Облік грошових коштів

Підсистеми, що забезпечують діяльність розглянутої системи, утворюються при об'єднанні однорідних груп елементів, піделементів і мікроелементів. Систему розрахунків можна представити як сукупність таких підсистем: технологічна, технічна, соціальна, організаційна, економічна, інформаційна. Технологічна підсистема системи розрахунків являє собою визначену послідовність операцій, своєчасне і якісне виконання яких забезпечує досягнення мети системи розрахунків. Технічна підсистема обумовлена структурою і змістом технологічної підсистеми, а також обсягами інформаційних потоків. Як правило, вона представлена спеціальним устаткуванням, комп'ютерною технікою, засобами зв'язку і телекомунікації. Технічна підсистема дуже сильно піддана впливу науково-технічного прогресу і вимагає періодичної модернізації. Соціальна підсистема характеризує використання людського фактора, визначає кількісні і якісні пропорції окремих видів праці, ступінь участі і впливу людини на процеси, що відбуваються усередині системи. Організаційна підсистема дозволяє найбільш раціонально і якісно використовувати елементи кожної підсистеми для досягнення загальної мети з найменшими витратами. Економічна підсистема виражає єдність всіх економічних процесів і зв'язків між підсистемами, елементами усередині системи і з навколишнім середовищем. Інформаційна підсистема - містить у собі сукупність різноманітних відомостей про стан системи розрахунків і процеси, що відбуваються в ній, які певним чином організовані, збережені і зафіксовані на різних носіях. Саме ця підсистема забезпечує можливість як внутрішніх, так і зовнішніх взаємозв'язків в системі, а, відтак, спонукає постійні зміни, що призводять до удосконалення системи. Усі перераховані підсистеми взаємозалежні і тільки в єдності складають розрахунки як систему за допомогою інформаційних зв'язків.

Таким чином, зроблено висновок, що розрахунки дійсно є системою, тому що функціонують задля досягнення певної мети та являють собою сукупність елементів і їхніх відносин, закономірно зв'язаних у єдине ціле.

Системність розрахунків обумовила характер змісту пропозицій щодо удосконалення формування облікової політики та методики відображення інформації про них у бухгалтерському обліку. В обліковій політиці у відношенні обліку розрахунків способи документування розкриваються наступним чином: наводиться перелік документів, що виробляються на бланках, розроблених підприємством, а безпосередньо форми бланків затверджуються у додатках; затверджується список осіб, які мають право підписувати первинні документи, а також можливі підстави для використання факсиміле, печаток та штампів підприємства; затверджуються способи захисту інформації та зберігання електронних документів. Також рекомендовано використання зведеного розпорядчого документу “Реєстр документів до сплати” з метою поліпшення контролю за доцільністю, обґрунтованістю та необхідністю платежів та розроблено зразок графіку документообороту за операціями розрахунків, в якому враховані особливості створення / передавання / отримання електронних документів, а також використання електронного цифрового підпису.

Запропоновано затверджувати в обліковій політиці перелік посадових осіб, які повинні входити до складу комісії з інвентаризації розрахунків, а також розроблено форму Акту звірення заборгованості, яка відрізняється тим, що має інформацію відносно отриманих податкових документів на підтвердження розрахунків підприємства з податку на додану вартість.

З метою представлення реальної інформації в фінансовій звітності запропоновано використовувати новий метод обчислення резерву сумнівних боргів та методику його відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Для цього необхідно відокремити сумнівну заборгованість із загальної суми дебіторської заборгованості, яка є “нормальною” та одночасно виявити суму безнадійної заборгованості на звітну дату. Сумнівну заборгованість розподілити по групах в залежності від термінів непогашення (кількість груп за періодами несплати боргу визначаються в обліковій політиці). Встановити коефіцієнти сумнівності для кожної групи, які обчислюється за формулою (1):

ТПБ

К С і = ---------- , (1)

ТПД

де К С і - коефіцієнт сумнівності кожної групи дебіторів;

ТПБ - термін прострочення боргу, в днях або в місяцях;

ТПД - термін позовної давності, в днях або в місяцях.

Розрахувати суму резерву сумнівності спочатку для кожної групи (в розрізі окремих боржників) як добуток суми боргу на відповідний коефіцієнт, а потім загальну суму резерву. На неї в обліку роблять відповідні бухгалтерські записи, а потім відображають в балансі. В подальших періодах розрахунок резерву сумнівності проводиться за такою ж схемою, однак перед тим необхідно провести коригувальні записи: сторнування резерву за тими дебіторами, від яких отриманий борг в звітному періоді; нарахування резерву на нових “сумнівних” дебіторів; донарахування резерву у відношенні тих дебіторів, які переведені у подальші групи сумнівності. Також рекомендовано визнати резерв сумнівних боргів для цілей оподаткування та впровадити граничний його рівень в 10% з метою недопущення зловживань при обчисленні суми резерву.

Рекомендовано перегрупування бухгалтерських рахунків по класах в плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій. Відповідно рекомендовано внесення коректив до Інструкції про його застосування: для обліку розрахунків призначити класи 5 “Довгострокові розрахунки” та 6 “Поточні (короткострокові) розрахунки” з умовою, що рахунки в них можуть мати і дебетове, і кредитове сальдо; здійснити переміщення та перейменування деяких рахунків; ввести нові субрахунки 514 (активний) “Довгострокові векселі отримані в іноземній валюті” та 534 (активний) “Розрахунки з орендарем за орендою цілісних майнових комплексів”.

Розроблено форму регістру аналітичного обліку “Аркуш-розшифровка розрахунків з контрагентом” , відповідно з яким рекомендовано внести зміни до регістрів синтетичного обліку: Журналу №3 та Відомостей до нього. Це допоможе зробити облік розрахунків з дебіторами та кредиторами більш простим, зрозумілим, ефективним, менш трудомістким.

Для відображення в обліку розрахунків на умовах передоплати рекомендовано не використовувати рахунки 681 “Розрахунки за авансами отриманими” та 682 “Розрахунки з авансами виданими”, а вести облік лише за допомогою рахунків 62 “Розрахунки з покупцями та замовниками” і 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”. Доцільність використання такої методики підтверджено тим, що кількість бухгалтерських записів в цьому разі зменшується принаймні на одну, що за рік дає економію в обсязі 2,5 робочих дня, а в перерахунку на мінімальну заробітну плату 29,20 грн. заробітної плати одного працівника бухгалтерії на одному підприємстві.

З метою посилення аналітичної цінності балансу, його інформативності, співставленості показників, надання можливості користувачам фінансової звітності оцінити реальний стан заборгованості підприємства, її якісний склад запропоновано розділити рядок 161 форми №1 “Баланс” “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за первісною вартістю” на два: “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за первісною вартістю, термін сплати якої не настав” та “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за первісною вартістю, не сплачена в належний термін”. Аналогічно пропонуємо здійснити розподіл і для кредиторської заборгованості по рядку 530 “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, розподіливши його на два: “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати якої не настав” та “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, не сплачена в належний термін”.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

На основі критичного дослідження законодавчих, нормативно-правових документів, теоретичних підходів до організації розрахунків, а також практичного досвіду ведення обліку розрахунків на підприємствах Дніпропетровської області та в розрахунково-графічній роботі зроблені наступні висновки та пропозиції:

1. Уточнено формулювання “розрахунків”, “зобов'язань” та “заборгованості”, розроблено модель взаємозв'язку між ними, за допомогою якої визначено межі використання цих термінів. Згруповано всі види заборгованості за вісьмома класифікаційними ознаками, що дозволить якісно і вчасно формувати інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень.

2. З метою підвищення ефективності управлінських рішень, що виробляє система фінансового менеджменту підприємств при розробці політики управління дебіторською, кредиторською заборгованістю, грошовими потоками, запропоновано вважати розрахунки за один з її об'єктів, враховуючи їхню специфіку та узагальнюючий системний характер як операцій, що спричинюють і появу заборгованості, і рух грошових коштів.

3. При дослідженні категорії “розрахунки” застосовано системний підхід з метою довести, що розрахунки є системою, а, відтак, являють собою об'єкт бухгалтерського обліку. З цього приводу сформульовано мету розрахунків як системи; визначено її об'єкт, суб'єкти та механізм розрахунків. Дано характеристику середовищу, в якому діє система розрахунків: надсистемі, рівноправним системам і підсистемам, а також встановлені зв'язки між елементами системи розрахунків.

4. Формалізовано тлумачення змісту облікової політики та визначено особливості використання при її формуванні способів первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточного групування та підсумкового узагальнення. З метою оптимізації документування розрахункових операцій рекомендовано використання зведеного розпорядчого документу “Реєстр отриманих рахунків до сплати”; розроблено зразок графіку документообігу за операціями розрахунків, в якому враховані особливості створення / передавання / отримання електронних документів, а також використання електронного цифрового підпису; запропоновано використовувати розроблену форму Акту звірення заборгованості, в якій окремо виділено інформацію про наявні податкові документи для підтвердження розрахунків за податком на додану вартість.

5. Розроблено метод розрахунку резерву сумнівних боргів, при обчисленні якого слід виходити з даних про період сумнівності заборгованості, а не з суми вже безнадійних боргів. Також запропоновано методику його відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

6. Рекомендовано перегрупування бухгалтерських рахунків по класах в плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій і внесення коректив до Інструкції про його застосування.

7. Удосконалено методику обліку інформації про розрахунки та регістри обліку: рекомендовано вести облік розрахунків на умовах передоплати за допомогою рахунків 62 “Розрахунки з покупцями та замовниками” і 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” без застосування спеціалізованих рахунків для обліку авансів отриманих та виданих; запропоновано вести регістри з обліку розрахунків лінійно-позиційним способом на підставі даних спеціалізованого регістру аналітичного обліку - Аркуша-розшифровки розрахунків з контрагентом, відповідно з яким внести зміни до регістрів синтетичного обліку: Журналу №3 та Відомостей до нього.

8. Удосконалено форму фінансової звітності №1 “Баланс” відносно відображення дебіторської та кредиторської заборгованості за розрахунками, в результаті чого посилиться аналітична цінність балансу, його інформативність, співставленність показників, з'явиться можливість оцінити реальний стан заборгованості підприємства, її якісний склад користувачами фінансової звітності.

Таким чином, узагальнення теоретичних положень і проведення досліджень дозволяє зробити висновок, що реалізація розроблених в дисертації рекомендацій дозволить підвищити ефективність інформаційного забезпечення управління розрахунками суб'єктів господарювання через раціональну їх організацію, сприятиме удосконаленню методики бухгалтерського обліку розрахунків підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.99 р. // Урядовий кур'єр №162, 1 вересня 1999 р., ст. 7 - 10;

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"№283/97-ВР в редакції від 22.05.97 р., зі змінами і доповненнями№349-ІУ від 24.12.2002 р// Законодавство України: Бібліотека „Інфодиск”. - 2008. - № 4.

3. Науково -практичний журнал „Бухгалтерський облік і аудит” - від 2003 р. № 6 , ст. 26-35; № 9 ст. 18 - 24; від 2005 р. № 4 ст. 36-43; № 11 ст. 11- 16; від 2007р. № 7 ст. 28-31;

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 “Дебіторська заборгованість ” Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92. // Бухгалтер № 10, 2000р., ст. 18 - 22;

5. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000. Учеб. пособие. - К.:А.С.К., 2000. - 254 с.

6. Должиньський М.І. Бухгалтерський облік в Україні з використанням положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник - Л.:Львівський банківський інститут НБУ, 2003.- 356с.

7. Журавель Н.В. «Методи нарахування амортизації основних засобів» // Баланс.-- 2006.- № 16.- С. 5-6.

8. Ізмаїлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2001. - 152с.

9. Каменська Т. Бухгалтерський облік основних засобів // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - 7 червня (№ 52). - С. 11-26.

10. Огійчук О.В. Бухгалтерський облік на с/г підприємствах - Київ - Алерта 2006;

11. Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами - К: „ Лібра”, 2004;

12. Кудряшов В. П. Фінанси: Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2002.

13. Литвин Ю.В., Хомин П.Я . - Бухгалтерський облік у сільському господарстві - Тернопіль „ Чарівниця” , 1995;

14. Михайлова М. Г. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. - К.: Вища освіта, 2002;

15. Плаксієнко В.Я.Бухгалтерський облік у сільському господарстві України. - Дніпропетровськ, 2005;

16. Панченко Л.Г. Огійчук М.Ф. Практикум з бухгалтерського обліку на сільськогосподарському підприємстві за національним стандартом.-К.: Вища освіта. 2003 ;

17. Ракітіна О.М. // Фінанси України - 2006 № 2 ст. 79 - 85;

18. Саблук П.Т. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах. - К.: «Урожай», 1998;

19. Стефанюк І.Б. Бухгалтерський облік і фінансова звітність - об'єкти фінансового контролю. - К.: Атака, Ельга - Н. - 2003;

20. Ткаченко М.Н. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: А.С.К., 2000;

21. Хом'яненко Р.Л. Бухгалтерський облік в Україні - Львів: «Інтелект

захід» - 2006;

22.Шандова Н.В. // Фінанси України - 2003 № 2 ст. 97 - 102.