету у 2008-2009році. (Рис.2.5, Рис.2.6)

Спеціальний фонд - складова бюджету, яка включає надходження до бюджету, призначені для спрямування на конкретні заходи, та витрати з бюджету на реалізацію цих заходів. У сенсі культури це можна розуміти як проведення запланованих заходів культури - наприклад святкування Дня Незалежності України або Дня Міста і пов'язана з цим підготовка.

У 2008р було використано 891286 грн. за рахунок спеціального фонду. Ці кошти було спрямовано на придбання предметів постачання, матерів та оплату послуг у розмірі 41 відсотки від загальної суми. На заробітну плату 21%, на ремонт та реконструкцію спрямовано 13%, а також інші видатки, що включають поточне придбання необхідних засобів та екстрені витрати у невеликих кількостях, але разом становлять значну суму - 21%.

Щодо динаміки, то видатки на заробітну плату у 2009 році підвищились на 8% , а витрати на придбання матеріалів, обладнання, інвентар та оплату послуг на 15. Загалом витрати за спеціальним фондом у 2008 і 2009 роках майже не змінилися. Кошти що були передбачені на використання у 2008 році були використані не повністю, тому вони були використані у наступному періоді - у 2009 році.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.5 Склад видатків на утримання установ культури та мистецтва за рахунок спеціального фонду 2008р (%)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.6 Склад видатків на утримання установ культури та мистецтва за рахунок спеціального фонду 2009р (%)

Розділ 3 Проблеми фінансування видатків на культуру та шляхи їх подолання

З прийняттям в 2009 році Бюджетного кодексу України в Україні було започатковано кардинальні зміни в бюджетному процесі, здійснено розмежування видатків на виконання повноважень та закріплено на довготривалій основі джерела надходжень за державним та місцевими бюджетами всіх рівнів. Всі місцеві бюджети набули нового змісту та самостійності.

Так, обрахунок міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами мм. Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетами райнонів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України та удосконалений в 2008 - 2009 роках, базується на основі єдиних принципів, єдиних підходів, єдиних нормативів бюджетної забезпеченості.

Основою формування бюджету незалежно від його місця у бюджетній системі України є прогнозна оцінка обсягів доходів. Відтак, визначення обсягу бездефіцитного бюджету, який може бути виконаний, потребує того, щоб оцінка прогнозного значення доходів була максимально обґрунтованою та якомога точнішою

Від наповнення місцевих бюджетів залежить їх спроможність у використанні коштів.

Використання бюджетних коштів безпосередньо пов'язане з виконанням делегованих органам місцевої влади повноважень, якомога повне задоволення потреб населення, шляхом його забезпечення громадськими послугами. Соціальний захист населення, організація освіти, охорони здоров'я, розвиток культури і спорту, виконання молодіжних програм та інші функції, які покладені на органи місцевої влади.