Оцінка фінансової стійкості підприємства

фінансовий аналіз стійкість

Таблиця 2.6

Аналіз фінансової стійкості, (тис.грн.)

Показники	За 2004 рік	За 2005 рік	За 2006 рік	Зміна
				2005 рік	2006 рік
1	2	3	4	5	6
1. Джерела власних засобів	8500,8	8143,2	7693,6	-357,6	-449,6
2. Основні засоби	4214,7	5511,2	5318,5	1296,5	-192,7
3. Наявність власних оборотних засобів	4283,1	2632	2375,1	-1651,1	-256,9
4. Довгострокові кредити і позикові засоби	424	412,9	418,8	-11,1	5,9
5. Наявність власних засобів і довгострокових позичених джерел формування запасів і витрат	4707,1	3044,9	2793,9	-1662,2	-251
7. Короткострокові кредити і позичкові засоби	16984,5	21599,4	21552,6	4614,9	-46,8
7. Загальна величина основних джерел формування запасів	21691,6	24640,3	24346,5	2948,7	-293,8
8 .Загална величина запасів	2325,5	2764,8	3004,55	439,3	239,75
9. Надлишок (+) або нестаток (-) власних оборотних засобів	1957,6	-132,8	-629,45	-1824,8	-496,65
10. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових залучених джерел формування запасів і витрат	2381,6	280,1	-210,55	-2101,5	-490,65
11. Надлишок (+) або нестача (-) заг.величини основних джерел формування запасів і витрат	19366,1	21875,5	21341,95	2509,4	-533,55

На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості.

Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за допомогою абсолютних показників.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недолік джерел засобів для формування запасів і витрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:

1) наявність власних оборотних коштів;

2) наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат або функціонуючий капітал;

3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. З причини відсутності короткострокових позикових засобів даний показник сумарно рівний другому.

Розраховані показники приведені в таблиці 2.6.

На ТОВ “УМТЕК” трьохкомпонентний показник фінансової ситуації (0;0;1) в 2004 році (1;1;1), в 2005 році (0;1;1), а в 2006 році (0;0;1). Можна зробити висновок, що з кожним роком фінансова стійкість погіршується, це пов'язано з тим, що підприємство вкладає свої кошти в розвиток підприємства, а не в виробництво. Таким чином, у 2004 році та підприємство вважається абсолютно стійким, 2005 році нормально стійким, а 2006 році не фінансово стійким.

Виходячи з цілей поставлених в даній роботі більш прийнятне використовувати для аналізу фінансової стійкості ТОВ “УМТЕК” відносні показники:

1) Коефіцієнт концентрації власного капіталу - це відношення власного капіталу до загальної суми господарських коштів. Коефіцієнт концентрації власного капіталу, в 2004 році, та і в 2005 році складає 0,27 (7976,7/29244,5), а в 2006 році 0,26. Підприємство має потребу в залученні зовнішніх кредиторів

2) Коефіцієнт фінансової залежності - це відношення валюти балансу до власного капіталу. Коефіцієнт фінансової залежності складає 3,7 як в 2004 році так і в 2005 році, а в 2006 році 4,0. Це означає, що власники не можуть самостійно фінансувати своє підприємство.

3) Коефіцієнт маневрування власного капіталу - це відношення власних коштів до власного капіталу. В 2004 році цей коефіцієнт склав 3,0, в 2005 році 3,3, а 2006 році 3,01 Отже більша частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства.

4) Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів - це відношення залученого капіталу разом з короткостроковими кредитами банків до власного капіталу. В 2004 році коефіцієнт склав 2,7, в 2005 році 2,7, а 2006 році 3.0. Отже цей показник в 2006 року зріс. Це свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості.

5) Коефіцієнт забезпеченності оборотних коштів власними оборотними коштами - розраховується як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів. В 2004 році склав 0,12, в 2005 році 0,13, а 2006 році 1,0. Отже коефіцієнт на кінець 2006 року збільшився, це свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежно фінансову політику і навпаки.

6) Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення оборотних коштів до власного капіталу. В 2004 році коефіцієнт та 2006 році склав 0,7, на кінець 2005 року 0,6. Так, як коефіцієнт знизився в 2005 році, це свідчить про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що як правило розцінюють негативно.

Розрахувавши відносні показники ми можемо зробити висновок, що підприємство не може самостійно фінансувати свою діяльність і потребує залучення зовнішніх кредиторів.

2.4 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій на підприємстві

В Україні складається нова економічна система, основою якої є ринкові відносини. Якісних змін зазнають і важелі управління. Зміни умов виробничої діяльності, потреба адекватного пристосування до неї систем управління сприяють не тільки вдосконаленню її організації, а й потребують перерозподілу функцій управління за рівнем відповідальності, формами їх взаємодії.Сучасний бухгалтер посідає одне з провідних місць в управлінні підприємством, оскільки займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й здійснює планування, аудит, оцінювання, огляд діяльності, розробку управлінських рішень у господарській діяльності підприємства.

Бухгалтеру потрібні знання об'єктивного оцінювання фінансового стану підприємства, володіння методами фінансового аналізу, вміння працювати з цінними паперами тощо.

Управлінський облік це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередені підприємства.

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність обєктів в процесі всього циклу управління виробництвом. Зміст предмету розкривають його численні обєкти, які можна обєднати у дві групи:

Виробничі ресурси, що забезпечують корисну працю людей в процесі господарської діяльності підприємства;

1) основні засоби (машини, обладнання, виробничі будівлі тощо); нема-теріальні активи (право користування землею, ліцензії, товарні знаки тощо);

2) матеріальні ресурси - (напівфабрикати, заготовки, упаковки, відливки, деталі, вузли тощо);

3) трудові ресурси, якими розпоряджається підприємство в даний момент, їх використання у процесі цілеспрямованої діяльності.

Господарські процеси та їх результати, що складають в сукупності виробничу діяльність підприємства:

1) постачальницько-заготівельну, придбання, зберігання, забезпечення виробництва сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами та виробничим обладнанням з запасними частинами для його утримання і ремонту, а також маркетингову діяльність, пов'язану з процесами постачання;

2) виробничу - процеси, що обумовлені технологією виробництва продукції та складаються з основних та допоміжних операцій; операцій по удосконаленню продуктів, що випускаються, та розробка нових;

3) фінансово-збутову - маркетингові дослідження та операції по вивченню та формуванню ринку збуту продукції; безпосередньо збутові операції, включаючи упаковку, транспортування та інші види робіт; операції, що сприяють зростанню обсягу продаж, починаючи з реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків із споживачами; контроль якості продукції, що випускається;

4) організаційну - створення організаційної структури підприємства, відокремлення з системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, дільниць; організація інформаційної системи на підприємстві з прямим і зворотнім зв'язком , що відповідає вимогам внутрішніх комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами, різними рівнями управління, що відповідає функціям планування, контролю, оцінки виконання плану, стимулювання; операції координування дій внутрішніх виконавців, спрямованих на виконання основної мети підприємства [56].

Аналітична робота завжди виконується у певному інформаційно-обчислювальному середовищі, технічною базою якого є комплекс засобів електронно-обчислювальної техніки. Засоби обчислювальної техніки стали невід'ємною частиною робочого місця економістів-аналітиків. У зв'язку з цим у нинішній час вже не можна говорити тільки про автоматизацію аналітичної роботи, а саме - комп'ютеризацію праці економістів. На наш погляд, термін «автоматизація» є більш вузьким, бо припускає, власне, реалізацію обчислювального процесу автоматизації певних, найбільш формалізованих, дільниць процесу управління. Комп'ютеризація включає увесь комплекс питань - організаційних, методичних, правових, інформаційних, технологічних, пов'язаних із використанням ЕОМ в управлінні, зокрема в процесі здійснення економічного аналізу.

Аналітична робота набуває нової якості в зв'язку з появою і розповсюдженням персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ). Це зумовлено, передусім, високою продуктивністю і надійністю ПЕОМ, а також простотою їх обслуговування й експлуатації, наявністю розвиненого програмного забезпечення, діалоговими засобами роботи з користувачем тощо. Застосування ПЕОМ підвищує ефективність аналітичної роботи, бо скорочується час проведення аналізу; досягається більш повне охоплення впливу факторів на результати діяльності об'єкта аналізу і більш точне обчислення їх кількісного впливу [78].

Крім того, за умов переходу до ринкових відносин суб'єкти підприємницької діяльності зазнають постійної потреби в розширенні аналітичних досліджень, пов'язаних із вивченням кон'юнктури ринку, розробкою перспектив розвитку, комплексною оцінкою ефективності застосування різноманітних форм господарювання, своєчасним виробленням оперативних управлінських рішень. У зв'язку з цим комп'ютеризація економічного аналізу на базі ПЕОМ стає об'єктивно необхідною. Найбільш характерною організаційною формою використання ПЕОМ є створення на їх базі автоматизованих робочих місць (АРМ) економіста - аналітика, що являє собою інформаційно-обчислювальну систему, орієнтовану на професійне виконання аналітичних робіт на рівні різноманітних суб'єктів господарювання.

Охарактеризуємо деякі з інформаційних систем, що використовуються в сфері обліку і управління:

AIS - системи - це автоматизовані інформаційні системи, орієнтовані безпосередньо на вирішення задач бухгалтерського (фінансового) обліку і завдання управлінського обліку вирішують лише частково.

MRР - системи - це системи планування виробництва і закупівлі матеріалів, необхідних для випуску готової продукції. Дані такого плану використовуються на стадії оперативного управління закупками і вирбництвом для прийняття рішень про придбання або виготовлення тих чи інших видів матеріалів і сировини. В процесі планування потреб система дозволяє визначити кількість необхідних матеріалів і ії наявність на складах підприємства за датами, в відповідності з потребами основного виробничого плану.

ЕР - системи - системи планування і керування ресурсами підприємства, що забезпечують функціональну інтеграцію внутрішніх процесів підрпиємства. Розвинуті ERР- системи мають стійку структуру базових компонентів, що включає:

1) бухгалтерський облік і фінанси;

2) керування матеріалами;

3) виробничий менеджмент;

4) забезпечення виробництва;

5) керування перевезеннями;

6) керування віддаленими складами;

7) керування персоналом;

8) заробітну плату.

Підприємства, діяльність яких ґрунтується на базі EPR - системи, автоматично здійснюють: стратегічне планування, керування фінансами, бухгалтерський облік і фінансовий аналіз, планування і управління виробництвом, матеріальними ресурсами, запасами, закупівлею і продажами.

CRM - системи - системи керування взаємовідносинами з клієнтами по всім організаційним аспектам (реклама, продажі, доставка і обслуговування, дизайн тощо). Витрати на залучення нових клієнтів набагато більші ніж на утримання існуючих і окупаються далеко не одразу. Тому важливо автоматизувати процес залучення і утримання клієнтів. В таких системах відсутні готові рішення, а пропонується лише набір інструментів, які можна використовувати для реалізації заданої стратегії. В цьому і полягає принципова відмінність CRM- систем від EPR-систем. CRM- системи забезпечують інтеграцію зовнішніх контрагентів і контактів, крім того вони надають інструменти для моніторинга процесів продажу, дозволяють складати плани на рік і квартал, відслідковувати статистику продажів, оцінювати ефективність роботи продавців і прогнозувати можливі продажі. Однак все це стає можливим тільки після прийняття CRM-стратегії як основи ведення бізнесу.

ТОВ “УМТЕК” використовує інформаційну систему “Парус” з 2003 року; для ефективного функціонування, розглянемо систему “Парус - Менеджмент і Маркетинг”, яку підприємство використовує в управлінському обліку для ефективного керування господарськими процесами, пов'язаними з налагодженням зв'язків як з постачальниками сировини для виготовлення продукції так і з клієнтами, які є споживачами виробленої продукції.

Про програму “Парус - Менеджмент і Маркетинг” можна сказати, що це перша українська CRM-система. Вона дозволяє керувати взаємовідносинами з клієнтами, відслідковувати історію розвитку взаємовідносин з замовниками і централізовано керувати продажами і клієнт-орієнтованим маркетингом.

CRM - це стратегія компанії, що визначає взаємодію з клієнтами у всіх організаційних аспектах: вона стосується реклами, продажів, доставки і обслуговування клієнтів, виробництва нових продуктів, виставлення рахунків тощо. Ця стратегія заснована на виконанні наступних умов:

1) наявності єдиного сховища інформації і системи, куди миттєво поміщаються і де в будь-який момент доступні всі відомості про всі випадки взаємодії з клієнтами;

2) синхронізація керування каналами взаємодії (тобто існують організаційні процедури, які регламентують використання цієї системи і інформації в кожному підрозділі компанії);

3) постійний аналіз зібраної про клієнтів інформації і прийняття відповідних організаційних рішень, наприклад, про ранжування клієнтів, виходячи з їх значимості для компанії, виробіток індивідуального підходу до клієнтів згідно з їх специфічними потребами і за просами.

Програму “Парус - Менеджмент і Маркетинг” орієнтовано на всі підприємства, для яких існують такі поняття, як “клієнт”, “замовник”, тобто на підприємства, які займаються продажем товарів і наданням різного роду послуг, а також фірмам, що займаються сервісним обслуговуванням клієнтів.

За допомогою програми “Парус - Менеджмент і Маркетинг” підприємство вирішує наступні задачі:

1) збору і обробки інформації про контрагентів (клієнтах, потенційних клієнтах, партнерах, конкурентах тощо) в єдиній базі даних;

2) автоматизації роботи менеджерів;

3) контролю і аналізу роботи менеджерів по збуту і обслуговуванню клієнтів, аналізу результативності діяльності компанії;

4) збору і обробки інформації для ведення маркетингової діяльності підприємства.

На сьогоднішній день найактуальнішою задачею для ТОВ “УМТЕК” є задача утримання клієнтів. Кожен з них потребує для себе індивідуального підходу. Для цього повна і детальна інформація про кожного з клієнтів має зберігатися в єдиній базі даних. Будь-який співробітник, до якого звернувся клієнт повинен отримати цю інформацію для того, щоб мати уявлення про історію взаємовідносин з клієнтом.

Програма дозволяє вести клієнтську базу в таких розрізах:

1) реквізити клієнта (назва, адреса, телефон, факс, e-mail, www, банківські та інші реквізити);

2) контактні особи організації та їх реквізити;

3) види діяльності;

4) необмежений перелік особливих відміток, за допомогою яких користувач може сам відобразити специфіку параметрів, за якими він характеризує клієнтів.

“Парус - Менеджмент і Маркетинг” дозволяє вести хроніку взаємних контактів з клієнтом в розрізі видів взаємодій, а також етапів і напрямків цих взаємодій, так і у вигляді загальної накопичувальної хроніки контактів по клієнту. При реєстрації контакту можна відобразити дату, зміст вирішених питань, проблем або подій, реквізити спеціаліста, що здійснював контакт. Менеджер, що працює з великою базою існуючих і потенційних клієнтів має можливість планувати свої майбутні контакти з клієнтом, вказавши дату наступного контакту у відповідному полі.

Втрата інформації досить часто призводить до втрати можливості (залучення нового клієнта, вигідного співробітництва тощо). Програма “Парус - Менеджмент і Маркетинг” має інструмент для реєстрації подібних звернень, який дозволяє адресно розподіляти їх по структурним підрозділам і спеціалістам підприємства з автоматичним записом у хроніку взаємних контактів, деталізуючи при цьому:

1) назву контрагента;

2) дату і час звернення;

3) реквізити відповідальної особи, що прийняла інформацію;

4) кому призначена прийнята інформація (підрозділ, посада, П.І.Б).

Спеціаліст, який повернувся в офіс, переглядає повідомлення в свою адресу і оперативно на них реагує.

Програма “Парус - Менеджмент і Маркетинг” дозволяє автоматизувати робоче місце менеджера по збуту і обслуговуванню клієнтів, надаючи йому:

1) зручний інструмент для ведення клієнтської бази, історії своїх відносин з реальними і потенційними клієнтами, результатів продажів, угод, договорів, що були заключні;

2) засіб для планування своєї діяльності (графік роботи по днях, планування контактів);

3) засіб для розсилки рекламної інформації зацікавленим організаціям;

4) документальне оформлення угод, контроль надходження сплати за товари і послуги від клієнтів на розрахунковий рахунок компанії;

5) інструмент для швидкої побудови звітів і проведення аналізу своєї роботи для керівництва.

Програма дозволяє фіксувати вихідні документи підстави (договори, рахунки тощо) і їх сплату по реалізації товарів і послуг, Крім номеру, дати і назви платника, реквізитів автора документу і реквізитів торгівельного посередника або агента, кожен договір має специфікації, що містять інформацію про:

1) назву товару чи послуги;

2) кількість даного продукту;

3) ціну;

4) загальну суму автоматично розраховану, виходячи з кількості і вартості продукту.

Інформація про платежі надходить шляхом імпорту файлів з системи “Клієнт-Банк”.

За допомогою системи “Парус - Менеджмент і Маркетинг” менеджер або спеціаліст по обслуговуванню оперативно отримують відповідну інформацію:

1) кількість організації з якими в поточний момент ведеться робота;

2) стан ведення переговорів з клієнтами і партнерами;

3) виконані роботи і обсяги продажів.

За допомогою системи “Парус - Менеджмент і Маркетинг” на підприємстві ведеться облік робочого часу співробітників з можливістю задавати спеціалісту графік роботи по датах. Він представляє собою набір записів, кожен з яких містить:

1) дату, час і тривалість проведення робіт, надання послуг, контактів тощо;

2) назву контрагента з повним переліком реквізитів;

3) характер робіт або контактів;

4) зміст роботи (відображається в накопичу вальній хроніці взаємних контактів з даним контрагентом).

Це дозволяє визначити де в даний момент знаходиться співробітник (в офісі; у клієнта (у якого саме і з якою метою); у відрядженні (в якому місті, в якій організації і з якою метою), відпустці.

Система також дозволяє оперативно отримувати інформацію про обсяги і структуру продажів компанії, про внесок кожного з менеджерів у ці показники.

За звичай більша частина інформації, що цікавить маркетологів вже є у компанії - її надають самі клієнти (їх демографічні дані, звички, купівельні “історії”, купівельні бюджети тощо). Але ці дані зберігаються окремо у різних підрозділах, їх рідко збирають разом і систематизують, оскільки цей процес дуже трудомісткий [85].

Програма “Парус - Менеджмент і Маркетинг” у ТОВ “УМТЕК” є основним джерелом інформації для наступних напрямків маркетингової діяльності:

1) обліку маркетингових заходів: акцій, семінарів, участі у виставках, презентаціях тощо. По кожному заходу ведеться інформація про учасників, матеріали, що використовуються, а також є можливість вести облік витрат і прибутків кожного заходу, що був проведений;

2) аналіз зворотної реакції від використання різних рекламних носіїв, проведення маркетингового заходу;

3) оцінка результативності проведення цінових і іміджевих акцій. Можна провести аналіз змін обсягів продажу в розрізі товарів і послуг у періоди проведення різноманітних акцій, визначення ефекту від їх проведення;

4) сегментація користувачів шляхом створення вибірки користувачів за визначеними критеріями є можливість створення груп контрагентів для розробки спеціалізованих пропозицій для кожної групи користувачів, виходячи з обсягу продажів цій групі, витрат на її обслуговування і виробництво для неї товарів і послуг, а також для зосередження уваги на існуючих клієнтах, утримання „прибуткових” клієнтів і скорочення витрат на “неприбуткових” (наприклад, скорочення витрат на рекламу, що направлена на „неприбуткову” групу);

В системі є можливість отримання звітів по всім розділам системи в шаблонах додатка MS Excel, що доступні для редагування. Крім того система має ефективний інструмент для розширеного розмежування прав доступу до інформації різних категорій співробітників, а також індивідуально для кожного співробітника, що дозволяє, чітко визначити для кожного розділу і підрозділу інформації, хто із співробітників може побачити, додати, змінити чи видалити її в системі; захистити від випадкового або навмисного видалення інформації в базі даних [86].

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ “УМТЕК”

3.1 Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості підприємства

Основною гарантією інтересів кредиторів і учасників підприємства є його фінансова стійкість. Вона забезпечується і першу чергу за рахунок створення статутного капіталу товариства, підтримка його на належному рівні шляхом своєчасної оплати акцій, постійного контролю за динамікою зміни нормативів і індикаторів, що характеризують поточну господарську і фінансову діяльність підприємства. Останнім часом, в зв'язку з введенням стандартів фінансової звітності, введенням в дію ряду нормативних документів, що регламентують діяльність підприємства, істотно зросли роль і значення розрахункового показника - “вартість чистих активів” як індикатора фінансового стійкості підприємства. Тому слід розкрити економічний зміст категорії “чисті активи підприємства”, методи розрахунку вартості чистих активів, а також області вживання цього показника.

Відповідно до чинного законодавства, комерційні організації, основною метою діяльності яких, є витягання прибутку. Як відомо, комерційні організації - це юридичні особи, що здійснюють підприємницьку - самостійну, здійснюється на свій риск діяльність, направлену на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажі товарів, надання послуг і виконання різних робіт. Результатом цієї діяльності є прибуток або збиток, що в кінечному рахунку відображається на вартості майна комерційної організації зокрема, акціонерного товариства.

В результаті діяльності відбувається зміна як складу майна, так і його вартості. Тому виникає потреба у встановленні критеріїв, по яких можна оцінити ефективність діяльності підприємства гарантійність інтересів його кредиторів.

У момент створення підприємства ці інтереси гарантував статутний капітал. Проте і в подальшому статутний капітал як показник діяльності не виконує або не повністю виконує вказану функцію оскільки він відображає вартость майна свободного від зобов'язань перед кредиторами, крім засновників (учасників). Для цієї мети встановлений розрахунковий показник “вартість чистих активів”. Він відображає вартість майна, яке залишається при ліквідації або банкрутства компанії. Йдеться про вартість майна підприємства, що залишилося після виконання компанією всіх прийнятих на себе зобов'язань. Це витікає із загального визначення чистих активів (Net worth), які складають різницю між повними актинами компанії, що приймаються до розрахунку, і повними її зобов'язаннями, що приймаються до розрахунку. Цей показник діяльності використовується при визначенні інших показників характеризуючих платоспроможність компанії, її фінансову стійкість, структуру капіталу.

Таким чином, вартість чистих активів як показник стану відображає вартість тієї частини майна, яка служить забезпеченням інтересів кредиторів, але не забезпечує виконання конкретних зобов'язань компанії. Це майнова база, яка при настанні несприятливих для компанії обставин може бути використана для виконання її зобов'язань. Вартість чистих активів відображає також вартість тієї частини майна підприємства, яке залишилося б у засновників (учасників) при можливості або гіпотетичної ліквідації компанії з одночасним припиненням кредиторської і дебіторської заборгованості за вартістю, відображеною в бухгалтерських документах на дату ліквідації. Саме з цієї причини дана частина вартості активний називається вартістю чистих активів, тобто дійсної вартістю майна, необтяженого обов'язковими платежами в бюджети різних рівнів, до позабюджетних фондів або на користь інших кредиторів.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.1. Вартість чистих активів

Вартість чистих активів може приймати як позитивне, так і негативне значення (рис. 3.1). В останньому випадку частина вилучених від кредиторів коштів використовується для відшкодування власних витрат компанії. Це свідчить не тільки про неефективну роботу підприємства, але і про незабезпеченість виконання вимог кредиторів компанії.

Якщо після закінчення другого і кожного подальшого фінансового року відповідно до річного бухгалтерського балансу, запропонованого для затвердження акціонерам, або результатів аудиторської перевірки, вартість чистих активів підприємства виявиться менше його статутного капіталу, зобов'язано зменшити свій статутною капітал до величини, що не перевищує вартості своїх чистих активів. Компанія не в праві ухвалювати рішення про виплату дивідендів по акціях, якщо на день ухвалення такого рішення вартість чистих активів виявиться менше статутного капіталу і резервного фонду, а також перевищення над номінальною вартістю визначеною статутом ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій, або стане менше їх розміру в результаті виплати дивідендів.

Закон встановлює обмеження на придбання підприємством розміщених звичайних і привілейованих акції. Якщо на момент їх придбання вартість чистих активів менше його статутного капіталу, резервного фонду і перевищення над номінальною вартістю визначеною статутом ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій, або стане менше їх розміру в результаті придбання акцій, товариства не в праві придбати розміщені їм звичайні акції, також якщо на момент придбання розміщених звичайних і привілейованих акцій вартість його чистих активний менше статутного капіталу, резервного фонду і перевищення над номінальною вартістю, визначеною статутом ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій, власники яких володіють перевагою в черговості виплати ліквідаційної вартості перед власниками інших типів привілейованих акцій, що підлягають придбанню, або стане менше їх розміру в результаті придбання акцій, товариством не має права придбати розміщені їм привілейовані акції певного типу.

Достатньо поширене збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку і ін. При цьому сума на яку збільшується статутний капітал не повинна перевищувати різниці між вартістю чистих активів і сумою статутного капіталу і резервного фонду. Це записується в наступному вигляді:

DSс.к.JSч.a.- (Sc.к. + Sp.ф.), (3.1)

де Sч.a - вартість чистих активів;

Sc.к. - статутний капітал;

Sр.ф. - резервний фонд АО.

Для визначення ринкової ціни майна може бути залучений незалежний оцінювач (аудитор). Таке залучення обов'язкове для визначення ціни викупу товариством у акціонерів акцій, що належать їм, в тому випадку, якщо вони не котируються на фондовій біржі. Тоді, при визначенні ринкової ціни звичайних акцій товариства можна взяти до уваги розмір чистих активів і ціну, яку згоден сплатити за звичайні акції товариства покупець, що має повну інформацію про їх сукупну вартість. Якщо ціна попиту (пропозиції) акцій регулярно публікуються в пресі, тобто акції котируються на біржі, для визначення ринкової вартості таких цінних паперів залучення незалежного оцінювача необов'язкове.

Вартість чистих активів оцінюється на підставі даних бухгалтерського обліку до відповідності з діючим порядком оцінки. Чисті активи визначаються шляхом віднімання з суми активів товариства, що приймаються до розрахунку, суми його пасивів, прийнятих до розрахунку, що записується таким чином:

Sч.a = Ар.- Рр., (3.2)

де: Sч.a -- вартість чистих активів;

Ар. - активи, що приймаються до розрахунку;

Рр. - пасиви, що приймаються до розрахунку.

Враховуючи, що вартість активів рівна вартості пасивів, тобто А = Р, або Р-А = 0, отримаємо:

Sч.a = (Р-А) + (Ар. -Рр.), (3.3)

де: Р - підсумок пасивів балансу;

А - підсумок активів балансу.

Перетворимо останній вираз до виду:

Sч.a = (Р- Рр.) + (А-Ар.), (3.4)

Різниця між підсумком пасиву балансу і пасивів, вживаних до розрахунку, рівна тим статтям пасиву, які не приймаються до розрахунку. Підсумок пасиву балансу складається зі всіх рядків його пасивної частини, тоді як пасиви, вживані до розрахунку, включається тільки частина статі пасиву балансу. В результаті цього різниця між ними рівна сумі тієї статі пасиву балансу, яка не включена в пасиви, що приймаються до розрахунку. Аналогічна ситуація у відношенні активів балансу.

До складу активів, що приймаються до розрахунку вартості чистих активів включаються:

нематеріальні активи;

1) основні засоби;

2) незавершене будівництво;

3) вкладення в матеріальні цінності;

4) довгострокові фінансові вкладення;

5) інші необоротні активи;

6) запаси;

7) податок на додану вартість на придбані цінності:

8) дебіторська заборгованість;

9) короткострокові фінансові вкладення;

10) грошові кошти;

11) інші оборотні активи.

Відповідно під зобов'язаннями (пасивами), що приймаються до розрахунку при розрахунку чистих активів, розуміється сума наступних показників бухгалтерського балансу в:

1) кредиторська заборгованість;

2) інші довгострокові зобов'язання;

3) короткострокові зобов'язання по позиках і кредитах;

4) заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, включаючи розрахунки по дивідендах;

5) резерви майбутніх витрат і платежів;

6) інші короткострокові зобов'язання.

При розрахунках необхідно враховувати наступні вимоги:

1) по статті “нематеріальні активи” відображаються нематеріальні активи, що використовуються компанією в основній діяльності і приносять дохід і мають документальне підтвердження витрат, пов'язаних з їх придбанням; право на володіння нематеріальними правами повинне бути підтверджено документом, виданим відповідно до чинного законодавства;

2) по статті “Довгострокові фінансові вкладення” враховуються суми, за винятком фактичних витрат по викупу власних акції у акціонерів;

по статті “Інші необоротні активи” враховуються заборгованість акціонерного товариства за продане йому майно; запаси і витрати; грошові кошти і інші активи, що показуються в другому розділі бухгалтерського балансу, за винятком заборгованості засновників по їх внесках в статутний капітал і балансовій вартості власних акцій, викуплених у акціонерів;

3) по статті “Дебіторська заборгованість” виключається заборгованість учасників (засновників) по взносам в статутний капітал;

4) по статтях “Інші довгострокові і короткострокові зобов'язання” в розділі “Пасиви” включаються величина відкладених податкових зобов'язань і суми розданих в встановленому порядку резервів і зв'язку з умовними зобов'язаннями або з припиненням діяльності.

Чисті активи є сумою статутного капіталу, розподіленого і нерозподіленого прибутку. Виходячи із структури бухгалтерського балансу, до складу показника чистих активів входять наступні статті:

1) статутний капітал:

2) додатковий капітал:

3) резервний капітал;

4) нерозподілений прибуток минулих років;

5) нерозподілений прибуток звітного року;

6) доходи майбутніх періодів;

Статті балансу, що приймаються до розрахунку активів, виходячи із

структури бухгалтерського балансу, представляють собою суму необоротних і оборотних активів.

Статті ж балансу, що приймаються до розрахунку пасивів, є позиковим капіталом. Виходячи з цього, чисті активи компанії можна розрахувати по формулі (3.5):

Sч.a = W -K, (3.5)

де Sч.a - вартість чистих активів;

W - сума необоротних коштів і оборотних активів;

K - позиковий капітал.

Оскільки загальна сума активів і пасивів компанії повинні бути рівні, а пасиви складаються з позикового і власного капіталу, показник “чисті” активи по суті характеризує величину власного капіталу компанії. Зменшення величини чистих активів є негативною тенденцією, що знижує фінансову стійкість, і навпаки, стабільна величина чистих активів або їх збільшення позитивно впливають на фінансову стійкість компанії.

Із структури бухгалтерського балансу і формули розрахунку чистих активів витікає, що їх значне зменшення можливе за рахунок скорочення частки необоротних і (або) оборотних активів, а також збільшення збитків і частки позикового капіталу. Для вітчизняних компаній в нинішніх умовах зменшення величини чистих активів зв'язано, як правило, із збільшенням кредиторської заборгованості і збитків.

Як наголошувалося вище, російським законодавством визначена мінімальна величина чистих активів, при якій повинне відбуватися зменшення статутного капіталу компанії, або її ліквідація. Дані вимоги цілком справедливі, оскільки статутний капітал визначається як мінімальний розмір майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Якщо величина показників чистих активів нижче за величину зареєстрованого статутного капіталу, то це свідчить про неможливість компанії покривати свої зобов'язання з власних засобів і, отже, про утиснення прав кредиторів.

3.2 Капіталізація як чинник зміцнення фінансової стійкості підприємства

В сучасній вітчизняній економічний літературі в питаннях капіталізації не спостерігається полярних точок зору. Автори витрат на лише в деталях, що мають швидше теоретичне, ніж практичне значення. В самому загальному вигляді таке економічне явище, як капіталізація, може бути охарактеризовано таким чином (рис. 3.2).

Представники сучасного великого бізнесу розглядають капіталізацію як найважливішу фінансову характеристику підприємства і широко використовують її в маркетингових і інших цілях. Це приводить до перенесення акцентів від суті даного економічного явища до форми його прояву і виникнення різновидів капіталізації, відірваних від її економічної природи.

Капіталізація, що формується за наслідками фінансово-господарської діяльності, відображається в 3-у розділі балансу і багато в чому визначає вартість підприємства. Висока капіталізація говорить про здатність господарського суб'єкта генерувати доходи, ефективно використовувати ресурси, розширювати бізнес, що, у свою чергу, являється умовою майбутньої прибутковості. Тим часом збільшення 3-го розділу балансу за інших рівних умов означає збільшення пасиву і через основне правило балансоведення обумовлює збільшення активу господарюючого суб'єкта.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.2. Характеристика капіталізації

Залежно від виду діяльності, стратегії підприємства і поточних проблем, що склалися, збільшення зачіпає або необоротні, або оборотні активи, або ті і інші одночасно. Якщо в результаті фінансово-господарської діяльності підприємство реінвестує прибуток, направляє його на поповнення необоротних активів (засобів праці) і оборотних активів (в частині предметом праці або запасів), відбувається реальна капіталізація, що виражається в збільшенні реальної вартості майна.

В більшості випадків підприємства з сильною стратегією інвестують додатковий власний капітал в активи довгострокового характеру, тобто в необоротні активи. В даному випадку капіталізація є природним результатом фінансово господарської діяльності, являється економічно об'єктивної і ініціюється з боку джерел фінансування, тобто пасиву балансу. Ця форма прояву може іменуватися реальною капіталізацією. Реальна капіталізація веде до зміцнення фінансової стійкості підприємства, підвищення його кредитного рейтингу, зростання маркетингової привабливості і збільшення його ринкової вартості:

1) проте на практиці процес накопичення на внутрішньогосподарчому рівні часто є результатом активної маркетингової політики і рекламної компанії, які “накручують” ринкову вартість підприємства, відриваючи її від реальної вартості. В цьому випадку збільшення валюти балансу за інших рівних умов відбувається спочатку з боку активів - як правило, нематеріальної складовою балансу, наприклад, за рахунок наступних операцій;

2) віддзеркалення в балансі вартісної оцінки ділової репутації (гудвилга).

3) збільшення ринкової вартості торгової марки, бренда;

4) віддзеркалення в обліку і відповідно в балансі прав на ноу-хау;

5) придбання прав на результати інтелектуальної діяльності. Збільшення майна підприємства в цьому випадку при інших рівних умовах може відображатися в балансі в різних варіантах;

6) збалансування в пасиві ростом додаткового капіталу;

7) відноситися на фінансові результати збільшуючи чистий прибуток;

8) збільшувати статутний капітал з відповідною реєстрацією в установленому порядку.

Додатковий капітал, нерозподілений прибуток і статутний капітал, в свою чергу, збільшують агрегат “власний капітал”, тобто відбувається капіталізація підприємства. Проте капіталізація в даному випадку ініціюється внутрішньо фірмовим менеджментом з боку активів, перш за все нематеріальних, які є високоризиковими активами і можуть зникнути при щонайменших змінах політичної ситуації або ринкової кон'юнктури. Операції такого роду дозволяють сформувати представницький баланс, проте вартісні оцінки при цьому часто носять договірну, отже, суб'єктивний характер. Збільшення майна за рахунок договірних оцінок навіть ціною перереєстрації статутного капіталу є значною мірою суб'єктивною операцією. Збільшення власного капіталу за рахунок розширення статутної фонду додає операціям такого роду якусь стабільність і правове оформлення, проте воно є екстенсивним шляхом розвитку підприємства і не свідчить про ефективність використовування його потенціалу. Такий різновид капіталізації може іменуватися суб'єктивною або маркетинговою капіталізацією, оскільки її природа носить суб'єктивний характер, а використовується ця форма капіталізації, як правило, в маркетингових цілях.

Суб'єктивна (маркетингова) капіталізації останнім часом є вельми популярною серед РК-агентств, які виходять з того, що ділова репутація грає ключову роль у формуванні вартості компанії. Такий підхід до капіталізації зумовив появу проекту “Капіталізація репутації”, ініціатором якого є агентство “Паблісіті РК”.

Слід помітити, що описані форми прояву капіталізації як найповніші відповідають наданому раніше визначенню капіталізації і сучасному вітчизняному господарському середовищу в цілому. На розвинених стадіях ринкової економіки, де широко поширені акціонерна власність, вільний обіг акцій і визначення ринкової вартості підприємства через котирування акцій, прийнятне розуміння капіталізації в наступному трактуванні. Капіталізація - це ринкова вартість компанії, акції якої котируються на фондовій біржі, і є твором ринкової ціни акції і загальної кількості акцій компанії. Збільшення ринкової вартості акцій і вартості компанії в цілому відображається в цьому випадку в активі балансу у вигляді переоцінки фінансових вкладень в пасиві додатковим капіталом. Капіталізація в цьому випадку ініціатується не внутрішньо фірмовим менеджментом, а зовнішніми біржовими структурами, що здійснюють котирування акцій. Результати біржових торгів, як відомо, складаються під впливом сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників, але дія суб'єктивних чинників мінімізована суспільним визнанням. Аналітики фондового ринку вважають за краще іменувати подібну капіталізацію.

Ринкова капіталізація останнім часом одержує розвиток, що обумовлене активізацією фондового ринку. Проте характерна вона лише для великого бізнесу, сформованого на акціонерному капіталі. Більшої частини вітчизняних підприємств цей інструмент нарощування власного капіталу, а отже, і ця форма капіталізації поки неприступні.

Таким чином, залежно від вживаного інструментарію капіталізація підрозділяється на (рис. 3.3):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.3. Форми капіталізації

1) реальну, будучи природним результатом фінансово-господарської діяльності. Вона є економічно об'єктивною, відбувається за рахунок прибутку, тобто ініціюється з боку джерел фінансування (пасиву балансу). Дана форма капіталізації може бути представлена наступною балансовою залежністю:

2) суб'єктивну або маркетингову. В цьому випадку капіталізація ініціюється внутрішньо фірмовим менеджментом з боку активів, перш за все нематеріальних, які є високо ризиковими активам; “представницький” баланс при цій формі капіталізації створюється за рахунок вартісних оцінок суб'єктивного характеру. Суб'єктивна або маркетингова форма капіталізації може бути представлена наступною балансовою залежністю.

Перераховані форми прояву капіталізації стають можливими в результаті існуючих правил балансоведення. Балансові оцінки формуються за наслідками фінансово-господарської діяльності підприємства, але при цьому володіють певною гнучкістю. Це дозволяє створити за допомогою балансу “представницький” образ підприємства. Виявити “підводне каміння” в такому балансі часто можливо лише в результаті професійної експертизи або незалежної аудиторської перевірки. Узагальнення практичного досвіду капіталізації і його всесторонній аналіз важливі для всіх учасників ринку - для підприємств, що формують власний образ на ринку, для їх партнерів, а також для акціонерів.

В цілях оцінки капіталізації на вітчизняних підприємствах автором проаналізовані результати рейтингів російських підприємств по капіталізації, а також дані фінансової звітності. Рейтинги по капіталізації засновані на даних біржових котирувань, отже, відображають ринкову капіталізацію. Їх аналіз дозволив виявити тенденції капіталізації в крупному вітчизняному бізнесі. В цілях оцінки капіталізації в малому бізнесі автором вивчена фінансова звітність малих підприємств, що представляють 13 видів діяльності.

Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки. Лідерами по капіталізації є підприємства паливно-енергетичного комплексу і гірської.

Найбільше розповсюджена серед найбільших вітчизняних підприємств отримала ринкова форма капіталізації, оскільки нарощування власного капіталу в даному випадку розцінюється як необхідна умова зростання біржових котирувань.

Велика частина малих підприємств не розглядає збільшення власного капіталу як джерело подальшого інвестування, чинника підвищення кредито-спроможності, зміцнення фінансової стійкості, а також не використовує баланс як джерело інформації, що формує “представницький” образ фірми. Капіталізація, що спостерігається на малих підприємствах, є реальною формою, але за рік складає близько 1%, тобто практично відсутній. Це пояснюється тим, що при формуванні фінансової звітності для малих підприємств визначальним мотивом є мінімізація податкових витрат, зокрема мінімізація податку на прибуток за рахунок зменшення оподаткованого прибутку.

3.3 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій на підприємстві

У дипломній роботі запропоновано автоматизацію обробки інформації відділу логістики. Величина економічної ефективності визначається шляхом зіставлення трудових і вартісних витрат по існуючому і запропонованому варіанту обробки інформації при рішенні задач.

В даний час така задача зважується вручну щомісяця, тобто 12 разів у рік. Щомісяця її рішенням зайнято три працівника відділу логістики у середньому 528 годин, що і є трудовими витратами при одноразовому рішенні задачі:

тобто То = 528 чол./годин, а за рік це складе Тгод = 528 Ч 12 = 6336 чол./годин.

Вартість витрат визначається за формулою (3.6):

, (3.6)

де t2 - середньогодинна ставка працівників відділу логістики, що виконують обробку інформації по задачі;

k1 - коефіцієнт, що визначає розмір нарахувань по заробітній платі

(k1 = 0,10);

k2 - коефіцієнт, що визначає розмір накладних витрат (k2 = 0,20).

При одноразовому рішенні задачі вартісні витрати склали:

Зо = 528 Ч3 Ч (1 + 0,1 + 0,2) = 2059,2 грн.

Витрати за рік:

Зрік = 2059,2 Ч 12 = 24710,4 грн.

Сукупні витрати часу на обробку інформації при рішенні задачі за пропонованим варіантом (Т1) визначаються підсумовуванням витрат часу на виконання ручних (Тр) і автоматичних операцій (Тавт), тобто:

Т1 = Тр + Та. (3.7)

До ручних операцій відносяться:

1) підготовка інформації для обробки на ЕОМ;

2) оформлення операції, одержуваної в результаті обробки;

3) контроль і випуск машинограми (друку результатів).

Укрупнено Тр можна приймати в розмірі 12% від загальної трудо-місткості рішення задач на ЕОМ. Час, необхідний для автоматичної обробки розв'язуваної задачі, можна розрахувати за формулою (3.8):

Тавт = Твв + Тобр + Твивод - Тавт , (3.8)

де Твв - кількість машинного часу для введення первинної інформації;

То6р - час на логічну й арифметичну обробку інформації;

Тавт - час роботи в автоматичному режимі (1000 сек.);

Твивод - машинний час для виводу інформації.

Кількість машинного часу для введення первинної інформації роз-раховується за формулою (3.9):

, (3.9)

де а вві - швидкість введення інформації для i -того пристрою;

Vввi - обсяг інформації, що вводиться через i -тий пристрій уведення;

m - контроль різних пристроїв уведення.

Кількість машинного часу для введення первинної інформації становить:

Т вв = (20000Ч1024)/(1,6Ч102) = 20480000/160 = 128000 (маш./с).

Час на логічну й арифметичну обробку інформації розраховується так:

, (3.10)

де Qпр - кількість коротких операцій;

tпр - середній час виконання однієї короткої операції в процесорі;

Qобi - кількість звертань до i-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

tобi - середній час звертання до i-того зовнішнього запам'ятовуючого пристрою;

р - кількість зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв.

Тобр = 12Ч108Ч4,6Ч10-8 + 87Ч102 = 55,2 + 8700 = 8755 (маш./с).

Машинний час для виводу інформації визначається за формулою (3.11).

, (3.11)

де Qвивj - обсяг виведеної через j-ті пристрої виводу інформації;

Vвивj - швидкодія j-того пристрою виводу інформації;

l - кількість різних пристроїв виводу інформації.

Твив = (1000Ч1024)/ (5Ч102) + (1000Ч1024)/ (2,6Ч102) = 5986,46 (маш./с).

Таким чином, час для автоматичної обробки інформації становить:

Тавт = 128000+8755+5986,46-1000 = 141741,46 (маш./с).

Тавт = 141741,46/3600 = 39,37 (маш./годин).

Час, необхідний для виконання ручних операцій становить:

Тр = 0,12*5801840 = 696220,8 (с), чи 696220,8: 3600 = 193,40 ( чол./годин).

Трудові витрати при одноразовому рішенні задачі становитимуть (формула 3.12).

Т1 = 193,40+39,37 = 232,77 (маш./годин).

За рік:

Т1 рік = 12Ч232,77 = 2793,24 (маш./годин).

Зниження трудових витрат при обробці інформації при рішенні задачі в залежності від особливості обробки можна визначити в такий спосіб:

Тэ = Т1 - Т0, (3.12)

де Тэ - зміна трудових витрат;

Т1 - витрати часу на обробку інформації;

То - одноразові трудові витрати.

Тэ = 232,77-528 = - 295,23 (годин).

За рік:

Тэ рік = Т1 рік - То р (3.13)

Тэ рік= 2793,24-6336 = - 3542,76 (годин).

Вартісні витрати рішення задачі на ЕОМ обчислимо за формулою (3.14).

З1 = Тр Ч tпрЧ ( 1 + k1 + k2 ) + Тавт Ч См/год , (3.14)

де tпр - середньогодинна ставка оператора при виконанні ручних операцій;

См/год - вартість машино-години роботи ЕОМ = 3 грн.

З1 = 193,40Ч3Ч(1 + 0,3 + 0,2) + 39,37Ч3 = 988,41 грн.

За рік:

З1 рік = 988,41Ч12 = 11860,92 грн.

Визначимо зниження вартості обробки інформації, тобто показник прямої економічної ефективності шляхом порівняння отриманих значень вартісних витрат при різних варіантах обробки інформації за формулою:

Эпр = Зо - З1 рік, (3.15)

де Зо - річні вартісні витрати при рішенні задачі ручним способом;

З1 рік - річні вартісні витрати при рішенні задачі автоматизованим способом.

Отже, порівнюючи існуючий і пропонований варіанти обробки інформації, одержимо:

Эпр = 24710,4-11860,92 = 12849,48 грн.

На підставі цих розрахунків можна зробити висновок, що економічна ефективність, одержувана при впровадженні пропонованого варіанта склала 12849,48_грн.

РОЗДІЛ 4

ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ, ОРГАНІЗАЦІЙНО - ТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні бухгалтерії ТОВ “УМТЕК”

Приміщення бухгалтерії знаходиться на третьому поверсі чотирьохповерхового будинку.

Кімната бухгалтерії має площу 30 м2 , висота кімнати 3 м. Число працюючих складає 4 чоловік, таким чином на кожного припадає 7,5 м2 площі та 22,5 м3 об'єму.

Кімната бухгалтерії являє собою сухе і світле приміщення, стіни оздоблені світлими шпалерами, стелі білі, підлога покрита світлим лінолеумом, двері виготовлені з дерева. В стелю вмонтовані пристрої протипожежної безпеки, вентиляції. Гарним доповнення інтер'єра виконано згідно рекомендацій по створенню сприятливих умов для здорового відчуття і гарного настрою у працівників.

Результати вимірювання метеорологічних параметрів у приміщенні показали, що температура повітря складає 20 °С у холодний період, відносна вологість повітря складає 60%, швидкість руху повітря - 0,12 м/с, що цілком відповідає сучасним нормам.

В процесі праці на людину впливають різні фактори: температура, вологість, швидкість повітря у робочому приміщенні, освітленість, рівень виробничого шуму та інші. Для забезпечення необхідних мікрокліматичних параметрів у приміщенні застосовують два кондиціонера типу БК-2500.

Опалення здійснюється за допомогою системи водяного опалення, яка є надійною і дає можливість регулювання температури, відповідає сучасним нормам.

У приміщенні бухгалтерії використовують природне та штучне освітлення. Джерелом природного освітлення є два вікна розміром 1,5х2 м, фактична площа вікон дорівнює 6 м2.

Джерелом штучного освітлення є три світильника, що мають по 3 лампи кожна. Потужність кожної лампи дорівнює 100 Вт, світовий потік лампи Fл=1560 лм. Основним джерелом шуму в приміщенні є увімкнені ПК та принтери. Рівень шуму складає 65 дБЛ, що відповідає нормам.

Для зберігання особистих речей робітників передбаченні приміщення гардеробної, яка розташована ізольовано і суміжно з приміщенням бухгалтерії. Вона обладнана шафами та умивальником. Санітарний вузол розташований поряд з гардеробною. При розробці фасаду будинку враховане розташування рекламного оформлення та йог візуальне сприйняття в денний і вечірній час. Для запобігання накопиченню статичної електрики в приміщенні та для зниження рівня запиленості двічі на день проводиться вологе прибирання.