Оцінка фінансової стійкості підприємства

49) виробництво зброї та виробів подвійного призначення;

50) зовнішньоекономічна діяльність в галузі торгівельних операцій зброєю та виробами подвійного призначення.

Зовнішньоекономічна діяльність відповідно до якої належить:

1) експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2) надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових. Експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, юридичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України;

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

5) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

6) організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

7) операції та придбанню, продажу та обміну на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

8) надання прав на володіння та використання охоронної документації, технологій, інтелектуальної власності, технічної інформації;

9) посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших).

Перелічені види діяльності Товариство має право здійснювати в Україні та за її мажами та підставах передбачених чинним законодавством України. До початку діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Товариство зобов'язане отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) у порядку, встановленому чинним законодавство.

Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства за три роки, подана у вигляді таблиці (табл. 1.6).

Згідно таблиці 1.6 ми бачимо, що обсяг продукції зменшився як в 2005 році так і 2006 році. В 2005 році на 3247,3 тис.грн., а в 2006 році на 5110,7 тис.грн. Підприємство в 2004 році мало збиток який склав 1048 тис.грн. (Додаток Ж), тому що підприємство реалізовувало свою продукцію по собівартості, ця ж ситуація спостерігається і в 2006 році, підприємство також отримало збиток (Додаток З), який складає 39118,8 тис.грн., а в 2005 році прибуток склав 3329 тис.грн. (Додаток К). Облікова кількість працівників за три роки зросла в 2005 році на 6 осіб, а в 2006 році на 10 осіб. Фонд оплати праці в 2005 році зменьшився на 28,4 тис.грн., а 2006 році збільшився на 68 тис.грн (рис. 1.5).

Таблиця 1.6

Техніко - економічна характеристика ТОВ “УМТЕК”, (тис.грн.)

Показники	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік	Абсолютне відхилення
				2005 рік	2006 рік
1	2	3	4	5	6
1. Продукція (тов.,роб.,посл.)	-	-	-	-	-
1.1. Обсяг продукції	47476,8	44229,5	39118,8	-3247,3	-5110,7
2. Фінансові результати	-	-	-	-	-
2.1.Чистий прибуток (збиток)	-1048	3329	-1181,6	4377	-2147,4
2.2. Собівартість реалізованої продукції	47476,8	46381,9	39118,8	-1094,9	-7263,1
2.3. Виручка від реалізації прод.	62850,8	71140,3	55402,3	8289,5	-15738
2.4. Валовий прибуток	4254,9	6195,0	3846,7	1940,1	-2348,3
3. Основні фонди	-	-	-	-	-
3.1. Середньо-річна вартість осн.фондів	8,5	19,6	27,2	11,1	7,6
4. Праця	-	-	-	-	-
4.1. Облікова кількість працівників	86	92	102	6	10
4.2. Фонд оплати праці	750,2	721,8	789,8	-28,4	68

Виручка від реалізації продукції в 2005 році збільшилась на 8289,5 тис.грн., а 2006 році зменшилась на 15738 тис грн., тому що собівартість продукції зменшилась. Валовий прибуток в 2005 році збільшився на 1940,1 тис.грн, а в 2006 році зменшився на 2348,3 тис.грн. Отже, можна зробити висновок, що підприємство є не фінансово стійким. Тому, що показники погіршилися в 2006 році.

Чистий прибуток прибуток (рис. 1.4) в 2005 році збільшевся на 4377 тис.грн., а в 2006 році зменшився на 2147,4 тис.грн. Собівартість реалізованої продукції з кожним роком зменшується, це означає що підприємство з кожним роком робить менше затрат на виготовлення продукції.



Рис.1.4. Чистий прибуток (збиток) за обсягом виготовленної продукції

Згідно (рис. 1.4), ми можемо зробити висновок, що з кожним роком обсяг продукції на підприємстві зменшується. Обсяг продукції в 2004 році складає 4747,6 тис.грн., в 2005 році 44229,5 тис.грн., а в 2006 році 39118,8 тис грн. Підприємство в 2004 році та 2006 році отримало збиток, який складає в 2004 році 1048 тис.грн., а в 2006 році 1181,6 тис.грн., тому що підприємство продавало свою продукцію по собівартості.



Рис.1.5. Фонд оплати праці за обліковою кількістю працівників

Проаналізувавши (рис. 1.5), можна зробити висновок, що кількість працівників зросла за три роки, в 2005 році на підприємстві працювало 86 осіб, в 2006 році 92 особи, а в 2006 році 102 особи. Фонд оплати праці в 2004 році складав 750,2 тис.грн., в 2005 році 721,8 тис.грн., а в 2006 році 789,8 тис.грн. Як ми бачимо фонд оплати праці зменшився на 28,4 тис.грн.

Рис. 1.6. Середньо - річна вартість основних фондів

Згідно (рис. 1.6), середньо - річна вартість основних фондів з кожним роком зростає. В 2004 році вартість основних фондів склала 8,5 тис.грн., в 2005 році 19,6 тис.грн., а в 2006 році 27,2 тис.грн. Тобто основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких перевищує один календарний рік. Зростання вартості основних фондів позитивно впливає на фінансовий стан підприємства і на фінансову стійкість підприємства. Таким чином, підприємство всі свої кошти вкладає в розвиток підприємства, на придбання основних засобів, основних фондів, а не на виробництво продукції.

Проаналізувавши основні показники, які характеризують діяльність підприємства за три роки, можна зробити висновок, що підприємство працює не стабільно. З кожним роком фінансова стійкість погіршується. Так як підприємство вкладає свої кошти у розвиток підприємства, а не в виробництво продукції.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ “УМТЕК”

2.1 Фінансова стійкість підприємства та фактори, які її забезпечують

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній (2.3).

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню, щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1. Фактори, які забезпечують фінансову стійкість

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

Фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

за важливістю результату - основних і другорядних;

за структурою - простих і складних;

за часом дії - постійних і тимчасових.

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяну обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

1) по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;

2) по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

1) галузева належність суб'єкта господарювання;

2) структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

3) розмір оплаченого статутного капіталу;

4) величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

5) склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка країни.

У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.

Важливими факторами фінансової стійкості є також податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

2.2 Методологія аналізу фінансової стійкості

Існують різні підходи щодо визначення фінансової стійкості підприємства. Розглянемо деяких авторів та їхню думку щодо використання показників, які необхідні для оцінки фінансової стійкості підприємства.

Група авторів вважають [101], що аналіз фінансової стабільності дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності. До основних показників фінансової стійкості відносяться такі:

1) Коефіцієнт концентрації власного капіталу - власний капітал (підсумок 1-го розділу пасиву) поділити на загальну суму господарських коштів (валюта балансу). Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємств в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність Чим вищим є значення цього показника, тим більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позичкового) капіталу - їх сума має дорівнювати 1 (або 100%). Щодо рівня залучення позичкових коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така частка власного капіталу має бути не меншою за 0,6 (60%). У підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Проте це не скрізь так. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а отже, й про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів.

2) Коефіцієнт фінансової залежності - валюта балансу ділиться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву).

Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки.

3) Коефіцієнт маневрування власного капіталу - власні кошти (2-й розділ активів) діляться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу).

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку - капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4…0,6).

4) Коефіцієнт структури довгострокових вкладень - довгострокові зобов'язання (3 розділ пасиву балансу) діляться на необоротні активи (підсумок 1 розділу активу балансу).

5) Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів - довгострокові зобов'язання (3-й розділ пасиву) діляться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву).

Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство дедалі більше залежатиме від зовнішніх інвесторів.

6) Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів - залучений капітал (підсумок розділу 3 пасиву балансу) разом з короткостроковими кредитами банків (у розділі 4 пасиву) діляться на власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу). Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що в кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

7) Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами розраховують як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів, або:

. (2.1)

Мінімальне значення цього показника - 0,1. Коли показник опускається нижче від цього значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

8) Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу (розділ 1 активу балансу ділиться на розділ 1 пасиву).

Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника - 0,5…0,8. Якщо показник має значення менше від 0,5, то це свідчитиме про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно. Якщо значення цього показника більше від 0,8 роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства.

9) Коефіцієнт відношення виробничих активів і вартості майна:

. (2.2)

Мінімальне нормативне значення цього показника 0,5. Вищий показник свідчить про збільшення виробничих можливостей підприємства.

10) Коефіцієнт окупності відсотків за кредити:

. (2.3)

Він показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати відсотків і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цей коефіцієнт має бути не меншим, ніж 3.

Для оцінки фінансової стабільності підприємства використовують також коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої виручки. Для цих показників нормативів не встановлено.

11) Коефіцієнт стабільності економічного зростання розраховують як відношення різниці між чистим прибутком і дивідендами, що їх виплачено акціонерам, до власного капіталу. Розрахований коефіцієнт економічного зростання порівнюють із коефіцієнтом за попередній звітний період, а також з аналогічними підприємствами. Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву. Якщо цей коефіцієнт становитиме, наприклад, 0,185, то це означає, що прибуток у розмірі 18,5% власного капіталу за рік спрямовано на розвиток і створення резервів підприємства.

12) Коефіцієнт чистої виручки розраховують як відношення суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації, продукції і послуг. За звітний період (щодо основних засобів і не матеріальних активів).

Автор [94] до показників фінансової стійкості підприємства відносять коефіцієнт окупності відсотків, який показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для виплати відсотків:

. (2.4)

Окрему групу показників, які також характеризують фінансову стійкість підприємства, становлять:

коефіцієнт ділової активності (Кд.ак.);

коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (Ееф.ф.р.);

коефіцієнт ефективності використання власних коштів (Кеф.в.к.);

1) Коефіцієнт ділової активності (Кд.ак.), або коефіцієнт оборотності балансу, показує обсяг продукції, для виробництва якої використовується майно підприємства, і характеризується відношенням виторгу від реалізації продукції до валюти балансу:

. (2.5)

Щоправда, на економічне значення цього коефіцієнта впливають матеріально - і трудомісткість продукції, тому більш суттєву роль для оцінки фінансової стійкості відіграють такі показники, як коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (усього капіталу) та коефіцієнт використання власного капіталу.

2) Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів - це відношення балансового прибутку підприємства до валюти балансу:

(2.6)

Він дає можливість визначити, за який період часу прибуток, отриманий підприємством, може компенсувати вартість майна.

Цей коефіцієнт має першочергове значення для оцінки фінансово-господарської ефективності підприємства.

3) Коефіцієнта ефективності власного капіталу (Кеф.в.к.), то він становить інтерес для власників підприємств, оскільки дає узагальнюючу оцінку ефективності вкладень коштів у дане підприємство:

. (2.7)

Автори вважають [107] фінансова стійкість характеризує фінансову незалежність, його вміння маневрувати власним капіталом. Оцінка фінансової стійкості дає змогу інвесторам, партнерам по бізнесу визначити фінансові можливості підприємства на перспективу.

1) Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Він характеризує ступінь фінансової незалежності або автономії від зовнішнього капіталу, а також частку власників підприємства і загальна сума коштів, вкладених в нього (співвідношення власного капіталу і валюти балансу). Чим вище значення коефіцієнта, тим більше підприємство фінансово стійке, стабільно в незалежності від зовнішніх джерел %.

(2.8)

де ВК - власний капітал: який відповідає розділу ІІІ пасиву балансу, тис. грн.;

Б - валюта балансу, тис. грн.

Стала загальною точкою зору, що підприємство вважається фінансово незалежним, якщо значення цього коефіцієнта перевищує 0,5. Видно, визнання підприємства фінансово незалежним при значенні коефіцієнта фінансової незалежності рівним і великим 0,5 обумовлено тим, що власники акціонерного товариства зможуть реалізувати необхідні управлінські рішення, якщо їм належить контрольний пакет акції, висловлений підхід до оцінки фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах представляється недостатньо обґрунтованим.

2) Коефіцієнт фінансової залежності (Кфз). Даний показник є зворотним показнику концентрації власного капіталу і визначається як відношення суми джерела засобів (валюти балансу) до величини власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства:

(2.9)

3) Коефіцієнт позикового капіталу (Кпк). Визначається як відношення позикового капіталу до валюти балансу. По значенню даного показника можна судити про те, яку частку позикових засоби складають в загальній сумі джерел засобів підприємства:

(2.10)

де ПК- позиковий капітал, тис.грн.

4) Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км). Визначається як відношення чистого оборотного капіталу (наявність джерел власних оборотних коштів) до загальної суми власного капіталу. По значенню даного показника можна судити про те, яка частина власного капіталу використовується для вкладення в оборотні кошти, а яка його частина капіталізована, тобто внесена у необоротні активи за вирахуванням частки, що доводиться на довгострокові зобов'язання:

(2.11)

де ЧОК - чистий оборотний капітал, тис. грн.

Значення цього показника залежить від галузевої приналежності підприємства.

5) Коефіцієнт структури довгострокових вкладень (Кс.д.в.). Визначається відношенням суми довгострокових позикових коштів до загальної суми необоротних активів. Даний показник характеризує, яка частина необоротних активів профінансована за рахунок довгострокових позичкових засобів.

(2.12)

де ДКП - довгострокові кредити і позики, тис. грн.;

НА - необоротні активи, тис.грн.

6) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів (Кд.п.з.). Визначається відношенням довгострокових кредитів і позик до загальної суми власного капіталу і довгострокових кредитів і позик, При розрахунку даного коефіцієнта не береться до уваги короткострокова заборгованість для фінансування запасів і дебіторської заборгованості, оскільки вона погашається за рахунок обертання поточних активів:

(2.13)

7) Коефіцієнт структури позикового капіталу (Кс.п.к.), є відношенням довгострокових пасивів до загальної суми позикових коштів:

(2.14)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання, тис.грн.;

КЗ - короткострокові зобов'язання, тис.грн.

8) Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (Кф.р.), або коефіцієнт фінансового ризику, званий інакше плече фінансового важеля:

(2.15)

9) Індекс постійного активу. Цей показник характеризує частку основного капіталу (необоротних активів) у власному капіталі.

(2.16)

де Косн - основний капітал, тис.грн.

10) Коефіцієнт накопиченої амортизації (Кна). Даний коефіцієнт відображає інтенсивність накопичення засобів для оновлення основного капіталу і визначається як відношення суми накопиченої амортизації (сума зносу основних засобів і нематеріальних активів) до первинної вартості майна, що амортизується (первинна вартість основних засобів і нематеріальних активів). Рівень цього коефіцієнта залежить від терміну експлуатації основних фундацій, технічного стану основних засобів. Значення коефіцієнта може бути високим при прискореній амортизації.

(2.17)

де Аосн, Ана - амортизація основних засобів і нематеріальних активів на початок і кінець аналізованого періоду, тис.грн.

ОЗперв, НАперв - первинна вартість основних засобів і нематеріальних активів, тис.грн.

11) Коефіцієнт співвідношення реальної вартості основних засобів і майна (Кр.с.). Даний коефіцієнт показує, наскільки ефективно використовуються засоби для підприємницької діяльності, і розраховується як відношення залишкової вартості майна підприємства.

(2.18)

де ОЗ зал- залишкова вартість основних засобів і майна (Крс).

12) Коефіцієнт реальної вартості майна виробничого призначення (Кр.в.м.). Відображає питому вагу виробничих фундацій - основних засобів і виробничих запасів - в загальній вартості майна. Цей коефіцієнт дуже важливий для висновку договорів з постачальниками і покупцями, оскільки високі значення коефіцієнта є запорукою успіху виробничої і фінансової діяльності підприємства. Даний коефіцієнт визначається як відношення суми залишкової вартості основних фундацій, виробничих запасів у складі матеріалів, залишкової вартості МБП вартості незавершеного виробництва до вартості майна підприємства.

(2.19)

де Зм - вартість матеріалів у складі виробничих запасів, тис.грн.;

НезП - незавершене виробництво, тис.грн.

13) Чисті активи. У складі активів до розрахунку приймаються слідуючі статті: необоротні активи, оборотні активи за вирахуванням заборгованості учасників (засновників) в статутний капітал, балансової вартості власних акцій, викуплених товариством у акціонерів.

До складу пасивів, враховуючих при розрахунку чистих активів, входять наступні види зобов'язань: довгострокові і короткострокові за вирахуванням статі “Цільове фінансування і надходження” і “Доходи майбутніх періодів”.

Чисті активи, розраховані по запропонованій схемі є вартістю реального власного капіталу для акціонерних товариств і для підприємств інших організаційно-правових форм.

Автор [100] виділяє такі показники оцінки фінансової стійкості підприємства:

1) Коефіцієнт автономії ф.1 (ряд.380 / ряд.640).

2) Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

3) Коефіцієнт фінансової залежності ф.1 (ряд.640 / ряд.380). Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.

4) Коефіцієнт маневреності власних засобів ф.1 (ряд. 380 / ряд.080)/ ф.1 ряд 380. Характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства.

5) Коефіцієнт маневреності робочого капіталу ф.1 (ряд.260 / ряд.620)/ ф.1 (380). Розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних коштів) до суми джерел власних коштів, мобільності використання власних коштів підприємства.

6) Коефіцієнт фінансової стабільності ф.1 (ряд.380) / ф.1 (ряд.420 + ряд.480+ ряд.620 + ряд.630). Визначається як відношення власного капіталу та залученого.

7) Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу ф.1 (ряд.420 + ряд.480 + ряд.620 + ряд.620) / ф.1 (ряд.380). Розраховується як відношення всієї суми зобов'язань по залучених коштах та суми власних коштів.

8) Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Власний капітал (ряд.380 ф.1) / Активи підприємства (ряд.080 + 260 + 270 ф.1). Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

9) Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Позиковий капітал (ряд. 430 + 480 + 620 + 630 ф.1) / Активи підприємства (ряд.080+260+270ф.1). З доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

Автори [68] вважають, що оцінка фінансової стійкості здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів:

1) Коефіцієнт автономії або незалежності (Кав.), рівний частки власних засобів в загальній сумі джерел:

, (2.20)

де ВЗ - джерела власних коштів;

Б- загальна сума джерел (підсумок балансу).

Чим більше у підприємства власних засобів, тим легше йому справитися з економічними проблемами. Тому підприємства в більшості прагнуть нарощувати абсолютну суму власного капіталу. Але реально такі можливості мають перш за все добре працюючі підприємства. Маючи стабільний прибуток, вони прагнуть утримати значну її частину в обороті шляхом створення можливих резервів або прямого зарахування у власний капітал нерозподілений на дивіденди чистий прибуток.

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5 і означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових утруднень в майбутніх періодах.

2) Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів (фінансової стійкості (Кс.), рівний відношенню власних засобів до величини зобов'язань підприємства:

, (2.21)

де ПЗ- кредити і інші позикові засоби.

Цей показник є зв'язаним з коефіцієнтом автономії, тому одночасне використовування обох показників недоцільне. Нормальним вважається значення коефіцієнта, що перевищує одиницю.

Нерідко в аналітичній практиці використовується показник, зворотний показнику фінансової стійкості, - коефіцієнт заборгованості (Кз), який розраховується по формулі (2.22):

. (2.22)

Відповідно позитивно оцінюється величина показника нижче за одиницю.

3) Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами (Кз.вл.к.), який розраховується як відношення величини власних оборотних коштів підприємства і поточних активів (сума запасів і витрат, дебіторської заборгованості, грошових коштів підприємства і короткострокових цінних паперів):

. (2.23)

Нормальним вважається значення показника, перевищуючі 0,1.

4) Коефіцієнт покриття інвестицій (Кп.і.) або коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує частку власного капіталу і довгострокових зобов'язань в загальній сумі активів підприємства:

. (2.24)

В аналітичній практиці прийнято вважати нормальним значення коефіцієнта, що наближається до 0,9.

5) Коефіцієнт інвестування (Кі.) або забезпеченості власним капіталом, який показує ступінь покриття джерелами власних і прирівняних до них засобів величини основних засобів і інших необоротних активів:

. (2.25)

Якщо коефіцієнт інвестування більше одиниці, то це є свідоцтвом достатності власного капіталу.

6) Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км.), який розраховується як співвідношення власних оборотних коштів і власного капіталу:

. (2.26)

Цей коефіцієнт показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі і може бути використана при необхідності на поповнення оборотних коштів, а яка частина прямує на накопичення. Забезпеченість поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій фінансовій політиці в державі. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан. Вважається нормальним значення цього показника вище 0,4 - 0,6.

7) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів (Кд.п.з.), який характеризує структуру капіталу, що використовується для довгострокових інвестицій, тобто показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами і належить їм, а не власникам підприємства. Коефіцієнт розраховується як співвідношення довгострокових зобов'язань до суми власного капіталу підприємства і його довгострокових зобов'язань:

. (2.27)

Зростання цього показника в певному значенні - негативна тенденція, що означає, що підприємство все сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

8) Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Кк.з.), який відображає структуру привернутого капіталу і визначається через співвідношення короткострокових зобов'язань і загальної їх суми:

. (2.28)

9) Коефіцієнт кредиторської заборгованості (Кк.з.), який показує частку кредиторської заборгованості в загальній сумі зобов'язань підприємства:

(2.29)

Розглянувши думку авторів ми можемо зробити порівняльну характеристику моделей оцінки фінансової стійкості підприємств у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика моделей оцінки фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнти	П.Ю.Буряк М.В.Римар	Е.І.Крилов В.М.Власова	Н.В.Тарасенко	А.М.Бандурка І.Л.Червяков	Г.Г.Кірейцев
1	2	3	4	5	6
1. Концентрація власного капіталу	+	+			+
2. Фінансова залежність	+	+			+
3. Маневрування власного капіталу	+	+		+	+
4. Структура довгострокових вкладень	+	+
5. Довгострокове залучення позичених коштів	+	+		+
6. Співвідношення власних і залучених коштів	+	+		+	+
7. Структура залученного капіталу	+	+
8. Забезпеченність власними оборотними коштами	+			+
9. Співвідношення необоротних коштів і власних коштів	+
10. Відношення виробничих активів і майна	+
11. Окупність % за кредит	+		+
12. Стабільність економічного зростання	+
13. Чиста виручка	+
14. Коефіцієнт автономності				+	+
15. Інвестування				+
16. Маневрування робочого капіталу					+
17. Фінансова стабільність				+	+
18. Концентрація позикового капіталу		+			+
19. Індекс постійного актива		+
20. Накопичена амортизація		+
21. Співвідношення реальної вартості коштів і майна		+
22. Реальна вартість майна виробничого призначення		+	+
23. Чисті активи		+
24. Модернізація			+
25. Ділова активність			+
26. Ефективність використання фінансових ресурсів			+
27. Ефективність власного капіталу			+
28. Короткострокова заборгованість				+
29. Кредиторська заборгованість				+

З даних таблиці 2.1 видно, що автори визначають різні підходи до визначення фінансової стійкості. У роботах авторів визначення грунтується на аналізі статистичних показників, коефіцієнтів і їхніх критеріїв.Тобто якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, це свідчить про фінансову стійкість підприємства.

2.3 Характеристика майна та оцінка фінансової стійкості ТОВ “УМТЕК”

Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з початкового балансу шляхом складання однорідних по своєму складу і економічному змісту статей балансу і доповнення його показниками структури, динаміки і структурної динаміки. Аналітичний баланс охоплює багато важливих показників, що характеризують статистику і динаміку фінансового полягання організації. Цей баланс включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.

Безпосередньо з аналітичного балансу можна одержати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. До них відносяться:

1) загальна вартість майна організації, рівна підсумку балансу;

2) вартість іммобілізованих засобів (активів) або нерухомого майна, рівна підсумку розділу 1 активу балансу;

3) вартість мобільних (оборотних) засобів, рівна підсумку розділу 2 активи балансу;

4) вартість матеріальних оборотних коштів;

5) величина власних засобів організації, рівна підсумку розділу 4 пасиви балансу;

6) величина позикових засобів рівна сумі підсумків розділів 5 і 6 пасиву балансу;

7) величина власних засобів в обороті, рівна різниці підсумків розділу 4, 1 і 3 балансу.

Актив балансу дозволяє дати загальну оцінку майна, що знаходиться у розпорядженні підприємства. А також виділити у складі майна оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) засоби. Майно це основні фундації, оборотні кошти і інші цінності, вартість яких відображена в балансі (Додаток Б, Додаток В, Додаток Д).

Таблиця 2.2

Загальна оцінка стану майна підприємства, (тис.грн.)

Показник	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення
				Абсол. 2005 рік	%	Абсол. 2006 рік	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Усього майна	25908,45	30151,35	29664,9	4242,9	116,4	-486,45	98,4
1. Основні засоби та необоротні активи	4214,7	5511,2	5318,5	1296,5	130,7	192,7	96,5
У % до майна	16,27	18,28	17,9	2,01	-	-0,38	-
2. Оборотні активи	21693,7	24640,15	24346,4	2946,45	113,6	-293,75	98,8
У % до майна	83,7	81,7	82,07	2,0	-	0,37	-
2.1. Запаси	2325,5	2764,8	3004,55	439,3	118,9	239,75	108,7
У % до оборотних активів	10,7	11,2	12,3	0,5	-	1,1	-
2.2. Дебіторська заборгованість	18857,25	21566,15	21074,85	2708,9	114,4	-491,3	97,7
У % до оборотних. активів	86,9	87,5	86,6	0,6	-	-0,9	-
2.3. Кошти та їх еквіваленти.	-	-	-	-	-	-	-
У % національній валюті	511	309,2	267	-201,8	60,5	-42,2	86,4
У % іноземній валюті	-	-	-	-	-	-	-
У % до оборотн. активів у національній валюті							-
У % до оборотн. активів в іноземнійвалюті	-	-	-	-	-	-	-
3. Витрати майбутніх періодів	0,9	-	-	-0,9	-	-	-
У % до майна		-	-	-	-	-	--

З данних таблиці 2.2 бачимо, що майно підприємства збільшується, в 2005 році на 4242,9 тис.грн. або на 116,4%, а в 2006 році зменшується на 486,45 тис.грн. або на 98,4%. Данні збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення в оборотних активах майже по всіх статях, у тому числі матеріально-обортних коштів в 2005 році. Дебіторська заборгованість зменшилась в 2006 році на 491,3 тис.грн. або на 97,7%, що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, грошові кошти в національній валюті з кожним роком зменшується у 2005 році на 201,8 тис.грн. або 60,5%, а в 2006 році на 42,2 тис.грн. або на 86,4%. Витрати майбутніх періодів відсутні. Оборотні кошти в 2005 році збільшилися на 24640,15 тис.грн. або на 113,6%, а в 2006 році зменшилися на 293,75 тис.грн. або на 98,8%.

Можно зробити висновок, що в 2005 році на підприємстві спостерігалася тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладів.

Для характеристики майна підприємства розраховуються коефіцієнт мобільності майна і коєфіцієнт мобільності оборотних авктивів. Коефіцієнт мобільності розраховується як відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна, а коефіцієнт мобільності оборотних активів - відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладів) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів (82,6%) мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства, і навпаки.

За даними аналітичної таблиці розраховуються передусім коефіцієнт незалежності підприємства (Кн) з формули (2.30):

. (2.30)

На початок 2004 року

На кінець 2004 року

На початок 2005 року

На кінець 2005 року

На кінець 2006 року

Коефіцієнт незалежності підприємства свідчить про те, що на кінець 2004 року частка власного капітала (47,4%) зросла. Отже підприємство є фінансово стійким і достатньо незалежним від зовнішніх кредиторів. На кінець 2005 року та на кінець 2006 року коефіцієнт незалежності свідчить про те, що частка власного капітала зменшилася. Це свідчить про те, що підприємству необхідно зовнішній кредитор для того, щоб підприємство було фінансово стійким. Підприємство може придбавати основні, оборотні кошти і нематеріальні активи за рахунок власних і позикових (привернутих) джерел (власного і позикового капіталу).

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за даними балансу. В аналітичній таблиці 2.3 наведено перелік джерел власних і позичиних коштів, вкладених у майно підприємства.

Таблиця 2.3

Аналіз джерел коштів, вкладених у майно, (тис.грн.)

Показник	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення
				Абсолют	%	Абсолют.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Джерела майна	25908,45	30151,35	29664,9	4242,9	116,4	-486,45	98,4
1. Власне майно (капітал)	8500,8	8143,2	7693,6	-357,6	95,8	-449,6	94,5
У % до майна	32,8	27	25,9	-5,8	-	-1,1	-
1.1. Наявність власних оборотних коштів	4710,1	3044,8	2793,9	-1665,3	64,6	-250,9	91,3
у % до ВК	55,4	37,4	36,3	-18	-	-1,1	-
2. Позичкові кошти	17407,65	21595,35	21971,3	4187,7	124,1	375,95	101,7
У % до майна	67,18	71,6	74,06	4,42	-	2,46	-
2.1. Довгострокові позики	424	421,85	418,75	-2,15	99,5	-3,1	99,3
У % до позичиних коштів	2,4	1,95	1,9	-0,45	-	-0,05	-
2.2. Короткострокові позики	12116,8	13449,3	13419,7	1332,5	110,9	-26,9	99,8
У % до позичиних коштів	69,6	62,3	61,07	-7,3	-	-1,23	-
2.3. Кредиторська заборгованість	4866,85	7724,2	8132,85	2857,35	158	408,7	105
У % до позичиних коштів	91,9	95,7	90,4	3,8	-	-5,3	-
3. Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можно зробити висновок, що вартість майна збільшилась як в 2005 так і в 2006 році, в 2005 році на 4242,9 тис.грн. або на 116,4%, а в 2006 році зменшилися на 486,45 тис.грн. або на 98,1% покривалося за рахунок збільшення зобов'язань підприємства. Частка позичених коштів в 2005 році збільшилася на 4187,7 тис.грн. або 124,1%, а в 2006 році 375,95 тис.грн. або 101,7%. Кількість власних оборотних коштів зменшилась в 2005 році на 357,6 тис.грн. або 95,8%, в 2006 році на 449,6 тис.грн. або 94,5%. Приріст активів підприємства відбувається за рахунок збільшення короткострокових позик в 2005 році на 1332,5 тис.грн. та кредиторської заборгованості 2857,35 тис.грн., а збільшення коштів підприємства перекривається збільшенням зобов'язань за кредиторською заборгованістю. Це свідчить про те, що прискорене зростання коштів поліпшить платоспроможність підприємства.

Необхідно відзначити, що зменшення підсумку балансу сам по ce6e не завжди є показником негативного положення справ на підприємстві. Так, наприклад, при зростанні активів необхідно аналізувати джерела в пасиві, що послужили їх зростанню. Якщо зростання активів відбувалося за рахунок власних джерел (нерозподілений прибуток, статутний капітал, резерви і т.д.), то це оптимальний варіант. Якщо ж зростання активів відбулося за рахунок позикових засобів під високі відсотки річних і при низькій рентабельності, а також за наявності збитків минулих років, то положення справ, що склалося, повинне насторожувати. Навпаки, зменшення вартості активів може відбуватися зокрема за рахунок зниження або повного покриття збитків минулих звітних періодів.

Оскільки велике значення для стійкості фінансового положення має наявність власних оборотних коштів і їх зміну, доцільно вивчити створюючи його чинники. Розглянемо зміну власних оборотних коштів (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Розрахунок власних оборотних коштів, (тис.грн.)

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення
				Абсол. 2005 рік	%	Абсол. 2006 рік	%
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Статутний капітал	6401,8	6401,8	6401,8	0	100	0	100
2. Додатковий капітал	-	-	-	-	-	-	-
3. Нерозподілений прибуток	2099	1741,4	1291,8	-357,6	83	-449,6	74,2
Разом власних засобів	8500,8	8143,2	7693,6	-357,6	95,8	-449,6	94,5
1. Нематеріальні активи	6,9	8,4	4,5	1,5	121,7	-3,7	53,6
2. Основні засоби	2825,6	3227,2	3142,4	401,6	114,2	-84,8	97,4
3. Незавершене будівництво	126,3	127,3	17,4	1	100,5	-109,9	13,7
4. Довгострокові вкладення	1255,9	2148,3	2154,2	892,4	171,2	109,8	105,1
Разом необоротних активів	4212,3	5508,8	5420	1296,5	130,8	-88,8	98,4
5. Збиток звітного року	1048,1	-	1181,6	1048,1	-	1181,6	-
Разом включається	5260,4	5508,8	6601,6	248,4	104,7	1092,8	119,8
Разом влас-них оборот-них коштів	12713,1	13652	13113,6	938,9	107,4	-538,4	96,05

З даних таблиці 2.4, видно що власні оборотні кошти в 2005 році збільшилися, а в 2006 році зменшилися, тому що зменшилися необоротні активи 3,7 тис.грн. або 53,6%, включаючи незавершене будівництво 109,9 тис.грн. або 13,7%; основні засоби 84,8 тис.грн. або 97,4%.

Зростання власних оборотних коштів повинно відбуватися за рахунок збільшення власних засобів.

Оскільки позикові засоби вирослі за рік, а частка власних скоротилася, то необхідно більш детально розглянути вплив кожної статті та приріст позикових засобів. Довгострокові позики в 2006 році зросли на 95,6 тис. грн., а 2005 році зменшилися на 7,6 тис.грн. Короткострокові позики навпаки в 2005 році зменшилися 75,5 тис.грн., а в 2006 році зросли на 489,8 тис.грн. Підприємство в 2004 році та 2006 році отримало збиток, в 2004 році він склав 1048,1 тис.грн., а 2006 році 1181,1 тис.грн., тому, що підприємство вкладає свої кошти у майно підприємства, в основні фонди, в основні засоби, а не в виробництво своєї продукції.

У два рази зросла кредиторська заборгованість, яка складає найбільшу питому вагу в позикових засобах - 158,7 % в 2005 році, а в 2006 році - 105,3% не перекривається грошовими коштами. Це спричиняє за собою погіршення платоспроможності підприємства. Тому необхідно більш детально вивчити склад кредиторської заборгованості (табл. 2.5). До кінця 2006 року кредиторська заборгованість зменшилась на 85,6 тис.грн. З одного боку, кредиторська заборгованість - найпривабливіший спосіб фінансування, оскільки відсотки тут звичайно не стягуються. З другого боку, через великі відстрочення по платежах у підприємства можуть виникнути проблеми з поставками, збиток репутації фірми через несприятливі відгуки кредиторів, судові витрати у справах, збудженим постачальниками.

Зниженню заборгованості сприяє ефективне управління нею за допомогою аналізу давності термінів. Такий аналіз виявляє хто з кредиторів, довго чекає оплати і швидше за все почне проявляти нетерпіння. ТОВ “УМТЕК” необхідне, перш за все, розрахуватися з боргами перед бюджетом, по соціальному страхуванню і забезпеченню, оскільки відстрочення по цих платежах, звичайно спричиняють за собою виплату штрафів (пені). Потім необхідно чітко структурувати борги перед постачальниками і підрядчиками, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення. На ТОВ “УМТЕК” рекомендується вдатися до механізму взаємозаліків.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.

Таблиця 2.5

Аналіз складу і структури кредиторської заборгованості, (тис.грн.)

Розрахунки	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік	Зміна
				2005 рік	2006 рік
1. З Одержаних авансів	683,9	2435,8	2291,2	1751,9	-144,6
2. З бюджетом	18,2	22,7	25,4	4,5	2,7
3.Зі страхування	29,9	34,2	74,9	4,3	40,7
4. З оплати праці	83,5	100,9	116,3	17,4	15,4
5. Із внутрішніх розрахунків	165,7	168,4	168,6	2,7	0,2
Разом кредиторська заборгованість	981,2	2762	2676,4	1780,8	-85,6

З даних таблиці 2.5 можна зробити висновок, що в 2005 році збільшилися розрахунки з одержаних авансів, а в 2006 році зменшилися. В 2006 році відбулося збільшення заборгованості перед бюджетом 2,7 тис.грн. та з оплати праці 15,4 тис.грн.

Фінансова стійкість - це певне полягання рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. В результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансове полягання підприємства може залишитися незмінним, або покращати, або погіршитися. Потік господарських операцій, скованих щоденно, є як би “підбурництвом” певного полягання фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу до основних фондів або виробничих запасів дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які до підвищення його стійкості.

Задачею аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідне, щоб відповісти на питання: наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте або знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає полягання його активів і пасивів задачам її фінансово-господарської діяльності.